Дослідження системи HLA та цитокінів при первинній відкритокутовій глаукомі

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ

ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ ІМ. П.Л.ШУПИКА

УДК 617.7-007.681-092:612.017.1

ДОСЛІДЖЕННЯ СИСТЕМИ HLA ТА ЦИТОКІНІВ ПРИ ПЕРВИННІЙ ВІДКРИТОКУТОВІЙ ГЛАУКОМІ

14.01.18 - офтальмологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

САЛАТА ПАВЛО МИКОЛАЙОВИЧ

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному медичному університеті імені О.О.Богомольця МОЗ України, м. Київ.

Науковий керівник: член-кореспондент АМН України, доктор медичних наук,

професор Жабоєдов Геннадій Дмитрович, Національний

медичний університет імені О.О.Богомольця МОЗ

України, м. Київ, завідувач кафедри офтальмології.

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Петруня Андрій

Михайлович, Луганський державний медичний

університет МОЗ України, завідувач кафедри

офтальмології

доктор медичних наук, професор Соболєва Ірина

Анатоліївна, Харківська медична академія

післядипломної освіти МОЗ України, професор кафедри офтальмології

Захист відбудеться 13 березня 2009 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.613.05 при Національній медичній академії післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика МОЗ України за адресою: 03680, Україна, м. Київ, просп. Комарова, 3, “Центр мікрохірургії ока”, кафедра офтальмології НМАПО.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика МОЗ України за адресою: 04112, Україна, м. Київ, вул. Дорогожицька, 9.

Автореферат розісланий 7 лютого 2009 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат медичних наук, доцент Н.С. Лаврик

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Актуальною проблемою є вивчення імуногенетичних змін у хворих на первинну відкритокутову глаукому та їх взаємозв'язку із даними традиційних клінічних та інструментальних офтальмологічних методів обстеження. У Всесвітній програмі “Зір 2020”, розпочатій ВООЗ у 2000 році, глаукома розглядається як пріоритетний напрямок національних програм боротьби з сліпотою. У світі зареєстровано понад 80 млн. хворих на глаукому та їх кількість постійно збільшується. В авторитетних дослідженнях зазначається збільшення кількості хворих майже вдвічі до 2020 року. У структурі загальної захворюваності населення України офтальмологічна патологія становить 5,25% від усіх захворювань. Первинна інвалідність внаслідок хвороби ока становить 4,8% і займає шосте місце в загальній структурі інвалідності всього населення (Риков С.О., 2004). Впродовж 1994-2004 рр. рівень захворюваності на глаукому зріс на 87% і становить 3.7% від загальної кількості населення України (Пасєчнікова Н.В., Риков С.О., Сергієнко М.М., 2006). Глаукома займає друге місце серед захворювань, що призводять до незворотньої сліпоти у 5-15% випадків (Жабоєдов Г.Д., Куриліна О.І., 2004). Первинна відкритокутова глаукома (ПВКГ) складає до 90% випадків серед всіх різновидів глауком (Волков В.В., 2007; Нестеров А.П., 2004). Значне розповсюдження глаукоми, складності ранньої діагностики та лікування є причинами постійної підвищеної уваги до цього захворювання зі сторони вчених та лікарів.

Генетичні дослідження останніх років вказують на роль спадкових факторів у патогенезі первинної глаукоми. Знахідки останніх років призвели до поглибленого вивчення функціонування генів, пов'язаних із глаукомою, що дасть змогу ліпше зрозуміти перебіг захворювання. Ризик розвитку понад 500 захворювань пов'язаний з наявністю відповідних антигенів HLA (Якобисяк М., 2004), в тому числі захворювань очей (Goverdhan S.V. et al., 2005). Крім того, на розвиток захворювання мають вплив такі фактори як вік, стать, раса, вплив зовнішнього середовища, кліматичні умови та ін. У більшості випадків зв'язок між системою HLA і розвитком відповідних захворювань залишається нез'ясованим. При цьому особливу увагу набуває вивчення генів системи HLA, які характерні для того чи іншого захворювання, в сукупності з існуючими клінічними та імунологічними критеріями.

Прогрес молекулярної генетики у вивченні глаукоми відкриває нові можливості для виявлення факторів, що впливають на розвиток та перебіг первинної відкритокутової глаукоми та пошуку показників її ранньої діагностики. Це значить, що пацієнти будуть мати переваги, знаючи чого очікувати від захворювання і який ризик виникнення хвороби може бути для наступних поколінь. Профілактика шляхом превентивної генної терапії в процесі якої генетичний дефект може бути усунений до прояву захворювання стане можливою у майбутньому. Проведення імуногенетичних досліджень з метою виявлення факторів, що впливають на виникнення та прогресування глаукомної оптичної нейропатії є необхідними на сучасному етапі розвитку офтальмології. Поглиблене вивчення причин прогресування відкритокутової глаукоми, використання нових методів ранньої діагностики первинної відкритокутової глаукоми є темою актуальною для дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконувалася на кафедрі офтальмології Національного медичного університету імені О.О. Богомольця як фрагмент науково-дослідної теми „Нові методи діагностики та лікування дистрофічних уражень сітківки та зорового нерва”(номер держреєстрації - 0101U000683 від 20.02.2001г.).

Мета і завдання дослідження: підвищення ефективності діагностики хворих на первинну відкритокутову глаукому.

Для досягнення мети були поставлені такі завдання:

1. Визначити специфічності генів HLA DRB1 і HLA DQB1 у крові хворих на первинну відкритокутову глаукому та здорових людей.

2. Встановити кореляційний зв'язок між виявленими специфічностями генів HLA DRB1 і HLA DQB1 та даними клінічних та інструментальних методів дослідження у пацієнтів із первинною відкритокутовою глаукомою.

3. Дослідити специфічності генів HLA DRB1 і HLA DQB1 у кон'юнктиві хворих на первинну відкритокутову глаукому та встановити кореляційний зв'язок між виявленими специфічностями у крові та кон'юнктиві хворих на первинну відкритокутову глаукому.

4. Визначити рівень інтерферону у крові хворих на первинну відкритокутову глаукому та здорових людей.

5. Визначити рівень фактора некрозу пухлин у крові хворих на первинну відкритокутову глаукому та здорових людей.

6. Обгрунтувати доцільність проведення імуногенетичних досліджень в діагностиці первинної відкритокутової глаукоми.

Об'єкт дослідження - хворі на первинну відкритокутову глаукому.

Предмет дослідження - генетичні та імунологічні зміни в організмі хворих на первинну відкритокутову глаукому; клінічні прояви первинної відкритокутової глаукоми та їх кореляція із визначеними імуногенетичними показниками.

Методи дослідження. Офтальмологічні методи досліджень: візометрія, біомікроскопія, гоніоскопія, тонографія, тонометрія, офтальмоскопія, статична та динамічна периметрія, пахіметрія, оптична когерентна томографія, конфокальна скануюча лазерна офтальмоскопія. Визначення специфічностей генів HLA DRB1 та HLA DQB1 виконували за допомогою полімеразної ланцюгової реакції. Визначення інтерферону здійснювали при мікроскопії під інвертованим мікроскопом; фактора некрозу пухлин за допомогою спектрофотометрії. При виконані роботи застосовані методи статистичного аналізу.

Наукова новизна одержаних результатів.

* Вперше визначено специфічності генів HLA DRB1 та HLA DQB1, які характерні для пацієнтів із первинною відкритокутовою глаукомою у порівнянні із здоровими людьми.

* Вперше показано зв'язок між специфічностями генів HLA DRB1 і HLA DQB1, виявленими в крові хворих на первинну відкритокутову глаукому, результатами клінічних та інструментальних методів дослідження глаукоми.

* Визначено рівні інтерферону та фактора некрозу пухлин у хворих на первинну відкритокутову глаукому та у здорових людей в залежності від статі, віку та виду проведеного лікування. Встановлений зв'язок між рівнем цитокінів в крові хворих і стадією ПВКГ, а також клінічним перебігом захворювання.

* Вперше встановлено кореляційний зв'язок між виявленими специфічностями генів HLA DRB1 та HLA DQB1 в крові та кон'юнктиві хворих на первинну відкритокутову глаукому.

Практичне значення одержаних результатів.

* Розроблений метод ранньої діагностики на основі визначення специфічностей генів HLA DRB1 та HLA DQB1 дає змогу визначати групи ризику щодо розвитку первинної відкритокутової глаукоми у пацієнтів.

* Встановлено можливість рівноцінного використання проб, взятих із крові та кон'юнктиви, для виявлення специфічностей генів HLA DRB1 та HLA DQB1 у хворих на первинну відкритокутову глаукому.

* Дослідження рівнів цитокінів дає змогу визначити імунний стан організму пацієнтів, що буде мати значення при оцінці перебігу глаукомного процесу та визначенні ефективності терапії, особливо після проведення хірургічних антиглаукомних втручань.

Впровадження в практику. Результати досліджень (методика визначення генів HLA DRB1 та HLA DQB1 та рівня цитокінів - інтерферону та фактора некрозу пухлин у хворих на первинну відкритокутову глаукому) впроваджено в практику офтальмологічного відділення та глаукомного диспансеру консультативної поліклініки Центральної міської (Олександрівської) клінічної лікарні м. Києва. Матеріали дисертаційної роботи використовуються при читанні лекцій та проведенні практичних занять на кафедрі офтальмології Національного медичного університету імені О.О. Богомольця.

Особистий внесок здобувача полягає в проведенні патентно-інформаційного пошуку, складанні аналітичного огляду літератури, формулюванні мети та завдань досліджень. Автор особисто розробив основні теоретичні та практичні положення дисертації, проаналізував джерела літератури, провів клінічні дослідження у пацієнтів із первинною відкритокутовою глаукомою. Автор самостійно зібрав і опрацював фактичний матеріал, написав всі розділи дисертації, зробив узагальнення результатів та сформулював висновки. При підготовці наукових праць, опублікованих із співавторами, використано огляд літератури, клінічний матеріал, статистичні дані та результати досліджень автора. Генетичні дослідження автор проводив разом із співробітниками лабораторії генетики кафедри мікробіології, вірусології та імунології на базі Національного медичного університету імені О.О. Богомольця (зав. кафедри академік НАН України, член-кор. АМН України, професор В.П. Широбоков). Імунологічні дослідження автор виконував разом із співробітниками відділу проблем інтерферону та імуномодуляторів Інституту мікробіології та вірусології імені Д.К. Заболотного НАН України (зав. член-кор. НАН України, проф. М.Я. Співак ).

Апробація результатів дисертації. Результати роботи викладено і обговорено на міжнародному, державному та регіональному рівнях: 60-й та 61-й науково-практичній конференції студентів та молодих вчених Національного медичного університету імені О.О. Богомольця „Актуальні проблеми сучасної медицини” (Київ, 2006, 2007); II міжнародній конференції студентів і аспірантів „Молодь та поступ біології” (Львів, 2006); ХІ з'їзді офтальмологів України (Одеса, 2006); 6TH International Glaucoma symposium (Greece, Athens, 2007); міжнародній науково-практичній конференції студентів, молодих вчених, лікарів та викладачів „Актуальні питання експериментальної та клінічної медицини” (Cуми, 2007); V міжнародній науково-практичній конференції студентів та молодих вчених „Новітні підходи до лікування в сучасній медицині” (Ужгород, 2007); ІІ Всероссийской научной конференции молодых учёных „Актуальные проблемы офтальмологии” (Москва, 2007); World Glaucoma congress (Singapore, 2007); міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій 60-річчю ВООЗ, Всесвітньому дню здоров'я 2008р., Захисту здоров'я від змін клімату (Київ, 2008).

Публікації. За результатами досліджень опубліковано 18 наукових праць, з них 6 статей у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України, 11 наукових праць у матеріалах з'їздів і конференцій, отримано 1 патент на корисну модель.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається із вступу, 5 розділів, які включають огляд літератури, опис матеріалів і методів досліджень, результати власних досліджень, їх аналіз і узагальнення, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних джерел літератури. Дисертаційна робота викладена на 163 сторінках друкованого тексту, ілюстрована 59 таблицями та 33 рисунками. Список використаної літератури містить 245 джерел, з яких - 165 іноземних авторів.

глаукома відкритокутовий інтерферон пухлина

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи досліджень. На базі очного відділення Центральної міської (Олександрівської) клінічної лікарні м. Києва було обстежено 80 хворих (134 ока) з первинною відкритокутовою глаукомою (ПВКГ). Вік хворих становив від 37 до 84 років Середній вік чоловіків - 67 років. Середній вік жінок - 70 років. Середній вік обстежених хворих становив 69 роки. З першою стадією захворювання було 49 очей (37%), з другою - 43 ока (32%), з третьою - 38 ока (28%), з четвертою - 4 ока (3%). Контрольну групу складали 70 здорових (140 очей) людей віком від 49 до 85 років. До групи терапевтичних хворих входили пацієнти із первинною відкритокутовою глаукомою, що отримували гіпотензивні краплі у вигляді, як монотерапії в-блокатором (тимолол 0,25% або 0,5%) чи аналогом простагландинів (ксалатан, траватан) так і у комбінації в-блокатор + міотик (тимолол 0,5% + пілокарпін 1%,) або в-блокатор + аналог простагландинів (тимолол 0,5% + ксалатан або траватан). До групи хірургічних хворих входили пацієнти із первинною відкритокутовою глаукомою, яким була проведена антиглаукомна операція - глибока неперфоруюча склеректомія. Генетичні дослідження проводили у хворих після хірургічного лікування та у пацієнтів в процесі гіпотензивної терапії. Дослідження імунологічних показників у крові хворих на первинну відкритокутову глаукому проводили після проведеного хірургічного втручання. Комплексне офтальмологічне обстеження включало такі методи дослідження: візометрію, біомікроскопію, гоніоскопію, тонографію, тонометрію, офтальмоскопію, статичну та динамічну периметрію, пахіметрію, оптичну когерентну томографію, конфокальну скануючу лазерну офтальмоскопію. Визначення специфічностей генів HLA DRB1 та HLA DQB1 у зразках крові та кон'юнктиві хворих на первинну відкритокутову глаукому виконували за допомогою полімеразної ланцюгової реакції.

У сироватці крові хворих на ПВКГ здійснювалося визначення двох цитокінів: фактора некрозу пухлин та інтерферону. Активність інтерферону оцінювали в культурі клітин ПТП (перещеплювані тестикули порося) за пригніченням цитопатогенної дії тест-вірусу. За титр інтерферону приймали ті розведення проби, при яких спостерігається захист 50% клітин від цитопатогенної дії 100 ТЦД50/0,1 мл вірусу везикулярного стоматиту при проведенні мікроскопії під інвертованим мікроскопом. Кількість фактора некрозу пухлин визначали в культурі клітин лінії L-929 (фібробласти мишей) за індексом цитотоксичності (ІЦ,%) за допомогою спектрофотометрії (Співак М.Я. та співавт., 2002, 2005).

Методи статистичної обробки отриманих результатів. Отримані кількісні результати досліджень оброблені методами варіаційної статистики з використанням значень середньої арифметичної (М), середньої похибки середньої арифметичної (m), квадратичного відхилення (у), достовірності результатів досліджень (t), критерій Ст'юдента для відсотків (частот), рівня значущості (p).

Дослідження специфічностей гена HLA DRB1 та HLA DQB1 у хворих на первинну відкритокутову глаукому та у здорових людей. У групі хворих на первинну відкритокутову глаукому, в порівнянні з групою здорових людей, достовірна різниця мала місце по специфічностях DRB1*01 - 27,5±4,99% (10±3,58 % - у контрольній групі) - р < 0,01 та DRB1*13 - 32,5±5,24% (8,57±3,35% - у контрольній групі) - р < 0,001. (рис. 1).

Рис. 1. Частота специфічностей гена HLA DRB1 у хворих на первинну відкритокутову глаукому (n=80) та у здорових людей (n=70)

Серед чоловіків хворих на первинну відкритокутову глаукому та чоловіків контрольної групи достовірна різниця була визначена по DRB1*01 - 24,32±7,05% (6,25±4,28% - у контрольній групі) - р < 0,05 та у DRB1*13 - 32,43±7,69% (9,37±5,15% - у контрольній групі) - р < 0,05 специфічностей гена HLA DRB1. Серед жінок хворих на первинну відкритокутову глаукому та у жінок контрольної групи достовірна різниця була визначена у DRB1*01 - 30,23±7,0% (10,52±4,97% - у контрольній групі) - р < 0,05 та у DRB1*13 - 32,56±7,15% (7,89±4,30% - у контрольній групі) - р < 0,01 специфічностей гена HLA DRB1.

У групі хворих на первинну відкритокутову глаукому, в порівнянні з групою здорових людей, достовірна різниця мала місце по специфічностях DQB1*0602-0608 - 30±5,12% (8,57±3,35% - у контрольній групі) - р < 0,001, DQB1*0201 становила 27,5±4,99% (8,57±3,35% - у контрольній групі) - р < 0,01 (рис. 2).

Рис. 2. Частота специфічностей гена HLA DQB1 у хворих на первинну відкритокутову глаукому (n=80) та у здорових людей (n=70)

Визначена у чоловіків хворих на первинну відкритокутову глаукому достовірна різниця у DQB1*0201 - 21,62±6,77% (3,13±3,07% - у контрольній групі) - р < 0,05 та у DQB1*0602-0608 - 24,32±7,05% (6,25±4,27% - у контрольній групі) - р < 0,05 специфічностей гена HLA DQB1. У жінок хворих на первинну відкритокутову глаукому достовірна різниця була визначена у DQB1*0201 - 32,56±7,15% (13,16±5,49% - у контрольній групі) - р < 0,05 та у DQB1*0602-0608 - 34,88±7,26% (10,53±4,98% - у контрольній групі) - р < 0,01 специфічностей гена HLA DQB1.

Встановлено, що прогресування первинної відкритокутової глаукоми може бути пов'язане з наявністю у пацієнта DRB1*13 специфічності, яка спостерігалася у 57,69±9,68% пацієнтів із ознаками значного прогресування захворювання (р < 0,05).

Нестабільність ВОТ у хворих на первинну відкритокутову глаукому може бути пов'язана із наявністю у пацієнта DQB1*0602-0608 специфічності, яка спостерігалася у 39,28±9,27% хворих на глаукому (р < 0,05).

За стабільність перебігу захворювання може відповідати DQB1*0201 специфічність, що визначалася у 50,0±10,66% хворих на глаукому (р < 0,05).

У хворих на первинну відкритокутову глаукому із низьким рівнем відтоку внутрішньоочної рідини достовірна різниця була визначена у DRB1*07 специфічності гена HLA DRB1 - 55,55±11,71% (р < 0,05) та у DQB1*0304 специфічності гена HLA DQB1 - 55,55±11,71% (р < 0,01).

Серед хворих на ПВКГ в підгрупи з високим рівнем продукції внутрішньоочної рідини (F>3,5) достовірна різниця була визначена у DRB1*17(03) специфічності гена HLA DRB1 - 80,0±17,89% (р < 0,01). У підгрупі хворих ПВКГ з низьким рівнем продукції внутрішньоочної рідини (F<2,0) достовірна різниця була визначена у DQB1*0303 специфічності гена HLA DQB1 - 32,56±7,15% (р < 0,05).

У хворих на первинну відкритокутову глаукому із високим рівнем пігментації трабекули встановлено достовірне підвищення експресії DRB1*01 специфічності гена HLA DRB1 - 44,4±8,28% (р < 0,01) та DQB1*0602-0608 специфічності гена HLA DQB - 50,0±8,33% (р < 0,05).

Визначалася висока частота наступних специфічностей гена HLA DRB1 у хворих на первинну відкритокутову глаукому із незначно вираженими псевдоексфоліаціями райдужки. Достовірна різниця була визначена у DRB1*16 специфічності гена HLA DRB1 - 66,67±19,24% (20,0±4,47% - серед всіх хворих на ПВКГ) - р < 0,05. Достовірна різниця була встановлена у DQB1*0602-0608 специфічності гена HLA DQB1 - 56,0±9,93% (30,0±5,12% - серед всіх хворих на ПВКГ) - р < 0,05.

У підгрупі із значно підвищеним коефіцієнтом трофіки внутрішніх оболонок ока серед хворих на первинну відкритокутову глаукому. достовірна різниця була визначена у DRB1*13 специфічності гена HLA DRB1 - 64,0±9,6% (р < 0,01) та DQB1*0602-0608 специфічності гена HLA DQB1 - 56,0±9,93% (р < 0,05).

Проведені дослідження свідчать, що важливе значення при первинній відкритокутовій глаукомі мають наступні специфічності:

1) за прогресування глаукоми відповідає *13 специфічність гена HLA DRB1;

2) за нестабільність рівня ВОТ - *0602-0608 специфічність гена HLA DQB1;

3) за стабільність перебігу глаукомного процесу - *0201 специфічність гена HLA DQB1;

4) за значне зниження рівня легкості відтоку внутрішньоочної рідини - DRB1*07 специфічність гена HLA DRB1 та DQB1*0304 специфічність гена HLA DQB1;

5) за інтенсивність пігментації трабекули та шлемового каналу - *01 специфічність гена HLA DRB1 та *0602-0608 специфічність гена HLA DQB1;

6) за порушення трофіки внутрішніх оболонок ока (визначеного за Шлопак) - *13 специфічність гена HLA DRB1 та *0602-0608 специфічність гена HLA DQB1.

Отже, аналізуючи отримані дані, найбільше значення в патогенезі первинної відкритокутової глаукоми мають *13 специфічність гена HLA DRB1 та *0602-0608 специфічність гена HLA DQB1. Також певну роль відіграють *01 специфічність гена HLA DRB1 та *0201 специфічність гена HLA DQB1.

Одночасно з дослідженням специфічностей генів HLA DRB1 та HLA DQB1 у крові хворих на первинну відкритокутову глаукому було проведене дослідження тих же специфічностей у кон'юнктиві цих же хворих.

Проведені нами дослідження показали, що набір специфічностей в крові та у кон'юнктиві майже подібний у кожного з обстежених хворих на первинну відкритокутову глаукому.

Результати свідчать про можливість використання обох способів забору матеріалу для проведення генетичного дослідження по виявленню специфічностей генів HLA DRB1 та HLA DQB1 у пацієнтів із первинною відкритокутовою глаукомою.

Визначення специфічностей генів HLA DRB1 та HLA DQB1 у пацієнтів із первинною відкритокутовою глаукомою дасть змогу прогнозувати перебіг захворювання та формувати групи ризику у пацієнтів з підозрою на глаукому.

Визначення рівня інтерферону та фактора некрозу пухлин у хворих на первинну відкритокутову глаукому та у здорових людей. Перша стадія захворювання ПВКГ характеризувалася незначним підвищенням рівнів інтерферону (ІФН) та фактора некрозу пухлин (ФНП) (рис.3).

Рис. 3. Кількість інтерферону в крові здорових людей та у хворих на ПВКГ залежно від виду проведеного лікування, статі та стадії глаукоми

Встановлено, що із прогресуванням ПВКГ до більш пізніх стадій, підвищувалася інтерфероногенна активність периферійної крові. Так, при другій та третій стадіях ПВКГ у хворих чоловіків після терапевтичного лікування клітини периферійної крові продукували інтерферон у титрах відповідно 5,20,38 log2 Од/мл; 5,380,41 log2 Од/мл.

У жінок при другій та третій стадіях ПВКГ після терапевтичного лікування рівень інтерферону був вищим на 27,5% та 38,76%, порівняно із чоловіками та становив 5,33 0,19 log2 Од/мл та 5,8 0,25 log2 Од/мл відповідно. Разом з тим після хірургічного лікування у пацієнтів з ПВКГ підвищення продукції інтерферону було найвиразнішим порівняно з таким при терапевтичному лікуванні. Титри інтерферону після хірургічного лікування підвищувалися на 40,6% (5,710,42 log2 Од/мл) при другій стадії та на 51,97% (6,170,47 log2 Од/мл) при третій стадії у чоловіків у порівнянні з 4,060,17 log2 Од/мл (р 0,05) у контролі. Серед жінок після хірургічного лікування титр інтерферону був більшим на 43,54% та 53,59% ніж у чоловіків та становив 6,00,38 log2 Од/мл при другій стадії та 6,420,47 log2 Од/мл при третій стадії відповідно у порівнянні з 4,180,15 log2 Од/мл (р 0,05) у контролі. Спостерігаються вищі рівні інтерферону у жінок, в порівнянні із чоловіками, після проведеного хірургічного лікування у хворих на первинну відкритокутову глаукому.

Рівень інтерферону у хворих на первинну відкритокутову глаукому був більшим за рівень інтерферону у людей контрольної групи відповідних вікових груп. Найбільший рівень інтерферону мали пацієнти найстаршої вікової групи (76-85 років) - 6,06±0,21 log2 Од/мл. Це можна пояснити наявністю у хворих даної групи пізніх стадій глаукомного процесу і проведенням антиглаукомних хірургічних втручань. Також зареєстрований високий рівень інтерферону у віковій групі ? 55 років - 5,75±0,28 log2 Од/мл.

Рівень інтерферону у чоловіків, хворих на первинну відкритокутову глаукому був більшим за рівень інтерферону у чоловіків контрольної групи відповідних вікових груп. Найбільший рівень інтерферону мали пацієнти вікової групи 56-65 років - 5,82±0,51 log2 Од/мл. У хворих інших вікових груп показники рівня інтерферону знаходилися приблизно на однаковому рівні.

Рівень інтерферону у жінок, хворих на первинну відкритокутову глаукому був більшим за рівень інтерферону у жінок контрольної групи відповідних вікових груп. Найбільший рівень інтерферону мали пацієнти вікової групи ? 55 років - 6,50 log2 Од/мл. Крім того, зареєстрований високий рівень інтерферону у віковій групі 76-85 років - 6,36±0,21 log2 Од/мл. Ці результати можна пояснити наявністю у хворих даної групи пізніх стадій глаукомного процесу і проведенням антиглаукомних хірургічних втручань. Отже середній рівень інтерферону був більшим у жінок ніж у чоловіків.

Рівень інтерферону у хворих на первинну відкритокутову глаукому всіх підгруп дослідження був більшим за рівень інтерферону у людей контрольної групи. Підвищений рівень інтерферону мали пацієнти підгруп, які отримували в-блокатор (тимолол) - 5,220,25 log2 Од/мл, в-блокатор + міотик (тимолол + пілокарпін) - 5,330,23 log2 Од/мл та в-блокатор + (тимолол + ксалатан) - 5,270,20 log2 Од/мл. Менший рівень інтерферону мали пацієнти підгрупи, які отримували аналог простагландинів у вигляді монотерапії - 4,890,25 log2 Од/мл.

Результати проведених нами досліджень показали, що при ПВКГ спостерігалося підвищення продукції інтерферонів клітинами периферійної крові. Чим вищий був ступінь тяжкості перебігу захворювання, тим вищою була інтерфероногенна активність. Це свідчить про підвищення імунної реактивності організму хворих на ПВКГ, яким були проведені антиглаукомні операції, у відповідь на місцеве ушкодження в зоні оперативного втручання та розвиток в цій зоні запальної реакції. Підвищення вмісту інтерферону в сироватці крові є відображенням компенсаторної реакції системи інтерферону хворої людини (Лазаренко Л. М. та ін., 2005). Встановлено значне збільшення рівня інтерферону в підгрупі з прогресуванням глаукомного процессу - на 54,72% (6,39±0,33 log2 Од/мл) та нестабільним рівнем внутрішньоочного тиску - 42,37% (5,88±0,28 log2 Од/мл) у хворих, яким були проведені хірургічні втручання. У хворих, які отримували лише гіпотензивне лікування, рівень інтерферону був дещо меншим і становив у підгрупі з прогресуванням глаукомного процесу - 5,63±0,28 log2 Од/мл та нестабільним рівнем внутрішньоочного тиску - 5,45±0,21 log2 Од/мл. Серед хворих підгрупи із стабільним перебігом глаукоми рівень інтерферону підвищувався незначно - 5,33 ± 0,24 log2 Од/мл (на 29,05%) після хірургічного втручання та 4,85±0,15 log2 Од/мл (на 17,43%) - після консервативного лікування, у порівнянні з контролем (4,130,10 log2Од/мл, р < 0,05) (табл. 1).

Таблиця 1

Кількість інтерферону в периферійній крові у хворих на первинну відкритокутову глаукому залежно від перебігу захворювання (титр інтерферону, log2 Од/мл)

Група	Стабільність перебігу глаукоми, n=22	Прогресування глаукомного процесу, n=26	Нестабільність рівня ВОТ, n=28
Всі хворі	4,91±0,17* (n=22)	6,15±0,30* (n=26)	5,71±0,24* (n=28)
Терапія	4,85±0,15* (n=13)	5,63±0,28* (n=8)	5,45±0,21* (n=11)
Хірургія	5,33±0,24* (n=9)	6,39±0,33* (n=18)	5,88±0,28* (n=17)
Контрольна група (n=70) = 4,130,10

Примітка.* - р < 0,05 у порівнянні з показниками контролю.

Аналіз отриманих даних свідчить про більшу продукцію фактора некрозу пухлин при прогресуванні захворювання. У прооперованих хворих із другою та третьою стадією глаукоми рівень продукції ФНП лейкоцитами крові збільшувався суттєво, як у порівнянні з показниками у контролі, так і у хворих після терапевтичного лікування. При цьому індекс цитотоксичності у чоловіків (19,021,94% при 2 стадії та 22,442,83% при 3 стадії) після терапевтичного лікування був меншим ніж у жінок (23,463,10% при 2 стадії та 27,963,91% при 3 стадії). Після хірургічного лікування індекс цитотоксичності був більшим у чоловіків (32,853,09% при 2 стадії та 36,474,80% при 3 стадії) ніж у жінок (29,143,98% при 2 стадії та 33,544,10% при 3 стадії) (рис.4).

Рис. 4. Рівень фактора некрозу пухлин в периферійній крові здорових людей та у хворих на ПВКГ залежно від проведеного лікування, статі та стадії хвороби

Визначено, що значне збільшення рівня ФНП спостерігається в підгрупі із прогресуванням глаукомного процесу (36,62±2,68%) та нестабільним рівнем внутрішньоочного тиску (35,08±2,43%) серед хворих, яким були проведені хірургічні втручання. У підгрупі хворих із стабільним перебігом глаукоми, які отримували лише гіпотензивне лікування, рівень фактора некрозу пухлин підвищувався незначно - (19,19±1,54%), у порівнянні з контролем (14,310,40%, р < 0,05 (табл. 2).

Таблиця 2

Рівень фактора некрозу пухлин в периферійній крові у хворих на первинну відкритокутову глаукому залежно від перебігу захворювання (індекс цитотоксичності, %)

Група	Стабільність перебігу глаукоми, n=22	Прогресування глаукомного процесу, n=26	Нестабільність рівня ВОТ, n=28
Всі хворі	22,68±1,49* (n=22)	32,64±2,02* (n=26)	29,96±2,18* (n=28)
Терапія	19,19±1,54* (n=13)	23,68±1,52* (n=8)	22,04±1,47* (n=11)
Хірургія	27,73±0,83* (n=9)	36,62±2,68* (n=18)	35,08±2,43* (n=17)
Контрольна група (n=70) = 14,310,40

Примітка* - р < 0,05 у порівнянні з показниками контролю.

Встановлено, що рівень фактора некрозу пухлин у хворих на первинну відкритокутову глаукому був більшим за рівень фактора некрозу пухлин у людей контрольної групи відповідних вікових груп. Найбільший рівень фактора некрозу пухлин мали пацієнти найстаршої вікової групи (76-85 років) - 32,54±2,45%. Доведено, що рівень фактора некрозу пухлин у чоловіків, хворих на первинну відкритокутову глаукому був більшим за рівень фактора некрозу пухлин у чоловіків контрольної групи відповідних вікових груп. Найбільший рівень фактора некрозу пухлин мали пацієнти найстаршої вікової групи 76-85 років - 34,77±5,10%. У хворих інших вікових груп показники рівня фактора некрозу пухлин знаходилися на однаковому рівні за винятком наймолодшої групи ? 55 років - 21,39±2,43%.

Результати досліджень показали, що рівень фактора некрозу пухлин у жінок, хворих на первинну відкритокутову глаукому, був більшим за рівень фактора некрозу пухлин у жінок контрольної групи відповідних вікових груп. Найбільший рівень фактора некрозу пухлин мали пацієнти найстаршої вікової групи 76-85 років - 31,32±3,56 %. Виявлено також більш високий рівень фактора некрозу пухлин у пацієнтів вікової групи 66-75 років - 29,45±2,24 %. Середній рівень фактора некрозу пухлин суттєво не відрізнявся у вікових групах серед жінок та чоловіків.

Рівень фактора некрозу пухлин у хворих на первинну відкритокутову глаукому всіх підгруп дослідження був більшим за рівень фактора некрозу пухлин у людей контрольної групи. Більший рівень фактора некрозу пухлин мали пацієнти підгруп, які отримували в-блокатор (тимолол) - 23,89±2,69%, в-блокатор + міотик (тимолол + пілокарпін) - 25,32±2,87% та в-блокатор + аналог простагландинів (тимолол + ксалатан) - 22,24±1,47%. Менший рівень фактора некрозу пухлин мали пацієнти підгрупи, які отримували ксалатан у вигляді монотерапії - 18,52±1,27%.

Результати проведених нами досліджень показали, що при відкритокутовій глаукомі порушувалась продукція ФНП - альфа, який відіграє ключову роль у розвитку та перебігу запальної реакції організму (Дранник Г.М., 2006). Підвищення продукції цього цитокіну клітинами периферійної крові поєднувалось з накопиченням ФНП у сироватці крові. При цьому гіперпродукція ФНП спостерігалась при тяжкому перебігу захворювання, особливо у прооперованих хворих. Фактор некрозу пухлин-альфа може залучатися у розвиток деяких дегенеративних процесів (Возианов А.Ф. и соавт., 1998 ; Зубова С.Г., Окулов В.Б., 2001). Виявлене нами підвищення вмісту цього цитокіну у сироватці крові слід вважати прогностичною ознакою несприятливою перебігу захворювання.

Дослідження показників інтерферонового статусу організму може бути прогностичним при оцінці перебігу ПВКГ, а також ефективності терапії хворих. Зростання альфа - інтерфероногенної активності клітин периферійної крові супроводжувалось прогресуванням захворювання до розвинутих форм. Чутливість або стійкість до ПВКГ у значній мірі визначається поліморфізмом генів молекул HLA в фенотипі кожного пацієнта, а також ФНП-альфа та сироватковим інтерфероном переважно альфа.

ВИСНОВКИ

1. В етіопатогенезі первинної відкритокутової глаукоми значну увагу привертає вивчення генетичних факторів, таких як система HLA (human leukocyte antigens) паралельно з імунологічними показниками (інтерферон та фактор некрозу пухлин). Вдосконалення ранньої діагностики хворих на первинну відкритокутову глаукому, шляхом визначення специфічностей генів HLA DRB1 і HLA DQB1 та рівня цитокінів (інтерферону та фактора некрозу пухлин) дає змогу формувати групу ризику щодо розвитку первинної відкритокутової глаукоми та прогнозувати її клінічний перебіг.

2. Визначено специфічності генів HLA DRB1 і HLA DQB1 у здорових людей та у хворих на первинну відкритокутову глаукому. В групі хворих на первинну відкритокутову глаукому, в порівнянні з групою здорових людей, достовірна різниця мала місце по специфічностях DRB1*01 - 27,5±4,99% (10±3,58% - у контрольній групі) - р<0,01 та DRB1*13 - 32,5±5,24% (8,57±3,35% - у контрольній групі) - р<0,001; DQB1*0602-0608 - 30±5,12% (8,57±3,35% - у контрольній групі) - р<0,001 та DQB1*0201 - 27,5±4,99% (8,57±3,35% - у контрольній групі) - р<0,01.

3. Встановлено зв'язок між специфічностями генів HLA DRB1 і HLA DQB1, виявленими в крові хворих на первинну відкритокутову глаукому, та результатами клінічних і інструментальних методів дослідження глаукоми. Найбільше значення при первинній відкритокутовій глаукомі мають наступні специфічності: *13 специфічність гена HLA DRB1 відповідає за прогресування захворювання, порушення трофіки внутрішніх оболонок ока (визначено за Шлопак Т.В.); *0602-0608 специфічність гена HLA DQB1 відповідає за нестабільність рівня ВОТ, інтенсивність пігментації трабекули та шлемового каналу, порушення трофіки внутрішніх оболонок ока (визначено за Шлопак Т.В.); за стабільність перебігу глаукомного процесу - *0201 специфічність гена HLA DQB1; за зниження рівня легкості відтоку внутрішньоочної рідини - *07 специфічність гена HLA DRB1 та *0304 специфічність гена HLA DQB1.

4. Встановлено кореляційний зв'язок (94,7% подібності) між вмістом специфічностей генів HLA DRB1 і HLA DQB1 у крові та в кон'юнктиві хворих на первинну відкритокутову глаукому. Результати свідчать про можливість використання обох шляхів відбору матеріалу (з крові та кон'юнктиви) для проведення генетичного дослідження по виявленню специфічностей генів HLA DRB1 та HLA DQB1 у пацієнтів із первинною відкритокутовою глаукомою.

5. Визначено збільшення рівня цитокінів (інтерферону та фактора некрозу пухлин) при прогресуванні глаукомного процесу, особливо у пацієнтів після хірургічного лікування, а також у хворих жіночої статі. У хворих, яким були проведені хірургічні втручання встановлено збільшення рівня інтерферону при прогресуванні глаукомного процесу - 6,39±0,33 log2 Од/мл (р<0,05) та при нестабільному рівні внутрішньоочного тиску - 5,88±0,28 log2 Од/мл (р<0,05). У підгрупі хворих, які отримували лише гіпотензивне лікування, рівень інтерферону дещо менший серед хворих із прогресуванням глаукомного процесу - 5,63±0,28 log2 Од/мл (р<0,05) та при нестабільному рівні внутрішньоочного тиску - 5,45±0,21 log2 Од/мл (р<0,05).

6. У хворих яким були проведені хірургічні втручання виявлено збільшення рівня ФНП при прогресуванні глаукомного процесу - 36,62±2,68% (р<0,05) та при нестабільному рівні внутрішньоочного тиску - 35,08±2,43% (р<0,05). У підгрупі хворих, які отримували лише гіпотензивне лікування, рівень фактора некрозу пухлин підвищувався незначно - 19,19±1,54% (р<0,05), у порівнянні з контролем (14,310,40%).

7. Показана доцільність проведення імуногенетичних досліджень (визначення специфічностей генів HLA DRB1 та HLA DQB1 в полімеразній ланцюговій реакції та цитокінів - інтерферону та фактора некрозу пухлин) в діагностиці первинної відкритокутової глаукоми.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

На основі отриманих результатів досліджень рекомендовано визначення специфічностей генів HLA DRB1 та HLA DQB1 для встановлення груп ризику щодо розвитку первинної відкритокутової глаукоми у пацієнтів.

При наявності певних специфічностей генів або їх асоціацій у хворих на ПВКГ можна прогнозувати клінічний перебіг захворювання паралельно з даними інших методів обстеження.

Визначення рівнів цитокінів (фактора некрозу пухлин та інтерферону) у хворих на первинну відкритокутову глаукому може бути прогностичним при оцінці перебігу глаукомного процесу, особливо після проведення антиглаукомних операцій, а також ефективності терапії хворих.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Жабоєдов Г. Д. Взаимосвязь между системой HLA-антигенов и первичной открытоугольной глаукомой / Г. Д. Жабоедов, П. Н. Салата // Актуальні питання медичної науки та практики : збірник наукових праць Запорізької медичної aкaдeмії післядипломної освіти. - Запоріжжя, 2006. - Вип. 69. - Книга 2. - С. 64-66 (здобувач провів збір матеріалу, дослідження, статистичну обробку одержаних результатів та їх узагальнення, підготував роботу до друку).

2. Салата П. М. Визначення імуногенетичних показників при первинній відкритокутовій глаукомі / П. М. Салата // Офтальмологічний журнал. - Одеса. - № 6. - 2007. - С. 49-52.

3. Салата П. М. Рівні цитокинів у хворих на первинну відкритокутову глаукому / П. М. Салата // Український науково-медичний молодіжний журнал. - Київ: ТОВ „Видавництво „КІМ”. - 2007. - № 4. - С. 63-65.

4. Салата П. М. Дослідження гіпотензивного ефекту при застосуванні ксалатану, тимололу та пілокарпіну в різних комбінаціях у пацієнтів із первинною відкритокутовою глаукомою / П. М. Салата // Актуальные проблемы медицины и биологии : сб. - Київ, 2007. - № 2 (35). - С. 91-101.

5. Салата П. М. Використання в алгоритмі діагностики первинної відкритокутової глаукоми імуногенетичних показників / П. М. Салата // Вісник наукових досліджень - Тернопіль. - 2008. - № 1(50). - С. 48-55.

6. Салата П. М. Результати дослідження генів системи HLA, інтерферону та фактора некрозу пухлин у хворих на первинну відкритокутову глаукому та у здорових осіб / П. М. Салата // Український науково-медичний молодіжний журнал. - Київ: ТОВ „Видавництво „КІМ”. - 2008. - № 1-2. - С. 69-72.

7. Салата П. М. Патент на корисну модель № 29947 Україна, МПК (2006), А 61В3/00, G 01 № 33/49. Спосіб діагностики первинної відкритокутової глаукоми. / Салата П. М. Заявник та патентовласник. -

№ а 200702338; заявл. 25.06.2007, Бюл. № 9; опубл. 11.02.2008, Бюл. № 3.

8. Салата П. М. Сучасні погляди на патогенез первинної відкритокутової глаукоми / П. М.Салата // Актуальные проблемы медицины и биологии : сб. - Київ, 2005. - № 1 (33). - С. 57-68.

9. Салата П. М. Імуногенетичні аспекти первинної відкритокутової глаукоми / П. М.Салата // Молодь та поступ біології : зб. тез ІІ міжнародної конференції студентів і аспірантів, 21-24 березня 2006р. : тези доп. - Львів, 2006. - С. 443-444.

10. Куриліна О. І. Вивчення експресії антигенів системи HLA в кон'юнктиві хворих на первинну відкритокутову глаукому після застосування ксалатану / О. І. Куриліна, П. М. Салата // Матеріали ХІ з'їзду офтальмологів України, 16-19 травня 2006 р. : тези доп. - Одеса, 2006. - С. 51-52 (здобувач провів збір матеріалу, обстеження хворих, приймав участь в генетичних дослідженнях, здійснив статистичну обробку результатів, проаналізував і узагальнив результати досліджень та підготував роботу до друку).

11. Салата П. М. Імуногенетичні показники ранньої діагностики первинної відкритокутової глаукоми / П. М. Салата // Український науково-медичний молодіжний журнал : 60 ювілейна науково-практична конференція студентів та молодих вчених [“Актуальні проблеми сучасної медицини”] : тези доп. - Київ: ТОВ „Видавництво „КІМ”, 13-15 листопада 2006. - С. 129.

12. HLA antigens and primary open-angle glaucoma / G. D. Zhaboedov, O. I. Kurilina, P. M Salata // 6TH International Glaucoma Symposium, 28-31 March 2007 : Abstracts Book. - Greece : Athens, 2007. - P. 74 (здобувач провів обстеження хворих, взято участь у проведенні генетичних досліджень, узагальнив результати, висновки, підготовив роботу до друку).

13. Салата П. М. Визначення генетичних маркерів первинної відкритокутової глаукоми / П. М. Салата // Новітні підходи до лікування в сучасній медицині : матеріали 5-ої міжнародної науково-практичної конференції студентів та молодих вчених, 17-19 квітня 2007 р. : тези доп. - Ужгород, 2007. - С. 104-105.

14. Салата П. М. Дослідження генів системи HLA у хворих на первинну відкритокутову глаукому / П. М. Салата // Актуальні питання експериментальної та клінічної медицини : матеріали міжнародної науково-практичної конференції студентів, молодих вчених, лікарів та викладачів, 25-26 квітня 2007 р. : тези доп. - Cуми, 2007. - С. 208.

15. Салата П. Н. Иммуногенетические изменения у больных с первичной открытоугольной глаукомой / П. Н. Салата // Актуальные проблемы офтальмологии : сб. науч. работ по материалам ІІ Всерос. науч. конф. молодых учёных, 13 июня 2007г. [под ред. Х. П. Тахчиди]. - М. : ФГУ „МНТК „МНТК „Микрохирургия глаза им. акад. С. Н. Фёдорова Росмедтехнологии” : тезисы докл. - Москва, 2007. - С. 150-151.

16. Investigation of the HLA DRB genes in Ukrainian patients with primary open-angle glaucoma / G. Zhaboedov, O. Kurilina, P. Salata // World Glaucoma congress, 18-21 July 2007 : Abstracts Book. - Singapore, 2007. - P. 67-68 (здобувач провів обстеження хворих, взято участь у проведенні генетичних досліджень, узагальнив результати, висновки, підготовував роботу до друку).

17. Салата П. М. Визначення специфічностей гена HLA DQB1 у хворих на первинну відкритокутову глаукому / П. М. Салата // Український науково-медичний молодіжний журнал. - Київ: ТОВ „Видавництво „КІМ”. - 2007. - № 3. - С. 168. ( Спецвип. : 61 Міжнародна науково-практична конференція студентів і молодих вчених [“Актуальні проблеми сучасної медицини”], 24-26 жовтня 2007р. : тези доп. - Київ).

18. Салата П. М. Дослідження специфічностей генів HLA DRB1 та HLA DQB1 в крові хворих на первинну відкритокутову глаукому / П. М. Салата // Науковий вісник Національного медичного університету імені О.О. Богомольця. - 2008. - № 17. - С. 171-172. (Спецвип. : матеріали Міжнародної науково-практичної конференції, присвяченої 60-річчю ВООЗ, Всесвітньому Дню Здоров'я 2008р., захисту здоров'я від змін клімату, 7-8 квітня 2008р. : тези доп.).

АНОТАЦІЯ

Салата П.М. Дослідження системи HLA та цитокінів при первинній відкритокутовій глаукомі.- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.18 - офтальмологія. - Національна медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України, Київ, 2009 р.

В даній роботі автором були досліджені імуногенетичні показники у пацієнтів із первинною відкритокутовою глаукомою: 14 специфічностей гена HLA DRB1 та 12 специфічностей гена HLA DQB1, рівні інтерферону та фактора некрозу пухлин.

Визначено зв'язок між генами системи HLA та первинною відкритокутовою глаукомою серед популяції жителів України.

Встановлено кореляційний зв'язок між специфічностями генів HLA DRB1 та HLA DQB1 у пробах крові та зразках кон'юнктиви хворих на первинну відкритокутову глаукому.

Отримані дані показують можливість використання генетичного дослідження (визначення специфічностей генів HLA DRB1 і HLA DQB1) для ранньої діагностики первинної відкритокутової глаукоми.

Було визначено значне підвищення рівня фактора некрозу пухлин та інтерферону, в більшому ступені у пацієнтів із розвинутою глаукомою, особливо у тих, яким було проведено хірургічне лікування.

Ключові слова: офтальмологія, первинна відкритокутова глаукома, імунологія, генетика, фактор некрозу пухлин, інтерферон, HLA DRB1, HLA DQB1.

АННОТАЦИЯ

Салата П.Н. Исследование системы HLA и цитокинов при первичной открытоугольной глаукоме.- Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.18 - офтальмология. - Национальная медицинская академия последипломного образования им. П.Л. Шупика МЗ Украины, Киев, 2009 г.

В работе были исследованы иммуногенетические показатели у пациентов с первичной открытоугольной глаукомой: 14 специфичностей гена HLA DRB1 та 12 специфичностей гена HLA DQB1, уровни интерферона и фактора некроза опухолей.

Установлена связь между генами системы HLA и первичной открытоугольной глаукомой среди популяции жителей Украины. Определены специфичности генов HLA DRB1 и HLA DQB1 у здоровых волонтёров и у больных с первичной открытоугольной глаукомой.

Результаты исследований дают возможность формировать группы риска на основании изучения специфичностей генов HLA DRB1 и HLA DQB1 у пациентов с первичной открытоугольной глаукомой.

Была показана связъ между специфичностями генов HLA DRB1 и HLA DQB1, выявленными в крови больных первичной открытоугольной глаукомой, и результатами клинических и инструментальных методов при исследовании глаукомы.

Выявлено наличие достоверной корреляционной связи между содержанием специфичностей генов HLA DRB1 и HLA DQB1 в крови и в конъюнктиве больных первичной открытоугольной глаукомой. Эти результаты дают возможность использовать оба метода отбора материала (из крови и конъюнктивы) для проведения генетического исследования по выявлению специфичностей генов HLA DRB1 и HLA DQB1 у пациентов с первичной открытоугольной глаукомой.

Предложено в алгоритм диагностики больных первичной открытоугольной глаукомой ввести методику исследования в полимеразной цепной реакции специфичностей генов HLA DRB1 и HLA DQB1. При наличии определенных специфичностей или их ассоциаций у больных первичной открытоугольной глаукомой можно будет прогнозировать клиническое течение заболевания.

В процессе исследования обнаружены изменения уровней цитокинов (интерферона и фактора некроза опухолей) в организме больных первичной открытоугольной глаукомой в зависимости от стадии болезни, возраста и пола пациента. Увеличение уровней цитокинов наблюдается при прогрессировании глаукомного процесса, особенно у пациентов после хирургического лечения, а также больше выражено у женщин. Повышение уровня фактора некроза опухолей в крови является прогностически неблагоприятным признаком течения восстановительного периода после проведенного хирургического лечения.

Исследования уровней цитокинов (интерферона и фактора некроза опухолей) даёт возможность определять иммуное состояние организма пациентов, что будет иметь значение при оценке течения глаукомного процесса и определении эффективности терапии, особенно после проведения хирургических антиглаукомных операций.

Ключевые слова: офтальмология, первичная открытоугольная глаукома, иммунология, генетика, фактор некроза опухолей, интерферон, HLA DRB1, HLA DQB1.

ANNOTATION

Salata P.M. The investigation of HLA system and cytokines in patients with primary open-angle glaucoma. - Manuscript.

Thesis for obtaining the scientific degree - candidate of medical science to the specialization 14.01.18 - Оphthalmology. - National medical academy of postgraduate education named after P.L. Shoopic, Ukrainian Ministry of Health. Kyiv, 2009.

In this study author investigate immunogenetic indexes in patients with primary open-angle glaucoma: 14 varieties of HLA DRB1 gene and 12 varieties of HLA DQB1 gene, the levels of tumor necrosis factor and interferon.

There were established connection between HLA genes and primary open-angle glaucoma in Ukrainian population.

Correlation connection between varieties of HLA DRB1 and HLA DQB1 genes in blood samples and conjunctiva specimens in primary open-angle glaucoma patients were established.

The results of the study shows the possibility of using genetic analysis (the definition of varieties of HLA DRB1 and HLA DQB1 genes) for early diagnostic of primary open-angle glaucoma.

There were established significant elevation of tumor necrosis factor and interferon levels, greater in patients with developed glaucoma, especially after surgical treatment.

Keywords: ophthalmology, primary open-angle glaucoma, immunology, genetics, tumor necrosis factor, interferon. HLA DRB1, HLA DQB1.

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ВООЗ - Всесвітня організація охорони здоров'я

ПВКГ - первинна відкритокутова глаукома

HLA - human leucocyte antigens, cистема лейкоцитарних антигенів людини

ФНП - фактор некрозу пухлин, TNF, tumor necrosis factor

ІФН - інтерферон, IFN

PCR - ПЛР, полімеразна ланцюгова реакція

ВОТ - внутрішньоочний тиск

ЦПД - цитопатогенна дія

HRT - конфокальна скануюча лазерна офтальмоскопія

OCT - оптична когерентна томографія

Размещено на Allbest.ru

...