Нейробіологічні механізми корекції емоційних розладів у осіб з аутоагресивною спрямованістю впливом краніоцеребральної гіпотермії

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ПРОБЛЕМ КРІОБІОЛОГІЇ І КРІОМЕДИЦИНИ

03.00.19 - Кріобіологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук

Нейробіологічні механізми корекції емоційних розладів у осіб з аутоагресивною спрямованістю впливом краніоцеребральної гіпотермії

Ткаченко Тетяна Володимирівна

Харків - 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Державній установі «Інститут неврології, психіатрії та наркології АМН України»

Науковий керівник:

доктор біологічних наук, професор Воробйова Тамара Михайлівна,

ДУ «Інститут неврології, психіатрії та наркології АМН України»,

завідувач лабораторії нейрофізіології та імунології.

Офіційні опоненти:

доктор біологічних наук, професор Бондаренко Валерій Антонович, Інститут проблем кріобіології і кріомедицини НАН України, завідувач відділу кріофізіології клітини;

доктор медичних наук, професор Сосін Іван Кузьмич,

Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, завідувач кафедри наркології.

Захист відбудеться 17 листопада 2009 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради

Д 64.242.01 в Інституті кріобіології і кріомедицини НАН України за адресою: 61015, м. Харків, вул. Переяславська, 23.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту кріобіології і кріомедицини НАН України за адресою: 61015, м. Харків, вул. Переяславська, 23.

Автореферат розісланий 12 жовтня 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

академік НАН України, доктор медичних наук, професор А.М. Гольцев

Размещено на http://www.allbest.ru//

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Однією з актуальних проблем нейронаук є медико-біологічні аспекти емоційної поведінки та її розладів. В останні десятиріччя спостерігається зростання кількості осіб з депресивними розладами у всьому світі та в Україні зокрема (Марута Н.О., 2001; Дмітрієва Т.Б., 2005; Mann J.J. et al., 2005). Одним з найбільш небезпечних проявів депресії є аутоагресивна поведінка. По даним різних авторів до 15 - 18 % осіб з депресивними розладами здійснюють суїцидальні спроби (Волошин П.В., Бачериков А.М., 2004; Юр'єва Л.Н., 2007; Домбровська В.В. та інш., 2007; Bernal M., 2007; Nock N. et al., 2008).

У зв'язку з цим вченими всього світу приділяється величезна увага вивченню нейробіологічних механізмів формування емоційних розладів з аутоагресивною спрямованістю та дослідженню на цій основі можливих засобів|колій| їх корекції (Bronish|2005; Joiner T.E. et2005; Розанов В.А., 2006; Воробйова Т.М., 2008; Sunnqvist C. et| al|., 2008). Останнім часом перспективним є використання немедикаментозних методів лікування, спрямованих на активацію механізмів загальної реактивності, базисні ланки загальної та виборчої адаптації (Воробйова Т.М., 1997, 2008; Грищенко В.І., 2002; Сосін І.К., 2008; Ломакін І.І., 2008).

Одним з таких методів є краніоцеребральна| гіпотермія (КЦГ), в основі дії якої лежить стимуляція процесів фізіологічної активності за механізмами загального адаптаційного синдрому при холодовому стресі. У ряді|в ряді| досліджень накопичений експериментальний матеріал, який свідчить про те, що холодовий стрес в початковій стадії є потужним мобілізуючим чинником нейробіологічних механізмів реактивності та адаптації (Бабійчук Г.О., 1992, 2003; Ломако В.В. та інш., 2005; Марченко В.С. та інш., 2008). Застосуванн КЦГ в психіатричній практиці дозволило отримувати стійкі позитивні терапевтичні ефекти при різних патологічних станах (Таранська А.Д., 1991; Бачериков А.М., 1994, 2003; Mori K., 2005; Дубенко А.Є та інш., 2007; Lund-Olesen J. et al., 2008). У дослідженнях останніх років показана можливість корекції емоційних розладів з аутоагресивною спрямованістю впливом КЦГ (Бачериков А.М., 2005). Проте нейробіологічні механізми терапевтичних ефектів цього виду терапії в корекції емоційних розладів з аутоагресивною спрямованістю недостатньо вивчені.

Тому є актуальним дослідження цих механізмів на основі вивчення динаміки психофізіологічних, електрофізіологічних і біохімічних показників у осіб з ідепресивними розладами різного ґенезу з аутоагресивною спрямованістю. Це дозволить обґрунтувати методику проведення КЦГ з урахуванням індивідуальних особливостей, властивих цьому контингенту осіб. Використання такої методики надасть можливість підвищити ефективність лікування та проводити профілактику суїцидальної поведінки. Вищезазначене визначає актуальність та основний напрямок дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в рамках науково-дослідної роботи ДУ «Інститут неврології, психіатрії і наркології АМН України» по темі «Вивчити нейробіологічні механізми і клініко-нейропсихологічні особливості агресивної поведінки і роль в них емоціогенних систем мозку» (шифр АМН.АП.6.05, номер державної реєстрації 0105U002338).

Мета дослідження. Визначити нейробіологічні механізми корекції емоційних розладів у осіб з аутоагресивною спрямованістю впливом краніоцеребральної гіпотермії.

Завдання

Дослідити динаміку психофізіологічних показників у осіб з депресивними розладами з аутоагресивною спрямованістю під впливом КЦГ.

Провести аналіз динаміки електричної активності мозку у осіб з депресивними розладами з аутоагресивною спрямованістю під впливом КЦГ.

Дослідити динаміку гормональних та медіаторних корелятів депресивних розладів у осіб з аутоагресивною спрямованістю під впливом КЦГ. краніоцеребральний гіпотермія аутоагресивний мозок

Провести порівняльний аналіз психофізіологічних, електрофізіологічних, біохімічних показників і на цій основі з'ясувати механізми впливу КЦГ на реактивність та адаптаційні процеси.

Обґрунтувати методику проведення КЦГ для корекції емоційних розладів і профілактики аутоагресивної поведінки.

Об'єкт дослідження - терапевтичні ефекти КЦГ при депресивних розладах у осіб з аутоагресивною спрямованістю.

Предмет дослідження - нейробіологічні механізми терапевтичних ефектів КЦГ у осіб з депресивними розладами з аутоагресивною спрямованістю.

Методи дослідження: у роботі використані психофізіологічний, електрофізіологічний, біохімічний і статистичний методи дослідження.

Наукова новизна отриманих результатів. На підставі комплексного дослідження отримано нові дані про вплив КЦГ на психофізіологічні, електрофізіологічні та біохімічні показники у осіб з депресивними |лицдепресивними розладами різного ґенезу з аутоагресивною спрямованістю.

Показано, що КЦГ призводить до посилення рухливості та сили основних нервових процесів (збудження та гальмування), зниження рівня реактивної та особистісної тривожності, нормалізації електроґенезу мозку та нормалізації| концентрації біогенних регуляторів в крові (серотоніну, дофаміну, адреналіну та норадреналіну).

Вперше встановлено що одним з мозкових механізмів терапевтичних ефектів КЦГ є відновлення церебрального електроґенезу, що відображає особливості формування нового адаптивного системоґенезу, в якому пусковим механізмом є гіпокамп. Показником цього перехідного процесу є пароксизмальна активність мозку переважно в діапазоні . «Пароксизмальний мозок» перекладає мозкову діяльність з одного рівня на іншій - адаптивний. Частотний спектр електричної активності мозку відображає неодмінне включення в ці процеси неспецифічної активуючої мезенцефалічної ретикулярної формації та неспецифічної таламокортикальної системи мозку.

Вперше виявлені предиктори необхідності повторних сеансів КЦГ, які на ЕЕГ виявляються у відсутності пароксизмальної активності на 7 добу після КЦГ і домінуванні в електроґенезі мозку висхідної неспецифічної активності ретикулярної формації та системи таламуса.

Практичне значення отриманих результатів. Результати дисертаційного дослідження дозволили обґрунтувати методику проведення краніоцеребральної гіпотермії для корекції емоційних розладів з аутоагресивною спрямованістю.

На основі аналізу психофізіологічних, електрофізіологічних і біохімічних особливостей реагування на вплив КЦГ осіб з депресивними розладами різного ґенезу виявлені предиктори необхідності повторних сеансів КЦГ, урахування яких дає можливість індивідуального підходу у використанні цього методу лікування.

Отримані результати лягли в основу методичних рекомендацій «Застосування краніоцеребральної гіпотермії в лікуванні депресивних розладів у хворих із суїцидальною поведінкою» (2007).

Результати досліджень впроваджені в практичну діяльність Харківської обласної психіатричної лікарні № 3, Харківського міського психоневрологічного диспансеру № 16, Харківського психоневрологічного диспансеру № 3, Луганської обласної клінічної психіатричної лікарні. Впровадження нової методики застосування КЦГ в лікувальний процес сприяє редукції депресивної симптоматики, первинній і вторинній профілактиці аутоагресивної поведінки у осіб з депресивними розладами різного ґенезу.

Особистий внесок здобувача Дисертаційна робота є самостійним науковим дослідженням автора. Спільно з науковим керівником був розроблений план дослідження, сформульовані мета та завдання роботи. Автором самостійно проведено психофізіологічне, електроенцефалографічне, біохімічне дослідження; статистичну обробку, аналіз і узагальнення отриманих результатів; написані всі розділи дисертації; сформульовані висновки. Нові наукові результати дисертаційної роботи отримані автором особисто.

Постановку діагнозу захворювання, проведення сеансів КЦГ і клінічну оцінку динаміки емоційного стану під впливом КЦГ здійснював зав. відділу невідкладної психіатрії та наркології ДУ «ІНПН АМН України» д. мед. н. А.М. Бачериков.

В опублікованих спільно зі співавторами працях особистий внесок здобувача полягає:

- у роботі [2, 11] приймала участь в біохімічному обстеженні досліджуваних, самостійно проводила статистичну обробку, аналіз та узагальнення результатів;

- у роботах [6 - 8] приймала участь в електрофізіологічному обстеженні досліджуваних, самостійно проводила аналіз електричної активності мозку та узагальнення отриманих результатів;

- у роботах [3 - 5, 9] самостійно проводила психофізіологічне обстеження, статистичну обробку, аналіз та узагальнення результатів.

Апробація результатів дисертації. Основні положення, результати та виводи, які сформульовані в дисертаційній роботі, пройшли апробацію на конференції Українського товариства нейронаук (з міжнародною участю) «Нейронауки: теоретичні і клінічні аспекти» (Донецьк, 2005); конференції науково-практичного товариства неврологів, психіатрів та наркологів України „Пароксизмальні стани в неврології, психіатрії та наркології” (Одеса, 2006); III Національному

конгресі неврологів, психіатрів та наркологів України «Профілактика та реабілітація в неврології, психіатрії та наркології» (Харків, 2007); міжрегіональній науково-практичній конференції «Актуальні питання реабілітації хворих на психічні розлади» (Донецьк, 2007); науково-практичній конференції психіатрів, психотерапевтів та наркологів «Профілактика аутоагресивної поведінки при психічних розладах» (Харків, 2008); науковій конференції з міжнародною участю «Нові кріобіотехнології для вирішення фундаментальних і прикладних задач медицини» (Харків, 2008).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковані в 5 наукових статтях (з них 4 - у наукових фахових виданнях України), 3 працях по матеріалах з'їздів і конференцій, 1 методичних рекомендаціях; отримано 2 деклараційні патенти.

Об'єм і структура дисертації. Дисертація викладена на 147 сторінках друкованого тексту (основний текст - 120 сторінок) і складається зі вступу, огляду літератури, чотирьох розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів, висновків та списку літератури із 165 джерел, який викладено на 19 сторінках. Робота ілюстрована 26 рисунками, містить 10 таблиць.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Для досягнення мети та вирішення поставлених у роботі задач було проведено дослідження впливу КЦГ на психофізіологічні, електрофізіологічні та біохімічні показники у 94 осіб з емоційними розладами з аутоагресивною спрямованістю (49 - з ендогенною депресією, 45 - з екзогенною депресією), які знаходилися на лікуванні в Харківській клінічній психіатричній лікарні № 3. Контрольну групу склали 30 здорових осіб. У дослідження включалися особи жіночої статі віком від 20 до 50 років після підписання ними інформованої згоди.

Постановку діагнозу захворювання, проведення сеансів КЦГ та клінічну оцінку динаміки емоційного стану під впливом КЦГ здійснював доктор медичних наук, завідувач відділу невідкладної психіатрії та наркології ДУ «ІНПН АМН України» А.М. Бачериков.

З лікувальною метою застосовувалась КЦГ в модифікації помірного охолоджування (Пат. 63708А), яку було розроблено спільно зі співробітниками Інституту кріобіології і кріомедицини НАН України.

Процедура КЦГ складалася з 2-ох етапів:

1) премедикація у вигляді літичної суміші (Пат. 4341): анальгін 50 % в/м; піпольфен в/м; сибазон 0,5 % в/м або реr os; нікотинова кислота 1 % в/м. Дозування вказаних препаратів підбиралося залежно від чутливості до них і маси тіла пацієнта;

2) через 15 - 20 хвилин після премедикації починалося охолодження зовнішніх покровів голови за допомогою гіпотермогенератора церебрального повітряного ПГВ-02 з температурою теплоносія +10...+15 0 С. Кожні 15 хвилин проводився контроль температури на рівні барабанної перетинки, частоти серцевих скорочень і артеріального тиску Тривалість процедури залежала від динаміки змін цих показників та варіювала в межах 45...60 хвилин. Температура на рівні барабанної перетинки знижувалася на 1,5...2,0 0 С.

На підставі клінічної оцінки динаміки емоційного стану досліджувані|стану| |л були розподілені д.мед.н. Бачериковим А.М. на підгрупи по ефективності дії КЦГ. У 66,7 % осіб з ендогенним депресивним розладом спостерігалося стабільне поліпшення емоційного стану на 21 добу після КЦГ (1-а підгрупа), у 33,3 % осіб стабільного поліпшення не спостерігалося (2-а підгрупа). У осіб з екзогенним депресивним розладом виражений терапевтичний ефект спостерігався в 100 % випадків.

Дослідження нейробіологічних особливостей реагування на КЦГ в підгрупах з різною ефективністю від проведеного сеансу дало можливість з'ясувати, через які механізми досягається терапевтичний ефект.

Для вирішення поставлених в дисертаційній роботі задач були використані психофізіологічний, електрофізіологічний, біохімічний методи дослідження, методи математичної статистики. Комплекс досліджень проводився:

1) до проведення КЦГ;

2) на 7 добу післяпроведення КЦГ;

3) на 21 добу після проведення КЦГ.

Динаміку особливостей основних нервових процесів (збудження та гальмування) та рівня тривожності досліджували за допомогою психофізіологічних методик: пошук чисел по таблицях Шульте та по таблиці Шульте в модифікації Ф.Д. Горбова, шкала реактивної та особистісної тривожності Спілбергера-Ханіна, методика запам'ятовування геометричних фігур по Ф.Є. Рибакову, методика двох подразників по Крамовій-Воробйовій.

Для дослідження динаміки електричної активності мозку був використаний електрофізіологічний метод - електроенцефалографія з якісно-візуальним, спектрально-кореляційним і фрактальним аналізом ЕЕГ.

Для дослідження динаміки гормональних і медіаторних корелятів емоційних розладів визначали концентрацію дофаміну, норадреналіну, адреналіну та серотоніну в цільній крові, активність ацетілхолінестерази в сироватці крові. Визначали концентрацію холестеролу та кортизолу в сироватці крові.

Для узагальнення та оцінки достовірності отриманих результатів були використані методи математичної статистики: критерій Шапіро-Уїлка, t-критерій Стьюдента, Т - критерій Вілкоксона, кореляційний аналіз.

Результати дослідження та їх обговорення. Дослідження особливостей основних нервових процесів - збудження та гальмування: їх рухливості, сили, інертності, врівноваженості за допомогою таблиць Шульте показало їх порушення у осіб з ендогенним депресивним розладом 1-ої підгрупи в 76,7 %, 2-ої підгрупи в 100 %, для осіб з екзогенним депресивним розладом - в 44,4 % випадків. В умовах підвищеного запиту на рухливість нервових процесів при використанні таблиці Шульте в модифікації Ф.Д. Горбова, в якій підключалося диференціювання за кольором, просторовому розташуванню та вектору, зареєстровано зниження сили та рухливості нервових процесів, їх виснажуваність у всіх осіб, які були включені в дослідження. Більш виражені порушення в мозкових процесах гальмування та збудження були виявлені в осіб з ендогенною депресією.

КЦГ призводила до підвищення тонусу кори головного мозку, що знаходило віддзеркалення в нормалізації показника часу, необхідного на пошук чисел по таблицях Шульте у 96,7 % осіб 1-ої підгрупи і 26,3 % осіб 2-ої підгрупи з ендогенним депресивним розладом, у 95,6 % осіб з депресією екзогенного походження. Використання таблиці Шульте в модифікації В.Д. Горбова продемонструвало поліпшення показника часу, зменшення кількості помилок, збереження рівномірності швидкості орієнтовно-дослідницької реакції впродовж всього дослідження. При цьому в 2-ій підгрупі осіб з ендогенним депресивним розладом поліпшення не досягали норми.

Дослідження рівня реактивної та особистісної тривожності за допомогою шкали Спілбергера-Ханіна показало наявність високого рівня реактивної тривожності для всіх осіб, включених в дослідження. Так, для осіб з депресивним розладом ендогенного ґенезу 1-ої та 2-ої підгрупи цей показник склав 59,13 ± 3,48 балу і 60,18 ± 3,16 балу відповідно, для осіб з екзогенним депресивним розладом - 54,32 ± 4,78 балу. Це свідчило про виражену психоемоційну напругу досліджуваних

Дослідження рівня особистісної тривожності виявило наявність високого рівня цього показника в осіб з ендогенним депресивним розладом в 63,3 % випадків для 1-ої підгрупи та в 84,2 % випадків для 2-ої підгрупи, в осіб з екзогенною депресією - в 55,5 % випадків. Це демонструвало схильність цих осіб до тривожності, як властивості характеру, сприйняття ними більшості подій як загрозливих та реагування на ці ситуації станом тривожності різного рівню.

Застосування КЦГ в осіб з депресивним розладом ендогенного ґенезу 1-ої підгрупи (з вираженим терапевтичним ефектом від КЦГ) та осіб з екзогенним депресивним розладом призводило до зниження рівня реактивної тривожності до помірних показників на 21 добу після сеансу КЦГ (44,26 ± 3,12 балу і 43,61 ± 4,17 балу відповідно) (р < 0,05), що відповідало поліпшенню їх психоемоційного стану. В осіб з ендогенним депресивним розладом 2-ої підгрупи (з недостатнім терапевтичним ефектом від КЦГ) рівень реактивної тривожності знижувався до 50,13 ± 3,75 балу, не досягаючи помірних показників.

Слід зазначити, що особистісна тривожність є відносно стійкою індивідуальною характеристикою, а її показник зазвичай коливається в дуже вузьких межах. Проте на 21 добу після КЦГ цей показник знизився в осіб з ендогенним депресивним розладом 1-ої підгрупи (в 43,7 %), 2-ої підгрупи (в 52,6 %), в осіб з екзогенним депресивним розладом (в 22,2 %). Це свідчило про зниження їх самооцінки в стані депресії та відновлення адекватної особистісної самооцінки при редукції депресивної симптоматики.

Дослідження можливості формування та відтворення сліду відразу декількох тимчасових зв'язків, що замикаються на подразники I-ой сигнальної системи (на зорові комплекси - незнайомі та знайомі) за допомогою методики «Зорова пам'ять» по Ф.Є. Рибакову показало, що ця функція збережена в осіб обох груп. Особи з ендогенним депресивним розладом 1-ої та 2-ої підгрупи в середньому запам'ятовували 6,85 ± 0,21 фігур і 5,93 ± 0,34 фігур відповідно, особи з екзогенним депресивним розладом - 7,04 ± 0,27 фігур, що відповідало нормі (6 - 9 фігур). На 21 добу після КЦГ кількість фігур, що запам'ятовувались, збільшувалася.

Дослідження сили збуджуючого процесу в центральній нервовій системі, його рухливості, індукції, взаємодії з гальмуючими|гальмовими| процесами, проведене за допомогою методики двох подразників по Крамовій-Воробйовій, показало наступне Запам'ятовування запропонованого списку слів на фоні звучання відомого тексту було складніше, ніж запам'ятовування без додаткового словесного подразника для осіб з ендогенним депресивним розладом 1-ої та 2-ої підгрупи в 76,7 % і в 100 % випадків відповідно, для осіб з екзогенним депресивним розладом - в 80 % випадків. Це свідчило про слабке індукційне гальмування, зниження сили основних нервових процесів.

На 21 добу після КЦГ реєструвалось поліпшення здатності запам'ятовування в умовах додаткового словесного подразника в 33,3 % осіб з ендогенним депресивним розладом 1-ої підгрупи і 44,4 % осіб з екзогенним депресивним розладом, які запам'ятовували більшу або таку ж кількість слів. В осіб з ендогенною депресією 2-ої підгрупи такі поліпшення спостерігались лише в 10,5 % випадків.

Таким чином, показано, що для осіб з депресивним розладом з аутоагресивною спрямованістю характерне уповільнення рухливості та сили основних нервових процесів (збудження та гальмування), їх виснажуваність, високий рівень реактивної та особистісної тривожності. Більш виражені порушення виявлені в групі осіб з депресивним розладом ендогенної природи.

Застосування КЦГ призводить до підвищення тонусу кори головного мозку та неспецифічних активуючих систем лімбічного мозку, що знаходить віддзеркалення в посиленні рухливості та сили основних нервових процесів і, як наслідок цього, сприяє поліпшенню адаптивних процесів - загальної та виборчої (психоемоційної) адаптації. Відповідність динаміки основних нервових процесів змінам в емоційному стані, яка спостерігалася в підгрупах з різною ефективністю від проведеного сеансу КЦГ, свідчить про те, що стан|стан| основних нервових процесів мозку є важливим|поважним| базисним фоном, який визначає психогенний статус в осіб з аутоагресивною| спрямованістю. Від сили збуджуючого процесу мозку (його рухливості, негативної та позитивної індукції), обумовленої як функціональним станом кори великих півкуль, так і висхідними впливами на неї неспецифічної активуючої системи мозку (мезенцефалічної ретикулярної формації), залежать і пов'язані з нею психоемоційні реакції, концентрація уваги та пам'ять.

Як показав аналіз електричної активності мозку, у осіб з ендогенним депресивним розладом 1-ої підгрупи (з вираженим терапевтичним ефектом від КЦГ)вика до проведення КЦГ спостерігалася десинхронізація біопотенціалів в лобових і скроневих відділах мозку (42,3 %) або повільнохвилева активність в діапазоні и - ||, яка перемежалася ділянками -ритму (57,7 %). Функціональна міжкульова асиметрія була слабо виражена (63,4 %) або відсутня (36,6 %); на емоційно значущі словесні подразники виникала виражена реакція у вигляді пароксизмів електричних коливань в діапазоні| и - | (88,5 %).

На 7 добу після КЦГ відбувалися зміни в електроґенезі мозку, які є характерними для перехідного періоду - десинхронізація біопотенціалів в лобових відділах (38,5 %), поява пароксизмальної активності (91,6 %), яка була представлена дифузно без фокусу цієї активності в певних структурах мозку та мала хаотичний характер . На емоційно значущі словесні подразники виникав и-ритм, що формувався у веретена в скроневих відділах мозку (76,9 %).

Згідно сучасним поглядам з позиції «детерміністського хаосу» цей хаос в електроґенезі мозку пов'язаний з проблемою самоорганізації та саморегуляції унаслідок виникнення порядку з хаосу (Майоров О.Ю., 2005; В'язовска О.В., 2008). Він відображає інтеграційну діяльність мозку та є доцільним для формування нового системоґенезу адаптивних реакцій. Кількісно рівень хаотичності можна визначити різними методами, в тому числі, розрахував показник Херста Н (Мандельброт Б., 2002)Система є персистентною (стабільною), коли 1>Н>0,5 і антиперсистентною (схильною до перебудов) при 0<Н<0,5. Аналіз ЕЕГ осіб з ендогенним депресивним розладом 1-ої підгрупи показав, що показник Херста на 7 добу після КЦГ склав 0,412 ± 0,03 в порівнянні з його значенням в початковому фоні 0,631 ± 0,06 (р < 0,05). Це свідчило про зростання антиперсистентної складової системи. Разом з цим, за даними кроскореляційного аналізу, різко зростала просторова синхронізація, що сприяло полегшенню розповсюдження збуджень і призводило до нормалізації спектральних характеристик ЕЕГ.

На 21 добу після проведення сеансу КЦГ відбувалася нормалізація електроґенезу - виникали функціональні асиметрії (80,8 %); зменшувалося число пароксизмів біопотенціалів (76,9 %); нівелювалися реакції у відповідь на різні по модальності словесні подразники (92,3 %).

В осіб з ендогенним депресивним розладом 2-ої підгрупи (з недостатнім терапевтичним ефектом від КЦГ) до проведення КЦГ мала місце сплощена електрична активність мозку у всіх структурах за винятком лобових відділів (64,3 %), що свідчило про зниження загального електроґенезу; функціональна асиметрія була відсутня (78,6 %); у лобових відділах спостерігалася десинхронізація біопотенціалів з переважанням -ритму, що свідчило про високу напруженість саме в лобових відділах мозку (85,7 %); на пред'явлення емоційно значущих словесних подразників посилювалася десинхронізація в лобових відділах (57,2 %).

На 7 добу після проведення КЦГ в осіб цієї підгрупи спостерігалося розбиття десинхронізації в лобових відділах мозку (85,7 %) та поява комплексів повільних и- та -коливань (64,3 %); електрична активність залишалася сплощеною; на емоційно значущі подразники спостерігалася функціональна латералізація електроґенезу (78,6 %): десинхронізація в лівій лобовій області, в правій - повільні - та и-хвилі; спалахи «абортивних» пароксизмів (57,2 %). За показником Херста достовірних змін в порівнянні з його рівнем до КЦГ не спостерігалось (0,647 ± 0,06 та 0,613 ± 0,05 відповідно).

На 21 добу після проведення КЦГ збільшувалася амплітуда коливань в лобових і скроневих відділах (50 %); реєструвалася наявність функціональної асиметрії (57,2 %); у потиличних відділах реєструвався регулярний -ритм (71,4 %), який формувався в -веретена; на емоційно значущі словесні подразники спостерігалося незначне посилення -активності|, поява на її фоні|вияв| низькоамплітудних -пароксизмів (64,3 %).

У 37,8 % осіб з екзогенним депресивним розладом до КЦГ спостерігалося виражене зниження електроґенезу у всіх досліджуваних структурах мозку, функціональна асиметрія була слабо виражена|. У 62,2 % осіб цієї групи на ЕЕГ переважала змішана електрична активність в лобових, скроневих, тім'яних відділах мозку нормальної амплітуди з чіткою латералізацією представленості повільних коливань. На емоційно значущі словесні подразники виникала виражена пароксизмальна активність мозку, яка була представлена дифузно та мозаїчно (85,7 %).

На 7 добу після КЦГ відмічалися разючі зміни в електричній активності мозку у 100 % осіб з депресивним розладом екзогенної природи (рис. 1). У лобових відділах переважала -активність у вигляді несформованих веретен, яка чергувалася з “осколками” високочастотного -ритму; у скроневих відділах - змішана активність з групами мономорфних -коливань; у задніх відділах відбувалося посилення -ритму з формуванням -веретен. По мірі реєстрації ЕЕГ мали місце пароксизми, які були представлені мозаїчно або генералізовано. При пред'явленні індиферентних та емоційно значущих словесних подразників відбувалася|походила| виражена перебудова електроґенезу мозку. Мала місце гіперсинхронізація активності в різному діапазоні повільних коливань (и, ) в передніх відділах (лобових і скроневих) і пароксизмальна б-активність. За показником Херста відбувались достовірні зміни у бік підвищення антиперсистентності системи. Цей показник склав 0,409 ± 0,04, в порівнянні з 0,610 ± 0,05 до КЦГ (р < 0,05).

На 21 добу після КЦГ в електричній активності мозку спектр частот біопотенціалів відповідав нормі; мала місце функціональна латералізація (78,6 %), що свідчило про більш високий рівень функціональної активності лівої гемісфери. Емоційно значущі словесні подразники не викликали істотних змін в динаміці частотно-амплітудного спектру електричної активності мозку (92,8 %).

Таким чином, аналіз динаміки змін ЕЕГ у осіб з депресивними розладами різного ґенезу з аутоагресивною спрямованістю під впливом КЦГ показав, що застосування КЦГ активує стовбурово-діенцефальні та лімбічні механізми пароксизмальної активності, зокрема, гіпокамп, який є механізмом, що ініціює активацію «пароксизмального мозку» та переводить діяльність мозку при патологічних станах з одного рівня функціонування на інший - адаптивний. Наявність пароксизмальної активності на 7 добу після КЦГ є ЕЕГ-корелятом терапевтичного ефекту, а її відсутність свідчить про необхідність повторних сеансів КЦГ. Ефективність цього немедикаментозного методу залежить від вихідного функціонального стану неокортикальних та емоціогенних лімбічних структур мозку.

В результаті біохімічного дослідження у осіб з ендогенним депресивним розладом 1-ої підгрупи (з вираженим терапевтичним ефектом від КЦГ) були з'ясовані наступні особливості: наявність в крові зниженого вмісту норадреналіну та дофаміну достовірно зниженого рівня адреналіну (до 78 %), серотоніну (до 78 %) при підвищеній концентрації кортизолу (до 169 %) і активності ацетілхолінестерази (до 133 %) відносно рівня цих показників у осіб групи контролю (р < 0,05) (табл. 1).

Таблиця 1

Динаміка концентрації моноамінів, кортизолу та активності ацетілхолінестерази в крові осіб з ендогенним депресивним розладом 1-ої підгрупи під впливом КЦГ

Біогенні регулятори	Контроль (n=30)	Особи з ендогенним депресивним розладом 1-ої підгрупи (n=26)
		До КЦГ	На 7 добу після КЦГ	На 21 добу після КЦГ
Дофамін, нмоль/л	28,0 ± 1,9	23,6 ± 1,6	25,0 ± 2,7	26,1 ± 2,6
Норадреналін, нмоль/л	58,3 ± 5,4	49,7 ± 6,7	55,9 ± 6,7	50,7 ± 5,3
Адреналін, нмоль/л	3,72 ± 0,21	2,9 ± 0,29	3,5 ± 0,33	3,6 ± 0,26
Серотонін, нмоль/л	237 ± 21	186 ± 19	185 ± 12	232 ± 19
Ацетілхолінестераза, моль/лг	204 ± 14	272 ± 9	274 ± 11	273 ± 13
Кортизол, нмоль/л	302 ± 41	512 ± 78	510 ± 68	508 ± 87
- р<0,05 при порівняні з контролем; - р<0,05 при порівнянні з показником до КЦГ

На 7 добу після КЦГ спостерігалася тенденція до підвищення рівня катехоламінів, зареєстровано достовірне відновлення нормального рівня адреналіну в крові до 3,5 ± 0,33 нмоль/л (р < 0,05). Рівень серотоніну відновлювався на 21 добу після КЦГ до 232 ± 19 нмоль/л і відповідав нормі (р < 0,05) (табл. 1). Це відповідало поліпшенню емоційного стану та показників психофізіологічних функцій.

В ході дослідження встановлено, що у осіб з ендогенним депресивним розладом 2-ої підгрупи (з недостатнім терапевтичним ефектом від КЦГ) рівень дофаміну (35,2 ± 4,5 нмоль/л) та норадреналіну (70,4 ± 9,0 нмоль/л) був у початковому фоні значно вищим за рівень цих показників у осіб контрольної групи та осіб з вираженим терапевтичним ефектом 1-ої підгрупи (р < 0,05) (табл. 2).

Таблиця 2

Динаміка концентрації моноамінів, кортизолу та активності ацетілхолінестерази в крові осіб з ендогенним депресивним розладом 2-ої підгрупи під впливом КЦГ

Біогенні регулятори	Контроль (n=30)	Особи з ендогенним депресивним розладом 2-ої підгрупи (n=14)
		До КЦГ	На 7 добу після КЦГ	На 21 добу після КЦГ
Дофамін, нмоль/л	28,0 ± 1,9	35,2 ± 4,5	22,3 ± 2,5	27,1 ± 4,4
Норадреналін, нмоль/л	58,3 ± 5,4	70,4 ± 9,0	46,2 ± 7,4	52,0 ± 6,2
Адреналін, нмоль/л	3,72 ± 0,21	3,7 ± 0,4	2,6 ± 0,23	3,7 ± 0,39
Серотонін, нмоль/л	237 ± 21	191 ± 13	200 ± 12	214 ± 16
Ацетілхолінестераза, моль/лг	204 ± 14	296 ± 8	294 ± 10	301 ± 15
Кортизол, нмоль/л	302 ± 41	443 ± 89	381 ± 54	351 ± 61
- р<0,05 при порівняні з контролем; - р<0,05 при порівнянні з показником до КЦГ; - р<0,05 при порівняні підгруп з різним ступенем ефективності КЦГ

Це є пародоксальним, оскільки відомо, що саме зниження концентрації цих біогенних регуляторів є причиною депресивних розладів. Цей факт може бути пов'язаним з тривалим прийомом препаратів направленої дії на нейромедіаторний метаболізм або його окремі ланки обміну норадреналіну та дофаміну з накопиченням вказаних медіаторів (їх кумуляції) з уповільненням утилізації, що впливало на взаємодію метаболітів різних медіаторів: дофаміну, норадреналіну, серотоніну зраджувати метаболічний гомеостаз.

У зв'язку з цим, достовірне падіння концентрації катехоламінів в крові на 7 добу після КЦГ нижче за норму (дофаміну до 22,3 ± 2,5 нмоль/л, норадреналіну до 46,2 ± 7,4 нмоль/л, адреналіну до 2,6 ± 0,23 нмоль/л) (р < 0,05) було адекватним і необхідним для відновлення нормального метаболічного гомеостазу. Рівень катехоламінів на 21 добу після КЦГ підвищувався, досягаючи норми, і складав: дофамін - 27,1 ± 4,4 нмоль/л, норадреналін - 52,0 ± 6,2 нмоль/л, адреналін - 3,7 ± 0,39 нмоль/л (р < 0,05) (табл. 2).

У осіб з екзогенним депресивним розладом були виявлені наступні особливості: наявність в їх крові зниженого рівня норадреналіну (до 72 %), серотоніну (до 78 %) при підвищеній активності ацетілхолінестерази (до 124 %) та концентрації кортизолу (до 163 %) (р < 0,05) (табл. 3).

Таблиця 3

Динаміка концентрації моноамінів, кортизолу та активності ацетілхолінестерази в крові осіб з екзогенним депресивним розладом під впливом КЦГ

Біогенні регулятори	Контроль (n=30)	Особи з екзогенним депресивним розладом (n=37)
		До КЦГ	На 7 добу після КЦГ	На 21 добу після КЦГ
Дофамін, нмоль/л	28,0 ± 1,9	27,4 ± 2,3	29,9 ± 2,5	27,6 ± 3,5
Норадреналін, нмоль/л	58,3 ± 5,4	42,2 ± 2,6	60,1 ± 7,7	56,1 ± 7,1
Адреналін, нмоль/л	3,72 ± 0,21	3,14 ± 0,21	3,38 ± 0,30	3,60 ± 0,32
Серотонін, нмоль/л	237 ± 21	185 ± 16	240 ± 22	260 ± 27
Ацетілхолінестераза, моль/лг	204 ± 14	253 ± 16	248 ± 18	253 ± 15
Кортизол, нмоль/л	302 ± 41	492 ± 72	453 ± 51	356 ± 46
- р<0,05 при порівняні з контролем; - р<0,05 при порівнянні з показником до КЦГ.

Характер виявлених порушень відображає наявність активації коркової речовини наднирників та послаблення функції мозкової речовини. Якщо врахувати, що інтенсивність вивільнення адреналіну визначається активністю холінергічної ланки симпатичної нервової системи, а величина активності ацетілхолінестерази відображає спрямованість змін холінергічних процесів, отримані результати свідчать про деякий дисбаланс функції мозкової речовини наднирників. Про дисбаланс активності периферичних адренергічних і холінергічних процесів свідчило також достовірне зниження рівня вмісту норадреналіну в крові до 42,2 ± 2,5 нмоль/л (р < 0,05). В цілому це відображало переважання холінергічних впливів не лише за рахунок їх активації, але і в результаті послаблення катехоламінергічних впливів. Депресивний стан посилювався дефіцитом серотоніну в крові - 185 ± 16 нмоль/л (р < 0,05).

На 7 добу після застосування КЦГ спостерігалося достовірне підвищення рівня норадреналіну в крові до 60,1 ± 7,7 нмоль/л (р < 0,05) і тенденція до підвищення рівня інших катехоламінів (табл. 3). На 21 добу після КЦГ вміст катехоламінів в крові досліджуваних осіб відповідав нормі - дофамін 27,6 ± 3,5 нмоль/л, норадреналін 56,1 ± 7,1 нмоль/л, адреналін 3,60 ± 0,32 нмоль/л, серотонін 260 ± 27 нмоль/л (р < 0,05). Отримані дані свідчать, що застосування методу КЦГ особам з екзогенним депресивним розладом сприяє активації переважно катехоламінергічної ланки системи адаптації організму та покращує показники вмісту серотоніну, кортизолу.

Узагальнюючи отримані результати біохімічного дослідження в осіб з депресивними розладами різного походження з аутоагресивною спрямованістю, можна зробити висновок що КЦГ призводить до нормалізації концентрації біогенних моноамінів на 21 добу після сеансу, як в осіб з високою, так і з недостатньою ефективністю від сеансу КЦГ. Проте це відбувається через різноспрямовані ефекти на 7 добу після сеансу: в осіб з пониженим вмістом катехоламінів в крові має тенденція до підвищення концентрації цих біогенних регуляторів тоді як в осіб з позамежним|замежним| вмістом катехоламінів спостерігається різке зниження їх концентрації (табл. 1, 2, 3). В разі позамежного вмісту катехоламінів в крові одного сеансу КЦГ недостатньо для відповідних адаптивних реакцій мозку на дію КЦГ, що демонстративно виявлялося в клінічній картині емоційних розладів. Звідси витікала необхідність повторних сеансів КЦГ.

Спираючись на дані, узагальнені в роботах (Atmaca M., 2002; Розанов В.А., 2006), в яких показано, що в крові осіб, що скоїли суїцид, виявляється знижений рівень холестеролу, нами була зроблена спроба перевірити на нашій вибірці осіб з емоційними розладами з аутоагресивною| спрямованістю, чи є даний показник одним з критеріїв схильності до аутоагресії у жінок. Проте в осіб з депресивним розладом як ендогенної, так і екзогенної природи з аутоагресивною спрямованістю вміст холестеролу в крові початковому був достовірно вищим, а не нижчим, ніж в осіб контрольної групи. При цьому дія КЦГ не призводила до зниження цього показника. Виявлений нами факт свідчить про те, що, у жінок з депресивними розладами низький рівень вмісту холестеролу в крові не може вважатися діагностичним критерієм схильності до аутоагресивної поведінки.

ВИСНОВКИ

У дисертації представлено теоретичне узагальнення та нове рішення наукової задачі визначення нейробіологічних механізмів корекції емоційних розладів у осіб з аутоагресивною спрямованістю впливом крніоцеребральної гіпотермії та на цій основі обґрунтування методики проведення КЦГ для профілактики аутоагресивної поведінки.

1. Показано, що для осіб з депресивними розладами з аутоагресивною спрямованістю є характерним порушення базисних станів функціональної активності мозку: сили та рухливості, іррадіації та індукції основних нервових процесів (збудження та гальмування), їх виснажуваність. На цьому фоні виявляється високий рівень реактивної та особистісної тривожності, що забезпечується синергичними механізмами функціонування мозку. Більш виражені порушення виявлені в групі осіб з емоційним розладом ендогенного ґенезу.

2. Дія КЦГ призводить до підвищення тонусу кори головного мозку та неспецифічних активуючих систем лімбічного мозку, що знаходить віддзеркалення в посиленні рухливості та сили основних нервових процесів і зниженні рівня реактивної тривожності. Стабільне поліпшення психофізіологічних функцій, що поєднується з редукцією аутоагресивної| спрямованості, було виявлене в 66,7 % осіб з ендогенним депресивним розладом і 100 % осіб з екзогенним депресивним розладом. Для 33,3 % осіб з депресивним розладом ендогенного ґенезу необхідні повторні сеанси КЦГ.

3. Встановлено що одним з мозкових механізмів терапевтичних ефектів КЦГ є відновлення церебрального електроґенезу, що відображає особливості формування нового адаптивного системоґенезу, в якому пусковим механізмом є гіпокамп. Показником цього перехідного процесу є пароксизмальна активність мозку переважно в діапазоні . «Пароксизмальний мозок» перекладає мозкову діяльність з одного рівня на іншій - адаптивний. Частотний спектр електричної активності мозку відображає неодмінне включення в ці процеси неспецифічної активуючої мезенцефалічної ретикулярної формації і неспецифічної таламокортикальної системи мозку.

4. Виявлені предиктори необхідності повторних сеансів КЦГ, які на ЕЕГ виявляються у відсутності пароксизмальної активності на 7 добу після КЦГ і у домінуванні в електроґенезі мозку висхідної неспецифічної активності ретикулярної формації та системи таламуса.

5. В осіб з депресивним розладом ендогенного ґенезу з аутоагресивною спрямованістю з вираженим терапевтичним ефектом від КЦГ у початковому фоні має місце зниження рівня адреналіну (до 78 %), серотоніну (до 78 %) при підвищеній концентрації кортизолу (до 169 %) і активності ацетілхолінестерази (до 133 %) в крові відносно рівня цих показників у осіб групи контролю (р < 0,05). КЦГ призводить до відновлення нормального рівня адреналіну та серотоніну (р < 0,05), не змінюючи|зраджувати| вмісту кортизолу та активності ацетілхолінестерази.

6. В осіб з депресивним розладом ендогенного ґенезу з недостатнім терапевтичним ефектом від КЦГ у початковому фоні має місце наявність парадоксально високого рівня дофаміну (35,2 ± 4,5 нмоль/л) та норадреналіну (70,4 ± 9,0 нмоль/л) в крові відносно цих показників у осіб групи контролю (р < 0,05) та осіб з наявністю терапевтичного ефекту (р < 0,05). КЦГ призводить до нормалізації цих показників через різке зниження їх концентрації на 7 добу після сеансу.

7. В осіб з депресивним розладом екзогенного ґенезу з аутоагресивною спрямованістю має місце зниження рівня норадреналіну (до 72 %), серотоніну (до 78 %) при підвищеній активності ацетілхолінестерази (до 124 %) і концентрації кортизолу (до 163 %) в крові відносно рівня цих показників у осіб групи контролю (р < 0,05). КЦГ призводить до нормалізації вмісту катехоламінів, серотоніну та кортизолу (р < 0,05), не змінюючи активності ацетілхолінестерази.

8. На основі результатів дисертаційного дослідження розроблені методичні рекомендації по застосуванню КЦГ, які використовуються в практичній медицині для корекції емоційних розладів та профілактики аутоагресивної поведінки.

СПИСОК РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Ткаченко Т.В. Електрофізіологічні кореляти терапевтичних ефектів краніоцеребральної гіпотермії у осіб із депресивними розладами / Т.В. Ткаченко // Експериментальна і клінічна медицина. - 2006. - № 3. - С. 139 - 142.

Титкова А.М. Гормонально-медиаторные критерии депрессивных расстройств у женщин с незавершёнными суицидами и эффективности их коррекции методом краниоцеребральной гипотермии / А.М. Титкова, Т.В. Ткаченко, С.М. Харитонова // Світ медицини та біології. - 2007. - № 2. - С. 59 - 62.

Воробьёва Т.М. Значение методики двух раздражителей в оценке нейрофизиологических механизмов формирования аутоагрессивного поведения / Т.М. Воробьёва, Т.В. Ткаченко // Експериментальна і клінічна медицина. - 2008. - № 2. - С. 130 - 133.

Бачериков А.М. Динаміка психофізіологічних показників у жінок, які страждають на депресивний розлад з аутоагресивною поведінкою під впливом краніоцеребральної гіпотермії / А.М. Бачериков, Т.В. Ткаченко // Проблемы криобиологии. - 2008. - Т. 18, № 4. - С. 544 - 546.

Пат. 63708А Україна, МПК7 А 61 М 19/00. Спосіб лікування психотичних та непсихотичних психічних розладів / П.В. Волошин, А.М. Бачериков, Л.Ф. Шестопалова, В.С. Підкоритов, В.І. Реміняк, Т.В. Ткаченко; заявник і патентовласник Інститут неврології, психіатрії та наркології АМНУ. - № 2003065046; заявл. 02.06.03; опубл. 15.01.04, Бюл. № 1.

Пат. 4341 Україна, МПК7 А 61 К 31/00. Літична суміш для проведення гібернації та гіпотермії / П.В. Волошин, А.М. Бачериков, Т.В. Ткаченко, Г.О. Романова; заявник і патентовласник Інститут неврології, психіатрії та наркології АМНУ. - № 20040403105; заявл. 27.04.04; опубл. 17.01.05, Бюл. № 1.

Ткаченко Т.В. Пароксизмальная электрическая активность мозга как коррелят лечебных эффектов краниоцеребральной гипотермии у больных рекуррентным депрессивным расстройством / Т.В. Ткаченко, Е.В. Веселовская // Вісник психіатрії та психофармакотерапії. - 2006. - № 2 (10). - С. 107 - 109.

Ткаченко Т.В. Динаміка електроґенезу мозку у хворих на невротичні та ендогенні депресії в процесі лікування з використанням краніоцеребральної гіпотермії / Т.В. Ткаченко, О.В. Веселовська // Нейронауки: теоретичні та клінічні аспекти: матеріали конференції Українського товариства нейронаук (з міжнародною участю), присвяченої 75-річчю Донецького державного медичного університету ім. М. Горького. - 2005. - Т. 1, № 1. - С. 122.

Марута Н.О. Клініко-психопатологічні та нейробіологічні особливості депресивних хворих із суїцидальною поведінкою до і після проведення краніоцеребральної гіпотермії / Н.О. Марута, А.М. Бачериков, Т.В. Ткаченко // Український вісник психоневрології. - 2006. - Т. 14, вип. 2 (47), додаток. -

С. 180 - 181.

Ткаченко Т.В. Динаміка психофізіологічних показників у хворих на депресивні розлади з аутоагресивною поведінкою під впливом краніоцеребральної гіпотермії / Т.В. Ткаченко // Український вісник психоневрології: матеріали ІІІ національного конгресу неврологів, психіатрів та наркологів України. - 2007. - Т. 15, вип. 1 (50). - С. 243.

Застосування краніоцеребральної гіпотермії при лікуванні депресивних розладів у хворих із суїцидальною поведінкою: методичні рекомендації / Н.О. Марута, А.М. Бачериков, Т.М. Воробйова, В.Н. Кузьмінов, Т.В. Ткаченко та інш. - Харків: ІНПН АМНУ, 2007. - 15 с.

АНОТАЦІЯ

Ткаченко Т.В. Нейробіологічні механізми корекції емоційних розладів у осіб з аутоагресивною спрямованістю впливом краніоцеребральної гіпотермії. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук зі спеціальності 03.00.19 - кріобіологія. - Інститут проблем кріобіології і кріомедицини Національної академії наук України, Харків. - 2009.

В дисертаційній роботі на підставі вивчення динаміки психофізіологічних, електрофізіологічних та біохімічних показників у 94 осіб з депресивними розладами різного ґенезу з аутоагресивною спрямованістю визначено нейробіологічні механізми терапевтичних ефектів краніоцеребральної гіпотермії (КЦГ).

Показано, що КЦГ призводить до посилення рухливості та сили основних нервових процесів (збудження та гальмування), зниження рівня реактивної тривожності, нормалізації електроґенезу мозку та нормалізації| концентрації біогенних регуляторів в крові (серотоніну, дофаміну, адреналіну та норадреналіну).

Встановлено, що одним з мозкових механізмів терапевтичних ефектів КЦГ є відновлення церебрального електроґенезу, що відображає особливості формування нового адаптивного системоґенезу, в якому пусковим механізмом є гіпокамп. Показником цього перехідного процесу є пароксизмальна активність мозку переважно в діапазоні .| «Пароксизмальний мозок» перекладає мозкову діяльність з одного рівня на іншій - адаптивний. Виявлені предиктори необхідності повторних сеансів КЦГ, які на ЕЕГ виявляються у відсутності пароксизмальної активності на 7 добу після КЦГ та у домінуванні в електроґенезі мозку неспецифічної активності ретикулярної формації та системи таламуса.

Ключові слова: краніоцербральна гіпотермія, нейробіологічні механізми, депресивні розлади, аутоагресивна поведінка.

АННОТАЦИЯ

Ткаченко Т.В. Нейробиологические механизмы коррекции эмоциональных расстройств у лиц с аутоагрессивной направленностью воздействием краниоцеребральной гипотермии. Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата биологических наук по специальности 03.00.19 - криобиология. - Институт проблем криобиологии и криомедицины Национальной академии наук Украины, Харьков. - 2009.

Диссертационная работа посвящена изучению нейробиологических механизмов коррекции эмоциональных расстройств с аутоагрессивной направленностью воздействием краниоцеребральной гипотермии (КЦГ).

В работе проведен анализ динамики психофизиологических, электрофизиологических и биохимических показателей у 94 лиц с депрессивными расстройствами аутоагрессивной направленностью под воздействием КЦГ.

Показано, что для лиц с депрессивным расстройством с аутоагрессивной направленностью характерно нарушение базисных состояний функциональной активности мозга: силы и подвижности, иррадиации и индукции основных нервных процессов (возбуждения и торможения), их истощаемость. На этом фоне проявляется высокий уровень реактивной и личностной тревожности.

Воздействие КЦГ приводит к повышению тонуса коры головного мозга и неспецифических активирующих систем лимбического мозга, что находит отражение в усилении подвижности и силы основных нервных процессов и снижении уровня реактивной тревожности. Стабильное улучшение психофизиологических функций выявлено у 66,7 % лиц с эндогенным депрессивным расстройством и 100 % лиц с экзогенным депрессивным расстройством. Для 33,3 % лиц с депрессивным расстройством эндогенного генеза необходимы повторные сеансы КЦГ.

В работе установлено, что одним из мозговых механизмов терапевтических эффектов КЦГ является восстановление церебрального электрогенеза, отражающего особенности формирования нового адаптивного системогенеза, в котором пусковым механизмом является гиппокамп. Показателем этого переходного процесса является пароксизмальная активность мозга преимущественно в диапазоне . «Пароксизмальный мозг» переводит мозговую деятельность с одного уровня на другой - адаптивный. Частотный спектр электрической активности мозга отражает непременное включение в эти процессы неспецифической активирующей мезэнцефалической ретикулярной формации и неспецифической таламокортикальной системы мозга. Выявлены предикторы необходимости повторных сеансов КЦГ, которые на ЭЭГ проявляются в отсутствии пароксизмальной активности к 7 дню после КЦГ и доминировании в электрогенезе мозга восходящей неспецифической активности ретикулярной формации и системы таламуса.

Биохимическое исследование позволило выявить некоторые особенности в медиаторном и гормональном обеспечении лиц с эмоциональными расстройствами с аутоагрессивной направленностью. У лиц с депрессивным расстройством эндогенного генеза (с выраженным терапевтическим эффектом от КЦГ) в исходном фоне имеет место снижение уровня адреналина (до 78 %), серотонина (до 78 %) при повышенной концентрации кортизола (до 169 %) и активности ацетилхолинэстеразы (до 133 %) в крови относительно уровня этих показателей у лиц контрольной группы (р < 0,05). КЦГ приводит к восстановлению нормального уровня адреналина и серотонина (р < 0,05) в крови, не изменяя содержания кортизола и активности ацетилхолинэстеразы.

У лиц с депрессивным расстройством эндогенного генеза (с недостаточным терапевтическим эффектом от КЦГ) в исходном фоне выявлено наличие парадоксально высокого уровня дофамина (35,2 ± 4,5 нмоль/л) и норадреналина (70,4 ± 9,0 нмоль/л) в крови относительно этих показателей у лиц контрольной группы (р < 0,05) и лиц с наличием терапевтического эффекта (р < 0,05). КЦГ приводит к нормализации концентрации катехоламинов в крови через резкое снижение их концентрации к 7 дню после сеанса, однако этих изменений недостаточно для стабильного улучшения психофизиологических функций.

...