Размещено на http://www.allbest.ru/

Державна установа «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології Академії медичних наук України»

УДК 618.3:616-053.1:616.12-008.331.1

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Клініко-імунологічні особливості материнсько-плодових взаємовідносин та корекція їх порушень у вагітних з артеріальною гіпертензією

14.01.01 Акушерство та гінекологія

Шафарчук Валентина Михайлівна

Київ 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Державній установі «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології АМН України»

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Дашкевич Валентина Євдокимівна, Державна установа «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології АМН України» (м.Київ), завідувач акушерського відділення екстрагенітальної патології вагітних

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, доцент Венцківська Ірина Борисівна, Національний медичний університет ім. О.О.Богомольця МОЗ України (м. Київ), професор кафедри акушерства та гінекології № 1

доктор медичних наук, професор Леуш Станіслав Сергійович, Національна медична академія післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика МОЗ України (м.Київ), професор кафедри акушерства та гінекології №1

Захист дисертації відбудеться « 07» жовтня 2008 р. о 15.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.553.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора наук за спеціальностями «Педіатрія», «Акушерство та гінекологія» при Державній установі «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології АМН України» (04050, м. Київ, вул. Мануїльського, 8).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Державної установи «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології АМН України» (04050, м.Київ, вул. Мануїльського, 8).

Автореферат розісланий « 07 » липня 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Л.В. Квашніна

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Актуальність проблеми артеріальної гіпертензії обумовлена високою частотою розвитку даної патології, відсутністю суттєвої тенденції до її зниження, а також високими показниками материнської, перинатальної смертності та інвалідизації новонароджених (Л.Б.Гутман, І.С.Лук'янова, 2001; В.Є.Радзинський, Т.Я.Смалько, 2001; І.М.Мелліна, 2002; В.Є.Дашкевич і співавт, 2004; Ю.Я.Круть, 2004). Артеріальна гіпертензія є фактором, що призводить до виникнення тяжких ускладнень вагітності, пологів, ушкодження плода. Ознаки дистресу плода та затримка його росту в різні терміни вагітності виявляються у 55,4 % вагітних (Б.М.Венцківський, В.М.Запорожан, 2002; Ю.П.Вдовиченко, 2003; Ю.С.Паращук, О.О.Єгоров, 2004; S.J.Fisher, 2004). Перинатальна смертність при цій патології залишається високою і складає від 53 до 100 ‰ (В.І.Медведь, 1999; І.М.Мелліна, 2003).

Виношування вагітності та пологи на фоні артеріальної гіпертензії значно погіршують стан здоров'я жінки, викликаючи прогресування захворювання, виникнення судинних ускладнень. Причини росту цих ускладнень і патогенез їх розвитку залишаються недостатньо вивченими. Перспективним напрямком пошуку і визначення їх патогенезу виявилось вивчення ролі імунологічних реакцій, адже порушення їх функціонування є патогенетичним субстратом формування соматичної патології (В.П.Чернишов, 1989). Імунна система матері протягом вагітності змушена постійно перестроюватись в залежності від тяжкості ускладнень, а новий рівень її рівноваги досягається за рахунок участі нових факторів чи механізмів зв'язку імунокомпетентних клітин (B.Forby, 1995). Динаміка цих показників під час гестації має свої особливості, які обумовлені перебігом супутньої соматичної патології, соціальними, економічними, побутовими та виробничими факторами. Вивчення особливостей імунітету в перинатальному періоді обумовлено важливістю самого періоду формування імунокомпетентних органів і вплив цього процесу на подальший розвиток дитини. Незважаючи на ранню закладку у плода лімфоїдних органів, здібність до клітинної і гуморальної відповіді на антигенну стимуляцію розвивається у нього тільки з другої половини вагітності (В.А.Таболин и соавт., 2001; Кудряшова и соавт., 2005). Разом з тим, пасивний трансплацентарний імунітет забезпечує достатній захист плода від інфекції як внутрішньоутробно, так і в перші місяці життя (Л.И.Королева, 2000; Л.І.Чернишова, 2001; Т.Ю.Мороз, Л.П.Сузекина, 2003).

Однак, проблема материнсько-плодових імунних взаємовідносин у вагітних з артеріальною гіпертензією вивчена недостатньо. Не менш важливою є проблема нормалізації імунологічних порушень в системі мати-плід-новонароджений для створення більш сприятливих умов перебігу вагітності і розвитку плода. В останні роки велику увагу приділяють вивченню системи імуноцитокінів - інтерлейкінів, інтерферонів, фактора некрозу пухлин та їх роль в патогенезі гіпертензивних станів при вагітності, що в подальшому дозволить підійти до обґрунтованих методів прогнозу та профілактики частоти ускладнень з боку матері і плода у вагітних з артеріальної гіпертензією.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана згідно плану науково-дослідних робіт ДУ «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології АМН України» і є фрагментом НДР «Розробити систему лікувально-профілактичних, реабілітаційних та організаційних заходів при захворюваннях міокарда у вагітних з вивченням структурно-функціональних особливостей серця та змін фетоплацентарного комплексу» (№ держреєстрації 01.05U000307).

Мета роботи - знизити частоту ускладнень, перинатальну патологію у вагітних з артеріальною гіпертензією на основі вивчення імунологічного статусу системи мати-плід-новонароджений та удосконалити комплекс лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на корекцію його порушень.

Задачі дослідження:

Провести аналіз перебігу вагітності, пологів, стану плода та новонародженого у жінок з первинною артеріальною гіпертензією.

Дати оцінку змінам імунного гомеостазу системи мати-плід-новонароджений у жінок з артеріальною гіпертензією.

Вивчити цитокіновий профіль у даного контингенту вагітних та визначити їх роль у розвитку гіпертензивних станів та перинатальної патології.

Розробити додаткові імунологічні критерії ранньої діагностики та прогностичні маркери акушерських та перинатальних ускладнень у вагітних з артеріальною гіпертензією.

Встановити роль зрушень в системі гемостазу та виявити наявність взаємообумовлюючих зв'язків з цитокінами між ступенем тяжкості перинатальної патології та змінами в системі згортання крові.

Визначити функціональний стан матково-плацентарно-плодового кровообігу для оцінки стану плода.

Розробити методи корекції порушень імунологічного статусу системи мати-плід-новонароджений та вивчити його ефективність.

Об'єкт дослідження - материнсько-плодові взаємовідношення у жінок з первинною артеріальною гіпертензію.

Предмет дослідження - фактори ризику, функціональний стан імунного гомеостазу системи мати-плід-новонароджений.

Методи дослідження - клінічні, інструментальні, імунологічні, бактеріологічні, математично-статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше у вагітних з артеріальною гіпертензією вивчено та оцінено стан імунологічного статусу та цитокінового профілю системи мати-плід-новонароджений та виділено групу новонароджених з високим ступенем ризику аутоімунної патології. Запропоновано прогностичні критерії даних цитокінового профілю по розвитку перинатальної патології. Вперше методом кореляційного аналізу виявлено зв'язок рівня цитокінів та частоти дистресу плода. Визначено особливості тромбоцитарної ланки системи гемостазу у жінок з первинною артеріальною гіпертензією (зниження кількості тромбоцитів, підвищення їх адгезивно-агрегаційної активності, збільшення кількості «молодих» форм кров'яних тілець) та їх взаємозв'язок з цитокінами IL-1, IL-8, ФНПЬ, що визначає порушення коагуляційного потенціалу в матково-плацентарному басейні. Запропоновано прогностичні критерії щодо розвитку прееклампсії і плацентарної недостатності у вагітних з артеріальною гіпертензією. Розроблено патогенетично обґрунтований комплекс корекції імунологічних порушень материнсько-плодового комплексу. Показана доцільність призначення імуннокоригуючих препаратів в профілактиці перинатальної патології у вагітних з артеріальною гіпертензією.

Практичне значення отриманих результатів. Визначено додаткові критерії діагностики аутоімунної патології у новонароджених та транзиторних порушень гемоліквородинаміки в ранньому періоді адаптації. Розроблено алгоритм обстеження даного контингенту вагітних. Запропоновано метод лікувально-профілактичних заходів в залежності від характеру імунологічних порушень, що сприяє зниженню частоти акушерських та перинатальних ускладнень у жінок з первинною артеріальною гіпертензією.

Результати дослідження впроваджено в практику роботи родопомічних закладів м. Києва, Київської, Харківської, Запорізької, Чернівецької областей. Теоретичні положення та практичні рекомендації використовуються на курсах інформації та стажування при ДУ «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології АМН України» з проблеми «Актуальні питання екстрагенітальної патології вагітних».

Особистий внесок здобувача. Автором вибрано напрямок досліджень, проведено аналіз сучасної літератури за темою дисертації. Забезпечено визначення груп вагітних для дослідження системи імунітету в материнсько-плодовому комплексі. Всі лабораторні та інструментальні методи дослідження виконані автором та за його участю. Особисто проведено аналіз та узагальнення отриманих результатів, сформульовано усі положення та висновки роботи. Обґрунтовано практичні рекомендації. У процесі виконання роботи проведена підготовка матеріалів до публікацій.

Апробація роботи. Матеріали дисертації представлені на науково-практичних конференціях «Актуальні питання сучасного акушерства» (Тернопіль, 2006), «Актуальні питання акушерства, гінекології та перинатології» (Судак, 2006), Пленумі акушерів-гінекологів України (2006), на наукових конференціях Інституту педіатрії, акушерства та гінекології АМН України (2004, 2005), міжнародних конгресах акушерів-гінекологів (Чилі, 2003; Малайзія, 2006).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 8 наукових праць, з яких 5 - статей в фахових журналах, 1 - у збірнику наукових праць, 2 - тези доповідей на міжнародних конгресах акушерів-гінекологів.

Структура і об'єм роботи. Дисертація викладена на 164 сторінках тексту, складається з вступу, огляду літератури, п'яти розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів дослідження, висновків, практичних рекомендацій. Робота ілюстрована 9 рисунками та 28 таблицями. Список літератури містить 303 джерел і займає 30 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

Матеріал та методи дослідження. Для вирішення поставлених в роботі завдань комплексно в динаміці вагітності обстежено 140 вагітних жінок, із них 110 з первинною артеріальною гіпертензією (гіпертонічна хвороба) та 30 здорових жінок з фізіологічним перебігом вагітності, що склали групу порівняння. При обстеженні вагітних старанно вивчався соматичний, акушерський та гінекологічний анамнези, проводилось клініко-лабораторне та інструментальне дослідження.

Окрім загальноприйнятих клініко-лабораторних та інструментальних методів дослідження вивчали показники клітинного та гуморального імунітету, цитокінового профілю системи мати-плід-новонароджений. Дослідження проводили в динаміці вагітності (І і ІІ половини), в пологах (пуповинна кров) до і після лікування, а також на 5-7 добу життя новонародженого.

Оцінка імунного статусу вагітних включала визначення Т-лімфоцитів (СД3), Т-хелперів (СД4), Т-супресорів (СД8), В-клітин (СД19), активності натуральних кілерних клітин (СД16) та маркеру апоптозу (СД95), а також рівня цитокінів - інтерлейкінів IL-1, IL-2, IL-6, IL-8, IL-10 і фактору некрозу пухлин - альфа (ФНПЬ). Визначення кількості лімфоцитів та їх субпопуляцій в периферичній крові проводилось методом двокольорової проточної флуориметрії за допомогою наборів моноклональних антитіл фірми «Сорбент» (Москва). Визначення показників гуморальної ланки імунітету - рівня сироваткових імуноглобулінів (G, А, М) - за допомогою методу простої радіальної імунодифузії за Е.Маnchini (1965). Оцінку фагоцитарної активності нейтрофільних гранулоцитів здійснювали за методом проточної цитофлуориметрії. Вміст циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) різної щільності - спектрофотометрично після осадку їх з сироваток поліетиленгліколем (Е.С.Белозеров, Т.А.Макаров, 1982; Г.В.Стручков та співав.,1985). Концентрацію цитокінів визначали імуноферментним методом з використанням тест системи «Immunotech» - Франція. Дослідження проводились за методиками виробника.

Стан тромбоцитарної ланки системи гемостазу досліджувався за допомогою методу підрахунку кількості тромбоцитів (х10⁹/л) у мазках крові за Фоніо і методу АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів з визначенням її індексу (Е.П.Иванов, 1983), %.

Матеріалом для бактеріологічного дослідження були виділення з піхви, цервікального каналу, уретри, носоглотки. Бактеріологічні дослідження різних мікробіотипів вагітних жінок проводили якісним і кількісним методом з приміненням набору елективних диференціально-діагностичних поживних середовищ. Кількісним методом визначали лактобацили, стафілококи, стрептококи, ентеробактерії, гриби роду Candida. У всіх висіяних культур вивчали морфологічні, тинкторіальні, культуральні та біологічні властивості. Кількість всіх видів бактерій в 1 мл. виділень визначали за числом колоній, що виросли з урахуванням ступеня розведення посівного матеріалу. Показники 10⁴-10⁵ КОЕ/мл оцінювали як середній ступінь мікробного обсіменіння пологових шляхів; при 10⁶ і більше - як високий ступінь.

Для оцінки стану та характеру серцевої діяльності плода проводили кардіотокографічне (КТГ) дослідження з використанням нестресового тесту на біомоніторі «ВМТ 9141» фірми RTF. Дані кардіотокограм оцінювали за шкалою W.Fisher (1976). Оцінка біофізичного профілю плода (БПП) проводилась за методом А.М.Vintzeleos (1983). Вивчався стан матково-плодово-плацентарного кровообігу. Доплерометричне дослідження проводилось на апараті «Aloka SSD - 2000» (Японія). Зменшення об'єму матково-плацентарно-плодового кровообігу визначає ступінь порушень стероїдогенезу обміну кисню, що знижує компенсаторні можливості фізіологічних систем плода.

Аналіз перебігу вагітності, пологів та післяпологового періоду у жінок з артеріальною гіпертензією проведено з урахуванням стану матері та плода, тяжкості захворювання, змін в системі імунітету, цитокінового профілю та фетоплацентарного комплексу. Стан новонароджених оцінювали за даними клінічного обстеження одразу після народження (на 1-й та 5-й хв.) за 10-бальною шкалою Апгар, даними фізичного розвитку (маса, зріст) та особливостями перебігу раннього неонатального періоду.

Статистична обробка матеріалу проводилась методами варіаційної статистики, прийнятими в медицині та біології, з використанням критеріїв Стьюдента і Фішера, стандартних та спеціалізованих програм. Використано також метод кореляційного аналізу.

Результати власних досліджень та їх обговорення. Для діагностики АГ та тяжкості її перебігу використана Міжнародна класифікація хвороб X перегляду, заснованої за рекомендаціями ВООЗ (1998) та Міжнародного товариства гіпертензії (МТГ) 1999 року, а також Європейського товариства кардіологів (2003) по діагностиці, лікуванню та профілактиці артеріальної гіпертензії. Серед 110 вагітних, хворих на АГ з легким перебігом захворювання (м'яка АГ): систолічний артеріальний тиск (CAT) = 140-159 мм рт. ст. та діастолічний артеріальний тиск (ДАТ) = 90-99 мм рт. ст. було 65 жінок, артеріальна гіпертензія II ступеня тяжкості (помірна): CAT = 160-179 мм рт. ст. та ДАТ = 100-109 мм рт. ст. мала місце у 45 хворих. Вагітних з ІІІ ступенем (тяжка) захворювання в розробці не було, у них рідко виникає вагітність. Проведений аналіз перебігу вагітності і пологів у жінок з артеріальною гіпертензією показав, що найбільш поширеним ускладненням гестаційного процесу у вагітних обстежених груп була прееклампсія (46,3 %). За нашими даними прееклампсія на фоні гіпертонічної хвороби II ст. зустрічається в 2-2,5 рази частіше, ніж при І ст. (р<0,05), а тяжкі її форми визначені майже у 2/3 хворих при II ст. АГ. Характерною особливістю прееклампсії у вагітних з АГ є раннє її виникнення і тяжкий перебіг, незначна вираженість набряків, відносно низька альбумінурія при високому артеріальному тиску.

У 37,2 % діагностовано плацентарну недостатність, в групі порівняння плацентарної недостатності не було (р<0,05). Проявами останньої є дистрес плода, який спостерігався в 30,0 % жінок та затримка його росту (27,2 %). При АГ І ступеня без прояву гестозу затримка росту плода (ЗРП) спостерігалася у 3 (4,6 %) вагітних, при приєднанні прееклампсії - в 13 (20,0 %) вагітних (р<0,01). При АГ II ступеня без прееклампсії ЗРП склала 17,7 % випадків, а при приєднанні гестозу - 35,5 % (р<0,05). Одним з частих ускладнень вагітності при АГ є також невиношування вагітності (39,1 %). Частота ускладнень вагітності корелює зі ступенем тяжкості захворювання.

На сьогоднішній день чітко встановлено, що в забезпеченні нормального функціонування єдиної фізіологічної системи мати-плацента-плід важливу роль відіграє система імунітету, в якій установлюється біологічна рівновага. Як показав аналіз отриманих даних у вагітних з АГ спостерігається дисбаланс ланок системи імунітету вже в першій половині вагітності і прогресивно збільшується в її динаміці. Спостерігається зниження кількості основних популяцій лімфоцитів: Т-, В-лімфоцити, NK- клітини, причому останні були достовірно нижчі порівняно з контролем (p<0,05). В групі жінок, де в подальшому розвинулась прееклампсія в ранні терміни вагітності рівень натуральних кілерів (СД16+) був підвищеним до 18,6±1,9 %, що може служити прогностичним маркером розвитку гестозу легкого ступеню. Для уточнення характеру взаємозв'язку між станом імунної системи вагітної і клінічними симптомами прееклампсії додатково проводився кореляційний аналіз імунологічних показників і порушенням функції нирок (по рівню протеінурії). Встановлено наявність прямого зв'язку між рівнем IL-2 і протеінурією (r=0,46, р<0,05), між рівнем NK-клітин і артеріальною гіпертензією (r=0,57, р<0,05). Таким чином, патогенетичні механізми розвитку прееклампсії закладаються ще в ранні терміни вагітності, а імунні механізми відіграють важливу роль в патогенезі, визначаючи тяжкість клінічних проявів даного ускладнення. Можна думати, що гальмування Т-системи імунітету у вагітних з артеріальною гіпертензією створюють можливість розвитку порушень імунологічного гомеостазу в системі мати-плацента-плід.

При аналізі концентрації субпопуляцій Т-лімфоцитів - Т-хелперів і Т-супресорів, які вважаються головними регуляторами імунної системи, в першій половині вагітності спостерігається в обстежених групах тенденція до збільшення як Т-хелперів, так і Т-супресорів, що призводить до зростання імунорегуляторного індексу (Т-хелпери/Т-супресори) - з 1,31±0,09 до 1,5±0,12. Такі зміни співвідношення даних субпопуляцій можна пояснити більшою стійкістю Т-хелперів до гіпоксії, оскільки допоміжна функція яких не потребує розмноження, а реалізується за допомогою медіаторів.

В другій половині вагітності зниження Т-супресорів (20,75±1,21 і 23,5±1,05 % в І половині) призводить до переважання стимулюючого впливу Т-хелперів, в тому числі і на В-клітини, які продукують антитіла, що є неблагоприємною ознакою, оскільки СД8+ належить одна із важливих ролей в системі регуляції імунної відповіді.

Провівши дослідження стану клітинного імунітету у вагітних з АГ різного ступеня тяжкості виявлено наступні зміни (табл. 1). Загальна кількість Т-лімфоцитів (СД3+) змінюється в залежності від ступеня тяжкості, але достовірні зміни відмічаються лише у вагітних з ІІ ст. захворювання. Зазнають суттєвих змін і інші субпопуляції лімфоцитів - СД4+ і СД8+, відбувається пригнічення регуляторів імунної відповіді, причому більш значиме в субпопуляції СД4+, котрі мають велике значення для нормального перебігу вагітності. Причому зменшення їх кількості наростає по мірі тяжкості АГ.

Для розвитку вагітності та перебігу пологів важливе значення має субпопуляція натуральних кілерів (NK-клітин), цитотоксична активність яких зростає в процесі фізіологічної вагітності, можливо, як компенсаторна реакція імунної системи на зменшення інших субпопуляцій лімфоцитів. При артеріальній гіпертензії така компенсаторна активність продукції NK-клітин неможлива.

Таким чином, при АГ відбувається пригнічення Т- і В-клітинного імунітету в першій половині вагітності і Т - клітинного імунітету в другій половині та зниження активності NK - клітинної ланки імунної системи. Маркер апоптозу (СД95+) - при АГ ІІ ступеня дещо вищий в порівнянні з АГ І ст. і здоровими. Це свідчить, що дефіцит кисню викликає не лише гальмування диференціації Т-лімфоцитів, а і призводить до підвищення рецепції проапоптичних сигналів, про що свідчить збільшення кількості лімфоцитів, які мають рецептор апоптозу.

Вивчення особливостей обміну, займаючого одне із основних місць у формуванні компенсаторно-пристосовних реакцій організму, дозволяє виявити тонкі механізми неспецифічних форм захисту або їх порушень при дестабілізуючих впливах, якими є вагітність на фоні артеріальної гіпертензії. Результати досліджень сироваткових імуноглобулінів у даного контингенту вагітних показали деякі зміни їх в організмі в залежності від терміну вагітності і тяжкості захворювання. При аналізі отриманих даних у здорових жінок в динаміці вагітності відзначено зростання всіх класів імуноглобулінів. У вагітних з АГ відбувається значне гальмування синтезу Ig G в динаміці вагітності (11,010,33 г/л в І половині і 8,050,65 г/л в ІІ половині, p<0,05) і деяка тенденція до підвищення Ig А в ці терміни (1,54±0,28 і 1,70±0,27 г/л, відповідно) і до зниження Ig M (1,59±0,17 і 1,25±0,18 г/л), розвивається дезімуноглобулінемія. Це свідчить про пригнічення антибактеріального захисту організму вагітних з АГ, що може призводити до виникнення загрози переривання інфекційного ґенезу, появи післяпологових ускладнень, внутрішньоутробного інфікування плода, а також залежність синтезу цих імуноглобулінів від кооперативної дії системи Т- і В-лімфоцитів. У випадках приєднання прееклампсії відбуваються більш суттєві зміни в гуморальній ланці імунітету. Так, у вагітних з АГ ІІ ступеня без прееклампсії рівень Ig G складає 8,650,41 г/л, а при приєднанні прееклампсії він знижується до 7,20,87 г/л. вагітність новонароджений артеріальний гіпертензія

Так як даний імуноглобулін відноситься до основних класів імуноглобулінів, відповідальних за антибактеріальний імунітет, то зниження його концентрації може свідчити про зміни імунологічної реактивності організму. Така тенденція спостерігається і з імуноглобуліном М (див. табл. 1), що дозволяє говорити про наявність недостатності гуморальної ланки імунітету у таких хворих.

При низьких рівнях імуноглобулінів частіше спостерігається народження дітей в стані асфіксії (24,4 %). Проводячи порівняння показників імунологічної реактивності у даної групи хворих і перебігу вагітності і пологів виявлено пряму кореляційну залежність між рівнем IgM і частотою виникнення невиношування вагітності (r=0,58, р<0,05).

Таким чином слід зазначити, що у вагітних з первинною артеріальною гіпертензією відбувається певна перебудова імунологічної реактивності організму, що дозволяє вважати цю патологію фактором ризику щодо розвитку акушерських і перинатальних ускладнень, де показники гуморального імунітету можуть бути ранніми критеріями їх діагностики.

Фагоцитарна система є одним із ведучих факторів неспецифічного захисту організму від інфекційних агентів. Процент фагоцитуючих нейтрофілів крові знижений у хворих на АГ (p<0,05), фагоцитарний індекс також знижений у даного контингенту вагітних (відповідно, при І ст. АГ - 700,2218,5 проти 766,4115,1 в контролі, 607,819,2 - при ІІ ст. АГ, p<0,05; при прееклампсії на фоні АГ - 518,920,54, p<0,001). Можливо відзначити, що стан неспецифічної резістентності організму вагітних жінок з АГ пригнічений в порівнянні з показниками контрольної групи. Клітинна активність нейтрофілів крові у даного контингенту жінок знаходиться на низькому рівні, що визначає необхідність проведення неспецифічної і імуннокоригуючої терапії протягом вагітності і в післяпологовому періоді.

З метою встановлення ролі та значення цитокінів у розвитку ускладнень при артеріальній гіпертензії, були проведені дослідження стану прозапальних і протизапальних цитокінів. Вивчення цитокінового профілю показало, що при вагітності на фоні артеріальною гіпертензії, не тільки підвищується кількість прозапальних цитокінів, що узгоджується з думкою Ю.Я.Крутя (2003) та М.Р.Рассіnі (1990), але і змінюється співвідношення опозиційних пулів (рис.), що свідчить про зрив основних імунних механізмів системної запальної реакції, про переважання Th-1 типу імунної відповіді при цій патології.

Можна припустити, що при помірній дії агресивних факторів в ролі ініціаторів синтезу медіаторів міжклітинної взаємодії (при легкому ступені захворювання) розвиток імунної відповіді регулюється взаємодією цитокінів і їх антагоністів. При наростанні тяжкості патологічного процесу вплив регуляторних факторів знижується і тим самим провокується підсилення продукції цитокінів активованими імуноцитами. На певному етапі цього процесу наступає виснаження функціональних резервів мононуклеарних клітин і виникає стан декомпенсації, при якому синтез імунорегуляторних факторів знижується. Отже зміни цитокінів в значній мірі залежать від тяжкості захворювання і приєднанні акушерських ускладнень.

Ініціатором цитокінового каскаду може бути запущений ФНПЬ, який призводить до звільнення цілого ряду інтерлейкінів, але можуть бути і ендогенні фактори. Одним із таких факторів є локальні зміни концентрації кисню, гіпоксія, які характерні для гіпертонічної хвороби.

Відомо, що цитокіни активно впливають на реакції системи гемостазу (G.Finazz et al, 1996). Вплив цитокінів на гемостаз відбувається основним чином через судинну стінку. Споживання тромбоцитів в матково-плацентарному кровообігу зростає в процесі розвитку вагітності. Саме цитокіни є тими ведучими сигнальними молекулами, які забезпечують специфічну і неспецифічну відповідь ендотеліоцитів (V.N.Shore et al, 1999). Відомо, що IL-1, IL-6 здатні виділяти ендотеліоцитами простациклін, оксид азоту - інгибіторів агрегації і адгезії тромбоцитів. Зміни функціональної активності тромбоцитів, як відмічають деякі автори, можуть бути обумовлені порушенням ендотелію судин при гіпоксії, токсемії, що часто зустрічається у вагітних з первинною артеріальною гіпертензією. Тому нами було проведено дослідження щодо взаємодії цитокінів і системи гемостазу у розвитку акушерських ускладнень при артеріальній гіпертензії.

Зміни в тромбоцитарній ланці проявляються зменшенням кількості тромбоцитів (в І половині вагітності - 239,6±2,8x10⁹/л при І ст. АГ і 221,5±2,3x10⁹/л при ІІ ст. АГ проти 251,2±2,51x10⁹/л у здорових; у другій - відповідно 220,8±1,8х10⁹/л, 209,2±2,92x10⁹/л і 245,6±1,71x10⁹/л, p<0,05).

Зменшення кількості тромбоцитів зумовлено підвищеним їх використанням в периферичному кровообігу (особливо матково-плацентарній зоні). Це, в свою чергу, сприяє викиду в кров'яне русло молодих форм тромбоцитів, які мають більші розміри, ніж старі форми цих клітин. Паралельно з цим змінюється і функціональна активність тромбоцитів. Так, індекс АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів у хворих на артеріальну гіпертензію становить 71,5±2,5 % (у здорових 59,9±2,8 %, p<0,05). Можна припустити і погодитися з думкою Ю.А.Витковського та співавт. (1998), що порушення балансу між простацикліном і тромбоксаном А₂ та між простагландинами Е₂ і F₂б, індукує внутрішньосудинну агрегацію тромбоцитів, сприяє розвитку спазму судин, що значно погіршує циркуляцію крові, особливо на рівні мікросудин плаценти, що є реальним фактором розвитку мікротромбозів, а з іншого боку посилює гіпоксію тканин, яка активує цитокіновий каскад. При дослідженні рівнів цитокінів IL-1, IL-8 і ФНПЬ в системі мати-плід, виявлено, що при їх зростанні зростає і індекс агрегації тромбоцитів до 85,6±2,8 %, а кількість тромбоцитів знижується до 199,8±2,4 x10⁹/л. Це дає підставу зробити висновок, що підвищення концентрації прозапальних цитокінів визначає порушення коагуляційного гомеостазу в матково-плацентарному басейні, що призводить до розвитку плацентарної недостатності, дистресу плода, який зустрічається в 30 % у вагітних з АГ. Виявлена пряма кореляційна залежність між рівнем IL-1 і індексом агрегації тромбоцитів (r = 0,61, р<0,05) і зворотна залежність між концентрацією IL-8 і кількістю тромбоцитів (r = - 0,52, р<0,05).

Отже, підсумовуючи отримані результати, можна сказати, що участь цитокінів в реакціях системи гемостазу безсумнівна і порушення їх обміну в організмі вагітних в кінцевому результаті негативно відображається на функціональному стані клітини.

Вивчення особливостей імунітету в перинатальному періоді обумовлено важливістю самого періоду формування імунокомпетентних органів і вплив цього процесу на подальший розвиток дитини. Як показав аналіз отриманих даних на передчасний запуск імунної системи плода вказує підвищений рівень Т-лімфоцитів та зменшення кількості Т-супресорів і Т-хелперів (табл. 2).

Концентрація СД16+ і СД19+ клітин в пуповинній крові вища, ніж в периферичній новонародженого. Так, підвищення рівня натуральних кілерів (СД16+) до 14,34±1,73 % (при 12,48±1,7 % в периферичній крові) підтверджує внутрішньоутробно антигенний вплив на плід при гіпоксичному синдромі у матері. Результати дослідження гуморальної ланки імунітету пуповинної крові свідчать про підвищення імуноглобулінів в порівнянні з контролем, що визначається закономірностями ранньої антигенної стимуляції. Поява в пуповинній крові Ig A (p<0,05) та більш високий рівень Ig М свідчить про утробну антигенну стимуляцію імунної системи плода. Зменшення концентрації IgG в крові матері (8,65±0,41 г/л) при II ст. АГ супроводжується зниженням його рівня в пуповинній крові (p<0,05), де провідним є плацентарна недостатність та її метаболічна неспроможність, яка погіршує умови переходу IgG від матері до плода. Трансплацентарна передача материнських антитіл є одним з важливих факторів природного імунітету, що забезпечує адаптацію новонародженого до умов позаутробного життя [В.А. Таболин і співавт, 2001]. Такі особливості плодового імунного статусу є фоном для формування змінної реактивності у дітей, а ознаки антигенної стимуляції можна віднести до прогностичних критеріїв розвитку у дітей алергічних реакцій.

Необхідно відмітити, що при дистресі плода (30,0 % випадків) в пуповинній крові в порівнянні з показниками контрольної групи, підвищувався рівень Т-лімфоцитів (СД3⁺) до 72,6±1,4 при 52,18±1,6 % в групі здорових. Також були підвищені рівні Т-хелперів (СД4+) - 41,0±3,8 при 36,8±2,1 %, відповідно, і цитотоксичних лімфоцитів (СД8+) - 31,2±1,8 і 29,7±1,21 % на фоні зниження рівня натуральних кілерів (СД16+) - 11,9±2,3 і 16,9±2,01 % і В-лімфоцитів (СД19+) - 12,04±2,5 і 18,4±1,26 %.

Таким чином, у дітей які перенесли хронічну гіпоксію, особливо у жінок з прееклампсією на фоні гіпертонічної хвороби, переважають імунні реакції по типу Th-1 імунної відповіді з розвитком аутоімунних і цитотоксичних реакцій на фоні пригнічення гуморальної імунної відповіді, що може бути одним із механізмів ушкодження тканин мозку. Імунний гомеостаз у плода визначається станом здоров'я матері. Наявність патології у матері сприяє тривалій утробній імунній стимуляції у плода, що призводить до порушень формування адекватної імунної відповіді новонародженого, що в свою чергу, призводить до підвищеної захворюваності і ускладнює перебіг ранньої адаптації.

Новонародженість особливий етап формування імунної відповіді в дитячому віці, однак швидка динаміка клітинних факторів імунітету, зв'язаних з післяпологовим лейкоцитозом диктує необхідність виділення стану становлення імунітету у новонароджених дітей. Показники імунного статусу у новонароджених основної групи відображають ступінь перенесеної перинатальної гіпоксії, яка за нашими даними викликає більш виражене пригнічення клітинної ланки імунітету - зниження загальної кількості Т-лімфоцитів і їх популяцій (р<0,05) яке зберігається протягом раннього неонатального періоду. Підвищення кількості клітин СД8+ і СД16+ має транзиторний характер й імовірно обумовлено особливостями імунної відповіді. Зниження рівня В-лімфоцитів у новонароджених може свідчити про порушення диференціровки клітин, що призводить до зменшення їх кількості, а також може бути наслідком підвищеного апоптозу В-лімфоцитів на фоні перенесеної гіпоксії. Відсутність зниження IgA і M в перші 7 днів життя, яке характерне для метаболізму білків материнського походження, свідчить про їх плодове походження. Отримані результати свідчать про відхилення в процесах формування імунних реакцій і їх регуляції у новонароджених групи перинатального ризику.

Важливий інформативний показник стану імунної системи новонародженого в ранньому періоді адаптації є рівень продукції моноцитами пуповинної крові IL-1 і ФНПЬ. Збільшення концентрації цих цитокінів в пуповинній крові (IL-1 >42,0 пкг/мл і ФНПЬ >76,0 пкг/мл) може служити, за нашими даними, ранньою діагностичною ознакою гіпоксичних змін в організмі новонародженої дитини і свідчити про участь даних імуноцитокинів в патогенезі транзиторних порушень гемоліквородинаміки в ранньому періоді адаптації.

Наведені дані свідчать про важливу роль факторів гуморального та клітинного імунітету і регуляторів імунної відповіді - цитокінів у патогенезі неонатальної патології. Отримані результати вказують на необхідність проведення певної імунологічної корекції у таких вагітних, а дані змін системи імунітету можуть бути важливими діагностичними і прогностичними критеріями розвитку патології та оцінки ефективності проведеної терапії.

Одержані нами дані щодо суттєвої ролі імунних змін в патогенезі ускладнень системи мати-плід-новонароджений дали підставу покласти в основу лікувально-профілактичних заходів засоби, які мають імуномодулюючі властивості - кверцетин і утрожестан. Оскільки прогестерон подавляє виробку ФНП і цитокіну IL-2 (M.Varri et al., 2007), ми припустили, що його можливо використати як імуномодулятор і примінити його для того, щоб придушити продукцію «шкідливих» цитокінів Т-хелпер 1 типу і підвищити виробку цитокинів Т-хелпер 2, тобто змістити баланс цитокінів в направленні, яке сприяє нормальному перебігу вагітності. Ефективність терапії визначено у 60 вагітних з артеріальною гіпертензією. Група порівняння - 30 жінок, які отримували традиційне лікування артеріальної гіпертензії (Методичні рекомендації - «Гіпертонічна хвороба (первинна артеріальна гіпертензія) і вагітність» (Київ, 1998).

Аналіз отриманих даних показав, що розроблений комплекс лікувально-профілактичних заходів з урахуванням порушень імунологічного статусу материнсько-плодового комплексу виявляє виражений сприятливий вплив на організм вагітної і плода. У 81 % вагітних відмічається виражений коригуючий ефект клінічної картини, покращився сон, апетит, зникли симптоми недостатності кисню - слабкість, втомлюваність, головокружіння.

Після проведеного лікування спостерігались позитивні зміни в імунній системі мати-плід-новонароджений. Рекомендована терапія має вибіркову імуномодулюючу дію на загальний пул Т-лімфоцитів, на їх субпопуляції, що в кінцевому результаті нормалізує функціонування ефективних ланок імунітету. Виявлялась тенденція до нормалізації рівня Т- і В-лімфоцитів, причому рівні В-лімфоцитів були достовірно нижчі у хворих з II ст. АГ (р<0,05), під впливом лікування рівень їх підвищувався до 10,93±1,56 % проти 9,61±2,51 % - до лікування.

Рівні субпопуляцій Т-лімфоцитів (Т-хелпери і Т-супресори) підвищувались, причому на фоні незначного збільшення Т-хелперів достовірно збільшувався рівень Т-супресорів, що призводить до нормалізації співвідношення Т-хелпери/Т-супресори. Так, рівень Т-хелперів у жінок з АГ II ст. збільшився з 32,08±1,42 до 34,01±1,92 %, Т-супресорів з 20,57±0,95 до 24,01±0,86 % (p<0,05), у жінок з АГ І ст. - Т-хелперів з 33,51±1,34 до 34,08±1,08 % і Т-супресорів з 22,13±0,97 до 26,14±0,91 % (р<0,05). Це має велике значення, оскільки в наш час вважається, що зміни балансу субпопуляцій Т-лімфоцитів в бік супресії є важливим механізмом імунологічного забезпечення вагітності. Таку ж тенденцію мали рівні NK-клітин (до 14,02±1,96 проти 12,5±1,74 % до лікування), а також імуноглобулін IgA (до 1,70±0,31 і 1,55±0,26, відповідно). Рівні IgG і IgM в обстежених групах також підвищились і досягли рівнів контрольної групи (р<0,05). Під впливом комплексної терапії відмічалось зменшення майже в 1,5 рази антитіл до спадкового матеріалу клітини як в крові матері, так і в судинах пуповини.

В динаміці лікування рекомендована терапія позитивно вплинула і на продукцію цитокінів. Значно зменшився рівень прозапальних цитокінів (IL-2, IL-8 та ФНПЬ), що забезпечує нормальний перебіг вагітності та запобігає розвитку ускладнень і підвищився рівень протизапальних (IL-6, IL-10). Спостерігається підвищення неспецифічної резистентності організму. Фагоцитарний індекс підвищився з 607,8±19,21 до 688,2±20,12 при II ст. захворювання. Значно знизились рівні ЦІК (р<0,05).

Позитивно впливає комплексна терапія і на показники системи імунітету у плода і новонародженого. Як уже було сказано, що імунний гомеостаз у плода визначається станом здоров'я матері. При покращанні показників системи імунітету у матері, покращились показники і системи плід-новонароджений. Після лікування знижується в пуповинній крові рівень СД3+ з 59,7±2,03 до 51,6±1,6 % (р<0,05), в крові новонародженого після проведеного лікування рівень Т-лімфоцитів і В-лімфоцитів дещо збільшився (p<0,05). Рівні імуноглобулінів в обстежених групах підвищувались під час лікування і майже досягли рівня контрольної групи (р<0,05).

Рекомендована нами терапія позитивно впливає на перебіг вагітності, пологів, стан плода та новонародженого. Частота ускладнень у таких вагітних помітно нижча, ніж у жінок, які отримували тільки традиційне лікування. При цьому загроза переривання вагітності відмічена у 13,7 % жінок проти 28,0 % в групі порівняння (р<0,05). Частота прееклампсії зменшилась більш ніж в 2 рази, особливо її тяжких форм, плацентарна недостатність в 1,5 рази (р<0,05). Після лікування плід частіше знаходився в задовільному стані (8-9 балів по Фішеру) - в 48 % до початку лікування і в 96,7 % випадків після лікування. Комплексна терапія забезпечує більшу стійкість плода до гіпоксії внаслідок підвищення компенсаторно-пристосовних реакцій з боку матково-плацентарно-плодового кровообігу. Зменшилась частота асфіксій новонароджених на 10,0 %, що можна пояснити кращими умовами розвитку плода та меншим його пошкодженням в пологах у жінок, які отримували комплексну терапію.

Перебіг періоду ранньої неонатальної адаптації у новонароджених, матері яких отримували комплексну терапію, був значно кращим. Захворюваність новонароджених склала 16,6 % проти 33,3 % у дітей групи порівняння.

Результати проведених досліджень підтвердили високу ефективність рекомендованої нами терапії, що запобігає розвитку тяжких ускладнень вагітності як прееклампсія, плацентарна недостатність, дистрес плода та затримка його росту і може бути рекомендована для корекції імунологічних порушень системи мати-плід-новонароджений у вагітних з АГ.

Висновки

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення актуальної наукової задачі - зниження частоти акушерської та перинатальної патології у вагітних з первинною артеріальною гіпертензією шляхом обґрунтування та удосконалення методів їх профілактики на підставі вивчення імунологічних особливостей системи мати-плід-новонароджений та корекції їх порушень.

1. Первинна артеріальна гіпертензія призводить до суттєвого збільшення акушерських і перинатальних ускладнень, в основі яких лежать зміни імунної регуляції та порушення функціонування матково-плацентарно-плодової гемодинаміки. Так, загроза переривання вагітності зустрічається у 39,1 % проти 10,0 %, плацентарна недостатність у 37,2 %, дистрес плода - 30,0 %, частота і характер яких залежить від приєднання прееклампсії (46,3 проти 3,3 % у здорових), що значно погіршує прогноз для матері і плода.

2. У вагітних з артеріальною гіпертензією визначено достовірне пригнічення Т-клітинної активності (СД3+, СД4+, СД8+ - лімфоцитів, збільшення імунорегуляторного індексу), зниження синтезу IgG, компенсаторну активацію тимус-незалежної NK-ланки, підвищення ЦІК, зниження активності неспецифічних факторів захисту та наявність антитіл до спадкового матеріалу. Все це свідчить про дезорганізацію фізіологічної імунної відповіді. Порушення різних ланок імунітету збільшується зі ступенем тяжкості захворювання.

3. Зміни цитокінового профілю як прозапальних (IL-1, IL-2, IL-8, ФНПЬ), так і протизапальних (IL-6, IL-10) носять виражений характер, а саме підвищується кількість прозапальних і зменшується протизапальних цитокінів, змінюється співвідношення опозиційних пулів. При легкому ступені захворювання розвиток імунної відповіді регулюється взаємодією цитокінів і їх антагонистів, при наростанні тяжкості патологічного процесу вплив регуляторних факторів знижується, підсилюється продукція цитокінів активованими імуноцитами, виникає стан декомпенсації. Отримані дані можуть виступати прогностичними маркерами тяжкості захворювання та бути основою патогенетичного обгрунтування для призначення імунокоригуючих препаратів.

4. Виявлено взаємозв'язок показників тромбоцитарної ланки системи гемостазу (зниження кількості тромбоцитів, підвищення їх адгезивно-агрегаційної активності) і цитокінів IL-1, IL-8, ФНПЬ, підвищення концентрації яких визначає порушення коагуляційного гомеостазу в матково-плацентарному басейні, що призводить до формування плацентарної недостатності, розвитку дистресу плода (30,0 %) і затримки його росту (27,2 %). З цими процесами тісно пов'язані порушення гемодинаміки матково-плацентарного кровотоку. Зважаючи на роль, яку відіграє плацента в регуляції імунітету, саме порушення її функції є пусковим механізмом для розвитку акушерських ускладнень і порушення стану плода.

5. Наявність в пуповинній крові IgА та більш високий рівень в порівнянні з групою контролю IgМ, відображає утробну антигенну стимуляцію імунної системи плода. Зниження IgG поряд з відхиленням у стані адаптації свідчить про низький рівень пасивного імунітету у даної категорії дітей, що призводить до підвищення їх захворюваності і ускладнює перебіг ранньої адаптації.

6. Новонароджені матерів з АГ на 5-7 добу життя мають порушення імунологічного гомеостазу - зниження загальної кількості Т-лімфоцитів (СД3+), рівня В-лімфоцитів (СД19+) при підвищенні кількості NK-клітин (СД16+) та цитотоксичних лімфоцитів (СД8+), що можна охарактеризувати як деструктивний тип імунної відповіді на антигенну стимуляцію. Наявність в пуповинній крові високих концентрацій циркулюючих імунних комплексів, IgА і IgМ, антитіл до спадкового матеріалу клітин зумовлює схильність до розвитку вторинних імунодефіцитних станів та формування аутоімунної патології в майбутньому.

7. Важливим інформативним показником стану імунної системи новонародженого в ранньому періоді адаптації є рівень продукції моноцитами пуповинної крові IL-1 і ФНПЬ. Збільшення їх концентрації (IL-1>42,0 пкг/мл, ФНПЬ.>76,0 пкг/мл) може служити ранньою діагностичною ознакою гіпоксичних змін в організмі новонародженої дитини і свідчити про участь даних імуноцитів в патогенезі транзиторних порушень гемоліквородинаміки в ранньому періоді адаптації.

8. Удосконалений комплекс лікувально-профілактичних заходів для вагітних з первинною артеріальною гіпертензією з урахуванням зрушень системи імунітету, із застосуванням антиоксиданта і імуномодулятора, індивідуальним підбором антигіпертензивних засобів, нормалізує функцію імунітету, цитокінового профілю системи мати-плід-новонароджений, поліпшує перебіг вагітності та стан плода і може бути рекомендований до впровадження в роботу родопомічних закладів.

Практичні рекомендації

1. Вагітних жінок з артеріальною гіпертензією слід включати до групи ризику по розвитку акушерських і перинатальних ускладнень. В комплекс обстежень таких вагітних та їх новонароджених необхідно включати вивчення показників системи імунітету, цитокінового профілю, системи гемостазу і матково-плацентарно-плодової гемодинаміки.

2. Для прогнозування розвитку аутоімунної патології у дітей в майбутньому рекомендуються конкретні фактори ризику: зменшення в пуповинній крові кількості Т-супресорів (CD8) - до 23,1±1,91 %, поява в пуповинній крові Ig A та більш високий Ig М (до 0,20 %), поява циркулюючих імунних комплексів та наявність антитіл до спадкового матеріалу клітини.

3. З метою профілактики ускладнень у вагітних з АГ і корекції порушень імунологічного статусу в системі мати-плід-новонароджений рекомендується охоронний режим, раціональне харчування, гіпотензивні препарати, показанням до призначення яких є рівень діастолічного тиску ? 100 мм рт.ст., вітаміни і мікроелементи. Комплекс терапії необхідно доповнити кверцетином - як антиоксидантом та імуномодулятором (по 0,02 г тричі за добу), утрожестаном як імуномодулятором і коректором гормональних порушень (200 мг за добу). Тривалість лікування протягом 15 днів. Курс терапії проводиться в 14-16, 24-26, 32-34 тижні вагітності.

Перелік умовних скорочень

АГ - артеріальна гіпертензія

АМО - амплітуда миттєвих осциляцій

AT - артеріальний тиск

БПП - біофізичний профіль плода

БЧСС - базальна частота серцевих скорочень

ВГЛ - великі грануломісткі лімфоцити

ДАТ - діастолічний артеріальний тиск

ДРП - дихальні рухи плода

ЗРП - затримка росту плода

КТГ - кардіотокограма

ПІ - пульсаційний індекс

РІ - резистентний індекс

CAT - систолічний артеріальний тиск

ФНП - фактор некрозу пухлин

ЦІК - циркулюючі імунні комплекси

ЧМО - частота миттєвих осциляцій

Ig - імуноглобулін

IL - інтерлейкін

NK - натуральні кілери

Th - субпопуляція Т-лімфоцитів-хелперів

Список робіт, опублікованих за темою дисертації

1. Шафарчук В.М. Особенности иммунных реакций в системе мать-плод при нормальной беременности (обзор) / В.М. Шафарчук, Ю.Я. Круть // Перинатологія та педіатрія. - 2003. - № 3. - С. 42-46. - обробка і аналіз даних, підготовка до друку.

2. Шафарчук В.М. Особливості перебігу вагітності та пологів у жінок з артеріальною гіпертензією / В.М. Шафарчук // ПАГ. - 2006. - № 5. - С. 73-75.

3. Шафарчук В.М. Актовегин в клинике экстрагенитальной патологии / В.Є. Дашкевич, В.М. Шафарчук, М.-М. П. Двуліт // Репродуктивное здоровье женщин. - 2008. - № 2. - С. 83-85. - виконання досліджень, підготовка до друку.

4. Шафарчук В.М. Імунологічні особливості материнсько-плодових взаємовідносин при артеріальній гіпертензії у вагітних / В.М. Шафарчук // Вісник наукових досліджень. ТДМУ «Укрмедкнига ». - 2006. - № 2 (43).-С. 34-35.

5. Шафарчук В.М. Состояние бактериальной обсемененности женщин с первичной артериальной гипертензией / В.Е. Дашкевич, Т.А. Лисяная, В.М. Шафарчук // Проблемы, достижения и перспективы развития медико-биологических наук и практического здравоохранения; труды Крымского мед. университета им. С.И.Георгиевского. - 2006. - Т. 142, часть 2. - С. 45-47 - збір матеріалу, формування груп хворих, аналіз результатів.

6. Шафарчук В.М. Гормональна функція фетоплацентарного комплексу у вагітних з первинною артеріальною гіпертензією / В.М. Шафарчук // Зб. наукових праць Асоціації акушерів-гінекологів України. Київ «Інтермед». - 2006. - С.753-755.

7. The immunologic peculiarities of maternal-fetal interrelations in arterial hypertension / J. Krut, V. Dashkevich, V. Shafarchuk [та ін.] // XVII FIGO World Congress of Gynec. and Obstet. Chile. - 2003.- P.88 - збирання матеріалу, його аналіз, статистична обробка даних.

8. Peculiarities of immune disordes in pregnant women with arterial hypertension / V. Dashkevich, M. Kyrylchuk, V. Shafarchuk [та ін.] // XVIII FIGO World Congress of Gynec. and Obstet. Malaysia. - 2006. - P. 147-148 - виконання досліджень, підготовка до друку.

Анотація

Шафарчук В.М. Клініко-імунологічні особливості материнсько-плодових взаємовідносин та корекція їх порушень у вагітних з артеріальною гіпертензією. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.01 - акушерство та гінекологія. - Державна установа «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології АМН України». - Київ, 2008.

Дисертація присвячена одній з актуальних проблем акушерства - зниженню частоти акушерських і перинатальних ускладнень у вагітних з артеріальною гіпертензією на основі вивчення патогенетичної ролі системи імунітету, цитокінового профілю та їх зв'язку з показниками матково-плацентарно-плодової гемодинаміки. Встановлено значні порушення системи імунітету материнсько-плодового комплексу, а саме: пригнічення Т-клітинної активності лімфоцитів, зниження синтезу IgG, компенсаторна активація NK-ланки, підвищення циркулюючих імунних комплексів, зниження активності неспецифічних факторів захисту та наявність антитіл до спадкового матеріалу. Підвищується кількість прозапальних цитокінів, змінюється співвідношення опозиційних пулів. З'ясовано роль порушень системи імунітету, цитокінів у розвитку ускладнень вагітності, патології плода та новонародженого при АГ. Запропоновано новий патогенетично обґрунтований комплекс лікувально-профілактичних заходів, які сприяють позитивним змінам в імунному статусі та матково-плацентарно-плодовому кровотоці, що дозволяє знизити частоту ускладнень з боку матері і плода у жінок з артеріальною гіпертензією.

Ключові слова: вагітність, артеріальна гіпертензія, імунітет, цитокіни, профілактика, лікування.

Аннотация

Шафарчук В.М. Клинико-иммунологические особенности материнско-плодовых взаимоотношений и коррекция их нарушений у беременных с артериальной гипертензией. - Рукопись.

...