Реґіонарна внутрішньоартеріальна хіміотерапія нерезектабельного місцево-розповсюдженого раку прямої кишки

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім. М. ГОРЬКОГО

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

РЕҐІОНАРНА ВНУТРІШНЬОАРТЕРІАЛЬНА ХІМІОТЕРАПІЯ НЕРЕЗЕКТАБЕЛЬНОГО МІСЦЕВО-РОЗПОВСЮДЖЕНОГО РАКУ ПРЯМОЇ КИШКИ

14.01.07 - онкологія

Кияшко Олександр Юрійович

Донецьк - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Донецькому національному медичному університеті

ім. М. Горького МОЗ України та комунальному клінічному лікувально-профілактичному закладі „Донецький обласний протипухлинний центр” МОЗ України.

Науковий керівник:

доктор медичних наук, професор Борота Олександр Васильович, Донецький національний медичний університет ім. М. Горького, професор кафедри онкології, променевих методів діагностики та лікування ФІПО.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, с.н.с. Колеснік Олена Олександрівна,

ДУ „Національний інститут раку”, головний науковий співробітник відділення пухлин черевної порожнини та заочеревинного простору;

доктор медичних наук, професор Вінник Юрій Олексійович , Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, завідувач кафедри онкологічної хірургії.

Захист відбудеться “25” лютого 2009 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.600.01 у Донецькому національному медичному університеті ім. М. Горького за адресою:

83003, м. Донецьк, пр. Ілліча, 16.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Донецького національного медичного університету ім. М. Горького за адресою:

83003, м. Донецьк, пр. Ілліча, 16.

Автореферат розісланий “___” січня 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

доктор медичних наук, професор Д.О. Ластков

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

хіміотерапія рак кишка прямий

Актуальність теми. Протягом останнього десятиріччя відзначається стійка тенденція до збільшення захворюваності на рак прямої кишки. В Україні частота захворюваності на рак прямої кишки у 2007 році склала 18,8 на 100 000 населення, що на 20 % вище показника 10-річної давності (Федоренко З.П., 2008).

Особливе занепокоєння останнім часом викликає збільшення запущених нерезектабельних форм раку прямої кишки. Згідно з останніми літературними даними, від 20 % до 55 % уперше зареєстрованих хворих на рак прямої кишки мають місцево-інфільтративне розповсюдження на сусідні органи і тканини, що не дозволяє видалити патологічний осередок оперативним шляхом. Слід зазначити й іншу особливість негативного прояву місцево-розповсюдженого раку прямої кишки - більше 50 % цих хворих мають ускладнений перебіг пухлинного процесу: перифокальне запалення, розпад пухлини, кровотеча й анемія, кишкова непрохідність, проростання в сусідні органи і тканини. Наявність ускладнень, у свою чергу, обмежує можливість оперативного і хіміопроменевого лікування. В результаті лікувальні методи не відрізняються великою різноманітністю - розвантажувальна колостомія з подальшим симптоматичним лікуванням (Книш В.І., 1994; Rothenberger D.A., 2004). З цієї причини більше третини хворих на рак прямої кишки в результаті запущеності процесу в Україні не піддаються радикальному лікуванню. Основними методами лікування нерезектабельного місцево-розповсюдженого раку прямої кишки залишаються променева і хіміотерапія. У зв'язку з дозолімітуючою дією, можливості променевої терапії при розповсюджених формах раку прямої кишки обмежені. Поряд із променевою терапією розробляються методи лікарського лікування раку прямої кишки. Існуючі протипухлинні препарати не мають виборчої дії на пухлинну тканину та системне їх застосування, що, як правило, призводить до ураження не тільки пухлинних, але й нормальних тканин. Тому розробляються методи реґіонарного внутрішньоартеріального введення хіміопрепаратів. Метою цих методів є створення підвищеної концентрації протипухлинної речовини в зоні пухлини, тривалий контакт ракової клітини з хіміоагентом та одержання на цій основі максимального терапевтичного ефекту, а також зниження побічних явищ (Simmonds P.S., 2000; Кикоть В.А., 2001; Захарченко А.А., 2005; Koide Y., 2005; Акбаров Э.Т., 2008).

Незважаючи на дуже велику кількість робіт, залишаються принципово невирішеними проблеми лікування нерезектабельного місцево-розповсюдженого раку прямої кишки.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана в рамках науково-дослідної роботи кафедри онкології й кафедри онкології, променевих методів діагностики та лікування ФІПО Донецького національного медичного університету ім. М. Горького „Розробити методи біологічного зварювання тканин, реґіонарної й ендолімфатичної поліхіміотерапії в комплексному лікуванні злоякісних пухлин основних локалізацій”, клінічною базою якої є Донецький обласний протипухлинний центр. Автор брав участь у плануванні та виконанні основних етапів НДР, відповідав за виконання фрагмента роботи, пов'язаного з розробкою способу лікування хворих із неоперабельним місцево-розповсюдженим раком прямої кишки. Тему дисертації та наукового керівника затверджено на засіданні Вченой Ради Донецького державного медичного університету ім. М. Горького 20 жовтня 2005 року, протокол №7.

Мета дослідження: підвищити ефективність лікування нерезектабельного місцево-розповсюдженого раку прямої кишки.

Для досягнення цієї мети поставлені такі завдання:

1. Дати науково-обґрунтовану оцінку ефективності внутрішньоартеріальної хіміотерапії в лікуванні нерезектабельного місцево-розповсюдженого раку прямої кишки.

2. Розробити спосіб лікування нерезектабельного місцево-розповсюдженого раку прямої кишки з використанням реґіонарної внутрішньоартеріальної хіміотерапії.

3. Довести ефективність розробленого способу з використанням реґіонарної внутрішньоартеріальної хіміотерапії на підставі клінічних і морфологічних змін пухлини при захворюванні на нерезектабельний місцево-розповсюджений рак прямої кишки.

4. Оцінити безпосередні та віддалені результати лікування на основі порівняльного аналізу дослідної і контрольної груп пацієнтів.

5. Встановити факторні ознаки, котрі впливають на виживання пацієнтів із нерезектабельним місцево-розповсюдженим раком прямої кишки, які лікувалися з використанням реґіонарної внутрішньоартеріальної хіміотерапії. Дати кількісну оцінку ступеня впливу цих ознак.

Об'єкт дослідження: внутрішньоартеріальна хіміотерапія в лікуванні нерезектабельного місцево-розповсюдженого раку прямої кишки.

Предмет дослідження: нерезектабельний місцево-розповсюджений рак прямої кишки, ефективність внутрішньоартеріальної хіміотерапії в його лікуванні.

Методи дослідження: загальноклінічне і лабораторне обстеження для оцінки загального стану хворого та існуючих порушень гомеостазу. Ендоскопічні дослідження для уточнення наявності, верифікації та поширення пухлинного процесу. Рентгенологічне, ультразвукове дослідження, спіральна комп'ютерна томографія для уточнення поширення пухлинного процесу. Аналіз отриманих результатів проводився шляхом використання сучасних методів статистики.

Наукова новизна одержаних результатів. Автором уперше розроблено оригінальний спосіб лікування нерезектабельного місцево-розповсюдженого раку прямої кишки, який полягає у катетеризації верхньої прямокишкової артерії, в підочеревинному виведенні її на шкіру у вигляді ангіостоми, проведенні реґіонарної внутрішньоартеріальної хіміотерапії, який захищений деклараційним патентом України на винахід. Уперше за допомогою математичної моделі пропорційних інтенсивностей Кокса встановлено, що найбільший вплив на виживання пацієнтів здійснює методика лікування (шанси пережити певний період часу для хворих, пролікованих за пропонованою методикою, вищі в середньому у 3,2 (ВІ 1,9 - 5,6) раза, p < 0,001). Виявлено вплив на виживання хворого статі (для жінок шанси підвищуються, в середньому, в 1,8 (ВІ 1,1 - 3,0) раза, p=0,021) і гістологічної структури пухлини (у випадку аденокарциноми шанси нижчі, ніж для плоскоклітинного раку в середньому в 1,7 (ВІ 1,2 - 2,4) разів, p=0,019). Такі факторні ознаки як вік, основний діагноз, наявність ускладнень, супровідний діагноз статистично значимо не впливають на виживання. Модель дозволяє спрогнозувати результат лікування в залежності від факторних ознак для кожного конкретного хворого на доопераційному етапі.

Практичне значення одержаних результатів. За допомогою розробленого способу реґіонарної внутрішньоартеріальної хіміотерапії покращені безпосередні та віддалені результати лікування нерезектабельного місцево-розповсюдженого раку прямої кишки. Цей метод може широко використовуватися в умовах спеціалізованих онкологічних центрів та онкологічних диспансерах.

Спосіб комплексного лікування нерезектабельного місцево-розповсюдженого раку прямої кишки, розроблений у Донецькому національному медичному університеті ім. М. Горького, впроваджено в практику комунального клінічного лікувально-профілактичного закладу „Донецький обласний протипухлинний центр” (акт впровадження від 17.03.08 р.), міського міжрайонного онкологічного диспансеру м. Маріуполя (акт впровадження від 27.03.08 р.), Житомирського обласного онкологічного диспансеру (акт впровадження від 07.04.08 р.), Тернопільського обласного комунального клінічного онкологічного диспансеру (акт впровадження від 10.04.08 р.).

Особистий внесок здобувача. Автор самостійно провів збір, вивчення, аналіз та узагальнення клінічного матеріалу дослідження. Автором самостійно виконано близько 20 % хірургічних втручань. Статистична обробка й аналіз отриманих результатів, їх описання та ілюстрації, формулювання основних положень, теоретичних узагальнень, практичні рекомендації і висновки виконані дослідником самостійно. При написанні дисертації здобувачем не були використані ідеї та результати співавторів публікацій.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації повідомлені й обговорені на науково-практичній конференції з міжнародною участю „Сучасні засоби супроводу в комплексному лікуванні онкологічних хворих” (Тернопіль, 2004); на II з'їзді колопроктологів України з міжнародною участю (Львів, 2006); на IV з'їзді онкологів і радіологів країн СНД (Баку, Азербайджан, 2006); VIII конференції молодих онкологів з міжнародною участю „Сучасні проблеми експериментальної і клінічної онкології” (Київ, 2007); науково-практичній конференції з міжнародною участю „Терапія супроводу в лікуванні онкологічних хворих” (Анталія, Туреччина, 2007); науково-практичній конференції з міжнародною участю „Сучасні підходи до консервативного лікування злоякісних новоутворень малого таза” (Алушта, 2008).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи повністю викладені у 16 наукових працях, в тому числі 5 статтях у наукових фахових виданнях, 2 патентах, 9 тезах.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота викладена на 150 сторінках комп'ютерного тексту і складається зі вступу, 5 розділів власних досліджень, заключення, висновків, списку використаних джерел, додатка. Робота ілюстрована 11 таблицями на 6 сторінках і 37 рисунками на 17 сторінках. Список використаних джерел містить 150 наукові публікації, у тому числі викладено 75 кирилецею та 75 латинецею, який займає 17 сторінок. Додаток складає 4 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження. У дослідження ввійшло 98 пацієнтів з нерезектабельним місцево-розповсюдженим раком прямої кишки, які отримали лікування в Донецькому обласному протипухлинному центрі за період 2000-2007 рр. T4N0-2M0 за 5-ою класифікацією міжнародного протиракового товариства, з імобільними пухлинами прямої кишки без віддалених метастазів, які проростають стінки малого таза, магістральні судини, устя сечоводів, шийку сечового міхура, передміхурову залозу в чоловіків, піхву у жінок, іноді з утворенням нориць між прямою кишкою та піхвою і сечовим міхуром.

До контрольної групи ввійшло 50 пацієнтів, що отримали лікування, яке складається з променевої терапії, оперативного лікування у вигляді розвантажувальної колостоми, системної хіміотерапії.

До дослідної групи ввійшло 48 пацієнтів, які отримали лікування, що складається з променевої терапії, оперативного лікування у вигляді катетеризації верхньої прямокишкової артерії, у частини хворих доповнених розвантажувальною колостомою, або колопексією, реґіонарною внутрішньоартеріальною хіміотерапією.

За статевою ознакою хворі контрольної групи розділилися таким чином: чоловіків 24 (48,0 % ± 7,1 %), жінок 26 (52,0 % ± 7,1 %). У дослідній групі чоловіків 23 (47,9 % ± 7,2 %), жінок 25 (52,1 % ± 7,2 %). Розподіл хворих за статтю був практично рівнозначним (розходження не є статистично значимим, p=0,85)

У контрольній групі більша частина хворих у віці від 50 до 79 років складала 42 (84,0 % ± 5,2 %), у дослідній групі частка таких хворих становила 35 (72,9 % ± 6,4 %) (розходження не є статистично значимим, p=0,28).

Переважна більшість пухлин, в обох групах при гістологічному дослідженні мала будову аденокарциноми різного ступеня диференціювання: у 35 (70,0 % ± 6,5 %) пацієнтів контрольної групи, у 34 (70,8 % ± 6,6 %) пацієнтів дослідної групи. Плоскоклітинний рак був у 12 (24,0%±6,0%) хворих контрольної групи та в 11 (22,9 % ± 6,1 %) хворих дослідної групи. Слизовий рак був виявлений під час вивчення патогістологічних біопсійних препаратів у 3 (6,0 % ± 3,4 %) хворих контрольної групи та в 3 (6,3 % ± 3,5 %) хворих дослідної групи. Статистично значимого розходження гістологічної структури пухлин прямої кишки для хворих контрольної та дослідної групи не виявлено (p=0,98 за критерієм ?²).

Практично в однаковій кількості випадків в обох групах пухлина прямої кишки локалізувалася переважно в дистальних відділах прямої кишки: у нижньоампулярному відділі - у 23 (46,0 % ± 7,0 %) хворих контрольної групи, у 27 (56,2 % ± 7,2 %) хворих дослідної. Статистично значимого розходження локалізації пухлин для хворих контрольної і дослідної групи не виявлено (p=0,77 за критерієм ?²).

Хоча в контрольній групі людей похилого і старечого віку було трохи більше, але статистично значимого розходження частоти зустрічальності супутньої патології не виявлено (p=0,57): у хворих дослідної групи 18 (37,5 % ± 7,0 %), у контрольній - 15 (30,0 % ± 6,5 %). Те ж саме справедливо і для сполучення двох і більше супутніх діагнозів в одного пацієнта: в контрольній групі - 4 (8,0 % ± 3,8 %), у дослідній групі 6 (12,5 % ± 4,8 %) пацієнтів (p=0,69). В обох групах переважала патологія з боку серцево-судинної системи.

Явища кишкової непрохідності супроводжували перебіг пухлинного процесу в усіх хворих контрольної й основної групи, але до ускладнень основного діагнозу їх виносили при переході з компенсованого в субкомпенсований стан - 29 (58,0 % ± 7,0 %) хворих контрольної групи, 24 (50,0 % ± 7,2 %) у дослідної (розходження не є статистично значимим, p=0,55).

Ускладнення гнійно-запального характеру спостерігалося у 16 (32,0 % ± 6,6 %) хворих контрольної та 25 (52,1 % ± 7,2 %) дослідної групи (розходження не є статистично значимим, p > 0,05) (табл. 1).

Таблиця 1

Ускладнення перебігу раку прямої кишки контрольної і дослідної групи

Вид ускладнення	Кількість хворих
	контрольна група	дослідна група
	n	D % ± m %	n	D % ± m %
Параректальні інфільтрати й абсцеси	6	12,0 ± 4,6	3	6,3 ± 3,5
Параректальні нориці	1	2,0 ± 2,0	4	8,3 ± 4,0
Ректовагінальні нориці	6	12,0 ± 4,6	9	18,7 ± 5,6
Ректовезикальні нориці	1	2,0 ± 2,0	2	4,2 ± 2,9
Кишкова кровотеча, викликана розпадом пухлини	1	2,0 ± 2,0	7	14,6 ± 5,1
Перитоніт	1	2,0 ± 2,0	-	-
Усього	16	32,0 ± 6,6	25	52,1 ± 7,2

Проведений порівняльний аналіз за найбільш важливими прогностичними ознаками: стать, вік, гістологічна структура пухлини, локалізація, супутня патологія, ускладнений перебіг раку прямої кишки контрольної й основної груп - показав однорідність (p > 0,05) досліджуваного контингенту, що свідчить про правомочність порівняння цих контингентів хворих.

Для проведення статистичного аналізу результатів дослідження використовувалися статистичні пакети Biostat (Гланц С., 1999) і MedStat версія 3 № MS 000031 (Лях Ю.Є., Гур'янов В.Г., 2006).

Для представлення результатів частоти прояву реєстрованої події розраховувалося її значення D (%) і стандартна помилка m (%) (Гланц С., 1999). Для оцінки значення в генеральній сукупності розраховувався 95% вірогідний інтервал (ВІ) частоти події, у розрахунках використовувався метод кутового перетворення Фішера (Лях Ю.Є., Гур'янов В.Г., 2006). Цей метод використовувався і при порівнянні частоти появи події у двох групах. При проведенні порівняння розподілу значень якісної ознаки більш ніж у дві градації використовувався критерій ?². Нульова гіпотеза про відсутність ефекту відкидалася і розходження між порівнюваними показниками вважали вірогідними при вірогідній імовірності більше 95% (на рівні значущості р < 0,05).

Для оцінки віддалених результатів лікування використовувався метод побудови кривих виживання. Порівняння кривих виживання у двох групах проводилося за допомогою логрангового критерію (з урахуванням виправлення Йєйтса) (Гланц С., 1999).

Для виявлення впливу коваріат на виживання пацієнтів була використана модель пропорційних інтенсивностей (модель Кокса), як найбільш загальна регресійна модель, оскільки вона не пов'язана якими-небудь припущеннями щодо розподілу часу виживання (Bland M., 2003). Модель Кокса розглядається як непараметрична й може бути записана в такому вигляді

h (t, z₁, z₂, .., z_m) = h₀ (t)Чexp (b₁Чz₁ +...+ b_mЧz_m),

де h (t, ...) - результуюча інтенсивність;

z₁, z₂, ..., z_m - факторні ознаки при заданих для відповідного спостереження значеннях m;

t - відповідний час життя;

h₀(t) - множник, який називається базовою функцією інтенсивності, вона дорівнює інтенсивності у випадку, коли всі незалежні змінні дорівнюють нулю;

b₁, b₂,…, b_m - відповідні коефіцієнти регресії логістичної моделі.

Для кількісної оцінки ступеня впливу кожного з аналізованих ознак розраховувалося відношення шансів (ВШ) і відповідний ВІ (Bland M., 2003).

При оцінці ефективності пропонованого способу лікування використовувався метод розрахунку відношення ризиків (ВР) - відношення двох ризиків: ризику прояву негативної події у групі пацієнтів, не підданих деякому впливу, діленому на такий ризик у групі пацієнтів, підданих впливу (Лях Ю.Е., Гур'янов В.Г., 2006).

До лікування, під час, і після проводили морфологічне дослідження біопсійного й операційного матеріалу. Шматочки пухлини фіксували в 10% розчині нейтрального формаліну, заливали в парафін. Серійні парафінові зрізи, товщиною 5 мкм, виготовляли на ротаційному мікротомі “Microm HM 315” виробництва Німеччини, забарвлювали гематоксиліном і еозином за методом Ван Гізона; клітинні імунні інфільтрати у стромі вивчали при забарвленні за Уна-Паппенгеймом, нейтральні мукополісахариди визначали за інтенсивністю ШИК-реакції, слиз виявляли при забарвленні муцикарміном. Мікроскопічне дослідження виконували на мікроскопі “Axiostar plus” виробництва Karl Zeiss, Німеччина. Мікрофото виготовляли на мікроскопі “Olympus CX 31” з використанням фотоприставки “Olympus Camedia C-4040 zoom digital camera” виробництва Японії. Також оцінювали ступінь лікувального патоморфозу (Лавникова Г.А., 1976). В гістологічних препаратах методом точкового рахунку визначали питому вагу клітин пухлини, некрозу, строми (Автандилов Г.Г., 2002).

Хворим контрольної і дослідної групи лікування починали за виробленою тактикою в Донецькому обласному протипухлинному центрі з проведення інтенсивно-розщепленого курсу променевої терапії: перший етап великими фракціями разовою осередковою дозою (РОД) - 5 Гр, сумарною осередковою дозою (СОД) - 25 Гр, через 3 тижні проводили повторну оцінку пухлини, після чого проводили другий етап променевого лікування середніми фракціями РОД - (2-2,5) Гр, СОД - (25-30) Гр.

При первинному зверненні хворих у клініку у зв'язку з наростаючими явищами кишкової непрохідності були піддані оперативному втручанню до початку променевої терапії 9 (18,0 % ± 5,4 %) пацієнтів контрольної групи, 15 (31,3 % ± 6,7 %) пацієнтів досліджуваної групи.

Після першого етапу променевої терапії РОД - 5 Гр, СОД - 25 Гр піддані оперативному втручанню 19 (38,0 % ± 6,9 %) хворих контрольної групи, 15 (31,3 % ± 6,7 %) хворих дослідної групи.

Після двох етапів інтенсивно-розщепленого курсу променевої терапії: на першому етапі РОД - 5 Гр, СОД - 25 Гр, на другому РОД - (2-3) Гр, СОД - (25-30) Гр піддані оперативному втручанню 22 (44,0 % ± 7,0 %) хворих контрольної групи, 18 (37,5 % ± 7,0 %) хворих дослідної групи.

У зв'язку з наростаючими явищами кишкової непрохідності, хворим контрольної групи виконували лапаротомію, ревізію органів черевної порожнини, розвантажувальну колостому. Хворим дослідної групи, крім того, проводили катетеризацію верхньої прямокишкової артерії за розробленим у клініці способом, у частини хворих формувалася розвантажувальна колостома, або колопексія.

Спосіб здійснювали таким чином. Після лапаротомії і ревізії органів черевної порожнини та органів малого таза, визначення ступеня розповсюдження раку прямої кишки, розсікали очеревинний листок брижів сигмовидної кишки, виділяли і скелетували верхню прямокишкову артерію разом з однойменною веною. Судини брали на тримачі, пересікали нижче відходження останньої сигмовидної артерії, проксимальний кінець перев'язували. Дистальний кінець вени перев'язували, а в дистальний кінець верхньої прямокишкової артерії вводили внутрішньоартеріальний катетер до розгалуження на праву і ліву гілку. Катетер фіксували у просвіті артерії двома лігатурами й виводили через додатково сформований підочеревинно тунель у правій клубовій зоні в розріз на шкірі в однойменній зоні. Кінець артерії разом із катетером фіксували до шкіри або товщі передньої черевної стінки лігатурами, які фіксують катетер у просвіті судини. Потім окремими швами підшивали стінку судини до країв шкіри (деклараційний патент на винахід 69945 UA, МПК А 61 В 17/00).

У перший день від моменту оперативного втручання у хворих контрольної групи починали проведення традиційної антибіотикотерапії, у дослідній групі проведення внутрішньоартеріальної антибіотикотерапії, у хворих із явищами кровотечі - у контрольній групі системної, у дослідній - реґіонарної гемостатичної терапії.

Потім, у контрольній групі на (5-7) добу після операції приступали до проведення системної внутрішньовенної хіміотерапії. Введення хіміопрепарату здійснювали 1 раз на добу краплинним методом протягом (3 - 4) годин. Усім хворим уводили 5-фторурацил за схемою Мейо у разовій дозі 425 мг/м², на фоні лейковорину 20,0 мг/м².

У дослідній групі до проведення реґіонарної внутрішньоартеріальної хіміотерапії приступали на (2-5) добу після операції. Введення хіміопрепарату здійснювали 1 раз на добу за допомогою електромеханічного ін'єктора «ДШ-07». Усім хворим уводили 5-фторурацил у разовій дозі 250-750 мг/м², до сумарної дози (5000-7500) мг.

1 курс хіміотерапії отримали 12 (27,3 % ± 6,7 %) хворих контрольної групи, 14 (29,2 % ± 6,6 %) хворих - дослідної групи; 2 курси - 10 (22,7 % ± 6,3 %) хворих контрольної і 10 (20,8 % ± 5,9 %) хворих дослідної; 3 курси - 21 (47,7 % ± 7,5 %) хворих контрольної і 22 (45,8 % ± 7,2 %) хворих дослідної; 5 курсів - 1 (2,1 % ± 2,1 %) хворий дослідної групи; 6 курсів - 1 (2,3 % ± 2,2 %) хворий контрольної; 7 курсів - 1 (2,1 % ± 2,1 %) хворий дослідної групи (розходження не є статистично значущим, p > 0,05). Інтервал між циклами становив від 14 до 21 дня.

Результати досліджень та їх обговорення. Ефект від внутрішньоартеріальної реґіонарної медикаментозної терапії визначався через (2-3) дні від початку лікування. Значно зменшувався або купіювався больовий синдром, знижувалася або нормалізувалася температура тіла, значно знижувалася кількість гнійного відділюваного з порожнини малого таза. Використання внутрішньоартеріальної реґіонарної антибіотикотерапії протягом (4-5) днів практично завжди виявлялося достатнім для купіювання гострої фази гнійного процесу в навколопрямокишковій клітковині та стимуляції репаративної, відновної фази запального процесу клітковини малого таза. Локальне введення гемостатичних засобів сприяло швидкому зупиненні кровотечі. У хворих контрольної групи покращення у стані відзначалося на 8-10 добу, що статистично значимо відрізнялося від результатів для основної групи (p < 0,001).

У післяопераційному періоді при внутрішньовенному введенні медикаментозних препаратів зменшення больового синдрому відзначено на (8-10) день від початку лікування і зареєстровано у 9 (18,0 % ± 5,4 %) хворих контрольної групи. При реґіонарному внутрішньоартеріальному введенні медикаментозних препаратів пацієнти відзначали зменшення больового синдрому на (2-3) день від початку лікування й зареєстровано воно в 41 (85,4 % ± 5,1 %) хворого дослідної групи (розходження статистично значиме, p < 0,001).

При вивченні лікувального патоморфозу пухлинної тканини у хворих, які піддавались променевій терапії та внутрішньоартеріальній хіміотерапії 5-фторурацилом, в паренхімі відбуваються виражені дистрофічні, некробіотичні і некротичні зміни пухлини в порівнянні з хворими, які отримали променеву та системну хіміотерапію 5-фторурацилом.

У хворих на рак прямої кишки контрольної та дослідної групи виявлена статистично значима кількісна відмінність співвідношення площі некрозу, строми та паренхіми (p < 0,05) для помірнодиференційованої (G2) і низькодиференційованої (G3) аденокарциноми. Для високодиференційованої аденокарциноми (G1) та плоскоклітинного раку статистично значимих відмінностей між контрольною групою та групою дослідження не виявлено (p > 0,05).

В пухлинній тканині змінюються якісні показники: формуються виразки, порушується співвідношення паренхіми та строми на користь строми, у стромі наростає лімфо-плазмоцитарна інфільтрація, відбувається плазматичне просочування, гіаліноз і облітерація просвіту артеріол у пухлинних клітинах спостерігали реакцію макрофагів із великою кількістю гігантських багатоядерних клітин „сторонніх предметів”, що говорить про виражену пошкоджуючу дію реґіонарної внутрішньоартеріальної хіміотерапії.

У слизових раках прямої кишки виявлені найменші зміни лікувального патоморфозу.

У хворих контрольної групи під час наростання явищ кишкової непрохідності в усіх випадках виконано розвантажувальну колостому.

У дослідній групі хворих у 50,0% (ВІ 35,7 % - 64,3 %) удалося зберегти природній пасаж калових мас по кишечнику. У 29,2% (ВІ 17,0 % - 43,1 %) хворих дослідної групи виконували катетеризацію верхньої прямокишкової артерії без формування колостоми, у 20,8% (ВІ 10,4 % - 33,7 %) хворих формували превентивну колопексію за розробленим у клініці способом (деклараційний патент на корисну модель 5442 UA, МПК А 61 В 17/00), надалі просвіт не розтинали. Проведення внутрішньоартеріальної реґіонарної антибіотико-хіміотерапії дозволило зменшити відносний ризик виникнення колостомованих хворих у 2 рази (ВІ 1,5-2,7), (p < 0,001).

Ускладнення, пов'язані з проведенням хіміотерапії, розділені на локальні і системні.

До локальних ускладнень контрольної і дослідної груп варто віднести періодичне тромбування як внутрішньовенного, так і внутрішньоартеріального катетера. В обох групах таке ускладнення попереджували промиванням катетера розчином гепарину 1 : 20.

У контрольній групі в 6 випадках спостерігався хімічний флебіт підшкірних вен передпліччя.

У дослідній групі у 2 випадках констатований цистит, у вигляді хімічного опіку слизової сечового міхура.

Оцінка системної токсичності лікування контрольної і дослідної груп проведена за CTC АЕ.

У хворих контрольної групи відзначалися системні ускладнення в 7 (14,0%) випадках (ВІ 5,7 % - 25,2 %): у всіх 7 пацієнтів лейкопенія (СТС-1-0), яка супроводжувалася нудотою і блюванням (СТС-1-0) - у 6, стоматитом (СТС-1-0) - в 1 хворого. У хворих дослідної групи системні ускладнення відзначалися у 3 (6,3 %) випадках (ВІ 1,2 % - 15,0 %): лейкопенія (СТС-1-0) у всіх 3 хворих, яка супроводжувалася нудотою (СТС-1-0) і блюванням (СТС-1-0) - у 3. Всі ускладнення були зняті консервативними заходами і не були причиною переривання програми комплексної терапії.

Загальна післяопераційна летальність хворих із нерезектабельним місцево-розповсюдженим раком прямої кишки склала 12,0% (ВІ 4,4 % - 22,6 %) хворих контрольної групи і 2,1% (ВІ 0% - 8,2 %) хворих дослідної групи.

Застосування реґіонарної внутрішньоартеріальної хіміотерапії в лікуванні дає ефект у 87,5 % (ВІ 76,5 % - 95,4 %) пацієнтів дослідної групи (часткова регресія у 52,1 % ± 7,2 % пацієнтів, стабілізація процесу у 33,3 % ± 6,8 %, повна регресія пухлини у 2,1 % ± 2,1 %). Резектабельність у групі дослідження склала 6,3 % ± 3,5 %. У контрольній групі застосування системної хіміотерапії дає ефект у 28,0% (ВІ 16,3 % - 41,5 %) пацієнтів (часткова регресія пухлини у 18,0 % ± 5,4 % пацієнтів, стабілізація процесу у 10,0 % ± 4,2 %), (розходження статистично значиме p < 0,001).

Розроблений спосіб із використанням внутрішньоартеріальної реґіонарної хіміотерапії дозволив підвищити однорічне виживання до 66,1 % ± 7,1 % у дослідній групі, у порівнянні з 35,8 % ± 7,3 % в контрольній, медіана виживання склала 16,6 місяців і 8,8 місяців, відповідно (p < 0,001 з використанням логрангового критерію) (рисунок).

Рисунок. Динаміка виживання хворих дослідної і контрольної груп

Для кількісної оцінки ступеня впливу факторних ознак на результати виживання був використаний метод побудови моделі пропорційних інтенсивностей Кокса. Було проаналізовано 7 факторних ознак: методика лікування, вік і стать пацієнта, основний діагноз, наявність ускладнень, супровідний діагноз та гістологічна структура пухлини. Адекватність побудованої моделі встановлена за критерієм ч² (табл. 2).

Таблиця 2

Параметри отриманої моделі оцінки ступеня впливу факторних ознак на результати виживання

Найменування факторної ознаки	Значення коефіцієнта моделі	Стандартна помилка	Статистика Вальда	Рівень значимості, p
Методика лікування	-1,19	0,28	18,1	<0,001
Вік пацієнта	0,011	0,012	0,92	0,338
Стать пацієнта	0,59	0,26	5,3	0,021
Основний діагноз	-1,34	0,770	3,0	0,082
Наявність ускладнень	0,43	0,27	2,6	0,107
Супутній діагноз	-0,27	0,30	0,8	0,375
Гістологічна структура пухлини	1,83	0,78	5,5	0,019

З аналізу результатів випливає, що найбільший вплив на виживання пацієнтів здійснює методика лікування (шанси пережити певний період часу для хворих, пролікованих за пропонованою методикою, вищі в середньому у 3,2 (ВІ 1,9 - 5,6) раза, p < 0,001). Виявлено вплив на виживання хворого статі (для жінок шанси підвищуються, в середньому, в 1,8 (ВІ 1,1 - 3,0) раза, p=0,021) і гістологічної структури пухлини (у випадку аденокарциноми шанси нижчі, ніж для плоскоклітинного раку в середньому в 1,7 (ВІ 1,2 - 2,4) разів, p=0,019).

Висновки

1. У дисертації подане теоретичне обґрунтування і нове рішення наукового завдання сучасної онкопроктології - поліпшення безпосередніх та віддалених результатів лікування хворих із нерезектабельним місцево-розповсюдженим раком прямої кишки шляхом використання в лікуванні реґіонарної внутрішньоартерільної хіміотерапії.

2. Розроблено новий спосіб лікування нерезектабельного місцево-розповсюдженого раку прямої кишки, який полягає у катетеризації верхньої прямокишкової артерії, в підочеревинному виведенні її на шкіру у вигляді ангіостоми, проведенні реґіонарної внутрішньоартеріальної хіміотерапії, як самостійно 37,5 % ± 7,0 %, так і в сполученні з променевою терапією 62,5 % ± 7,0 %.

3. При проведенні променевої терапії та внутрішньоартеріальної хіміотерапії 5-фторурацилом у хворих дослідної групи з помірнодиференційованою та низькодиференційованою аденокарциномою відбуваються виражені (p < 0,05) дистрофічні, некробіотичні і некротичні зміни в паренхімі пухлини у порівнянні з хворими контрольної групи, які отримали променеву терапію та системну хіміотерапію 5-фторурацилом.

4. Використання реґіонарної антибіотикотерапії, гемостатичної терапії у сполученні з внутрішньоартеріальною хіміотерапією забезпечує більш сприятливий перебіг ускладнень пухлинних процесів, зареєстрованих до початку лікування, що дозволило зменшити післяопераційну летальність з 12,0 % (ВІ 4,4 % - 22,6 %) хворих контрольної групи до 2,1 % (ВІ 0 % - 8,2 %) у дослідній групі, та дозволило зменшити відносний ризик виникнення колостомованих хворих у 2 рази (ВІ 1,5-2,7), (p < 0,001).

5. Застосування реґіонарної внутрішньоартеріальної хіміотерапії у лікуванні дає ефект у 87,5% (ВІ 76,5 % - 95,4 %) пацієнтів дослідної групи, застосування системної хіміотерапії дає ефект у 28,0% (ВІ 16,3 % - 41,5 %) пацієнтів контрольної групи: часткова регресія пухлини прямої кишки відзначена у 52,1 % ± 7,2 % і 18,0 % ± 5,4 %, стабілізація у 33,3 % ± 6,8% і 10,0 % ± 4,2 %, відповідно; повна регресія пухлини зареєстрована тільки у 2,1 % ± 2,1 % пацієнтів дослідної групи (p < 0,001).

6. Однорічне виживання у групі дослідження склало 66,1 % ± 7,1 %, у контрольній групі 35,8 % ± 7,3 %, медіана виживання 16,6 і 8,8 місяців, відповідно (p < 0,001).

7. Встановлені факторні ознаки, які найбільш впливають на виживання пацієнтів. При проведенні стандартизації результатів за віком, статтю, основним діагнозом, наявністю ускладнень, супровідним діагнозом та гістологічною структурою пухлини виявлено статистично значиме (p < 0,001) підвищення виживання пацієнтів, лікування яких проводилося за пропонованою методикою у порівнянні з пацієнтами контрольної групи. Виявлено значимий вплив статі на виживання пацієнта (p=0,021) і гістологічної структури пухлини (p=0,019).

СПИСОК НАУКОВИХ ПРАЦЬ ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Внутриартериальная химиотерапия рака прямой кишки / В.Х. Башеев, А.Ю. Кияшко, Н.Ю. Лисовская, А.В. Бондарь // Архив клинической и экспериментальной медицины. - 2005. - Т. 14, № 2. - С. 226-230. Автором подано літературний огляд щодо використання внутрішньоартеріальної хіміотерапії при захворюванні на рак прямої кишки.

Бондар Г.В. Застосування тривалої реґіонарної внутрішньоартеріальної хіміотерапії в комплексі лікування нерезектабельного місцево-поширеного раку прямої кишки / Г.В. Бондар, О.В. Борота, О.Ю. Кияшко // Клінічна хірургія. - 2006. - № 3. - С. 29-31. Автором викладено застосування реґіонарної внутрішньоартеріальної хіміотерапії в умовах Донецького обласного протипухлинного центру.

Внутриартериальная химиотерапия при местно-распространенном раке прямой кишки / Г.В. Бондарь, А.В. Борота, А.Ю. Кияшко, А.А. Борота // Онкология. - 2007. - Т. 9, № 3. - С. 189-194. Автором детально викладено оригінальний спосіб лікування нерезектабельного місцево-розповсюдженого раку прямої кишки з використанням реґіонарної внутрішньоартеріальної хіміотерапії.

Патоморфоз раку прямої кишки після опромінення на тлі внутрішньоартеріальної реґіонарної хіміотерапії / Г.В. Бондар, О.В. Борота, О.Ю. Кияшко, В.Ф. Гандера // Клінічна хірургія. - 2008. - № 1. - С. 8-14. Автор вивчив лікувальний патоморфоз пухлинної тканини прямої кишки після опромінення та внутрішньоартеріальної хіміотерапії.

Лікування неоперабельного місцево-поширеного раку прямої кишки / Г.В. Бондар, Ю.В. Думанський, Н.Г. Семикоз, О.В. Борота, В.Х. Башеєв, О.Ю. Кияшко // Променева діагностика, променева терапія. - 2008. - №2. - С. 11-14. Автором представлені групи хворих і наведені результати лікування пацієнтів контрольної й дослідної груп.

Деклараційний патент на винахід 69945 UA, МПК А 61 В 17/00. Спосіб лікування неоперабельного місцеворозповсюдженого раку прямої кишки / Г.В. Бондар, О.В. Борота, Г.Г. Псарас, О.В. Бондар, С.Е. Золотухін, О.Ю. Кияшко; патентовласник Донецький державний медичний університет ім. М. Горького, Донецький обласний протипухлинний центр. - № 20031211706; заявл. 16.12.03; опубл. 15.09.04, Бюл. № 9.

Деклараційний патент на корисну модель 5442 UA, МПК А 61 В 17/00. Спосіб формування постійної превентивної колостоми у разі неоперабельного раку прямої кишки / Г.В. Бондар, О.В. Борота, С.Е. Золотухін, М.В. Бондаренко, Г.Г. Псарас, О.Ю. Кияшко; патентовласник Донецький державний медичний університет ім. М. Горького, Донецький обласний протипухлинний центр. - № 20040604377; заявл. 07.06.04; опубл. 15.03.05, Бюл. № 3.

Реґіонарна внутрішньоартеріальна хіміотерапія у комплексному лікуванні місцеворозповсюдженого раку прямої кишки / Г.В. Бондар, О.В. Борота, М.В. Бондаренко, О.В. Бондар, О.Ю. Кияшко // Вісник наукових досліджень. - 2004. - № 3. - С. 70.

9. Регионарная внутриартериальная химиотерапия в комплексном лечении больных с неподвижными опухолями прямой кишки / Г.В. Бондарь, А.В. Борота, Н.В. Бондаренко, А.В. Бондарь, А.Ю. Кияшко // Актуальные проблемы колопроктологии: научная конф. с междунар. участием, 2-4 февраля 2005 г. - Москва, 2005. - С. 170-171.

10. Кияшко А. Регионарная внутриартериальная химиотерапия в лечении распространенного колоректального рака / А. Кияшко, Е. Мирошниченко, А. Борота // X міжнародний медичний конгрес студентів і молодих вчених: матеріали конгресу, 11-13 травня 2006 р. - Тернопіль, 2006. - С. 147.

11. Борота А.В. Длительная регионарная внутриартериальная химиотерапия в паллиативном лечении нерезектабельного местно-распространенного рака прямой кишки / А.В. Борота, Н.В. Бондаренко, А.Ю. Кияшко // XI з'їзд онкологів України: матеріали з'їзду. Судак, АР Крим, 29 травня - 2 червня 2006 р. - Київ, 2006. - С. 130-131.

12. Бондарь Г.В. Длительная регионарная внутриартериальная химиотерапия в лечении распространенного колоректального рака / Г.В. Бондарь, А.В. Борота, А.Ю. Кияшко // IV съезд онкологов и радиологов СНГ: материалы съезда. Баку, 28 сентября - 1 октября 2006 г. - Баку, 2006. - С. 290.

13. Клініко-анатомічне обґрунтування внутрішньоартеріальної реґіонарної хіміотерапії у хворих з неоперабельним місцево-поширеним раком прямої кишки / Г.В. Бондар, О.В. Борота, О.В. Бондар, О.Ю. Кияшко // II з'їзд колопроктологів України за міжнародною участю: матеріали з'їзду. Львів, 1-2 листопада 2006 р. - Київ, 2006. - С. 254-260.

14. Кияшко А. Регионарная внутриартериальная химиотерапия в лечении распространенного рака толстой кишки / А. Кияшко, А. Борота // XI ювілейний міжнародний медичний конгрес студентів і молодих вчених: матеріали конгресу. Тернопіль, 10-12 травня 2007 р. - Тернопіль, 2007. - С. 160.

15. Внутриартериальная химиотерапия в лечении иммобильного местно-распространенного рака прямой кишки / А.Ю. Кияшко, Е.Ю. Мирошниченко, А. Понсе, А.А. Борота // Сучасні проблеми експериментальної та клінічної онкології: VIII конференція молодих онкологів з міжнародною участю, 26-27 квітня 2007 р. - Київ, 2007. - С. 31.

16. Внутриартериальная терапия неоперабельного местно-распространенного рака прямой кишки / А.В. Борота, В.Х. Башеев, А.Ю. Кияшко, Н.В. Бондаренко, С.Э. Золотухин // V съезд онкологов и радиологов СНГ: материалы съезда. Ташкент, 14-16 мая 2008 г. - Ташкент, 2008. - С. 279.

Кияшко О.Ю. Реґіонарна внутрішньоартеріальна хіміотерапія нерезектабельного місцево-розповсюдженого раку прямої кишки. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.07 - онкологія. - Донецький національний медичний університет ім. М. Горького МОЗ України, Донецьк, 2009.

На підставі клінічного матеріалу (98 пацієнтів із нерезектабельним місцево-розповсюдженим раком прямої кишки) в дисертації подано нове рішення наукового завдання сучасної онкопроктології - поліпшення безпосередніх і віддалених результатів лікування хворих із нерезектабельним місцево-розповсюдженим раком прямої кишки шляхом використання в лікуванні реґіонарної внутрішньоартерільної хіміотерапії за розробленим у клініці способом. Це дозволило зменшити післяопераційну летальність з 12,0% (ВІ 4,4 % - 22,6 %) хворих контрольної групи до 2,1 % (ВІ 0 % - 8,2 %) у дослідній групі. У групі дослідження вдалося уникнути формування колостом у 50,0% (ВІ 35,7 % - 64,3 %) пацієнтів. У контрольній групі у всіх випадках накладені колостоми. Часткова регресія пухлини прямої кишки відзначена у 52,1 % ± 7,2 % пацієнтів дослідної групи, у 18,0 % ± 5,4 % пацієнтів контрольної, стабілізація процесу у 33,3 % ± 6,8 % і 10,0 % ± 4,2 %, відповідно, повна регресія пухлини зареєстрована тільки у 2,1 % ± 2,1 % пацієнтів дослідної групи (p < 0,001). Резектабельність у групі дослідження склала 6,3 % ± 3,5 %. Однорічне виживання у групі дослідження склало 66,1 % ± 7,1 %, у контрольній групі 35,8 % ± 7,3 %, медіана виживання 16,6 і 8,8 місяців, відповідно (p < 0,001). Найбільше впливає на виживання пацієнтів методика лікування (шанси пережити певний період часу для хворих, пролікованих за пропонованою методикою, вищі, в середньому, у 3,2 (ВІ 1,9 - 5,6) раза, p < 0,001).

Ключові слова: нерезектабельний місцево-розповсюджений рак прямої кишки, внутрішньоартеріальна реґіонарна хіміотерапія.

Кияшко А.Ю. Регионарная внутриартериальная химиотерапия нерезектабельного местно-распространенного рака прямой кишки. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.07 - онкология. - Донецкий национальный медицинский университет им. М. Горького МОЗ Украины, Донецк, 2009.

На основании клинического материала (98 пациентов с нерезектабельным местно-распространенным раком прямой кишки T4N0-2M0 по 5-ой классификации международного противоракового общества) в диссертации представлено новое решение научной задачи современной онкопроктологии - улучшение непосредственных и отдаленных результатов лечения больных с нерезектабельным местно-распространенным раком прямой кишки путем использования в лечении регионарной внутриартерильной химиотерапии по разработанному в клинике способу.

В контрольную группу вошло 50, в исследуемую группу - 48 пациентов.

Проведенный сравнительный анализ по наиболее важным прогностическим признакам контрольной и основной групп показал однородность (p > 0,05) исследуемого контингента, что свидетельствует о правомочности сравнения этих контингентов больных.

Больным контрольной и исследуемой группы, лечение начинали по принятой методике выработанной в Донецком областном противоопухолевом центре с проведения интенсивно-расщепленного курса лучевой терапии: первый этап крупными фракциями разовой очаговой дозой (РОД) 5 Гр, суммарной очаговой дозой (СОД) - 25 Гр, через 3 недели проводили повторную оценку опухоли, после чего проводили второй этап лучевого лечения средними фракциями РОД (2-2,5) Гр, СОД (25-30) Гр.

В связи с нарастающими явлениями кишечной непроходимости больным контрольной группы выполняли лапаротомию, ревизию органов брюшной полости, разгрузочную колостому. Больным исследуемой группы проводили катетеризацию верхней прямокишечной артерии по разработанному в клинике способу, заключающейся в подбрюшинном выведении ее на кожу в виде ангиостомы (декларационный патент на изобретение 69945 UA, МПК А 61 В 17/00), у части больных формировалась разгрузочная колостома, либо колопексия (декларационный патент на полезную модель 5442 UA, МПК А 61 В 17/00).

Принципиальным отличием между двумя группами был путь введения химиопрепаратов, антибиотиков, гемостатических средств. В контрольной традиционный, в исследуемой - внутриартериальный.

При изучении лечебного патоморфоза опухолевой ткани у больных, подвергшихся лучевой терапии и внутриартериальной химиотерапией 5-фторурацилом, выявлено статистически значимое различие соотношения площади некроза, стромы и паренхимы (p < 0,05) для умереннодифференцированной (G2) и низко-дифференцированной (G3) аденокарциномы. Для высокодифференцированной аденокарциномы (G1) и плоскоклеточного рака статистически значимых различий между контрольной группой и группой исследования не выявлено (p > 0,05).

Использование регионарной антибиотикотерапии и гамостатической терапии в сочетании с внутриартериальной химиотерапией обеспечивает более благоприятное течение осложнений опухолевых процессов зарегистрированных к началу лечения, что позволило уменьшить послеоперационную летальность с 12,0 % (ДИ 4,4 % - 22,6 %) больных контрольной группы до 2,1 % (ДИ 0 % - 8,2 %) в исследуемой группе, и позволило уменьшить относительный риск возникновения колостомированых больных в 2 раза (ОР 1,5-2,7) (p < 0,001).

Частичная регрессия опухоли прямой кишки отмечена у 52,1 % ± 7,2 % пациентов исследуемой группы, у 18,0 % ± 5,4 % пациентов контрольной, стабилизация процесса у 33,3 % ± 6,8 % и 10,0 % ± 4,2 %, соответственно, полная регрессия опухоли зарегистрирована только у 2,1 % ± 2,1 % пациентов исследуемой группы (p < 0,001). Резектабельность в группе исследования составила 6,3 % ± 3,5 %.

Одногодичная выживаемость в группе исследования составила 66,1 % ± 7,1 %, в контрольной группе 35,8 % ± 7,3 %, медиана выживаемости составила 16,6 и 8,8 месяцев, соответственно (p < 0,001).

С помощью математической модели установлены факторные признаки, оказывающие наибольшее влияние на выживаемость пациентов. При стандартизации выживаемости по возрасту, полу, основному диагнозу, наличию осложнений, сопутствующему диагнозу и гистологической структуре опухоли выявлено, что наибольшее влияние на выживаемость пациентов оказывает методика лечения (шансы пережить определенный период времени для больных, леченных по предлагаемой методике, выше в среднем в 3,2 (ДИ 1,9 - 5,6) раза, p < 0,001). Выявлено влияние на выживаемость больного пола (для женщин шансы повышаются, в среднем, в 1,8 (ДИ 1,1 - 3,0) раза, p=0,021) и гистологической структуры опухоли (в случае аденокарциномы шансы ниже, чем для плоскоклеточного рака, в среднем, в 1,7 (ДИ 1,2 - 2,4) раза, p=0,019).

Ключевые слова: нерезектабельный местно-распространенный рак прямой кишки, внутриартериальная регионарная химиотерапия.

Kyyashko O. Yu. Regional intra-arterial chemotherapy of unresectable locally advanced rectal cancer. - А manuscript.

Dissertation for the candidate of medical sciences degree in specialty 14.01.07 - oncology. - M. Gorky Donetsk National Medical University, Donetsk, 2009.

According to clinical material (98 patients with unresectable locally advanced rectal cancer) the new decision of actual oncoproctologic scientific tasks is proposed in the dissertation - the improvement of direct and follow-up treatment results of patients with unresectable locally advanced rectal cancer using in intra-arterial chemotherapy method in complex treatment the designed clinic. This allowed to make it possible to decrease the postoperative lethality from 12% (CI 4,4 % - 22,6 %) in the control group of patients to 2,1 % (CI 0 % - 8,2 %) in the investigated group. It was possible to avoid the colostomy formation in 50% (CI 35,7 % - 64,3 %) of patients. The colostomy formation was made in all cases in the control group. Partial rectal tumor regression was in 52,1 % ± 7,2 % of patients in the investigated group, 18,0 % ± 5,4 % of patients in the control group, stabilization of the disease 33,3 % ± 6.8 % and 10,0 % ± 4,2 %, properly, complete tumor regression was registered in 2,1% in the investigated group (p < 0,001). The respectability in the research group is 6,3% ± 3,5%. The one-year survival rate in the investigated group was 66,1 % ± 7,1 %, in the control group - 35,8 % ± 7,3 %. The survival median in the investigated group was 16,6 months, in the control group - 8,8 months (p < 0,001). The method of treatment has the most important influence on patient's survival rate (the chance to survive the definite time period is average 3,2 (СІ 1,9 - 5,6) times higher in patients, who was treated using the introduced method, p < 0,001).

...