Порушення імунної системи та мікробіоценозу кишечнику у дітей, хворих на ентероколіт та їх корекція пробіотиками

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

03.00.09 - Імунологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук

Порушення імунної системи та мікробіоценозу кишечнику у дітей, хворих на ентероколіт, та їх корекція пробіотиками

Пономарьова Інна Георгіївна

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в ДУ «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології АМН України».

Науковий керівник : доктор медичних наук, професор

Лісяний Микола Іванович,

ДУ «Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова

АМН України»,

завідувач лабораторії нейроімунології.

Офіційні опоненти: доктор біологічних наук, старший науковий співробітник

Бичкова Ніна Григорівна,

Інститут проблем патології Національного медичного

університету ім. О. О. Богомольця МОЗ України,

головний науковий співробітник лабораторії імунології;

доктор медичних наук, професор

Чумак Анатолій Андрійович,

Інститут клінічної радіології

ДУ «Науковий центр радіаційної медицини

АМН України »,

завідувач лабораторії молекулярної біології

відділу клінічної імунології.

Захист відбудеться "_26___" ___січня__________2010 р. о ____16 00___годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.14 Київського національного університета імені Тараса Шевченка за адресою: м. Київ, просп. Академіка Глушкова, 2, корпус 12, біологічний факультет, ауд. 434 .

Поштова адреса: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 64.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці ім. М. Максимовича Київського національного університета імені Тараса Шевченка за адресою: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 58, зал № 12.

Автореферат розісланий "__17__" ____грудня____2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

кандидат біологічних наук О.В. Молчанець

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Згідно дослідженням ВОOЗ, щорічно збільшується кількість дітей, які страждають на захворювання органів травлення, серед яких найбільш поширеним є ентероколіт [Марченко Н.В., 2003; Шадрін О.Г., 2005; Gummings J.H., Macfarlane G.T., Macfarlane S., 2005]. Розповсюдженість цього захворювання за останні 10 років збільшилась від 80 до 140 на 1000 дитячого населення [Gorе R., 2009; Харченко Н.В., 2007].

В останні роки з'явилося багато публікацій, що свідчать про наявність паралелей між порушеннями мікробіоценозу кишечнику і дисбалансом імунної системи, які можуть бути однією з ведучих причин, що визначають сучасні особливості перебігу ентероколіту у дітей раннього віку [Kimoto H. et al., 2004; Воєводин Д.А. та інш., 2005; Macpherson A., Geuking M., 2005; Nenci A., et al., 2007; Муквіч О.М., 2008]. На фоні запалення кишечнику виникають порушення в імунній системі організму - знижується кількість активних Т-лімфоцитів, пригнічується бласттрансформація лімфоцитів, змінюється рівень CD3+, CD4+, CD8+ субпопуляцій лімфоцитів, порушується фагоцитарна активність нейтрофілів [Симбирцев А.С. 2002; Bunders М., 2005; Kamada N. еt al., 2005; Хавкин А.И., 2006; Овчаренко Л.С., 2006; Holmйn N. еt al., 2006; Рустамова С.Т., 2008].

Особливо значні зміни відбуваються в імунній системі слизових оболонок кишечнику, в так званій мукозній імунній системі (MALT - mucosa associated lymphoid tissue), яка відіграє провідну роль у функціонуванні місцевого імунітету як в нормі, так і патології слизових оболонок [Wiedermann U., 2005; Чернушенко Е.Ф., 2007].

Існує думка, що 60 - 70 % всіх імунних клітин організму функціонують в шлунково - кишковому тракті [Хаитов Р.М., 1997; Трушина Э.Н., 2004; Uhlig H.H., 2004; Macpherson A., 2006], що вказує на важливе значення MALT - системи в організмі та на тісний зв'язок місцевих та системних імунних реакцій. Для розвитку та становлення цієї системи, після народження дитини важливе значення має нормальна мікрофлора кишечнику, яка є джерелом непатогенних антигенів (антигенним стимулом), які стимулюють формування імунної системи слизових оболонок, розвиток імунних реакцій. Важливе значення мають також Toll-подібні рецептори клітин, які розпізнають різні антигени та запускають відповідні реакції вродженого та набутого імунітету [Ярилин А.А., 1999; Akira S., Takeda К., 2004; Симбирцев А.С., 2005; Аbreu М.Т., 2006; Співак М.Я., 2008].

Для корекції мікробіоценозу кишечнику при ентероколітах сьогодні широко застосовують різні пробіотичні препарати, які не тільки нормалізують склад кишкової мікрофлори, а також стимулюють систему місцевого імунітету травного каналу та підвищують загальний потенціал імунної системи дитини [Бережной В.В. і співав., 2004; Бондаренко В.М., 2004; Янковський Д.С., 2007; Borody T.J., 2006; Ezendam J., 2006; Flinterman A., 2007; Lammers K.M.,et al., 2005; Toma M.M., 2007].

На фармацевтичному ринку України представлено багато пробіотичних

препаратів, але в той же час не завжди спостерігається відновлення мікрофлори після використання пробіотиків [Білоусов Ю.В., 2005; Янковський Д.С., 2006; Крамарев С.А., 2008].

Призначення пробіотиків до теперішнього часу в більшості випадків проводилось на основі рутинного методу діагностики дисбіозу кишечнику, без врахування індивідуальної чутливості, виділених у дитини мікроорганізмів до представників нормальної мікрофлори, що входить до цих препаратів. Відсутність єдиної точки зору щодо раціонального використання зростаючого числа пробіотиків потребує вивчення дії кожного з них, як на мікрофлору кишечнику, так і на імунну систему організму.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана згідно з НДР ДУ «ІПАГ АМНУ» «Розробка диференційованого функціонального харчування дітей раннього віку при захворюваннях органів травлення та харчової алергії» (№ держреєстрації 01.05U000313), яка виконується в рамках міжгалузевої комплексної програми «Здоров'я нації» на 2002 - 2011 рік.

Мета роботи. Дослідження змін системного та місцевого імунітету у дітей, хворих на ентероколіт з різним ступенем мікробіологічних порушень в кишечнику при комплексному лікуванні з використанням пробіотичних препаратів.

Завдання дослідження.

1. Вивчити стан системного імунітету (субпопуляції В- і Т- лімфоцитів в периферичній крові, фагоцитарну активність нейтрофілів, рівень цитокінів, рівень імуноглобулінів IgА, IgG, IgM в сироватці крові) у дітей,хворих на ентероколіт.

2. Визначити рівень CD25+ та CD95+ лімфоцитів у крові дітей, хворих на ентероколіт, як показників стану активації та апоптозної готовності лімфоцитів крові. імунітет ентероколіт пробіотик

3. Вивчити стан гуморального місцевого імунітету та мікробіоценозу кишечнику у дітей, хворих на ентероколіт.

4. Дослідити відновлення показників стану імунітету у хворих дітей та ефективність застосування пробіотичних препаратів в залежності від урахування індивідуальної чутливості умовно-патогенної мікрофлори кишечнику до пробіотиків, та розробити методику визначення індивідуальної чутливості умовно-патогенних мікроорганізмів, виділених з кишечнику дітей, хворих на ентероколіт до пробіотичних препаратів.

5. Дослідити in vitro вплив копрофільтратів здорових та хворих на ентероколіт дітей на мікрофлору, що входить до складу пробіотиків.

Об'єкт дослідження - стан системного та місцевого імунітету та показники біоценозу кишечнику у дітей раннього віку з ентероколітом до лікування та на 14 добу після лікування.

Предмет дослідження - показники системного та місцевого імунітету, порушення мікробіоценозу кишечнику та їх динаміка в ході лікування пробіотиками, зміни в показниках імунної системи та біоценозу кишечнику в залежності від активності інгібуючого впливу копрофільтратів на ріст нормальної мікрофлори, що входить до складу пробіотиків.

Методи дослідження - імунологічні, мікробіологічні,біохімічні, статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів. В роботі виявлені зміни в Т - клітинній ланці імунітету, що проявляються в дисбалансі рівня Т - хелперів та Т-цитотоксичних лімфоцитів, зменшенні рівня CD25+ лімфоцитів та високій апоптичній готовності лімфоцитів крові та свідчать про розвиток селективної імунної недостатності в організмі при ентероколіті. Порушення в імунній системі супроводжується змінами цитокінового статусу, а саме збільшенням рівня деяких прозапальних цитокінів, таких як IL-1в, TNFб, IL-8. Зниження концентрації секреторного імуноглобуліну А в копрофільтратах дітей з ентероколітом на фоні підвищення рівня імуноглобулінів M та G вказує на суттєве порушення функції слизової оболонки кишечнику.

Вперше встановлено, що зміни місцевих та системних імунних показників в більшій мірі залежать від ступеня дисбіотичних порушень кишечнику, ніж від етіологічного чинника ентероколіту. Виявлена залежність змін місцевого гуморального імунітету від ступеня дисбіотичних порушень: у дітей з ІІІ степенем важкості дисбіозу кишечнику рівень sIgA у копрофільтратах вірогідно нижче ніж у дітей з ІІ ступенем важкості.

Вперше проведена оцінка впливу копрофільтратів дітей, хворих на ентероколіт на ріст пробіотичної мікрофлори, вперше виявлено різну ступінь чутливості пробіотичних культур до дії інгібуючих чинників копрофільтратів. Встановлено причини недостатньої ефективності застосування пробіотиків, які пов'язані з відсутністю чутливості умовно - патогенної мікрофлори кишечнику до пробіотичних препаратів та наявністю інгібуючого впливу копрофільтратів на мікроорганізми, що входять до складу пробіотиків.

В роботі показано, що призначення пробіотиків в комплексній терапії ентероколітів сприяє відновленню Т-клітинної ланки імунітету, зменшенню показників апоптичної готовності лімфоцитів, а також нормалізації фагоцитарної активності нейтрофілів крові. Призначення пробіотикотерапії з урахуванням індивідуальної чутливості умовно - патогенної мікрофлори, виділеної від кожного конкретного пацієнта до пробіотиків дає більш позитивні результати, які проявляються в покращенні показників системного та місцевого імунітету, а також нормалізації показників біоценозу кишечнику.

Практичне значення одержаних результатів. Отримані дані мають практичне значення для діагностики та лікування порушень імунітету та мікробіоценозу кишечнику у дітей раннього віку з ентероколітом.

Визначення рівня цитокінів та субпопуляційного складу лімфоцитів може бути використано для оцінки важкості імунних порушень та запалення при ентероколітах та динамічного контролю за ефективністю лікування пробіотиками та імунокорегуючими препаратами. Визначення рівня різних класів імуноглобулінів у копрофільтратах може свідчити про ступень порушення мікробіоценозу кишечнику та ступень змін у імунній системі кишечнику і може бути використано в практичній діяльності.

Розроблена методика визначення індивідуальної чутливості умовно - патогенної мікрофлори до пробіотичних препаратів дозволяє індивідуально підібрати той чи інший пробіотик, який найбільше пригнічує умовно - патогенну мікрофлору даного хворого і, тим самим, досягти покращення показників імунореактивності організму та біоценозу кишечнику (патент на винахід UA №80 934). Створено методику оцінки інгібуючого впливу копрофільтратів дітей на ріст мікрофлори, яка входить до складу пробіотиків, що дозволяє індивідуалізовано підібрати пробіотичний препарат (патент на винахід UA №80 933).

Впровадження результатів дослідження. Результати дослідження впроваджені в роботу дитячих лікувально-профілактичних закладів м. Києва та Київської, Івано-Франківської, Сумської області, та навчальний процес кафедри імунології Національного медичного університету ім. О.О.Богомольця МОЗ України.

Особистий внесок здобувача. У співробітництві з науковим керівником д.мед.н., професором Лісяним М.І. визначено мету, задачі та напрямок роботи. Автором самостійно здійснений патентно-інформаційний пошук та аналіз літературних даних. Особисто автором в повному об'ємі проведені імунологічні та бактеріологічні дослідження. Розроблено методику визначення індивідуальної чутливості умовно - патогенної мікрофлори до пробіотичних препаратів, а також методику оцінки інгібуючого впливу копрофільтратів дітей раннього віку на ріст нормальної мікрофлори, яка входить до складу пробіотиків. Автором проведено статистичну обробку отриманих результатів, зроблені відповідні до теми висновки, написаний текст дисертації.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації було викладено на науково-практичній конференції з імунології та алергології (Київ, 2006 ), науково-практичній конференції з міжнародною участю «Пошук та розробка нових профілактичних і лікувальних протимікробних засобів, антисептиків, дезінфектантів та пробіотиків» (Харків, 2006), науково-практичній конференції «Актуальные вопросы клинической и лабораторной иммунологии, аллергологии и иммунореабилитации» (Київ, 2007), науково-практичній конференції для молодих вчених «Актуальні питання педіатрії, акушерства та гінекології» (Київ, 2007), ІІ Національному конгресі з імунології, алергології та імунореабілітації «Сучасні досягнення клінічної імунології й алергології» (Миргород, 2007).

Публікації. Основні результати дослідження та положення дисертації викладені в 13 наукових працях: 1 монографії (у співавторстві), 4 статтях, 3 з яких у провідних фахових виданнях, що рекомендовані ВАК України, 4 тезах доповідей у збірниках праць науково-практичних конференцій. За результатами проведених досліджень одержано патент на корисну модель №22557 та патент на винахід UA №80 933 «Спосіб визначення інгібуючої активності копрофільтратів по відношенню до представників нормальної мікрофлори, що входять до складу пробіотиків», патент на корисну модель №22556 та патент на винахід UA №80 934 «Спосіб визначення індивідуальної чутливості умовно-патогенних мікроорганізмів до пробіотичного препарату».

Структура дисертації. Дисертаційна робота викладена на 219 сторінках друкованого тексту і складається із вступу, огляду літератури, розділу матеріали та методи дослідження, трьох розділів власних досліджень, узагальнення результатів, висновків, списку використаних джерел літератури (283 джерела). Дисертація ілюстрована 25 таблицями та 21 рисунком.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Для досягнення мети та розв'язання завдань, поставлених в роботі, проведено імунологічне та мікробіологічне обстеження 118 дітей, хворих на ентероколіт, які знаходились на стаціонарному лікуванні у відділенні проблем харчування та соматичних захворювань дітей раннього віку ДУ «Інституту педіатрії, акушерства і гінекології АМН України», та у інфекційному відділенні дитячої клінічної лікарні №1 (м. Київ). Контрольну групу склали 30 здорових дітей, які перебували у Київському будинку дитини (м. Ворзель). Діти, хворі на ентероколіт одержували базисний комплекс терапії, що включав застосування кишкових антисептиків широкого спектру дії, антибіотиків, фаготерапію, ферментотерапію та пробіотикотерапію. 60-ти дітям, хворим на ентероколіт пробіотичні препарати призначались без урахування індивідуальної чутливості умовно-патогенної мікрофлори до пробіотиків. 58-ми дітям пробіотичні препарати призначались після визначення індивідуальної чутливості умовно-патогенної мікрофлори кишечника до цих препаратів. Обидва типи лікування проводили на фоні базисної терапії. Імунологічне та мікробіологічне дослідження проводилось до початку лікування (в день госпіталізації) та на 14 добу після закінчення комплексного лікування з використанням пробіотичних препаратів.

Імунологічне обстеження включало в себе кількісну оцінку вмісту у крові субпопуляцій лімфоцитів (CD3+, CD4+, CD8+, CD16+, CD20+), а також CD25+ лімфоцитів, що несуть рецептор до IL-2, та CD-95 лімфоцитів, які експресують Fas рецептор до апоптозу. Лімфоцити досліджували непрямим імунофлюоресцентним методом за допомогою моноклональних антитіл виробництва ЗАТ «Сорбент -сервіс» (Москва), на проточному цитофлюорометрі Facs Calibur фірми «Becton Dickinson» (США). Функціональний стан гуморальної імунологічної резистентності з визначенням рівня імуноглобулінів (IgG, IgA, IgM у копрофільтратах і сироватці крові) проводили методом простої радіальної імунодифузії в гелі за G. Mancini et al.(1965)) з використанням моноспецифічних антисироваток та стандартів імуноглобулінів виробництва «ИмБио» м. Нижній Новгород, Росія. Визначення sIgA у копрофільтратах проводили імуноферментним методом, згідно інструкції до ІФА наборів фірми «Вектор - Бест» м. Новосибірск, Росія, на імуноферментному аналізаторі АІФ-У-01С. Визначення фагоцитарної активності нейтрофілів проводили із застосуванням суспензії інактивованих Staphylococcus aureus. Рівень про - та протизапальних цитокінів визначали за методами імуноферментного аналізу (ELISA) по рекомендованим протоколам до тест-системи Biosourse, Netherlands.

Ступінь порушень біоценозу кишечнику у дітей оцінювали згідно методичним рекомендаціям «Диагностика и лечение дисбактериозов кишечника» Москва 1991год, «Дисбактериоз кишечника» Москва, 1998, Бережний В.В. «Діагностика, сучасна фармакотерапія та профілактика кишкового дисбактеріозу у дітей» Київ, 2000. Оцінку мікробного обсіменіння кишечнику проводили стандартними методами з використанням диференційно-діагностичних середовищ.

Отримання копрофільтратів проводили за класичною методикою (Я.С. Шварцман, 1978) з використанням холодової центрифуги.

Визначення індивідуальної чутливості умовно-патогенних мікроорганізмів до пробіотичних препаратів та інгібуючої активності копрофільтратів по відношенню до представників мікрофлори, що входять до складу пробіотиків проводили за розробленими методиками (UA №80 934 та UA №80 933).

Визначення вмісту білка в копрофільтратах проводили загальноприйнятим методом шляхом визначення екстинції при 260 та 280 нм на спектрофотометрі СФ-24к. Спектрофотометричний аналіз копрофільтратів проводили на автоматичному спектрофотометрі Agilent 8453 (США) при довжині хвилі від 190 нм до 730 нм з комп'ютерною реєстрацією даних.

Диск-електрофорез в присутності додецилсульфату Na (ДСН) проводили в вертикальних пластинах згідно методу Лемлі (1970) в поєднанні з градієнтом пористості гелю (7% - 22% акриламіду).

Статистичну обробку отриманих результатів досліджень проводили за допомогою стандартних комп'ютерних пакетів «Аналіз даних» Microsoft Excel для Windows 2000. Обчислено значення середньої арифметичної величини (М), середньої похибки середньої арифметичної величини (m), рівня вірогідності розбіжностей (р). Оцінку достовірності отриманих даних проводили загальноприйнятим методом за допомогою критерію Ст'юдента. Достовірність вважалась встановленою, якщо її вірогідність дорівнювала не менше 95% (<0,05).

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

В результаті проведених імунологічних досліджень нами встановлено, що для дітей раннього віку, хворих на ентероколіт характерним є зменшення кількості лімфоцитів. Відсотковий вміст лімфоцитів в периферичній крові хворих дітей був вірогідно нижчим порівняно зі здоровими особами, відповідно 47,0±0,77 % та 59,4±0,87 % (р<0,05). Аналогічно, в дослідній групі спостерігалося вірогідне зменшення абсолютної кількості лімфоцитів: 3,24±0,18х109 кл/л, при значенні 4,67±0,21х109 кл/л - у здорових дітей. Це призводило до зменшення абсолютної кількості CD3+ лімфоцитів 2,01±0,16х109 кл/л в групі хворих дітей в порівнянні з показниками здорових дітей 2,78±0,15х109 кл/л.

В результаті проведених нами досліджень встановлено зменшення відносних показників в субпопуляції CD4+ лімфоцитів (29,1± 0,67%) в групі дітей, хворих на ентероколіт при значені 35,9±0,71 % в групі здорових дітей. Абсолютний вміст лімфоцитів з таким фенотипом був вірогідно нижчим у хворих дітей, ніж в контрольній групі та становив відповідно 1,25±0,07х109 кл/л при значенні 1,68±0,09х109 кл/л - у здорових дітей (р<0,05).

В групі хворих дітей виявлено підвищення відносного вмісту цитотоксичних Т - лімфоцитів - 31,0±0,49 % при значенні 23,2±0,69 % (р<0,05) в контролі. Проте абсолютний вміст CD8+ лімфоцитів в дослідній групі був нижчий - 0,9±0,04 х109 кл/л, ніж в контрольній групі - 1,14±0,09 х109 кл/л. Виявлений дисбаланс Т -хелперів та Т- цитотоксичних лімфоцитів з підвищенням рівня останніх можна пояснити зменшенням кількості Т-хелперів, які більш чутливі до впливу факторів запалення, яке має місце при ентероколіті.

Зниження вмісту CD16+ лімфоцитів було характерним для хворих дітей 0,40±0,02 х109 кл/л (р<0,05) проти 0,67±0,06 х109 кл/л - у здорових дітей. Відносний вміст лімфоцитів даного фенотипу у дітей, хворих на ентероколіт також відрізнявся від значень контрольної групи і становив 10,4±0,34 % (р<0,05), хоча абсолютна кількість клітин була знижена за рахунок лімфопенії.

Зменшення кількості CD4+ - хелперних лімфоцитів та рівня натуральних кілерів CD16+ при підвищенні відносного рівня CD8+ лімфоцитів свідчить про розвиток дисбалансу у складі основних субпопуляцій лімфоцитів та вказує на розвиток селективної імунної недостатності в організмі при цьому захворюванні.

Можливим механізмом розвитку такої селективної імунної недостатності може бути підвищена готовність лімфоцитів хворих на ентероколіт до апоптозу, про що свідчить збільшення в 1,4 рази кількості CD95+ лімфоцитів, а також порушення процесів активації лімфоцитів, про що говорить зменшення в 1,7 рази кількості лімфоцитів, які мають рецептор для інтерлейкіну 2 (табл.1).

Таблиця 1

Вміст лімфоцитів з маркерами апоптозу (CD95+) та активації (CD25+)

в крові дітей, хворих на ентероколіт

Показники	Діти, хворі на ентероколіт n=118 М±м	Здорові діти n=30 М±м
CD95+ лімфоцити	%	23,04±0,58*	16,8±0,42
	х 109/л	0,93±0,07*	0,68±0,05
CD25+ лімфоцити	%	7,8±0,32*	13,03±0,39
	х 109/л	0,34±0,02*	0,59±0,04

*-р<0,05 порівняно з показниками здорових дітей.

Таким чином, у дітей раннього віку, що хворіють на ентероколіт спостерігається висока апоптична готовність лімфоцитів до клітинної смерті, внаслідок дії різних екзо - та ендотоксинів, прозапальних цитокінів, що проявляється лімфопенією та зменшення рівня субпопуляції хелперних клітин. З іншого боку відбувається блокування процесів активації лімфоцитів, що обмежує розвиток специфічної імунної відповіді за яку відповідає субпопуляція CD4+ лімфоцитів. В-клітинна ланка імунітету, а саме рівень В-лімфоцитів та рівень окремих класів імуноглобулінів в крові в меншій мірі змінювався при ентероколіті. Так, відсотковий вміст в крові CD20+ лімфоцитів був практично однаковий, як у дітей хворих на ентероколіт (10,8±0,32 %), так і у здорових дітей (11,43±0,33 %). Спостерігалось також підвищення фагоцитарної активності нейтрофілів у хворих дітей 60,0±0,85 % в порівнянні із здоровими 53,0 ±0,80 %, (р<0,05). що свідчить про їх стимуляцію інфекційно - запальними чинниками .

При дослідженні імуноглобулінів основних класів нами встановлено не суттєве підвищення рівня в сироватці крові хворих дітей IgG (8,06±0,31 г/л) та IgМ (1,06±0,04 г/л) порівняно з даними здорових дітей IgG (7,33±0,24 г/л), IgM (0,93±0,04 г/л). Рівень IgA в сироватці крові у дітей, хворих на ентероколіт становив 0,61±0,03 г/л, а в групі здорових дітей 0,52±0,02 г/л.

При дослідженні місцевого мукозального імунітету були отримані дані про збільшення IgG та IgМ у копрофільтратах, що свідчить про порушення проникності слизової оболонки кишечнику при ентероколіті і виходу значної кількості імуноглобулінів з крові в просвіт кишечнику. Встановлено, що у дітей з ентероколітом послаблені процеси синтезу секреторного IgА, на що вказує практично двократне зменшення його вмісту у копрофільтратах хворих дітей в порівнянні із здоровими дітьми. що показано в таблиці 2.

Таблиця 2

Показники основних класів імуноглобулінів у копрофільтратах

дітей, хворих на ентероколіт та у здорових дітей (г/л)

Показники	Хворі на ентероколіт n=118 M±m	Здорові діти n=30 M±m
sIgA	0,32±0,03*	0,59±0,03
IgG	0,23±0,02*	0,14±0,01
IgА	0,07±0,003*	0,11±0,01
IgМ	0,27±0,02	Не виявл.

*- різниця статистично вірогідна між показниками хворих та здорових дітей (р<0,05).

У всіх обстежених дітей проведено аналіз показників мікробіоценозу кишечнику. Встановлено суттєві відмінності показників мікроекології кишечнику у дітей з ентероколітом та у здорових дітей. У хворих дітей в ході обстеження виявлено порушення мікроекології кишечнику, що відповідають ІІ-ІІІ ступеню дисбіозу. ІІІ ступінь реєструвався у більшості дітей - 67,7% (80 пацієнтів).

Вивчення співвідношення облігатної та умовно-патогенної мікрофлори показало, що особливістю дисбалансу видового складу біоценозу кишечнику у дітей з ентероколітом була висока частота висівання з випорожнень стафілококів, що мають патогенні властивості, кишкових паличок зі зміненими біологічними властивостями та різними видами умовно-патогенних ентеробактерій, а також значним рівнем реєстрації грибів роду Candida. Присутність представників нормальної мікрофлори зареєстровано у більшості хворих, але аналіз кількісних показників висіву індигенної мікрофлори дозволив виявити у 70 % дітей з ентероколітом суттєве зниження її концентрації: Lactobacillus - lg 5,1±0,2 КУО/г, Biphidobacterium - lg 5,8±0,4 КУО/г (р<0,05).

Вивчення кількісного рівня умовно - патогенної мікрофлори свідчить про активну контамінацію кишечнику, насамперед, різними видами ентеробактерій. Концентрація цих мікроорганізмів суттєво перевищувала показники норми та знаходилась на рівні lg 6,3±0,2 - 7,5±0,6 КУО/г (р<0,05).

Також виявлено підвищення кількісних показників обсіменіння кишечнику умовно-патогенними грампозитивними коками: St. aureus - lg 5,3±0,2 КУО/г , St. epidermidis з гемолізом - lg 5,2±0,4 КУО/г (р<0,05). Концентрація грибів роду Candida перевищувала показники норми та складала lg 5,2 ±0,4 КУО/г (р<0,05).

У нашому дослідженні було проведено вивчення рівня інтерлейкінів в сироватці крові як одного з найбільш вірогідних показників розвитку запальних реакцій організму залежно від ступеня дисбіотичних порушень в кишечнику.

Результати досліджень свідчать, що у дітей з ІІ та ІІІ ступенем дисбіотичних порушень відмічається підвищення концентрації прозапальних IL-1в та IL-6 цитокінів, порівняно з контрольною групою дітей (р<0,05). Так рівень IL-1в підвищувався лише в 2 рази незалежно від бактеріального навантаження, тоді як IL-6 перевищував показники здорових дітей в 4 рази при ІІ ступені дисбіотичних порушень, а при ІІІ ступені його рівень зростав у 7 разів (табл.3).

Таблиця 3

Концентрації сироваткових інтерлейкінів в дослідних групах дітей (пг/мл)

Інтерлейкіни	Значення показника в групах дітей, (n)
	Здорові діти (n=21)	ІІ ступінь дисбіозу кишечнику (n=23)	ІІІ ступінь дисбіозу кишечнику (n=24)
IL-1в IL-6 IL-8 TNF IL-4 IL-10	11,04±0,38 0,22±0,03 6,48±0,30 7,32±0,31 1,14±0,08 1,89±0,12	22,38±0,88* 0,78±0,09* 10,38±0,62* 19,56±0,83* 0,44±0,51* 7,26±0,23*	21,69±1,42¦ 1,56±0,35¦^ 21,47±0,94¦^ 21,78±1,53¦ 2,96±0,09¦^ 9,80±0,90¦

* - різниця вірогідна між показниками здорових дітей та дітей з ІІ ступенем дисбіозу кишечнику (р<0,05); ¦ - різниця вірогідна між показниками здорових дітей та дітей з ІІІ ступенем дисбіозу кишечнику (р<0,05); ^- різниця вірогідна між показниками дітей з ІІ та ІІІ ступенем дисбіозу кишечнику (р<0,05).

Встановлено високий діагностичний рівень IL-6 в межах (0,78±0,09 пг/мл) та (1,56±0,35 пг/мл) відповідно групам, що дозволило припустити залежність їх концентрації від ступеня бактеріальної агресії.

У дітей з ІІ ступенем дисбіозу кишечнику концентрація IL-8 становила (10,38±0,62 пг/мл), а у дітей з ІІІ ступенем (21,47±0,94 пг/мл) (р<0,05), що свідчить про активацію хемотаксису і міграції імунних клітин при дисбіотичних порушеннях кишечнику ІІІ ступеня.

У всіх дітей з кишковим дисбіозом ІІ ступеня концентрація TNF підвищувалась порівняно з контрольною групою дітей (19,56±0,83 пг/мл) (р<0,05). У дітей з вираженим мікробним навантаженням (дисбіозом кишечнику ІІІ ступеня) концентрація TNF становила (21,78±1,53 пг/мл), і була в 3 рази більше, ніж у здорових дітей (р<0,05).

Встановлено підвищення відповідно важкості дисбіозу кишечнику концентрації протизапального IL-10: (7,26±0,23 пг/мл) у дітей з ІІ ступенем дисбіозу та 9,80±0,90 пг/мл у дітей з ІІІ ступенем (р<0,05). Відомо, що основна функція IL-10 - пригнічення продукування цитокінів Т-хелперами першого типу і активованими макрофагами. Підвищення концентрації протизапального IL-10 можливо необхідно для попередження імунної гіперреактивності та полегшення перебігу запальних хвороб кишечнику, а також для стимуляції Тh-2 імунної відповіді.

Відносно IL-4 відмічається зворотна залежність: досить високі показники у здорових дітей (1,14±0,08 пг/мл)та вірогідне зниження у дітей з дисбіотичними порушеннями кишечнику ІІ ступеня - (0,44±0,51 пг/мл), що свідчило про можливо слабку активацію Тh-2 імунної відповіді при дисбіотичних процесах в кишечнику та гальмування синтезу специфічних імуноглобулінів.

При зростанні бактеріальної агресії (кишковий дисбіоз III ступеня) встановлено вірогідне підвищення концентрації IL-4 (2,96±0,09 пг/мл) по відношенню до показників дітей з ІІ ступенем, що мало призводити до пригнічення експресії та вивільнення прозапальних цитокінів TNF та IL-1в та стимуляції Тh-2 імунної відповіді.

Таким чином, у дітей з дисбіотичними порушеннями в кишечнику виявляється значне збільшення в крові прозапальних цитокінів, особливо IL-6, IL-8, які мають велике значення для розвитку як Тh-1, так і Тh-2 імунної відповіді та міграції імунних клітин до вогнища запалення. Збільшення в крові концентрації TNF свідчить про включення в запальну реакцію не тільки лімфоцитів, а і макрофагів та інших клітин, здатних синтезувати даний цитокін. TNF має апоптозіндукуючу дію на різні клітини організму, що пов'язується із здатністю цього цитокіну викликати апоптоз ендотелію судин та ендотеліоцитів слизових оболонок, а також викликати лімфопенію та розвиток вторинного імунодефіциту.

В ході роботи нами було досліджено концентрацію імуноглобулінів у копрофільтратах дітей з ентероколітом в залежності від ступеня важкості дисбіотичних порушень в кишечнику. Встановлено, що у дітей з ентероколітом концентрація sIgA в копрофільтратах знижувалась відповідно ступеня порушень мікроекології кишечнику: у дітей з ІІІ ступенем важкості, рівень даного імуноглобуліну був вірогідно нижчим, ніж у дітей з ІІ ступенем.

Зворотну залежність встановлено відносно IgM, концентрація якого підвищувалась паралельно зі зростанням мікробного навантаження. Також відзначалось підвищення IgG у дітей з ІІІ ступенем важкості порушень біоценозу кишечнику .

В результаті досліджень, проведених на 14 день після комплексного лікування із застосуванням пробіотиків встановлено, що у дітей спостерігається активація Т-клітинної ланки імунітету. Виявлено підвищення відсоткового вмісту CD3+ лімфоцитів у периферичній крові в групі хворих дітей після лікування -64,2±1,05 % при значенні CD3+ лімфоцитів 63,3±1,01 % до лікування. Показники абсолютного вмісту CD3+ лімфоцитів були вищими (2,6±0,17 х109 кл/л) за аналогічні до лікування (2,14±0,16х109 кл/л) (р<0,05).

Під час досліджень нами встановлено збільшення після лікування відносних показників Т- хелперів (34,6±0,65 %) при 29,1±0,63 % до лікування (р<0,05). Вміст CD-25+ лімфоцитів у хворих дітей до лікування складав 7,8±0,32 %, а після лікування їх кількість збільшилась і складала 13,2±0,46 % (р<0,05). Абсолютна кількість CD25+ лімфоцитів у хворих на ентероколіт після проведеної терапії також підвищилась та становила 0,43±0,03х109 кл/л проти 0,35±0,02 х109 кл/л до лікування (р<0,05). При вивчені рівня CD95+ лімфоцитів виявлено незначне зниження їх відносної та абсолютної кількості в порівнянні з аналогічними показниками до лікування.

При аналізі стану місцевого імунітету, тобто динаміки імуноглобулінів у копрофільтратах після лікування відмічено тенденцію до збільшення sIgA (0,39±0,04 г/л) та IgА (0,09±0,004 г/л), а також вірогідне зниження IgG (з 0,23±0,02 г/л до лікування до 0,18±0,01 г/л після лікування) (р<0,05) та IgМ (з 0,27±0,02 г/л до 0,15±0,01г/л) (р<0,05), але ці показники не досягли рівня імуноглобулінів у копрофільтратах здорових дітей.

Проведене мікробіологічне дослідження випорожнень 60 дітей раннього віку, хворих на ентероколіт, після курсу лікування із застосуванням пробіотичних препаратів свідчить про збереження дисбалансу між рівнем індигенної мікрофлори та умовно-патогенних бактерій. Аналіз отриманих результатів свідчить про те, що після проведеної терапії пробіотичними препаратами лише у 38,3 % хворих спостерігається тенденція до нормалізації якісних та кількісних показників контамінації кишечника УПМ. Підвищення рівня індигенної мікрофлори виявляється у 46,6% дітей, але концентрація цих мікроорганізмів в кишечнику не досягає показників здорових дітей.

В ході роботи був розроблений метод визначення індивідуальної чутливості умовно-патогенних мікроорганізмів до пробіотичних препаратів, застосування якого дозволяє попередньо оцінивши чутливість умовно-патогенної мікрофлори до різних пробіотичних препаратів, індивідуально підібрати той чи інший лікарський засіб

В результаті проведених досліджень клітинного імунітету у дітей з ентероколітом після лікування пробіотичними препаратами, які призначались на основі визначення індивідуальної чутливості умовно-патогенної мікрофлори, виділеної від хворої дитини до пробіотиків було встановлено, що кількість лейкоцитів у дітей даної групи вірогідно зменшилась 7,9±0,33х109 кл/л в порівнянні з показниками до лікування 8,8±0,41х109 кл/л

Підвищився відносний вміст лімфоцитів з 49,6±0,77 % (до лікування) до 55,4±0,75 % (після лікування). Вміст CD3+ лімфоцитів у дітей після лікування пробіотиками з урахуванням індивідуальної чутливості УПМ до цих препаратів збільшився (64,1±0,94 %) в порівнянні з кількістю Т- лімфоцитів до лікування (61,2±0,83 %) Терапія сприяла нормалізації числа Т- хелперів з 29,1±0,65 % (до лікування) до 35,5±0,71 % (р<0,05) після лікування.

Відносний вміст CD8+ лімфоцитів в периферичній крові при первинному обстежені хворих становив 31,0±0,58 %, проте в динаміці лікування спостерігалося зниження цього показника до 24,0±0,69 % (р<0,05). Спостерігається вірогідне підвищення рівня CD16+ лімфоцитів до 14,2±0,52 %. та кількості В - лімфоцитів 12,6±0,21 %. Встановлено також, що як відносний так і абсолютний рівень CD95+ вірогідно знизився в процесі лікування та складав 13,6±0,29 % та 0,34±0,02 х109 кл/л при значені 23,04±0,56 % та 0,9±0,07х109 кл/л до лікування.

Також спостерігається вірогідне збільшення кількості лімфоцитів, що несуть рецептор до інтерлейкіну-2 у дітей хворих на ентероколіт в динаміці лікування. Кількість лімфоцитів, що несуть рецептор до IL-2 в даній групі дітей становила 13,5±0,48 % і була вірогідно вищою ніж до лікування (7,8±0,36 %). Вивчення фагоцитарних реакцій нейтрофілів вказує на нормалізацію фагоцитарної активності 50,8±0,65 % (р<0,05) та фагоцитарного числа 2,9±0,11 % у хворих після лікування .

При досліджені динаміки імуноглобулінів у копрофільтратах після лікування спостерігається збільшення у 2 рази sIgA до 0,65±0,04 г/л, що свідчить про активізацію місцевої імунної відповіді (р<0,05). Вірогідне зниження IgG до 0,12±0,01 (р<0,05) та відсутність в копрофільтратах IgМ вказує на зниження запальної реакції та судинної проникності кишечнику.

Результати бактеріологічних досліджень вмісту кишечнику, проведених на 14-й день після закінчення комплексного лікування з використанням пробіотичних препаратів, індивідуально підібраних для кожної конкретної дитини, свідчать, що мікробіоценоз кишечнику за компонентами Lactobacillus та Biphidobacterium у групі хворих нормалізувався у 75,8% пацієнтів. Важливо відзначити, що застосування запропонованої нами методики визначення індивідуальної чутливості УПМ до пробіотичних препаратів дозволило найбільш ефективно знизити якісні та кількісні показники обсіменіння кишечнику УПМ.

Таким чином, раціональне та направлене використання пробіотичних препаратів з врахуванням індивідуальної чутливості умовно-патогенної мікрофлори забезпечує науково обґрунтований вибір пробіотиків, що сприяє підвищенню ефективності корекції дисбіотичних порушень кишечника та активації системного та місцевого імунітету у дітей, що хворіють на ентероколіт.

В науковій літературі ми не знайшли даних про диференційований підхід до призначення пробіотичних препаратів в залежності від впливу копрофільтратів на представників нормальної мікрофлори, що входять до складу пробіотиків.

В ході роботи нами був розроблений метод визначення інгібуючої активності копрофільтратів по відношенню до мікрофлори, що входить до складу пробіотиків Використання запропонованого методу дозволяє індивідуалізовано, залежно від характеру та ступеню інгібуючого впливу копрофільтрату конкретного хворого на корисну мікрофлору, підібрати пробіотичний препарат, який дозволить зберегти життєдіяльність нормальної мікрофлори в кишечнику.

Для дослідження в роботі були використані пробіотичні препарати: Симбітер, Апібакт, Лінекс та Лацидофіл. Для порівняння використовували пробіотики Лактобактерин та Біфідобактерин.

В ході виконання досліджень нами було обстежено 118 дітей хворих на ентероколіт та встановлено, що у 18,6 % (22 особи) дітей хворих на ентероколіт спостерігається інгібуючий вплив копрофільтратів на ріст мікрофлори, яка входить до складу пробіотиків, а також музейних культур нормальної мікрофлори кишечнику людини. Виявлено різну ступінь чутливості пробіотичних культур до дії інгібуючих чинників копрофільтратів.

Дані, отримані в результаті проведених нами досліджень вказують на певну залежність рівнів імуноглобулінів у копрофільтратах від наявності інгібуючих властивостей копрофільтратів. Так у дітей, копрофільтрати яких гальмували ріст пробіотичної мікрофлори, виявлено зниження sIgА та IgА та підвищення рівня IgG та IgM в копрофільтратах (р<0,05 )

При порівнянні об'єднаних (пулових) зразків копрофільтратів здорових та хворих на ентероколіт дітей, копрофільтрати яких не інгібують ріст нормальної мікрофлори за даними електрофорезу нами було виявлено 2 білкових фракції з молекулярною масою 67 кДа та 55 кДа, а копрофільтрати, які пригнічують ріст нормальної мікрофлори мали 5 фракцій. Дві з них були такі ж, як і в копрофільтратах здорових дітей, а три допоміжні фракції з молекулярною масою 49, 34, та 26 кД. У сумі ці додаткові білкові фракції складали більше 50%.

Таким чином, визначення індивідуальної чутливості умовно - патогенної мікрофлори до пробіотиків, а також вивчення дії копрофільтратів по відношенню до мікрофлори, яка входить до складу пробіотичних препаратів, сприяє більш обґрунтованому призначенню пробіотиків, що забезпечує краще відновлення системних та місцевих імунних показників та мікробіоценозу кишечнику та призводить до поліпшення результатів лікування дітей раннього віку хворих на ентероколіт.

На основі проведених досліджень, а також численних даних літератури можна підсумувати характер імунних змін при розвитку ентероколіту у дітей у вигляді багатоланцюгових реакцій місцевого та системного імунітету, які показані на схемі

Все це обумовлює необхідність проведення лікування, яке направлене не лише на етіологічний чинник, який спричинив захворювання, а й на корекцію дисбіотичних порушень у кишечнику, відновлення фізіологічного функціонування слизової оболонки та індигенної мікрофлори в кишечнику.

Размещено на http://www.allbest.ru//

ВИСНОВКИ

1. Імунний статус у дітей хворих на ентероколіт характеризується лімфопенією, дисбалансом Т - хелперів та Т - цитотоксичних лімфоцитів, зменшенням рівня CD25+ лімфоцитів, а також високим вмістом CD95+ лімфоцитів, що свідчить про їх високу апоптичну готовність, та вказує на розвиток селективної імунної недостатності в організмі при ентероколіті.

2. У дітей, що хворіють на ентероколіт спостерігаються суттєві порушення в мукозальному гуморальному імунітеті кишечнику, а саме в системі секреторного IgА, рівень якого в копрофільтратах хворих вірогідно нижче (на фоні високого рівня IgG і особливо IgМ) в порівнянні із здоровими дітьми.

3.. Встановлена залежність змін місцевого гуморального імунітету від ступеня дисбіотичних порушень. У дітей з ентероколітом концентрація sIgA в копрофільтратах знижується відповідно ступеня порушень мікроекології кишечнику: у дітей з ІІІ ступенем важкості, рівень даного імуноглобуліну вірогідно нижче, ніж у дітей з ІІ ступенем важкості дисбіозу кишечнику, а концентрація IgM та IgG підвищується паралельно зі зростанням мікробного навантаження в кишечнику.

4. У дітей, хворих на ентероколіт в залежності від ступеня дисбіотичних порушень виявляється збільшення концентрації про - та протизапальних цитокінів, серед яких найбільш суттєво підвищується вміст IL-6 та IL-8.

5. Призначення пробіотикотерапії сприяє відновленню Т - клітинної ланки імунітету, що проявляється у збільшенні в крові рівня CD3+ та CD4+ та зниженні концентрації CD8+ лімфоцитів та лімфоцитів, які експресують FAS рецептор апоптозу, а також нормалізації фагоцитарної активності нейтрофілів.

6. Встановлено вірогідне підвищення рівня IgА в сироватці крові та секреторного IgА в копрофільтратах у дітей після пробіотикотерапії, що свідчить про позитивний вплив лікування.

7. Застосування пробіотиків з урахуванням індивідуальної чутливості умовно-патогенної мікрофлори до пробіотичних препаратів дає більш ефективний коригуючий вплив на показники місцевого імунітету, а саме на рівень окремих імуноглобулінів. Урахування індивідуальної чутливості також позитивно впливає на показники мікробіоценозу кишечнику, що проявляється у зниженні показників обсіменіння кишечнику умовно - патогенними ентеробактеріями, стафілококами та грибами роду Candida у 75,8 % хворих, а також у підвищенні рівня заселення кишечнику представниками нормальної мікрофлори.

8. Для більш повного відновлення системних, місцевих імунних показників та мікробіоценозу кишечнику у дітей, хворих на ентероколіт доцільно проводити визначення індивідуальної чутливості умовно-патогенної мікрофлори до пробіотиків, а також вивчення чутливості пробіотичних препаратів до дії копрофільтратів.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Для впровадження в клінічну практику рекомендується в якості критеріїв прогнозування перебігу ентероколіту використовувати показники комплексного імунологічного та бактеріологічного обстеження хворих, зокрема співставлення ступеня дисбіозу кишечнику з показниками змін субпопуляційного складу лімфоцитів.

2. Доцільно включати в комплексну терапію ентероколітів пробіотичні препарати, дія яких спрямована не тільки на корекцію змін мікроекології кишечнику, а і на показники місцевого та системного імунітету.

3. Визначення чутливості умовно-патогенних мікроорганізмів кишечнику дітей до пробіотиків дозволяє індивідуально підібрати той чи інший лікарський засіб, який найбільше пригнічує умовно - патогенну мікрофлору даного хворого і, тим самим, підвищити ефективність лікування та скоротити його тривалість.

4. Визначення інгібуючих властивостей копрофільтратів по відношенню до представників нормальної мікрофлори, що входять до складу пробіотиків, дозволяє індивідуалізовано підібрати пробіотичний препарат, який дозволить зберегти життєдіяльність нормальної мікрофлори пробіотиків в кишечнику та реалізувати її корисні властивості.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Пономарёва И.Г. Частота высеваемости энтерококков из кишечника новорожденных и детей раннего возраста / И.Г Пономарёва, Е.М Лукьянова., Ю.Г. Антипкин, Т.А. Лисяная, С.Ю. Крищук // Журнал «Здоровье женщины». - 2005. - № 3 (23) .- С. 172-174.

2. Пономарёва И.Г. Лактувит: опыт применения при функциональных запорах у детей раннего возраста / О.Г. Шадрин, С.В Дюкарева., В.К. Тищенко, Пономарёва И.Г. // Мистецтво лікування. - 2005.- № 10 (26).- С. 88-89.

3. Пономарьова І.Г. Дисбіоз кишечнику та його корекція при гастроентерологічних захворюваннях дітей раннього віку / О.Г. Шадрін, О.М. Муквіч, Т.О. Лісяна, І.Г. Пономарьова // Роль пробіотиків в охороні здоров'я матері та дитини: [зб. наук, праць / наук. ред. акад. НАН та АМН України, проф. О.М. Лук'янова]. - Київ, 2006. - С. 37-42.

4. Пономарьова І.Г. Вплив мультипробіотика «Апібакт» на показники місцевого імунітету у дітей з ентероколітами / І.Г. Пономарьова // Матеріали науково - практичної конференції з імунології та алергології .- Квітень 2006 року. - Київ. - Імунологія та алергологія. - 2006.-№ 2 .- С.116.

5. Пономарьова І.Г. Вплив пробіотика «Апібакт» на мікроекологію кишечнику дітей раннього віку з ентероколітом / І.Г.Пономарьова, С.Ю. Крищук, О.І.Матяшова // Науково - практична конференція з пошуку та розробки нових профілактичних і лікувальних протимікробних засобів, антисептиків, дезінфектантів та пробіотиків. - 20 - 21 листопада 2006 року. - Харків. - Аннали Мечниковского института. - 2006. - С. 152-153.

6. Пономарьова І.Г. Особливості показників імунореактивності та бактеріального обсіменіння кишечника у дітей з ентероколітом / Т.О. Лісяна, І.Г. Пономарьова // Науково-практична конференція «Актуальные вопросы клинической и лабораторной иммунологии, аллерглогии и иммунореабилитации». - 25-26 квітня 2007 року. - Київ. - Імунологія та алергологія . - 2007.-№ 2.- С. 97.

7. Пономарьова І.Г. Стан мікробіоценозу кишечника, ротоглотки та ротової порожнини у дітей раннього віку з ентероколітом / Т.О. Лісяна, І.Г. Пономарьова, О.А Ковальчук // Сучасна гастроентерологія. - 2007.- № 3. - С. 26-31.

8. Пат. №22556 UA МПК (2006) G01N 33/483 A61K 35/74 (2007.01) Cпосіб визначення індивідуальної чутливості умовно-патогенних мікроорганізмів до пробіотичних препаратів методом дифузії в агар /Лісяна Т.О., Лісяний М.І., Пономарьова І.Г.; заявник та патентовласник Інститут педіатрії, акушерства і гінекології АМН України.-№ u 2006 12533; заявл. 28.11.06; опубл. 25.04.07. Бюл. №5.

9. Пат.№22557 UA,МПК (2006) G01N 33/483 A61K 35/74 (2007.01) Спосіб визначення інгібуючої активності копрофільтратів по відношенню до представників нормальної мікрофлори, що входять до складу пробіотиків / Лісяна Т.О., Лісяний М.І., Пономарьова І.Г.; заявник та патентовласник Інститут педіатрії, акушерства і гінекології АМН України.-№ u 2006 12535; заявл. 28.11.06; опубл. 25.04.07 Бюл. № 5.

10. Пат. №80 934 UA , МПК (2006) С12Q 1/02 C12Q 1/18 G01N 33/59. Спосіб визначення індивідуальної чутливості умовно - патогенних мікроорганізмів до пробіотичного препарату / Лісяна Т.О., Лісяний М.І., Пономарьова І.Г.; заявник та патентовласник Інститут педіатрії, акушерства і гінекології АМН України.-№ а 2006 12536;заявл.28.11.06; опубл. 12.11.07. Бюл. № 18.

11. Пат. №80 933 UA , МПК (2006) С12Q 1/02 C12Q 1/18 G01N 33/53. Спосіб визначення інгібуючої активності копрофільтратів по відношенню до представників нормальної мікрофлори, що входить до складу пробіотиків / Лісяна Т.О., Лісяний М.І., Пономарьова І.Г.; заявник та патентовласник Інститут педіатрії, акушерства і гінекології АМН України.-№ а 2006 12534; заявл. 28.11.06; опубл. 12.11.07. Бюл. № 18.

12. Пономарьова І.Г.Стан показників системного імунітету у дітей раннього віку з ентероколітом в залежності від інгібуючого впливу копрофільтратів на ріст нормальної мікрофлори / І.Г. Пономарьова, Т.О. Лісяна // ІІ національний конгрес з імунології, алергології та імунореабілітації на тему «Сучасні досягнення клінічної імунології та алергології».- 19-23 жовтня 2007 року. - Миргород. - Імунологія та алергологія. - 2007. - № 3. - С. 123-124.

13. Пономарьова І.Г. Стан системного та місцевого імунітету та показники біоценозу кишечника у дітей, хворих на ентероколіт після курсу пробіотикотерапії / І.Г. Пономарьова // Імунологія та алергологія. - 2009. - № 1. - С. 96-100.

АНОТАЦІЯ

Пономарьова І.Г. Порушення імунної системи та мікробіоценозу кишечнику у дітей, хворих на ентероколіт, та їх корекція пробіотиками. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук за спеціальністю - 03.00.09 - імунологія. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2009.

Дисертацію присвячено дослідженню імунологічних та мікробіологічних порушень у дітей, хворих на ентероколіт та корекції цих порушень пробіотиками. Результати роботи свідчать, що імунний статус у дітей, хворих на ентероколіт характеризується дисбалансом рівня Т- хелперів та Т- цитотоксичних лімфоцитів, зменшенням рівня CD25+ лімфоцитів та високою апоптичною готовністю лімфоцитів крові, що вказує на розвиток селективної імунної недостатності в організмі при ентероколіті. Спостерігаються суттєві порушення в мукозальному імунітеті кишечнику, а саме в механізмах синтезу та транспорту секреторного IgА, на фоні високого рівня IgG і особливо IgМ, що може свідчити про суттєве порушення функції слизової оболонки кишечнику.

Застосування пробіотикотерапії з визначення індивідуальної чутливості умовно-патогенної мікрофлори до пробіотиків сприяє посиленню функції Т- клітинної ланки імунітету, що проявляється у збільшенні в крові рівня CD3+ та CD4+ та зниженні концентрації CD8+ лімфоцитів та лімфоцитів, які експресують FAS рецептор, а також нормалізації фагоцитарної активності нейтрофілів. Проведене лікування має позитивний вплив на місцевий імунітет, про що свідчить підвищення секреторного IgА в копрофільтратах, та на показники мікробіоценозу кишечнику.

Ключові слова: ентероколіт, клітинний імунітет, місцевий імунітет, біоценоз кишечнику, пробіотичні препарати.

АННОТАЦИЯ

Пономарёва И.Г. Нарушения иммунной системы и микробиоценоза кишечника у детей, больных энтероколитом, и их коррекция пробиотиками. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата биологических наук по специальности - 03.00.09 - иммунология. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченка, Киев, 2009.

Диссертация посвящена исследованию иммунологических и микробиологических нарушений у детей, больных энтероколитом и коррекции данных нарушений пробиотиками.

Результаты работы свидетельствуют, что иммунный статус у детей, больных энтероколитом характеризуется дисбалансом уровня Т-хелперов и Т- цитотоксических лимфоцитов, снижением уровня CD25+ лимфоцитов и високой апоптической готовностью лимфоцитов крови, что говорит о розвитии селективной иммунной недостаточности в организме при энтероколите.

Наблюдаются существенные нарушения в мукозальном иммунитете кишечника, а именно в механизмах синтеза и транспорта секреторного IgА, на фоне високого уровня IgG и IgМ, что может свидетельствовать о существенных нарушениях функции слизистой оболочки кишечника.

В ходе обследования у детей с энтероколитом выявлены нарушения микроэкологии кишечника, которые соответствуют ІІ-ІІІ степени дисбиоза. Особенностью дисбаланса видового состава биоценоза кишечника была высокая частота высеваемости стафилококков с патогенными свойствами, кишечных палочек с измененными биологическими свойствами, а также разными видами условно - патогенных энтеробактерий и грибов рода Candida, концентрация которых значительно превышала диагностический уровень. Присутствие представителей нормальной микрофлоры зарегистрировано у большинства больных. Анализ количественных показателей высеваемости индигенной микрофлоры кишечника (Lactobacillus, Biphidobacterium) позволил установить, что у 70 % детей с энтероколитом наблюдается значительное снижение их концентрации в кишечнике.

...