Сучасні методи профілактики розвитку прееклампсії у вагітних з артеріальною гіпертензією

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство охорони здоров'я України

Донецький національний медичний університет ім. М. Горького

Науково-дослідний інститут медичних проблем сім'ї

УДК 618.3-008.6-06-084+616.12-008.831.1

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Сучасні методи профілактики розвитку прееклампсії у вагітних з артеріальною гіпертензією

14.01.01 - акушерство та гінекологія

Латишева Інна Василівна

Донецьк - 2008

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Донецькому національному медичному університеті ім. М. Горького МОЗ України

Науковий керівник

член-кореспондент АМН України, доктор медичних наук, професор Чайка Володимир Кирилович, Донецький національний медичний університет ім. М. Горького МОЗ України, завідувач кафедри акушерства, гінекології та перинатології факультету інтернатури та післядипломної освіти прееклампсія артеріальний вагітність

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Потапов Валентин Олександрович,

доктор медичних наук, професор Діденко Людмила Василівна,

Захист відбудеться 19 листопада 2008 р. о 12:00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.600.03 при Науково-дослідному інституті медичних проблем сім'ї Донецького національного медичного університету ім. М. Горького (83114, м. Донецьк, просп. Панфілова, 3).

Автореферат розісланий 17 жовтня 2008 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради, доктор медичних наук, доцент О.М. Долгошапко

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Гіпертензивні розлади вагітності взагалі та прееклампсія, зокрема, є однією з провідних причин материнської та перинатальної захворюваності й смертності (Е. М. Шифман, 2002; В. О. Потапов, Р. М. Банахевич, 2004; Б. М. Венцківський і співавт., 2005; Д. О. Пікаускайте, 2006; E. W. Seely, 2003; А. О. Hammou et al., 2005; C. G. Solomon, 2006). Перебіг прееклампсії, якщо вона розвинулась на тлі того чи іншого варіанту артеріальної гіпертензії (АГ), резистентніший до лікування, супроводжується більшою кількістю ускладнень у пологах та гіршими показниками стану новонароджених (В. В. Камінський, 2000; Ю. Я. Круть, 2002; J. M. Roberts, 2003).

В останні роки в Україні спостерігається підвищення частоти виникнення прееклампсії у вагітних (А. Г. Коломійцева, Л. В. Діденко, 2001; К. В. Воронін, Т. О. Лоскутова, 2002; С. В. Хмiль, I. М. Маланчин, 2003). Аналогічні дані представляють і вчені інших країн (S. J. Ventura et al., 2001; K. H. Tan et al., 2006). Все це зумовлює постійне зростання інтересу фундаментальної та клінічної медицини до питань епідеміології, патофізіології, прогнозування, профілактики та лікування гіпертензивних розладів у вагітних взагалі та прееклампсії зокрема.

Недостатня ефективність та обмеженість існуючих методів лікування прееклампсії, зумовлює особливу увагу лікарів та вчених саме до профілактики цього ускладнення вагітності. Методи останньої, що існують сьогодні, також дуже обмежені та характеризуються недостатньою ефективністю, вони не враховують зміни, обумовлені оксидативним стресом, зокрема, стан перекисного окислення ліпідів (ПОЛ) та антиоксидантного захисту (АОЗ), показники функції ендотелію судин (В. Є. Дашкевич і співавт., 2004; Ю. П. Вдовиченко і співавт., 2005). Лише використання низьких доз аспірину та 1-2 г кальцію на добу у вагітних із групи високого ризику продемонструвало хоча й статистично значущий, але досить обмежений позитивний вплив на частоту розвитку прееклампсії (J. M. Roberts et al., 2003). Це диктує необхідність пошуку, обґрунтування і впровадження нових методів профілактики прееклампсії та її ускладнень. Одним з таких методів може стати використання озонотерапії, яка привертає в останні роки значну увагу вчених, але досвід її використання для профілактики прееклампсії доки що недостатній.

Таким чином, продовження наукового пошуку щодо питань визначення факторів ризику розвитку прееклампсії у вагітних, а також встановлення ефективності нових лікувально-профілактичних підходів з використанням озонотерапії є цілком обґрунтованим, оскільки розкриває нові перспективи диференційованого підходу до тактики ведення пацієнток з високим ризиком ПЕ та дозволить поліпшити завершення вагітності й сприятиме оздоровленню популяції.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалася в межах планової науково-дослідної роботи кафедри акушерства, гінекології та перинатології факультету інтернатури та післядипломної освіти Донецького національного медичного університету ім. М. Горького МОЗ України «Профілактика та інтенсивна терапія мультисистемної дисфункції при гестозах, обумовлених генералізованими внутрішньосудинними запальними реакціями» (№ державної реєстрації 0102U006786). Автор є співвиконавцем даної теми.

Мета дослідження: знизити частоту прееклампсії у вагітних з артеріальною гіпертензією на підставі розробки методів прогнозування та профілактики її розвитку.

Завдання дослідження:

За допомогою ретроспективного аналізу вивчити частоту прееклампсії, особливості перебігу вагітності, пологів і стану немовлят у вагітних з гіпертензивними розладами.

Вивчити у вагітних з АГ особливості стану пероксидації ліпідів і антиоксидантного захисту, показники простагландинів, біогенних амінів і маркерів ендотеліальної дисфункції, а також матково-плацентарного кровотоку за даними доплерометрії.

Встановити провідні фактори ризику й розробити математичну модель прогнозування розвитку прееклампсії у вагітних із АГ.

Науково обґрунтувати, розробити й впровадити комплекс профілактичних заходів із використанням озонотерапії для попередження розвитку прееклампсії у вагітних із АГ.

Вивчити й довести ефективність розроблених лікувально-профілактичних заходів щодо попередження розвитку прееклампсії, акушерських і перинатальних ускладнень.

Об'єкт дослідження: прееклампсія, яка розвинулася на фоні артеріальної гіпертензії.

Предмет дослідження: клінічні особливості перебігу вагітності, а також лабораторні та інструментальні показники при наявності гіпертензивних розладів, динаміка цих показників при застосуванні лікувально-профілактичних заходів.

Методи дослідження: загальноклінічні, лабораторні, інструментальні, статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів. На підставі ретроспективного аналізу історій пологів було уточнено дані про частоту розвитку прееклампсії у вагітних з АГ, яка склала 52,6 %, що в 3,6 рази вище, ніж в загальній вибірці.

Вперше доведено, що у вагітних із АГ у порівнянні зі здоровими вагітними має місце підвищення рівня продуктів перекисного окислення ліпідів та зниження активності системи антиоксидантного захисту, що характеризує наявність інтенсивного оксидативного стресу, наслідком якого є зміни показників вазоконстрикторних та вазодилятаторних простагландинів, метаболіту оксиду азоту та біогенних амінів. Ці зміни можуть сприяти розвитку ендотеліальної дисфункції, системної вазоконстрикції та прееклампсії.

Вперше на підставі проведення багатофакторного логістичного регресійного аналізу встановлені фактори ризику розвитку прееклампсії у вагітних із АГ та побудована математична модель і шкала ризику розвитку прееклампсії.

Вперше у вагітних із АГ з ризиком розвитку прееклампсії для її попередження в складі комплексу профілактичних заходів була запропонована озонотерапія та доведена її висока ефективність.

Практичне значення одержаних результатів. Сформовано математичну модель та на її основі розроблено шкалу ризику розвитку прееклампсії, до якої увійшли біохімічні та доплерометричні показники. Розроблена шкала ризику характеризується високими рівнями чутливості та специфічності (74,2 і 88,4 %, відповідно), а також прогностичної цінності позитивного та негативного результатів (72,8 і 89,1 %, відповідно) і придатна для широкого клінічного використання.

Включення озонотерапії до комплексу лікувально-профілактичних заходів у вагітних з ризиком розвитку прееклампсії дозволило в 1,8 рази знизити загальну частоту її розвитку, в 3-5 разів частоту ускладнень вагітності та пологів, а саме: порушення матково-плацентарного кровотоку, загрози переривання вагітності, затримки росту та дистресу плода, передчасних і патологічних пологів, кесаревого розтину та в 1,5-4 рази неонатальних ускладнень.

Результати дослідження впроваджені та застосовуються в клінічній практиці акушерських відділень Донецького регіонального центру охорони материнства та дитинства, НДІ медичних проблем сім'ї, лікарнях міста Донецька та області, а також в родопомічних закладах міст Запоріжжя, Харкова, Полтави та Дніпропетровська, що підтверджено актами впровадження. Матеріали дисертаційної роботи використовуються в навчальному процесі на кафедрі акушерства, гінекології та перинатології ФІПО Донецького національного медичного університету ім. М. Горького.

Особистий внесок здобувача. Дисертантом самостійно проаналізовані літературні джерела та патентна документація з проблеми виникнення прееклампсії у жінок із АГ. Автором визначені мета, задачі роботи, розроблена методологія дослідження. Дисертантом самостійно проводилося загальне клінічне та акушерське обстеження вагітних, забір матеріалу для лабораторних досліджень. Значна частина лабораторних досліджень проводилася за особистою участю дисертанта. За безпосередньою участю автора проводилися статистична обробка даних та розроблена прогностична шкала ймовірності розвитку прееклампсії у вагітних із АГ. Самостійно розроблена та впроваджена в клінічну практику комплексна профілактика прееклампсії із використанням озонотерапії, доведена її ефективність. Також безпосередньо автором проводилося консервативне та оперативне розродження більшості жінок. Особисто автором проведений аналіз отриманих даних, написані всі розділи дисертації, сформульовані висновки та практичні рекомендації, а також забезпечено їх впровадження до практичної медицини міста та області.

Апробація результатів дисертації. Матеріали за темою дисертації представлено на науково-практичній конференції «Пізні гестози» (Івано-Франківськ, 2000), ХІ з'їзді акушерів-гінекологів України (Київ, 2001), науково-практичній конференції «Актуальні питання сучасного акушерства» (Тернопіль, 2002), І Євро-Азіатському конгресі акушерів-гінекологів (Санкт-Петербург, 2004), IV Українській науково-практичній конференції з міжнародною участю «Современные аспекты применения озона в медицине и экологии» (Євпаторія, 2005), Науково-практичній конференції «Актуальні питання перинатології» (Львів, 2005), XII з'їзді акушерів-гінекологів України з міжнародною участю «Репродуктивне здоров'я у XXI столітті» (Донецьк, 2006), науково-практичній конференції «Сучасні лікувально-діагностичні технології в акушерській, перинатальній та гінекологічній практиці. Перинатальні інфекції» (Одеса, 2007), міжнародному конгресі «Актуальные вопросы акушерства, гинекологии и перинатологии» (Судак, 2008) та на об'єднаному засіданні вченої ради НДІ медичних проблем сім'ї і кафедри акушерства, гінекології та перинатології ФІПО ДонНМУ (Донецьк, 2008).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 12 наукових праць: 10 статей у часописах, затверджених ВАК України, 1 теза, 1 деклараційний патент на корисну модель.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена українською мовою на 152 сторінках комп'ютерного тексту і складається зі вступу, 5 розділів (в тому числі огляду літератури, матеріалів і методів досліджень, 3 розділів власних досліджень), аналізу та узагальнення результатів досліджень, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних джерел, котрий містить 226 найменувань (93 українських і російських і 133 іноземних). Роботу ілюстровано 28 таблицями та 12 рисунками.

Основний зміст роботи

Матеріали та методи дослідження. Робота виконувалася на протязі 2004-2007 років на кафедрі акушерства, гінекології та перинатології ФІПО Донецького національного медичного університету ім. М. Горького. Для досягнення мети та вирішення поставлених задач була розроблена програма дослідження, яка містила чотири етапи.

Перший етап полягав у проведенні ретроспективного аналізу 1978 історій пологів для встановлення частоти прееклампсії на тлі АГ, а також впливу АГ на перебіг вагітності, пологів і стан новонародженого.

На другому етапі проведено проспективне спостереження за 95 вагітними з АГ, які склали основну групу, і 30 здоровими вагітними, які увійшли до контрольної групи. В результаті спостереження за вагітними основної групи було встановлено, що прееклампсія розвинулася у 28 (29,5 %) жінок, вони склали підгрупу О I, інші 67 (70,5 %) вагітних без прееклампсії увійшли до підгрупи О ІІ.

Критеріями включення пацієнток до основної групи дослідження були: 1) наявність одного із варіантів АГ (гіпертонічної хвороби I-II стадії, АГ на тлі патологічних станів, що супроводжуються вегето-судинною дисфункцією, та/або епізодів АГ в анамнезі, наприклад, під час минулих вагітностей внаслідок прееклампсії); 2) відсутність гіпертонічної хвороби III стадії та симптоматичних АГ; 3) ІІ триместр вагітності; 4) відсутність клінічних проявів прееклампсії.

Було вивчено особливості стану ПОЛ та системи АОЗ, вміст біогенних амінів, простагландинів, метаболіту оксиду азоту (NO2), а також особливості матково-плацентарного кровотоку.

Первинне обстеження проводилось у другому триместрі вагітності, але не пізніше 20_го тижня гестації. Всі пацієнтки перебували під спостереженням до завершення вагітності.

На третьому етапі був проведений аналіз факторів ризику розвитку прееклампсії за даними проспективного спостереження за вагітними основної групи, побудована математична модель прогнозування розвитку прееклампсії та на її підставі створена шкала ризику, придатна для клінічного використання.

На четвертому етапі за допомогою побудованої шкали ризику для проведення профілактичних заходів і оцінки їх ефективності було сформовано екзаменаційну групу із 92 вагітних з ризиком розвитку прееклампсії, яку поділено на дві рандомізовані підгрупи (Е І і Е ІІ) по 46 осіб. Усі вагітні, згідно наказу № 676 МОЗ України від 31.12.2004 р., отримували ацетилсаліцилову кислоту в дозі 100 мг 1 раз на добу і кальцію -- по 2000 мг на добу. Жінки підгрупи Е І додатково до цих стандартних заходів отримували озонотерапію шляхом внутрішньовенного введення 200 мл фізіологічного розчину, насиченого озоно-кисневою сумішшю з концентрацією озону у рідині 2-6 мкг/мл. Насичення суміші озоном проводили за допомогою озоногенератора «ОЗОН-УМ80». Швидкість введення розчину 200 мл за годину. Лікування проводили курсами по 5-7 сеансів через день.

Всім пацієнткам виконували стандартне фізикальне обстеження і загальноклінічні лабораторні дослідження (загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі, дослідження на вміст у крові загального білка, глюкози, сечовини, креатиніну, трансаміназ, білірубіну). Вимірювання артеріального тиску проводили у стані спокою після 5 хвилин відпочинку у сидячому положенні тричі на кожній руці. Для подальшого аналізу з отриманих значень реєструвались найменші показники систолічного та діастолічного артеріального тиску.

Лабораторні дослідження виконувалися в Центральній науково-дослідній лабораторії Донецького національного медичного університету ім. М. Горького. Забір крові для всіх лабораторних досліджень виконували зранку натще з ліктьової вени через 12-14 годин після останнього прийому їжі.

Рівні креатиніну, калію, натрію та магнію, тригліцеридів, холестерину загального та холестерину ліпопротеїдів високої та низької щільності вимірювали у сироватці крові за допомогою спектрофотометра «Specord 200» з використанням реактивів Lachema (Чехія).

Інтенсивність оксидативного стресу вивчали за показниками активності ПОЛ та активності системи АОЗ. Вміст у плазмі крові дієнових кон'югатів (ДК) жирних кислот визначали за Z. Placer у модифікації В. Б. Гаврилова і співавт. (1983) спектрофотометрично при довжині хвилі 233 нм. Рівень малонового діальдегіду (МДА) визначали за його реакцією з тіобарбітуровою кислотою. Активність супероксиддисмутази (СОД) здійснювали за методикою О. П. Макаревича і співавт. (1983). Активність каталази визначали спектрофотометрично при довжині хвилі 410 нм за методом М. А. Королюка і співавт. (1988). Антиокислювальну активність плазми (АОАП) крові оцінювали за Є. В. Донченко і співавт. (1991) за здібністю ліпідних фракцій плазми крові до індукованого окислення за допомогою спектрофотометра «Specord 200».

Вміст у крові оксиду азоту визначали за рівнем його стабільного метаболіту нітрит-аніона за методом Грісса. Показники біохімічної реакції реєстрували на спектрофотометрі «Specord 200» при довжині хвилі 546 нм. Визначення рівнів серотоніну, гістаміну, простагландинів (Pg) F2б, E2, I2 та тромбоксану (Tx) B2 виконували імуноферментним методом у сироватці крові на аппараті «StatFax 3200» (США) з використанням наборів «Cortez Diagnostics» (США).

Маткове кровозабезпечення оцінювали за допомогою ультразвукової доплерометрії кровотоку в маткових артеріях на апараті Philips EnVisor (Philips Medizin Systeme GmbH, Німеччина). При цьому вимірювали максимальну систолічну швидкість, кінцеву діастолічну швидкість та середню швидкість кровотоку та розраховували систоло-діастолічне відношення, індекс резистентності та пульсаційний індекс. Крім того, при ультразвуковій доплерометрії кровотоку в маткових артеріях звертали увагу на наявність патологічної діастолічної виїмки, яка могла спостерігатися як одночасно зі зниженням діастолічної швидкості кровотоку, так і самостійно.

Статистичну обробку отриманих результатів виконували з використанням пакету «NCSS 2007». Описові характеристики представлені у вигляді середнього та середньоквадратичного відхилення при нормальному розподілі, або медіани і 25 % і 75 % процентілю (Ме [25 %; 75 %]) у випадку розподілу, відмінного від нормального. Розходження вважали значущими при р < 0,05.Для вивчення значущості статистичних розходжень безперервних величин застосовували: у випадку нормального розподілу ознак -- t-критерій Ст'юденту (при рівних дисперсіях) або тест Aspin-Welch (при нерівних дисперсіях); у випадку розподілу, відмінного від нормального -- непараметричні U-критерій Манна-Уітні (за наявності ідентичних розподілів ознак) або тест Колмогорова-Смірнова (для різних розподілів). Порівняння частот дискретних ознак, а також наявність зв'язку між ними виконували за допомогою критерію ч2 або точного критерію Фішера (J. M. Lachin, 2000; B. Tabachnick, L. Fidell, 2001).

З метою виявлення факторів ризику розвитку прееклампсії у вагітних та побудови математичної моделі застосовували однофакторний і багатофакторний логістичний регресійний аналіз, а також побудову й аналіз характеристичних кривих (D. Hosmer, S. Lemeshow, 2000; B. Tabachnick, L. Fidell, 2001; X. Zhou et al., 2002).

Результати дослідження та їх обговорення. В результаті проведення ретроспективного аналізу було встановлено, що прееклампсія розвинулась у 287 з 1978 (14,5 %) відібраних жінок, при цьому більше ніж в половині випадків (у 151 вагітної, що склало 52,6 %) вона розвинулась на фоні АГ, яка була представлена наступними варіантами: хронічним (гіпертонічна хвороба І-ІІ ступеня -- 23,2 %), інтермітуючим (АГ на тлі соматоформних розладів вегетативної нервової системи -- 18,6 %), транзиторним (перенесені в минулому епізоди АГ, які переважно асоціювалися із попередніми вагітностями, -- 29,1 %), а також їхніми поєднаннями -- 29,1 %. Було виявлено, що у жінок із АГ прееклампсія виникала на 2-4 тижні раніше, а також частіше характеризувалася середньотяжкими (в 32,5 % випадків) й тяжкими (в 17,2 % випадків) формами, порівняно з 13,2 і 6,6 % у вагітних без АГ відповідно (p < 0,05).

В ході подальшого аналізу даних було проведено порівняння частоти ускладнень вагітності та пологів в залежності від наявності АГ та прееклампсії. Встановлено, що наявність АГ вірогідно (р < 0,05) збільшує частоту розвитку таких суттєвих ускладнень вагітності, як порушення матково-плацентарного кровотоку (в 1,4 і 1,5 рази у пацієнток з наявністю та без прееклампсії відповідно), затримка росту плода (в 1,7 і 1,5 рази) та дистрес плода (в 1,6 і в 1,9 рази відповідно). Крім того, у вагітних із АГ частіше спостерігаються патологічні пологи, зокрема, операції кесаревого розтину (в 1,5 і 1,4 рази у вагітних з прееклампсією та без неї відповідно).

Були також проаналізовані основні клінічні характеристики новонароджених в досліджуваних групах. Встановлено, що у пацієнток з прееклампсією і у жінок без прееклампсії наявність АГ вірогідно підвищувала частоту низької маси плода при народженні (менше 2500 г), однак у вагітних із прееклампсією на фоні АГ більш часто спостерігалися несприятливі неонатальні показники: низька маса тіла і довжина, і більш низькі оцінки за шкалою Апгар на 1 і 5_й хвилинах.

Нами були вивчені та встановлені ключові показники, за якими обидві підгрупи основної групи достовірно відрізнялись від групи контролю, а саме: систоло-діастолічне відношення та наявність діастолічної виїмки при ультразвукової доплерометрії маткової артерії, вміст дієнових кон'югатів жирних кислот, малонового діальдегіду, антиокислювальної активності плазми, метаболіту оксиду азоту, простагландинів F2б, E2, томбоксану B2, гістаміну та серотоніну.

В той же час підгрупи О І та О ІІ достовірно розрізнялись між собою за наступними показниками: наявність діастолічної виїмки при ультразвуковій доплерометрії маткового кровотоку (у 92,9 і 19,4 % вагітних підгруп О І та О ІІ відповідно, р < 0,05); рівні дієнових кон'югатів жирних кислот і малонового діальдегіду (4,95 ± 0,08 од/мл та 19,6 ± 0,38 мкмоль/г в підгрупі О І порівняно із 3,19 ± 0,06 од/мл та 16,1 ± 0,63 мкмоль/г у підгрупі О ІІ відповідно, р < 0,05), рівні метаболіту оксиду азоту (11,8 ± 0,33 і 9,3 ± 0,29 мкмоль/л у підгрупі О І і О ІІ відповідно, р < 0,05), рівень простагландину Е2 (0,221 ± 0,005 і 0,358 ± 0,006 нг/мл у підгрупі О І і О ІІ відповідно, р < 0,05). Таким чином, отримані дані можуть свідчити про те, що наявність у вагітних АГ в порівнянні із жінками без гіпертензивних розладів супроводжується характерними патофізіологічними порушеннями, які потенційно можуть бути предикторами розвитку прееклампсії. Крім того, на підставі зроблених апостеріорних порівнянь продемонстровані ще більш виразні зміни деяких із цих показників у вагітних із АГ, у яких згодом розвинулася прееклампсія. Ці дані повністю відповідають і розширюють сучасні уявлення про патогенез і фактори ризику розвитку прееклампсії (З. М. Дубосарська і співавт., 2000; В. Н. Серов, 2001; Н. В. Голоева, Т. В. Горбач, 2002).

При проведенні багатофакторного логістичного регресійного аналізу проводився відбір статистично значущих регресорів для створення математичної моделі прогнозування ризику розвитку прееклампсії вагітних. На підставі проведеного аналізу нами виявлені статистично значущі фактори ризику розвитку прееклампсії при гестації, завдяки яким була побудована регресійна модель, що оцінює ймовірність виникнення прееклампсії. Цими факторами виявилися: наявність діастолічної виїмки при ультразвуковій доплерометрії маткових артерій, рівень метаболіту оксиду азоту більше 9,1 мкмоль/л, активність супероксиддисмутази нижче 3,1 од/мл, рівень дієнових кон'югатів вище 4,25 од/мл та наявність хронічної АГ.

Таким чином, сформована регресійна модель, яка оцінює ймовірність (р) виникнення прееклампсії, має вигляд:

p = 1/(1 + e-L),

де: L = -5,46 + 3,23 ХАГ + 2,77 х ДВ + 1,04 NО2 + 0,67 СОД + 0,6 ДК;

e -- експонента; ХАГ -- хронічна АГ (0 -- відсутність, 1 -- наявність);

ДВ -- діастолічна виїмка при ультразвуковій доплерометрії маткової артерії (0 -- відсутність, 1 -- наявність);

NО2 -- рівень метаболіту оксиду азоту більше 9,1 мкмоль/л (0 -- відсутність, 1 -- наявність);

СОД -- активність супероксиддисмутази нижче 3,1 од/мл (0 -- відсутність, 1 -- наявність);

ДК -- рівень дієнових кон'югатів вище 4,25 од/мл (0 -- відсутність, 1 -- наявність).

На підставі нормалізації і округлення отриманих даним шляхом регресійних коефіцієнтів до цілого числа та перетворення них на бали нами було сформовано придатну для клінічного використання шкалу ризику розвитку прееклампсії у вагітних з АГ (табл. 1).

Таблиця 1 Шкала ризику розвитку прееклампсії у вагітних з АГ

Фактор ризику	Бали
Наявність хронічної АГ (гіпертонічної хвороби)	5
Наявність діастолічної виїмки (при доплерометрії)	5
Рівень метаболіту оксиду азоту (нітриту) більше 9,1 мкмоль/л	2
Активність супероксиддисмутази нижче 3,1 од/мл	1
Рівень дієнових кон'югатів вище 4,25 од/мл	1

Як видно з табл. 1, можлива кількість балів у кожної вагітної з АГ може бути від 0 до 14. При цьому на підставі проведення побудови характеристичних кривих було встановлено, що до групи ризику (вище 80 %) з розвитку прееклампсії можна віднести вагітних, у яких нараховується 12 або більше балів за розробленою нами шкалою. Дана шкала має високі показники чутливості та специфічності (74,2 і 88,4 %, відповідно), а також прогностичної цінності позитивного і негативного результату (72,8 і 89,1 %).

Використання створеної нами математичної моделі і розробленої на її підставі шкали ризику є досить зручним і точним способом стратифікації ризику розвитку прееклампсії у вагітних. Застосування її дозволяє виділити серед вагітних групу пацієнток, які потребують більш детального клінічного й інструментального обстеження, а також ретельного спостереження.

В наступному за допомогою використання розробленої шкали було створено екзаменаційну групу із 92 вагітних з ризиком розвитку прееклампсії. Щодо оцінки ефективності запропонованого профілактичного лікування порівнювали клініко-лабораторні показники підгрупи Е ІІ, до якої увійшли пацієнтки, котрі приймали загальноприйняту терапію, та підгрупи Е І, жінки якої поряд із загальноприйнятим лікуванням отримували озонотерапію.

Безпосередньо перед першим сеансом, а також через 1-3 та 10-14 діб після завершення курсу озонотерапії було виконано детальне лабораторне обстеження вагітних. Аналогічне дослідження було виконано й пацієнткам підгрупи Е ІІ.

Встановлено, що через 1-3 добу після лікування у вагітних підгрупи Е І відзначалося незначне підвищення вмісту дієнових кон'югатів жирних кислот, супероксиддисмутази, достовірне зростання рівня малонового діальдегіду і зниження антиокислювальної активності плазми (табл. 2), що свідчить про помірну інтенсифікацію оксидативного стресу. Відстрочені ефекти у жінок цієї підгрупи (через 10-14 діб після завершення курсу) виявилися статистичними значущим наближенням даних показників до контрольної групи (p > 0,05) за рахунок зниження значень пероксидації ліпідів -- дієнових кон'югатів і малонового діальдегіду, збільшення антиокислювальної активності плазми і активності основних ензимів АОЗ -- супероксиддисмутази і особливо -- каталази. У вагітних, які одержували традиційне лікування (підгрупа Е ІІ), в процесі лікування зміни даних показників зареєстровано не було, в результаті чого вони вірогідно різнилися з контрольною групою (p < 0,05) (табл. 2).

Під впливом озонотерапії (підгрупа Е І) рівень метаболіту оксиду азоту спочатку підвищився на 18 %, а в подальшому знизився і був на 38 % меншим, ніж до лікування (в результаті чого наблизився до контрольних показників), що свідчило про зменшення вираженості явищ ендотеліальної дисфункції після початкового активуючого впливу озону. У вагітних підгрупи Е ІІ, які лікувалися традиційно, даний показник змінився незначно (табл. 2).

Вміст біогенних амінів істотних змін не зазнав як під впливом традиційної терапії, так і з використанням озонотерапії (p > 0,05).

Після проведення лікування в двох підгрупах спостерігалося зниження вмісту вазоконстрикторних простагландинів і підвищення вазодилятаторних. В той же час у вагітних, яким призначали озонотерапію, зміни були більш істотними (табл. 2).

У подальшому ми продовжували загальне спостереження за вагітними обох підгруп. Було встановлено, що застосування озонотерапії дозволяє знизити загальну частоту розвитку прееклампсії у порівнянні із ізольованим використанням ацетилсаліцилової кислоти та препаратів кальцію з 43,5 до 23,9 % -- в 1,8 рази (p < 0,05) (рис. 1).

Крім того, у вагітних, які одержували озонотерпію, частіше мала місце прееклампсія легкого ступеня, в той час як при традиційній терапії -- середньотяжкого і тяжкого ступеня. В підгрупі Е І не було випадків розвитку еклампсії, у той же час у підгрупі Е ІІ в одному спостереженні розвинулась еклампсія (2,2 % випадків), але ці розбіжності не є статистично достовірними. В жодному спостереженні в обох підгрупах не було випадків HELLP-синдрому.

Таблиця 2 Вплив терапії на біохімічні показники у вагітних з ризиком розвитку прееклампсії (M ± m)

Показник	До лікування (n=92)	Через 1-3 доби після лікування	Через 10-14 діб після лікування	Контрольна група (n=30)
		Е І (n=46)	Е ІІ (n=46)	Е І (n=46)	Е ІІ (n=46)
ДК, од/мл	4,59 ± 0,073 К	5,75 ± 0,067 К	4,61 ± 0,062 П К	2,88 ± 0,079 Л	4,58 ± 0,058 П К	2,42 ± 0,047
МДА, мкмоль/г	18,6 ± 0,24 К	21,2 ± 0,26 Л К	18,2 ± 0,25 П	14,3 ± 0,31 Л	17,6 ± 0,27 П К	13,9 ± 0,22
СОД, од/мл	2,41 ± 0,063 К	2,57 ± 0,065	2,43 ± 0,057	3,52 ± 0,058 Л	2,35 ± 0,059 П К	3,67 ± 0,138
Каталаза, ммоль/л	0,033±0,002 К	0,028 ± 0,001 Л К	0,041 ± 0,001 К	0,117 ± 0,007 Л	0,034 ± 0,001 П К	0,097 ± 0,004
АОАП, мкмоль/мл	838,6 ± 4,42 К	693,7 ± 6,35 Л К	843,3 ± 4,18 П	1023,9 ± 1,08 Л	854,3 ± 3,31 П К	1117,5 ± 1,92
Метаболіт NO2, мкмоль/л	11,6 ± 0,14 К	13,7 ± 0,19 Л К	11,1 ± 0,12 П К	7,2 ± 0,11 Л	11,2 ± 0,11 П К	7,3 ± 0,17
Pg F2б, нг/мл	0,213 ± 0,004 К	0,209 ± 0,003	0,210 ± 0,003 К	0,194 ± 0,005 Л	0,212 ± 0,005 П К	0,192 ± 0,006
Pg E2, нг/мл	0,239 ± 0,008 К	0,223 ± 0,007	0,305 ± 0,006 П	0,349 ± 0,007 Л	0,365 ± 0,004 Л П К	0,334 ± 0,006
Pg I2, нг/мл	0,861 ± 0,013	0,885 ± 0,024	0,812 ± 0,029	0,823 ± 0,033	0,881 ± 0,024	0,832 ± 0,011
Tx B2, нг/мл	0,407 ± 0,018 К	0,395 ± 0,016 К	0,405 ± 0,017 П К	0,323 ± 0,016 Л	0,319 ± 0,008Л П К	0,357 ± 0,014

Примітки:

1. К -- достовірна різниця з показником контрольної групи (р < 0,05);

2. Л -- достовірна різниця з показником до лікування (р < 0,05);

3. П -- достовірна різниця між показниками Е І і Е ІІ підгруп у відповідні терміни обстеження (р < 0,05).

Аналіз частоти ускладнень вагітності та пологів встановив (рис. 2), що в підгрупі вагітних, які не отримували озонотерапію, у порівнянні з тими, котрі її отримували, з достовірно більшою частотою зустрічалися: порушення матково-плацентарного кровотоку (19,6 % проти 4,3 % випадків відповідно, р < 0,05), дистрес плода (8,7 % проти 2,2 % випадків відповідно, р < 0,05) та затримка росту плода (13,0 % проти 2,2 % випадків відповідно, р < 0,05).

Те саме стосувалося передчасних пологів (у 13,0 і 4,3 % спостережень відповідно, р < 0,05) та випадків ведення пологів шляхом кесаревого розтину (19,6 % проти 8,7 % випадків відповідно, р < 0,05) (рис.2).

У жінок підгрупи Е І достовірно рідше порівняно з підгрупою Е ІІ зустрічались новонароджені з вагою менше 2500 грамів (у 8,7 % проти 23,9 % спостережень, р < 0,05), новонароджені з оцінкою за шкалою Апгар на першій хвилині менше 4 балів (6,5 % проти 21,7 % спостережень, р < 0,05), новонароджені з оцінкою за шкалою Апгар на п'ятій хвилині менше 4 балів (2,2 % проти 17,4 % випадків, р < 0,05) та новонароджені з оцінкою за шкалою Апгар на п'ятій хвилині в межах 4-6 балів (4,3 % проти 21,7 %, р < 0,05).

Таким чином, безпосередніми ефектами озонотерапії, що були нами встановлені у вагітних через 1-3 доби після останнього сеансу курсу озонотерапії, виявились: підвищення рівнів дієнових кон'югатів жирних кислот, малонового діальдегіду та стабільного метаболіту оксиду азоту нітрит-аніону; зменшення антиокислювальної активності плазми та каталази. Більш віддалені ефекти, які були нами виявлені при обстеженні через 10-14 діб після завершення курсу озонотерапії відрізнялися в протилежному напрямку, іноді кардинально, а саме: зменшення рівнів дієнових кон'югатів жирних кислот, стабільного метаболіту оксиду азоту нітрит-аніону, простагландину F2б і тромбоксану В2; збільшення активності супероксиддисмутази, каталази, антиокислювальної активності плазми та простагландину Е2, що свідчить про зменшення інтенсивності оксидативного стресу, стабілізацію функції ендотелію та відновлення балансу вазопресорних та депресорних механізмів.

Віддаленими клінічними ефектами озонотерапії виявилися: зменшення частоти розвитку прееклампсії в цілому, а також тяжкої прееклампсії; зменшення частоти розвитку порушення матково-плацентарного кровотоку, дистресу та затримки росту плода; зменшення частоти передчасних пологів та частоти операції кесаревого розтину; збільшення середньої ваги новонароджених та зменшення частоти реєстрації новонароджених з вагою менше 2500 грамів, а також новонароджених з низькими оцінками за шкалою Апгар на 1 та 5_й хвилині життя.

Таким чином, отримані результати дозволяють рекомендувати розроблені прогностичні та лікувально-профілактичні заходи із використанням озонотерапії для попередження розвитку прееклампсії, зниження частоти ускладнень вагітності та пологів у вагітних з АГ.

Проведені дослідження дозволили зробити наступні висновки.

Висновки

В дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, що виявляється в розробці науково обґрунтованих прогностичних та лікувально-профілактичних заходів, впровадження яких сприяє зниженню частоти розвитку прееклампсії у вагітних з артеріальною гіпертензією.

За даними ретроспективного аналізу встановлено, що прееклампсія розвивається у 14,5 % вагітних, при цьому на фоні артеріальної гіпертензії -- у 52,6 %. Відзначено негативний вплив артеріальної гіпертензії на перебіг вагітності та пологів. У жінок з прееклампсією на фоні артеріальної гіпертензії частіше, ніж без неї, спостерігається: порушення матково-плацентарного кровотоку -- в 1,4 рази; загроза переривання вагітності і дистрес плода -- в 1,6 рази; затримка росту плода -- в 1,7 рази; патологічні пологи та кесаревий розтин -- в 1,5 рази.

Відзначено, що у вагітних з артеріальною гіпертензією на фоні розвинутої прееклампсії у порівнянні із вагітними без прееклампсії зареєстровано достовірне підвищення рівня дієнових кон'югатів -- в 1,6 рази (p < 0,05); метаболіту оксиду азоту нітрит-аніону -- в 1,3 рази (p < 0,05); зниження рівня супероксиддисмутази -- в 1,4 рази (p < 0,05); каталази -- в 4,4 рази (p < 0,05); простагландину Е2 -- в 1,6 рази (p < 0,05); наявність діастолічної виїмки при ультразвуковій доплерометрії маткових артерій спостерігалася в 4,8 рази частіше (p < 0,05).

За допомогою багатофакторного логістичного регресійного аналізу встановлені предиктори розвитку прееклампсії, на підставі чого побудована математична модель і розроблена шкала ризику, застосування якої дозволяє на передклінічних стадіях захворювання визначити ймовірність виникнення прееклампсії. Чутливість математичної моделі складає 74,2 %, специфічність -- 88,4 %, прогностична цінність позитивного прогнозу -- 72,8 %, негативного прогнозу -- 89,1 %.

Розроблено науково обґрунтований комплекс лікувально-профілактичних заходів із використанням озонотерапії, який, на відміну від використання традиційних методів, сприяє зниженню вмісту дієнових кон'югатів і метаболіту оксиду азоту нітрит-аніону -- в 1,6 рази, тромбоксану В2 -- в 1,3 рази; підвищенню супероксиддисмутази, простагландину Е2 -- в 1,5 рази; каталази -- в 3,5 рази, що достовірно наближає ці показники до контрольних значень (p > 0,05).

Використання розроблених прогностичних та лікувально-профілактичних заходів сприяє зниженню розвитку прееклампсії в 1,8 рази (з 43,5 до 23,9 %), зокрема, середньої та тяжкої форм -- в 4 рази (з 34,8 до 8,7 %); а також зменшенню частоти розвитку матково-плацентарного кровотоку -- 4,6 рази; загрози переривання вагітності -- в 5 разів; затримки росту плода -- в 5,9 разів; дистресу плода -- в 4,0 рази; частоти передчасних -- в 3 рази і патологічних пологів -- в 2,7 рази та частоти операції кесаревий розтин -- в 2,3 рази; кількості випадків народження дітей із низькою масою тіла -- в 2,7 рази; з оцінкою за шкалою Апгар менше 6 балів -- в 2 рази.

Практичні рекомендації

1. У вагітних з артеріальною гіпертензією поряд із традиційними клініко-лабораторними дослідженнями необхідно визначати наступні показники: рівень метаболіту оксиду азоту нітрит-аніону, активність супероксиддисмутази, рівень дієнових кон'югатів та проводити ультразвукову доплерометрію.

2. Використовувати отримані дані для визначення ймовірного розвитку прееклампсії за шкалою:

Фактор ризику	Бали
Наявність хронічної артеріальної гіпертензії	5
Наявність діастолічної виїмки (при доплерометрії)	5
Рівень метаболіту оксиду азоту (нітриту) вище 9,1 мкмоль/л	2
Активність супероксиддисмутази нижче 3,1 од/мл	1
Рівень дієнових кон'югатів вище 4,25 од/мл	1

При наявності у вагітної вказаних факторів, проводиться підсумовування відповідних їм балів.

При сумі 12 і більше балів прогнозується ризик розвитку прееклампсії.

3. З профілактичною метою усім вагітним з ризиком розвитку прееклампсії необхідно призначати наступне лікування:

– згідно наказу № 676 МОЗ України від 31.12.2004 р.: ацетилсаліцилова кислота -- 100 мг/добу і препарати кальцію -- 2000 мг/добу;

– озонотерапія, яка проводиться шляхом внутрішньовенного введення 200 мл фізіологічного розчину, насиченого озоно-кисневою сумішшю з концентрацією озону у рідині 2-6 мкг/мл. Насичення суміші озоном проводять за допомогою озоногенератору «ОЗОН-УМ80». Швидкість введення розчину -- 200 мл за годину. Лікування проводиться двома курсами (перерва 2-4 тижні) по 5-7 сеансів через день.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Профилактика развития преэклампсии у беременных группы риска / И. К. Акимова, И. В. Латышева, В. В. Луцик, Л. М. Кузнецова // Медико-социальные проблемы семьи. -- 2001. -- Т. 6, № 2 (спец. выпуск). -- С. 34-35 (Клінічні спостереження, узагальнення отриманих результатів, формулювання висновків).

Латишева І. В. Особливості обміну простагландинів у вагітних групи високого ризику розвитку прееклампсії / І. В. Латишева, І. К. Акимова // Вісник наукових досліджень. -- 2002. -- № 2 (додаток). -- С. 260262 (Обстеження пацієнток, аналіз результатів дослідження, формулювання висновків).

Чайка В. К. Влияние озонотерапии на уровень биогенных аминов и простагландинов у беременных с риском развития преэклампсии / В. К. Чайка, И. В. Латышева // Вестник физиотерапии и курортологии. -- 2005. -- № 5 (спецвыпуск «Озонотерапия»). -- С. 39-41 (Впровадження розробленої методики лікування, клінічні спостереження, аналіз отриманих результатів дослідження).

Латишева І. В. Ускладнення вагітності та пологів у жінок із серцево-судинною патологією / І. В. Латишева, Н. Є. Гейнц // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. -- 2006. -- № 720. -- С. 89-93 (Ретроспективний аналіз історій пологів жінок з прееклампсією, аналіз вибраної медичної документації).

Чайка В. К. Стан перекисного окислення ліпідів та показників гуморальних пресорно-депресорних механізмів у вагітних із різними варіантами гіпертензивних розладів / В. К. Чайка, І. В. Латишева // Педіатрія, акушерство та гінекологія. -- 2008. -- № 2. -- С. 71-74 (Клінічні спостереження, узагальнення отриманих результатів, формулювання висновків).

Чайка В. К. Застосування озонотерапії для профілактики розвитку прееклампсії та її ускладнень у вагітних високого ризику / В. К. Чайка, І. В. Латишева, І. К. Акимова // Проблемы, достижения и перспективы развития медико-биологических наук и практического здравоохранения : Труды Крымского государственного медицинского университета им. С.И. Георгиевского. -- 2008. -- Т. 144, ч. ІІІ. -- С. 264-266 (Впровадження розроблених прогностичного та лікувально-профілактичного заходів, аналіз отриманих результатів дослідження, формулювання висновків).

Роль простагландинов в развитии преэклампсии / И. К. Акимова, И. В. Латышева, Л. М. Кузнецова [и др.] : зб. наук. праць Асоц. акушерів-гінекологів України. -- К. : Абрис, 2000. -- С. 84-86 (Клінічні спостереження, узагальнення отриманих результатів).

Чайка В. К. Применение озонотерапии для профилактики преэклампсии у беременных группы риска / В. К. Чайка, И. В. Латышева, И. К. Акимова : зб. наук. праць Асоц. акушерів-гінекологів України. -- К. : Інтермед, 2005. -- С. 414-417 (Обстеження та лікування пацієнток, аналіз результатів дослідження).

Латышева И. В. Влияние медицинского озона на процессы пероксидации и антиоксидантной защиты у беременных группы риска по развитию преэклампсии / И. В. Латышева, И. К. Акимова : зб. наук. праць Асоц. акушерів-гінекологів України. -- К. : Інтермед, 2006. -- С. 375-378 (Клінічні спостереження, узагальнення отриманих результатів, формулювання висновків).

Латишева І. В. Ускладнення вагітності і пологів у вагітних із різними варіантами гіпертензивних розладів / І. В. Латишева : зб. наук. праць Асоц. акушерів-гінекологів України. -- К. : Інтермед, 2007. -- С. 383-387 (Проведення ретроспективного дослідження, статистична обробка даних, узагальнення отриманих результатів).

Пат. 14725U Україна, МПК8 А61В 17/42, А61К 9/08, А61К 33/14. Спосіб профілактики прееклампсії у вагітних / А. В. Чайка, І. Т. Говоруха, І. К. Акимова, І. В. Латишева; заявник і власник Донецький національний медичний університет. -- u200512296 ; заявл. 20.12.05 ; опубл. 15.05.06, Бюл. № 5 (Розробила та впровадила заходи лікування, разом зі співавторами оформила заявку на патент).

Коррекция гипертензии у беременных с преэклампсией / Т. В. Джоджуа, О. Н. Роговая, И. В. Латышева, О. Г. Белоусов : Book of abstracts 1st Euro-Asian Congress [«The events of the year in gynecology and obstetrics»] (Saint Petersburg, 20-22 may 2004). -- Saint-Petersburg, 2004. -- Vol. 2. -- P. 31 (Клінічне спостереження, узагальнення отриманих даних).

Анотація

Латишева І.В. Сучасні методи профілактики розвитку прееклампсії у вагітних з артеріальною гіпертензією. -- Рукопис.

Робота присвячена рішенню однієї з актуальних задач акушерства -- зниженню частоти розвитку прееклампсії у вагітних з артеріальною гіпертензією шляхом розробки методів її прогнозування та профілактики. Вперше на підставі порівняльного аналізу результатів обстеження вагітних із артеріальною гіпертензією залежно від наявності виникнення прееклампсії встановлені предиктори її розвитку, на підставі яких побудована математична модель і розроблена шкала ризику, застосування якої дозволяє з високим ступенем ймовірності на передклінічних стадіях захворювання прогнозувати ймовірність виникнення прееклампсії. Чутливість математичної моделі складає 74,2 %, специфічність -- 88,4 %, прогностична цінність позитивного прогнозу -- 72,8 %, негативного прогнозу -- 89,1 %. Впровадження розробленого науково обґрунтованого комплексу лікувально-профілактичних заходів щодо попередження розвитку прееклампсії у вагітних з артеріальною гіпертензією, що включає використання озонотерапії, сприяє зниженню розвитку прееклампсії в 1,8 рази (з 43,5 до 23,9 %), зокрема, середньої та тяжкої форм -- в 4 рази (з 34,8 до 8,7 %), а також зменшенню частоти ускладнень вагітності та пологів.

Ключові слова: прееклампсія, артеріальна гіпертензія, прогнозування, озонотерапія.

Анотация

Латышева И.В. Современные методы профилактики развития преэклампсии у беременных с артериальной гипертензией. -- Рукопись.

Работа посвящена решению одной из актуальных задач акушерства -- снижению частоты развития преэклампсии у беременных с артериальной гипертензией путем разработки методов ее прогнозирования и профилактики.

На основании ретроспективного анализа 1978 историй родов установлено, что у 287 женщин развилась преэклампсия, что составило 14,5 %, при этом у 52,6 % -- на фоне артериальной гипертензии. Установлено, что у женщин с преэклампсией на фоне артериальной гипертензии чаще, чем без нее, наблюдаются: нарушение маточно-плацентарного кровотока -- в 1,4 раза; угроза прерывания беременности -- в 1,6 раза; задержка роста плода -- 1,7 раза; патологические роды и кесарево сечение -- в 1,5 раза.

Благодаря проспективному исследованию 95 беременных с артериальной гипертензией (из них 28 лиц -- с развившейся преэклампсией, 67 -- без преэклампсии) и 30 здоровых беременных впервые доказано, что у пациенток с артериальной гипертензией в сравнении со здоровыми беременными имеет место повышение уровня продуктов перекисного окисления липидов и снижение активности системы антиоксидантной защиты, что характеризует наличие интенсивного оксидативного стресса, последствием которого является изменение показателей вазоконстрикторных и вазодилятаторных простагландинов, метаболита оксида азота и биогенных аминов. Данные изменения могут способствовать развитию эндотелиальной дисфункции, системной вазоконстрикции и преэклампсии.

В дальнейшем на основании выявленных изменений с помощью многофакторного логистического регрессионного анализа установлены предикторы развития преэклампсии, на основании которых построена математическая модель и сформирована удобная для клинического применения шкала риска развития преэклампсии, которая включает следующие параметров: наличие хронической артериальной гипертензии соответствует 5 баллам; наличие диастолической выемки (при допплерометрии) -- 5 баллов; содержание метаболита оксида азота (нитрита) более 9,1 мкмоль/л -- 2 балла; активность супероксиддисмутазы ниже 3,1 ед/мл -- 1 балл; содержание диеновых конъюгатов выше 4,25 ед/мл -- 1 балл. При наличии у беременной имеющихся в шкале факторов производится суммирование соответствующих им баллов. При сумме 12 и более баллов прогнозируется риск развития преэклампсии, что позволяет на доклинической стадии проводить профилактические мероприятия у этого контингента больных. Чувствительность математической модели составляет 74,2 %, специфичность -- 88,4 %, прогностическая ценность положительного прогноза составила 72,8 %, отрицательного прогноза -- 89,1 %.

Учитывая, что в патогенезе преэклампсии, особенно у беременных с артериальной гипертензией, ведущую роль играет оксидативный стресс, в разработанный профилактический комплекс по предупреждению развития преэклампсии включена озонотерапия. Использование разработанных лечебно-профилактических мероприятий с включением озонотерапии способствует нормализации биохимических показателей, а также снижению развития преэклампсии в 1,8 раза (с 43,5 до 23,9 %), в том числе средней и тяжелой форм -- в 4 раза (с 34,8 до 8,7 %); а также уменьшению частоты развития нарушения маточно-плацентарного кровотока -- в 4,6 раза; угрозы прерывания беременности -- в 5 раз; задержки роста плода -- 5,9 раз; дистресса плода -- в 4,0 раза; частоты преждевременных и патологических родов -- соответственно в 3 и 2,7 раза и частоты операции кесарево сечение -- в 2,3 раза; количества случаев рождения детей с низкой массой тела -- в 2,7 раза, с оценкой по шкале Апгар менее 6 баллов -- в 2 раза. Полученные результаты указывают на высокую эффективность разработанных прогностической шкалы риска развития преэклампсии и лечебно-профилактических мероприятий для беременных с артериальной гипертензией и целесообразность их дальнейшего внедрения в практику здравоохранения, что в значительной степени будет способствовать снижению частоты осложнений беременности и родов, а также показателей перинатальной заболеваемости и смертности.

Ключевые слова: преэклампсия, артериальная гипертензия, прогнозирование, озонотерапия.

Summary

Latysheva I.V. Up-to-date methods of preeclampsia prevention in pregnant patients with arterial hypertension. -- Manuscript.

The thesis for submitting an academic degree of candidate of medical sciences, speciality 14.01.01 -- Obstetrics and Gynecology. -- Scientific Research Institute of Medical and Social Family Problems of Donetsk National Medical University named after M. Gorky MPH of Ukraine, Donetsk, 2008.

The work is dedicated to one of the most important challenges in obstetrics - preeclampsia rate reduction in pregnant patients with arterial hypertension by development of prognostic and prevention methods. For the first time due to comparative analysis of pregnant women with arterial hypertension some predictors of preeclampsia onset were determined. Based on these predictors mathematical model was created and prognostic score was built. This score enables to determine the probability of preeclampsia on preclinical stages with high levels of probability. Its sensitivity is 74,2 % and specificity is 88,4 %; its positive and negative predictive value is 72,8 % and 89,1 %, respectively. Implementation of the developed measures for prevention of preeclampsia in pregnant patient with arterial hypertension, including use of ozone therapy, promotes to reduce the rate of preeclampsia by 1,8 (from 43,5 to 23,9 %), as well as the rate pregnancy and delivery complications.

Key words: preeclampsia, arterial hypertension, prediction, prevention, ozone therapy.

Скорочення

АОАП -- антиокислювальна активність плазми

АОЗ -- антиоксидантний захист

АГ -- артеріальна гіпертензія

ДК -- дієнові кон'югати

МДА -- малоновий діальдегід

СОД -- супероксиддисмутаза

ПОЛ -- перекисне окислення ліпідів

Pg -- простагландин

Tx -- тромбоксан

Размещено на Allbest.ru

...