Стан імунної системи щурів при моделюванні судинних уражень головного мозку різного ступеня тяжкості та його корекція

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

Національний медичний університет імені О.О. Богомольця

Яременко Лілія Михайлівна

УДК: 612.017.1:616.831-005-036.1-085.001.57

СТАН ІМУННОЇ СИСТЕМИ ЩУРІВ ПРИ МОДЕЛЮВАННІ СУДИННИХ УРАЖЕНЬ ГОЛОВНОГО МОЗКУ РІЗНОГО СТУПЕНЯ ТЯЖКОСТІ ТА ЙОГО КОРЕКЦІЯ

14.03.08 - імунологія та алергологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ - 2009



Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному медичному університеті імені О.О. Богомольця МОЗ України.

Наукові керівники:

доктор медичних наук, професор Бордонос Володимир Герасимович, Національний медичний університет імені О.О. Богомольця, лабораторія імунології інституту проблем патології, завідувач;

доктор медичних наук, професор Грабовий Олександр Миколайович, Національний інститут раку, відділ патологічної анатомії, завідувач.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Лісяний Микола Іванович, Державна установа «Інститут нейрохірургії імені А.П. Ромоданова АМН України», відділ нейроімунології, завідувач;

доктор біологічних наук, професор Квітницька-Рижова Тетяна Юріївна, Державна установа «Інститут геронтології АМН України» керівник лабораторії морфології та цитології.

Захист відбудеться 14.01. 2010 року о 15-30 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.003.02 при Національному медичному університеті імені О.О. Богомольця (01023, м. Київ, вул. Шовковична, 39/1, Центральна міська клінічна лікарня, корпус 2).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного медичного університету імені О.О. Богомольця (03057, Київ, вул. Зоологічна, 1).

Автореферат розісланий 11.12. 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Д 26.003.02, професор С.Г. Свирид



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Судинні захворювання головного мозку мають велике медико-соціальне значення в сучасному світі, що обумовлене їх суттєвою частиною в структурі захворюваності та смертності населення, високими показниками тимчасових втрат працездатності та первинної інвалідності [Міщенко Т.С., 2007; Домашенко М.А. и др., 2009]. В багатьох країнах світу смертність від цих захворювань у структурі загальної смертності незмінно займає одне з перших місць й Україна не є виключенням. Особлива актуальність вивчення судинно-мозкових захворювань на державному рівні в Україні визначена Указом Президента України «Про невідкладні заходи щодо реформування системи охорони здоров'я населення» від 6 грудня 2005 року за №1694/2005.

Ішемічно-реперфузійні пошкодження мозку стають причиною суттєвих порушень імунного статусу організму [Лисяный Н.И. и др., 2004; Крыжановский Г.Н. и др., 2003], природа та конкретні прояви яких до сьогоднішнього дня залишаються багато в чому нез'ясованими.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота є фрагментом НДР Інституту проблем патології НМУ «Нейродегенеративні процеси в головному мозку за умов порушення гемоциркуляції та корекції індукуючих та підтримуючих її механізмів» (№ д/р 0107U002899).

Мета роботи - дослідити зміни стану імунної системи у щурів при моделюванні судинних уражень мозку різного ступеня важкості та його корекції імунофаном.

Досягнення поставленої мети базувалося на вирішенні наступних завдань:

Розробити інформативні експериментальні моделі судинного та комбінованого судинно-імунного ураження головного мозку дати їм неврологічну характеристику, визначити структурні зміни у корі великих півкуль головного мозку, вивчити зміни вмісту арахідонової кислоти в мозку та крові.

Визначити зміни вмісту лейкоцитів у крові при моделюванні судинних уражень головного мозку та корекції імунного статусу імунофаном.

Провести популяційний аналіз лімфоцитів крові при моделюванні судинних уражень головного мозку та корекції імунного статусу імунофаном.

Провести оцінку функціональної активності лімфоцитів при моделюванні судинних уражень головного мозку та корекції імунного статусу імунофаном.

Визначити зміни активності фагоцитуючих клітин крові й селезінки при моделюванні судинних уражень головного мозку та корекції імунного статусу імунофаном.

Встановити динаміку змін титру протимозкових антитіл та циркулюючих імунних комплексів при моделюванні судинних уражень головного мозку та корекції імунного статусу імунофаном.

Об'єкт дослідження: компоненти імунної системи, головний мозок щурів при моделюванні судинних уражень лівої півкулі.

Предмет дослідження: імунна система щура.

Методи дослідження: імунологічні, гістологічні, біохімічні, статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів. Розроблені нові моделі судинного та комбінованого судинно-імунного ураження головного мозку, які забезпечують стабільне відтворення однобічного ураження головного мозку. Вперше дана кількісна характеристика зміни клітинного складу пірамідного шару кори великих півкуль після судинного ураження. Вперше показана залежність інтенсивності альтеративних і нейродегенеративних явищ у мозку при судинних порушеннях з виразністю імунних порушень. Показана неоднозначність реакцій різних субпопуляцій Т-лімфоцитів при порушеннях кровопостачання мозку. Попередня сенсибілізація тварин мозковим антигеном призводить до посилення проявів аутоагресії на фоні дезорганізації змін імунної системи, викликаних порушенням кровообігу в мозку. Імунофан при емболії мікросудин мозку в сенсибілізованих і не сенсибілізованих мозковими антигенами щурів, призводить до зменшення неврологічної симптоматики, менш виразної депресії імунної системи в цілому, та зменшенням проявів аутоагресії проти речовини мозку.

Практичне значення одержаних результатів пов'язане з тим, що отримані дані є передумовою розробки засобів, спрямованих на зміну перебігу відновлювальних процесів у клінічній практиці. Одержані у роботі факти, при впровадженні в учбовий процес, розширять уявлення студентів та слухачів про значення імунного фактора для реалізації відновлювальних процесів у мозку.

Особиста участь автора при отриманні результатів, які представлені в дисертації. Особистий внесок автора дисертації полягає в аналізі актуальності і глибини вивчення теми роботи, виборі та опрацюванні моделей і методів дослідження. Автор самостійно розробила і впровадила у роботу НМУ експериментальні моделі судинного та комбінованого судинно-імунного ураження півкулі головного мозку (патенти №№ 34604, 36843), провела імунологічні та морфологічні дослідження. Автором проведена статистична обробка отриманих результатів, зроблено відповідні за результатами досліджень висновки, написано текст дисертації. Технічне визначення вищих жирних кислот, зокрема арахідонової ЖК, здійснено співробітниками лабораторії газової хроматографії Інституту проблем патології Національного медичного університету. Аналіз, інтерпретація та узагальнення отриманих результатів досліджень проведені спільно з науко-вими керівниками - доктором медичних наук, професором Грабовим О.М. та доктором медичних наук, професором Бордоносом В. Г.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційних досліджень представлялись на: ІІ Національному конгресі з імунології, алергології та імунореабілітації «Сучасні досягнення клінічної імунології й алергології (Київ, 2007); Х Українській науково-практичній конференції з актуальних питань клінічної і лабораторної імунології, алергології та імунореабілітації (Київ, 22-23.04.2008); ХVII Всероссийской конференции «Нейроиммунология. Рассеянный склероз» и научно-практической конференция неврологов (Санкт-Петербург, 27-30.04.2009); Науково-практичній конференції «Актуальні проблеми функціональної морфології та інтегративної антропології», присвяченій 30-річчю науково-дослідної лабора-торії функціональної морфології та генетики розвитку, «Прикладні аспекти морфології», присвяченій пам'яті професорів-морфологів Терентьєва Г.В., Роменського О.Ю., Когана Б.Й. (Вінниця 20-21.05.2009).

Публікації. За матеріалами дисертації надруковано 19 наукових праць, серед яких 5 патентів на корисну модель; 8 статей в фахових виданнях; 6 наукових праць надрукованих в матеріалах тез конференцій.

Обсяг та структура дисертації. Робота викладена на 155 сторінках машинописного тексту (обсяг тексту основної частини 121 с.) і складається з вступу, огляду літератури, розділів «Матеріали та методи дослідження», власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів дослідження, висновків, списку використаних джерел. Робота містить 30 рисунків та 16 таблиць. Список літератури містить 253 джерел.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Досліди проведені на 320 білих статевозрілих щурах лінії Вістар вагою 260-290 г. У дослідах використовувалися тільки самці щурів, оскільки рівень естрогенів впливає на перебіг ішемічного інсульту [Hurn P.D. et al., 2000].

Піддослідні тварини були поділені на 10 груп: 1 група - контроль (К), щури, які не зазнавали ніяких дій (n=10); 2 група (ПО) - псевдооперовані, щурам виконувався доступ до лівої загальної сонної артерії, її мобілізація, після чого рана зашивалася (n=35); 3 група (ПСА) - з перев'язаною сонною артерією, після доступу до лівої сонної артерії та її мобілізації в неї вводилося 0,2 мл фізіологічного розчину та накладалася шовкова лігатура (n=35); 4 група (МЕА) - з мікроемболізацією кровоносних судин лівої півкулі головного мозку, (n=35). Емболізація виконувалася введенням у ліву загальну сонну артерію 0,2 мл розчину, що містить 20 мл відмитих ізольованих адипоцитів, 2,8 мл 10% розчину кальцію хлориду, 10 г твіну та 0,9% розчин натрію хлориду до 100 мл, після чого на артерію накладали лігатуру [Пат. №34856]; 5 група (МЕА+і) - тварини з МЕА, які отримували по 0,5 мкг імунофану (НВП «Бионокс», Росія) на 1-10, 21-23, 30-32, 50-51 дні експерименту (n=35). Тварини 6-10 груп за 12 діб до початку експерименту були сенсибілізовані 20% водно-сольовим екстрактом (антигеном) гомологічної тканини мозку, виділеного за загально-прийнятою методикою [В'язов О.Е. и др., 1973], з вмістом білку 0,33-0,5 мг/мл за Лоурі. Щурам підшкірно вводили: в 1-й день - 0,5 мл; 2-й день - 1 мл; 3-й день - 1,5 мл екстракту [Ганнушкина И.В., 1974]: відповідно: 6 група - Кс (n=30); 7 група - ПОс (n=35); 8 група - ПСАс (n=35); 9 група - МЕАс (n=35) [пат. №36843]; 10 група - МЕАі+і (n=35). Щурам груп ПО, ПСА, ПОс та ПСАс підшкірно водився фізіологічний розчин за аналогічною схемою. Всі операції виконувалися під тіопенталовим наркозом (50 мг/кг).

Неврологічний статус у дослідних тварин оцінювали через 1, 3, 10, 30 і 90 діб після початку досліду шкалою S. Menzies [Чехонин В.П. и др., 2004] у модифікації: 0 - відсутність ознак ураження; 1 - звуження очної щілини з боку втручання; 2 - тонічна флексія контрлатеральної передньої лапи; 3 - менший супротив передньої лапи поверхні при пасивному русі назад.

Головний мозок щурів, кров та селезінку для досліджень забиралися через 1, 3, 10, 30 і 90 діб після початку досліду після введення тваринам тіопенталу натрію (200 мг/кг). Мозок після вилучення фронтально розрізався на дві рівні частини. Передня частина була використана для визначення вмісту в мозку жирних кислот, друга половина - для проведення морфологічних досліджень.

Задня частина мозку відразу після виділення занурювалася у 10% забуферений формалін рН 7,4 при 4°С і фіксувалася 24 години при 4°С. Матеріал ущільнювався в парафіні і з нього виготовлялися гістологічні зрізи товщиною 7 мкм які забарвлювалися азур ІІ-еозином та фосфорно-вольфрамовим гематоксиліном за Маллорі. у пірамідному шарі сенсомоторної кори лівої півкулі мозку кожної дослідної тварини в 10 прямокутних ділянках розміром 350Ч260 мкм визначали питому кількість нейронів, питому кількість змінених нейронів, питому кількість гліоцитів та вираховували нейро-гліальний індекс.

Вміст арахідонової кислоти у складі головного мозку[Губський Ю.І. та ін., 2005] та плазмі крові [Сазоненко Л.В. та ін., 2003] щурів визначали методом газорідинної хроматографії.

Підрахунок формених елементів крові піддослідних тварин проводили за загальноприйнятою методикою; визначали кількісний вміст Т-лімфоцитів - методом Е-розеткоутворення за Gonbal et al. (1972) з еритроцитами мурчака [Фримель Г., 1987]; В-лімфоцитів - методом ЕАС- розеткоутворення за Bianco et al. (1970) субпопуляції Т-лімфоцитів-хелперів - з використанням теофіліну за Limatibul et al. (1978). Підрахунок розеткоутворюючих клітин здійснювався в камері Горяєва, підраховуючи не менше 200 клітин.

Функціональну активність лімфоцитів визначали за допомогою реакції бласттрансформації (РБТЛ) [Григорьева М.П. и др., 1972] з поліклональними мітогенами та тканинними антигенами сірої й білої речовини головного мозку та тимусу з використанням середовища 199 та 10% ембріональної телячої сироватки (Биолот, Россия). У якості поліклональних неспецифічних мітогенів для Т-лімфоцитів використовували: конконовалін А (Кон А) Sigma та фітогемаглютинін (ФГА) Sigma, для В-лімфоцитів - ліпополісахарид (ЛПС) E.coli Sigma в кінцевому розведенні 10, 10 та 20 мкг/мл відповідно. Водно-сольові тканинні екстракти із сірої (СР) та білої речовини (БР) головного мозку готували за загальноприйнятою методикою [Вязов О.Е. и др., 1973]. Перед постановкою РБТЛ антигени приводились до одного показника за вмістом білку. Оптимальна концентрація антигену підбиралась шляхом постановки РБТЛ з різними розведеннями і становила 0,24-0,3 мг/мл. Підрахунок бластних форм лімфоцитів проводили цитоморфологічним методом.

Метаболічну активність фагоцитів досліджували за допомогою тесту з нітросинім тетрозолієм (НСТ-тест) [Шмелев Е.И. и др., 1979] та визначення середнього цитотохімічного коефіцієнту (СЦК) [Маянский А.Н. и др., 1993]. Фагоцитарну активність клітин оцінювали за фагоцитарним індексом (Фі) та фагоцитарним числом (Фч) [Чернушенко Е.Ф. и др., 1985] з використанням добової вбитої культури Stapfylococus aureus штам 209, наданої кафедрою мікробіології Національного медичного університету імені О.О. Богомольця.

Рівень циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) в сироватці крові визначали за Гриневичем Ю.А. (1981). Титри аутоантитіл (АА) до тканинних антигенів СР та БР визначали за допомогою пасивної гемаглютинації по Бойдену [Никитин В.М., 1982]. Антигени із тканин головного мозку виділяли за загальноприйнятою методикою [Вязов О.Е. и др., 1973]. При проведенні оцінки змін титру АА використовували логарифмічну шкалу.

Отримані цифрові данні оброблялися стандартними статистичними методами з використанням ПК.

Результати дослідження та їх обговорення. Принципово важливою технічною умовою роботи було моделювання судинних уражень головного мозку, які б були достатньо виразними, але не приводили до загибелі експериментальних тварин. Після низки спроб, була обрана модель емболії кровоносних мікросудин мозку ізольованими адипоцитами щура. Адипоцити, які мали у більшості діаметр 25-30 мкм, утворювали множинні емболи в судинах гемомікроциркуляторного русла. Вони порівняно швидко зазнавали лізису, й через добу лише зрідка в судинах виявлялися поодинокі адипоцити. Але тимчасового припинення кровотоку було достатньо для виникнення ішемічних ушкоджень мозку, які могли сягати обсягу масивних інфарктів.

Методика відтворення емболії передбачала операційний доступ до лівої сонної артерії та її перев'язування для попередження кровотечі після введення суспензії адипоцитів. Перев'язування сонної артерії само по собі досить суттєво повинно було змінити кровопостачання мозку, оскільки колатералі не могли повною мірою миттєво у повному обсязі компенсувати припинення кровотоку по такій крупній артерії [Жулев Н.М и др.,2002; Одинак И.И. и др.; 2005, Скворцова В.И. и др., 2006]. Виходячи з цього було зроблено припущення, що перев'язування сонної артерії приведе до виникнення дисциркуляторних змін. Операційний доступ до сонної артерії призводив до масивної травми тканин шиї щура, при мобілізації травмувалася сама артерія, виникав набряк травмованих тканин, що призводило до стискання артерії й зменшення по ній кровотоку. Крім того, сам по собі фактор травми впливав на імунний статус дослідних тварин. У зв'язку з вищезазначеним, у якості контролів, а також як варіанти порушення кровотоку в басейні лівої сонної артерії були використані щури, яким виконувалася псевдооперація та щури, яким перев'язувалася сонна артерія. Припускалося, що такі втручання будуть супроводжуватися не тільки загальними змінами, у тому числі й імунної системи, у відповідь на травму, а призведуть до змін у головному мозку.

Враховуючи те, що до нервової тканини у організмі не формується імунна толерантність [Ганнушкина И.И., 1974] і ушкодження мозку супроводжується розвитком відповідної реакції [Лисяный Н.И. и др., 1999], для посилення її проявів група тварин піддавалася попередній сенсибілізації водно-сольовим екстрактом мозку.

Заключним кроком у роботі, для підтвердження ролі імунних реакцій в ушкодженні мозку при порушенні його кровопостачання, був використаний імуномодулятор імунофан.

Застосування в експерименті різних способів порушення кровотоку в басейні лівої сонної артерії в щурів дозволило отримати різну за ступенем виразності симптоматику ураження мозку, яка відповідала його однобічному ураженню. Неврологічні прояви були відсутні або мінімальними у ПО тварин, помірно виразні у особин з ПСА й різко виражені у щурів з емболією. Прояви ураження ЦНС у щурів, поступово (через 3-10-30 діб) протягом експерименту зменшувалися. Попередня сенсибілізація тварин антигенами мозку призводила до посилення проявів ураження при відтворенні порушень мозкового кровотоку. Застосування імунофану призвело до зменшення виразності неврологічної симптоматики на всіх строках спостереження після відтворення емболії у не сенсибілізованих і сенсибілізованих щурів.

Морфологічний контроль відтворених судинних уражень мозку показав, що порушення кровопостачання призводять до розповсюджених змін у мозку. Їх крайніми проявами можуть бути осередки деструкції (інфаркти). Але, й за умов їх відсутності, а також у ділянках які були віддалені від осередків інфарк-тів відбувалися реактивні зміни нейронів і частина з них зазнавала некрозу.

Незважаючи на реалізацію компенсаторних та репаративних процесів, за рахунок яких відновлювався (за мікроскопічними ознаками) стан судинного русла ураженої півкулі, ознаки ушкодження нейронів зберігалися і у віддалені (1-3 місяці) строки після ініціації порушення кровопостачання. Альтеративні зміни, обумовлені гострою ішемічною атакою, трансформувалися в повільно прогресуючий нейродегенеративний процес, який вів до зміни клітинного складу мозку - збідніння нейронами та збільшення питомого вмісту гліоцитів (Рис. 1).

Посилення проявів нейродегенеративних процесів у тварин, які були попередньо сенсибілізовані мозковим антигеном, підтверджують значення імунних механізмів у реалізації нейродегенеративних процесів. Про це свідчить і ефективність застосування імунофану, який зменшуючи прояви змін з боку імунної системи, призводив до зменшення виразності нейродегенеративних процесів, змін клітинного вмісту кори мозку та неврологічної симптоматики.



Рис. 1 - Клітинний склад пірамідного шару кори лівої півкулі головного мозку щурів при моделюванні порушень кровообігу в ній мозку та при дії імунофану на площі гістологічного зрізу 350Ч260 мкм

мозок ураження імунофан титр

Тут і далі: не сенсибілізовані тварини - псевдооперація (ПО), перев'язка сонної артерії (ПСА), мікроемболія адипоцитами (МЕА), мікроемболія адипоцитами та дія імунофану (МЕА+і); сенсибілізовані тварини (с) відповідно: контр. сенсибілізовані - Кс, ПОс, ПСАс, МЕАс. 1-90 - доба після початку досліду.

При порушенні кровопостачання мозку зменшувався відносний вміст арахідонової кислоти (АК) в речовині головного мозку, яка є важливим компонентом біологічних мембран, що значною мірою визначає їх фізико-хімічні й, відповідно, біологічні властивості [Афонина Г.Б. и др., 2000], а також є попередником цілої низки біологічно активних речовин - ейкозаноїдів [Караулов А.В. и др., 1996; Мартинова Т.В. та ін., 2003]. При чому, виразність цих змін знаходилася у прямій залежності від ступеню порушення кровообігу й рівень АК спадав у ряду ПО-ПСА-МЕА. У ранній період після травми (через 3 доби) зменшення вмісту АК логічно пов'язувати з активацією перикисного окислення ліпідів [Шляхто Е.В. и др., 2006] та використанням її для синтезу біологічно активних речовин [Мартинова Т.В. та ін., 2003]. Але, збереження низького рівня АК в ураженій півкулі мозку в віддалений період (відновлювальний) ішемічного ураження свідчить також про зменшення інтенсивності її синтезу.

Судинні ураження мозку супроводжувалися змінами вмісту АК у плазмі крові. Але, ці системні зміни за спрямованістю та виразністю прямо не віддзеркалювали ступінь ушкодження мозку.

Попередня сенсибілізація щурів водно-сольовим екстрактом мозку при моделюванні порушень кровопостачання лівої півкулі призводила до появи епізодів збільшення відносного вмісту АК як у мозку, так і в крові. При наяв-ності деструктивних процесів у мозку попередньо проведена сенсибілізація мозковим антигеном спричиняла відносне зменшення вмісту АК у мозку як у ранній, так і пізній відновлювальні періоди. За цих умов проявлялася також тенденція до зменшення вмісту цієї жирної кислоти у плазмі крові.

Застосування імунофану при МЕА призвело до різкого зменшення вмісту АК в ураженій півкулі й до деякого зростання в плазмі крові в гострий період ураження. Після попередньої сенсибілізації імунофан призводив також до виразного зменшення вмісту АК в ураженій частині мозку у відновлю-вальний період, навіть через 3 місяці після емболії.

Виявлені зменшення вмісту АК при ушкодженнях мозку як у ньому, так і в крові може бути одним з ланцюгів захисної реакції організму, спрямованої на зменшення індукції опосередкованою ейкозаноїдами активації імунної агресії [Афонина Г.Б. и др., 2000; Мартинова Т.В. та ін., 2003] проти нервової тканини за умов пошкодження гематоенцефлічного бар'єру.

Враховуючи те, що метаболізм похідних АК контролюється за механізмом зворотного зв'язку [Trebble T., 2003], можна припустити, що виявлені зменшення вмісту АК при ушкодженнях мозку як у ньому, так і в крові є своєрідним захисним механізмом, спрямованим на зменшення кількості протизапальних медіаторів і таким чином зменшення вторинної альтерації за участю імунокомпетентних клітин [Троян О.І., 2002].

Дослідження вмісту лейкоцитів у крові показали, що у відповідь на травму закономірно розвивався лейкоцитоз через 1-3 доби, який змінювався короткочасовою лейкопенією. Строки розвитку останньої залежали від тяжкості ураження мозку, і при МЕА вона виникає пізніше (через 10 діб), ніж при дисциркуляторних порушеннях (при ПСА). Ішемія мозку супровод-жувалася моноцитозом, виразність якого й тривалість прямо залежить від тяжкості ураження.

У гострий період розвитку ішемічного ураження лівої півкулі мозку спостерігалася лімфопенія, виразність якої зростала з посиленням ураження мозку. Вона змінювалася лімфоцитозом, ступінь якого також залежав від важкості порушення кровопостачання. Застосування імунофану при МЕА призводило до збільшення кількості лейкоцитів у крові. При цьому епізодична лейкопенія не спостерігалася.

Попередня сенсибілізація мозковим антигеном при моделюванні судинних уражень лівої півкулі головного мозку в щурів призводила до змін реакцій імунокомпетентних клітин. При цьому посилення виразності симптомів ушкодження мозку супроводжувалося відносною гранулоцито-пенією та моноцитозом. Дисциркуляторні зміни характеризувалися поступовим розвитком лімфоцитозу. Імунофан, як і у тварин, що не піддавалися сенсибілізації, дещо збільшував кількість лімфоцитів у крові та посилював зміни лейкоцитів викликані сенсибілізацією - зменшуючи кількість гранулоцитів і збільшуючи - моноцитів.

Кількість Е-РУК-лімфоцитів у гострий період розвитку ішемічного ураження лівої півкулі мозку в цілому зменшувалася, але при МЕА в меншому ступені, ніж при ПО. Кількість тефелін-резистентних-лімфоцитів зменшувалася у гострий період ішемії мозку, а при деструктивних явищах збільшувалася на піці відновлювального періоду (30 днів після емболії) (Рис. 2).

Рис. 2. Вміст лімфоцитів у крові щурів при моделюванні порушень кровообігу у лівій півкулі головного мозку та корекції імунного статусу.

Ішемічні ураження мозку супроводжувалися (Рис. 2) збільшенням кількості ЕАС-РУК-лімфоцитів після завершення гострого періоду, що співпадало з темпами розвитку імунної відповіді на сенсибілізацію антигенами нервової тканини. При цьому зростання кількості цих клітин відбувалося пропорційно ступеню ушкодження, й при МЕА вдвічі перевищував цей показник у контролі. Застосування імунофану при емболії мікросудин мозку призводить до відносного збільшенням кількості Е-РУК-лімфоцитів, у тому числі теофілін-резистентних, та зниженням кількості ЕАС-РУК-лімфоцитів.

При сенсибілізації (Рис. 3) дисциркуляторні порушення характеризу-валися поступовим розвитком лімфоцитозу з експресією В-лімфоцитів та депресією Т-лімфоцитів. Емболія мікросудин мозку відрізнялися раннім розвитком лейкоцитозу з більшою виразністю, ніж при дисциркуляторних порушеннях. Лімфоцитоз при МЕА на тлі сенсибілізації, на відміну від тварин, що її не зазнали [Arumugam Th. V. et al., 2005], виявлявся у гострий період і відзначався збільшенням кількості теофілін-резистентних лімфоцитів на фоні зменшення загальної кількості Е-РУК-лімфоцитів. Численність ЕАС-РУК-лімфоцитів при цьому, на відміну від ПСА, виявлялася на підвищеному рівні протягом усього експерименту. Застосування імунофану призводило до зменшення виразності змін у популяції лімфоцитів при МЕА. Це проявлялося відносним збільшенням кількості Е-РУК-лімфоцитів, у тому числі теофілін-резистентних, та меш виразним збільшенням числа ЕАС-РУК-лімфоцитів.

Рис. 3. Вміст лімфоцитів у крові сенсибілізованих щурів при моделюванні порушень кровообігу у лівій півкулі головного мозку та корекції імунного статусу.

Модельовані судинні ураження лівої півкулі головного мозку в щурів призводили до змін кількості фагоцитуючих клітин та їх функціональної активності в крові та селезінці. При цьому в цілому знижувалися показники функціональної активності фагоцитуючих клітин крові. за умов наявності інфарктів виявлялися підвищення відсотку фагоцитуючих клітин у крові в розпал гострого періоду (через 3 доби) та у відновлювальний (30 діб) період.

Фагоцитуючі клітини селезінки реагували на ішемічні ураження мозку достовірним підвищенням фагоцитарного індексу (Фі) та короткостроковим (через 3 доби) підвищенням значення НСТ-тесту. Але, при більш виразному, у порівнянні з дисциркуляторними явищами, ураженнях мозку - емболії мікросудин, відбувалася депресія системи фагоцитів у цілому.

Застосування імунофану при МЕА призводило до достовірного підвищення Фі як клітин крові, так і селезінки. Причому цей ефект найбільш виразним виявлявся через 3 дні після травми, що з одного боку співпадало з піком дегенеративних процесів, я з іншого - з терміном швидкої фази дії препарату (2-3 доби), коли він посилює антиоксидантний захист організму шляхом стимуляції продукції церулоплазміну та активності каталази [Лебедев В.В. и др., 1998; Караулов А.В., 2000]. На цей період припадає і підвищення метаболічної активності фагоцитуючих клітин.

Попередня сенсибілізація мозковим антигеном при моделюванні порушень кровопостачання мозку в щурів призводила, в цілому, до зниження показників функціональної й метаболічної активності фагоцитуючих клітин крові. Фагоцитуючі клітини селезінки реагували на ішемічні ураження мозку достовірним підвищенням Фі та зниженням метаболічної активності пропорційно важкості ураження, хоча менш виразним, ніж у тварин, які не були сенсибілізовані.

Застосування імунофану при МЕАс призводило до достовірного підвищення як фагоцитарної, так і метаболічної активності фагоцитуючих клітин крові й селезінки. Причому цей ефект був пролонгованим у порівнянні з особинами, які не зазнавали сенсибілізації, та найбільш виразним виявлявся протягом гострого періоду ішемії мозку, що з одного боку співпадає з піком дегенеративних процесів, а з іншого - з терміном швидкої фази дії препарату (2-3 доби) [Лебедев В.В. и др., 1998; Караулов А.В., 2000].

Виявлена депресія спонтанної РБТЛ та, головним чином, у відповідь на дію міогенів зберігалася на фоні відновлення абсолютної кількості лімфоцитів, після лімфопенії у ранній післяопераційний період. Виявлена відносно менша депресія РБТЛ В-, ніж Т-лімфоцитів, співпадала зі змінами абсолютної кількості цих клітин у периферичній крові при порушеннях мозкового кровообігу. Деструктивні явища у мозку супроводжувалися поглибленням супресії РБТЛ з Кон А і відносним зростанням з ФГА, що підтверджує неоднозначність реакцій різних субпопуляцій Т-лімфоцитів на ішемічне ушкодження мозку [Arumugam Th. V. et al., 2005; Yilmaz G. et al., 2006].

На фоні пригнічення реакції лімфоцитів на міогени при порушеннях мозкового кровообігу посилювалася їх відповідь на дію тканинних антигенів мозку та тимусу. Причому збільшення тяжкості ішемії призводило до більш значного зростання реакції лімфоцитів на антигени білої, ніж сірої речовини мозку. Крім того, деструктивні процеси у мозку супроводжувалися зростанням майже в 2 рази реакції лімфоцитів на антигени тимусу, що вказує на залучення у процес органів імунної системи [Offner Н. et al., 2006].

Сенсибілізація тварин мозковими антигенами також виступила у якості фактора, що призвів, у цілому, до пригнічення РБТЛ з мітогенами та певної тенденції до її зростання у відповідь на тканинні антигени. Неспецифічна травма (ПО) на фоні сенсибілізації супроводжувалася різноспрямованими змінами, коли спостерігалися абсолютні зростання спонтанної та індукованої ФГА й ЛПС реакцій та посилення супресії при дії Кон А.

Порушення кровообігу у мозку попередньо сенсибілізованих щурів супроводжувалося залежним від тяжкості відносним короткотривалим збільшенням а потім зменшенням РБТЛ з Кон А. Зменшення реакції на ФГА та ЛПС по мірі наростання інтенсивності судинних порушень у сенсибілізованих тварин, не відповідали зростанню кількості цих клітин у периферичній крові у відновлювальний період ішемії. При цьому особливо помітне розходження між виразним зростанням кількості В-лімфоцитів при ішемії мозку й депресією їх відповіді на ЛПС.

Сенсибілязація призвела до посилення тенденції зростання РБТЛ на антигени мозку, особливо сірої речовини у віддалені строки спостережень, та зменшення - на антигени тимусу.

Така неоднозначність у змінах показників функціональної активності лімфоцитів свідчить про складну багатовекторну участь цих клітин при ішемічних ушкодженнях мозку. Продукція різними типами цих клітин про- або протизапальних факторів [Arumugam Th. V. et al., 2005, Nadareishvili Z.G. et al., 2004] може істотно впливати на перебіг патологічного процесу.

Застосування імунофану при МЕА призводить до зменшення виразності функціональних змін у популяції лімфоцитів. Це проявлялося відносним збільшенням функціональної активності Т-лімфоцитів, у відповідь на дію неспецифічних та специфічних стимуляторів та менш значним зростанням бластоутворення В-лімфоцитів. Зменшення кількості В-лімфоцитів та їх супресія при застосуванні імунофану при МЕА не призводили до порушень відновлювальних процесів, як це спостерігалося при спадковому В-клітинному дефіциті [Yilmaz G. et al., 2006].

Проведені дослідження виявили пряму залежність між важкістю порушення кровообігу в головному мозку і рівнем аутоантитіл (АА) до його тканин (Рис. 4). Мінімальні зворотні дисциркуляторні зміни при ПО, обумовлені травмою й набряком тканин навколо артерії, які супроводжувалися мінімальними змінами у мозку, характеризувалися незначним підвищенням титру АА, що через 3 місяці після травми майже повертався до похідного рівня. Стійкі дисциркуляторні зміни, викликані ПСА, незважаючи на реалізацію компенсаторних та адаптаційних процесів, супроводжувалися значним зростанням титру АА, який з часом тільки зростав. Деструктивні зміни в головному мозку при МЕА супроводжувалися найбільш значним підвищенням титру АА, рівень яких з часом наростає. Ріст титрів АА по мірі наростання важкості порушень кровообігу мозку співпадав зі збільшенням абсолютної кількості В-лімфоцитів у периферичній крові. Попередня сенсибілізація тварин антигенами мозку призводила і до зростання титру АА.

Рис. 4. Титри аутоантитіл до тканинних антигенів головного мозку (Log2) та циркулюючих імунних комплексів (у. о.) при моделюванні порушень кровопостачання лівої півкулі головного мозку в щурів та корекції імунного статусу.

Спрямованість змін рівня ЦІК при порушеннях кровопостачання мозку (Рис. 4) виявлялася неоднозначною, і є похідною [Драник Г.Н., 2006] від кількості реагуючих субстанцій та активності фагоцитуючих клітин. У цілому порушення кровообігу на фоні операційної травми супроводжувалися зменшенням ЦІК у гострий період та тенденцією до зростання у відновлювальний період. Порушення мозкового кровообігу при МЕАс супроводжувалися посиленням коливання кількості ЦІК, і особливо зростання їх у віддалені строки спостереження.

Зростання титру АА та, певною мірою, ЦІК є свідоцтвом прогресування аутомімкнної реакції при порушеннях кровообігу у мозку, що супровод-жуються дезорганізацією гематоенцефалічного бар'єру [Малашхия Ю.А. и др., 1999], і є фактором, який підтримує прогресування нейродегенеративних явищ [Гусев Е.И., и др., 2001].

Застосування імунофану при емболії судин мозку призводить до зменшення аутоагресії гуморальної ланки імунітету до тканини мозку.

Узагальнюючи дані, що стосуються стану імунної системи при ішемічно-реперфузійних ураженнях головного мозку можна вважати, що при судинних катастрофах виникає імунодепресія. Це співпадає з даними клінічних спостережень [Лисяный Н.И., 2004], у відповідності з якими інсульти часто ускладнюються різноманітними інфекційними процесами, що часто є фатальними для хворого [Виленский Б.С., 2000; Пирадов М.А. и др., 2006]. Враховуючи відсутність імунної толерантності до нервової тканини [Karman J., et al, 2004] імуносупресію при ішемічних ушкодженнях мозку можна розглядати як своєрідний механізм, який зменшує обсяг вторинної альтерації за рахунок імунних механізмів.

Слід однак особо відзначити, що на фоні загальної імуносупресії спостерігається відносна активація гуморальної ланки імунітету, що проявляється збільшенням кількості В-лімфоцитів та рівня аутоантитіл. Застосування імунофану ж призвело до зворотних змін на фоні зменшення ознак ураження мозку. Це співпадає з даними цілого ряду досліджень [Ганнушкина И.В., 1996; Ганнушкина И.В, 2000; Bar-Or R.L. et al., 1998], але є дані, які вказують, що у В-лімфоцит дефіцитних мишей різко уповільнюються відновлювальні процеси [Yilmaz G.et al., 2006]. Виходячи з цього можна припустити, що для оптимальної реалізації відновлювального процесу в мозку необхідний певний діапазон кількості антитіл, можливо специфічних.



ВИСНОВКИ

У дисертації наведені експериментальні данні, теоретичне узагальнення та нове вирішення актуальної задачі щодо змін стану імунної системи у щурів при моделюванні судинних уражень головного мозку та корекції імунного статусу.

Розроблені моделі судинного та комбінованого судинно-імунного ураження головного мозку забезпечують стабільне відтворення однобічного ураження мозку, яке характеризується виразним комплексом неврологічних симптомів, порушенням метаболізму арахідонової кислоти та структурними змінами у мозку.

Альтеративні зміни мозку щурів, обумовлені гострою ішемією, трансформуються в повільно прогресуючий нейродегенеративний процес, який веде до кількісних змін клітинного складу речовини головного мозку: зменшення питомої кількості нейронів і збільшення - нейрoглії.

Лейкоцитоз, що розвивається відповідь на ішемічне ушкодження мозку, змінюється короткочасовою лейкопенією, строки розвитку якої зростають з виразністю ураження. Ішемічні враження мозку супроводжуються збільшенням у крові відносної кількості моноцитів, виразність і тривалість чого прямо залежить від тяжкості ураження.

Модельовані ішемічні ураження мозку щурів у гострому періоді супроводжуються зменшенням кількості Е-РУК- та теофілінрезистентних лімфоцитів, зниженням спонтанної та індукованої проліферації лімфоцитів, порушенням фагоцитарної активності клітин крові та селезінки, збільшенням кількості ЕАС-РУК-лімфоцитів.

Модельовані ішемічні ураження мозку щурів у відновлювальному періоді на фоні поступового відновлення основних показників стану імунного статусу супроводжуються відносним зростанням рівня бласттрансформації лімфоцитів з мозковими антигенами.

Нейродегенеративні процеси після гострої ішемії супроводжуються поступовим наростанням аутоімунних реакцій пропорційно тяжкості ураження: зростанням титру аутоантитіл до антигенів мозку, зменшенням кількості ЦІК у гострий період і тенденцією до її зростання у відновлювальний період ураження, що співпадає зі збільшенням абсолютної числа В-лімфоцитів у периферичній крові.

Попередня сенсибілізація тварин мозковим антигеном призводить до посилення проявів нейродегенеративних змін, обумовлених ішемією, збільшує інтенсивність клітинних і гуморальних аутоімунних реакцій.

Застосування імунофану при емболії мікросудин мозку в не сенси-білізованих і сенсибілізованих щурів призводить до зменшення виразності неврологічної симптоматики, зменшення виразності нейродегенера-тивних процесів та змін вмісту арахідонової кислоти у мозку, що супроводжується відносним збільшенням кількості Е-РУК- та теофілінрезистентних лімфоцитів, та зменшенням кількості ЕАС-РУК-лімфоцитів у крові, а також зменшенням інтенсивності клітинних і гуморальних аутоімунних реакцій до нейроантигенів мозку.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ РОБІТ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Яременко Л.М. Активність фагоцитуючих клітин у щурів при ішеміч-ному ураженні головного мозку, та її модуляція імунофаном / Яременко Л.М., Грабовий О.М., Бордонос В.Г., Жданова О.О. // ІІ національний конгрес з імунології, алергології та імунореабілітації на тему «Сучасні досягнення клінічної імунології й алергології». Імунологія та алергологія. - К., 2007. - №3. - С. 98.

2. Бактерицидна активність фагоцитуючих клітин у віддалений період після перенесеного ішемічного ураження головного мозку у щурів / Яременко Л.М., Грабовий О.М., Бордонос В.Г., Жданова О.О. // Х Українська науково-практична конференція з актуальних питань клінічної і лабораторної імунології, алергології та імунореабілітації 22-23 квітня 2008, Київ. Імунологія та алергологія. - 2008. - №1. - С. 30-31.

3. Особливості ліпідного метаболізму при експериментальній ішемії го-ловного мозку / Яременко Л.М., Брюзгіна Т.С., Грабовий О.М. Холобцева В.М. // Лабораторна діагностика. - 2008. - №2. - С. 48-51. (Автором самостійно проаналізована спеціальна література, проведені експеримент, аналіз отриманих даних і написання роботи).

4. Пат. 33307 Україна, МПК G01N 33/53. Спосіб оцінки розвитку пору-шень ліпідного обміну при експериментальній ішемії мозку / Яременко Л.М., Брюзгіна Т.С., Грабовий О.М., Холобцева В.М.; заявник й патентовласник Національний медичний університет імені О.О. Богомольця. - № u200803990; заявл. 31.03.08; опубл. 10.06.08, Бюл. №11. (Автором самостійно проаналізована спеціальна література, проведені експеримент, аналіз отриманих даних і написання роботи).

5. Пат. 34604 Україна, МПК G09B 23/00. Спосіб моделювання ішемічного ураження мозку / Грабовий О.М., Яременко Л.М, Панішина Н.Г.; заявник й патентовласник Національний медичний університет імені О.О. Богомольця. - № u200805453; заявл. 25.04.08; опубл. 11.08.08, Бюл. №15. (Автором самостійно проаналізована спеціальна література, проведені експеримент, аналіз отриманих даних і написання роботи).

6. Пат. 35407 Україна, МПК G01N 33/68. Спосіб оцінки впливу імунної сенсибілізації на перебіг експериментальної ішемії головного мозку / Грабовий О.М., Брюзгіна Т.С., Яременко Л.М., Холобцева В.М.; заявник й патентовласник Національний медичний університет імені О.О. Богомольця. - №u 200806771; заявл. 17.05.08; опубл. 10.09.08, Бюл. №17. (Автором самостійно проаналізована спеціальна література, проведені експеримент, аналіз отриманих даних і написання роботи).

7. Особливості місцевих та системних змін вмісту жирних кислот при експериментальній ішемії головного мозку / Яременко Л.М., Брюзгіна Т.С., Грабовий О.М., Холобцева В.М. // Буковинський медичний вісник. - 2008. - Т. 12, №3. - С. 64-65. (Автором самостійно проаналізована спеціальна літера-тура, проведені експеримент, аналіз отриманих даних і написання роботи).

8. Пат. 36843 Україна, МПК G09B 23/00. Спосіб моделювання комбінованого судинно-імунного пошкодження мозку / Грабовий О.М., Яременко Л.М.; заявник й патентовласник Національний медичний університет імені О.О. Богомольця. - № u200806769; заявл. 17.05.08; опубл. 10.11.08, Бюл. №21. (Автором самостійно проаналізована спеціальна література, проведені експеримент, аналіз отриманих даних і написання роботи).

9. Брюзгина Т.С. Влияние имунофана на содержание жирных кислот в плазме крови крыс при экспериментальной ишемии головного мозга на фоне иммунной сенсибилизации / Брюзгина Т.С., Яременко Л.М., Грабовой А.Н // Нейроиммунология. - 2009. - Т. VII, №1. - С. 19.

10. Яременко Л.М. Функциональная активность лимфоцитов при ишемическом повреждении головного мозга у крыс / Яременко Л.М., Грабовой А.Н. // Нейроиммунология. - 2009. - Т. VII, №1. - С. 112.

11. Яременко Л.М. функциональная активность фагоцитов крови при ишемическом повреждении головного мозга у крыс / Яременко Л.М., Грабовой А.Н. // Нейроиммунология. - 2009. - Т. VII, №1. - С. 112-113.

12. Яременко Л.М. Стан популяції лімфоцитів при моделюванні порушень кровообігу у лівій півкулі головного мозку у щурів та його корекція / Яременко Л.М., Грабовий О.М //Імунологія та алергологія (Київ). - 2009. - №1. - С. 40-44. (Автором самостійно проаналізована спеціальна література, проведені експеримент, імунологічна обробка матеріалу, аналіз отриманих даних і написання роботи).

13. Функціональна активність фагоцитуючих клітин крові та селезінки при моделюванні порушень кровообігу у лівій півкулі головного мозку щурів та її корекція / Гавриш Т.М., Яременко Л.М., Грабовий О.М., Бордонос В.Г. // Український науково-медичний молодіжний журнал. - 2009. - №1. - С. 9-13. (Автором проаналізована спеціальна література, проведені експеримент, імунологічна обробка матеріалу, обробка та аналіз отриманих даних і написання роботи).

14. Грабовий О.М. Залежність між перебігом нейродегенеративних та відновлювальних процесів при моделюванні порушень кровообігу в головному мозку та станом популяції лімфоцитів / Грабовий О.М., Яременко Л.М // «Актуальні проблеми морфології та інтегративної антропології», Прикладні аспекти морфології» (Вінниця, 21-22 травня 2009 р.). - Вінниця: Вінницький національний медичний інститут ім. М.І. Пирогова. - 2009. - С. 83-84.

15. Пат. 41931 Україна. МПК G01N 33/48 Спосіб оцінки ефективності корекції порушень ліпідного метаболізму при експериментальному ішемічному ураженні головного мозку в умовах сенсибілізації / Яременко Л.М., Брюзгина Т.С., Грабовий О.М.; заявник й патентовласник Національний медичний університет імені О.О. Богомольця. - № u200902411; заявл. 18.03.09; опубл. 10.06.09, Бюл. №11. (Автором самостійно проаналізована спеціальна література, проведені експеримент, аналіз отриманих даних і написання роботи).

16. Яременко Л.М. Стан популяції лімфоцитів при моделюванні порушень кровообігу у лівій півкулі головного мозку у щурів на тлі попередньої сенсибілізації мозковим антигеном та його корекція / Яременко Л.М., Грабовий О.М., Жданова О.О. // Здобутки клінічної та експериментальної медицини (Тернопіль). - 2009. - №1. - С. 114-116. (Автором самостійно проаналізована спеціальна література, проведені експеримент, імунологічна обробка матеріалу, аналіз отриманих даних і написання роботи).

17. Брюзгіна Т.С. Вміст жирних кислот у плазмі крові щурів при експериментальних ішемічних ушкодженнях головного мозку різної ступені тяжкості та їх корекції / Брюзгіна Т.С., Грабовий О.М., Яременко Л.М. // Нау-ковий вісник Національного медичного університету імені О.О. Богомольця. - 2009. - №2 (23). - С. 32-36. (Автором самостійно проаналізована спеціальна література, проведені експеримент, імунологічна обробка матеріалу, аналіз отриманих даних і написання роботи).

18. Функціональна активність фагоцитуючих клітин крові та селезінки при моделюванні порушень кровообігу у лівій півкулі головного мозку щурів на тлі попередньої сенсибілізації мозковим антигеном та її корекція / Яременко Л.М., Грабовий О.М., Бордонос В.Г., Парубець Л.І., Ковальчук Л.В. // Науковий вісник Національного медичного університету імені О.О. Богомольця. - 2009. - №3 (24). - С. 48-54. (Автором самостійно проаналізована спеціальна література, проведені експеримент, імунологічна обробка матеріалу, аналіз отриманих даних і написання роботи).



АНОТАЦІЯ

Яременко Л.М. Стан імунної системи щурів при моделюванні судинних уражень головного мозку різного ступеня тяжкості та його корекція. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.03.08 - імунологія та алергологія. - Національній медичний університет імені О.О. Богомольця, Київ, 2009.

Дисертація присвячена вивченню змін стану імунної системи у щурів при моделюванні судинних уражень мозку різного ступеня важкості та їх корекції імунофаном. Розроблені моделі судинного та комбінованого судинно-імунного ураження головного мозку забезпечують стабільне відтворення однобічного ураження мозку, а альтеративні зміни, що виникають, трансфор-му-ються в повільно прогресуючий нейродегенеративний процес, який веде до зменшення питомої кількості нейронів і збільшення - нейрoглії. Модельовані ішемічні ураження мозку щурів супроводжуються імуносупресією, на фоні якої відзначається відносне наростання аутоімунних реакцій. Попередня сенсибілізація тварин мозковим антигеном призводить до посилення проявів ушкодження мозку, обумовлених ішемією, збільшує інтенсивність клітинних і гуморальних аутоімунних реакцій. Імунофан при емболії мікросудин мозку в не сенсибілізованих і сенсибілізованих щурів призводить до зменшення виразності ураження мозку, що супроводжується відносним збільшенням кількості Е-РУК- та теофілінрезистентних лімфоцитів, та зменшенням кількості ЕАС-РУК-лімфоцитів у крові, а також зменшенням інтенсивності клітинних і гуморальних аутоімунних реакцій до нейроантигенів мозку.

Ключові слова: імунна система, мозок, порушення кровопостачання, імунофан.



АННОТАЦИЯ

Яременко Л.М. Состояние иммунной системы крыс при моделировании сосудистых поражений головного мозга разной степени тяжести его коррекция. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.03.08 - иммунология и аллергология. - Национальный медицинский университет имени А.А. Богомольца, Киев, 2009.

Диссертация посвящена изучению изменений состояния иммунной системы у крыс при моделировании сосудистых повреждений мозга разной степени тяжести и их коррекции имунофаном.

Разработанные модели сосудистого и комбинированного сосудисто-иммунного повреждения головного мозга обеспечивают стабильное воспроизведение одностороннего повреждения мозга, а возникающие альтеративные изменения трансформируются в медленно прогрессирующий нейродегенеративный процесс, ведущий к уменьшению удельного количества нейронов и увеличение - нейроглии.

Лейкоцитоз, закономерно развивающийся в ответ на ишемическое повреждение мозга, сменяется кратковременной лейкопенией, сроки развития которой возрастают с выраженностью повреждения. Ишемические повреждения мозга сопровождаются увеличением относительного количества моноцитов, выраженность и продолжительность чего напрямую зависит от тяжести повреждения. Лейкоцитоз при ишемических повреждениях мозга у сенсибилизированных крыс развивается медленно.

Ишемические повреждения мозга у не сенсибилизированных крыс сопровождаются депрессией субпопуляции Т-лимфоцитов, и эксперсией В-лимфоцитов. Но количество Т-лимфоцитов при инфаркте мозга уменьшается в меньшей степени, чем при дисциркуляторных нарушениях. Количество Т-хелперов у не сенсибилизированных животных уменьшается в острый период, а при дисциркуляторных явлениях в мозге увеличивается на пике восстановительного периода. Количество Т-хелперов у сенсибилизированных особей существенно не отличается от показателей контрольных групп в острый период, а при дисциркуляторных явлениях в мозге немного снижается на пике восстановительного периода.

Сосудистые повреждения левого полушария мозга, моделируемые у крыс, сопровождаются снижением спонтанной и индуцированной митогенами реакции бласттрансформации лимфоцитов, что, в значительной степени, можно рассматривать как результат травматического стресса и относительным усилением ответа на антигены мозга и тимуса, свидетельствующем о системных изменениях функциональной активности лимфоцитов.

Ишемические повреждения мозга сопровождаются в целом снижением показателей функциональной активности фагоцитирующих клеток крови. А при условии наличия очагов деструкции (инфаркта) выявляются эпизоды некоторого повышения количества фагоцитирующих клеток крови. Изменения функциональной активности фагоцитов при сосудистых повреждениях мозга носят системный характер и проявляются в целом депрессивный характер.

Ишемические повреждения мозга на фоне предварительной сенсибилизации мозговым антигеном сопровождаются в целом снижением показателей функциональной и метаболической активности фагоцитирующих клеток крови. Фагоцитирующие клетки селезенки реагируют на ишемические повреждения мозга достоверным повышением Фи и некоторым снижением метаболической активности пропорционально повреждению, хотя менее выразительные, чем у не сенсибилизированных животных.

Смоделированные нарушения кровообращения левого полушария головного мозга разной степени тяжести у крыс сопровождаются пропорциональным увеличением титра аутоантител к его тканям и в целом, снижением ЦИК в острый период и тенденцией к увеличению в восстановительный период, при условии отсутствия массивных инфарктов мозга.

В целом моделированные ишемические повреждения мозга крыс сопровождаются иммуносупресией, а также относительным нарастанием аутоиммунных реакций.

Предварительная сенсибилизация животных мозговым антигеном приводит к усилению проявлений повреждения мозга, обусловленных ишемией, увеличивает интенсивность клеточных и гуморальных аутоиммунных реакций. А увеличение титра аутоантител и ЦИК можно расценивать как отображение прогрессирования нейродегенеративных процессов после ишемической атаки.

...