Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕРЖАВНА УСТАНОВА

«ІНСТИТУТ СТОМАТОЛОГІЇ АКАДЕМІЇ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ»

УДК 616.314.17-008.1-08:616.61

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Особливості клінічного перебігу та лікування запальних захворювань пародонту у хворих на сечокам'яну хворобу

14.01.22 - стоматологія

Гончарук Людмила Володимирівна

Одеса - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Одеському державному медичному університеті МОЗ України.

Науковий керівник: член-кореспондент АМН України, доктор медичних наук, професор, Косенко Костянтин Миколайович, Державна установа «Інститут стоматології АМН України», м. Одеса, директор.

Офіційні опоненти:

- доктор медичних наук, професор Куцевляк Валентина Федорівна, Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, завідувач кафедри стоматології, терапевтичної та дитячої стоматології;

- доктор медичних наук, професор Борисенко Анатолій Васильович, Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця МОЗ України, завідувач кафедри терапевтичної стоматології.

Захист відбудеться «6» липня 2009 р. о 11.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.41.563.01 в Державній установі «Інститут стоматології АМН України» за адресою: 65026, м. Одеса, вул. Рішельєвська, 11.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Державної установи «Інститут стоматології АМН України» (65026, м. Одеса, вул. Рішельєвська, 11).

Автореферат розісланий «5» червня 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Ю.Г. Чумакова.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Захворювання пародонту (ЗП) є найбільш поширеною стоматологічною патологією (Данилевский Н.Ф и др., 2003; Мащенко И.С., 2003; Slots J., 2004), з тенденцією до їх неухильного зростання (Данилевський Н.Ф., Борисенко А.В., 2000; Lang N.P.,2005). В останні десятиліття встановлено, що вони патогенетично пов'язані з низкою системних захворювань організму (Цепов Л.М., Николаев А.И, 2003; Колесова Н.А. и др., 2006; Needleman I. et all, 2004). Одним з таких захворювань, що протікає з патологічними процесами в різних органах і системах організму є сечокам'яна хвороба (СКХ) (Румянцев В.Б., 2001; Бекметов З.М., Жуматов У.Ж., 2003; Mccullough H., 1994). У той же час вплив СКХ на виникнення і перебіг ЗП вивчений недостатньо. В доступній літературі є лише окремі посилання, що вона може розглядатися як чинник ризику розвитку ЗП (Иванов В.С., 1998; Грохольский А.П. и др., 2000). Актуальність досліджень в даному напрямку обумовлена поширеністю СКХ, яка складає 1-3% дорослого населення (Черненко В.В. и др., 2005; Полиенко А.К. и др., 2006; Tiselius H.G., 2003; Baumann J.M. et all, 2003). В Україні захворюваність на СКХ за останні роки збільшилася більш ніж в 1,2 рази (Боржиевский А.Ц., 2005; Бачурин Г.В., 2007).

Серйозною проблемою є також недостатня ефективність терапії ЗП, що обумовлює постійний пошук нових методів лікування (Цепов Л.М. и др., 2004; Данилевский Н.Ф. и др., 2004; Haffajee A.D. et all, 2004). Одним з найбільш перспективних напрямів є використання лікувальних фізичних чинників, які значною мірою позбавлені побічних ефектів, що притаманні медикаментозним препаратам (Орехова Л.Ю. и др., 2005). В останні роки велика увага приділяється використанню озонотерапії (ОТ), що обумовлено великим спектром лікувальної дії - протизапальний і антимікробний ефект, поліпшення обмінних процесів і мікроциркуляції (Львова Л.В., 2005; Безрукова И.В.,2007).

В той же час, широке використання ОТ при лікуванні ЗП обмежує низка невирішених запитань. Серед яких відсутність даних про її ефективність у пацієнтів із ЗП за наявності хронічних соматичних захворювань, а також порівняльному аналізі ефективності з іншими методами фізіотерапії, а також недостатню розробленість адекватних схем застосування (Борисенко А.В., Белогур В.В., 2004; Безрукова И.В., Грудянов А.И., 2006), що обумовлює необхідність проведення досліджень у даному напрямку.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри терапевтичної стоматології Одеського державного медичного університету МОЗ України «Розробка та оцінка ефективності засобів ангіопротекторної і ремінералізуючої дії та методів їх введення в комплексному лікуванні захворювань пародонта» (№ ДР 0100U006457) і спільної науково-дослідної роботи кафедри терапевтичної стоматології з ЦНДЛ ОДМУ «Вивчення карієспрофілактичної та ангіопротекторної дії нових лікувально-профілактичних засобів та розробка методів їх використання в лікуванні карієсу і запальних захворювань пародонта» (№ ДР 0101U006966). Здобувач була виконавцем окремих фрагментів вищезазначених тем.

Мета дослідження - підвищення ефективності лікування захворювань пародонту у хворих на сечокам'яну хворобу на підставі клінічних та лабораторних даних про характер їх перебігу і використання раціональних методів фізіотерапії.

Для досягнення поставленої мети визначено наступні завдання:

1. Вивчити стан тканин пародонта у хворих на ЗП з СКХ та без СКХ на підставі даних клінічного обстеження та біохімічних показників ротової рідини.

2. Вивчити стан тканин пародонта, біохімічні показники ротової рідини і вміст мінеральних елементів у різних біологічних рідинах організму (ротова рідина, кров, сеча) у хворих на ЗП і СКХ в залежності від переважного вмісту в сечі різних видів солей (оксалати, урати, фосфати).

3. Дослідити в порівняльному аспекті особливості лазерно-кореляційних спектрів ротової рідини та сечі у хворих на ЗП з наявністю та відсутністю СКХ.

4. Провести порівняльний аналіз лазерно-кореляційних спектрів ротової рідини та сечі у хворих на ЗП і СКХ залежно від переважання у сечі різних видів солей.

5. На підставі динаміки клінічних, рентгенологічних та біохімічних показників вивчити ефективність використання озонотерапії в комплексному лікуванні хворих на хронічний катаральний гінгівіт та генералізований пародонтит зі супутньою СКХ.

6. Провести порівняльний аналіз ефективності застосування в комплексній терапії хворих на хронічний катаральний гінгівіт та генералізований пародонтит зі супутньою СКХ озонотерапії та магнітотерапії (МТ).

Об'єкт дослідження - стан тканин пародонту, біохімічні властивості ротової рідини, крові та сечі хворих на хронічний катаральний гінгівіт та генералізований пародонтит почат.-І ступеня з наявністю та відсутністю СКХ.

Предмет дослідження - клініко-біохімічна характеристика стану тканин пародонту та особливості лазерно-кореляційних спектрів ротової рідини та сечі у хворих на ЗП і СКХ, порівняльна оцінка ефективності використання озонотерапії та магнітотерапії в комплексному лікуванні запальних та дистрофічно-запальних захворювань пародонта у пацієнтів з сечокам'яною хворобою.

Методи дослідження: клінічні - для визначення стоматологічного статусу хворих і оцінки термінів ремісії; рентгенологічні; біохімічні (дослідження ротової рідини, крові і сечі) - для вивчення впливу СКХ на стан тканин пародонту і склад різних біологічних рідин; фізичні (лазерно-кореляційна спектроскопія) - для вивчення особливостей спектрального складу ротової рідини і сечі; статистичні - для визначення достовірності отриманих даних.

Наукова новизна одержаних результатів. У хворих із ЗП наявність СКХ здійснює негативний вплив на стан тканин пародонту за рахунок потенціювання запальних змін. Вперше доведено, що виразність запальних змін в тканинах пародонту у хворих на ЗП і СКХ залежить від особливостей порушень сольового обміну - найбільш несприятливі зміни спостерігаються при переважній оксалурії.

Встановлено, що залежно від переважання в сечі хворих на СКХ різних видів солей відзначаються певні зміни біохімічних показників ротової рідини: при переважній оксалурії спостерігається виражене зниження вмісту сечової кислоти; при переважній уратурії - різке збільшення вмісту сечової кислоти; при переважній фосфатурії - зниження вмісту неорганічних фосфатів і підвищення співвідношення кальцій/фосфор.

Встановлено, що негативний вплив на тканини пародонту у хворих на сечокам'яну хворобу ймовірно спричиняють не стільки системні порушення мінерального балансу в організмі, скільки зміни міжфракційних білкових співвідношень в ротовій рідині і сечі. Вперше встановлено, що наявність СКХ у хворих із ЗП істотно впливає на характер ЛК-зрушень ротової рідини. Якщо у хворих без СКХ в ротовій рідині виявляються лише нормологічний тип спектру і гідролітичні (переважно дистрофічно-подібні) зрушення ЛК-спектру, то за наявності СКХ виявляються також анаболічні зрушення, а серед гідролітичних переважають інтоксикаційно-подібні.

Доведено, що в 22,9% хворих із ЗП і СКХ, на відміну від пацієнтів із ЗП без СКХ, відзначається достовірна кореляція між ЛК-спектром ротової рідини і сечі. При цьому найчастіше достовірна кореляція і збіг зон достовірних об'ємів ЛК-спектрів обох біологічних рідин спостерігається у пацієнтів з переважною наявністю в сечі оксалатів, що свідчить про наявність більш вираженого взаємозв'язку між структурою білкових макромолекул ротової рідини і сечі даної групи хворих.

Вперше встановлено, що характер ЛК-зрушень ротової рідини у пацієнтів із ЗП і СКХ істотно відрізняється залежно від переважання в сечі різних видів солей. Анаболічні зрушення ЛК-спектру ротової рідини спостерігаються лише при переважанні оксалурії. При переважній уратурії в ротовій рідині відзначається, більш ніж в 2 рази переважання інтоксикаційно-подібних зрушень ЛК-спектру над дистрофічно-подібними.

Розширені й доповнені уявлення про механізм лікувальної дії озонотерапії у хворих на запальні та дистрофічно-запальні ЗП. Встановлено, що курсове призначення озонотерапії справляє виражену протизапальну і ангіопротекторну дію, яка зберігається у віддаленому періоді після закінчення лікування.

Вперше проведений порівняльний аналіз ефективності магнітотерапії і озонотерапії у хворих на ХКГ і ГП з супутньою СКХ довів перевагу протизапальної і ангіопротекторної дії озонотерапії, про що свідчить більш виражена позитивна динаміка показників клінічних індексів, біохімічних показників ротової рідини і віддалені результати лікування.

Практичне значення одержаних результатів. Встановлено, що СКХ негативно впливає на перебіг ЗП про що свідчать результати клінічних індексів, біохімічних показників ротової рідини і порівняльний аналіз ЛК-спектрів ротової рідини і сечі. Вперше встановлено, що найбільш активному формуванню патологічних змін в тканинах пародонту сприяє наявність у хворих на СКХ переважної оксалурії, що необхідно враховувати при профілактиці виникнення ЗП та лікуванні хворих на ХКГ та ГП.

Вперше проведене порівняльне вивчення ефективності застосування магнітотерапії та озонотерапії в комплексному лікуванні хворих на ХКГ на ГП з наявністю СКХ показало, що призначення ОТ супроводжується більш вираженою позитивною динамікою клінічних та біохімічних показників безпосередньо після лікування та віддалений період.

Встановлено, що курсове застосування процедур з озонованою дистильованою водою з концентрацією озону 2 мг/л в комплексній терапії хворих на ХКГ та ГП суттєво підвищує ефективність лікування та дозволяє отримати більш стійкий терапевтичний ефект.

Запропонований метод комплексного лікування ЗП впроваджено у клінічну практику терапевтичних відділень Одеської обласної стоматологічної поліклініки і міських стоматологічних поліклінік № 2, 8, 5 м. Одеси.

Матеріали дисертації використовуються в учбовому процесі кафедри терапевтичної стоматології ОДМУ МОЗ України при проведенні практичних занять і лекцій під час вивчення розділу «Захворювання пародонту».

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно проведено патентно-інформаційний пошук, проаналізована наукова література по темі дисертації, проведено клінічне обстеження і лікування хворих ХКГ і ГП почат.-І ступеня, статистична обробка всіх отриманих в ході дослідження даних, написані всі структурні частини дисертації і опубліковані наукові роботи. Спільно з науковим керівником визначені мета і завдання дослідження, проведений аналіз і узагальнення отриманих результатів, сформульовані висновки.

Біохімічні дослідження ротової рідини проводилися в лабораторії біохімії відділу біотехнології Інституту стоматології АМН України (зав. лабораторією - к.б.н., с.н.с. О.А. Макаренко); біохімічні дослідження крові і сечі - в біохімічній лабораторії Одеського міського дитячого діагностичного центру ім. Акад. Б.Я. Резника (зав. лабораторією - Майнова А.Г.). Визначення ЛК-спектрів ротової рідини і сечі проводилися у відділі радіаційної біології інституту ядерної фізики РАН ім. Б.П.Констянтинова (м. Санкт-Петербург).

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи доповідалися на II Українсько-російській науково-практичній конференції «Озон в биологии и медицине» (Одеса, 2004), ІII Українсько-російській науково-практичній конференції «Озон в биологии и медицине» (Севастополь, 2006), конференціях «Біофізичні стандарти та інформаційні технології в медицині» (Одеса, 2005, 2006), Українських республіканських науково-практичних конференціях «Лікування та реабілітація у загальній практиці - сімейній медицині» (Одеса, 2007, 2008).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 19 наукових праць, з яких 5 статей в наукових фахових виданнях, рекомендованих ВАК України, 1 методичні рекомендації з грифом Укрмедпатентінформ, 13 тез в наукових журналах і збірках матеріалів наукових конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, 5 розділів (огляд літератури, 3 розділи власних досліджень, аналіз та узагальнення результатів досліджень), висновків, практичних рекомендацій і списку використаних джерел та викладена на 167 сторінках принтерного тексту. Бібліографія містить 283 джерела вітчизняних і зарубіжних авторів (224 кирилицею, 59 латиницею). Дисертація ілюстрована 6 рисунками і 38 таблицями.

Основний зміст

Матеріали та методи досліджень. Проведено клініко-лабораторні дослідження 295 особи (156 жінок та 139 чоловіків) у віці 20 - 45 років, з них 230 хворих на СКХ та 65 осіб без СКХ. Діагностику ЗП та оцінку ефективності лікування здійснювали на підставі даних анамнезу, клінічного огляду, визначення об'єктивних пародонтальних індексів і проб, рентгенологічних обстежень відповідно до систематики хвороб пародонта М.Ф.Данилевського (1994). Серед 230 хворих на СКХ було виявлено 28 осіб з інтактним пародонтом і 202 хворих із ЗП: 112 хворих на ХКГ та 90 хворих на ГП почат.-І ступеня. Серед обстежених без СКХ: 12 осіб з інтактним пародонтом і 53 хворих із ЗП (34 хворих на ХКГ і 19 на ГП почат.-І ступеня).

Біохімічні дослідження ротової рідини виконано у 59 пацієнтів (36 хворих зі ЗП і СКХ, 15 хворих зі СКХ без ЗП), група контролю - 12 осіб без ЗП и СКХ. Визначали: вміст білка (по Lowry O.H. et al., 1951); рівень загальної протеолітичної активності (ЗПА) (Барабаш Р.Д., Левицкий А.П., 1973); активність лужної фосфатази (ЛФ) (Левицкий А.П. с соавт., 1973), вміст загального кальцію і неорганічного фосфору (Леонтьев В.К., Петрович Ю.А., 1976); сечової кислоти (Горячковський О.М., 1998). Вимірювали рН ротової рідини на іонометрі ЭВ-74. Вміст мінеральних елементів (кальцій, фосфор, магній) в ротовій рідині, сироватці крові та сечі визначали у 33 осіб (23 хворих з СКХ: 12 із ЗП і 10 без ЗП та 12 без СКХ і ЗП) на біохімічному автоаналізаторі “Spectrum” Series II фірми “Abbott” (США) згідно інструкції до набору реактивів фірми “Abbott” .

Субфракційний склад ротової рідини і сечі визначали у 103 хворих із ЗП (з них у 71 хворого з СКХ і 32 хворих без СКХ) методом лазерної кореляційної спектроскопії за допомогою лазерного кореляційного спектрометру ЛКС-03-«ИНТОКС» (м. Санкт-Петербург).

При проведені порівняльного аналізу ефективності озонотерапії та магнітотерапії під наглядом знаходився 131 хворий з ЗП та СКХ (71 хворий на ХКГ і 60 хворих на ХГП). Лікування планувалося в залежності від діагнозу і включало професійну гігієну, санацію порожнини рота, місцеву антимікробну та протизапальну терапію, за показаннями вибіркове пришліфування зубів. Частині хворих на ХКГ (25 осіб ) в комплекс лікування додатково включали озонотерапію (апарат «Бозон», м.Одеса) у вигляді полоскань ротової порожнини озонованою дистильованою водою з концентрацією озону 2 мг/л на протязі 2-3 хв. (курс 9-10 щоденних процедур). У 20 хворих на ХГП також застосовували полоскання ротової порожнини озонованою дистильованою водою з концентрацією озону 2 мг/л на протязі 2-3 хв., с наступною інстиляцією в пародонтальні кишені (курс 9-10 щоденних процедур). Групи плацебо (8 пацієнтів на ХКГ і 7 хворих на ХГП) отримали такі ж процедури з не озонованою дистильованою водою. Для магнітотерапії (21 хворий на ХКГ і 19 хворих на ХГП) використовували апарат ПДМТ- 01 (прямокутна форма імпульсного магнітного поля, індукція 20 мТл, частота 50 Гц, курс 9-10 сеансів, експозицію поступово збільшували з 10 хв. (перша процедура) на 1 хв. з кожною наступною процедурою до 20 хв.). Сеанси ОТ та МТ проводили щоденно після традиційних терапевтичних процедур. Протипоказань до застосування МТ та ОТ у хворих не було.

Статистичну обробку результатів дослідження проводили варіаційно-статистичними методами аналізу на персональному комп'ютері в SPSS SigmaStat 3.0 і StatSoft Statistica 6.0 (2003) за рекомендаціями Юнкерові В.І. і Григор?єва С.Г. (2002). Використовували t-критерій Ст?юдента, коефіцієнт лінійної кореляції Пірсона, а також методи кореляційного та кластерного аналізу.

Результати дослідження та їх обговорення. Відповідно до поставлених задач виконання дисертаційної роботи здійснювалося в два етапи. На першому етапі в порівняльному аспекті вивчалися показники клінічних індексів, функціональних проб, біохімічні показники ротової рідини, показники мінерального обміну в різних біологічних середовищах організму і лазерно-кореляційні спектри ротової рідини і сечі у хворих на ЗП без і з СКХ, а також залежно від переважання в сечі різних видів солей.

Порівняльний аналіз клінічних індексів і функціональних проб у хворих на ХКГ показав, що у пацієнтів з наявністю СКХ спостерігаються вищі значення всіх клінічних індексів і низькі проби Кулаженко (табл.1). Достовірні відмінності між даними групами відмічаються по величині індексу Грін-Вермільона, РМА (Parma), пробі Шиллера-Пісарева і Кулаженко. У хворих на ХГП з наявністю і відсутністю СКХ також є достовірні відмінності між даними групами пацієнтів по величині сумарного індексу Грін-Вермільона, індексам РМА (Parma) і кровоточивості (табл.1).

Таблиця 1 Показники клінічних індексів і проб у пацієнтів із захворюваннями пародонту з СКХ та без СКХ

При порівняльному аналізі показників клінічних індексів і проб між групами хворих на ЗП і СКХ з переважанням у сечі різних солей (табл. 2) встановлено, що найбільш негативно впливає на стан тканин пародонту наявність переважної оксалурії. У хворих з переважанням оксалурії сумарний індекс Грін-Вермільона був достовірно більше, ніж в групі пацієнтів з уратурією (р<0,001) і фосфатурієй (р<0,001).

Таблиця 2 Показники клінічних індексів і проб у пацієнтів на ЗП і СКХ з урахуванням переважання в сечі різних видів солей

Примітка: * - достовірність різниці при порівнянні з хворими з переважною уратурією та фосфатурією; ** - достовірність різниці при порівнянні з хворими з переважною фосфатурією

Значення інших пародонтальних індексів - РМА (Parma), ПІ Расела, кровоточивості також були достовірно вище (р<0,01), ніж в групах пацієнтів з переважною наявністю в сечі фосфатних або уратних солей.

Результати багатофакторного кореляційного аналізу підтверджують негативний вплив СКХ на стан тканин пародонту. Встановлено помірний прямий кореляційний взаємозв'язок (0,3<r<0,7) між наявністю СКХ та більшістю пародонтальних індексів: Грін-Вермільона (сумарний індекс (r = 0,436, p<0,001), зубний наліт (r = 0,398, p<0,001), зубний камінь (r = 0,491, p<0,001), ПІ Расела (r = 0,324, p<0,001), індекс кровоточивості (r = 0,347, p<0,001), а також проби Кулаженко (r = 0,313, p<0,001). Найбільше впливає на стан тканин пародонту наявність переважної оксалурії: сильний кореляційний взаємозв'язок встановлено з індексом Грін-Вермільона - сумарний індекс (r = 0,752, p<0,001), зубний наліт (r = 0,719, p<0,001), зубний камінь (r = 0,723, p<0,001), а помірний зв'язок з індексом кровоточивості (r = 0,558, p<0,001), пробою Кулаженко (r = 0,505, p<0,001) і індексом РМА (Parma) (r = 0,362, p<0,001). Тоді як, при переважній фосфатурії коефіцієнт кореляції з усіма індексами й пробами був нижче 0,3, а переважній уратурії встановлено помірний взаємозв'язок тільки з показниками сумарного індексу Грін-Вермільона (r = 0,326, p<0,001) і РМА (Parma) (r = 0,325, p<0,001).

Отримані дані підтверджувалися результатами біохімічного дослідження ротової рідини. Порівняння з контрольною групою (ОПА - 4,700,61 нкат/л; загальний білок - 1,780,24 мг/мл; ЛФ - 0,0680,009 мккат/л; сечова кислота - 15,562,08 мкмоль/л) показало, що найбільші відмінності відзначаються у хворих на ЗП і СКХ з переважанням оксалурії. У них спостерігається достовірне (р<0,001) підвищення ЗПА - 8,390,67 нкат/л и ЛФ - 0,1390,011 мккат/л, та зниження (р<0,001) вмісту сечової кислоти - 8,850,71 мкмоль/л, тоді як в інших групах достовірних відмінностей величин ЗПА з показником контрольної групи не виявлено. При цьому у пацієнтів з переважною оксалурією ЗПА була вище (р<0,01), ніж у хворих з переважанням уратурії - 4,380,38 нкат/л и фосфатурії - 6,400,61 нкат/л. Для пацієнтів з переважною уратурією характерним було різке підвищення (р<0,02) вмісту в ротовій рідині сечової кислоти 23,462,04 мкмоль/л на тлі підвищення (р<0,05) вмісту загального білка - 2,480,22 мг/мл. Тоді як в групі хворих з переважною фосфатурією спостерігається лише підвищення ЩФ 0,2400,023 мккат/л (р<0,001).

Таким чином, можна говорити про наявність несприятливого впливу СКХ на перебіг ЗП, особливо при переважній оксалурії. З метою уточнення механізму такого впливу у хворих було проведено визначення вмісту мінеральних елементів (кальцій, фосфор, магній і співвідношення кальцій/фосфор) в різних біологічних рідинах організму (ротова рідина, кров і сеча), яке проте достовірних відмінностей не виявило. Отже, в основі негативного впливу на стан тканин пародонту у хворих СКХ ймовірно лежать складніші і ймовірно полікомпонентні порушення гомеостазу біологічних рідин. Оскільки одними з основних компонентів патогенезу ЗП і СКХ є порушення білкового і водно-сольового обміну, можна передбачити негативний вплив на тканині пародонту не стільки порушень мінерального балансу, скільки зміни міжфракційних білкових співвідношень в ротовій рідині і сечі. хворий пародонт сечокам'яний

У зв'язку з цим, з метою уточнення взаємозв'язку гомеостатичних порушень ротової рідини та сечі у пацієнтів було проведено порівняльне вивчення ЛК-спектрів даних рідин. При цьому виявлено дві характерні особливості. Якщо у пацієнтів без СКХ в обох біологічних рідинах виявляються лише нормологічний тип (у ротовій рідині в 7%, в сечі в 65%) і гідролітичні зрушення (у ротовій рідині в 93%, в сечі в 35%) ЛК-спектру, то за наявності СКХ в ротовій рідині виявляються також анаболічні зрушення (в 6% хворих), а в сечі - анаболічні ЛК-зрушення (в 16%) і змішані (в 3%). При цьому у пацієнтів без СКХ переважають дистрофічно-подібні зрушення (55%), які зустрічаються майже в 1,5 рази більше, ніж інтоксикаційно-подібні (38%), тоді як за наявності СКХ інтоксикаційно-подібні ЛК-зрушення виявляються в 2 рази частіше (50%), ніж дистрофічно-подібні (25%).

Характер ЛК-зрушень ротової рідини і сечі у пацієнтів на ЗП і СКХ істотно розрізняється залежно від переважання в сечі різних видів солей. Анаболічні зрушення ЛК-спектру ротової рідини спостерігаються лише у хворих з переважанням оксалурії (в 14% обстежених), також як переважна більшість (84,6%) подібних змін в сечі.

Кластерний аналіз співвідношення ЛК-спектрів ротової рідині і сечі у хворих на ЗП без СКХ і з СКХ з переважанням різних видів солей (рис. 1) показав, що ЛК-спектрі даних біологічних рідин збігаються лише в групі пацієнтів з переважною оксалурією (36,4% розташовані в порівнюваних зонах достовірності в межах достовірних інтервалів - 2у). Тоді як в інших групах зони достовірних об'ємів (достовірний інтервал - 2у) не перекриваються між собою.

При проведенні кореляційного аналізу ЛК-спектрів ротової рідини і сечі встановлено, що не в одного з хворих на ЗП без СКХ не відзначається достовірної позитивної кореляції між ЛК-спектром ротової рідини і сечі (усі r<+0,32). Тоді як у 22,9% пацієнтів із ЗП і МКБ спостерігається достовірна кореляція (r>+0,7) між ЛК-спектром даних біологічних рідин. Найчастіше достовірна кореляція виявлялася у хворих з переважанням оксалурії (32%), тоді як при переважній фосфатурії лише в 18%, а уратурії- в 14%.

Таким чином, отримані дані свідчать про наявність у частині пацієнтів на ЗП і СКХ взаємозв'язку ЛК-спектру ротової рідини і сечі, що поряд з результатами клініко-функціональних і біохімічних досліджень, свідчить про наявність негативного впливу СКХ на перебіг ЗП, більш вираженого у пацієнтів з переважною оксалурією.

Рис. 1. Графічна класифікація відповідності ЛК-спектрів ротової рідини та сечі хворих на ЗП з наявністю і відсутністю СКХ, з урахуванням переважання в сечі різних солей.

На другому етапі виконання роботи вивчалася порівняльна ефективність МТ і ОТ у хворих на ХКГ і ХГП. Встановлено, що більший терапевтичний ефект визначається при призначенні ОТ, що виявляється в значному поліпшенні клінічних показників і вираженій позитивній динаміці біохімічних показників ротової рідини.

Під впливом ОТ у хворих на ХКГ на 2-3 дні раніше, ніж під впливом традиційної терапії, комплексній терапії з МТ і в групі плацебо повністю зникає кровоточивість ясен, гіперемія слизової оболонки і неприємний запах з рота, нормалізується колір, конфігурація і консистенція маргінального краю ясен, а ясенні сосочки набувають правильної конфігурації, усувається їх напруженість і пастозність. У хворих на ХГП вже після 2-3 процедур ОТ спостерігається нормалізація кольору, конфігурації і консистенції маргінального краю ясен, усувається кровоточивість ясен тоді як в інших групах лише після 4-5 процедур.

Позитивна динаміка клінічних індексів і проб також була значнішою у пацієнтів, що отримали ОТ (табл. 3 і 4). У хворих на ХКГ індекси РМА (Parma), кровоточивості, Грін-Вермільона в результаті призначення ОТ були достовірно нижче в порівнянні з пацієнтами, що отримали МТ, традиційне лікування і групою плацебо (табл. 3). Причому достовірні відмінності зберігаються і віддаленому періоді. Індекси Грін-Вермільона і кровоточивості через 6 місяців в тих, що отримали ОТ були достовірно нижче, ніж в групах порівняння. Індекс РМА (Parma) через 6 місяців після закінчення курсу ОТ був достовірно нижче (р<0,02), ніж в групі хворих, що отримали лише традиційну терапію.

Таблиця 3 Показники стану тканин пародонту у хворих на ХКГ під впливом лікування

Примітка: *- достовірність різниці відносно показників групи хворих, що отримали традиційне лікування; ** - достовірність різниці відносно показників всіх інших груп.

Аналогічні результати відзначаються і у хворих на ГП (табл. 4). Після курсу ОТ індекси кровоточивості і РМА були достовірно нижчі, ніж в інших групах, а індекси Грін-Вермільона, ПІ Рассела нижчі, ніж в тих, що отримали традиційну терапію. Достовірні відмінності між групами по більшості визначуваних індексів і часу утворення гематоми зберігаються і у віддаленому періоді.

Таблиця 4 Показники стану тканин пародонту у хворих на ХГП під впливом лікування

Примітка: *- достовірність різниці відносно показників групи хворих, що отримали традиційне лікування; ** - достовірність різниці відносно показників всіх інших груп.

Через 6 і 12 місяців у більшості хворих на ГП спостерігається поліпшення рентгенологічної картини: зменшення вогнищ остеопорозу і чіткіші контури міжальвеолярних перегородок. Проте істотних відмінностей результатів рентгенологічного обстеження між групами хворих у віддаленому періоді не виявлено.

Аналіз динаміки біохімічних показників ротової рідини, що характеризують інтенсивність запального процесу в тканинах пародонту у хворих на ХКГ і ГП також підтверджує, що використання ОТ супроводжується більш вираженою протизапальною дією, ніж традиційна терапія і застосування МТ.

Включення в комплекс лікування хворих на ХКГ ОТ супроводжується зниженням в ротовій рідині вмісту загального білка (р<0,05) з 2,360,18 до 1,820,14 мг/мл, ЛФ (р<0,05) з 0,1060,011 до 0,0750,008 мккат/л і ЗПА (р<0,01) з 5,810,31 до 4,620,25 нкат/л. Тоді як зниження даних показників у пацієнтів, які отримали лише традиційну терапію (загальний білок з 2,350,21 до 1,910,17 мг/мл, ЛФ з 0,1030,011 до 0,0790,008 мккат/л, ЗПА з 5,800,33 до 5,450,26 нкат/л) або лікування з МТ (загальний білок з 2,330,27 до 2,060,18 мг/мл, ЛФ з 0,1010,013 до 0,0810,011 мккат/л, ЗПА з 5,750,31 до 5,060,27 нкат/л) було недостовірним (р>0,1). ЗПА після лікування з ОТ, була достовірно нижче (р<0,01), ніж у тих хворих, що отримали традиційне лікування, на відміну від призначення МТ (р>0,5).

Якщо у хворих на ГП ЗПА ротової рідини після закінчення лікування достовірно (р<0,01) зменшилася у всіх групах (лікування з ОТ - з 7,230,45 до 7,230,45, з МТ - з 7,260,46 до 5,320,29, традиційне - з 7,190,46 до 5,810,38 нкат/л, то активність ЛФ лише у пацієнтів тих, що отримали комплексне лікування з ОТ і МТ - відповідно з 0,1270,011 до 0,0800,008 мккат/л - р<0,05 і з 0,1250,011 до 0,0880,007 мккат/л - р<0,02, а вміст загального білка в ротовій рідині лише у хворих, які отримали ОТ з 2,640,26 до 1,840,17 мг/мл (р<0,05). Тоді як в інших групах зниження вмісту загального білка в ротовій рідині було недостовірним (традиційна терапія - з 2,630,31 до 2,350,27 мг/мл, лікування з МТ - з 2,660,24 до 2,120,21 мг/мл). ЗПА ротової рідини після лікування в групі пацієнтів з призначенням ОТ була достовірно нижче (р<0,05), ніж у хворих після традиційного лікування, тоді як при призначенні МТ відмінність у величині даного показника з третьою групою була недостовірною.

Таким чином, встановлено, що СКХ негативно впливає на перебіг ЗП, особливо за наявності переважної оксалурії, про що свідчать результати клінічних індексів, біохімічних показників ротової рідини і порівняльний аналіз ЛК-спектрів ротової рідини і сечі. Аналіз використання ОТ і МТ у хворих на ХКГ і ГП показав, що ефективнішим є призначення ОТ, що підтверджується порівнянням безпосередніх і віддалених результатів лікування.

Висновки

У дисертації наведено нове вирішення наукових завдань про оцінку стану тканин пародонту, біохімічного і субфракційного білкового складу ротової рідини у хворих на ХКГ і ГП з супутньою сечокам'яною хворобою, а також порівняльний аналіз ефективності використання в їх комплексному лікуванні озонотерапії і магнітотерапії.

1. У спостереженнях на 295 пацієнтах із ЗП і без ЗП встановлено, що наявність СКХ негативно впливає на стан тканин пародонту, у вигляді потенціювання запального процесу, про що свідчать більш виражені (р<0,05) зміни клінічних індексів - РМА (Parma), кровоточивості, проб Шиллера-Пісарева і Кулаженко і біохімічних показників ротової рідини - загальний білок (р<0,02), лужна фосфатаза (р<0,02) і загальна протеолітична активність (р<0,01).

2. Вперше доведено, що найбільш негативний вплив на стан тканин пародонту у хворих на ЗП надає наявність СКХ з переважною оксалурією, чим з переважанням уратурії або фосфатурії, що виявляється у вигляді вищих показників клінічних індексів - Грін-Вермільона (р<0,01), РМА (Parma) (р<0,001), ПІ Рассела (р<0,001), кровоточивості (р<0,001), а також підвищенні ЗПА ротової рідини (р<0,001).

3. Вперше встановлено, що у хворих на ЗП на характер ЛК-зрушень ротової рідини істотно впливає наявність СКХ. Якщо у хворих без СКХ в ротовій рідині виявляються лише нормологічний тип спектру і гідролітичні (переважно дистрофічно-подібні) зрушення ЛК-спектру, то за наявності СКХ виявляються також анаболічні зрушення, а серед гідролітичних переважають інтоксикаційно-подібні. При цьому анаболічні зрушення спостерігаються лише у хворих з переважанням оксалурії.

4. При проведенні кореляційного і кластерного аналізу встановлено, що в 22,9 % хворих на ЗП і СКХ відзначається кореляція з високим рівнем достовірності (r>+0,7) між ЛК-спектром ротової рідини і сечі на відміну від хворих на ЗП без СКХ (усі r<+0,32). При цьому найчастіше кореляція з високим рівнем достовірності і збіг зон достовірних об'ємів (в межах довірчих інтервалів 2у) ЛК-спектрів обох біологічних рідин спостерігається у пацієнтів з переважанням оксалурії.

5. Встановлено, що особливістю терапевтичної дії озонотерапії у хворих на ХКГ і ГП є виражений протизапальний ефект (зменшення (р<0,001) показників індексів РМА (Parma), ПІ Рассела, проби Шиллера-Пісарева і біохімічних показників ротової рідини (р<0,05) - вмісту загального білка, активності лужної фосфатази і загальної протеолітичної активності) і ангіопротекторна дія (зменшення індексу кровоточивості - р<0,001, збільшення часу утворення гематоми - р<0,05), які зберігаються у віддаленому періоді (до 6 місяців) після закінчення лікування.

6. Вперше проведений порівняльний аналіз ефективності використання озонотерапії і магнітотерапії в комплексному лікуванні хворих на ХКГ і ГП показав, що озонотерапія сприяє швидшому і вираженому зникненню клінічних проявів захворювання, нормалізації клінічних індексів - ПІ Pacсела (р<0,05), індекс кровоточивості (р<0,02), РМА (Parma) (р<0,02) і проби Кулаженко (р<0,05) а також зниженню (р<0,05) в ротовій рідині вмісту загального білка, активності лужної фосфатази і загальної протеолітичної активності, чим магнітотерапія (зміна всіх показників була недостовірною - р>0,1).

Практичні рекомендації

1. Результати проведених досліджень свідчать про необхідність враховувати при профілактиці і лікуванні захворювань пародонту наявність у пацієнтів сечокам'яної хвороби, особливо при переважній оксалурії, що негативно впливає на стан тканин пародонту.

2. Аналіз порівняльної ефективності використання озонотерапії і магнітотерапії в комплексному лікуванні хворих на ХКГ і ГП дозволяє рекомендувати для досягнення більш вираженого і стійкого протизапального і ангіопротекторного ефекту призначення озонотерапії.

3. Озонотерапію у хворих на ХКГ рекомендується проводити у вигляді полоскань порожнини рота озонованою дистильованою водою, з концентрацією озону 2 мг/л, 2-3 хвилин, курс 9-10 щоденних процедур. У хворих на ГП рекомендується полоскання порожнини рота озонованою дистильованою водою, з концентрацією озону 2 мг/л, 2-3 хвилин, з подальшою інстиляцією дистильованою озонованої води, з тією ж концентрацією озону в пародонтальні кишені, курс 9-10 щоденних процедур.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Косенко К. Н. Риск развития и особенности течения заболеваний пародонта у больных с мочекаменной болезнью / К. Н. Косенко, Л. В. Гончарук // Вісник стоматології. - 2006. - № 3. - С. 28 - 32. Здобувачем проведено клінічне обстеження хворих, статистична обробка результатів дослідження, аналіз отриманих даних та оформлення статті до друку.

2. Косенко К. М. Эффективность использования озонотерапии у пациентов с заболеваниями пародонта и сопутствующей мочекаменной болезнью / К. Н. Косенко, Л. В. Гончарук // Вісник стоматології. - 2006. - № 4. - С. 28 - 32. Здобувачем проведено клінічне обстеження та лікування хворих, статистична обробка і аналіз результатів дослідження та оформлення статті до друку.

3. Гончарук Л. В. Сравнительная эффективность озонотерапии и магнитотерапии при лечении больных генерализованным пародонтитом и мочекаменной болезнью / Л. В. Гончарук // Современная стоматология. - 2007. - № 2. - С. 40 - 44.

4. Гончарук Л. В. Сравнительный анализ эффективности озонотерапии и магнитотерапии в комплексном лечении больных хроническим катаральным гингивитом на фоне мочекаменной болезни / Л. В. Гончарук // Український стоматологічний альманах. - 2007. - № 3. - С. 18 - 23.

5. Сравнительный анализ результатов лазерной корреляционной спектроскопии ротовой жидкости и мочи у больных с заболеваниями пародонта с наличием и отсутствием мочекаменной болезни / К. Н. Косенко, Л. В. Гончарук, Ю. И. Бажора, О. Л. Тымчишин // Вісник стоматології. - 2008. - № 5-6. - С. 33-37. Здобувачем запропонована ідея, проведено збір ротової рідини, аналіз та статистична обробка результатів досліджень, оформлення статті до друку.

6. Методики применения озона в медицине : метод. рекомендации / состав. : И. П. Шмакова, Е. И.Назаров, Е. А. Якименко, А. Е. Поляков, С. Ф. Гончарук, А. Н. Иванов, А. В. Артеменко, Ю. В. Прокопчук, Т. М. Бархоткина, Ю. И. Брезицкий, В. И. Сидоров, С. В. Янко, А. А. Шаповалова, А. Г. Солоденко, С. Н. Коломиец, Л. В. Гончарук, В. С. Рожков, А. В. Касьяненко, Е. О. Рожкова. -- К. : Укрмедпатентинформ, 2004. -- 53 с. Здобувачем написано розділ „Застосування озонотерапії при захворюваннях пародонту”.

7. Гончарук Л. В. Патогенетическое обоснование назначения физических факторов при лечении заболеваний пародонта и кариеса у больных с дизметаболической нефропатией и мочекаменной болезнью / Л. В. Гончарук //Актуальные проблемы физиотерапии, курортологии и медицинской реабилитации : міжнар. наук.-практ. конф., присвячена 45-річчю санаторію «Молдова», Одеса, 20-21 листопада 2002 р.: тези допов. - Одеса, 2002. -- С. 32-33.

8. Гончарук Л. В. Использование озонотерапии при заболеваниях пародонта / Л. В. Гончарук // Вестник физиотерапии и курортологии (Озон в биологии и медицине : II укр.-рос. наук.-практ. конф., Одеса, 20-22 вересня 2004 р. : тези допов.). - 2004. - № 5. - С. 18.

9. Гончарук Л. В. Изменение биохимических показателей ротовой жидкости у больных мочекаменной болезнью - как фактор риска возникновения заболеваний пародонта / Л. В. Гончарук // Біофізичні стандарти та інформаційні технології в медицині : конференція, Одеса, листопад 2005 р.: тези допов. - Одесса : Астропринт, 2005. - C. 16-17.

10. Гончарук Л. В. Особенности влияния на возникновение и течение заболеваний пародонта мочекаменной болезни / Л. В. Гончарук // Розвиток наукових досліджень`2006 : II міжнар. наук.-практ. конф., Полтава, 27-29 лист. 2006 р. : тези допов. - Полтава : Інтер Графіка, 2006. - Т. 5. - С. 17-18.

11. Косенко К. Н. Сравнительный анализ противовоспалительного действия озонотерапии и магнитотерапии у больных генерализованным пародонтитом с сопутствующей мочекаменной болезнью / К. Н. Косенко, Л. В. Гончарук // Аллергология и иммунология (XI міжнар. конгрес з реабілітації в медицині та імунореабілітації та IV Європ. конгрес з астми, Іспанія, 22-29 квітня 2006 р.: тези допов.). - 2006. - Т. 7, № 1. -- С. 131. Здобувачем запропонована ідея, проведено обробка і аналіз результатів дослідження та оформлення тез до друку.

12. Косенко К. Н. Эффективность местного применения озонированной дистиллированной воды у больных генерализованным пародонтитом с сопутствующей мочекаменной болезнью / К. Н. Косенко, Л. В. Гончарук // Вестник физиотерапии и курортологии (Озон в биологии и медицине : III укр.-рос. наук.-практ. конф., Севастополь, 28-30 квітня 2006 р.: тези допов.). - 2006. - № 5. - С. 46 - 47. Здобувачем проведено клінічне обстеження та лікування хворих, статистична обробка результатів дослідження та оформлення тез до друку.

13. Гончарук Л. В. Эффективность комплексного лечения больных хроническим катаральным гингивитом с использованием магнитотерапии и озонотерапии / Л. В. Гончарук // Біофізичні стандарти та інформаційні технології в медицині : конференція, Одеса, листопад 2006 р.: тези допов. - Одесса : Астропринт, 2006. - C. 23 -24.

14. Косенко К. Н. Особенности биохимических показателей ротовой жидкости у больных генерализованным пародонтитом с разными формами сопутствующей мочекаменной болезни / К. Н. Косенко, Л. В. Гончарук // Наукові дослідження - теорія та експеримент`2006 : II міжнар. наук.-практ. конф., Полтава, 15-17 травня 2006 р. : тези допов. - Полтава : Інтер Графіка, 2006. - Т. 8. - С. 40 - 42. Здобувачем проведено клінічне обстеження хворих, збір ротової рідини, статистична обробка з результатів дослідження та оформлення тез до друку.

15. Гончарук Л. В. Сравнительное изучение состояния тканей пародонта и биохимических показателей ротовой жидкости у больных заболеваниями пародонта с наличием и отсутствием мочекаменной болезни / Л. В. Гончарук // Лікування та реабілітація у загальній практиці-сімейній медицині : Укр. респ. наук.-практ. конф., 11-12 трав. 2007 р., Одеса : тези доп.- Одеса, 2007.-С. 23-24.

16. Гончарук Л. В. Содержание минеральных элементов у больных мочекаменной болезнью и заболеваниями пародонта в различных биологических средах организма / Л. В. Гончарук // Наукові дослідження - теорія та експеримент 2007 : III міжнар. наук.-практ. конф., 14-16 травня 2007 р., Полтава : тези доп. - Полтава : Інтер Графіка, 2007. - Т. 6. - С. 12 - 14.

17. Гончарук Л. В. Результаты использования местной озонотерапии у больных хроническим катаральным гингивитом и мочекаменной болезнью / Л. В. Гончарук // Актуальные проблемы курортологии и медицинской реабилитации : міжнар. наук.-практ. конф., присвячена 50-річчю санаторію «Молдова», 23-24 жовтня 2007 р., Одеса : тези допов. - Одеса, 2007. - С. 39.

18. Гончарук Л. В. Динамика клинических и лабораторных показателей у больных хроническим катаральным гингивитом и мочекаменной болезнью под влиянием озонотерапии / Л. В. Гончарук // Вісник стоматології (Досягнення та перспективи розвитку сучасної стоматології : наук.-практ. конф. з міжнар. участю з нагоди 80-річчя з дня заснування Інституту стоматології АМН України, Одеса, 3-4 квітня 2008 р. : тези доп.). - 2008. - № 1. - С. 25 - 26.

19. Особенности лазерно-корреляционных спектров ротовой жидкости у больных заболеваниями пародонта и мочекаменной болезнью / К. Н. Косенко, Ю. И. Бажора, Л. В. Гончарук, О. Л. Тимчишин // Лікування та реабілітація у загальній практиці-сімейній медицині : II Укр. респ. наук.-практ. конф., 15-16 травня 2008 р., Одеса : тези доп. - Одеса, 2008. - С. 36 - 37. Здобувачем запропонована ідея, проводилися збір ротової рідини, аналіз та статистична обробка результатів досліджень, оформлення тез до друку.

Анотація

Гончарук Л.В. Особливості клінічного перебігу та лікування запальних захворювань пародонту у хворих на сечокам'яну хворобу. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.22 - стоматологія. - Державна установа «Інститут стоматології АМН України», Одеса, 2009.

Дисертація присвячена проблемі підвищення ефективності лікування хронічного катарального гінгівіту і генералізованого пародонтиту почат.-I ступеня у хворих на сечокам'яну хворобу на підставі вивчення стану тканин пародонту, біохімічного і субфракційного білкового складу ротової рідини і порівняльної ефективності використання в їх комплексному лікуванні озонотерапії і магнітотерапії.

Встановлено, що сечокам'яна хвороба негативно впливає на перебіг ЗП, особливо за наявності переважної оксалурії, про що свідчать результати клінічних індексів, біохімічних показників ротової рідини і порівняльний аналіз лазерно-кореляційних спектрів ротової рідини і сечі.

Вперше встановлено, що наявність СКХ у хворих із ЗП істотно впливає на характер зрушень лазерно-кореляційних спектрів ротової рідини. Якщо у хворих без СКХ в ротовій рідині виявляються лише нормологічний тип спектру і гідролітичні (переважно дистрофічно-подібні) зрушення ЛК-спектру, то за наявності СКХ виявляються також анаболічні зрушення, а серед гідролітичних переважають інтоксикаційно-подібні.

Вперше проведений порівняльний аналіз ефективності використання озонотерапії і магнітотерапії в комплексному лікуванні хворих ХКГ і ХГП показав, що озонотерапія оказує більш виражену протизапальну і ангиопротекторну дію, чим магнітотерапія. Терапевтичний ефект озонотерапії зберегаєтся у віддаленому періоді (до 6 місяців) після закінчення лікування.

Ключові слова: гінгівіт, генералізований пародонтит, сечокам'яна хвороба, лазерно-кореляційні спектри ротової рідини і сечі, озонотерапія, магнітотерапія.

Аннотация

Гончарук Л.В. Особенности клинического течения и лечения заболеваний пародонта у больных мочекаменной болезнью. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени ...