Обґрунтування використання гіпербаричної оксигенації та протизапальних препаратів при лікуванні генералізованого пародонтиту

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ДЕРЖАВНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД УКРАЇНИ

“УКРАЇНСЬКА МЕДИЧНА СТОМАТОЛОГІЧНА АКАДЕМІЯ”

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

14.01.22 - стоматологія

ОБҐРУНТУВАННЯ ВИКОРИСТАННЯ ГІПЕРБАРИЧНОЇ ОКСИГЕНАЦІЇ ТА ПРОТИЗАПАЛЬНИХ ПРЕПАРАТІВ ПРИ ЛІКУВАННІ ГЕНЕРАЛІЗОВАНОГО ПАРОДОНТИТУ

КОПЕЛЬЯН НАТАЛІЯ МИКОЛАЇВНА

Полтава - 2009

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Запальні захворювання пародонта, а саме генералізований пародонтит (ГП), є однією з глобальних проблем стоматології (Донський Г.І.,1990; Леус П.А.,1990; Мащенко І.С.,1993; Данилевський М.Ф.,1994; Борисенко А.В.,1996, Силенко Ю.І.,2000, Чумакова Ю.Г.,2008). Медичне та соціальне значення цього захворювання визначається не тільки наявністю патологічних процесів в пародонті та погіршенням функції зубощелепної системи, але і порушенням при цьому процесів травлення, обмінних процесів, інфікуванням та сенсибілізацією організму, загрозою виникнення вогнища хроніосепсису і нервово-психічними розладами, які призводять до зниження працездатності (Куцевляк В.Ф.,2001, Білоклицька Г.Ф, 2003, Ярова С.П.,2003, Петрушанко Т.О.,2006, Непорада К.С.,2007)

Втрата зубів від захворювань тканин пародонту зустрічається в 5 разів частіше ніж при ускладненнях карієсу (Силенко Ю.І.,2000). Значна розповсюдженість захворювань тканин пародонту серед населення, прогресуючий характер перебігу, недостатня ефективність методів терапії, що використовуються, ставить проблему лікування даної патології в ряд загальномедичних (Куцевляк В.Ф., 1995; Мащенко І.С., 1996; Іванов В.С., 1998; Данилевський Н.Ф., Борисенко А.В., 2000; Білоклицка Г.Ф.,2000; Петрушанко Т.О., 2000; Ярова С.П. та співавт., 2000).Запальні захворювання пародонту займають одне з провідних місць серед стоматологічних захворювань населення. Масовість розповсюдження захворювань пародонту, руйнування зубочелюстної системи і зміна реактивності в загальному статусі хворого часто приводять до повної втрати зубів.

Генералізований пародонтит визнаний, як специфічне, мультіфакторне, запальне інфекційне захворювання (Іванов В.С., 1998; Данилевський Н.Ф.,1994, Борисенко А.В., 2000).

Поширеність захворювань пародонту серед населення України на сьогоднішній день, залишається високою і складає 80%, а у людей старше 40 років в 100% спостережень виявляються зміни в пародонтальних тканинах.

В порівнянні з іншими стоматологічними захворювання, пошкодження тканин пародонту супроводяться складнішими і глибшими порушеннями багатьох обмінних, біохімічних реакцій в організмі, імунологічними, ендокринними змінами (Силенко Ю.І 1992, 2002, Мащенко І. С.,1993, Ярова С.П.,1999; Петрушанко Т.О., 2000)

Серед факторів патогенезу пародонтиту провідними є порушення трофіки пародонту за рахунок погіршення мікроциркуляції (функціонального та органічного характеру), дисбаланс імунокомпетентних та бар'єрних систем організму, а також біохімічних змін, які характеризуються в першу чергу порушеннями стану антиоксидантної системи, що призводить до підвищення вільнорадикальних процесів у тканинах (Тарасенко Л.М.,1985).

Аналіз джерел науково-медичної інформації свідчить про недостатнє висвітлення проблеми обґрунтування використання нових засобів при лікуванні генералізованого пародонтиту. Серйозною проблемою пародонтології залишається пошук нових, ефективніших методів лікування запальних захворювань пародонту, направлених перш за все на боротьбу з гіпоксією тканин. Проте на сьогоднішній день дана проблема не вирішена.

Тому пошук і розробка нових методів і засобів, сприяючих лікуванню генерализованого пародонтиту і профілактики його, набувають особливого значення в стоматологічній практиці.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертація є фрагментом планової наукової роботи кафедри пропедевтики ортопедичної стоматології Вищого державного навчального закладу України „Українська медична стоматологічна академія ”: “Оптимізація профілактики основних стоматологічних захворювань ортопедичними методами ”, яка виконується згідно плану МОЗ України (№ Державної реєстрації 0102U001303.). Автор є безпосереднім виконавцем фрагменту затвердженої теми.

Мета і завдання дослідження. Розробити і обґрунтувати спосіб лікування, що підвищує ефективність комплексної терапії генералізованого пародонтиту, поєднуючи дію гіпербаричної оксигенації із застосуванням нових протизапальних препаратів, з урахуванням клініко-патогенетичних механізмів розвитку та перебігу захворювання.

Мета досягалась постановкою наступних завдань:

1. Розробити і оцінити ефективність комплексного лікування генералізованого пародонтиту з використанням протизапальних препаратів тридерм і холісал у поєднанні з гіпербаричною оксигенацією, з урахуванням варіабельності серцевого ритму, а також стану вегетативної нервової системи пацієнтів.

2. На моделях експериментально викликаного генералізованого пародонтиту обгрунтувати можливість ефективного використання протизапальних препаратів тридерм і холісал.

3. Вивчити видовий склад мікробного вмісту пародонтальних кишень у пацієнтів з генералізованою формою пародонтиту у стадії ремісії і загострення.

4. Дослідити динаміку змін активності перекисного окислення ліпідів, рівня продукції простагландинів і ейкозаноїдів в крові хворих на генералізований пародонтит до і після лікування.

5. Дослідити гістологічну структуру маргінального пардонта в умовах експерименту, а також оцінити ступінь остеорезорбції кісткової тканини щелеп тварин.

Об'єкт дослідження: -- стан тканин пародонту, мікробіологічний пейзаж пародонтальних кишень людини, слизова оболонка ясен і кістки щелеп щурів, процеси перекисного окиснення ліпідів, обмін ейкозаноїдів.

Предмет дослідження: - обґрунтувати, розробити і оцінити ефективність лікування хворих на генералізований пародонтит з використанням гіпербаричної оксигенації та протизапальних препаратів.

Методи дослідження: клінічні методи для визначення стану тканин пародонта за наявності патології та для оцінки ефективності лікування;

експериментальні - для дослідження структури тканин пародонту;

біохімічний - для оцінки регуляторно-метаболічного обміну організму (досліджувалася кров пацієнтів і піддослідних тварин);

мікробіологічний - дослідження вмісту пародонтальних кишень для виявлення мікробіологічного статусу до і після лікування хворих;

параклінічні - ЕКГ - для з'ясування статусу вегетативної нервової системи людини; рентгенологічний - для своєчасного діагностування запальних захворювань пародонту і з метою контролю ефективності лікування;радіовізіографічний для контролю остеорезорбції;статистичний - для підтвердження міри достовірності отриманих даних за Ст'юдентом-Фішером.

Наукова новизна отриманих результатів. У роботі вперше дане теоретичне обґрунтування і експериментальне підтвердження доцільності застосування гіпербаричної оксигенації, як високоефективного, дешевого і безпечного засобу лікування генералізованого пародонтиту.

Вперше дане теоретичне і практичне обґрунтування використання протизапальних препаратів тридерм і холісал в комплексі з гіпербаричною оксигенацією при лікуванні генералізованого пародонтиту.

Отримані нові дані про вплив гіпербаричної оксигенації на стан прооксидантно-антиоксидантного гомеостазу в динаміці спостереження при терапії генералізованого пародонтиту. Вивчений вплив підвищеного вмісту кисню у пацієнтів з генералізованим пародонтитом на вегетативну нервову систему пацієнтів під час сеансів гіпербаричної оксигенації.

Вперше з допомогою експрес діагностичної методики по вивченню варіабельності серцевого ритму пацієнтів, страждаючих даним видом патології, доведено, що використання гіпербаричної оксигенації доцільне при лікуванні генералізованих форм пародонтиту у стадії ремісії і протипоказано при перебігу захворювання, що загострився.

Практичне значення отриманих результатів. Виявлені особливості мікробіологічного пейзажу, показників перекисного окислення ліпідів, рівня простагландинів, реакції вегетативної нервової системи пацієнтів, які визначають особливості клінічного перебігу генералізованого пародонтиту.

Проведені дослідження дозволили вперше експериментально обґрунтувати (патент Україні на корисну модель №21815 “Спосіб лікування пародонтиту”) і апробовувати спосіб комплексного лікування генералізованого пародонтиту з використанням гіпербаричної оксигенації і протизапальних препаратів тридерм і холісал залежно від стадії перебігу захворювання.

Результати наукових розробок впроваджені в клінічну практику стоматологічних поліклінік м. Луганська, Луганської області, м. Полтави, м. Харкова. На підставі клініко-лабораторних досліджень розроблені практичні рекомендації для диференційованого застосування протизапальних препаратів тридерм і холісал у поєднанні з гіпербаричною оксигенацією в комплексному лікуванні хворих на генералізований пародонтит з урахуванням важкості і характеру перебігу патологічного процесу в тканинах пародонту.

Матеріали результатів дослідження використовуються в навчальному процесі і науково-дослідній роботі на кафедрах стоматології №1, №2, №3 Луганського державного медичного університету, кафедрі пропедевтики ортопедичної стоматології ВДНЗУ “Українська медична стоматологічна академія”, кафедрі терапевтичної стоматології Харківської медичної академії післядипломної освіти МОЗ України.

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно проаналізована література, яка стосується теми дисертації, і сформульована її актуальність. Проведений патентно-інформаційний пошук з використанням ресурсів серверів Yandex, Alta Vista, Rambler, Google, а також медичної бази даних Medline мережі Інтернет.

Сформульовані мета і завдання дослідження, визначені напрям, об'єм і методичні підходи.

Самостійно автором проведено обстеження пацієнтів, обґрунтування клінічної діагностики і лікування хворих запропонованим оригінальним методом. Проведені клінічні спостереження в динаміці перебігу даного захворювання. Всі етапи експериментального дослідження, включаючи аналіз і узагальнення даних, статистичну обробку отриманих результатів, проведені особисто автором.

Отримані результати оформлені у вигляді таблиць, графіків, мікрофотографій. Основною є участь автора в підготовці статей до друку і наукових розробок для оформлення Деклараційного патенту України в співавторстві.

Спільно з науковим керівником проведений аналіз і узагальнення результатів дослідження, сформульовані висновки дисертації, а також розроблені методичні рекомендації для впровадження запропонованого способу лікування в практичну охорону здоров'я.

Апробація матеріалів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи доповідались і отримали позитивну оцінку на:ІV Українській науково-практичній конференції “Остеопороз: епідеміологія, клініка, діагностика, профілактика та лікування” (Луганськ, 2005), науково-практичній конференції по актуальним питанням стоматології (Луганськ,2007), на науковій конференції “Морфологічні основи компенсаторно-пристосувальних процесів та їх структурне забезпечення” (Тернопіль, 2008).

Публікації. По темі дисертації опубліковано 9 наукових робіт, з них 8 статей в наукових спеціалізованих журналах, рекомендованих ВАК України. Отриманий деклараційний патент України на корисну модель.

Структура і об'єм. Дисертація викладена на 168 сторінках машинописного тексту і складається із вступу, переліку умовних позначень, огляду літератури, об'єктів і методів досліджень, 4 розділів власних досліджень, аналізу і узагальнення результатів досліджень, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних джерел який включає 213 робіт кирилицею і 34 робіт латиницею.. Робота ілюстрована 24 таблицями і 16 малюнками.

терапія генералізований пародонтит протизапальний

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи досліджень. Для вирішення поставлених у роботі завдань експеримент був проведений на 20 статевозрілих самках білих щурів лінії Wistar віком 7 місяців, вагою 200-240 р. Дослідження проводилося в осінньо-зимовий період року. Генералізований пародонтит моделювали за методикою Ярової С.П.(1998).

Всі тварини, що знаходяться в експерименті були розділені на 4 групи по 5 щурів в кожній.

Першу групу - склали щури з абсолютно здоровим пародонтом, що встановлювалося шляхом візуального огляду порожнини рота.

Друга група - тварини з генералізованим пародонтитом в експерименті, які не лікувались.

Щури третьої групи з генералізованим пародонтитом впродовж 10 днів піддавалися лікуванню по прийнятим клінічним стандартам: проводилася обробка пародонтальних кишень розчинами антисептиків.

Четверту групу склали тварини хворі на генералізований пародонтит, яким через 10 днів після виникнення захворювання,2 рази на день проводили зрошування тканин ураженого пародонту розчинами антисептиків, потім наносили суміш тридерма і холісала. Вказані лікувальні заходи продовжувалися 10 днів.

Тварини утримувалися в умовах віварію з виконанням “Правил проведення робіт з використанням експериментальних тварин”, затверджених наказом МОЗ України № 755 від 12 липня 1997 року., загальних етичних принципів експериментів на тваринах, затверджених Першим Національним Конгресом з біоетики, Київ (2001_ та Закону України № 3447-ІV “ Про захист тварин від жорстокого поводження” від 21.02.06р.

На першому етапі проводилося спостереження і давалася клінічна оцінка перебігу генералізованого пародонтиту у щурів, яку здійснювали один раз на тиждень шляхом ретельного візуального огляду і оцінки стану пародонту. Стан тканин пародонту у кожного щура оцінювали в балах за оригінальною шкалою, розробленою спеціально для проведення оцінки і градації пародонтального статусу у піддослідних тварин (Силенко Ю.І.,2000).

Для вирішення поставлених завдань проведено клінічне обстеження 987 пацієнтів у віці від 22 до 63 років.. З цього контингенту обстежених було вибрано 90 осіб хворих на генералізований пародонтит з ІІ ступенем важкості у віці від 23 до 55 років з них чоловіків 39 (31,2%), жінок - 51 (68,8%) кожний пацієнт хворіє на генералізований пародонтит більш ніж 5 років. Було сформовано 3 групи пацієнтів: по 30 хворих в кожній. До контрольної групи увійшли 20 клінічно здорових людей того ж віку.

Для діагностики генералізованого пародонтиту використовували класифікацію в редакції Н.Ф.Данілєвського (1994). Діагноз ставили на підставі клінічних і параклінічних досліджень. При необхідності, проводилися консультації з фахівцями- інтерністами.

Клінічний діагноз підтверджували параклінічними тестами: гігієнічний індекс Федорова-Володкіной, індекс (Greene J., Wermillion J., проба Шиллєра-Пісарева, папілярно-маргінально-альвеолярний, пародонтальний індекс ПІ A.L.Russel.

Резистентність капілярів ясен визначали вакуумною пробою по В.І.Кулаженко. Для оцінки стану кісткової тканини пародонту проводили рентгенологічне дослідження - ортопантомограмму, внутрішньоротову контактну рентгенографію з урахуванням рекомендацій А.І. Рибакова і В.С.Іванова. Для виявлення ступеню деструкційного процесу в пародонті, а саме - рівня втрати кісткової тканини міжзубних перегородок використовували метод цифрової рентгенографії з допомогою радіовізіографа (фірми Dexis США).

1 група пацієнтів склала - 30 чоловік з них 20 (66,6%) жінок і 10 (33,3%) чоловіків) хворих на генералізований пародонтит II ступеня. Лікування пацієнтів цієї проводилося із застосуванням загальноприйнятих методів лікування згідно стандартів лікування даного захворювання, прийнятого в нашій державі.

2 група - 30 пацієнтів (16 (53,3%) жінок і 14 (46,6%) чоловіків з генералізованим пародонтитом II ступеня, лікування якої проводилося по традиційній методиці з поєднанням протизапальних препаратів тридерм і холісал.

3 група - 30 пацієнтів (18 жінок (60%) і 12 чоловіків (40%)) з генералізованим пародонтитом II ступеня, лікування якої проводилося з поєднанням протизапальних препаратів тридерм і холісал і застосуванням сеансів гіпербаричної оксигенації. Обов'язкова умова для пацієнтів даної групи -відсутність серцево судинної патології і шкідливої звички - палити.

Гіпербарична оксигенація проводилося в одномісній кисневій барокамері ОКА-МТ при тиску ізопресії 0,17мПа, тривалість ізопресії 40 хвилин, 5-6 сеансів на курс лікування. Тридцять клінічних випадків розділено на дві групи по критерію: стадії перебігу генералізованого пародонтиту у стадії загострення і у стадії ремісії. Для оцінки типу стресової реактивності на підвищений рівень змісту кисню під час проведення сеансу в барокамері пацієнтам реєстрували ЕКГ.

4 - група - 20 пацієнтів (9 чоловіків і 11 жінок) без захворювань тканин пародонту (контрольна група).

Біохімічні дослідження включали: визначення малонового діальдегіду

проводили за допомогою тіобарбітурової кислоти за методикою Стальною І.Д.,Гарішвілі Т.Г.(1977). Визнаення дієнових коньюгатів ненасичених вищих жирних кислот здійснювали за Стальною І.Д.,(1977). Активність каталази визначалася за методом М.А.Королюк і співавт.(1998), СОД- методом спектрофотометрії за Костюк В.А.,Потапович А.І.(1987). Визначення тромбоксану, простацикліну, прстагландинів, лейкотриєнів проводили срадіоімунним методом з використанням комерційних тест- систем (фірми Amersham Велика Британія).

Метод оцінки стану організму за даними серцевого ритму заснований на закономірностях змін вегетативній регуляції серцевого ритму при різних стадіях загальної адаптаційної реакції на стрес. Серцевий ритм використовується як один з кінцевих індикаторів нейровегетативного рівноваги в системі: кора головного мозку - підкіркові структури - вегетативні нервові центри.

Середні значення показників ВРС в групах, що вивчаються, відображалися графічно. По осі ординат на графіках указується значення показника і стандартна помилка середнього, по осі абсцис - етапи сеансу ГБО з наступними позначеннями: 1 і 14 - відповідно до і після кожного сеансу ГБО; 2, 3 і 12, 13 - п'ятихвилинні проміжки компресії і декомпресії; 4-11 - послідовні п'ятихвилинні проміжки ізопрессии. Таким чином, зміна показника під час ГБО є не що інше, як характеристику реактивності організму до гіпероксії.

Графіки зміни вказаних показників демонструють не тільки базові відмінності вегетативної регуляції в гострій і стабільній фазі перебігу пародонтита, але також показують якісні відмінності реактивності до гіпероксії. Ці відмінності виявляються насамперед у вищій реактивній відповіді вегетативної нервової системи організму на гіпероксію у фазі стабілізації хронічного генералізованого пародонтиту.

Мікробіологічне дослідження здійснювали в бактеріологічній лабораторії Луганського державного медичного університету (зав.каф.проф І.С.Гайдаш) з використанням бактеріоскопічного та бактеріологічного методів. Матеріалом для досліджень служив вміст пародонтальних кишень пацієнтів хворих на генералізований пародонтит, який забирали при проведенні стоматологічних лікувальних маніпуляцій (до і після лікування).

Ідентифікацію анаеробних бактерій по біохімічній активності проводили за допомогою діагностичного набору “Анаеротест 23” виробництва фірми Микро-ЛА-тест, АТ “Лахема” (Чехія). М'які тканини ясен обробляли за стандартною гістологічною методикою і забарвлювали гематоксилином і еозином. Фотографування мікропрепаратів здійснювали за допомогою фотокомплексу, який включав мікроскоп Olympus BX 41, цифровий фотоапарат “Olympus C480” (Olympus corp., виробництво Японія).

Статистичну обробку результатів досліджень проводили за допомогою пакету прикладних статистичних програм “Statistika 6.0 fo Windows”.

Результати досліджень та їх обговорення. Показники, отримані в групі інтактних тварин, прирівнювалися до 0 балів. Найвищим був показник бальноі оцінки пародонтального статусу у тварин з експериментальним пародонтитом 8,6±0,03 (група без лікування). У групі тварин, лікування яких проводилося за стандартною методикою встановлено, що цей показник відповідав 3,2±0,01 балам.Нарешті, в групі тварин, які отримували лікування, з використанням запропонованого нами поєднання лікарських препаратів (тридерм і холісал), цей показник знижувався вже на 10 день лікування в 2,7 рази в порівнянні з початковими даними, а на 20 день - більш ніж в сім разів (див. табл. 3.1). Наприкінці лікування цей показник досяг значення - 1,2±0,01балів.

Вже через 3 дні лікування тканин пародонта та порожнини рота щурів препаратами тридерм і холісал при огляді спостерігалося зменшення кровоточивості ясен, поліпшення загального самопочуття тварин, про що свідчить зміна їх поведінкових реакцій (поліпшення апетиту, збільшення рухливості тварин), щури впродовж експерименту від прийому їжі не відмовлялися.

При аналізі даних радіовізіографічних досліджень щелеп щурів з модельованою формою пародонтиту спостерігалося істотне й достовірне збільшення показників резорбції кісткової тканини альвеолярних відростків.

Після проведенного комплексного лікування спостерігалося підвищення щільності кісткової тканини. стан структури кісткової тканини можна розцінювати як стабілізацію, що є наслідком комплексного лікування за запропонованою нами методикою.Це підтверджується зменшенням глибини кісткових кишень, звуженням періодонтальної щілини.

Таким чином, використання бальної оцінки для визначення пародонтального статусу в експериментальних тварин підтверджує високу терапевтичну ефективність лікування генералізованого пародонтиту при одночасного застосування препаратів тридерм і холісал.

У хворих на генералізований пародонтит до початку лікування спостерігали активацію ПОЛ. Продукти пероксидації ліпідів з вогнища запалення в пародонті поступали в кров, що приводило до збільшення їх концентрації в сироватці крові в гострому періоді хвороби. Активація ПОЛ супроводжувалася зниженням ферментативної активності ключових ферментів системи АОЗ - каталази і СОД. Збільшення активності указаних ферментів, очевидно, відбувалося внаслідок їх надходження із зруйнованих клітин вогнища запалення, а також, можливо, у зв'язку з діапедезом через мембрани цитоплазми, що дестабілізуються пероксидацією ліпідів. Остання обставина могла служити непрямим доказом недостатності внутріклітинної системи АОЗ.

Після завершення курсу лікування було встановлено, що в третій групі хворих на ГП, за вказаний термін відмічена практично повна нормалізація показників, які характеризують стан процесів ліпопероксидації, у хворих 2 групи спостерігалася менш виразна позитивна динаміка вивчених показників в порівнянні з третьою групою. У хворих які отримували лише загальноприйняту терапію, спостерігалася лише деяка тенденція до покращення вивчених біохімічних показників. Збереження активності ПОЛ на високому рівні може свідчити про незавершеність патологічного процесу в пародонті.

Так, кратність зниження рівня МДА в 3 групі складала 1,9 рази (р<0,01), а при введенні тридерма холісала (2 група) - в 1,78 разів (р<0,05). Для сироваткового ДК ці показники склали відповідно 1,67 і 1,42 рази. Найбільше зниження вмісту метаболізму ПОЛ відмічалося у хворих (3 групи) із комбінованим лікування (тридерма, холісала і ГБО) - в 1,6 разів від початково рівня, що знаходилося в межах норми і в 1,43 рази у хворих 2 групи.

Поряд із зниженням у хворих 2 та 3 групи вмісту в крові метаболітів ПОЛ - МДА і ДК, відмічено тенденцію щодо підвищення активності ферментів системи АОЗ при їх початково зниженому рівні - каталзи і СОД. При цьому сумарно в цих групах хворих активність ферментів антиоксидантного захисту досягала нижньої межі норми. В 3 групі у 26 (86,7%) хворих відмічена повна нормалізація активності каталази і суттєве її підвищення - у решти обстежених. У жодного хворого з ГП після закінчення лікування не зберігалося зниженої активності деного ферменту. Активність СОД істотно підвищувалась у 2 групи хворих у порівнянні з початково зниженим рівнем у 20 (66,7%) хворих, а решти 10 (33,3%) осіб цієї групи активність СОД залишалась дещо зниженою, що свідчило про збереження пригнічення системи АОЗ. В 3 групі кратність зростання цього показника склала наприкінці другого тижня від початку лікування 2,58±0,07 МЕ/МГНB (р<0,01). Аналогічна динаміка відбувалася з показниками ферментів АОЗ в еритроцитах. Так, рівень каталази підвищувався в 1,5 рази у пацієнтів 2 групи і майже вдвічі в 3 групі. Показник активності СОД в клітинах крові підвищувався до норми в 3 групі і досягав нижньої межі норми в 2 групі.

Встановлено, що до початку лікування у пацієнтів з генералізованим пародонтитом мала місце активація метаболізму арахідонової кислоти, що виявлялося збільшенням в сироватці крові її похідних - ейкозаноїдів. З огляду на те, що різні класи простагландинів володіють взаємно протилежними біологічними ефектами, аналіз динаміки змін простаноїдів проводився залежно від їх приналежності до тієї або іншої функціональної системи.

За результатами дослідженнявстановлено,що до початку лікування генералізованого пародонтиту спостерігалося збільшення вмісту в крові стабільного метаболіта простацикліну. В середньому, по групі, даний показник був в 2,0 разу вище в порівнянні з референтною нормою. В той же час, концентрація Тхв2, що має протилежно біологічну властивість, чим простациклін, перевищувала норму в 3,6 разів.

Як випливає з отриманих даних, до початку лікування ГП спостерігалося збільшення вмісту в крові 6-кето-ПГF1б - стабільного метаболита простацикліну (таблиця). В той же час, концентрація Тхв2, що володіє протилежною біологічною властивістю, чим простациклін, перевищувала норму в 3,6 рази. У зв'язку з цим коефіцієнт 6-кето-ПГF1б/ТхВ2 зменшувався, що свідчило про відносне переважання тромбоксану над простацикліном. Таким чином, до початку лікування ГП було зареєстровано істотне перевищення простаноідів з проагрегаціоними і вазоконстрикторними властивостями над їх фізіологічними антагоністами.

Після лікування в першій групі показник 6-кето-ПГF1б зменшувався в 1,36 разів від початкового рівня і залишався вищим за норму в 1,2 разів (р<0,05). Водночас, в 3 групі (при комбінованій терапії) вміст 6-кето-ПГF1б знижувався у 1,62 рази і досягав межі норми, тоді як в 2 групі при окремову застосуванні тридерма холісала - 1,53 рази і був дещо вище за показники контрольної групи.

Рівень ТХВ2 у сироватці крові хворих 1 групи в цей термін обстеження знижувався помірно і залишався вірогідно вищим за нормув 1,58 разів. У хворих 3 групи, яким застосовували додатково курс тридерма, холісала в комбінації з ГБО рівень ТХВ2 досягав норми у всіх обстежених. Середній вміст показника ТХВ2 в 2 групі пацієнтів залишався вище норми в 1,2 рази (p<0,05). Отже інтегральний індекс 6-кето-ПГF1б /ТХВ2 в обстежених хворих складав 1,8 і 1,7 в основній групі і 1,39 - в 1 групі. Після лікування - в 1 групі спостерігали зниження рівня ПГЕ2, але цей показник залишався вище ніж у контрольній групі. В 2 та 3 групах показник ПГЕ2 знижувався більш суттєво і досягав норми в обох групах обстежених.

Вміст ПГF2б після лікування також мав чітку тенденцію до зниження у пацієнтів 3 групи і досягав верхньої межі норми. В той же час у хворих 2 групи спостерігалася менш виразна позитивна динаміка вивчених показників. Таку динаміку підтверджено співвідношенням ПГЕ2/ПГF2б в обстежених хворих. Так, в 3 групі він досягав нижньої межі норми в групі пацієнтів, які приймали тридерм холісал. В той же час в 1 групі всі вивчені показники вірогідно залишалися вище референтної норми і мали лише тенденцію до зниження.

Концентрація ЛТВ4 складала у середньому 54,0±12,3 пг мл, тобто на 12-14-й день від початку лікування хворих на ГП в 3 групі показники набували чітко виражені тенденції до нормалізації.

Таблиця. Вміст ейкозаноїдів у крові хворих на генералізований пародонтит (M±m)

Примітки:

1.* - достовірність відмінностей між нормою і хворими до початку лікування (при р - 0,05);

2. р - достовірність відмінностей між хворими до і після лікування;

Таким чином, в патогенезі генералізованого пародонтиту значну роль відіграють метаболічні порушення, що виявляються активацією процесів ПОЛ, каскаду перетворень арахідонової кислоти, недостатністю ферментативної системи АОЗ. Вказані порушення залежать від стадії патологічного процесу в пародонті (фаза загострення або ремісії).

Проведені бактеріологічні дослідження свідчать про те, що у хворих генералізованим пародонтитом спостерігалася активація мікрофлори пародонтальних кишень, що виявлялося істотним збільшенням бактерійної колонізації облігатних анаеробних бактерій і видовим дисбалансом їх популяції.

Як випливає зі спостережень найбільш ефективна дія на мікрофлору надавала поєднане використання тридерма, холісала і ГБО. Це виражалося в значнішому впливі як на видовий склад облігатних анаеробних бактерій, так і на показники бактерійної колонізації в порівнянні з такими в групах хворих хронічним пародонтитом, що отримували тільки базисну терапію, а також додатково до неї тридерм і холісал без ГБО.

ВИСНОВКИ

У дисертації дане нове рішення актуальної наукової задачі, що полягає в теоретичному і експериментальному обґрунтуванні ефективності використання ГБО, тридерма і холісала, як пародонтопротекторного засобу корекції структурно-функціональних порушень, що розвиваються в умовах генералізованого пародонтиту.

1.Використання в стоматології, при лікуванні ГП ГБО в комплексі з протизапальними препаратами тридерм та холісал дозволило підвищити ефективність терапевтичних заходів, скоротити стадію загострення захворювання, продовжити ремісію. Комплексне лікування із застосуванням ГБО найдоцільніше проводити у стадії ремісії пародонтита, коли визначається вища реактивність оранизма до гіпероксії. Для найбільш точної характеристики вегетативної реактивності до гіпероксії необхідно використовувати показник Нf_128, за даними динаміки якого можна прогнозувати ефективність лікування.

2. Експериментальними дослідженнями встановлено, що використання комплексу препаратів супроводилося редукцією симптоматики після проведеного лікування, про що свідчив показник бальної оцінки пародонтального статусу у тварин з ГП, він знижувався на 10 день в 2,7 разу, на 20 день у 7,1 разу. Якщо у тварин другої і третьої групи спостерігалося збільшення резорбції кісткової тканини на 15 і 29% відповідно, то проведене лікування приводило до ліквідації запальної реакції в тканинах пародонту.

3.У хворих на ГП мало місце зменшення питомої ваги бактерій, які переважали в групі здорових людей, а саме: P. asaccharolyticus (зниження в 2,1 разу), S. hansenii (у 2,4 разу), L. catenaforme (у 2,8 разу), V. parvula (у 6,3 разу), V. alcalescens (у 7,0 разу). Разом з тим, питома вага інших видів, що рідко зустрічалися у здорових людей, навпаки, у хворих на ГП збільшувався. Так, у даного контингенту обстежених питома вага E. lenta і G. morbillorum виріс до 10,2 % (у 3,8 разу), C. subterminale - до 8,3 % (у 2,6 разу), A. fermentans - до 12,7 % (у 3,3 разу), D. nodosus - до 10,8 % (у 5,4 разу), A. naeslundii - до 5,1 % (у 2,1 разу). Менш значне збільшення питомої ваги в загальній структурі облігатних анаеробних бактерій у хворих на ГП зареєстроване для таких патогенів, як E. tenue (у 1,6 разу), C. histolyticum (у 1,6 разів), T. praeacuta (у 1,4 разу), F. varium (у 1,3 разу).

Клінічна маніфестація ГП супроводилася збільшенням показників бактерійної колонізації. Так, збільшення показника бактерійної колонізації (КОГО/мл) на 4 порядки характерний для E. lenta - (3,2(0,12)*5 lg, проти (3,6(0,15)*1 lg, відповідно, A. fermentans - (2,6(0,12)*5 lg проти (0,80(0,03)*1 lg. Збільшення бактерійної колонізації на 3 порядки зареєстроване для P. asaccharolyticus, P. magnus, G. morbillorum, C. subterminale, збільшення на 2 порядки - для S. hansenii, E. tenue, A. naeslundii, P. arridum, C. histolyticum, B. putredinus, T. praeacuta, P. melaninogenicus і D. pneumosintes. Під впливом лікування в третій групі відмічена істотна зміна видового складу облігатних анаеробних бактерій. Внаслідок дії препаратів і ГБО відбулася повна елімінація з області пародонтальних кишень таких видів, як P. anaerobius, E. lenta, G. morbillorum, P. arridum, A. fermentans, D. nodosus, T. praeacuta, P. melaninogenica, D. pneumosintes (всього 8 видів).

4. До початку лікування у пацієнтів мало місце накопичення в крові проміжних - ДК і кінцевого - МДА продуктів ПОЛ. Вміст ДК перевищував показник у практично здорових осіб в 1,5 разу, МДА - вдвічі (р<0,05). Активація ПОЛ супроводжувалася зниженням ферментативної активності ключових ферментів системи АОЗ - каталази і СОД. Каталітична здатність СОД сироватки крові до лікування у пацієнтів нижча від показника практично здорових осіб в 1,92 разу, каталази сироватки крові - в 1,5 разу (р<0,05). Після лікування в групі зіставлення показник 6-кето-ПГF1б зменшувався в 1,36 разу від початкового рівня і залишався вищим за норму в 1,2 разу (р<0,05). Водночас, в основній групі (при комбінованій терапії) вміст 6-кето-ПГF1б знижувався в 1,62 разу і досягав межі норми, тоді як при окремову застосуванні тридерма та холісала - в 1,53 разу і був дещо вище за референтну норму. Рівень ТХВ2 у сироватці крові хворих групи зіставлення в цей термін обстеження знижувався помірно і залишався вірогідно вищим за норму в 1,58 разу. У хворих, які застосовували додатково курс тридерма та холісала в комбінації з ГБО рівень ТХВ2 досягав норми у всіх обстежених.Через шість місяців після комплексного лікування показники не відрізнялися від рівня референтної норми.

5. При дослідженні гістоструктури маргінального краю ясен в умовах експерименту у щурів з нелікованим пародонтитом спостерігаються ознаки гострого запалення. У третій групі тварин епітеліальні клітини мають форму сплощення і орієнтовані паралельно поверхні зуба, епітеліальне прикріплення зміщене на поверхню цементу, епітеліоцити зміщуються у бік ясенної борозни і злущуються в її просвіт, зубоясенна борозда поглиблена, число мігруючих лейкоцитів збільшено. У четвертій групі тварин під впливом препаратів тридерм і холісал зменшуються запальні явища. Раніше дезорганізовані колагенові волокна набувають нормальної структури, нормалізується стан епітелію.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Проведені дослідження, вперше експериментально обгрунтували і апробували спосіб комплексного лікування ГП з використанням протизапальних препаратів тридерм і холісал у поєднанні з курсом гіпербаричної оксигенації. При ГП, перед лікуванням, у всіх випадках віддалялися м'які відкладення або інші чинники, подразнюють пародонт. Після ретельного полоскання порожнини рота ділянки з патологічними змінами, ізолювалися від доступу слини і осушувалися повітрям. Потім, запалені ділянки ясен покривалися шаром тридерма і холісала в пропорції 1: 1 і так залишалися на десять хвилин.

2. Фундаментальні закономірності застосування гіпербаричної оксигенації при лікуванні ГП дозволяє рекомендувати даний метод лікування для впровадження в клінічну практику.ГБО проводилося в одномісній кисневій барокамері ОКА-МТ при тиску ізопресії 0,17 мПа, тривалість ізопресії 40 хвилин, 5 - 6 сеансів на курс лікування.

3. Гіпербаричну оксигенацію доцільно проводити у стадії ремісії ГП, про що свідчить вища реактивна відповідь вегетативної нервової системи організму на гіпероксію у фазі стабілізації хронічного ГП.

4. Ми рекомендуємо показник Нf_128 застосовувати для швидкого методу оцінки стану вегетативної нервової системи, тобто показник Нf_128 володіє діагностичними перевагами для визначення пацієнтів з найбільш високою реактивністю до гіпероксії.

ПЕРЕЛІК РОБІТ,ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Копельян Н.Н. Психосоматические нарушения, как один из этиологических факторов развития генерализованного пародонтита / Копельян Н.Н., Кулешов Р.Ю. // Український медичний альманах. - № 4. - Т.8. - 2005. - С. 106-108. Участь здобувача полягає в обстеженні ексериментальни тварин, моделюванні пародонтиту та спостереження за ефективністю лікування.

2. Копельян Н.Н. Особенности течения генерализованного пародонтита в эксперименте при использовании новых антисептиков / Копельян Н.Н., Ульянов А.В. // Український медичний альманах. -№ 3. -Т.8. - 2005. - С. 92-94. Участь здобувача полягає в розробці методики лікування та її апробації на хворих, написанні статті.

3. Воробьев К.П. Зависимость реактивности к гипероксии во время гипербарической оксигенации от стадии обострения пародонтита / Воробьев К.П., Копельян Н.Н., Силенко Ю.И. // Український стоматологічний альманах. -№ 3. -2005. - С. 5-8. Участь здобувача полягає в проведенні лікування хворих, визначенні ефективності лікування, написанні статті.

4. Копельян Н.Н. Клиническая эффективность Лисобакта и Амизона в комплексном лечении пародонтального синдрома у больных сахарным диабетом первого типа / Копельян Н.Н., Инкелевич М.Ю., Силенко Ю.И // Український стоматологічний альманах.- 2005. № 4. - С. 21-24.Участь здобувача полягає в зборі клінічного матеріалу, лікуванні хворих, написанні статті.

5. Силенко Ю.И. Планиметрические методы исследования скорости заживления ран при лечении больных с переломами нижней челюсти в раннем посттравматическом периоде / Силенко Ю.И., Гаврилов В.А., Копельян Н.Н., Носиков А.А. // Український стоматологічний альманах. -№ 4. - 2005. - С. 29-33. Участь здобувача полягає в проведенні лікування хворих, статистичній обробці даних, написанні статті.

6. Коваленко Ю.В. “ Тридерм” в комплексном лечении воспалительных заболеваний пародонта / Коваленко Ю.В., Копельян Н.Н., Руденко М.В. // Український медичний альманах. -№ 4. -Т.9. - 2006. - С. 138-139.. Участь здобувача полягає в проведенні клінічних досліджень, статистичній обробці матеріалу, написанні статті.

7. Силенко Ю.И. Комплексный подход к лечению пациентов с воспалительными заболеваниями пародонта и травматическими повреждениям / Силенко Ю.И., Гаврилов В.А., Копельян Н.Н., Носиков А.А. // Український стоматологічний альманах. -№ 6. -2007. - С. 9 - 14. Участь здобувача полягає в проведенн ізборі клінічного матеріалу, лікуванні хворих, написанні статті.

8. Гаврилов В.А. Повышение адаптационных возможностей зубочелюстной системы у больных пародонтитом при лечении переломов челюстей / Гаврилов В.А., Копельян Н.Н., Сокол Л.Л. // Український стоматологічний альманах. -№ 4. - 2007. - С. 8 - 12. Участь здобувача полягає в проведенн ізборі клінічного матеріалу, лікуванні хворих, написанні статті.

9. Деклараційний патент України на корисну модель № 21815 Україна МПК(2006) А61С5/02. Спосіб лікування пародонтиту / Гаврилов В.О., Копельян Н.Н., заявник иа патентовласник Луганський державний медичний університет- №u 200608441; заяв.27.07.2006; опубл.10.04.2007, Бюл.№4.

Размещено на Allbest.ru