Діагностика і хірургічне лікування нейрокомпресійних синдромів при спондилолістезі поперекового відділу хребта

Размещено на http://www.allbest.ru/

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

ДІАГНОСТИКА І ХІРУРГІЧНЕ ЛІКУВАННЯ НЕЙРОКОМПРЕСІЙНИХ СИНДРОМІВ ПРИ СПОНДИЛОЛІСТЕЗІ ПОПЕРЕКОВОГО ВІДДІЛУ ХРЕБТА

Спеціальність: Нейрохірургія

ВОЛОСЮК ЯРОСЛАВ ОЛЕКСІЙОВИЧ

Київ, 2009 рік

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Спондилолістез поперекового відділу хребта зустрічається у 5-7% населення, при цьому у 74% він є основною причиною хронічного болю в спині (Доценко В.В., Загородній М.В., 2005). Спондилолістез - це стан хребців, при якому верхній зміщується по відношенню до нижнього допереду або дозаду.

В Україні спондилогенні нейрокомпресійні синдроми, спричинені спондилолістезом поперекового відділу хребта, за розповсюдженістю займають чільне місце, поступаючись лише гострим респіраторним інфекціям (Зозуля Ю.А., Педаченко Є.І., Слинько Є.І., 2006). За останні 10 років спостерігається збільшення хворих з спондилолістезом, що зумовлене також впливом економічних, соціальних, екологічних та інших чинників.

Спондилолістез - поліетіологічне захворювання з великою кількістю невирішених питань, його лікуванням займаються різні спеціалісти: нейрохірурги, неврологи, ортопеди, травматологи, мануальні терапевти та ін. Зміщення хребців і зміна структури ядра міжхребцевого диска спричиняють запуск каскаду патофізіологічних механізмів, що обумовлюють клінічні та неврологічні прояви захворювання (Fessler R.G., Haid R.W., 1996).

На сучасному етапі розвитку нейрохірургії в Україні розширюються показання до оперативного лікування спондилолістезу поперекового відділу хребта. У більшості випадків використовують задні та задньо-бокові доступи, що відображає традиційний підхід при цьому захворюванні. Однак, за даними нейровізуалізуючих методів дослідження, у більшості випадків компремуючий субстрат локалізується вентрально від дурального мішка. Тому ефективність, безпечність і доцільність використання передньо-бокових і комбінованих доступів у деяких випадках є незаперечною. Досвід виконання доступів при різних ступенях спондилолістезу поперекового відділу хребта має важливе значення при виборі хірургічної тактики в кожному окремому випадку з урахуванням всіх особливостей клінічної ситуації. Відсутність єдиних підходів до лікування спондилолістезу поперекового відділу хребта свідчить про те, що ця проблема далека від свого вирішення, вона є актуальною та потребує детального вивчення, удосконалення існуючих та розробки нових декомпресивно-стабілізуючих методів втручання.

Мета дослідження - покращення результатів хірургічного лікування спондилолістезу поперекового відділу хребта з неврологічними проявами на основі застосування необхідного обсягу сучасних діагностичних досліджень, вдосконалення існуючих і розробки нових науково обґрунтованих оперативних втручань при різних ступенях спондилолістезу поперекового відділу хребта.

Завдання дослідження:

1. Уточнити неврологічні прояви спондилолістезу поперекового відділу хребта в залежності від ступеня зміщення хребців;

2. Розробити діагностичний комплекс для визначення хірургічної тактики при лікуванні спондилолістезу поперекового відділу хребта з неврологічними проявами;

3. Вдосконалити існуючі та розробити нові методики хірургічного лікування: декомпресії невральних структур і фіксації хребців при спондилолістезі поперекового відділу хребта;

4. Розробити схему хірургічного лікування та визначити оптимальну оперативну тактику при спондилолістезі поперекового відділу хребта з неврологічними проявами;

5. Проаналізувати безпосередні та віддалені результати хірургічного лікування хворих з спондилолістезом хребта І-IV ступеня.

Об'єкт дослідження - спондилолістез поперекового відділу хребта з неврологічними проявами.

Предмет дослідження - аналіз особливостей клінічного перебігу, діагностики та хірургічного лікування спондилолістезу поперекового відділу хребта.

Методи дослідження:

- клініко-неврологічний;

- рентгенографія хребта;

- комп'ютерна томографія (КТ);

- магнітно-резонансна томографія (МРТ);

- статистична обробка даних.

При виконанні дисертаційного дослідження дотримані принципи біоетики та біомедицини.

Наукова новизна отриманих результатів. Уточнені дані про неврологічні прояви при компресії невральних структур при різному ступені спондилолістезу з урахуванням рівня ураження поперекового відділу хребта. Розроблений діагностичний комплекс для визначення хірургічної тактики при лікуванні спондилолістезу поперекового відділу хребта різного ступеня з урахуванням рівня ураження, що супроводжується компресією невральних структур м'якотканинними та кістковими елементами.

Особистий вклад здобувача. Дисертант брав участь у обстеженні та виконанні хірургічних втручань у більшості хворих з спондилолістезом поперекового відділу хребта.

Апробація результатів дисертації. Матеріли дисертаційного дослідження доповідалися на: IV з'їзді нейрохірургів Росії (Москва, 2006), конференції нейрохірургів України «Нові технології в нейрохірургії» (Ужгород, 2006), IV з'їзді нейрохірургів України (Дніпропетровськ, 2008).

Публікації. За матеріалами дисертаційного дослідження опубліковано 12 наукових друкованих робіт, в тому числі: 4 одноосібні статі у фахових періодичних виданнях, рекомендованих ВАК України, і збірках наукових робіт, 3 патенти на винахід, 5 тез доповідей.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається з вступу, огляду літератури, 5 розділів власних досліджень, підсумку, висновків, практичних рекомендацій, списку використаної літератури, додатку. Робота викладена на 146 сторінках машинописного тексту, ілюстрована 29 рисунками, 33 таблицями. Список використаних літературних джерел містить 226 посилань, з них 63 - кирилицею, 163 - латиницею.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. В основу дисертаційної роботи покладено результати хірургічного лікування 90 хворих з спондилолістезом поперекового відділу хребта, яких лікували у відділенні патології хребта і спинного мозку ДУ «Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова АМН України» та відділенні ортопедії Київської міської клінічної лікарні №8 в період з 1999 по 2008 рр. Чоловіків було 43 (47,78%), жінок - та 47 (52,22%). У 90 обстежених нами хворих було виявлено 228 компресійних неврологічних синдромів, з них: корінцевих - 121, синдромів кінського хвоста - 72, мієлорадикулопатичних - 19, рефлекторних - 16. Больовий синдром був домінуючим у 82 (91,11%) хворих.

З існуючих методів діагностики рентгенографія залишається найбільш доступним і досить інформативним методом дослідження, її виконували всім пацієнтам. При плануванні лікування необхідно мати інформацію про рухливість окремих сегментів для оцінки ступеня зміщення хребців.

У наших спостереженнях найбільш інформативним методом діагностики спондилолістезу поперекового відділу хребта виявилася МРТ, яку було виконано 82 (91,11%) хворим, КТ була проведена 34 (37,78%) пацієнтам. КТ є важливою для оцінки кісткових змін в ділянці дефекту pars interarticularis, а також для визначення гіпертрофії суглобових відростків і наявності форамінального стенозу. МРТ давала можливість оцінити ступінь зміщення тіл хребців, розміри гриж міжхребцевих дисків, ступінь компресії дурального мішка та корінців кінського хвоста.

Електронейроміографія використовувалася нами для об'єктивізації неврологічних порушень і ступеня регресу неврологічної симптоматики після операції у 15 (16,67%) хворих. В динаміці її застосовували для виявлення патологічних змін в ділянці м'яза та дослідження периферичної іннервації нижніх кінцівок. Діагностика спондилолістезу поперекового відділу хребта базувалася на аналізі клінічних проявів і даних додаткових методів дослідження. У 82 (91,11%) хворих відзначені біль у спині, неврологічний дефіцит і підсилення локального болю при пальпації хребта, у 8 (8,89%) пацієнтів болю в спині не було, але відзначався біль у нижніх кінцівках. У 59 хворих з спондилолістезом ІІ-ІV ступеня спостерігалася деформація хребта у вигляді «сходинки».

При визначенні ступеня спондилолітезу поперекового відділу хребта використовували класифікацією H.W. Meyеrding.

У обстежених нами пацієнтів віком 20 років і старше виникав періодичний біль у попереку та нижніх кінцівках. При І ступені спондилолістезу біль обмежувався тільки нижньо-поперековим відділом хребта. При ІІ ступені спондилолістезу, як правило, з'являлась корінцева симптоматика. Біль у поперековому відділі хребта посилювався при ходьбі, фізичному навантаженні та зменшувався у горизонтальному положенні. При нахилах тулуба біль в поперековому відділі хребта підсилювався. При ІІІ ступені спондилолістезу біль був наявний у горизонтальному положенні та підсилювався при ходьбі. Ходіння без милиць було неможливим, прогресувала слабкість у нижніх кінцівках, яка супроводжувалася атрофією їх м'язів, порушувалися функції тазових органів за периферичним типом. У 2 випадках мали місце порушення кровообігу, які супроводжувалися набряком нижніх кінцівок. При спондилолістезі ІІІ-ІV ступеня проявлялися корінцева симптоматика, порушення функцій тазових органів: вони були як однобічними (у 3 хворих), так і двобічними (у 12 хворих). Патогенетичний механізм неврологічних проявів при компресії м'якотканинними елементами виглядав наступним чином. Типовим при спондилолістезі є залучення у патологічний процес двох корінців внаслідок нестабільності ураженого хребтового сегменту. При формуванні форамінального стенозу ми спостерігали залучення у патологічний процес одного корінця на місці ураження. За результатами розрахунків після оперативного лікування відзначене суттєве збільшення сагітального розміру спинномозкового каналу поперекового відділу хребта у хворих, яким була здійснена декомпресія нервово-судинних структур.

МРТ дозволила визначити компресію нервових структур м'якими тканинами та кістковими структурами.

Новим високоінформативним методом дослідження хребта та спинного мозку є комп'ютерна нелінійна діагностика (NLS). Перевагами NLS є неінвазивність, масштабне поле зображення, можливість отримання зрізів будь-якої орієнтації, віртуальна візуалізація міжхребцевих отворів і навколохребцевої зони.

Найбільш адекватним методом діагностики дегенеративно-дистрофічних уражень попереково-крижового відділу хребта є спіральна комп'ютерна томографія (СКТ), її було виконано 3 хворим.

При проведенні СКТ у 3 хворих ми спостерігали дегенеративно-дистрофічні зміни міжхребцевих дисків, які супроводжувалися епідуральним фіброзом, що виникав внаслідок асептичної реакції на дегенеративний процес (епідурит, пошкодження задньої повздовжньої зв'язки).

Виходячи з клінічних та інтраопераційних даних, ми розподілили хворих на групи з відносним (менше 12 мм.) і абсолютним (більше 12 мм.) стенозом хребтового каналу. У наших спостереженнях ураження відзначалося переважно на рівні LIV-LV (у 46 хворих), тоді як на рівні LІІІ-LIV і LV-SI воно зустрічалося рідше (у 44 хворих).

За даними МРТ-морфометрії, проведеної після оперативного лікування хворих з спондилолістезом різного ступеня, відзначене суттєве збільшення сагітального розміру дурального мішка на рівні поперекового відділу хребта. В структуру діагностичного комплексу були включені рентгенографія (пряма, бокова, функціональна), КТ, МРТ, електронейроміографія. Ці методи дослідження допомогли нам вирішити питання стосовно визначення ступеня спондилолістезу, стенозу спинномозкового каналу, структури, розміру та локалізації м'якотканинних елементів. Результати дослідження та їх обговорення. Аналіз клінічної картини, даних додаткових методів дослідження, а також особливостей спондилолістезу поперекового відділу хребта дозволив нам розробити показання до хірургічного лікування.

Оперативного лікування потребують хворі, у яких верифікований спондилолістез спричиняє нестабільність хребта та виникнення неврологічної симптоматики, що погіршує якість їх життя, також хірургічне втручання показане за неефективності консервативного лікування протягом 2-3 місяців і у випадку прогресування захворювання.

Всім пацієнтам було проведене диференційоване хірургічне лікування в залежності від їх віку та соматичного стану, наявних неврологічних проявів, ступеня спондилолістезу. При різних ступенях спондилолістезу ми виконували оперативні втручання, що включали декомпресію нервово-судинних структур, дискектомію, PLIF (рosterior lumbar interbody fusion - задній міжтіловий спондилодез з використанням кейджів) одно- або двобічний, TSF (транспедикулярну фіксацію).

До основних моментів хірургічної тактики ми відносили декомпресію, редукцію та фіксацію уражених елементів опорно-рухового апарату. Декомпресія нервово-судинних структур була основним методом хірургічного лікування при спондилолістезі, вона здійснювалася не тільки в ділянці спинномозкового каналу, але й на виході з нього.

Хірургічна тактика лікування залежала від виду спондилолістезу, його ступеня, віку хворого, прогресування патологічного процесу. За наявності неврологічних проявів хірургічне втручання було спрямоване, перш за все, на здійснення корінцевої декомпресії, декомпресії дурального мішка, усунення натягу корінців. Наступним етапом хірургічної тактики була редресація з метою усунення патологічного зміщення хребців. Третім етапом хірургічної тактики була стабілізація хребців.

Нами була розроблена хірургічна тактика з урахуванням виду спондилолістезу та ступеня зміщення хребців.

При спондилолістезі І ступеня виконувалися часткова дистракція та редресація, стабілізація не проводилась. При спондилолістезі ІІ ступеня проводилися дистракція, редресація та стабілізація хребців одним або двома кейджами, встановленими з заднього доступу (PLIF). Транспедикулярна фіксація була проведена у 20 (22,21%) хворих. Спондилолістез ІІІ-IV ступеня у 15 (16,67%) хворих стабілізували шляхом встановлення кейджів з заднього доступу (PLIF) у поєднанні з транспедикулярною системою фіксації.

Хірургічна тактика при декомпресії корінців включала інтерламінектомію, локальну декомпресію корінців, за необхідності - дискектомію. Якщо у хворого спостерігалася однобічна радикулярна симптоматика, операцію проводили на боці ураження. Також виконували резекцію нижнього края верхньої дуги та верхнього края верхньої дуги (інтерламінектомія). При І ступені зміщенні хребця перелому pars interaticularis або суглобових відростків не було, тому повного видалення суглобових відростків не здійснювали. За допомогою кусачок Керрісона з браншами 2-3 мм. розширювали міжхребцевий отвір (декомпресія корінця). За наявності грижі диску її видаляли, ділянку диску кюретували та проводили часткову редресацію за допомогою розробленого нами міжтілового дистрактора - таке втручання виконане у 24 (26,66%) хворих. Корпородез виконувався у 2 модифікаціях: з застосуванням круглих і прямокутних кейджів. Для встановлення циліндричних кейджів після дискектомії у порожнині диску за допомогою свердла формували тунель. Використовували свердло діаметром на 1 мм. менше діаметра кейджів. При діаметрі кейджа 12 мм. застосовували свердло діаметром 11 мм., при діаметрі кейджа 14 мм. використовували свердло діаметром 13 мм. Формували тунель глибиною до 20 мм., після чого в нього вкручували циліндричний кейдж. Кейдж мав бути розташований на 2-3 мм. глибше задніх країв тіл хребців. Для встановлення прямокутних кейджів після дискектомії виконували кюретаж диску, частково - фіброзної частини диску, замикальних пластинок, потім імплантували кейдж, в якому один бік був на 2 мм. менший за інший. Транспедикулярна фіксація здійснювалася моносегментарно, вона доповнювалася PLIF у 20 хворих. При проведенні хірургічного лікування вдалося досягти повної декомпресії у 77 (85,55%) хворих. У 9 (10%) пацієнтів виконана тільки часткова декомпресія через рубцево-спайковий процес у ділянці корінців дурального мішка. При спондилолістезі ІІ ступеня у 42 (46,6%) хворих була досягнута редукція зміщеного хребця на один ступінь. У 2 (2,22%) пацієнтів похилого віку редукція не проводилася. При аналізі наших спостережень ми відзначили збільшення хірургічної активності при І-ІІ ступені спондилолістезу (75 (83,34%) хворих) у порівнянні з ІІІ-IV ступенем (15 (16,66%) пацієнтів).

Виявлення та хірургічне лікування спондилолістезу поперекового відділу хребта І-ІІ ступеня дає можливість уникнути прогресування захворювання та зменшити інвалідизацію хворих. Найбільш радикальними є операції при спондилолістезі ІІІ-IV ступеня, що включають у всіх випадках декомпресію нервових структур шляхом ламінектомії, фасетектомії та жорсткої фіксації ураженого сегменту за допомогою транспедикулярної системи. При оперативному лікуванні спондилолістезу поперекового відділу хребта використовували розроблений нами та впроваджений в хірургічну практику міжтіловий дистрактор. У доповнення до існуючих методик, міжтіловий дистрактор дає можливість більш якісно виконати дистракцію та редресацію зміщених хребців. Для відновлення фізіологічної форми хребта після проведення декомпресії нервово-судинних структур ми здійснювали дистракцію грудо-поперекового відділу хребта за допомогою розведення пуфиків у грудному та поперековому відділах, які знаходилися в системі приставки до розробленого і запатентованого нами хірургічного столу. Після цього проводилася фіксація ураженого сегменту. Нові методики хірургічного лікування дали можливість отримати кращі результати у порівнянні з існуючими методиками.

На наш погляд, доцільно збільшити об'єм оперативних втручань при спондилолістезі ІІ ступеня з застосуванням міжхребцевих кейджів, а не обмежуватися лише декомпресією нервово-судинних структур. Сучасний рівень хірургічної техніки дозволяє при втручаннях на поперековому відділі хребта з приводу зміщення хребців ІІІ-ІV ступеня досягти оптимальної редресації та надійної стабілізації, усунення неврологічної симптоматики. Фактор часу має вирішальне значення при виникненні парезів, порушенні функцій тазових органів, розвитку таких ускладнень як каудальний або радикулоішемічний синдром.

Спондилолістез з неврологічними проявами являє собою стадію захворювання, на якій відзначається компресія корінців, в основному у міжхребцевому отворі, або компресія всього дурального мішка та корінців кінського хвоста. Механізм залучення корінців двоякий. Їх компресія у зменшених міжхребцевих отворах відбувається з одного або обох боків через зміщення хребців. Як правило, компресія переважно зумовлена розташованим вище суглобовим відростком, а також натягненням корінця на корені дуги розташованого вище хребця. Компресія дурального мішка, корінців кінського хвоста, а також корінців обумовлена зміщенням тіла розташованого нижче хребця, що й було у наших пацієнтів причиною виникнення та посилення неврологічної симптоматики на доопераційному етапі. Всі хворі, у яких спостерігалося прогресування неврологічної симптоматики, були нами прооперовані. Нейрохірургічне втручання у таких випадках було спрямоване, перш за все, на декомпресію дурального мішка, корінців з подальшою дистракцією, редресацією та жорсткою стабілізацією хребців. На жаль, в минулому хірурги часто не проводили достатню декомпресію в ділянці спондилолістезу, а здійснювали дистракцію та редресацію, яких було недостатньо при переломі pars interarticularis, компресії нервово-судинних структур суглобовими відростками та гіпертрофованими капсулами. Наслідком таких втручань було посилення компресії корінців у процесі дистракції та редресації. Основним моментом хірургічного лікування спондилолістезу є декомпресія та стабілізація ураженого сегменту.

В післяопераційному періоді оцінювали безпосередні (до 1 року) та віддалені (до 3 років) результати лікування. Оцінка найближчих результатів лікування здійснювалася на 12-14 добу після хірургічного втручання, оскільки у цей період відбувалося загоєння післяопераційної рани, зменшувалися явища операційної травми. Результати лікування в ранньому післяопераційному періоді вивчалися за такими критеріями:

- неврологічним симптомокомплексом на до та післяопераційному етапах лікування;

- критеріями оцінки якості життя пацієнтів у до та післяопераційному періодах;

- радикальністю оперативного лікування;

- ефективністю хірургічного лікування при різних ступенях спондилолістезу поперекового відділу хребта.

До хірургічного втручання всі пацієнти скаржилися на біль, який у більшості з них мав інтенсивний характер. У ранньому післяопераційному періоді у 39 (43,33%) хворих відзначене повне припинення больового синдрому. Неврологічна картина в оперованих нами пацієнтів суттєво відрізнялася від такої в доопераційному періоді у хворих з різким наростанням неврологічної симптоматики. Наочним прикладом були 2 хворих з вираженим набряком нижніх кінцівок, у яких практично на 2-3 день після операції шкірні покрови з синюшних стали блідо-рожевими, а набряки зменшилися на 90%. На жаль, у пацієнтів, у яких неврологічна симптоматика поглиблювалася протягом тривалого часу (виражений больовий синдром більше 3 місяців), за наявності глибоких парезів з відсутністю рухів у пальцях стоп і гомілковому суглобі, що, зазвичай, супроводжувалося значною атрофією м'язів кінцівки, відновлення після оперативного лікування відбувалося повільно. Як правило, хворі на 3 день після операції відзначали покращення іннервації, що супроводжувалося поліпшенням чутливості, відновлення рухової функції нижніх кінцівок спостерігалося, в кращому випадку, через тиждень після операції, в гіршому - через місяць.

У пацієнтів з порушенням функцій тазових органів до операції на ранніх етапах не було особливих змін. У всіх хворих, у яких неврологічні симптоми прогресували повільно (понад 6 місяців), відновлення порушених функцій, у більшості випадків, відбувалося не раніше, ніж через 3 місяці. Всі пацієнти, у яких відзначався хороший результат лікування, відчували появу періодичної пульсації, потепління у нижніх кінцівках.

Віддалені результати лікування оцінювали за такими критеріями:

- рецидив або продовження зміщення хребців у місці ураження;

- строки виникнення рецидиву в залежності від рівня ураження поперекового відділу хребта;

- оцінка якості життя хворих у віддаленому післяопераційному періоді.

Результати хірургічного лікування ми оцінювали таким чином:

- хороший результат: значний регрес неврологічної симптоматики, симптоми випадіння відсутні, працездатність не обмежена при незначному обмеженні фізичної активності за рахунок болю - відзначений у 67 (74,5%) хворих;

- задовільний результат: регрес неврологічної симптоматики, симптоми випадіння відсутні, незначне обмеження працездатності - у 21 (23,3%) хворого;

- незадовільний результат: відсутність ефекту від операції, зберігаються больовий синдром і неврологічні порушення, які позбавляють пацієнтів працездатності - у 2 (2,2%) хворих.

Оцінку стану хворих здійснювали двома шляхами:

1. за опитувальниками, які заповнювали хворі;

2. за шкалами, за якими стан пацієнта оцінювали лікарі.

Таким чином, в результаті проведеного нами дослідження, ми можемо з упевненістю сказати, що найбільш ефективним хірургічним втручанням при спондилолістезі І ступеня є проведення декомпресії, дискектомії.

Рис. - Інтенсивність болю у хворих з спондилолістезом поперекового відділу хребта до та після оперативного лікування:

Всі хворі, яким була виконана така операція, відзначили значне покращення свого стану в ранньому післяопераційному періоді та повне зникнення неврологічної симптоматики - у віддаленому періоді. Пацієнти з спондилолістезом ІІ-ІІІ ступеня, яким було проведено декомпресію, дистракцію, редресацію з подальшою жорсткою фіксацією за допомогою транспедикулярної металоконструкції, відзначили позитивні зміни у неврологічній симптоматиці у ранньому та віддаленому післяопераційному періодах. Ми лікували 1 хворого з спондилолістезом IV ступеня, якому було здійснено декомпресію з подальшою жорсткою фіксацією з застосуванням транспедикулярної металоконструкції без проведення дистракції та редресації. У цього пацієнта був отриманий позитивний результат з поступовим регресом неврологічної симптоматики.

Незадовільний результат був відзначений у 2 хворих з спондилолістезом ІІІ-ІV ступеня, що було зумовлене відсутністю ефекту від хірургічного лікування у ранньому післяопераційному періоді та незначним покращенням - у віддаленому періоді.

ВИСНОВКИ

В дисертаційній роботі викладено теоретичне узагальнення та нове вирішення задачі вибору оптимального методу нейрохірургічного лікування спондилолістезу поперекового відділу хребта з неврологічними проявами:

1. Неврологічні прояви мають безпосередній зв'язок зі ступенем і видом спондилолістезу. При спондилолістезі І ступеня однобічна радикулопатія переходить у двобічну, що супроводжується вираженою больовою симптоматикою. При ІІ ступені спондилолістезу відзначається прогресування радикулопатії, при ІІІ-ІV ступені - спостерігається парапарез нижніх кінцівок, а при синдромі кінського хвоста - рефлекторні порушення, розлади функцій тазових органів. При істмічному та диспластичному спондилолістезі у всіх випадках період відновлення довший, ніж при дегенеративному;

2. Диференційоване застосування комплексу клініко-інструментальних методів діагностики: клініко-неврологічного огляду, рентгенографії, КТ, СКТ, МРТ дозволяє визначити ступінь спондилолістезу, а електронейроміографії - локалізацію та ступінь компресії нервових структур;

3. Розроблені абсолютні та відносні показання до оперативного втручання у хворих з спондилолістезом поперекового відділу хребта з урахуванням його ступеня та виду, зміщення хребців, неврологічної симптоматики та прогресуванням захворювання, які підвищують ефективність хірургічного лікування;

4. Хірургічна тактика залежить від виду та ступеня спондилолістезу, прогресування процесу. За наявності неврологічних проявів хірургічне втручання має бути спрямоване на декомпресію нервових структур, відновлення фізіологічного стану хребта та фіксацію зміщених хребців;

5. Проведений аналіз результатів хірургічного лікування хворих на спондилолістез поперекового відділу хребта свідчить, що при І ступені спондилолістезу достатньо провести декомпресію корінців, при ІІ ступені - доцільно виконати декомпресію нервово-судинних структур, дистракцію, редресацію та стабілізацію хребців, при ІІІ ступені - двобічну декомпресію, дистракцію і редресацію, стабілізацію (PLIF, TSF), при ІV ступені спондилолістезу ефективними є двобічна декомпресія, резекція верхнього краю нижнього зміщеного хребця, редресація та стабілізація (TSF);

6. Проведений аналіз безпосередніх і віддалених результатів хірургічного лікування в залежності від ступеня та виду спондилолістезу свідчить про значний регрес неврологічної симптоматики у оперованих хворих.

СПИСОК РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Волосюк Я.О. Вибір оптимального методу хірургічного лікування при спондилолістезі поперекового відділу хребта / Я.О. Волосюк // Збірник наукових праць співробітників НМАПО ім. П.Л. Шупика. - 2008. - Вип. 17, кн. 2. - С. 195-200.

2. Волосюк Я.О. Порушення кровообігу нижніх кінцівок у хворих з спондилолістезом поперекового відділу хребта / Я.О. Волосюк // Збірник наукових праць співробітників НМАПО ім. П.Л. Шупика. - 2008. - Вип. 17. кн. 4. - С. 315-321. лікування клінічний нейрохірургічний

3. Волосюк Я.О. Вибір хірургічного методу лікування при спондилолістезі поперекових хребців з неврологічними проявами / Я.О. Волосюк // Вісн. ортопедії, травматології та протезування. - 2008. - №4(59). - С. 41-44.

4. Волосюк Я.О. Порушення функцій кульшового суглобу внаслідок спондилолістезу поперекового відділу хребта / Я.О. Волосюк // Вісн. наук. досліджень. - 2008. - №3. - С. 48-50.

5. Пат. 40041 Україна, МПК А61G 13/00, А61F 5/37. Спосіб інтраопераційної фіксації голови нейрохірургічного пацієнта / Волосюк Я.О., Зозуля Ю.А., замовник та патентовласник ДУ «Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова АМН України». - №U200811225, заявл. 16.09.08, опубл. 25.03.09, Бюл. №6.

6. Пат. 39954 Україна, МПК А61B 17/00. Спосіб корекції спондилолістезу поперекового відділу хребта / Волосюк Я.О., Слинько Є.І., Зозуля Ю.А., замовник та патентовласник ДУ «Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова АМН України». - №U200809495, заявл. 21.07.08, опубл. 25.03.09, Бюл. №6.

7. Пат. 40013 Україна, МПК А61G 13/00, А61F 5/37. Операційний стіл для проведення спінальних операцій / Волосюк Я.О., Зозуля Ю.А., замовник та патентовласник ДУ «Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова АМН України». - №U200811224, заявл. 16.09.08, опубл. 25.03.09, Бюл. №6.

8. Волосюк Я.А. Хирургическое лечение спондилолистезов с неврологическими проявлениями после неэффективного лечения отстроченных травм поясничного отдела позвоночника / Я.А. Волосюк // IV съезд нейрохирургов России: материалы съезда, Москва, 18-22 июня 2006 г. - м. Москва, 2006. - С. 22.

9. Волосюк Я.О. Хірургічне лікування спондилолістезів з неврологічними проявами після неефективного лікування травм поперекового відділу / Я.О. Волосюк // Укр. нейрохірург. журн. - 2006. - №1. - С. 68-69.

10. Волосюк Я.О. Вибір оптимального методу хірургічного лікування при спондилолістезі поперекового відділу хребта / Я.О. Волосюк // Вісн. Вінниц. держ. мед. університету. - 2007. - №11 (2/2). - С. 753.

11. Результати нейрохірургічного лікування поперекового спондилолістезу. / А.І. Пастушин, Є.І. Слинько, Я.О. Волосюк. // Матеріали IV з'їзду нейрохірургів України, м. Дніпропетровськ, 27-30 трав. 2008 р. - Дніпропетровськ, 2008. - С. 58.

12. Волосюк Я.О. Хірургічне лікування застарілих спондилолістезів з неврологічними проявами і порушення кровообігу нижніх кінцівок. / Я.О. Волосюк, М.Г. Мірошніченко // Матеріали IV з'їзду нейрохірургів України, м. Дніпропетровськ, 27-30 трав. 2008 р. - Дніпропетровськ, 2008. - С. 70.

Размещено на Allbest.ru