Договір банківського вкладу (депозиту) за цивільним законодавством України

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ВНУТРІШНІХ СПРАВ

12.00.03 - цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право

УДК 347.759(477)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

ДОГОВІР БАНКІВСЬКОГО ВКЛАДУ (ДЕПОЗИТУ) ЗА ЦИВІЛЬНИМ ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ

Спіжов Віталій Вікторович

Харків - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі цивільного права та процесу в Харківському національному університеті внутрішніх справ МВС України.

Науковий керівник:доктор юридичних наук, професор, ШИШКА Роман Богданович, Національний університет державної податкової служби України, професор кафедри цивільно-правових дисциплін.

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор ХАРИТОНОВ Євген Олегович, Одеська національна юридична академія, завідувач кафедри цивільного права;

кандидат юридичних наук, доцент ДОМОШЕНКО Михайло Васильович, Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого, доцент кафедри цивільного права №2.

Захист відбудеться “09” лютого 2009 р. о “10” годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К.64.700.02 Харківського національного університету внутрішніх справ за адресою: 61080, м. Харків, проспект 50-річчя СРСР, 27.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківського національного університету внутрішніх справ за адресою: 61080, м. Харків, проспект 50-річчя СРСР, 27.

Автореферат розіслано “5” січня 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради В. Є. Кириченко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

вклад банківський правовий

Актуальність теми зумовлена становленням в Україні ринкових економічних відносин і значенням банківської сфери, що у свою чергу залежить від стану законодавства - як цивільного в цілому, так і окремих його складових. Останнім часом прийнято ряд актів цивільного законодавства, зокрема новий ЦК України, в якому, з одного боку, отримали своє закріплення нові інститути цивільного права (договір довірчого управління майном, факторингу, франчайзингу та ін.), а з іншого - істотно змінився зміст традиційних інститутів (наприклад, договір оренди, договір зберігання та ін.). До договорів, які зазнали суттєвої трансформації, слід віднести і договір банківського вкладу (депозиту).

Цей договір є одним із найбільш поширених видів банківських договорів, які відображають властивості грошей. В умовах підвищеної ролі вкладу (депозиту), особливо в період фінансової кризи в державі, права вкладників були обмежені, що свідчить про звуження свободи такого договору та наявність прогалини в актах законодавства. Це підтверджено наукою та наявністю великої кількості спорів у судовій практиці. Значна кількість підзаконних нормативно-правових актів розмиває конструкцію цього договору. Відповідно виникла об'єктивна необхідність у теоретичному та практичному аналізі правовідносин за договором банківського вкладу (депозиту) з урахуванням потреб посилити захист прав вкладників і стабілізувати банківську систему від проявів паніки вкладників.

Останнім часом увага в українській цивілістичній науці зосереджувалась на інших напрямках банківської діяльності - загальних проблемах врегулювання діяльності банківської системи України (І. А. Безклубий, О. В. Васьковський, В. І. Гостюк, Є. В. Карманов, Н. В. Тульчевська, О. І. Шаповалова та ін.), а її субінститути є малодослідженими. Однак цього, безперечно, не достатньо. У процесі розвитку відносин за договором банківського вкладу (депозиту) спостерігається суттєве пожвавлення інтересу науковців до дослідження зазначеного договору в країнах пострадянського простору. Так, тільки у Російській Федерації протягом останніх років було захищено три дисертації з цього питання (В. Ф. Лазаренко, В. М. Новицька, К. І. Данилкіна).

Відсутність адекватного правового механізму породжує недосконалість правозастосування: наприклад, неповернення вкладів банками (Аллонж - 2004 р., Слов'янський - 2004 р., Прем'єрбанк - 2005 р., Інтерконтинентбанк - 2006 р.), що призводить до втрат грошових коштів вкладниками. З прийняттям Національним банком України Постанови “Про окремі питання діяльності банків” від 04.12.2008 р. №413 взагалі було рекомендовано припинити виплати за строковими вкладами (депозитами), чим обмежено право громадян на отримання строкового вкладу (депозиту) на першу вимогу (ч.2 ст.1060 ЦК України).

У період фінансової кризи необхідність розробки наукових рекомендацій є вкрай актуальною для подальшого вдосконалення чинного законодавства, що регулює банківські (депозитні) відносини. Ці рекомендації будуть сприяти вдосконаленню практики застосування ЦК України.

Важливість і нагальність наукового дослідження відображених у дисертації проблем визначається такими чинниками: потребою комплексного дослідження договору банківського вкладу (депозиту) за новим цивільним законодавством; суперечливістю, непослідовністю і некоректністю законодавства України, яке регулює банківські депозитні відносини, та прогалинами банківських депозитних операцій в умовах фінансової кризи; потребою аналізу й оцінки стану сучасних тенденцій розвитку договору банківського вкладу (депозиту) в період фінансової кризи; вирішенням проблеми встановлення права власності на грошові кошти, розміщені на банківському депозитному вкладі, за договором банківського вкладу (депозиту); уточненням істотних умов; дослідженням правової природи договору банківського вкладу (депозиту), правового режиму залучених грошових коштів; з'ясуванням наслідків новітніх технологій та поняття “електронна ощадна книжка”.

Необхідність змін у банківській депозитній сфері нагальна, зокрема у зобов'язально-депозитній сфері, у вирішенні проблем зміцнення охорони прав вкладників та вдосконалення відносин за договором банківського вкладу (депозиту). Також зміни зумовлені потребою приведення чинної нормативно-правової бази у відповідність зі світовою практикою ЄС розвитку договірних відносин у цій системі.

Все це потребує вдосконалення законодавства про договір банківського вкладу (депозиту) та практики його застосування при укладанні й належному виконанні договорів. Що й обумовило вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до вимог, викладених в Указі Президента України № 143/2002 від 18.02.2002 “Про заходи щодо подальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян”, вона відповідає тематиці пріоритетних напрямів наукових і дисертаційних досліджень, що потребують першочергового розроблення та впровадження у практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004-2009 років, які затверджено Наказом МВС України від 05.07.2004 р. № 755. Обраний напрямок дослідження відповідає тематиці пріоритетних напрямків фундаментальних і прикладних досліджень вищих навчальних і науково-дослідних установ МВС (наказ Міністра МВС України №635 від 30.06. 2000 р.) та тематиці пріоритетних напрямків наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006-2010 рр.

Мета і завдання дослідження. Мета полягає у визначенні та дослідженні договору банківського вкладу (депозиту), в аналізі правового становища суб'єктів і в розробці на цій базі, з урахуванням вітчизняної практики та зарубіжного досвіду, основних напрямків удосконалення законодавства та практики його застосування.

Відповідно до основної мети поставлено такі завдання:

встановити умови виникнення та розвитку договору банківського вкладу (депозиту);

розкрити суттєві риси договору банківського вкладу (депозиту) і визначити його правову природу;

уточнити види договору банківського вкладу (депозиту);

охарактеризувати правове становище сторін та їх основні права й обов'язки;

поглибити зміст (умови) та форми договору банківського вкладу (депозиту);

встановити предмет і поглибити правовий режим грошових засобів, залучених до банківського вкладу (депозиту);

встановити особливості укладення, зміни та розірвання договору банківського вкладу (депозиту);

розкрити відповідальність сторін за досліджуваним договором;

внести пропозиції до чинного законодавства відповідно до вимог сучасних тенденцій розвитку договірного права.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають за договором банківського вкладу (депозиту).

Предметом дослідження є договір банківського вкладу (депозиту) - його генезис, природа, види, правове становище сторін, зміст і форма, порядок укладення, зміни та розірвання, відповідальність сторін, а також джерела правового регулювання.

Методи дослідження. У процесі дисертаційного дослідження використано три групи методів наукового пізнання - філософські, загальнонаукові та спеціально-юридичні. Загальним методом роботи є метод діалектики, який розкривається через методи сходження від абстрактного до конкретного та від простого до складного. З-поміж загальнонаукових методи аналізу та синтезу використовувалися для формулюванням понять “електронна ощадна книжка”, “банк”, “цивільно-правова відповідальність сторін” (розділи 2.1, 2.2, 3.3). Метод системно-структурного аналізу використано під час дослідження норм діючого ЦК України та інших нормативних актів для встановлення правової природи договору банківського вкладу (депозиту) (розділ 1.2). На підставі методу прогнозування зроблено висновки щодо подальших шляхів розвитку договору банківського вкладу (депозиту) в Україні. І нарешті, застосовуючи метод описання і систематизації існуючого законодавства і догматичний метод (розділи 2.2, 2.3), було розглянуто законодавчі акти та інший правовий матеріал щодо правовідносин за банківським вкладом (депозитом), а також проаналізовано правовий механізм регулювання даних відносин сучасним цивільним законодавством. Це дало можливість установити зв'язок між окремим і загальним у депозитних правовідносинах, виявити недоліки і прогалини в чинному законодавстві щодо досліджуваної проблеми.

Зі спеціально-юридичних у роботі було використано метод історико-правового аналізу - для дослідження передумов виникнення зазначеного договору у римському приватному праві, подальшого правового оформлення у цивільному праві дореволюційної Росії, цивільному праві УРСР і цивільному праві України (розділи 1.1, 3.2). Широко застосовувався логіко-юридичний метод, особливо при зверненні до основних положень договору банківського вкладу (депозиту), що складають його зміст (розділи 2.2, 2.3, 3.1, 3.3). Методом порівняльно-правового аналізу досліджувались нормативно-правові акти України та зарубіжного законодавства у сфері банківського вкладу (депозиту) (розділи 2.1, 2.3, 3.2, 3.4). Метод формально-юридичний було використано при аналізі правових норм, що регулюють договірні відносини за договором банківського вкладу (депозиту) (розділи 1.1, 2.1, 2.2, 2.3, 3.2), та практики його застосування (розділи 1.2, 1.3). У процесі наукового дослідження застосовувалися також інші загальнонаукові методи, традиційні для сучасного права.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим в українській цивілістиці монографічним дослідженням теоретичних і практичних проблем правової характеристики поняття та елементів договору банківського вкладу (депозиту). В результаті проведеного дослідження автор сформулював основні положення, що репрезентують наукову новизну дисертації.

Вперше:

- сформульовано схему укладення договору банківського вкладу (депозиту): 1) звернення особи до банку за ознайомленням з видами та умовами договору; 2) вибір підвиду банківського вкладу (депозиту) відповідно до індивідуального статусу особи (пенсіонер, клієнт банку, особа, для якої банківськими правилами передбачені пільги у відсотках та ін.); 3) уточнення умов договору та його підвиду; 4) замовлення (роздрукування) представником банку стандартизованого (типового) письмового договору банку у двох примірниках (оферта); 5) заповнення особою своїх реквізитів у проектах договору та підписання договору; 6) внесення в касу банку суми вкладу й отримання квитанції та чеку; 7) реєстрація, підписання та отримання сторонами примірників договору, а вкладником - електронної ощадної книжки чи ощадного (депозитного) сертифіката (акцепт);

- запропоновано закріпити в ЦК України істотні умови договору банківського вкладу (депозиту) та види забезпечення зобов'язань - для належного виконання договору. Істотні умови, які становлять собою можливість встановлювати норми, захищають вкладника від зловживання банками. У результаті цього пропонуємо доповнити ЦК України ст. 1059-1 “Істотні умови договору банківського вкладу (депозиту)”: 1. Істотними умовами договору банківського вкладу (депозиту) є: 1) предмет договору банківського вкладу (депозиту); 2) процентна ставка за вкладом (депозитом); 3) умови повернення вкладу (депозиту); 4) у договорі на користь третьої особи необхідне визначення імені фізичної особи або найменування юридичної особи, на користь якої зроблено вклад; 5) інші умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін повинно бути досягнуто згоди;

- враховуючи те, що питання, які регулюють відповідальність, передбачену за порушення договору, набувають нині все більшої актуальності, пропонується в інституті цивільно-правової відповідальності виділити як окремий субінститут сукупність юридичних норм, які будуть регулювати цивільно-правову відповідальність за порушення в сфері банківської (депозитної) діяльності. Це дозволить об'єднати неоднорідні за своєю юридичною силою норми, які містяться в нормативно-правових актах, що регулюють ці відносини, в єдину систему на основі наявності у них загального предмету регулювання відносин у сфері банківської (депозитної) діяльності. Крім специфіки предмету правового регулювання унікальність досліджуваного договору полягає в методі правового регулювання, зокрема в кількості імперативних норм, не характерних для галузі цивільного права, а також особливостях суб'єктного складу правовідносин;

- запропоновано закріпити на законодавчому рівні поняття “електрона ощадна книжка” і ч. 1 ст.2 Закону України “Про банки і банківську діяльність” доповнити п.43: “Електронна ощадна книжка - персоніфікована передплатна картка багаторазового використання - є підтвердженням внесення в банк (емітенту) певної суми грошових коштів, отримання яких, а також нарахованих на них процентів можливе після закінчення певного періоду часу”;

- встановлено, що грошова сума, яка розміщується на депозитному вкладі, є власністю банку. Внаслідок цього запропоновано внести зміни в цивільне законодавство, а саме ч.3 ст.1058 ЦК України доповнити такими словами: “Грошова сума як в готівковій, так і в безготівковій формі, що була внесена вкладником до банку за договором банківського вкладу (депозиту), на період перебування його в банку, належить йому на праві приватної власності”;

- запропоновано новий спосіб повідомлення вкладників про зменшення банком розміру процентів за вкладами на вимогу. У зв'язку з цим п.2 ч.2 ст.1061 ЦК України пропонуємо викласти в такій редакції: “У разі зменшення банком розміру процентів за вкладами на вимогу новий розмір процентів застосовується до вкладів, внесених до повідомлення вкладників про зменшення процентів, по закінченні одного місяця з моменту відповідного повідомлення в засобах електронної комунікації”;

- запропоновано доповнити Постанову Національного банку від 04.12.2008р. №413 “Про окремі питання діяльності банків” для захисту вкладників у зв'язку з відмовою банків видавати достроково строкові вклади вкладникам, чим перші порушують законодавство України у ч.2 ст.1060 ЦК України, ч.2 ст.55 Закону України “Про Національний банк України” та п. 3.3. Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами. Вимога повернути строковий вклад на першу вимогу - це право вкладника, закріплене в Законі України. Для захисту більш слабкої сторони - вкладника - запропоновано абз.5 п.2 Постанови Національного банку “Про окремі питання діяльності банків” викласти у такій редакції: “Вживати всіх необхідних заходів щодо забезпечення позитивної динаміки зростання обсягів депозитів (передусім у національній валюті України) з метою накопичення грошових коштів. Незалежно від виду договору банківського вкладу (депозиту) виплати здійснювати негайно”.

У дисертаційному дослідженні вдосконалено такі положення:

- виявлено та згруповано підстави зміни та розірвання договору банківського вкладу: 1) підстави для зміни договору банківського вкладу (депозиту): а) у разі односторонньої відмови вкладника в частковому обсязі; б) у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладені договору (у виняткових випадках за рішенням суду); в) у разі зміни банком процентної ставки; 2) підстави для розірвання договору: а) у разі суттєвого порушення однією зі сторін умов договору банківського вкладу (депозиту); б) у разі односторонньої відмови вкладника в повному обсязі; в) у разі призупинення договору; г) у разі відстрочки виплат.

Дістали подальшого розвитку:

- положення про те, що договір банківського вкладу (депозиту) є реальним, вважається укладеним з моменту передачі вкладником суми вкладу (депозиту) банку. Так як у вкладника є право вимагати у банку повернення суми вкладу (депозиту) та відсотків по ньому, то й обов'язок перед банком у разі дострокового повернення депозиту або його частини - повідомити про це установу банку шляхом подання заяви не пізніше ніж за два робочих дні до дати повернення, при тому цей договір є двохстороннім та оплатним;

- при розгляді правової природи договору банківського вкладу (депозиту) отримало подальший розвиток положення про те, що самостійність договору від договору зберігання та позики проявляється в таких рисах: 1) при регулюванні відносин, які випливають із зазначеного договору, запроваджуються норми публічного права; 2) поряд із диспозитивними нормами права щодо регулювання відносин між банком і вкладником положеннями ЦК України передбачено запровадження до регулювання цих відносин імперативних норм; 3) відносини щодо строкового вкладу за участю фізичної особи передбачають можливість дострокового отримання суми вкладу та сплати процентів; 4) різноманітність суб'єктного складу: обов'язковим суб'єктом договору банківського вкладу (депозиту) є банк, який має ліцензію Національного Банку України на здійснення депозитних операцій та який виступає в договорі як боржник. І навпаки - суб'єктами договору позики та зберігання можуть бути будь-які фізичні та юридичні особи; 5) предметом договору банківського вкладу (депозиту) є тільки грошові кошти, тоді як за договором позики та зберігання предметом можуть бути будь-які вживані речі, визначені родовими ознаками, але нерідко ними бувають і грошові кошти; 6) в договорі банківського вкладу (депозиту) складаються специфічні відносини щодо строку, порядку та умов виплати вкладу та процентів на нього.

Договір банківського вкладу (депозиту) є однорідним до договору банківського рахунку, про що свідчить таке: 1) особливість суб'єктного складу цього договору полягає в тому, що споживачем відповідної фінансової послуги може бути будь-яка фізична чи юридична особа, проте послугонадавачем може бути лише виключно банк; 2) дотримання письмової форми є обов'язковою умовою чинності договору банківського вкладу (депозиту); 3) договір банківського вкладу (депозиту), в якому вкладником є фізична особа, та банківського рахунку є публічними договорами;

- доведено, що договір банківського вкладу (депозиту), в якому вкладником виступає фізична особа, що має відповідну необхідність у споживанні банківських послуг, пов'язаних з укладенням на депозитний рахунок грошових коштів для власних побутових потреб, належить до категорії публічних договорів, що значно розширює права споживача банківських продуктів;

- встановлено правові гарантії та механізми здійснення депозитних операцій, детально досліджено стан нормативного регулювання депозитних відносин в Україні, запропоновано радикальні правові форми, які найбільшою мірою забезпечать здійснення операцій банками.

Практичне значення результатів дисертаційного дослідження полягає в тому, що вони є внеском в теорію зобов'язального права і можуть бути використані з різною метою у нормотворчій діяльності для внесення змін і доповнень в ЦК України та інші законодавчі акти у сфері зобов'язального, зокрема договірного права; у правозастосовчій діяльності - для підготовки фахівців із зобов'язального права і розв'язання вузьких проблем договірної та судової практики.

Висновки і пропозиції дисертації можуть бути використані у підготовці підручників, навчальних посібників, методичної та довідкової літератури, курсів лекцій для студентів юридичних факультетів вищих закладів освіти, крім того вони стануть у нагоді банківським працівникам, адвокатам, працівникам юридичних служб і суддям.

Деякі положення та висновки в науковій роботі мають дискусійний характер і можуть слугувати певною базою для подальшого наукового дослідження правових проблем з банківських відносин.

Апробація результатів дисертації. Дисертація виконана на кафедрі цивільного права та процесу Харківського національного університету внутрішніх справ. Основні положення дисертаційного дослідження обговорювались на засіданнях кафедри. Основні результати дослідження дисертант оприлюднив на дев'яти наукових форумах: науково-практичній конференції “Актуальні проблеми сучасної науки” (м. Харків, 25.05.2005), науково-практичних конференціях “Актуальні проблеми цивільного права та процесу”, присвячених пам'яті О. А. Пушкіна (м. Харків, 21.05.2005, 27.05.2006, 30.05.2008), міжнародній науково-практичній Інтернет-конференції “Правова держава: напрямки та тенденції її розбудови в Україні” (м. Тернопіль, 25.02.2007), ІІІ міжнародній конференції аспірантів, студентів та здобувачів “Правове життя: Сучасний стан та перспективи розвитку” (м. Луцьк, 23-24.03.2007), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Поєднання публічно-правових та приватно-правових механізмів регулювання господарських відносин” (м. Івано-Франківськ, 19-20.10.2007), Міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених “Шості осінні юридичні читання” (м. Хмельницький, 26-27.10.2007), Круглому столі “Проблемні питання реалізації особистих немайнових та майнових прав громадян в цивільному судочинстві” (м. Херсон, 30.11.2007). Результати дослідження використовувалися автором у навчальному процесі при проведенні занять із цивільного права, зокрема за темами “Зобов'язальне право”, “Окремі види договорів”.

Публікації. Основні положення дисертації відображені у чотирнадцяти публікаціях, п'ять з яких надруковано у фахових виданнях за переліком ВАК України, а дев'ять - у збірниках матеріалів науково-практичних конференцій.

Структура роботи. Відповідно до поставлених мети та завдань дисертаційного дослідження структура роботи включає вступ, три розділи, які містять дев'ять підрозділів, висновки, список використаних джерел (складається з 289 найменувань) та 6 додатків. Загальний обсяг дисертації без списку джерел і додатків становить 187 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, висвітлено зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, визначено мету і завдання дослідження, теоретичну та методологічну основу роботи, наукову новизну, висвітлено практичне й теоретичне значення, надається інформація про апробацію результатів дослідження.

Розділ 1 “Загальна характеристика договору банківського вкладу (депозиту)” складається з трьох підрозділів і присвячений дослідженню загальних положень про договір банківського вкладу (депозиту), зокрема його походження, правової природи та видів.

Підрозділ 1.1 “Генезис договору банківського вкладу (депозиту)” містить аналіз умов та правових засад врегулювання відносин у сфері депозитної діяльності, їх витоків і обставин, що сприяли виникненню та становленню договору банківського вкладу (депозиту).

Зазначено, що в історіографії згадки про перші вкладні (депозитні) операції відносяться до VІ століття до н.е.: у халеїв були компанії, які приймали вклади. Банк як сторона договору банківського вкладу (депозиту) відомий з давніх часів - у Вавилоні, Греції, Римі. Дисертантом аналізується та зазначається, що договірні відносини за вкладами (депозитами) у стародавньому світі крім торгових компаній (банків) проводили храми, приватні установи.

З'ясовано походження та юридичну етимологію договору, визначено, що становлення цього договірного зобов'язання - прояв рецепції надбань римського приватного права. Обгрунтовано, що становлення договору банківського вкладу (депозиту) почалося у XX столітті та було зумовлене економічними потребами й ризиками невиконання банком обов'язків і настанням внаслідок цього негативних наслідків, зокрема втрат майнового характеру у вкладника. Доведено, що реформи 80_х років спричинили їх юридичне оформлення низкою нормативних актів ринкового характеру, надали простір для розвитку сучасної банківської депозитної системи. За роки незалежності України під впливом процесів економічної глобалізації договір банківського вкладу (депозиту) пройшов новий етап свого розвитку на основі універсалізації позитивного права у приватній сфері. У сучасних умовах багато положень законодавства України з урахуванням досвіду в ракурсі дослідження є недосконалими і потребують адаптації до вимог країн Європейського Союзу.

У підрозділі 1.2 “Правова природа договору банківського вкладу (депозиту)” з'ясовано правову природу договору банківського вкладу (депозиту), визначено його місце в системі договірного права України, а також правовий режим самого вкладу. Автором доведено, що цей договір є самостійним видом з притаманною йому типовою природою і спеціальним правовим режимом предмету, суб'єктним складом і метою, які відрізняють його від договору зберігання та позики й поріднюють із договором банківського рахунку.

Доведено його відмінність від договору зберігання та позики: 1) при регулюванні відносин, які випливають із зазначеного договору, запроваджуються норми публічного права; 2) регулювання відносин між банком і вкладником характеризується наявністю імперативних норм; 3) відносини щодо строкового вкладу за участю фізичної особи передбачають можливість дострокового отримання суми вкладу та сплати процентів; 4) різноманітність суб'єктного складу: обов'язковою стороною договору банківського вкладу (депозиту) є банк, який має ліцензію Національного Банку України на здійснення депозитних операцій; 5) предметом договору банківського вкладу (депозиту) є тільки грошові кошти, тоді як за договором позики та зберігання предметом можуть бути будь-які вживані речі, визначені родовими ознаками, та інколи гроші; 6) у договорі банківського вкладу (депозиту) складаються специфічні відносини стосовно його строку, порядку й умов виплати вкладу та процентів на нього.

Договір банківського вкладу (депозиту) є однорідним із договором банківського рахунку, про що свідчить таке: 1) особливість сторін цього договору полягає в тому, що споживачем відповідної фінансової послуги може бути будь-яка фізична чи юридична особа, проте послугонадавачем може бути лише виключно банк; 2) дотримання письмової форми є обов'язковою умовою чинності договору банківського вкладу (депозиту) та рахунку; 3) договір банківського вкладу (депозиту), в якому вкладником є фізична особа, та банківського рахунку є публічними договорами.

У підрозділі 1.3 “Види договору банківського вкладу (депозиту)” встановлено види договору банківського вкладу (депозиту) та їх ознаки, які виводяться із нормативно-правових актів.

Встановлено, що види депозитних договорів відображають сутнісні ознаки: 1) за строком - вклад на вимогу та строковий вклад; 2) за правовим становищем сторін вкладників - за участю фізичних осіб та юридичних осіб. Автор доводить, що різновиди договорів банківського вкладу (депозиту) за участю фізичних та юридичних осіб залежать від можливості банків визначати умови залучення вкладів. Договір банківського вкладу (депозиту), в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором. Договір банківського вкладу (депозиту), в якому вкладником є юридична особа, не є публічним, але якщо юридична особа звернулась до банку з пропозицією його укласти на публічно оголошених банком умовах для юридичних осіб, то його укладення є обов'язковим.

Стверджується, що при врегулюванні відносин між банком і фізичною особою - вкладником - пріоритетне значення має законодавство, а при врегулюванні відносин банку та вкладника - юридичної особи - укладений між ними договір.

Договір банківського вкладу (депозиту) породжує суб'єктивні права та юридичні обов'язки сторін. Однак зміст досліджуваного договору цим не обмежується. За відсутності інших вказівок у досліджуваному договорі сторони вправі підпорядкувати свої відносини диспозитивам, а також діловим звичаям.

За результатами аналізу особливостей захисту прав вкладника дисертант пропонує абз.5 п.2. Постанови Національного банку від 04.12.2008р. №413 “Про окремі питання діяльності банків” викласти у такій редакції: “Вживати всіх необхідних заходів щодо забезпечення позитивної динаміки зростання обсягів депозитів (передусім у національній валюті України) з метою накопичення грошових коштів. Незалежно від виду договору банківського вкладу (депозиту) виплати здійснювати негайно”. Оскільки наразі банки відмовляють видавати вкладникам строкові вклади достроково, що є прямим порушенням законодавства - ч.2 ст. 1060 ЦК України, ч.2 ст.55 Закону України “Про Національний банк України” та п.3.3. Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами. Вимога повернути строковий вклад на першу вимогу закріплена законодавством України як виключне право вкладника. Фінансова система України перебуває на етапі ключових змін, елементом яких є потреба подальшого зміцнення й депозитної системи.

Розділ 2 “Елементи договору банківського вкладу (депозиту)” складається з трьох підрозділів і присвячений встановленню особливостей правового становища сторін, змісту, формі та предмету договору банківського вкладу (депозиту).

У підрозділі 2.1 “Сторони договору банківського вкладу (депозиту)” досліджується правове становище учасників цього договору. Автор зазначає, що за суб'єктивним складом, передбаченим у ч.1 ст.1058 ЦК України, сторонами в договорі банківського вкладу (депозиту) є вкладник (фізичні та юридичні особи) та банк - юридична особа - суб'єкт підприємництва, для якого гроші є товаром. Суб'єктивні права банків виникають у межах встановлених законом вимог поведінки. Після отримання статусу юридичної особи та одержання ліцензії банк починає здійснювати підприємницьку діяльність у сфері надання фінансових послуг. Кінцева мета для засновників, акціонерів банківських установ - отримання прибутків.

Запропоновано ч.1 п.3 ст. 2 Закону України “Про банки і банківську діяльність” викласти в такій редакції: “Банк” - юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності та має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

Вкладниками можуть бути фізичні, юридичні особи в широкому розумінні. Щодо фізичних осіб, то право на самостійне укладення договору належить фізичним особам, які мають неповну та повну цивільну дієздатність. Юридичні особи, незалежно від організаційно-правової форми, з належним рівнем правоздатності мають право укладати цей договір.

Автор вважає, що участь у цьому договорі можуть брати: 1) банк, який повинен мати відповідну ліцензію на здійснення банківських операцій, а саме на залучення вкладів від фізичних та юридичних осіб; 2) фізичні та юридичні особи, які здійснюють розміщення готівкових (безготівкових) грошових коштів та повинні мати відповідну дієздатність і правоздатність.

У підрозділі 2.2 “Зміст та форма договору банківського вкладу (депозиту)” головна увага приділяється порядку інформування вкладника про зменшення розміру процентів за вкладами на вимогу, сукупності умов договору і пропонується авторське визначення “електронної ощадної книжки”.

Наголошується на потребі посиленого захисту прав вкладників як недостатньо захищеної сторони. Це стосується порядку інформування вкладника про зміну відсотків по депозиту в односторонньому порядку зі сторони банку. Запропоновано внести зміни в законодавство та імперативно закріпити обов'язок банку сповіщати вкладників про зменшення розміру процентів через засоби електронної комунікації. Пропонується п.2 ч.2 ст.1061 ЦК України викласти в такій редакції: “У разі зменшення банком розміру процентів за вкладами на вимогу новий розмір процентів застосовується до вкладів, внесених до повідомлення вкладників про зменшення процентів, по закінченні одного місяця з моменту відповідного повідомлення в засобах електронної комунікації”.

Дисертант акцентує увагу на впливі на зміст договору банківського вкладу (депозиту) умов, які задовольняють сторони, та умов, які обов'язкові для сторін приписами законодавства. Аналіз положень глави 71 ЦК України та специфічних властивостей цивільно-правового договору банківського вкладу (депозиту) дозволив зробити висновок, що норми цивільного законодавства про такий договір не містять вичерпного переліку умов, однак останні значною мірою випливають з особливостей цільового призначення відповідного договору та його правової сутності як договору приватноправового. Ці умови становлять можливість встановлювати норми, що захищають вкладника від зловживання банками. Запропоновано доповнити ЦК України статею 1059-1. “Істотні умови договору банківського вкладу (депозиту)” і викласти в такій редакції: “1. Істотними умовами договору банківського вкладу (депозиту) є: 1) предмет договору банківського вкладу (депозиту); 2) процентна ставка за вкладом (депозитом); 3) умови повернення вкладу (депозиту); 4) в договорі на користь третьої особи необхідне визначення імені фізичної особи або найменування юридичної особи, на користь якої зроблено вклад; 5) інші умови, щодо яких за заявою однієї із сторін повинно бути досягнуто згоди”.

Автор вважає, що ощадна книжка має виконувати лише одну функцію - свідчити про внесення грошових коштів вкладником у банк і зарахування їх на його депозитний рахунок. Крім традиційної ощадної книжки поширена електронна ощадна книжка, яка є обов'язковим підтвердженням оформлення вкладу в банку. За нею можна проконтролювати суму, яка перебуває на банківському вкладі (депозиті), та проценти до виплати.

Електрона ощадна книжка є підтвердженням оформлення вкладу в банку. Запропоновано в законодавстві закріпити поняття “електрона ощадна книжка”.

У підрозділі 2.3 “Предмет договору банківського вкладу (депозиту)” автор досліджує, що є предметом договору банківського вкладу (депозиту), уточнює, що є об'єктом та як вони впливають на зміст і специфіку відносин банку та вкладника. Дисертант зосереджується на дослідженні встановлення власника на предмет договору банківського вкладу.

Визначено, що предметом депозитних відносин можуть бути лише гроші, які розглядаються як об'єкт цивільних прав і відзначаються досить складним юридичним режимом цивільного обігу, що обумовлено речово-правовим і зобов'язальним характером. Об'єктом договору є дії банку.

Готівкові кошти є речами та об'єктом права власності. Дисертант відзначає, що внесені до банку гроші зливаються із загальною масою грошей та переходять в його власність. Грошові кошти, що передані вкладником у готівковій формі, приймаються в касі банку та обліковуються на вкладному (депозитному) рахунку. Банк набуває права власності на грошові кошти. Безготівкові кошти на банківському вкладі є свідченням зобов'язальних вимог вкладника до банку.

Автор звертає увагу, що наразі проблема права власності на грошові кошти, які розміщені за договором банківського вкладу (депозиту), з точки зору вдосконалення цивільного законодавства не вирішена, та пропонує ч.3 ст.1058 ЦК України викласти в такій редакції: “Грошова сума як в готівковій, так і в безготівковій формі, яка була внесена вкладником до банку за договором банківського вкладу (депозиту), на період перебування його в банку належить йому на праві приватної власності”.

Розділ 3 “Порядок укладення, зміни, розірвання та відповідальність за договором банківського вкладу (депозиту)” містить три підрозділи, присвячені дослідженню, укладенню, зміні та розірванню договору банківського вкладу (депозиту), а також відповідальності сторін за невиконання або неналежне виконання обов'язків за цим договором.

У підрозділі 3.1 “Укладення договору банківського вкладу (депозиту)” зазначено, що укладення досліджуваного договору проходить через дві стадії - оферту й акцепт. При укладенні договору вкладник позбавлений можливості формувати всі умови договору, а лише обирає вид вкладу (депозиту) та приєднується до запропонованих умов. Тож цей договір є договором приєднання та публічним. Він повинен містити однакові умови для всіх вкладників. Цей договір укладається в двох примірниках, з яких один передається вкладникові, а інший залишається банку. Доведено, що договір банківського вкладу (депозиту) є реальним і вважається укладеним з моменту прийняття банком грошової суми (вкладу) від вкладника або третьої особи на користь вкладника.

Автор звертає увагу на особливість укладення договору банківського вкладу (депозиту) за участю фізичної особи. Укладення договору банківського вкладу (депозиту) з юридичною особою може підтверджуватися ощадним (депозитним) сертифікатом, ці дії не змінюють правової природи правовідносин за зазначеним договором, а є лише особливим способом укладення договору.

Встановлено, що договір банківського вкладу (депозиту) укладається через такі дії: 1) звернення особи до банку за ознайомленням з видами та умовами договору; 2) вибір підвиду банківського вкладу (депозиту) відповідно до індивідуального статусу особи (пенсіонер, клієнт банку, особа, для якої банківськими правилами передбачені пільги у відсотках та ін.); 3) уточнення умов договору та його підвиду; 4) замовлення (роздрукування) представником банку стандартизованого (типового) письмового договору банку у двох примірниках (оферта); 5) заповнення особою своїх реквізитів у проектах договору та підписання договору; 6) внесення в касу банку суми вкладу й отримання квитанції та чеку; 7) реєстрація, підписання та отримання сторонами примірників договору, а вкладником - електронної ощадної книжки чи ощадного (депозитного) сертифіката (акцепт). Укладення договору банківського вкладу (депозиту) ведеться за процедурою договору про приєднання.

У підрозділі 3.2 “Зміна та розірвання договору банківського вкладу (депозиту)” автором здійснено дослідження щодо зміни та розірвання договору банківського вкладу (депозиту), що є логічним продовженням реалізації вільного волевиявлення особи як сторони договору на вступ у договірні відносини та визначення змісту договору банківського вкладу (депозиту).

Автором згруповано підстави зміни та розірвання договору банківського вкладу (депозиту): 1) підстави для зміни договору банківського вкладу (депозиту) - у разі: а) односторонньої відмови вкладника в частковому обсязі; б) істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладені договору (у виняткових випадках за рішенням суду); в) зміни банком процентної ставки; 2) підстави для розірвання договору: а) у разі суттєвого порушення однією зі сторін умов договору банківського вкладу (депозиту); б) у разі односторонньої відмови вкладника в повному обсязі; в) у разі призупинення договору; г) у разі відстрочки виплат.

Підставами припинення досліджуваного договору: є виконання, неможливість виконання, смерть вкладника, ліквідація юридичної особи.

У підрозділі 3.3 “Відповідальність сторін за договором банківського вкладу (депозиту)” розглядається порядок притягнення учасників досліджуваного договору до відповідальності у разі його порушення.

Цивільно-правова відповідальність не є публічною та полягає у відповідальності деліквента (порушника зобов'язань) перед потерпілим. Цивільно-правова відповідальність реалізується в рамках договірних зобов'язань. Встановлено, що цивільно-правова відповідальність є ретроспективною, тобто настає за вже скоєне правопорушення. За недотримання зобов'язань на деліквента покладається майнова відповідальність у вигляді стягнення неустойки, збитків.

Відзначено, що протиправність дій особи, яка заподіяла шкоду, наявність шкоди, необхідний причинний зв'язок між діями та шкодою і вина - загальні умови притягнення порушника за порушення умов договору банківського вкладу (депозиту). Якщо відсутня одна з підстав правопорушення, то поведінка вкладника чи банку не може бути кваліфікована як порушення, і тому відповідальності не буде.

Підводячи підсумок, дисертант доходить висновку, що цивільно-правова відповідальність за невиконання договору банківського вкладу (депозиту) - це майнові санкції, що настають як негативні наслідки для порушника, які закріплені в законі чи договорі. Запропоновано в інституті цивільно-правової відповідальності виділити як окремий субінститут сукупність юридичних норм, які будуть регулювати цивільно-правову відповідальність за порушення в сфері банківської (депозитної) діяльності. Це дозволить об'єднати неоднорідні за своєю юридичною силою норми, які містяться в нормативно-правових актах, що регулюють ці відносини, в єдину систему на основі наявності у них загального предмету регулювання відносин у сфері банківської (депозитної) діяльності.

Цивільно-правова відповідальність за порушення в сфері банківської (депозитної) діяльності відображає специфіку правового регулювання цих відносин і застосування імперативних норм, а також особливості суб'єктного складу цих правовідносин. Системний підхід дозволяє об'єднати норми в єдиний субінститут, сприяє їх вдосконаленню, ліквідації прогалин і правових колізій в законодавстві та, як наслідок, - правильному їх застосуванню.

ВИСНОВКИ

У висновках сформульовано найбільш важливі рекомендації, положення науково-теоретичного та практичного характеру, здобуті в ході комплексного дослідження договору банківського вкладу (депозиту) згідно з новим цивільним законодавством України.

1. Передумовами виникнення договору банківського вкладу (депозиту) в Україні є: 1) наявність існування конкретних правовідносин, які вже склалися у банківській сфері; 2) грошовий детермінізм людського буття; 3) гетерогенність самого суспільства як площини проекції правових норм; 4) присутність професійних учасників на ринку, що надає поліваріантності усередненій в нормі права їх поведінці; 5) полярність інтересів сторін договірних зобов'язань.

2. Договір банківського вкладу (депозиту) є однорідним з договором банківського рахунку, про що свідчить таке: 1) особливість суб'єктного складу цього договору полягає в тому, що споживачем відповідної фінансової послуги може бути будь-яка фізична чи юридична особа, проте послугонадавачем може бути лише виключно банк; 2) дотримання письмової форми є обов'язковою умовою чинності договору банківського вкладу (депозиту); 3) договір банківського вкладу (депозиту), в якому вкладником є фізична особа, та банківського рахунку є публічними договорами.

3. Види депозитних договорів враховують такі ознаки: 1) за строком; 2) за правовим становищем фізичних та юридичних осіб і висхідними положеннями щодо охорони їх суб'єктивних прав.

4. Договір банківського вкладу (депозиту), в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором. Договір банківського вкладу (депозиту), в якому вкладником є юридична особа, не є публічним.

5. Електрона ощадна книжка є підтвердженням оформлення вкладу в банку. Вона має значні привілеї: за її допомогою можна проконтролювати у вільний для вкладника час суму, що перебуває на банківському вкладі (депозиті), та проценти до виплати.

6. Договір банківського вкладу (депозиту) укладається проходячи через стадії: 1) звернення особи до банку за ознайомленням з видами та умовами договору; 2) вибір підвиду банківського вкладу (депозиту) відповідно до індивідуального статусу особи (пенсіонер, клієнт банку, особа, для якої банківськими правилами передбачені пільги у відсотках та ін.); 3) уточнення умов договору та його підвиду; 4) замовлення (роздрукування) представником банку стандартизованого (типового) письмового договору банку у двох примірниках (оферта); 5) заповнення особою своїх реквізитів у проектах договору та підписання договору; 6) внесення в касу банку суми вкладу й отримання квитанції та чеку; 7) реєстрація, підписання та отримання сторонами примірників договору, а вкладником - електронної ощадної книжки чи ощадного (депозитного) сертифіката (акцепт). Укладення договору банківського вкладу (депозиту) ведеться за процедурою договору про приєднання.

7. Підставами зміни та розірвання договору банківського вкладу (депозиту) є: 1) підстави для зміни договору банківського вкладу (депозиту) - у разі: а) односторонньої відмови вкладника в частковому обсязі; б) істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладені договору (у виняткових випадках за рішенням суду); в) зміни банком процентної ставки; 2) підстави для розірвання договору - у разі: а) суттєвого порушення однією зі сторін умов договору банківського вкладу (депозиту); б) односторонньої відмови вкладника в повному обсязі; в) призупинення договору; г) відстрочки виплат.

8. Запропоновано в інституті цивільно-правової відповідальності виділити в окремий субінститут неоднорідні за своєю юридичною силою норми, які містяться в нормативно-правових актах, що регулюють ці відносини, в єдину систему на основі наявності у них загального предмету регулювання відносин у сфері банківської (депозитної) діяльності.

9. Запропоновано: в абз.5 п. 2. Постанови Національного банку від 04.12.2008р. №413 “Про окремі питання діяльності банків” заміcть слів “з метою недопущення дострокового повернення коштів, розміщених вкладниками” вставити слова “з метою накопичення грошових коштів. Незалежно від виду договору банківського вкладу (депозиту) виплати здійснювати негайно”; ч.1 п.3 ст.2 Закону України “Про банки і банківську діяльність” викласти в редакції: “Банк” - юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності та має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб; п.2 ч.2 ст.1061 ЦК України викласти в редакції: “У разі зменшення банком розміру процентів за вкладами на вимогу новий розмір процентів застосовується до вкладів, внесених до повідомлення вкладників про зменшення процентів, по закінченні одного місяця з моменту відповідного повідомлення в засобах електронної комунікації”; доповнити ЦК України статею 1059-1 “Істотні умови договору банківського вкладу (депозиту)”: 1. Істотними умовами договору банківського вкладу (депозиту) є: 1) предмет договору банківського вкладу (депозиту); 2) процентна ставка за вкладом (депозитом); 3) умови повернення вкладу (депозиту); 4) в договорі на користь третьої особи необхідне позначення імені фізичної особи або найменування юридичної особи, на користь якої зроблено вклад; 5) інші умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін повинно бути досягнуто згоди.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

1. Спіжов В. В. Страхування депозитних вкладів населення / В. В. Спіжов // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. - 2006. - № 35. - С. 308-314.

2. Спіжов В. В. Зміст та поняття депозитного ресурсу комерційного банку / В. В. Спіжов // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. - 2007. - № 37. - С. 331-338.

3. Спіжов В. В. Предмет договору банківського вкладу (депозиту) / В. В. Спіжов // Вісник Правова інформатика. - 2007. - №4 (16). - С. 56-65.

4. Спіжов В. В. Засади цивільно-правової відповідальності банку за договором банківського вкладу (депозиту) / В. В. Спіжов // Вісник господарського судочинства. - 2007. - № 3. - С. 146-150.

5. Спіжов В. В. Порядок та момент укладення договору банківського вкладу (депозиту) / В. В. Спіжов // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. - 2008. - № 41. - С. 296-304.

6. Спіжов В.В. Банківський кодекс в Україні: розробка та прийняття : у 3 ч. : Ч. 2 / В.В. Спіжов // Правова держава: напрямки та тенденції її розбудови в Україні: зб. матер. міжнар. наук.-практ. інтерн. конф. - Тернопіль, 2007. - С. 49-51.

7. Спіжов В. В. Договір банківського вкладу (депозиту) як вид публічної підприємницької угоди / В.В. Спіжов // Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку: зб. тез наук. доп. III міжнар. наук. практ. конф. аспірант. студент. та здобувач. / Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки. - Луцьк, 2007. - С. 194-195.

8. Спіжов В. В. Особливості договору банківського вкладу (депозиту) як публічного договору : у 3 ч. : Ч. 2 / В. В. Спіжов // Актуальні проблеми юридичної науки: зб. тез міжнар. наук. конф. “Шості осінні юридичні читання” / Хмелин. ун-ту управл. та права. - Хмельницький, 2007. - С. 247-249.

АНОТАЦІЯ

Спіжов В.В. Договір банківського вкладу (депозиту) за цивільним законодавством України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 - цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. - Харківський національний університет внутрішніх справ МВС України. - Харків, 2009.

Дисертація присвячена комплексному теоретичному та практичному аналізу договору банківського вкладу (депозиту). У роботі досліджено історико-правові витоки виникнення і формування та правову природу договору банківського вкладу (депозиту). Дається правова характеристика договору, аналізуються його умови та правовий режим залучених коштів на депозит, правове становище сторін, спосіб повідомлення вкладників. Проаналізовано особливості укладання, зміни та розірвання договору банківського вкладу (депозиту). Досліджено правовий механізм відповідальності сторін за невиконання або неналежне виконання договору банківського вкладу (депозиту). Сформульовано наукові висновки та пропозиції щодо вдосконалення Цивільного законодавства з питання, що стосується регулювання договору банківського вкладу (депозиту).