Профілактика лінгво-фонетичних змін до і після стоматологічних втручань

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство охорони здоров'я України

Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика

УДК: 616.314.089.28-06: 616.22-008.5

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Профілактика лінгво-фонетичних змін до і після стоматологічних втручань

14.01.22 - стоматологія

Шупяцький Ілля Михайлович

Київ - 2008

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національній медичній академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика МОЗ України

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Павленко Олексій Володимирович, Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика МОЗ України, Інститут стоматології, кафедра стоматології, завідувач

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Біда Віталій Іванович, Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика МОЗ України, ІС, кафедра ортопедичної стоматології, завідувач

доктор медичних наук, професор Нідзельський Михайло Якович, Вищий державний навчальний заклад «Українська медична стоматологічна академія» МОЗ України, кафедра післядипломної освіти лікарів-ортопедів, завідувач

Захист відбудеться «16» січня 2009 р. об 11.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.613.09 при Національній медичній академії післядипломної освіти імені П. Л. Шупика МОЗ України за адресою: 04050, м. Київ, Інститут стоматології, вул. Пімоненка, 10А.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика МОЗ України за адресою: 04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 9.

Автореферат розісланий «15» грудня 2008 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради д.мед.н., професор І.П.Мазур

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. В сучасному аспекті стоматологічної практики значно підсилився інтерес до визначення фонетичних особливостей мови як акустичного продукту комунікаційної поведінки людини при різних видах стоматологічної патології, а також при стоматологічних втручаннях у зубо-щелепній ділянці [Ларионов В.М., 2002; Нідзельський М.Я., 2002; Goswami U., 2002; Faulkner A., 2003; Филимонов О.А., 2005; Сивовол С.И., 2005].

Оскільки зубо-щелепна система людини безпосередньо впливає на утворення сигналу, що генерується джерелом в процесі часткової фільтрації сигналу [Фланаган Дж.Л., 1968], зміни, які розвиваються в порожнині рота після видалення зубів, наслідків запальних процесів, в дитячому віці і, особливо при протезуванні [Дорошенко С.И., 1969; Василевская З.Ф., 1971; Танрыкулиев П., 1988; Нідзельський М.Я., 1997], змінюють об'єм артикуляторної порожнини (резонаторної камери), що призводить до порушень процесів мовоутворення [Василевская З.Ф., 1960; Рутковский И.С., 1970; Rosen S., 2003; Ramus F., 2003].

Відомі техно-лінгво-фонетичні зміни, які виявляються в процесі стоматологічного втручання [Аксенов Ю.В., 1965; Рутковский И.С., 1970; Howell P., 1984; Алявдина Т.Ф., 1991; Ларионов В.М., 2002; Филимонов О.А., 2005], є елементом фонетико-лінгвально-дентальної, естетичної та інтелектуальної характеристики роботи лікаря.

Однак, вивченню окремих звукових мовних характеристик складів, слів або фраз і специфічних ознак загальної характеристики тексту як комунікативно-мовної одиниці присвячена досить обмежена кількість наукових праць науковців-стоматологів і фахівців з практичної лінгвістики [Александров Д.Н., 1959; Алякринский В.В., 1959; Василевская З.Ф., 1960, 1971].

Питання етіології і патогенезу механічних дислалій (розладів мовлення), з якими зустрічаються практичні стоматологи, дотепер не втратили своєї актуальності [Нідзельський М.Я., 1997, 2002; Ларионов В.М., 2002, 2004; Филимонов О.А., 2005]. Так, з літературних джерел відомо [Фланаган Дж.Л., 1968; Rosen S.М., 1981; Деркач М.Ф., 1983; Keating P.A., 1994; Чумаченко Е.Н., 1999; Ларионов В.М., 2002, 2004] про наявність так званої вторинної форми дислалії, яка виникає на тлі бездефектної мови внаслідок тих чи інших ендо- та екзогенних факторів, наприклад - при втраті зубів і супроводжуючих їм редукційним змінам в щелепно-лицевій ділянці.

Згідно ряду досліджень [Костур Б.К., 1986; Faulkner A., 1989; Нідзельський М.Я., 1997; Ларионов В.М., 2002, 2004; Филимонов О.А., 2005], дефектному мовленню голосних та приголосних звуків сприяють деякі патологічні стани периферійного мовного апарату лінгвального, палатинального, дентального, лабіального походження, які мають практичне значення при протезуванні через їх зв'язок з функціональною фіксацією протезів і впливом на мовну артикуляцію.

Серед найбільш відомих методів діагностики лінгво-фонетичних змін у стоматологічних хворих - методики палатографування [Василевская З.Ф., 1971; Howell P., 1984; Ball V., 1988; Hochberg I., 1989; Rosen S., 1998], спектрографії [Rosen S., 1994, 1995; Арчер Том, 2001], біометрічні і осцилографічні методики [Howell P., 1984; Самар Э.Н., 1987; Rosen S., 1992; Ларионов В.М., 2002, 2004] тощо. Але вони мають певний ряд недоліків, а саме: складність користування в практиці стоматологічного прийому і обмеженість аналізу отриманих результатів; відсутність параметрів конкретного тестування з нормативним порівнянням, а також відсутність чітких алгоритмів їх проведення до і після стоматологічних втручань.

В теперішній час для запису та аналізу мовних сигналів широко застосовують персональні комп'ютери [Глушаков С.В., 2007; Коцюбынский А.О., 2007] з використанням низки текстових і звукових редакторів [Верхолетова Л.Н., 1991; Абуталиев У.Б., 1998]. Використання звукових редакторів хоча і забезпечує якісну обробку інформації за відомими програмними алгоритмами [Арчер Том, 2001], але їх коштовність, складність у використанні і тривалість аналізу результатів для практичної діяльності лікарів-стоматологів є основним недоліком.

Тому на сучасному етапі розвитку стоматологічної науки і практики перед лікарями постає задача не тільки відновлення цілісності зубів та зубних рядів, відновлення жувальної і естетичної функцій зубо-щелепного апарату людини, а і якісної та доступної діагностики лінво-фонетичних змін і необхідності дискретного, максимально точного відновлення якості звукової мови пацієнта в процесі стоматологічного, а саме ортопедичного втручання, в кожному клінічному випадку окремо. Все це і обумовлює актуальність даного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок наукових досліджень є фрагментом планової науково-дослідної роботи кафедри стоматології Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика “Клініко-лабораторне обґрунтування застосування сучасних медичних технологій для діагностики, профілактики та лікування основних стоматологічних захворювань” (№ Державної реєстрації 0104U000711).

Мета дослідження: Розробити та впровадити методи діагностики і профілактики лінгво-фонетичних ускладнень шляхом визначення та фіксації лінгво-фонетичних змін до і після стоматологічних втручань.

Завдання дослідження: Для досягнення поставленої в дисертаційній роботі мети передбачається вирішення наступних задач:

1. Визначити і запропонувати вдосконалену методику діагностики лінгво-фонетичних характеристик у хворих при стоматологічних втручаннях.

2. На підставі запису мовних характеристик і фонетичних спектрограм визначити умовні фізіологічні лінгво-фонетичні норми.

3. Проаналізувати лінгво-фонетичні особливості резонаторної камери (порожнини рота) у стоматологічних хворих при різних видах стоматологічних втручань.

4. На підставі лінгво-фонетичних характеристик у хворих при стоматологічних втручаннях розробити мовні профілактичні тести в стоматології.

5. Провести клінічну апробацію запропонованих методик і надати практичні рекомендації.

Об'єкт дослідження:

Дефекти зубних рядів за класифікацією Кеннеді, адентія повна вторинна за класифікацією Келлера, Шредера, зони артикуляції за Василевською З.Ф., протезування мостоподібне, часткове пластинкове знімне, бюгельне (суцільнолите), повне знімне.

Предмет дослідження:

Лінгво-фонетичні зміни у пацієнтів до і після стоматологічних втручань.

Методи дослідження:

Клінічні (для визначення показань до стоматологічних втручань і обгрунтування можливих лінгво-фонетичних змін у пацієнтів), спектрографічні і автентичні (для вивчення лінгво-фонетичних характеристик мовлення, розробки мовних тестів в стоматології і контролю ефективності запропонованих профілактичних заходів), статистичні (параметричні методи - для обробки кількісних величин, непараметричні - для аналізу якісних ознак).

Наукова новизна отриманих результатів. Вперше запропонована вдосконалена діагностична методика визначенння лінгво-фонетичних характеристик у хворих до і після стоматологічних втручань. Вперше, на підставі результатів проведення фоностоматологічного дослідження, встановлені умовні фізіологічні норми мовлення людини.

Вперше встановлені характерні зміни мовних характеристик у хворих до і після стоматологічних втручань за допомогою сучасної комп'ютерної програми для запису звукової мови з подальшим аналізом показників інтенсивності звуку і формантних показників.

Вперше виявлено і описано функціонально-адаптаційні феномени “Дельфін” і ефект “вітрила”.

Вперше запропоновані ключові складові мовні характеристики у стоматологічних хворих: зміни формантних складових і показників інтенсивності звуку і поєднання у них зон артикуляції приголосних звуків з дефектами зубних рядів.

Вперше, з врахуванням характеру виявлених змін звукового мовлення (формантних і інтенсивності звуку), у хворих після стоматологічних втручань, використана профілактично-відновлювальна мовна вправа (“вправа Демосфена”).

Практичне значення отриманих результатів. Отримані результати клінічних, спектрографічних, фоностоматологічних, автентичних досліджень дозволили вивчити особливості діагностики фоностоматологічних змін, які виникають в резонаторній камері (порожнині рота) під впливом стоматологічних втручань. Реалізовані фрагменти звукової мови свідчать про відновлення звукової мови у стоматологічних хворих з фоностоматологічними змінами до і після стоматологічного втручання. Обґрунтовано принципи дослідження якості звукової мови у пацієнтів до і після стоматологічного втручання.

Результати дисертаційного дослідження впроваджені в практичну діяльність Центральної стоматологічної поліклініки Міністерства оборони України та стоматологічного відділення Центральної поліклініки Міністерства внутрішніх справ України.

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно проведено патентний пошук і аналіз літературних джерел з питань фоностоматологічних змін. Разом із науковим керівником дисертаційної роботи проведено клінічне обстеження 180 хворих з фонометричним дослідженням отриманих спектрограм, статистично оброблені і проаналізовані отримані результати.

Фахові консультації з приводу фонометричних досліджень проводились на базі Центру криміналістичних досліджень Міністерства внутрішніх справ України Висловлюємо щиру вдячність полковнику міліції, начальнику відділу фоноскопії Центру криміналістичних досліджень МВС України Магері Віталію Миколайовичу за плідну співпрацю..

Апробація результатів дисертації. Основні матеріали та практичні результати дослідження за темою дисертації доповідались автором на міжнародній науково-технічній конференції “Электронные информационные ресурсы: проблемы формирования, обработки, распространения, защиты и использования” (м. Київ, 2003), міжнародній науково-практичній конференції “Формування особистості студентів, як майбутніх фахівців лікарської справи, працівників охорони здоров'я та інших соціально - орієнтованих установ у контексті біоетики” (м. Львів, 2003), третьому міжнародному симпозіумі з біоетики “Глобальна біоетика: сучасні виміри, проблеми, рішення” (м. Київ, 2004), другому національному конгресі з біоетики “Біоетичні аспекти новітніх технологій в стоматології” (м. Київ, 2004), міжнародній науково-практичній конференції “Громадянське суспільство: право, фінанси, управління” (м. Кам'янець-Подільський, 2005).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 13 наукових робіт, в тому числі 8 у фахових виданнях, згідно переліку, затвердженому ВАК України. Отримано Деклараційний патент України на винахід (№ 74336 від 15.12.2005 “Спосіб визначення фонетико-лінгвістичних змін після стоматологічних втручань”).

Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена на 140 сторінках друкарського тексту (основний зміст - 120 сторінок), складається із вступу, аналітичного огляду літератури, трьох розділів власних досліджень, аналізу і узагальнення отриманих результатів, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних джерел, додатків. Список використаних джерел літератури містить 203 джерела, з яких 70 - вітчизняних та країн СНД, 133 - іноземних авторів. Робота ілюстрована 21 рисунком і 40 таблицями.

Основний зміст

Матеріали та методи дослідження. Для вирішення поставлених задач було клінічно обстежено 180 стоматологічних хворих, які розподілено на нозологічні групи в залежності від видів виявленої патології.

В групу порівняння увійшли 31 пацієнт (17 %), у яких було встановлено наявність ортогнатичного прикусу, відсутність дефектів зубних рядів, трем і діастем та будь яких інших відхилень від звичайної будови зубо-щелепного апарату. Розвиток і форма губ, язика, твердого і м'якого піднебіння за анатомо-фізіологічними особливостями відповідали умовній фізіологічній нормі. Такі пацієнти не мали дефектів вимовляння звуків (шепелявості, гаркавлення, заїкування).

Пацієнтам хірургічної групи (59 осіб, 33 %) за показаннями проводили видалення 31, або 41 зуба. Наявність таких дефектів відносили до IV класу за Кеннеді, II зони артикуляції за Василевською З.Ф. (1971)

І зона артикуляції в даному клінічному випадку була губи. Верхня і нижня губи, зімкнені між собою, утворювали перешкоду для повітряного потоку. Завдяки прориву цієї перешкоди виникали губні звуки (п, б, м, ф, в).

ІІ зона артикуляції виявляла контакти передньоязикових проривних звуків т, д, н.

Характерним для артикуляції цих звуків були контакт передньої і бокової частини язика з піднебінними буграми бокових зубів і прилеглою до них частиною альвеолярного відростка.

В такій зоні розташовані звуки с, з. Артикуляційний фокус їх розміщений також з піднебінного боку, внутрішньо від зубного ряду. До цієї зони відносили також артикуляцію звуків ш і ж. Передньоязикові щілинні (фрикативні) звуки ш, ж характеризувалися утворенням контакту язика з піднебінням, розташованим дорзальне, ніж для звуків с, з.

В групу ортопедичних хворих увійшли 90 пацієнтів (50 %), які в залежності від виду протезування поділялись на підгрупи.

В 1 підгрупу увійшли 29 хворих (17 %), у яких виявлено дефект зубних рядів ІІІ і ІV класу за класифікацією Кеннеді (зубні дуги з включеним дефектом в боковому відділі, включені дефекти переднього відділку зубної дуги), а також І і ІІ зони артикуляції за Василевською З.Ф. Таким пацієнтам було показано протезування мостоподібними протезами. Фоностоматологічні зміни досліджувались і порівнювались на основі V зон артикуляції, в залежності від місця утворення звуку.

У 2 підгрупі - 21 хворий (12 %) - при об'єктивному клінічному дослідженні діагностовано дефекти зубних рядів І, ІІ, ІІІ класів по класифікації Кеннеді і V зон артикуляції. Згідно показань їм було проведено протезування частковими пластинковими знімними протезами.

В 3 підгрупі - 21 хворий (12 %) - виявлені дефекти зубних рядів ІV класів згідно класифікації Кеннеді і V зон артикуляції. Це було показанням до протезування бюгельними (суцільнолитими) протезами.

Пацієнтам 4 підгрупи - 19 хворих (10 %) було виконано повне знімне протезування. Відновлення звуків мови при повній втраті зубів після протезування повними знімними протезами характеризувалось звиканням хворого до протезів з відновленням жувальної, естетичної та фонетичної функцій. При цьому середньоязикові звуки й, ї відносили до ІІІ артикуляційної зони і характеризувались утворенням контакту язика з піднебінням в задній його третині. Помилку артикуляції цього звуку при протезуванні у пацієнтів не відмічали.

Всіх пацієнтів ортопедичної групи також було розподілено за віком і статтю. Пацієнти, які належали до вікової групи 20-30 років (10 %) за показаннями протезувались мостоподібними протезами, серед них 15 % становили чоловіки і 18 % жінки. У віковій групі 31-45 років пацієнти протезувались мостоподібними протезами (22 %), частковими знімними пластинковими протезами (7 %) і бюгельними протезами (11 %). Пацієнти віком 40-60 років протезувалися наступним чином: 15 % - мостоподібними протезами, 18 % - частковими знімними пластинковими протезами, 14 % - бюгельними протезами, 18 % - повними знімними протезами.

При стоматологічних втручаннях основним фонетичним показником був об'єм (V) резонаторної камери (порожнини рота), зміни якого залежали від топографії дефекту і кількості відсутніх зубів. При цьому перешкода повітряному потоку в бокових і фронтальних відділах відрізнялась, тому реєструвались та порівнювались чисельні показники записаних звуків мовлення.

Дослідження лінгво-фонетичних змін у всіх груп пацієнтів проводили до і після стоматологічних втручань різного характеру, а також після виконання пацієнтами запропонованих профілактичних заходів, в разі необхідності, шляхом проведення спектрографічного дослідження.

Спектографічне дослідження - це метод дослідження, який широко використовується в сучасній акустичній мові, біофізиці і психофізіології мовного сприйняття, в експериментальній фонетиці і був адаптований нами до стоматології.

Для його проведення використовували власну методику фоностоматологічного запису і порівняння характеристик сигналограм (спектрограм), які слугували відображенням інформації, адекватної слуховому аналізу.

З цією метою було використано наступні технічні засоби: магнітофон з зовнішнім мікрофоном, персональний комп'ютер (Pentium 2-4; Windows-98; Windows XP) з аудіо записуючою програмою (Cool Edit Pro 2.0 або Сool Edit) і тестові завдання, які містили в собі спеціальні тестові слова (монофони):

[а] - бак, Саша, касса (каса), вата;

[o] - доктор, сокол (сокіл), воск (віск), бокс;

[e] - пешка, сетка (сітка), зебра, бес;

[u] - кит, писк, диво, бита.

Для запису задавали параметри залежно від частоти процесору комп'ютера і оперативної пам'яті. Чим об'ємніша оперативна пам'ять і частота процесору, тим було використано вищі параметри.

Після того, як параметри були обрані, наприклад:

11025 - частота запису;

6-bit - рівень звуку;

Mono - рекомендований режим запису, починали запис.

Пацієнт в мікрофон читав спеціальні тестові слова, кожне слово по 10 разів. При необхідності повторювали процедуру в часі (ранок, день, вечір) і в процесі стоматологічного втручання, або після нього.

По закінченні стоматологічного втручання записували фонограми тестових слів (по 10 разів кожне слово). Обов'язково проводили запис віддалених результатів, де часові дельти показані в залежності від втручання фахівця.

Аналіз і порівняльну характеристику записів проводили на підставі різниці між передніми голосними е та і - для україномовних пацієнтів, е та и - для російськомовних пацієнтів. Такі показники не відрізнялись параметрично, але виявилися зручними в дослідженні.

Порівняльну характеристику формант проводили за допомогою чергових заходів вибору фрагменту звуків е та і та аналогічних ним в російській мові.

У програмі обирали режим Analyse-Frequency Analyse. На шкалі існував рівень звуку дБ і частоти Гц. Найвищими показниками рівня звуку (піки) вираховували першу і другу форманти.

В плані акустико-фонетичного аналізу динамічних спектрограм важливим було те, що в них відображені фонемоутворюючі артикуляційні жести, які породжують звукову мову: змикання-розмикання переднього кінця мовного тракту (губ або зубів), рухи вперед-назад, вверх-вниз тіла і кінчика язика, звуження-розширення гортанної трубки, притискання язику до піднебіння, відкриття-закриття носового ходу та інше. Всі ці фонетичні рухи виконуються з неоднаковою чіткістю і частотою, тобто проявляються з різноманітною виразністю на динамічних спектрограмах ізольованих складів, слів або повних фраз (висловів).

В цьому плані в дослідженні фонетичних рухів у обстежених пацієнтів виявлено функціонально-адаптаційні феномени, а саме: феномен “Дельфін” та ефект “вітрила”.

Феномен “Дельфін” полягав в здатності язика адаптуватися до змін в порожнині рота в залежності від виду стоматологічного втручання. Ефект “вітрила” у пацієнтів виникав при наявності І, ІІ і ІІІ класу дефектів зубних рядів згідно класифікації Кеннеді і в беззубих щелепах за класифікацією Келлера, Шредера [Курляндский В.Ю., 1955, 1969].

Для оцінки лінгво-фонетичних змін у пацієнтів, а також з метою профілактики виявлених у них порушень пропонували вправу “Демосфена” - читання вголос монофонів з “Риторичними горішками Демосфена” - подразниками, які вкладаються в денто-буккальні (зубно-щічні) ділянки порожнини рота задля читання монофонів. Для цього використовували: тверді цукерки (“Дюшес”, “Театральні” тощо), камінчики, горішки до 2см довжиною, 0,5 - 1см товщиною.

Автентичні дослідження проводили з використанням автентичного (звукового) тексту, який відповідав складу тексту на різній мові і мав однакову з ним силу та оцінювали за допомогою власних органів слуху.

Для статистичної обробки отриманих результатів використовували традиційні методи параметричної статистики; для аналізу якісних ознак, які виражались в основному у відсотках, були застосовані непараметричні методи [Мінцер О.П., Вороненко Ю.В., 2003; Гойко О.В., 2004].

За допомогою методів параметричної статистики здійснювали перевірку розподілу кількісних ознак із використанням критерію Колмогорова-Смірнова; рівність генеральних дисперсій перевіряли за допомогою критерію Фішера; для перевірки гіпотези рівності генеральних середніх величин використовували t-критерій Стьюдента.

За допомогою параметричних методів визначали основні статистичні характеристики, а саме: середнє значення, похибку середнього значення, стандартне відхилення тощо.

Результати дослідження. На підставі отриманих результатів фоностоматологічних змін у пацієнтів виявлено ключові складові їх характеристики, детальний аналіз яких дозволив впровадити ефективні заходи профілактики лінгво-фонетичних порушень після стоматологічних втручань (табл. 1, 2).

Таблиця 1. Ключові характеристики формантних показників і показників інтенсивності звуку (M±m) у пацієнтів при різних видах стоматологічних втручань

Групи хворих	F1 (Гц)	B1 (дБ)	F2 (Гц)	B2 (дБ)
Порівняння	325,42+18,19	-40,27+1,09	1829,45+31,96	-61,11+1,24
Хірургічна	230,92±8,48*	-39,62+6,97	1823,90+43,92	-68,61+4,80
Ортопедична:
1 підгрупа (мостоподібне протезування)
до протезування	206,29+6,67*	-40,32+3,19	1877,37+34,47*	-65,20+1,39*
після протезування	311,82+12,65**	-42,09+0,98	2018,35+43,44**	-65,83+0,89
2 підгрупа (часткове пластинкове знімне протезування)
до протезування	230,92+8,48*	-39,62+6,97	1823,90+43,92	-68,61+4,80
після протезування	293,19+13,98**	-44,76+3,26**	1997,40+34,28**	-53,00+5,61**
3 підгрупа (бюгельне (суцільнолите) протезування)
до протезування	220,72+7,74*	-58,18+4,06*	1787,40+43,08*	-63,33+3,96*
після протезування	298,81+13,89**	-48,88+3,11**	2105,00+37,83**	-68,00+1,16**
4 підгрупа (повне знімне протезування)
до протезування	372,00±37,73*	-47,15±1,93*	1273,00±183,60*	-53,70±3,36*
після протезування	510±51,77**	-45,00±3,60	1472,50±136,24**	-60,75±6,57**

Примітки: 1. * - достовірна різниця (p <0,05) між показниками дослідних груп і групи порівняння; 2. ** - достовірна різниця (p <0,05) між показниками дослідних груп до і після протезування.

Таблиця 2. Типові порушення вимови звуків і складів у стоматологічних хворих з різними класами дефектів зубних рядів

Зони артикуляції	Найбільш типові дефекти вимови звуків і складів	Дефекти зубних рядів за класифікацією Кеннеді
		І	ІІ	ІІІ	IV
І	п	+	+	+	+
	б	+	+	+	+
	ф (ф')	-	-	+	-
	в (в')	-	-	+	-
	м (м')	+	+	+	+
	р ((р')	+	+	-	-
ІІ - ІІІ	пе	+	+	+	-
	н (не)	+	+	+	-
	т (т')	+	+	+	+
	д (де)	+	+	+	+
	с (с')	-	-	+	-
	з (з')	-	-	+	-
	ц	+	+	+	-
	ш	-	-	+	-
	ж	-	-	+	-
	л (л')	+	+	+	-
IV	к (к')	+	+	+	+
	г (г')	+	+	+	+
	х (х')	-	-	+	-
	сы	-	-	+	-

Примітки: 1. + - можливий дефект вимови звуку, - відсутність дефекту вимови звуку; 2. ' - м'які звуки.

При оцінці фонограм у пацієнтів групи порівняння не виявлено достовірних відхилень щодо вимови голосних звуків при мовному тестуванні з використанням спеціальних слів. Такі показники відповідали умовній фізіологічній нормі (F1 325,4218,19 Гц, F2 1829,4531,96 Гц; B1 -40,471,09 дБ, B2 -61,111,24 дБ).

Наявність феномену “Дельфін” і ефекту “вітрила”, як функціонально-адаптаційних феноменів, встановлено у пацієнтів всіх дослідних груп в залежності від топографії дефекту зубних рядів і проведених стоматологічних втручань.

При феномені “Дельфін” виявлено, що основним фактором залежності адаптації язику до змін в порожнині рота є топографія дефекту (відсутні зуби) згідно класифікації Кеннеді. Крім того, суттєвими факторами залежності адаптації язику до змін в порожнині рота є анатомо-морфологічні особливості порожнини рота (слизова оболонка, зуби, ступінь атрофії альвеолярного відростка) та спосіб протезування пацієнтів.

Ефект “вітрила” характеризувався відсутністю фазового жування з участю щічних м'язів, а також зміщенням формант в бік низькочастотних складових звукової мови. Основою ефекту “вітрила” був закон Вебера-Фехнера [Пресс П., Паже Ж., 1971], який виявляє зв'язок між інтенсивністю відчуття і силою подразнення, що діє на той чи інший орган відчуття.

Так, в групі хірургічних хворих при оцінці фонограм звуки с, з відрізнялись свистом (F1 230,92±8,48 Гц; F2 1823,9043,92 Гц; B1 -39,626,97 дБ, B2 -68,614,80 дБ, р<0,05), який виникав при тиску кінчика язика на нижні різці, посередині спинки його утворювався жолоб, по якому течія повітря “налітала” на піднебінні поверхні верхніх центральних різців і виходила назовні.

При відсутності у пацієнтів нижніх різців кінчик язику втрачав опір, тоді звук і може звучати нечітко. Тоді на спектрі приголосного с видно характерне для передньої язиково-зубної артикуляції рух другої форманти до локусу (F2 1823,9043,92 Гц; B2 -68,614,80 дБ, р<0,05), який розташований в межах 1500-1800 Гц.

Наявність достовірної різниці (р<0,05) між формантними показниками F1, F2 (230,92±8,48 Гц; 1823,90±43,92 Гц), а також B1, B2 (-39,62±6,97 дБ; -68,61±4,80 дБ) свідчила про те, що після екстракції центрального різця на нижній щелепі відбувалось значне зміщення форманти в бік низькочастотних складових, яке призводило до появи фоностоматологічних змін, що виявлялись в появі відчутної у пацієнтів шепелявості, свисту.

У пацієнтів з тремами, діастемами, відкритим прикусом форманти були зміщені в бік низькочастотних складових і достовірно відрізнялись від показників умовної фізіологічної норми (F1 272,30±10,50 Гц; F2 1762,01,13 Гц; B1 -30,602,60 дБ; B2 -54,201,60 дБ, р<0,05), що обумовлює наявність у них шепелявості за рахунок змін об'єму і рельєфу ретроінцизивного простору та, як наслідок, до зміни звукової реалізації приголосних звуків.

Чисельні лінгво-фонетичні зміни встановлені у пацієнтів ортопедичної групи.

Так, у пацієнтів з дефектами зубних рядів ІІІ і ІV класу за класифікацією Кеннеді (зубні дуги з включеним дефектом в боковому відділі, включені дефекти переднього відділку зубної дуги), І і ІІ зон артикуляції доцільно протезування мостоподібними протезами.

У таких пацієнтів зміни мовної функції спричинені підвищенням прикусу, який викликає складнощі правильної артикуляції звуків, що підтверджувалось наявністю достовірної різниці (p<0,05) показників перших формант до протезування мостоподібними протезами (F1 206,296,67 Гц; B1 -40,323,19 дБ, p<0,05).

Після протезування мостоподібними протезами показники B1 і B2 не мали достовірної різниці (-42,090,98 дБ; -65,830,89 дБ, р>0,05), а F1, F2 - достовірно відрізнялись (311,8212,65 Гц; 2018,3543,44 Гц, p<0,05), що вказувало на незначні фоностоматологічні дефекти у таких пацієнтів.

При створенні ортопедичної конструкції враховувались особливості видів прикусу, зубної дуги, відстані між краєм штучних зубів і ясен. Так великі нахили нижніх різців лінгвально зменшували простір для язика, внаслідок чого при фонації виникав його передчасний контакт з внутрішньою поверхнею різців, що призводило до зміщення формант в бік низькочастотних складових. Внаслідок цього голосні втрачали свою гостроту, особливо щодо звуку і (и) (F1 206,296,67 Гц, F2 311,8212,65 Гц; B1 -40,323,19 дБ, B2 -42,090,98 дБ, р<0,05).

У пацієнтів при дефектах зубних рядів І, ІІ, ІІІ класів згідно класифікації Кеннеді і всіх V зон артикуляції, які протезувались частковими пластинковими знімними протезами, згідно І зони артикуляції виникав акустичний ефект приголосних звуків п - (F1 230,92±8,48 Гц, F2 293,19±13,98 Гц), б - (B1 -39,62±6,97 дБ), м - (B1 -44,76±3,26 дБ), ф - (F1 1823,90±43,92 Гц), в - (F1 230,92±8,48 Гц, B1 -39,62±6,97 дБ, р<0,05) при зміні вимов цих звуків і неправильному визначенні висоти прикусу і меж протезів. фонетичний стоматологічний спектрограма резонаторний

У пацієнтів до протезування частковими пластинковими знімними протезами існувала достовірна відмінність (p<0,05) між формантними показниками F1, F2 (311,82±12,65 Гц, 2018,35±43,44 Гц), а також між показниками інтенсивності звуку B1 і B2 (-42,09±0,98 дБ, 65,83±0,89 дБ, p<0,05), що свідчило про зміщення формантних показників в бік низькочастотних складових.

Пацієнти з частковою втратою зубів, яким за показаннями проводили протезування частковими пластинковими знімними протезами, відрізнялись змінами об'єму порожнини рота, що виявлялось у вигляді окремих фоностоматологічних розладів, як при протезуванні на верхній щелепі, нижній щелепі або на обох.

Після протезування частковими пластинковими знімними протезами формантні показники F1, F2 теж достовірно змінювались (293,19±13,98 Гц; 1997,40±34,28 Гц, p<0,05) при відповідній зміні коефіцієнту кореляції Пірсона (від 0,42 між показниками F1 до 0,68 між показниками F2). При цьому показники інтенсивності звуку B1 і B2 достовірної відмінності не мали (44,76±3,26 дБ; 53,00±34,28 дБ, р>0,05), що свідчить про відсутність зближення формантних показників і показників інтенсивності звуку.

На динамічних спектрограмах при стовщеному базисі часткового пластинкового знімного протезу і зміщенні фронтальної групи зубів вестибулярно інтенсивність шуму в ділянці перших формант не слабшала, що проявлялось появою шепелявості в інтервалі приголосного. Частотне положення шуму суттєво не відрізнялось від такого у звуці с, однак інтенсивність шуму була значно менше.

При протезуванні на верхній щелепі збільшення товщини базисної пластинки або надто виражене моделювання піднебінних зморшок може погіршити умови мовлення голосного звуку і (и), як в російській, так і в українській мовах. Форма штучної зубної дуги, моделювання піднебінної поверхні базису зменшували об'єм резонаторної камери, а артикуляція звуків ш, ж залежала від дотримання законів моделювання піднебінного склепіння, відновлення випуклостей палатинального гребіня згідно проекції на піднебінні.

У пацієнтів з дефектами зубних рядів ІV класів згідно класифікації Кеннеді, V зон артикуляції, яким проводили протезування бюгельними (суцільнолитими) протезами до протезування артикуляційний фокус звуків к, г, г'', х ІV зони артикуляції виявився розташованим перед задньою третиною твердого піднебіння і захоплював примикаючу частину м'якого піднебіння, забезпечуючи відповідно появу незначної шепелявості і свисту. Це було підтверджено даними фоностоматологічного дослідження (F1 220,72±7,74 Гц, F2 1787,40±43,08 Гц, p<0,05; B1 -58,18±4,06 дБ, B2 -63,33±3,96 дБ, р>0,05).

У них для правильної вимови цих звуків мало значення не тільки моделювання базису протезу, але і розташування дужки бюгельного протезу, яка може спричинити порушення артикуляції цих звуків.

Після протезування формантні показники наближалися до умовної фізіологічної норми, що підтверджувалось зменшенням відчутності шепелявості і свисту (F1 228,81±13,89 Гц, F2 2105,00±37,83 Гц; B1 -48,88±3,11 дБ, B2 -68,00±1,16 дБ, p<0,05).

Завдяки наявності у таких пацієнтів феномену “Дельфін” і ефекту “вітрила”, була встановлена їх здатність до скорішого звикання до протезів завдяки присутності менших змін об'єму резонаторної камери, що в свою чергу обумовлювало незначні розлади звукової мови.

Моделювання зморшок показане при такому виді протезування, тому що за рахунок невеликої товщини металевого базису штучні зморшки не подразнювали язик та не ставали на перешкоді при вимові приголосних, голосних звуків або повних фраз і речень. Однак при цьому форманти можуть бути зміщені в бік низькочастотних складових і достовірно відрізнятися (р<0,05), що доводило залишення незначного відчуття шепелявості, причиною якого було попереднє звуження ротової щілини, зменшення висоти прикусу, яке призводило до змін об'єму і рельєфу ретроінцизивного простору і, як наслідок, до зміни звукової реалізації наступних приголосних звуків: губно-губні (п, б, ф, в, м), губно-зубні (б, п, в, ф, м), передньоязикові (г, д, с, з, ц).

У пацієнтів з повною втратою зубів при І типі беззубих щелеп після протезування повними знімними протезами формантні показники F2, B1, B2 достовірно не змінилися і становили відповідно 1472,50±136,24 Гц, -45,00±3,60 дБ, -60,75±6,57 дБ, (р>0,05). В той же час суттєво змінилась в бік високочастотних складових перша форманта F1 (від 372,00±37,73 Гц до 510,00±51,77 Гц, р<0,05).

Це означало появу нормалізації звукової мови у таких пацієнтів за рахунок зменшення лінгво-фонетичних порушень після протезування, підтвердженням чого було взаємне зближення формант як тенденції наближення до умовної норми звукової мови прямо пропорційній залежності в аспекті часу і адаптації до протезів згідно V зон артикуляції звуків.

В І зоні артикуляції, як білабіальний за місцем утворення звук п несе відбиток ефекту змикання губ на динамічних спектрограмах у вигляді губно-губної коартикуляції. Такий коартикуляційний ефект був виражений у вигляді зниження частоти І і ІІ формант, відтворюючи факт змикання губ.

При помилках виявлення висоти прикусу звук п на спектрофонограмах виглядав не як губно-губна коартикуляція, а шумово-вибуховим, що зумовлювалонаявність шепелявості.

В ІІ зоні артикуляції зміни звуків приголосних т, д, н в бік умовної фізіологічної норми прямо залежали від утворення оптимальної форми штучної зубної дуги і правильного моделювання піднебінної поверхні базису протезу.

Нераціональне моделювання базису протезу або стовщення базису в пришийковій його частині з піднебінного боку зменшувало місце для язику та об'єму резонаторного простору, і, як наслідок, погіршувало вимову звуків. На спектрограмах це виявилось рухом формантних показників в бік низькочастотних складових.

Узагальнюючи отримані результати очевидно, що до і після стоматологічних втручань у пацієнтів груп дослідження виникали лінгво-фонетичні зміни, які вимагають від стоматологів раціонального вибору методів протезування, виду конструкції зубного протезу, призначення профілактичних процедур для покращення і зменшення часу мовної адаптації при різних видах ортопедичних конструкцій протезів.

Виконання пацієнтами вправи “Демосфену” і читання монофонів призводило до швидшого звикання до протезів будь-якої конструкції за рахунок нормалізації складових функціонально-адаптаційних феноменів - “Дельфін” і ефекту “вітрила”. Це проявлялось в тому, що при встановлених змінах або зменшенні об'єму резонаторної камери агресивна дія “горішків Демосфену” примушувала язик пацієнта працювати в необхідній зоні артикуляції звуків.

Так, пацієнтам хірургічної групи для профілактики виявлених лінгво-фонетичних порушень рекомендовано виконання вправи Демосфена з читанням характерних монофонів із включенням приголосних звуків передньої язиково-зубної артикуляції - с та з.

Після виконання вправ відчуття шепелявості і свисту у пацієнтів зменшилось, що підтверджено максимальним наближенням формантних показників і показників інтенсивності звуку до величин умовної фізіологічної норми (F1 319,39±21,60 Гц, F2 1829,61±26,01 Гц; B1 -40,18±0,90 дБ, B2 -62,16±1,48 дБ, p<0,05).

Наближення показників формант до умовної фізіологічної норми при фоностоматологічному дослідженні було встановлено і у пацієнтів з тремами, діастемами і при відкритому прикусі. Покращення у таких пацієнтів функції звукового мовлення в бік зменшення шепелявості підтверджено позитивною динамікою формант F1(301,00±11,60 Гц) і F2 (1796,00±2,30 Гц) і величинами інтенсивності звуку (B1 -38,20±1,90 дБ, B2 -58,31±1,38 дБ).

У пацієнтів 1 підгрупи ортопедичної групи час відновлення звукової мови залежав не тільки від топографії дефекту зубного ряду, але і від правильного моделювання проміжної частини мостоподібного протезу у фронтальній ділянці нижньої або верхньої щелепи.

При цьому, враховуючи наявність практично не зміненого об'єму резонаторної камери в даних клінічних випадках, основні зміни стосувались напрямку повітряного потоку. Таким чином встановлено, що основним критерієм відновлення звукової мови і профілактики лінгво-фонетичних змін (шепелявості) поряд з виконанням профілактичних вправ, є геометрія моделювання проміжної частини мостоподібного протезу, а також стан і кількість опірних зубів або імплантантів, що використовуються для фіксації.

Згідно результатам досліджень, якщо при виконанні пацієнтами вправи “Демосфена” впродовж першого дня після протезування не відмічалось поступового зміщення формант в бік високочастотних складових, а в наступну добу - взаємного зближення формант, це свідчило про помилку в моделюванні проміжних частин мостоподібних протезів і необхідність їх корекції.

У пацієнтів, яким проводили протезування мостоподібними протезами в жувальних ділянках резонаторної камери, лінгво-фонетичні зміни слабо виражені та суттєво не впливали на якість звукової мови (F1 311,82±12,65 Гц, F2 2018,35±43,44 Гц; B1 -42,09±0,98 дБ, B2 -65,83±0,89 дБ, p<0,05).

Однак пацієнти з активно мовними професіями в перші хвилини після фіксації мостоподібних протезів скаржились на ледь відчутну, автентичну зміну звукової мови, яка усувалась через 5-10 хвилин після використання вправи “Демосфена”.

При відновленні дефекту зубного ряду у фронтальній ділянці нижньої або верхньої щелепи мостоподібним протезом зміщення формант в бік високочастотних складових (F1 311,82±12,65 Гц, F2 2018,35±43,44 Гц, p<0,05) з поступовим їх зближенням є доказом відновлення звукової мови пацієнта.

При цьому після виконання профілактичних процедур із читанням вголос довгих монофонів з використанням вправи “Демосфена” інтенсивність шепелявості і свисту у пацієнтів швидко та значно зменшувалась, а формантні показники наближались до умовної фізіологічої норми (F1 320,34±11,60 Гц, F2 1796,61±38,16 Гц, B1 -40,15±0,35 дБ, B2 -60,94±2,06 дБ, p<0,05).

Пацієнтам 2 підгрупи ортопедичної групи для профілактики виявлених фоностоматологічних ускладнень (шепелявості) і швидшого відновлення нормальної артикуляції звукової мови пропонували читання монофонів на етапі перевірки воскових композицій протезів з відновленим зубним рядом.

При читанні монофонів можна вільно регулювати напрямок фронтальної або жувальної групи зубів на восковому шаблоні, тим більше що в ІІ зоні артикуляції знаходяться передньоязикові проривні звуки т, д, н, с, з, ш, ж, чітке мовлення яких залежить від форми штучної зубної дуги і моделювання піднебінної поверхні базису в цій частині.

Після виконання профілактичних заходів у пацієнтів з частковими пластинковими знімними протезами визначено відсутність шепелявості, що підтверджується наближенням формантних показників до умовної фізіологічної норми (F1 318,54±13,16 Гц, F2 1821,36±26,15 Гц, B1 -38,27±2,73 дБ, B2 -60,39±2,07 дБ, p<0,05).

Пацієнтам 3 підгрупи ортопедичної групи після протезування рекомендовано читання вголос самостійно складених монофонів з проблемними звуками і “горішками Демосфена” з метою зменшення дії турбулентних властивостей повітря резонаторної камери і нормалізації складових функціонально-адаптаційних феноменів.

При цьому у них відбувалось коартикуляційне звикання до звуку к та його місця артикуляції до навколишніх голосних звуків. Згідно проведених досліджень, особливість всіх задньоязикових приголосних полягає в тому, що по мірі зростання частоти другої форманти по ряду у - і у навколишніх голосних збільшується інтенсивність і довготривалість шуму приголосних з одночасним зміщенням спектру в високочастотну ділянку, що і обумовило зменшення шепелявості (F1 311,34±16,01 Гц, F2 1901,36±18,34 Гц, B1 -36,37±2,63 дБ, B2 -62,13±2,06 дБ, p<0,05). Також після виконання вправ звук г, г'' поступово палатизувався і приходив до норми з голосними звуками протягом від 2-4 до 20-24 годин.

У пацієнтів 4 підгрупи ортопедичної групи шепелявість при мовленні виникала у випадках, коли базис верхнього протезу був помилково товстий в ділянці перших премолярів. На спектрограмах цей ефект фіксувався шумом (F1 510,00±51,77 Гц, F2 1472,50±136,24 Гц, B1 -45,00±3,60 дБ, B2 -60,75±6,57 дБ, p<0,05).

В той же час помилкове стовщення базису верхнього протезу у фронтальній ділянці та сплощення зубного ряду з нахилом зубів орально супроводжувались неправильним мовленням звуків с, з, а також створювали свист при мовленні. У таких випадках базис у фронтальній ділянці і ділянці молярів доцільно робити тоншим із збільшенням нахилу фронтальних зубів в губну сторону та поглибленням склепіння, що дозволяє відновити правильну артикуляцію звуків. Водночас при виготовлені такої конструкції слід моделювати невеликий валик позаду шийок верхніх фронтальних зубів.

При виготовленні повних протезів на нижню щелепу особлива увага повинна приділятись достатньому об'єму для руху язика з метою нормалізації складових феномену “Дельфін”. Ця вимога реалізується шляхом підбору більш вузьких бокових зубів на нижню щелепу, або моделювання тіла протезу. Для цього під премолярами і молярами на рівні бокової поверхні язику в базисі протезу необхідно робити заглиблення для бокової частини язика і більш вільних його рухів.

Для зменшення проявів шуму і свисту при мовленні з профілактичною метою пацієнтам з повними знімними протезами пропонували до виконання вправу “Демосфена”. Аналіз спектрограм після проведення таких профілактичних мовних вправ засвідчив тенденцію щодо нормалізації формант частоти та інтенсивності звуку (F1 368,31±19,16 Гц, F2 1716,00±26,50 Гц, B1 -41,38±0,81 дБ, B2 -60,38±2,51 дБ, p<0,05).

Висновки

В дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, яке виявляється у підвищенні ефективності профілактичних заходів в стоматології, спрямованих на відновлення функції мовлення, шляхом розробки та впровадження в лікувальну практику удосконаленого методу визначення і фіксації лінгво-фонетичних змін до і після стоматологічних втручань.

1. З метою проведення діагностики і подальшої раціональної профілактики лінгво-фонетичних змін у стоматологічних хворих запропонована вдосконалена методика визначення змін об'єму резонаторної камери - порожнини рота при стоматологічних втручаннях, яка полягає у знятті та аналізі сигналограм (спектрограм), отриманих в результаті звукозапису із використанням для читання пацієнтом спеціальних тестових слів.

2. При клінічному обстеженні 180 пацієнтів, у 17 % (31 особа) встановлено наявність ортогнатичного прикусу, відсутність дефектів зубних рядів та інших відхилень від нормальної будови зубо-щелепного апарату і будь яких мовних вад, а при фоностоматологічному дослідженні з використанням мовних тестів - визначені умовні фізіологічні норми вимови звуків, які характеризуються наступними величинами частоти формант (F1 - 325,41±18,19 Гц; F2 - 1829,45±31,96 Гц) та інтенсивності звуку (B1 -40,27±1,09 дБ, B2 -61,11±1,24 дБ).

3. Встановлено, що у 33 % обстежених пацієнтів (59 осіб), яким була показана видалення 31 або 41 зубів, після її проведення фоностоматологічне дослідження показало істотне (p<0,05) зміщення формант в бік низькочастотних складових (F1 - 230,92±8,48 Гц; F2 - 1823,90±43,92 Гц; B1 -39,62±6,97 дБ, B2 -68,61±4,80 дБ), що призвело до появи змін звукового мовлення у вигляді шепелявості і свисту.

4. Встановлено, що із всіх обстежених пацієнтів виявилось 90 осіб (50 %), яким, за клінічними показаннями, проводили стоматологічні ортопедичні втручання різного характеру (мостоподібне, бюгельне, часткове пластинкове знімне та повне знімне протезування), а при фоностоматологічному дослідженні у них виявлені лінгво-фонетичні зміни, які проявлялись появою шумного мовлення, шепелявості і свисту та підтверджувались достовірними змінами (p<0,05) формант в бік низькочастотних складових (від F1 - 311,82±12,65 Гц, B1 -42,09±0,98 дБ, F2 -2018,35±43,44 Гц, B2 -65,83±0,89 дБ при мостоподібному протезуванні до F1 - 510±51,77 Гц, B1 -45,00±3,60 дБ, F2 - 1472,50±136,24 Гц, B2 -60,75±6,57 дБ при повному знімному протезуванні).

5. Встановлено, що читання пацієнтами після проведення стоматологічних втручань різного характеру (хірургічних, ортопедичних) з профілактичною метою мовних тестів з застосуванням риторичних “горішків Демосфена” зменшили у них відчуття шепелявості і свисту при вимові слів, фраз і речень, що об'єктивно підтвердилось наближенням (p>0,05) формантних показників (F1, F2), показників інтенсивності звуку (B1, B2) до величин умовної фізіологічної норми мовлення і свідчить про зменшення проявів лінгво-фонетичних порушень та об'єктивне покращення мовної адаптації до ортопедичних конструкцій.

6. Клініко-лабораторне дослідження дозволило обґрунтувати методи діагностики і профілактики лінгво-фонетичних змін у стоматологічних хворих та засвідчило необхідність їх застосування в практичній стоматології.

Практичні рекомендації

Отримані результати клінічних, спектрографічних, автентичних досліджень дозволили вивчити особливості діагностики фоностоматологічних змін, які виникають в резонаторній камері (порожнині рота) під впливом стоматологічних втручань. Реалізовані фрагменти звукової мови свідчать про відновлення звукової мови у стоматологічних хворих з фоностоматологічними змінами до і після стоматологічного втручання, а також після виконання профілактичних заходів.

1. Для діагностики фоностоматологічних змін, що виникають у пацієнтів після екстракції центральних різців на нижній щелепі, а також у пацієнтів після проведення ортопедичних втручань (мостоподібне, бюгельне, часткове пластинкове знімне та повне знімне протезування) пропонуємо використання методики визначення лінгво-фонетичних змін після стоматологічних втручань, яку виконують за допомогою комп'ютера з інстальованою звуковою програмою “Cool Edit”, зовнішнього мікрофону, спеціальних тестових слів ([а] - бак, Саша, касса (каса), вата; [o] - доктор, сокол (сокіл), воск (віск), бокс; [e] - пешка, сетка (сітка), зебра, бес; [и] - кит, писк, диво, бита) при їх читанні по 10 разів до і після втручання, таблиці фоностоматологічних умовних норм в якості порівняння.

2. Пацієнтам після проведення ортопедичного лікування (мостоподібне, бюгельне, часткове пластинкове знімне та повне знімне протезування) для профілактики з метою відновлення мовної функції рекомендовано виконання вправи Демосфена (читання вголос монофонів - творів, кожне слово яких починається з тієїж самої букви) із застосуванням риторичних „горішків Демосфена” - подразників, які вкладаються при цьому в денто-буккальні ділянки (тверді цукерки „Дюшес”, горішки до 2см довжини, 0,5-1см товщини тощо). Вибір слів для монофонів відбувається виходячи з даних розробленої діагностичної таблиці поєднання зон артикуляції приголосних звуків і дефектів зубних рядів.

3. Пацієнтам з частковим пластинковим знімним та повним знімним протезуванням виконання вправи Демосфена додатково рекомендовано на етапі перевірки воскових композицій протезів з відновленим зубним рядом в зв'язку з вільною регуляцією напрямку фронтальної або жувальної групи зубів на восковому шаблоні, оскільки в ІІ зоні артикуляції знаходяться передньоязикові проривні звуки т, д, н, с, з, ш, ж, чітке мовлення яких залежить від форми штучної зубної дуги і моделювання піднебінної поверхні базису в цій частині.

4. Пацієнтам після видалення центральних різців на нижній щелепі для профілактики шепелявості і свисту рекомендовано виконання вправи Демосфена з читанням характерних монофонів із включенням приголосних звуків передньої язиково-зубної артикуляції - с та з.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Павленко О. В. Профілактика і лікування фонетико-лінгвістичних змін при стоматологічних втручаннях / О. В. Павленко, І. М. Шупяцький // Український стоматологічний альманах. - 2002. - № 1. - С. 28-30.

...