Клініко-функціональні та патопсихологічні особливості у хворих на хронічну церебральну ішемію

Размещено на http://www.allbest.ru/

Академія медичних наук України

Державна установа «Інститут неврології, психіатрії та наркології АМН України»

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

14.01.15 - нервові хвороби

Клініко-функціональні та патопсихологічні особливості у хворих на хронічну церебральну ішемію

Волік Анатолій Олександрович

Харків - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Запорізькій медичній академії післядипломної освіти МОЗ України.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Бучакчийська Наталія Михайлівна, Запорізька медична академія післядипломної освіти МОЗ України, завідувач кафедри нервових хвороб

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Міщенко Тамара Сергіївна, ДУ «Інститут неврології, психіатрії та наркології АМН України», завідувач відділу судинної патології головного мозку;

доктор медичних наук, професор Зозуля Іван Савович, Національна медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України, завідувач кафедри медицини невідкладних станів.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат медичних наук, ст.н.с. Дяченко Л.І.

Анотація

патопсихологічний церебральний ішемія

Волік А.О. Клініко-функціональні та патопсихологічні особливості у хворих на хронічну церебральну ішемію. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.15 - нервові хвороби. - ДУ «Інститут неврології, психіатрії та наркології АМН України», Харків, 2009.

Дисертація присвячена вивченню особливостей КР, мозкової гемодинаміки та функціонального стану головного мозку у хворих на ранній стадії ДЕ, з метою поліпшення результатів лікування таких хворих. Запропоновано індивідуальний кількісний підхід для визначення вираженості КР, що дозволяє вибирати оптимальну тактику ведення цих пацієнтів з призначенням ніцерголіну та пікамілону для запобігання прогресування КР. Встановлено порушення КФ у вигляді погіршення короткочасної пам'яті, зниження швидкості сенсомоторних реакцій та активної уваги більшою мірою у хворих на ДЕ II стадії, ніж пацієнтів з ДЕ I стадії. Встановлено, що зниження ЛШК у ПМА здійснює негативний вплив на стан КФ. Порівняльний аналіз параметрів ЕЕГ у хворих на ДЕ з КР, показав, що для них характерні зміни амплітудно-частотних характеристик б-ритму, а також ступінь прояву повільно-хвильової активності. Доведена доцільність та ефективність застосування флуоксетину у комплексному лікуванні хворих на ДЕ, особливо на фоні артеріальної гіпертензії.

Ключові слова: дисциркуляторна енцефалопатія, когнітивні розлади, мозкова гемодинаміка, біоелектрична активність мозку, пікамілон, ніцерголін, флуоксетин.

Аннотация

Волик А.А. Клинико-функциональные и патопсихологические особенности у больных с хронической церебральной ишемией. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.15 - нервные болезни. - ГУ «Институт неврологии, психиатрии и наркологии АМН Украины», Харков, 2009.

Обследовано 145 больных с дисциркуляторной энцефалопатией (ДЭ) (основная группа). На основании клинико-неврологического и инструментального обследования у 66 больных диагностировали ДЭ I стадии, у 79 - ДЭ ІІ стадии. В качестве контрольной группы обследовано 30 практически здоровых лиц, без признаков цереброваскулярной патологии.

Программа клинического обследования состояла из тщательного изучения анамнеза, оценки предикторов цереброваскулярного заболевания, клинико-неврологического обследования. Использовали психодиагностические тесты - шкалу MMSE, таблицы Шульте, тест на запоминание 10 слов, пиктограмму, шкалу депрессии Бека), ультразвуковые методы исследования экстра- и интракраниальных сосудов головного мозга - УЗДГ, ТКДГ; нейрофизиологический метод - компьютерное ЭЭГ-исследование с топоселективным картированием.

При неврологическом обследовании больных ДЭ I стадии выявлялась рассеянная неврологическая симптоматика. На этой стадии выделили следующие неврологические синдромы: вегетативных нарушений (86,4 %) и астено-депрессивный (46,9 %). При неврологическом обследовании больных ДЭ ІІ стадии наряду с рассеянной неврологической симптоматикой определялись симптомы, которые свидетельствовали о нарушении функций фронтальных отделов мозга, подкорковых узлов и мозгового ствола. На этой стадии выделили следующие синдромы: астено-депрессивный (51,9 %), вестибуло-атактический (65,8 %), пирамидный (8,9 %), амиостатический (5,1 %).

При проведении общей оценки когнитивной продуктивности по шкале MMSE установлено, что средний балл у больных ДЭ I стадии составлял 28,20 ± 0,12, у пациентов ДЭ II - 26,71 ± 0,19. Это свидетельствует о том, что обнаруженные когнитивные дисфункции не достигают уровня деменции. При тестировании больных по таблицам Шульте отмечалось удлинение времени при поиске чисел у 66,7 % больных ДЭ I стадии и у 79,7 % больных ДЭ II стадии. Снижение кратковременной памяти диагностировано у 42,4 % больных ДЭ I стадии и у 68,4 % пациентов ДЭ ІІ стадии. При отсроченном воспроизведении наблюдались более выраженные изменения, чем при непосредственном. Так, сниженный объем отсроченного воспроизведения выявлен у 80,3 % ДЭ I стадии и у 91,1 % пациентов ДЭ ІІ стадии.

Астено-депрессивный синдром был выявлен у 42,4 % больных ДЭ I стадии и у 63,3 % больных ДЭ ІІ стадии. Средний балл, оцененный по шкале Бека, у больных ДЭ I стадии составил 11,86 ± 1,10, ДЭ ІІ стадии - 14,86 ± 0,96 и у здоровых лиц - 4,93 ± 0,43. Развитие депрессии негативно влияет на состояние когнитивных функций у больных ДЭ, но степень их нарушения, по результатам нашего исследования, не зависит от выраженности депрессии в баллах по шкале Бека.

По результатам психодиагностического тестирования синдром умеренных когнитивных расстройств был диагностирован у 24,83 % больных ДЭ, легких когнитивных расстройств у 75,17 % пациентов ДЭ стадии.

Достоверное (Р < 0,05) снижение средней линейной скорости кровотока в передней мозговой артерии наблюдалось уже у больных с легкими когнитивными расстройствами, а у пациентов с умеренными когнитивными расстройствами отмечалось последующее прогрессивное (Р < 0,001) снижение скорости кровотока в передней мозговой артерии в сочетании со значительным (Р < 0,05) снижением кровотока и в средней мозговой артерии. Снижение кровотока в передней мозговой артерии оказывает негативное влияние на состояние когнитивных функций.

В большинстве (54,1 %) наблюдений при легких когнитивных расстройствах изменения на ЭЭГ касались разных нарушений основных показателей -ритма (снижение индекса, изменения топографического распределения, амплитудно-частотных характеристик, реакции на афферентную стимуляцию), тогда как при умеренных когнитивных расстройствах, рядом с изменением амплитудно-частотных характеристик -ритма, отмечалось нарастание индекса медленной активности, в основном -диапазона.

Пикамилон и ницерголин практически в равной степени улучшают когнитивные функции, показатели мозговой гемодинамики и биоэлектрической активности мозга. Однако при их назначении необходим индивидуальный подход. Так, на наш взгляд, пикамилон целесообразнее назначать больным с ДЭ I и II стадиями с синдромом легких когнитивных расстройств. Ницерголин более эффективен у больных с дисциркуляторной энцефалопатией на фоне артериальной гипертензии при сочетании когнитивных нарушений и астено-депрессивного синдрома.

Показана целесообразность применения флуоксетина у больных хронической церебральной ишемией, сопровождающейся депрессивным расстройством После курсового применения флуоксетина значительное улучшение психоэмоционального состояния обнаружено у 54,5 % пациентов, улучшения - у 33,4 % больных и незначительное улучшение - у 12,1 % больных ДЭ. В конце курса лечения флуоксетином 45,5 % больным появилась возможность уменьшить дозу антигипертензивных препаратов.

Ключевые слова: дисциркуляторная энцефалопатия, когнитивные нарушения, мозговая гемодинамика, биоэлектрическая активность мозга, пикамилон, ницерголин, флуоксетин.

Summary

Volik A.O. Clinico-functional and pathopsyhological featers in patients with cerebral ischemia. - Manuscript.

Thesis for a degree of candidate of medical sciences in specialty 14.01.15 - nervous desises. - Institute of neurology, psychiatry and narcology of AMS of Ukraine, Kharkiv, 2009.

The thesis is devoted to study of cognitive disorders, peculiarities, cerebral hemodynamics and functional state of brain in patients with dyscirculatory encephalopathy (DE) on early stage for improving the results of therapy. Individual quantitative approach was proposed to estimate degree of cognitive disorders that enables to choose the best tactics of management by administration of nicergoline and picamilone to avoid progressing of cognitive disorders in these patients. It has been established that disturbance of cognitive functions as deterioration of short-term memory, decrease of sensorimotor reactions rate and rapt attention are much more pronounced in patients with 2-nd stage of DE that patients with 1-st stage of DE. It has been established that drop of linear blood velocity in anterior cerebral artery affects negatively on cognitive functions. Comparative analysis of EEG parameters in patients suffering from DE with cognitive disorders revealed that modifications in amplitude and frequency characteristics of alpha-rhythm and degree of slow-waved activity possess certain features. Expediency and efficiency of fluoxetine use in complex therapy of patients with DE, particularly, against the background of arterial hypertension has been proved.

Key-words: dyscirculatory encephalopathy, cognitive disorders, cerebral hemodynamic, bioelectrical cerebral activity, picamilone, nicergoline, fluoxetine.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Судинні захворювання головного мозку займають одне із провідних місць серед основних чинників смертності та інвалідизації населення (Волошин П.В. та співавт., 2006; Григорова І.А. та співавт., 2006; Бучакчийська Н.М. та співавт., 2007; Міщенко Т.С. та співавт., 2008; Грицай Н.М. та співавт., 2008; Argentine C. et al., 2000).

Особливе медико-соціальне значення проблеми цереброваскулярних захворювань (ЦВЗ) обумовило великий інтерес дослідників до їх вивчення. І в теперішній час ангіоневрологія стала однією із областей клінічної неврології, яка швидко розвивається (Зозуля І.С. та співавт., 2004; Волошин П.В. та співавт., 2006; Міщенко Т.С., 2007; Бучакчийська Н.М. та співавт., 2007). Незважаючи на це, смертність від серцево-судинних захворювань в економічно розвинутих країнах продовжує складати від 12 до 15 % у загальній структурі смертності (Міщенко Т.С. та співавт., 2008; Hacke W. et al., 2000). Тому вивчення ранніх стадій недостатності мозкового кровообігу, коли найбільш ефективні лікувально-профілактичні заходи, має не тільки медичну, але й соціальну значимість (Маньковський Б.М., 1999; Міщенко Т.С., 2005).

Хронічна ішемія мозку (ХІМ) (дисциркуляторна енцефалопатія (ДЕ)) - це одна із актуальнійших проблем сучасної неврології, що посідає провідне місце серед хронічної судинної патології головного мозку і, за даними епідеміологічних досліджень, становить близько 95 % від усіх ЦВЗ. З них 15-20 % випадків обумовлені кардіогенною патологією, 47-55 % - атеросклеротичним ураженням мозку в поєднанні з артеріальною гіпертензією (АГ) (Дзяк Л.А. та співавт., 2004), що призводить до розвитку ішемічних інсультів та судинної деменції (Бурчинський С.Г., 2007; Захаров В.В., 2005; Міщенко Т.С., 2007).

Дослідження останніх років значно розширили уяву про етіологію та патогенез різних форм уражень головного мозку. Зокрема, було доведено важливу роль змін церебральної гемодинаміки в порушенні мозкового кровообігу (Мечетний Ю.М. та співавт., 2004; Боброва В.І. та співавт., 2006; Никитин Ю.М., 2007; Волошина Н.П. та співавт., 2008). Розширення діагностичних можливостей електроенцефалографії (ЕЕГ), зокрема ЕЕГ із топоселективним картуванням біоелектричної активності (БЕА) мозку, дозволяє її застосовувати у хворих на ДЕ для оцінки функціонального стану мозку (Дубенко Є.Г. та співавт., 2001; Кузнецов Д.А., 2001; Пирлик Г.П. та співавт., 2001; Школьник В.М., 2002; Семчишин М.Г., 2007).

Особливу актуальність має розвиток нейропсихологічних змін при доінсультних формах судинних захворювань головного мозку. Це є новим самостійним напрямком у нейропсихології - ангіонейропсихологія (Шестопалова Л.Ф., 2001, Міщенко Т.С., 2007; Марута Н.О. та співавт., 2007; O'Brien J. T. et al., 2003). Судинні ураження головного мозку приводять до значного зниження когнітивних функцій (КФ), а на пізніх стадіях можуть порушувати здібність хворих до самообслуговування (Марута Н.О. та співавт., 2007; Дамулин И.В., 2007; Бачинська Н.Ю., 2007; Маньковський М.Б. та співавт., 2007; O'Brien J.T. et al., 2003; Panza F. et al., 2007). В останні роки велика увага у світовій літературі приділяється проблемі помірних (м'яких) когнітивних розладів (ПКР) для опису порушень КФ, проміжних між їхніми віковими змінами та деменцією (Захаров В.В. и соавт., 2005; Яхно Н.Н., 2006; Міщенко Т.С. та співавт., 2006; Яворська В.О. та співавт.,2008; Dubois B., 2003; Petersen R.S., 2005). Практична значимість концепції ПКР визначається насамперед тим, що діагностика та своєчасне втручання саме на цій стадії можуть відстрочити розвиток деменції та поліпшити прогноз (Захаров В.В. и соавт., 2005; Локшина А.Б. и соавт., 2006; Мурашко Н.К., 2006; Маньковский М.Б. та співавт., 2007; Petersen R.S., 2005; Panza F. et al., 2007).

В Україні за останні десятиліття має місце значне збільшення захворюваності населення на депресивні розлади, значну кількість серед них займають хворі на ЦВЗ (Бурчинський С.Г., 2007; Ігнатов М.Ю., 2007; Демченко О.В. та співавт., 2007). Тому стає актуальним патопсихологічне дослідження для здійснення динамічного спостереження за КФ у хворих на ДЕ та оцінки ефективності проведеної вазоактивної та антидепресивної терапії в плані запобігання їх прогресування. Розробці цих питань присвячена дисертаційна робота.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження проводилося в рамках планової науково-дослідної роботи кафедри нервових хвороб Запорізької медичної академії післядипломної освіти МОЗ України за номером державної реєстрації ІПТ № 0106U001000 «Комплексна діагностика та лікування хронічної ішемії головного мозку на різних етапах розвитку захворювання».

Мета й завдання дослідження. Мета - визначити клініко-функціональні та патопсихологічні особливості у хворих на ХІМ і розробити лікувальну тактику.

У відповідності до мети були поставлені такі завдання:

1) визначити клініко-неврологічні особливості перебігу ХІМ;

2) встановити характер когнітивних розладів (КР) у хворих в залежності від стадії захворювання, статі та віку;

3) визначити особливості мозкової гемодинаміки у обстежених хворих;

4) виявити особливості функціонального стану головного мозку за даними ЕЕГ з топоселективним картуванням у обстежених хворих;

5) вивчити ефективність пікамілону та ніцерголіну у хворих на ДЕ I та II стадій;

6) оцінити ефективність флуоксетину у хворих на ХІМ з депресивними розладами.

Об'єкт дослідження: ХІМ різного ступеня вираженості.

Предмет дослідження: особливості клінічного перебігу, стан КФ, церебральної гемодинаміки та функціональний стан головного мозку.

Методи дослідження: клініко-неврологічне дослідження, психо-діагностичні тести (коротка шкала оцінки психічного статусу - Mini-Mental State Examination (MMSE), таблиці Шульте, тест на запам'ятовування 10 слів, піктограма, шкала депресії Бека), дослідження мозкової гемодинаміки методом екстра- та транскраніальної доплерографії (ТКДГ) зі спектральним комп'ютерним аналізом, комп'ютерне ЕЕГ-дослідження з топоселективним картуванням; статистичні методи дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів. Встановлено особливості клініко-неврологічних порушень, патопсихологічних змін, мозкової гемодинаміки, функціонального стану головного мозку в залежності від статі та віку хворих на ДЕ І та ІІ стадій. Виявлено фактори ризику (ФР) розвитку ХІМ в залежності від стадії. За допомогою психодіагностичних тестів запропоновано індивідуальний кількісний підхід для визначення вираженості КР (патент № 38287), що дозволяє вибирати оптимальну лікувальну тактику ведення цих пацієнтів з призначенням пікамілону та ніцерголіну для запобігання прогресування вже існуючих КР, з метою попередження або відстрочення можливого розвитку деменції та поліпшення якості життя у пацієнтів на хронічну церебральну ішемію. Доведено, що астено-депресивний синдром у хворих на ДЕ негативно впливає на стан КФ у цих хворих, але ступінь порушення КФ не залежить від вираженості астено-депресивного синдрому, в балах, за шкалою Бека. Встановлено, що зниження лінійної швидкості кровоплину (ЛШК) у передній мозковій артерії (ПМА) здійснює негативний вплив на стан КФ. Проведений нами порівняльний аналіз параметрів ЕЕГ у хворих із КР, що виникли на тлі ДЕ, показав, що для легких когнітивних розладів (ЛКР) зміни на ЕЕГ стосувалися різних порушень основних показників б-ритму (зниження індексу, зміни топографічного розподілу, амплітудно-частотних характеристик, реакції на аферентну стимуляцію), тоді як при синдромі ПКР, поряд зі зміною амплітудно-частотних характеристик б-ритму, відзначалося наростання індексу повільної активності, в основному, и-діапазону.

Практичне значення одержаних результатів. На підставі результатів дослідження визначено клініко-інструментальні особливості ранніх стадій ХІМ, що необхідно враховувати при постановці діагнозу ДЕ.

Визначено доцільність призначення пікамілону хворим на ДЕ І та II стадій з синдромом ЛКР. На основі результатів проведених досліджень доведена ефективність використання ніцерголіну у хворих на ДЕ при поєднанні КР з астено-депресивним синдромом на фоні АГ. Визначено необхідність призначення флуоксетину хворим на ХІМ, що супроводжується депресивними розладами.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою роботою здобувача. Автором проведені інформаційний та патентний пошуки, аналіз наукової літератури за темою дисертації. Дисертантом особисто сформульовані мета та завдання дослідження, розроблена програма дослідження, методичні підходи; самостійно проведені клінічне та психо-діагностичне дослідження хворих, оцінка даних інструментальних методів дослідження; самостійно проведений розподіл обстежених хворих за групами, розроблені та обґрунтовані схеми лікування. Дисертантом сформована база даних, проведена статистична обробка результатів дослідження, обґрунтовані результати роботи, оформлена дисертація. Основним є вклад здобувача у підготовку результатів дослідження до публікації і написання статей.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи доповідалися на 67 та 68-й науково-практичних конференціях Запорізької медичної академії післядипломної освіти, 2006-2007 рр. (м. Запоріжжя), науково-практичній конференції з міжнародною участю «Когнітивна діяльність при старінні» 29-30 січня 2008 р. (м. Київ). Результати дослідження впроваджені в лікувально-діагностичний процес неврологічних відділень Запорізької басейнової лікарні МОЗ України, спеціалізованої медичної частини № 1 м. Енергодару, територіального медичного об'єднання Михайлівського району Запорізької області, Мелітопольської центральної районної лікарні, Василівської центральної районної лікарні, Запорізької обласної клінічної лікарні, Херсонської обласної клінічної лікарні.

Публікації. За матеріалами дисертації надруковано 14 наукових робіт, з них 8 в наукових і фахових виданнях (згідно з переліком ВАК України), 3 самостійні, 3 - у матеріалах конференцій, 1 декларативний патент України.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена на 129 сторінках друкованого тексту, ілюстрована 38 таблицями, 19 рисунками. Дисертація складається із вступу, огляду літератури, 5 розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення отриманих результатів, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних джерел, що містить 342 джерела (з них 225 - кирилицею, 117 - латиницею).

2. Основний зміст

Матеріал і методи дослідження. Обстежено 145 хворих на ХІМ (ДЕ I та II ст.). Вік хворих на ДЕ становив від 38 до 72 років (середній вік (52,11 ± 0,72) років). Серед них чоловіків - 62 (42,76 %), жінок - 83 (57,24 %). На підставі клініко-неврологічного обстеження, результатів інструментальних методів дослідження у 66 хворих діагностували ДЕ I стадії, у 79 - ДЕ ІІ стадії.

В якості контрольної групи обстежено 30 практично здорових осіб (чоловіків - 14, жінок - 16) у віці від 38 до 69 років, без ознак цереброваскулярної патології (середній вік (53,40 ± 1,47) років).

Програма клінічного обстеження складалася з ретельного вивчення анамнезу, оцінки предикторів ЦВЗ, клініко-неврологічного дослідження. Усім хворим проводили загальноклінічний аналіз крові та сечі, дослідження глюкози крові, ліпідограми, коагулограми. Крім того, також досліджували електрокардіограми, очне дно, проводили патопсихологічне дослідження за психодіагностичними тестами: шкалу MMSE, таблиці Шульте, тести на запам'ятовування 10 слів (дослідження вербальної пам'яті), піктограму, шкалу депресії Бека.

Застосовували також спеціально розроблений нами індивідуальний кількісний підхід, відповідно до якого для підтвердження синдрому ПКР необхідно було поєднання скарг пацієнта та (або) його найближчого оточення на зниження пам'яті, уваги, розумової працездатності з показниками середньої швидкості пошуку чисел за таблицями Шульте на 1-му етапі (понад 60 с), безпосереднього відтворення менше 5 слів і відстроченого відтворення 6 і менше слів та (або) відстроченого відтворення за піктограмою (від 3 до 8 слів включно). При поєднанні скарг на зниження пам'яті, уваги, розумової працездатності з показниками середньої швидкості пошуку чисел за таблицями Шульте (50 ± 5) с, короткочасної пам'яті (5 ± 1) слів, довготривалої - (8 ± 2) слів, опосередкованого запам'ятовування за піктограмою (9 ± 1) слів, визначали синдром ЛКР.

Ультразвукові та транскраніальні дослідження проводилися за допомогою доплеровської системи «Сономед-300» (Росія) з використанням спектрального аналізу доплеровського сигналу та наступною комп'ютерною обробкою його параметрів. Прилад працює в імпульсному режимі на частотах 4 і 8 МГц, має вбудований реєстратор спектральних кривих зі швидкістю руху стрічки 5 та 25 мм/с. Дослідження хворих методом ультразвукової доплерографії (УЗДГ) та ТКДГ здійснювалося за методикою, описаною Ю. М. Нікітіним (1998). Використовувався датчик для транскраніальних досліджень із частотою 2 МГц. Хворі обстежувалися з використанням транстемпорального (ПМА, середня (СМА), задня мозкова артерія (ЗМА)), трансорбітального (сифон внутрішньої сонної артерії та очні артерії) і субокципітального (базилярна (БА), хребетна (ХА) артерії) доступів. Вивчали особливості венозного відтоку з порожнини черепа, шляхом оцінки систолічної ЛШК у базальній вені (БВ) Розенталя та прямому синусі. Эхоструктуру атеросклеротичної бляшки у хворих зі стенозом внутрішньої сонної артерії досліджували на ультразвуковому сканері SSA-350 A «Toshіba» (Японія).

Комп'ютерна ЕЕГ проводилася на апараті «Neurolab 2000» (ХАИ-МЕДИКА) з використанням електродів, розташованих за схемою 10-20 у лобових, центральних, скроневих, тім'яних та потиличних ділянках праворуч і ліворуч. Проводили візуальний аналіз ЕЕГ-патернів за класифікацією, запропонованою О.О. Жирмунською (1991), відповідно до якої виділяли п'ять основних типів ЕЕГ. Крім того, проводили кількісний (комп'ютерний) аналіз біопотенціалів мозку з використанням спектральних потужностей ритмів у частотних діапазонах (які отримані швидким перетворенням Фур'є). При проведенні спектрального аналізу оцінювали сумарну потужність, абсолютну за частотним діапазоном, середню частоту домінуючого ритму, індекс потужності.

Статистична обробка отриманих результатів виконувалася з використанням пакета прикладних програм для статистичної обробки даних «Mіcrosoft Excel 2003» на персональному комп'ютері. Вірогідності розходжень між порівняльними групами оцінювалися за критеріями Ст'юдента. Розходження порівняльних величин визнавали статистично вірогідними при рівні значимості Р < 0,05.

Результати власних досліджень та їх обговорення. Основними етіологічними чинниками ЦВЗ у 9 хворих був церебральний атеросклероз, у 63 - АГ, у 73 - їх поєднання. У 93,8 % хворих на ДЕ були ознаки АГ.

Нами проведено деталізоване вивчення клінічної картини у хворих на ДЕ I та II стадій в залежності від стадії, статі та віку. Головною скаргою хворих на ДЕ I стадії був головний біль, у той час як у хворих на ДЕ II стадії, у відсотковому відношенні, зменшилась кількість цих скарг, однак збільшилася кількість скарг на запаморочення, похитування при ході (Р < 0,001), швидку втомлюваність, порушення сну. При неврологічному обстеженні хворих на ДЕ I стадії виявлялася розсіяна неврологічна симптоматика у вигляді симптомів орального автоматизму (27,3 %), порушення акту конвергенції (15,2 %), вестибулярних розладів (7,6 %), асиметрії черепно-мозкової іннервації (18,2 %), симетричного пожвавлення сухожилкових рефлексів (10,6 %), пірамідних розладів (6,1 %) та чутливих порушень (7,6 %). На цій стадії виділили неврологічні синдроми: вегетативних порушень (86,4 %) та астено-депресивний (42,4 %). При неврологічному обстеженні хворих на ДЕ ІІ стадії виявлялися ознаки недостатності кровообігу у вертебрально-базилярному або каротидному басейнах. Так, у неврологічному статусі у хворих на ДЕ ІІ стадії визначалися симптоми орального автоматизму (60,8 %), окорухливих розладів (39,2 %), недостатності центральної іннервації мімічної мускулатури та язика (72,2 %), вестибулярні розлади (65,8 %), анізорефлексія (25,3 %), підвищення м'язового тонусу за екстрапірамідним типом (7,6 %), пірамідна недостатність (15,2 %) та чутливі порушення (18,9 %). На цій стадії виділили наступні неврологічні синдроми: астено-депресивний (63,3 %), вестибуло-атактичний (65,8 %), пірамідний (8,9 %), аміостатичний (5,1 %).

Вивчали клінічну картину хворих на ДЕ в залежності від статі. Основними скаргами як у чоловіків, так і у жінок були: головний біль, запаморочення, дратівливість, швидка втомлюваність, порушення сну, зниження пам'яті та уваги, зниження працездатності. Але вірогідно (Р < 0,05) частіше жінки скаржилися на запаморочення та плаксивість, в той час як чоловіки - на дратівливість. В неврологічному статусі у хворих на ДЕ, в залежності від статі, не виявили вірогідних розходжень. Однак, у відсотковому відношенні, частіше жінки мали недостатність центральної іннервації мімічної мускулатури та язика, вестибулярну атаксію з промахуванням у пальце-носовій пробі, в той час як більшість чоловіків мали симптоми орального автоматизму. Провідними неврологічними синдромами у жінок були астено-депресивний та вестибуло-атактичний, у чоловіків - синдром вегетативних порушень та вестибуло-атактичний.

Головною скаргою у хворих на ДЕ віком до 60 років був головний біль, у хворих похилого віку вірогідно частіше була скарга на шум у вухах. В порівнянні з хворими віком до 45 років, хворі останніх двох груп вірогідно (Р < 0,001) частіше скаржилися на запаморочення, похитування при ході та швидку втомлюваність. Практично усі хворі віком старіше за 45 років та значна більшість хворих віком до 45 років скаржилися на зниження пам'яті та уваги, працездатності. В неврологічному статусі хворих віком до 45 років виявлялася розсіяна мікросимптоматика у вигляді ністагму, недостатності іннервації мімічної мускулатури та язика за центральним типом, пожвавлення сухожилкових рефлексів або анізорефлексії, вестибулярної атаксії. У відсотковому відношенні, у хворих у віці 60-74 років вірогідно (Р < 0,05; Р < 0,001) частіше спостерігалися наступні неврологічні симптоми: порушення акту конвергенції, недостатність іннервації мімічної мускулатури та язика за центральним типом, пожвавлення сухожилкових рефлексів або анізорефлексія, пірамідна недостатність, вестибулярна атаксія, промахування у пальце-носовій пробі, чутливі порушення та симптоми орального автоматизму в порівнянні з хворими віком до 45 років та пацієнтами у віці 45 - 59 років. У віковому діапазоні 60-74 років вже сформувалися неврологічні синдроми: вестибуло-атактичний, пірамідний та аміостатичний.

При обстеженні у більшості хворих виявлені ті або інші ФР розвитку ЦВЗ, з яких головними були: АГ (93,8 %), нервово-психічний фактор (80 %), обтяжена спадковість (58,6 %), паління (40,7 %), гіподинамія (23,4 %), гіперхолестерінемія (23,4 %), вік понад 60 років (19,3 %), надмірна маса тіла (17,9 %), зловживання алкоголем (2,1 %). У спостережуваній групі хворих в значній більшості випадків відзначалося поєднання декількох ФР, причому більша відносна кількість (80 %), спостерігалася у осіб, які мали 2 або 3 ФР, і лише 6,2 % хворих не мали жодного ФР.

Нами вивчені особливості КР у 145 хворих на ДЕ. При проведенні загальної оцінки когнітивної продуктивності за шкалою MMSE встановлено, що середній бал у хворих на ДЕ I стадії становив 28,20 ± 0,12, у пацієнтів на ДЕ II - 26,71 ± 0,19. При тестуванні хворих за таблицями Шульте відмічалося подовження часу при пошуку чисел у 44 хворих (66,7 %) на ДЕ I стадії та у 63 пацієнтів (79,7 %) на ДЕ II стадії. Показники короткочасної та довготривалої пам'яті у хворих на ДЕ ІІ стадії були вірогідно (Р < 0,001) нижчими за показники пам'яті здорових осіб, а у хворих на ДЕ I стадії вірогідно відрізнялися показники короткочасної пам'яті при першій спробі (Р < 0,05) і довготривалої пам'яті (Р < 0,01) за тестом на 10 слів та опосередковане запам'ятовування за піктограмою (Р < 0,001).

Астено-депресивний синдром був виявлений у 42,4 % хворих на ДЕ I стадії та у 63,3 % хворих на ДЕ ІІ стадії. Середній бал, оцінений за шкалою Бека, у хворих на ДЕ I стадії склав 11,86 ± 1,10, на ДЕ ІІ стадії - 14,86 ± 0,96, поряд з цим у здорових осіб - 4,93 ± 0,43. За результатами дослідження депресії за шкалою Бека виявлено: легка депресія (субдепресія) була у 39 (26,9 %) хворих на ДЕ, помірна - у 18 (12,4 %), виражена (середньої тяжкості) - у 23 (15,9 %), важка депресія - у 1 (5,5 %) хворого.

Проведено зіставлення вираженості депресії (у балах) і оцінкою швидкості сенсомоторних реакцій за таблицями Шульте та короткочасної і довготривалої пам'яті за тестом на 10 слів і піктограмою. Розвиток депресії негативно впливав на стан КФ у хворих на ДЕ, але ступінь порушення КФ, за результатами нашого дослідження, не залежала від вираженості депресії, в балах, за шкалою Бека.

За результатами психодіагностичного тестування з наступною оцінкою відповідності обстежуваних хворих критеріям ПКР (Petersen R. S., 2005), а також за результатами застосування індивідуального кількісного підходу (середня швидкість пошуку чисел за таблицями Шульте більше за 60 с, безпосереднє відтворення менше 5 слів і відстрочене відтворення 6 і менше слів за тестом на запам'ятовування 10 слів та опосередковане відтворення 8 і менше слів за піктограмою) синдром ПКР було діагностовано у 36 (24,83 %) хворих на ДЕ (у тому числі 11 хворих на ДЕ I стадії та 25 - на ДЕ II стадії). Середній вік хворих склав - (55,47 ± 1,17) років. В інших 109 (75,17 %) хворих на ДЕ (у тому числі 55 хворих на ДЕ I стадії та 54 пацієнтів з ДЕ II стадії) були скарги на зниження пам'яті, уваги, розумової працездатності; а також за результатами психодіагностичного тестування визначалися зміни хоча б одного показника КФ. У цих пацієнтів ми визначили КР такі, які віднесли до синдрому ЛКР. Середній вік хворих склав (51,28 ± 0,80) рік. Середній вік хворих з ПКР був вірогідно вищим, ніж вік пацієнтів із ЛКР (Р < 0,01).

У 49,55 % пацієнтів з ДЕ із ЛКР відзначалася II стадія ДЕ і у 50,45 % хворих - I стадія. У переважної більшості (69,44 %) пацієнтів з ДЕ з ПКР відзначалася II стадія, в 30,56 % - I стадія. Результати психодіагностичного тестування хворих залежно від етіологічного чинника ДЕ показали що прояви когнітивного дефіциту у пацієнтів обважнюються при поєднання церебрального атеросклерозу і АГ. Проведено клініко-доплерографічне зіставлення хворих на ДЕ залежно від локалізації мозкової дисциркуляції. Аналіз отриманих результатів показав, що зміни ЛШК у судинних басейнах відбивали переважаючий у клінічній картині неврологічний симптомокомплекс. У 52 хворих з вестибуло-атактичним синдромом, простежувалася тенденція до зниження ЛШК у ХА та БА. Проведено порівняльний аналіз показників кровоплину в інтракраніальних артеріях в залежності від вираженості КР (таблиця). Вірогідне (Р < 0,05) зниження середньої ЛШК у ПМА спостерігалось у хворих з синдромом ПКР в порівнянні з хворими з синдромом ЛКР, а у СМА мала місце лише тенденція до зниження ЛШК. Зниження ЛШК у ПМА здійснює негативний вплив на стан КФ. За даними ЕЕГ-дослідження, нормальні показники БЕА мозку зареєстровані лише у 7,6 % хворих на ДЕ I стадії. При ДЕ II стадії в усіх пацієнтів відмічалися дифузні або вогнищеві (на тлі дифузних) порушення БЕА мозку. Організований тип ЕЕГ мав місце у 35,9 % хворих на ДЕ. Гіперсинхронний, II тип активності ЕЕГ, був виявлений у 12,4 % хворих на ДЕ. У 16,6 % хворих на ДЕ виявлений III, десинхронний, тип ЕЕГ. У 33,8 % пацієнтів з ДЕ зареєстрована дезорганізована БЕА головного мозку з перевагою б-ритму (IV тип). V типу ЕЕГ в нашому дослідженні не було.

Таблиця 1. Показники кровоплину у хворих на ДЕ в залежності від вираженості КР

Примітка. Вірогідність відмінностей між групами «*» - Р < 0,05; n - кількість хворих; PI - пульсаційний індекс.

За даними топоселективного картування ЕЕГ сумарна середня потужність лівої та правої півкуль головного мозку в групі хворих на ДЕ II стадії була значно меншою, ніж у групі здорових осіб (Р < 0,01, Р < 0,001). Менш виражені, але не вірогідні (Р > 0,05), були відмінності між хворими на ДЕ I стадії та здоровими особами. У пацієнтів, хворих на ДЕ II стадії, вірогідно меншими (Р < 0,01, Р < 0,001) були індекси потужності б-активності та більшими - в-активності (Р < 0,05). При аналізі патернів ЕЕГ за статевою ознакою вірогідних розходжень між чоловіками та жінками не спостерігалося. З віком спостерігалася тенденція до зниження сумарної середньої потужності лівої та правої півкуль головного мозку у хворих на ДЕ, а також вірогідне (Р < 0,05) зменшення індексів потужності б-активності та тенденція до збільшення індексів потужності в-активності й повільної активності и- та ?-діапазонів.

Порівняльний аналіз параметрів ЕЕГ у хворих із КР, що виникли на тлі ДЕ, показав, що для них характерні зміни амплітудно-частотних характеристик б-ритму, а також ступінь прояву повільно-хвильової активності. У більшості (54,1 %) спостережень при ЛКР зміни на ЕЕГ стосувалися різних порушень основних показників б-ритму (зниження індексу, зміни топографічного розподілу, амплітудно-частотних характеристик, реакції на аферентну стимуляцію), тоді як при ПКР, поряд зі зміною амплітудно-частотних характеристик б-ритму, відзначалося наростання індексу повільної активності, в основному, и-діапазону. При ЛКР тільки в 21,1 % випадків реєструвалася незначна кількість и-хвиль, в основному в передніх відведеннях, у той час як при ПКР у більшості (63,9 %) випадків реєструвалися коливання и-частотного діапазону. Таким чином, можна припустити, що встановлені порушення показників б-ритму, аж до повної його відсутності, поряд зі збільшенням індексу повільних коливань (в основному и-діапазону) у хворих на ДЕ, можуть бути предиктором зростання ступеня вираженості КР.

Проведено порівняльну оцінку ефективності пікамілону та ніцерголіну щодо впливу їх на КФ хворих, мозкову гемодинаміку та БЕА мозку для визначення індивідуальної схеми призначення метаболічних та вазоактивних препаратів. Лікування пікамілоном, що випускається комбінатом «Акрихін» (натрієва сіль N-нікотиноїл-г-аміномасляної кислоти) проводили 20 хворим на ДЕ (середній вік (53,65 ± 1,90) років). Препарат вводили внутрішньом'язово по 2 мл 10-відсоткового розчину впродовж 10 днів, потім по 0,05 г 3 рази на день впродовж 21 дня. Контрольна група кількістю 20 хворих ДЕ одержували стандартну загально-прийняту терапію: антигіпертензивні препарати, ангіопротектори, дезагреганти, антиоксиданти, мозкові метаболіти, без включення в програму лікування пікамілона. Середній вік хворих контрольної групи склав (51,9 ± 2,1) років.

В більшості випадків (80 %) на фоні прийому пікамілону виявлено поліпшення КФ. При патопсихологічному дослідженні порушених КФ виявлено вірогідне збільшення сумарного балу за шкалою MMSE (з 27,45 ± 0,33 до 28,35 ± 0,23 (Р < 0,05)), у хворих, які приймали пікамілон, вірогідне збільшення швидкості активної уваги (з (68,55 ± 6,20) до (54,35 ± 3,52) с (Р < 0,05)), підвищення показників короткочасної (з (5,40 ± 0,34) до (6,75 ± 0,24) слів (Р < 0,01)) та довготривалої (з (6,15 ± 0,41) до (7,50 ± 0,29) слів (Р < 0,01)) пам'яті за тестом на запам'ятовування 10 слів, а також опосередкованого запам'ятовування 12 слів за піктограмою (з (7,10 ± 0,50) до (8,40 ± 0,37) слів (Р < 0,05)), що свідчило про підвищення розумової працездатності, редукції КР. На фоні прийому пікамілону відмічена позитивна динаміка показників мозкової гемодинаміки за даними ТКДГ. Так, у хворих, які приймали пікамілон вірогідно збільшилася середня ЛШК в CМА (Р < 0,05), ХА (Р < 0,01) та БА (Р < 0,05). Дослідження БЕА головного мозку, дозволило встановити, що характерними змінами при застосуванні пікамілону у хворих основної групи з'явилися зменшення повільнохвильової активності, в основному, в передніх відділах, посилення загостреності б-хвиль із збільшенням середньої частоти домінуючого ритму (до (9,75 ± 0,36) Гц (Р < 0,05)), тенденція до білатеральної синхронізації потенціалів. Спостерігалося вірогідне збільшення абсолютної б-потужності (до (122,50 ± 6,05) мкВ² (Р < 0,001)) та відносної б-потужності (до (58,75 ± 1,09) % (Р < 0,01)).

Ніцерголін (Серміон) виробництва компанії «Pharmacia & Upjohn» (Італія) був призначений 20 хворим на ДЕ у віці від 38 до 65 років (середній вік - (52,7 ± 2,1) років). Ніцерголін призначали по 4 мг у 200 мл 0,9-відсоткового розчину натрію хлориду внутрішньовенно крапельно впродовж 5 днів, далі по 10 мг 3 рази на день (перед їжею) впродовж 20 днів. Для порівняння ефективності терапії ніцерголіном була виділена аналогічна група за статтю та віком (20 хворих на ДЕ), яким проводилося традиційне лікування без призначення ніцерголіну. У більшості випадків (85 %), на фоні прийому даного препарату виявлено поліпшення КФ. За результатами отриманих даних при патопсихологічному дослідженні КФ виявлено вірогідне збільшення сумарного балу за шкалою MMSE (з (27,30 ± 0,38) до (28,40 ± 0,35) (Р < 0,05)), у хворих, які приймали ніцерголін, вірогідне збільшення швидкості активної уваги (з (62,15 ± 3,86) до (50,20 ± 3,24) с (Р < 0,01)), підвищення показників короткочасної (з (5,90 ± 0,42) до (7,25 ± 0,38) слів (Р < 0,05)) та довготривалої (з (6,65 ± 0,44) до (8,20 ± 2,76) (Р < 0,05)) пам'яті за тестом на запам'ятовування 10 слів та опосередкованого запам'ятовування за піктограмою (з (7,70 ± 0,62) до (9,30 ± 0,52) слів (Р < 0,05)). На фоні прийому ніцерголіну відзначена позитивна динаміка показників мозкової гемодинаміки за даними ТКДГ. У хворих вірогідно збільшилася середня ЛШК в СМА, ХА (Р < 0,001) і БА (Р < 0,05). Клінічна ефективність у 85,0 % хворих, яких лікували ніцерголіном, підтверджувалася позитивною динамікою нейрофізиологічних показників, а саме: збільшенням абсолютної потужності б-ритму (до (123,50 ± 5,54) мкВ² (Р < 0,001)) та його частоти (до (9,60 ± 0,38) Гц (Р < 0,05)), зменшенням абсолютної ?- (до (34,55 ± 1,08) мкВ² (Р < 0,01)) та и-потужності (до (15,56 ± 1,19) мкВ² (Р > 0,05)), явищ дезорганізації та десинхронізації. При обчислюванні відносних спектральних показників констатовано статистично значиме збільшення б-активності (до (59,25 ± 1,17) % (Р < 0,01)).

Проведена порівняльна оцінка ефективності пікамілону і ніцерголіну за шкалою загального клінічного враження. За цією шкалою у 9 (45 %) хворих, які приймали пікамілон, відмічено помірне поліпшення, у 7 (35 %) пацієнтів - значне поліпшення, у 2 (10 %) - мінімальне поліпшення та у 2 (10 %) - відсутність змін. Після лікування ніцерголіном значне поліпшення спостерігалося у 9 (45 %) хворих, помірне - у 8 (40 %), мінімальне - у 2 (10 %) та відсутність змін була у 1 (5 %) пацієнта.

Проведена оцінка сприйняття якості життя хворими на ДЕ I та II стадій до та після лікування (див. рис. 1). До лікування пацієнти з ДЕ найбільш низько оцінювали такі показники, як «фізичне та психологічне/емоційне благополуччя», «працездатність» та «духовна реалізація», що негативно відображалося на загальній оцінці якості життя. Результати сприйняття якості життя хворими на ДЕ в динаміці лікування пікамілоном і ніцерголіном характеризувалися поліпшенням оцінок за всіма показниками. Значно покращилися показники «фізичне та психологічне/емоційне благополуччя», «працездатність», підвищилася задоволеність своєю особистістю та духовною реалізацією. В результаті лікування пікамілоном та ніцерголіном хворих на ДЕ значно покращилося сприйняття пацієнтами загальної якості свого життя. Однак при призначенні цих ліків необхідний індивідуальний підхід. Так, на наш погляд, пікамілон доцільно призначати хворим на ДЕ I та II стадій з синдромом ЛКР. Ніцерголін більш ефективний в плані зменшення вираженості когнітивних порушень та суб'єктивних розладів (головний біль, запаморочення).

Терапія пікамілоном Терапія ніцерголіном

Рис. 1. Динаміка сприйняття якості життя хворими на ДЕ під впливом лікування: 1 - фізичне благополуччя; 2 - психологічне/емоційне благополуччя; 3 - самообслуговування та незалежність дій; 4 - працездатність; 5 - міжособистісна взаємодія; 6 - соціо-емоційна підтримка; 7 - службова та суспільна підтримка; 8 - особистісна реалізація; 9 - духовна реалізація; 10 - загальне сприйняття якості життя

В роботі вивчена цілеспрямованість застосування сучасних антидепресантів для корекції депресивних станів у хворих на хронічну церебральну ішемію. В нашому спостереженні було 33 хворих, які страждали на ДЕ з непсихотичним депресивним станом. Контрольну групу склали 15 хворих на ДЕ, які не одержували антидепресантів. Середній вік хворих в групах був, відповідно, (55,7 ± 1,4) та (56,4 ± 1,3) років. Ми використовували флуоксетин, який призначали по 20 мг вранці одноразово. З метою об'єктивізації його ефекту хворих обстежували безпосередньо перед початком лікування, через 2 тижні від початку лікування, потім через 4 та через 10 тижнів. Хворих контрольної групи, які одержували тільки базисну терапію, обстежували також в ті ж терміни, що і хворих основної групи. Вихідний рівень вираженості непсихотичного депрессивного стану у хворих основної групи становив (18,57 ± 1,45) балів, контрольної - (18,33 ± 1,61) балів за шкалою Бека. Після двотижневого лікування флуоксетином виявлено зменшення вираженості депресивного стану в хворих основної групи за шкалою Бека на 13,4 % від вихідного рівня; у хворих контрольної групи сумарний бал знизився на 4,4 % від вихідного рівня (Р < 0,05). До кінця 4-го тижня у хворих, які лікувалися флуоксетином, встановилася легша депресивність ((13,09 ± 1,06) балів), натомість у хворих контрольної групи зберігався депресивний стан ((16,87 ± 1,44) балів) і розходження між цими групами ставало вираженим (Р < 0,05). Через 10 тижнів у 78,8 % хворих основної групи вже не визначалися депресивні симптоми, і розходження в балах за шкалою Бека, ставало ще більш вираженим (Р < 0,01). Значне поліпшення психоемоційного стану виявлено у 54,5 % пацієнтів, поліпшення - у 33,4 % хворих і незначне поліпшення - у 12,1 % хворих на ДЕ.

Таким чином, проведене нами ретельне клініко-інструментальне дослідження дозволило визначити основні патогенетичні механізми розвитку та прогресування ХІМ. Показано, що КР є облігатною ознакою ДЕ не тільки II, а і I стадії. Виявлені особливості КР в залежності від статі та віку хворих. Показано взаємозв'язок між ступенем вираженості КР та станом церебральної гемодинаміки й функціональним станом головного мозку. В роботі обґрунтована доцільність використання препаратів пікамілон, ніцерголін та флуокусетин у хворих на ДЕ. Це дало можливість підвищити рівень діагностики та покращити якість лікування хворих.

Висновки

1. В дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове рішення наукового завдання, яке полягає у визначенні особливостей клінічного перебігу ХІМ, стану КФ та ролі церебральної гемодинаміки і функціонального стану головного мозку в патогенезі їх розвитку та прогресуванні.

2. Проведене клініко-неврологічне дослідження хворих на хронічну церебральну ішемію дозволило виділити провідні суб'єктивні та об'єктивні прояви захворювання в залежності від статі, віку та стадії процесу. Встановлено, що провідними неврологічними синдромами у обстежених хворих були: вестибуло-атактичний, пірамідний, аміостатичний, астено-депресивний та вегетативних порушень. У хворих на ДЕ I стадії провідним був синдром вегетативних порушень (86,4 %), у хворих на ДЕ II стадії - вестибуло-атактичний (65,8 %) синдром. Найбільш характерними для чоловіків були синдром вегетативних порушень та вестибуло-атактичний, а для жінок - астено-депресивний та вестибуло-атактичний синдроми.

3. Комплексне патопсихологічне дослідження хворих на хронічну церебральну ішемію дозволило розподілити хворих за ступенем тяжкості КР: у 75,17 % хворих діагностовано синдром ЛКР, у 24,83 % - синдром ПКР. Синдром ЛКР у 50,45 % випадків встановлено у хворих на ДЕ I cтадії та в 49,55 % - у хворих на ДЕ II стадії, а синдром ПКР - у 30,56 % та 69,44 %, відповідно.

4. Порівняльний аналіз показників кровоплину у інтракраніальних артеріях в залежності від вираженості КР показав, що вірогідне (Р < 0,05) зниження середньої ЛШК у ПМА спостерігалось у хворих з синдромом ПКР в порівнянні з хворими з синдромом ЛКР, а також мала місце тенденція до зниження ЛШК у СМА.

5. Порівняльний аналіз параметрів ЕЕГ у хворих із КР на тлі ДЕ, показав зміни амплітудно-частотних характеристик б-ритму, а також ступінь прояву повільно-хвильової активності. У 54,1 % спостережень при ЛКР зміни на ЕЕГ стосувалися різних порушень основних показників б-ритму (зниження індексу, зміни топографічного розподілу, амплітудно-частотних характеристик, реакції на аферентну стимуляцію), тоді як при ПКР, поряд зі зміною амплітудно-частотних характеристик б-ритму, відзначалося наростання індексу повільної активності, в основному, и-діапазону.

6. Науково обґрунтована доцільність використання ніцерголіну та пікамілону у хворих на ДЕ I та II стадій. Показано позитивний вплив на стан КФ, мозкову гемодинаміку та БЕА головного мозку.

7. Флуоксетин є ефективним препаратом для хворих на ДЕ, що супроводжується депресивними розладами (вихідний рівень - (18,57 ± 1,45) балів за шкалою Бека). Через 10 тижнів у 78,8 % хворих не визначався депресивний стан за шкалою Бека, що покращувало якість життя цих хворих.

Практичні рекомендації

1. При обстеженні хворих на хронічну церебральну ішемію необхідно проведення патопсихологічного дослідження для виявлення, або уточнення ступеня змін вищих мозкових функцій, що має велике значення для проведення адекватної метаболічної та вазоактивної терапії, з метою корекції виявлених КР, відстрочення їх прогресування в майбутньому та поліпшення якості життя.

2. Діагностика гемодинамічних змін в екстра- та інтракраніальних артеріях в динаміці дозволяє вибирати ефективну тактику фармакологічної корекції у хворих на хронічну церебральну ішемію.

3. Виявлення та оцінка механізмів порушення когнітивної діяльності у хворих на хронічну церебральну ішемію комплексом методів, які включають до себе патопсихологічне та нейрофізіологічне дослідження, створює умови для раннього виявлення КР і своєчасне проведення необхідних діагностичних заходів.

4. В зв'язку з позитивними клініко-патопсихологічним, гемодинамічним та нейрофізіологічним ефектами ніцерголіну та пікамілону їх можна рекомендувати хворим на хронічну церебральну ішемію. Однак при їх призначенні необхідний індивідуальний підхід. Дослідження показали, що пікамілон доцільно призначати хворим на ДЕ I та II стадій з синдромом ЛКР, ніцерголін - хворим на ДЕ на фоні АГ при поєднанні КР з астено-депресивним синдромом.

5. Необхідно діагностувати депресивні симптоми на ранньому етапі у хворих на хронічну церебральну ішемію, з метою включення до комплексної терапії цих пацієнтів сучасних антидепресантів, зокрема флуоксетин дозою 20 мг на добу.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

1. Бучакчийская Н.М. Особенности депрессивного синдрома у больных дисциркуляторной энцефалопатией / Н.М. Бучакчийская, А.А. Волик, А.В. Демченко // Запорожский медицинский журнал. - 2004. - № 3 (24). - С. 32-34. (Внесок здобувача полягає у клінічному та психодіагностичному обстеженні хворих, опрацюванні одержаних результатів, підготовці статті до друку).

2. Бучакчийська Н.М. Досвід застосування флуоксетину у хворих на дисциркуляторну енцефалопатію з депресивним синдромом / Н.М. Бучакчийська, А.О. Волік, А.В. Демченко // Збірник наукових праць співробітників КМАПО ім. П.Л. Шупика. - К., 2004. - Вип. 13, кн. 2. - С. 289-293. (Внесок здобувача полягає у клінічному обстеженні хворих, статистичній обробці матеріалу, підготовці статті до друку).

3. Волик А.А. Состояние церебральной гемодинамики у больных с I и II стадиями дисциркуляторной энцефалопатии / А.А. Волик, Н.М. Бучакчийская, А.В. Демченко // Український медичний альманах. - 2004. - Т. 7, № 6. - С. 37-39. (Внесок здобувача полягає в аналізі результатів обстеження за методами ультразвукової та транскраніальної доплерографії, статистичній обробці матеріалу, підготовці статті до друку).

4. Бучакчийская Н.М. Особенности когнитивных функций у больных дисциркуляторной энцефалопатией / Н.М. Бучакчийская, А.А. Волик, А.В. Демченко // Український медичний альманах. - 2004. - Т. 7, № 3. - С. 22-24. (Внесок здобувача полягає у клінічному та психодіагностичному обстеженні хворих, опрацюванні одержаних результатів, підготовці статті до друку).