Застосування дротяних стентів, що саморозширюються, при пухлинному враженні стравоходу
Умови та особливості лікування хворих на ускладнений рак стравоходу, шлунка з поширенням на стравохід та екстраезофагеальні пухлини із застосуванням внутрішньостравохідних стентів, що саморозширюються. Оцінка та медичне обґрунтування його ефективності.
| Рубрика | Медицина |
| Вид | автореферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 26.08.2015 |
| Размер файла | 33,5 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
Застосування дротяних стентів, що саморозширюються, при пухлинному враженні стравоходу
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук
Загальна характеристика роботи
Актуальність теми. Щороку в світі реєструють майже 400 тис хворих на рак стравоходу, в Україні - біля 2 тис. Лікування хворих на рак стравоходу є актуальною і складною проблемою клінічної онкології. Захворювання характеризується несприятливим перебігом. Понад 80% хворих на момент встановлення діагнозу неоперабельні. Це зумовлено швидким поширенням злоякісного процесу як місцево, так і шляхом метастазування. Доводиться констатувати, що на теперішній час більша частина хворих на рак стравоходу підлягає лише паліативному та симптоматичному лікуванню (В.Л. Ганул, С.И. Киркилевский, 2003).
Найбільш частими ускладненнями прогресуючого раку стравоходу є дисфагія та стравохідні нориці. Дисфагія є одним з найтяжчих симптомів, відомих медицині. Вона дуже тяжко переноситься хворими і швидко спричиняє виникнення аліментарної кахексії. Стравохідна нориця - це ускладнення, яке унеможливлює виконання будь-якої спеціальної терапії, зумовлює швидку смерть таких хворих.
Дисфагія і стравохідні нориці спостерігають і при поширенні на стравохід пухлин суміжних органів або метастазів пухлин іншої локалізації: раку легені, молочної залози, злоякісних пухлин середостіння, підшлункової залози, нирок, передміхурової залози, раку сечового міхура, гепатоцелюлярного раку та інших (E. Tsubouchi, 2005).
Для усунення дисфагії застосовують різні лікувальні заходи: формують обхідні анастомози та гастростоми, встановлюють жорсткі внутрішньостравохідні протези, здійснюють бужування, електро - або лазерну коагуляцію пухлин, тощо (А.С. Мамонтов, В.В. Соколов, 2003). Проте всі ці методи не завжди ефективні і жоден з них повністю не вирішує проблему.
До недавнього часу способів лікування стравохідної нориці взагалі не було.
Ситуація докорінно змінилася, коли був винайдений внутрішньостравохідний дротяний стент, що саморозширюється (E. Frimberger 1983).
Впровадження цього методу дало можливість ефективно боротися з наведеними ускладненнями. Проте, й досі, через невирішені питання, зокрема: техніки встановлення стентів, ускладнень стентування, показань та протипоказань до використання стентів, стентування при пухлинному ураженні стравоходу використовують вкрай обмежено.
Не вивчені можливості проведення променевої, хіміо-, або хіміо-променевої терапії у хворих, яким встановлені внутрішньостравохідні стенти. Поряд з цим, вирішення цих проблем сприятиме значному покращанню результатів консервативного лікування хворих на рак стравоходу, істотному поліпшенню якості життя більшості пацієнтів (W. Ross, F. Alkassab, 2007).
Майже не досліджена можливість використання стентів для лікування ускладнень після радикальних операцій на стравоході - неспроможності анастомозу та його рубцевої стриктури.
Таким чином, розв'язання окреслених проблем, пов'язаних з використанням стравохідних стентів, сприятиме поліпшенню результатів лікування хворих, що зумовлює актуальність обраного напрямку досліджень.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дослідження виконане відповідно до планової науково-дослідної роботи Національного інституту раку: «Розробити ефективні методи покращання результатів лікування та поліпшення якості життя хворих на злоякісні пухлини органів грудної порожнини» (№ держреєстрації 0106U000572).
Мета дослідження.
Поліпшити результати лікування хворих з пухлинним ураженням стравоходу шляхом використання дротяних внутрішньостравохідних стентів, що саморозширюються.
Задачі дослідження.
1. Проаналізувати результати лікування хворих з пухлинним ураженням стравоходу, ускладненим дисфагією та стравохідною норицею, використанням загальноприйнятих методів.
2. Розробити методи лікування хворих на ускладнений рак стравоходу, рак шлунка з поширенням на стравохід та екстраезофагеальні пухлини із застосуванням внутрішньостравохідних стентів, що саморозширюються.
3. Оцінити ефективність лікування хворих з використанням розроблених методів за найближчими та віддаленими результатами.
4. Розробити рекомендації для практичного використання внутрішньостравохідних стентів, що саморозширюються.
Об'єкт дослідження: ускладнений рак стравоходу та рак шлунка з поширенням на стравохід.
Предмет дослідження: використання стравохідних стентів у лікуванні хворих з ускладненим раком стравоходу та раком шлунка з поширенням на стравохід.
Методи дослідження: рентгенологічні, ендоскопічні - для контролю встановлення стентів і ефективності лікування; лабораторні клінічні, цитологічні, морфологічні - для підтвердження діагнозу, вибору методів лікування; клінічне спостереження - для оцінки безпосередньої ефективності лікування та вивчення віддалених результатів; Статистична обробка - для аналізу та узагальнення одержаних даних.
Наукова новизна одержаних результатів.
Вперше встановлено, що використання стравохідних стентів, що саморозширюються, є методом вибору у лікуванні таких ускладнень поширеного раку стравоходу та екстраезофагеальних пухлин, як дисфагія та стравохідна нориця.
Вперше систематизовані показання та протипоказання до використання внутрішньостравохідних стентів, що саморозширюються; зокрема доведено, що абсолютних протипоказань до стентування не існує, а відносні протипоказання можуть бути зумовлені лише термінальним станом пацієнтів та певною локалізацією пухлини.
Розроблені нові та оптимізовані існуючі методи встановлення внутрішньостравохідних стентів, а також способи корекції технічних ускладнень стентування. Одержані 2 патенти на корисні моделі: пристрій для встановлення внутрішньостравохідних стентів та пристрій для їх видалення.
Вперше доведено, що застосування стравохідних стентів, що саморозширюються, радикально вирішує проблему лікування пацієнтів з неспроможністю стравохідних анастомозів.
Вперше визначено, що встановлення стравохідних стентів у хворих на рак стравоходу та екстрастравохідні пухлини не тільки не виключає можливості використання променевої та хіміотерапії, а й створює більш безпечні умови для застосування цих методів лікування, що зумовлене нівелюванням такого чинника, як наявність або загроза розпаду пухлини з формуванням стравохідної нориці.
Практичне значення одержаних результатів.
Використання стравохідних стентів за розробленими у ході виконання дисертаційної роботи методами та способами корекції технічних ускладнень стентування, а також за умови додержання розроблених показань і протипоказань до стентування дозволяє якісно поліпшити медичну допомогу хворим на поширений та ускладнений рак стравоходу, рак шлунка з поширенням на стравохід і екстрастравохідні пухлини.
Застосування стентів у неоперабельних хворих на рак стравоходу, ускладнений дисфагією, покращує якість їх життя: поліпшує фізичний статус за шкалою ECOG з (2,1±0,05) до (1,6±0,1) бала (Р<0,001), за шкалою Карновського - з (28,7±0,5) до (42,7±2,3)% (Р<0,001). Середній ступінь дисфагії зменшується з (3,1±0,36) до (1,2±0,56) (Р<0,05), 8-місячна виживаність підвищується з (1,6±1,61) до (10,9±3,72)% (Р<0,05) та відмічається подовження середньої тривалості життя з (82±8,18) до (103±8,85) дня (Р<0,05).
У хворих на рак стравоходу, ускладнений стравохідною норицею, використання стентів дозволяє досягти її герметизації у 96±3,92% пацієнтів і, тим самим, зменшити чи повністю усунути тяжкі гнійно-септичні ускладнення. Досягається достовірне поліпшення фізичного статусу за шкалою ECOG - з (2,5±0,1) до (1,8±0,2) бала (Р<0,01), за шкалою Карновського - з (24,6±1,0) до (42,1±3,2)% (Р<0,001). Спостерігається збільшення середньої тривалості життя з (34±5,8) до (94±19,7) дня (Р<0,05).
Встановлення стравохідних стентів є найсучаснішим і найефективнішим методом лікування неспроможності стравохідних анастомозів, яка виникає після операцій з приводу раку стравоходу та шлунка. Безпосередня ефективність лікування становить (93,4±6,41)%; фізичний статус достовірно покращується за шкалою ECOG з (3,7±0,1) до (2,1±0,2) бала (Р<0,001), за шкалою Карновського - з (22,6±0,4) до (44,0±3,1)% (Р<0,001); спостерігається тенденція до зменшення летальності хворих з 71,4% (при хірургічному лікуванні), або з 47,3% (при консервативному лікуванні) - до 13,3%. У хворих з рубцевим звуженням анастомозів шляхом стентування досягнуте поліпшення показників фізичного статусу за шкалою ECOG з (1,0±0,0) до (0,6±0,2) бала (Р<0,05), за шкалою Карновського - з 50,0±0,0 до 70,0±2,7% (Р<0,001), зменшення дисфагії - з 3,0±0,0 до 0,6±0,2 (Р<0,001).
Встановлення стравохідних стентів є ефективним методом лікування хворих на екстрастравохідні пухлини, ускладнені дисфагією та стравохідною норицею. Симптоматичний ефект (відновлення прохідності стравоходу, герметизація нориці) досягається при цьому у (95,6±4,19)% хворих, фізичний статус за шкалою ECOG покращується з (2,1±0,1) до (1,7±0,2) бала (Р<0,05); за шкалою Карновського - з (29,6±1,4) до (36,0±2,2)% (Р<0,01). Тривалість життя пацієнтів становить у середньому (44±7,3) дня.
Особистий внесок здобувача полягає в розробці всіх наукових положень дисертації. Здобувачем особисто виконано стентування 27 хворим на злоякісні пухлини стравоходу, шлунка з поширенням на стравохід та екстрастравохідні пухлини.
Особисто дисертантом зібрані дані, проведена обробка первинної документації та матеріалу, статистична обробка результатів та їх інтерпретація.
У співавторстві розроблені нові методи встановлення стентів, запатентовані пристрої для їх встановлення і видалення.
У наукових статтях, опублікованих у співавторстві, фактичний матеріал зібраний під час виконання дисертаційної роботи, а участь здобувача включає бібліографічний пошук, обробку та аналіз одержаних даних і результатів, формулювання висновків.
Апробація результатів дисертації.
Основні положення дисертації викладені та обговорені на: ХІ з'їзді онкологів України (Крим, Судак, 2006); науково-практичній конференції з міжнародною участю «Новітні технології в спеціалізованій медичній допомозі», присвяченій 145 - річчю заснування Київської обласної клінічної лікарні (Київ, 2007); ІІ з'їзді МАЕХІР «Інтервенційна радіологія і ендоваскулярна хірургія ХХІ століття» (Крим, Феодосія, 2008); науково-практичній конференції «Актуальні питання діагностики і лікування пухлин органів грудної порожнини» (Київ, 2008).
Публікації. Основний зміст дисертації викладений у 5 публікаціях, у тому числі 3 - у журналах, наведених у переліку, затвердженому ВАК України, 2 - у матеріалах і тезах наукових конференцій та з'їздів, одержані 2 патенти України на корисні моделі.
Структура дисертації.
Дисертація викладена українською мовою на 145 сторінках машинописом. Робота складається з таких розділів: вступ, огляд літератури, матеріали та методи, результати дослідження, аналіз та узагальнення результатів досліджень, висновки, практичні рекомендації, список використаних джерел.
Робота ілюстрована 16 рисунками та 40 таблицями.
Список використаних літературних джерел містить 147 найменувань і займає 16 сторінок.
Основний зміст роботи
рак стравохід екстраезофагеальний стент
Матеріали і методи дослідження
Дослідження проведене на базі Національного інституту раку і Київської міської онкологічної лікарні.
Стентування здійснене 143 хворим на рак стравоходу, рак шлунка з поширенням на стравохід, злоякісні екстрастравохідні пухлини.
В основну групу включені 120 хворих на неоперабельний ускладнений рак стравоходу і рак шлунка з поширенням на стравохід, яким встановлені стенти. До контрольної групи увійшли 120 хворих на неоперабельний ускладнений рак стравоходу і рак шлунка з розповсюдженням на стравохід, яким проведене загальноприйняте лікування. За основними параметричними і прогностичними чинниками обидві групи спів ставні.
Стадію захворювання (поширення пухлинного процесу) у хворих визначали за допомогою клінічних та інструментальних методів дослідження: рентгенографії, езофагогастродуоденоскопії, фібробронхоскопії, комп'ютерної томографії органів грудної та черевної порожнини, ультразвукового дослідження черевної порожнини, діагностичної операції. Для верифікації діагнозу проводили морфологічне дослідження біопсійного матеріалу, отриманого під час ендоскопічного дослідження.
Основна (ОГ) і контрольна (КГ) групи за видами ускладнень були розділені на три підгрупи.
Підгрупа 1 - пацієнти на неоперабельний рак стравоходу та шлунка з поширенням на стравохід, ускладненим дисфагією.
В основну підгрупу ОП-1 увійшли 70 хворих на неоперабельний рак стравоходу і рак шлунка з поширенням на стравохід з дисфагією, яким були встановлені стравохідні стенти.
Контрольну підгрупу КП-1 склав 61 хворий на неоперабельний рак стравоходу і рак шлунка з поширенням на стравохід, яким були виконані симптоматичні оперативні втручання для забезпечення харчування (гастростомія, єюностомія).
Підгрупа 2 - хворі на неоперабельний рак стравоходу, ускладнений стравохідною норицею.
В основну підгрупу ОП-2 увійшли 24 хворих на рак стравоходу, ускладнений стравохідною норицею, яким встановлені стенти; в контрольну підгрупу КП-2 - 17 хворих на рак стравоходу, ускладнений стравохідною норицею, яким виконана гастростомія, єюностомія або проведена консервативна терапія.
Підгрупа 3 - хворі з ускладненнями стравохідних анастомозів.
Основну підгрупу ОП-3 склали 15 хворих із неспроможністю анастомозів і 11 - з післяопераційним рубцевим звуженням анастомозу, яким встановлені стенти.
До контрольної підгрупи КП-3 увійшли 42 хворих з ускладненнями стравохідних анастомозів, у 14 з них виконані оперативні втручання для закриття дефекту анастомозу або для створення умов для його загоєння, у 19 - проведена консервативна терапія з приводу неспроможності анастомозів, у 9 хворих з стенозом стравохідних анастомозів здійснювали бужування і електрокоагуляцію ділянок стриктур.
В окрему групу виділені хворі на злоякісні екстрастравохідні пухлини, ускладнені дисфагією і стравохідними норицями (23 пацієнта).
Ефективність лікування вивчали з застосуванням загальновизнаних методів: фізичний статус хворих оцінювали за шкалою ECOG і шкалою Карновського, оцінювали ступінь дисфагії. Також вивчали ускладнення стентування, показники виживаності хворих.
Всім пацієнтам встановлені стенти українського виробництва, які виготовляють з Z-подібної сталевої пружини, вкриті політетрафторетиленом. Для попередження міграції верхня частина стентів залишалась непокритою (так звана «корона»).
Довжина стентів коливалася від 6 до 20 см, найбільш часто застосовували стенти довжиною 14 см. В основному, діаметр стентів був 2 см. Якщо просвіт стравоходу мав значне розширення, особливо при наявності нориці, використовували стенти діаметром 3 см.
Перед встановленням стенти містилися в доставляючих пристроях з зовнішнім діаметром від 5 до 10 мм.
Стентування проводили під контролем рентгеноскопії або інтраопераційно.
Встановлення стентів під контролем рентгенологічного дослідження було двох видів.
Основний спосіб - введення стента одночасно з доставляючим пристроєм. Пацієнти приймали водорозчинний контраст - для визначення рівня початку й закінчення стриктури або для візуалізації нориці. Ці ключові орієнтири відзначали на шкірі передньої грудної стінки рентгеноконтрастними мітками. Через рот у стравохід вводили ангіографічний катетер з провідником-струною типу «J» і під контролем рентгенологічного дослідження проводили його через звужену ділянку стравоходу в шлунок, після чого катетер витягали, залишаючи в стравоході струну. По проведеному провіднику вводили доставляючий пристрій із стентом, і під рентгеноскопічним контролем просували його до необхідного рівня. Після цього доставляючий пристрій видаляли, а стент залишався в просвіті органа (завдяки використанню нерухомого штовхача, вміщеного усередині пристрою) і розправлявся.
Допоміжний спосіб - введення доставляючого пристрою, що містить не стент, а буж, з подальшим бужуванням стравоходу, видаленням бужа й введенням стента в доставляючий пристрій через його ротовий торець.
Нами вдосконалена система доставки стентів (патент на корисну модель UA 26567 U).
Інтраопераційно встановлювали стенти під час експлоративних втручань, якщо видалити пухлину було неможливо. Метод інтраопераційного встановлення стентів такий самий, як і встановлення стента під контролем рентгенологічного дослідження, з використанням струни-провідника і доставляючого пристрою. Положення стента в момент його розправлення контролювали мануально, пальпуючи стравохід вище й нижче пухлини.
Ускладнення, пов'язані з стентуванням, спостерігали у 34 (28,3% ± 4,11%) хворих.
При ускладненнях стентування застосовувалися наступні технічні прийоми: ендоскопічну корекцію положення стентів, встановлення додаткових стентів, видалення та повторне встановлення стентів, оперативне втручання. Для видалення стентів розроблений оригінальний пристрій (патент на корисну модель UA 26568 U).
Після встановлення стентів спеціальне лікування (хіміопроменева терапія) проведене 30 хворим.
Результати лікування хворих на рак стравоходу та шлунка з поширенням на стравохід із дисфагією.
Задовільні безпосередні результати стентування при дисфагії (ОП-1) досягнуті у 69 (98,7% ± 1,35%) хворих. Показники фізичного статусу після стентування поліпшились: за шкалою ECOG - з (2,1±0,05) до (1,6±0,1) бала (Р<0,001), за шкалою Карновського - з (28,7±0,5) до (42,7±2,3)% (Р<0,001). Ступінь дисфагії знизився у середньому з 3,1±0,36 до 1,2±0,56 (Р<0,05).
Ускладнення стентування виникли у 18 (25,7% ± 5,22%) хворих. Найбільш часто ускладнення спостерігали у хворих на рак шлунка з поширенням на стравохід - у 9 (56,25% ± 12,4%) з 16 хворих.
Тривалість життя хворих у підгрупі ОП-1 становила в середньому (103±8,85) дні, медіана життя - 86 днів, максимальна тривалість життя - 450 днів.
У 20 хворих, яким проведене спеціальне лікування (променева і хіміотерапія) після стентування тривалість життя становила у середньому (103±7,95) дня.
В контрольній підгрупі КП-1 показники фізичного статусу після лікування не змінилися. Ускладнення виникли у 10 (16,4%) хворих, 4 (6,6%) хворих після операції померли. Тривалість життя хворих на рак стравоходу і рак шлунка з поширенням на стравохід з дисфагією, яким накладено гастростому (єюностому) становила в середньому (82±8,18) дня, максимальна тривалість життя - 11 міс.
Результати лікування хворих на рак стравоходу із стравохідною норицею.
Задовільні безпосередні результати стентування досягнуті у 24 (96% ± 3,92%) хворих підгрупи ОП-2. Після стентування в них відзначене достовірне поліпшення фізичного статусу: за шкалою ECOG - з (2,5±0,1) до (1,8±0,2) бала (Р<0,01), за шкалою Карновського - з (24,6±1,0) до (42,1±3,2)% (Р<0,001).
В КП-2 показники якості життя погіршилися: за шкалою ECOG - з (2,4±0,1) до (3,3 ± 0,2) бала (Р<0,001), за шкалою Карновського - з (26,5±1,2), до (21,2±3,1)% (Р<0,05), що пояснювалось маніфестацією септичних ускладнень.
Ні один хворий КП-2 не прожив більше 3 міс, а в ОП-2 - 2 хворих прожили 10 місяців.
У хворих ОП-2 відмічено збільшення тривалості життя у середньому з (34±5,8) до (94±19,7) дня.
У хворих з стравохідною норицею, яким проведена хіміо-променева терапія після стентування, тривалість життя становила у середньому (95±10,0) днів.
Результати лікування хворих із ускладненнями стравохідних анастомозів.
З 15 пацієнтів ОП-3, з неспроможністю стравохідних анастомозів, після встановлення стента, герметизація дефекту анастомозу досягнута у 14 (93,4% ± 6,41%). У строки спостереження через 1 тиж у хворих відзначено позитивну динаміку: фізичний статус достовірно поліпшився: за шкалою ECOG - з (3,7±0,1) до (2,1±0,2) бала (Р<0,001), за шкалою Карновського - з (22,6±0,4) до (44,0±3,1)% (Р<0,001). Померли 2 (13,3% ± 8,77%) хворих (через ускладнення, не пов'язані зі стентуванням).
У хворих підгрупи КП-3, яким здійснене хірургічне втручання, результати лікування були значно гіршими: показники фізичного статусу за шкалою ECOG - з (3,2±0,2) до (3,6±0,1) бала (Р<0,05), за шкалою Карновського - з (21,4±1,4) до (18,6±2,8)% (Р<0,05). Померли 10 (71,4% ± 12,08%) хворих.
У хворих КП-3, яким проводили консервативне лікування неспроможності анастомозу показники фізичного статусу мали тенденцію до покращання: за шкалою ECOG - з (3,4±0,1) до (3,1±0,3) бала (Р>0,05), за шкалою Карновського - з (22,6±0,4) до (26,7±4,3)% (Р>0,05), померли 9 (47,3±11,45%) хворих.
Таким чином, використання стентів при неспроможності анастомозів після операцій на стравоході сприяє значному (з 71,4 до 13,3%) зменшенню смертності хворих.
У хворих з післяопераційним рубцевим стенозом анастомозу після встановлення стентів досягнуто стійке відновлення прохідності стравоходу, про що свідчило зменшення дисфагії з 3,0±0,0 до 0,6±0,52. В контрольній групі - зменшилась з 3,0±0,0 до 0,8±0,1 (Р<0,001)
Результати лікування хворих на ускладнені злоякісні екстрастравохідні пухлини.
При використанні стентів в цій групі хворих одержані задовільні безпосередні результати в усіх пацієнтів. Ступінь дисфагії зменшився з 3,0±0,2 до 1,7±0,7 (Р<0,001). В усіх пацієнтів досягнута герметизація стравохідної нориці. Фізичний статус поліпшився: за шкалою ECOG - з (2,1±0,1) до (1,7±0,2) бала (Р<0,05), за шкалою Карновського - з (29,6±1,4) до (36,0±2,2)% (Р<0,01).
Тривалість життя хворих становила в середньому (44±7,3) дня, максимальна тривалість життя - 4 міс. У хворих, яким після стентування проведена хіміотерапія, тривалість життя становила (75±14,23) дня.
Аналіз і узагальнення результатів дослідження
Задовільний результат стентування був досягнутий у 98,6% хворих на рак стравоходу і рак шлунка з поширенням на стравохід, ускладнений дисфагією, хворих. Ступінь дисфагії зменшився з 3,1±0,36 до 1,2±0,56 (Р<0,05). Ускладнення виникли у 18 (25,7% ± 5,22%) хворих. Тривалість життя хворих становила у середньому 103 дня. Максимальна тривалість життя після стентування - 450 днів (18 міс). Ці результати корелюють з даними M. Homs і співавторів (2004), які відзначали задовільні результати стентування у 86 - 98% хворих на рак стравоходу ускладнений дисфагією, зменшення ступеня дисфагії з 3,1 до 1,2, частота ускладнень, пов'язаних з стентуванням, становила 30%, тривалість життя - від 68 до 168 днів.
При стентуванні з приводу раку стравоходу, ускладненого норицею, задовільні результати досягнуті у 24 (96% ± 3,92%) пацієнтів. Ускладнення виникли у 8 (33,3% ± 9,62%) хворих. Тривалість життя у середньому 94 дня, максимальна - 270 днів. За даними W. Ross і співавторів (2007), успішний результат при застосуванні стентів для герметизації нориці стравоходу досягнутий у 80 - 95% спостережень, частота ускладнень - 43%. Середня тривалість життя у пацієнтів, яким вдалося повністю закрити езофагореспіраторну норицю, була значно більшою, ніж у хворих, за невдалого стентування (відповідно 15,1 та 6,2 тиж, Р<0,05).
При виникненні післяопераційної неспроможності стравохідно-шлункових і стравохідно-кишкових анастомозів дефекти герметизовані у (93,4±6,41)% хворих. Післяопераційна летальність зменшилась до (13,3±8,77)%. Ускладнення стентування виникли у 5 (33,3% ± 9,62%) пацієнтів. За даними W. Kauer (2008), при стентуванні, проведеному з приводу неспроможності анастомозів після операцій на стравоході, ефективність лікування становила 95 - 100%, ускладнення стентування виникли у 25 - 33% хворих.
Використання стентів у хворих з рубцевим стенозом анастомозу забезпечило стійке відновлення прохідності стравоходу, не вимагало виконання додаткових повторних втручань. З 11 хворих ускладнення виникли у 3 (27,3% ± 13,43%). Порівнюючи результати стентування хворих з рубцевим стенозом анастомозів з даними інших дослідників, потрібно зауважити, що найбільш перспективним є тимчасове встановлення стентів і використання стентів, виготовлених з матеріалів, що розсмоктуються (Y. Saito, 2007).
Результативність стентування у хворих на екстрастравохідні пухлини із дисфагією нижча, ніж у хворих на рак стравоходу. Ступінь дисфагії у цих пацієнтів зменшився з 3,0±0,2 до 1,7±0,7 (Р<0,001). За наявності екстрастравохідних пухлин, ускладнених стравохідною норицею, герметизація її досягнута в усіх спостереженнях. В літературі наведені лише поодинокі повідомлення про успішне використання стентів при дисфагії спричиненій екстрастравохідними пухлинами, систематизованих досліджень з цієї проблеми немає.
Висновки
Дисертація є завершеною науково-дослідною роботою. В ній представлені та обґрунтовані положення, сукупність яких дозволяє вирішити актуальне завдання в онкології - підвищення ефективності лікування неоперабельних хворих з пухлинним ураженням стравоходу, ускладненим дисфагією та стравохідною норицею, а також ускладнень радикальних операцій на стравоході - неспроможності анастомозу та його рубцевої стриктури - шляхом застосування дротяних внутрішньостравохідних стентів, які саморозширюються.
1. Показаннями до використання внутрішньостравохідних стентів, які саморозширюються, є злоякісні пухлинні ураження стравоходу у неоперабельних хворих, ускладнені порушенням його прохідності та норицею. Абсолютних протипоказань до стентування немає, відносні протипоказання зумовлені лише термінальним станом пацієнтів та особливостями локалізації пухлини (шийний відділ стравоходу, стравохідно-шлунковий перехід тощо).
2. Встановлення стравохідних стентів за розробленими методиками є високоефективним методом поліпшення прохідності стравоходу у неоперабельних хворих на рак стравоходу, ускладнений дисфагією, що проявляється покращанням якості життя пацієнтів: поліпшенням фізичного статусу за шкалою ECOG - з (2,1±0,05) до (1,6±0,1) бала (Р<0,001), за шкалою Карновського - з (28,7±0,5) до (42,7±2,3)% (Р<0,001); зменшенням середнього ступеня дисфагії з 3,1±0,36 до 1,2±0,56 (Р<0,05); а також, підвищенні 8-місячної виживаності з (1,6±1,61) до (10,9±3,72)% (Р<0,05); збільшення середньої тривалості життя з (82±8,18) до (103±8,85) дня (Р<0,05).
3. Стентування стравоходу є методом вибору у хворих на рак стравоходу, ускладнений стравохідною норицею, воно дозволяє досягти закриття нориці у (96±3,92)% пацієнтів, зменшити чи повністю усунути тяжкі гнійно-септичні ускладнення. Завдяки цьому вдається досягти достовірного поліпшення фізичного статусу хворих: за шкалою ECOG - з (2,5±0,1) до (1,8±0,2) бала (Р<0,01), за шкалою Карновського - з (24,6±1,0) до (42,1±3,2)% (Р<0,001). Відзначено збільшення середньої тривалості життя з (34±5,8) до (94±19,7) дня (Р<0,05).
4. Встановлення стентів у хворих на рак стравоходу створює більш безпечні умови для подальшого застосування променевої та хіміотерапії, що зумовлене нівелюванням такого чинника, як наявність або загроза розпаду пухлини з утворенням стравохідної нориці.
5. Встановлення стравохідних стентів є найсучаснішим і найбільш ефективним методом лікування неспроможності стравохідних анастомозів, яка виникає після операцій з приводу раку стравоходу та шлунка. Безпосередня ефективність лікування становить (93,4±6,41)%; фізичний статус достовірно поліпшується: за шкалою ECOG - з (3,7±0,1) до (2,1±0,2) бала (Р<0,001), за шкалою Карновського - з (22,6±0,4) до (44,0±3,1)% (Р<0,001); спостерігається тенденція до зменшення летальності з 71,4% (при хірургічному лікуванні неспроможності), або з 47,3% (при консервативному лікуванні) до 13,3%.
6. Встановлення стравохідних стентів є ефективним методом лікування хворих на екстрастравохідні пухлини, ускладнені дисфагією та стравохідними норицями. Симптоматичний ефект (відновлення прохідності стравоходу, герметизація нориці) досягнутий, при цьому, у (95,6±4,19)% хворих. Ступінь дисфагії у цих пацієнтів зменшився з 3,0±0,2 до 1,7±0,7 (Р<0,001). Фізичний статус поліпшився за шкалою ECOG з (2,1±0,1) до (1,7±0,2) бала (Р<0,05); за шкалою Карновського - з (29,6±1,4) до (36,0±2,2)% (Р<0,01). Середня тривалість життя пацієнтів становила 44 дня.
Список опублікованих праць
Стентирование пищевода / С.И. Киркилевский, В.Л. Ганул, А.М. Козачук, А.В. Лукашенко, Ю.Н. Кондрацкий, П.С. Крахмалев, Т.Н. Чернобай, С.Н. Крахмалев, С.Л. Зайцев // Журн. АМН України. - 2007. - Т.13, №4. - С. 700-716.
Особистий внесок здобувача: пошук літературних джерел, статистична обробка первинної документації та аналіз результатів.
Стентирование пищевода при дисфагии, пищеводных свищах / С.И. Киркилевский, В.Л. Ганул, А.М. Козачук, А.В. Лукашенко, Ю.Н. Кондрацкий, П.С. Крахмалев, Т.Н. Чернобай, С.Н. Крахмалев, С.Л. Зайцев // Збірник наукових праць співробітників НМАПО імені П.Л. Шупика. - 2007. - Вип. 16, кн. 4. - С. 149-157.
Особистий внесок здобувача: пошук літературних джерел, статистична обробка первинної документації та аналіз результатів.
Кіркілевський С.І. Використання внутрішньостравохідного стента для лікування стравохідної нориці / С.І. Кіркілевський, О.М. Козачук // Клінічна хірургія. - 2007. - №10. - С. 8-10.
Особистий внесок здобувача: пошук літературних джерел, статистична обробка первинної документації та аналіз результатів, формулювання висновків.
Пат. на корисну модель UA 26567 U Україна, МПК А61 29/00. Пристрій для установки саморозширювального стенту / С.І. Кіркілевський, Ю.М. Кондрацький, О.М. Козачук, А.В. Лукашенко, П.С. Крахмальов, Т.М. Чорнобай; Ін-т онкології АМН України. - Заявл. 31.05.07; опубл. 25.09.07 // Бюл., №15.
Пат. на корисну модель UA 26568 U Україна, МПК А61 29/00. Пристрій для видалення дротяних стентів, що саморозширюються / С.І. Кіркілевський, Ю.М. Кондрацький, О.М. Козачук, А.В. Лукашенко, П.С. Крахмальов, Т.М Чорнобай; Ін-т онкології АМН України. - Заявл. 31.05.07; опубл. 25.09.07 // Бюл., №15.
Использование саморасширяющихся проволочных стентов у больных с непроходимостью пищевода и с пищеводными свищами / С.И. Киркилевский, В.Л. Ганул, Ю.Н. Кондрацкий, А.В. Лукашенко, А.В. Тофан, А.М. Козачук, Т.Н. Чернобай // ХІ з'їзд онкологів України (Судак, АР Крим, 29 травня - 02 червня 2006 р.): матеріали з'їзду. - К. 2006 р. - С. 112.
Стентирование пищевода при дисфагии, пищеводных свищах / С.И. Киркилевский, В.Л. Ганул, А.М. Козачук, А.В. Лукашенко, Ю.Н. Кондрацкий, П.С. Крахмалев, Т.Н. Чернобай, С.Н. Крахмалев, С.Л. Зайцев // Новітні технології в спеціалізованій медичній допомозі: тези доп. наук.-практ. конф. з міжнар. участю (29-30 листопада 2007 р.) - К., 2007. - С. 59-61.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Характеристика та клінічні прояви захворювань органів травлення: печія, нудота, блювання, діарея, основні причини їх прояву і методи лікування. Характеристика патологій стравоходу та шлунку, порядок діагностування та терапії, необхідність госпіталізації.
контрольная работа [23,0 K], добавлен 24.11.2009Методи дослідження печінки та стравоходу (ультразвуковий, доплерівська ультрасонографія, комп’ютерна томографія з контрастуванням, радіогепатограма, спленопортографія, гепатовенографія, рентгенограма, езофагоскопія) на предмет варикозного розширення.
история болезни [587,4 K], добавлен 29.05.2009Вивчення новітньої світової літератури про кореляцію експресії та ампліфікації ЕИСС-1, НЕИ-2/ пеи та Кі-67 з клінічним перебігом захворювання, гістологічними особливостями пухлини і чутливістю до хіміотерапії у хворих на рак шлунку і стравоходу.
статья [23,1 K], добавлен 07.11.2017Клініко-лабораторне обґрунтування і розробка медикаментозного лікування хворих на генералізований пародонтит при ротовій протоінвазії. Порівняльна оцінка методів прогозоологічної діагностики і діагностика інвазії протистів у пародонтологічних хворих.
автореферат [135,2 K], добавлен 15.08.2009Патологія ерозії шлунка як розповсюджене захворювання верхніх відділів шлунково-кишкового тракту. Удосконалення діагностики та підвищення ефективності лікування хронічного гастриту з ерозіями вивчая особливості його клініко-морфологічних проявів.
автореферат [35,0 K], добавлен 12.04.2009Особливості прояву окисного стресу в онкологічних хворих на доопераційному етапі й під час лікування. Функціональна активність симпатоадреналової та гіпоталамо-гіпофазно-надниркової систем. Оцінка стану імунної системи та розробка стратегії лікування.
автореферат [72,5 K], добавлен 09.04.2009Сутність і характерні ознаки пухлин, їх види (доброякісні, злоякісні). Історія вивчення пухлинних захворювань, сучасні пошуки шляхів боротьби з ними. Основні методи лікування онкологічних хворих. Етика розподілу ресурсів і якість медичного обслуговування.
презентация [215,7 K], добавлен 22.12.2013Важливість проблеми псоріазу. Поглиблене клініко-лабораторне обстеження в динаміці хворих на псоріаз. Порівняльний аналіз найближчих (після лікування) та віддалених результатів клінічної ефективності лікування хворих на псоріаз за алгоритмом клініки.
автореферат [49,0 K], добавлен 04.04.2009Нові методи лікування із застосуванням лізиноприлу і глутаргіну на основі вивчення клініко-патогенетичних особливостей мозкового і периферійного кровоплину у хворих на артеріальну гіпертензію, аналіз впливу лікування на клінічний перебіг захворювання.
автореферат [32,9 K], добавлен 21.03.2009Вплив флуренізиду на кислототвірну функцію шлунка у хворих на ВХ ДПК. Особливості варіабельності серцевого ритму. Порівняння ефективності ерадикації. Параметри загальної спектральної потужності під час фонової проби. Повна клінічна ремісія хворих.
автореферат [36,0 K], добавлен 21.03.2009Поліпшення ефективності оперативного лікування пахвинних гриж у хворих похилого та старечого віку на тлі порушень репаративних процесів шляхом застосування безнатяжних методик з попередньою обробкою поліпропіленової сітки культурою аутофібробластів.
автореферат [44,9 K], добавлен 04.04.2009Поліпшення результатів лікування хворих-наркоманів на хірургічний сепсис шляхом корекції ступеня тяжкості ендотоксикозу та своєчасної переорієнтації програми лікування. Етіологічні чинники, особливості клінічної картини та симптоматики сепсису у хворих.
автореферат [49,7 K], добавлен 09.04.2009Аналіз результатів лікування хворих з пошкодженнями гомілковостопного суглоба та визначення причини розвитку післятравматичного остеоартрозу. Розробка та впровадження профілактично орієнтованої системи лікування хворих, оцінка її практичної ефективності.
автореферат [33,9 K], добавлен 11.04.2009Удосконалення комплексного хірургічного лікування хворих на гострий калькульозний холецистит ускладнений коломіхуровим інфільтратом. Порушення у хворих стану білковосинтезуючої функції печінки, гуморального імунітету, ферментів цитолізу гепатоцитів.
автореферат [41,5 K], добавлен 21.03.2009Клінічні особливості перебігу хронічного бронхіту у хворих з наявністю фонової тонзилярної патології. Перспективність використання вітчизняного імуноактивного препарату рослинного походження протефлазіду при проведенні медичної реабілітації хворих.
автореферат [41,3 K], добавлен 08.02.2009Патогенетичні особливості виникнення ерозивно-виразкових уражень шлунка у хворих на хронічну хворобу нирок II та III стадії, обумовлену тривалим перебігом хронічного рецидивуючого пієлонефриту. Аналіз дослідження протеолітичної активності плазми крові.
статья [21,0 K], добавлен 07.11.2017- Клініко-мікробіологічне та імунологічне обґрунтування комплексного лікування кандидозу товстої кишки
Основні умови виникнення та особливості клінічних проявів КТК у хворих гастроентерологічного профілю з ознаками імунодефіциту. Характер змін кишкової мікрофлори. Основні показники неспецифічної ланки клітинного імунітету та характер їх змін у хворих.
автореферат [71,0 K], добавлен 21.03.2009 Поєднання хронічних захворювань печінки із запальними та дегенеративно-дистрофічними змінами слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки. Кислотоутворююча функція шлунка поряд з гіпергастринемією при ЕВУШ на фоні дифузних захворювань печінки.
автореферат [49,6 K], добавлен 09.03.2009Роль імунної системи в генезі захворювань шлунка та дванадцятипалої кишки. Підвищення якості діагностики та ефективності лікування хворих на хронічний гастрит. Результати уреазного тесту та гістологічного методу. Показники гуморальної ланки імунітету.
автореферат [35,8 K], добавлен 18.03.2009Результати хірургічного лікування хворих на гострий та хронічний калькульозний холецистит, ускладнений холедохолітіазом, на основі вдосконалення методів діагностики та вибору мініінвазивних хірургічних втручань. Переваги ендоскопічної ультрасонографії.
автореферат [1,5 M], добавлен 29.03.2009
