Психокорекція та профілактика психічної дезадаптації у родичів хворих із первинним психотичним епізодом

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ СОЦІАЛЬНОЇ І СУДОВОЇ ПСИХІАТРІЇ ТА НАРКОЛОГІЇ

АВТОРЕФЕРАТ

ПСИХОКОРЕКЦІЯ ТА ПРОФІЛАКТИКА ПСИХІЧНОЇ ДЕЗАДАПТАЦІЇ У РОДИЧІВ ХВОРИХ ІЗ ПЕРВИННИМ ПСИХОТИЧНИМ ЕПІЗОДОМ

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Дніпропетровській державній медичній академії МОЗ України

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Юр'єва Людмила Миколаївна, Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України, факультет післядипломної освіти, кафедра психіатрії, завідувач кафедри

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Пішель Віталій Ярославович, Український науково-дослідний інститут соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України, відділ медико-соціальних проблем терапії психічних розладів, завідувач відділу

доктор медичних наук, професор Сиропятов Олег Геннадійович, Українська військово-медична академія МО України, кафедра військової терапії з курсом психіатрії, професор кафедри

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Українського науково-дослідного інституту соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України за адресою: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 103

Автореферат розісланий «04» липня 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, доктор медичних наук Н.О. Дзеружинська

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Психічне здоров'я та психічне благополуччя - це найважливіші складові високої якості життя (ЯЖ), що дозволяють людям вважати своє життя повноцінним і значущим, бути активними і творчими членами суспільства. Зміцнення психічного здоров'я підвищує ЯЖ і рівень психічного благополуччя всього населення, включаючи людей з психічними проблемами і осіб, що здійснюють за ними догляд (Н.А.Марута, Т.В.Панько, И.А.Явдак и др., 2004). Протягом 1999-2006 рр. статистичні показники відносної поширеності психічних розладів серед населення України мали тенденцію до зростання, насамперед за рахунок непсихотичних форм (у 1999 р. - 2 405 на 100 тис. населення, у 2006 р. - 2 521 на 100 тис. населення) (Л.Н.Юрьева, 2006; В.С.Підкоритов, 2007).

Соціально-економічні зміни, що відбуваються в нашій країні, роблять несприятливий вплив на найбільш незахищені верстви населення, серед яких психічно хворі займають особливо уразливе місце (Н.Б.Левина, 2001; С.І.Табачніков, 2007). Втрата колишніх соціальних зв'язків, соціальна ізоляція приводить до того, що родина залишається основною підтримуючою структурою, несе основний тягар відповідальності, а частіше і повсякденний догляд за своїми близькими, що викликає тяжкий психосоціальний стрес у родині (M.Bedard, D.Pedlar, N.J.Martin et al., 2000; J.Oyebode, 2003; Н.Б.Левина, 2001).

Одним з найбільш пріоритетних завдань на наступне десятиліття, згідно Європейської декларації по охороні психічного здоров'я, прийнятій в Хельсінкі в січні 2005 року, є здійснення сумісних дій, направлених на боротьбу із стигматизацією, дискримінацією і нерівністю осіб з проблемами психічного здоров'я і членів їх сімей. Необхідне розширення прав і можливостей даних осіб з наданням їм підтримки в цілях залучення їх до активної участі в даному процесі (В.Д.Мишиев, Г.С.Рачкаускас, 2002; О.Г.Сыропятов, Н.А. Дзеружинская, 2004; В.А.Абрамов и др., 2007).

Добре функціонуюче і підтримуюче оточення людини, страждаючої на психічні розлади, за даними ряду світових досліджень, знижує частоту рецидивів від 6-19% на протязі 9-12 місяців та від 17-40% на другому році, покращує комплайєнс (I.R.H.Falloon,1982; J.Leff, E.Kuipers, 1985; G.E.Hogarty, C.M.Anderson, D.J.Reiss et al.,1986; P.Bebbington, L.Kuipers, 1994; P.Cornwall, J.Scott, 1996). Закордонними дослідниками показана висока частота дістресу у родичів психічно хворих (J.Burland,1998). У деяких роботах повідомляється про взаємозв'язок між станом психічного здоров'я і сімейними турботами, а також між участю в наданні допомоги пацієнтові і потребою родичів в підтримці із сторони (M.Ostman, L.Hansson , 2000).

На жаль, подібні роботи в Україні нечисленні, цілий ряд питань залишається не розробленим (В.Я.Пишель и др., 2007; О.Плевачук, Н.Долішня, 2007). Мало відомо про ефекти сімейних втручань серед сімей пацієнтів із первинним психотичним епізодом (ППЕ) (М.Мей, Н.Сарторіус, 2005). На наш погляд, це може бути обумовленим тривало існуючим у вітчизняній психіатрії пріоритетом на роботу з пацієнтами без залучення до цього процесу їх родичів. Модель взаємин хворого з психіатром працювала у напрямі «відлучення» сім'ї від психіатричних знань, від їх застосування і відповідальності за нього. Впродовж десятиліть психіатрія дивилася на сім'ю перш за все як на джерело психогеній, мало приділялося уваги лікувально-оздоровчому потенціалу сім'ї (Э.Г.Эйдемиллер, В.Юстицкис, 2000; В.Н.Запорожан, В.С.Битенский, 2007).

Все вищевказане підкреслює наявність проблеми психічної дезадаптації (ПД) у родичів хворих із ППЕ. Тому розробка поетапної диференційованої системи психокорекції (ПК) та програми профілактики ПД у родичів хворих із ППЕ, на основі вивчення клінічних, клініко-психопатологічних, психологічних особливостей та ЯЖ, представляється важливою та актуальною.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри психіатрії факультету післядипломної освіти Дніпропетровської державної медичної академії МОЗ України за темою: «Клініко-експериментальне вивчення психічних розладів при психогенних, соматогенних та органічних пароксизмальних психічних захворюваннях та залежної поведінки і розробка психокорекційних, психопрофілактичних, лікувально-реабілітаційних програм з метою підвищення якості життя психічно хворих та медичних працівників» (№ державної реєстрації 0100U000351).

Мета і задачі дослідження. Мета роботи - на основі дослідження клінічних, клініко-психопатологічних і психологічних особливостей психічної дезадаптації та рівня якості життя родичів хворих із первинним психотичним епізодом розробити поетапну диференційовану систему психокорекції та програму профілактики психічних розладів та оцінити їх ефективність.

Для реалізації цієї мети були поставлені наступні завдання:

1. Визначити клінічні, клініко-психопатологічні та психологічні особливості психічної дезадаптації у родичів хворих із первинним психотичним епізодом.

2. Дослідити рівень якості життя родичів хворих із первинним психотичним епізодом.

3. Вивчити особливості психічного стану та якість життя хворих із первинним психотичним епізодом контрольної та основної груп.

4. Науково обґрунтувати, розробити та оцінити ефективність системи поетапної диференційованої психокорекції та програми профілактики психічної

дезадаптації у родичів хворих із первинним психотичним епізодом.

Об'єкт дослідження - психічна дезадаптація у родичів хворих із первинним психотичним епізодом.

Предмет дослідження - клінічні, клініко-психопатологічні і психологічні особливості психічної дезадаптації, система її психокорекції та профілактики, рівень якості життя родичів хворих із первинним психотичним епізодом.

Методи дослідження - соціально-демографічний, клініко-психопатологічний, психодіагностичний, клініко-катамнестичний, методи математичної статистики.

Соціально-демографічний метод дослідження застосовували для отримання об'єктивних даних про вік хворих із первинним психотичним епізодом та їх родичів, а також стать, сімейний статус, освіту, професiйну занятiсть, ступень споріднення з хворим у родичів даних хворих.

Клініко-психопатологічний метод дослідження використовували у хворих із ППЕ та їх родичів на основі загальноприйнятих підходів щодо психіатричного обстеження пацієнтів. Діагностику психічних розладів здійснювали згідно з клінічними критеріями МКХ - 10, шляхом стандартизованого інтерв'ю та спостережень. Проводили кількісну та якісну оцінку скарг і виявлення психопатологічних порушень стосовно різних психічних сфер. З хворими із ППЕ та їх родичами проводили діагностичні бесіди, під час яких здійснювали вивчення скарг, анамнестичних даних, ретельне спостереження за поведінкою обстежуваних, зокрема їх мовою та мімікою. Для об'єктивізації психічного статусу на момент госпіталізації та при виписці у хворих із ППЕ застосовували шкалу оцінки позитивних та негативних синдромів (PANSS) (S.R.Kay, A.Fiszbein, L.A.Opler, 1987).

Психодіагностичний метод включав наступні методики: скринінгову анкету для виявлення депресії (В.Н.Краснов, А.Г.Довженко и др., 2000) (швидке виявлення депресивних станів та відбір досліджених для подальшої діагностики депресивних розладів); скринінг-тест для виявлення тривожних розладів (В.Н.Краснов, А.Г.Довженко и др., 2000) (визначення наявності або вiдсутності тривоги та відбір обстежених для подальшої клінічної діагностики рівня тривоги); скринінг-тест для виявлення суїцидальної поведінки (В.Н.Краснов, А.Г.Довженко и др., 2000) (виявлення точки зору обстежених на своє життя та задоволеність, яку вони отримували від нього та наявності суїцидальних намірів); оціночну шкалу депресії Гамільтона (HDRS-21) (M.Hamilton,1967) (кількісна діагностика ступеня тяжкості депресивних розладів); особистісну шкалу виявлення тривоги Тейлор (адаптація Т.А.Немчинова,1966) (визначення рівня тривоги); методику „Вихід з важких життєвих ситуацій”( http: // www. azps.ru, 2004) (виявлення домінуючого у обстежених способу вирішення життєвих проблем); методику „Незакінчені речення” Сакса та Леві (В.А.Мельников, 1997) (виявлення систем відношень родичів хворих із ППЕ до життєвих ситуацій, самих себе, навколишнього та ін.); метод оцінки інтегративного показника якості життя (J.Mezzich et al., 1999) використовували для хворих із ППЕ (перед випискою зі стаціонару) та їх родичів для оцінки сфер та рівня якості життя.

Клініко-катамнестичний метод був застосований для вивчення ефективності поетапної диференційованої системи психокорекції та програми профілактики психічної дезадаптації у родичів хворих із ППЕ, через порівняльну оцінку психічного статусу та якості життя хворих із ППЕ з контрольної та основної груп, частоту рецидивів психічних розладів у хворих із ППЕ та їх повторні госпіталізації до психіатричного стаціонару, аналіз архівної та медичної документації (тривалість катамнезу - до 2 років).

Статистичну обробку матеріалів досліджень проводили з використанням методів біометричного аналізу, реалізованих в пакетах програм EXCEL-2003®, STATISTICA 5.0. (С.А.Гланц, 1998). Основні статистичні характеристики включали: кількість спостережень (n), середню арифметичну (M), похибку середньої величини (m), стандартне відхилення (SD), коефіцієнт варіації (С), медіану (Ме). Оцінка вірогідності відмінностей середніх величин виконувалася за критеріями Стьюдента-Фішера і Манна-Уітні, відносних показників - за критерієм відповідності Хі-квадрат (?2), кутовою трансформацією Фішера. Різницю між порівнювальними величинами вважали вірогідною при р<0,05. Взаємозв'язок між ознаками оцінювався за коефіцієнтами лінійної кореляції Пірсона та рангової кореляції Спірмена (r) (С.Н.Лапач, А.В.Чубенко, П.Н.Бабич, 2000).

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше проведене комплексне клінічне, клініко-психопатологічне і психологічне дослідження психічної дезадаптації у родичів хворих із ППЕ. Вперше систематизована клінічна картина психічних розладів (за рубриками МКХ - 10) у родичів хворих із ППЕ. Вперше визначено вплив психічної дезадаптації на рівень якості життя родичів хворих із ППЕ.

Вперше науково обґрунтовано, розроблено та оцінено ефективність поетапної диференційованої системи психокорекції та програми профілактики психічної дезадаптації у родичів хворих із ППЕ.

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення мають розроблена поетапна диференційована система психокорекції та програма профілактики психічної дезадаптації у родичів хворих із ППЕ, що дозволяють значно поліпшити психічний стан та якість життя хворих і їх родичів, знизити число повторних госпіталізацій до психіатричного стаціонару, вихід на первинну інвалідність, досягти комплайєнсу та зменшити явища стигматизації. Доведена доцільність використання скринінгових тестів для відбору досліджених до подальшої діагностики. Доцільним є використання показників якості життя для визначення обсягу, змісту, заходів психокорекційної та профілактичної роботи та їх диференційованості з урахуванням виявлених клінічних, клініко-психопатологічних та психологічних особливостей психічної дезадаптації.

Результати дослідження впроваджені у практику в наступних лікувальних установах: комунальному закладі «Дніпропетровська обласна психіатрична лікарня» МОЗ України (м. Дніпропетровськ), міській клінічній лікарні №1 (м. Дніпропетровськ), обласному комунальному закладі „Психоневрологічний диспансер” (м. Кривий Ріг), а також до педагогічного процесу кафедри психіатрії факультету післядипломної освіти Дніпропетровської державної медичної академії МОЗ України (м. Дніпропетровськ).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою роботою. Автором особисто проведено аналіз вітчизняної та іноземної наукової літератури за темою дисертаційної роботи. Дисертантом власноруч здійснено весь обсяг досліджень (клінічне, клініко-психопатологічне, психодіагностичне, катамнестичне), статистичну обробку отриманих даних, їх інтерпретацію, особисто виконано аналіз результатів роботи та на цій основі розроблено поетапну систему психокорекції та програму профілактики психічної дезадаптації у родичів хворих із ППЕ і проведено впровадження отриманих результатів в практику охорони здоров'я України. Самостійно написано розділи дисертації, сформульовано висновки та практичні рекомендації, оформлено таблиці та рисунки.

Особистий внесок дисертанта до публікацій у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України, що написані у співавторстві, є наступним: у статті №1 (згідно зі списком праць, опублікованих за темою дисертації, який наведено наприкінці автореферату) здобувачем самостійно проведено аналіз вітчизняної та іноземної наукової літератури за проблемою, що вивчалась; у статті №2 - автором особисто проведено клінічне, клініко-психопатологічне обстеження родичів хворих із первинним психотичним епізодом, описані клінічні особливості та періоди розвитку психічної дезадаптації, зроблені висновки; у статті №5 - дисертантом власноруч виконано психодіагностичне дослідження родичів хворих із ППЕ, визначені та проаналізовані психологічні особливості, зроблені висновки.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідалися та обговорювалися на: VI Міжнародній конференції студентів і молодих вчених «Новини і перспективи медичної науки» (Дніпропетровськ, 2006 р.), науково-практичній конференції психіатрів, психотерапевтів та наркологів «Сучасні проблеми профілактики аутоагресивної поведінки» (Харків, 2007 р.), III Національному конгресі неврологів, психіатрів та наркологів України «Профілактика та реабілітація в неврології, психіатрії та наркології» (Харків, 2007 р.), науково-практичній конференції психіатрів, наркологів, психотерапевтів «Сучасні аспекти міждисциплінарних відносин в психоневрології та наркології» (Дніпропетровськ, 2007р.), науково-практичній конференції «Сучасні аспекти клініки, патофізіології, терапії психічних розладів та організації психіатричної допомоги» (Київ, 2007 р.).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 10 наукових праць, із них 5 статей в наукових фахових виданнях згідно з «Переліком» ВАК України (з них 2 самостійних); 1 - авторське свідоцтво; 4 - тез доповідей.

Обсяг та структура дисертації. Дисертацію викладено на 173 сторінках машинописного тексту (138 сторінок - основний текст). Робота складається зі вступу, огляду літератури, матеріалів та методів дослідження, чотирьох розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів дослідження, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних джерел, додатку. Матеріали дисертації ілюструють 19 таблиць та 7 рисунків. Перелік використаних джерел містить 225 джерел, з яких українськомовних і російськомовних авторів - 103, закордонних англомовних авторів - 122.

Основний зміст

Дослідження проводилося з 2004 по 2008 рр. на базі Дніпропетровської обласної клінічної психіатричної лікарні та основано на результатах вивчення клінічних, клініко-психопатологічних і психологічних особливостей ПД та рівня ЯЖ 88 родичів 55 хворих чоловічої статі із ППЕ. Всі родичі хворих із ППЕ дали добровільну згоду на участь в анкетуванні, клініко-психопатологічному, психодіагностичному дослідженні, раніше не зверталися за допомогою до психіатра та нарколога. До дослідження включалися лише родичі 1-2 ступеня споріднення з хворим із ППЕ (більш віддалені родичі до дослідження не відбиралися). Серед тих, що взяли участь у дослідженні жінок було 58 (65,9%) у віці від 14 до 67 років (середній вік - 47,5±1,6 років), чоловіків - 30 (34,1%) віком від 20 до 65 років (середній вік - 45,3±2,2 років). Середній вік родичів - 46,77±1,3. Серед обстежених переважали працюючі - 39 (44,3%), одружені - 53 (60,2%), з середньою освітою - 39 (44,3%) осіб. Серед учасників дослідження матерів - 46 (52,3%), батьків - 21 (23,9%), братів - 9 (10,2%), сестер - 7 (8,0%), бабусь - 3 (3,4%), дітей (дочок) - 2 (2,3%) осіб.

У дослідженні приймали участь 85 хворих чоловічої статі із ППЕ. Наше дослідження було рандомізованим. Всі хворі були вперше захворівшими та госпіталізувалися до психіатричного стаціонару вперше. Вони отримували медикаментозну терапію відповідно до затверджених МОЗ України стандартів лікування психічних і поведінкових розладів у дорослих (Наказ №271 від 27.10.2000 р.). Для оцінки ефективності запропонованої системи ПК для родичів хворі були розподілені на дві групи: контрольну та основну. До контрольної групи без додаткових умов вiдбору було включено 30 хворих із ППЕ віком від 15 до 52 років, середнім віком - 29,93±1,63 років. Хворі контрольної групи розподілилися за діагнозами наступним чином: F 23.1 -54,0%, F 23.0 - 23,0%, F 20.00 - 20,0%, F 20.6 - 3,0% осіб. З родичами хворих цієї групи не проводилося нiяких психокорекцiйних заходiв. Основну групу склали iншi 55 хворих із ППЕ, вiдiбраних для дослiдження, віком від 15 до 51 років (середній вік - 25,95±1,07 років), за діагнозами: F 23.1 - 42,0%, F 23.0 - 41,0%, F 20.00 - 9,0%, F 20.09 - 4,0%, F 20.20 - 2,0%, F 25.0 - 2,0% осіб. У родичів цих хворих вивчали клінічні, клініко-психопатологічні, психологічні особливості ПД та ЯЖ, проводили психокорекцію та профілактику.

Основним методом дослідження був клініко-психопатологічний. За результатами клініко-психопатологічного дослідження 60,2% родичів (53 особи) мали психічні розлади, які згідно з критеріями МКХ-10 було веріфіковано в наступні нозологічні таксони: 1) розлад адаптації у формі пролонгованої депресивної реакції (F43.21) - 14 (15,9%); 2) змішаний тривожний та депресивний розлад (F41.2) - 11 (12,5%); 3) розлад адаптації у формі змішаної тривожної та депресивної реакції (F43.22) - 9 (10,2%);
4) помірний депресивний епізод з соматичними симптомами (F32.11) - 7 (8,0%); 5) генералізований тривожний розлад (F41.1) - 7 (8,0%); 6) помірний депресивний епізод без соматичних симптомів (F32.10) - 2 (2,3%); 7) легкий депресивний епізод без соматичних симптомів (F32.00) - 1 (1,1%); 8) тяжкий депресивний епізод з психотичними симптомами (F32.3) - 1 (1,1%); 9) гострий шизофреноподібний розлад (F23.2) - 1 (1,1%) осіб. Інші проблеми, пов'язані з групою первинної підтримки, включаючи сімейні обставини, які не досягали клінічного рівня (Z 63.7) мали 35 (39,8%) осіб.

Згідно проведеної нами класифікації за МКХ-10 виявлених розладів, з урахуванням клінічних та клініко-психопатологічних особливостей ПД, яка викликана ППЕ у їх родича, всі учасники дослідження були розподілені на три клінічні групи:

Перша група, - група родичів з афективними (депресивними) розладами (F 32.00, F 32.10, F 32.11, F 32.3) - 11 (12,6%) осіб.

Друга група, - родичі з невротичними розладами (F 41.1, F 41.2, F 43.21, F 43.22) - 41 (47,2%) осіб.

Третя група, - група умовної норми, - у представників якої виявлені деякі незначні порушення, не досягаючі клінічного рівня ( Z 63.7) - 35 (40,2%) осіб.

Одна обстежена (матір) не була включена до жодної групи, так як у неї був виявлений гострий шизофреноподібний розлад.

У досліджених першої клінічної групи були встановлені наступні симптоми: знижений настрій, втрата інтересів і здатності отримувати задоволення (90,9%), знижена здатність до зосередження та уваги (81,8%), зниження самооцінки та почуття невпевненості в собі (72,7%), ідеї провини та самоприниження (81,8%), похмуре й песимістичне бачення майбутнього (63,6%), порушення сну (72,7%), знижений апетит (54,5%). Не заперечували наявності суїцидальних думок 7 осіб, жоден з них суїцидальних спроб не робив. Відмітили ізоляцію в суспільстві та звуження кола інтересів родини 36,4% осіб. „Соматичні симптоми” виявлені у 7 досліджених, а саме: втрата інтересів та задоволення від діяльності (зниження гедонізму) - 85,7%, пробудження вранці на 2 або більше годин - 71,4%, ніж звичайно; більша тяжкість депресії в ранковий час - 57,1%; об'єктивно реєстрована загальмованість - 28,6%; зниження апетиту та ваги - 28,6%. У 1 родича встановлено тяжкий депресивний епізод з психотичними симптомами, які були представлені маячними ідеями відношення, гріховності, самозвинувачення.

У родичів другої групи зустрічалися симптоми, які характеризували порушення в емоційній сфері, перш за все, дифузні побоювання і тривожні очікування (90,2%), зниження настрою (51,2%), втрата життєвих інтересів і відчуття задоволення (29,3%), зниження енергетичного потенціалу (43,9%) і яскравості емоційних реакцій (19,5%). Прояви тривожного характеру були такими: симптоми генералізованої тривоги (92,75%) і підвищеної збудженості (87,8%), пониженої здібності до зосередження уваги (78,0%). Крім того, достатньо вираженими були зміни поведінкових реакцій: симптоми уникаючої поведінки (26,8%), які супроводжувалися прагненням до ізоляції і обмеження контактів (17,1%), симптоми підвищеної стомлюваності (87,8%), зниження самооцінки і впевненості у собі (75,6%). Також значущою була вага симптомів, які відображали соматичну складову даних розладів: ускладнене засинання і часті пробудження (73,1%), різке зниження апетиту (43,9%), симптоми м'язової напруги (26,8%).

Узагальнюючи виявлені клінічні та клініко-психопатологічні особливості ПД у родичів хворих із ППЕ нами були виділені наступні періоди в її виникненні: емоційного шоку (тривалість від декількох годин до двох діб), усвідомлення (тривалість до 1,5-2 тижнів), розрішення та адаптації (тривалість до 2 тижнів), відновлення або виснаження (тривалість до 2 тижнів). Перелічені періоди ПД у обстежених спостерігалися на етапі стаціонарного лікування їх хворих родичiв на ППЕ.

За даними обстеження скринінговою анкетою для виявлення ознак депресії у 70,5% родичів було відзначено наявність депресивних станів. За шкалою Гамільтона (HDRS-21) у цих осіб превалювала депресія легкого рівня (27,3%). Депресія середньої важкості зареєстрована у 23,9% родичів. Лише у 1,1% досліджених виявлена важка депресія. Також слiд зазначити, що була виявлена пряма залежність між ступенем спорідненості з хворим і наявністю депресивних розладів: матері та батьки значно частіше мали депресивні включення того або іншого ступеня тяжкості (r=0,34, р<0,05).

За даними скринінг-тесту для виявлення тривожних розладів тривога була відзначена у 35 (39,8%) родичів. За особистісною шкалою Тейлор було виявлено, що серед обстежуваних, переважав високий рівень тривоги - 20,5%. Середній рівень тривоги з тенденцією до високого виявлений у 12,5% родичів, середній рівень тривоги з тенденцією до низького - у 5,7%, дуже високий рівень тривоги зареєстрований у 1,1% осіб. Низький рівень тривоги не був виявлений у жодного родича. Також знайдений значимий зв'язок між наявністю страху за здоров'я своє і своїх близьких з невротичними розладами (r=0,30, р<0,05).

За скринінг-тестом для виявлення суїцидальної поведінки у 7 (8,0%) досліджених виявлені суїцидальні думки.

За методикою „Вихід з важких життєвих ситуацій” було відмічено, що більшість обстежених (53,4%) мали складнощі в переживанні важких життєвих ситуацій. Легко виходили із важких ситуацій 45,5% родичів. Психологічно неадекватне реагування у важких життєвих ситуаціях виявлено у 1,1% осіб. Причому, чим ближче родич до хворого, тим частіше він демонструє уміння легко виходити з складних ситуацій (r=-0,25, р<0,05), але, на наш погляд, це є наслідком напруженості ситуації і ухваленням родичем всієї відповідальності за майбутнє і забезпеченням сьогодення на себе.

За допомогою методики „Незакінчені речення” Сакса та Леві виявлено, що основні негативні переживання у досліджених були пов'язаними з поняттям родини. У значущої більшості родичів хворих із ППЕ (78,2%) наголошувалося позитивне відношення до матері, що також прямо корелює з високими значеннями інтегративного показника (ІП) ЯЖ як у самого обстежуваного, так і його хворого родича (р<0,05). Негативних переживань щодо відношення до батька було бiльше нiж таких до матері в 2,8 разів. Але й страхів у родичів, які відносилися до батька негативно, значимо більше (r=0,24, р<0,01), і у них частіше реєструвалися депресивні тенденції (r=0,25, р<0,05). У третини обстежених негативні переживання проявлялися у відношенні до себе, ці особи схильні в значно більшому ступені звинувачувати себе, у тому числі і за хворобу їх родича (r=0,22, р<0,05). Вважали, що не реалізували свої можливості по відношенню до збереження здоров'я близької людини, свого здоров'я та оточуючих 77,0% родичів, нереалізовані можливості щодо близьких відношень у родині відмітили 32,2% досліджених. У відповідях на незакінчені речення за темою „Страхи та побоювання” 60,9% осіб відмітили, що вони багато побоюються, страхи супроводжують їх життя. Чим у меншій мірі страхи представлені в житті родича, тим більшою мірою у хворого на ППЕ були бали за шкалою PANSS (П 1, Н 1, О 1) (r=0,3, р<0,05). Боялися хвороб, смерті (своєї, близьких), а також безпорадності 52,9% учасників дослідження; самотності, втрати родини, близьких - 41,4% родичів.

Згiдно з кореляцiйним аналiзом за даними шкали Гамільтона група умовної норми та група родичів з невротичними розладами, достовірно різнилися (р<0,05). За даними шкали Тейлор група умовної норми та група родичів з афективними розладами мали достовірну різницю (р<0,05). За наявністю суїцидальних думок за даними скринінг-тесту для виявлення суїцидальної поведінки достовірно відрізнялися група умовної норми від групи родичів з афективними розладами, та група родичів з невротичними розладами від групи родичів з афективними розладами (р<0,05). Мали достовірну різницю група умовної норми з групою родичів з невротичними розладами за даними методики „Вихід з важких життєвих ситуацій” (р<0,05).

Проведене дослідження ЯЖ за допомогою методики оцінки інтегративного показника ЯЖ Mezzich J. et al. дозволило виявити, що самими низькими були показники по шкалах „Фізичне благополуччя” (ФБ) - 5,83±0,23 бала, „Психологічне благополуччя” (ПБ) - 5,01±0,19 бала, „Особистісна реалізація” (ОР) - 6,49±0,18 бала, „Соціо-емоційна підтримка” (СЕП) - 6,53±0,20 бала, причому данi по шкалi „ПБ” достовiрно нижчі ніж результати за iншими шкалами (р<0,05). Серед основних компонентів ЯЖ найбільш низьким було суб'єктивне благополуччя (СБ), що є проявом психологічного дістресу. Виявлена також зворотня залежність рівня цього показника від відчуття провини, що переживається, за здоров'я свого родича і наявністю страху за своє здоров'я і здоров'я близьких в майбутньому (r=-0,23, р<0,05). В той же час, виконання соціальних ролей (ВСР) родичі вважали досить високим, встановлено достовірне переважання цього показника над iншими (р<0,05), що можна розглядати як компенсаторний механізм. За даними нашого дослідження встановлено достовірне зниження показникiв ЯЖ при наявності психічних розладів того чи іншого регістра (r=-0,34, р<0,01).

Інтегративний показник (ІП) ЯЖ у родичів з депресивними розладами - 5,85±0,19 бала. Серед основних компонентів ЯЖ найбільш низьким було СБ - 4,73 бала. ІП ЯЖ у осіб другої групи - 6,48±0,13 бала, серед основних компонентів ЯЖ найбільш низьким теж були СБ - 5,56 бала. При оцінюванні показників ЯЖ у родичів групи умовної норми була відмічена їх відносна рівномірність. ІП ЯЖ - 7,25±0,15 бала. СБ досягло лише середнього рівня, та склало 6,65 бала.

У родичів з виявленими депресивними розладами у порівнянні з родичами, які мали невротичні порушення, показники за шкалами „ПБ”, ІП ЯЖ та СБ були достовірно нижчими (р<0,05), що вказувало на те, що наявність невротичних порушень у меншій мірі зачіпає цілісність Я та у більшій мірі забезпечує стійкість Я-концепціі.

На основі проведеного комплексного дослідження, нами була розроблена поетапна диференційована система ПК ПД та програма профілактики для родичів хворих із ППЕ. Система ПК включала 5 етапів, направлених на роз'яснення та навчання концепції про провідну роль інтолерантності до стресів у виникненні та збереженні патологічних відхилень, усування дезадаптивних стереотипів та фіксування оптимальних адаптивних стратегій мислення та поведінки. Кожен етап системи ПК ПД у родичів хворих із ППЕ мав власну мету, завдання та методичні підходи. Розроблена система ПК була використаною для родичів не тільки на етапі стаціонарного, а й на амбулаторному етапі лікування хворого із ППЕ.

Спочатку встановлювався глибокий емпатичний контакт з родичем, проводився аналіз анамнезу і індивідуально-психологічних особливостей родича. Далі проводилися психоосвітні заняття 2 рази на тиждень, тривалістю до 2-х годин, з метою дати необхідні знання, підвищити упевненість членів сім'ї в своїй здатності справитися з виниклими проблемами. Психоосвітня програма застосовувалася на 1-2 тижні стаціонарного лікування хворого члена родини.

На першому етапі для прискореного формування здібності до довільного контролю над психоемоційним станом і підвищення психологічної толерантності та стресостійкості родича навчали психічній саморегуляції, розвивали здібності до психосенсорної і ментальної саморегуляції. Стрес-прищеплювальний тренінг реалізовували на основі програми релаксації, з контролем дихання, зупинки поточних думок, тренінгу адекватного вираження бажань, думок, почуттів, без відчуження від інших людей тощо. Всі ці вправи пропонувалося проводити до 10 разів на день.

На другому етапі для підвищення стресостійкості і корекції ПД переходили до особистісно-орієнтованих дій. Використовували спосіб актуалізації ресурсів та селекції психологічних захистів. Формували банк ресурсів свідомості за допомогою когнітивного реструктурування. Проводили «адресне прикріплення» комплексу ресурсів до тематики проблемного стану. Актуалізацію ресурсів проводили шляхом багатократного усвідомлення ролі останніх і повторенням у станах психологічного дискомфорту, апробація супроводжувалася селекцією.

На третьому етапі проводили когнітивну корекцію поведінки, направлену на переорієнтацію родича, відмову від установок, що дезадаптують, і ухвалення позитивних моделей поведінки. Проводили когнітивне навчання в умовах десенситізації особистості. Суть даного етапу полягала в самоспостереженні, продукуванні висновків і придбанні навику контролю за ситуацією.

На четвертому етапі у родича розвивали специфічну психологічну толерантність по відношенню до індивідуального, характерного для даної особи спектру психотравмуючих ситуацій шляхом когнітивного переструктурування. При цьому використовували когнітивні дії і самодії, серед яких провідне значення мав когнітивно-векторний спосіб.

На п'ятому, завершуючому етапі, проводили перевірку результатів лікування в реальних психотравмуючих умовах з дотриманням принципу поступовості і попередньої підготовленості. Реальний контакт з негативними чинниками здійснювали по ієрархічній схемі від мінімального «об'єкту» взаємодії до максимального.

Метод поетапної диференційної ПК ПД у родичів хворих із ППЕ проводили у вигляді окремих сеансів, частіше за все індивідуально, іноді родиною, або лише з матерями, лише з батьками, лише з братами та сестрами. Тривалість і кількість сеансів не лімітувалася, їх було стільки, скільки потрібно, в середньому до 10 сеансів, по 2 сеанса на кожний етап, за період госпіталізації їх хворого родича.

Для підвищення ступеня стійкості досягнутих в ході ПК успіхів здійснювали динамічне спостереження, підтримуючі сеанси і корекцію віддалених результатів з урахуванням індивідуальної необхідності, в середньому на протязі до двох років, що пов'язане з більшою кількістю загострень у хворих із ППЕ на даному, амбулаторному етапі.

Медикаментозна терапія для родичів хворих із ППЕ визначалася домінуючими психічними розладами, при їх призначенні враховували принципи етіопатогенетичного підходу, індивідуальності, підбору оптимальних доз препаратів, їх безпечності та оптимальної тривалості, відповідно до затверджених МОЗ України стандартів лікування психічних і поведінкових розладів у дорослих (Наказ № 271 від 27.10.2000р.) та клінічних протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю „Психіатрія” (Наказ №59 від 05.02.2007 р.).

Психопрофілактика ПД у родичів психічно хворих, також як і ПК, була системною, комплексною, диференційною, послідовною.

З урахуванням отриманих даних про особливості ПД та ЯЖ родичів хворих із ППЕ нами було виділено наступні напрямки первинної профілактичної роботи: 1) зміцнення психічного благополуччя за рахунок наявності доступу до ефективних програм батьківської підтримки і освіти, сприяючих розвитку навиків і отриманню інформації, 2) забезпечення розуміння найважливішої ролі психічного здоров'я, 3) боротьба з стигматизацією і дискримінацією, 4) підвищення психіатричної грамотності родичів, 5) забезпечення доступу осіб з проблемами психічного здоров'я до високоякісної первинної медико-санітарної допомоги.

Вторинна профілактика проводилася з родичами хворих із ППЕ, у яких вже були виявлені ознаки ПД та базувалася на виявлених клініко-психопатологічних, психологічних її особливостях. Третинна профілактика ПД була направлена на попередження повторного розвитку даної патології за рахунок тривалої підтримуючої ПК, при необхідності медикаментозної терапії; налагодження внутрісімейних відносин, соціальної реабілітації.

Для оцінки ефективності розробленої системи ПК та програми профілактики ми досліджували та порівнювали психічний стан та ЯЖ хворих із ППЕ контрольної (30 осіб) та основної (55 осіб) груп. На момент госпіталізації психічний статус хворих із ППЕ обох груп характеризувався відносно однорідною клінічною картиною.

У хворих основної групи вдалося домогтися значної редукції позитивної симптоматики, у 23,3% хворих контрольної групи залишалися мало оформлені та нестійкі маячні ідеї, які іноді відбивалися на мисленні, поведінці та відношеннях з іншими людьми. Мало оформлені та нестійкі маячні ідеї, які не порушували мислення, поведінку та відношення з іншими людьми виявлені лише у 12,3% хворих основної групи. Редукція негативних симптомів відбувалася повільніше ніж позитивних у хворих обох груп. Аналізуючі дані шкали PANSS, було зазначено, що сума балів за шкалою П 2 та загальною сумою 2 у хворих основної групи достовірно нижче у порівнянні з хворими контрольної групи (р<0,05).

Аналіз даних дослідження ЯЖ показав, що саме шкала „СЕП” у хворих контрольної групи була достовірно нижче у порівнянні з основною групою (р<0,05), що підтверджувало позитивний вплив проведення роботи з родичами на цей показник, а також ефективність розробленої системи ПК та профілактики ПД у родичів хворих із ППЕ. Також основний компонент ЯЖ - зовнішні життєві умови (ЗЖУ) - у хворих основної групи був достовірно більше у порівнянні з хворими контрольної групи (р<0,05).

В ході дослідження виявлено, що найбільш пагубний вплив на стан хворого на ППЕ надавала наявність у членів сім'ї депресивних розладів. У меншій мірі, але також гнітюче, діяли невротичні розлади у членів сім'ї. Так, хворі, у родичів яких були виявлені афективні (депресивні) розлади, мали достовірно вищі бали за шкалами PANSS при надходженні до стаціонару, в порівнянні з хворими, які мали родичів з групи умовної норми (р<0,05). Також нами була виявлена наступна залежність: чим у меншій мірі страхи представлені в житті родича, тим більшою мірою у хворого на ППЕ є бали за шкалою PANSS (П 1, Н 1, О 1) (р<0,05). Окремо слiд зазначити, що при кореляційному аналізі показників шкали О 1 у хворих із ППЕ та шкали Гамільтона у родичів знайдений прямий зв'язок (r=0,24, р<0,05).

Також було виявлено, що динаміка редукції позитивних та негативних симптомів у хворих із ППЕ за наявності в сім'ї родичів з депресивними розладами (після проведення з ними психокоректувального тренінгу) була достовірно вище, порівняно з іншими (р<0,05).

При аналізі особливостей ЯЖ у хворих основної групи, було зазначено, що хворі, у родичів яких були виявлені депресивні розлади, мали достовірно нижчі показники ЯЖ за шкалами „ССП”, „ДР” та основним компонентом ЯЖ „ЗЖУ” в порівнянні з хворими, які мали родичів з групи умовної норми (р<0,05). Також показники ЯЖ за шкалою „СЕП” та основним компонентом ЯЖ „ЗЖУ” у хворих, родичів яких мали невротичні розлади, достовірно нижчі (р<0,05) в порівнянні з хворими, у яких родичі не мали психічних порушень. Порівнюючи показники ЯЖ за шкалою „ДР”, виявлена достовірна різниця між хворими, у яких родичі мали афективні (депресивні) розлади, та хворими, у родичів яких виявлені невротичні порушення, тобто у перших вони нижче (р<0,05). Аналіз результатів також дозволив виявити прямий зв'язок позитивного відношення до майбутнього у родичів і ступенем задоволеності соціальним оточенням у хворого із ППЕ (р<0,05).

При проведенні клініко-катамнестичного аналізу були отримані дані, що хворі на ППЕ з основної групи на 1-му році після перенесення епізоду психотичного розладу повторно госпіталізувалися до психіатричного стаціонару в 27,3% випадків проти 56,7% в контрольній групі, що достовірно рідше (ч²=5,9; р<0,05). Подібна тенденція просліджувалась і на 2-му році після перенесення ППЕ (10,9% - основна група та 33,3% - контрольна група), різниця була достовірною (ч²=5,0; р<0,05). Вихід на другу групу інвалідності на першому році після перенесення ППЕ у хворих контрольної групи (30,0%) був вищим в порівнянні з основною (14,5%), (ч²=2,0; р<0,1). Представлені дані свідчать про ефективність розробленої системи ПК та програми профілактики для родичів хворих із ППЕ.

Таким чином, запропонована поетапна диференційована система ПК та програма профілактики ПД у родичів хворих із ППЕ сприяла поліпшенню психічного стану та ЯЖ як хворих основної групи, так і їх родичів. Ефективність розробленої системи ПК підтверджена зниженням числа рецидивів психічного розладу та повторних госпіталізацій до психіатричного стаціонару, зниженням первинної інвалідності у хворих із ППЕ за двохрічний період спостереження.

Висновки

1. У роботі наведено наукове обґрунтування і нове вирішення актуального завдання - виявлення клінічних, клініко-психопатологічних і психологічних особливостей психічної дезадаптації та рівня якості життя родичів хворих із ППЕ і розробка на цій основі системи поетапної диференційованої психокорекції та програми профілактики.

2. За результатами клініко-психопатологічного дослідження родичів хворих із ППЕ у 60,2% осіб спостерігаються психічні розлади. Учасники дослідження розподілені на три клінічні групи: 1) група родичів з афективними (депресивними) розладами (F 32.00, F 32.10, F 32.11, F 32.3) - 11(12,6%) осіб; 2) родичі з невротичними розладами (F 41.1, F 41.2, F 43.21, F 43.22) - 41 (47,2%) осіб; 3) група умовної норми (Z 63.7) - 35 (40,2%) осіб. Прослідковані специфічні періоди виникнення психічної дезадаптації у родичів хворих із ППЕ на етапі стаціонарного лікування їх хворого члена родини: емоційного шоку, усвідомлення, розрішення та адаптації, відновлення або виснаження. психокорекція дезадаптація розлад

3. При психодіагностичному дослідженні виявлено переважання депресії легкого рівня - 27,3%, матері та батьки значно частіше мають депресивні включення (р<0,05). Тривога має місце у 40,4% обстежених з перевагою високого рівня -20,5%. Суїцидальні думки наявні у 8% обстежених. Половина родичів мають складнощі в переживанні важких життєвих ситуацій. Основне негативне відношення у родичів пов'язано з родиною. Нереалізовані можливості по відношенню до здоров'я близької людини, свого здоров'я або всіх відмічають 77,0% опитуваних. Мають певні страхи та побоювання 60,9% родичів з перевагою страха хвороб та смерті близької людини - у 52,9% осіб. Між наявністю страху за здоров'я своє і своїх близьких та невротичними розладами знайдений зв'язок (р<0,05). Страхів у родичів, які відносяться до батька негативно, є значимо більше (р<0,01), і у них частіше реєструються депресивні тенденції (р<0,05). Найчастiше негативнi вiдчуття переживаються по вiдношенню до себе, ці особи схильні в значно більшому ступені звинувачувати себе, у тому числі і за хворобу їх родича (р<0,05).

4. У ході дослідження якості життя виявлено, що найбільш низькі показники якості життя мають родичі з депресивними розладами, за рахунок низького психологічного благополуччя - 3,64 бала. Інтегративний показник якості життя - 5,85 бала. У родичів з невротичними розладами всі показники досягають середнього рівня, страждає психологічне благополуччя та суб'єктивна задоволеність (4,68 та 5,56 бала відповідно). Інтегративний показник - 6,48 бала. Показники якості життя у родичів групи умовної норми є відносно рівномірними, досягають середнього та високого рівнів. Інтегративний показник - 7,25 бала. Серед основних компонентів якості життя у всіх учасників дослідження найбільш низьким є суб'єктивне благополуччя, виявлена зворотня залежність рівня цього показника від відчуття провини, що переживається, за здоров'я свого родича і наявністю страху за своє здоров'я і здоров'я близьких в майбутньому (р<0,05). Встановлено достовірне зниження показникiв якості життя при наявності психічних розладів того чи іншого регістра (р<0,01).

5. За результатами дослідження розроблена та впроваджена поетапна диференційована система психокорекції психічної дезадаптації у родичів хворих із ППЕ, основною метою якої є роз'яснення та навчання концепції про провідну роль інтолерантності до стресів у виникненні та збереженні патологічних відхилень, усування дезадаптивних стереотипів та фіксування оптимальних адаптивних стратегій мислення та поведінки. Зазначена система корекції складається з п'яти етапів, кожен з яких має свою мету та методичні підходи. Розроблена система психокорекції використовується для родичів не тільки на етапі стаціонарного, а й на амбулаторному етапі лікування хворого із ППЕ.

6. З урахуванням отриманих даних про особливості психічної дезадаптації та якості життя родичів хворих із ППЕ нами розроблена програма профілактики, яка включає первинну, вторинну та третинну. Виділено наступні напрямки первинної профілактичної роботи: 1) зміцнення психічного благополуччя за рахунок наявності доступу до ефективних програм батьківської підтримки і освіти, сприяючих розвитку навиків і отриманню інформації, 2) забезпечення розуміння найважливішої ролі психічного здоров'я, 3) боротьба з стигматизацією і дискримінацією, 4) підвищення психіатричної грамотності родичів, 5) забезпечення доступу осіб з проблемами психічного здоров'я до високоякісної первинної медико-санітарної допомоги. Вторинна профілактика направлена на купірування психічного розладу, що розпочався, та базується на виявлених клініко-психопатологічних, психологічних особливостях психічної дезадаптації у родичів хворих із ППЕ. Третинна профілактика психічної дезадаптації направлена на попередження повторного розвитку даної патології у родичів хворих із ППЕ.

7. Застосування запропонованої поетапної диференційованої системи психокорекції та програми профілактики дозволяє, за даними клініко-катамнестичного дослідження, суттєво поліпшити психічний стан хворих із ППЕ з основної групи (р<0,05) та їх родичів, покращити їх якість життя (р<0,05), а також значно знизити частоту повторних госпіталізацій до психіатричного стаціонару на 1-му та 2-му роках після перенесення ППЕ (р<0,05).

Список праць, опублікованих за темою дисертації

1. Юрьева Л.Н., Шустерман Т.И. Психическая дезадаптация у родственников психически больных // Таврич. журн. психиатрии. - 2005. - T.9, № 3 (32). - С. 7-11.

2. Юр'єва Л.М., Шустерман Т.Й. Клініко-психопатологічні особливості психічної дезадаптації у родичів хворих на первинний психотичний епізод // Укр. вісн. психоневрології. - 2007. - Т. 15, вип. 1 (50). - С. 93-96.

3. Шустерман Т.Й. Якість життя родичів хворих на первинний психотичний епізод // Психічне здоров'я. - 2007. - №2(15). - С. 9-12.

4. Шустерман Т.Й. Система психокорекції психічної дезадаптації у родичів хворих на первинний психотичний епізод // Тавріч. журн. психіатрії. - 2007. - Т. 11, №3 (40). - C. 63-67.

5. Юр'єва Л.М., Шустерман Т.Й. Психологічні особливості психічної дезадаптації у родичів хворих на первинний психотичний епізод // Психічне здоров'я. - 2007. - № 4 (17). - С. 65-68.

6. А.с. 23004 Україна А 61 В 5/00 Система психокорекції психічної дезадаптації у родичів хворих на первинний психотичний епізод /
Т.Й. Шустерман (Україна). - № 23150; Заявл. 30.10.07; Опубл. 03.12.07.

7. Шустерман Т.Й. Роль родини для психічно хворих // Новини і перспективи медичної науки: (Тези VI Міжнар. конф. студентів та молодих вчених). - Дніпропетровськ, 2006. - С. 95.

8. Шустерман Т.Й. Клінічні аспекти психічної дезадаптації у родичів хворих на первинний психотичний епізод // Укр. вісн. психоневрології. - 2007. - Т. 15, вип. 1(50), додаток. - С. 252.

9. Юр'єва Л.М., Шустерман Т.Й. Психокорекція психічної дезадаптації у родичів хворих на первинний психотичний епізод // Укр. вісн. психоневрології. - 2007. - Т.15, вип. 1 (50), додаток. - С. 253.

10. Юр'єва Л.М., Шустерман Т.Й. Психологічна характеристика психічної дезадаптації у родичів хворих на первинний психотичний епізод // Сучасні аспекти міждисциплінарних відносин в психоневрології: (Тези наук.-практ. конф., присвяченої 110-літтю Дніпропетр. обл. клініч. лікарні). - Дніпропетровськ, 2007. - С. 310-311.

Анотація

Шустерман Т.Й. Психокорекція та профілактика психічної дезадаптації у родичів хворих із первинним психотичним епізодом. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.16 - психіатрія. - Український науково-дослідний інститут соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України, Київ, 2008.

За допомогою комплексного дослідження обстежено 88 родичів 55 хворих із первинним психотичним епізодом. У 53 обстежених (60,2%) виявлені невротичні (77,3%), депресивні (20,8%) і гострі шизофреноподібні (1,9%) психічні розлади.

На підставі психодіагностичного дослідження оцінена тяжкість депресивної та тривожної симптоматики, виявлені домінуючий спосіб вирішення життєвих проблем, відношення до самих себе, навколишнього та отримані дані про рівень якості життя хворих із первинним психотичним епізодом та їх родичів.

Розроблена та впроваджена поетапна диференційована система психокорекції та програма профілактики дозволили суттєво поліпшити психічний стан хворих із первинним психотичним епізодом та їх родичів, покращити їх якість життя, значно знизити частоту повторних госпіталізацій до психіатричного стаціонару.

Аннотация

Шустерман Т.И. Психокоррекция и профилактика психической дезадаптации у родственников больных с первичным психотическим эпизодом. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.16 - психиатрия. - Украинский научно-исследовательский институт социальной, судебной психиатрии и наркологии МЗ Украины, Киев, 2008.

С помощью социально-демографического, клинико-психопатологического, психодиагностического, клинико-катамнестического и статистического методов обследовано 88 родственников 55 больных с первичным психотическим эпизодом. У 53 родственников (60,2%) выявлены невротические (F4) - 77,3%, депрессивные (F3) - 20,8%, острые шизофреноподобные (F2) - 1,9% расстройства. Имели другие проблемы, связанные с группой первичной поддержки, включая семейные обстоятельства, которые не достигали клинического уровня (Z63.7) 35 (39,8%) обследуемых. Выделены специфические периоды психической дезадаптации у родственников на этапе стационарного лечения больных с первичным психотическим эпизодом.

При психодиагностическом исследовании выявлена тяжесть депрессивной, тревожной симптоматики, наличие суицидальных мыслей, доминирующий способ решения жизненных проблем, отношение к самому себе, окружающему. Изучение показателей качества жизни позволило выявить, что у родственников больных с первичным психотическим эпизодом, самыми низкими были показатели по шкалам «Физическое благополучие» и «Психологическое благополучие», среди основных компонентов качества жизни - субъективное благополучие. Установлено достоверное снижение показателей качества жизни при наличии психических расстройств того или иного регистра, особенно у родственников с депрессивной симптоматикой.

Полученные данные позволили разработать и внедрить поэтапную дифференцированную систему психокоррекции психической дезадаптации, состоящую из 5 этапов, направленную на разъяснение и научение концепции о проводящей роли интолерантности к стрессам в возникновении и сохранении патологических отклонений, устранение дезадаптивных стереотипов и фиксирование оптимальных адаптивных стратегий мышления и поведения.

Психопрофилактика психической дезадаптации у родственников больных с первичным психотическим эпизодом включала первичную, вторичную и третичную. Приоритетным направлением первичной профилактики была борьба со стигматизацией и дискриминацией психически больных и их родственников, а также повышение психиатрической грамотности. Целью вторичной профилактики было купирование имеющихся у родственника психических расстройств, третичной - предотвращение повторного развития патологии.

Предложенная поэтапная диференцированная система психокоррекции и программа профилактики психической дезадаптации у родственников больных с первичным психотическим эпизодом способствовали улучшению психического состояния и качества жизни как психически больных, так и их родственников. Эффективность разработанной системы психокоррекции и программы профилактики подтверждена снижением числа рецидивов психического расстройства и повторных госпитализаций в психиатрический стационар, снижением первичной инвалидности у больных с первичным психотическим эпизодом за двухлетний период наблюдения.