Таким чином, виявлена залежність між даним спектром пристінкової мікрофлори апендикса, ексудату черевної порожнини, динамікою імунологічних показників, формами ГА і виникненням післяопераційних гнійно-запальних ускладнень.

Аналіз вивчення стандартного вегетативного тесту організму (взаємовідношення парасимпатичного і симпатичного відділів вегетативної нервової системи) у 144 хворих на ГЗОЧП до операції показав виражену перевагу парасимпатикотонії: при ГА - у 62,5 %, ПВ - у 75 % та ЗК - у 87,5 %. Стан відносної рівноваги визначався при ГА - у 33,75 %, ПВ - у 21,87 %, ЗК - у 9,37 %. Стан симпатикотонії визначався при вказаних захворюваннях у 3,75 %, 3,13 %, 3,13 % відповідно. Аналогічні дослідження в контрольній групі у 50 здорових осіб порівняно з хворими на ГЗОЧП наведені в таблиці 1, з якої видно, що парасимпатикотонія переважала при ГА у 3,5 разів, ПВ - у 4,2, ЗК - у 4,9 рази; стан відносної рівноваги відзначався менше при ГА у 2,25, ПВ - у 3,5, ЗК - у 8,1 разів, а стан симпатикотонії відповідно у 1,6, 1,9, 1,9 разів до контрольної групи.

Таблиця 1 Загальні дані стану ВНС у хворих на ГЗОЧП до операції

К* - контрольна група

Середні значення коефіцієнта "К", який характеризує стан активності пара- та симпатичного відділів ВНС також свідчили про те, що стан ВНС у всіх групах хворих знаходиться в зоні вираженої парасимпатикотонії. Особливо показова група пацієнтів з ускладненнями ГЗОЧП у вигляді розлитого та дифузного перитоніту статистично достовірно відрізнялися від "К" контрольної групи (табл. 2). Найнижчий показник "К" (0,76 ± 0,02) у хворих з ускладненням перитонітом та на ЗК (0,79 ± 0,02), які статистично достовірно (р<0,05; р <0,001) відрізняялися навіть від середнього коефіцієнта хворих на ГА (0,84 ± 0,01) та ПВ (0,81 ± 0,02).

З деструктивними патоморфологічними змінами в апендиксі парасимпатикотонія зростала з 16,67 % (простий ГА) до 78,57 % (гангренозний ГА), симпатикотонія - з 0 % до 7,14 %, тоді як стан відносної рівноваги зменшувався з 83,33 % до 14,29 % відповідно. Значення коефіцієнта "К" достовірно (р<0,05) відрізнялися як між різними формами ГА, так і особливо (р < 0,001) щодо контрольної групи.

Цікавим виявилося те, що в період активізації гелео- та геомагнітної активності переважали (62 %) хворі у стані значної парасимпатикотонії.

Таблиця 2 Середні значення коефіцієнта "К" у групах ГЗОЧП до операції

*- хворі в досліджених групах з розлитим та дифузним перитонітом

Для визначення впливу гнійно-запального процесу на стан ВНС ми провели аналогічні дослідження з визначенням коефіцієнта "К" у 32 хворих (група порівняння) на гострі гнійно-запальні захворювання (ГГЗЗ) інших локалізацій (фурункули, карбункули, флегмони м'яких тканин, нагноєння операційної рани, лігатурні абсцеси, лігатурні нориці, інфільтрати операційної рани). Отримані дані були порівняні з показниками у хворих на ГЗОЧП. Результати порівняння свідчили про те, що у хворих на ГГЗЗ також переважала парасимпатикотонія (90,63 %), відносна рівновага відзначалася у 9,37 %, симпатикотонія взагалі була відсутня. У порівнянні з контрольною групою у хворих на ГГЗЗ парасимпатикотонія переважала в 5 разів, відносна рівновага - рідше, як при ЗК. При порівнянні групи хворих на ГГЗЗ з пацієнтами на ГЗОЧП встановлено, що парасимпатикотонія при ГГЗЗ переважала ГА - в 1,45, ПВ - в 1,2, ЗК - в 1,04 разів. Ступінь порушення ВНС у вигляді значної парасимпатикотонії при ГГЗЗ і ГЗОЧП з розлитим та дифузним перитонітом за значеннями коефіцієнта "К" (0,77 ± 0,02 і 0,76 ± 0,02) практично не відрізнявся (р>0,05).

Отримані дані свідчать про те, що при наявності гнійно-запального процесу в організмі, незалежно від локалізації, відзначалися порушення ВНС у бік розвитку парасимпатикотонії, ступінь якої залежить від розповсюдженості запального процесу. Результати дослідження підтверджуються клінічними проявами порушення ВНС: слабість, підвищена пітливість, сонливість, пасивність, блідість обличчя з ознаками певного акроціанозу, гіпотонія, поверхневе часте дихання, постійні ниючий біль та інше.

Виявлені порушення ВНС у хворих на ГЗОЧП і ГГЗЗ зумовили необхідність проаналізувати ефективність її корекції біофізичними методами. Для засобів корекції, як складової стандартних методів лікування, у післяопераційний період були застосовані: зональна біогальванізація без використання зовнішніх джерел струму (за проф. В.Г. Макацем), сучасні біофізичні методи: фототерапія некогерентним світлом апаратом "Біоптрон", віброакустична терапія ділянки післяопераційної рани апаратом "Вітафон", надвенне інфрачервоне опромінення крові апаратом "Геска"; комплекс зональної біогальванізації і біофізичних методів.

При корекції ВНС з використанням зональної біогальванізації у хворих на ГА з різним ступенем парасимпатикотонії стан рівноваги статистично достовірно (чІ=14,03; р<1 %) зростав: на першу добу відзначався у 36,11 %, на третю - у 43,18 %, на п'яту - у 54,55 %, на сьому - у 78,28 % пацієнтів і статистично достовірно (р<0,05 - 0,001) вищий показників контрольної групи без корекції (25 %, 9,38 %, 18,75 %, 15,62 % відповідно) незалежно від статі та вікових категорій. Показники коефіцієнта "К" (табл. 3) після корекції вже з першої доби урівноважувалися порівняно з показниками до корекції (р<0,01-0,001) і протягом 3-7 діб знаходилися в зоні рівноваги (0,95- 0,96), а в контрольній групі без корекції - коливалися в межах 0,9 - 0,93 (зона функціональної компенсації парасимпатикотонії) (р<0,05; Р<0,001). У разі виникнення запального процесу в післяопераційних ранах (5-7 доба) відзначалася зміна значень коефіцієнта "К" у напрямку парасимпатикотонії, в міру ліквідації ускладнень його значення спрямовувалися в бік відносної рівноваги.

У хворих на ПВ з різним ступенем парасимпатикотонії при корекції стан рівноваги ВНС статистично достовірно зростав: на першу добу спостерігався у 23,05 %, на третю - у 35,56 %, на п'яту - у 59,7 %, на сьому - у 95 % пацієнтів (чІ=11,72; р<1 %), незалежно від статі та вікових категорій. Показники коефіцієнта "К" (табл. 3) після корекції вже з першої доби достовірно відрізнялися від показників до корекції (р<0,05; р<0,001) і протягом 3 - 7 діб знаходилися в зоні рівноваги (0,95 - 0,98).

У хворих на ЗК з різним ступенем парасимпатикотонії при корекції стан рівноваги ВНС статистично достовірно зростав: на першу добу спостерігався у 45,67 % пацієнтів, на третю - у 49,36 %, на п'яту - у 69,23 %, на сьому - у 77,18 % (чІ=9,4; р<5 %), незалежно від статі та вікових категорій. Показники коефіцієнта "К" (табл. 3) після корекції вже з першої доби (окрім п'ятої) достовірно (р<0,05-0,001) відрізнялися від показників до корекції і протягом 5-7 діб знаходилися в зоні рівноваги (0,96-0,99).

Застосування зональної біогальванізації, як складової традиційного післяопераційного лікування, дозволяє вже з перших днів після операції суттєво урівноважувати стан ВНС. У той час, як на фоні тільки традиційних методів стан ВНС стабілізувався на сьому добу і лише до показників функціональної компенсації парасимпатикотонії.

При застосуванні апаратних методів корекції ВНС, незалежно від їх виду у хворих на ГА з різним ступенем парасимпатикотонії, стан рівноваги статистично достовірно (чІ = 18,31; Р<0,1 %) прогресував: на першу добу відзначався - у 41,48 %, на третю - у 64,67 %, на п'яту - у 77,4 %, на сьому - у 89,05 % пацієнтів, незалежно від статі та вікових категорій. Показники коефіцієнта "К" після корекції вже в перші дні статистично достовірно відрізнялися від показників до корекції (р<0,05 - 0,001) і протягом 3-7 діб знаходилися в зоні рівноваги (0,95-1,0), а в контрольній групі пацієнтів без корекції - коливалися в межах 0,9- 0,91 (зона функціональної компенсації парасимпатикотонії) (р<0,05 - 0,001).

Під час корекції ВНС з використанням комплексу біофізичних методів у хворих на ГА з різним ступенем парасимпатикотонії спостерігалося статистично достовірне (чІ=9,08; р<5 %) збільшення стану рівноваги на першу добу - у 39,29 %, на третю - у 34,07 %, на п'яту - у 59,34 %, на сьому - у 65,19 % пацієнтів, що також статистично достовірно (р<0,05-0,001) вище показників контрольної групи без корекції (25 %, 9,38 %, 18,75 %, 15,62 % відповідно), незалежно від статі та вікових категорій. Показники коефіцієнта "К" (табл. 3) при корекції вже з першої доби статистично достовірно відрізнялися від показників до корекції (р<0,05-0,001) і протягом 3-7 доби знаходилися в зоні рівноваги (0,95-0,96), а в контрольній групі без корекції - коливалися в межах 0,9-0,91 (зона функціональної компенсації парасимпатикотонії) (р<0,05-0,001).

Таблиця 3 Порівняльний аналіз середніх значень коефіцієнта "К" у хворих на ГЗОЧП після корекції різними біофізичними методами ГА

ПВ

ЗК

У хворих на ПВ з різним ступенем парасимпатикотонії при корекції стан рівноваги ВНС на першу добу статистично достовірно (чІ=9,34, р<5 %) прогресував - у 51,67 %, на третю - у 60 %, на п'яту - у 91,67 %, на сьому - у 86,67 % пацієнтів, незалежно від статі та вікових категорій. Показники коефіцієнта "К" після корекції вже з першої доби статистично достовірно відрізнялися від показників до корекції (р<0,05; р<0,001) і протягом 1-7 доби знаходилися в зоні рівноваги (0,95- 0,98).

У хворих на ЗК з різним ступенем парасимпатикотонії при корекції стан рівноваги ВНС статистично достовірно (чІ=23,58; р<0,1 %) зростав: на першу добу - у 31 % пацієнтів, на третю - у 63,25 %, на п'яту - у 84,83 %, на сьому - у 78,68 %, незалежно від статі та вікових категорій. Показники коефіцієнта "К" після корекції вже з першої доби статистично достовірно (р<0,05 - 0,001) відрізнялися від показників до корекції, а протягом 5 - 7 доби знаходилися в зоні рівноваги (0,98 - 0,99) (табл. 3).

Для порівняння з хворими на ГЗОЧП проведено дослідження впливу комплексу біофізичних методів в якості складової традиційного лікування на стан ВНС у 32 хворих на ГГЗЗ, у тому числі і з гнійно-запальними ускладненнями післяопераційних ран передньої черевної стінки різних локалізацій, а також у 31 хворого на ГГЗЗ, яким у післяопераційному періоді проводили тільки традиційне лікування. Результати дослідження довели, що у хворих на ГГЗЗ з різними ступенями парасимпатикотонії при корекції стан рівноваги ВНС статистично достовірно (чІ=22,82; р<0,1%) зростав: на першу добу відзначався у 25 % пацієнтів, на третю - у 28,13 %, на п'яту - у 53,13 %, на сьому - у 68,75 % і статистично достовірно (р<0,05-0,001) вище показників у групі без корекції (0 %, 9,68 %, 12,19 %, 22,58 % відповідно), незалежно від статі та вікових категорій. Показники коефіцієнта "К" після корекції (0,90-0,98 протягом 1-7 діб) вже з першої доби статистично достовірно відрізнялися від показників до корекції (0,77-0,90 відповідно) (р<0,05 - 0,01) і протягом 5-7 діб знаходилися в зоні рівноваги (0,96 - 0,98), у контрольній групі без корекції - коливалися в межах 0,79 - 0,91 (зона значної функціональної компенсації парасимпатикотонії) (р<0,05).

Поряд з даними стану ВНС результати аналізу динаміки адаптаційних реакцій і Л/С коефіцієнта у хворих на ГЗОЧП до операції і протягом перших трьох діб після операції з традиційними методами лікування показали перевагу несприятливих адаптаційних реакцій (60±6,9-68,6±5,5 %) над сприятливими (31,4±5,5-40±6,9 %) (р<0,05-0,01), низькі показники Л/С коефіцієнта (0,27±0,03-0,31±0,04), порівняно з нормою (0,45-0,5) (р<0,05) та їх повільну нормалізацію на 5 - 7 добу після операції. Аналогічні зміни показників були отримані з високим ступенем достовірності (р<0,001) як до (адаптаційні реакції: 90,63±5,1 і 9,37±5,1 %; Л/С коефіцієнт: 0,21±0,03 відповідно), так і після операції (84,38±6,4 і 15,62±6,4 %; Л/С: 0,23±0,03 відповідно, р<0,001) і у хворих на ГГЗЗ м'яких тканин інших локалізацій з традиційним лікуванням. Одержані дані свідчать про пригнічення цих показників опірності організму при наявності гнійно-запального процесу, незалежно від локалізації вогнища.

При застосуванні біофізичних засобів корекції стану ВНС у перші три доби після операції у хворих на ГА, ПВ (65,16±3,8 і 69,2±12,8 % відповідно) відзначалося поліпшення (р<0,05-0,001), а на ЗК (60±8,9 %) - тенденція до покращення (р>0,05) показників пригніченої опірності організму в бік сприятливих адаптаційних реакцій. Після трьох діб відзначалася стабільна (ГА - 91,61±2,2; ПВ - 76,9±11,7; ЗК - 83,33±6,8 %) перевага сприятливих адаптаційних реакцій над несприятливими (8,39±2,2; 23,1±11,7; 16,67±6,8 відповідно) (р<0,05-0,001) і нормалізація Л/С коефіцієнта (0,49±0,02; 0,50±0,05; 0,49±0,05) у всіх групах хворих.

У групі порівняння (хворі на ГГЗЗ м'яких тканин інших локалізацій) під час застосування комплексу біофізичних методів корекції стану ВНС, як складової традиційного лікування, спостерігалася перевага (р<0,001) сприятливих реакцій (75±7,6-93,75±4,3 %) над несприятливими (25±7,6-6,25±4,3 %) як до трьох, так і після трьох діб післяопераційного періоду.

Одержані дані свідчать про те, що біофізичні методи в комплексі з традиційним післяопераційним лікуванням сприяють стимуляції і нормалізації досліджуваних показників опірності організму при ГЗОЧП і ГГЗЗ вже з перших днів після операції і до моменту виписки пацієнтів зі стаціонару.

Отримані дані динаміки стану ВНС на фоні застосування біофізичних методів відповідають клінічним проявам одужання хворих: зникнення пітливості, загальної активізації пацієнтів, нормалізація частоти дихання, пульсу, артеріального тиску, блідо-рожеве забарвлення слизових оболонок і шкіри.

Враховуючи те, що сучасні методи УЗД дозволяють проводити дослідження м'яких тканин, у тому числі й відслідковувати загоєння операційних ран, ми застосували розроблений спосіб УЗ дослідження (патент України №15112, від 15.08.2003) динаміки стану післяопераційних лапаратомних ран різної локалізації з традиційними і запропонованим способами їх зашивання.

В якості контролю (група К) за допомогою УЗ була досліджена будова різних ділянок передньої черевної стінки, а саме апоневрозу, у неоперованих хворих, яка мала вигляд однорідної безперервної ехопозитивної структури зі значенням ІА верхньо-серединної лінії - 40,9±0,37, нижньо-серединної лінії - 40,9±0,37, правого зовнішнього косого м'яза - 40,8±0,39 одиниць без достовірної різниці (р>0,05) у статевих і вікових ознаках.

У групі А (хворі з традиційним надапоневротичним розташуванням вузликів лігатур) ультразвукова будова ділянки передньої черевної стінки в зоні післяопераційного шва мала вигляд ехопозитивної лінії, яка переривалася гіпоехогенними зонами набряку (мал. 2. А, С) зі зниженими в цих ділянках значеннями ІА: верхньо-серединної лінії до 24,8±0,31, нижньо-серединної лінії - 25,1±0,23, правого зовнішнього косого м'яза - 25,6±0,24 одиниць, які статистично достовірно (р<0,001) відрізнялися від значень ІА в групі К. У віддаленому періоді (1-2 роки) показники ІА коливалися в межах 24,2-28,3 одиниць і не досягали значень контрольної групи.

У хворих групи В з новим запропонованим способом зашивання рани (міжм'язово-субапоневротичним розташуванням вузликів лігатур) ультразвукова будова ділянки апоневрозу передньої черевної стінки в зоні післяопераційного шва мала вигляд досить однорідної безперервної ехопозитивної структури (мал. 2. В, D, апоневроз позначений стрілками), а відповідні значення ІА верхньо-серединної лінії - 39,7±0,29, нижньо-серединної лінії - 39,8±0,27, правого зовнішнього косого м'яза живота - 39,9±0,25 одиниць (без достовірної різниці у статевих і вікових ознаках), що з великою статистичною достовірністю (р<0,001) відрізнялися від таких у пацієнтів групи А з надапоневротичним розташуванням вузликів лігатур і статистично не відрізнялися (р>0,05) від значень у контрольній групі. У віддаленому періоді (1-2 роки) показники ІА коливалися в межах 40,3-45,2 одиниць, що практично відповідало показникам контрольної групи неоперованих осіб.

Отримані дані свідчать про те, що запропонований спосіб зашивання післяопераційних ран наближає ультразвукову структуру передньої черевної стінки до не оперованої з відсутністю зон набряку навколо вузликів лігатур апоневрозу, які можуть сприяти запальному процесу.

Включення біофізичних методів корекції стану ВНС в комплекс традиційного післяопераційного лікування вже з перших діб сприяло гармонізації функціональної рівноваги парасимпатичної та симпатичної вегетативної нервової системи і адаптаційних реакцій організму, що позитивно впливало на перебіг післяопераційного періоду та загоєння операційних ран.

У 268 хворих на ГЗОЧП, з них: 161 (60,08 %) - на ГА, 45 (16,79 %) - на ПВ, 62 (23,13 %) - на ЗК, у післяопераційний період застосували біофізичні методи для профілактики виникнення післяопераційних гнійно-запальних ускладнень шляхом корекції порушень стану ВНС: зональну біогальванізацію операційної рани без використання зовнішніх джерел струму, фототерапію післяопераційної рани некогерентним світлом апаратом "Біоптрон", віброакустичну терапію зони післяопераційної рани апаратом "Вітафон", надвенне інфрачервоне опромінення крові апаратом "Геска" та комплекс вище перерахованих засобів за відповідною схемою.

Для визначення ефективності застосування запропонованих біофізичних методів у післяопераційний період та нового міжм'язово-субапоневротичного способу зашивання операційних ран передньої черевної стінки нами проведений порівняльний з традиційними схемами післяопераційного лікування (без використання вищезазначених методів) аналіз частоти виникнення і структури гнійно-запальних ускладнень в післяопераційних ранах у хворих на ГЗОЧП. Отримані результати представлені в таблиці 4.

Наведені дані свідчать про те, що після традиційних методів зашивання операційних ран з надапоневротичним розташуванням вузликів лігатур і без застосування біофізичних методів корекції ВНС у післяопераційний період (1198 хворих) гнійно-септичні ускладнення в лапаратомних ранах різної локалізації визначалися у 60 (5,01 %) пацієнтів, серед яких нагноєння післяопераційної рани - у 34 (2,84 %) (при ГА - 2,41 %, ПВ - 5,66 %, ЗК - 5,56 %), інфільтрат післяопераційної рани - у 10 (0,83 %) (при ГА - 0,77 %, ПВ - 3,77 %), лігатурні нориці - у 10 (0,83 %) (при ГА - 0,58 %, ПВ - 3,77 %, ЗК - 1,85 %), субапоневротичні абсцеси післяопераційних ран - у 4 (0,33 % при ГА); флегмони передньої черевної стінки - у 2 (0,17 % при ЗК).

У групі хворих, яким після операції застосовували біофізичні засоби корекції ВНС (268 хворих), гнійно-септичні ускладнення з боку лапаратомних ран різної локалізації відзначалися у 3 (1,12 %), що у 4,5 разів було менше, порівняно з традиційними методами лікування (5,01 %) (р<0,001), у тому числі при ГА - у 3,4, ПВ - не спостерігалися, ЗК - у 5,7 разів (р<0,001).

Після застосування тільки запропонованого міжм'язово-субапоневротичного шва (189 хворих) гнійно-септичні ускладнення у лапаратомних ранах різної локалізації відзначалися у 2 (1,06 %) пацієнтів, що в 4,7 разів було менше порівняно з традиційним (надапоневротичним розташуванням вузликів лігатур) способом зашивання (5,01 %) (р<0,001) і практично не відрізнялися (р>0,05) від групи хворих (1,12 %), яким застосовували біофізичні методи корекції ВНС.

Таблиця 4 Частота гнійно-запальних ускладнень післяопераційних ран з різними методами лікування після операції (2002-2006 р.)

р*-**<0,001; р*-***<0,001; р**-***>0,05.

Таким чином, застосування як біофізичних засобів корекції функціональної рівноваги парасимпатичної та симпатичної вегетативної нервової системи і адаптаційних реакцій організму в комплексі традиційного лікування після операції, так і запропонованого нового способу зашивання операційних ран з міжм'язово-субапоневротичним розташуванням вузликів лігатур сприяє поліпшенню загоєння операційних ран і статистично достовірно знижує відсоток гнійно-запальних ускладнень.

Висновки

Дисертаційна робота містить новий підхід до вирішення актуальної наукової проблеми поліпшення результатів хірургічного лікування хворих на ГЗОЧП та їх ускладнень шляхом вивчення впливу природних чинників (коливання гелеоактивності і геомагнітних бурь) на частоту і особливості захворювань, стану ВНС і адаптаційних реакцій в до- та післяопераційний періоди, взаємозв'язку асоціацій мікроорганізмів і локальних механізмів захисту слизової оболонки кишечника, розробки нового способу зашивання післяопераційних лапаратомних ран, застосування удосконалених біофізичних методів для корекції порушень стану ВНС, для більш сприятливого перебігу післяопераційного періоду та загоєння ран.

1. Використання багатомірного дисперсійного моделювання (модель Холта) дозволило виявити основні фактори ризику і прогностичну математичну закономірність виникнення та структуру досліджених ГЗОЧП, яка в подальших дослідженнях підтвердилася зростанням ПВ, ЗК, ШКК.

2. Частота гнійно-запальних ускладнень лапаратомних ран різних локалізацій при ГЗОЧП з традиційними методами лікування в післяопераційний період залежно від захворювання коливається від 4,26 % (ГА) до 14,78 % (ПВ). У структурі ускладнень спостерігаються нагноєння (1,64-7,83 %), лігатурні нориці (0,75-3,48 %), інфільтрати (0,67-2,61 %), субапоневротичні абсцеси (0,4-0,87 %).

3. На фоні підвищеної гелео- та геомагнітної активності та їх поєднання, порівняно зі спокійним періодом щоденна госпіталізація хворих на ГЗОЧП взагалі зросла у 1,4 разів, у тому числі ГА - у 1,9; ПВ - у 7,3; ЗК - у 2,1 разів, хворі на ГХ, ГП, ГКН - без суттєвої динаміки. Питома вага пацієнтів старше 61 р. у вказані періоди зросла у 2,1 разів, деструктивні форми ГА та гнійно-запальні ускладнення ГЗОЧП - у 1,42 разів (23,7 - 16,7 %).

4. Окремі метеофактори у вигляді добового коливання атмосферного тиску, вологості, температури повітря статистично достовірно (р>0,05) не впливали на частоту та структуру ГЗОЧП.

5. З розвитком запалення в стінці апендикса збільшувалася кількість і спектр пристінкової мікрофлори за рахунок асоціацій бактероїдів з E.coli, патогенними стафілококами. Показники місцевого імунітету стінки апендикса (sIgA та лізоциму) прогресивно знижувалися до повного зникнення при гангренозних змінах, що створювало сприятливі умови для транслокації мікроорганізмів у черевну порожнину, тому в ексудаті останньої домінували асоціації бактероїдів із золотистим стафілококом, фекальним стрептококом. Виявлена закономірність пояснює виникнення гнійно-запальних ускладнень як в черевній порожнині, так і в післяопераційних лапаратомних ранах.

6. При ГЗОЧП і ГГЗЗ м'яких тканин різної локалізації відзначалося значне порушення рівноваги парасимпатичного і симпатичного відділів ВНС у бік розвитку парасимпатикотонії: у хворих на ГА у 62,5 %, на ПВ у 75%, на ЗК у 87,5 %, а показники адаптаційних реакцій у 55-70 % свідчили про їх пригнічення, ступені виразності яких залежало від тяжкості патоморфологічних змін в органах черевної порожнини та розповсюдженості запального процесу, що, безумовно, ускладнює перебіг післяопераційного періоду.

7. При використанні запропонованих біофізичних методів (зональна біогальванізація, некогерентне світло, віброакустичний вплив, надвенне інфрачервоне опромінення крові та їх комплекс) корекції ВНС на 1, 3, 5, 7 доби після операції вже на першу добу у 25-50 %, на сьому - у 60-100 % нормалізувався та стабілізувався стан ВНС і адаптаційних реакцій. У традиційному післяопераційному лікуванні без використання запропонованих засобів показники нормалізації протягом 1-7 діб після операції коливалися в межах 9 - 25 %. За рахунок корекції спостерігався сприятливий клінічний перебіг післяопераційного періоду.

8. Запропонований новий спосіб зашивання операційних ран з міжм'язово-субапоневротичним розташуванням вузликів лігатур сприяє зниженню гнійно-запальних ускладнень в лапаротомних ранах різної локалізації у 4,7 разів (5,01 % - при традиційному та 1,06 % - при запропонованому, р<0,001) за рахунок відсутності зон набряку навколо вузлика у його міжм'язовому субапоневротичному розташуванні.

9. Розроблений новий спосіб УЗД післяопераційної рани без додаткової її зовнішньої мікробної контамінації дозволяє ефективно у динаміці контролювати процес загоєння ран шляхом визначення імпедансу апоневроза і виявлення потенційних вогнищ запалення навколо лігатур у ранній, пізній та віддалений післяопераційний періоди.

10. Застосування нового міжм'язово-субапоневротичного способу зашивання операційної рани і біофізичних методів, як складової традиційного післяопераційного лікування у хворих на ГЗЧОП, дозволяє в 4,5-4,7 разів (р<0,001) знизити гнійно-запальні ускладнення в післяопераційних лапаратомних ранах.

Практичні рекомендації

1.Отримані дані впливу природних факторів на частоту і особливості ГЗОЧП свідчать про оптимізацію планування та підвищення матеріально-технічного забезпечення ургентних бригад хірургів у періоди активізації гелео- та геомагнітного фону.

2. Виявлені дані про стан ВНС та адаптаційних реакцій у хворих на ГЗОЧП у вигляді переваги парасимпатикотонії і зниження адаптаційних реакцій потребують проведення способів їх корекції.

3. Запропоновані сучасні біофізичні методи (зональна біогальванізація, віброакустична дія на післяопераційну рану апаратом "Вітафон", опромінення післяопераційної рани під час зашивання і наступних перев'язках апаратом "Біоптрон", надвенне опромінення крові інфрачервоним світлом апаратом "Геска" та комплекс цих методів) прості у виконанні, відносно дешеві, не потребують додаткового великого матеріально-технічного забезпечення можуть широко застосовуватися як у палатах з лежачими хворими, так і у фізіотерапевтичних відділеннях, широкопрофільних лікарнях. Їх застосування у хірургічних хворих на 1, 3, 5 та 7 доби після операції дозволить значно знизити відсоток гнійно-запальних ускладнень в післяопераційних ранах.

4. Використання у післяопераційний період простої і доступної зональної біогальванізації, яка не потребує зовнішніх джерел електричного струму, дає можливість використання її у польових умовах, а також комплексу біофізичних апаратних методів ("Біоптрон", "Вітафон", "Геска"), які поряд з їх безпосереднім позитивним впливом на тканини викликають нормалізацію стану вегетативної нервової системи, підвищення опірності організму, дозволять значно підвищити ефективність традиційних методів лікування і профілактики післяопераційних гнійно-запальних ускладнень у хворих на гострі захворювання органів черевної порожнини.

5. Розроблений новий спосіб зашивання післяопераційної рани з міжм'язово-субапоневротичним розташуванням вузликів лігатур на різних ділянках передньої черевної стінки створює найбільш сприятливі умови загоєння післяопераційних ран без гнійно-запальних ускладнень, простий у виконанні, не потребує додаткового матеріального та інструментального забезпечення, може бути використаний кожним хірургом.

6. Новий спосіб УЗД післяопераційної рани без додаткової ії зовнішньої мікробної контамінації дозволить лікарям стаціонару контролювати динаміку процесу загоєння ран у ранньому та пізньому післяопераційному періодах, а поліклінічним та сімейним лікарям - у віддаленому, для раннього виявлення осередків можливих гнійно-запальних ускладнень та їх профілактики.

Практичні рекомендації можуть бути використані у хірургічних відділеннях багатопрофільних лікарень.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Жученко О.П. Гостра хірургічна інфекція / О.П. Жученко, П.С. Шевня, О.О. Вільцанюк // Загальна хірургія; За ред. С.П. Жученка, М.Д. Желіби, С.Д. Хіміча. - К.: "Здоров'я", 1999. - С. 315-374.(Дисертантом зроблений добір матеріалу і написання глави підручника про гострі гнійні хірургічні захворювання).

2. Жученко О.П. Часовий аналіз динаміки частоти гострого апендициту за 6 років (1987-1992) // Вісн. Вінницького держ. мед. ун-ту. - 1997. - Т.1, №2. - С. 95.

3. Жученко О.П. Часовий аналіз трапляємості кил за 6 років (1987-1992 роки.) // Вісн. Вінницького держ. мед. ун-ту. - 1998. - Т.2, №1. - С. 110-111.

4. Жученко О.П. Аналіз основних чинників ризику деструктивних форм апендициту за матеріалами ургентної клініки м. Вінниці (1987-1992 роки.) // Вісн. Вінницького держ. мед. ун-ту. - 1998. - Т.2, №2. - С. 404-405.

5. Жученко О.П. Актуальність профілактики ускладнень та реабілітації хворих з ургентною хірургічною патологією після операції в умовах сучасної антибіотикотерапії // Вісн. Вінницького держ. мед. ун-ту. - 1999. -Т.3, №1. - С. 81-83.

6. Жученко О.П. Дослідження основних клініко-анамнестичних чинників ризику виникнення шлунково-кишкових кровотеч (ШКК) // Вісн. Вінницького держ. мед. ун-ту. - 1999. - Т.3, №2. - С. 354-355.

7. Жученко О.П. Стан опірності та реактивності організму у хворих з ургентною хірургічною патологією в до- та післяопераційному періоді // Вісн. Вінницького держ. мед. ун-ту. - 2000. - Т.4, №2. - С. 467-469.

8. Жученко О.П. Досвід застосування поляризованого світла в післяопераційному періоді у хворих з ургентною хірургічною патологією // Вісн. Вінницького держ. мед. ун-ту. - 2000. - Т.4, №1. - С. 102-103.

9. Жученко О.П. Прогностична динаміка основних невідкладних хірургічних захворювань за 13 років та її соціально-медична значущість // Клінічна хірургія. - 2001. - №1. - С. 48-49.

10. Мазорчук Б.Ф. Сучасні проблеми антибактеріальної терапії та профілактики гнійно-запальних ускладнень в акушерстві, гінекології, хірургії, шляхи її вирішення / Б.Ф. Мазорчук, П.Г. Жученко, О.П. Жученко, А.В. Полторак, Г.В. Чайка // Вісник наукових досліджень. - 2002. - №2. - С.74-76. (Дисертантом зроблений добір матеріалу з хірургічного профілю, його аналіз, висновки та участь в оформленні статті).

11. Жученко О.П. Роль клініко-анамнестичних факторів ризику, їх патогенетичне та профілактичне значення у невідкладній хірургії // Клінічна хірургія. - 2002. -№7. - С. 53-54.

12. Жученко О.П. Застосування сучасних комплементарних (немедикаментозних) засобів профілактики та лікування гнійно-запальних ускладнень в післяопераційному періоді у хворих з ургентною хірургічною патологією // Вісн. Вінницького нац. мед. ун-ту. - 2004. - Т.8, №2. - С. 508-510.

13. Жученко О.П. Роль ентеропатогенної інфекції, локального імунітету та аутосенсібілізації в патогенезі гострих хірургічних захворювань черевної порожнини на прикладі гострого апендициту // Клінічна хірургія. - 2004. - №8. - С. 19-21.

14. Жученко О.П. Нова технологія зашивання операційної рани як профілактика гнійно-запальних ускладнень при невідкладних хірургічних захворюваннях органів черевної порожнини // Клінічна хірургія. - 2004. - №9. - С. 13-14.

15. Жученко О.П. Поетапна реабілітація хворих з ургентною хірургічною патологією після операції // Вісник Української медичної стоматологічної академії. - 2005. - Т.5, Вип. 1(9). -С. 35-36.

16. Жученко О.П. Стан опірності, реактивності і адаптаційні реакції організму у хворих з ургентною хірургічною патологією (УХП) в до- та післяопераційному періоді // Вісн. Вінницького нац. мед. ун-ту. - 2005. - Т.9, №1. - С. 94-97.

17. Жученко О.П. Порівняльна оцінка нових методів профілактики гнійно-запальних ускладнень в післяопераційному періоді у хворих з невідкладною хірургічною патологією органів черевної порожнини // Biomedical and Biosocial Anthropology. - 2005. - №5. - С. 132-134.

18. Методика проведення ультразвукової діагностики у хворих з гнійно-запальними захворюваннями / О.П. Жученко, О.А. Вільцанюк, О.О. Вільцанюк, М.М. Рубан // Вісник морфології. - 2005. - Т.11, №2. - С. 337-338. (Дисертантом проведений добір матеріалу, його аналіз та оформлення статті).

19. Жученко О.П. Стан вегетативної нервової системи як показник адаптаційних реакцій у пацієнтів з гострими хірургічними захворюваннями до та після операції // Клінічна хірургія. - 2006. - №2. - С. 19-20.

20. Деклараційний патент на винахід №43710А (UA) 7 А 61N1/00. Спосіб профілактики післяопераційних ускладнень / Жученко О.П.; заявл. 21.05.2001; опубл. 17.12.2001, Бюл. № 11.

21. Деклараційний патент на винахід №59204А (UA) 7 А 61В 17/00. Спосіб ушивання післяопераційної рани / Жученко О.П.; заявл. 12.12.2002; опубл. 15.08.2003, Бюл. №8.

22. Деклараційний патент на винахід №15112 (UA) МПК (2006) А 61L 2/00. Спосіб проведення ультразвукового дослідження у хворих з контамінаційною інфекцією / Вільцанюк О.А., Жученко О.П., Рубан М.М., Вільцанюк О.О.; заявл. 14.12.2005; опубл. 15.06.2006, Бюл. №6. (Дисертантом розроблений та впроваджений спосіб).

23. Фомін П.Д. Метод профілактики гнійно-запальних ускладнень післяопераційної рани у оперованих хворих: Інформ. лист про нововведення в системі охорони здоров'я / П.Д. Фомін, О.П. Жученко; Укрмедпатентінформ. - К., 2006. - 3с. - [Вип. 3 з проблеми "Хірургія". Підстава: Рішення ПК "Хірургія". Протокол №9 від 12.05.2006р.] (Дисертантом зроблений підбір матеріалу, його аналіз, оформлення листа).

24. Вільцанюк О.А. Спосіб проведення ультразвукового дослідження у хворих з контамінаційною інфекцією: Інформ. лист про нововведення в системі охорони здоров'я / О.А. Вільцанюк, О.П. Жученко, О.О. Вільцанюк; Укрмедпатентінформ. - К., 2008. - 3с. - [Вип. 1 з проблеми "Хірургія". Підстава: Рішення ПК "Хірургія". Протокол №3 від 02.04.2008р.] (Дисертантом зроблений підбір матеріалу, його аналіз, участь в оформленні листа).

25. Жученко О.П. Результати застосування міжм'язово-субапоневротичного шва післяопераційної рани // Вісн. Вінницького нац. мед. ун-ту. - 2004. - Т.8, №1. - С. 119.

26. Жученко О.П. Про вплив тимчасової сезонності на частоту ургентної хірургічної патології // Актуальні питання хірургії органів черевної порожнини: Матеріали науково-практичної конференції з міжнародною участю. - м. Вінниця, 28-29 травня 1995 року. - Київ - Хмельницький - Вінниця. - С. 31-32.

27. Жученко О.П. Застосування біогальванізації в ургентній хірургії // Матеріали Х 111 об'єднаної наукової медико-технічної конференції з міжнародною участю: Тези доп. - Київ-Вінниця, 1995. - С. 9-10.

28. Жученко О.П. Біоритми і ургентна хірургічна патологія як соціально-медична проблема // Матеріали Х 1V об'єднаної наукової медико-технічної конференції з міжнародною участю: Тези доп. - Київ-Вінниця, 1996. - С. 23-24.

29. Жученко О.П. Біоенергетика і біокорекція в комплексному лікуванні післяопераційних хворих в ургентній хірургії // Наука и предпринимательство Материалы международного симпозиума. - г. Винница, 13-16 февраля 1996 года. - Вінниця-Львів, 1996. - С. 117.

30. Жученко О.П. Перспектива застосування біогальванізації і біофореза лікувальних речовин у післяопераційному періоді у хірургічних хворих // Приладобудування-96: Матеріали науково-технічної конференції з міжнародною участю. Частина II. - Вінниця-Судак, 1996. - С. 119.

31. Жученко О.П. Стан адаптаційних реакцій та їх прогностичне значення за даними клінічного аналізу крові в ургентних хірургічних хворих // Актуальні питання хірургії: Матеріали науково-практичної конференції з міжнародною участю. - м. Хмельницький, 17 грудня 1996 року. - Київ-Хмельницький-Вінниця, 1996. - С. 71.

32. Жученко О.П. Перспективи визначення стану функціонально-енергетичної рівноваги у хворих в післяопераційному періоді в ургентній хірургічній клініці // Приладобудування-97: Збірник праць міжнародної науково-технічної конференції. Частина II. - Вінниця, 1997. - С. 321.

33. Жученко О.П. Застосування визначення адаптаційних реакцій як показників опору та реактивності організму у хірургічних хворих у навчальному процесі по загальній хірургії // Матеріали VI-ї Всеукраїнської конференції завкафедр загальних хірургій медичних вузів України. - м. Вінниця, 21-22 травня 1998 р. - Вінниця, 1998. - С. 25-26.

34. Жученко О.П. Сучасні методи реабілітації хворих після гнійних операцій в ургентній хірургії і гінекології / О.П. Жученко, Абу Гтейш Хелал // Актуальные проблемы курортологии и медицинской реабилитации: Сборник научных работ. - К.: Полиграфкнига, 1999. - С. 211 - 212. (Дисертантом зроблений підбір, аналіз і оформлення клінічного матеріалу по хірургічному профілю).

35. Ошовський І.Н. Хірургічна інфекція і сучасні антибактеріальні препарати / І.Н. Ошовський, М.Д. Желіба, О.П. Жученко // Матеріали VIII науково-практичної конференції співробітників кафедр загальної хірургії. - м. Вінниця, 15-16 листопада 2001 року. - Вінниця, 2001. - С. 101-102. (Дисертантом проведений клінічний аналіз даних, підготовка матеріалів до публікацйії).

36. Жученко П.Г. Проблеми гострого живота в акушерстві, гінекології та хірургії в практиці сімейного лікаря / П.Г. Жученко, Б.Ф. Мазорчук, О.П. Жученко, А.В. Полторак, Г.В. Чайка // Актуальні питання сімейної медицини: Сбірник наукових праць. - "Полісся". - Житомир, 2004.

Размещено на Allbest.ru