Найпростіші методи фізіотерапії

Размещено на http://allbest.ru

План

1. Поняття про фізіотерапію. Дія на організм холоду і тепла. Види найпростіших фізіопроцедур

2. Гірудотерапія

3. Водолікування

4. Світлолікування

1. Поняття про фізіотерапію. Дія на організм холоду і тепла. Види найпростіших фізіопроцедур

Фізичні методи є провідними в комплексному лікуванні хворих із захворюваннями органів кровообігу, травлення, нервової системи та кістково-м'язового апарату.

Основними фізичними методами лікування, що застосовуються в стаціонарах і в поліклініці, є тепло-, водо- і світлолікування, інгаляції. Більшість із цих методів впливають на шкіру, змінюючи обмінні процеси не тільки у шкірі, але і в глибоко і віддалено розміщених органах і в цілому організмі. Підсилення кровообігу у тканинах і органах під дією тепла пришвидшує розсмоктування запальних процесів, зменшує спазми, заспокоює больові відчуття. Холод на місці його прикладання спричиняє звуження дрібних судин (тому це сприяє зупинці кровотечі). У зоні дії холоду зменшується кровообіг, знижується чутливість нервових рецепторів. Завдяки цьому холод також має протизапальну дію і зменшує больові відчуття.

Найчастіше процедури простої фізіотерапії входять в комплекс лікування і виконуються медичними сестрами як призначення лікаря. Однак можуть виникнути ситуації, коли у зв'язку із змінами у стані хворого, появою нових ознак (біль в ділянці серця, підвищення артеріального тиску) медична сестра може і зобов'язана прийняти самостійне рішення про проведення тієї чи іншої процедури на етапі долікарської допомоги. Іноді медична сестра мусить відмовитись від проведення призначеної лікарем процедури (постановка банок при кровохарканні). Слід ретельно стежити за хворим і контролювати його суб'єктивні відчуття та прояви зміни функції серцево-судинної системи, органів дихання тощо.

2. Гірудотерапія

Гірудотерапія - використання п'явок з лікувальною метою. Їх застосовують при церебральній формі гіпертонічної хвороби, передінсультних станах, місцевому застою крові, при застійній печінці, тромбофлебітах. До використання придатні здорові голодні п'явки, що швидко рухаються у воді. В'ялі рухи, ущільнення і клейка поверхня свідчать про хворобливий стан і непридатність п'явки.

Місця прикладання п'явок: ділянка за вухами, зліва від груднини, праве підребер'я, нижні кінцівки. За вухами п'явки ставлять, відступивши 1 см від вушної раковини; на ділянку серця - у третьому-п'ятому міжребер'ях на 1 см вліво від краю груднини; при застійній печінці - вздовж реберного краю; при геморої - на ділянку куприка і навколо анального отвору.

Для процедури готують: стерильний лоток, пінцет, перекис водню, підсолену воду, розчин глюкози, пробірки, мензурку, стерильні тампони, серветки, перев'язувальний матеріал. Шкіру на місці прикладання п'явок миють, витирають насухо. П'явки краще присмоктуються до теплої шкіри, змоченої солодкою водою. П'явка тримається 30-60 хв і сама відпадає. Якщо п'явку треба зняти, то шкіру хворого змочують підсоленою водою. На місця укусів накладають суху стерильну пов'язку.

Протипоказання: кровоточивість, анемія, хвороби шкіри, септичні і алергічні стани.

При порушенні правил асептики можуть з'явитися місцеві ускладнення: свербіння шкіри навколо ранки чи нагноєння.

3. Водолікування

кровообіг фізіотерапія гіпертонія водолікувальний

Водолікування - використання води з лікувальною і профілактичною метою. Розрізняють: власне водолікування і бальнеотерапію - застосування природних та штучно виготовлених мінеральних вод.

Процедури з холодною водою (до 20°С) спричиняють загальнотонізуючу дію, стимулюють діяльність нервової і серцево-судинної систем, підвищують обмін речовин. Процедури з теплою водою (37-39°С) мають заспокійливу дію, їх призначають при хронічних запальних захворюваннях, особливо опорно-рухового апарату, розладах водно-сольового і жирового обмінів. Процедури з гарячою водою (вище 39°С) мають патогінну дію і підвищують обмін речовин організму.

До водолікувальних процедур відносяться: ванни, душ, кишкові промивання, купання, обливання, обмивання, обтирання, закутування.

Ванни можуть бути загальними і місцевими. Залежно від температури ванни діляться на холодні (нижче 20°С), прохолодні (до 30°С), індиферентні (34-36°С), теплі (37-39°С), гарячі (вище 39°С). За хімічним складом вони можуть бути прісними, ароматичними, мінеральними, газовими.

Перед відпуском процедури медична сестра перевіряє готовність приміщення і самої ванни до її проведення. Температура у ванному приміщенні має бути не нижче 25°С. Під час процедури медична сестра слідкує за загальним станом хворого, кольором шкіри, властивостями пульсу.

Прісні ванни готують із водопровідної води. Прохолодні ванни стимулюють обмін речовин. Призначають їх при ожирінні. Ванни з індиферентною температурою мають тонізуючу дію - заспокоює хворого (призначають при функціональних розладах нервової системи).

Гірчичні ванни - відволікаючий засіб при катарі верхніх дихальних шляхів, бронхіті.

Йодобромні вани спричиняють протисклеротичну дію, знижують тонус кровоносних судин, нормалізують функції нервової системи, покращують мозковий і вінцевий кровообіг, мають протизапальну дію. Призначають при нервово-психічному перенапруженні, атеросклеротичних змінах вінцевих і мозкових судин, гіпертонічній хворобі 1-2 ст., захворюваннях опорно-рухового апарату, жіночих статевих органів, шкіри.

Кисневі ванни. Розчинений у воді кисень попадає в організм через шкіру і легені, покращує окисно-відновні процеси в органах і тканинах організму, сприяє зменшенню явищ гіпоксії. Призначають при гіпертонічній хворобі 1-2 ст., ішемічній хворобі серця, функціональних розладах нервової системи.

Хлорно-натрієві ванни нормалізують тонус артерій при гіпертонічній хворобі і нейроциркуляторній дистонії (гіпертонічного типу), мають знеболювальну, протизапальну і десенсибілізуючу дії. Під впливом хлорно-натрієвих ванн активується протизгоральна система. Призначають при захворюванні опорно-рухового апарату, функціональних захворюваннях ЦНС, гіпертонічній хворобі 1-2 ст., варикозному розширенні вен, захворюваннях шкіри.

Шавлійні ванни призначають як болезаспокійливі при залишкових явищах травм периферичних нервів, опорно-рухового апарату, при хронічних захворюваннях статевих органів у жінок.

Лікувальні ванни можна приймати в будь-яку пору дня, краще через 30-40 хв після легкого сніданку, але у разі необхідності можна через 1-2 год після обіду. Якщо хворий стомлений, він повинен відпочити перед прийманням загальної ванни 30 хв і такий самий час після ванни.

Лікувальні душі - водолікувальна процедура, при якій на тіло хворого впливають струмені води. Діючими факторами душу є тиск струменя води і термічне подразнення. Короткочасне чургування холодного й гарячого душу діє тонізуюче; тривале - знижує збудливість чутливих і рухових нервів.

Дощовий голчастий душ. Температура 38-39°С, тривалість процедури 1-5 хв.

Душ Шарко - починають з душу віялом (на відстані від пацієнта 3-3,5м під тиском води 3 атм) 2-3 рази.

Циркулярний душ - це система вертикальних трубок, які розміщуються колом навколо хворого. Кожна трубка має багато отворів по всій висоті, із яких під тиском виходять струминки води, спрямовані на хворого, що стоїть у центрі. Душ починають при температурі 34-36°С з поступовим зниженням її в кінці курсу лікування до 25°С. Тривалість процедури 2-5 хв.

4. Світлолікування

Світлолікування - застосування променевої енергії сонця або штучних джерел світла з лікувальною та профілактичною метою. Виділяють інфрачервоне випромінювання (ІЧВ), яке має довжину хвилі від 400 мкм до 760 нм, видиме - з довжиною хвилі 760-400нм і ультрафіолетове - від 400 до 5 нм.

У медицині використовують короткохвильову ділянку ІЧВ, яка має здатність проникати в тканини організму на глибину 3-5 см. Тканини поглинають фізичну енергію інфрачервоних квантів і перетворюють її в теплову, яка спричиняє молекулярні зміни, підвищення температури опроміненої ділянки, прискорення фізико-хімічних реакцій. Місцево виникає судинна реакція - короткочасний спазм з наступним стійким розширенням судин, активною гіперемією і підвищенням місцевого кровопостачання.

При дії ІЧВ виникає почервоніння шкіри (теплова еритема), яка зникає через 30-60 хв. Лікувальна дія ІЧВ проявляється загоєнням ран та виразок, зниженням больової чутливості, розсмоктуванням запального інфільтрату, зменшенням м'язового тонусу. Призначають ІЧВ при підгострих і хронічних негнійних запальних захворюваннях суглобів, при захворюваннях органів диханя, при тривало незагоюваних виразках, опіках, відмороженнях.

Пацієнт під час процедури лежить або сидить. Відстань від опромінювача 35-100см. Тривалість процедури 15-30 хв.

Ультрафіолетове опромінення (УФО) спричиняє при дії на тканини фотоелектричний ефект, який проявляється почервонінням шкіри. Зменшуються прояви запалення, знижується больова чутливість. Загальне УФО у малих дозах має десенсибілізувальну і імуностимулювальну, бактерицидну і бактеріостатичну дії, підсилює процеси регенерації. Призначають загальне УФО при зниженні опірності організму до простудних захворювань, при астенізації нервової системи. Місцеве УФО застосовують при захворюваннях органів дихання, міозиті, радикуліті.

При проведенні процедури очі хворого і персоналу захищають темними захисними окулярами.

Перед опроміненням визначають біодозу УФО - найменший час опромінення, достатній для виникнення еритеми. Для цього користуються біодозиметром. Це металева платівка з 6 прямокутними отворами, розміром 25х7 мм кожен. Отвори перекриваються заслінкою. Привизначенні біодозиметр накладають на ділянку, яку будуть опромінювати, або на нижню частину живота при загальному опромінюванні. Інші ділянки тіла закривають простирадлом. Хворий одягає захисні окуляри. Джерело УФО розміщують на відстані 50 см до ділянки з біодозиметром. Через 10 хв після початку горіння лампи послідовно відкривають отвори з інтервалом 30 с, поки не будуть опромінені всі 6 отворів. Через 24 год на шкірі підраховують кількість червоних смужок. Це дозволяє визначити час опромінення, необхідний для виникнення найслабшого почервоніння шкіри.

Размещено на Allbest.ru