В І, контрольну, групу чисельністю 30 чоловік, включено хворих, яким з першого дня був призначений 0,65%-й фармакопейний сольовий розчин по одному розпиленню 4-5 разів на день в кожний носовий хід (Ю.Мітін, 2000).

ІІ групу сформували 40 пацієнтів, яким з першого дня після операції проводилось лікування з використанням складної аерозольної суміші, яка містить антибактеріальні препарати (поліміксин В та неоміцин), топічний кортикостероїд (дексаметазон) і вазоконстриктор (фенілефрин). Таке поєднання фармакологічних складників дозволяє здійснювати комплексний вплив на всі ланки запального процесу, а сам препарат відповідає критеріям комплексної терапії синуїтів (С.Рязанцев, 1999; С.Безшапочний, 2001; Г.Тімен, 2001; А.Лайко, 2001). Препарат хворим призначали місцево, по одній інстиляції в кожен носовий хід 3-4 рази на добу.

До ІІІ групи увійшли 40 хворих, яким в післяопераційному періоді призначали згаданий вище складний носовий спрей у поєднанні з рослинним секретомоториком, виготовленим на основі ліофілізованого екстракту цикламену європейського. Фармакологічний ефект останнього зумовлений локальною ,,інтраназальною” дією біологічно активних складників препарата на чутливі

закінчення трійчастого нерва, яка виражається в рефлекторному посиленні власної секреції залоз слизової оболонки носа та синусів, що сприяє природному самоочищенню цих анатомічних структур (С.Безшапочний, 2002; В.Попович, 2006). З першого дня після операції проводилось одноразове розпилення лікарського засобу в обидва загальні носові ходи. Після припинення ринореї хворим призначались інстиляції „Полідекси з фенілефрином” за зазначеною вище методикою. Тривалість лікування у всіх групах хворих складала 7 днів.

Критеріями оцінки ефективності схем ранньої післяопераційної реабілітації були індивідуальна переносимість лікування, динаміка суб'єктивних скарг (біль голови, затруднення носового дихання, виділення з носа), результати ендориноскопії (наявність гіперемії та набряку слизової оболонки, патологічних виділень в носових ходах), вивчення стану мукоциліарної транспортної функції за допомогою сахаринового тесту (С.Безшапочний, 1994) та місцевої термометрії слизової оболонки носа (В.Попович, 1991). Дослідження мукоциліарного кліренсу проводились з огляду на те, що він є визначальним критерієм функціонального стану слизової оболонки носа та пазух; з іншого боку, місцева температура характеризує активність запального процесу в слизовій оболонці.

Результати всіх проведених досліджень аналізувались та оброблялись статистично варіаційним методом з урахуванням критерію Стьюдента. Для оцінки їх достовірності було прийнято рівень значимості показників р < 0,05.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

Експериментальні дослідження. На експериментальній моделі запального процесу війчастого епітелію стравоходу лабораторних жаб, який є аналогом миготливого епітелію верхніх дихальних шляхів людини, було встановлено, що вже на 3-ю добу в епітелії стравоходу тварин І дослідної групи спостерігались глибокі альтеративні зміни. Вони проявлялися в десквамації війок миготливого епітелію, різноманітних розладах мікроциркуляції, масивній лейкоцитарній інфільтрації та посиленому слизоутворенні. Вказані патоморфологічні зміни не обмежувались слизовою оболонкою стравоходу, а розповсюджувались на м'язевий шар. Після 7-ї доби експерименту спостерігалась картина яскраво вираженого гострого циліарного мукозиту з частковим злущенням епітелію та дифузною інфільтрацією власної пластинки мононуклеарними елементами, значною кількістю полінуклеарних лейкоцитів в інфільтраті, вираженим лейкопедезом епітеліального шару та інтенсивним неоколагеногенезом.

Перебіг експериментального запального процесу у тварин ІІ дослідної групи був більш сприятливим. Через 3 доби на місці дефекту слизової оболонки стравоходу епітеліальний шар відновлювався, клітини набували кубоподібної і циліндричної форми. Спостерігався активний розвиток грануляційної тканини, альтеративні зміни не виходили за межі епітелію, інтенсивність мікроциркуляторних розладів у слизовій оболонці була не настільки вираженою, як у тварин І експериментальної групи. На 7-й день експерименту новоутворений епітелій відрізнявся від нормального лише видозміненою формою ворсин та слабшим розвитком підслизової основи.

Отже, дослідження дії складної аерозольної суміші, яка містить неоміцин, поліміксин В, дексаметазон та фенілефрин, виконане в умовах експериментального запального процесу, засвідчило, що препарат сприяє регенерації слизової оболонки.

Клінічні дослідження. Важливими критеріями ефективності та безпечності будь-яких лікарських засобів є їх індивідуальна переносимість хворими, частота і ступінь вираженості побічних ефектів. Ці показники враховувалися нами у кожній клінічній групі.

З метою опрацювання суб'єктивних даних хворим було запропоновано самостійно оцінити ступінь переносимості того чи іншого препарата з використанням 3-бальної шкали, згідно якої умовні бали розподілялися таким чиномУ 0 - відсутність ознаки, 1 - слабкий ступінь вираженості, 2 - помірний ступінь вираженості, 3 - значний ступінь вираженості. Оцінка пацієнтами суб'єктивних відчуттів, пов'язаних з прийомом препаратів, здійснювалась на 1-й, 3-й та 7-й дні післяопераційного періоду. Сумарний результат вважався добрим, якщо сума набраних балів не перевищувала 5, задовільним - 6-9 балів, незадовільним - 10 балів і більше.

Як зазначалося вище, пацієнтам контрольної групи в ранньому післяопераційному періоді призначався назальний спрей, діючою речовиною якого є 0,65% розчин NaCl. Окремі хворі цієї групи під впливом застосування препарату відзначили сухість і відчуття подразнення в носі, які спостерігались, як правило, ближче до завершення контрольованого терміну лікування і були зафіксовані на 7-й день післяопераційного періоду у 3 пацієнтів, що склало 10% від загального числа хворих у групі.

У 2 пацієнтів ІІ групи (5%), яким призначали складну аерозольну суміш, що містить неоміцин, поліміксин В, дексаметазон та фенілефрин, на 3-й день лікування з'явились почервоніння та свербіж у ділянці присінку носа. Це явище кваліфікувалось як місцева шкірна реакція.

Пацієнтам ІІІ групи призначали комбіноване лікування - згаданий вище назальний спрей та рослинний секретомоторик, виготовлений на основі ліофілізованого екстракту цикламену європейського. 5 хворих цієї групи (12,5%) на 1-й день післяопераційного періоду скаржились на печію в носі, посилену сльозотечу, тупий біль та/або відчуття важкості у надбрівній ділянці, які виникли після інстиляцій в носові ходи екстракту цикламену. На 3-й день післяопераційного періоду таких пацієнтів залишилось 3 (7,5%), на 7-й - 2(5%).

Отже, індивідуальна переносимість хворими призначених їм реабілітаційних заходів була доброю. Зафіксовані негативні побічні ефекти препаратів не мали розповсюдженого характеру, були короткотривалими, а їх регресія відбувалася без спеціального втручання медичного персоналу.

При аналізі суб'єктивної симптоматики нами бралися до уваги біль голови, наявність та характер виділень з носа, утруднення носового дихання та загальна температурна реакція.

На 1-й день післяопераційного періоду різниця в поширеності основних симптомів запалення серед хворих усіх клінічних груп була статистично недостовірною.

Результати дослідження суб'єктивної симптоматики у хворих в процесі лікування показали, що у хворих ІІ та ІІІ клінічних груп інтенсивність основних проявів запалення (біль голови, утруднене носове дихання, виділення з носа) ставала значно меншою вже на 3-ю добу після початку лікування.

На третій день лікування при порівнянні динаміки вираженості головного болю у хворих усіх груп було констатовано вірогідну різницю показників (р < 0,01) у хворих І та ІІІ груп, а відмінності в результатах лікування хворих І - ІІ та ІІ - ІІІ груп виявилися суттєвими, однак статистично недостовірними (р > 0,05).

Подібна картина спостерігалась на третій день лікування стосовно нормалізації у хворих носового дихання: воно відновлювалось достовірно швидше у хворих ІІІ клінічної групи порівняно з першою (р < 0,05). Різниця в поширенні цього симптому у хворих І - ІІ та ІІ - ІІІ груп спостереження, знову ж таки, була невірогідною (р >0,05).

На 7-й день післяопераційного періоду хворі ІІІ групи не скаржились на біль голови та закладеність носа, а незначну кількість серозних виділень відзначали лише 3,3 % хворих.

Отже, результати досліджень, проведених у даному розділі роботи, продемонстрували, що у хворих ІІІ дослідної групи, яким у післяопераційному періоді призначався екстракт цикламену та складна аерозольна суміш, що містить неоміцин, поліміксин В, дексаметазон та фенілефрин, динаміка елімінації основних суб'єктивних ознак запального процесу виявилась найбільш сприятливою.

Щоденна риноскопія давала можливість вести спостереження за інтенсивністю реактивних явищ у порожнині носа. Динаміка ліквідації об'єктивних ознак запалення оцінювалася за станом слизової оболонки (наявність гіперемії та набряку), а також за кількістю та характером виділень у носових ходах. Швидкість елімінації цих ознак запалення на 3-й день лікування виявилася різною у всіх трьох груп пацієнтів.

Гіперемія спостерігалася у 26,6 ± 8,3 % хворих І групи, 20 ± 7,3 % - ІІ і 10,0 ± 4,7 % - ІІІ групи (різниця достовірна між показниками І та ІІІ груп, р < 0,05). На третій день лікування набряк слизової оболонки носа мав місце в 26,6 ± 8,0% хворих І групи, 20,0 ± 7,3% ІІ, 7,5 ± 4,1 % пацієнтів ІІІ групи. Вірогідною виявилась різниця в результатах лікування тільки між хворими І та ІІІ груп (р < 0,05).

У переважної більшості хворих усіх груп до початку лікування в загальному та середньому носових ходах накопичувались густі, іноді кіркоподібні виділення з геморагічними домішками. У процесі лікування їх характер змінювався, виділення поступово розріджувалися, полегшувалася їх евакуація з порожнини носа. Інтенсивність цих позитивних змін була найбільшою в ІІІ клінічній групі хворих. Так, уже на 3-й день лікування у хворих цієї групи зникли кірки, виділення стали значно рідшими, без патологічних домішок і реєструвалися у 15 ± 5,6 відсотків хворих. У пацієнтів І та ІІ клінічних груп наявність блідорожевих серозних виділень в загальному носовому ході встановлено, відповідно, в 20 ± 7,3 та 17,5 ± 6,7 відсотках випадків, в окремих хворих ще зберігалися кірки на слизовій оболонці носової порожнини.

На 7-у добу лікування у хворих ІІІ групи спостереження нами було виявлено близьку до нормальної риноскопічну картину, не фіксувався набряк слизової оболонки носа у пацієнтів ІІ клінічної групи. Нерізка гіперемія слизової оболонки носа спостерігалась у 3,3 ± 3,2 % хворих І групи та 5,0 ± 3,2 % пацієнтів ІІ групи. Легкий набряк виявлено у 3,3 ± 3,2 % хворих першої групи. Виділення в загальному носовому ході стали рідшими, прозорішими, набули виключно серозного характеру і мали місце в 6,6 ± 4,5 % хворих І, 5,0 ± 3,2 % - ІІ та 2,5 ± 2,4 відсотків пацієнтів ІІІ групи спостереження. Отже, нормалізація риноскопічних показників виявилась найпомітнішою у ІІ та ІІІ групах хворих, котрим призначали, відповідно, носовий спрей ,,Полідекса з фенілефрином” та комбінацію останнього з екстрактом цикламену.

На 1-й день післяопераційного періоду у всіх пацієнтів мала місце ІІІ ступінь порушення транспортної функції слизової оболонки носа.

В контрольній групі середнє значення сахаринового тесту складало 62,3 ± 0,03 хвилини, в ІІ - 61,9 ± 0,10, в ІІІ - 63,1 ± 0,09 хвилини, відмінності у середніх значеннях сахаринової проби між групами до початку лікування були статистично недостовірними (р > 0,05). В процесі лікування було констатовано поступове скорочення часових показників сахаринового тесту. В контрольній групі на 3-й день сахариновий тест склав 38,6 ± 0,08 хвилин (ІІ ступінь порушення транспортної функції). Через 7 днів після початку лікування значення сахаринового тесту у хворих цієї групи склало 21,6 ± 0,09 хвилин (І ступінь порушення транспортної функції).

Дещо кращими виявилися результати лікування хворих ІІ та ІІІ дослідних груп. У пацієнтів ІІ групи було діагностовано ІІ ступінь порушення транспортної функції миготливого епітелію (сахариновий тест - 32,6 ± 0,14 хвилини, р < 0,001 в порівнянні з контролем), а наприкінці 7-го дня лікування показники мукоціліарного кліренсу прийшли до норми (сахариновий тест - 18,8 ± 0,10 хв., р<0,001). Найбільш оптимістичними в плані відновлення транспортної функції війчастого епітелію слизової оболонки носа виявилися результати лікування пацієнтів ІІІ клінічної групи. Вже на 3-й день лікування у пацієнтів цієї групи було встановлено І ступінь порушення транспортної функції миготливого епітелію, а сахариновий тест склав у середньому 19,6 ± 0,09 хвилин (р < 0,001 в порівнянні з контрольною та з ІІ групою). На 7-у добу настало цілковите відновлення нормального рівня мукоціліарного кліренсу слизової оболонки, а сахариновий тест скоротився до 15,4 ± 0,09 хвилин (р < 0,001).

Таким чином, результати дослідження мукоциліарного кліренсу продемонстрували, що лікування пацієнтів ІІ та ІІІ клінічних груп завершилося повним відновленням транспортної функції миготливого епітелію порожнини носа, а у хворих контрольної групи по закінченню лікування все ж залишалась І ступінь її порушення. Результати лікування хворих ІІ та ІІІ дослідних груп виявилися достовірно кращими (в порівнянні з І групою) як на третю, так і на сьому добу після початку лікування (р < 0,001). В той же час, констатовано таку ж достовірну різницю в показниках сахаринового тесту між хворими ІІ та ІІІ груп (р < 0,001).

До початку лікування локальна температура слизової оболонки носа, виміряна на передньому кінці нижньої носової раковини, коливалась від 31,2 ± 0,04 оС у ІІ групі хворих до 31,4 ± 0,02 оС у І, тобто в межах 0,2 оС, різниця між групами в значеннях досліджуваного показника була недостовірною (р > 0,05). На третій день лікування різниця між мінімальною та максимальною температурами вже склала 1,2 оС (в ІІІ групі - 29,7 ± 0,08оС, в ІІ - 30,5 ± 0,06оС, в І - 30,9 ± 0,07оС). Статистична обробка результатів лікування, проведена на третю добу дослідження, показала, що локальна температура слизової оболонки носа у хворих ІІ та ІІІ груп виявилась вірогідно нижчою, ніж у І групі (р < 0,001). Такою ж була і достовірність різниці температури слизової оболонки у хворих ІІ та ІІІ групи між собою.

Тенденція до розширення меж між крайніми значеннями місцевих температур слизової носа стала ще виразнішою на 7-й день дослідження, коли в І групі було зареєстровано температуру слизової, в середньому, 30,1 ± 0,08 оС, в ІІ - 29,6 ± 0,09 оС, в ІІІ групі - 28,8 ± 0,10 оС, а різниця вже становила 1,3 оС. Знову ж таки, як і на третю добу лікування, констатовано, що у хворих ІІ та ІІІ клінічних груп температура слизової оболонки носа під впливом лікування знизилась достовірно більше в порівнянні з І групою (р < 0,001), а найнижчого рівня вона досягла в ІІІ клінічній групі.

Під впливом проведеного лікування у хворих контрольної групи місцева температура слизової носа зменшилася на 1,3 оС, або ж на 4,1 ± 3,6 % відносно початкових значень. В ІІ групі хворих констатовано зниження температури на 1,6 оС, що складає 5,1 ± 4,0 %, і, нарешті, у ІІІ групі спостереження температура слизової оболонки носа зменшилася на 2,5 оС, а це становить 7,9 ± 4,2 % від початкових цифр.

Нагадаємо, що групи спостереження були сформовані з 84 осіб, які хворіли гнійними формами хронічних гаймороетмоїдитів, і 26 чоловік, у яких діагностовано поліпозно-гнійні форми. В ході дослідження з'ясувалося, що місцева температурна реакція слизової оболонки носа на проведене лікування у хворих з різними нозологічними формами риносинуїтів дещо відрізняється. Ці відмінності представлені в табл. 3.

Таблиця 3

Особливості температурної реакції слизової оболонки носа в залежності від нозологічних форм хронічного риносинуїту

З матеріалу, представленого в табл. 3, видно, що найпомітніше зниження місцевої температури слизової оболонки носа мало місце у хворих з гнійними формами хронічних гаймороетмоїдитів. В І групі протягом лікування температура слизової знизилася, в середньому, на 2,3 градуса (від 31,7 оС до лікування, до 29,4 оС на 7-й його день). У хворих ІІ клінічної групи локальна температура слизової знизилася на 2,2 оС. У хворих з гнійними формами риносинуїтів, які перебували в ІІІ групі спостереження, зниження місцевої температури слизової оболонки носа досягло 3,4 оС.

Отже, ефективність реабілітаційних заходів виявилась найвищою в разі наявності у хворих гнійних форм хронічних риносинуїтів, що підтверджується найсуттєвішим зниженням локальної температури слизової оболонки носа та синусів у таких хворих. Це можна пояснити тим, що, на нашу думку, при гнійному характері патологічного процесу у хворих домінує бактеріальний компонент запалення, і позитивний ефект реабілітаційних заходів визначається їх впливом саме на мікробну ланку патогенезу. Натомість, при поліпозних формах риносинуїтів очевидною є роль алергізації; як правило, у таких пацієнтів більшою була і загальна тривалість захворювання. Як наслідок, зниження місцевої температури слизової оболонки носа виявилось не настільки суттєвим, як при гнійних формах хронічних риносинуїтів.

Таким чином, запропонована методика ранньої післяопераційної реабілітації хворих з хронічними гнійними та поліпозно-гнійними риносинуїтами, що полягає в поєднаному використанні складної аерозольної суміші з неоміцином, поліміксином В, дексаметазоном і фенілефрином та рослинного секретомоторика (екстракт цикламену) дозволяє прискорити нормалізацію суб'єктивної симптоматики у пацієнтів, сприяє більш інтенсивному відновленню основних фізіологічних функцій слизової оболонки носа та синусів, її регенерації. В результаті створюється можливість досягнення більш стійкого ефекту від оперативного втручання, суттєво підвищується якість життя пацієнтів. Після операцій, проведених в умовах спеціалізованої обласної ЛОР-клініки з використанням ендоскопічної техніки, хворі отримують можливість якісної післяопераційної реабілітації, яка може здійснюватись за місцем їх постійного проживання.

Проведена клінічна апробація запропонованої методики реабілітації засвідчила перспективність її застосування в подальшій практиці. Адекватне оперативне втручання з використанням ендоскопічної апаратури, виконане згідно вимог функціональної ендоназальної ринохірургії і поєднане з активною ранньою реабілітацією, дозволять підвищити ефективність комплексного лікування хронічних запальних захворювань порожнини носа та навколоносових пазух.

ВИСНОВКИ

У дисертації дано етіопатогенетичну та морфофункціональну характеристику реактивного симптомокомплексу, що виникає у слизовій оболонці носа та синусів у ранньому післяопераційному періоді, обґрунтовано необхідність активної ранньої післяопераційної реабілітації хворих на хронічні форми риносинуїтів.

Експериментально та клінічно підтверджено можливість і доцільність включення до комплексного лікування розглядуваної патології комбінації складного інтраназального аерозолю (складникиУ неоміцин, поліміксин В, дексаметазон, фенілефрин) та рослинного секретомоторика (ліофілізований екстракт цикламену європейського), що призначаються в ранньому післяопераційному періоді.

1. На запропонованій експериментальній моделі гострого циліарного мукозиту (Деклараційний Патент України на корисну модель № 8700 А61К31/715 від 15.08.2005) встановлено, що інтраназальний аерозоль збалансованої антисептичної дії (складникиУ неоміцин, поліміксин В, дексаметазон, фенілефрин) сприяє регенерації миготливого епітелію.

2. Розроблено ефективну методику ранньої післяопераційної реабілітації хворих на хронічні риносинуїти, яка полягає в поєднаному використанні ліофілізованого екстракта цикламену європейського та інтраназального аерозолю (складникиУ неоміцин, поліміксин В, дексаметазон, фенілефрин). Методика є безпечною, простою і доступною для використання в мережі районних лікувально-профілактичних заходів за місцем постійного проживання хворих.

3. Результати використання розробленої реабілітаційної методики в клініці засвідчили, що регресія суб'єктивного симптомокомплексу (біль голови, утруднене носове дихання, виділення з носа) до 7-го дня лікування настає у 99% хворих і супроводжується у них нормалізацією показників ендориноскопічної картини.

4. Транспортна функція слизової оболонки носа під впливом запропонованої схеми реабілітації досягла у хворих фізіологічного рівня вже на 3-й день лікування, а до 7-го дня її показники скоротились у 4 рази (різниця показників достовірна в порівнянні з контролем: р < 0,001).

5. В результаті використання запропонованої методики реабілітації досягнуто позитивної динаміки змін місцевої температури слизової оболонки, яка на 7-й день післяопераційного періоду перевищувала норму лише на 0,3 оС, знизившись під впливом лікування на 2,5 оС (в контрольній групі - на 1,2 оС; р < 0,001).

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Хворі, що перенесли оперативні втручання з приводу хронічних риносинуїтів, потребують активної ранньої післяопераційної реабілітації як важливої складової частини комплексного лікування.

2. В ранньому післяопераційному періоді найдоцільнішим є використання ендоназальних лікарських засобів з різноплановою топічною дією. Ефективність таких методик перевищує результати монотерапії ендоназальними сольовими розчинами.

3. Для ліквідації реактивних змін слизової оболонки носа та синусів, властивих ранньому післяопераційному періоду, та забезпечення регенерації слизової оболонки носа рекомендовано використовувати комбінацію складної аерозольної суміші, що містить неоміцин, поліміксин В, дексаметазон та фенілефрин з рослинним секретомоториком, виготовленим на основі ліофілізованого екстракту цикламену європейського.

4. Запропонована методика ранньої післяопераційної реабілітації хворих на хронічні риносинуїти є простою, зручною у використанні, практично не супроводжується небажаними побічними ефектами і може застосовуватись у мережі районних лікувально-профілактичних закладів за місцем проживання хворих.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Вивчення регенераторних властивостей мінеральної води на експериментальній моделі риносинуїту / В. І. Попович., О. І. Савчук., В. А. Левицький, Є. Б. Штайден // Ринологія. - 2004. - № 2. - С. 43-49. Участь здобувача у виконанні роботи полягає у проведенні експериментальних досліджень, аналізі їх результатів.

2. Попович В. І. Використання ,,Синуфорте” в ранній післяопераційній реабілітації хворих з продуктивними синуїтами / В. І. Попович, О. І. Савчук // Ринологія. - 2005. - № 2. - С. 70-72.

3. Popovich V. I. Utilizacion de nuevo producto con extractos naturals en el cuidado del postoperatorio temprano de pacientes con rinosinusitis productiva / V. I. Popovich, O. I. Savchuk // Therapeutics and Clinical Risk Management. -Suplemento 1. - 2006. - Р. 25-32.

4. Савчук О. І. Рання післяопераційна реабілітація хворих на хронічні риносинуїти / О. І. Савчук // Архів клінічної медицини. - 2007. - № 1. - С. 34 - 38.

5. Савчук О. І. Динаміка показників транспортної та калориферної функцій слизової оболонки носа в процесі ранньої післяопераційної реабілітації хворих з хронічними риносинуїтами / О. І. Савчук // Ринологія. - 2007. - № 3. -С. 56 - 62.

6. Popovich V. I. Use of a new plant extract-based product in the early postoperative care of patients with productive rhinosinusitis / V. I. Popovich, O. I. Savchuk // International ENT Medical Summit. - Barcelona. - September 2007. - Study 5. - P. 1 - 8.

7. Popovich V. I. Anwendung von Cyclamen-Nasen-spray in der fruhen postoperativen Phase bei Patienten mit akuter und chronisch exsudativer Sinusitis / V. I. Popovich, O. I. Savchuk, V. M. Ryzhik // Der neue Weg in der Sinusitis-Therapie. 2 klinische Studien.- Sinamed. - 2007. - S. 27-55. Участь здобувача полягає в аналізі тематичної літератури, відборі та обстеженні хворих.

8. Попович В. І. Порівняльна оцінка ефективності схем ранньої післяопераційної реабілітації хворих на хронічні риносинуїти / В. І. Попович, О. І. Савчук // Вісник наукових досліджень. - 2008. - № 3 (52). - С. 46 - 47.

9. Савчук О. І. Результати дослідження основних фізіологічних функцій слизової оболонки носа у хворих на хронічні риносинуїти в ранньому післяопераційному періоді / О. І. Савчук // Архів клінічної медицини. - 2008. - № 1 (13). - С. 34 - 38.

АНОТАЦІЯ

хронічний риносинуїт секретомоторик реабілітація

Савчук О.І. Рання післяопераційна реабілітація хворих на хронічні риносинуїти. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.19 - оториноларингологія. Івано-Франківський Національний медичний університет, м. Івано-Франківськ, 2008.

У дисертації дано етіопатогенетичну та морфофункціональну характеристику реактивного симптомокомплексу, що виникає у слизовій оболонці носа та синусів у ранньому післяопераційному періоді, обгрунтовано необхідність активної ранньої післяопераційної реабілітації хворих на хронічні риносинуїти. Експериментально та клінічно підтверджено можливість і доцільність включення до комплексного лікування хворих комбінації інтраназального аерозолю (складникиУ неоміцин, поліміксин В, дексаметазон, фенілефрин) та рослинного секретомоторика (ліофілізований екстракт цикламену європейського), що призначаються в ранньому післяопераційному періоді.

На запропонованій експериментальній моделі гострого циліарного мукозиту (Деклараційний Патент України на корисну модель №8700 А61К31/715 від 15.08.2005) встановлено, що інтраназальний аерозоль (складникиУ неоміцин, поліміксин В, дексаметазон, фенілефрин) сприяє регенерації миготливого епітелію.

З урахуванням патоморфологічних особливостей перебігу раннього післяопераційного періоду та з огляду на результати експериментальних досліджень розроблено метод комплексної ранньої післяопераційної реабілітації хворих на хронічн гаймороетмоїдити. В результаті комплексного обстеження та лікування 110 хворих встановлено, що застосування комбінації аерозольної суміші з неоміцином, поліміксином В, дексаметазоном і фенілефрином та рослинного секретомоторика (ліофілізованого екстракту цикламену) є клінічно ефективним, що підтверджується прискоренням нормалізації показників суб'єктивної симптоматики, ендориноскопічної картини та основних фізіологічних функцій слизової оболонки носа приносових пазух. Методика є безпечною і загалом добре переноситься пацієнтами.

Ключові слова: хронічні риносинуїти, рання післяопераційна реабілітація, аерозольна суміш, екстракт цикламену, мукоциліарний кліренс, місцева температура слизової оболонки.

АННОТАЦИЯ

Савчук О.И. Ранняя послеоперационная реабилитация больных с хроническими риносинуитами. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.19 - оториноларингология.

Ивано-Франковский Национальный медицинский университет, г. Ивано-Франковск, 2008.

В диссертации дана этиопатогенетическая и морфофункциональная характеристика реактивного симптомокомплекса, развивающегося у больных хроническими риносинуитами в раннем послеоперационном периоде, клинически обоснована необходимость активной ранней послеоперационной реабилитации.

В процессе проведенных исследований экспериментально и клинически подтверждены возможность и целесообразность включения в комплексное лечение рассматриваемой патологии комбинации сложной аэрозольной смеси, содержащей неомицин, полимиксин В, дексаметазон и фенилэфрин и растительного секретомоторика (лиофилизированный экстракт цикламена европейского), которые назначаются больным с хроническими гнойными и полипозно-гнойными гаймороэтмоидитами в раннем послеоперационном периоде. Таким образом представляется возможность ограничить применение у данного контингента больных системной антибиотикотерапии, эффективно и безопасно стимулировать компенсаторные и защитные механизмы слизистой оболочки носа, призванные обеспечивать ее регенерацию.

На экспериментальном этапе работы изучено влияние сложной аэрозольной смеси, в состав которой входят полимиксин В, неомицин, дексаметазон и фенилэфрин, на мерцательный эпителий пищевода лягушки, являющийся биологическим аналогом реснитчатого аппарата верхних дыхательных путей человека. На модели острого цилиарного мукозита, полученного путем индуцирования скипидарного воспаления слизистой оболочки пищевода лягушки и являющегося аналогом воспалительного процесса слизистой оболочки носа и синусов, имеющего место в раннем послеоперационном периоде, установлено, что использование данной смеси оказывает содействие регенерации слизистой оболочки у экспериментальных животных по типу реституции (предложенная методика моделирования экспериментального воспалительного процесса засвидетельствована Декларационным патентом Украины на полезную модель №А61К31/715 от 15.08.2005).

С учетом патоморфологических особенностей течения раннего послеоперационного периода и результатов экспериментальных исследований разработана методика комплексной ранней послеоперационной реабилитации больных с хроническими гнойными и полипозно-гнойными гаймороэтмоидитами, использование которой позволило существенно улучшить результаты лечения.

В результате комплексного обследования и лечения 110 больных хроническими гнойными и полипозно-гнойными гаймороэтмоидитами установлено, что применение в раннем послеоперационном периоде комбинации сложной аэрозольной смеси, содержащей неомицин, полимиксин В, дексаметазон и фенилэфрин и растительного секретомоторика (лиофилизированного экстракта цикламена) является клинически эффективным, что подтверждается ускорением нормализации показателей субъективной симптоматики и эндориноскопической картины.

Также констатировано, что под влиянием предложенной комбинации лекарственных средств быстрее (по сравнению с контрольной группой) наступает восстановление основных физиологических функций слизистой оболочки носа и параназальных синусов. Существенным является то, что предложенная методика ранней послеоперационной реабилитации оказалась безопасной, хорошо переносимой пациентами, ее использование практически не сопровождалось нежелательными побочными эффектами.

Ключевые слова: хронические риносинуиты, ранняя послеоперационная реабилитация, аэрозольная смесь, экстракт цикламена, мукоцилиарный клиренс, местная температура слизистой оболочки.

THE SUMMARY

Savchuk O.I. Early postoperative rehabilitation of patients with chronic rhinosinusites. - Manuscript.

The dissertation for searching of a scientific degree of candidate of medical sciences according to speciality 14.01.19 - Otorhinolaryngology. - Ivano-Frankivsk National medical university, Ivano-Frankivsk, 2008.

In the dissertation the morphofunctional and ethiopatogenetic characteristic of reactive postoperative symptoms is given. The necessity of active postoperative rehabilitation of patients with chronic rhinosinusites is substantiates.

The opportunity and expediency of inclusion of complex aerosol with neomycin, polymixin B, dexamethason and phenylefrin together with a new plant extract-based product in the complex treatment of chronic rhinosinusites in early postoperative period has been experimentally and clinically proved.

According of the proposed experimental model of acute inflammatory process of mucosa (The Declarative patent of Ukraine for useful model №A61K31715, dated 15.08.2005) has been established, that using of complex aerosol assists regeneration of experimental frogs mucosa.

With the accounting of pathomorphological features of a course of early postoperative period and according to results of experimental researches the methods of complex early postoperative rehabilitation of the patients with chronic purulent and polyposis associated purulent rhinosinusites is proposed.

As a result of complex inspection and treatment 110 patients, which suffered from chronic purulent and polyposis associated purulent rhinosinusites has been established, that using of complex nasal aerosol, which contains neomycin, polymixin B, dexamethason and phenylefrin, and new plant extract-based product (Cyclamen europaeum) is clinically effective, that proves by acceleration of subjective symptoms normalization, improvement of endorhinoscopy picture and basic physiological functions of nasal and sinus mucosa. The methods has appeared safe, well transferred by the patients, its using was not accompanied by undesirable by-effects.