Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ДУ «ІНСТИТУТ ФАРМАКОЛОГІЇ ТА ТОКСИКОЛОГІЇ»

14.03.05. - фармакологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Журавель Наталія Вадимівна

КИЇВ - 2008

Анотація

Журавель Н.В. Міжпівкульова нейрофармакологія ноотропів (експериментальне дослідження). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.03.05 - фармакологія. ДУ «Інститут фармакології і токсикології АМН України», Київ - 2008.

Дисертацію присвячено встановленню міжпівкульової латералізації дії ноотропів в нормі та при наявності патології головного мозку. Поведінковими дослідженнями показана відсутність впливу аміналону на функціональну міжпівкульову асиметрію, та властивість інших ноотропів (пірацетам, пікамілон, фенібут) змінювати її за рахунок зниження активності лівої гемісфери. Порівняльними нейрохімічними дослідженнями матеріалу обох гемісфер головного мозку щурів при ішемічному інсульті не тільки продемонстровані особливості дії кожного з вивчаємих ноотропів в різні терміни ішемії, але й проаналізовані міжпівкульові відмінності дії.

Встановлені нейроморфологічні аспекти дії ноотропів в ранні та пізні терміни ішемії головного мозку щурів з використанням імуногістохімічних методик. Узагальнення результатів досліджень на білих щурах дозволило виявити найбільш ефективні ноотропи при інсульті (фенібут та пікамілон) та припустити існування засобу з максимальними проявами асиметрії нейропротекторної дії, яким виявився фенібут з переважно правопівкульовою активністю. Отримані результати були перевірені на зіставній моделі даної патології у монгольських гербелів, отримані подібні дані, які підтверджують переважно правопівкульову дію препарату фенібут. Встановлені особливості дії ноотропів та наявність тропності препаратів до тканин певної гемісфери головного мозку є передумовами для подальшої розробки схем раціональної терапії захворювань головного мозку, що мають півкульову локалізацію патологічного процесу.

Ключові слова: міжпівкульова асиметрія, ноотропи, нейропротекторна активність, експериментальний ішемічний інсульт.

Аннотация

Журавель Н.В. Межполушарная нейрофармакология ноотропов (экспериментальное исследование). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.03.05 - фармакология. ГУ «Институт фармакологии и токсикологии АМН Украины», Киев - 2008.

Диссертация посвящена установлению возможной межполушарной латерализации действия ноотропных препаратов в условиях отсутствия и наличия экспериментальной патологии головного мозга. Поведенческими исследованиями определено свойство пирацетама, фенибута и пикамилона снижать двигательную активность крыс при курсовом введении в течение 18 дней. Показано отсутствие влияния аминалона на существующую функциональную межполушарную моторную асимметрию, а также свойство других ноотропов (пирацетам, пикамилон, фенибут) - изменять её за счет снижения активности левой гемисферы. Проведены сравнительные нейробиохимическими исследованиями материала обоих гемисфер головного мозга крыс при экспериментальном ишемическом инсульте. В работе продемонстрированы особенности действия каждого из изучаемых ноотропов, определены наиболее эффективные ноотропы с ранним терапевтическим эффектом - фенибут и пикамилон.

Проанализированы межполушарные различия действия по показателям углеводно-энергетического обмена, перекисного окисления липидов и окислительной модификации белка, состояния антиоксидантной системы мозга. Выявлены нейроморфологические аспекты действия ноотропов в ранние и поздние сроки ишемии головного мозга крыс с использованием иммуногистохимических методик. Обобщение результатов исследований на белых крысах позволило проследить зависимость влияния на обменные процессы от длительности применения препарата, выявить наиболее эффективные метаболические церебропротекторы при ишемическом инсульте на 4 сутки применения - фенибут и пикамилон, а пирацетам - в восстановительном периоде. На основании полученных биохимических и морфологических результатов применения ноотропов при полушарном ОНМК у крыс предположено существование ноотропного средства с максимальными проявлениями асимметрии нейропротекторного действия, которым, согласно нашим данным, оказался фенибут с преимущественно правополушарной активностью.

Результаты экспериментальных исследований действия ноотропов при ишемическом инсульте у белых крысах были проверены при церебральной ишемии у монгольских гербелов - лабораторных животных, на сегодняшний день наиболее широко использующихся во всём мире в экспериментах с моделированием ангионеврологической патологии в связи с особенностями системы кровообращения головного мозга. Максимальные проявления неврологической симптоматики наблюдались у животных первые трое суток после воспроизведения патологии. Гистоморфологические изменения мозга при моделировании ишемического инсульта путём двусторонней окклюзии с реперфузией ОСА были сопоставимы с таковыми у крыс при необратимой окклюзии. В образцах коры обоих полушарий проанализированы показатели плотности нейронов и глий, площади клеток, изменения содержания РНК, с использованием иммуногистохимических методик - маркеры апоптоза. Экспериментально получены данные, подтверждающие преимущественно правополушарную асимметрию влияния препарата фенибут при экспериментальной церебральной ишемии.

Установленные особенности действия ноотропов и наличие избирательной тропности препаратов к тканям определенной гемисферы головного мозга являются предпосылками для последующей разработки схем рациональной терапии заболеваний головного мозга, которые имеют полушарную локализацию патологического процесса.

Ключевые слова: межполушарная асимметрия, ноотропы, нейропротекторная активность, экспериментальный ишемический инсульт.

Summary

Zhuravel' N.V. The interhemispheric neuropharmacology of nootrops (experimental research). - Manuscript.

The dissertation to be registered for scientific degree of candidate of medical sciences in a speciality: 14.03.05. -Pharmacology. - State organization «Pharmacology and Toxicology Institute of Medical Sciences Academy of Ukraine», Kiev - 2008.

The subject of dissertation was to establish nootropic preparations (cognitive enhancers) interhemispheric asymmetry of action in the conditions of absence and presence of brain pathology. Behavior researches revealed absence of certain nootrops (aminalone) influencing on existent functional interhemispheric asymmetry, as well as the property of other nootrops (piracetam, picamilone, phenibute) - to change it due to the decline of left hemisphere activity. Not only peculiarities of the action of each studied nootrops are demonstrated with the comparative neurobiochemical investigations of the material of both rat hemispheres in a case of experimental ischemic stroke, but interhemispheric distinctions of their action were analyzed too. The neuromorphological aspects of nootrops action are established with using of immunohistochemical methods in the early and late terms of cerebral rats ischemia. Generalization of investigation results on white rats and allowed to expose the most effective metabolic cerebroprotectors at the ischemic stroke (phenibute and picamilone) as well as to assume existence of cognitive enhancer with the maximal manifistation of asymmetry of neuroprotective action, in accordance with our researches, phenibute appeared to be mainly righthemispheric activity. The established results were tested on the comparable model of this pathology at mongolian gerbils, the received information confirmed mainly the righthemispheric action of preparation of phenibute mainly. The fixed peculiarities of nootrops action and presence of preparations inclination to fabrics of certain brain hemisphere are pre-conditions for subsequent development of rational therapy charts of brain diseases with hemispheric localization of pathological process.

Key words: interhemispheric asymmetry, nootrops, neuroprotective activity, experimental ischemic stroke.

ноотроп мозок фені бут інсульт

1. загальна характеристика роботи

Актуальність теми. На сьогоднішній день захворювання нервової системи посідають одне з провідних місць у структурі захворюваності та смертності в усьому світі [Е.И. Гусев, 2001, Bowler J.V., 2004, Schrader J. et al., 2005, П.В. Волошин, 2006]. Це незважаючи на те, що, за даними ВООЗ, близько 30% населення регулярно приймають нейротропні засоби [И.С.Зозуля, 2005]. Ще вище (до 50%) цей показник у осіб літнього віку, чия питома частка в сучасному суспільстві неухильно росте [З.А. Суслина, 2006, С.М. Кузнецова, 2006, Kim D. et al., 2007]. В той же час істотно зростає кількість неврологічної патології у осіб молодого віку [Е.И. Гусев, 2003, Andlin-Soboci P. et al., 2005, С.Г. Бурчинський, 2008]. Дані факти свідчать про недостатню ефективність існуючих засобів терапії та/або про відсутність диференційованого підходу до лікування.

Як відомо, найчастіше при лікуванні нервових захворювань використовуються медичні препарати з групи ноотропів [S. Ricci et al., 2005, С.Д. Енн, 2007, Б.С. Виленский, 2007]. Але наявні дані стосовно загальних стандартів та схем лікування даними засобами не враховують можливу тропність препаратів до певних структур головного мозку [Н.Б. Маньковский, 2005, С.М. Віничук, 2006, З.А. Суслина, А.В. Фонякин, 2007].

Проте, часто гостра та хронічна патологія головного мозку (гострі порушення мозкового кровообігу, черепно-мозкові травми, хронічні дисциркуляторні енцефалопатії, енцефаліти та інш.), яка потребує призначення ноотропних засобів, клінічно проявляється переважно однобічною симптоматикою поразки правої чи лівої гемісфери мозку. Найбільш демонстративна асиметрія неврологічної симптоматики спостерігається при ішемічному інсульті півкульової локалізації, який посідає перше місце у структурі цереброваскулярної патології. [Т.С.Мищенко, 2007, R. I. Lindley, 2007]. Останнім часом з'являються дані клінічних спостережень щодо особливостей дії деяких ноотропних речовин при півкульових патологічних процесах, врахування котрих дозволяє оптимізувати терапію, що супроводжується підвищенням її ефективності [С.М. Кузнецова, 2005, О.І. Лукач, 2005]. На жаль, для більшості нейропсихофармакологічних препаратів такий підхід не використовується, досі немає експериментальних досліджень щодо визначення півкульової латералізації дії ноотропних препаратів, які часто застосовуються у лікуванні неврологічних розладів з певною локалізацією патологічного процесу.

Проведення наукових розробок у вказаному напрямку надасть можливість експериментально-теоретично обґрунтувати підходи до раціональної медикаментозної терапії захворювань нервової системи, які мають півкульову локалізацію патологічного процесу, що й обумовлює актуальність дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Результати досліджень, наведених у дисертаційній роботі, є фрагментом планової науково-дослідної роботи кафедри фармакології, клінічної фармакології та фармакоекономіки Дніпропетровської державної медичної академії “Фармакологічний аналіз адаптивних функцій мозку та його структурно-функціональної організації в умовах експериментальних патологій ЦНС”(№ держреєстрації - 0104U005740).

Мета роботи та завдання дослідження. Метою роботи було: в експерименті встановити лікувальну ефективність ноотропних препаратів з урахуванням типу міжпівкульової латералізації їх дії.

У відповідності до мети було визначено основні завдання дослідження:

1. Встановити півкульову домінантність орієнтовно-дослідницької діяльності у білих щурів в умовах застосування ноотропних препаратів (аміналону, пірацетаму, фенібуту, пікамілону);

2. Дослідити показники вуглеводно-енергетичного обміну, перекисного окислення ліпідів та окислювальної модифікації білка, стану антиоксидантної системи мозку в тканинах різних гемісфер головного мозку щурів на тлі застосування ноотропів при експериментальному ішемічному інсульті;

3. Вивчити гістоморфологічні зміни стану нейронів та гліальних клітин, гістоімунохімічні показники нейронів патологічно змінених ділянок головного мозку щурів в обох півкулях в різні терміни ішемії при застосуванні ноотропів;

4. Узагальнити співвідношення поведінкових, гістоморфологічних та нейрохімічних показників функціювання головного мозку для встановлення порівняльної міжпівкульової асиметрії дії досліджуваних ноотропів;

5. Дослідити вплив ноотропа, який проявив в дослідах найбільшу латералізацію нейропротективної дії на моделі ішемії мозку у монгольських гербелів.

Об'єкт дослідження - білі щури та гербели з експериментальною ішемією мозку

Предмет дослідження - латералізація дії ноотропів

Методи дослідження - фармакологічні, нейробіохімічні, нейроморфологічні, імуногістохімічні та статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів.

В роботі експериментально встановлена міжпівкульова асиметрія нейропротективних можливостей ряду ноотропних препаратів та характер впливу ноотропів на функціональну міжпівкульову асиметрію з урахуванням хімічної структури речовин, що вивчалися. Вперше в експерименті на інтактних щурах за поведінковими методиками показано, що ряд ноотропних засобів (пірацетам, пікамілон, фенібут) мають властивість змінювати міжпівкульову асиметрію за рахунок зниження активності лівої гемісфери, а аміналон в даних умовах, навпаки, такої особливості позбавлений. Нами з'ясовано, що при одномоментній двобічній оклюзії церебральних артерій у щурів в обох гемісферах мозку виникають однакові характерні зміни метаболізму, які притаманні ішемічному інсультові, що підтверджується даними власних нейробіохімічних та гістоморфологічних досліджень тканин окремо правої та лівої гемісфер мозку. Отримані в роботі результати застосування ноотропних засобів при експериментальній патології свідчать про існування фармакологічних засобів з групи ноотропів з асиметрією терапевтичного впливу на півкульові процеси. Так, продемонстрована не тільки значна ефективність препаратів пікамілон та фенібут при ішемії головного мозку у щурів, але й переважна латералізація пікамілону до лівої півкулі та стійка тропність фенібуту до тканин правої гемісфери, що в експерименти було також вперше підтверджено на моделі ішемії з реперфузією у монгольських гербелів.

Теоретичне та практичне значення роботи. Робота є експериментально-теоретичним дослідженням, яке поглиблює уявлення про міжпівкульову дію метаболічних церебропротекторів (ноотропів). Завдяки порівняльному аналізу визначені ноотропи, які не здійснюють впливу при відсутності патології головного мозку та ноотропи, здатні змінювати функціональну міжпівкульову асиметрію головного мозку у інтактних тварин. Проведені дисертантом дослідження обґрунтовують доцільність та більшу ефективність використання фенібуту при правопівкульових патологічних процесах у головному мозку, зокрема, при ішемічному інсульті у правій гемісфері головного мозку. Результати роботи надають можливість адекватного вибору ноотропного препарату, враховуючі певну півкульову латералізацію його терапевтичних ефектів.

Результати дослідження впроваджені в навчальний процес на кафедрах фармакології Дніпропетровської державної медичної академії, Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця, Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова, Кримського державного медичного університету ім. С.І. Георгієвського, Запорізького державного медичного університету та Луганського державного медичного університету.

Особистий внесок здобувача. Автором особисто було здійснено патентно-інформаційний пошук, проведено аналіз даних літератури за темою дисертації, відпрацьовано моделі, виконано експериментальні дослідження, а також проведено аналіз, систематизацію та статистичну обробку отриманих результатів і оформлено їх у вигляді таблиць та рисунків, сформульовані основні положення та висновки роботи.

Проведення морфологічних досліджень із застосуванням імуногістохімічних методів виконано за консультативною допомогою завідувача кафедри фармакології та медичної рецептури Запорізького державного медичного університету, професора І.Ф. Бєленічева.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації оприлюднені в матеріалах ІІІ Національного з'їзду фармакологів України «Фармакологія 2006 - крок у майбутнє» (Одеса, 2006), Всеукраїнської науково-практичної конференції «Актуальні питання діагностики, лікування та профілактики мозкових інсультів» (Запоріжжя, 2006), Міжнародного медико-фармацевтичного конгресу «Ліки та життя» (Київ, 2007), ХІ Ювілейного міжнародного медичного конгресу студентів і молодих вчених (Тернопіль, 2007), ХІ Міжнародному симпозіумі країн Східної Європи і Середньої Азії «Неврологічні розлади» (Судак, 2007), IV Міжнародній медико - фармацевтичній конференції студентів та молодих вчених (Чернівці, 2007), V Міжнародної науково-практичної конференції студентів та молодих вчених «Новітні підходи до лікування в сучасній медицині» (Ужгород, 2007), ІІІ З'їзді фармакологів Росії (Санкт-Петербург, 2007), Х Міжнародній конференції «Актуальні питання неврології» (Судак, 2008), V Українській науково-практичній конференції з міжнародною участю з клінічної фармакології «Досягнення та перспективи клінічної фармакології» (Вінниця, 2008), Науково-практичній конференції «Принципы защиты больного от эндогенной и экзогенной агрессии в анестезиологии и интенсивной терапии» (Донецьк, 2008), ХХV Ювілейній науково-практичній конференції з міжнародною участю «Лекарства - человеку» (Харків, 2008).

2. Основний зміст роботи

ноотроп мозок фенібут інсульт

Матеріали та методи досліджень. Експериментальні дослідження виконані на 547 білих статевозрілих нелінійних щурах масою 160 - 220 г та 55 монгольських гербелах масою 150 - 170 г. Тварини належали до обох статей, утримувалися на стандартному раціоні харчування віварію. Всі експериментальні процедури і оперативні втручання здійснювали відповідно до «Положення про використання тварин в біомедичних дослідженнях».

Об'єктами фармакологічних досліджень були 4 ноотропних препарати, які за хімічною структурою наближаються до структури молекули ГАМК: 1) аміналон - 250 мг/кг (капсули по 250 мг, «Київський вітамінний завод», Україна); 2) пірацетам - 500 мг/кг (розчин для ін'єкцій, 20% ампули по 5 мл, ЗАО фармацевтична фірма «Дарниця», Україна); 3) фенібут - 250 мг/кг (субстанція, Олайнський ХФЗ, Латвія); 4) пікамілон - 50 мг/кг (таблетки по 50 мг, «Акрихин», Росія).

Поведінкові реакції вивчалися з використанням методу „відкрите поле” (Я. Буреш и соавт., 1991). До уваги брали показники горизонтальної і вертикальної рухової активності, кількість обстежених норок (дослідницька активність), кількість болюсів дефекації і актів грумінгу (емоційна напруга).

Згідно до даних, що активізація цілеспрямованих рухів відбувається переважно під контролем лівої півкулі, яка чинить активуючий вплив на локомоцію, в той час, як права пригнічує її, була використана методика визначення ступеню активності лівої гемісфери, застосована у роботах Г.П. Короткої (2002). Інтенсивність рухів щурів визначалася за кількістю перетнутих квадратів «відкритого поля» за перші 3 хвилини спостереження. Проводилось 4 досліди на кожній тварині кожного дня на протязі 4 діб. Активність лівої гемісфери оцінювалась шляхом визначення коефіцієнту асиметрії (Кб) за формулою: Кб=Q/t,

де Q- загальна кількість перетнутих квадратів за час (t) 4 дослідів.

Потім розраховували натуральний логарифм значення Кб, як це прийнято для досліджень з показниками функціювання головного мозку (А.С. Батуев, 1986).

Порівняння міжпівкульової протиішемічної активності проводили шляхом формування симетричних двобічних зон ішемії у великих півкулях мозку у лабораторних тварин за допомогою загальноприйнятих методик моделювання експериментального ішемічного інсульту. У білих щурів здійснювали двобічну незворотню перев'язку загальних сонних артерій, у гербелів відтворювали модель тимчасової 15-ти хвилинної оклюзії ЗСА з обох боків з наступною реперфузією. Оперативні втручання робились за подібною схемою під тіопенталовим наркозом (40 мг/кг, інтраперітонеально) з використанням хірургічного доступу до каротидних артерій та накладанням на відповідні судини шовкової лігатури у щурів, зажиму у гербелів (Шалимов и др., 1989). Зміни неврологічного дефіциту у гербелів оцінювали згідно до stroke-index (P. McGraw, 1977).

Ноотропні препарати, що досліджували при експериментальному інсульті головного мозку, вводили з першої доби ішемії щоденно на протязі 18 діб після моделювання патологічного стану у вказаних вище дозах. У лабораторних тварин витягували окремо праву та ліву півкулю головного мозку для біохімічних, гістохімічних та морфометричних досліджень.

Для біохімічних досліджень фронтальні ділянки кори великих півкуль заморожувались в рідкому азоті. Заморожені в азоті тканини головного мозку гомогенізували. Екстракцію цитозольної фракції розводили 0,15 М розчином KCl з розрахунку тканина : розчин КСl 1:40 (М.И. Прохорова, 1982). Методом диференційного центріфугування при t 4° С при 1500 g виділяли цитозольну фракцію. Супернатант зливали в чисті пробірки. З осаду проводили екстракцію ліпідів 5,0 мл гептан-ізопропанольною сумішшю (2:1) за методом Кейтса (1974), безбілковий екстракт одержували додаванням точної наважки гомогенату тканини в хлорну кислоту (0,6 М) з подальшою нейтралізацією 5М К₂СО₃ по метилоранжу (Коган В. С. и др., 1988, М.И. Прохорова, 1982). Вміст ТБК-залежних продуктів (МДА) визначали спектрофотометрично за методикою, описаною Л.И. Андрєєвою та співав. (1988), вміст дієнових кон'югатів (ДК), трієнкетонів (ТК) (Коган В. С. и др., 1988).

Вплив ноотропних речовин на стан вуглеводно - енергетичного обміну та цикл Кребса вивчали в обох півкулях за рівнем аденілових нуклеотидів - АТФ, АДФ, АМФ (М.И. Прохорова, 1982), лактату, малату (G.H. Hohorst, 1970), пірувату за методом Цоха-Ломпрехта (М.И. Прохорова, 1982).

Стан антиоксидантної системи в обох півкулях мозку щурів оцінювали за активністю ферментів супероксиддісмутази (СОД) за методикою С.Чеварі та співавт., 1988, каталази за методикою М.А. Королюк, 1988, глутатіонпероксидази (ГПР) (Т.О. Кругликов, Ц.М. Штурман, 1976, И.Ф. Беленичев, 1996) та вмісту антиоксиданта б-токоферолу (Коган В. С. и др., 1988).

Показники окислювальної модификацїї білка в тканинах головного мозку визначали за методом B. Halliwell (1999). При взаємодії окислених амінокислотних залишків з 2,4-динітрофенілгидразином (2,4-ДНФГ) утворюються 2,4-динітрофенілгидразони - альдегідні (АФГ) і карбоксильні (КФГ) групіровки амінокислотних залишків.

Для морфологічних досліджень у тварин після декапітації витягувалися ліва та права півкуля головного мозку, які потім 24 години фіксувалися в 10% рідині Буена (Э.Пирс, 1962), далі, за стандартною схемою, поміщалися в парафінові блоки, з яких готували 5-мікронні гістологічні зрізи в області постцентральної звивини (соматосенсорна кора). Для вивчення морфофункціонального стану клітин IV-V шарів кори мозку гістологічні зрізи депарафінували в ксилолі, проводили регідратацію в спадних концентраціях етанолу (100%, 96%, 70%)_, відмивали у фізіологічному розчині та офарблювали галоцианін-хромовим галуном за Ейнарсоном (1962) для специфічного виявлення РНК.

Дослідженню піддавали зону IV-V шарів кори в лівій та правій півкулях. Вивчення морфометричних характеристик нейронів проводили на комп'ютерній системі цифрового аналізу зображення VIDAS-386 (Kontron Elektronik, Німеччина). Зображення, що отримали на мікроскопі Axioscop, за допомогою високочутливої відеокамери COHU-4722 (COHU Inc., США) вводилося в комп'ютерну систему цифрового аналізу зображення VIDAS-386 (Kontron Etektronik, Німеччина). Морфометричний аналіз клітин мозку здійснювали в автоматичному режимі за допомогою макропрограми, розробленої в спеціалізованому середовищі програмування VIDAS-2.5 (Kontron Elektronik, Німеччина). Вивчали характеристики щільності, площі тіл нейронів та гліальних клітин, концентрація РНК та кількість апоптотичних та деструктивно змінених нейронів, характеристики одержувались по кожній клітині у полі зору (Y.M.Kolesnik et al., 2002).

Для виявлення експресії c-fos и Всl-2 -білка використовували імуногістохімічний метод непрямої імунофлюоресцеції. Спочатку на зрізи наносили первинні антитіла до белка c-fos и Всl-2 (Sigma Chemical, USA ) та інкубували при +4⁰ С 24 години. Після інкубації зрізи трийчі промивали 0,1 М фосфатним буфером. Потім на зразки наносили вторинні антитіла (флюоресцент кон'югирований козій IgG) (Sigma Chemical, USA) та інкубували при кімнатній температурі 60 хв. Після інкубації зрізи промивали 0,1 М фосфатним буфером. На флюоресцентному мікроскопі Axioskop (Ziess, Germany) досліджували Fos-імунопозитивні нейрони та Всl-2-імунопозитивні нейрони, за допомогою відеокамери COHU - 4922 (USA) та вводили в систему цифрового аналізу зображення VIDAS -386 ( Kontron Elektronic, Germany). Та за кількостю нейронів у зрізах, що дають флюоресценцію, судили про кількість с-fos- та Всl-2 - позитивних нейронів у зразку.

Отримані результати досліджень оброблялись статистичним методом досліджень з використанням t-критерію Ст'юдента. Всі розрахунки проводили за спеціально розробленими ліцензійними програмами на ПЕОМ.

Результати та їх обговорення. Порівняльний вплив ноотропів на поведінку, інтегративні функції та моторну міжпівкульову асиметрію головного мозку тварин. Проведено дослідження по застосуванню ноотропних препаратів в умовах відсутності патології (у інтактних щурів) при тривалому щоденному введенні курсом 18 днів (рис.1).

Рисунок 1. Вплив ноотропів на поведінкові реакції інтактних щурів в тесті «відкрите поле»

Примітка: * - Р<0,05 по відношенню до показників вихідного стану.

Нами з'ясовано, що дія аміналону в даних умовах обмежується лише седативним впливом за кількістю болюсів дефекації (-41,13% (Р<0,05)), та не впливає на інші показники за даною методикою дослідження. Введення пірацетаму в дозі 500 мг/кг призводило до загального зниження рухової активності: відмічено вірогідне зниження горизонталей по відношенню до висхідних показників на 47,44% (Р<0,05). На цьому фоні відмічена позитивна тенденція в дослідницькій активності: підвищення кількості заглядань у нірки (вище показників висхідного фону на 28,67% (Р>0,05)). Емоційний стан на 18-ту добу експерименту у порівнянні з показниками висхідного фону був незмінний. Відмічалась заспокійлива дія фенібуту у тенденції до зниження числа актів грумінгу на 22,95% (Р>0,05) з подовженням його тривалості та вірогідним зниженням кількості болюсів дефекації на 33,60% (Р<0,05). Паралельно з цим вірогідно знизилась кількість перетнутих квадратів на 59,11% (Р<0,05) та вертикальних стійок 27,58% (Р>0,05) зі збереженням та майже підвищенням на 19,52% (Р>0,05) кількості заглядань у нірки. Це можна трактувати як поєднання помірної седативної дії фенібуту з ноотропним ефектом у дозі 250 мг/кг на інтактних щурів при щоденному введенні препарату на протязі 18 днів. Відмітною особливістю впливу пікамілону у інтактних щурів було значне збільшення дослідницької активності, в основному, за рахунок норкового рефлексу - кількість заглядань у нірки у цій групі виросла на 61,83% (Р<0,05). Відмічено помірне зниження горизонтальної активності на 41,35% (Р<0,05) у групі пікамілону після 18-ти днів застосування (рис.1).

Для вивчення змін активності лівої гемісфери під впливом ноотропних засобів визначався висхідний ступінь асиметрії для кожного щура до введення препаратів, а потім реєстрували Кб після їх курсового застосування для дослідження характеру змін асиметрії. Тобто, до початку експерименту ми результатно визначили умовно «правопівкульових» (приблизно 30% у кожній групі) та умовно «лівопівкульових» щурів (приблизно 70% тварин). Дані експерименту показали, що аміналон практично не впливає на міжпівкульові співвідносини у головному мозку, а інші препарати, що досліджувались, знижують активність лівої гемісфери при застосуванні у інтактних щурів. За силою впливу на міжпівкульову асиметрію ноотропні препарати можна розмістити таким чином: аміналон (до -5%) < пікамілон (-19,5%) ? пірацетам (-20,8%) < фенібут (-44%).

Асиметрія обмінних процесів у щурів з експериментальним ішемічним інсультом на тлі застосування ноотропних засобів. Нами проводилось вивчення показників вмісту макроергічних сполук (АТФ, АДФ, АМФ) у інтактних тварин та у щурів з експериментальною ішемією мозку. Так, відмічені вірогідні зміні співвідношеня між нуклеотидами з урахуванням даних по півкулях (права - ліва): зниження вмісту АТФ на 53,8% (Р<0,05) - 54,4% (Р<0,05), зниження АДФ на 46,9 % (Р<0,05) - 52,2% (Р<0,05), підвищення АМФ відносно інтактних на 90,9% (Р<0,05) - 76,9% (Р<0,05). Як показав аналіз, найбільших змін набули дані показники енергообміну у тварин, котрі отримували фенібут, більшим чином за рахунок покращення показників АДФ, АМФ правої півкулі, пікамілон показав задовільні результати по відновленню показників та «правопівкульову» дію щодо змін АТФ (підвищення на 43,8 % (Р<0,05) - 38.6% (Р<0,05)) у поєднанні «лівопівкульовою» активністю по відношенню до АДФ (підвищення на 46,1% (Р<0,05) у правій, 68% (Р<0,05)).

При вивченні особливостей енергетичного обміну за показниками вмісту пірувату, лактату та малату при експериментальному ішемічному інсульті в правій - лівій гемісферах мозку показані вірогідні дані про зниження пірувату на 51,5% (Р<0,05) - 54,2% (Р<0,05), різке підвищення концентрації лактату на 196,1% (Р<0,05) - 318,4% (Р<0,05), зниження вмісту малату на 56,5% (Р<0,05) - 59,1% (Р<0,05) у порівнянні з групою інтактних тварин. За даними показниками енергообміну при ішемії фенібут та пікамілон мали досить східну дію за силою впливу, але за підвищенням вмісту ПВК відмічена різна тропність препаратів. Фенібут вірогідно підвищував рівень пірувату на 60,4% праворуч та 65,9% ліворуч (Р<0,05) (асиметрія дії у даному випадку складала 5,5% на користь лівої гемісфери). У групі пікамілону відбувалось збільшення вмісту пірувату на 4-ту добу експерименту на 70,8% (Р<0,05) праворуч та 63,6% ліворуч (Р<0,05) - асиметрія дії по даному показнику була на користь правої гемісфери та складала 7,3%.

В рамках нашої роботи стан антиоксидантної системи оцінювали за активністю ферментів СОД, каталази, ГПР та вмісту антиоксиданта б-токоферола у головному мозку щурів з півкульовими ішемічними інсультами на тлі застосування ноотропних речовин. Підсумовуючи вплив ноотропних речовин на дані показники з урахуванням міжпівкульової асиметрії дії, відмічений переважно «лівопівкульовий» позитивний вплив всіх ноотропів, що вивчалися, на показник СОД; переважно «правопівкульовий» вплив всіх ноотропів, окрім пікамілону, на активність каталази. Найкращі антиоксидантні властивості за показником ГПР виявив препарат фенібут - відмічено підвищення ферменту на 25,8% (Р<0,05) ліворуч, та на 42,3% праворуч (Р<0,05), причому зареєстрована також виразна переважно правобічна латералізація його дії - різниця між показниками півкуль склала 16,5% (рис.2).

Рисунок 2. Вплив ноотропних засобів на вміст ГПР у обох гемісферах мозку щурів при експериментальному ішемічному інсульті (% відносно контролю).

Примітка: *- Р < 0,05 по відношенню до контрольної групи.

Всі ноотропи досить активно підвищували вміст б-токоферола переважно з рахунок лівої півкулі, окрім фенібуту, з переважним підвищенням показника у правій гемісфері головного мозку.

При аналізі концентрацій альдегідних та карбоксильних групировки амінокислотних залишків (АФГ та КФГ) у щурів з експериментальною патологією у порівнянні з групою інтактних тварин, розглядалися особливості впливу ноотропів на показники окислювальної модифікації білка (ОМБ). В умовах моделювання ГПМК відбувалося підвищення вмісту АФГ на 541,3% (Р<0,05) праворуч та на 476,7% ліворуч (Р<0,05), а також підвищення вмісту КФГ, які вважаються більш токсичними, у середньому в 2 рази - на 208,8% (Р<0,05) праворуч та 185,1% ліворуч (Р<0,05) (табл.1).

Таблиця 1 Вміст продуктів спонтанної ОМБ у гемісферах мозку на 4-ту добу церебральної ішемії у щурів при застосуванні ноотропів (M ± m, n=10)

Примітки: 1)* - р < 0,05 по відношенню до контролю, 2)**- р < 0,05 по відношенню до інтактних.

Підсумовуючи вплив ноотропів на корекцію ОМБ при гострій ішемії мозку, слід сказати, що кращі серед ноотропів та порівнянні між собою результати показали фенібут та пікамілон, окрім того, за впливом на процеси ОМБ можна прослідкувати переважно правопівкульову тропність обох препаратів. У фенібута асиметрія дії за впливом на процеси ОМБ була найбільшою серед ноотропів (9,2% за показником АФГ та 16,2% за показником КФГ - на користь правої півкулі мозку).

Ішемія, гіпоксія головного мозку сприяють активізації процесів ВРО, що в умовах нашого експерименту підтверджується підвищенням основних продуктів ПОЛ. Згідно до отриманих даних (рис.2), аміналон знижує вміст ДК у лівій гемісфері на 12,4%, у правій на 9,3%, пірацетам - на 6% у лівій та на 10,7% у правій, фенібут на 29,6% у лівій, на 33,2% у правій, пікамілон на 37,6% у лівій, на 35,5% у правій (Р<0,05); найбільшу активність щодо зменшення вмісту ДК має пікамілон і фенібут (рис.4.20), з них явніша латералізація дії спостерігається у фенібуту з домінуванням показників правої гемісфери - на 3,6 % (у пікамілону міжпівкульові розбіжності склали 2,1% на користь лівої гемісфери). Більш вагомий внесок у плані зниження вмісту ТК також внесли фенібут та пікамілон, спостерігалася міжпівкульова різниця дії фенібуту на користь правої, пікамілону на користь лівої гемісфери. Пірацетам в дослідженні навіть мав тенденцію до підвищення вмісту МДА на 7,2% ліворуч, та 12,3% праворуч в ранні терміни ішемії. Експериментальна терапія фенібутом та пікамілоном у значній мірі запобігала розвитку ПОЛ, відбувалось зниження вмісту МДА на тлі лікування фенібутом на 20% ліворуч та 27,2% праворуч, на тлі застосування пікамілону - на 28% в обох гемісферах (Р<0,05). Тож, пікамілон продемонстрував найбільш виражені антиоксидантні властивості за змінами вмісту МДА. Більшу міжпівкульову різницю у цій парі проявив препарат фенібут (покращення показника на 7,2% більше у гомогенаті правих півкуль).

Визначення нейрогістоморфологічних змін обох півкуль головного мозку щурів з двобічною оклюзією каротидних артерій під впливом засобів, які вивчаються. У рамках нашої роботи вперше розглянуті питання нейрогістоморфологічних змін нервових клітин (нейронів та гліоцитів) сомато-сенсорної зони кори з міжпівкульовим порівнянням показників при створенні єдиних умов ішемії в обох півкулях мозку білих щурів, а також вивчені півкульові відмінності дії ноотропів в різні терміни ішемії. Так, після трьох діб ішемії ЗСА відмічалося вірогідне зменшення щільності нейронів кори головного мозку та, у меншому ступеню, гліальних клітин, зменшення площі їх тіл поряд зі зниженням вмісту в них РНК у порівнянні з групою «інтактних» щурів. Тобто, втрата, що відбувається внаслідок ішемізації мозку, носить не тільки морфологічний, але й функціональний характер та свідчить про зниження транскрипторної активності нейронів у гострий період ураження (початок 4-ої доби).

Звернімося до отриманих даних впливу ноотропних речовин на кількісні показники основних клітин - нейронів та гліоцитів IV-V шарів сомато-сенсорної зони кори головного мозку на 4-ту добу експериментальної ішемії. Як показав аналіз щільності нейронів, кращу дію продемонстрували фенібут та пікамілон у порівнянні з показниками контрольної групи з «правопівкульовою» перевагою дії. За впливом ноотропів на площу нейронів на 4-у добу ішемії більшу серед ноотропів активність також проявили фенібут та пікамілон (без суттєвої міжпівкульової різниці за даним показником). В усіх групах щурів, котрі отримували лікування ноотропами, відмічено підвищення вмісту РНК в нейронах. Найактивніший з ноотропів вплив на процеси протеїн-синтезу чинив пірацетам - дворазове підвищення вмісту РНК у нейронах головного мозку щурів після 3 доби ГПМК (на 112,8% (Р<0,05) праворуч та 120,1% (Р<0,05) ліворуч - відмічається перевага за показником лівої півкулі).

На 18-ту добу експериментальної ішемії продовжувалось падіння всіх показників щодо стану нейроцитів. Але суттєво змінився вплив ноотропних засобів у ці терміни. Так, вивчення показників щільності нейронів показало вірогідне підвищення в усіх досліджуваних групах, причому найменш ефективним щодо даного показника на 18-ту добу виявився пікамілон з підвищенням на 5,9% (Р>0,05) щільності нейронів в обох півкулях мозку. Усі препарати здійснювали статистично вірогідний позитивний вплив за даними площі тіл нейронів на 18-ту добу, більшою мірою фенібут та пікамілон. Дія фенібуту на даний показник була досить асиметричною на користь правої півкулі: 12,1%(Р<0,05) праворуч проти 8,2% (Р<0,05) ліворуч. Пікамілон мав досить невеликі (у межах 1%) півкульові розбіжності: 12,1 % - 11,2%(Р<0,05). За вмістом РНК у нейронах кори на 18-ту добу експерименту у порівнянні з групою контролю найбільш виразну вірогідну дію показав пірацетам (підвищення РНК на 69,4% (Р<0,05) праворуч та 82,1% (Р<0,05) ліворуч).

Дослідження міжпівкульових особливостей дії фенібута, як ноотропа з найбільш виразною латералізацію дії, на лабораторних тваринах, які мають принципово іншу систему кровообігу головного мозку. З метою перевірки та можливого перегляду отриманих даних, виникла ідея відтворити умови двобічної церебральної ішемії на іншому типі лабораторних тварин - монгольських гербелах (Meriones unuiculatus), які за даними літератури останніх років найчастіше використовують у дослідах стосовно порушень мозкового кровообігу, що пов'язано з роз'єднанням великого кола кровообігу, агенезією хребтових артерій та слабо розвиненою системою колатерального кровообігу (N.Bertrand et al., 2000, Q. Li et al., 2004, J. H. Choi et al., 2007 та інші). Експеримент проводився на гербелах обох статей з тимчасовою (15 хвилин) двобічною оклюзією загальних каротидних артерій (ішемією з реперфузією). Ноотропний засіб фенібут вводили з першої доби ішемії, відповідно до протоколу попереднього дослідження на щурах, щоденно на протязі 18 діб з першої доби після моделювання патологічного стану в дозі 250 мг/кг інтаперітонеально. Ознаками адекватності методики експериментальної ішемії головного мозку була наявність дефіциту кровопостачання, неврологічного дефіциту у тварин. Для уніфікаційної оцінки стану гербелів проводили оцінку неврологічних порушень за шкалою С.Р. McGraw (1977), оцінювався неврологічний дефіцит тварин з ішемічним ушкодженням по добі в балах (табл. 2)

Таблиця 2 Динаміка неврологічного дефіциту у гербелів з ішемічним ураженням ЗСА у різні терміни при застосуванні фенібуту (в балах, M±m)

Примітка: * - р < 0,05 по відношенню до контролю.

Слід зазначити, що ішемія призводить до суттєвого неврологічного дефіциту в першу добу експерименту, але максимальні прояви симптоматики спостерігаються до 4-ї доби після реперфузії. У гербелів, які з перших годин ГПМК отримали фенібут, неврологічна симптоматика була у 2 рази легшою за кількістю балів, ніж у контрольній групі. На 18-ту добу в обох групах спостерігався регрес неврологічної симптоматики, але групі фенібуту було значне покращення показників на 45% у порівнянні з першою та на 53% (Р<0,05) у порівнянні з 4-ою добою експерименту.

У наступній частині дослідження вивчалися зміни основних морфологічних показників нервової тканини периінфарктної зони кори головного мозку гербелів на початку 4 доби ішемії з реперфузією. У інтактних тварин та тварин з ішемією у порівнянні з групою гербелів, яким щоденно вводили фенібут, вивчались основні показники: щільність, площа тіл нейронів та глій, вміст РНК у нейронах та гліальних клітинах, враховувались та порівнювались дані правої та лівої гемісфер головного мозку. В групі контролю при проведенні зворотної оклюзії дещо більше страждають тканини лівої гемісфери мозку - зниження щільності на 21% ліворуч та 19% праворуч (Р<0,05). В групі гербелів, яким проводилось лікування фенібутом відновлення проходило дещо краще праворуч - збільшення (Р<0,05) щільності нейронів по відношенню до контролю складало 11% праворуч та 9% ліворуч. За показником площі тіл нейронів також спостерігається пріоритет у відновленні площі нейронів на 14% праворуч та 10% ліворуч по відношенню до показників контрольної групи гербелів (Р<0,05). Відновлення вмісту РНК у нейронах відбувається з умовною перевагою правої гемісфери (27,3% (Р<0,05) праворуч проти 26% ліворуч(Р<0,05)). Зміни у гліальному ланцюгу ішемізованої мозкової тканини свідчать, що ішемія вірогідно зменшує щільність гліальних клітин в ураженій зоні, впливає на вміст РНК в них та в меншому ступені здійснює вплив на площу тіл гліальних клітин. За показником щільності гліальних клітин не було зареєстровано міжпівкульових розбіжностей дії фенібуту: відмічено підвищення щільності глій у середньому на 40% (Р<0,05) у тканинах правої та лівої гемісфер. Але розбіжності між півкулями за показником площі тіл гліальних клітин були досить суттєвими: підвищення праворуч на 24% (Р<0,05), ліворуч - на 14% (Р<0,05), що також свідчить на користь переважно «правопівкульової» нейропротекторної дії фенібуту. В нашій роботі неодноразово підіймалася проблема апоптоза в зоні ішемії - чи є він корисним та в які терміни потребує корекції. Пріоритетною є думка про користь цього явища у перші часи формування інфарктної зони, тому що апоптоз є явищем упорядкованої загибелі клітини, при якому вміст клітини не виходить в оточуючі тканини та не розвиваються процеси запалення. Нами вивчалась щільність апоптотичних та деструктивно змінених клітин IV-V шарів кори головного мозку гербелів на початку 4 доби після реперфузії при застосуванні фенібуту у порівнянні з контрольною групою та групою інтактних тварин. Звертає на себе увагу факт появлення значної кількості деструктивно змінених клітин на початку 4 доби після експериментальної ішемії. У зрізах кори головного мозку гербелів, що отримували фенібут з першої доби ішемії кількість уражених клітин була значно меншою - на 33% (Р<0,05) в тканинах правої, на 29% (Р<0,05) в тканинах лівої гемісфери, при цьому частка апоптотичних клітин зменшилася в 1,3 рази ліворуч та 1,4 рази праворуч, тобто відбувається превалювання впливу препарату на правобічне вогнище інфаркту.

При розгляді систем, що запобігають розвитку апоптозу, ми зробили висновок про доцільність вивчення кількості Bcl-2 - позитивних нейронів, оскільки на даний час є доведеним, що сімейство проонкогенів Bcl-2 захищає нейрони від апоптоза при ішемічному впливі (Erin N., 2004, L. Qiu et al., 2007). Іншим напрямком в управлінні процесами загибелі клітин при мозковій ішемії є експресія так званих «генів раннього реагування», з якими пов'язані етапи включення постішемічних репаративних процесів (T. Yamaguchi et al., 2006, C. H. Liu et al., 2007), у тому числі гену раннього реагування c-fos, котрий виявляється в усій зоні ішемії (Z. Kokaia et al., 1995). З цих причин ми вивчали вміст c-fos- та Bcl-2 - позитивних нейронів на 4-ту добу описаного експерименту у зразках IV-V шарів кори головного мозку гербелів.

За вмістом Bcl-2 - позитивних нейронів на 4-ту добу експерименту контрольна група втратила в середньому в 2 рази більше клітин у порівнянні з групою псевдооперованих. Відмічалось підвищення антиапоптозного маркеру у групі гербелів, які отримували фенібут. В 1,4 рази показник був вище у тварин, які отримували лікування, без наявності міжпівкульових розбіжностей за цим показником. Виявлено суттєве зниження вмісту c-fos- позитивних нейронів після 3-ої доби експериментальної ішемії. Це узгоджується зі зниженням РНК в ці терміни та пояснює саму назву генів раннього реагування, включення яких, за даними літератури, виникає в перші хвилини розвитку ішемії та тримається високим протягом 24 годин з максимальним зниженням вмісту білку c-fos к четвертій добі. За умов нашого експерименту зниження в c-fos - позитивних нейронів в контрольній групі спостерігалося у середньому в 2,8 разів у зразках правої півкулі, та у 3,5 рази у зразках лівої півкулі. У матеріалі півкуль тварин, в яких застосовували для лікування фенібут з першої доби, в порівнянні з інтактними, зниження c-fos було меншим - в 1,7 та 1,9 рази відповідно. Пригортають увагу процеси гальмування загибелі нейронів на тлі застосування фенібуту, причому дещо більше збереження c-fos - позитивних нейронів в тканинах правої гемісфери.

Таким чином, можна узагальнити, що введення фенібуту з першої доби ГПМК дозволяє позитивно корегувати нейробіохімічні та морологічні процеси в зоні ішемії, переводити тип загибелі нервових клітин з некротичного типу на апоптотичний (що є більш фізіологічним) з подальшим гальмуванням й цих процесів, з переважанням позитивного впливу на відновлювальні процеси правої гемісфери головного мозку.

Висновки

В дисертації наведене теоретичне та практичне вирішення наукового завдання, яке полягає в експериментальному обґрунтуванні доцільності використання ноотропних засобів в залежності від півкульової локалізації патологічного процесу для підвищення ефективності терапії захворювань головного мозку ішемічного генезу.

Ноотропні препарати пірацетам, фенібут та пікамілон змінюють орієнтовно - дослідницьку активність інтактних щурів та зменшують моторну активність лівої гемісфери при курсовому їх застосуванні протягом 18 діб. Найбільший вплив на міжпівкульову асиметрію мозку чинить фенібут у дозі 250 мг/кг (знижує коефіцієнт моторної активності лівої гемісфери у на 44% (Р<0,05)).

На моделі церебрального інфаркту правої та лівої півкуль головного мозку білих щурів показано, що фенібут та пікамілон значно поліпшують стан вуглеводно-енергетичного обміну, антиоксидантної системи, гальмують процеси ВРО при ішемії, але найбільш виражену та стійку латералізацію дії проявив фенібут, з переважно правобічним домінуванням впливу. При у щурів з інсультом, які отримували фенібут ймовірно підвищувалась активність каталази у гомогенатах гемісфер мозку з міжпівкульовою різницею 10%, ГПР - з 16,5%, знижувався рівень МДА з різницею 7,2% між півкулями, зменшувався вміст продуктів ОМБ (АФГ з різницею 9%, КФГ - 19%)- на користь правої гемісфери мозку.

При гострій ішемії головного мозку у щурів показники щільності, площі тіл нервових клітин та вміст РНК однаковою мірою знижуються протягом 18 діб в обох півкулях. Найбільший нейропротекторний ефект чинили пікамілон та фенібут (з переважним правопівкульовим впливом) у ранні терміни ішемії та пірацетам - у відновний період (без стійкої латералізації дії).

Гістоморфологічні зміни, що виникають у нервовій тканині великих півкуль головного мозку монгольських гербелів з експериментальною ішемією - реперфузією відповідають таким у щурів з ішемічним інсультом. Фенібут в дозі 250 мг/кг у ішемізованих гербелів проявляє переважно правопівкульову позитивну дію за нейроморфологічними показниками (відновлення площі тіл нейронів та гліальних клітин, щільності нейронів, вмісту РНК) к 4 добі застосування.

На моделях з незворотною двобічною оклюзією ЗСА у щурів та оклюзією з реперфузією у гербелів міжпівкульової різниці в дії пірацетаму та аміналону не встановлено, а фенібут виявляє стійку переважно правопівкульову дію.

Практичні рекомендації

1. В якості метаболічних церебропротекторів в ранні терміни ГПМК доцільне застосування препаратів пікамілон та фенібут.

2. У разі верифікованого ішемічного патологічного процесу у правій гемісфері головного мозку з групи ноотропних засобів рекомендовано надати перевагу призначенню фенібуту.

Список наукових праць, опублікованих за темою дисертації

Аналіз впливу засобів із церебропротективними властивостями на мнестичні процеси та поведінкові реакції щурів в умовах гострої ішемії головного мозку / В.Й. Мамчур, Н.В. Журавель, В.І. Жилюк, К.О. Кравченко // Медичні перспективи. - 2007. - № 1. - С. 4-8 (Особистий внесок здобувача: пошук та опис літературних даних, проведення поведінкових методик, аналіз та узагальнення результатів).

Нейроантиоксидантна активність церебропротекторів при експериментальному ішемічному інсульті / В.Й. Мамчур, В.І. Жилюк, К.О. Кравченко, Н.В. Журавель // Медичні перспективи. - 2007. - № 2. - С. 4-6 (Особистий внесок здобувача: пошук та опис літературних даних, моделювання патології, участь у біохімічних дослідженнях, узагальнення результатів).

Журавель Н.В. К вопросу о функциональной асимметрии головного мозга / Н.В. Журавель // Запорожский медицинский журнал. - 2007. - № 3. - С. 65-68.

Журавель Н.В. Комплексна характеристика морфологічних змін нервової тканини в умовах експериментальної ішемії головного мозку на тлі застосування ноотропних засобів / Н.В.Журавель, В.Й. Мамчур // Морфологія. - 2007. - №3. - С.21-26 (Особистий внесок здобувача: моделювання патології, підготовка матеріалу до морфологічних досліджень, опис загального матеріалу, формулювання висновків, статистична обробка матеріалів).

Журавель Н.В. Органічна асиметрія мозку в неврологічній патології / Н.В. Журавель // Запорожский медицинский журнал. - 2007. - № 5. - С. 90-94.

Журавель Н.В. Особливості міжпівкульової нейропротекторної дії пірацетаму і фенібуту за даними морфометричного аналізу / Н.В. Журавель, В.Й. Мамчур, І.Ф. Бєленічев // Одеський медичний журнал. - 2007. - №5. - С.13-18. (Особистий внесок здобувача: експериментальна робота, опис загального матеріалу, формулювання висновків, статистична обробка матеріалів).