Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ ІМЕНІ П.Л. ШУПИКА

УДК 615.214.24:543.062.061:543.544:543.42

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата фармацевтичних наук

ХІМІКО-ТОКСИКОЛОГІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ДОНОРМІЛУ

15.00.02 - фармацевтична хімія та фармакогнозія

ІВАНЧУК ІРИНА МИХАЙЛІВНА

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі аналітичної хімії Національного фармацевтичного університету Міністерства охорони здоров'я України.

Науковий керівник:

БОЛОТОВ Валерій Васильович, доктор хімічних наук, професор, Національний фармацевтичний університет, завідуючий кафедрою аналітичної хімії.

Офіційні опоненти:

ВЕТЮТНЕВА Наталія Олександрівна, доктор фармацевтичних наук, професор, Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, завідуюча кафедрою контролю якості і стандартизації лікарських засобів;

ЧУБЕНКО Олександр Владкорович, кандидат фармацевтичних наук, доцент, Харківська медична академія післядипломної освіти, доцент кафедри клінічної біохімії та судово-медичної токсикології.

Захист відбудеться " 27 " березня 2009 р. о 14 ⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.613.04 при Національній медичній академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика за адресою: 04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 9.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика (04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 9).

Автореферат розісланий "23" лютого 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Л.Б. Пилипчук.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Перелік препаратів вітчизняного та зарубіжного виробництва, що пропонуються на фармацевтичному ринку України, постійно розширюється, тому розробка методів хіміко-токсикологічного та криміналістичного аналізу сильнодіючих лікарських засобів є актуальним завданням токсикологічної хімії.

Велика увага в хіміко-токсикологічному відношенні приділяється препаратам з групи снодійних засобів. До таких препаратів належить донорміл, що за даними наукової літератури за останні 20 років також викликає інтерес в хіміко-токсикологічному відношенні. Описано численні випадки гострих, летальних та суїцидальних отруєнь донормілом, а також немедичного застосування препарату в суміші з іншими лікарськими засобами та алкоголем. Клінічна картина отруєнь донормілом та морфологічні зміни в організмі при цьому не завжди характерні і мають багато спільного з димедролом та препаратами групи бензодіазепінів. Діагностика отруєнь цим препаратом ускладняється ще і тим, що разом з ним можуть призначатися інші препарати. Саме тому в діагностиці таких отруєнь велике значення мають результати хіміко-токсикологічних досліджень.

Зважаючи на те, що в доступній нам вітчизняній та зарубіжній літературі вичерпних відомостей про повний хіміко-токсикологічний аналіз донормілу нами не знайдено, таке дослідження є актуальним.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано згідно з планом науково-дослідних робіт Національного фармацевтичного університету та проблемної комісії "Фармація" АМН та МОЗ України за темою: "Хімічний синтез і аналіз біологічно-активних речовин, створення лікарських засобів синтетичного походження" (номер державної реєстрації 0103U000475).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є створення схеми хіміко-токсикологічного аналізу біологічного матеріалу на донорміл, яка містить методики його ізолювання із біологічного матеріалу, очистки отриманих витягів, а також ідентифікації та кількісного визначення, що придатні для цілей хіміко-токсикологічного аналізу.

Для досягнення мети було поставлено такі завдання:

- запропонувати чутливі кольорові реакції для ідентифікації донормілу, виділеного з біологічного матеріалу;

- розробити чутливі методики ідентифікації донормілу за допомогою методу хроматографії в тонких шарах сорбенту (ТШХ), в тому числі з використанням схем аналізу, що застосовують в загальноприйнятому ТШХ-скринінгу органічних отрут, а також методом високоефективної рідинної хроматографії (ВЕРХ);

- розробити твердоконтактний іонселективний електрод на донорміл, що дозволить застосувати метод іонометрії для якісного та кількісного аналізу даного препарату в водних розчинах та витягах із об'єктів біологічного походження;

- розробити методики ількісного визначення донормілу, придатні для цілей хіміко-токсикологічного аналізу, з використанням оптичних, хроматографічних та електрохімічних методів аналізу;

- вивчити вплив природи органічних розчинників та рН середовища на екстракцію донормілу з водних розчинів;

- порівняти ефективність загальноприйнятих у хіміко-токсикологічному аналізі методів ізолювання органічних отрут основного характеру;

- О.О. Васильєвої, В.П. Крамаренка, Стаса-Отто, О.В. Удалова (модифікація методу Стаса-Отто) щодо донормілу та розробити ефективну та експресну окрему методику ізолювання донормілу із біологічного матеріалу, а також запропонувати методики виділення донормілу із біологічних рідин організму (крові і сечі);

- запропонувати умови очистки донормілу від співекстрактивних речовин у витягах із біологічного матеріалу за допомогою методів екстракції та ТШХ;

- вивчити розподіл донормілу в органах тварин, отруєних препаратом, та встановити термін зберігання донормілу в трупному матеріалі при його гнильному розкладенні.

Об'єкт дослідження. Снодійний препарат донорміл - N,N-диметил-2- [1-феніл-1-(2-піридиніл)етокси] етанаміну сукцинат.

Предмет дослідження. Хіміко-токсикологічний аналіз донормілу.

Методи дослідження. Для ідентифікації донормілу у водних розчинах та витягах із біологічного матеріалу використовували методи ТШХ, ВЕРХ та УФ-спектроскопії, кольорові реакції; для кількісного визначення донормілу - УФ-спектрофотометричний, екстракційно-фотометричний, ВЕРХ та іонометричний методи. Для ізолювання донормілу із біологічного матеріалу використовували загальноприйняті методи О.О. Васильєвої, В.П. Крамаренка, Стаса-Отто, модифікацію останнього за О.В. Удаловим, а також методику ізолювання шляхом комбінованої статичної та динамічної екстракції попередньо висушеного біологічного матеріалу органічними розчинниками.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше виконано систематичне дослідження донормілу в хіміко-токсикологічному відношенні.

Вперше запропоновано селективний метод виявлення первинних, вторинних та третинних аліфатичних амінів, що ґрунтується на використанні реакційної ТШХ за реакцією утворення четвертинних N-хлорамонієвих основ, який дозволяє у випадку негативного результату при виконанні неспрямованого хіміко-токсикологічного дослідження виключати з пошуку велику групу препаратів, що містять первинну, вторинну або третинну аліфатичну аміногрупу, а також, зокрема, ідентифікувати донорміл та відрізнити його від димедролу.

Вперше встановлено хроматографічну поведінку донормілу в умовах загальної схеми ТШХ-скринінгу органічних отрут та запропоновано доповнення до цієї схеми з метою виявлення донормілу. Встановлено основні хроматографічні параметри донормілу при дослідженні методом ВЕРХ в системі "ВЕРХ-аналізатора", що застосовують в хіміко-токсикологічному та криміналістичному аналізі в країнах СНД.

Вперше створено пластифіковану мембрану твердоконтактного донормілселективного електрода на основі полівінілхлориду, що містить як електродоактивну речовину іонний асоціат катіону донормілу з аніоном фосфорномолібденової кислоти. Запропонований електрод застосовано для виявлення та кількісного визначення донормілу у витягах із біологічного матеріалу.

Розроблено нові УФ-спектрофотометричну, екстракційно-фотометричну та ВЕРХ-методики кількісного визначення донормілу, придатні для цілей хіміко-токсикологічного та криміналістичного аналізу.

Встановлено оптимальні умови екстракції донормілу з водних розчинів органічними розчинниками. Вперше порівняно ефективність загальноприйнятих у хіміко-токсикологічному аналізі методів ізолювання органічних отрут основного характеру щодо донормілу. Розроблено ефективну та експресну окрему методику ізолювання донормілу шляхом комбінованої статичної та динамічної екстракції попередньо висушеного біологічного матеріалу хлороформом та запропоновано методики виділення донормілу з біологічних рідин організму (крові, сечі).

Встановлено розподіл донормілу в органах отруєних тварин та рекомендовано оптимальні об'єкти для проведення хіміко-токсикологічного аналізу. Встановлено термін зберігання донормілу в біологічному матеріалі при його гнильному розкладенні.

На підставі виконаних досліджень вперше запропоновано схему хіміко-токсикологічного аналізу біологічного матеріалу на донорміл.

Новизну роботи підтверджено патентом України на корисну модель №29703 від 25. 01. 2008 р. та заявкою на патент України № а 2008 05545 від 29. 04. 2008 р.

Практичне значення одержаних результатів. На підставі комплексу проведених досліджень розроблено схему хіміко-токсикологічного аналізу біологічного матеріалу на донорміл, що знайшла своє відображення в підготовлених методичних рекомендаціях "Хіміко-токсикологічний аналіз біологічного матеріалу на донорміл", які рекомендовано застосовувати в практичній роботі відділень судово-медичної токсикології для вирішення питань щодо отруєння донормілом, в клінічних лабораторіях з метою визначення донормілу в біологічних рідинах, а також у криміналістичному аналізі.

Запропонований метод селективного виявлення первинних, вторинних та третинних аліфатичних амінів рекомендовано для використання в фармацевтичному та хіміко-токсикологічному аналізі з метою виявлення зазначених сполук, у тому числі і донормілу.

Розроблені методики хіміко-токсикологічного дослідження донормілу впроваджено в навчальний процес кафедри клінічної біохімії й судово-медичної токсикології Харківської медичної академії післядипломної освіти, кафедри токсикологічної хімії Національного фармацевтичного університету, кафедри неорганічної та токсикологічної хімії Запорізького державного медичного університету, кафедри фармації Івано-Франківського державного медичного університету, кафедри фармацевтичної хімії та фармакогнозії Луганського державного медичного університету, в практику роботи відділень судово-медичної токсикології Одеського, Житомирського, Івано-Франківського та Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи.

Результати дисертаційної роботи використано при проведенні експертизи на донорміл (акт №2006 від 26. 10. 2007 р.) у відділенні судово-медичної токсикології Житомирського обласного бюро судово-медичної експертизи.

Особистий внесок здобувача. Разом з науковим керівником визначено мету та завдання досліджень, розроблено методичні підходи, згідно з якими підібрано методи виконання експериментальної частини дисертації. Особисто проведено патентно-інформаційний пошук, експериментальні дослідження, статистичну обробку, аналіз та систематизацію отриманих результатів, сформульовано висновки роботи. У наукових працях, опублікованих у співавторстві, дисертантом наведено результати власних експериментальних досліджень, взято участь в аналізі та узагальненні отриманих даних, у написанні статей.

Дослідження методом високоефективної рідинної хроматографії проведено на базі НВФ "Аналітика" (м. Харків).

Апробація результатів дисертації. Основні результати та положення дисертаційної роботи викладено і обговорено на Всеукраїнському науково-практичному семінарі "Перспективи створення в Україні лікарських препаратів різної спрямованості дії" (м. Харків, 2004), науково-практичній конференції "Досягнення та перспективи розвитку фармацевтичної галузі України", присвяченій VI Національному з'їзду фармацевтів України (м. Харків, 2005), науково-практичній конференції з міжнародною участю "Стан, перспективи судово-токсикологічної служби та наукових досліджень" (м. Харків, 2005), ІІ Міжнародній науково-практичній конференції "Створення, виробництво, стандартизація, фармакоекономічні дослідження лікарських засобів та біологічно активних добавок" (м. Харків, 2006), Всеукраїнському конгресі "Сьогодення та майбутнє фармації" (м. Харків, 2008).

Публікації. Матеріали даної дисертаційної роботи опубліковано у 13 наукових роботах, серед яких 6 статей у наукових фахових виданнях, 1 патент України на корисну модель, 6 тез доповідей.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, огляду літератури, трьох розділів експериментальних досліджень, висновків, 12 додатків (45 стор.) та списку використаних джерел. Дисертацію викладено на 192 сторінках друкованого тексту (обсяг основного тексту 124 сторінки), ілюстровано 41 таблицею, 11 рисунками, 6 схемами. Перелік використаної літератури містить 163 джерела, серед яких 66 - іноземні.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Донорміл (1) - доксиламіну сукцинат, юнісом, декаприн, гіталлун, хоггар, мереприн - належить до снодійних лікарських засобів класу етаноламінів; основа донормілу - доксиламін (2) - за хімічною структурою являє собою N,N-диметил-2- [1-феніл-1-(2-піридиніл)етокси]етанамін.

Розробка методів виявлення донормілу. Ідентифікацію донормілу проводили хімічними (кольорові реакції) та фізико-хімічними методами (ТШХ, ВЕРХ, УФ-спектроскопія).

При пошуку реакцій ідентифікації на донорміл було вивчено його взаємодію з деякими реагентами, що широко застосовуються в аналізі алкалоїдів та інших органічних речовин, що містять в своїй структурі третинний атом азоту. Реакції проводили на хроматографічних пластинах "Sorbfil". Такий спосіб виконання якісних реакцій дозволяє підвищити їх чутливість. хімічний токсикологічний донорміл хроматографія

Результати проведених реакцій наведено в табл. 1.

Таблиця 1. Результати реакцій ідентифікації донормілу з деякими загальноприйнятими реагентами

Реагент	Забарвлення / чутливість, мкг
реактив Вагнера	коричневе / 0,1
реактив Бушарда	коричневе / 0,1
реактив Драгендорфа	жовтогаряче / 0,1
реактив Драгендорфа, модифікований за Муньє	жовтогаряче / 0,1
реактив Маркі	фіолетове / 1,0
реактив Лібермана	темно-жовте / 1,0
бромціановий реактив	- - -

Примітка. "- - - " - відсутність забарвлення.

Найкращі результати щодо чутливості отримано для реакцій донормілу з реактивами Вагнера, Бушарда, Драгендорфа (класичний та в модифікації за Муньє), які в подальшому використано для проявлення плям донормілу при його дослідженні методом ТШХ.

Необхідно зазначити, що нами не підтверджено дані літератури щодо взаємодії донормілу з бромціановим реактивом. Донорміл не утворює з цим реагентом забарвлених продуктів і це відповідає літературним даним щодо 2-заміщених піридинів - ці сполуки не реагують з бромціаном.

Методом тонкошарової хроматографії з використанням п'яти типів тонких шарів вивчено хроматографічну поведінку донормілу в присутності снодійних засобів групи бензодіазепінів, зопіклону та димедролу.

Дослідження проводили в 16 системах розчинників, серед яких 10 систем визнано стандартними Міжнародним комітетом з систематичного токсикологічного аналізу Міжнародної асоціації судових токсикологів, 4 системи, що застосовують в загальному ТШХ-скринінгу органічних отрут, та 2 системи, що є окремими для дослідження препаратів, похідних 1,4-бензодіазепіну. Вивчено відношення донормілу до проявників, що застосовуються в загальному ТШХ-скринінгу отрут основного характеру.

Результати проявлення плям донормілу наведено в табл. 2.

Таблиця 2. Результати проявлення плям донормілу на хроматографічних пластинах різноманітними проявниками

Проявник	Забарвлення / чутливість, мкг в пробі
1) УФ-світло	- -
2) витримують протягом 15 хв. в камері, 3) насиченій парами кислоти хлористоводневої концентрованої, та проявляють в УФ-світлі	- -
4) пари йоду	коричневе / 1,0
5) 1 % розчин калію перманганату в 0,25 М розчині кислоти сульфатної	- -
6) 5 % розчин феруму (ІІІ) хлориду	- -
7) послідовно реактив Драгендорфа та кислота сульфатна	червоно-коричневе / 0,1
8) 50 % розчин кислоти сульфатної в етанолі	- -
9) послідовно 1,6 % розчин меркурію (ІІ) сульфату та 0,2 % розчин дифенілкарбазону в етанолі	- -
10) 0,5 % розчин нінгідрину в суміші кислоти хлористоводневої розведеної та ацетону (1:10)	- -

Примітка. "- - - " - відсутність забарвлення.

Позитивні результати при виявленні донормілу методом ТШХ лише з такими загальними проявниками, як реактив Драгендорфа та пари йоду, призводять до необхідності в розробці більш селективного методу ідентифікації препарату.

Багато лікарських препаратів містять у своїй структурі аліфатичну аміногрупу - первинну, вторинну або третинну. До таких препаратів належить і донорміл, і його найближчий структурний аналог - димедрол. Селективний метод ідентифікації аліфатичної аміногрупи відсутній, а виявлення її проводиться за допомогою реактивів для ідентифікації сполук, що містять атом азоту в гетероциклічному ядрі або екзоциклічній аміногрупі, - реактивів Драгендорфа, Вагнера, Бушарда тощо.

Нами запропоновано спосіб селективного виявлення первинних, вторинних і третинних аліфатичних амінів з використанням методу реакційної (деривативної) тонкошарової хроматографії, що дозволяє не тільки їх виявити, але і розділити.

В загальному випадку метод реакційної тонкошарової хроматографії передбачає отримання похідного (деривату) досліджуваної речовини за допомогою будь-якої хімічної реакції, елюювання його у відповідній системі розчинників, проявлення відповідним проявником і встановлення значення R_f. Такий підхід дозволяє у ряді випадків поліпшити розділення досліджуваної речовини з речовинами-аналогами, а також підібрати для нього селективний або навіть специфічний проявник.

В основу селективного способу виявлення первинних, вторинних і третинних аліфатичних амінів (3) методом реакційної тонкошарової хроматографії ми поклали реакцію утворення четвертинних N-хлорамонієвих основ (4) з подальшим їх розділенням методом хроматографії в тонкому шарі сорбенту:

де R¹ = Н або Alk, R² = Н або Alk, R³ = Alk.

Експериментальним шляхом встановлено оптимальний склад реактиву для отримання четвертинних N-хлорамонієвих основ - розчин натрію гіпохлориту в 6 % розчині натрію гідрокарбонату з концентрацією активного хлору 0,5 г/л.

Реакції між визначуваними речовинами і розчином натрію гіпохлориту проводили безпосередньо на лінії старту хроматографічних пластин шляхом введення реактиву у відповідну точку. Встановлено, що при цьому реакція перебігає повністю.

У розробленому нами способі передбачено проведення виявлення аліфатичних амінів в два етапи:

- на першому етапі проводиться селективне групове виявлення аліфатичних амінів як групи методом ТШХ з використанням загальної системи розчинників;

- на другому етапі проводиться дослідження методом ТШХ в окремій системі розчинників, в якій одержані деривати мають різну рухливість, що дає можливість, за наявності стандартних зразків, ідентифікувати відповідні аліфатичні аміни.

Для проявлення плям дериватів нами використано реактив, що описано в літературі - 1 % розчин калію йодиду у присутності 0,3 % крохмалю. При цьому утворюються плями, забарвлені у фіолетовий колір. Недоліком цього проявника є утворення плям, що швидко розмиваються з часом. Тому нами підібрано і запропоновано інший проявник-відновник - 1 % водний розчин п-амінодіетиланілінсульфату, використання якого призводить до утворення чітких і стійких яскраво-рожевих плям.

Як зразки первинних, вторинних і третинних аліфатичних амінів нами було використано лікарські субстанції, що містять в своїй структурі відповідні функціональні групи (табл. 3).

Таблиця 3. Значення R_f плям деяких лікарських субстанцій групи аліфатичних амінів у використаних системах розчинників до і після обробки розчином натрію гіпохлориту при рН = 8,3

Речовина	Значення Rf в системі розчинників
	хлороформ - метанол (9:1)	гексан - діетиловий етер (2:1)
	до обробки розчином натрію гіпохлориту	після обробки розчином натрію гіпохлориту	до обробки розчином натрію гіпохлориту	після обробки розчином натрію гіпохлориту
донорміл	0,10	0,84	0,00	0,35
димедрол	0,34	0,85	0,00	0,64
зопіклон	0,55	0,82	0,00	0,00
кодеїн	0,41	0,87	0,00	0,00
кокаїн	0,69	0,85	0,00	0,43
амфетамін	0,31	0,84	0,00	0,54
метамфетамін	0,34	0,82	0,00	0,62
трамадол	0,48	0,84	0,00	0,19

Експериментальні дослідження дозволили підібрати дві системи розчинників - загальну та окрему - для проведення виявлення амінів (див. табл. 3). У першій системі розчинників (хлороформ - метанол (9:1)) плями четвертинних N-хлорамонієвих основ для всіх досліджених аліфатичних амінів потрапляли в одну хроматографічну зону (R_f = 0,8-0,9). Як окрему систему розчинників нами відібрано систему гексан - діетиловий етер (2:1), в якій, як було зазначено вище, четвертинні N-хлорамонієві основи мають різну рухливість.

Чутливість запропонованого способу достатньо велика і для всіх досліджених сполук становить не більше 0,05 мкг речовини в пробі.

У розробленому нами способі виявлення аліфатичних амінів необхідності видалення надлишку натрію гіпохлориту немає, оскільки, як показано рядом експериментів, при елююванні пластин в запропонованих системах розчинників він залишається на лінії старту і не заважає подальшому проявленню плям. У випадках, коли в окремій системі розчинників четвертинні N-хлорамонієві основи також залишаються на лінії старту (див. табл. 3), спостерігається відмінність в швидкості проявлення плям (четвертинні N-хлорамонієві основи проявляються миттєво, а натрію гіпохлорит - через 7-10 хв.). Крім того, є відмінності в забарвленні плям - плями натрію гіпохлориту розчином калію йодиду в крохмалі забарвлюються в коричнево-фіолетовий колір, на відміну від фіолетового кольору для четвертинних N-хлорамонієвих основ, а розчином п-амінодіетиланілінсульфату - в блідо-бузковий, на відміну від яскраво-рожевого для четвертинних N-хлорамонієвих основ.

Шляхом виконання попередніх експериментів показано селективність розробленого способу саме відносно аліфатичних амінів - проведенню експерименту не заважають ароматичні аміни, сполуки, що містять в своїй структурі атом азоту піридинового типу, а також лікарські препарати групи 1,4-бензодіазепіну.

Крім того, зазначено, що в загальній системі розчинників початкові речовини до обробки розчином натрію гіпохлориту мають різну рухливість (див. табл. 3), тоді як в окремій системі розчинників вони всі поводяться однаково, а саме - знаходяться на лінії старту (у даних експериментах як проявник використовували реактив Драгендорфа, модифікований за Муньє). Відношення рухливостей початкових речовин в загальній системі розчинників і рухливостей їх четвертинних N-хлорамонієвих основ в окремій системі розчинників є додатковим чинником в процесі ідентифікації досліджуваного зразка.

Як свідчать дані, що наведено в табл. 3, зазначена методика ідентифікації аліфатичних амінів дозволяє, в окремому випадку, більш чітко розрізнити між собою донорміл та димедрол.

Ідентифікацію донормілу проведено методом ВЕРХ з використанням ВЕРХ-аналізатора "Міліхром А-02" (ЗАТ "ЕкоНова", Новосибірськ, РФ). Елюювання градієнтне, виконується змішуванням двох елюентів: елюент А - [4 M LiClO_4-0,1 M HClO₄]- H₂O (5:95); елюент Б - ацетонітрил "для ВЕРХ"; швидкість потоку - 100 мкл/хв.; об'єм проби - 2 мкл. Детектування УФ-спектрофотометричне, проводиться одночасно при 8 довжинах хвиль - 210, 220, 230, 240, 250, 260, 280 та 300 нм.

Встановлено основні хроматографічні параметри донормілу в зазначених умовах - час та об'єм утримування, спектральні відношення (табл. 4 та рис. 1), а також мінімальну концентрацію речовин в розчині, що можна визначити за допомогою наведеної методики.

Таблиця 4. Основні хроматографічні параметри донормілу при визначенні методом ВЕРХ

tR	VR	R (Sл / S210)
		210нм 210нм	220нм 210нм	230нм 210нм	240нм 210нм	250нм 210нм	260нм 210нм	280нм 210нм	300нм 210нм
11,849	1184,9	1,0000	0,40882	0,17503	0,18130	0,37829	0,78967	0,29765	0,03478

Мінімальна концентрація донормілу в розчині, що можна визначити за допомогою наведеної методики, становить 1 мкг/мл, що відповідає вмісту речовини в пробі 2 нг.

Для ідентифікації донормілу отримано його УФ-спектр в 0,1 М розчині кислоти хлористоводневої (рис. 2). Встановлено, що максимум поглинання донормілу в УФ-області спектру припадає на довжину хвилі 262 нм; розраховано значення питомого та молярного показників поглинання донормілу при довжині хвилі 262 нм.

Рис. 1. ВЕРХ-хроматограма розчину донормілу

А/ л, нм

Рис. 2. УФ-спектр донормілу в 0,1 М розчині кислоти хлористоводневої (концентрація 20 мкг/мл; l = 10 мм)

Розробка методик кількісного визначення донормілу. Для кількісного визначення донормілу розроблено УФ-спектрофотометричну методику з використанням як розчинника 0,1 М розчину кислоти хлористоводневої, яку можна застосовувати в інтервалі концентрацій від 4 до 40 мкг/мл з відносною невизначеністю середнього результату ±3,11 %.

Розроблено екстракційно-фотометричну методику кількісного визначення донормілу на основі реакції утворення іонних асоціатів з метиловим оранжевим, що екстрагуються хлороформом при рН 4,6 і структуру яких можна подати формулою:

Хлороформний розчин іонних асоціатів має малу інтенсивність забарвлення, тому для підвищення інтенсивності забарвлення i, відповідно, чутливості методу отримані іонні асоціати руйнували додаванням до їх хлороформних розчинів 1 % розчину кислоти сульфатної в абсолютному етанолі.

При цьому одержували інтенсивне рожеве забарвлення, пов'язане з вивільненням метилового оранжевого. Кількість метилового оранжевого при цьому еквівалентна кількості донормілу в іонних асоціатах.

Методику можна використовувати при визначенні донормілу в інтервалі концентрацій від 10 до 200 мкг в пробі. Відносна невизначеність середнього результату не перевищує ±1,85 %.

Для донормілу розроблено методику кількісного визначення за допомогою методу ВЕРХ з використанням як розчинника води очищеної. Визначення проводили на хроматографі "Міліхром А-02" в умовах, що застосовували для ідентифікації препарату. Площа піків розчину донормілу лінійно залежить від його концентрації в діапазоні концентрацій від 1 мкг/мл до 400 мкг/мл з відносною невизначеністю середнього результату ±2,20 %.

В усіх випадках для розрахунку вмісту речовин в модельних розчинах використовували градуювальні графіки або відповідні рівняння прямих.

Розроблено твердоконтактний іонселективний електрод з пластифікованою полівінілхлоридною мембраною для визначення концентрації іонів донормілу в водних розчинах.

У табл. 5 наведено склад мембранної композиції.

Таблиця 5. Склад мембранної композиції розробленого електрода

№ п/п	Компонент мембрани	Вміст
		мг	%
1	полівінілхлорид порошкоподібний С-70	250 ± 10	33 ± 3
2	дибутилфталат	400 ± 8	59 ± 4
3	іонний асоціат донормілу з фосфорномолібденовою кислотою	10 ± 0,2	1,5 ± 0,5
4	срібло колоїдне (коларгол)	8 ± 0,2	1,75 ± 0,25

Мембрана твердоконтактного іонселективного електрода для визначення концентрації іонів донормілу містить у своєму складі структуруючий компонент - полівінілхлорид, пластифікатор-розчинник - дибутилфталат, електродоактивну речовину і стабілізатор потенціалу електрода в зоні утворення твердого контакту. Як електродоактивну речовину використано іонний асоціат донормілу з фосфорномолібденовою кислотою, а як стабілізатор потенціалу в зоні утворення твердого контакту - срібло колоїдне у вигляді лікарського препарату коларголу.

Конструкцію іонселективного електрода на донорміл подано на рис. 3.

Рис. 3. Конструкція твердоконтактного ІСЕ на донорміл: 1 - поліхлорвінілова трубка; 2 - графітовий стрижень; 3 - шар міді; 4 - мембрана електрода; 5 - місце припаювання провідника; 6 - пробка, що загвинчується; 7 - провідник

Електродна функція розробленого електрода є лінійною в інтервалі концентрацій (1,0±0,5)•10^-4 - (1,0±0,3)•10^-2 моль/л з крутизною 58,1±0,2 мВ, що є величиною, близькою до теоретичної (для однозарядного катіону - 59,2 мВ при 25°С). Мінімальна концентрація донормілу, що можна визначити запропонованим електродом, становить 3,2•10^-5 М. Потенціал запропонованого нами іонселективного електрода на донорміл стійкий в інтервалі рН 4,7-9,0. Це значно розширює можливості використання електрода. Розраховані коефіцієнти потенціометричної селективності донормілселективного електрода свідчать про те, що іони Na⁺, K⁺, Zn²⁺ та Ca²⁺ мають вплив на потенціал донормілселективного електрода, але дозволяють проводити потенціометричне визначення донормілу в їх присутності за умови введення відповідних катіонів до розчинів донормілу. По відношенню до димедролу розроблений електрод виявляє побічну електродну функцію; вона є нестабільною, проте це виключає можливість визначення донормілу у присутності димедролу.

Запропонований електрод застосовано для кількісного іонометричного визначення донормілу у модельних розчинах, в тому числі, за методикою визначення в мікрооб'ємах розчинів (в 1 мл та в краплі розчину). Відносна невизначеність середнього результату не перевищує ±4 %.

Дослідження умов екстракції донормілу з водних розчинів органічними розчинниками. Для розробки оптимальних умов ізолювання донормілу із біологічного матеріалу попередньо вивчено екстракцію речовин із водних розчинів деякими органічними розчинниками в залежності від рН середовища (рис. 4).

R, %/ рН

Рис. 4. Залежність ступеня екстракції донормілу з водних розчинів від рН середовища і природи органічного розчинника: 1 - хлороформ; 2 - діетиловий етер

Потрібне рН середовища створювали за допомогою універсальних буферних розчинів з рН від 2,0 до 12,0.

За даними, наведеними в літературі, гексан екстрагує до 75 % донормілу як з кислого, так і з лужного середовища. Нами ці дані не підтверджено - гексан практично не екстрагує донорміл із водних розчинів незалежно від рН середовища, тому його можна використовувати для очистки як "кислого", так і "лужного" витягу із біологічного матеріалу.

Хлороформ і діетиловий етер можна використовувати для екстракції донормілу із "лужного" витягу з біологічного матеріалу.

Розробка методик ізолювання донормілу із біологічного матеріалу. При дослідженні виділення донормілу із біологічного матеріалу та біологічних рідин використовували модельні суміші препарату з печінкою, що не зазнала гнилісних змін, кров'ю та сечею. Кількість донормілу (1000 мкг), що використовували для проведення модельних дослідів, було розраховано, виходячи з даних наукової літератури щодо кількості препарату в органах і тканинах людини при смертельних отруєннях.

Нами вивчено можливість ізолювання донормілу із біологічного матеріалу за допомогою загальноприйнятих у хіміко-токсикологічному аналізі методів: О.О. Васильєвої, Стаса-Отто, В.П. Крамаренка та проаналізовано їх переваги і вади. Крім того, виділення донормілу з біологічного матеріалу проводили за допомогою методики, запропонованої О.В. Удаловим, що є модифікацією методу Стаса-Отто та відрізняється від нього тим, що екстракцію етанолом проводять в нейтральному середовищі, а осадження білків проводять за допомогою ацетону після підкислення спиртового витягу кислотою хлористоводневою.

Нами також запропоновано методику ізолювання донормілу з біологічного матеріалу за допомогою хлороформу та модифікацію цієї методики, що полягає в попередній екстракції біологічного матеріалу гексаном з метою видалення із біологічного матеріалу ліпофільних сполук.

Зважаючи на результати, отримані при ізолюванні донормілу з печінки трупа за допомогою хлороформу, запропоновано використовувати цей розчинник для ізолювання препарату із крові та сечі.

Кількісні параметри різноманітних методів ізолювання донормілу із біологічного матеріалу наведено в табл. 6.

Запропоновано методику ТШХ-очистки витягів із об'єктів біологічного походження шляхом елюювання пластин (пластини попередньо обробляють 0,1 М розчином калію гідроксиду в метанолі, а потім висушують при 110°С протягом 30 хв.) в системі розчинників хлороформ - метанол (9:1). Попередньо пластини елююють в хлороформі - один раз або, за необхідності, двічі. За цих умов донорміл залишається на лінії старту, а співекстрактивні речовини мігрують до лінії фінішу. З пластин донорміл елююють 0,1 М або 0,01 М розчином кислоти хлористоводневої. Методика дозволяє виділити з пластини не менш як 90 % препарату.

Таблиця 6. Результати ізолювання донормілу із об'єктів біологічного походження (n = 3; Р = 0,95; УФ-спектрофотометричний метод кількісного визначення)

Метод ізолювання	Виділено донормілу, % (УФ-спектрофотометричний метод кількісного визначення)
за О.О. Васильєвою	71,09 ± 3,20
за В.П. Крамаренком	10,63 ± 2,41
за Стасом-Отто	62,86 ± 3,66
за О.В. Удаловим	61,78 ± 2,76
методика ізолювання хлороформом із печінки	85,78 ± 9,28
методика ізолювання хлороформом із печінки (після екстракційної очистки)	73,41 ± 5,33
методика ізолювання хлороформом із печінки з очисткою гексаном	85,06 ± 12,14
методика І ізолювання хлороформом із крові	75,53 ± 1,72
методика ІІ ізолювання хлороформом із крові	70,06 ± 3,16
методика ізолювання хлороформом із сечі	89,85 ± 3,09

За результатами проведених досліджень запропоновано схему спрямованого аналізу біологічного матеріалу на донорміл (рис. 5).

Рис. 5. Схема спрямованого аналізу біологічного матеріалу на донорміл

Внесено доповнення до загальної схеми ТШХ-скринінгу органічних отрут (пошук невідомої отрути), що дозволяють не втратити донорміл при проведенні неспрямованого дослідження.

Вивчено розподіл донормілу в органах отруєних ним тварин. Встановлено, що найбільша його кількість через 3 години після внутрішньо-шлункового введення знаходиться в шлунку і кишечнику із вмістом, печінці, селезінці, сечі та крові.

Встановлено термін зберігання донормілу в біологічному матеріалі при його гнитті - показано, що через 28 діб в біологічному матеріалі ще можливо виявити донорміл.

ВИСНОВКИ

1. На основі комплексних систематичних досліджень вперше запропоновано та обґрунтовано схему виконання спрямованого хіміко-токсикологічного аналізу біологічного матеріалу на донорміл, що включає методики його ізолювання, очистки отриманих витягів із біологічного матеріалу, ідентифікації за допомогою комплексу кольорових реакцій, методів УФ-спектроскопії, ТШХ, реакційної ТШХ та ВЕРХ, а також кількісного визначення. Внесено доповнення до схеми ТШХ-скринінгу органічних отрут, що дозволяють не втратити донорміл при проведенні неспрямованого дослідження.

2. Вперше запропоновано селективний метод виявлення первинних, вторинних та третинних аліфатичних амінів, що ґрунтується на використанні реакційної ТШХ за реакцією утворення четвертинних N-хлорамонієвих основ, який дозволяє у випадку негативного результату при виконанні неспрямованого хіміко-токсикологічного дослідження виключати з пошуку велику групу препаратів, що містять аліфатичну аміногрупу.

3. Розроблено чутливі методики ідентифікації донормілу за допомогою методів УФ-спектроскопії, ТШХ (в тому числі в умовах загальної схеми ТШХ-скринінгу органічних отрут) та ВЕРХ з використанням широко застосовуваного в хіміко-токсикологічному та криміналістичному аналізі в країнах СНД "ВЕРХ-аналізатора" "Міліхром А-02".

4. Вперше створено пластифіковану мембрану твердоконтактного донормілселективного електрода на основі полівінілхлориду, що містить як електродоактивну речовину іонний асоціат катіону донормілу з аніоном фосфорномолібденової кислоти. Запропонований електрод застосовано для виявлення та кількісного визначення донормілу у витягах із біологічного матеріалу, в тому числі, за методикою визначення в мікрооб'ємах розчинів.

5. Розроблено методики кількісного визначення донормілу, придатні для цілей хіміко-токсикологічного аналізу (спектрофотометрична, екстракційно-фотометрична, іонометрична та ВЕРХ).

6. Встановлено оптимальні умови екстракції донормілу із водних розчинів. Найбільш високий ступінь екстракції забезпечують хлороформ та діетиловий етер в лужному середовищі.

7. Вперше проведено порівняння ефективності загальноприйнятих у хіміко-токсикологічному аналізі методів ізолювання органічних отрут основного характеру щодо донормілу. Розроблено ефективний та експресний індивідуальний метод ізолювання донормілу із біологічного матеріалу за допомогою хлороформу та запропоновано методики виділення донормілу з біологічних рідин організму (крові, сечі). Запропоновано методику очищення донормілу від співекстрактивних речовин у витягах із біологічного матеріалу із застосуванням методу ТШХ.

8. Встановлено розподіл донормілу в органах отруєних тварин та рекомендовано оптимальні об'єкти для проведення хіміко-токсикологічного аналізу - шлунок і кишечник із вмістом, печінка, сеча, селезінка та кров. Встановлено термін зберігання донормілу в біологічному матеріалі при його гнильному розкладенні, що становить не менше 28 діб.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Болотов В.В. Застосування тонкошарової хроматографії в аналізі снодійних засобів зопіклону та донормілу / В.В. Болотов, Л.Ю. Клименко, І.М. Іванчук // Вісник фармації. - 2005. - №2 (42). - С. 7-12. (Особистий внесок здобувача - проведення експериментальних досліджень, аналіз та узагальнення отриманих даних, підготовка статті).

2. Болотов В.В. Спектрофотометричне та екстракційно-фотометричне визначення донормілу / В.В. Болотов, І.М. Іванчук // Вісник фармації. - 2005. - №4 (44). - С. 16-19. (Особистий внесок здобувача - проведення експериментальних досліджень, аналіз та узагальнення отриманих даних, підготовка статті).

3. Болотов В.В. Застосування високоефективної рідинної хроматографії в аналізі донормілу / В.В. Болотов, І.М. Іванчук // Журнал органічної та фармацевтичної хімії. - 2006. - Т. 4, вип. 2 (14). - С. 74-77. (Особистий внесок здобувача - проведення експериментальних досліджень, аналіз та узагальнення отриманих даних, підготовка статті).

4. Болотов В.В. Розробка твердоконтактного електрода, селективного до донормілу / В.В. Болотов, І.М. Іванчук, Г.Л. Кобзар // Вісник фармації. - 2007. - №2 (50). - С. 7-10. (Особистий внесок здобувача - проведення експериментальних досліджень, аналіз та узагальнення отриманих даних, підготовка статті).

5. Болотов В.В. Применение реакционной тонкослойной хроматографии в анализе лекарственных препаратов. Сообщение 1. Способ селективного обнаружения первичных, вторичных и третичных алифатических аминов / В.В. Болотов, Л.Ю. Клименко, И.М. Иванчук // Журнал органічної та фармацевтичної хімії. - 2008. - Т. 6, вип. 2 (22). - С. 76-79. (Особистий внесок здобувача - проведення експериментальних досліджень, аналіз та узагальнення отриманих даних, підготовка статті).

6. Болотов В.В. Вивчення методів ізолювання донормілу з об'єктів біологічного походження / В.В. Болотов, І.М. Іванчук, Л.Ю. Клименко // Вісник фармації. - 2008. - №3 (55). - С. 20-22. (Особистий внесок здобувача - проведення експериментальних досліджень, аналіз та узагальнення отриманих даних, підготовка статті).

7. Патент на корисну модель 29703 Україна, МПК (2006) G01N27/31. Мембрана твердоконтактного іоноселективного електрода для визначення концентрації іонів доксиламіну / Болотов В.В., Іванчук І.М., Кобзар Г.Л. - № u 2007 10311; заявл. 17. 09. 2007 р.; опубл. 25. 01. 2008 р. Бюл. №2. - 6 с. (Особистий внесок здобувача - проведення експериментальних досліджень, аналіз та узагальнення отриманих даних, підготовка опису патенту, обґрунтування формули корисної моделі).

8. Болотов В.В. Применение хроматографии в тонких слоях для обнаружения донормила / В.В. Болотов, И.М. Иванчук // Матеріали всеукраїнського науково-практичного семінару "Перспективи створення в Україні лікарських препаратів різної спрямованості дії" (26 листопада 2004 р., м. Харків). - Харків: Вид-во НФаУ, 2004. - С. 288-291. (Особистий внесок здобувача - проведення експериментальних досліджень, аналіз та узагальнення отриманих даних, підготовка тез).

9. Іванчук І.М. Спектрофотометричне визначення донормілу / І.М. Іванчук, В.В. Болотов // Матеріали VI Національного з'їзду фармацевтів України "Досягнення та перспективи розвитку фармацевтичної галузі України" (28-30 вересня 2005 р., м. Харків). - Харків: Вид-во НФаУ, 2005. - С. 159-160. (Особистий внесок здобувача - проведення експериментальних досліджень, аналіз та узагальнення отриманих даних, підготовка тез).

10. Кількісне визначення донормілу за допомогою методу високоефективної рідинної хроматографії / В.В. Болотов, І.М. Іванчук, В.Ф. Першин, С.М. Кузнєцова, Ф.Х. Циба // Матеріали науково-практичної конференції з міжнародною участю "Стан, перспективи судово-токсикологічної служби та наукових досліджень" (9-10 листопада 2005 р., м. Харків). - Харків: Вид-во НФаУ, 2005. - С. 48-49. (Особистий внесок здобувача - проведення експериментальних досліджень, аналіз та узагальнення отриманих даних, підготовка тез).

11. Болотов В.В. Розробка донормілселективних електродів / В.В. Болотов, І.М. Іванчук, Г.Л. Кобзар // Тези доповідей ІІ Міжнародної науково-практичної конференції "Створення, виробництво, стандартизація, фармакоекономічні дослідження лікарських засобів та біологічно активних добавок" (12-13 жовтня 2006 р., м. Харків). - Харків: Вид-во НФаУ, 2006. - С. 79-80. (Особистий внесок здобувача - проведення експериментальних досліджень, аналіз та узагальнення отриманих даних, підготовка тез).

12. Болотов В.В. Применение метода тонкослойной хроматографии для селективного обнаружения соединений, содержащих алифатическую аминогруппу / В.В. Болотов, Л.Ю. Клименко, И.М. Иванчук // Тези доповідей Всеукраїнського конгресу "Сьогодення та майбутнє фармації" (16-19 квітня 2008 р., м. Харків). - Харків: Вид-во НФаУ, 2008. - С. 80. (Особистий внесок здобувача - проведення експериментальних досліджень, аналіз та узагальнення отриманих даних, підготовка тез).

13. Болотов В.В. Порівняльний аналіз методів ізолювання донормілу із біологічного матеріалу / В.В. Болотов, І.М. Іванчук, Л.Ю. Клименко // Тези доповідей Всеукраїнського конгресу "Сьогодення та майбутнє фармації" (16-19 квітня 2008 р., м. Харків). - Харків: Вид-во НФаУ, 2008. - С. 79. (Особистий внесок здобувача - проведення експериментальних досліджень, аналіз та узагальнення отриманих даних, підготовка тез).

АНОТАЦІЇ

Іванчук І.М. Хіміко-токсикологічне дослідження донормілу. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата фармацевтичних наук за спеціальністю 15.00.02 - фармацевтична хімія та фармакогнозія. - Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика МОЗ України, Київ, 2009.

Дисертацію присвячено хіміко-токсикологічному дослідженню донормілу. Розроблено методики ідентифікації донормілу за допомогою кольорових реакцій, методів УФ-спектроскопії, ТШХ, ВЕРХ та вперше запропоновано селективний метод виявлення первинних, вторинних та третинних аліфатичних амінів, що ґрунтується на використанні реакційної ТШХ.

Розроблено методики кількісного визначення донормілу, придатні для цілей хіміко-токсикологічного аналізу.

Порівняно ефективність загальних методів ізолювання органічних отрут основного характеру щодо донормілу та розроблено окремий метод ізолювання донормілу із біоматеріалу.

Обґрунтовано схему хіміко-токсикологічного аналізу біоматеріалу на донорміл та доповнення до загальної схеми ТШХ-скринінгу органічних отрут, що дозволяють не втратити донорміл при проведенні неспрямованого дослідження.

Ключові слова: донорміл, оптичні методи аналізу, ВЕРХ, ТШХ, реакційна (деривативна) ТШХ, кольорові реакції, іонселективні електроди, іонометрія, екстракція, ізолювання із біоматеріалу.

Иванчук И.М. Химико-токсикологическое исследование донормила. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата фармацевтических наук по специальности 15.00.02 - фармацевтическая химия и фармакогнозия. - Национальная медицинская академия последипломного образования имени П.Л. Шупика МЗ Украины, Киев, 2009.

Диссертационная работа посвящена систематическому химико-токсикологическому исследованию донормила.

Идентификацию донормила проводили химическими (цветные реакции) и физико-химическими методами (ТСХ, ВЭЖХ, УФ-спектроскопия).

При поиске качественных реакций на донормил было изучено его взаимодействие с некоторыми реагентами, которые широко применяются в анализе алкалоидов и других органических веществ, содержащих в своей структуре третичный атом азота.

Наилучшие результаты относительно чувствительности получены для реакций донормила с реактивами Вагнера, Бушарда, Драгендорфа (классический и в модификации по Мунье).

Не подтверждены данные относительно взаимодействия донормила с бромциановым реактивом.

ТСХ-исследование проводили в 16 системах растворителей, 10 из которых признаны стандартными Международным комитетом по систематическому токсикологическому анализу Международной ассоциации судебных токсикологов, 4 системы применяются в общем ТСХ-скрининге органических ядов и 2 системы являются частными для исследования препаратов, производных 1,4-бензодиазепина. Изучено поведение донормила в условиях общего ТСХ-скрининга веществ основного характера, в частности, отношение к групповым проявителям.

Нами предложен способ селективного обнаружения первичных, вторичных и третичных алифатических аминов с использованием метода реакционной (деривативной) тонкослойной хроматографии, что позволяет не только их обнаружить, но и разделить.

В основу данного способа обнаружения алифатических аминов мы положили реакцию образования четвертичных N-хлораммониевых оснований.

В разработанном нами способе предусмотрено проведение обнаружения алифатических аминов в два этапа:

- на первом этапе проводится селективное групповое обнаружение алифатических аминов как группы методом ТСХ с использованием общей системы растворителей (хлороформ - метанол (9:1));

- на втором этапе проводится исследование методом ТСХ в частной системе растворителей (гексан - диэтиловый эфир (2:1)), в которой полученные дериваты имеют различную подвижность, что дает возможность идентифицировать соответствующие алифатические амины.

Идентификация донормила проведена методом ВЭЖХ с использованием ВЭЖХ-анализатора "Милихром А-02". Установлены основные хроматографические параметры донормила - время и объем удерживания, спектральные отношения, а также минимальная концентрация веществ в растворе, которую можно определить с помощью используемой методики. Разработан твердоконтактный ионселективный электрод с пластифицированной поливинилхлоридной мембраной для определения концентрации ионов донормила в водных растворах. Электродная функция разработанного электрода линейна в интервале концентраций (1,0±0,5)•10^-4 - (1,0±0,3)•10^-2 моль/л с крутизной 58,1±0,2 мВ. Минимальная концентрация донормила, которую можно определить данным электродом, составляет 3,2•10^-5 М. Потенциал ионселективного электрода на донормил стабилен в интервале рН 4,7-9,0. Предложенный электрод применен для количественного ионометрического определения донормила в модельных растворах. Разработаны методики количественного определения донормила, пригодные для целей химико-токсикологического анализа (спектрофотометрическая, экстракционно-фотометрическая и ВЭЖХ).

Установлены оптимальные условия (природа органического растворителя, рН среды) экстракции донормила из водных растворов органическими растворителями. Наиболее высокую степень экстракции препарата обеспечивают хлороформ и диэтиловый эфир в щелочной среде.

Впервые проведено сравнение эффективности общепринятых в химико-токсикологическом анализе методов изолирования органических ядов основного характера по отношению к донормилу. Разработан эффективный и экспрессный индивидуальный метод изолирования донормила из биологического материала с помощью хлороформа и предложены методики выделения донормила из биологических жидкостей организма (крови, мочи).

Предложена методика очистки донормила от соэкстрактивных веществ в извлечениях из биологического материала с применением метода ТСХ.

Установлено распределение донормила в органах отравленных животных и рекомендованы оптимальные объекты для проведения химико-токсикологического анализа. Установлен срок сохраняемости донормила в биологическом материале при его гнилостном разложении.

На основе систематических исследований обоснована схема направленного химико-токсикологического анализа биологического материала на донормил, которая включает методики его изолирования из биологического материала, идентификации посредством комплекса цветных реакций и методов УФ-спектроскопии, ТСХ и ВЭЖХ, а также количественного определения. Кроме того, внесены дополнения в общую схему ТСХ-скрининга органических ядов, которые позволяют обнаружить донормил при проведении ненаправленного исследования.

Ключевые слова: донормил, оптические методы анализа, ВЭЖХ, ТСХ, реакционная (деривативная) ТСХ, цветные реакции, ионселективные электроды, ионометрия, экстракция, изолирование из биоматериала.

Ivanchuk I.M. Chemical-toxicological research of donormil. - A manuscript.

Dissertation for the Candidate's scientific degree in Pharmacy on the speciality 15.00.02 - pharmaceutical chemistry and farmacognosy. - National medical academy of postgraduate education named after P.L. Shupik, Ministry of Public Health of Ukraine, Kyiv, 2009.

Thesis is devoted to donormil chemical-toxicological research.

Sensible methods of donormil identification by colored reactions, UV-spectroscopy, TLC and HPLC were developed and firstly the selective method of primary, secondary and tertiary aliphatic amines detection, which is based on using the method of derivative TLC was developed.

The methods of donormil quantitative determination, which are suitable for the aims of chemical-toxicological, were developed.

Efficiency of basic organic poisons isolation general methods with respect to was donormil comparative and individual method of donormil isolation from biomaterial was developed.

Scheme of chemical-toxicological analysis of biomaterial for donormil and additions to general scheme of organic matters TLC-screening, which allow not to lose donormil during undirected research, were grounded.

Key words: donormil, optical methods of analysis, HPLC, TLC, reactionary (derivative) TLC, colored reactions, ion-selective electrodes, extraction, isolation from biomaterial.

...