Гідрокінезотерапія в системі фізичної реабілітації хворих після переломів кісточок

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

УДК 615.825:616.71-001.5

24.00.03 - фізична реабілітація

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук з фізичного виховання і спорту

ГІДРОКІНЕЗОТЕРАПІЯ В СИСТЕМІ ФІЗИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ХВОРИХ ПІСЛЯ ПЕРЕЛОМІВ КІСТОЧОК

Звіряка Олександр Миколайович

Львів - 2009



Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Інституті фізичної культури Сумського державного педагогічного університету імені А. С. Макаренка, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник - кандидат медичних наук, професор МУХІН ВОЛОДИМИР МИКОЛАЙОВИЧ, Львівський державний університет фізичної культури, професор кафедри валеології та спортивної медицини.

Офіційні опоненти: доктор біологічних наук, професор МАГЛЬОВАНИЙ АНАТОЛІЙ ВАСИЛЬОВИЧ, Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, проректор з науково-педагогічної роботи, завідувач кафедри фізичної реабілітації, спортивної медицини, фізичного виховання та валеології;

доктор медичних наук, професор КЛАПЧУК ВАСИЛЬ ВАСИЛЬОВИЧ, Дніпропетровський державний інститут фізичної культури і спорту, завідувач кафедри фізичної реабілітації.

Захист відбудеться 23 квітня 2009 року о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К35.829.01 Львівського державного університету фізичної культури за адресою: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 11.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Львівського державного університету фізичної культури (79000, м. Львів, вул. Костюшка, 11).

Автореферат розіслано 21 березня 2009 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради М. М. Линець

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Переломи кісточок гомілки належать до найбільш розповсюджених травм опорно-рухового апарату (ОРА). Вони посідають друге місце серед загальної кількості ушкоджень скелета і становлять 40 - 60% від усіх переломів кісток гомілки (Юмашев Г. С., Горшков С. З., Сілін Л. Л. та ін., 1990; Мятига О. М., 2004; Скляренко Є. Т., 2005; Мухін В. М., 2005).

Лікування хворих із переломами кісточок через анатомо-фізіологічні особливості будови гомілковостопного суглоба у більшості випадків потребує хірургічних методів, які забезпечують стабільну фіксацію відламків. Однак складні оперативні втручання з тривалою іммобілізацією призводять до значних ускладнень і негативних наслідків. Незадовільні результати лікування після переломів кісточок спостерігаються у 5 - 37% хворих, серед яких майже половина стають інвалідами (Лоскутов О. Є., 1990; Двойнін Л. А., 2002; Дубровський В. І., 2004).

Не завжди досягають повносправності й унаслідок інших травм скелета. Тому перше десятиліття XXІ століття було проголошене за ініціативою ВООЗ Декадою кісток і суглобів (“Bone and Joint Decade, 2000 - 2010”), мета якої - покращити ефективність лікування та якість життя хворих із кістково-суглобовою патологією.

Одним з основних чинників, що дозволяє зменшити небажані наслідки ушкоджень ОРА та підвищити якість лікування, є фізична реабілітація. Необхідність застосування засобів фізичної реабілітації у комплексному лікуванні після переломів кісточок доведено теорією і практикою (William E. Prentice, 1993; Корнілов М. В., Грязнухін Е. Г., 2004; Магльований А. В., 2006; Попов С. М., 2006; Боголюбов В. М., 2007; Мурза В. П., Мухін В. М., 2008).

Більшість авторів, зокрема Р. Х. Фарфур (1987), Л. М. Анкін, І. Л. Анкін (2002), В. О. Єпіфанов (2005), В. В. Клапчук, О. С. Полянська (2006), із засобів фізичної реабілітації використовували ЛФК, лікувальний масаж, фізіотерапію, які застосовували переважно для попередження ймовірних післяопераційних ускладнень, протидії патологічним змінам у суглобі та прилеглих тканинах кінцівки під час перебування хворих у стаціонарі.

Зустрічаються поодинокі роботи, у яких описано інші засоби фізичної реабілітації та вказано методику їх використання при травмах гомілковостопного суглоба. Однак, надаючи деякі методичні рекомендації, вони не деталізують терміни і тривалість застосування певних форм ЛФК, зокрема гідрокінезотерапії - потужного чинника у попередженні та ліквідації морфофункціональних порушень після зняття іммобілізації (Каптелін О. Ф., 1991; Triggs M., 1991; Магльований А. В., 2000; Корнілов М. В., Грязнухін Е. Г., 2004). Потребують деталізації та уточнення терміни призначення засобів гідрокінезотерапії і методика їх застосування залежно від характеру ушкодження та перебігу післяопераційного періоду.

На думку В. І. Довганя, І. Б. Тємкіна (1981), О. Ф. Каптеліна (1986), H. F. Riegler (1987), Л. І. Фісенко (2005), ефективність застосування фізичних вправ у воді підвищується за умови використання портативних механотерапевтичних пристроїв. Проте технологічні параметри і режими роботи пристроїв, які використовували автори, не завжди дозволяють диференційовано діяти на притаманні гомілковостопному суглобу біомеханічні властивості, цілеспрямовано впливати на окремі морфофункціональні наслідки перелому, що знижує їхню ефективність. Головним недоліком більшості з них є те, що вони мають одну площину рухів або недостатньо пристосовані до використання у воді.

Таким чином, модернізація відомих і пошук нових засобів фізичної реабілітації для підвищення ефективності та якості відновного процесу після переломів кісточок є актуальними.

Зв'язок роботи з науковими планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано згідно з планом науково-дослідної роботи Сумського державного педагогічного університету імені А. С. Макаренка на 2007 - 2011 рр. Міністерства освіти і науки України за темою “Теоретико-методологічні і організаційно-методичні проблеми здоров'я, фізичної реабілітації та корекційної педагогіки” (номер державної реєстрації 0107U002826).

Роль автора у виконанні цієї теми полягає в обґрунтуванні, розробці та апробації методики гідрокінезотерапії в системі фізичної реабілітації хворих після переломів кісточок на поліклінічному етапі.

Об'єкт дослідження - фізична реабілітація хворих після переломів кісточок на поліклінічному етапі.

Предмет дослідження - гідрокінезотерапія в системі фізичної реабілітації хворих після переломів кісточок на поліклінічному етапі.

Мета дослідження - науково обґрунтувати, розробити та апробувати методику гідрокінезотерапії в системі фізичної реабілітації хворих після переломів кісточок на поліклінічному етапі.

Завдання роботи:

1. Узагальнити досвід використання засобів фізичної реабілітації в комплексному відновленні хворих після переломів кісточок.

2. Визначити інтенсивність болю, температурні процеси, стан м'язових і суглобово-зв'язкових тканин оперованої кінцівки та рухові можливості у хворих після переломів кісточок.

3. Сконструювати гідрокінезомеханотерапевтичний пристрій і моноласти для хворих після переломів кісточок.

4. Розробити та апробувати методику гідрокінезотерапії у програмі фізичної реабілітації із застосуванням гідрокінезомеханотерапевтичного пристрою і моноластів для хворих після переломів кісточок та оцінити її ефективність. перелом кістка оперований моноласти

Методи дослідження: аналіз та узагальнення даних науково-методичної літератури; соціологічні методи (вивчення історій хвороб, опитування, анкетування); педагогічні методи дослідження (педагогічний експеримент, педагогічне спостереження); клінічні методи (огляд, рентгенографія, тестування рухових можливостей за шкалою COVS (Physiotherapy Clinical Outcome Variables), визначення інтенсивності болю за шкалою VAS (Visual Analogue Scale); інструментальні методи (антропометрія, гоніометрія, дистанційна термографія, електротензодинамометрія); методи математичної статистики.

Наукова новизна отриманих результатів:

_ уперше науково обґрунтовано та експериментально доведено ефективність методики гідрокінезотерапії у програмі фізичної реабілітації із застосуванням гідрокінезомеханотерапевтичного пристрою і моноластів авторської конструкції, що проявилася у зростанні cили м'язів та обсягу рухів у травмованому гомілковостопному суглобі;

_ підтверджено особливості відновлення сили м'язів та стану суглобово-зв'язкових тканин оперованої кінцівки у хворих після переломів кісточок;

_ доповнено знання про механізми лікувальної дії фізичних вправ у воді після переломів кісточок;

_ удосконалено послідовність навчання осьових навантажень кінцівки після переломів кісточок.

Практична значущість дослідження полягає в застосуванні розроблених механотерапевтичних пристроїв під час занять гідрокінезотерапії у програмі фізичної реабілітації хворих після переломів кісточок на поліклінічному етапі. Спеціально сконструйовані гідрокінезомеханотерапевтичний пристрій і моноласти можуть використовувати у практиці лікарі відповідних спеціальностей, фізичні реабілітологи, інструктори ЛФК, що дозволить скоротити терміни лікування і функціонального відновлення та на вищому технічному рівні якісно вирішувати завдання реабілітації.

Запропоновані реабілітаційні заходи і практичні рекомендації до них дозволяють раніше розпочинати осьові статико-динамічні фізичні навантаження і швидше повертати хворих до побутової і виробничої діяльності.

Авторська методика гідрокінезотерапії у програмі фізичної реабілітації із застосуванням гідрокінезомеханотерапевтичного пристрою і моноластів для хворих після переломів кісточок упроваджена у практику роботи Сумського обласного Центру медичної та фізичної реабілітації хворих та інвалідів з пошкодженнями і захворюваннями опорно-рухового апарату та нервової системи (акт від 01.11.2007), відділення реабілітації Українського НДІ травматології та ортопедії АМН України (м. Київ), відділення травматології і ортопедії № 1, ЦМКЛ № 1 м. Суми, санаторію “Сосновий бір” м. Зіньків Полтавської області, санаторію “Київ” м. Алушта АР Крим, що підтверджується відповідними актами впровадження від 07.12.2007.

Результати дисертаційного дослідження використано в навчальному процесі Інституту фізичної культури Сумського державного педагогічного університету імені А. С. Макаренка під час вивчення курсу з дисципліни “Фізична реабілітація при травмах і захворюваннях опорно-рухового апарату” (акт від 07.12.2007).

Особистий внесок здобувача. Автор вивчив науково-методичну літературу з теми дисертаційної роботи, провів інформаційно-патентний пошук, самостійно розробив та апробував методику гідрокінезотерапії в системі фізичної реабілітації хворих після переломів кісточок на поліклінічному етапі. Отриманий матеріал обробив, використовуючи комп'ютерні та математичні методи аналізу, на підставі чого сформулював відповідні висновки.

Автор за участі наукового керівника, співробітників Українського НДІ травматології та ортопедії АМН України сконструював і запатентував пристрій (гідрокінезомеханотерапевтичний) для розробляння гомілковостопного суглоба, спеціальні моноласти для його реабілітації, розробив спосіб динамометричних досліджень сили різних груп м'язів та універсальний електротензодинамометричний вимірювальний комплекс для його здійснення; модифікував та адаптував для вимірювання рухів у піднадп'ятковому суглобі гравітаційний гоніометр.

Планування експерименту та вибір методів дослідження здійснювали спільно з науковим керівником.

Здобувач науково обґрунтував практичні рекомендації, здійснив упровадження наукових розробок у роботу профільних установ.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення, експериментальні дані та висновки були обговорені на міжнародних науково-практичних конференціях “Молода спортивна наука України” (Львів, 2006 - 2008), “Роль фізичної культури як вагомого фактора покращання стану здоров'я населення і модифікації стилю життя” (Івано-Франківськ, 2006), “Актуальные вопросы спортивной медицины, ЛФК, физиотерапии и курортологии” (Москва, 2006), “Формирование здорового образа жизни, организация физкультурно-оздоровительной работы с населением” (Витебск, 2007), на ІІІ Національному конгресі фізіотерапевтів і курортологів “Медична реабілітація - сучасна система відновлення здоров'я” (Київ, 2006), на науково-методичній конференції “Сучасні проблеми медичної та фізичної реабілітації” (Суми, 2005), на ІІ Всеукраїнській науковій конференції “Біосоціокультурні та педагогічні аспекти фізичного виховання і спорту” (Суми, 2005), на зборах Всеукраїнської асоціації фахівців фізичної реабілітації (Львів, 2007 - 2008).

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження опубліковано у 18 наукових працях, серед яких 7 надруковані в наукових фахових виданнях ВАК України (5 - одноосібно), 3 у співавторстві в інших виданнях, 3 описи до деклараційних патентів на корисні моделі, тези 3 доповідей, методичні рекомендації та навчальний посібник для студентів спеціальності “Фізична реабілітація”, у яких окремими розділами висвітлено матеріали дисертації.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається з переліку умовних скорочень, вступу, п'яти розділів, висновків, практичних рекомендацій, додатків, списку використаних джерел. Матеріали дослідження викладені на 205 сторінках друкованого тексту, містять 20 таблиць, 25 рисунків, 14 додатків. У дисертації використано 211 літературних джерел, з яких 33 - іноземних авторів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено мету, завдання дослідження, розкрито наукову новизну, практичне значення отриманих результатів, висвітлено особистий внесок автора, зазначено апробацію результатів дослідження і кількість публікацій, подано структуру та обсяг дисертації.

У першому розділі «Сучасні напрями фізичної реабілітації хворих після переломів кісточок» за аналізом джерел літератури описано анатомо-фізіологічні особливості гомілковостопного суглоба (ГСС), механізми розвитку морфофункціональних порушень і зміни в організмі хворих унаслідок його ушкодження.

Вивчено та узагальнено основні напрями і сучасні підходи у відновному лікуванні хворих після переломів кісточок, де головне місце займає фізична реабілітація. З'ясовано потребу її вдосконалення у сфері реабілітології, що пов'язано зі збільшенням кількості хворих з переломами кісточок і нерідко незадоволеністю отриманими результатами лікування. Вихід із цього положення О. Ф. Каптелін (1986), Г. С. Юмашев, С. З. Горшков, Л. Л. Сілін та ін. (1990), С. М. Попов (2006), А. В. Магльований, В. М. Мухін, Г. М. Магльована (2006), В. М. Боголюбов (2007) вбачають у підвищенні якості відновного процесу шляхом пошуку нових засобів фізичної реабілітації, серед яких гідрокінезотерапія (ГКТ) займає чільне місце. Вона позитивно впливає на відновлення функцій ГСС та прискорює терміни усунення ускладнень. Використання під час занять фізичними вправами у воді портативних механотерапевтичних пристроїв підвищує її ефективність. Однак технологічні параметри і режими роботи таких пристроїв не завжди дозволяють диференційовано діяти та виконувати рухи у площинах, які біомеханічно властиві суглобам заднього відділу стопи.

У спеціальній літературі частково висвітлені питання взаємопослідовності застосування ГКТ з іншими формами і засобами фізичної реабілітації у хворих після переломів кісточок, при цьому більшість робіт присвячена їх використанню у віддалені періоди реабілітації.

Другий розділ «Методи та організація дослідження» містить опис методів наукового дослідження, його організації та досліджуваного контингенту.

Методологія дослідження передбачала три етапи.

Перший етап - 2004 - 2005 роки. Проведено детальний аналіз сучасної літератури вітчизняних та закордонних авторів, що дозволило скласти загальне уявлення про стан проблеми, визначити мету, завдання і методи дослідження, розробити картку реабілітаційного обстеження для осіб після переломів кісточок, узагальнити принципи побудови програми фізичної реабілітації. Визначено терміни дослідження хворих, відібрано контингент основної групи і групи порівняння. Було застосовано адекватні меті і завданням клінічні та інструментальні методи оцінки функціонального стану опорно-рухового апарату хворих після металоостеосинтезу переломів кісточок та отримано вихідні показники.

Здійснено інформаційно-патентний пошук і сконструйовано гідрокінезомеханотерапевтичний пристрій, спеціальні моноласти, розроблено спосіб динамометричних досліджень сили різних груп м'язів та універсальний електротензодинамометричний вимірювальний комплекс для його здійснення.

Другий етап - 2005 - 2006 роки. Проведено основні дослідження й отримано матеріали, які дозволили об'єктивно оцінити функціональний стан опорно-рухового апарату хворих після металоостеосинтезу переломів кісточок. На основі тестувань складено реабілітаційний прогноз, сплановано реабілітаційні дії, розроблено авторську методику гідрокінезотерапії у програмі фізичної реабілітації із застосуванням спеціально сконструйованих гідрокінезомеханотерапевтичного пристрою та моноластів для хворих після переломів кісточок. Проведено первинну обробку результатів клініко-інструментальних досліджень.

Третій етап - 2006 - 2007 роки. Визначено ефективність авторської методики гідрокінезотерапії в системі фізичної реабілітації хворих після переломів кісточок шляхом порівняння. Узагальнено й проаналізовано отримані результати, розроблено методичні рекомендації для спеціалістів з фізичної реабілітації.

Здійснено кінцеве оформлення дисертаційної роботи та апробацію її основних положень на науково-практичних конференціях.

Дослідження проводилося на базі Інституту травматології та ортопедії АМН України, за участю 57 хворих з переломами кісточок після виконаного металоостеосинтезу. Хворі були поділені методом випадкової вибірки на основну групу (ОГ) - 29 осіб та групу порівняння (ГП) - 28 осіб.

Пацієнти ОГ займалися за авторською методикою гідрокінезотерапії у програмі фізичної реабілітації із застосуванням гідрокінезомеханотерапевтичного пристрою і моноластів, яка передбачала використання ЛФК та її форм, лікувального масажу, фізіотерапії і механотерапії. У хворих ГП реабілітацію проводили за загальноприйнятими методиками, застосовуючи аналогічні з хворими ОГ засоби фізичної реабілітації та форми ЛФК, включаючи ГКТ. Хворі обох груп використовували милиці, палиці, гомілковостопники, спеціальне взуття та устілки-супінатори.

У третьому розділі «Характеристика вихідних клініко-інструментальних показників хворих після переломів кісточок» представлено вихідні показники клініко-інструментального обстеження хворих після переломів кісточок. На 5-й день після операції було обстежено 57 хворих, серед яких в ОГ 14 чоловіків і 15 жінок віком 35,8±1,74 року, у ГП - 14 чоловіків і 14 жінок віком 37,4±1,92 року.

Результати оцінювання болю за шкалою VAS показали, що всі хворі обох груп скаржилися на характерний у місці перелому кістковий або м'язовий біль, який був сильним за своєю інтенсивністю.

Сумарні показники рухових можливостей за шкалою СOVS склали 70,66±6,03% від норми в ОГ і 70,9±6,01% - у ГП (р<0,05), за якими можна констатувати обмеження хворих у рухових діях і часткову їх залежність від сторонньої допомоги або використання допоміжних засобів для пересування.

Найбільші прояви набряків були відмічені під час вимірювання різниці обводових розмірів між оперованою і здоровою кінцівками на рівні ГСС хворих ОГ (3,75±0,09 см) та хворих ГП (3,67±0,06 см). Результати вимірювання обводових розмірів на рівні нижньої третини гомілки становили різницю 3,39±0,06 см у хворих основної групи, відповідно 3,4±0,06 см - у хворих групи порівняння. Незначні зміни зафіксовано у середній третині гомілки, різниця яких склала 2,28±0,05 см у хворих ОГ та 2,25±0,04 см - у хворих ГП. Статистичної різниці між середніми показниками набряку на рівні ГСС, нижньої та середньої третини гомілки оперованої кінцівки у пацієнтів ОГ та ГП не виявлено (р>0,05).

Показники обсягу активних рухів ГСС були значно нижчими за норму і суттєво не відрізнялися у хворих ОГ і ГП (р>0,05). Для обох груп вони становили: згинання - 21,16±0,63% від норми, розгинання - 22,89±1,43%, де (р<0,001). Значні обмеження рухливості пов'язані із сильними больовими відчуттями та набряками.

У хворих обох груп відмічалися гіпертермічні зміни тканин ушкодженої нижньої кінцівки у вигляді рівномірного розподілу термоасиметрії між сегментами здорової та оперованої ніг. Температурний градієнт її у хворих ОГ на тильній поверхні стопи становив 2,43±0,21°С, у місці перелому - 2,75±0,16°С, на середній третині гомілки - 2,16±0,16°С; у хворих ГП - відповідно 2,37±0,19, 2,86±0,14 та 2,22±0,14°С. Показники температурного градієнта між групами не мають вірогідних розбіжностей (р>0,05).

Визначення м'язової сили за допомогою авторського способу динамометричних досліджень сили різних груп м'язів показало істотне її зменшення на оперованій кінцівці, показники якої у пацієнтів ОГ і ГП не відрізнялися між собою (р>0,05). Зокрема, на 50-й день після операції в обох групах момент сили м'язів-розгиначів стопи оперованої ноги на 32,74±1,97% був меншим від показників моменту сили м'язів здорової кінцівки, м'язів-згиначів стопи - на 34,81±2,06%, м'язів-аддукторів стопи - на 41,66±2,41%, м'язів-абдукторів стопи - на 39,95±2,55%, що свідчить про гіпотрофію м'язів унаслідок гіпокінезії.

Аналіз і зіставлення результатів вихідних клініко-інструментальних показників хворих ОГ і ГП не виявили статистично достовірних розбіжностей між ними. Це доводить однорідність складу груп, що дозволяє у подальшому порівнювати й оцінювати результати застосування реабілітаційних заходів.

У четвертому розділі «Результати впровадження методики гідрокінезотерапії в системі фізичної реабілітації хворих після переломів кісточок» подано авторську методику гідрокінезотерапії у програмі фізичної реабілітації із застосуванням спеціально сконструйованих гідрокінезомеханотерапевтичного пристрою (ГКМТП) та моноластів для хворих після переломів кісточок. Її особливістю було виконання таких фізичних вправ: автопасивних, активних полегшених за допомогою ГКМТП (рис. 1 а), активних з використанням моноластів (рис. 1 б, в), тракції; застосування гідромасажу у ванні “Релакс” і дозованої ходьби у басейні з різним рівнем занурення.

Структурована схема застосування засобів фізичної реабілітації в різних періодах представлена на рис. 2. Блок-схема модернізованої програми фізичної реабілітації для хворих після переломів кісточок

Організаційно-методичні особливості розробленої програми фізичної реабілітації в іммобілізаційному періоді:

1. Комплекс реабілітаційних заходів розпочинали з першої доби після оперативного втручання у вигляді лікування положенням, статичних дихальних вправ із подовженим видихом, кріомасажу гомілки вище від місця операції.

2. Ранню активізацію хворого проводили у такій послідовності: навчання переміщень у ліжку, самообслуговування, підготовка до вертикалізації і ходьби з використанням допоміжних засобів.

3. Комплекси лікувальної гімнастики складалися з активних та автопасивних вправ за допомогою гамачка й тяги через блок, ізометричних та ідеомоторних вправ для оперованої кінцівки, венозної гімнастики.

4. Підготовку до дозованих осьових навантажень розпочинали з 3 - 5-го дня після операції у вихідному положенні (в. п.) “лежачи на спині”, “сидячи”. Виконували згинання - розгинання у колінному суглобі з накинутим на стопу і натягнутим руками гумовим бинтом. На 9-й день після операції у в. п. “сидячи на стільці, ноги зігнуті у колінних суглобах” імітували ходьбу без натискання оперованою кінцівкою на підлогу. На 21 - 25-й день під час ходьби на милицях злегка приступали на ушкоджену кінцівку.

Організаційно-методичні особливості розробленої методики ГКТ у програмі фізичної реабілітації в постіммобілізаційному періоді:

1. Авторську методику гідрокінезотерапії з використанням спеціально сконструйованого гідрокінезомеханотерапевтичного пристрою (ГКМТП) застосувували в комплексі реабілітаційних заходів з першої доби після зняття гіпсової пов'язки. Спочатку виконували автопасивні рухи, пізніше - активні полегшені за допомогою ГКМТП, потім - активні.

2. Початковий кут ГКМТП визначався морфофункціональним станом тканин у ділянці оперованого суглоба після іммобілізації і складав 40 - 45°. Поступово з ліквідацією больових відчуттів і зростанням амплітуди рухів цей кут зменшували до 10 - 15°. Виконували автопасивні й активні полегшені вправи, які розпочинали з рухів згинання - розгинання, потім - інверсії та еверсії. Активні вільні вправи у перші три доби виконували з неповною амплітудою у повільному темпі, кількістю повторень 8 - 10 разів.

3. Навчання ходьби у воді здійснювали за такою схемою: стояння з додатковою опорою і без неї; переміщення ваги тіла з однієї ноги на іншу; крокові рухи на місці; самостійна ходьба з додатковою опорою і без неї з різним рівнем занурення. Перші осьові навантаження проводилися у басейні з зануренням до грудей і проходженням дистанції 30 - 50 м у повільному темпі. Через 2 - 3 дні занять ходьбу поступово ускладнювали темпом, зміною напрямків рухів, ходьбою на п'ятах, носках, з високим підніманням стегна, зменшенням рівня занурення до пояса і щоденним збільшенням дистанції на 10 - 15 м.

4. Фізичні вправи у воді хворі виконували так: в. п. - сидячи на бортику басейну, ноги занурені до колін: згинання - розгинання, інверсія - еверсія, колові рухи у суглобах заднього відділу стопи; в. п. - лежачи на спині або животі, тримаючись за поручні сходів басейну: рухи ногами з елементами плавання стилями брас і кроль; в. п. - стоячи із зануренням до грудей, тримаючись за поручні сходів басейну: згинання - розгинання у гомілковостопному суглобі (ГСС), почергові згинання - розгинання у колінних і гомілковостопних суглобах, присідання до підборіддя, перекати з п'ят на фаланги пальців. Кількість повторень 12 - 14 разів, темп повільний і середній, амплітуда неповна, дихання довільне.

5. Гідромасаж гомілки і стопи виконували у ванні “Релакс” перед заняттям у басейні або в комплексі з фізичними вправами у воді. У вступній і заключній частинах процедури для забезпечення ефекту релаксації протягом 3 - 5 хв виконували прийоми погладжування і лабільної вібрації під тиском водяного струменя 0,5 - 1 атм на відстані 10 - 20 см до масажованої поверхні. В основній частині для тонізуючого ефекту протягом 5 - 7 хв - прийоми розминання і постукування під тиском водяного струменя 2 - 2,5 атм на відстані 7 - 9 см до масажованої поверхні. Тривалість гідромасажу 10 - 15 хв.

Організаційно-методичні особливості розробленої методики ГКТ у програмі фізичної реабілітації в тренувальному періоді:

1. Авторську методику гідрокінезотерапії з використанням спеціально сконструйованих моноластів для рухів у ГСС застосовували в комплексі реабілітаційних заходів після утворення вторинної кісткової мозолі:

а) моноласт для рухів у сагітальній площині; в. п. - сидячи на бортику басейну, ноги занурені у воду до колін: згинання - розгинання у ГСС, колінному суглобі; особливості конструкції моноласта забезпечували розтягнення суглобово-зв'язкового апарату з одного боку ГСС і зміцнення м'язів з протилежного боку; зміна положення гребної лопасті моноласта на 180° викликала протилежний ефект дії на тканини;

в) моноласт для рухів у фронтальній і сагітальній площинах; в. п. - те саме, що в пункті «а»: згинання - розгинання, інверсія - еверсія у суглобах заднього відділу стопи; особливості конструкції моноласта забезпечували зміцнення м'язів, точність і координацію виконання рухів, що сприяло стабілізації суглобово-зв'язкового апарату ГСС та підвищенню опороздатності кінцівки.

На початку тренувального періоду фізичні вправи виконували у середньому темпі, з неповною амплітудою, кількістю повторень 20 - 25 разів, у кінці поступово збільшували темп, амплітуду і кількість повторень (40 - 50 разів).

2. Спеціальні вправи на розтягнення й зміцнення м'язів застосовували у співвідношенні 5:1 - 7:1. З поступовим відновленням амплітуди рухів запропоноване співвідношення набувало зворотного характеру.

3. Тракційні вправи виконували у в. п. “стоячи з зануренням до пояса, тримаючись за поручні сходів басейну, здорова кінцівка на спеціальній металевій платформі висотою 200 - 250 мм із зображеним відбитком стопи”. Оперовану кінцівку обтяжували манжетою з вантажем 3 - 5 кг, виконували відведення -приведення, згинання - розгинання у колінному і кульшовому суглобах. Кількість повторень вправ 20 - 25 разів, амплітуда неповна, темп повільний.

4. Ходьбу у басейні виконували на дистанції 250 - 300 м із зануренням спочатку до пояса, потім до колін. Застосовували ходьбу зі зміною напрямку рухів, приставним та хресним кроком, з високим підніманням стегна, швидким згинанням гомілки, на п'ятах, носках, внутрішній або зовнішній частині стопи.

5. Фізичні вправи у воді застосовували ті самі, що й у попередньому періоді, збільшивши кількість повторень до 16 - 20 разів, темп, амплітуду та зменшивши рівень занурення - до пояса і колін. Особам, які вміли плавати, рекомендували стилі брас і кроль.

6. Гідромасаж гомілки і стопи виконували зі збільшенням в основній частині процедури тиску водяного струменя до 2,5 - 3 атм і зменшенням відстані між розпилювачем та масажованою поверхнею до 5 - 6 см, що забезпечувало найбільшу інтенсивність дії на тканини. Тривалість гідромасажу 10 - 15 хв.

У комплексі реабілітаційних засобів для попередження плоскостопості, нестабільності і можливого підвертання стопи хворим рекомендували протягом року фіксувати ГСС еластичним бинтом, використовувати гомілковостопник, устілки-супінатори, а у разі потреби носити ортопедичне взуття.

Для оцінки ефективності авторської методики гідрокінезотерапії у програмі фізичної реабілітації із застосуванням ГКМТП та моноластів для хворих після переломів кісточок були проведені кінцеві клініко-інструментальні дослідження хворих ОГ і ГП. Результати тестувань болю за шкалою VAS свідчать про поступове зменшення больових відчуттів у хворих. Скарги на легкий біль під час тривалої ходьби (більше ніж 2,5 км) були у 15 хворих ОГ (51,72±6,61%) та у 21 хворого ГП (75±5,73%), з яких 1 хворий відчував сильний біль.

Тестування рухових можливостей за шкалою COVS виявило, що у хворих обох груп позитивно змінилися сумарні бали (рис. 3), однак вони були більшими у хворих ОГ, ніж ГП (р<0,001). Отримані дані вказують на повніше відновлення всіх складових рухових можливостей в осіб ОГ. У хворих ГП спостерігалися низькі показники ходьби з використанням допоміжних засобів (6,92±0,04 бала), ходьби на витривалість (5,25±0,11 бала) та швидкість (4,25±0,14 бала).

Вимірювання обводових розмірів окремих сегментів оперованої кінцівки показали зменшення набряків у хворих обох груп. У кінці курсу реабілітації різниця обводових розмірів ГСС у хворих ОГ склала 0,4±0,04 см, нижньої третини гомілки - 0,3±0,03 см, середньої третини гомілки - -0,17±0,03 см, а у ГП - відповідно 1±0,04, 0,8±0,03 та -0,74±0,03 см. Факт зменшення набряків і гіпотрофії м'язів хворих ОГ порівняно з хворими ГП є статистично достовірним (р<0,001).

Кінцеві результаті вимірювання обсягу активних рухів у гомілковостопному і піднадп'ятковому суглобах хворих обох груп показали, що порівняно з вихідним рівнем вони позитивно змінилися (рис. 4).

Амплітуда активних рухів у гомілковостопному і піднадп'ятковому суглобах оперованої кінцівки наблизилася до показників норми в обох групах. Однак у хворих ОГ обсяг активних рухів був вірогідно більшим (р<0,05 та р< 0,001), ніж у хворих ГП, і становив: згинання - 88,07±1,89% від норми, розгинання - 95,23±2,47%, інверсії - 92,24±1,2%, еверсії - 92,69±2,5%; відповідно у хворих ГП - 82,29±1,82, 79,25±2,31, 81,8±1,96 та 70,79±3,92% від норми. Незважаючи на позитивну динаміку збільшення обсягу активних рухів, неповне його відновлення спостерігалося у хворих з важкими ускладненими переломами, складними реконструктивними операціями, більшою травматизацією внутрішньосуглобових і прилеглих до ГСС тканин, супутніми захворюваннями. Більша кількість хворих ГП, у яких спостерігався гірший результат реабілітації, ймовірно, пов'язана з непроведенням автопасивних вправ за допомогою ГКМТП і незастосуванням моноласта сагітальних рухів для поперемінної, диференційованої дії на латеральну і медіальну частини гомілковостопного суглоба.

У хворих обох груп поступово ліквідувалася раніше зареєстрована термоасиметрія між сегментами здорової та оперованої кінцівок. Температурний градієнт її у хворих ОГ в місці перелому становив 0,08±0,02°С, у середній третині гомілки - 0,05±0,02°С; у хворих ГП - відповідно 0,55±0,05 та -0,33±0,05°С, де різниця показників статистично достовірна (р<0,001). Це свідчить про кращий стан трофічних і регенеративних процесів у хворих основної групи. Не було відмічено достовірної різниці у показниках температурного градієнта на тильній поверхні стопи між хворими ОГ (0,03±0,02°С) і хворими ГП (-0,16±0,07°С).

Електротензодинамометричні дослідження, проведені у кінці курсу реабілітації, зафіксували значно більший загальний приріст моментів сили окремих груп м'язів у хворих ОГ порівняно з хворими ГП. У перших він становив для м'язів-розгиначів стопи 6,4±0,23 Нм, м'язів-згиначів стопи - 6,03±0,34 Нм, м'язів-аддукторів стопи - 5,93±0,27 Нм, м'язів-абдукторів стопи - 4,65±0,3 Нм, у других - відповідно 3,31±0,16, 4,89±0,21, 3,06±0,15 та 3,81±0,17 Нм. Різниця між показниками статистично достовірна (р<0,05 та р<0,001). Показники приросту сили м'язів дозволяють припустити, що застосування у хворих ОГ в комплексі з іншими засобами фізичної реабілітації моноласта сагітальних рухів і моноласта фронтальних рухів сприяло збільшенню сили м'язів оперованої кінцівки.

Незважаючи на безумовно позитивні результати фізичної реабілітації, у хворих обох груп, на жаль, спостерігалися окремі ускладнення у вигляді контрактур, деформуючих артрозів, гіпотрофії м'язів, плоскостопості. Однак їх кількість і прояви були менш виражені у хворих ОГ, ніж ГП. У першій групі кількість хворих із контрактурами становила двоє осіб, із деформуючими артрозами - двоє осіб, із гіпотрофією м'язів - троє осіб; у другій відповідно п'ятеро, троє та шестеро осіб мали такі ускладнення. Плоскостопість була зафіксована у двох осіб в обох групах порівняння. Це вказує на необхідність продовження фізичної реабілітації в цих групах, інакше небажані наслідки в майбутньому можуть стати однією з причин інвалідизації.

Наведені кінцеві клініко-інструментальні показники вказують на більшу ефективність авторської методики гідрокінезотерапії у програмі фізичної реабілітації з використанням спеціально сконструйованих ГКМТП та моноластів для хворих після переломів кісточок порівняно із загальноприйнятими. Це підтверджує й інтегральний показник реабілітації, яким є відновлення працездатності. Хворі ОГ приступили до професійної діяльності на 17,3±2,5 дня раніше, ніж хворі ГП (р<0,05).

У п'ятому розділі «Аналіз та узагальнення результатів дослідження» виокремлено три групи результатів, отриманих у процесі дослідження, та зіставлено їх з опублікованими вітчизняними і закордонними науковими працями.

Підтверджено дані Р. Х. Фарфура (1987), Г. С. Юмашева, С. З. Горшкова, Л. Л. Сіліна та ін. (1990), О. К. Ніканорова (2006) про особливості достовірного наближення сили м'язів оперованої кінцівки до показників здорової та покращання стану суглобово-зв'язкових тканин ушкодженої ноги у хворих після переломів кісток гомілки, які свідчать, що після вказаних травмувань виникають місцеві і загальні розлади в організмі, важкість яких залежить від локалізації, характеру і тяжкості травми. Також підтверджено потребу раннього застосування засобів фізичної реабілітації для попередження післяопераційних ускладнень, протидії патологічним змінам у гомілковостопному суглобі та прилеглих тканинах кінцівки (Анкін Л. М., Анкін І. Л., 2002; Корнілов М. В., Грязнухін Е. Г., 2004; Клапчук В. В., Полянська О. С., 2006). Результати наших досліджень підтверджують дані М. Triggs (1991), William E. Prentice (1993), А. В. Магльованого (2006), С. М. Попова (2006), В. П. Мурзи, В. М. Мухіна (2008) про те, що ефективність засобів фізичної реабілітації хворих після переломів кісточок підвищується за умови застосування гідрокінезотерапії.

Доповнено відомості В. І. Довганя, І. Б. Тємкіна (1981), H. F. Riegler (1987), О. Ф. Каптеліна (1989), Л. І. Фісенко (2005) про те, що відновлення функцій після переломів кісточок поліпшується внаслідок використання портативних механотерапевтичних пристроїв і спеціальних фізичних вправ у воді. Доповнено і деталізовано процес навчання осьових навантажень ушкодженої кінцівки у басейні (Каптелін О. Ф., 1991; Єпіфанов В. О., 2005; Боголюбов В. М., 2007).

Уперше науково обґрунтовано, розроблено та апробовано авторську методику гідрокінезотерапії у програмі фізичної реабілітації із застосуванням спеціально сконструйованих гідрокінезомеханотерапевтичного пристрою і моноластів для хворих після переломів кісточок. Її особливістю було виконання таких фізичних вправ: автопасивних, активних полегшених за допомогою гідрокінезомеханотерапевтичного пристрою, активних з використанням моноластів, тракції; застосування гідромасажу у ванні “Релакс” і дозованої ходьби у басейні з різним рівнем занурення. Уперше виявлено позитивний вплив запропонованої методики гідрокінезотерапії із застосуванням авторських пристроїв на силу м'язів та обсяг рухів у травмованому гомілковостопному суглобі.



ВИСНОВКИ

1. Аналіз та узагальнення літератури засвідчили, що переломи кісточок гомілки належать до найбільш розповсюджених травм опорно-рухового апарату. Репозицію кісткових відламків проводять переважно оперативним шляхом з подальшою тривалою іммобілізацією, що викликає значні ускладнення і наслідки, які нерідко призводять до інвалідності. Одним з основних чинників, який підвищує якість лікування і зменшує небажані наслідки травми, є фізична реабілітація. Незважаючи на безумовно позитивний ефект від застосування різних засобів фізичної реабілітації, не завжди вдається досягти бажаного результату. Тому модернізація програм фізичної реабілітації і пошук нових її методів є актуальними. Дієвим засобом у попередженні і ліквідації морфофункціональних порушень є гідрокінезотерапія. Результати її підвищуються за умови використання, портативних механотерапевтичних пристроїв, однак технологічні параметри і режими роботи цих пристроїв не завжди дозволяють діяти диференційовано та виконувати рухи у площинах, які біомеханічно властиві гомілковостопному і піднадп'ятковому суглобам.

2. Встановлено, що у хворих після металоостеосинтезу переломів кісточок спостерігаються значні ушкодження м'язових і суглобово-зв'язкових тканин, порушення крово- і лімфообігу, які відображають: сильні болі і набряки оперованого сегмента нижньої кінцівки; суттєві зниження рухових можливостей за всіма завданнями шкали СOVS; обмеження амплітуди згинання - розгинання у травмованому гомілковостопному суглобі до 21,68±0,73% від норми та відсутність рухів у фронтальній площині; порушення температурних процесів у вигляді гіпертермічної термоасиметріїї між сегментами здорової та оперованої кінцівок, температурний градієнт якої у місці перелому склав 2,8±0,11°С; зменшення моменту сили м'язів-розгиначів стопи оперованої кінцівки на 32,74±1,97%, згиначів стопи - на 34,81±2,06%, аддукторів стопи - на 41,66±2,41%, абдукторів стопи - на 39,95±2,55% порівняно з моментом сили м'язів здорової ноги.

3. Програму фізичної реабілітації для хворих після переломів кісточок ми модернізували, враховуючи характер травми, оперативного втручання, клінічного перебігу післяопераційного періоду, вік і стать хворих, використання різних форм і методів ЛФК, лікувального масажу, фізіотерапії, ортопедичних засобів та авторської методики гідрокінезотерапії із застосуванням сконструйованих гідрокінезомеханотерапевтичного пристрою і моноластів, які дозволяють диференційовано впливати на м'язово-суглобовий апарат гомілковостопного зчленування. Її особливістю було виконання таких фізичних вправ: автопасивних, активних полегшених за допомогою гідрокінезомеханотерапевтичного пристрою, активних з використанням моноластів, тракції; застосування гідромасажу у ванні “Релакс” і дозованої ходьби у басейні з різним рівнем занурення.

4. Встановлено, що під впливом розробленої авторської методики гідрокінезотерапії у програмі фізичної реабілітації із застосуванням гідрокінезомеханотерапевтичного пристрою та моноластів у хворих основної групи відбулися більш виражені, порівняно з хворими групи порівняння, позитивні зміни: легкі больові відчуття за шкалою VAS виникали під час тривалої ходьби або обтяжень у 15 хворих (51,72±6,61%) основної групи, тоді як у групі порівняння на них скаржився 21 хворий (75,0±5,73%); різниця обводових розмірів між оперованою і здоровою кінцівкою на рівні сегмента ГСС становила 0,4±0,04 см, нижньої третини гомілки - 0,3±0,03 см, середньої третини гомілки - -0,17±0,03 см, а у хворих групи порівняння - відповідно 1±0,04, 0,8±0,03 та -0,74±0,03 см, що вказує на факт більшого зменшення набряків і гіпотрофії м'язів у перших, ніж у других (р<0,001); сумарні показники тестувань рухових можливостей за шкалою СOVS в основній групі становили 82,96±0,03 бала, що вище, ніж у групі порівняння - 80,42±0,24 бала (р<0,001), причому у перших швидше та якісніше відновився стереотип правильної ходьби, зникла потреба в користуванні допоміжними засобами опори під час пересування, а у других показники ходьби на швидкість і витривалість були меншими, ніж у хворих основної групи.

5. Амплітуда активних рухів у гомілковостопному і піднадп'ятковому суглобах оперованої кінцівки наблизилася до норми в обох групах, однак кількість хворих основної групи, яким удалося до кінця курсу реабілітації практично повністю відновити рухливість, була у 1,2 рази більшою, ніж у групі порівняння. У перших обсяг рухів згинання становив 88,07±1,89% від норми, розгинання - 95,23±2,47%, інверсії - 92,24±1,2%, еверсії - 92,69±2,5%; у других - відповідно 82,29±1,82, 79,25±2,31, 81,8±1,96 та 70,79±3,92% від норми.

6. Моніторинг показників температурного градієнта показав нормалізацію температурних процесів на тильній поверхні стопи оперованої кінцівки у хворих обох груп і не виявив достовірної різниці цих показників. Однак температурний градієнт термоасиметрії між сегментами здорової та оперованої кінцівок у хворих основної групи в місці перелому становив 0,08±0,02°С, у середній третині гомілки - 0,05±0,02°С; у хворих групи порівняння - відповідно 0,55±0,05 та -0,33±0,05°С, де різниця показників статистично достовірна (р<0,001). Це свідчить про кращий стан трофічних і регенеративних процесів у хворих основної групи.

7. Загальний приріст моментів сили окремих груп м'язів у хворих основної групи становив для м'язів-розгиначів стопи 6,4±0,23 Нм, м'язів-згиначів стопи - 6,03±0,34 Нм, м'язів-аддукторів стопи - 5,93±0,27 Нм, м'язів-абдукторів стопи - 4,65±0,3 Нм, що наблизилося до показників сили здорової кінцівки. Не такий значний загальний приріст моментів сили м'язів був у хворих групи порівняння, де він склав для м'язів-розгиначів стопи 3,31±0,16 Нм, м'язів-згиначів стопи - 4,89±0,21 Нм, м'язів-аддукторів стопи - 3,06±0,15 Нм та м'язів-абдукторів стопи - 3,81±0,17 Нм, що вказує на меншу ефективність загальноприйнятої методики гідрокінезотерапії.

8. Порівняльний аналіз проведених досліджень в основній групі і групі порівняння показав, що авторська методика гідрокінезотерапії у програмі фізичної реабілітації із застосуванням гідрокінезомеханотерапевтичного пристрою та моноластів для хворих після переломів кісточок має певні переваги над загальноприйнятими. У хворих основної групи раніше зникали біль, набряки, повніше відновилася амплітуда рухів, сила м'язів, опороздатність, якість ходьби та рідше спостерігалися ускладнення. Все це дозволило зменшити терміни непрацездатності на 17,3±2,5 дня і раніше розпочати професійну діяльність. Ефективність запропонованої методики гідрокінезотерапії і позитивні результати апробації на практиці дозволяють рекомендувати її до використання в системі фізичної реабілітації хворих після переломів кісточок.

Проведене дослідження не претендує на вичерпне висвітлення всіх аспектів фізичної реабілітації хворих після переломів кісточок. Подальшого вивчення потребує така проблема, як застосування гідрокінезотерапії в системі фізичної реабілітації хворих, які мають ускладнення і не досягли бажаних результатів комплексного лікування після ушкоджень гомілковостопного суглоба.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Корж Ю. М. Практикум з теорії і методики лікувальної фізичної культури : навч. посіб. для студ. спец. “Фіз. реабілітація” / Юрій Миколайович Корж, Олександр Миколайович Звіряка. - Суми : СумДПУ ім. А. С. Макаренка, 2007. - 184 с.

2. Корж Ю. М. Основи лікувальної фізичної культури : метод. рек. для студ. спец. “Фіз. реабілітація” / Юрій Миколайович Корж, Олександр Миколайович Звіряка. - Суми : СумДПУ ім. А. С. Макаренка, 2005. - 75 с.

3. Звіряка О. Фізична реабілітація з використанням гідрокінезотерапії при ушкодженнях гомілковостопного суглоба та стопи / Олександр Звіряка // Спортивний вісник Придніпров'я. - 2007. - № 1. - С. 161 - 164.

4. Звіряка О. Лікувальна фізична культура у системі фізичної реабілітації хворих з переломами кісточок в іммобілізаційному періоді / Олександр Звіряка // Молода спортивна наука України : зб. наук. пр. з галузі фіз. культури та спорту. - Л., 2006. - Вип. 10, т. 4. - С. 132 - 135.

5. Звіряка О. Методика гідрокінезотерапії з використанням сконструйованого гідрокінезомеханотерапевтичного пристрою при переломах кісточок / Олександр Звіряка, Володимир Мухін // Молода спортивна наука України : зб. наук. пр. з галузі фіз. культури та спорту. - Л., 2007. - Вип. 11, т. 2. - С. 155 - 160.

6. Звіряка О. Гідрокінезотерапія у процесі відновлення сили й амплітуди рухів після металоостеосинтезу переломів кісточок / Олександр Звіряка, Володимир Мухін // Молода спортивна наука України : зб. наук. пр. з галузі фіз. культури та спорту. - Л., 2008. - Вип. 12, т. 3. - С. 92 - 98.

7. Звіряка О. М. Застосування засобів фізичної реабілітації при ушкодженнях гомілковостопного суглоба у спортсменів / О. М. Звіряка // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту : зб. наук. пр. / за ред. С. С. Єрмакова. - Х., 2006. - № 4. - С. 50 - 52.

8. Звіряка О. Програма фізичної реабілітації для хворих після переломів кісточок / Олександр Звіряка // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту : наук. моногр. / за ред. С. С. Єрмакова. - Х., 2008. - № 2. - С. 65 - 68.

9. Звіряка О. М. Динаміка тестування рухових навичок хворих після металоостеосинтезу переломів кісточок під час застосування гідрокінезотерапії в системі фізичної реабілітації / О. М. Звіряка // Вісник Чернігівського державного педагогічного університету ім. Т. Г. Шевченка. Серія: Педагогічні науки. Фізичне виховання та спорт. - Чернігів, 2008. - Вип. 55, т. 2. - С. 285 - 288.

10. Боженко О. В. Роль тренувальних устілок в зміцненні м'язів і зв'язок ресорно-опорного поздовжнього склепіння стопи / О. В. Боженко, О. М. Звіряка // Біосоціокультурні та педагогічні аспекти фізичного виховання і спорту : матеріали ІІ Всеукр. наук. конф. - Суми, 2005. - С. 48 - 51.

11. Звіряка О. М. Сучасний дизайн технічних засобів фізичної реабілітації стоп / О. М. Звіряка, О. В. Боженко // Сучасні проблеми медичної та фізичної реабілітації : матеріали І Сумської обл. наук. конф. - Суми, 2005. - С. 36 - 40.

12. Особливості фізіологічних і біомеханічних процесів, що відбуваються при реабілітації деформацій стоп тренувально-деторсійними устілками / О. В. Боженко, В. А. Поплавський, А. М. Дрьомов, О. М. Звіряка // Сучасні проблеми медичної та фізичної реабілітації : матеріали І Сумської обл. наук. конф. - Суми, 2005. - С. 31 - 35.

13. Звіряка О. М. Застосування механотерапевтичного пристрою при постіммобілізаційних контрактурах гомілковостопного суглоба / О. М. Звіряка, І. А. Лазарев, О. І. Баяндіна // Медична реабілітація, курортологія, фізіотерапія : [додаток до журналу] : матеріали ІІІ Нац. конгр. фізіотерапевтів та курортологів “Медична реабілітація - сучасна система відновлення здоров'я”. - К., 2006. - № 3. - С. 241 - 242.

14. Звиряка А. Н. Использование ортопедической обуви и устройств в комплексе ЛФК при восстановлении функций голеностопного сустава / А. Н. Звиряка // РАСМИРБИ : материалы Пятой междунар. науч. конф. студ. и молодых ученых “Актуальные вопросы спортивной медицины, ЛФК, физиотерапии и курортологии”. - М., 2006. - № 2 (19). Спец. вып. - С. 19.

15. Мухин В. Н. Гидрокинезотерапия в системе оздоровительной физической культуры / В. Н. Мухин, А. Н. Звиряка // Формирование здорового образа жизни, организация физкультурно-оздоровительной работы с населением : материалы Междунар. науч.-практ. конф., 29 - 30 марта 2007 г., Витебск. - Витебск, 2007. - С. 96 - 97.

16. Пат. № u 2005 10951, МПК7 А 63 В 23/04, А 61 F 5/00. Пристрій для розробляння гомілковостопного суглоба / Звіряка О. М., Лазарев І. А. - № 15513 ; заявл. 21.11.05 ; опубл. 17.07.06, Бюл. № 7.

17. Пат. № u 2008 00863, МПК (2006) А 63 В 31/00, А 61 F 5/00. Моноласт для реабілітації гомілковостопного суглоба / Звіряка О. М., Мухін В. М., Боженко О. В. - № 33413 ; заявл. 24.01.08 ; опубл. 25.06.08, Бюл. № 12.

18. Пат. № u 2008 00865, МПК (2006) А 63 В 31/00, А 61 F 5/00. Моноласт для реабілітації гомілковостопного суглоба / Звіряка О. М., Мухін В. М., Боженко О. В. - № 33414 ; заявл. 24.01.08 ; опубл. 25.06.08, Бюл. № 12.



АНОТАЦІЇ

Звіряка Олександр Миколайович. Гідрокінезотерапія в системі фізичної реабілітації хворих після переломів кісточок. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з фізичного виховання і спорту за спеціальністю 24.00.03 - фізична реабілітація; Львівський державний університет фізичної культури, Львів, 2009 рік.

Дисертація присвячена проблемі гідрокінезотерапії в системі фізичної реабілітації хворих після переломів кісточок. Уперше науково обґрунтовано, розроблено та апробовано методику гідрокінезотерапії у програмі фізичної реабілітації із застосуванням авторського гідрокінезомеханотерапевтичного пристрою і моноластів для хворих після переломів кісточок. Її особливістю було виконання таких фізичних вправ: автопасивних, активних полегшених за допомогою гідрокінезомеханотерапевтичного пристрою, активних з використанням моноластів, тракції; застосування гідромасажу у ванні “Релакс” і дозованої ходьби у басейні з різним рівнем занурення.

Результати впровадження методики гідрокінезотерапії в системі фізичної реабілітації хворих після переломів кісточок підтверджують її переваги над загальноприйнятими. У хворих, які займалися за методикою автора, раніше зникли болі, набряки, повніше відновилася амплітуда рухів, сила м'язів, опороздатність, якість ходьби та рідше спостерігалися ускладнення, що дозволило скоротити терміни непрацездатності на 17,3±2,5 дня (р<0,05 - 0,001).

...