Размещено на http://www.allbest.ru/

Державна установа

«Інститут мікробіології та імунології ім. І.І. Мечникова академії медичних наук України»

Харків 2008

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. У хіміотерапевтичному плані аксіомним положенням сучасної клінічної інфектології визнана позаальтернативність застосування за лікувально-профілактичним призначенням антимікробних препаратів синтетичного і природного походження. Узагальнену групу лікарських засобів для лікування нозологічних і нозокоміальних інфекційних захворювань сукупно визначають антибіотики, антисептики і антибактеріальні хіміопрепарати іншого походження. Разом з цим, широке, а в деяких випадках, безконтрольне застосування протимікробних препаратів переконливо доводить, що сучасним антимікробним препаратам, особливо антибіотикам перших поколінь і сульфаніламідам, притаманний широкий спектр побічних властивостей, що сукупно виявляються на організменому і мікробному рівнях.

Побічна дія антибіотиків і антисептиків на організм хворого за своїми виявами проявляється вадами гемопоезу, алергічними реакціями, ембріотоксичним впливом, кумулятивними властивостями, гострою і хронічною токсичністю (Рафальский В. В., 2000; Руденко А. А., 2000; Иманова Н. И., 2002; Фисенко В. П., 2003 та ін.).

На мікробному рівні принципові вади від застосування представників сучасної групи антибіотиків і антисептиків полягають у виникненні резистентних варіантів збудників інфекційних та гнійно-запальних захворювань. У наслідок набуття резистентності циркулюючі збудники нозокоміальних інфекцій не тільки підвищують вихідну стійкість до відповідної групи антимікробних препаратів, але й набувають здатність до R-плазмідного розповсюдження на внутрішньошпитальному рівні стійкості до групи застосованих антибіотиків, антисептиків і дезінфектантів. Не меншу занепокоєність представляють пов'язані з антибіотикотерапією дисбактеріози.

Здійснювана стратегія у вирішенні проблеми попередження та подолання антибіотикорезистентності збудників за рахунок впровадження у клінічну практику нових поколінь антимікробних препаратів, у тому числі із зміненими мішенями дії і переважними мікробоцидними властивостями, лише уповільнює обмежений за рівнями розвиток лікарської стійкості у циркулюючих збудників.

У зв'язку з цим актуальність набуває експериментальне обґрунтування доцільності впровадження у якості перспективних антимікробних засобів антисептиків з властивостями проліків. Принциповою відміною від іншої групи антимікробних препаратів є рН-залежна реалізація притаманних їм антисептичних властивостей. Останнє передбачає фармакологічну інтактність проліків у здоровому організмі і адекватну за дозозалежністю активацію антимікробних ефектів при розвитку гнійно-запального захворювання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана у відповідності до комплексної програми Національного фармацевтичного університету «Фармакологічне дослідження біологічно-активних речовин і лікарських засобів синтетичного та природного походження, їх застосування у медичній практиці» (№ державної реєстрації 0103U000478), у виконанні якої дисертантом особисто проведені дослідження антисептичних властивостей гексаметилентетраміну і фенілсаліцилату, доведена залежність цих препаратів від показників антибіотикорезистентних тест-мікробів. Тема дисертації затверджена на РПК «Мікробіологія» (протокол № 41 від 6. 05. 2006 року).

Мета і завдання дослідження. Мета роботи - удосконалення антимікробної терапії шляхом хіміотерапевтичного застосування антисептиків з властивостями проліків.

Для досягнення мети дослідження визначено доцільним послідовне вирішення наступних завдань:

Визначити фармакологічну інтактність гексаметилентетраміну і фенілсаліцилату при нейтральних показниках кислотно-лужної рівноваги і встановити залежну від полярно значущих зсувів рН адекватну за рівнями реалізацію притаманних антисептичних властивостей;

Визначити незалежність рівнів антисептичної дії досліджуваних проліків від чутливості або полірезистентності штамів до антибіотиків;

Визначити наявність селективних ефектів щодо формування відповідної антисептикорезистентності в умовах спрямованого культивування у присутності субактивних концентрацій досліджуваних антисептиків;

Обґрунтувати доцільність комбінованого застосування гексаметилентетраміну і фенілсаліцилату як фармакологічно інтактних для здорової шкіри антимікробних консервантів у складі відповідних косметичних засобів;

Обґрунтувати рецептурний склад і розробити технологію cтворення комплексної фармацевтичної композиції «Гексафеноксид» на основі дозозалежного суміщення гексаметилентетраміну і фенілсаліцилату як діючих речовин з властивостями проліків;

Дослідити рівні і спектри антимікробної активності фармацевтичної композиції «Гексафеноксид».

Об'єкт дослідження. Експериментальна гнійно-запальна інфекція, опікова хвороба.

Предмет дослідження. Гексаметилентетрамін, фенілсаліцилат як представники антисептиків з властивостями проліків, антибіотики.

Методи дослідження. Мікробіологічні (визначення протимікробних властивостей антисептиків, виділення чистих культур мікроорганізмів), біохімічні (ідентифікація мікроорганізмів), фармакологічні, хіміотерапевтичні, математико-статистичні (статистична обробка результатів дослідження).

Наукова новизна отриманих результатів. В результаті проведених досліджень була проаналізована та обґрунтована доцільність впровадження у клінічну інфектологію антисептиків з властивостями проліків. Встановлено, що антимікробні властивості досліджуваних антисептиків залежать від показників кислотно-лужної рівноваги. Гексаметилентетрамін виявляє оптимальну мікробоцидну активність при кислих показниках рН, а фенілсаліцилат - при лужних. Доведено, що вихідні рівні мікробоцидної активності порівнювальних антисептиків не залежать від показників антибіотикограм тест-штамів.

Вперше доведені переваги і доцільність комбінованого застосування гексаметилентетраміну і фенілсаліцилату як ефективних запобіжників мікробного забруднення відповідної групи косметичних засобів.

Запропоновано рецептурний склад і розроблена технологія створення комплексної фармацевтичної композиції на основі суміщення у якості діючих речовин гексаметилентетраміну та фенілсаліцилату.

Новизну проведених досліджень підтверджено позитивним рішенням заяв на винахід (Фармацевтична композиція у формі мазі для лікування ранового процесу у другій та третіх фазах / Ю. М. Кобець, В. І. Чуєшов, Л. М. Малоштан, Хіжазі Хасан, Н. І. Філімонова, О. А. Шакун. - № а 2007 11363; заявл. 15.10.2007) та корисну модель (Спосіб консервації косметичних засобів / І. Л. Дикий, В. І. Чуєшов, Н. І. Філімонова, О. А. Шакун, Ю. М. Кобець. - № u 2008 00486; заявл. 14.01.2008).

Практичне значення одержаних результатів. За позитивними результатами проведених доклінічних досліджень встановлена перспектива технологічного створення комплексної фармацевтичної композиції «Гексафеноксид» на основі рецептурного поєднання в якості діючих речовин гексаметилентетраміну, фенілсаліцилату і димексиду.

Досліджена фармакологічна і антимікробна біосумісність даних антисептиків з властивостями проліків зі здоровою шкірою виключає притаманну іншим консервантам побічну дію щодо індукування дисбіотичніх ефектів в осередках мікробіоценозів резидентної мікрофлори здорової шкіри. Тому пропонується впровадження в технологію косметичних засобів гексаметилентетраміну і фенілсаліцилату як консервантів з властивостями проліків.

Результати дисертації впроваджені у навчальні програми кафедр мікробіології, вірусології та імунології Національного фармацевтичного університету, м. Харків, Буковинського державного медичного університету, Вінницького національного медичного університету ім. М. І. Пирогова, Івано-Франківського медичного університету, Дніпропетровської державної медичної академії МОЗ України, Тернопільського державного медичного університету ім. І.Я. Горбачевського, Одеського державного медичного університету.

Особистий внесок здобувача. Основний об'єм експериментальної роботи, статистична обробка та аналіз отриманих результатів виконано безпосередньо здобувачем. Автором доведені відміни антисептиків з властивостями проліків у порівнянні з іншими антисептиками, розшифровані механізми антимікробних властивостей гексаметилентетраміну і фенілсаліцилату. Дисертантом особисто проведені дослідження селективного потенціалу обраних проліків. Самостійно визначено синергідність між антисептиками в проявах антимікробної дії. Самостійно оцінена антимікробна здатність гексаметилентетраміну і фенілсаліцилату як консервантів у складі косметичних засобів. Планування основних напрямків роботи, обговорення отриманих результатів та їх узагальнення було здійснено під керівництвом наукового керівника.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації було обговорено й позитивно оцінено на науковій студентській конференції Національного фармацевтичного університету (Харків, 2004), наукових конференціях «Клінічна фармація в Україні» (Харків, 2004, 2007), на міжвузівських студентських конференціях «Наукові основи створення лікарських засобів» (Харків, 2005, 2006), на VI з'їзді фармацевтів України «Досягнення та перспективи розвитку фармацевтичної галузі України» (Харків, 2005) та на Всеукраїнській науково-практичній конференції «Актуальні питання створення нових лікарських засобів» (Харків, 2007).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 13 наукових праць, у тому числі 5 статей у журналах регламентованих ВАК України та 8 тез в матеріалах конференцій та з'їздів.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена державною мовою на 179 сторінках комп'ютерного тексту і складається зі вступу, огляду літератури, розділу «Матеріали і методи досліджень», 4 розділів власних досліджень, розділу аналізу та узагальнення результатів, висновків і практичних рекомендацій, списку використаних джерел, що містить 298 найменувань, з яких 203 - україно- та російськомовних і 95 іноземних авторів. Матеріали дисертації ілюстровано 21 таблицями та 1 рисунком.

Зміст роботи

У першому розділі роботи подано огляд літератури, в якому наведені дані про перспективність застосування комплексних препаратів створених на тлі антисептиків, спроможних пролонговано в залежності від рН середовища відокремлювати антимікробні компоненти та проявляти хіміотерапевтичну активність. Проаналізовані питання, щодо сучасного стану антимікробної хіміотерапії, механізмів формування антибіотикорезистентності й шляхів її подолання. Тематично представлений матеріал, що стосується аналізу даних про спроможність гексаметилентетраміну та фенілсаліцилату виявляти притаманну консервантам активність, що пов'язана з дією формальдегіду, який упереджує формування антибіотикорезистентності.

Матеріали і методи досліджень. У якості мікробіологічної моделі випробуваний набір тест-штамів, які отримані з музею живих культур ГНДІСК ім. Л. А. Тарасевича і ДУ «ІМІ ім. I. I. Мечникова АМН України»: S. aureus ATCC 25923, S. epidermidis АТСС 12228, S. saprophyticus, E. coli ATCC 25922, P.aeruginosa ATCC 27853, B. subtilis ATCC 6633, C. albicans ATCC 885653 та ін., а також клінічні штами, виділені від хворих з гнійно-запальними інфекційними захворюваннями у тому числі Staphylococcus spp. (15 штамів), Streptococcus spp. (3 штами), E. coli (9 штамів), P.aeruginosa (14 штамів), P. mirabilis (2 штами), P. morganii (3 штами), K.pneumoniae (8 штамів), S. flexneri (3 штами), C. albicans (3 штами). Клінічні штами ідентифіковані за тинкторіальними, морфологічними, біохімічними і токсигенними властивостями згідно «Определителя бактерий Берджи» (1997). Виділення чистих культур здійснювалось загальноприйнятими методами. Загалом у якості мікробіологічної моделі використано 76 штамів.

У роботі використані: 1) антибіотики різного механізму дії: серед інгібіторів синтезу клітинної стінки - бензилпеніцилін; інгібіторів синтезу білку - гентаміцину сульфат; інгібіторів синтезу клітинної мембрани - поліміксин; інгібіторів синтезу нуклеополімераз - рифампіцин; 2) антисептики - гексаметилентетрамін, фенілсаліцилат, декаметоксин, фенол, бензойна кислота, парабене, саліцилова кислота.

Визначення бактеріостатичної і бактерицидної активності антибіотиків і антисептиків проводили за методом дворазових серійних розведень у рідкому живильному середовищі та методом дифузії в агар згідно «Визначення чутливості мікроорганізмів до антибактеріальних препаратів» (МВ 9.9.5-143-2007).

Дослідження селективного потенціалу антибіотиків та антисептиків проведено за методиками Г. М. Першина (1970), а визначення синергізму за антимікробними властивостями між порівнювальними препаратами за методикою В.С. Зуєвої (1971).

Для відтворення локалізованої гнійної інфекції білих мишей заражали підшкірно у бокову поверхню депільованої шкіри вірулентною культурою золотавого стафілококу. Ефективність лікування оцінювали за кількістю лікованих тварин, у яких гнійний процес не розвився, і шляхом порівняння інтенсивності й ступеня ураження в групах лікованих і контрольних тварин.

Для відтворення експериментальної моделі інфікованого опіку у щурів під тіопенталовим наркозом індукували опік депільованої ділянки шкіри на спині за допомогою спеціального пристрою під назвою “термічна п'ята”. За 3 години після відтворення травми опікову поверхню зрошували суспензією добової агарової культури синьогнійної палички. Ефективність лікування оцінювали шляхом порівняння інтенсивності і ступеня ураження в групах лікованих і контрольних тварин.

Визначення гострої токсичності фармацевтичної композиції «Гексафеноксид» оцінювали на 2-х видах тварин (гвінейськи свинки і кролі). На депільовану ділянку спини тварини одноразово наносили фармацевтичну композицію «Гексафеноксид». Спостереження за тваринами вели протягом двох тижнів. Протягом двотижневого спостереження за тваринами проявів інтоксикації не виявлено. Усі тварини зберігали апетит, шерстний покрив був гладким і пухнастим, рефлекторна збудливість у всіх тварин була збережена.

Для визначення пірогенної здатності випробуваний зразок композиції наносили на депільовану ділянку шкіри, після чого протягом 3 годин через кожні 30 хвилин реєстрували максимальну температуру у тварин за допомогою електротермометра «ТЕМП-60». Якщо в жодних із трьох тварин не відмічено максимального підвищення температури на 0,50С і більше, випробуваний зразок відповідає вимогам щодо відсутності пірогенів, що і доведено за отриманими результатами.

Визначення алергічних властивостей проводили шляхом нашкірного нанесення фармацевтичної композиції «Гексафеноксид» у дозі 5 мг. Через 17 діб з метою реалізації патофізіологічної стадії у розвитку алергії внутрішньочеревним засобом був введений емульгат композиції у розчині твін - 80 в дозі 50 мг. У дослідах використано 6 гвинейских свинок. За результатами клінічного спостереження підтверджена 100 % відсутність у тварин показників летального анафілактичного шоку, системної анафілаксії та розвитку в осередку сенсибілізації феномену Артюса.

При виконанні дисертаційної роботи використано 60 білих мишей, 30 щурів, 10 гвінейських свинок та 6 кролів.

Всі числові результати підлягали статистичній обробці загально прийнятими методами з використанням значень середньої геометричної (Хg), t- критерія Ст'юдента, непараметричних критеріїв за програмами S-PLUS 2000, STATISTICA, пакету програм Excell. Результати вважались достовірними при значеннях р<0,05.

Результати досліджень. Порівняльна характеристика антимікробних властивостей гексаметилентетраміну і фенілсаліцилату. Гексаметилентетрамін і фенілсаліцилат відносяться до перших поколінь проліків антисептичного призначення, фармакологічний потенціал яких залишається остаточно не дослідженим на рівні експериментальної і клінічної мікробіології, а перспективність застосування у розвитку сучасної антимікробної терапії недостатньо доведеною. Ставлячи до дослідження порівняльне скринінгове та поглиблене вивчення антисептичних властивостей обраних проліків з рН-залежними виявами антимікробної дії враховано, що завдяки відокремленню формальдегіду гексаметилентетрамін і фенолу - фенілсаліцилат займають проміжне місце між терапевтичними антисептиками і дезінфектантами.

На скринінговому рівні при визначенні антисептичної активності досліджуваних проліків у якості мікробіологічної моделі використанні референтні культури S. aureus і E. coli.

При змінах рН поживного середовища в інтервалі 3,0-8,5 з кроком підвищення в межах 0,5 встановлено, що найбільш виразна антимікробна дія за рівнями бактерицидної активності гексаметилентетраміну у відношенні до тест-штамів S. аureus і E. coli виявлена у зразках поживного середовища з рН 3,0-5,0. При нейтральних показниках рН антисептична активність гексаметилентетраміну зменшувалась у 3,7-6,3 разів, а при рН-8,5-відповідно у 4,8-8,8 разів, що підтверджує придатність гексаметилентетраміну до відокремлення формальдегіду у кислому середовищі. При цьому слід зазначити, що завдяки пропорційно залежному від закислених показників рН частковому відокремленню формальдегіду зі складу гексаметилентетраміну, цьому препарату притаманні депонентно-пролонгоційні властивості ( табл. 1).

Таблиця 1. Вплив показників рН поживного середовища на вихідні рівні антисептичної активності гексаметилентетраміну

На відміну від гексаметилентетраміну фенілсаліцилат за спрямованістю у реалізації антисептичних властивостей відноситься до лужно орієнтованих проліків.

Встановлення параметрів лужної залежної реалізації антисептичних властивостей фенілсаліцилату проведено в умовах тестування з використанням зразків поживного середовища, що відрізнялись між собою послідовно зростаючими від 5,0 до 8,5 показниками залуження. Встановлено, що у порівнянні зразків поживного середовища з рН 6,8 та 8,5 бактеріостатична антистафілококова активність досліджуваного антисептика посилилась у 4,3 разів, а бактерицидна - відповідно у 3,7 разів. Аналогічна тенденція простежена і при інокуляції відповідних зразків поживного середовища кишковою паличкою. У співставленні зразків поживного середовища з рН 6,8 та 8,5 зростання бактеріостатичної активності сягало 5 разів, бактеріцидної - відповідно 4,4 разів (табл. 2).

Фенол і технологічно створенні на його основі проліки з салолово залежними антимікробними властивостями відносяться до перспективних антисептиків широкого спектру дії. Так, усереднено до грампозитивних мікроорганізмів розбіжності у дії фенолу становили за абсолютними рівнями 13 мкг/мл і 17 мкг/мл; для гексаметилентетраміну 19 мкг/мл; 25 мкг/мл; для фенілсаліцилату - відповідно 24 і 31 мкг/мл. А по відношенню до грамнегативних мікроорганізмів розбіжності щодо показників мікробоцидної активності становили для фенолу 14 мкг/мл і 29 мкг/мл, для гексаметилентетраміну - 21 мкг/мл і 28 мкг/мл; для фенілсаліцилату - 28 мкг/мл і 34 мкг/мл відповідно.

Таблиця 2. Вплив показників рН на реалізацію антисептичного потенціалу фенілсаліцилату

лікарський засіб проліки мікробоцидний

З врахуванням на поліетіологічну структуру нагнійно-некротичних інфекцій ставало доцільним вивчити мікробоцидну здатність проліків щодо штучно сформованих простих і змішаних культур прокаріотів. У якості константного компонента у досліджуваних мікробних сполученнях використаний золотавий стафілокок. Серед простих змішаних культур досліджені наступні сполучення: стафілокок + кишкова паличка; стафілокок + синьогнійна паличка; стафілокок + мірабільний протей. Одночасно серед змішаних композицій досліджені наступні сполучення мікроорганізмів: стафілокок + сінна паличка + кишкова паличка; стафілокок + кишкова паличка + синьогнійна паличка.

За результатами проведених досліджень встановлено, що у порівнянні з монокультурами фенол, гексаметилентетрамін та фенілсаліцилат виявляють задовільну мікробоцидну активність щодо простих і складних комбінацій грампозитивних і грамнегативних піогенних мікроорганізмів. На рівні порівняльного співставлення усереднених показників мікробоцидної активності фенолу по відношенню до 2-х і 3-х компонентних грампозитивних і грамнегативних змішаних мікробних культур реєстрований негативний зсув становив 1,8 разів, для гексаметилентетраміну - 1,9 разів і для фенілсаліцилату -1,5 разів.

Таким чином доведено, що за оптимальною відповідністю показників кислото - лужної рівноваги досліджувані антисептики виявляють незалежну від антибіотикорезистентності вибіркову мікробоцидну активність по відношенню до тест-мікробів, їх простих та складних асоціацій.

Для визначення наявності селективного потенціалу у досліджуваних антисептиків в якості мікробіологічної моделі паралельно використані референтні (антибіотикочутливі) штами S. aureus і Е. соli та їх варіанти зі штучно індукованою резистентністю до одного з обраних антибіотиків: бензилпеніцилін використаний як маркер антибіотиків, що спрямовано інгібують синтез клітинної стінки; гентаміцину сульфат - як інгібітор синтезу білка; поліміксин - як інгібітор синтезу цитоплазматичної мембрани; рифампіцин - як інгібітор синтезу нуклеополімераз. Враховуючи на здатність гексаметилентетраміну виявляти мікробоцидні властивості у кислому середовищі, а фенолу і фенілсаліцилату - відповідно у лужному, дослідження проводили в умовах відтворення субактивних концентрацій гексаметилентетраміну при рН 5,8, а фенолу і фенілсаліцилату відповідно при рН 7,2. Селективний потенціал кожного з препаратів досліджений в умовах 25-кратного послідовного культивування тест-штамів. Результати проведених досліджень підтвердили відсутність у досліджуваних проліків побічної селективної здатності в індукуванні відповідної лікарської стійкості.

Мікробіологічне визначення перспективності застосування проліків в якості консервантів косметичних засобів. Особливість косметичних засобів пов'язана з тим, що основу їх рецептурного складу визначають білки, ліпіди, полісахариди, природні екстракти та інші органічні сполуки, які можуть служити придатним поживним середовищем для контамінації, росту та розмноження фітопатогенних, апатогенних і патогенних мікроорганізмів. З метою запобігання мікробного псування до рідких, геле- і кремоподібних за консистенцією косметичних засобів додають консерванти з антимікробними властивостями.

Переваги застосування проліків у якості консервантів полягають у здатності зберігати антимікробну інтактність при нейтральних показниках рН і виказувати мікробоцидну дію в разі мікробного забруднення косметичного засобу за рахунок часткового відокремлювання зі структури формальдегіду та фенолу адекватно ступеню закислення чи залуження середовища.

У наступній серії експериментів досліджений культиваційний вплив мікробного забруднення на відокремлювання формальдегіду зі структури гексаметилентетраміну і фенолу зі структури фенілсаліцилату. Аргументом при цьому враховано те, що зріст і розмноження мікроорганізмів закономірно супроводжується змінами рН поживного середовища або об'єкта контамінації. Візуально ефект вилучення фенолу отконтрольований забарвленням реактиву Фелінгу, а мікробіологічно- підтвердженням ефекту деконтамінації. Так, в умовах навантаження поживного середовища 1 млрд. завісями мікробних тіл ефект забарвлення становив невизначені показники, а термін здійснюваної мікробної контамінації не перевищував 10 годин. Одночасно при застосуванні завісей 5 млрд. мікробних тіл ефект забарвлення сягав максимально виражених показників, а мікробіологічно підтверджені ефекти деконтамінації становили 56-72 години.

При визначенні параметрів раціонального суміщення між консервантами і проліками принципове значення набувало врахування їх вихідної метаболітної чутливості до кислотних або лужних показників рН. На тлі останього для фенілсаліцилату на синергідну сумісність залучені серед кислотних консервантів бензойна та саліцилова кислоти (у концентрації 0,05% розчинів), парабене (в концентрації 0,4% спиртового розчину). Одночасно досліджена сумісність гексаметилентетраміну з декометаксином, як представником ПАР (повернево-активні речовини), що застосовуються як антисептики та консерванти. Досліджувані проліки застосовані у оптимальних за антимікробною активністю концентраціях - фенілсаліцилат у дозі 30 мкг/мл та гексаметилентетрамін у дозі 40 мкг/мл.

Серед тест-штамів, що закислюють поживне середовище використані тест-штами S. aureus, S. faеcalis, B. subtilis, E. coli, P. aeruginosa і C. albіcans. У якості тест-мікроба, що за ферментативними властивостями здатний відхиляти нейтральні показники рН у лужний бік використаний тест-штам P. mirabilis. Використані мікроорганізми застосовані у монокультурах, подвійних та складних змішаних культурах. До випробувань на синергідну сумісність використані наступні суміщення: фенілсаліцилат + бензойна кислота, фенілсаліцилат + саліцилова кислота, фенілсаліцилат + парабене, гексаметилентетрамін + декаметоксин.

За результатами проведених досліджень доведена перспективність суміщення за антимікробною активністю між гексаметилентетраміном і декаметоксином у разі використання мікроорганізмів, які за притаманними ферментативними властивостями спрямовано закислюють рН поживного середовища, а також сполучення фенілсаліцилату з бензойною, саліциловою кислотами або парабене при використанні P. mirabilis, що здатен відхиляти нейтральні показники рН у лужний бік.

Впродовж здійсненого аналізу отриманих результатів визначена спрямована залежність рівней синергідної сумісності між консервантами і проліками у відповідності до композиційного складну змішаних культур. Найбільш виражена за абсолютними рівнями активність суміщених препаратів простежена щодо монокультур, дещо зменшена по відношенню до подвійних і суттєво зменшена - до 4-х компонентних мікробних культур.

При самостійному застосуванні у якості консервантів досліджених препаратів на другу добу спостереження встановлена контамінація поверхні косметичних засобів на рівні контролю, що правомірно враховувати як об'єктивний показник антисептичної інтактності вміщених проліків. При дослідженні встановлено, що у сполученому застосуванні гексаметилентетрамін (Г) і фенілсаліцилат (Ф) оптимально забезпечують сталий антисептичний стан досліджуваних косметичних засобів у встановлений 30 - добовий термін мікробіологічного спостереження. У порівнянні з формальдегідом який забезпечує стерилізаційний ефект лише перші 6 діб (табл.3).

Мікробіологічне обґрунтування технології створення мазі антиінфекційного призначення на основі суміщення антисептиків з рН-відмінними виявами мікробоцидних властивостей. За здійсненим аналітичним обґрунтуванням заплановані технологічні дослідження були тематично підпорядковані розробці складу мазі на основі варіативного поєднання у рецептурах гексаметилентетраміну і фенілсаліцилату. При мікробіологічному обґрунтуванні обрання зазначених препаратів, як фармакологічно визначаючих компонентів у рецептурному складі мазі, врахована унікальність притаманних їм антисептичних властивостей. Вони полягають у здатності порційно відокремлювати активний за антисептичними властивостями формальдегід та фенол в умовах зсуву рН середовища у кислий

Таблиця 3. Вивчення консерваційної здатності гексаметилентетраміну та фенілсаліцилату сумісно, окремо та у порівнянні з формальдегідом

Практичні рекомендації

За доведеними мікробіологічними ознаками і оптимальною біофармацевтичною сумісністю пропонується безпосереднє впровадження в технологію косметичних засобів гексаметилентетраміну і фенілсаліцилату як консервантів з властивостями проліків.

За позитивними результатами здійснених доклінічних досліджень для технологічного відтворення перспективна комплексна фармацевтична композиція «Гексафеноксид» на основі рецептурного суміщення в якості діючих речовин гексаметилентетраміну, фенілсаліцилату і димексиду.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Мікробіологічна оцінка перспективності антисептиків з «соловим» принципом дії як консервантів косметичних і лікарських засобів / І. Л. Дикий, Н. І.Філімонова,. О. А. Шакун, О. М. Дика // Вісник Вінницького національного медичного університету. - 2004. - Т.8, № 2. - С. 483 - 486. (Дисертант самостійно провела аналіз літературних джерел, підготувала статтю до публікації).

2. Мікробіологічне дослідження стоматологічного гелю для лікування запальних захворювань пародонту / С. М. Ролік, О. Ф. Пімінов, І. Л. Дикий, О. А. Шакун // Вісник фармації. - 2006. - № 1(45). - С. 70 - 72. (Дисертант виконала експериментальні дослідження, узагальнила та аналізувала результати, підготувала статтю до публікації).

3. Деякі аспекти створення комплексних антимікробних препаратів з антиселективними властивостями / І. Л. Дикий, Н. І. Філімонова, О. Г.Гейдеріх, О. А. Шакун, В. М. Остапенко // Biomedical and Biosocial Anthropology. - 2006.- № 6.- С.32-35. (Дисертант провела теоретичне обґрунтування дослідження та підбір теоретичного матеріалу; провела частину експериментів; проаналізувала одержані результати).

4. Бактеріохімічні аспекти у визначенні механізмів антисептичної дії ектеріциду / Н. І. Філімонова, І. Л. Дикий, В. М. Остапенко, О. А. Шакун // Буковинський медичний вісник. - 2006. - Т. 10, № 1. - С. 82 - 84. (Дисертант провела теоретичне обґрунтування дослідження та підбір теоретичного матеріалу; провела частину експериментів; проаналізувала одержані результати).

5. Дикий І. Л. Хіміотерапевтичні властивості мазі «Гексафеноксид» на основі фенолвмісних антисептиків / І. Л. Дикий, Н. І. Філімонова, О. А. Шакун // Клінічна фармація. - 2007. - Т.11, №3. - С. 46 - 49. (Дисертант виконала експериментальні дослідження, узагальнила та аналізувала результати, підготувала статтю до публікації).

6. Шакун О. А. Риванол як антисептик з елімінаційною дією на R-плазміду множинної лікарської стійкості / О. А. Шакун, Н. І. Філімонова // Актуальні питання створення нових лікарських засобів: міжвузівська студентська конференція, 13-14 квітня 2004р. : тези допов. - Х.: Вид-во НФаУ, 2004.- С. 187. (особистий внесок - аналіз результатів дослідження та підготовка тез).

7. Філімонова Н. І. Мікробіологічне обґрунтування використання гексаметилентетраміну як солового антисептика у складі комплексних антимікробних засобів / Н. І. Філімонова, Ю. Л. Стрельникова, О. А.Шакун // Клінічна фармація в Україні : матеріали V Всеукраїнської науково-практич. конферен., 18 - 19 листопада 2004р. : тези допов. - Х.: Вид-во НФаУ, 2004. - С. 105. (особистий внесок - обробка матеріалу та підготовка тез).

8. Філімонова Н. І. Антисептичні переваги препаратів з «салоловим» принципом антимікробної дії / Ю. Л. Стрельникова, О. А. Шакун, Н. І. Філімонова // Наукові основи створення лікарських засобів : міжвуз. студ. наук. конференція, 14 - 15 квітня 2005 р. : тези доп. - Х.: Вид-во НФаУ, 2005.- С. 267. (особистий внесок - аналіз результатів дослідження та підготовка тез).

9. Фармакологічна перспективність «Проліків» як сучасних антисептиків / Н. І. Філімонова, О. А. Шакун, І. Л. Дикий, О. Г. Гейдеріх // Досягнення та перспективи розвитку фармацевтичної галузі України : мат. VI Нац. з'їзду фармацевтів України, 28-30 вересня 2005 р. - Х.: Вид-во НФаУ, 2005. - С. 615 - 616. (особистий внесок - обробка матеріалу та підготовка тез).

10. Шакун О. А. Обґрунтування спільного використання проліків із «салоловим» принципом дії / О. А. Шакун, І. Л. Дикий, Н. І. Філімонова, О. Г Гейдеріх // Актуальні питання створення нових лікарських засобів: міжвузівська студентська наукова конференція, 27 квітня 2006р. : тези допов. - Х.: Вид-во НФаУ, 2006. - С. 296. (особистий внесок - аналіз результатів дослідження та підготовка тез).

11. Шакун О. А. Хіміотерапевтична активність мазі «Гексафеноксид» при локалізованої гнійної інфекції в експерименті / О. А. Шакун, І. Л. Дикий, Н. І. Філімонова // Актуальні питання створення нових лікарських засобів : матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції студентів та молодих вчених, 17 - 18 травня 2007 р. - Х.: Вид-во НФаУ, 2007. - С. 257. (особистий внесок - аналіз результатів дослідження та підготовка тез).

12. Шакун О. А. Мікробіологічне обґрунтування рецептурного складу комплексної антисептичної мазі / О. А. Шакун, Н. І. Філімонова // Актуальні питання створення нових лікарських засобів : матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції студентів та молодих вчених, 17 - 18 травня 2007 р. - Х.: Вид-во НФаУ, 2007. - С. 258. (особистий внесок - обробка матеріалу та підготовка тез).

13. Дикий І. Л. Мікробіологічне дослідження антисептичних мазей, створених за салоловим принципом мікробоцидної дії / І. Л. Дикий, Н. І .Філімонова, О. А. Шакун // Клінічна фармація в Україні : матеріали VII всеукраїнської науково-практич. конференції з міжнародною участю, 15 - 16 лмстопада 2007р.. - Х.: Вид-во НФаУ, 2007. - С. 140. (особистий внесок - аналіз результатів дослідження та підготовка тез).

Анотація

Шакун О. А. Мікробіологічне обґрунтування перспективності створення комплексних лікарських засобів на основі проліків мікробоцидної дії. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 03.00.07- мікробіологія. - ДУ «Інститут мікробіології та імунології ім. І. І. Мечникова АМН України». - Харків, 2008.

В дисертації теоретично обґрунтована і експериментально підтверджена перспективність впровадження у лікувальну практику антисептиків з властивостями проліків, у якості яких використані гексаметилентетрамін і фенілсаліцилат.

Встановлена здатність досліджуваних антисептиків до реалізації притаманного антимікробного потенціалу за рахунок змін рН середовища.

Підтверджений широкий спектр вибірково притаманних мікробоцидних властивостей гексаметилентетраміну при кислих показниках вміщення, що межують в інтервалі рН 3,0 - 5,0, а фенілсаліцилату - відповідно при рН 7,5 - 9,0.

На рівні теоретичного прогнозування і відповідного експериментального доказу доведені переваги досліджуваних антисептиків як консервантів мазей, гелів, кремів та шампунів косметичного призначення.

Розроблена технологія і рецептура комплексної фармацевтичної композиції «Гексафеноксид» для лікування локалізованої гнійно-запальної інфекції і опікової хвороби.

Підтверджені перспективні хіміотерапевтичні властивості комплексної фармацевтичної композиції «Гексафеноксид» при опіках і гнійно-запальних захворюваннях.

Ключові слова: антисептики, гнійна інфекція, опіки, косметичні засоби.

Аннотация

Шакун Е. А. Микробиологическое обоснование перспективности создания комплексных лекарственных препаратов на основе пролекарств с микробоцидным действием. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата медицинских наук по специальности 03.00.07 - микробиология. - ГУ «Институт микробиологии и иммунологии им. И. И. Мечникова АМН Украины». - Харьков, 2008.

Диссертация посвещена микробиологическому обоснованию перспективности создания комплексных лекарственных препаратов на основе пролекарств с микробоцидным действием. По результатам проведенного аналитического прогноза теоретически обоснована и экспериментально доказана перспективность сформулированного направления в решении проблемы побочных эффектов от используемой антимикробной терапии. В качестве исследуемых антисептиков со свойствами пролекарств использованы гексаметилентетрамин и фенилсалицилат.

Установлено, что не отличаясь селективным потенциалом способности к индуцированию у микробов-мишеней соответствующей или множественной лекарственной устойчивости, исследуемые антисептики разнопланово по признакам рН содержания реализуют свойственный антимикробный потенциал. Гексаметилентетрамин обладает широким спектром избирательных микробоцидных свойств при кислых показателях среды, которые варьируют в интервале рН 3,0 - 5,0, а фенилсалицилат соответственно при рН 7,5 - 9,0.