Результати біохімічних досліджень показали різні порушення ліпідного спектру крові у обстежуваних хворих на ВХ. Ліпідний дисбаланс виявлено у більшості - 89 (87,27%) зі 102 хворих. Спостерігаються помірні зміни у вигляді гіперхолестеринемії, гіпертригліцеридемії, збільшення рівня холестерин-ліпопротеїдів високої щільності і холестерин-ліпопротеїдів низької щільності (р<0,001).

У результаті кореляційного аналізу встановлено існування кореляційних зв'язків між змінами метаболічних показників. Встановлено кореляційні зв'язки між рівнем загального холестерину і ЛПВЩ (r = 0,59 - істинна пряма кореляція), індексом атерогенності і ЛПВЩ (r = - 0,75 - від'ємна обернена кореляція), рівнем загального холестерину і ЛПНЩ (r =0,77 - істинна пряма кореляція), рівнем ЛПНЩ і індексом атерогенності (r = 0,55 - істинна пряма кореляція), рівнем ЛПВЩ і тригліцеридами (r = 0,53 - істинна пряма кореляція), рівнем загального холестерину і індексом атерогенності (r = 0,78 - істинна пряма кореляція), рівнем загального холестерину і тригліцеридами (r = 0,79 - істинна пряма кореляція), індексом атерогенності і тригліцеридами(r = 0,56 - істинна пряма кореляція), рівнем ЛПНЩ і тригліцеридами (r = 0,67- істинна пряма кореляція).

При вивченні стану мікробіоценозу шкіри у хворих на ВХ встановлено, що якісний склад мікробіоценозу шкіри хворих на ВХ достовірно відрізняється від складу мікробіоценозу шкіри осіб контрольної групи.

На підставі кількісних і якісних показників обсіменіння ураженої шкіри були виділені в монокультурі штами бактерій Propionbacterium acnes, Staphylococcus epidermidis і Corynebacterium xerosis, але найчастіше спостерігалось обсіменіння асоціаціями бактерій.

У мікробіоценозі шкіри у хворих на ВХ, порівняно із контролем, було збільшено обсіменіння асоціаціями Streptococcus Ь Haemoliticus + Staphylococcus Haemoliticus + Micrococcus (27,4% у хворих на ВХ; відсутні у контрольній групі), а також частіше висівались асоціації Streptococcus в Haemoliticus + Staphylococcus Aureus + E.Coli + Candida albicans (46,1% у хворих на ВХ; відсутні у контрольній групі). Порівняно за контроль, де частіше висівалися асоціації з перевагою Staph. Epidermidis і були відсутні патогенні коки, у хворих на ВХ в мікробіоценозі певна частка належала монокультурам мікробів Staphylococcus haemolyticus і Staphylococcus aureus. У більшості хворих спостерігалось значне збільшення росту Streptococcus Ь Haemoliticus (14,71% у хворих на ВХ, відсутні у контрольній групі), Staphylococcus Haemoliticus (13,73% у хворих на ВХ, відсутні у контрольній групі), Staphylococcus aureus (30,39% у хворих на ВХ, відсутні у контрольній групі), у багатьох хворих на вугрову хворобу висівали грибки роду Candida (15,69% у хворих на ВХ, відсутні у контрольній групі).

У хворих на вугрову хворобу І ступеня тяжкості спостерігається порушення мікробіоценозу шкіри у 78,38%, ІІ ступеня тяжкості - у 91,18%; Ш ступеня тяжкості - 91,3%; ІV ступеня тяжкості - у всіх хворих.

Результати вивчення мікробіоценозу кишечника хворих на ВХ показали, що у хворих на вугрову хворобу спостерігається зменшення вмісту біфідобактерій (КУО/см2) - (2,71±0,49)Ч107 - контрольна група і (1,37 ± 0,13)Ч107 - хворі на ВХ), лактобактерій (3,00 ± 0,55)Ч107 - контрольна група і (1,20 ± 0,10)Ч107) - хворі на ВХ), суттєво менший вміст кишкової палички (КП) (371,00 ± 27,6 - контрольна група і 184,00 ± 14,6 - хворі на ВХ); стафілококів (5,00 ± 2,28)Ч104 контрольна група і (1,54 ± 0,41)Ч104 - хворі на ВХ). В той же час відмічається більший вміст КП з ферментними властивостями (3,00 ± 1,14 - контрольна група і 5,10 ± 1,47 - хворі на ВХ); умовно патогенних ентеробактерій (1,00 ± 0)Ч104 - контрольна група (15,30 ± 4,02)Ч104 - хворі на ВХ); ентерококів (у контрольній групі не виявлено і (3,82 ± 0,56)Ч106 - хворі на ВХ ); збільшується вміст дріжджових грибів p. Candida - (1,50 ± 0,20)Ч104 - контрольна група і (3,66 ± 0,66)Ч104 - хворі на ВХ).

Порушення мікробіоценозу кишечника сприяє розвитку ВХ. Так, у хворих на вугрову хворобу І ступеня тяжкості спостерігається незначне порушення мікрофлори кишечника, в основному, відмічається дисбактеріоз І ступеня (у 83,78% - дисбактеріоз І ступеня; у 5,41% - дисбактеріоз П ступеня). З ускладненням захворювання спостерігається і більш значне порушення мікрофлори кишечника. Так, у хворих на вугрову хворобу Ш ступеня тяжкості спостерігається дисбактеріоз Ш і ІV ступеня (у 60,87% - дисбактеріоз Ш ступеня і у 21,74% - дисбактеріоз ІV ступеня); у хворих на вугрову хворобу ІV ступеня тяжкості спостерігається дисбактеріоз Ш ступеня у 37,5% і у 50% хворих - дисбактеріоз ІV ступеня.

Таким чином, у хворих на ВХ спостерігалось вірогідно достовірні порушення метаболічних показників крові, мікробіоценозу шкіри і кишечника, що потребує уваги у клінічній практиці.

При лікуванні хворі на ВХ групи порівняння приймали засоби, які застосовують традиційно при лікуванні вугрової хвороби. Вибір препаратів традиційної або базисної терапії залежав від тяжкості захворювання і включав: антибіотики; вітаміни групи В; «Цинктерал»; пацієнткам з порушення менструального циклу за консультацією гінеколога додатково призначали комбіновані оральні контрацептиви - «Ярина»; хворим з тяжким перебігом дерматозу - «Роакутан».

Різноманітні клінічні прояви ВХ, а також наведені результати клініко-лабораторних досліджень стали підставою для розробки комплексного патогенетично обґрунтованого методу лікування із застосуванням засобу для корекції метаболічних порушень - «Епадол», пребіотика - «Хілак форте», засобів для місцевої терапії лосьйону „Угрин” і лосьйону «Зінерит». Цей комплекс призначали хворим на ВХ основної групи, причому, лікування призначалось в залежності від ступеня тяжкості захворювання.

Антибіотикотерапію призначали, враховуючи чутливість пацієнтів до антибіотиків. Результати вивчення чутливості до антибіотиків показали, що більша чутливість відмічена до доксицикліну (76,9% хворих групи порівняння і 69,7% - хворих основної групи) та еритроміцину (38,5% хворих групи порівняння і 31,6% - хворих основної групи), не чутливі - до тетрацикліну і левоміцетину. Доксициклін має здатність накопичуватись в сальних залозах та вибірково проникати в ділянки запальних тканин, причому до цього антибіотику не розвивається резистентність P. Acnes та Corinebacterium, тому найчастіше хворим призначали доксициклін, рідше еритроміцин.

При лікуванні хворих на ВХ нами враховані зміни мікробіоценозу кишечника і в комплексне лікування пацієнтів основної групи, крім традицийної терапії вугрової хвороби, включено засіб, який підтримує і коригує мікрофлору кишечника - пребіотик «Хілак-форте» (по 20 крапель 3 рази на добу до або під час прийому їжі у невеликій кількості рідини протягом місяця).

Другим лікарським засобом, який призначали хворим на ВХ, приймаючи до уваги метаболічні порушення, був «Епадол», його призначали по 2 капсули 4 рази на день під час їжі протягом місяця. «Епадол» є сумішшю з високим вмістом ефірів омега-3 поліненасичених жирних кислот (ПНЖК), а також пальмітоолеїнової, пальмітинової, ліноленової, лінолевої, олеїнової, стеаринової та інших жирних кислот. Омега-3 ПНЖК мають гіполіпідемічні властивості: знижують переважно рівень тригліцеридів, також зменшується вміст холестерину ліпопротеїдів дуже низької і низької щільності.

Лосьйон «Зінеріт» містить ерітроміцин-цинковий комплекс. Еритроміцин діє бактеріостатично на мікроорганізми, що викликають вугрову висипку: Propionibacteria acne і Streptococcus epidermidis. Цинк зменшує вироблення секрету сальних залоз. Комплексний зв'язок компонентів препарату забезпечує краще проникнення в шкіру активних речовин. Лосьйон призначали хворим на ВХ Ш і ІV ступеня тяжкості (наносили 2 рази на день, курс лікування 2 місяці)

Засіб «Угрин» містить витяжки з трави тисячолисника, листя м'яти, квітів ромашки, трави чистотілу, квітів календули, квітів пижми, трави лаванди на 40% етанолі. Цей засіб призначали хворим на ВХ основної групи І і ІІ ступеня тяжкості, оскільки даний засіб містить витяжки з лікарської рослинної сировини, які мають протизапальну, антибактеріальну і протигрибкову дію, достатню для цих пацієнтів.«Угрин» призначали також хворим, які мають алергічні реакції на антибіотики, незалежно від ступеня тяжкості. Засіб наносили на уражені ділянки шкіри і протирали ватним тампоном, змоченим препаратом 3 рази на день. Курс лікування 2 місяці.

Таким чином, хворі на ВХ основної групи, крім традиційної терапії, приймали додатково засоби для корекції мікробіоценозу кишечника «Хілак-форте», для корекції метаболічних показників - «Епадол», для місцевої терапії - „Угрин” і «Зінерит».

Ступінь тяжкості захворювання були оцінені на початку дослідження, на 30 та 60 день лікування. Ефективність лікування оцінювали за переносимістю, наближеними і віддаленими результатами. Наближені результати оцінювали за швидкістю регресу запальних і незапальних висипань, терміну часу ремісії. Віддалені результати оцінювали за тривалістю ремісії та числу рецидивів протягом 3-х років спостереження.

У результаті лікування хворих на вугрову хворобу значно зменшувалось загальне число запальних і незапальних уражень в кожній групі і відмічалось на кожному візиті. Так, на 30 день лікування - кількість незапальних елементів, зокрема відкритих комедонів зменшилась на 34,84% (р< 0,01), закритих комедонів - на 33,56% (р< 0,05) у хворих основної групи з І-П ступенем тяжкості захворювання і на 35,04% (р< 0,01) і на 29,18% (р< 0,05) - у хворих з Ш-ІV ступенем тяжкості відповідно. Кількість запальних елементів на 30 день лікування теж значно зменшилась - кількість папул у хворих з І-П ступенем тяжкості захворювання зменшилась на 51,52% (р< 0,05); у хворих з Ш-ІV ступенем тяжкості захворювання зменшилась на 49,65% (Р >0,05), пустул - на 51,11% (Р >0,05), вузликів - на 65,62% (Р >0,05).

Суттєве покращення стану шкіри спостерігалось на 60 день лікування - кількість незапальних елементів, зокрема відкритих комедонів зменшилась на 81,82% (р< 0,001), закритих комедонів - на 77,62% (р< 0,001) у хворих основної групи з І-П ступенем тяжкості захворювання і на 78,63% (р< 0,002) і на 76,65% (р< 0,001) - у хворих з Ш-ІV ступенем тяжкості відповідно. Кількість запальних елементів на 60 день лікування зменшилась у всіх хворих. Кількість папул у хворих з І-П ступенем тяжкості захворювання зменшилась на 78,79% (р< 0,001); у хворих з Ш-ІV ступенем тяжкості захворювання зменшилась на 72,34% (р< 0,001), пустул - на 75,76% (р< 0,005), вузликів - на 84,34% (р< 0,001).

У результаті лікування хворих на ВХ за традиційними методиками (група порівняння) теж зменшувалась кількість запальних і незапальних елементів вугрової висипки, проте процес лікування проходив дещо гірше. Так, на 30 день лікування - кількість незапальних елементів, зокрема відкритих комедонів зменшилась на 25,35% (р< 0,02), закритих комедонів - на 26,57% (р< 0,05) у хворих з І-П ступенем тяжкості захворювання і на 23,55% (р< 0,01) і на 22,38% (р< 0,01) - у хворих з Ш-ІV ступенем тяжкості відповідно. Кількість папул у хворих з І-П ступенем тяжкості захворювання зменшилась на 41,17% (р< 0,05); у хворих з Ш-ІV ступенем тяжкості захворювання кількість папул зменшилась на 47,91% (р< 0,05), пустул - на 47,92% (Р >0,05), вузликів - на 63,33% (Р >0,05).

На 60 день лікування у хворих групи порівняння еволюція прояву вугрової висипки була нижчою у порівнянні з хворими основної групи. Кількість незапальних елементів - відкритих комедонів зменшилась на 71,12% (р< 0,001), закритих комедонів - на 62,93% (р< 0,02) у хворих з І-П ступенем тяжкості захворювання і на 66,22% (р< 0,001) і на 66,17% (р< 0,001) у хворих з Ш-ІV ступенем тяжкості відповідно. Кількість папул у хворих з І-П ступенем тяжкості захворювання зменшилась на 64,71% (р< 0,001); у хворих з Ш-ІV ступенем тяжкості захворювання кількість папул зменшилась на 66,41% (р< 0,001), пустул - на 62,50% (р< 0,005), вузликів - на 66,66% (р<0,005). Наведені результати свідчать про кращу ефективність лікування хворих основної групи, оскільки порівняно з хворими групи порівняння динаміка розв'язання пустул і папул була вірогідно вищою.

При диференційованому лікуванні хворих з вугровою хворобою (з включенням в комплексне лікування засобу для корекції метаболічних показників) відмічалось достовірне покращення показників ліпідного обміну. Так, наприклад, рівень загального холестерину після лікування з застосуванням засобу для корекції показників ліпідного обміну (основна група) знизився (5,97 0,112 ммоль/л до лікування і 4,90 0,066ммоль/л після лікування) ( р<0,001) в порівняння з групою, які не застосовували засоби корекції метаболічного обміну (5,33 0,258 ммоль/л до лікування і 5,41 0,157 ммоль/л після лікування) (Р > 0,05).

Рівень тригліцеридів у хворих основної групи суттєво зменшився (2,46 0,099 ммоль/л до лікування і 1,80 0,037 ммоль/л після лікування ) (р<0,001) в той час, як у хворих групи порівняння показник змінився незначно (1,66 0,201 ммоль/л до лікування і 1,56 0,119 ммоль/л після лікування) (Р > 0,05).

Спостерігається покращення стану мікрофлори шкіри хворих на ВХ після запропонованого нами лікування. Збільшується обсіменіння асоціацією Staphylococcus epidermidis + Corynebacterium xerosis + Bacillus spp. (з 26,9% у хворих групи порівняння до 76,9%; з 26,3% до 89,5% - у хворих основної групи ); зменшується обcіменіння асоціацією Streptococcus Ь Haemoliticus +Staphylococcus Haemoliticus + Micrococcus; ( з 38,5% до 15,4% - у хворих групи порівняння і з 23,7% до 7,9% - у хворих основної групи), а також значно рідше висівались представники асоціації Streptococcus в Haemoliticus + Staphylococcus Aureus + E.Coli + Candida albicans (7,7% - у хворих групи порівняння і 2,6% - у хворих основної групи) (р < 0,001).

Включення засобу для корекції мікрофлори кишечника сприяє покращенню стану мікрофлори, оскільки результати бактеріологічних досліджень мікробіоценозу кишечника хворих на ВХ після лікування показали, що у хворих основної групи підвищився вміст біфідобактерій (з (1,37 ± 0,13)Ч107 до (1,80 ± 0,065)Ч107) (р< 0,005), лактобактерій ( з (1,20 ± 0,10)Ч107 до (1,61 ± 0,072)Ч107) (р< 0,002), КП ( з184 ± 14,6 до 352 ± 31,6) (р< 0,001), в той же час ці показники практично не змінились у хворих на вугрову хворобу групи порівняння, яких лікували за традиційними схемами без урахування порушення мікробіоценозу. Так, вміст біфідобактерій у цих хворих становив (1,46 ± 0,26)Ч107до лікування і (1,56 ± 0,13)Ч107 після лікування (Р> 0,05), лактобактерій (1,22 ± 0,16)Ч107 до лікування і (1,15 ± 0,12)Ч107) після лікування (Р> 0,05), збільшився вміст КП - з 225 ± 35,7 до 301 ± 12,3 (р< 0,05). Вміст гемофілізуючої КП, ентерококів, стафілококів, грибів р. Candida значно зменшився у хворих на вугрову висипку основної групи і суттєво не змінився у хворих групи порівняння. Покращення цих показників сприяло значному покращенню стану шкіри хворих на ВХ основної групи, зменшенню рецидивів і збільшенню тривалості ремісії.

При вивченні віддалених результатів через 6 місяців рецидив дерматозу відзначено у хворих обох груп: у 5,8% хворих основної групи і у 14,2% хворих групи порівняння. Через рік після лікування рецидив захворювання спостерігався у 10,8% основної групи і 19,4% групи порівняння, через три роки - 8,5% пацієнтів основної групи і 17,9% пацієнтів групи порівняння, що свідчить про значну тривалість ремісії захворювання хворих на ВХ, які застосовували комбіновану терапію з урахуванням порушення ліпідного обміну, мікробіоценозу шкіри і кишечника.

Таким чином, наведені нами дані свідчать про достатньо високу ефективність запропонованого методу лікування пацієнтів з ВХ. Ефективність комплексного диференційованого підходу до терапії ВХ з урахуванням основних факторів, а також порушень метаболічних показників крові, мікробіоценозу шкіри і кишечника становила 92,1%, що підкреслює патогенетичну обґрунтованість, адекватність даного методу терапії і дозволяє рекомендувати його до впровадження у практичну діяльність.

ВИСНОВКИ

В дисертаційній роботі представлено теоретичне обґрунтування і нове рішення важливої наукової задачі в дерматології - підвищення ефективності лікування хворих на вугрову хворобу на основі встановлення ролі метаболічних порушень, порушень мікробіоценозу шкіри та кишечника в патогенезі дерматозу та розробка диференційованого підхіду до лікування хворих з урахуванням клінічних особливостей захворювання.

1. Аналіз даних літератури показав, що зростання захворюваності на ВХ серед молоді, збільшення частки торпідних до терапії форм ВХ, психосоціальна дезадаптація пацієнтів зумовлюють доцільність розробки нових комплексних методів терапії ВХ відповідно до провідних ланок патогенезу, причому недостатньо вивчені деякі сторони патогенезу, зокрема не завжди враховують порушення ліпідного обміну і порушення мікробіоценозу шкіри та кишечника.

2. При обстежені хворих на ВХ у 70 пацієнтів (68,63%) із 102 обстежених відзначались часті рецидиви захворювання, прогресування з часом і резистентність до терапії, яка проводилась раніше. У 91 (89,21%) хворих захворювання перебігало на фоні супутньої патології шлунково-кишкового тракту, у 58 (56,86%) хворих спостерігались ендокринні порушення.

3. Метаболічні порушення різного характеру встановлено у 89 (87,27%) хворих на ВХ. Спостерігаються помірні зміни у вигляді гіперхолестеринемії (р<0,001), гіпертригліцеридемії (р< 0,001), збільшення рівня холестерин ліпопротеїдів високої щільності і холестерин ліпопротеїдів низької щільності (р<0,001). Так, показник ЗХС у хворих на вугрову хворобу становив 5,97 0,112 ммоль/л (у осіб контрольної групи - 4,32 0,149 ммоль/л; ХС-ЛПВЩ - 1,51 0,057 ммоль/л (0,98 0,044 ммоль/л у осіб контрольної групи); ХС-ЛПНЩ - 3,98 0,088 ммоль/л (3,17 0,100 ммоль/л - у осіб контрольної групи). Відмічаються порушення показників ТГ і глюкози. Значення цих показників значно вищі у хворих на вугрову хворобу (ТГ 2,46 0,099 ммоль/л при контролі 0,87 0,093 ммоль/л (р< 0,001); глюкоза - 5,27 0,066 ммоль/л при контролі 4,87 0,088 (р< 0,001)).

4. У хворих на ВХ встановлені достовірні у порівнянні з контролем порушення мікробіоценозу шкіри у вигляді обмеження якісного складу та збільшення обсіменіння ураженої шкіри. У порівнянні з контролем, де частіше висівалися асоціації з перевагою Staph. Epidermidis і були відсутні патогенні коки, у хворих на ВХ в мікробіоценозі певна частка належала монокультурам мікробів Staphylococcus haemolyticus і Staphylococcus aureus. З обтяженням ВХ у хворих на фоні видового різноманіття у біоценозі вірогідно почастішали монокультури мікробів та частка Staph. aureus у тяжких хворих, обмежилася доля сапрофітів, зокрема Staph. еpidermidis до 31% (частка Staph. еpidermidis у контрольній групі становила 85,71%). У хворих на вугрову хворобу І ступеня тяжкості спостерігається порушення мікробіоценозу шкіри у 78,38%, ІІ ступеня тяжкості - у 91,18%; Ш ступеня тяжкості - 91,3%; ІV ступеня тяжкості - у всіх хворих.

5. Встановлено, що у всіх хворих на ВХ спостерігається зміна якісного і кількісного складу мікробіоценозу кишечника: зменшення вмісту біфідобактерій, лактобактерій, КП; стафілококів. В той же час відмічається більший вміст КП з ферментними властивостями; умовно патогенних ентеробактерій; збільшується вміст дріжджових грибів p. Candida. Порушення мікробіоценозу кишечника сприяє розвитку ВХ. Так, у хворих на ВХ І ступеня тяжкості спостерігається незначне порушення мікрофлори кишечника (у 83,78% - дисбактеріоз І ступеня; у 5,41% - дисбактеріоз П ступеня). З ускладненням захворювання спостерігається і більш значне порушення мікрофлори кишечника (у хворих на вугрову хворобу Ш ступеня тяжкості спостерігається дисбактеріоз Ш і ІV ступеня (у 60,87% - дисбактеріоз Ш ступеня і у 21,74% - дисбактеріоз ІV ступеня); у хворих на вугрову хворобу ІV ступеня тяжкості спостерігається дисбактеріоз Ш ступеня у 37,5% і у 50% хворих - дисбактеріоз ІV ступеня).

6. Розроблено комплексний метод терапії хворих на ВХ, який передбачає застосування лікарських засобів залежно від провідних етіопатогенетичних факторів, а також засобу для корекції метаболічних порушень „Епадол”, засобу для корекції мікробіоценозу кишечника «Хілак форте”, лосьйону „Зінеріт” і засобу для місцевої терапії на основі рослинних компонентів „Угрин”; що забезпечує виражений клінічний ефект у 92,1% випадків, збільшення продовжуваності ремісії в 1,5-2 рази та підтверджує доцільність, патогенетичну обґрунтованість та адекватність даного методу терапії і дозволяє рекомендувати його до впровадження в практичну діяльність, як для лікування, так і для попередження рецидивів дерматозу.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Вольбин С.В. До питання епідеміології, етіології, патогенезу акне / С.В.Вольбин // Практична медицина. - 2004. - № 3 (том Х). - С. 125-130.

2. Вольбин С.В. Роль цинку в патогенезі та лікуванні пацієнтів з вугровою висипкою / С.В.Вольбин // Практична медицина. - 2006. - №2 (том ХІІ). - С. 21-26.

3. Вольбин С.В. Комбінована терапія вугрової хвороби з урахуванням порушень показників ліпідного обміну, мікробіоценозу шкіри та кишок / С.В.Вольбин // Практична медицина. -2008. - № 4 (том ХІV). - С. 65-73.

4. Вольбин С.В. Роль порушень мікробіоценозу кишечника при вугровій хворобі і корекція препаратом Хілак форте / С.В.Вольбин, К.Ф. Ващенко // Здоровье женщины. - 2008. - №2. - С. 176-180.

5. Застосування ефірних олій для лікування вугрової хвороби / О.В.Рехлецька, Т.Г.Калинюк, К.Ф.Ващенко, Л.В.Бензель, С.В.Вольбин // Фармацевтичний журнал. - 2006. - №6. - С. 98-102.

6. Основні принципи фармакотерапії вугрової хвороби / О.І. Зайченко, Т.Г.Калинюк., К.Ф.Ващенко, С.В.Вольбин, О.В.Рехлецька // Клінічна фармація. - 2007. - Т.11. - №4. - С. 4-8.

7. Сучасний стан профілактики та лікування акне / К. Ващенко, Ю. Панич, О.Ростопора, О.Зайченко, Л.Чолій, С.Вольбин // “Актуальні проблеми медицини, фармації та біології: Збірник наукових праць. - Львів, 2003. - № 1. С. 64-74.

8. Про досвід лікування пацієнтів з важкою формою вугревої хвороби / С.В. Вольбин, К.Ф.Ващенко, О.І.Зайченко, О.В. Ростопора // Журнал дерматовенерологии и косметологии им. Н.А.Торсуева. - 2004. - №1-2(8). - С. 126-127.

9. Вольбин С.В. До питання місцевого лікування вугревої хвороби лосьйоном Зінеріт / С.В.Вольбин, О.І.Зайченко, А.В.Циснецька // Мат. науч.-практ. конф., посвященной 75-летию Одесского областного кожно-венерологического диспансера «Актуальные проблемы дерматологии и венерологии»: Тез. докладов, Одеса, 21-22 ноября 2003 г. - Одеса, 2003. - С. 28-29.

10. Аналіз застосування лікарських засобів для терапії вугрової хвороби / О.В. Ростопора, Т.Г. Калинюк, К.Ф.Ващенко, С.В.Вольбин, О.І.Зайченко // Мат. наук.-практ. конф. з міжнар. участю „Створення, виробництво, стандартизація, фармакоекономіка лікарських засобів та біологічно активних добавок”. - Тернопіль: Укрмедкнига, 2004. - С. 484-488.

11. Досвід використання косметичних засобів Avene-Cleanance при лікуванні вугревої хвороби / С.Вольбин, К.Ващенко, О.Зайченко, О.Ростопора // Сучасні проблеми дермато-венерології, косметології та управління охороною здоров'я: Зб.наук.праць. - Харків, 2004. - С. 291-292.

12. Про роль органічних кислот в косметичних засобах / О.І. Зайченко, К.Ф.Ващенко, С.В.Вольбин, О.В.Якимів // Мат. науч.-практ. конф. «Актуальные проблеми дерматовенерологии и косметологии»: Тез. докладов, Одеса, 22 октября 2004 г. - Одесса, 2004. - С. 32.

13. Поверхневий пілінг - як ефективний метод лікування вугрової хвороби О.І. Зайченко, К.Ф. Ващенко, С.В.Вольбин О.В., Ростопора // Мат. наук.-практ. конф. “Розвиток дерматовенерологічної служби в нових умовах регуляторної політики і подальшої демократизації суспільства”, Харків, 24 березня 2005 р. - Харків, 2006. - С. 195-197.

14. Вольбин С.В. Діакнель у комплексному лікуванні вугрової хвороби середнього ступеня важкості / С.В. Вольбин, Д.М. Галамай // Збірник мат. наук.-практ. конф. з міжнар. участю „Патологія шкіри та слизових”, Львів, 27 березня 2006 р. - Львів, 2006. - С. 23-24.

15. Вольбин С.В. Інноваційні методи в лікуванні акне / С.В.Вольбин, О.І. Зайченко, К.Ф. Ващенко // Мат. наук.-практ. конф.”Дерматовенерологія в проблемі сімейного лікаря”, Київ, 30-31 березня 2006 р. - Київ, 2006. - С. 31.

16. Вольбин С.В. Роль порушень мікробіоцинозу шкіри в патогенезі акне / С.В.Вольбин, О.І. Зайченко, К.Ф. Ващенко // Мат. наук.-практ. конф. „Досягнення молодих вчених дерматовенерологів”, Київ, 7-8 грудня 2006 р. - Київ, 2006. - С. 43-45.

17. Вольбин С.В. Корекція метаболічних порушень у пацієнтів з вугровою хворобою / С.В. Вольбин, К.Ф. Ващенко // Мат. І нац. конгр. „Человек и лекарство: Тези доповідей, Київ, 26-28 березня 2008 р. - Київ, 2008. - С. 127.

АНОТАЦІЯ

Вольбин С.В. Диференційовані підходи до лікування хворих на вугрову хворобу з урахуванням метаболічних порушень, мікробіоценозу шкіри та кишечника. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.20 - шкірні та венеричні хвороби. - ДУ “Інститут дерматології та венерології АМН України”. - Харків, 2008.

Дисертацію присвячено обґрунтуванню та удосконаленню методів патогенетичної терапії хворих на вугрову хворобу (ВХ) на основі вивчення метаболічних показників крові, мікробіоценозу шкіри та кишечника. Метаболічні порушення різного характеру встановлено у 87,27% хворих на ВХ.

У хворих на ВХ встановлені порушення мікробіоценозу шкіри у вигляді обмеження якісного складу та збільшення обсіменіння ураженої шкіри.

У всіх хворих на ВХ спостерігається зміна якісного і кількісного складу мікробіоценозу кишечника.

Розроблено, обґрунтовано та впроваджено в клінічну практику новий комплексний метод терапії хворих на ВХ, що передбачає застосування системних препаратів залежно від провідних етіопатогенетичних факторів, засобу для корекції метаболічних порушень «Епадол», засобу для корекції мікробіоценозу кишечника «Хілак форте» і засобу для місцевої терапії на основі рослинних компонентів „Угрин” та лосьйону “Зінеріт”, що приводить до нормалізації порушень і підвищує ефективність лікування. Диференційоване призначення комбінованої терапії з урахуванням основних чинників ВХ забезпечує клінічну ремісію в 92,1% випадках, успішно коригує виявлені порушення в організмі пацієнтів.

Ключові слова: вугрова хвороба, метаболічні порушення, мікробіоценоз шкіри, мікробіоценоз кишечника, комплексна терапія.

АННОТАЦИЯ

Вольбин С.В. Дифференцированные подходы к лечению больных угревой болезнью с учетом метаболических нарушений, микробиоценоза кожи и кишечника. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.20 - кожные и венерические болезни. - ГУ “Институт дерматологии и венерологии АМН Украины”. - Харьков, 2008.

Диссертация посвящена актуальной медико-социальной проблеме дерматологии - повышению эффективности лечения больных угревой болезнью путем разработки патогенетически обоснованного комплексного метода.

Проведено комплексное обследование 102 больных угревой болезнью в возрасте от 15 до 35 лет. Среди них - 71 (69,61%) женщина и 31 (30,39%) мужчина. При анализе клинических проявлений угревой болезни на момент обследования было выявлено: I степень тяжести угревой болезни у 37 больных (36,28%), II степень тяжести - у 43 больных (33,33%), III степень тяжести - у 23 больных (22,55%), IV степень тяжести - у 8 больных (7,84%). Все больные были распределены на две группы - основная группа (76 больных) и группа сравнения (26 больных).

При изучении у больных метаболических показателей крови (уровня глюкозы, общего холестерина (ОХС), холестерин-липопротеидов высокой плотности (ХС-ЛПВП) и холестерин-липопротеидов низкой плотности (ХС-ЛПНП), триглицеридов (ТГ) отмечено нарушения разного характера у 87,27% больных угревой болезнью. Показатель общего холестерина в контрольной группе 4,32±0,149 ммоль/л, а у больных с угревой болезнью - 5,81±0,109 ммоль/л (р<0,001). Холестирин-липопротеиды высокой плотности - 0,98±0,044 ммоль/л и 1,39±0,052 ммоль/л (р<0,001). Холестирин-липопротеиды низкой плотности - 3,17±0,100 ммоль/л и 3,98±0,093 ммоль/л (р<0,001). Есть отличия и в значениях индекса атерогенности (у больных угревой болезнью он больше на 6,74%). Отмечаются нарушения показателей триглицеридов и глюкозы. Значения этих показателей значительно выше у больных с угревой болезнью (показатель триглицеридов у больных угревой болезнью 2,26±0,096 ммоль/л в сравнении с контролем 0,87±0,093 ммоль/л, р<0,001); значения глюкозы 5,22±0,120 ммоль/л у больных угревой болезнью и 4,87±0,088 ммоль/л в контрольной группе (р<0,001). Выявлены изменения в виде гиперхолестеринемии, гипертриглицеридемии, увеличение уровня ХС-ЛПВП и ХС-ЛПНП. В результате корреляционного анализа установлено существование корреляционных связей между изменениями метаболических показателей.

У больных угревой болезнью выявлено также количественные и качественные нарушения микробиоценоза пораженной кожи в виде повышения обсемененности, ограничения видового состава колоний с преобладанием анаэробных бактерий и патогенной транзиторной микрофлоры. На основании количественных и качественных показателей обсемененности пораженной кожи были выделены в монокультуре штаммы бактерий Propionbacterium acnes, Staphylococcus epidermidis и Corynebacterium xerosis, но чаще отмечалось обсеменение ассоциациями бактерий. В микробиоценозе кожи у больных угревой болезнью сравнительно с контролем было увеличено обсеменение ассоциациями Streptococcus Ь Haemoliticus + Staphylococcus Haemoliticus + Micrococcus (27,4% больных с угревой болезнью, отсутствуют в контрольной группе), а такоже чаще высевались ассоциации Streptococcus в Haemoliticus + Staphylococcus Aureus + E.Coli + Candida albicans (46,1% больных угревой болезнью, отсутствуют в контрольной группе). В сравнении с контролем, где чаще высевались ассоциации с преобладанием Staph. Epidermidis и отсуствовали патогенные кокки, у больных угревой болезнью в микробиоценозе частично - монокультуры микробов Staphylococcus haemolyticus і Staphylococcus aureus. У больных угревой болезнью І степени тяжести наблюдаются нарушения микробиоценоза кожи у 78,38%, ІІ степени тяжести - у 91,18%; Ш степени тяжести - у 91,3%; ІV степени тяжести - у всех больных.

У всех больных угревой болезнью выявлены достоверные изменения качественного и количественного состава микробиоценоза кишечника: уменьшение содержания бифидобактерий, лактобактерий, и кишечної палочки (КП); отмечается увеличение количества КП с ферментными свойствами, условно патогенных энтеробактерий; энтерококков; дрожжевых грибов p. Candida. Результаты изучения микробиоценоза кишечника больных угревой болезнью показали, что наблюдается уменьшение бифидобактерий, лактобактерий, существенно меньшее содержание кишечной палочки, стафилококков. В то же время отмечается большее содержание кишечной палочки с ферментными свойствами; условно патогенных энтеробактерий; энтерококков; увеличивается содержание дрожжевых грибов p. Candida.

У больных угревой болезнью І степени тяжести наблюдается незначительное нарушение микрофлоры кишечника (у 83,78% - дисбактериоз І степени; у 5,41% - дисбактериоз П степени). При заболевании Ш степени тяжести наблюдается и более значительное нарушение микрофлоры кишечника (дисбактериоз Ш степени у 60,87% и у 21,74% - дисбактериоз ІV степени); у больных ІV степени тяжести - дисбактериоз Ш степени у 37,5% и у 50% больных - дисбактериоз ІV степени).