Размещено на http://www.allbest.ru/

Державна установа

”інститут травматології та ортопедії академії медичних наук України”

УДК 616.718.45-001.5?089.84:616?089.843

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Диференційоване застосування блокуючого інтрамедулярного остеосинтезу при лікуванні хворих із діафізарними переломами стегнової кістки

14.01.21 - травматологія та ортопедія

Луцишин вадим григорович

Київ - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в ДУ „Інститут травматології та ортопедії АМН України”.

Науковий керівник:

Доктор медичних наук Калашніков Андрій Валерійович, ДУ „Інститут травматології та ортопедії АМН України”, завідувач науково-організаційного відділу.

Офіційні опоненти:

Доктор медичних наук, професор Герасименко Сергій Іванович, ДУ „Інститут травматології та ортопедії АМН України”, заступник директора з науково-лікувальної роботи, керівник відділу захворювань суглобів у дорослих.

Доктор медичних наук, професор Анкін Микола Львович, Національна медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика, завідувач кафедрою травматології та ортопедії № 2.

Захист дисертації відбудеться “ 23“ грудня 2008 р. о 14⁰⁰ год на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.606.01 в ДУ „Інститут травматології та ортопедії АМН України” за адресою: 01601, м. Київ, вул. Воровського, 27.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці ДУ „Інститут травматології та ортопедії АМН України” за адресою: 01601МСП, м. Київ, вул. Воровського, 27.

Автореферат розісланий “ 20 “ листопада 2008 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Гук Ю.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

інтрамедулярний остеосинтез стегновий перелом

Актуальність теми. Вибір методу лікування діафізарних переломів стегнової кістки є одним з найважливіших питань, оскільки від цього значно залежить не тільки час зрощення перелому, але і відновлення функції кінцівки та поновлення працездатності потерпілого.

За даними аналізу показників травматизму та виходу на первинну інвалідність серед населення України (Г.В. Гайко, А.В. Калашніков, 2004, Г.В. Гайко, А.В. Калашніков, 2005; Г.В. Гайко, А.В. Калашніков, 2006; Г.В. Гайко, М.О. Корж, 2006; Г.В. Гайко, А.В. Калашніков, 2007) за останні роки зростають показники первинної інвалідності від травм, становлячи 7,9 на 10000 травмованих. При цьому у загальній кількості осіб, що вперше визнані інвалідами, 25% становить інвалідність та тривала непрацездатність, що викликані порушеннями зрощення кісткових уламків після переломів (цей показник вище, ніж у розвинених країнах у 3-4 рази).

Серед причин, що визначають функціональну недостатність кінцівки та інвалідність у хворих при ушкодженнях кінцівок та тазу перше місце займають анкілози та контрактури - 42 %, друге - дегенеративно- дистрофічні ураження суглобів - 20 %, третє місце - нейродистрофічні порушення в кінцівках - 17%, четверте місце - розлади репаративного остеогенезу, сповільнена консолідація і несправжні суглоби - у 12 % та травматичний остеомієліт - у 10 %. (Г.В. Гайко, 2000; Г.В. Гайко, 2004).

Для покращення стану здоров`я населення України є необхідним застосування принципово нових підходів з використанням малотравматичних методів стабільної фіксації кісткових уламків, які дозволили б уникнути іммобілізації оперованої кінцівки гіпсовою пов'язкою та з перших днів розпочати активні рухи в суглобах та дозоване навантаження (Н. Л. Анкин, 2001; Л.Н. Анкин, 2002).

Малоінвазивні методики стабільно-функціонального остеосинтезу та раннє функціональне лікування запобігають виникненню атрофії м'язів, контрактур суглобів, сприяють якнайшвидшій нормалізації кровопостачання пошкодженого сегмента кінцівки, що є вирішальними факторами в досягненні консолідації та відновленні функції кінцівки. На сьогодні в розвинутих країнах світу широко застосовуються технології блокуючого інтрамедулярного остеосинтезу (БІОС). Ці методики оперативного лікування переломів довгих кісток застосовуються в 60 - 70 % хворих (М.А. Абдулхабиров, 2003; С.Г. Гиршин, 2004; A. Alho, 1996). Перевагами даних методик є невеликі хірургічні доступи, зменшення травматичності оперативних втручань порівняно із застосуванням традиційного занурюючого остеосинтезу стандартними накістковими пластинами, більша жорсткість фіксації уламків та їх біомеханічна обґрунтованість (Рубленик І. М., 1998; Рубленик І. М., 2003; B.D. Browner, 1999; I. Kemp, 1985; K.-S. Leung, 2006).

Незважаючи на всю різноманітність даних літератури відносно застосування блокуючого інтрамедулярного остеосинтезу, на сьогоднішній день відсутні покази до застосування різних його видів, а саме -статичного, динамічного та компресійного при лікуванні хворих із діафізарними переломами стегнової кістки залежно від типу перелому (тобто, опосередковано, тяжкості травми). Досі не проведений порівняльний аналіз результатів та наслідків лікування хворих при застосуванні блокуючого інтрамедулярного остеосинтезу та інших видів остеосинтезу при переломах стегнової кістки.

Одним із стримуючих факторів при застосуванні блокуючого інтрамедулярного остеосинтезу є відсутність електронно-оптичних перетворювачів у лікувально-профілактичних закладах України, що ускладнює техніку виконання блокуючого інтрамедулярного остеосинтезу при лікуванні переломів стегнової кістки (Г.В. Гайко, А.В. Калашніков, 2008). Тому актуальним є розробка нових пристроїв для створення можливості виконання блокуючого інтрамедулярного остеосинтезу без обов`язкового застосування електронно-оптичного перетворювача.

До цього часу детально не розроблені основи післяопераційної реабілітації хворих після блокуючого інтрамедулярного остеосинтезу стегнової кістки залежно від типу фіксації системи кістка-імплантат (статичний, динамічний, компресійний) та антеградного або ретроградного введення стержня.

Тому актуальною є необхідність розробки технології застосування блокуючого інтрамедулярного остеосинтезу для оперативного лікування діафізарних переломів стегнової кістки, яка б включала розробку алгоритму диференційованого застосування інтрамедулярного блокуючого остеосинтезу металевими стержнями в залежності від тяжкості ушкоджень, удосконалення технології виконання блокуючого інтрамедулярного остеосинтезу із зменшенням необхідності застосування електронно-оптичного перетворювача, диференційоване проведення реабілітаційних заходів залежно від обраного типу фіксації системи кістка-імплантат.

Наведене обумовлює необхідність, важливість, та своєчасність вирішення науково-практичного завдання диференційованого застосування блокуючого інтрамедулярного остеосинтезу металевими стержнями при лікуванні хворих з діафізарними переломами стегнової кістки.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Матеріали дисертації є фрагментом закінченої планової НДР на тему „Розробити основи диференційованого застосування методів остеосинтезу для лікування діафізарних переломів довгих кісток”, № держреєстрації 0105U000180 що виконувалась у ДУ „Інститут травматології та ортопедії АМН України”, та НДР, виконання якої триває в цьому ж закладі: „Розробити показання та протипоказання, визначити ефективність блокуючого інтрамедулярного остеосинтезу при хірургічному лікуванні позасуглобових переломів кісток та розладів репаративного остеогенезу”, № держреєстрації 0108U000140. Дисертант є співвиконавцем цих тем.

Мета дослідження - покращити результати лікування хворих з діафізарними переломами стегнової кістки за рахунок диференційованого застосування блокуючого інтрамедулярного остеосинтезу.

Завдання дослідження:

1. Встановити рентгенологічні особливості репаративного остеогенезу після блокуючого інтрамедулярного остеосинтезу діафізарних переломів стегнової кістки.

2. Порівняти стан кровопостачання та кісткової тканини оперованої кінцівки у хворих із діафізарними переломами стегнової кістки при застосуванні блокуючого інтрамедулярного остеосинтезу та накісткового остеосинтезу пластинами.

3. Розробити клініко-діагностичний алгоритм диференційованого застосування блокуючого інтрамедулярного остеосинтезу залежно від тяжкості перелому стегнової кістки;

4. Удосконалити техніку операції блокуючого інтрамедулярного остеосинтезу при лікуванні хворих з діафізарними переломами стегнової кістки.

5. Удосконалити післяопераційну реабілітацію хворих після блокуючого інтрамедулярного остеосинтезу залежно від типу фіксації системи кістка-імплантат.

6. Визначити порівняльну ефективність застосування блокуючого інтрамедулярного остеосинтезу та інших методів лікування переломів стегнової кістки.

Об'єкт дослідження - діафізарні переломи стегнової кістки.

Предмет дослідження - репаративний остеогенез при переломах стегнової кістки за умов застосування блокуючого інтрамедулярного остеосинтезу; стан кровообігу та структурно-функціональний стан кісткової тканини ураженої кінцівки.

Методи дослідження - у роботі використовувались дані, отримані за допомогою клінічного, променевого (рентгенологічного, комп'ютерно-томографічного), сонографічного, допплерографічного, денситометричного, статистичного методів досліджень.

Наукова новизна одержаних результатів:

- встановлені особливості формування кісткової мозолі після блокуючого інтрамедулярного остеосинтезу кісткових уламків при діафізарних переломах стегнової кістки за даними клініко-рентгенологічних досліджень;

- вперше за допомогою допплерографічних та реовазографічних досліджень визначений стан кровопостачання оперованої кінцівки та вперше визначений стан кісткової тканини оперованої кінцівки за допомогою денситометричних досліджень у хворих з діафізарними переломами стегнової кістки при застосуванні блокуючого інтрамедулярного остеосинтезу та накісткового остеосинтезу пластинами;

- розроблений клініко-діагностичний алгоритм диференційованого застосування блокуючого інтрамедулярного остеосинтезу залежно від тяжкості перелому стегнової кістки;

- вдосконалено техніку операції блокуючого інтрамедулярного остеосинтезу при лікуванні хворих з діафізарними переломами стегнової кістки, розроблено спосіб виконання блокуючого інтрамедулярного остеосинтезу без обов`язкового застосування електронно-оптичного перетворювача;

- удосконалено програму післяопераційної реабілітації хворих після блокуючого інтрамедулярного остеосинтезу залежно від типу фіксації кісткових уламків;

- визначена порівняльна ефективність застосування блокуючого інтрамедулярного остеосинтезу та інших методів лікування переломів стегнової кістки.

Практичне значення отриманих результатів. Для покращення та підвищення ефективності результатів лікування хворих із переломами стегнової кістки розроблена технологія лікування хворих, яка включала створений клініко-діагностичний алгоритм, удосконалення техніки оперативних втручань та розробку програм реабілітації хворих в післяопераційному періоді.

Для додаткового покращення дистального блокування стержня розроблені „Спосіб дистального блокування інтрамедулярного стрижня” (Патент України на корисну модель № 27936 від 26.11.2007 р.) та „Пристрій для визначення місця дистального блокування інтрамедулярного стержня” (Патент України на корисну модель № 31877 від 25.04.08 р.). Використання розробок зменшує травматичність та тривалість оперативного втручання, а також променеве навантаження на медичний персонал та хворого, дає можливість виконання блокуючого інтрамедулярного остеосинтезу без обов`язкового використання електронно-оптичного перетворювача. Розроблений новий підхід до динамізації (заміна статичного типу фіксації кісткових уламків на динамічний) системи кістка-імплантат у післяопераційному періоді (Патент України на корисну модель № 26828 „Спосіб оптимізації міжуламкової компресії у хворих з діафізарними переломами довгих кісток”). Вчасно та правильно виконана динамізація системи кістка-імплантат при статичному типі блокування стержня дає змогу попередити деформацію дистальних блокуючих гвинтів та дозволяє створювати фізіологічну компресію в місці перелому без ризику деформації травмованого сегмента кінцівки.

Застосування нової технології лікування дозволило підвищити ефективність лікування хворих із діафізарними переломами стегнової кістки, а саме: збільшити на 18,3 % кількість добрих результатів лікування, скоротити в середньому на 2,7 діб строки перебування хворого в стаціонарі та скоротити в середньому на 7,8 тижнів терміни непрацездатності.

Особистий внесок здобувача. Автор дисертаційної роботи особисто провів аналіз літератури з досліджуваної проблеми та інформаційний пошук. Дисертант особисто здійснив обстеження хворих з використанням клінічних та рентгенологічних методів, особисто прооперував 102 хворих (80 %) хворих, вивчив віддалені результати лікування. Автор безпосередньо брав участь у розробці та впровадженні в практику технології лікування хворих із діафізарними переломами ? розробив клініко-діагностичний алгоритм, приймав участь у розробці удосконалень хірургічної техніки при виконанні блокуючого інтрамедулярного остеосинтезу. Спільно з фахівцями відповідних підрозділів виконав та проаналізував дані сонографічних, допплерографічних, реовазографічних денситометричних, досліджень, розробив систему післяопераційної реабілітації хворих.

Результати наукової роботи впроваджено в практику клініки травматології та ортопедії дорослих ДУ “Інститут травматології та ортопедії АМН України”, Республіканського НДІ реабілітації інвалідів, ортопедо-травматологічного відділення Вінницької обласної клінічної лікарні ім. М.І. Пирогова, Житомирської та Хмельницької обласних лікарень.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати роботи викладено на Першій міжнародній науково-практичній конференції „Досвід застосування інтрамедулярного блокуючого остеосинтезу” (Київ, 2006), науково-практичній конференції з міжнародною участю „Реконструктивно-відновні методи в травматології та ортопедії”, міжобласній науково-практичній конференції з проблем остеосинтезу довгих кісток (Кременчуг, 2007); науково-практичній конференції з міжнародною участю „Нове в травматології та ортопедії (Ужгород, 2007); науково-практичній конференції з міжнародною участю „Хірургічне лікування, медична реабілітація, фізіотерапія при переломах кісток та захворюваннях суглобів” (Київ ? Маньківка, 2008), засідання проблемної комісії ДУ “ІТО АМНУ” (Київ, 2008).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 15 наукових праць, з яких 7 опубліковані у виданнях, які є в переліку, затвердженому ВАК України, отримано 3 патенти України на корисну модель.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, аналітичного огляду літератури, п'яти розділів власних досліджень, висновків та списку використаних джерел літератури. Робота викладена на 134 сторінках друкованого тексту, містить 24 рисунки та 19 таблиць. Список використаних джерел літератури містить 202 назви робіт, у тому числі 50 з країн СНД та 152 з інших країн.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Матеріал та методи дослідження. У роботі проаналізовані результати лікування 127 хворих (Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М.І. Пирогова) з діафізарними переломами стегнової кістки. Залежно від методу лікування ушкоджень хворі умовно були розподілені на дві групи.

До основної групи віднесено 62 хворих з діафізарними переломами стегнової кістки. Серед них у 49 хворих визначали ізольовані діафізарні переломи стегнової кістки, у двох хворих були ушкодження обох стегнових кісток, у 10 постраждалих - переломи великогомілкової та стегнової кісток, у одного хворого ? переломи обох стегнових кісток та кісток гомілки з одного боку.

Усім хворим основної групи з приводу виявлених переломів стегнової кістки були виконані оперативні втручання ? блокуючий інтрамедулярний остеосинтез канюльованими металевими стержнями виробництва фірми СhМ (Польща).

До контрольної групи увійшли 65 хворих з діафізарними переломами стегнової кістки. Серед них у 57 хворих було діагностовано ізольовані діафізарні переломи стегнової кістки, у двох хворих були ушкодження обох стегнових кісток, у 5 постраждалих переломи стегнової та великогомілкової кісток, у одного хворого ? переломи стегнової кістки та кісток гомілки з обох боків.

Усім хворим контрольної групи з приводу виявлених переломів стегнової кістки були виконані наступні оперативні втручання: металоостеосинтез (МОС) пластиною з гвинтами ? 51, МОС апаратами зовнішньої фіксації (АЗФ) ? 8 пацієнтам та МОС інтрамедулярним неблокуючим стержнем ? 6 хворим.

При статистичній обробці за допомогою критерію ч2 (Минцер О.П., 1991; Гланц С., 1998) показано, що міжгрупові розбіжності за віком хворих, статтю та тяжкістю ушкоджень, відповідно локалізації серед хворих основної та контрольної груп можна вважати випадковими, (р>0,1). Тобто, групи були стандартизовані за віком, статтю та тяжкістю ушкоджень.

Хворі були обстежені (в динаміці) за допомогою клінічного, променевого методів (рентгенографія, комп`ютерна томографія) та методів функціональної діагностики опорно-рухової системи (сонографія, допплерографія, реовазографія, ультразвукова денситометрія). Дані, отримані в результаті дослідження з надання допомоги, піддані статистичній обробці з використанням точного критерію Фішера (двостороннього варіанту). Обробку отриманих даних виконували із застосуванням комп'ютерних технологій Microsoft Excel та Statistica 6.0.

У результаті спостереження над 46 хворими, у яких діагностували ізольований діафізарний перелом стегнової кістки, виявлені клініко-рентгенологічні особливості перебігу репаративного остеогенезу після блокуючого інтрамедулярного остеосинтезу діафізарних переломів стегнової кістки. Встановлено, що рентгенологічні ознаки мозолеутворення є відмінними при застосуванні різних типів блокування інтрамедулярного стержня (статичного з одного боку, компресійного та динамічного ? з іншого). При використанні БІОС за статичним типом блокування стержня процеси репаративного остеогенезу проявляються одночасним формуванням як ендостальної, так і періостальної кісткової мозолі, яка менш виражена, ніж при компресійному та динамічному типах БІОС. Репаративні процеси, при застосуванні БІОС за компресійним або динамічним типом фіксації стержня, перебігають шляхом формування масивної періостальної муфти навколо місця перелому і менш виразного ендостального мозолеутворення навколо стержня по лінії перелому. Виявлення лінії перелому при наявності значної кісткової мозолі навіть через 9?12 міс з моменту операції є характерною ознакою рентгенологічної картини репаративного остеогенезу при застосуванні БІОС.

Характеристика стану васкуляризації оперованої кінцівки та структурно-функціональний стан кісткової тканини при застосуванні БІОС у 42 хворих із діафізарними переломами стегнової кістки проведена за допомогою сонографічних, допплерографічних, реовазографічних та денситометричних досліджень.

У результаті аналізу даних проведених досліджень та, зокрема, оцінки реосистолічного, дикротичного, діастолічного, анакротичного, діастоло-систолічного індексів, тривалості анакроти, середньої швидкості повільного наповнення та максимальної швидкості швидкого наповнення в контрольній групі виявлено, що через 1,5 міс після накісткового МОС відмічаються негативні зміни основних реологічних показників, особливо це стосується кровонаповнення, венозного відтоку та тонусу судин нижньої кінцівки. Через 3 міс основні реологічні показники значно погіршуються, що можна пояснити обмеженням роботи м'язів та осьового навантаження на кінцівку. Через 6 міс відмічається позитивна динаміка кровонаповнення, тонусу судин та венозного відтоку нижньої кінцівки, ймовірно за рахунок збільшення рухової активності пацієнта та осьового навантаження ураженої кінцівки.

У основній групі через 1,5 міс після блокуючого інтрамедулярного остеосинтезу (БІОС) відмічаються помірні зміни показників реовазограми, зокрема ? кровонаповнення, у меншому ступені ? тонусу судин. Через 3 та 6 міс у хворих відмічається відновлення кровонаповнення та нормалізація тонусу судин, що можна пов`язати з функціонуванням ураженої кінцівки в оптимальних біомеханічних умовах повного навантаження.

При аналізі сонографічних та доплерографічних показників ураженої кінцівки у хворих визначали структуру кортикального шару, величину розриву кортикального шару, наявність артеріальних судин в області кісткової мозолі, наявність кісткової (хрящової) мозолі, швидкість кровотоку в судинах кісткової мозолі. Аналіз проводили за допомогою системи оцінки запропонованої в ДУ “ІТО АМНУ” у 2001 р.

В результаті аналізу даних сонографічних та доплерографічних показників у хворих після діафізарних переломів стегнової кістки через 1,5 міс після операції в переважної більшості, 18 (86 %) хворих контрольної групи, відмічали порушення репаративного остеогенезу. У хворих основної групи відмічали сприятливий перебіг репаративного остеогенезу в 12 (57 %) пацієнтів. Середня сума балів, що отримана при оцінці стану репаративного остеогенезу у хворих основної групи була достовірно вищою (р< 0,05), ніж у хворих контрольної групи.

Через 3 міс після операції у 14 (67 %) хворих контрольної групи відбувалася нормалізація стану репаративного остеогенезу, у 5 хворих відмічали помірні порушення репаративного остеогенезу та у двох хворих ? несприятливий перебіг. У 18 хворих (86 %) основної групи відмічали сприятливий перебіг репаративного остеогенезу. Середня кількість балів, отримана при оцінці стану репаративного остеогенезу в пацієнтів основної групи була вищою, ніж у хворих контрольної групи, проте статистична різниця між цими даними не була достовірною.

Через 6 міс після операції нормалізація стану репаративного остеогенезу відбулася в 17 (81 %) хворих контрольної групи, у 3 (14%) хворих зберігалися помірні порушення репаративного остеогенезу та у одного (5%) ? несприятливий перебіг. Натомість у всіх хворих основної групи відмічали сприятливий перебіг репаративного остеогенезу. Середня сума балів, отримана при оцінці стану репаративного остеогенезу в пацієнтів основної групи, була вищою, ніж у хворих контрольної групи, проте не була достовірною.

Таким чином виявлена різниця в перебігу репаративного остеогенезу у хворих контрольної та основної груп, яка полягала, насамперед, у швидкості відновлення кровопостачання ураженої кінцівки, нормалізації її судинного тонусу та венозного відтоку. На наш погляд, це було зумовлено можливістю більш раннього вагового навантаження оперованої кінцівки після БІОС та включенням так званої «м`язової помпи», тобто активним скороченням м`язів та полегшенням венозного відтоку. Крім того відсутність травматизації м`яких тканин у місці перелому при БІОС сприяла більш ранньому та повному відновленню функції м`язів ураженої кінцівки. Тому лікування хворих за допомогою БІОС створює більш оптимальні умови для репаративного остеогенезу, ніж при застосуванні накісткового остеосинтезу.

Порушення стану кісткової тканини (остеопороз, остеопенія) при переломах кісток є наслідком розладів периферійної гемодинаміки та порушень гомеостазу (обміну речовин), як тих, що виникають внаслідок травматичної хвороби, так і тих, які були наявними до травми. Наявність таких порушень є факторами, які зумовлюють виникнення розладів репаративного остеогенезу.

Для порівняння стану кісткової тканини у хворих з діафізарними переломами стегнової кістки при застосуванні традиційної та новітньої технологій лікування в динаміці за допомогою ультразвукового денситометру “Sonost 2000” (OsteoSys, USA) вивчено структурно-функціональний стан кісткової тканини в 42 хворих із монолокальними діафізарними переломами стегнової кістки.

Встановлено, що через тиждень денситометричні показники у хворих дослідної та контрольної груп достовірно не відрізнялись.

Через 3 міс основні денситометричні показники (T-Score, SOS, BQI) були достовірно відмінними між хворими основної та контрольної груп. У хворих основної групи через 3 міс відбулося незначне погіршення стану кісткової тканини, різниця між основними денситометричними параметрами травмованої та протилежної кінцівки була несуттєвою. У 16 пацієнтів показник T-Score на травмованій кінцівці знаходився в межах норми, у п'яти ? остеопенії. У хворих контрольної групи більшість показників травмованої кінцівки відрізнялися від аналогічних даних протилежної кінцівки та знаходилися на рівні остеопенії та остеопорозу. Тільки в 5 пацієнтів показник T-Score на травмованій кінцівці знаходився в межах норми, у одинадцяти ? остеопенії, у п'яти ? остеопорозу.

Через 6 міс усі денситометричні показники були достовірно відмінними між основною та контрольною групами пацієнтів. У хворих основної групи через 6 міс нормалізувався стан кісткової тканини, різниця між показниками травмованої та протилежної кінцівки була несуттєвою. У 19 пацієнтів показник T-Score знаходився в межах норми, у двох ? остеопенії.

У хворих контрольної групи більшість показників травмованої кінцівки відрізнялася від аналогічних даних протилежної кінцівки та знаходилися на рівні остеопенії. Тільки в 6 пацієнтів показник T-Score знаходився в межах норми, у десяти ? на рівні остеопенії, у п'яти ? на рівні остеопорозу.

Різниця в показниках стану кісткової тканини у хворих із діафізарними переломами після БІОС та накісткового остеосинтезу стандартними накістковими пластинами DCP, на наш погляд, була зумовлена можливістю більш раннього вагового навантаження оперованої кінцівки після БІОС.

Для покращення результатів та ефективності лікування хворих із переломами стегнової кістки, нами була розроблена технологія лікування хворих, яка включала створений клініко-діагностичний алгоритм, удосконалення техніки оперативних втручань та розробку програм реабілітації хворих у післяопераційному періоді.

Переважна кількість операцій БІОС виконана без розсвердлювання кістковомозкового каналу. Показами до розсвердлювання кістково-мозкового каналу були переломи із горизонтальною або косою (до 30є) лінією зламу у випадках вузького кістковомозкового каналу (менше 9 мм у його найвужчій частині). У випадках високих та низьких переломів стегнової кістки застосовували реконструктивний чи ретроградний метод фіксації. У випадках переломів А3 при реконструктивному та ретроградному методі БІОС доцільно застосовувати динамічний тип фіксації, при інших переломах ? статичний. Показами до статичного методу блокування стержня були уламкові, спіральні та косі переломи стегнової кістки з лінією зламу стегнової кістки понад 30є. У випадках поперечних та косих ушкодженнях (до 30є лінії перелому) статичне блокування системи кістка-імплантат виконували за наявності значного остеопорозу або тяжких ушкоджень органів грудної клітки (для запобігання жирової емболії). При цьому розсвердлювання каналу не застосовували.

Компресійний тип фіксації використано нами при лікуванні переломів типів А2 та А3 у випадках відсутності тяжких пошкоджень внутрішніх органів та остеопорозу за відсутності високого або низького рівня перелому.

Динамічний тип фіксації виконаний у випадках ушкоджень внутрішніх органів за відсутності високого або низького рівня перелому. На відміну від компресійного, цей тип фіксації слід використовувати у випадках остеопорозу в комбінації із остеотропною терапією.

Одним із найважливіших етапів БІОС є блокування стержня гвинтами для створення єдиної біомеханічної системи “кістка-імплантат”. Якщо проксимальне блокування стержня не є складним, то при дистальному блокуванні (відносно місця введення стержня) існують значні труднощі.

Для додаткового покрашення дистального блокування стержня за нашою участю розроблений „Спосіб дистального блокування інтрамедулярного стрижня” (Патент України на корисну модель № 27936 від 26.11.2007 р.).

Також, для покращення дистального блокування стержня при інтрамедулярному остеосинтезі переломів кісток, за нашою участю розроблений „Пристрій для визначення місця дистального блокування інтрамедулярного стержня” (Патент України на корисну модель № 31877 від 25.04.08 р.).

Використання запропонованих нами розробок зменшує травматичність та тривалість оперативного втручання, а також променеве навантаження на медичний персонал та хворого. Вказані удосконалення технології хірургічного лікування дають можливість виконання БІОС без обов`язкового використання ЕОП та скорочують час операції.

У співпраці із відділом реабілітації з групою мануальної терапії ДУ „ІТО АМНУ” розроблена реабілітаційна програма при лікуванні переломів стегнової кістки за допомогою БІОС. Вона базувалася на врахуванні типу проведеного оперативного втручання (антеградний або ретроградний остеосинтез, методики фіксації інтрамедулярного стержня) та стану репаративного остеогенезу. Програма включає особливості ортопедичного режиму, масажу, фізіотерапії, лікувальної гімнастики з дотриманням дозованого навантаження на оперовану кінцівку.

Після оперативного втручання зовнішню іммобілізацію не використовували. Незалежно від типу проведеного оперативного втручання при антеградному БІОС проводили профілактику контрактур у кульшовому суглобі, а при ретроградному - у колінному. Критеріями розширення активності хворих були досягнуті в процесі реабілітації обсяги активних та пасивних рухів в суглобах нижньої кінцівки. При застосуванні антеградного БІОС пасивне згинання в кульшовому суглобі до 40є досягали на 7-й день, а активне - на 5 днів пізніше. Згинання понад 100є (активне та пасивне) рекомендували через 2 тижні після оперативного втручання. Пасивне відведення в кульшовому суглобі до 20є досягали на 8-й, а активне - на 12-й дні.

Після ретроградного БІОС особливістю проведення реабілітаційних заходів було досягнення повного пасивного розгинання в колінному суглобі на 3-4-й день після оперативного втручання та активного - на 17- 18-й день. Пасивне згинання до 90є досягали на 3-й день, а активне - на 3 дні пізніше. Згинання понад 90є (активне та пасивне) дозволяли через 2 тижні після оперативного втручання.

За нашою участю розроблено новий підхід до динамізації (заміна статичного типу фіксації кісткових уламків на динамічний) системи кістка-імплантат у післяопераційному періоді (Патент України на корисну модель № 26828 „Спосіб оптимізації міжуламкової компресії у хворих з діафізарними переломами довгих кісток”). Вчасно та правильно виконана динамізація системи кістка-імплантат при статичному типі блокування стержня дає змогу попередити деформацію дистальних блокуючих гвинтів та створювати фізіологічну компресію в місці перелому без ризику деформації травмованого сегмента кінцівки.

Ходіння на милицях з частковим навантаженням оперованої кінцівки рекомендували хворим після статичного варіанту БІОС з 2-3-го дня. У перші 6 тижнів після статичного БІОС дозволяли лише приступати на ногу з максимальним навантаженням до 20% маси тіла. Після динамізації навантаження можна було збільшити до 50%. Динамізацію виконували, якщо на рентгенограмі первинна кісткова мозоль візуалізувалась у вигляді “туману” в зоні пошкодження або під час ультразвукового дослідження виявляли наявність кісткової (хрящової) мозолі, судин у зоні формування регенерату. Враховували, також, швидкість кровообігу в судинах новоутвореної мозолі. Рентгенологічно, до 16-18 тижня після операції, визначали консолідацію і поступово збільшували дозволене навантаження на оперовану кінцівку до 75%, а з 18 тижнів після БІОС рекомендували повне навантаження.

Після динамічного та компресійного варіантів БІОС рекомендували навантаження в межах 50 % у перші 2 тижні після оперативного втручання, з 8-го тижня навантаження - 75 %, а з 14 тижня - повне, що сприяло більш швидкому поверненню хворого до активного життя.

Розроблена технологія лікування хворих із переломами стегнової кістки за допомогою БІОС дозволила скоротити строки стаціонарного лікування пацієнтів, покращити результати лікування хворих, зменшити термін відновлення працездатності.

Серед хворих основної групи післяопераційний ліжко-день склав від 3 до 78 (у середньому 14,23 ± 12,27) діб, у хворих контрольної групи ? від 6 до 65 (у середньому 16,9 ± 7,1) діб.

Результати лікування вивчені в терміни від 6 міс до 3 років після операції. У хворих основної групи добрі результати отримані в 60 (96,8 %) хворих, задовільні ? у двох, або 3,2 % (у зв`язку із порушенням функції прилеглих суглобів). У хворих контрольної групи: добрі результати отримані в 51 (78,5 %) хворих, задовільні ? у 14 хворих (21,5 %). При цьому найгірші результати отримані при лікуванні інтрамедулярним неблокованим стержнем (50 % добрих та 50 % задовільних результатів), дещо кращі ? при застосуванні МОС пластинами (88,2 % добрих та 11,8 % задовільних результатів).

Загальний строк непрацездатності у хворих основної групи склав від 8 до 25 (у середньому, 15,3±3,2) тижнів. У хворих контрольної групи загальний строк непрацездатності складав від 15 до 36 (у середньому, 23,1±4,5) тижнів.

Таким чином, застосування БІОС дозволило скоротити період медичної та соціальної реабілітації хворих на 7?9 тижнів (приблизно 2 міс) у порівнянні до застосування інших видів лікування переломів стегнової кістки.

Висновки

В дисертації на підставі розробки диференційованого підходу та удосконалення технології блокуючого інтрамедулярного остеосинтезу вирішене актуальне науково-практичне завдання травматології та ортопедії ? покращення результатів лікування хворих з діафізарними переломами стегнової кістки та зменшення строків відновлення працездатності.

1. Характерною рентгенологічною особливістю репаративних процесів при застосуванні блокуючого інтрамедулярного остеосинтезу за динамічним типом фіксації кісткових уламків при переломах стегнової кістки є формування масивної періостальної муфти.

2. Лінія перелому при наявності кісткової мозолі через 9 ? 12 міс з моменту операції є характерною ознакою рентгенологічної картини репаративного остеогенезу при застосуванні блокуючого інтрамедулярного остеосинтезу.

3. Компенсація посттравматичних розладів кровопостачання, за даними допплерографічних та реовазографічних досліджень, в ушкодженій кінцівці при застосуванні блокуючого інтрамедулярного остеосинтезу кісткових уламків стегнової кістки відбувається в середньому на 3 міс раніше, ніж при використанні накісткового остеосинтезу.

4. Застосування блокуючого інтрамедулярного остеосинтезу при діафізарних переломах стегнової кістки менш негативно впливає на структурно-функціональний стан кісткової тканини, ніж накістковий остеосинтез. Це проявляється кращими денситометричними показниками та меншою кількістю хворих з остеопенією та остеопорозом (відповідно 9,5% остеопенії у основній та 48% остеопенії і 24% остеопорозу у контрольній групах).

5. Розроблений клініко-діагностичний алгоритм блокуючого інтрамедулярного остеосинтезу дає змогу диференційовано підійти до лікування хворих залежно від тяжкості, рівня діафізарного перелому стегнової кістки, наявності остеопорозу та супутніх пошкоджень внутрішніх органів.

6. Удосконалена техніка операції блокуючого інтрамедулярного остеосинтезу, зокрема дистального блокування, при лікуванні хворих з діафізарними переломами стегнової кістки зменшує променеве навантаження на медичний персонал та хворого, дозволяє виконувати блокуючий інтрамедулярний остеосинтез без обов`язкового використання електронно-оптичного перетворювача.

7. Удосконалена післяопераційна реабілітація хворих після блокуючого інтрамедулярного остеосинтезу, яка є диференційованою, залежно від типу фіксації кісткових уламків дає можливість ефективного відновлення функції ураженої кінцівки.

8. Застосування розробленої технології лікування хворих із переломами стегнової кістки за допомогою блокуючого інтрамедулярного остеосинтезу дозволяє підвищити ефективність лікування, а саме: збільшити на 18,3 % кількість добрих результатів лікування, скоротити в середньому на 2,7 діб строк перебування хворого в стаціонарі, скоротити в середньому на 7,8 тижнів строки непрацездатності порівняно із традиційними технологіями лікування.

Список друкованих наукових праць по темі дисертації

1. Гайко Г.В. Интрамедуллярный блокирующий остеосинтез в лечении больных с закрытыми переломами длинных костей конечностей / Г.В. Гайко, А.В. Калашников, П.В. Никитин, В.М. Майко, В.Г. Луцишин, С.В. Коваленко // Вісник ортопед. травматол. протез. - 2007. - № 1. - С. 26-33.

Автор проводив ретроспективний аналіз лікування та систематизацію отриманих даних.

2. Гайко Г.В. Блокуючий інтрамедулярний остеосинтез у лікуванні хворих із переломами довгих кісток кінцівок та їх наслідків / Г.В. Гайко, А.В. Калашніков, П.В. Нікітін, В.Г. Луцишин, Ю.О. Ставінський, В.М. Майко, С.В. Коваленко // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія „Медицина” ? 2007.? Випуск 32.? С. 50-53.

Автором проведено огляд сучасних даних по проблемі та подані результати клінічного спостереження.

3. Гайко Г.В. Особливості перебігу репаративного остеогенезу після блокуючого інтрамедулярного остеосинтезу діафізарних переломів стегнової кістки за даними клініко-рентгенологічних досліджень / Г.В. Гайко, А.В. Калашніков, В.Г. Луцишин, О.В. Ковальський, В.М. Майко, П.В. Нікітін, В.О. Озолін // Вісник ортопед. травматол. протез. - 2008. - № 1. - С.49?53.

Автор проводив аналіз клінічного матеріалу, підготував статтю до друку.

4. Рой І.В. Реабілітація хворих з діафізарними переломами стегнової кістки після блокуючого інтрамедулярного остеосинтезу / І.В. Рой, А.В. Калашников, О.І. Баяндіна, В.Г. Луцишин, В.М. Майко, І.І. Біла // Вісник ортопед. травматол. протез. - 2008. - № 2. - С. 8-12.

Автор систематизував матеріал та розробив систему реабілітаційних заходів.

5. Калашніков А.В. Комплексна характеристика репаративного остеогенезу при застосуванні блокуючого інтрамедулярного остеосинтезу у хворих із діафізарними переломами стегнової кістки / А.В. Калашніков, О.Г. Гайко, В.Г. Луцишин, Г.Я. Вовченко // Вісник ортопед. травматол. протез. - 2008. - № 3. - С. 24?28.

Автор систематизував матеріал та провів оцінку отриманих даних.

6. Калашніков А.В. Стан кісткової тканини у хворих з діафізарними переломами стегнової кістки після блокуючого інтрамедулярного та накісткового остеосинтезу за даними ультразвукової денситометрії / А.В. Калашніков, В.Г. Луцишин, В.М. Майко // Biomedical and Biosocial Antropology. ? 2008. ? № 11. ? С. 162?165.

Автор деталізував та уточнив значення ультразвукової денситометрії для оцінки стану репаративного остеогенезу.

7. Калашніков А.В. Ефективність лікування хворих із діафізарними переломами стегнової кістки за допомогою блокуючого інтрамедулярного остеосинтезу /А.В. Калашніков, В.Г. Луцишин, В.М. Майко, Т.П. Чалайдюк // Вісник Вінницького Національного медичного Університету. ? 2008. № 12 (2). ? С. 396?399.

Автор провів аналіз та статистичну обробку матеріалу.

8. Пат. на КМ № 26828 UA. МПК А 61 В 17/56. Спосіб оптимізації міжуламкових компресій у хворих з діафізарними переломами довгих кісток / Гайко Г.В., Калашніков А.В., Нікітін П.В., Луцишин В.Г.; заявник та патентовласник ДУ “Інститут травматології та ортопедії АМН України ”. - № u200705148 ; заявл. 11.05.2007 ; опубл. 10.10.2007, Бюл. № 16.

Автором проведено патентний пошук, обґрунтовано безпосередній механізм покращення міжуламкової компресії при застосуванні корисної моделі.

9. Пат. на КМ № 27936 UA. МПК А 61 В 17/66. Спосіб дистального блокування інтрамедулярного стрижня / Г.В. Гайко, А.В. Калашніков , П.В. Нікітін, В.Г. Луцишин, І.Т. Гайдаржи, О.В. Калашніков.; заявник та патентовласник ДУ “Інститут травматології та ортопедії АМН України”. -№ u200704968 ; заявл. 04.05.2007 ; опубл. 26.11.2007, Бюл. № 19.

Автором проведено патентний пошук, обґрунтовано механізм покращення дистального блокування при застосуванні корисної моделі.

10. Пат. на КМ № 31877 UA. МПК А 61 В 17/16. Г.В. Пристрій для визначення місця дистального блокування інтрамедулярного стержня / Г.В. Гайко, А.В. Калашніков, В.Г. Луцишин, О.В. Калашніков.; заявник та патентовласник ДУ “Інститут травматології та ортопедії АМН України”. -№ u200713970 ; заявл. 12.12.2007 ; опубл. 25.04.2008, Бюл. № 8.

Автором проведено патентний пошук, винайдено пристрій для покращення дистального блокування стержня.

11. Майко В.М. Використання системи “CHARFIX” при лікуванні потерпілих з політравмою / В.М. Майко, В.Г. Луцишин // Досвід застосування інтрамедулярного блокуючого остеосинтезу : перша міжнар. наук.?практ. конф., 2006 р. : тези доп. ? Київ, 2006. ? С. 23?26.

Автором проведено огляд сучасних даних по проблемі та подані результати клінічного спостереження.

12. Гайко Г.В. Застосування блокуючого інтрамедулярного остеосинтезу в лікуванні довгих кісток / Г.В. Гайко, А.В. Калашніков, П.В. Нікітін, Ю.О. Ставінський, В.Г. Луцишин // Тези міжобл. наук.? практ. конф. з проблем остеосинтезу довгих кісток. ? Кременчук. ? 2007. ? С. 4.

Автор проводив аналіз клінічного матеріалу та аналізував отримані результати.

13. Гайко Г.В. Клініко-рентгенологічна характеристика репаративного остеогенезу після блокуючого інтрамедулярного остеосинтезу діафізарних переломів стегнової кістки / Г.В. Гайко, А.В. Калашніков, В.Г. Луцишин, П.В. Нікітін, О.В. Ковальський, В.М. Майко, В.О. Озолін // Хірургічне лікування, медична реабілітація, фізіотерапія при переломах кісток та захворюваннях суглобів : міжнар. наук.-практ. конф. з міжнар. уч., 10-11 квітн. 2008 р. : тези доп. - Київ-Маньківка., 2008. - С. 21-24.

Автор проводив аналіз клінічного матеріалу, підготував статтю до друку.

14. Гайко Г.В. Лечение диафизарных переломов длинных костей с помощью интрамедуллярного блокирующего остеосинтеза / Г.В. Гайко, П.В. Никитин, А.В. Калашніков, В.М. Майко, В.Г. Луцишин // Хірургічне лікування, медична реабілітація, фізіотерапія при переломах кісток та захворюваннях суглобів : міжнар. наук.-практ. конф. з міжнар. уч., 10-11 квітн. 2008 р. : тези доп. - Київ-Маньківка., 2008. - С. 27-28.

Автор проводив аналіз клінічного матеріалу та систематизацію отриманих даних.

15. Рой І.В. Програма реабілітації хворих після проведеного блокуючого інтрамедулярного остеосинтезу діафізарних переломів стегнової кістки / І.В. Рой, А.В. Калашніков, О.І. Баяндіна, В.Г. Луцишин, В.М. Майко, І.І. Біла // Хірургічне лікування, медична реабілітація, фізіотерапія при переломах кісток та захворюваннях суглобів : міжнар. наук.-практ. конф. з міжнар. уч., 10-11 квітн. 2008 р. : тези доп. - Київ-Маньківка., 2008. - С. 98-100.

Автор проводив аналіз клінічного матеріалу, підготував статтю до друку.

Анотація

Луцишин В.Г. Диференційоване застосування блокуючого інтрамедулярного остеосинтезу при лікуванні хворих із діафізарними переломами стегнової кістки. ? Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.21 ? травматологія та ортопедія. ? ДУ „Інститут травматології та ортопедії АМН України”, Київ, 2008.

Дисертація присвячена проблемі обґрунтування та розробці диференційованого підходу і удосконаленню технології блокуючого інтрамедулярного остеосинтезу з метою покращення результатів лікування хворих з діафізарними переломами стегнової кістки та зменшення строків відновлення працездатності.

Показано, що характерною рентгенологічною особливістю репаративних процесів при застосуванні блокуючого інтрамедулярного остеосинтезу за динамічним типом фіксації кісткових уламків при переломах стегнової кістки є формування масивної періостальної мозолі порівняно із статичним типом блокування стержня. Блокуючий інтрамедулярний остеосинтез сприяє компенсації посттравматичних розладів кровопостачання в ушкодженій кінцівці у більш ранні строки після травми (в середньому на 3 міс), ніж при використанні накісткового остеосинтезу. Застосування блокуючого інтрамедулярного остеосинтезу при діафізарних переломах стегнової кістки менш негативно впливає на структурно-функціональний стан кісткової тканини, ніж накістковий остеосинтез. Це проявляється кращими денситометричними показниками та меншою кількістю хворих з остеопенією та остеопорозом (відповідно 9,5% остеопенії у основній та 48% остеопенії і 24% остеопорозу у контрольній групах).

Розроблений клініко-діагностичний алгоритм блокуючого інтрамедулярного остеосинтезу дає змогу диференційовано підійти до лікування хворих залежно від тяжкості, рівня діафізарного перелому стегнової кістки, наявності остеопорозу та супутніх пошкоджень внутрішніх органів. Удосконалення техніки операції блокуючого інтрамедулярного остеосинтезу зменшує травматичність та тривалість оперативного втручання, променеве навантаження на медичний персонал та хворого, дозволяє виконувати блокуючий інтрамедулярний остеосинтез без обов`язкового використання електронно-оптичного перетворювача. Удосконалена післяопераційна реабілітація хворих після цієї операції дає можливість підвищити ефективність лікування та скоротити строки непрацездатності.

Ключові слова: стегнова кістка, діафізарний перелом, блокуючий інтрамедулярний остеосинтез, репаративний остеогенез.

АННОТАЦИЯ

Луцишин В.Г. Дифференцированное применение блокирующего интрамедуллярного остеосинтеза при лечении больных с диафизарными переломами бедренной кости. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.21 - травматология и ортопедия. - ГУ “Институт травматологии и ортопедии АМН Украины“, Киев, 2008.

Диссертация посвящена проблеме обоснования и разработки дифференцированного подхода и усовершенствования технологии блокирующего интрамедуллярного остеосинтеза с целью улучшения результатов лечения больных с диафизарными переломами бедренной кости и уменьшения сроков восстановления трудоспособности.

Нами проведен анализ результатов лечения 127 больных с диафизарными переломами бедренной кости. В зависимости от метода лечения повреждений больные условно были распределены на две группы.

К основной группе отнесли 62 больных с диафизарными переломами бедренной кости. Среди больных было 46 мужчин (74,2 %) и 16 (25,8 %) женщин. Средний возраст больных составлял 38,8 ± 17,8 лет.

Всем больным основной группы по поводу выявленных переломов бедренной кости были выполнены оперативные вмешательства - блокирующий интрамедуллярный остеосинтез (БИОС) канюлированными металлическими стержнями, производства фирмы СhМ (Польша).

В контрольную группу вошли 65 больных с диафизарными переломами бедренной кости. Среди больных было 42 мужчин (64,6 %) и 23 (35,4 %) женщины. Средний возраст больных составил 40,3 ± 17,8 лет.

Всем больным контрольной группы по поводу выявленных переломов бедренной кости были выполнены следующие оперативные вмешательства: МОС пластиной с винтами - 51 больному, МОС АНФ - всего 8 пациентам, МОС интрамедуллярным неблокирующим стержнем - 6 больным.

Показано, что характерной рентгенологической особенностью репаративных процессов при использовании блокирующего интрамедуллярного остеосинтеза за динамическим типом фиксации костных отломков при переломах бедренной кости является формирование массивной периостальной мозоли по сравнению со статическим типом блокирования стержня. Блокирующий интрамедуллярный остеосинтез способствует восстановлению кровоснабжения в поврежденной конечности в более ранние сроки после травмы, чем при использовании накостного остеосинтеза.

Выраженность ухудшения состояния костной ткани у больных с переломами бедренной кости, леченных с помощью блокирующего интрамедуллярного остеосинтеза, была меньшей, чем при использовании накостной пластины.

Разработанный клинико - диагностический алгоритм блокирующего интрамедуллярного остеосинтеза дает возможность дифференцированно подходойти к лечению больных в зависимости от тяжести, уровня диафизарного перелома бедренной кости, наличия остеопороза и сопутствующих повреждений внутренних органов. Усовершенствование техники операции блокирующего интрамедуллярного остеосинтеза уменьшает травматичность и длительность оперативного вмешательства, лучевую нагрузку на медицинский персонал и больного, позволяет выполнять блокирующий интрамедуллярный остеосинтез без обязательного использования электронно-оптического преобразователя.

Усовершенствованная послеоперационная реабилитация больных после такой операции дает возможность улучшить эффективность лечения и сократить сроки нетрудоспособности.

Ключевые слова: бедренная кость, диафизарный перелом, блокирующий интрамедуллярный остеосинтез, репаративный остеогенез.

Annotation

Lutsyshyn V.G. Differentiated application of blocking intramedullar osteosynthesis at treatment of patients with dyaphysis fractures of femoral bone. - Manuscript.

Dissertation for a Candidate degree in medical sciences by speciality 14.01.21- traumatology and orthopaedy. - State Institution ”Institute of Traumatology and Orthopedics of Academy of Medical Sciences of Ukraine”.

Dissertation is devoted to the problem of ground and development of the differentiated approach and the blocking intramedullar osteosynthesis technology improvement with the aim to improve the result of treatment of patients with dyaphysis fractures of femoral bone and to decrease the disability terms.

It was established that a massive periosteal callosity formation in comparisson with a static type of hales locking is a characteristic roentgenological feature of repairing process with blocking intramedullar osteosynthesis appliance with femoral bone fractures dynamic fixing.

Blocking intramedullar osteosynthesis helps to recover the compensated blood supply of the damaged extremity in more early terms after the trauma in comparisson with MOS plates osteosynthesis.

Worsening of the bone structure state at the patients with femoral bone fractures, who was treated with the use of blocking intramedullar osteosynthesis was found to be less in comparisson with those treated by MOS plates.

Elaborated clinical-diagnostical algorithm of blocking intramedullar osteosynthesis gives a possibility to treat the patients depending of the severity, the level of the femoral bone dyaphysis fractures, osteoporosis and concurrent affections of internal organs. The blocking intramedullar osteosynthesis technics improvement decrease traumatics and terms of operation, x-ray load at medical stuff and patient, allows to execute blocking intramedullar osteosynthesis without the obligatory use of fluoroscope. The improved postoperative rehabilitation of patients after this operation gives the possibility to increase the treatment efficiency and reduce terms of disabled.

...