Судинно-тромбоцитарний гемостаз та його корекція при абдомінальній хірургічній патології у собак і свиней

Размещено на http://www.allbest.ru/

Судинно-тромбоцитарний гемостаз та його корекція при абдомінальній хірургічній патології у собак і свиней

Вступ

У структурі хірургічних хвороб тварин значну частку становить абдомінальна патологія, яка у великої рогатої худоби переважно представлена (27?41 %) ретикулоперитонітами і зміщенням сичуга (Скрипник В.І., 1999; Виденин В.Н., 2000; Власенко В.М., 2002), у коней - різними формами непрохідності кишечнику з летальністю понад 27% (Freeman D.E., 2000), а у свиней - грижами і крипторхізмом, які у 8?20% випадків ускладнюються спайковим процесом (Жолнерович М.Л., 2001; Шнякина Т.Н., 2004). Проте найбільш різноманітною вона є в собак і кішок, 35?40% якої становить кишкова непрохідність різної етіології. При цьому летальність у післяопераційний період, зумовлена перитонітом, спайковою хворобою та шоковим станом, складає 20?25% (Юрченко Л.І., 2006).

Розвиток останніх зумовлений комплексом судинно-тканинних реакцій з активацією систем макроциркуляційного гемостазу та протеолізу, патогенетична роль яких вивчена за хірургічної інфекції (Рубленко М.В., 2000), ранового процесу (Лазоренко А.Б., 2005; Яремчук А.В., 2006), перитоніту (Данільченко С.І., 2007) та патології кісток (Пустовіт Р.В., 2008) у собак. Однак ці системи відображають загальні реактивні зміни в організмі у зв'язку із травмою та запаленням, тоді як їх активація відбувається на тканинному рівні через первинну ланку гемостазу - судинно-тромбоцитарну. Причому, пошкодження серозних оболонок супроводжується посиленням у них адгезивних явищ із розвитком у подальшому спайкового процесу (Schippers E., Kalff J.C., 1998).

У зв'язку із вищезазначеним, вивчення патогенетичної ролі судинно-тромбоцитарного гемостазу за абдомінальної хірургічної патології у тварин є актуальним, оскільки дозволить удосконалити методи її лікування та профілактики спайкового процесу органів черевної порожнини.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота є частиною наукової тематики „Вивчити видові особливості запальної реакції у тварин при хірургічній патології та розробити на цій основі ефективні діагностичні та лікувально-профілактичні заходи” (№ держреєстрації 0103U004461) та галузевої науково-технічної програми УААН „Забезпечення ветеринарно-санітарного благополуччя в Україні”, завдання 113.12.02 „Розробка діагностичних гемостазологічних тестів при акушерській та хірургічній патології у тварин”.

Мета роботи - обґрунтування патогенетичної ролі судинно-тромбоцитарного гемостазу за абдомінальної хірургічної патології в собак і свиней та його корекції після операцій на кишечнику і герніотомії.

Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити такі завдання:

1) дослідити адгезивно-агрегаційні властивості тромбоцитів та їх вплив на макроциркуляційний гемостаз у клінічно здорових собак і свиней;

2) дати клінічну, рентгенологічну і лапароскопічну характеристику кишкової непрохідності, асциту та спленомегалії в собак;

3) вивчити стан судинно-тромбоцитарного гемостазу за різних нозологічних форм абдомінальної патології в собак та свиней;

4) дослідити зміни судинно-тромбоцитарного і макроциркуляційного гемостазу в динаміці запально-регенеративного процесу після оперативного лікування кишкової непрохідності в собак і герніотомії у свиней;

5) клініко-експериментально обґрунтувати застосування ацелізину для корекції судинно-тромбоцитарного гемостазу після резекції кишечнику та ентеротомії в собак і герніотомії у свиней;

6) клініко-експериментально обґрунтувати інтраперитонеальне застосування ацелізину, тіотриазоліну та левоміцетину на розчині метилцелюлози для профілактики післяопераційних спайок у собак.

Об'єкт дослідження - абдомінальна хірургічна патологія в собак та свиней.

Предмет дослідження - стан судинно-тромбоцитарного гемостазу та його корекція за абдомінальної хірургічної патології в собак і свиней.

Методи дослідження - клінічні, ультрасонографічні, рентгенологічні, лапароскопічні; гематологічні (гемоглобін, еритроцити, лейкоцити, тромбоцити) та гемостазологічні (агрегація тромбоцитів, фібриноген і його метаболіти, фактор ХІІІ, протромбіновий час, активований частковий тромбопластиновий час, фібриноліз, антитромбін-ІІІ, протеїн С).

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше у ветеринарній хірургії досліджено патогенетичну роль судинно-тромбо-цитарного гемостазу за абдомінальної хірургічної патології в собак та свиней.

Встановлено, що за піометри, асциту, спленомегалії та кишкової непрохідності в собак розвивається гіперкоагуляційний стан різного ступеня, зумовлений споживанням як плазмових, так і тромбоцитарних факторів згортання крові. Піометра супроводжується підгострою формою ДВЗ-синдрому з адсорбцією метаболітів фібриногену на тромбоцитах та посиленням їх антифібринолітичних властивостей, що може призводити до генералізованої запальної реакції. За асциту та спленомегалії, навпаки, різко знижуються адсорбувальні властивості тромбоцитів, виникає дефіцит АТ-ІІІ і ФХІІІ, які синтезуються в печінці. За кишкової непрохідності посилюється колаген- та АДФ-індукована агрегація тромбоцитів з відповідною активацією внутрішнього шляху гемостазу, дефіцитом природних антикоагулянтів і пригніченням тканинного фібринолізу, що сприяє підвищенню адгезії серозних оболонок.

У свиней із невправимими грижами встановлені зміни гемостазу, що характеризуються підвищенням агрегації тромбоцитів за рахунок збільшення в крові кількості адгезивних білків і зниженням активності фібринолізу в макроциркуляторному руслі, які посилюються після герніотомії. Водночас застосування після грижорозтину ацелізину зумовлює дезагрегаційний ефект, що зменшує інтенсивність фібринозної ексудації і таким чином прискорює загоєння операційних ран в 1,3 разу.

Доведено, що оперативне лікування кишкової непрохідності в собак зумовлює подальше посилення агрегації тромбоцитів із втратою ними здатності до дезагрегації, експресією на їх мембранах прокоагулянтних факторів та розвитком підгострої форми ДВЗ-синдрому, що призводить до спайкового процесу різного ступеня. Застосування після операцій на кишечнику ацелізину зумовлює зменшення інтенсивності та швидкості агрегації тромбоцитів із збереженням їх функціонального резерву та швидким усуненням гіперкоагуляційного синдрому, що сприяє підвищенню активності тканинного фібринолізу в ділянках кишкових анастомозів і зменшує частоту утворення післяопераційних спайок на 23,1?38,5 %.

На підставі клінічних, інструментальних та гемостазологічних досліджень доведено, що інтраперитонеальне застосування собакам суміші ацелізину, тіотриазоліну і лівоміцетину на розчині метилцелюлози після резекції чи ентеротомії кишечнику прискорює загоєння лапаротомних ран в 1,8 разу та зменшує частоту розвитку спайок на 80 %. При цьому, порівняно із застосуванням лише ацелізину, додатково підвищується активність протеїну С, який є активатором фібринолізу.

Практичне значення одержаних результатів полягає в комплексному використанні клінічних методів, рентгенографії, ультрасонографії, лапароскопії та показників агрегації тромбоцитів при діагностиці абдомінальної хірургічної патології у собак і свиней.

Запропоновано застосування ацелізину для корекції гемостазу в собак після операцій на кишечнику та у свиней після герніотомії. Розроблено й апробовано метод профілактики спайкового процесу після резекції кишечнику чи ентеротомії в собак (Декл. патент України на корисну модель “Спосіб профілактики спайок у випадку резекції кишечнику у собак” №32037).

Результати роботи використовуються в навчальному процесі при вивченні дисципліни “Загальна і спеціальна ветеринарна хірургія” і наукових дослідженнях (Білоцерківський національний аграрний університет, Національний аграрний університет, Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С.З. Ґжицького, Луганський національний аграрний університет, Сумський національний аграрний університет, Національний агроекологічний університет, Одеський державний аграрний університет, Харківська державна зооветеринарна академія) та в практиці ветеринарної медицини.

Особистий внесок здобувача. Дисертант виконав самостійно весь обсяг клініко-експериментальних і лабораторних досліджень, провів статистичну обробку одержаних результатів, їх аналіз та узагальнення.

Апробація результатів досліджень. Матеріали дисертаційної роботи доповідалися та обговорювалися на Международной научной конференции по патофизиологии животных, посвященной 200-летию ветеринарного образования в России и 200-летию СПбГАВМ (Санкт-Петербург, 2008); ІV, V, VІ Міжнародному конгресі спеціалістів ветеринарної медицини (м. Київ, 2006, 2007, 2008); міжнародних науково-практичних конференціях: “Наукові та практичні аспекти ветеринарної медицини в Україні” (м. Біла Церква, 2006), “Проблеми неінфекційної патології у тварин” (Біла Церква, 2008), “Сучасні проблеми біотехнології, стандартизації та забезпечення контролю якості ветеринарних препаратів, кормів та кормових добавок” (Київ, 2008); науково-практичних конференціях “Наукові пошуки молоді у третьому тисячолітті” (м. Біла Церква, 2007, 2008), “Аграрна наука - виробництву: сучасні проблеми ветеринарної медицини” (м. Біла Церква, 2006, 2007) та “Актуальні проблеми сучасної морфології” (Житомир, 2008).

Публікації. За матеріалами дисертаційної роботи опубліковано 9 наукових статей у фахових виданнях: журналі “Ветеринарна медицина України” (2), “Віснику Білоцерківського національного аграрного університету” (3), “Віснику Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Ґжицького” (1), “Віснику Полтавської державної аграрної академії” (1), Міжвідомчому тематичному науковому збірнику ІЕКВМ (м. Харків) (1), Бюлетні ветеринарної біотехнології (1), а також в Інформаційному бюлетні завершених наукових розробок Білоцерківського національного аграр-ного університету (1), одержано деклараційний патент на корисну модель (1).

1.Вибір напрямів досліджень, матеріали та методи виконання роботи

Робота виконана протягом 2005?2008 рр. на кафедрі хірургії Білоцерківського національного аграрного університету на клінічно здорових та хворих собаках (131 гол.) і свинях (55 гол.) із використанням ультрасонографії операційних ран приладом “Scanner 100 Falco” і рентгенологічного дослідження черевної порожнини - апаратом “РУМ-20”. У собак за допомогою лапароскопічного комплексу проводили контроль спайкоутворення та відбір біоптатів із ділянок кишкових анастомозів.

Тромбоцити містять власні фактори згортання та адсорбують плазмові, а їх мембрани ? рецептори до медіаторів запалення. У зв'язку з цим вивчали адгезивно-агрегаційні властивості тромбоцитів та їх вплив на показники макроциркуляційного гемостазу в собак за піометри (n=12), кишкової непрохідності (n=45), асциту (n=7), спленомегалії (n=6) та у свиней із грижами (n=26). Контрольними були клінічно здорові собаки віком 1?5 років (n=46) та свині віком 4?6 міс. (n=29). Для досліджень відбирали стабілізовану венозну кров. Багату тромбоцитами плазму (БТП) отримували центрифугуванням крові за 1000 об/хв протягом 8?10 хв, а бідну (БіТП) - 3000 об/хв (15 хв). Агрегацію тромбоцитів під впливом АДФ, колагену і ристоцетину визначали спектрофотометрично наборами фірми “Ренам” (Росія), вираховуючи сумарний індекс агрегації (СІАТ), її швидкість (ШАТ) та індекс дезагрегації (ІДТ).

Вплив тромбоцитів на макроциркуляційний гемостаз вивчали за гемостазологічними показниками БТП та БіТП: кількість фібриногену - за В.О. Беліцером та ін. (1983); його метаболітів - розчинного фібрину (РФ) - Т.В. Варецькою та ін. (1992); продуктів розщеплення фібрину/фібриногену (ПРФ) ? В.О. Беліцером та ін. (1987), протромбіновий час (ПЧ) ? за A.J. Quick (1974), активований частковий тромбопластиновий час (АЧТЧ) ? реактивами фірми “Ренам”, активність антитромбіну-ІІІ (АТ-ІІІ), протеїну С (Пр. С) та фібриностабілізувального фактора ХІІІ (ФХІІІ) ? уніфікованими методами, сумарну фібринолітичну активність (СФА), плазмінову (ПА) та тканинного активатора плазміногену (t-ПА) ? за T. Astrup et аl. (1952).

Для обґрунтування попередження адгезивних процесів за кишкової непрохідності в собак у першій дослідній групі (n=13) упродовж 5 діб після ентеротомії чи резекції кишечнику внутрішньом'язово в дозі 30 мг/кг раз на добу вводили водорозчинну форму ацетилсаліцилової кислоти (ацелізин) та біцилін-3 у дозі 15 тис. ОД/кг ? триразово через 3 доби. В іншій дослідній групі (n=15) після операції, крім ацелізину та біциліну-3, перед закриттям лапаротомної рани в черевну порожнину вливали в дозі 0,5 мл/кг маси тіла 0,3%-ний розчин метилцелюлози з умістом ацелізину (1%), тіотриазоліну (1%), лівоміцетину (0,5%). У контрольній групі (n=12) застосовували лише біцилін-3. Операції виконували під загальним (ксилазин-кетамін) та місцевим знеболюван-ням. За тваринами вели клінічні спостереження, визначали гематологічні (еритроцити, лейкоцити, лейкограму - загальноприйнятими методами) та гемостазологічні показники в БТП та БіТП до, на 1-, 3-, 7- і 14-у добу після операції. Моніторинг адгезії в черевній порожнині проводили лапароскопічно та рентгенологічно на 3-ю та 10-у добу після операції, а в собак першої дослідної (n=5) та контрольної (n=5) груп на 21-у добу в екстрактах біоптатів із ділянок кишкових анастомозів визначали СФА, ПА, t-PA, ФХІІІ та ПЧ. Для корекції гемостазу свиням із невправимими грижами у дослідній групі (n=16) внутрішньом'язово вводили ацелізин ? відразу після операції та в наступні дві доби в дозі 6?7 мг/кг одноразово на добу, а також біцилін-3, тоді як у контрольній (n=10) ? лише біцилін.

Результати клінічних, інструментальних, гемостазологічних і гематологічних досліджень у дисертаційній роботі представлені у вигляді таблиць, діаграм, графіків, рентгенограм та рисунків. Цифрові дані оброблені методами варіаційної статистики з використанням комп'ютерної програми MS Excel.

2.Результати досліджень та їх аналіз

Клінічна та інструментальна діагностика абдомінальної хірургічної патології в собак.

Інвагінації, завороти, обтураційна непрохідність, копростаз, спайкова хвороба, спленомегалія і асцит у собак проявляються різноманітними, але неспецифічними симптомами. Зокрема, тонкокишкова непрохідність супрово-джувалася підвищенням температури тіла (39,8±0,3 °С), відсутністю апетиту та періодичною блювотою, а на ранніх етапах ? діареєю з домішками крові в калових масах. При пальпації черевної стінки виявляли значну болючість, нерідко - щільні овально-довгасті структури. Інвагінації частіше виявляли у ділянках клубово-сліпокишкового сегмента (рис. 1 а). Непрохідність у товстому кишечнику (рис. 1 б) проявлялася запором, тривалими тенезмами та відсутністю акту дефекації.

Рентгенологічно для непрохідності тонкого кишечнику здебільшого характерні пневматоз голодної кишки, демаркаційна тінь газів, наявність вільної рідини чи газу в черевній порожнині. За копростазу візуалізувалися чіткі світлі зони різної форми по ходу кишечнику. Сторонні тіла ідентифікувалися лише у випадках їх рентгенопрозорості. Нерідко внаслідок руху кишки поверх фіксованого лінійного об'єкта її сегменти гофруються, а в результаті натягу брижі можлива перфорація стінки кишечнику. Також це можуть зумовлювати імагінальні форми гельмінтів.

Спайки черевної порожнини, спленомегалія та асцит не мали типових патогномонічних симптомів, а тому найвищий ступінь верифікації діагнозу давала лапароскопія.

Стан системи судинно-тромбоцитарного гемостазу в клінічно здорових собак і свиней

Агрегація тромбоцитів ? це процес взаємної адгезії між тромбоцитами з вивільненням із їх гранул факторів згортання крові та медіаторів запалення. Встановлено, що сумарний індекс агрегації тромбоцитів (СІАТ), який відображає відсоток агрегованих клітин, у клінічно здорових собак під впливом АДФ становить 69,7±4,37% (41,4?96,8 %), а її швидкість (ШАТ) ? 0,3±0,03 од/хв (0,13?0,57). Індекс дезагрегації (ІДТ), який свідчить про першу хвилю агрегації та її зворотність, складає 2,0±0,74% (0?9,09 %).

За використання в якості агреганта колагену СІАТ становив 74,1±3,05 % (56,4?97,7 %), ШАТ ? 0,06±0,005 од/хв (0,01?0,09), а ІДТ дорівнював нулю. Дослідження агрегації з ристоцетином показало, що рівень СІАТ у собак становив 30,0±3,27 % (11,6?50,0), ШАТ ? 0,03±0,009 од/хв (0,05?0,31), а індекс дезагрегації - 1,62±0,65 %.

У клінічно здорових свиней ступінь АДФ-індукованої агрегації становить 67,6±3,6 % (55,4?88,3), а ШАТ ? 0,6±0,03 од/хв, (0,51?0,71) і є удвічі вищою (р<0,001), ніж у собак. ІДТ при цьому досягає 27,4±4,01% (13,1-37,5).

Колаген-індукована агрегація у свиней значно вища, ніж АДФ-індукована, ? 80,7±2,56% (71,3?87,7), але ШАТ майже утричі нижча ? 0,22±0,014 од/хв. Дезагрегація відсутня, як і реакція тромбоцитів на ристоцетин.

Отже, агрегація тромбоцитів є видоспецифічною, її показники у здорових тварин доцільно використовувати для інтерпретації змін за патології.

Вплив тромбоцитів на плазмо-коагуляційну ланку гемостазу. У собак уміст фібриногену в БТП вищий (3,71±0,15 г/л), ніж у БіТП (2,55±0,18 г/л; р<0,001), що зумовлено наявністю його тромбоцитарної фракції. Концентрація РФ у безтромбоцитарній плазмі незначна - 0,02±0,01 мг/100 мл, а наявність його у БТП (7,18±1,4 мг/100 мл) зумовлена адсорбцією на тромбоцитарних мембранах. З останньою пов'язана й вища у БТП активність ФХІІІ - 106,3±1,6 %, ніж у БіТП - 100,0±1,2 % (р<0,01). Тромбоцити собак прискорюють згортання крові внутрішнім шляхом, оскільки АЧТЧ-тест у БТП коротший - 17,3±0,38 с, ніж у БіТП - 18,8±0,38 с (р<0,01). Водночас подовження ПЧ у БТП (15±0,23 с), порівняно з безтромбоцитарною (13,4±0,29 с; р<0,01), зумовлене інгібуючим фактором тромбоцитів щодо зовнішнього шляху згортання. Поряд із цим фібринолітична активність БТП собак (612,5±22,5 мм2) нижча (р<0,05), порівняно з БіТП - 675,3±19,5 мм2, що свідчить про наявність у тромбоцитах інгібіторів фібринолізу.

У свиней уміст фібриногену в БТП, як і в собак, був вищим (4,22±0,24 г/л; р<0,01), порівняно з БіТП (3,26±0,18 г/л). Кількість РФ в БТП складала 11,4±2,12 мг/100 мл. Водночас активність ФХІІІ у БТП свиней значно вища (184,1±8,83 %), ніж у собак. Крім того, протромбіновий час БТП виявився в 1,3 разу (р<0,001) коротшим, порівняно з БіТП, тоді як у собак ? навпаки. Тобто, тромбоцити свиней прискорюють процес згортання крові зовнішнім шляхом, що, очевидно, зумовлено наявністю інгібіторів факторів VІІІ та Віллебранда. У БТП свиней СФА удвічі нижча, порівняно з БіТП. Вона була в БіТП в 4,1, а в БТП ? у 7,6 разу нижча, ніж в аналогічних зразках плазми собак. Така різниця у стані фібринолітичної системи цих тварин є одним із факторів, що зумовлюють у них різні типи запальної реакції.

Отже, реактивність тромбоцитів має видові особливості. У клінічно здорових тварин тромбоцити проявляють переважно прокоагуляційні та антифібринолітичні властивості.

3.Стан судинно-тромбоцитарного гемостазу за абдомінальної хірургічної патології в собак

За піометри та кишкової непрохідності в БТП виявляли гіперфібри-ногенемію - 5,26±0,46 та 4,27±0,27 г/л відповідно, тоді як при асциті - гіпофібриногенемію (1,51±0,32 г/л). У БіТП за піометри і кишкової непрохідності вміст фібриногену також виявився вищим ? 4,74±0,32 і 3,61±0,24 г/л (р<0,01). РФ, як свідчення тромбінемії, виявляли в усіх випадках, але найбільше ? за спленомегалії: 44,3±6,2 ? у БТП та 81,1±8,16 мг/100 мл ? у БіТП, що вказує на знижену адсорбувальну функцію тромбоцитів. Наявність ПРФ за піометри (3,3±0,99 мкг/мл ? у БіТП та 10,8±2,64 мг/мл ? у БТП) на фоні помірної кількості РФ є діагностичним критерієм синдрому дисемінованого внутрішньосудинного згортання крові (ДВЗ-синдром). При всіх формах абдомінальної патології, за винятком кишкової непрохідності, знижувалась активність ФХІІІ, особливо в БТП за піометри (61,9±9,64 %; р<0,001), а в БіТП ? асциту (63,6±10,9 %; р<0,01).

ПЧ виявився подовженим в 1,6 разу за піометри, в 1,4 ? кишкової непрохідності та в 1,5 разу ? за асциту (р<0,05), що є свідченням дефіциту плазмових факторів зовнішнього шляху згортання. Проте в БТП хворих на спленомегалію ПЧ подовжувався в 1,5 разу (р<0,05), порівняно з безтромбоцитною, що, ймовірно, зумовлено адсорбцією плазмових факторів на тромбоцитах. Водночас подовження АЧТЧ у тромбоцитарній плазмі виявляли у всіх випадках: в 1,1 разу (р<0,01) ? за спленомегалії, 1,2 (р<0,001) ? кишкової непрохідності, 1,3 ? асциту та найбільше - в 1,7 разу ? за піометри (р<0,001), що свідчило про дефіцит тромбоцитарних факторів згортання.

Також виявляли зниження СФА безтромбоцитарної плазми, яке було найменш вираженим за кишкової непрохідності - в 1,3 разу (р<0,01), а найбільше - в 1,5 разу (р<0,001) ? за асциту. Подібною ситуація була і в БТП, але найнижчою СФА виявилася у тварин із піометрою. Це відбувалося за рахунок зниження активності t-РА. Водночас підвищення ПА відбулося лише за кишкової непрохідності в БіТП - 281,7±19,7 мм2 проти 234,3±12,3 мм2 (р<0,05) у клінічно здорових собак, що свідчить про активацію плазміногену у внутрішньому шляху фібринолізу через ФХІІ, через який відбувається й активація прозапальних кінінів.

Гіперкоагуляційні процеси виявилися недостатньо контрольованими природними антикоагулянтами. Так, за асциту та спленомегалії спостерігалася потенційна форма дефіциту АТ-ІІІ, активність якого в БТП і БіТП не перевищувала 77 %, а за кишкової непрохідності в БТП - 74,9±2,66 %. Крім того, за останньої та піометри ще на 20 % в обох зразках плазми знижувалася й активність протеїну С.

Отже, гіперкоагуляційний синдром за абдомінальної патології в собак ускладнюється дефіцитом плазмових і тромбоцитарних факторів згортання крові з посиленням антифібринолітичних властивостей тромбоцитів, особливо за кишкової непрохідності.

4.Стан судинно-тромбоцитарного гемостазу при грижах у свиней

абдомінальний патологія хірургічний

Коливання кількості фібриногену в зразках плазми було незначним, але вміст РФ в безтромбоцитній плазмі збільшувався майже у 20 разів (р<0,001), а в БТП - у 3,7 разу (р<0,001). Поряд із цим в 1,5 разу (р<0,001) знижувалася активність тромбоцитарної фракції ФХІІІ ? як результат його споживання в коагуляційному процесі. Відповідно в тромбоцитній плазмі в 1,4 разу (р<0,001) скорочувався ПЧ, порівняно з таким у БіТП, а АЧТЧ - в 1,2 разу, порівняно з показником БТП клінічно здорових свиней, що підтверджує ініціюючу роль тромбоцитів в активації обох шляхів згортання крові. Натомість фібринолітична активність знижувалася в БіТП плазмі за рахунок меншої у 2,1 разу (р<0,01) t-РА, порівняно зі здоровими тваринами. Таким чином, для свиней із невправимими грижами характерним є гіперкоагуляційний стан, який формується в судинно-тромбоцитарній ланці гемостазу, тобто на рівні мікро-циркуляторного русла, тоді як пригнічення фібринолізу відбувається на макроциркуляційному рівні, що сприяє адгезивним процесам у серозних оболонках.

Таблиця 1. Стан системи гемостазу в БТП та БіТП у свиней-грижоносіїв

5.Клініко-гемостазологічне обґрунтування застосування ацелізину в собак після оперативного лікування непрохідності кишечнику

Клініко-сонографічні показники. Лікування кишкової непрохідності включало лапаротомію та, залежно від її нозологічної форми й анатомо-топографічної локалізації, ентеротомію чи резекцію сегмента кишки. На 1-у добу температура тіла у тварин обох груп в середньому становила 39,6?39,7 °С. Вони були пригніченими, а рани сухими, болючими, набряклими. На 3-тю добу в дослідних собак температура тіла нормалізувалася, набряк і болючість ран були незначними, на їх ультрасонограмах виявляли невеликі за площею гіпоехогенні зони. У контрольних тварин краї ран були значно набряклі, болючі, гіперемійовані, на ультрасонограмах ? дифузні крупнозернисті ехонегативні зони (наявність запального інфільтрату).

На 7-му добу загальний стан тварин обох груп був задовільний. У всіх дослідних зняли шви, тоді як серед контрольних ? тільки в чотирьох. Рани дослідних собак на 10-у добу були епітелізованими, ультрасонографічно характеризувались (рис. 2 а) однорідною ехогенною структурою тканин із ледь помітними гіпоехогенними тінями (фаза регенерації), тоді як у контрольних (рис. 2 б) ? значною ехонегативною зоною (тканинна інфільтрація) з ехопозитивними острівцями ділянок проліферації. Рани дослідних тварин загоїлися за 7,1±0,1 доби, тоді як у контрольних ? за 12,8±0,2 (р<0,001). Динаміка гематологічних показників. За кишкової непрохідності в собак розвивається лейкоцитоз ? 17,4±2,31 Г/л (р<0,01) із регенеративним зрушенням ядра: юні ? 3,1±0,24 %, паличкоядерні ? 5,3±1,03 % (р<0,01).

У контрольних собак на 3-ю добу після операції лейкоцитоз посилювався (20,7±0,98 Г/л) при збільшенні відсотка паличкоядерних нейтрофілів ? в 1,7 разу (р<0,05), а юних форм ? до 5,0±0,72 %. Також розвивалася олігоцитемія ? 3,94±0,27 Т/л (р<0,001). У цей же час у дослідних тварин кількість лейкоцитів знижувалася до 12,7±0,8 Г/л (р<0,001), відсоток юних та паличкоядерних нейтрофілів був у 3,8 та 2,7 (р<0,001) разу меншим, а лімфоцитів ? в 1,3 разу (р<0,05) більшим, ніж у контрольних.

На 7-му добу кількість еритроцитів у дослідних тварин була в 1,2 разу (р<0,05) більшою, ніж у контрольних, а лейкоцитів - нормалізувалася, тоді як у контрольних їх було в 1,4 разу (р<0,001) більше, ніж у клінічно здорових собак. Отже, кишкова непрохідність у собак супроводжується лейкоцитозом із регенеративним зрушенням ядра та олігоцитемією, однак застосування ацелізину запобігає їх надмірному розвитку. Динаміка показників судинно-тромбоцитарного та плазмово-коагуляційного гемостазу. Кишкова непрохідність супроводжується підвищенням агрегації тромбоцитів (табл. 2). При її індукуванні АДФ вона компенсувалася зниженням швидкості агрегації до 0,12±0,02 од/хв за норми 0,3±0,03 од/хв (р<0,001). Проте на 1-у добу після операції ШАТ у дослідних і контрольних тварин підвищилася в 1,7 (р<0,001) та в 1,4 разу (р<0,01) при ІДТ ? 0. У пік розвитку запалення (на 3-ю добу) СІАТ у контрольних собак був вищим в 1,2 разу (р<0,001), ніж при застосуванні ацелізину, при ІДТ ? 12,4±1,17 та 4,1±1,47 % (р<0,01) відповідно. Нормалізація СІАТ у контрольних тварин відбулася лише на 7-у добу з ІДТ 7,6±2,18 %. У реакції з колагеном СІАТ за кишкової непрохідності підвищувався в 1,2 разу (р<0,01). Після операції цей показник підвищувався далі ? в 1,1 разу (р<0,05) у дослідних тварин і в 1,2 разу (р<0,01) у контрольних. Одночасно знижувалася швидкість агрегації, яка була в 1,5 та 1,3 разу (р<0,05) меншою, ніж у клінічно здорових собак.

Таблиця 2.Агрегація тромбоцитів у собак після операцій на кишечнику

На 3-ю добу післяопераційного періоду в контрольних тварин СІАТ при дії колагену знижувався в 1,1 разу (р<0,05), тоді як у дослідних ? в 1,6 разу (р<0,001). При цьому в останніх він був в 1,2 разу (р<0,01) нижчим, ніж за АДФ-агрегації. Тобто, антиагрегаційний ефект ацелізину реалізується передусім через колагенові рецептори тромбоцитів.

У подальшому, на 7-у добу, ШАТ у контрольних тварин становила 0,05±0,001 од/хв, що у 2,5 разу (р<0,001) більше, ніж у дослідних. Оскільки швидкість агрегації відображає переважно адгезивні властивості тромбоцитів, це свідчить про антиадгезивну дію ацелізину.

Колаген- та ристоцетин-індукована агрегація є взаємоконкурентними, тому за кишкової непрохідності остання мала тенденцію до зменшення. Проте на 1-у добу після операції вона посилювалася в обох групах: СІАТ - в 1,5 разу (р<0,001), ШАТ - удвічі (р<0,01). Причому, в дослідних собак її показник і на 3-ю добу був вищим в 1,6 разу, що, враховуючи екзогенне походження ристоцетину і його конкуренцію з колагеном за рецептори тромбоцитів, розцінюється як прояв функціонального резерву кров'яних пластинок. Водночас у контрольних тварин виявлено збільшення у 3,5 разу (р<0,001) швидкості агрегації з ристоцетином, а отже ? й адгезивних властивостей тромбоцитів.

Отже, застосування ацелізину знижує адгезивно-агрегаційний потенціал тромбоцитів, не порушуючи їх функціонального резерву, що покращує гемомікроциркуляцію та зменшує ризик спайкоутворення.

З посиленням агрегації тромбоцитів збільшувалися їх адсорбувальні властивості щодо прокоагулянтних факторів. Так, у контрольних собак на 3-ю добу продовжувала збільшуватися кількість фібриногену як у БТП, так і у БіТП ? 7,2±0,26 та 6,54±0,12 г/л (р<0,05), РФ ? 22,1±2,58 та 16,8±1,31 мг/100 мг, що зумовлювало споживання ФХІІІ (активність у БіТП ? 76,6±3,8 %). ПЧ у тромбоцитарній плазмі був (12,3±0,37 с) коротшим, ніж у БіТП ? 14,2±0,34 с (р<0,01), що свідчить про активацію тромбоцитів. Порівняно з клінічно здоровими, у цих тварин знизилася фібринолітична активність у БТП ? із 612,5±22,5 до 512,6±15,4 мм2 (р<0,01), а в БіТП - із 675,3±19,5 до 553,1±15,9 мм2 (р<0,001), що зумовлено зменшенням активності t-PA в 1,7 та 1,6 разу (р<0,001) відповідно.

Натомість у дослідних тварин уміст фібриногену в БТП знизився до 2,89±0,14 г/л за активності ФХІІІ 94,7±2,9 %. Рівень РФ становив 1,37±0,22 у БТП та 0,7±0,36 мг/100 мл ? у БіТП. Це зумовлено гальмуванням тромбоцитами під впливом ацелізину активації контактних факторів коагуляції, оскільки АЧТЧ-тест у БТП був подовжений ? 21,1±0,62 с за норми 17,3±0,38 с (р<0,001). Одночасно підвищувалася СФА: до 664,2±18,2 - у БТП та 755,4±23,7 мм2 ? у БіТП. При цьому в обох видах плазми в 1,2 разу (р<0,001) підвищувалась активність t-PA у зв'язку з підвищеною активністю його кофактора Пр. С у БТП - 1,15±0,008 за норми 1,03±0,02 НВ (р<0,001).

Стан гіперкоагуляції в контрольних собак на 7-му добу ускладнювався появою ПРФ ? 10,3±2,67 у БіТП та 40,3±4,47 мкг/мл в БТП, що за наявності РФ свідчить про ДВЗ-синдром. Водночас у БіТП дослідних тварин знижувався рівень фібриногену (3,23±0,21 г/л), РФ (3,11±0,95 мг/100 мл) за високої активності ФХІІІ (108,6±1,15 %) та дещо подовженому ПЧ (в 1,1 разу; р<0,001), що є типовим для помірної активації гемостазу, характерної для завершального етапу запально-регенеративного процесу. В цей же період у БТП посилювався фібриноліз, який становив 881,1±23,7 мм2, що було в 1,3 разу більше, ніж у БіТП (р<0,001), і вказувало на профібринолітичні властивості тромбоцитів.

На 14-ту добу концентрація ПРФ у тромбоцитарній плазмі контрольних собак становила 28,3±2,01 мкг/мл. Поряд із цим ПЧ у БТП був в 1,4 разу (р<0,001) коротшим, а в БіТП - в 1,3 разу (р<0,001) довшим, ніж у дослідних тварин. Також підвищувалася активність фібринолізу до 802,4±15,4 мм2 у БТП та до 825,6±21,0 ? у БіТП. Зважаючи на співвідношення t-РА:ПА в БТП 0,92:1 та 0,9:1 у БіТП, активація фібринолізу відбувалася через ФХІІ, зв'язаного із системою кінінів, тоді як у дослідних тварин ? по зовнішньому шляху через t-РА - 3,1:1 та 1,9:1 відповідно, який, власне, і забезпечує лізис фібринозних формувань.

Тканинний гемостаз у ділянках кишкових анастомозів. Тканинні екстракти дослідних тварин підвищували активність ФХІІІ донорської плазми (+44,7±3,86 %), тоді як контрольних ? пригнічували (-1,06±1,62; р<0,001). У першому випадку це свідчило про прискорення репаративних процесів, а в другому ? про присутність у тканинах інгібіторів ФХІІІ, метаболітів фібрину та активованих факторів згортання крові. Одночасно під впливом тканинних екстрактів у дослідних тварин активність t-PA зростала значно більше (+196,5±33,0 мм2), ніж у контрольних (+87,7±31,7 мм2). Отже, як результат цього, застосування ацелізину зменшило частоту післяопераційних спайок сальника і черевної стінки на 38,5 %, а петель кишечнику ? на 23,1 %.

6.Клініко-гемостазологічне обґрунтування застосування метилцелюлози, тіотриазоліну та ацелізину для профілактики абдомінальних післяопераційних спайок у собак

Клініко-інструментальні показники. У перші три доби після операції загальний стан собак 2-ї дослідної групи був апатичним, а температура тіла в межах норми. При пальпації черевної стінки виявлялась помірна болючість. У подальшому операційні рани загоїлися упродовж 7,2±0,13 доби.

На 3-ю добу на рентгенограмі черевної порожнини дослідних тварин виявлялися локалізовані, слабо виражені тіньові структури - орієнтовно в місцях анастомозу та операційної рани черевної стінки, тоді як у контрольних ? чітко виражені і значні за площею. На 10-у добу в перших спостерігалися рентгенологічні тіні, характерні для кишечнику клінічно здорових тварин, а у других ? виражене його переповнення та розтягнення вмістимим.

Лапароскопічно на 21-у добу після операції у 80 % дослідних собак спайок не виявили (рис. 3 а), у решти (3 гол.) реєстрували невеликі за площею павутинно-плівчасті вісцеро-вісцеральні спайки петель тонкого кишечнику, які, згідно з класифікацією В.В. Плечева (1999), належать до першого (найнижчого) ступеня. Натомість у контрольних тварин у всіх випадках виявляли адгезію ІІ?ІІІ ступеня сальника до операційної рани (рис. 3 б), сальника до анастомозу та вісцеро-вісцеральні спайки, які нерідко спричинювали рецидив кишкової непрохідності.

Динаміка показників судинно-тромбоцитарного гемостазу у тварин 2-ої дослідної групи загалом була подібною до такої в першій дослідній, але мала певні особливості. Так, на 1-шу добу після операції СІАТ у них, порівняно із собаками 1-ї дослідної групи, виявився в 1,3 разу нижчим (р<0,001) за індукції АДФ та в 1,2 разу (р<0,01) - при індукції колагеном, з меншою ШАТ в останньому випадку у 4 рази. Колаген-індукована агрегація тромбоцитів (68,6±1,14 %) уже із 7-ї доби не відрізнялася від такої у клінічно здорових собак (74,1±3,05 %; р>0,05). Причому ристоцетин-індукована агрегація в дослідних тварин упродовж 7-ми діб була (р<0,001) нижчою, ніж у здорових та собак 1-ої дослідної групи, що загалом свідчить про ранній і стійкий антиадгезивний ефект інтраабдомі-нального вливання запропонованої суміші в комплексі із внутрішньом'язовим застосуванням ацелізину.

Такий лікувально-профілактичний захід зумовлював більш інтенсивне усунення гіперкоагуляційних явищ, передусім - у БТП. Так, на 1-у добу після операції кількість фібриногену в ній була в 1,1 разу (р<0,05) меншою, ніж у собак 1-ої дослідної групи - 5,3±0,16 г/л. Швидко зменшувався рівень тромбінемії: на 1-, 7- та 14-у добу кількість РФ виявилася відповідно в 1,6 разу, удвічі та в 1,9 разу (р<0,05) меншою, ніж при застосуванні тільки ацелізину (рис. 4). Причому, ПРФ були відсутні, а ПЧ та АЧТЧ нормалізувалися вже з 1-ої доби.

Як показали результати досліджень, спайкоутворенню сприяє зниження активності фібринолізу і природних антикоагулянтів, яке усувається ацелізином. У 2-й дослідній групі на першу добу після операції активність t-РА у тромбоцитарній плазмі виявилася в 1,2 разу (р<0,05) вищою, ніж у першій. Водночас активність Пр. С у БТП, який є активатором фібринолізу, упродовж перших трьох діб в 1,1 разу (р<0,05) також була вищою.

Отже, застосування після операцій на кишечнику внутрішньом'язово ацелізину та внутрішньочеревно метилцелюлози з умістом лівоміцетину, тіотриазоліну і ацелізину усуває через тромбоцитарні механізми гіперкоагуляційний синдром, посилює активність фібринолізу та природних антикоагулянтів, що попереджає утворення післяопераційних спайок.

Клініко-гемостазологічне обґрунтування застосування ацелізину після герніотомії у свиней

Клінічні та сонографічні показники. У першу добу після грижорозтину дослідні тварини були апатичними, температура тіла - в межах норми, операційні рани ? сухі, із помірно вираженими припуханням, гіперемією та болючістю. Контрольні тварини перебували у стані ступору, з температурою тіла 40,5±0,19 °С. Операційні рани були сухі, але з вираженими набряком, болючістю, підвищенням місцевої температури та гіперемією. На 3-ю добу краї ран дослідних тварин були склеєні вузькою смужкою фібрину з помірним набряком і болючістю. Ультрасонографічно вони характеризувалися однорідною ехогенністю із незначними ехонегативними зонами. Контрольні тварини в цей період були дещо пригнічені, з температурою тіла 40,2±0,24 °С, а операційні рани - болючі, з вираженим набряком і масивним шаром фібрину пухкої консистенції. Ехографічно виявляли значні гіпоехогенні зони, зумовлені потужною інфільтрацією тканин запальним ексудатом з окресленими ехопозитивними прошарками (просякнення їх фібрином). Операційні рани дослідних свиней загоювалися за 7,3±0,21 доби, тоді як контрольних - за 9,4±0,28, але тільки в 7-ми тварин, оскільки в решти розвинулося їх нагноєння.

Отже, застосування ацелізину свиням після герніотомії зумовлює помірний прояв ознак запалення та скорочує термін загоєння ран в 1,3 разу.

Динаміка гематологічних показників. За невправимих гриж у свиней мають місце олігоцитемія - 4,8±0,19 Т/л (р<0,05) та помірний лейкоцитоз - 18,9±1,54 Г/л (р<0,05) із регенеративним зрушенням ядра. На першу добу після герніотомії в контрольних свиней лейкоцитоз посилюється ? 27,4±2,17 Г/л (р<0,001), юні форми ? 14,3±0,32 %, паличкоядерні ? 19,1±0,45 %. Кількість тромбоцитів була в 1,5 разу (р<0,001) більшою, ніж у дослідних тварин. В останніх лейкоцитоз був менш вираженим ? 21,5±2,31 Г/л, а відсоток юних форм в 1,9 разу і паличкоядерних в 1,7 разу (р<0,001) меншим.

На 3-ю добу показники лейкоцитозу і тромбоцитозу в контрольних свиней досягли найбільших значень і становили 28,8±1,74 та 534,2±34,3 Г/л відповідно, тоді як кількість еритроцитів і гемоглобіну, навпаки, була найменшою - 4,21±0,13 Т/л та 96,4±4,48 г/л. Натомість при застосуванні ацелізину кількість лейкоцитів і тромбоцитів не мала вірогідної різниці з показниками клінічно здорових тварин.

На 10-ту добу кількість лейкоцитів у крові контрольних свиней після герніотомії, порівняно із здоровими, була більшою в 1,6 (р<0,001), тромбоцитів - 1,4 разу (р<0,01), а еритроцитів, навпаки, меншою - в 1,2 разу (р<0,001). Проте гематологічні показники дослідних свиней не відрізнялися від таких у клінічно здорових тварин.

Отже, невправимі грижі у свиней супроводжуються реактивним лейкоцитозом із регенеративним зрушенням ядра та розвитком анемічного синдрому, які посилює герніотомія до гіперрегенеративного зрушення ядра та тромбоцитозу, але застосування ацелізину запобігає їх надмірному прояву.

Динаміка показників судинно-тромбоцитарного гемостазу. У свиней із грижами АДФ-індукована агрегація тромбоцитів характеризувалася удвічі меншим (р<0,01) показником дезагрегації. Через добу після герніотомії в контрольних тварин ІДТ утримувався на рівні 12,6±2,6 %, тоді як у дослідних він підвищився до 20,6±1,4 % (р<0,05). На 3-ю добу (табл. 4) також підвищився

СІАТ - до 65,1±2,6 % у дослідних, і ще вище у контрольних ? до 77,4±4,3 % (р<0,05). Поряд із цим, у перших ШАТ виявилася в 1,7 разу (р<0,001) меншою, а ІДТ - в 1,8 разу (р<0,05) більшим, ніж у других. На 10-у добу ШАТ у контрольних тварин залишалася високою - 0,7±0,01 од/хв, що було в 1,2 разу (р<0,01) більше за норму та в 1,4 разу (р<0,001), ніж у дослідних.

Таблиця 4.Агрегація тромбоцитів свиней після герніотомії

абдомінальний патологія хірургічний

У грижоносіїв швидкість колаген-індукованої агрегації зростала у 8,5 разу (р<0,001) і становила 1,7±0,02 за норми 0,2±0,01 од/хв. На першу добу після герніотомії в дослідних свиней СІАТ виявився нижчим ? 62,9±4,81 %, ніж у контрольних ? 77,6±2,5 % (р<0,05). На 3-ю добу в дослідних свиней СІАТ зменшився до 57,2±4,91 %, а в контрольних, навпаки, збільшився до 86,3±2,2 % (р<0,001). Якщо в перших ШАТ становила 0,6±0,06 од/хв, то у других ? 1,3±0,13 од/хв (р<0,01). При цьому ІДТ в останніх дорівнював нулю, натомість у дослідних тварин підвищувався і досяг на 10-ту добу 4,0±0,2 %, що підтверджує дезагрегаційну дію ацелізину.

При грижах у свиней з'являється реакція на ристоцетин (23,2±2,59 %) зі швидкістю 0,1±0,07 од/хв за відсутності дезагрегації, що зумовлено надлишком адгезивно-запального білка Віллебранда. Через добу після герніотомії в дослідних свиней СІАТ становив 40,5±2,56 % (р<0,001), а ШАТ- 0,18±0,01 од/хв, тоді як у контрольних ? 17,3±3,09 % та 0,08±0,01 од/хв (р<0,001) відповідно. Тромбоцити дослідних тварин виявляли здатність до дезагрегації ? 6,0±0,33 %, але на 3-ю добу СІАТ у них зменшився у 2,5 разу, а ШАТ у 2,2 разу (р<0,001). Однак на 10-у добу ці показники знову підвищилися в обох групах, але в дослідній були в 1,4 разу (р<0,01) нижчими, ніж у контрольній.

Отже, і у свиней ристоцетин-індукована агрегація конкурує з колаген-індукованою, що дозволяє виявити ступінь функціонального резерву тромбоцитів, наявність якого свідчить про активацію ацелізином механізмів блокування рецепції ними природних агрегантів.

Посилення агрегаційних властивостей тромбоцитів після герніотомії супроводжувалося розвитком гіперкоагуляційного синдрому. При цьому на 3-ю добу в контрольних тварин виявляли високі рівні гіперфібриногенемії, як у БТП (6,6±0,24 г/л), так і в БіТП (6,4±0,23 г/л), активацію коагуляційного каскаду тромбоцитарними мембранами, оскільки вміст РФ у БТП був у 3,7 разу (р<0,001) вищим, ніж у БіТП. Зниження активності ФХІІІ у 2,5 разу у БТП та в 1,4 разу (р<0,001) у БіТП, порівняно зі здоровими тваринами, свідчило про його споживання в процесах фібринозної ексудації. У багатій тромбоцитами плазмі виявилися надзвичайно низькими показники фібринолізу: СФА ? 8,8±2,44 мм2, ПА - 6,8±0,52 мм2, t-PA - 2,0±0,12 мм2, що є результатом експресії на мембранах тромбоцитів флогогенних медіаторів, здатних стимулювати продукцію їх б-гранулами інгібіторів фібринолізу. Також у БТП встановлено проміжну форму (41?65 %) дефіциту АТ-ІІІ - 64,7±4,63 %.

Водночас у дослідних свиней, порівняно з контрольними, гіперфібриногенемія була менш вираженою: БТП ? 5,7±0,26 (р<0,05), БіТП ? 5,1±0,31 г/л (р<0,01). Рівень РФ знизився в 1,7 (р<0,05) та 4,6 разу (р<0,01) відповідно. При цьому СФА була вищою в 6,2 разу (р<0,001), ПА - у 4,1 разу (р<0,001), а t-PA - аж у 13,3 разу (р<0,001), порівняно із контрольними тваринами. Виявилися високими й рівні природних антикоагулянтів в обох зразках плазми: АТ-ІІІ у середньому ? 96,3 та 94,7 %, Пр. С - 1,32 та 1,37 НВ. Таким чином, застосування ацелізину зумовлює формування на тромбоцитарних мембранах механізмів, які попереджують пригнічення фібринолізу та забезпечують достатній антикоагуляційний потенціал плазми крові.

На 10-ту добу показники метаболізму фібриногену в дослідних свиней нормалізувалися. Натомість у контрольних тварин була підвищена кількість фібриногену в БіТП ? 4,3±0,41 при 3,3±0,18 г/л в нормі (р<0,05) та досить високі рівні РФ - 25,4±3,19 (р<0,01) у БТП та 11,4±1,8 мг/100 мл (р<0,001) у БіТП. Поряд із цим у них посилювався фібриноліз в обох зразках плазми крові, але внутрішнім шляхом, через ФХІІ, тоді як у дослідних - зовнішнім, через посилення активності t-PA.

Отже, застосування ацелізину свиням після герніотомії зумовлює дезагрегаційний ефект щодо тромбоцитів, що сприяє усуненню гіперкоагуляційного синдрому.

Висновки

1. У дисертації експериментально й теоретично обґрунтовано патогенетичну роль судинно-тромбоцитарного гемостазу та його корекцію за абдомінальної хірургічної патології в собак і свиней, що є новим у розв'язанні проблеми післяопераційних спайок внутрішніх органів. Доведено, що посилення агрегації тромбоцитів за кишкової непрохідності та невправимих гриж зумовлює формування гіперкоагуляційного синдрому з дефіцитом природних антикоагулянтів. У зв'язку з цим обґрунтовано застосування собакам після операцій на кишечнику внутрішньочеревно суміші ацелізину, тіотриазоліну та лівоміцетину на 0,3 %-ному розчині метилцелюлози, що у 80 % випадків запобігає розвитку спайкового процесу. У свиней після герніотомії ацелізин прискорює загоєння операційних ран в 1,3 разу.

2. Судинно-тромбоцитарний гемостаз у клінічно здорових собак характеризується найвищим ступенем агрегації тромбоцитів при її індукції колагеном без здатності до дезагрегації (74,1±3,05 %) та найбільшою швидкістю за дії АДФ (0,3±0,03 од/хв). Водночас у свиней остання удвічі (р<0,001), а під впливом колагену в 3,7 разу (р<0,001) вища. Тромбоцити проявляють прокоагулянтні властивості завдяки адсорбції протромбіну, фібриногену та його метаболітів і володіють антифібринолітичним потенціалом, який у свиней удвічі більший, ніж у собак.

3. Абдомінальна патологія в собак супроводжується гіперкоагуляцією із споживанням як плазмових, так і тромбоцитарних факторів згортання (подовження ПЧ та АЧТЧ). Для піометри характерним є високий рівень у тромбоцитарній плазмі РФ - 19,7±1,18 мг/100 мл, ПРФ - 10,8±2,64 мкг/мл, зниження в 1,3 разу (р<0,01) активності фібринолізу, що свідчить про розвиток ДВЗ-синдрому. За асциту зменшуються адсорбувальні властивості тромбоцитів щодо фібриногену (1,51±0,32 г/л; р<0,001) та РФ (0,85±0,49 мг/100 мл; р<0,001) з дефіцитом ФХІІІ та АТ-ІІІ. За спленомегалії удвічі знижується активність t-PA, а кількість РФ досягає 44,3±6,2 за норми 7,18±1,4 мг/100 мл. За кишкової непрохідності посилюється колаген- та АДФ-індукована агрегація тромбоцитів (85,7±2,0 та 88,6±2,16 %) з дефіцитом антикоагулянтів (АТ-ІІІ та Пр. С) і пригніченням тканинного фібринолізу, що посилює адгезію серозних оболонок.

4. Невправимі грижі у свиней супроводжуються олігоцитемією (4,8±0,19 Т/л; р<0,05), тромбоцитопенією (269,1±32,3 Г/л; р<0,05) та реактивним лейкоцитозом (18,9±1,54 Г/л; р<0,05). Також підвищується у 8,5 разу (р<0,001) швидкість агрегації тромбоцитів із колагеном, удвічі зменшується їх дезагрегація в реакції з АДФ та з'являється ристоцетин-індукована агрегація (23,2±2,59 %) унаслідок збільшення в крові кількості адгезивних білків. Відповідно активується внутрішній шлях гемостазу з накопиченням у тромбоцитарній плазмі РФ (42,4±4,12 мг/100 мл) та зменшенням у безтромбоцитарній (удвічі) активності t-РА (49,2±15,8 мм2; р<0,05), що посилює адгезивні процеси в серозних оболонках.

5. Операційні рани (3-я доба) у свиней після герніотомії ультрасоногра-фічно характеризуються гіпоехогенними зонами з ехопозитивними прошарками, що є свідченням масивної фібринозної ексудації. При цьому посилюються лейкоцитоз (28,8±1,74 Г/л; р<0,001), олігоцитемія (4,21±0,3 Т/л; р<0,001) та набуває розвитку тромбоцитоз (534,2±34,3 Г/л; р<0,01). Застосування ацелізину супроводжується помірним проявом місцевих ознак запалення з однорідною ехогенністю ран при незначних ехонегативних зонах і скороченням терміну їх загоєння в 1,3 разу та нормалізацією гематологічних показників до 10-ї доби після операції.

6. Агрегація тромбоцитів після герніотомії у свиней досягає максимальних величин на 3-ю добу - 77,4±4,3 за АДФ-індукції і 86,3±2,2 % ? колагенової з відповідно високими швидкостями агрегації (0,7±0,01 та 1,3±0,13 од/хв) при її незворотності щодо колагену. Це посилює гіперкоагуляційний процес: у тромбоцитарній плазмі кількість фібриногену становить 6,6±0,24 г/л, РФ - 35,9±5,32 мг/100 мл, активність фібринолізу - 8,8±2,44 мм2, АТ-ІІІ - 64,7±4,63 %. Застосування ацелізину знижує агрегацію тромбоцитів щодо АДФ в 1,2 разу (р<0,01), колагену ? в 1,5 разу (р<0,001) при удвічі нижчих швидкостях агрегації та достатньому рівні колаген-індукованої дезагрегації - 4,0±0,2%. Також знижується в 1,7 разу (р<0,05) рівень РФ, підвищується у 6,2 разу (р<0,001) активність фібринолізу та в 1,5 разу (р<0,001) ? АТ-ІІІ внаслідок чого усувається масивна фібринозна ексудація.

7. Кишкова непрохідність та її оперативне лікування в собак супроводжуються гіпертермією впродовж 3 діб (39,5±0,19 °С), олігоцитемією - 3,94±0,27 Т/л та лейкоцитозом ? 20,7±0,98 Г/л із гіперрегенеративним зрушенням ядра. Ультрасонографічно лапаротомні рани характеризуються дифузною крупнозернистою ехонегативною зоною, яка утримується до 10-ї доби з терміном їх загоєння 12,8±0,2 доби.

8. Перебіг запально-регенеративного процесу після операцій на кишечнику в собак характеризується високим рівнем агрегації тромбоцитів упродовж перших трьох діб (АДФ - 86,8±1,86, колаген ? 88,7±2,07, ристоцетин ? 37,7±2,63 %) за відсутності їх здатності до дезагрегації та великій кількості в тромбоцитарній плазмі фібриногену (7,2±0,26 г/л), РФ (22,1±2,58 мг/100 мл), поряд із зменшенням в 1,7 разу (р<0,001) активності t-РА. Гіперкоагуляційний стан до 7-ї доби ускладнюється накопиченням ПРФ - 40,3±4,47 мг/л, що є свідченням підгострої форми ДВЗ-синдрому і, за даними лапароскопії, зумовлює адгезію сальника до операційної рани, анастомозу та вісцеро-вісцеральні спайки ІІ?ІІІ ступеня.

9. Застосування ацелізину собакам після операцій на кишечнику вже на 3-ю добу забезпечує зменшення (р<0,001) АДФ- і колаген-індукованої агрегації тромбоцитів в 1,2 і 1,5 та їх швидкості в 1,8 та 3,5 разу відповідно. Під впливом ристоцетину вона, навпаки, зростає в 1,6 разу, що свідчить про функціональний резерв тромбоцитів. Поряд із цим у 2,5 разу (р<0,001) зменшується кількість фібриногену та в 16,1 разу ? його метаболітів за високого рівня загального фібринолізу - 664,2±18,2 мм2 та його кофактора Пр. С - 1,15±0,008 НВ. У результаті фібринолітична активність у ділянках анастомозів підвищується удвічі, що зменшує частоту утворення післяопераційних спайок сальника до черевної стінки на 38,5 %, а до петель кишечнику ? на 23,1 %.