Методи дослідження: епідеміологічний, зоолого-паразитологічний, мікробіологічний, серологічний, статистичний.

Наукова новизна роботи. У результаті виконання роботи виявлено нові дані про ендемічні природні осередки ІКБ на території західного регіону України, надано їх комплексну еколого-епідеміологічну характеристику і визначені критерії епідемічного ризику в різних ландшафтних зонах. Вперше виявлено, що коло потенційних резервуарів збудників ІКБ в Україні містить 5 видів дрібних ссавців (Clethrionomys glareolus Sch., Microtus arvalis Pal., Аpodemus agrarius Pal., Mus musculus L., Apodemus flavicollis Mart.) та 2 види іксодових кліщів (I. ricinus L. та D. reticulatus Sch.) і визначений рівень їх природної зараженості B. burgdorferi s. l. Вперше показано, що (29,11±1,31) % здорового населення та (45,75±2,61) % осіб з груп професійного ризику є серопозитивними до збудників ІКБ. Між зараженістю I. ricinus бореліями та рівнем серопозитивності населення встановлено прямий сильний кореляційний зв'язок (р=0,83±0,11) у Прикарпатті та середньої сили (р=0,54±0,25) у зоні Українського Полісся. Вперше визначені параметри епідемічного ризику щодо ІКБ і на основі їх відмінностей здійснено районування регіону. Показано, що переважна частина населення регіону проживає у зонах високого та помірного епідемічного ризику. Виявлені основні клініко-епідеміологічні особливості іксодових кліщових бореліозів у регіоні: великий відсоток ((29,79±2,98) %) безеритемних форм, розвиток у (7,06±1,60) % хворих мікст-інфекції “іксодові кліщові бореліози-кліщовий енцефаліт”, значна частка ((14,89±2,32) %) випадків інфікування людей на території міст, перевага ((61,70±3,17) %) у структурі хворих на ІКБ осіб працездатного (31-60 років) віку, тривалий (6-7 місяців) епідемічний сезон, клінічна маніфестація (3,83±1,26) % випадків ІКБ у зимовий період. Показано, що у хворих на ІКБ найчастіше спостерігаються ураження опорно-рухового апарату ((67,8±4,30) %) та нервової системи ((55,09±4,57) %).

Практичне значення одержаних результатів. Визначені показники потенційної небезпеки природних осередків ІКБ сприяли розробці напрямів, б'єму та способів профілактики інфекції в країні. Диференційний підхід до профілактики ІКБ особливо актуальний з огляду на численність кліщів і щорічне збільшення кількості людей, які прибувають для відпочинку у західний регіон України. Проведене районування території західного регіону за ступенем епідемічного ризику щодо ІКБ дозволило санітарно-епідеміологічній службі раціонально організувати заходи із захисту населення та попередження цього захворювання. Розробка та впровадження науково-методичних та інструктивних матеріалів із врахуванням виявлених еколого-епідеміологічних особливостей і клінічних проявів ІКБ (1 методичних рекомендацій, 6 інформаційних листів, 3 інформаційних повідомлення для керівників і працівників ЛПУ та СЕС і 3 пам'яток для населення) сприяли оптимізації системи епіднагляду за ними. Матеріали дисертації використані в учбовому процесі кафедри епідеміології Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького, біологічного факультету Запорізького державного університету та курсів підвищення кваліфікації Харківської медичної академії післядипломної освіти МОЗ України.

Особистий внесок здобувача. Основний обсяг досліджень автор виконала особисто: відібрала та проаналізувала наукову літературу з цієї проблеми; взяла участь у 16-ти експедиційних виїздах із збору іксодових кліщів та відлову дрібних ссавців; провела всі мікробіологічні та серологічні дослідження зібраного матеріалу (кліщів, дрібних ссавців, сироваток крові людей); здійснила аналіз й узагальнення даних, їх статистичну обробку. Провела ретроспективний епідеміологічний аналіз захворюваності на ІКБ в регіоні за період 2000-2007 рр., визначила динаміку, інтенсивність епідемічного процесу, встановила епідеміологічні особливості захворювання в регіоні; проаналізувала клінічні прояви ІКБ у хворих та провела картування території регіону за ступенем епідемічного ризику щодо ІКБ, взяла активну участь у розробці інструктивно-методичних матеріалів для налагодження моніторингу природних осередків ІКБ.

Апробація роботи. Матеріали дисертації представлені на ХIV з'їзді Товариства епідеміологів, паразитологів, мікробіологів (Полтава, 2005 р.), науково-практичних конференціях з міжнародною участю “Актуальні проблеми епідеміології, мікробіології та гігієни” (Львів, 2006, 2007 pр.), нараді-семінарі з актуальних питань епідеміології і профілактики зооантропонозних інфекційних хвороб та режиму безпеки у лабораторіях державної санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України (Дніпропетровськ, 2006 р.), нараді-семінарі з актуальних проблем особливо небезпечних інфекційних хвороб та біологічної безпеки (Одеса, 2007 р.), Х Інтернаціональному Симпозіумі “Інфекції, що передаються кліщами” (Веймар Німеччина, 2009 р.). Результати виконання дисертаційної роботи щорічно доповідались на засіданні Вченої медичної ради Львівського НДІ епідеміології та гігієни МОЗ України.

Публікації. За темою дисертації опубліковано 21 наукову працю, у т.ч. 7 - у виданнях, що входять до переліку, затвердженого ВАК України та 2 - в іноземних.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена на 162 сторінках і складається зі вступу, огляду літератури, матеріалу та методів дослідження, 4 розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів, висновків та списку використаних джерел, що налічує 242 найменування. Робота ілюстрована 10 рисунками та 14 таблицями.

Засвiдчуємо щиру вдячнiсть за сприяння у виконаннi роботи спiвробiтникам лабораторiї трансмiсивних вiрусних iнфекцiй Львiвського НДI епiдемiологiї та гiгiєни МОЗ України та працiвникам лікувально-профілактичних установ Волинської, Закарпатської, Львiвської, Тернопiльської, Рiвненської та Чернiвецької областей.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал та методи досліджень. Матеріал для досліджень був зібраний у період 1995-2007 рр. під час експедиційних виїздів лабораторії трансмісивних вірусних інфекцій Львівського НДІ епідеміології та гігієни МОЗ України у Львівську, Волинську, Закарпатську, Івано-Франківську, Рівненську, Тернопільську та Чернівецьку області.

Дослідження проводили відповідно до основних складових епідемічного процесу природноосередкових інфекцій. Для визначення спектру джерел та чинників передачі B. burgdorferi s. l. досліджували групи найбільш вірогідних резервуарів і переносників - дрібних ссавців та іксодових кліщів. З метою вивчення поширеності ІКБ у регіоні визначали рівень серопозитивного прошарку до збудників ІКБ серед різних груп здорового населення. Аналіз рівня та структури захворюваності проводили шляхом ретроспективного епідеміологічного аналізу.

Збір, зберігання та доставку матеріалу в лабораторію здійснювали відповідно до вимог Державних санітарних правил ДСП 9.9.5.035-99 “Безпека роботи з мікроогранізмами І-ІІ груп патогенності” (Київ, 1999). Іксодових кліщів (105804 екз.) збирали в період їх активності за загальноприйнятими методиками (Гайдамович С. Я., 1986) “на прапор” та на сільськогосподарських тваринах та ідентифікували до виду (Філіпова Н. А., 1977). Показники чисельності виражали у кількості екземплярів на 1 прапоро/км або на одну голову великої рогатої худоби (ВРХ). Виявлення природної зараженості кліщів бореліями (2145 екз. I. ricinus та 926 екз. D. reticulatus), здійснювали методами мікроскопії у світлому полі (Ковалевский Ю. В., 1990, 1991, Левін М. Л., 1993) та модифікованої непрямої реакції імунофлюоресценції (НРІФ) (Білецька Г. В., Семенишин О. Б., 2002). На

зараженість вірусом кліщового енцефаліту (КЕ) кліщів (951 екз.) досліджували методами імуноферментного аналізу (ІФА) та реакції непрямої гемаглютинації (РНГА) із застосуванням тест-систем Інституту вірусології ім. Д. І. Івановського РАМН. Відлов гризунів (6053 екз.) проводили стандартними мишопастками за загальновживаною методикою, чисельність виражали у пастко/добах (ДСП 9.9.5.035-99, 1999, Гайдамович С. Я., 1986). Видовий склад ссавців встановлювали за визначником Кузнєцова Б. А. (1975). Виявлення антитіл до борелій у дрібних ссавців (488 екз.), визначення рівня серопозитивного прошарку до збудників ІКБ серед населення (1209 осіб практично здорових та 365 осіб з груп професійного ризику) здійснювали у НРІФ. При цьому використовували корпускулярний антиген зі штаму Jp-21 (B. afzelii) (В. М. Крючечніков, 1985), комерційні люмінесціюючі полівалентні (анти- А, М і G) імуноглобуліни проти глобулінів людини та білої миші та бичачий альбумін, мічений родаміном (Підприємство з виробництва бакпрепаратів НДІ епідеміології і мікробіології ім. М. Ф. Гамалеї РАМН). Серологічну верифікацію захворювання (1602 хворих) проводили у НРІФ із застосуванням тест-систем для виявлення антитіл класу Ig M та Ig G у сироватках крові людей виробництва фірми ”R-BIOPHARM AG” (Німеччина).

Для епідеміологічних досліджень використано когортний метод (індивідуальна вибірка) [Синяк К. М., 1998]. Ретроспективний епідеміологічний аналіз захворюваності проводили за даними карт епідеміологічного обстеження осередку інфекційного захворювання (ф. № 357/о), виписок з історій хвороб (ф. № 003/о) та на підставі офіційних даних Центральної СЕС за 2000-2007 рр., а також за результатами клініко-епідеміологічного анамнезу хворих. Для визначення основних клінічних проявів ІКБ в регіоні проводили аналіз історій хвороби пацієнтів, які відповідали стандарту визначення випадку ІКБ (CDC, 2006). Картографічне районування території західного регіону України за ступенем епідемічного ризику щодо ІКБ проведено шляхом порівняльного аналізу отриманих даних про чисельність і видовий склад дрібних ссавців та іксодових кліщів, екстенсивність та інтенсивність спонтанної зараженості кліщів бореліями, рівень природної зараженості дрібних ссавців бореліями, рівень серопозитивного прошарку у населення та інтенсивних показників захворюваності людей у відповідності до загальноприйнятих методів [Синяк К. М., 1998, Шевченко В. О., 1994].

Для розрахунку необхідного обсягу вибірки, оцінки динаміки та тенденції захворюваності населення на ІКБ, обчислення показників епідемічного ризику, оцінки вірогідності отриманих показників та статистичної обробки даних (середнє арифметичне та його середня похибка, екстенсивний показник та його середня похибка, середнє геометричне титрів антитіл, достовірність отриманих показників (коефіцієнт Ст'юдента), коефіцієт кореляції (індекс Спірмена)) використані загальноприйняті методи варіаційного статистичного аналізу (Столяров С., 2000, Кулинич О. І., 2006).

Математична обробка результатів досліджень проведена на AMD Semptron 3000+ із застосуванням програмного пакета Microsoft Offis Excel 2003 для Microsoft Windows XP Professional.

Примітка: * - 0,05>Р>0,01

На території регіону у зборах зареєстровано 5 видів іксодових кліщів, що відносяться до 4 родів: Ixodes ricinus, Dermacentor reticulatus, Dermacentor marginatus, Hyalomma plumbeum та Haemaphysalis рunctata. Абсолютну більшість (99,990,003 %) відловлених іксодид склали I. ricinus, D. reticulatus, D. marginatus. Повсюдно домінував вид I. ricinus, частка якого у зборах коливалась від (77,360,13) % в Українському Поліссі до (95,240,27) % у гірських Карпатах, а середня чисельність складала 17,9 екз/прапорогод у довкіллі та 13,9 екз/гол. при обліку на ВРХ. Вихід імаго кліщів I. ricinus реєструвався в першій половині квітня. У сезонній активності імаго I. ricinus спостерігали 2 піки: весняний - з другої декади квітня до кінця травня та осінній, менш виражений, - з кінця вересня до середини жовтня. Напади преімагінальних стадій розвитку I. ricinus зареєстровані впродовж червня-вересня.

Субдомінуючим видом був D. reticulatus, частка якого становила від (4,360,11) % у гірських Карпатах до (20,130,12) % у зоні мішаних лісів, а середня чисельність - 13,2 екз/прапорогод - при зборах у довкіллі та 7,4 екз/гол. при обліку на ВРХ. Поява цього виду в природних біотопах відмічена в останній декаді, рідко - у середині березня, тобто майже на один місяць раніше, ніж I. ricinus. Частка D. marginatus складала від (0,30,02) % у

Прикарпатті до (2,50,05) % в Українському Поліссі.

При індивідуальному дослідженні кліщів виявлено, що антиген борелій містили у середньому (9,74±0,54) % I. ricinus (табл. 2). Найвищий показник зараженості переносників у регіоні встановлений у зоні мішаних лісів - у середньому (11,65±0,58) %, максимально - 25,0 %. У лісостеповій зоні та Прикарпатті цей показник був нижчим - (9,91±0,54) % і (9,41±0,53) % відповідно, у гірських Карпатах - мінімальним - (6,25±0,44) %.

Таблиця 2 Частка кліщів I. ricinus та D. reticulatus з виявленим антигеном B. burgdorferi s. l. (P<0,01)

Визначені середньозональні показники зараженості I. ricinus знаходились на рівні 10 %, який розділяє осередки з високим (›10 %) та середнім (‹10 %) ризиком інфікування ІКБ (Нафеев А. А., 2000, Хотько Н. И., 2002), і лише для зони Українського Полісся перебільшували цей показник.

Вперше в Україні була становлена спонтанна зараженість B. burgdorferi s. l. кліщів D. reticulatus, про що свідчила наявність антигену збудника у (3,56±0,33) % кліщів: від (2,75±0,29) % у лісостеповій до (3,88±0,35) % у поліській зонах. Виявлення бореліозного антигену одночасно у I. ricinus та D. reticulatus вказує на наявність полівекторних природних осередків ІКБ у поліській та лісостеповій зонах та у Прикарпатті.

Інтенсивність зараження (ступінь індивідуальної зараженості) кліщів I. ricinus бореліями, відповідно до шкали бальних оцінок (Ковалевський Ю. В., 1991), на території Українського Полісся була середньою (5,1-25 борелій) у (55,55±0,01) % переносників, високою (25,1-125 борелій) - у (7,40±0,53) % особин і дуже високою (більше 125 борелій) - у (3,70±0,31) % кліщів. У лісостеповій зоні показники інтенсивності зараження виявились вищими ((66,67±0,05) % середнього та (6,67±0,02) % високого ступенів). Достовірного зв'язку між кількістю заражених кліщів і концентрацією в них борелій не виявлено (коефіцієнт кореляції становив 0,34±0,16).

Обстеження кліщів одночасно на зараженість збудниками ІКБ та КЕ дозволили виявити мікст-інфікування у (0,28±0,01) % I. ricinus та (0,84±0,04) % D. reticulatus у зоні мішаних лісів. Це перші свідчення існування поєднаних осередків ІКБ-КЕ в Україні.

Важливою складовою ланкою при визначенні активності природних осередків інфекції є рівень колективного імунітету населення до борелій - об'єктивний показник, який відображає частоту контактів населення з зараженими переносниками (збудниками). Виявлений рівень колективного імунітету здорового населення до збудників ІКБ у регіоні в середньому становив (29,11±1,31) % (рис.1).

У розрізі окремих ладшафтних зон та областей його розмах сягав майже 15,0 %: від (22,35±1,19) % у Закарпатській низовині до (37,20±1,39) % в Українському Поліссі. Визначене середнє геометричне титру антитіл (СГТА) для здорового населення в регіоні становило 1:2,56: від 1:2,05 у Закарпатській низовині до 1:2,98 у поліській зоні.

Результати серологічного обстеження серед працівників лісових господарств показали, що величина імунного прошарку (45,0±3,93 %) та СГТА (1:3,31) у групі професійного ризику, порівняно з іншими групами населення, є вищою у 1,3 рази (див. рис. 1).

Виявлено сильний прямий кореляційний зв'язок (р=0,83±0,11) між показниками природної зараженості кліщів I. ricinus та рівнем

серопозитивності здорового населення у Прикарпатті та прямий кореляційний зв'язок середньої сили (р=0,54±0,25) у зоні Українського Полісся. У лісостеповій зоні визначено прямий слабий зв'язок (р=0,36±0,18) між цими показниками.

Особливості епідеміології та клінічних проявів ІКБ. За даними офіційної реєстрації інтенсивний показник захворюваності на ІКБ у західному регіоні України за період 2000-2007 рр. зріс у 4 рази: від 0,15 до 0,63 на 100 тис. населення та перевищував у окремі роки (2000-2001) загальнодержавний у 1,2-2,1 рази. Всього за 2000-2007 рр. у регіоні зареєстровано 406 випадків захворювання на ІКБ. Абсолютний приріст захворюваності у регіоні коливався від +0,14 до +0,27 на 100 тис. населення, а середній темп приросту за період 2000-2007 рр. склав +16,51 %, що свідчить про виражену тенденцію росту захворюваності (рис. 2).

Епідеміологічний аналіз 235 випадків ІКБ показав, що у (57,47±3,22) % захворюванню передував укус кліща, у (5,53±1,49) % - укус невідомої комахи. Інкубаційний період у зареєстрованих гострих випадках ІКБ коливався від 2 днів до 12 місяців і найчастіше ((40,85±3,21) %) складав 15-21 день, що слід враховувати при зборі епідеміологічного анамнезу у хворих.

- значна частка ((14,89±2,32) %) у структурі хворих осіб, що інфікувались на території міст та міського населення ((68,08±3,04) %).

Велика кількість випадків ІКБ ((13,85±2,72) %) сталась через інфікування міських жителів під час роботи на присадибних чи дачних ділянках.

- тривалий (6-7 місяців) епідемічний сезон ІКБ у регіоні, пов'язаний з періодом активності 2-х видів переносників: максимум нападів кліщів на людей ((83,0±2,45) %) припадав на травень-вересень. З травня по жовтень діагностували (76,17±2,78) % вперше виявлених випадків ІКБ (рис. 3).

- клінічна маніфестація (3,83±1,26) % випадків ІКБ у зимовий період.

- перевага у структурі хворих осіб працездатного віку. Віковий склад захворілих коливався від 2 до 81 років, проте основну частину ((61,70±3,17) %) складали люди активного віку від 31 до 60 років (44,9±3,19 роки) (середній багаторічний інтенсивний показник - 0,57 на 100 тис. населення) (рис. 4). Частіше піддавались ризику інфікування та захворювання на ІКБ жінки ((64,26±3,13) %), тоді як чоловіки лише у (35,74±3,13) % - відповідно 0,43 та 0,27 на 100 тис. населення.

- високий відсоток (29,79±2,98) безеритемних форм ІКБ. Це суттєво більше, ніж у ряді регіонів Росії (Козлов С. С., 1999) чи у США (Steere А., 2004), де кліщова мігруюча еритема (КМЕ) не розвивається лише у 10 % хворих на Лайм-бореліоз.

- розвиток мікст-інфекції ІКБ-КЕ у (7,06±1,60) % хворих (0,02 на 100 тис. населення).

За клінічними проявами переважали ((64,4±4,4) %) ознаки 1 стадії захворювання (локальної інфекції). Прояви 2 стадії (дисемінації) ІКБ виявлені у (30,5±4,2) % хворих. Хронічна форма (3 стадія) ІКБ діагностована у (5,1±2,01) % пацієнтів.

Спектр клінічних ознак був різноманітним і типовим для ІКБ. У 1 стадії захворювання у (68,64±4,27) % хворих відмічено загальноінфекційний синдром, у (14,4±3,23) % регіональний лімфаденіт (лімфаденопатію). У гострому періоді найчастішим симптомом ІКБ була кліщова мігруюча еритема (КМЕ) - (59,32±4,52) %, терміни появи якої становили в середньому 1-3 тижні та відповідали початку захворювання, а розміри складали від 5 до 20-30 см у діаметрі. У (29,66±2,98) % хворих взагалі не спостерігались ураження шкіри, однак мали місце інші симптоми, що відповідали стандарту визначення випадку захворювання на ІКБ. Ці випадки були кваліфіковані як безеритемні. Неврологічні ураження, як периферійної (моно- і поліневрити), так і центральної нервової системи (ЦНС), які поряд з КМЕ вважаються основними при ІКБ в Європі, спостерігались у (55,09±4,57) % хворих. Тяжкість уражень ЦНС варіювала від короткотривалих і зворотніх до дуже важких (арахноїдит, гострі менінгіти та гострі стовбурові енцефаліти). Патологія серцево-судинної системи (ССС) проявлялась лише у (8,47±2,57) % хворих. Відсоток уражень опорно-рухової системи (ОРА) складав (67,8±4,30) %, тобто виявився набагато більшим, ніж в інших європейських країнах (1-22 %) (Лобзин Ю. В., 2000, Ананьева Л. П., 2002, Bennet L., 2006, Zajkowska J., 2002, Kursawe H. K., 2002) і ближчим до показників дослідників у США (60 %) (Steere A., 2004, CDC, 2006). Хронічна форма ІКБ, термін розвитку якої тривав від 6 місяців до 3 і більше років, характеризувалась поглибленням патологічних уражень нервової (в'ялоперебігаючі хронічні моно- і поліневрити, прогресуючий енцефаломієліт), опорно-рухової (хронічний артрит або поліартрит) систем, серця (міокардіосклероз) та шкіри (хронічний атрофічний дерматит).

Виявлений зв'язок між формою (еритемною чи безеритемною) та ступенем тяжкості клінічних проявів ІКБ. Перебіг хвороби з КМЕ у (78,57±3,78) % проаналізованих випадків був легким, форми середньої тяжкості складали лише (21,43±3,78) %, після проведеного специфічного та симптоматичного лікування наступало видужання хворих. При безеритемній формі у (71,42±4,16) % хворих переважали випадки середнього ступеня тяжкості, ураження різних систем та їх органів були вираженішими та тривалішими. Найбільша різниця у проявах еритемної та безеритемної форм ІКБ стосувалась уражень ЦНС. Якщо при наявності КМЕ основними проявами патології були помірні енцефалопатії ((15,71±3,35) %), то при безеритемній формі у (77,14±3,87) % відмічена наявність менінгітів (менінгеальних симптомів), енцефалітів та арахноїдитів.

Представлені дані дали можливість визначити коло найбільш вірогідних резервуарів і переносників збудників ІКБ та показники їх природної зараженості, визначити рівень колективного імунітету населення, що проживає у різних ланшафтно-географічних зонах регіону, виявити епідеміологічні особливості та спектр клінічних проявів ІКБ у хворих.

Районування території західного регіону України за ступенем епідемічного ризику щодо ІКБ. На підставі аналізу епізоотологічних та епідеміологічних даних, одержаних для осередків в усіх ландшафтних зонах та природно-географічних областях, було диференційовано зони епідемічного ризику щодо ІКБ для території західного регіону України (рис. 5). переносник іксодовий кліщовий бореліоз

У західному регіоні України зона високого епідемічного ризику приурочена до широколистих лісових і лісостепових ландшафтів Українського Полісся й Лісостепу. Її характеризували найвища чисельність (понад 12,5 екз/прапорогод) основних переносників - I. ricinus, рівень зараження яких перевищував 14,2 %; наявність полівекторних природних осередків ІКБ; найвищий рівень серопозитивності хребетних резервуарів - 12,5-22,2 %; максимальний рівень колективного імунітету населення до збудників ІКБ - понад 34,2 % та осіб з груп професійного ризику - понад 46,5 %; щорічна реєстрація випадків захворювання у всіх адміністративних районах; найвищий середньобагаторічний показник захворюваності - від 1,40 до 3,23 на 100 тис. населення (перевищував загальнодержавний у 1,5-2,5 рази). На території зони встановлено прямий кореляційний зв'язок середньої сили (р=0,61±0,23) між рівнем природної зараженості кліщів I. ricinus бореліями та величиною серопозитивного прошарку серед здорового населення.

Зона помірного ризику розташована у лісостепових, луго-степових та болотних ландшафтах поліської та лісостепової зон й у передгірських пойменних та акумулятивно-денатураційних ландшафтах Карпат. Вона відрізнялась нижчою чисельністю I. ricinus (від 5,5 до 12,4 екз/прапорогод)

та рівнем їх зараженості - від 8,2 % до 14,1 %; двовекторністю (I. ricinus та D. reticulatus) та полігостальністю природних осередків, де серопозитивність хребетних резервуарів становила 4,7-18,6 %; рівнем колективного імунітету населення до збудників ІКБ від 22,2 % до 34,1 %, а в осіб з груп професійного ризику - від 40,9 % до 46,4 %. Захворюваність населення реєструвалась періодично в окремих адміністративних одиницях, середньобагаторічний показник захворюваності коливався від 0,77 до 1,43 на 100 тис. населення. У зоні помірного ризику встановлено прямий кореляційний зв'язок середньої

сили (р=0,51±0,23) між рівнем природної зараженості кліщів I. ricinus бореліями та величиною імунного прошарку серед здорового населення.

Зона низького ризику пов'язана з вираженими гірськими ландшафтами Українських Карпат та низькотерасними ландшафтами Закарпатської низовини. Для неї притаманні відносно мала чисельність кліщів I. ricinus (нижче від 5,4 екз/прапорогод), зараженість яких бореліями була найнижча в регіоні (менше 8,1 %) або не виявлялась. Зона характеризувалась значно нижчою (1,2-6,7 екз на 100 пастко/діб) чисельністю хребетних резервуарів, з яких лише у 2 видів виявлені антитіла до борелій. Рівень колективного імунітету населення до збудників ІКБ був мінімальним (нижче 22,1 %), а випадки захворювання людей - поодинокими.

Науково-методичні та інструктивні матеріали для вдосконалення епіднагляду за ІКБ у західному регіоні України. Впровадження інструктивно-методичних матеріалів, розроблених з урахуванням отриманих даних (Методичних рекомендацій з епідеміології, діагностики та профілактики іксодового кліщового бореліозу (хвороби Лайма) в Україні (МР 9.3.1-114 - 2005); інформаційних листів: “Експрес-діагностика і профілактика іксодових кліщових бореліозів (хвороби Лайма)” (№ 14-2000, Київ, 2000), “Метод виявлення збудника хвороби Лайма в іксодових кліщах” (№ 152-2002, Київ, 2002), “Екстрена профілактика хвороби Лайма” (№ 65-2004, Київ, 2002), “Спосіб лабораторної діагностики Лайм-бореліозу” (№ 165 - 2005, Київ, 2005), “Результати вивчення іксодових кліщових бореліозів у Львівській області” (№ 707, Львів, 2006), “Результати вивчення іксодових кліщових бореліозів у Волинській області” (№ 707, Львів, 2006); інформаційних повідомлень для керівників і працівників ЛПУ та СЕС “Хвороба Лайма”, пам'яток для населення), сприяло інтенсифікації комлексних досліджень з вивчення ІКБ в Україні: виявленню нових природних осередків, збільшенню кількості вчасно виявлених випадків захворювання людей, підвищенню ефективності лабораторної діагностики, налагодженню її в обласних ЛПУ, розширенню обсягів досліджень зараженості іксодових кліщів, підвищенню рівня знань медичних працівників про ІКБ та вдосконаленню санітарно-освітньої роботи.

ВИСНОВКИ

У роботі вирішено актуальну наукову задачу - виявлено особливості поширення та структури природних осередків іксодових кліщових бореліозів на території західного регіону України та надано їх еколого-епідеміологічну характеристику. Розроблено науково-методичні та інструктивні матеріали для вдосконалення системи епідеміологічного нагляду за іксодовими кліщовими бореліозами, що має важливе практичне значення.

1. Основним переносником збудників іксодових кліщових бореліозів у регіоні є європейський лісовий кліщ - I. ricinus L., природна зараженість якого бореліями складає у середньому (9,74±0,54) %, а середній та вище середнього рівень індивідуальної зараженості характерний для (66,7±0,03) % кліщів. На території регіону у поліських та лісостепових ландшафтах існують полівекторні природні осередки, у яких в циркуляцію B. burgdorferi s.l., крім I. ricinus L., залучені D. reticulatus Sch. Коло потенційних резервуарів збудників ІКБ в регіоні містить 5 фонових видів мишоподібних гризунів: Clethrionomys glareolus Sch., Microtus arvalis Pal., Аpodemus agrarius Pal., Mus musculus L., Apodemus flavicollis Mart.

2. Третина ((29,11±1,31) %) здорового населення та (45,75±2,61) % осіб з груп професійного ризику є серопозитивними до збудників іксодових кліщових бореліозів, що свідчить про тісний контакт населення регіону з B. burgdorferi s. l. Між зараженістю I. ricinus бореліями та рівнем серопозитивності населення існує сильний прямий кореляційний зв'язок (р=0,83±0,11) у Прикарпатті та прямий кореляційний зв'язок середньої сили (р=0,54±0,25) у зоні Українського Полісся.

3. Епідемічна ситуація з іксодових кліщових бореліозів у західному регіоні України є несприятливою. Середньобагаторічний інтенсивний показник захворюваності населення на іксодові кліщові бореліози складає 0,39±0,07 на 100 тис. населення, перевищуючи у окремі роки (2000-2001) загальнодержавний у 1,2-2,1 рази та має тенденцію до зростання. Основними епідеміологічними особливостями іксодових кліщових бореліозів у регіоні є: значна частка ((14,89±2,32) %) у структурі хворих осіб, що інфікувались на території міст та міського населення ((68,08±3,04) %); перевага ((61,70±3,17) %) у структурі хворих на ІКБ осіб активного віку (31-60 років); тривалий (6-7 місяців) епідемічний сезон, пов'язаний з періодом активності двох видів переносників; виявлення (3,83±1,26) % нових випадків іксодових кліщових бореліозів у зимовий період; розвиток у (7,06±1,60) % хворих мікст-інфекції “іксодові кліщові бореліози-кліщовий енцефаліт”.

4. Особливостями клінічного перебігу іксодових кліщових бореліозів у регіоні є велика частка ((29,79±2,98) %) безеритемних форм із найчастішими ураженнями опорно-рухового апарату ((67,8±4,30) %) та нервової системи ((55,09±4,57) %).

5. На території регіону існують зони високого, помірного та низького епідемічного ризику щодо іксодових кліщових бореліозів. Переважна частина населення регіону проживає у зонах високого та помірного ризику (Українське Полісся, Лісостеп, Прикарпаття).

6. Впровадження розроблених на основі комплексних еколого-епідеміо-логічних досліджень науково-методичних та інструктивних матеріалів сприяло вдосконаленню системи епідеміологічного нагляду за іксодовими кліщовими бореліозами, що полягає у налагодженні постійного моніторингу природних осередків, зростанні ефективності лабораторної діагностики та профілактики ІКБ, підвищенні рівня знань медичних працівників про ІКБ та вдосконаленні санітарно-освітньої роботи.

ПЕРЕЛІК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

І. Статті у фахових виданнях, затверджених ВАК України:

1. Перші результати вивчення іксодових кліщових бореліозів (хвороби Лайма) в Закарпатській області / Г. В. Білецька, І. А. Виноград, О. Б. Семенишин [та ін.] // Науковий вісник Ужгородського університету [серія “Медицина”]. - 2001. - Вип. 16. - С. 16-19 (особистий внесок автора: участь у проведенні серологічного обстеження здорового населення та хворих з підозрою на КБ).

2. Результати вивчення іксодових кліщових бореліозів в Україні / І. А. Виноград, Г. В. Білецька, І. М. Лозинський, О. Б. Семенишин // Сучасні інфекції. - 2001. - № 3. - С.45-52 (особистий внесок автора: участь у проведенні серологічного обстеження здорового населення та хворих з підозрою на КБ).

3. Виноград І. А. Епідеміологічні особливості та клінічні варіанти іксодових кліщових бореліозів в Україні / І. А. Виноград, Г. В. Білецька, О. Б. Семенишин // Acta Medica Leopolenzia. - 2002. - V. 8, № 1. - С. 73-77 (особистий внесок автора: участь у дослідженні сироватки крові хворих з підозрою на ІКБ, участь у аналізі клініко-епідеміологічних даних випадків захворювання).

4. Актуальні проблеми Лайм-бореліозних артритів в Україні / І. А. Виноград, Г. В. Білецька, І. М. Лозинський, О. Б. Семенишин [та ін.] // Вісник ортопедії, травмотології та протезування. - 2002. - № 2 (33). - С. 64-67 (особистий внесок автора: обстеження сироваток крові пацієнтів ревматологічних стаціонарів Львівської області на наявність антитіл до борелій, участь у аналізі проявів ураження опорно-рухової системи у хворих на ІКБ).

5. Клініко-епідеміологічні аспекти проблеми змішаної інфекції “кліщовий енцефаліт-іксодові кліщові бореліози” / Г. В. Білецька, І. М. Лозинський, Т. В. Буркало, О. Б. Семенишин [та ін.] // Науковий вісник Ужгородського університету [серія “Медицина”]. - 2003. - Вип. 21. - С. 66-69 (особистий внесок автора: участь у лабораторній діагностиці випадків мікст-інфекції у хворих, визначенні та аналізі епідеміологічних особливостей цих випадків).

6. Виявлення і вивчення хвороби Лайма у Волинській області / Г. В. Білецька, І. М. Лозинський, М. М. Козловський, О. Б. Семенишин [та ін.] // Інфекцій хвороби. - № 4. - 2003. - С. 55-60 (особистий внесок автора: участь

у лабораторній діагностиці ІКБ у хворих, у серологічному дослідженні здорового населення та груп ризику, дослідження кліщів на природну зараженість бореліями).

7. Еколого-епідеміологічні аспекти хвороби Лайма у Львівській області / Г. В. Білецька, Л. С. Гжегоцька, О. Б. Семенишин [та ін.] // Практична медицина. - № 4. - 2003. - С 95-102 (особистий внесок автора: проведення досліджень кліщів на природну зараженість бореліями, участь у серологічному дослідженні здорового населення та лабораторній діагностиці ІКБ у хворих).

ІІ. Статті та тези в інших наукових виданнях:

1. Білецька Г. В. Основні підсумки вивчення екології та епідеміології хвороби Лайма у західно-українському регіоні / Г. В. Білецька, О. Б. Семенишин // Актуальні питання боротьби з інфекційними хворобами : матеріали міжнародної науково-практичної конференції, 23-24 жовтня 2003 р. - Харків, 2003. - Аннали Мечніковського інституту. - 2003. - № 4-5. - С. 106 (особистий внесок автора: участь у аналізі видового складу та чисельності іксодових кліщів, дослідження їх природної зараженостi, участь у аналізі результатів вивчення імунного прошарку населення та лабораторної діагностики ІКБ у хворих).

2. Іксодові кліщі - переносники природновогнищевих трансмісивних інфекцій в Україні // Г. В. Білецька, І. М. Лозинський, О. Б. Семенишин [та ін.] // Вестник зоологии. - 2005. - № 19-20, Ч.1. - С. 49-51 (особистий внесок автора: участь у проведенні досліджень спонтанної зараженостi іксодових кліщів збудниками ІКБ та КВЕ).

3. Study of Lyme borreliosis in Ukraine / H. Biletska, L. Podavalenko, O. Semenyshyn [et al.] // International Jornal of Medical Microbiology. - № 298. - 2008. - P. 154-160 (особистий внесок автора: участь в аналізі результатів вивчення природної зараженостi збудниками ІКБ іксодових кліщів, мишоподібних гризунів та рівня серопозитивності здорового населення ).

4. Білецька Г. В. Неврологічні прояви хвороби Лайма в Україні / Г. В. Білецька, І. А. Виноград, О. Б. Семенишин // Нейроінфекції та інші розповсюджені вірусні хвороби : матеріали науково-практичної конференції, 26-27 квітня 2001 р. - Харків, 2001. - С. 11-13 (особистий внесок автора: аналіз неврологічних проявів у хворих на ІКБ).

5. Семенишин О. Б. Перші результати вивчення Лайм-бореліозів в західних областях України /О. Б. Семенишин // матеріали VI Міжнародного медичного конгресу студентів та молодих вчених, 21-23 травня 2002 р. - Тернопіль. 2002. - С.140 (особистий внесок автора: проведено дослідження іксодових кліщів, участь у дослідженні сироваток крові здорових людей та хворих на ІКБ, здійснено епідеміологічний аналіз випадків захворювання).

6. Семенишин О. Б. Природні вогнища іксодових кліщових бореліозів в західних областях України / О. Б. Семенишин // тези доповідей VII з'їзду

ВУЛТ, 16-17 травня 2003 р. - Українські медичні вісті. - 2003. - Т. 5. - № 1. - С. 144-145 (особистий внесок автора: участь у аналізі видового складу іксодових кліщів, дослідження їх природної зараженостi, аналіз результатів серологічного дослiдження здорового населення та клініко-епідеміологічних даних випадків ІКБ).

7. Иксодовые клещи - переносчики природно-очаговых инфекций на Украине / Г. В. Белецкая, И. Н. Лозинский, И. И. Курганова, О. Б. Семенишин // Проблемы современной паразитологии : материалы международной научно-практической конференции, 6-12 октября 2003 г. - Петрозаводск. - 2003. - С. 69-71 (особистий внесок автора: участь у дослідженні спонтанної зараженостi іксодових кліщів збудниками ІКБ та КВЕ).

8. Семенишин О. Б. Епідеміологічна характеристика Лайм-бореліозу у західному регіоні України / О. Б. Семенишин, Г. В. Білецька // Актуальні питання контролю за особливо небезпечними інфекціями в Україні : матеріали науково-практичної конференції, 19-20 лютого 2004 р. - Львів, 2004. - С. 57-58 (особистий внесок автора: узагальнення результатів дослідження кліщів, здорового населення та хворих на ІКБ, участь у визначенні епідеміологічних особливостей ІКБ у регіоні).

9. Семенишин О. Б. Іксодові кліщі - переносники Borrelia burgdorferi в Україні / О. Б. Семенишин // Сучасні проблеми епідеміології, мікорбіології та гігієни : матеріали науково-практичної конференції, листопад 2004 р. - Львів, 2004. - С. 114-115 (особистий внесок автора: участь у аналізі даних про видовий склад та чисельність іксодових кліщів, в узагальненні результатів вивчення природної зараженостi їх бореліями).

10. Білецька Г. В. Епідемічний потенціал території західноукраїнського регіону з іксодових кліщових бореліозів / Г. В. Білецька, О. Б. Семенишин // матеріали XIV з'їзду УНТМЕП ім. Д.К. Заболотного, 2004 р. - Полтава, 2004 р. - С. 59 (особистий внесок автора: участь в узагальненні результатів досліджень кліщів, здорового населення та хворих на ІКБ, у визначенні епідеміологічних особливостей ІКБ у регіоні, визначення зон епiдемiчного ризику щодо ІКБ).

11. Епідеміологія іксодового кліщового бореліозу у Львівській області / Г. В. Білецька, І. М. Лозинський, О. Б. Семенишин [та ін.] // Сучасні проблеми епідеміології, мікробіології та гігієни : матеріали науково-практичної конференції, травень 2006. - Львів, 2006. - С. 146-149 (особистий внесок автора: участь у підсумуванні даних щодо природної зараженостi кліщів та рівня серопозитивності населення у різних районах області, участь у проведенні аналізу епідкарт хворих на ІКБ).

12. Семенишин О. Б. Підсумки вивчення іксодових кліщових бореліозів у західноукраїнському регіоні / О. Б. Семенишин // Сучасні проблеми епідеміології, мікробіології та гігієни : матеріали науково-практичної

конференції, травень 2006. - Львів, 2006. - С. 182-184 (особистий внесок автора: аналіз результатів вивчення екологічних, епідеміологічних та клінічних проявів ІКБ, визначення зон епiдемiчного ризику щодо ІКБ у регіоні).