Про- і антиоксидантні механізми іммобілізаційно-холодового стресу та їх зміни під впливом фізичних чинників

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми. Вивчення механізмів формування адаптації до дії стресогенних факторів зовнішнього середовища є однією з актуальних проблем сучасної біології та медицини, оскільки стресу відводиться патогенетична роль у розвитку багатьох захворювань (Пшенникова М.Г., 2002, 2003).

Відомо, що стрес як чинник патогенезу активує стрес-реалізуючі системи в організмі теплокровних, функція яких у процесі формування захисно-пристосувальної реакції організму обмежується стрес-лімітуючими системами (Chrousos G.P., 1998).

Однією з захисно-пристосувальних систем організму є прооксидантна та антиоксидантна системи, що являють собою єдине ціле, функціонуючи взаємозв'язано. Порушення їх взаємодії призводить до накопичення в організмі токсичних реактогенних радикалів. Перекисне окиснення ліпідів (ПОЛ) розглядається як універсальний механізм пошкодження клітини на мембранному рівні за умов різноманітних патологічних станів. ПОЛ - це маркер стресу, при стресових пошкодженнях відбувається різка активація ПОЛ. В цих умовах надзвичайно важливою є достатня активність стрес-лімітуючої системи (СЛС). На думку Ф.З. Меєрсона (1988), за таких умов необхідне використання чинників, що активують СЛС. Нарівні з медикаментозними (антиоксиданти) фізичні чинники виступають як індуктори активації СЛС. У зв'язку з цим актуальним є дослідження механізму активації СЛС різноманітними фізичними чинниками.

Інтенсивність ПОЛ у біомембранах лімітується функціонуванням антиоксидантної системи (АОС) клітин, яка складається з двох ланок: неферментативної, що представлена різноманітними ендогенними антиоксидантами (токоферол, аскорбінова кислота, тироксин та ін.), та ферментативної, яка містить в собі ряд ферментів, у тому числі супероксиддисмутазу (СОД), каталазу, глутатіонпероксидазу (ГП), глутатіонредуктазу (ГР).

Необхідно відмітити, що інтенсивність природних процесів ПОЛ у тканинах є неоднаковою. Основним місцем локалізації ферментних систем ПОЛ є мембрани внутрішньоклітинних структур гепатоцитів. При цьому за умов дії екзогенних прооксидантів швидкість утворення перекисів ліпідів є найменшою в лізосомах, високою - в мітохондріях, максимальною - в мембранах ендоплазматичного ретикулума (ЕПР) або мікросомах, тобто мембрани ЕПР гепатоцитів є найбільш реактогенною структурою при ініціації ПОЛ (Казимирко Н.К. с соавт., 2004).

Вплив фізичних чинників, різних за фізичною природою та параметрами [ультразвуку низької інтенсивності (УЗ), низькоінтенсивного лазерного випромінювання інфрачервоного діапазону (НІЛВ-ІЧ), пелоїдоаплікацій (ПА)], та суттєві відмінності їх дії на активність ферментних систем мембран ЕПР гепатоцитів були виявлені при дослідженні впливу цих чинників на каталітичну активність цитохром Р-450-залежних монооксигеназ гепатоцитів in vivo. Це свідчить про те, що тільки на субклітинному рівні виявляються специфічні особливості дії кожного з наведених чинників (Золотарева Т.А., 2000).

Відомо, що під впливом УЗ в діапазоні інтенсивностей 0,05-0,60 Вт/см2 відбувається підвищення проникності мембран, активація лізосом і гідролітичних ферментів, проте посилення процесів ПОЛ пов'язують з більш вузьким діапазоном інтенсивностей УЗ - 0,4-0,6 Вт/см2 (Улащик В.С., Чиркин А.А., 1983).

У літературі є відомості про те, що дія НІЛВ-ІЧ як безпосередньо на тканини, так і на проекції органів та ендокринних залоз сприяє обмеженню активності ПОЛ і стимуляції активності антиоксидантних ферментів у крові (Пономаренко Г.Н., 2004). Разом з тим дані щодо впливу цих фізичних чинників на інтенсивність ПОЛ і активність АОС у біомембранах ЕПР гепатоцитів відсутні.

Муловий сульфідний пелоїд Куяльницького лиману - природний лікувальний чинник мінерального походження - широко використовується при різних захворюваннях запального і дистрофічного генезу. Експериментальними і клінічними дослідженнями встановлено, що в реалізації протизапального та інших ефектів пелоїдотерапії важливу роль відіграють особливості фізико-хімічного складу лікувальної грязі і температурні параметри її застосування, на підставі чого виділяють два основні діючі чинники - тепловий і хімічний. Антиокислювальна активність ПА загальновідома, проте роль основних діючих чинників пелоїду - теплового і хімічного - в реалізації цього ефекту ПА остаточно не визначена.

В механізмах біологічної і лікувальної дії фізичних лікувальних чинників суттєве значення надається їх впливу на співвідношення стрес-реалізуючих і стрес-лімітуючих систем організму (Бабов К.Д. зі співавт., 2001). При цьому розвиток патологічного процесу супроводжується дисбалансом функціонування цих систем і у першу чергу зростанням у біомембранах процесів ПОЛ як стрес-реалізуючих і зниженням функціональної активності клітинної АОС, яка виступає в ролі одного з чинників стрес-лімітуючої системи. З цієї причини дане дослідження було проведено для уточнення патофізіологічних механізмів стрес-лімітуючої дії вказаних фізичних лікувальних чинників, що може бути основою розробки ефективних лікувальних методик їх використання.

Мета роботи - визначення характеру дії фізичних лікувальних чинників: УЗ, НІЛВ-ІЧ, ПА - на активність системи ПОЛ/АОС у мікросомальній фракції (МСФ) печінки за умов іммобілізаційно-холодового стресу (ІХС).

Відповідно до мети було поставлено такі завдання.

1. Виявити зміни складових системи ПОЛ/АОС у МСФ гепатоцитів під впливом УЗ, НІЛВ-ІЧ, ПА в залежності від параметрів фізичних чинників та виділити найбільш ефективні з них.

2. Охарактеризувати особливості реакції стресс-реалізуючої (ПОЛ) та стрес-лімітуючої (АОС) складових системи ПОЛ/АОС у МСФ печінки щурів та їх співвідношення за умов ІХС.

3. Оцінити вплив УЗ, НІЛВ-ІЧ, ПА на реакцію системи ПОЛ/АОС у МСФ печінки щурів за умов ІХС із застосуванням найбільш ефективних параметрів.

4. Обґрунтувати можливість застосування досліджених фізичних параметрів як стрес-протекторів у клінічній практиці.

1. Матеріал і методи дослідження

Досліди виконано на 375 безпородних щурах-самцях масою 180-220 г. Дію УЗ частотою 880 кГц у безперервному режимі (контактне середовище - вазелінове масло) здійснювали за допомогою апарата УЗТ-1.02 на депільовану ділянку проекції печінки щурів щодня, експозиція - 5 хв, протягом 5 днів. Вплив НІЛВ-ІЧ здійснювали контактно напівпровідниковим лазером на гелій-арсеніді за допомогою апарата «Узор» (довжина хвилі - 890 нм) на вистрижену поверхню шкіри тварин у ділянці проекції печінки щодня 5 разів з експозицією 256 с на день. Оскільки ефект фізичних чинників залежить від параметрів їх дії на організм, досліджували вплив УЗ інтенсивністю 0,2 і 0,4 Вт/см2 і НІЛВ-ІЧ інтенсивністю 1, 3 та 15 мВт/см2 в окремих серіях дослідів. Аплікації пелоїду з температурою 42 °С (10 аплікацій кожний другий день, експозиція кожної аплікації - 20 хв) накладали безпосередньо на депільовану шкіру спини тварин, а в окремих серіях - через поліетиленову прокладку. Біохімічні дослідження проводили через 24 год після останнього впливу. Всі експерименти здійснено у 7 серіях дослідів, включаючи контрольну серію - інтактні щури, яких не піддавали дії фізичних чинників.

Моделювання здійснювали таким чином: після добового голодування тварин іммобілізували на дошці та поміщали в холодильну камеру при температурі 4 °С на 5 год. Відтворення ІХС контролювали, визначаючи в макропрепаратах шлунка (зб. 3Ч10) ступінь виразковості слизової оболонки (Попович И.Л. с соавт., 1990). Критеріями оцінки були такі ступені градації стресогенної виразки: легкий ступінь ураження - точкові ерозії по малій і великій кривизні шлунка щурів; середній - одиничні виразки по малій кривизні; тяжкий - множинні виразки; дуже тяжкий - перфорація стінки шлунка. У проведених експериментах відтворення ІХС супроводжувалося середнім і тяжким ступенями виразкового пошкодження. Біохімічні дослідження виконували у 1-шу і 3-тю добу після відтворення ІХС у тварин. Зміни активності ПОЛ/АОС за умов відтворення ІХС вивчали в 3 серіях дослідів, включаючи контрольну серію - інтактні щури, у яких не відтворювали ІХС.

При дослідженні дії фізичних чинників, що вивчалися, на активність ПОЛ/АОС у МСФ печінки щурів з ІХС схема експериментів була єдиною для всіх трьох чинників: спочатку проводили необхідну кількість впливів відповідного чинника, в останній день застосування фізичного чинника відтворювали ІХС, а потім на 1-шу і 3-тю добу після стресорного впливу здійснювали біохімічні дослідження. Використовували в цій групі тільки чинники з оптимальними параметрами: УЗ інтенсивністю 0,2 Вт/см2; НІЛВ-ІЧ інтенсивністю 3 мВт/см2; 10 аплікацій (через день) пелоїду, що накладалися безпосередньо на шкіру тварин, і таку ж кількість аплікацій, що накладалися через ізолюючу (поліетиленову) прокладку. Всі дослідження виконано в 9 серіях дослідів, включаючи контрольну серію - інтактні тварини, що не піддавалися ніяким діям.

У піддослідних тварин одержували МСФ печінки за такою схемою. Після декапітації під легким ефірним наркозом видаляли печінку, яку відмивали холодним 0,25 М розчином сахарози (рН 7,4). Гомогенат готували на 0,25 М сахарозі в концентрації 20 %. Отриманий гомогенат центрифугували при 10000 g протягом 20 хв. До надосадової рідини додавали 80 мМ CaCl2 в 10 мМ трис-HCl буфері (рН 7,4) в об'ємі 9:1. Пробу залишали на 10 хв з подальшим центрифугуванням протягом 15 хв при 9000 g. Осад являв собою МСФ. Для ферментативних досліджень цю фракцію суспендували в 1 мл 0,25 М сахарози, для вивчення ПОЛ - в 0,025 М трис-HCl буфері (рН 7,4), що містив 0,175 М KCl. Необхідним було відмивання осаду мікросом буферним розчином (рН 7,4) для видалення слідів сахарози, які заважають розвитку забарвлення при реакції з тіобарбітуровою кислотою.

Рівень спонтанного, НАДФН- і аскорбатзалежного ПОЛ визначали за вмістом малонового діальдегіду (МДА) (Стальная И.Д., 1977), активність каталази визначали за методом М.А. Королюк зі співавт. (1988), СОД - за R. Fried (1975), ГР - за М.І. Прохоровою (1982), ГП - за В.А. Пахомовою зі співавт. (1982).

У тварин з ІХС оцінювали також ступінь ерозивно-виразкового пошкодження слизової оболонки шлунка, для чого відразу після виведення їх з досліду видаляли шлунок, відмивали його фізіологічним розчином і робили підрахунок ерозивно-виразкових пошкоджень слизової оболонки.

Всі дослідження проведені з дотриманням біоетичних норм (протокол засідання Комісії з питань біоетики УкрНДІМРтаК № 2 від 21.02.08).

Результати досліджень оброблено за методом варіаційної статистики з використанням пакета аналізу Microsoft Exсel.

2. Результати дослідження та їх обговорення

При макроскопічному обстеженні слизової оболонки шлунка щурів через 24 год після відтворення у них ІХС виявляється тяжкий ступінь стресового пошкодження слизової оболонки шлунка (6,90±0,48 виразки), на 3-тю добу - середній ступінь (3,00±0,42 виразки). На 5-ту добу після відтворення ІХС стан слизової оболонки шлунка щурів характеризувався стресовим ураженням легкого ступеня (одиничні точкові ерозії), що вказує на доцільність проведення біохімічних досліджень у період максимального розвитку стресових пошкоджень, тобто на 1-й і 3-й день після відтворення ІХС. Важливо те, що ІХС у щурів, як видно з даних рис. 1, у 1-й день після відтворення супроводжується різким підвищенням спонтанного, НАДФН- і аскорбатзалежного ПОЛ і достовірним зниженням активності ферментів АОС, за винятком ГР, активність якої не змінюється; на 3-й день ПОЛ залишається статистично підвищеним, а активність ферментів АОС не перевищує рівня у контрольних тварин, що не піддавалися дії ІХС, тобто різкий дисбаланс, що виявлявся на 1-шу добу досліду з переважно прооксидантним домінуванням, зменшується.

Таким чином, до патогенезу ІХС, який зумовлює ерозивно-виразкове пошкодження шлунка, залучається система ПОЛ/АОС, що виявляється підвищенням активності ПОЛ і пригніченням активності ферментів АОС, тобто дисбалансом з ініціацією процесів ПОЛ.

Нами проведено дослідження особливостей впливу окремих чинників на систему ПОЛ/АОС в залежності від їх параметрів, які найчастіше застосовуються у лікувальній практиці, в умовах збалансованості процесів ПОЛ/АОС, тобто у інтактних тварин.

Під впливом УЗ інтенсивністю 0,2 і 0,4 Вт/см2 активність спонтанного, НАДФН- і аскорбатзалежного ПОЛ у МСФ печінки щурів достовірно знижується відносно показника інтактних тварин.

Результати дослідження змін активності ферментів АОС вказують на те, що під впливом УЗ інтенсивністю 0,2 Вт/см2 відбувається достовірне підвищення активності СОД і каталази у МСФ печінки щурів, тоді як активність ГП і ГР не змінюється.

За умов дії на проекцію печінки тварин УЗ інтенсивністю 0,4 Вт/см2 активність СОД, каталази і ГП достовірно не змінюється, а активність ГР суттєво (р<0,01) знижується відносно показника інтактних щурів.

Одержані результати свідчать про те, що під впливом УЗ інтенсивністю 0,2 Вт/см2 у мікросомальних мембранах гепатоцитів відбувається пригнічення ПОЛ і посилення супероксиддисмутазної і каталазної утилізації продуктів ПОЛ, тобто відбувається дисбаланс складових системи ПОЛ/АОС з переважною активністю АОС.

Мабуть, така реакція ПОЛ/АОС на дію УЗ інтенсивністю 0,2 Вт/см2 є оптимальною для позитивної взаємодії цих систем в умовах досліду на інтактних тваринах. Збільшення ж інтенсивності дії УЗ у 2 рази, тобто до 0,4 Вт/см2, зумовлює дещо інші зрушення. Активність ПОЛ і ГР, що забезпечує реакції відновлення глутатіону, знижується, тоді як активність СОД, каталази і ГП не змінюється. Важливо, що при цьому виявляється достовірне (р<0,001) підвищення активності спонтанного ПОЛ у МСФ печінки щурів, які піддавалися дії УЗ інтенсивністю 0,4 Вт/см2 - (5,30±0,17) нмоль/(хв·мг), відносно показника щурів, які зазнали дії УЗ інтенсивністю 0,2 Вт/см2 - (4,50±0,10) нмоль/(хв·мг). Ці зміни дають підставу вважати, що подальше збільшення інтенсивності дії УЗ може супроводжуватися прооксидантним ефектом, тому подальші дослідження здійснювалися з використанням УЗ інтенсивністю 0,2 Вт/см2.

При дослідженні залежності впливу НІЛВ-ІЧ на ПОЛ/АОС від параметрів його дії використовували ті параметри, що найчастіше застосовуються в лікувальній практиці, - 1, 3 і 15 мВт/см2. Під впливом НІЛВ-ІЧ на ділянку печінки щурів у МСФ відбувається достовірне зниження швидкості спонтанного і аскорбатзалежного ПОЛ при інтенсивності випромінювання 1 і 3 мВт/см2, швидкість НАДФН-залежного ПОЛ не змінюється. Ці зрушення супроводжуються достовірним підвищенням активності всіх досліджуваних ферментів АОС.

При дії НІЛВ-ІЧ інтенсивністю 15 мВт/см2 реакція системи ПОЛ/АОС суттєво змінюється. У МСФ печінки щурів, що піддавалися НІЛВ-ІЧ опромінюванню, достовірно підвищується відносно показника інтактних тварин швидкість аскорбатзалежного ПОЛ, тоді як швидкість НАДФН-залежного і спонтанного ПОЛ достовірно не розрізняються; серед ферментів АОС - підвищується активність СОД і каталази, активність ГП і ГР не змінюється.

Таким чином, при інтенсивності дії НІЛВ-ІЧ 15 мВт/см2 зміни активності ПОЛ/АОС у мембранах ЕПР гепатоцитів мають тенденцію до зміщення у бік переважання прооксидантних процесів, а при інтенсивностях 1 і 3 мВт/см2 характеризуються антиокиснювальною спрямованістю.

Враховуючи той факт, що під впливом дії НІЛВ-ІЧ інтенсивністю в 3 мВт/см2 активуються обидві окислювальні системи ЕПР гепатоцитів, подальші дослідження впливу НІЛВ-ІЧ на активність ПОЛ/АОС здійснювалися при інтенсивності 3 мВт/см2.

Оцінку впливу ПА на активність ПОЛ/АОС у інтактних щурів проводили за умов як інтегральної дії і хімічного, і теплового чинників, так і тільки теплового чинника пелоїду. В останньому випадку аплікації проводили, накладаючи їх тваринам через поліетиленову плівку, що попереджало можливу резорбцію крізь шкіру хімічних інгредієнтів при збереженні фізичних характеристик теплової дії ПА.

Нами виявлено, що за відсутності дії будь-яких інших екзогенних прооксидантних чинників під впливом ПА, які накладаються безпосередньо на шкіру, у МСФ гепатоцитів активність всіх досліджуваних показників ПОЛ не змінюється, але відбувається достовірне підвищення активності вивчених ферментів АОС, тобто ПА створюють дисбаланс в системі за рахунок активації АОС.

Застосування ПА через поліетиленову прокладку сприяє достовірному підвищенню активності спонтанного і неферментативного аскорбатзалежного ПОЛ, тоді як активність ферментативного НАДФН-залежного ПОЛ, СОД, каталази, ГП і ГР не змінюється (рис. 3). Одержані дані свідчать про те, що дія самого теплового чинника зумовлює дисбаланс з послабленням антиокислювального ефекту ПА у інтактних тварин.

При вивченні впливу УЗ інтенсивністю 0,2 Вт/см2, що передував відтворенню ІХС, показано, що у МСФ гепатоцитів у 1-й день відбувається достовірне підвищення активності всіх досліджуваних показників ПОЛ, а також зростання активності ферментів АОС.

Ця спрямованість змін зберігається і на 3-й день після відтворення ІХС, але менш виражено, тобто при попередньому впливі УЗ ініціація процесів ПОЛ компенсується підвищенням активності ферментів АОС. Слід відмітити, що у тварин, у яких попередньо застосовували УЗ, при відтворенні ІХС відмічалось ерозивно-виразкове пошкодження слизової оболонки шлунка тільки легкого ступеня: на 1-й день виявлено до 12,00±0,37 точкових ерозій, а на 3-й - 3,20±0,29, що свідчить про обмеження стресового пошкодження слизової оболонки.

Дещо інакше змінюється активність ПОЛ/АОС у тварин, у яких ІХС відтворювали після впливу НІЛВ-ІЧ інтенсивністю 3 мВт/см2. У МСФ гепатоцитів у 1-й день після відтворення ІХС достовірно підвищується активність як процесів ПОЛ, так і ферментів АОС.

На 3-й день після відтворення ІХС показники ПОЛ не перевищували показники інтактних тварин, а активність АОС залишалася достовірно вищою за контроль, що вказує на дисбаланс у системі з переважанням антиокислювальних процесів. Такі зміни активності ПОЛ/АОС супроводжувалися менш вираженими, ніж у тварин, на яких діяли УЗ, проявами ерозивно-виразкового ураження слизової оболонки шлунка. Якщо у 1-й день після відтворення ІХС у щурів, що піддавалися дії НІЛВ-ІЧ, на слизовій оболонці шлунка визначалося до 10,00±0,37 точкових ерозій, то на 3-й день їх кількість суттєво зменшувалась - до 1,50±0,22.

Таким чином, у дії УЗ і НІЛВ-ІЧ на прооксидантно-антиоксидантні процеси у МСФ гепатоцитів експериментальних тварин відмічено деякі відмінності, що більш рельєфно проявляються у щурів, які піддавалися дії цих чинників перед відтворенням ІХС.

У 1-й день після відтворення ІХС показники ПОЛ у щурів, у яких застосовували УЗ, статистично не відрізняються від таких у тварин, які піддавалися дії НІЛВ-ІЧ, тоді як активність основних ферментів АОС, за винятком ГП, що достовірно не змінювалася, характеризується суттєвим переважанням активності у тварин, які піддавалися дії НІЛВ-ІЧ. На 3-й день виявлено статистично значуще обмеження активності спонтанного і НАДФН-залежного ПОЛ у МСФ щурів, до яких застосовували НІЛВ-ІЧ, у порівнянні з показником тварин, на яких впливали УЗ; активність аскорбатзалежного ПОЛ достовірно не змінюється, а активність всіх досліджуваних ферментів АОС суттєво підвищується (відновлення балансу у системі ПОЛ/ АОС).

Порівняння антиоксидантного ефекту УЗ і НІЛВ-ІЧ дозволяє зробити висновок, що з цих двох фізичних чинників більш виражену стрес-лімітуючу дію справляє НІЛВ-ІЧ. Це підтверджує менша кількість ерозій слизової оболонки шлунка у тварин, на яких діяли НІЛВ-ІЧ, ніж у щурів, що піддавалися дії УЗ.

Відтворення ІХС у щурів, яким попередньо накладали безпосередньо на шкіру ПА, супроводжувалося у 1-й день після відтворення ІХС активізацією процесів ПОЛ і підвищенням активності ферментів АОС; на 3-й день активність спонтанного ПОЛ залишалася достовірно підвищеною, тоді як активність НАДФН- і аскорбатзалежного ПОЛ знижувалась до рівня показників інтактних тварин при збереженні достовірно підвищеної активності всіх досліджуваних ферментів АОС, тобто баланс у системі ПОЛ/АОС відновлювався та мав виражену антиоксидантну спрямованість.

Таким чином, за умов ініціації ПОЛ відтворенням ІХС дія ПА виявляється вираженим антиоксидантним ефектом.

Виключення дії хімічного чинника пелоїду шляхом проведення аплікацій через поліетиленову прокладку зумовлює при подальшому відтворенні ІХС дещо інші зміни активності ПОЛ/АОС. На 1-й день після відтворення ІХС активність спонтанного, НАДФН- і аскорбатзалежного ПОЛ суттєво підвищена, активність каталази достовірно знижена, а активність СОД, ГП і ГР практично не відрізняється від контролю; на 3-й день активність спонтанного і НАДФН-залежного ПОЛ залишається підвищеною, зростає активність СОД, решта досліджуваних показників не відрізняється від таких у контрольних тварин, тобто при дії тільки теплового чинника ПА формується дисбаланс у системі ПОЛ/АОС з переважанням прооксидантних процесів.

Більш виразно прооксидантний ефект теплового чинника ПА виявляється при порівнянні змін у щурів, яким накладали ПА безпосередньо на шкіру, і тварин, яким накладали ПА через поліетиленову прокладку.

У 1-й день після відтворення ІХС у тварин, що піддавалися дії ПА, які накладалися через поліетиленову прокладку, відбувається достовірне підвищення активності НАДФН-залежного ПОЛ і зниження активності ферментів АОС у МСФ печінки у порівнянні з такими ж показниками у щурів, яким накладали ПА безпосередньо на шкіру. На 3-й день спостерігається подальше підвищення рівня ПОЛ (спонтанного і НАДФН-залежного) та суттєве зниження активності ферментів АОС, тобто при виключенні дії хімічного чинника пелоїду (під впливом тільки теплового чинника) його антиокислювальна активність практично не виявляється. Візуальна оцінка ураження слизової оболонки шлунка щурів при відтворенні у них ІХС після циклу ПА дозволила визначити його меншу тяжкість і підвищену швидкість відновлення при застосуванні ПА безпосередньо на шкіру. Отже, в механізмі антиокислювальної дії ПА суттєвим є те, що хімічний чинник пелоїду сприяє відновленню збалансованого функціонування системи ПОЛ/АОС, що нівелює ефект теплового чинника, під впливом якого активується ПОЛ і обмежується активність АОС.

Таким чином, у механізмі стрес-лімітуючої дії фізичних чинників важливу роль відіграє їхній вплив на активність ПОЛ/АОС на субклітинному рівні, причому цей ефект залежить від параметрів дії УЗ і НІЛВ-ІЧ, а для ПА зумовлений впливом їх хімічного компонента. Патогенетичне обґрунтування стрес-лімітуючого ефекту фізичних чинників може мати суттєве значення при виборі режимів застосування вивчених чинників у медичній практиці.

Висновки

перекисний мікросомальний гепатоцит клінічний

У дисертаційній роботі наведено експериментальне вирішення наукової задачі, яка полягає у визначенні механізмів впливу фізичних лікувальних чинників. Показано, що фізичні чинники у тренувальних режимах, відновлюючи баланс системи ПОЛ/АОС, обмежують розвиток стресогенних уражень організму.

1. Експериментально доведено, що у той час як іммобілізаційно-холодовий стрес супроводжується зміщенням у системі ПОЛ/АОС у мікросомальній фракції гепатоцитів у бік переважання прооксидантної активності, фізичні чинники - ультразвук низької інтенсивності, низькоінтенсивне лазерне випромінювання інфрачервоного діапазону, пелоїдоаплікації - зумовлюють дисбаланс цієї ж системи в бік переважання антиоксидантної активності.

2. За своїм характером вплив вивчених фізичних чинників на систему ПОЛ/АОС схожий, а його вираженість залежить від інтенсивності впливу: оптимальними параметрами дії ультразвуку низької інтенсивності є інтенсивність 0,2 Вт/см2; низькоінтенсивного лазерного випромінювання інфрачервоного діапазону - 3 мВт/см2; для пелоїдоаплікації - обов'язковість дії їх хімічної складової.

3. Попередньо створений дією фізичних чинників дисбаланс системи ПОЛ/АОС у мікросомальній фракції гепатоцитів при подальшому розвитку іммобілізаційно-холодового стресу нівелює можливий дисбаланс цієї системи з прооксидантним ефектом і тим самим сприяє зменшенню стрес-зумовлених уражень, зокрема більш швидкому відновленню ерозивного пошкодження слизової оболонки шлунка.

4. Низькоінтенсивне лазерне випромінювання інфрачервоного діапазону характеризується більш вираженою, ніж ультразвук низької інтенсивності, стрес-лімітуючою дією за умов іммобілізаційно-холодового стресу, що зумовлено більшою активацією ферментів антиоксидантної системи, нормалізацією активності перекисного окиснення ліпідів і більш повним та раннім відновленням слизової оболонки шлунка.

5. З основних складових дії пелоїдоаплікації - хімічної та теплової - виражену стрес-лімітуючу дію справляє хімічна складова. Під її впливом проявляється антиоксидантна спрямованість дисбалансу системи ПОЛ/АОС і активізуються репаративні механізми в слизовій оболонці шлунка. Тепловій складовій більш притаманний прооксидантний ефект і слабкий вплив на репаративну активність слизової оболонки шлунка.

6. Одержані експериментальні дані є патогенетичним обґрунтуванням можливості і режимів застосування вивчених фізичних чинників у клінічній практиці з метою їх стрес-лімітуючої дії при впливі на організм стресорних агентів.

Література

1. Влияние низкоинтенсивных физических лечебных факторов на микросомальные окислительные системы печени в эксперименте / Т.А. Золотарева, А.Ю. Гришакова, Я.Ф. Гуляева, А.Я. Олешко // Вопросы курортологии, физиотерапии и лечебной физической культуры. - 1998. - № 3. - С. 34-37.

2. Золотарева Т.А. Влияние низкоинтенсивного лазерного излучения на активность ферментов антиокислительной системы в печени крыс / Т.А. Золотарева, А.Я. Олешко, Е.С. Павлова // Актуальные проблемы курортологии и медреабилитации. - К.: Поліграфкнига, 1999. - С. 44-45.

3. Вплив ультразвуку низької інтенсивності на активність прооксидантно-антиоксидантної системи в мікросомальній фракції печінки щурів / Ю.І. Губський, Т.А. Золотарьова, К.Д. Бабов, О.Я. Олешко // Медична хімія. - 2000. - Т. 2, № 2. - С. 42-44.

4. Олешко А.Я. Изменения активности систем ПОЛ/АОС в микросомальной фракции печени крыс под влиянием ультразвука низкой интенсивности / А.Я. Олешко, Т.А. Золотарева // Медична реабілітація, курортологія, фізіотерапія. - 2000. - № 3. - С. 46-47.

5. Экспериментальное исследование особенностей антиоксидантного эффекта физических факторов / Т.А. Золотарева, А.Я. Олешко, Н.А. Алексеенко, Т.И. Олешко // Медична реабілітація, курортологія, фізіотерапія. - 2001. - № 2. - С. 30-33.

Размещено на Allbest.ru