Лікарський контроль за спортсменками, які займаються складнокоординаційними видами спорту

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ДЕРЖАВНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ

УДК 796.056:[796.418+796.412.2]-614.23 /.25(.001.42)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Лікарський контроль за спортсменками, які займаються складнокоординаційними видами спорту

14.01.24 - лікувальна фізкультура та спортивна медицина

Шевченко Ірина Миколаївна

Дніпропетровськ - 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Дніпропетровській державній медичній академії МОЗ України.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Абрамов Віктор Васильович, Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України, завідувач кафедри фізичної реабілітації, спортивної медицини та валеології.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, доцент Єрьоміна Олена Леонідівна, Українська медична стоматологічна академія МОЗ України, м. Полтава, завідуюча курсом лікувальної фізкультури та спортивної медицини кафедри ендокринології з лікувальною фізкультурою та спортивною медициною;

кандидат медичних наук, доцент, доктор філософії Пєшкова Ольга Володимирівна, Харківська державна академія фізичної культури Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту, завідуюча кафедрою спортивної медицини та фізичної реабілітації.

Захист відбудеться “19” жовтня 2007 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 08.601.01 у Дніпропетровській державній медичній академії МОЗ України (49029, м. Дніпропетровськ, пл. Жовтнева, 4).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Дніпропетровської державної медичної академії (49044, м. Дніпропетровськ, вул. Дзержинського, 9).

Автореферат розісланий “17” вересня 2007 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, Кобеляцький Ю.Ю. д. мед. н., професор.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. За останні роки у всесвітньому спорті значно зросли спортивні результати, які показують юні спортсменки. Це стало можливим завдяки більш ранній спеціалізації, інтенсифікації тренувального процесу та збільшенню об'єму фізичних навантажень, що впливає на формування морфометричних параметрів тіла та на темпи біологічного розвитку юних спортсменок. За даними авторів (Шахліна Л., Футорний С., 2003; Ясько Л.В., 2003; Липовка Л.В., 2004; Бачинська Н.В., 2006) частота порушень репродуктивної функції серед спортсменок зустрічається частіше, ніж у популяції. Однак проблеми здоров'я спортсменок дуже часто не розглядаються як пріоритетні (Ніаурі Д.А. та співавт., 2003). В науковій літературі наведені дані про ретардуючий вплив фізичних навантажень на організм юних спортсменок, що пов'язано з гормональною дисфункцією (Абрамов С.В., 2000; Путро Л., Сиренко Н., 2000; Абрамов В. В. та співавт., 2004; Соболєва Т. та співавт., 2004). Враховуючи те, що підготовка спортсменок високого класу проводиться поетапно (етапи базової підготовки, спеціальної спортивної підготовки та удосконалення спортивної майстерності), стає очевидним, що основні періоди підготовки, які містять в собі великі за обсягом та інтенсивністю фізичні навантаження, припадають на пубертатний період. Саме цей період характеризується функціональною нестійкістю і високою чутливістю до впливу факторів зовнішнього середовища (Абрамов С.В., 2000; Wiggins D., Wiggins M., 1997). Одночасно зі збільшенням об'єму та інтенсивності тренувальних занять зростає і складність вправ, які виконують спортсменки (Карагиори Х., Емец Н., 2000). В складнокоординаційних видах спорту важлива роль належить функціональному стану системи аналізаторів, особливо вестибулярного, тому що рухова діяльність спортсменок пов'язана з переміщенням тіла у просторі (Болобан В., 2006). Незважаючи на те, що в науковій літературі наведені дані про клінічні та експериментальні дослідження статодинамічного аналізатора (Базаров В.Г., 1988; Бикова А.В., 1998; Кручковськи Д., 2000; Boloban V., 2005; Болобан, 2006) в практиці лікарського контролю за юними спортсменками, які займаються складнокоординаційними видами спорту, дотепер не існує єдиної загальноприйнятої системи комплексної оцінки функціонального стану вестибулярного, слухового та зорового аналізаторів. Прагнення спортсменок до вищих результатів часто супроводжується зривом механізмів адаптації. Серед ранніх ознак порушення адаптації спортсменок до фізичних та психоемоційних навантажень є дисбаланс вегетативної нервової системи (Босенко А., 2002; Кропта Р., 2004). Автори указують, що психологічні властивості особистості знаходяться у взаємозв'язку із станом вегетативної регуляції ритму серця (Михайлов В.М., 2000; Щербатих Ю.В., 2002; Поливода С.Н. та співавт., 2004). Тому при побудові навчально-тренувального процесу та в період змагань необхідно враховувати не тільки показники варіабельності серцевого ритму, але і психофізіологічні особливості юних спортсменок. В той же час актуальним є питання використання реабілітаційних заходів, які спрямовані на корекцію виявлених відхилень у юних спортсменок.

Зв'язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана у відповідності з планом наукових досліджень Дніпропетровської державної медичної академії і є складовою частиною науково-дослідної теми кафедри фізичної реабілітації, спортивної медицини та валеології “Розробка та оптимізація методів лікарського контролю при фізичному вихованні, оздоровчому та спортивному тренуванні” (номер державної реєстрації 0100U000352). Роль автора полягає в оптимізації критеріїв лікарського контролю та складанні методу корекції симптомів вегетативної дезадаптації до фізичних і психоемоційних навантажень для спортсменок, які займаються складнокоординаційними видами спорту, віком від 10 до 17 років.

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є удосконалення медичних критеріїв управління спортивним тренуванням юних спортсменок, які займаються складнокоординаційними видами спорту, для забезпечення ефективного лікарського контролю.

Для досягнення поставленої мети були визначені такі завдання:

Встановити особливості морфометричних параметрів тіла та визначити темпи біологічного розвитку юних спортсменок у динаміці занять складнокоординаційними видами спорту.

Вивчити вплив занять складнокоординаційними видами спорту на функціональний стан вестибулярного, слухового та зорового аналізаторів юних спортсменок.

Визначити особливості біоелектричної активності міокарду, вегетативної нервової системи та психологічного стану з метою виявлення та удосконалення критеріїв управління спортивним тренуванням юних спортсменок, які займаються складнокоординаційними видами спорту.

Розробити та надати наукове обґрунтування методів корекції симптомів вегетативної дезадаптації до фізичних та психоемоційних навантажень у спортсменок, які займаються складнокоординаційними видами спорту.

Оцінити ефективність запропонованого методу корекції симптомів вегетативної дезадаптації у обстежених спортсменок.

Об'єкт дослідження - лікарський контроль під час спортивних тренувань юних спортсменок, які займаються художньою гімнастикою, стрибками на батуті та бадмінтоном, віком від 10 до 17 років.

Предмет дослідження - медичні критерії управління спортивним тренуванням, які визначаються на основі вивчення морфометричних параметрів тіла, темпів біологічного розвитку, функціонального стану вестибулярного, зорового, слухового аналізаторів, біоелектричної активності серця, стану вегетативної нервової системи та психологічного стану для проведення оцінки ефективності лікарського контролю за спортсменками віком від 10 до 17 років, що займаються складнокоординаційними видами спорту.

Методи дослідження: клінічні, анамнестичне анкетування, антропометричні (оцінка фізичного розвитку), темпи біологічного розвитку, каліперметрія (визначення жирової маси тіла), кефалографія (оцінка функціонального стану вестибулярного аналізатора), тест Фукуда, дослідження прямої та флангової ходи, аудіометрія (аналіз слухової функції), визначення гостроти зору та проведення проб на бінокулярний зір, електрокардіографія (дослідження біоелектричної активності серця), варіабельність серцевого ритму (діагностика функціонального стану вегетативної нервової системи), психологічне дослідження (визначення рівня тривожності та типу темпераменту), методи математично-статистичної обробки отриманих результатів дослідження.

Наукова новизна дослідження: Науково обґрунтована ефективність удосконалених медичних критеріїв, що застосовуються під час лікарського контролю за спортсменками складнокоординаційних видів спорту, які було розроблено на основі вивчення динаміки показників фізичного розвитку, темпів біологічного розвитку, вестибулярного аналізатору, стану вегето-судинної регуляції та психоемоційного статусу обстежених спортсменок. Розроблена та обґрунтована система корекції симптомів вегетативної дезадаптації до фізичних та психоемоційних навантажень у спортсменок, які займаються складнокоординаційними видами спорту. Отримані нові дані про морфометричні параметри, які дозволяють судити про наявність гормонального дисбалансу в організмі юних спортсменок (відношення довжини нижньої кінцівки до росту, відношення міжакроміального розміру до міжтрохантеріального розміру тазу, відношення суми розмірів тазу до росту), темпи біологічного розвитку, а також виявлені ранні ознаки дезадаптації серцево-судинної системи до фізичних та психоемоційних навантажень за даними варіабельності серцевого ритму у спортсменок, які займаються складнокоординаційними видами спорту. Доповнені дані про функціональний стан вестибулярного, слухового та зорового аналізаторів у спортсменок, які займаються художньою гімнастикою, стрибками на батуті та бадмінтоном. Розширені дані про психоемоційний стан юних спортсменок, які займаються складнокоординаційними видами спорту.

Практичне значення одержаних результатів. Визначена необхідність при відборі до занять та побудові навчально-тренувального процесу враховувати не лише паспортний вік, але і темпи біологічного розвитку юних спортсменок, які займаються складнокоординаційними видами спорту, а також фактори ризику затримки статевого дозрівання та порушень менструального циклу. Запропоновано дослідження показників, які дозволяють судити про наявність гормонального дисбалансу в організмі юних спортсменок (відношення довжини нижньої кінцівки до росту, відношення міжакроміального діаметра до міжтрохантеріального розміру тазу, відношення суми розмірів тазу до росту). Обґрунтована доцільність при розвитку спортивної майстерності в складнокоординаційних видах спорту проводити дослідження вегетативної нервової системи, психологічних особливостей, функціонального стану вестибулярного, слухового, зорового аналізаторів, що в комплексі дає можливість оцінити функціональний стан організму юних спортсменок. Розроблена методика корекції ранніх ознак вегетативного дисбалансу за допомогою використання індивідуально підібраних музичних творів у юних спортсменок, з урахуванням типу темпераменту та рівня тривожності, що підтверджено авторським свідоцтвом № 6962 від 21.01.2003 р. Результати роботи впроваджені в навчальний процес Дніпропетровської державної медичної академії, Дніпропетровського державного інституту фізичної культури, Дніпропетровського медичного інституту народної медицини та в практику роботи Дніпропетровського обласного лікарсько-фізкультурного диспансеру, Дніпропетровського міського центру лікувальної фізкультури та спортивної медицини.

Особистий внесок здобувача. Обстеження контингенту, який спостерігався, проводилося автором особисто на базі наукової лабораторії кафедри фізичної реабілітації, спортивної медицини та валеології Дніпропетровської державної медичної академії. Спільно з науковим керівником визначені напрямки та обсяг досліджень, сформульовані цілі та задачі, обговорені висновки і практичні рекомендації. Автор самостійно провів літературний пошук, розподіл контингенту, що спостерігався, на групи, клінічне обстеження, дослідження функції вестибулярного, зорового та слухового аналізаторів, біоелектричної активності серця, варіабельності серцевого ритму, психологічне тестування. Статистична обробка даних, аналіз та узагальнення отриманих результатів, 5 розділів власних досліджень, оформлення дисертації (підготовка ілюстративних матеріалів) виконані автором самостійно. морфометричний спортсменка вестибулярний

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження доповідались на міжнародному конгресі “Единый мир - здоровый человек” (Ялта, 2004 р.); II міжнародному конгресі “Спорт и здоровье” (Санкт-Петербург, 2005 р.); XI Міжнародній науково-практичній конференції “Сучасні досягнення спортивної медицини, лікувальної фізкультури та валеології” (Одеса, 2005 р.); міжнародній науково-практичній конференції “Валеология: первые достижения и перспективы развития” (Київ, 2005 р.); науково-методичній конференції кафедри фізичної реабілітації, спортивної медицини та валеології ДДМА (Дніпропетровськ, 2006 р.); IX міжнародній науково-практичній конференції “Наука та освіта-'2006” (Дніпропетровськ, 2006 р.); регіональній науково-практичній конференції “Сучасна тенденція розвитку масових видів спорту Придніпров'я” (Дніпродзержинськ, 2006 р.); V міжнародній науковій конференції студентів та молодих вчених “Актуальные вопросы спортивной медицины, лечебной физической культуры, физиотерапии и курортологии” (Москва, 2006 р.); науково-методичній конференції кафедри фізичної реабілітації, спортивної медицини та валеології ДДМА (Дніпропетровськ, 2007 р.), VI міжнародній науковій конференції студентів та молодих вчених “Актуальные вопросы спортивной медицины, лечебной физической культуры, физиотерапии и курортологии” (Москва, 2007 р.).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 14 наукових праць, серед яких 5 статей у наукових фахових виданнях (2 статті опубліковано без співавторів), 7 робіт опубліковано у матеріалах науково-практичних конференцій, 2 роботи - у збірниках наукових праць конгресів. За результатами дисертаційної роботи отримано 1 авторське свідоцтво.

Обсяг та структура дисертації. Матеріали дисертації викладено державною мовою на 186 сторінках машинописного тексту. Робота складається із вступу, 8 розділів (огляд літератури, матеріал і методи дослідження, 5 розділів власних досліджень, аналіз і узагальнення результатів дослідження), висновків, практичних рекомендацій, списку використаних джерел, який містить 179 джерел вітчизняних та 63 зарубіжних авторів. Робота містить 31 таблицю та ілюстрована 32 рисунками.

Основний зміст роботи

Матеріал і методи дослідження. Проведено обстеження 130 спортсменок віком від 10 до 17 років, які займались художньою гімнастикою, стрибками на батуті та бадмінтоном у спеціалізованих ДЮСШ м. Дніпропетровська. Розподіл контингенту, що спостерігався, на групи проводився за паспортним віком: першу групу склали досліджувані у віці 10-11 років, другу - 12-13 років, третю - 14-15 років, у четверту групу включені спортсменки віком 16-17 років. Спортсменки, які займались художньою гімнастикою, тренувалися 18-20 годин, батутисти - 10-12 годин, бадмінтоністки - 8-10 годин на тиждень. На момент початку обстеження стаж занять у спортсменок, які займались художньою гімнастикою, становив 6,2±0,6 роки, у спортсменок-батутисток - 3,1±1,1 роки, у бадмінтоністок - 2,2±0,7 роки. Обстеження контингенту, що спостерігався, проводилося в змагальному періоді, а у тих спортсменок, у яких наступило менархе - на 8-10 добу менструального циклу, в залежності від тривалості менструального циклу.

Контрольну групу склали 45 дівчаток того ж віку, які за станом здоров'я були віднесені до основної медичної групи та займалися фізичним вихованням в обсязі, який передбачений програмою загальноосвітньої школи.

Методи дослідження контингенту, що спостерігався, включали комплекс клінічних, інструментальних, психологічних та статистичних методів. Клінічний метод складався з оцінки даних анамнезу та загальноклінічних методів дослідження. Для діагностики супроводжуючої соматичної патології усіх дітей оглядали отоларинголог, офтальмолог, хірург-ортопед, ендокринолог та гінеколог.

Контингенту, що спостерігався, проводилося анкетування, згідно якого вивчався анамнез спадкоємності. Ретельно вивчався біологічний анамнез дитини (стан здоров'я матері та батька, перебіг вагітності і пологів у матері, довжина та маса тіла при народженні, перебіг періоду новонародженості та раннього дитинства та ін.), особливості розвитку дитини до моменту обстеження (динаміка фізичного, психічного розвитку, соматичні захворювання). З'ясовували перенесені в дитинстві, пре- та пубертатному періодах захворювання, в тому числі інфекційні (з підрахуванням інфекційного індексу). Дані про захворюваність дитини протягом життя одержували за допомогою анкет.

Фізичний розвиток спортсменок, які спостерігались, та дівчаток з контрольної групи вивчали за допомогою методу антропометрії. Визначали наступні показники: масу тіла, довжину тіла, довжину ноги, окружність грудної клітини, міжакроміальний розмір, чотири розміри тазу (dist. spinarum, dist. cristarum, dist. trochanterica, conjug. diagonalis externae). Досліджували морфометричні показники, які дозволяють судити про гормональний дисбаланс в організмі юних спортсменок: відношення довжини нижньої кінцівки до росту (НК/Р), відношення міжакроміального діаметра до міжтрохантеріального розміру тазу (А/Т), відношення суми розмірів тазу до росту (?Т/Р). Для загальної оцінки фізичного розвитку застосовували визначення жирової маси тіла (ЖМТ) за допомогою методу каліперметрії.

Визначення паспортного (календарного) віку проводилося за загальноприйнятою методикою. Так, паспортному віку 10 років відповідали діти віком від 9 років 6 місяців до 10 років 5 місяців 29 днів.

Темпи біологічного розвитку оцінювали на підставі послідовності появи та виявлення вторинних статевих ознак. Ступінь статевого розвитку позначали формулою АхРМаМе, яка включає такі показники: пахвове оволосіння (Ах), лобкове оволосіння (Р), розвиток молочних залоз (Ма) та вік менархе (Ме). Розраховували бал статевого розвитку (БСР). Відставання БСР на 2,0-2,9 роки від належного розцінювали як I ступінь затримки статевого розвитку (ЗСР), на 3,0-3,9 роки - як II ступінь та на 4,0 роки і більше - III ступінь ЗСР. Виявляли вік появи перших менструацій, характер їх становлення, регулярність, тривалість, а також наявність порушень менструального циклу.

Для оцінки функціонального стану зорового аналізатора визначали гостроту зору із застосуванням таблиці Головіна-Сивцева. Бінокулярний зір досліджували за допомогою наступних проб: з олівцем, проба Соколова, проба на злиття, із чотирьохкрапковим кольоротестом. Для виключення прихованої косоокості проводили пробу Грефе та пробу Меддокса. Слухову функцію контингенту, який спостерігався, вивчали за допомогою методу тональної аудіометрії. Для оцінки статичної рівноваги обстежуваного контингенту використали метод кефалографії (КФГ) з якісною та кількісною оцінкою кефалограм. Оцінку динамічної рівноваги проводили за допомогою дослідження флангової ходи, ходи по прямій лінії вперед та назад з відкритими і закритими очима, а також “крокуючий” тест Фукуда.

Біоелектричну активність серця та функціональний стан вегетативної нервової системи вивчали за допомогою діагностичного автоматизованого комплексу “Кардіо+”. Як стандарти були використані показники, рекомендовані Європейським кардіологічним товариством, а також методичні рекомендації МОЗ України.

Психологічне тестування контингенту проводили за допомогою запропонованої нами карти-анкети. Визначали тип темпераменту (сангвінік, флегматик, холерик, меланхолік), а також рівень тривожності за М.М. Обозовим.

Аналіз результатів провели за допомогою статистичної оцінки достовірності відмінностей за t-критерієм Стьюдента з використанням програмного забезпечення Microsoft Excel 2003.

Основні результати дослідження та їх обговорення. Дослідження темпів біологічного розвитку показало, що у обстежених спортсменок віком 10-11 років, які займались художньою гімнастикою, темпи біологічного розвитку відповідали показникам хронологічного віку, а у 8,3% спортсменок-батутисток та 20% бадмінтоністок спостерігались процеси акселерації. У віковий період 12-13 років у 27,3% гімнасток, 18,2% батутисток та 10% бадмінтоністок бал статевого розвитку відставав від належного на 2 роки, що свідчило про затримку статевого розвитку (ЗСР) I ступеня, а у 9,1% гімнасток діагностовано ЗСР II ступеня. У віковий період 14-15 років у 45,5% гімнасток, 58,3% батутисток та 80% бадмінтоністок темпи біологічного розвитку не відрізнялись від паспортного віку. Поряд з цим, збільшилась кількість гімнасток із ЗСР I ступеня до 36,4%, спортсменок-батутисток до 33,4% та бадмінтоністок до 20%. Крім того, у 8,3% батутисток спостерігалась ЗСР II ступеня, а кількість гімнасток із ЗСР II ступеня збільшилася майже удвічі (18,1%) у порівнянні з попереднім віковим періодом. У віці 16-17 років у спортсменок спостерігалась подальша затримка темпів біологічного дозрівання. В даний віковий період ЗСР I ступеня виявлена у 18,2% гімнасток, 45,5% батутисток та 20% бадмінтоністок. Також установлено збільшення кількості спортсменок із ЗСР II ступеня. Так, відставання балу статевого розвитку на 3 роки від належного виявлено у 29,3% гімнасток, 18,2% батутисток та 10% бадмінтоністок. Кількість гімнасток із ЗСР III ступеня досягла 16,1%.

Одним із важливих показників репродуктивного здоров'я спортсменок є вік появи менархе. За нашими даними середній вік появи менархе у гімнасток становив 13,8±1,28 років, у батутисток 13,2±1,24 роки, а у бадмінтоністок 12,9±0,9 років. Середній вік менархе у дівчаток, які спортом не займались, становив 12,2±0,8 років. Слід відзначити, що у 74,7% гімнасток, 45,8% батутисток, 36,3% бадмінтоністок менархе з'явилось на фоні затримки розвитку вторинних статевих ознак, а у 18,1% гімнасток, 8,3% батутисток та 10% бадмінтоністок встановлена відсутність менструації у віці 15 років. При побудові навчально-тренувального процесу необхідно враховувати тривалість менструального циклу (МЦ) та менструальних кровотеч (МК) у спортсменок. Результати дослідження показали, що на I році після менархе у 21,4% гімнасток та 8,3% спортсменок-батутисток спостерігалось порушення МЦ у вигляді опсоменореї (тривалість МЦ від 31 до 40 днів), а у 31,6% гімнасток та 7,6% бадмінтоністок відзначалася поліменорея (МК тривала більш, ніж 6 днів). На II році після менархе опсоменорея зберігалась лише серед 9,1% гімнасток. У 18,2% гімнасток, 15,4% батутисток та 16,7% бадмінтоністок спостерігалась пройоменорея (скорочення МЦ менше 21 днів).

Одним із показників, який впливає на появу менархе та формування регулярного менструального циклу, є жирова маса тіла (ЖМТ). Нами було виявлено, що найбільш високі значення ЖМТ у спортсменок спостерігались у віковий період 10-11 років: 16,56±1,78% у гімнасток, 19,45±1,34% у спортсменок-батутисток та 18,55±1,64% у бадмінтоністок. У динаміці занять спортом у спортсменок відбувалося зниження ЖМТ (рис. 1). Найменше значення цього показника у гімнасток виявлено у віці 14-15 років (14,36±1,36%), а у батутисток і бадмінтоністок у віці 16-17 років та становило відповідно 15,98±1,77% і 16,80±1,08%. В контрольній групі ЖМТ у віці 10-11 років становила 19,54±1,65% та поступово збільшилася до 24,69±1,48% у дівчаток віком 16-17 років.

Рис. 1. Динаміка жирової маси тіла (%) у спортсменок в процесі занять спортом

З метою з'ясування причин, які могли привести до затримки темпів статевого розвитку та порушення становлення менструальної функції у спортсменок, було вивчено їх сімейний анамнез. Виявлено, що у деяких матерів обстежених спортсменок відмічалися ускладнення під час вагітності. Серед ускладнень найчастіше зустрічався гестоз I або II половини вагітності (36,9% проти 15,6% у контрольній групі, р<0,05) та загроза переривання вагітності (26,2% проти 14,7% у неспортсменок, р<0,05). Серед патології інтранатального періоду частіше зустрічались передчасні пологи - у 18,5% обстежених спортсменок, що на 7,4% вище, ніж у дівчаток з контрольної групи. Із затримкою внутрішньоутробного розвитку народилося 15,4% спортсменок, що було частіше у порівнянні з контрольною групою на 6,5%. При детальному зборі анамнезу було виявлено, що у 36,5% спортсменок, які займались художньою гімнастикою, матері у минулому займалися спортом. Менархе у них з'явилося у віці 14,15±1,82 років, менструальний цикл встановлювався в середньому на протязі 1,5-2,0 років, а менструальна кровотеча у 53,3% супроводжувалася больовим синдромом. У батутисток 16,7% матерів у минулому займалися спортом, середній вік появи менархе у них становив 13,75±1,82 років. У 4,4% матерів спортсменок-бадмінтоністок у минулому займались спортом, становлення менструальної функції у них характеризувалося початком менархе у віці 13,82±1,17 років.

Проведений аналіз даних про перенесені спортсменками вірусні інфекційні захворювання показав, що інфекційний індекс у дівчаток з контрольної групи становив 1,11±0,84, у гімнасток 2,76±0,70, у батутисток 1,87±0,43, а у бадмінтоністок 1,43±0,74. Таким чином, інфекційний індекс був достовірно вищим у спортсменок, які займались художньою гімнастикою (р<0,05) та перевищував контрольне значення в 2,5 рази. Патологія ЛОР-органів найчастіше зустрічалась у гімнасток (66,6% проти 31,1% дівчаток з контрольної групи, р<0,01). Хронічний субкомпенсований тонзиліт виявлено у 53,3% гімнасток, 31,3% батутисток і 30% бадмінтоністок, що достовірно частіше (р<0,05) у порівнянні з контрольною групою (17,7%).

З метою з'ясування взаємин між процесами темпів біологічного та фізичного розвитку у динаміці занять художньою гімнастикою, стрибками на батуті та бадмінтоном проведено аналіз морфометричних показників юних спортсменок: відношення довжини нижньої кінцівки до росту (НК/Р), відношення суми розмірів тазу до росту (?Т/Р) та відношення міжакроміального діаметра до міжтрохантеріального розміру тазу (А/Т). Оцінка показника А/Т показала, що в віці 10-11 років у 35,7% гімнасток показник розташовувався в межах 1,35-1,44, а у 14,3% досягнув значення 1,45-1,53. У віці 12-13 років у 10% спортсменок-батутисток та 27,3% гімнасток показник А/Т зберігався на рівні 1,35-1,44, а кількість гімнасток, у яких цей показник досягнув “критичного значення” 1,45-1,53, збільшилась до 18,3%, що свідчить про затримку темпів біологічного розвитку та є непрямою морфометричною ознакою гіперандрогенії у спортсменок даного віку. Віковий період 14-15 років характеризувався збільшенням відношення А/Т у 30% гімнасток та 16,7% спорстменок-батутисток. В віці 16-17 років у 20% гімнасток показник А/Т зберігався на рівні 1,35-1,44, а у половини із них, 9,1% батутисток і 30% бадмінтоністок, розташовувався у межах 1,24-1,34. Аналіз показника НК/Р виявив значне подовження довжини нижньої кінцівки у 21,4% гімнасток віком 10-11 років. У віковий період 12-13 років спостерігалось збільшення кількості гімнасток з подовженням нижньої кінцівки відносно довжини тіла до 27,3% та 10% у спортсменок-бадмінтоністок. Після появи менархе у гімнасток зберігалась тенденція до збільшення відношення НК/Р у спортсменок, а у віці 16-17 років у 20% гімнасток, 9,1% батутисток та 10% бадмінтоністок цей показник розташовувався у межах 61,8-68,6, що є непрямою морфометричною ознакою первинної естрогенної недостатності у юних спортсменок. Дослідження відношення ?Т/Р показало, що у віці 10-11 років зменшення цього показника відзначалось у 57,2% гімнасток, 41,7% спортсменок-батутисток та 40% бадмінтоністок. У процесі занять спортом спостерігалось зростання кількості спортсменок із зменшеним показником ?Т/Р. Так, затримка розвитку розмірів тазу відносно довжини тіла виявлена у 70% гімнасток, 63,3% батутисток та 60% бадмінтоністок віком 16-17 років, що було вище у порівнянні з контрольною групою (25% при р<0,05), а у 30% обстежених гімнасток показник знаходився у межах 50,1-55,2, що також свідчить про наявність гормонального дисбалансу в організмі юних спортсменок.

Дослідження функціонального стану вестибулярного аналізатора за допомогою кефалографії показало, що заняття художньою гімнастикою, стрибками на батуті та бадмінтоном впливають на розвиток рухових здібностей спортсменок. Так, у віці 10-11 років у гімнасток (42,9%), спортсменок-батутисток (33,3%) та бадмінтоністок (40%) переважав II ступінь статичної рівноваги. Зі збільшенням спортивного стажу спостерігалось зростання кількості спортсменок з високим ступенем статичної рівноваги. Так, у віковий період 16-17 років у 60% гімнасток, 36,4% батутисток, 40% бадмінтоністок встановлено високий ступінь статичної рівноваги. У той же час, у дівчаток з контрольної групи переважав II та III ступінь статичної рівноваги. Так, у віці 10-11 років у 58,3% дівчаток-неспортсменок спостерігався II ступінь, а у 41,7% - III ступінь статичної рівноваги. У віці 16-17 років у половини неспортсменок виявлений II ступінь, а у 20% - III ступінь статичної рівноваги. Про більш високу тренованість вестибулярного аналізатору у спортсменок свідчить зменшення показника індексу кефалографії (Ікфг) в період від 10 до 17 років (рис. 2). У віковий період 10-11 років Ікфг становив 3,39±1,41 у гімнасток, 5,05±2,11 у батутисток, 5,40±1,18 у бадмінтоністок (проти 6,63±1,52 у дівчаток з контрольної групи, р<0,05) та зменшився до 2,50±0,7 у гімнасток, 2,96±0,55 у батутисток та 3,07±1,47 у бадмінтоністок віком 16-17 років (при 4,30±0,55 у неспортсменок даного віку, р<0,05). Таким чином, спортсменки, які займаються художньою гімнастикою, стрибками на батуті та бадмінтоном, мали більший рівень стійкості вестибулярного аналізатору у порівнянні з контрольною групою. Рівень статичної стійкості був найбільшим серед спортсменок, які займались художньою гімнастикою.

Рис. 2. Динаміка індексу кефалограм у процесі занять спортом

Дослідження функції слухового аналізатору показало зниження гостроти слуху легкого ступеня (у межах 15-20 Дб) у 8,9% гімнасток, 4,4% спортсменок-батутисток, 7,5% бадмінтоністок та у 6,7% дівчаток, які спортом не займались. Відсутність статистично достовірної різниці між цими показниками у спортсменок і дівчаток, які спортом не займались, свідчить про те, що наведені зміни не є впливом занять спортом. При дослідженні бінокулярного зору було встановлено, що у всіх спортсменок спостерігався бінокулярний зір. У той же час у 4,4% дівчаток з контрольної групи зір був не бінокулярним, що обумовлено наявністю у них істинної косоокості. При дослідженні функціонального стану зорового аналізатору було встановлено, що у 4,4% гімнасток спостерігалось зниження гостроти зору до 0,7±0,1, у 6,7% батутисток до 0,6±0,2, а у 5% бадмінтоністок виявлено зниження гостроти зору до 0,5±0,1, що необхідно враховувати при відборі до занять даними видами спорту. Оцінка показників біоелектричної активності серця показала, що у спортсменок частіше відмічалась брадикардія (у 71,1% гімнасток, 53,4% спортсменок-батутисток та 70% бадмінтоністок проти 13,3% у дівчаток з контрольної групи, р<0,001) та вертикальне положення електричної вісі серця (у 40% гімнасток, 44,4% батутисток та 45% бадмінтоністок проти 17,8% у неспортсменок, р<0,05). З метою комплексної оцінки функціонального стану організму юних спортсменок у них визначали тип темпераменту, рівень реактивної тривожності, а також проводили дослідження варіабельності серцевого ритму. Отримані результати показали, що серед контингенту, який спостерігався, є представники всіх типів темпераменту. У спортсменок виявлена перевага холериків (48,4%) і меланхоліків (25,4%) та менша кількість сангвініків (15,4%) і флегматиків (10,8%). У той же час розподіл за типом темпераменту дівчаток, які спортом не займались, показав більшу кількість сангвініків (40%) і холериків (33,3%), а кількість меланхоліків і флегматиків становила відповідно 15,6% та 11,1%. За даними дослідження варіабельності серцевого ритму контингент, що спостерігався, розділено на 3 групи. Першу групу склали спортсменки з перевагою тонусу парасимпатичної нервової системи - 64,6%, що було частіше у порівнянні з контрольною групою (26,7% при р<0,05). Другу групу склали спортсменки з перевагою тонусу симпатичної нервової системи (20,8% проти 24,4% у неспортсменок, р>0,05). В третю групу були віднесені спортсменки з симпатико-парасимпатичним балансом (14,6%). В контрольній групі збалансованість між симпатичним та парасимпатичний відділами нервової системи спостерігалась у 48,9% обстежених, р0,05. Аналіз показників ВСР та рівня реактивної тривожності показав, що в групі досліджуваних з дисбалансом вегетативних впливів за симпатикотонічним типом рівень тривожності був високим: у всіх спортсменок (20,8%) рівень реактивної тривожності становив 18,4±2,7, а у дівчаток, які спортом не займались (24,4%) - 20,6±2,3. В групі досліджуваних з порушенням вегетативного балансу за парасимпатикотонічним типом спостерігались дівчатка з високим та середнім рівнем тривожності. Як було показано вище, у 64,6% спортсменок виявлено парасимпатикотонічний тип вегетативного тонусу, із них 43,1% мали середній рівень реактивної тривожності (7,4±1,6), а 21,5% обстежених - високий (16,2±3,1). В контрольній групі із 26,7% дівчаток-неспортсменок 15,6% мали середній рівень реактивної тривожності (6,1±1,5), а 11,1% - високий (17,5±2,0). При збалансованій симпатико-вагусній взаємодії обстежені спортсменки мали середній рівень тривожності, а дівчатка з контрольної групи - середній та високий рівень тривожності. Так, у 14,3% спортсменок спостерігалась збалансованість між симпатичним та парасимпатичним відділами нервової системи, рівень реактивної тривожності у них становив 8,7±1,7. Серед 48,9% дівчаток з контрольної групи з симпатико-парасимпатичним балансом 33,3% мали середній рівень тривожності (7,4±1,3), а 15,6% - високий (17,9±2,8).

З метою зниження рівня тривожності у контингенту, що спостерігався, рекомендовано використовувати індивідуально підібрані класичні музичні твори з урахуванням типу темпераменту. Оцінка показників ВСР та виявлення рівня тривожності перед, а також після прослуховування музичних творів дозволила оцінити ефективність застосування музичної терапії. Спортсменкам з холеричним типом темпераменту пропонували прослуховувати “Романс” Г.Свиридова, “Танець феї Драже” П.Чайковського, “Зима” А.Вівальді та ін. на протязі 12,0±3,0 хвилин щоденно протягом 9,0±1,0 днів. Спортсменкам з меланхолічним типом темпераменту пропонували прослуховувати “Вальс” Ф.Шопена, “Романс” Д.Шостаковича, “Ранок” Е.Гріга та ін.. на протязі 8,0±2,0 хвилин щоденно протягом 11,0±1,0 днів. Спортсменкам з сангвінічним типом темпераменту пропонували прослуховувати “Місячна соната № 14” (I ч.) Л.Бетховена, “Вальс” Г.Свиридова, “Вальс квітів” П.Чайковського та ін.. на протязі 12,0±3,0 хвилин щоденно протягом 9,0±1,0 днів. Спортсменкам з флегматичним типом темпераменту пропонували прослуховувати “Лебідь” К.Сен-Сансу, “Серенада” Ф.Шуберта, “Танець маленьких лебедів” П.Чайковського та ін.. на протязі 17,0±3,0 хвилин щоденно протягом 11,0±1,0 днів.

Після прослуховування індивідуально підібраних музичних творів в групі спортсменок та дівчаток з парасимпатикотонією відносна потужність високочастотних коливань зменшилася, а низькочастотних - збільшилася, що привело до збалансованості симпатико-парасимпатичної взаємодії в регуляції серцевого ритму у деяких із них (табл. 1). Так, із 64,6% спортсменок, у яких виявлено парасимпатикотонічний тип вегетативної регуляції, у 20% після курсу корекції за допомогою музичної терапії спостерігалась збалансованість між симпатичним та парасимпатичним відділами нервової системи (р<0,05). В групі спортсменок з високим рівнем тривожності (21,5%) спостерігалось зниження показника реактивної тривожності від 16,2±3,1 до 8,3±1,7 після музичної корекції (р<0,05), лише у 10% із них значення цього показника зберігалось на високому рівні. У дівчаток з контрольної групи з високим рівнем тривожності (11,1%) спостерігалось зниження його від 17,5±2,0 до середнього рівня 9,1±1,2 (р<0,05).

Таблиця 1 Показники ВСР спортсменок з парасимпатикотонічним типом вегетативної регуляції

Примітка: *р<0,05

В групі досліджуваних з симпатикотонічним типом вегетативної регуляції курс музичної терапії сприяв зниженню потужності низькочастотних коливань та збільшенню потужності високочастотних коливань серцевого ритму. При цьому відношення LF/HF зменшилося (табл. 2). Таким чином, ефективність прослуховування музичних творів у обстежених даної групи полягала у наростанні активності вагуса при менш вираженому зниженні симпатичного тонусу. Отримані дані можна розцінити як зменшення напруженості регуляції серцевої діяльності та підвищення її економізації. У спортсменок та дівчаток з контрольної групи спостерігалось зниження рівня тривожності. Так, у спортсменок з високим рівнем реактивної тривожності показник знизився від 18,4±2,7 до 9,8±1,9 (р<0,05), що відповідало середньому рівню тривожності. У неспортсменок показник рівня тривожності знизився від 20,6±2,3 до 12,4±1,7 (р<0,05) після корекції за допомогою індивідуально підібраних музичних творів. Із 20,8% обстежених спортсменок та 24,4% дівчаток з контрольної групи з симпатикотонічним типом вегетативної регуляції після курсу музичної терапії у 10% спортсменок та 11% неспортсменок зберігалась перевага симпатичного тонусу та високий рівень реактивної тривожності, який становив відповідно 17,05±1,5 та 18,9±1,7.

Таблиця 2 Показники ВСР спортсменок з симпатикотонічним типом вегетативної регуляції

Примітка: *р<0,05

В групі спортсменок з симпатико-парасимпатичним балансом - 14,6% прослуховування музичних творів привело до рівномірного збільшення показників високочастотних та низькочастотних складових ВСР, що сприяло збереженню вегетативного балансу між симпатичним та парасимпатичним відділами нервової системи (табл. 3). У спортсменок рівень реактивної тривожності збільшився від 7,6±1,7 до 8,7±1,5, але відповідав середньому рівню. У дівчаток з контрольної групи з високим рівнем реактивної тривожності значення цього показника зменшилося від 17,9±2,8 до 10,2±1,7 (р<0,05).

Таблиця 3 Показники ВСР спортсменок з вегетативним балансом

Висновки

У роботі на підставі клінічних та інструментальних методів дослідження представлено теоретичне та практичне обґрунтування удосконалення медичних критеріїв управління спортивним тренуванням юних спортсменок віком від 10 до 17 років, які займаються художньою гімнастикою, стрибками на батуті та бадмінтоном.

1. Тренувальні та змагальні навантаження в складнокоординаційних видах спорту впливають на формування морфометричних параметрів тіла, що проявляється в збільшенні в період від 10 до 17 років кількості спортсменок, у яких виявлено розширення верхнього плечового поясу, подовження нижніх кінцівок та зменшення розмірів тазу відносно довжини тіла, що вказує на наявність у них гормонального дисбалансу, свідчить про формування морфологічних ознак синдрому первинної естрогенної недостатності та дозволило нам удосконалити медичні критерії для оцінки управління тренувальним процесом в складнокоординаційних видах спорту.

2. В динаміці занять складнокоординаційними видами спорту спостерігається ретардація темпів біологічного розвитку, яка найбільш виражена у спортсменок віком 16-17 років: у 45,5% батутисток та 20% бадмінтоністок встановлена затримка темпів біологічного розвитку I ступеня, а у 18,2% батутисток та 10% бадмінтоністок - II ступеня. Вік появи менархе становив відповідно 13,2±1,24 роки у батутисток та 12,9±0,9 років у бадмінтоністок. В той же час у 18,2% спортсменок даного віку, які займаються художньою гімнастикою, визначається I ступінь, у 29,3% - II ступінь, а у 16,1% - III ступінь затримки статевого розвитку, вік появи менархе у них становив 13,8±1,28 років. В контрольній групі вік появи менархе становив 12,2±0,8 роки. На I році після менархе у 21,4% гімнасток та 8,3% спортсменок-батутисток спостерігається порушення менструального циклу у вигляді опсоменореї, а у 31,6% гімнасток та 7,6% бадмінтоністок виявлена поліменорея. На II році після менархе опсоменорея зберігається у 9,1% гімнасток, а у 18,2% гімнасток, 15,4% батутисток та 16,7% бадмінтоністок спостерігається пройоменорея. Поліменорея виявлена у 16,7% гімнасток.

3. Виявлені фактори ризику затримки статевого дозрівання та порушень менструального циклу: народження від матерів з порушенням репродуктивної функції; високий інфекційний індекс у гімнасток (2,76±0,70 проти 1,11±0,84 у неспортсменок, р<0,05); низький процент жирової маси тіла (в процесі занять у спортсменок визначається зниження жирової маси тіла від 16,56±1,78% у гімнасток, 19,45±1,34% у батутисток та 18,55±1,64% у бадмінтоністок у віці 10-11 років до 15,11 ± 1,32% у гімнасток, 15,98±1,77% у батутисток і 16,80±1,08% бадмінтоністок віком 16-17 років. В контрольній групі на момент появи менархе (12,2±0,8 років) величина жирової маси тіла знаходиться у межах від 19 до 21%); хронічні захворювання ЛОР-органів (хронічний субкомпенсований тонзиліт виявляється у 53,3% гімнасток, 31,3% батутисток і 30% бадмінтоністок).

4. В процесі занять художньою гімнастикою, стрибками на батуті та бадмінтоном спостерігається зростання рівня статодинамічної стійкості вестибулярного аналізатору, про що свідчить зменшення індексу кефалограм від 3,49±1,41 у гімнасток, 5,05±2,11 у батутисток, 5,40±1,18 у бадмінтоністок віком 10-11 років до 2,5±0,7 у гімнасток, 2,96±0,55 у батутисток та 3,07±1,47 у бадмінтоністок віком 16-17 років. У всіх обстежених спортсменок виявлено бінокулярний зір. Дослідження функції слухового аналізатору показало зниження гостроти слуху легкого ступеня (у межах 15-20 Дб) у 8,9% гімнасток, 4,4% спортсменок-батутисток, 7,5% бадмінтоністок та у 6,7% дівчаток, які спортом не займались (р>0,05).

5. Дослідження біоелектричної активності серця показало, що у спортсменок частіше відмічається брадикардія (у 71,1% гімнасток, 53,4% спортсменок-батутисток та 70% бадмінтоністок проти 13,3% у дівчаток з контрольної групи, р<0,001) та вертикальне положення електричної вісі серця (у 40% гімнасток, 44,4% батутисток та 45% бадмінтоністок проти 17,8% у неспортсменок, р<0,05). За даними варіабельності серцевого ритму симпатикотонія виявлена у 17,8% гімнасток, 22% спортсменок-батутисток та 15,6% бадмінтоністок, а у 13,3% гімнасток, 15,6% батутисток та 15% бадмінтоністок - нормотонічний тип вегетативної регуляції серцевої діяльності. В той же час у 68,9% гімнасток, 62,2% батутисток та 62,5% бадмінтоністок зареєстрована перевага тонусу парасимпатичної нервової системи, що свідчить про економізацію серцевої діяльності юних спортсменок.

6. За даними психологічного дослідження у спортсменок, які займаються складнокоординаційними видами спорту, виявлена перевага холериків (48,4%) і меланхоліків (25,4%) та менша кількість сангвініків (15,4%) і флегматиків (10,8%). У спортсменок з дисбалансом вегетативних впливів за симпатикотонічним типом (20,8%) рівень тривожності був високим (18,4±2,7). Серед 64,6% спортсменок з парасимпатикотонічним типом вегетативного тонусу 43,1% мають середній рівень реактивної тривожності (7,4±1,6), а 21,5% обстежених - високий (16,2±3,1). При збалансованій симпатико-вагусній взаємодії (14,6%) спортсменки мають середній рівень тривожності (8,7±1,7).

7. Розроблена методика корекції симптомів вегетативної дезадаптації до фізичних та психоемоційних навантажень (авторське свідоцтво № 6962) за допомогою використання індивідуально підібраних музичних творів з урахуванням типу темпераменту та рівня тривожності, яка сприяє оптимізації регуляції серцевого ритму і нормалізації рівня реактивної тривожності у юних спортсменок. Із 20,8% спортсменок з симпатикотонічним типом вегетативної регуляції серцевої діяльності після курсу музичної терапії у 10,8% спортсменок спостерігається збалансованість між симпатичним та парасимпатичним відділами нервової системи, а показник реактивної тривожності знижується від 18,4±2,7 до 9,8±1,9 (р<0,05), у той же час у 10% - зберігається перевага симпатичного відділу вегетативної нервової системи та високий рівень реактивної тривожності (17,05±1,5). Із 64,6% спортсменок з парасимпатикотонічним типом вегетативної регуляції, у 20% після корекції за допомогою музичної терапії спостерігається збалансованість між симпатичним та парасимпатичним відділами вегетативної нервової системи, а у 21,5% - зниження показника реактивної тривожності від 16,2±3,1 до 8,3±1,7 (р<0,05). В групі спортсменок з нормотонічним типом вегетативної регуляції серцевої діяльності (14,6%) прослуховування музичних творів сприяє збереженню вегетативного балансу між симпатичним та парасимпатичним відділами нервової системи.

Перспективним є динамічне спостереження за репродуктивною функцією спортсменок інших вікових груп, особливо фертильного віку, та порівняння отриманих даних з показниками у спортсменок, які займаються іншими видами спорту.

Практичні рекомендації

1. З метою оцінки та контролю впливу систематичних фізичних навантажень під час занять складнокоординаційними видами спорту на організм юних спортсменок рекомендується враховувати наступні критерії:

1) відношення довжини нижньої кінцівки до довжини тіла:

до менархе - 49,3-55,4, після менархе - 55,5-61,7;

2) відношення міжакроміального розміру до міжтрохантеріального розміру тазу:

до менархе - 1,24-1,34, після менархе - 1,15-1,23;

3) відношення суми розмірів тазу до довжини тіла:

до менархе - 55,3-60,3, після менархе - 60,4-62,8;

4) зниження жирової маси тіла не нижче 17-18%.

2. Побудову навчально-тренувального процесу у спортсменок, які займаються складнокоординаційними видами спорту, рекомендується проводити з урахуванням темпів біологічного розвитку. При затримки статевого розвитку I ступеня у спортсменок необхідна корекція фізичних навантажень, які характерні для даних видів спорту. При виявленні затримки статевого розвитку II і III ступеня та порушенні менструальної функції (опсоменорея або пройоменорея), а також поліменореї спортсменок необхідно звільняти від занять та поновлювати заняття даними видами спорту лише після заключення гінеколога та ендокринолога.

3. При відборі дівчаток до занять складнокоординаційними видами спорту слід враховувати фактори ризику затримки статевого дозрівання та порушень менструального циклу: патологічний анте- та інтранатальний період у матерів спортсменок, спадкоємний фактор (народження від матерів з гіперандрогенією та порушеннями репродуктивної функції), дефіцит маси тіла, особливо жирового компоненту маси тіла, наявність вогнищ хронічної інфекції, перенесені захворювання вірусної етіології (особливо епідемічний паротит, вітряна віспа, кір та краснуха) з розрахунком інфекційного індексу, який повинен бути не більше 2-х.

4. Рекомендується проводити дослідження статодинамічної стійкості вестибулярного аналізатору: індекс кефалограм повинен бути не більше 3,8-4,0; відхилення тулуба від прямої лінії при ходьбі з закритими очима не повинно перевищувати 15-17 см; відхилення тулуба при дослідженні флангової ходи з закритими очима повинно бути не більше 15-20 см; за даними тесту Фукуда зсув тулуба від вихідної точки повинен бути у межах від 55 до 70 см, а кут ротації 15-20 градусів.

5. Комплексна оцінка функціонального стану спортсменок повинна включати дослідження варіабельності серцевого ритму, визначення психофізіологічного (тип темпераменту) та психоемоційного (рівень тривожності) стану спортсменок, що дозволить індивідуально планувати навчально-тренувальний процес.

6. З метою зниження рівня тривожності та корекції симптомів вегетативної дезадаптації пропонуємо:

- спортсменкам з холеричним типом темпераменту прослуховувати “Романс” Г.Свиридова, “Танець феї Драже” П.Чайковського, “Зима” А.Вівальді, “Токата і фуга” І.Баха, “Симфонія № 40” Л.Бетховена на протязі 12,0±3,0 хвилин щоденно протягом 9,0±1,0 днів;

- спортсменкам з меланхолічним типом темпераменту прослуховувати “Вальс” Ф.Шопена, “Романс” Д.Шостаковича, “Ранок” Е.Гріга, “Ave Maria” Ф.Шуберта, “Полонез” (у соль мінорі) Огінського, “Місячна соната № 14” (II ч.) Л.Бетховена, “Весна” А.Вiвальдi на протязі 8,0±2,0 хвилин щоденно протягом 11,0±1,0 днів;

- спортсменкам з сангвінічним типом темпераменту прослуховувати “Місячна соната № 14” (I ч.) Л.Бетховена, “Вальс” Г.Свиридова, “Вальс квітів” П.Чайковського, “Осінь” А.Вiвальдi, “Марш” (з балету “Лускунчик”) П.Чайковського на протязі 12,0±3,0 хвилин щоденно протягом 9,0±1,0 днів;

- спортсменкам з флегматичним типом темпераменту прослуховувати “Лебідь” К.Сен-Сансу, “Серенада” Ф.Шуберта, “Танець маленьких лебедів” П.Чайковського, “Прелюдія у мі мінорі” Ф.Шопена, “Полька тік-так” Ф.Штрауса, “Літо” А.Вiвальдi, “Рондо-капріччо” К.Сен-Сансу на протязі 17,0±3,0 хвилин щоденно протягом 11,0±1,0 днів.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Абрамов В.В., Шевченко I.М. Морфометричні параметри тіла юних спортсменок-батутисток // Морфологія. - 2007. - Т. I., № 2. - С. 18-22.

(Здобувачем проведено антропометричне дослідження всіх спортсменок, аналіз отриманих даних та статистична обробка матеріалу).

2. Шевченко I.М. Динаміка морфологічних параметрів та темпів біологічного розвитку юних спортсменок, які займаються художньою гімнастикой // Медичні перспективи. - 2006. - Т. XI, № 3. - С. 135-141.