Лікарський контроль при відновних фізичних тренуваннях висококваліфікованих плавців після гострих респіраторних захворювань

Размещено на http://www.allbest.ru

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ДЕРЖАВНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ

ФЕТІСОВА Валентина Валеріївна

УДК: 61:796.077.2:612.2-002.1-018.73-039.76

ЛІКАРСЬКИЙ КОНТРОЛЬ ПРИ ВІДНОВНИХ ФІЗИЧНИХ ТРЕНУВАННЯХ ВИСОКОКВАЛІФІКОВАНИХ ПЛАВЦІВ ПІСЛЯ ГОСТРИХ РЕСПІРАТОРНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ

14.01.24 - лікувальна фізкультура та спортивна медицина

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Дніпропетровськ - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Дніпропетровській державній медичній академії МОЗ України.

Науковий керівник: - доктор медичних наук, професор Клапчук Василь Васильович, Дніпропетровський державний інститут фізичної культури і спорту Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту, завідувач кафедри фізичної реабілітації.

Офіційні опоненти:

- доктор медичних наук Дорофєєва Олена Євгеніївна, Дніпропетровський медичний інститут традиційної і нетрадиційної медицини МОН України, доцент кафедри терапії;

- кандидат медичних наук, доцент, доктор філософії Пєшкова Ольга Володимирівна, Харківська державна академія фізичної культури Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту, завідуюча кафедрою спортивної медицини та фізичної реабілітації.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Дніпропетровської державної медичної академії (49044, м. Дніпропетровськ, вул. Дзержинського,9).

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

д.мед.н., професор Кобеляцький Ю.Ю.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. За даними МОЗ України, щороку в Україні на гострі респіраторні захворювання (ГРЗ) хворіє від 8 до 10 мільйонів осіб (Офіційний сайт МОЗ України, 2008), які складають біля 20% усієї зареєстрованої захворюваності та понад 75% усіх випадків інфекційних захворювань (Карпухін Г.І., Карпухіна О.Г., 2000). Вони також займають провідне місце у захворюваності спортсменів, і, як наслідок, знижують рівень їх фізичної роботоспроможності та спортивні результати. Проте, сучасний спорт вищих досягнень - це фізичні навантаження на межі людських можливостей (Абрамов В.В. із співавт., 2005; Апанасенко Г.Л., Чистякова Ю.С., 2006; Дорофєєва О.Є., 2006; Клапчук В.В., 2006; Михалюк Є.Л., 2007; Романчук О.П., 2007). Це створює умови для блискавичного перебігу звичайних захворювань і може закінчитися трагічно, особливо в спорті вищих досягнень. респіраторний плавець тренування реабілітація

Відомо, що представники водних видів спорту частіше схильні до ГРЗ. Це обумовлено тривалим перебуванням в хімічно обробленому водяному середовищі, підвищеною вологістю повітря, місцевим та загальним переохолодженням, які змінюють функціональний стан слизової оболонки носоглотки (Мак-Аллістер Б., Річардсон А.В., 2000; Ганчар І.Л., 2006). За даними О.Є. Дорофєєвої (2006), 83,3% спортсменів-плавців хворіє на ГРЗ з частотою 1-2 рази на рік, а 16,7% - 3 та більше разів на рік.

Найбільш ґрунтовне дослідження ГРЗ у спортсменів з тих, що були проведені в Україні, провела О.В. Пєшкова (1996). Вона надала клініко-фізіологічне обґрунтування принципів фізичної та спортивної реабілітації тренованих і нетренованих осіб після ГРЗ і розробила раціональні рухові режими в період їх відновного лікування. Але її дослідження не охоплювало плавців високої кваліфікації, що і спонукало нас обґрунтувати методику їх відновних тренувань після перенесення ГРЗ.

Приступаючи до дослідження, ми враховували, що в цьому відношенні має перевагу фізіологічне обґрунтування і застосування диференційованих методик дозованих фізичних тренувань з урахуванням попередньо визначеної індивідуальної толерантності до фізичного навантаження (Клапчук В.В, Самошкін В.В., 2005). Такі методики широко застосовуються в лікувальній фізичній культурі (Суджаєва зі співавт., 2004; Акімочкіна А.Г., 2005; Полянська О.С., Куртян Т.В., 2006; Кабельський В.В., 2008), в оздоровчій фізичній культурі (Мурза В.П., 2004; Кривуліна Г.Б., 2005; Чічуа Д.Т., Курашвілі В.А., 2006; Рябцев С.М., 2007) та значно менше при фізичному вихованні (Самошкін В.В., 2001; Артеменков А.А., 2006). Але в доступній нам літературі ми не знайшли відповідних методик для спортсменів.

Ми вважали, що такий - новий для спортивної медицини напрям - буде мати особливе значення у елітних спортсменів, які підлягають допінг-контролю і тому не можуть застосовувати традиційні лікарські засоби під час відновного лікування при ГРЗ та коли воно завершено і спортсмени допущені до тренувань. Це доцільно і в зв'язку з участю спортсменів у Олімпійських іграх, чемпіонатах Світу та Європи, де українські плавці мають вагомі досягнення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконувалась як фрагмент науково-дослідницької роботи “Розробка та оптимізація методів лікарського контролю при фізичному вихованні, оздоровчому та спортивному тренуванні” кафедри спортивної медицини, лікувальної фізкультури та валеології Дніпропетровської державної медичної академії, номер державної реєстрації 0100U000352, у виконанні якої роль автора полягає в обґрунтуванні та застосуванні велоергометричних тренувань (ВЕТ) висококваліфікованих спортсменів-плавців після перенесених ГРЗ.

Мета дослідження. Науково обґрунтувати, розробити методику та надати рекомендації з лікарського контролю при диференційованих велоергометричних тренуваннях висококваліфікованих плавців з урахуванням їх індивідуальної толерантності до фізичного навантаження для прискорення фізичної та спортивної реабілітації після гострих респіраторних захворювань.

Задачі дослідження:

1. Вивчити за даними диспансеризації захворюваність на гострі респіраторні захворювання плавців високої кваліфікації.

2. Визначити у плавців, допущених до тренувань після гострих респіраторних захворювань, рівень фізичного стану за морфофункціональними показниками, толерантність до фізичного навантаження, аеробну продуктивність, стан зовнішнього дихання, стійкість до гіпоксії та біоелектричну активність серця з порівнянням за віком, статтю і спортивною кваліфікацією.

3. Розробити на основі отриманої інформації та застосувати методику велоергометричних тренувань з урахуванням індивідуальної толерантності до фізичного навантаження висококваліфікованих плавців, які перенесли гострі респіраторні захворювання, на ранніх строках після медичного допуску до тренувань.

4. Порівняти результати фізичної та спортивної реабілітації плавців, здійсненої за традиційною та розробленою методиками.

5. Надати і впровадити практичні рекомендації з лікарського контролю при фізичних тренуваннях висококваліфікованих плавців після гострих респіраторних захворювань.

Об'єкт дослідження: процес відновлення висококваліфікованих спортсменів-плавців, які перенесли гострі респіраторні захворювання.

Предмет дослідження: функціональний стан і рухові можливості перед допуском до тренувань й змагань та їх зміни під впливом відновних велоергометричних тренувань з урахуванням індивідуальної толерантності до фізичного навантаження.

Методи дослідження: загальноклінічні, функціональні (фізичний стан за морфофункціональними показниками, толерантність до фізичного навантаження, аеробна продуктивність організму, зовнішнє дихання, стійкість до гіпоксії, біоелектрична активність серця), лікарсько-педагогічні спостереження з тренд-аналізом, статистичні методи.

Наукова новизна одержаних результатів:

- вперше науково обгрунтована методика відновних після гострих респіраторних захворювань велоергометричних тренувань з урахуванням індивідуальної толерантності до фізичного навантаження висококваліфікованих плавців, як додаткових до тренувального процесу з плавання, на ранніх строках після медичного допуску до тренувань;

- вперше проведено комплексне дослідження фізичного стану за морфофункціональними показниками, кардіо-респіраторної системи та фізичної роботоспроможності плавців високої кваліфікації після гострих респіраторних захворювань, яке стало клініко-фізіологічним підґрунтям для регламентації їх відновних фізичних навантажень;

- вперше надана порівняльна наукова оцінка функціональних можливостей плавців високої кваліфікації після гострих респіраторних захворювань в залежності від статі, віку та спортивної кваліфікації, що явилось передумовою для диференційованого визначення рівнів фізичних навантажень;

- вперше отримані наукові дані щодо впливу фізичних навантажень за оригінальною методикою відновних велоергометричних тренувань плавців високої кваліфікації після гострих респіраторних захворювань, яка відрізняється від загальноприйнятих методик тим, що застосовуються фізичні навантаження в певних зонах потужності відносно індивідуального рівня толерантності до фізичного навантаження, визначеного шляхом діагностичної велоергометрії;

- вперше отримані наукові дані, що доводять адекватність розробленого нового способу дозування фізичного навантаження за його відносною потужністю в порівнянні з пороговою в підготовчій, основній та заключній частинах при різних режимах велоергометричних тренувань;

- вперше науково обгрунтовано принцип дозування фізичного навантаження при плаванні за частотою серцевих скорочень з урахуванням її порогових значень під час діагностичної велоергометрії на суші.

Отримано позитивне рішення Укрпатенту про видачу деклараційного патенту на корисну модель “Спосіб фізичної реабілітації, переважно спортсмена-плавця, після гострого респіраторного захворювання”.

Практичне значення одержаних результатів. Для практики охорони здоров'я запропоновані рекомендації з лікарського контролю при велоергометричних тренуваннях плавців високої кваліфікації після перенесених гострих респіраторних захворювань, які проводяться з урахуванням індивідуальної толерантності до фізичного навантаження для прискорення фізичної та спортивної реабілітації. Обгрунтована практична важливість надання більшої уваги в олімпійському та професійному спорті диференційованому руховому режиму плавців в період гострих респіраторних захворювань та після отримання лікарського допуску до тренувань, що має значення для скорочення строків реабілітації та впливає на темпи відновлення спортивних результатів і враховує свого роду імунодефіцит, притаманний спорту вищих досягнень. Доведена необхідність поглибленого медичного обстеження з обов'язковим електрокардіографічним контролем для ранньої діагностики патологічних станів. Внесена практично важлива для плавців після гострих респіраторних захворювань модифікація з визначення тренувальної частоти серцевих скорочень на воді. Обгрунтована щонедільна послідовність підвищення інтенсивності припустимого фізичного навантаження від 60 до 100% при заданій частоті серцевих скорочень в динаміці відновних тренувань плавців в умовах басейну. Запропоновані оригінальні критерії для оцінки темпів спортивної реабілітації плавців.

За результатами дисертаційного дослідження розроблений та виданий ухвалений Проблемною комісією МОЗ і АМН України "Санологія та валеологія" інформаційний лист “Методика дозованих тренувань на велоергометрі плавців для прискорення фізичної реабілітації після гострих респіраторних захворювань”. Впровадження здійснено в Українському Центрі спортивної медицини, 4 обласних лікарсько-фізкультурних диспансерах та в навчальний процес зі спортивної медицини та фізичної реабілітації 8 профільних кафедр вищих медичних та фізкультурних закладів освіти України, а також в СДЮШОР з плавання “Спартак” та СДЮШОР водних видів спорту “Мотор Січ” (м. Запоріжжя), що підтверджено відповідними актами впровадження.

Особистий внесок здобувача. Здобувачем самостійно оцінено стан питання на основі вивчення наукової літератури, здійснено патентно-інформаційний пошук за обраною темою, організовані та проведені комплексні дослідження плавців після гострих респіраторних захворювань, кількісний і якісний аналіз та узагальнення отриманих даних. Особисто розроблена методика відновних фізичних тренувань на велоергометрі з дозуванням навантаження за відносною потужністю, проводились велоергометричні тренування та здійснювались лікарсько-педагогічні спостереження. Статистична обробка даних, наукове опрацювання одержаних результатів, формулювання висновків та практичних рекомендацій, їх впровадження автором виконано самостійно. В спільних публікаціях автору належать обґрунтування і методика велоергометричних тренувань, бібліографічний пошук, а також усі наведені результати досліджень.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи були оприлюднені на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Основні напрямки розвитку фізичної культури, спорту та фізичної реабілітації в Україні” (Дніпропетровськ, 2004), X Ювілейній міжнародній науково-практичній конференції “Сучасні досягнення спортивної медицини, лікувальної фізкультури та валеології” (Одеса, 2004), І Міжнародній науково-практичній конференції “Основні напрямки розвитку фізичної культури, спорту та фізичної реабілітації” (Дніпропетровськ, 2005), XІ Міжнародній науково-практичній конференції “Сучасні досягнення спортивної медицини, лікувальної фізкультури та валеології” (Одеса, 2005), ІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Основні напрямки розвитку фізичної культури, спорту та фізичної реабілітації” (Дніпропетровськ, 2006), XІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Спортивна медицина, лікувальна фізкультура та валеологія” (Одеса, 2006), ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Основні напрямки розвитку фізичної культури, спорту та фізичної реабілітації” (Дніпропетровськ, 2007), ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми фізичної культури, спорту та туризму в сучасних соціально-економічних і екологічних умовах” (Запоріжжя, 2007), науково-методичних конференціях кафедри фізичної реабілітації, спортивної медицини та валеології ДДМА за підсумками науково-дослідної та методичної роботи за 2005-2007 рр. (Дніпропетровськ, 2006-2008), засіданнях Запорізької обласної асоціації фахівців з лікувальної фізкультури та спортивної медицини (Запоріжжя, 2004, 2005, 2008).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 10 наукових праць, з них 6 статей у провідних фахових виданнях, рекомендованих ВАК України, 4 - у матеріалах і тезах наукових конференцій (в т.ч. 8 одноосібних), інформаційний лист про нововведення в системі охорони здоров'я: “Методика дозованих тренувань на велоергометрі плавців для прискорення фізичної реабілітації після гострих респіраторних захворювань”.

Об'єм і структура дисертації. Дисертація викладена на 146 сторінках, ілюстрована 39 таблицями. Складається зі вступу, 5 розділів, висновків, практичних рекомендацій. Список використаних джерел містить 277 джерел, в т.ч. 37 іноземних.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Спершу на базі Запорізького обласного лікарсько-фізкультурного диспансеру була вивчена захворюваність на ГРЗ висококваліфікованих плавців за останні 10 років. В середньому вона складала 222 випадки на рік, що зіставило в середньому 2,59 випадків на одного плавця.

Для досягнення мети і вирішення задач дослідження було поглиблено обстежено 93 спортсмена-плавця віком від 12 до 33 років, в т.ч. 54 чоловіки і 39 жінок. Серед них було майстрів спорту міжнародного класу - 5 (заслужених майстрів спорту - 1), майстрів спорту - 16, кандидатів у майстри спорту - 22, спортсменів першого дорослого розряду - 50. Усі спортсмени перенесли ГРЗ, закінчили медичну реабілітацію та були допущені до тренувань.

Лікарське обстеження спортсменів проводили в обсязі “Лікарсько-контрольної картки фізкультурника і спортсмена” (форма 061-О). Додатково для оцінки фізичного стану застосована експрес-методика Г.Л. Апанасенка (1992). Вона містила ряд морфофункціональних показників стану спокою: життєву ємкість легенів (ЖЄЛ), частоту серцевих скорочень (ЧСС), артеріальний тиск (АТ), масу тіла, зріст тіла, динамометрію кисті. Ураховувався час відновлення ЧСС після виконання функціональної проби (20 глибоких присідань за 30 с). На підставі отриманих даних розраховували наступні індекси: масо-зрістовий (маса тіла/зріст, кг/м кв.), життєвий (ЖЄЛ/маса тіла, мл/кг), силовий (динамометрія Ч100/маса тіла, %) та індекс Робінсона в спокої. Загальна оцінка фізичного стану проводилась за сумою балів.

Дослідження індивідуальної толерантності до фізичного навантаження проводили за допомогою максимального велоергометричного тесту Наваккі. Починали з навантаження 1 Вт/кг маси тіла і через кожні 2 хв збільшували на цю ж величину. В момент “відмови” від продовження тесту через втому реєстрували максимальну досягнуту потужність і час її утримання (в межах 2 хв). При цьому слідкували за тим, щоб в період проведення тесту ЧСС не перевищувала величину, розраховану за формулою: “220 - вік спортсмена”, а АТ - 240/120 мм рт. ст. Використовуючи електрокардіографію (ЕКГ), орієнтувалися на критерії порогу толерантності за загальноприйнятими рекомендаціями ВООЗ. Досягнутий таким чином рівень потужності навантаження розцінювали як поріг толерантності. Оцінку результатів тесту проводили за оціночною шкалою, враховуючи потужність навантаження і його тривалість. Електрокардіограму реєстрували за допомогою апарату “ЕЛКАР”.

Оцінюючи результати навантажувальних тестів, ураховували величину ват-пульсу (Амосов М.М., 1989), відносно маси тіла величину загальної фізичної роботоспроможності (ЗФР) та індекс Робінсона на порозі толерантності.

Аеробну продуктивність організму оцінювали за показником максимального споживання кисню (МСК). Для розрахунку МСК використовували рівняння регресії (Бобрик Ю.В., 2004).

Дослідження зовнішнього дихання проводили на багатофункціональному апараті “Кардио+” в першій половині дня. Аналізували наступні показники спірограми: 1) частоту дихальних рухів (ЧДР) за 1 хв, раз/хв¹; 2) ЖЄЛ, л; 3) резервний об'єм вдиху (РОвд), л; 4) резервний об'єм видиху (РОвид), л; 5) максимальний об'єм повітря, який може бути провентильований за 1 хвилину (МВЛ), л; 6) форсовану ЖЄЛ (ФЖЄЛ), л; 7) форсовану ЖЄЛ вдиху (ФЖЄЛвд), л; 8) обсяг форсованого видиху за 1-у секунду (ОФВ1), л; 9) співвідношення між ОФВ1 і ФЖЕЛ (ОФВ1%), %; 10) індекс Тифно (ІТ), %; 11) середню об'ємну швидкість між 25% й 75% ФЖЄЛ (СОШ25-75), л/с; 12) пікову об'ємну швидкість видиху (ПОШ), л/с; 13) максимальну об'ємну швидкість у момент видиху 25% ФЖЄЛ (МОШ25), л/с; 14) максимальну об'ємну швидкість у момент видиху 50% ФЖЄЛ (МОШ50), л/с; 15) максимальну об'ємну швидкість у момент видиху 75% ФЖЄЛ (МОШ75), л/с. Одержані показники порівнювали із відповідними належними величинами. За нижню межу норми для ЖЄЛ, РОвд, РОвид, МВЛ, ФЖЄЛ, ФЖЄЛвд, ОФВ1, ОФВ1%, та ІТ приймали 80% від належних величин. Зниження цих показників до 79-60% від належних величин розцінювали як помірне, 59-40% - як значне, 39% та нижче - як різке. За нижню межу норми показників потоку: ПОШ, СОШ25-75, МОШ25, МОШ50 та МОШ75, приймали 60% від належних величин. Зниження показників до 59-40% від належних величин розцінювали як помірне, 39-30% - як значне, 29% та нижче - як різке (Шик Л.Л., 1980).

Стійкість до гіпоксії оцінювали за індексом стійкості до гіпоксії (ІСГ) (Дінейка К., 1982). В розрахунку ІСГ використовувалися ЧСС спокою та показник проби Штанге.

Інструментальне дослідження серцево-судинної системи проводилося на багатофункціональному апараті “Кардио+”, складалося з аналізу ритму серця, ЕКГ-аналізу форми передсердньо-шлуночкового комплексу, оцінки функціональних проб.

Для вивчення особливостей організації і проведення лікарського контролю при відновних ВЕТ з урахуванням індивідуальної толерантності до фізичного навантаження, а також з метою порівняння ефективності режимів фізичного навантаження, всі спортсмени були розділені на 2 групи - контрольну (47 плавців) і основну (46 плавців). Контрольна та основна групи не мали статистично достовірної різниці за статтю, віком, спортивною кваліфікацією та функціональним станом, що свідчить про їх репрезентативність.

Плавці контрольної групи, які перенесли ГРЗ і були допущені лікарем до тренувань, тренувались за традиційною методикою.

Плавцям основної групи пропонувались заняття на велоергометрі як додаткові до тренувального процесу з плавання. Їх проводили щоденно або через 1-2 дні індивідуально, всього 10-12 разів на курс (табл.).

При повторному методі навантаження чергувалось з періодами для відпочинку, де застосовували динамічні дихальні вправи до достатньо повного відновлення, при інтервальному - навантаження виконувалось з жорстко заданими інтервалами для відпочинку, які поступово скорочувались, при рівномірному - навантаження з відносно постійною інтенсивністю, при перемінному методі - навантаження безперервне зі змінами інтенсивності типу “фартлек”, яке чергувалось з імітаційними вправами різних стилів плавання. Співвідношення вдиху та видиху в підготовчій та заключній частинах 3:4, в основній - 3:3, 3:2 обертів педалі велоергометра. Про адекватність фізичного навантаження судили за частотою серцевих скорочень та зовнішніми ознаками втоми, які не повинні свідчити про різку втому.

Таблиця

Схема відновних велоергометричних тренувань висококваліфікованих плавців після ГРЗ

Режими тренування	Потужність навантаження в порівнянні з пороговою в різних частинах заняття
	підготовча частина	Основна частина	заключна частина
Перший: (3-4 велоергометричних тренування)	40-50% повторним методом	70% інтервальним методом	50-40% повторним методом
Тривалість	3 рази по 2 хв	5 разів по 2 хв	2 рази по 2 хв
Темп педалювання	40 об./хв1	60 об./хв1	40 об./хв1
Другий: (7-8 велоергометричних тренувань)	60% рівномірним методом	70-80-70-80% перемінним методом	50% рівномірним методом
Тривалість	3-4 хв	4 рази по 3 хв	3-4 хв
Темп педалювання	40 об./хв1	60 об./хв1	40 об./хв1

Плавців контрольної групи повторно обстежували в середньому через 3 тижні, як і основної.

Під час велоергометричних тренувань плавців основної групи проводили лікарсько-педагогічні спостереження за зразком, розробленим кафедрою спортивної медицини та санології КМАПО ім. П.Л. Шупика. Аналіз фізіологічних кривих тренувань, визначення щільності занять, суб'єктивної стерпності навантажень та оцінку величини впливу тренувального навантаження на організм спортсмена (тренд-аналіз) вивчали на початку першого та другого режимів тренувань.

Одночасно, для плавців основної групи рекомендували дозувати "робочий" пульс при плаванні за модифікованою нами формулою M. Karvonen.

Отримані результати оброблені на IBM-PC пакетом прикладних і статистичних програм “Microsoft Excel 2003” та “Statistica 6.0”. Розрахували середнє (М), відсоток (Р) та їх стандартну помилку (m). Достовірність різниці (p) оцінювали за критерієм Стьюдента (t) та критерієм знаків. При p<0,05 її вважали достовірною.

Результати власних досліджень та їх обговорення

Вплив гострих респіраторних захворювань на функціональний стан і рухові можливості висококваліфікованих плавців. Вихідні морфофункціональні показники фізичного стану плавців високої кваліфікації, які одержали допуск лікаря до тренувань після перенесених ГРЗ, за експрес-методикою Г.Л. Апанасенка (1992) знаходились на рівні 7,48±0,42 балів, що за кількісною оцінкою є нижче середнього.

При аналізі толерантності до фізичного навантаження тільки 18±4% обстежених плавців отримали високу оцінку результату тесту Наваккі. Добру та задовільну оцінку мали відповідно 30±5% та 35±5% спортсменів, а 16±4% - низьку. Спортсмени з високою оцінкою результату тестування відрізнялися більш низькою ЧСС до навантаження (69,53±2,51 уд./хв¹; p<0,05), скорішим відновленням (ЧСС через 5 хв 92,12±2,51 уд./хв¹; p<0,05) та мали найвищі показники аеробної продуктивності (МСК 3,52±0,14 л/хв¹; p<0,001). З іншого боку, плавці з низькою оцінкою мали більшу вихідну ЧСС до навантаження (78,40±2,31 уд./хв¹), відмовлялись від продовження тесту через втому з більш низькими значеннями ЧСС (161,60±2,77 уд./хв¹), відрізнялися повільнішим відновленням (ЧСС через 5 хв 101,60±3,24 уд./хв¹) та мали найнижчі показники аеробної продуктивності (МСК 2,38±0,12 л/хв¹), що статистично достовірно (p<0,05-0,01). При аналізі за віком виявилось, що ЧСС у спокої мала зі збільшенням віку тенденцію до фізіологічної брадикардії (p<0,001). АТ у плавців до навантаження був у межах норми, але у старшій віковій групі спостерігалось незначне зниження. На фоні навантаження та через 5 хвилин після навантаження показник ЧСС достовірно не відрізнявся. Систолічний АТ у молодшій віковій групі був нижче як на фоні навантаження (150,32±2,69 мм рт. ст.; p<0,01 ), так і через 5 хвилин після нього (116,83±1,61 мм рт. ст.; p<0,01). В загальній оцінці результатів тестування залежно від віку статистично достовірних розходжень не було.

Аналіз гемодинамічних показників плавців в залежності від статі показав, що систолічний артеріальний тиск у жінок до навантаження був більш низьким (107,18±1,12 мм рт. ст; p<0,01) у порівнянні з чоловіками. Величина ЧСС через 5 хвилин після навантаження у жінок була нижче (93,69±1,79 уд./хв¹; p<0,05), що свідчить про скоріше їх відновлення.

При аналізі цих показників з урахуванням спортивної кваліфікації виявилося, що ЧСС до навантаження в більш кваліфікованих плавців була меншою (70,00±2,13 уд./хв¹; p<0,01). Значення ЧСС на фоні навантаження у них були нижче (162,57±2,13 уд./хв¹; p<0,01), що підтверджує високий рівень їх тренованості. Добра оцінка результату тестування частіше зустрічалась у менш кваліфікованих плавців (p<0,05). Інші показники не мали статистично достовірної різниці.

При аналізі аеробної продуктивності плавців виявилось, що середні абсолютні значення МСК (2,91±0,06 л/хв¹) та МСК/кг (53,08±0,61 мл/хв¹/кг) суттєво перевищують “безпечний рівень” фізичного (соматичного) здоров'я (Апанасенко Г.Л., Попова Л.О., 1998). В залежності від віку абсолютні значення МСК були нижчими в молодшій віковій групі (2,67±0,06 л/хв¹; p<0,001), тоді коли відносні показники не мали достовірної різниці. При аналізі в залежності від статі абсолютні значення МСК були вищі у чоловіків (3,01±0,08 л/хв¹; p<0,05). При аналізі в залежності від спортивної кваліфікації про більш високі аеробні можливості плавців вищої кваліфікаційної групи свідчать достовірно більші абсолютні значення МСК (3,32±0,12 л/хв¹; p<0,001).

Аналіз отриманих показників функції зовнішнього дихання показав, що в середньому більшість із них як у жінок, так і у чоловіків перебувала в межах належних величин. Винятком були РОвид, який складав у чоловіків 77,2±3,74%, а також дещо завищена частота дихання. При загальній оцінці найбільш високими були показники РОвд (117,77±4,03%), а самими низькими - РОвид (79,68±3,28%). Крім того, у порівнянні з РОвд достовірно нижчими були величини й інших спірографічних показників. Особливо це стосується МОШ25, МВЛ, ПОШ. Різкого зниження показників у порівнянні з нормою (за Л.Л. Шиком, 1980) не визначалося у жодного спортсмена. В більшості обстежених вони знаходилися в межах норми. Виняток склали показники РОвид та МВЛ. Помірне зниження РОвид спостерігалось у 17 спортсменів (25±5%), серед яких було 11 чоловіків (31±8%) та 6 жінок (19±7%). Значне зниження цього показника - у 16 (24±5%), серед них 8 чоловіків (22±8%), та 8 жінок (26±8%). Середній показник легеневої вентиляції МВЛ становив 116,14±3,21 л (91,00±1,84%). Помірне зниження спостерігалось у 17 спортсменів (25±5%), серед них 14 чоловіків (39±8%) та 3 жінки (10±5%). Значне зниження цього показника було у одного чоловіка (3±3%). Слід зазначити відсутність значного зниження показників ОФВ1, ОФВ1% та ІТ, що вказує на відсутність хронічного бронхіту та обструктивних захворювань легенів. Виключення склав один випадок (ОФВ1 - 56,28% від норми), в якому спортсменка хворіла на бронхіальну астму. При аналізі спірографічних показників плавців в залежності від статі виявилось, що відносно належних величин показники МВЛ та ОФВ1 більш високі у жінок (p<0,01 та p<0,05 відповідно). Інші результати не мали статистично достовірної різниці. Спірографічні показники помірного та значного зниження від норми в залежності від статі не мали статистично достовірної різниці, окрім показника МВЛ (p<0,01), помірне зниження якого частіше реєструвалося у спортсменів чоловічої статі. На відміну від цього, порівняння, які були проведені з урахуванням віку та спортивної кваліфікації, не мали статистично достовірних розходжень.

З аналізу показників стійкості до гіпоксії видно, що незважаючи на перенесені ГРЗ, у спортсменів-плавців час затримки дихання (проба Штанге) перебував в межах норми. У чоловіків цей показник склав 81,57±2,83 с, у жінок - 69,23±3,35 с. У молодшій віковій групі ІСГ склав 1,13±0,05 ум. од., що на 24% більше, ніж в середній групі, і на 19% більше, ніж в старшій віковій групі (p<0,01). Це ми пояснюємо тим, що у дорослих спортсменів зростає ЖЄЛ та артеріо-венозна різниця за киснем, що відображає підвищений витяг кисню тканинами, більш ефективний розподіл крові, які, в свою чергу, забезпечують стійкість організму до гіпоксії й гіперкапнії. В залежності від спортивної кваліфікації ІСГ достовірно не відрізнявся (p>0,05) та досягав 0,96±0,07 ум. од. в елітних спортсменів і 1,09±0,05 ум. од. у плавців КМС та І розряду.

У результаті проведеного ЕКГ-обстеження електрокардіографічні відхилення були виявлені у 58 спортсменів, що складає 62±5% від загального числа обстежених. Порушення ритму були зареєстровані у 12 плавців - 21±5% від загального числа ЕКГ із відхиленням від норми. Синусова тахікардія була у 4 спортсменів, правопередсердний ритм - у 6, нижньопередсердний ритм - у 1, міграція водія ритму - у 1 спортсмена. Порушення провідності були у 20 плавців (34±6%), в т.ч. неповна блокада правої ніжки пучка Гіса - у 10, неповна блокада лівої ніжки пучка Гіса (задня гілка) - у 1, синдром скорочення P-Q - у 9 плавців. Синдром ранньої реполяризації шлуночків (СРРШ) був зареєстрований у 24 плавців (41±6%). У 8 плавців СРРШ сполучався з іншими змінами на ЕКГ, що склало 33±10% від числа спортсменів з даним синдромом. Порушення процесів реполяризації (факультативні ознаки метаболічної кардіоміопатії фізичної перенапруги) виявлені у 22 плавців (38±6%). Зокрема, в області задньої стінки лівого шлуночка вони були у 5 спортсменів, в області верхівки - у 1, в області міжшлуночкової перегородки - у 6, а дифузні зміни кінцевої частини шлуночкового комплексу - у 2 спортсменів. За ступенем виразності порушень процесів реполяризації помірно виражені спостерігались у 6 плавців, слабо виражені - у 8. Факультативні ознаки метаболічної кардіоміопатії фізичної перенапруги, що з'явились при проведенні велоергометричного навантаження максимальної потужності (тест Наваккі), зареєстровані у 9 спортсменів. Причому, у 2 спортсменів вони виникли на висоті навантаження, у 6 - через 5 хвилин після закінчення навантаження (в період відновлення), а у однієї плавчихи - в обох випадках. Крім того, в іншої спортсменки порушення процесів реполяризації міокарда, які реєстрували на ЕКГ спокою, зникли на висоті навантаження та з'явились в період відновлення. В цілому відхилення на ЕКГ плавців після перенесених ГРЗ у вікових групах не мали статистично достовірної різниці (p>0,05). Аналіз патологічних змін ЕКГ плавців в залежності від статі показав, що дистрофічні зміни міокарда статистично достовірно частіше спостерігались у плавчих (36±8%; p<0,05). Інші відхилення ЕКГ не мали статистично достовірної різниці. При аналізі патологічних змін ЕКГ в залежності від спортивної кваліфікації виявилось, що зміни на ЕКГ не пов'язані зі спортивною кваліфікацією обстежених плавців (p>0,05).

Динаміка показників функціонального стану і рухових можливостей висококваліфікованих плавців після гострих респіраторних захворювань при традиційній методиці фізичної реабілітації та з ергометричними тренуваннями. Після курсу відновних ВЕТ з урахуванням індивідуальної толерантності до фізичного навантаження в основній групі при повторному обстеженні в стані спокою відзначені позитивні достовірні зміни. Показник “подвійного добутку” за індексом Робінсона зменшився на 8,4% і склав 77,48±1,88 ум. од., (p<0,01). Спостерігалось більш прискорене відновлення після навантаження: час відновлення ЧСС після 20 присідань зменшився на 25,1% і склав 61,52±1,33 с (p<0,001). Показники масо-зрістового, життєвого та силового індексів не мали статистично достовірної динаміки (р>0,05). Але загальна оцінка фізичного стану в основній групі підвищилась в середньому на 2,98 бали та склала 10,26±0,43 (p<0,001).

У плавців контрольної групи при повторному обстеженні усі показники в порівнянні з вихідними даними достовірно не відрізнялись. Загальна оцінка фізичного стану підвищилась в середньому лише на 0,4 бали та склала 8,09±0,49 (р>0,05).

При вивченні динаміки толерантності до фізичного навантаження за максимальним тестом Наваккі після курсу відновних ВЕТ в основній групі при повторному обстеженні виявлені позитивні достовірні зміни. Так, пороговий індекс Робінсона зменшився у порівнянні з первинним обстеженням на 15,1% і склав 222,08±3,58 ум. од. (p<0,001), показник ЗФР збільшився на 16,9% і склав 4,63±0,03 Вт/кг (p<0,001), показник ват-пульсу також збільшився на 17,8% і досягав 1,59±0,05 Вт/уд. (p<0,01). Спостерігалось прискорення відновлення після навантаження: через 5 хв після тесту показник ЧСС зменшився з 97,83±1,40 уд./хв¹ на 7,6% і склав 90,39±1,60 уд./хв¹ (p<0,001), АТсист. зменшився з 123,80±2,00 мм рт. ст. на 7,9% і дорівнював в середньому 114,02±1,33 мм рт. ст. (p<0,001). АТдіаст. в порівнянні з вихідними даними не мав статистично достовірної різниці (p>0,05). При повторному проведенні цього тесту високу оцінку отримали 29 спортсменів (63±7%), добру - 16 (34±7%), задовільну - 1 (2±2%), низьку оцінку не отримав жоден спортсмен (0+2%).

У контрольній групі при повторному максимальному тесті всі показники в порівнянні з вихідними даними мали незначну динаміку: індекс Робінсона змінився лише на 2,1%, показники ЗФР та ват-пульсу відрізнялись тільки на 1,5% та 0,8% відповідно. Через 5 хв відновлення в контрольній групі показник ЧСС зменшився з 95,74±1,57 уд./хв¹ на 1,2% і склав 94,60±1,57 уд./хв¹, АТсист. - з 118,62±1,97 мм рт. ст. на 1,8% і дорівнював 116,49±1,97 мм рт. ст., АТдіаст. - з 62,23±0,98 мм рт. ст. на 0,2% і склав 62,13±1,31 мм рт. ст. Високу загальну оцінку результату тестування отримали 16 спортсменів (34±7%), добру - 17 (36±7%), задовільну - 5 (11±4%), а низьку - 9 спортсменів (19±6%). Але це не мало статистично достовірної різниці (p>0,05).

При проведенні більш детального аналізу динаміки оцінок ЗФР в залежності від її вихідного рівня виявилось, що в основній групі, на відміну від контрольної, позитивна динаміка була при всіх вихідних рівнях ЗФР (p<0,01).

При повторному обстеженні аеробної продуктивності організму плавців основної групи виявилось, що показник МСК збільшився на 13,3% і склав 3,31±0,08 л/хв¹ (p<0,001), МСК/кг збільшився на 13,4% і досягав в середньому 59,17±0,62 мл/хв¹/кг (p<0,001).

У плавців контрольної групи усі показники в порівнянні з вихідними даними мали незначну позитивну динаміку, але достовірно не відрізнялись: МСК змінився лише на 0,7%, МСК/кг тільки на 1,3% (р>0,05).

При аналізі динаміки оцінок показників зовнішнього дихання при первинному та повторному обстеженні плавців обох груп при порівняні з плавцями, у яких були показники в межах норми, виявилось наступне. У основній групі кількість спортсменів зі значним зниженням показника РОвид (29±8%; р>0,05) при первинному порівнянні з плавцями, у яких були показники в межах норми, достовірно знизилась після курсу ВЕТ (6±5%; p<0,001). Кількість спортсменів з помірним зниженням показника МВЛ (29±8%; p<0,01) також знизилась (22±8%; p<0,001). В контрольній групі позитивної динаміки не визначалось.

При ЕКГ-обстеженні основної групи після ВЕТ, кількість плавців з первинними патологічними змінами 2-х та більше показників зменшилась на 8 (з 24±6% до 6±4%, p<0,05), з порушеннями процесів реполяризації зменшилась на 10 (з 30±7% до 9±4%, p<0,05). При повторному електрокардіографічному обстеженні в контрольній групі статистично достовірних змін ЕКГ не спостерігалось.

Під впливом курсу ВЕТ показники стійкості до гіпоксії висококваліфікованих плавців статистично достовірно покращились на відміну від динаміки показників плавців контрольної групи. Проба Штанге в основній групі збільшилась на 18,3% і досягала 90,80±2,50 с, а ІСГ зменшився на 22,6% і складав 0,82±0,03 ум. од. (p<0,001).

Під час проведення лікарсько-педагогічних спостережень конфігурація фізіологічної кривої у всіх плавців була наближена до оптимальної, тобто плавно піднімалась до свого загального найбільшого рівня в основній частині тренування й знижувалась у заключній частині. При цьому при першому режимі ВЕТ максимальна ЧСС у середньому була 150,00±1,60 уд./хв¹ і не перевищувала 174 уд./хв¹, а АТ - 143,91±1,67 мм рт. ст., який не перевищував 170 мм рт. ст. При другому режимі ВЕТ максимальна ЧСС у середньому була 162,39±1,00 уд./хв¹ і не перевищувала 180 уд./хв¹, а АТ - 155,87±1,67 мм рт. ст., який не перевищував 180 мм рт. ст. Практично у всіх обстежуваних у відповідь на фізичне навантаження спостерігалась нормотонічна реакція ЧСС та АТ. Моторна щільність ВЕТ при першому режимі в середньому становила 65±2% (середня), при другому - 76±2% (висока). Індекс трендів тренування під час першого режиму ВЕТ становив в середньому (-)1,21±0,06 ум. од., під час другого режиму ВЕТ - (-)1,28±0,07 ум. од., що відповідає помірній величині тренувальних навантажень, які можна оцінювати, як адекватні функціональному стану плавців після ГРЗ.

При аналізі строків спортивної реабілітації виявилось, що в основній групі під впливом ВЕТ реадаптація до плавальних навантажень на витривалість була прискореною (p<0,001) в порівнянні з контрольною групою (рис.). Є всі підстави вважати, що це пов'язано зі спрямованістю додаткових ВЕТ на відновлення і розвиток аеробної витривалості. Реадаптація до плавальних навантажень на швидкість не залежала від додаткових ВЕТ (p>0,05). Строки готовності до участі в змаганнях у спортсменів основної групи були коротшими (p<0,001).



Размещено на http://www.allbest.ru

Темпи спортивної реабілітації висококваліфікованих плавців після ГРЗ

Суттєво і те, що протягом двох місяців 31 (68±7%) плавець основної групи відновив рівень своїх найкращих спортивних результатів, тоді, як в контрольній групі цього досягли лише 17 (36±7%) спортсменів (p<0,01). Це свідчить про ефективність науково обгрунтованих, розроблених і застосованих нами відновних диференційованих ВЕТ, які прискорюють спортивну реабілітацію плавців після ГРЗ.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі скорочення строків фізичної та спортивної реабілітації в спортсменів-плавців високої кваліфікації, які перенесли ГРЗ, шляхом застосування відновних ВЕТ з урахуванням індивідуальної толерантності до фізичного навантаження.

1. Захворюваність на ГРЗ плавців, які мають спортивну кваліфікацію від першого спортивного розряду до майстрів спорту міжнародного класу, за даними диспансеризації, протягом останнього десятиліття щорічно становить 251-266 випадків захворювань на 100 плавців з середньою кількістю випадків у різні роки 2,5-2,7 на одного плавця, що обґрунтовує необхідність їх диференційованої фізичної і спортивної реабілітації та додаткових лікарських обстежень.

2. Рівень фізичного стану, визначений за морфофункціональними показниками у плавців відразу після медичного допуску до тренувань після ГРЗ, за кількісною оцінкою нижче середнього. Складаючи в молодшій віковій групі 6,65±0,30 балів, у середній - 7,94±0,80, у старшій - 11,17±0,74, у чоловіків - 6,66±0,36, у жінок - 8,62±0,48, у майстрів спорту міжнародного класу та майстрів спорту - 9,67±0,59, у кандидатів у майстри спорту та спортсменів І розряду - 6,85±0,32 балів, він достовірно вище в старшій віковій групі (p<0,01-0,001), у жінок (p<0,01) та у плавців більш високої спортивної кваліфікації (p<0,001).

3. Толерантність до фізичного навантаження, визначена за максимальним велоергометричним тестом Наваккі, у 18±4% плавців, які отримали допуск до тренувань після ГРЗ, оцінюється як висока, у 30±5% - як добра, у 35±5% - як задовільна, а у 16±4% спортсменів - як низька. Відносно маси тіла вона не має статистично достовірної різниці в залежності від віку (p>0,05), за низькою, доброю та високою оцінками достовірно не відрізняється за статтю (p>0,05), за задовільною - переважає в жінок (p<0,05) та не має статистично достовірної різниці за низькою, задовільною та високою оцінками при порівнянні за спортивною кваліфікацією плавців (p<0,05), але за доброю оцінкою частіше відмічається у менш кваліфікованих спортсменів (у 35±6% проти 14±8%; p<0,05).

4. Аеробну продуктивність організму плавців, які перенесли ГРЗ і були допущені до тренувань, характеризують середні абсолютні значення МСК 2,91±0,06 л/хв¹, а відносно маси тіла - 53,08±0,61 мл/хв¹/кг, що суттєво перевищує “безпечний рівень” фізичного (соматичного) здоров'я. Відносні показники не мали достовірної різниці за віком, статтю та спортивною кваліфікацією обстежених плавців (p>0,05).

5. Функції зовнішнього дихання у плавців, допущених до тренувань після ГРЗ, перебувають в межах належних величин за винятком показника РОвид, який у чоловіків 77,2±3,74% та 82,55±5,17% у жінок. Відносні показники МВЛ та ОФВ1 більш високі у жінок (відповідно p<0,01 та p<0,05). При порівнянні з нормою має місце помірне та значне зниження показників РОвид та МВЛ. Спірографічні показники помірного та значного зниження від норми за статтю не мають статистично достовірної різниці, окрім МВЛ, помірне зниження якого частіше реєструється у спортсменів чоловічої статі (p<0,01). Результати порівнянь з урахуванням віку та спортивної кваліфікації плавців статистично недостовірні (p>0,05). Стійкість до гіпоксії за індексом Дінейка в молодшій віковій групі у порівнянні з іншими достовірно вище (p<0,01), інспіраторна гіпоксична проба у чоловіків краща за жінок (p<0,01), а залежність стійкості до гіпоксії від спортивної кваліфікації плавців не прослідковується (p>0,05).

6. ЕКГ-відхилення від норми виявляються у 62±5% спортсменів. З цього числа порушення ритму зареєстровані у 21±5%, порушення провідності - у 34±6%, а порушення процесів реполяризації - у 38±6% плавців. СРРШ був на 41±6% ЕКГ. При аналізі в залежності від статі у плавчих частіше спостерігаються лише ознаки метаболічної кардіоміопатії фізичної перенапруги (p<0,05), а в залежності від віку та спортивної кваліфікації не було статистично достовірної різниці за відхиленнями ЕКГ від норми (p>0,05).

7. У порівнянні з традиційною методикою про переваги розробленої, апробованої та впровадженої методики відновних ВЕТ з урахуванням індивідуальної толерантності до фізичного навантаження, як додаткових до тренувального процесу з плавання, свідчить позитивна динаміка:

- таких функціональних показників фізичного стану як “подвійний добуток” (p<0,01), час відновлення ЧСС після 20 присідань за 30 с (p<0,001) та загальної бальної оцінки за морфофункціональними показниками (p<0,001), чого не було в контрольній групі за усіма показниками (p>0,05);

– толерантності за показником відносної маси тіла потужності фізичного навантаження при максимальному тесті Наваккі (з 3,96±0,07 при первинному обстеженні до 4,63±0,03 Вт/кг при повторному, p<0,001), а в контрольній групі - з 4,09±0,07 до 4,15±0,07 Вт/кг, p>0,05;

– аеробної продуктивності організму за здатністю до МСК (з 52,16±0,93 до 59,17±0,62 мл/хв¹/кг, p<0,001) при відповідних змінах у контрольній групі з 53,98±0,96 до 54,68±0,96 мл/хв¹/кг, p>0,05;

– значно зниженого від норми, важливого для плавців, спірографічного показника РОвид (з 29±8% до 6±5% плавців, p<0,05), тоді як у контрольній групі різниця за усіма показниками була недостовірною (p>0,05);

– стійкості до гіпоксії за інспіраторною дихальною паузою (з 76,72±2,66 с до 90,80±2,50 с, p<0,001), та індексом Дінейка (з 1,06±0,04 до 0,82±0,03 ум. од., p<0,001) в протилежність контрольній групі, де достовірної позитивної динаміки не визначено (p>0,05);

– ЕКГ з первинними патологічними змінами 2-х та більше показників (зменшення з 24±6% до 6±4%, p<0,05) та з порушеннями процесів реполяризації (зменшення з 30±7% до 9±4%, p<0,05) без позитивних змін усіх ЕКГ-ознак у контрольній групі (p>0,05).

8. Терміни спортивної реабілітації плавців, які перенесли ГРЗ і приступили до тренувань, більш короткі при застосуванні розробленої інноваційної методики у порівнянні з традиційною:

- реадаптація до плавальних навантажень на витривалість була прискореною (p<0,001) і тривала 15,91±0,43 днів в порівнянні з контрольною групою (19,68±0,59 днів);

- строки готовності до участі в змаганнях у спортсменів основної групи були коротшими (22,96±0,43 днів; p<0,001);

- рівень своїх найкращих спортивних результатів відновили протягом двох місяців 68±7% плавців основної групи, тоді як в контрольній групі цього рівня досягли лише 36±7% спортсменів (p<0,01).

Практичні рекомендації

1. У практичній роботі фахівців зі спортивної медицини необхідно активне виявлення ГРЗ у спортсменів-плавців та їх повноцінне лікування з обов'язковою забороною тренувань та змагань, а також визначення навантажувального режиму, який повинен бути адекватним функціональному стану спортсмена після клінічного видужання до повної спортивної реабілітації.

2. Висококваліфіковані плавці після перенесених ГРЗ, які одержали допуск лікаря до тренувань, повинні підлягати поглибленому додатковому медичному обстеженню з обов'язковим контролем електрокардіограми для ранньої діагностики патологічних станів з боку серця.

3. При відновних фізичних тренуваннях висококваліфікованих плавців після ГРЗ рекомендується урахування їх індивідуальної толерантності до фізичного навантаження. Для цього застосовують велоергометричний тест Наваккі, починаючи з навантаження 1 Вт/кг маси тіла і через кожні 2 хв збільшують на цю ж величину. В момент “відмови” від продовження тесту через втому реєструють максимальну досягнуту потужність і час її утримання (в межах 2 хв). При цьому слідкують за тим, щоб в період проведення тесту ЧСС (ударів за хв¹) не перевищувала величину, розраховану за формулою: “220 - вік спортсмена”, а АТ - 240/120 мм рт. ст. Використовуючи електрокардіографію, орієнтуються на критерії порогу толерантності за загальноприйнятими рекомендаціями ВООЗ. Досягнутий таким чином рівень потужності навантаження називають порогом толерантності і навантаження припиняють. Заняття на велоергометрі з урахуванням рівня індивідуальної толерантності до фізичного навантаження організують як додаткові до тренувального процесу з плавання. Їх проводять щоденно, або через 1-2 дні індивідуально всього 10-12 разів на курс в наступній послідовності: в першому режимі ВЕТ потужність навантаження відносно порогової повинна складати 40-50% в підготовчій частині, 70% в основній частині, 50-40% в заключній частині тренування. В підготовчій та заключній частинах слід використовувати повторний метод навантаження, в основній - інтервальний метод. Необхідно, щоб в другому режимі ВЕТ потужність навантаження складала 60% в підготовчій частині, 70-80% в основній частині та 50% в заключній частині тренування. В підготовчій та заключній частинах використовуються рівномірний метод навантаження, в основній - перемінний.

Тренування також можна здійснювати за наведеною схемою на велотренажері, тредмілі чи степері з орієнтацією на порогову ЧСС при діагностичній велоергометрії чи степ-тесті.

4. Висококваліфікованим плавцям після ГРЗ для дозування фізичного навантаження при плаванні за ЧСС з урахуванням її порогових значень під час діагностичної велоергометрії на суші рекомендується модифікована формула M. Karvonen:

РПВ=[(ЧССпор - ЧССсп) Ч N] : 100 + ЧССсп - 17,

де РПВ - "робочий" пульс у воді, уд./хв¹;

ЧССпор - ЧСС порогова під час діагностичної велоергометрії, уд./хв¹;

ЧССсп - ЧСС спокою, уд./хв¹;

N - задана величина інтенсивності навантаження, %.

В перший тиждень рекомендується обмежувати тренування з плавання за тривалістю (не більше 30 хв 1 раз у день або 20 хв 2 рази в день) та не перевищувати ЧСС для інтенсивності 60%. Протягом другого тижня тривалість тренування подовжується до звичайного часу, фізичні навантаження при плаванні дозуються за ЧСС, яка не перевищує значень, розрахованих для інтенсивності 75%. Протягом третього тижня ЧСС при дозованих фізичних навантаженнях не повинна перевищувати значень для інтенсивності 90%. З четвертого тижня рекомендується тренування зі 100%-ю інтенсивністю навантаження.

Запропонований підхід забезпечує скорочення строків спортивної реабілітації плавців і дозволяє запобігти перенапруження та перетренування.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Клапчук В. В. Обґрунтування методики відновлювальних тренувань на велоергометрі висококваліфікованих плавців після гострих респіраторних захворювань / В. В. Клапчук, В. В. Фетісова // Медичні перспективи. - 2005. - Том Х/1. - С. 95-99. (Дисертантом особисто проведено обґрунтування і розроблена методика велоергометричних тренувань, бібліографічний пошук, а також усі наведені результати досліджень).

2. Фетісова В. В. Функціональний стан дихальної системи висококваліфікованих плавців після перенесених гострих респіраторних захворювань / В. В. Фетісова // Медичні перспективи. - 2007. - Том ХІІ/2. - С. 107-113.

...