Клініко-експериментальне обґрунтування застосування аутологічних клітин крові в комплексному лікуванні хронічного генералізованого пародонтиту

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

Вищий державний навчальний заклад України

УКРАЇНСЬКА МЕДИЧНА СТОМАТОЛОГІЧНА АКАДЕМІЯ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

КЛІНІКО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ЗАСТОСУВАННЯ АУТОЛОГІЧНИХ КЛІТИН КРОВІ В КОМПЛЕКСНОМУ ЛІКУВАННІ ХРОНІЧНОГО ГЕНЕРАЛІЗОВАНОГО ПАРОДОНТИТУ

Спеціальність: Стоматологія

Яриніч-Бучинська Наталія Петрівна

Полтава, 2008 рік

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. За результатами досліджень різних авторів поширеність хвороб пародонту досягає 98% (Л.А. Дмитриева, 2001). За даними ВООЗ дуже високий рівень захворювань пародонту виявляється у віці 35-44 років (65-98%) (А.И. Грудянов и соавт., 1998, Н.Ф. Данилевский, А.В. Борисенко, 2000). У зв'язку із впровадженням нових молекулярно-біологічних технологій, зокрема, полімеразно-ланцюгової реакції (ПЛР), останнім часом у науковій літературі серйозно переглянута етіологія запальних захворювань пародонту (В.Н. Царев и соавт., 2002).

Серед етіологічних «пародонтопатогенних» мікроорганізмів найчастіше повідомляється про такі анаеробні види: Porphyromonas gingivales, Bacteroides forsythus, Prevotella intermedia, Treponema denticola, Actinobacillus actinomycetemcomitans.

Загальновизнаним положенням є те, що резорбція тканин пародонту при його запаленні є результатом комбінованої дії мікроорганізмів і порушення захисних процесів самих тканин, і, як правило, переваги в резорбції кісткових тканин останніх.

Успіх лікування пародонтиту істотно залежить від розуміння біологічних особливостей регенерації, можливості відновлення структурної біології ураженого пародонту, від виду застосованого лікування (М.Д. Перова, 1989, 1999, 2001, D.R. Mehlich et al., 1988, N. Sato, 2000).

Незважаючи на численні особливості етіології та компоненти патогенезу, чільною клінічною ознакою пародонтиту є резорбція кісткової тканини, відновлення якої і є головною метою лікування (A.J. van Winkelhoff et al., 2002, M. Sakamoto et al., 2001).

У комплексній терапії пародонтиту пріоритетна роль приділяється хірургічним методам, за допомогою яких можна домогтися ліквідації осередків запалення, усунення пародонтальних кишень, призупинення прогресування резорбції альвеолярної кістки, забезпечення тривалої стабілізації стану пародонту (А.И. Грудянов и соавт., 1998). Серед хірургічних методів лікування особливе місце займає реконструктивна хірургія пародонту з використанням різних типів трансплантатів і мембран (В.М. Безруков, Т.Г. Робустова, 2000, G. Hetz, 2001, M. Marxer, 2001).

Серед штучних матеріалів великий інтерес викликає кальцій-фосфатна кераміка як матеріал, найбільш близький за складом до кісткової тканини, її мінерального компонента. У клінічній практиці найбільш широко застосовуються гідроксіапатити, що мають різні назви: «Кергап», «Гідроксиапол», «Остим», Bio-OSS (В.М. Безруков, Т.Г. Робустова, 2000, Л.А. Дмитриева, 2001, В.М. Безруков, Т.Г. Робустова, 2000, M. Marxer, 2001, M. Marxer, M. Kessler, 2001).

Однак, при застосуванні різних видів біологічних і штучних імплантатів не досягається повна регенерація тканин пародонту: кістка, цемент, пародонтальна зв'язка.

Дані багатьох досліджень указують на те, що спрямована регенерація тканин з використанням бар'єрних мембран створює умови, які, безсумнівно, сприяють більш повній регенерації фуркаційних дефектів. Однак це лікування обмежується фуркаційними дефектами класу II нижніх молярів, двох- і тристінковими дефектами. Питання про відновлення інших дефектів класу III (наскрізні) у верхніх молярах, фуркаційних дефектів класу II верхніх молярів, кутових дефектів залишається відкритим (R. Pontoriero, J. Lindhe, 1995, R. Pontoriero, S. Nyman, J. Ericsson, 1992).

Тому однією з найбільш складних задач, що стоять перед пародонтологами, є завдання відновлення втраченої кісткової тканини, цементу, зубної зв'язки.

На теперішній час одним з перспективних шляхів впровадження в медичну практику досягнень молекулярної й клітинної біології є трансплантація стовбурових клітин (СК) з метою заміщення в організмі ушкоджених і зношених тканин (В.В. Малайцев и соавт., 2002, А.Ф. Возианов и соавт., 2007, А.Ф. Цыб и соавт., 2004).

Людські тканини мають обмежений потенціал для регенерації, однак сьогоднішній прогрес у дослідженні стовбурових клітин і тканинної інженерії обіцяє нові перспективи для тканинної регенерації в стоматологічній практиці майбутнього. СК, відкриті в багатьох тканинах дорослого організму, і СК ембріонів мають потенціал формувати всі тканини (H. Lu et al., 2001, R.A. Lukna, 1989, I. Thesleff, M. Tummers, 2003).

Тому властивості СК, їх пластичність, тобто здатність трансформуватися в інші клітини, де є ушкодження, є підставою до застосування їх при ушкодженні тканин пародонту.

Зв'язок з науковими програмами, темами, планами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідної роботи Вищого державного навчального закладу України «Українська медична стоматологічна академія», науково-дослідної теми МОЗ України «Розробка методів тканинної інженерії з використанням аутологічних мезенхімальних стовбурових клітин» (№ державної реєстрації 0106U003240). Автор є безпосереднім виконавцем фрагментів цієї науково-дослідної роботи.

Мета і задачі дослідження: Мета дослідження - підвищити ефективність терапії хронічного генералізованого пародонтита на основі розробки хірургічного методу лікування із застосуванням клітинної трансплантації для прискорення процесів репаративної регенерації в тканинах пародонту.

Об'єкт дослідження - клініко-лабораторна характеристика тканин пародонту у хворих хронічним генералізованим пародонтитом і спонтанним пародонтитом у експериментальних тварин.

Предмет дослідження - підвищення ефективності лікування хворих хронічним генералізованим пародонтитом із застосуванням аутологічних клітин крові, лікування спонтанного пародонтита у експериментальних тварин з використанням кріоконсервованої ембріональної церебральної нервової тканини та суспензії кісткового мозку, крові, фібробластів.

Практичне значення одержаних результатів.

Отримані результати експериментальних досліджень медичних імунобіологічних препаратів дозволяють зробити висновок про неможливість застосування цього методу лікування хронічного генералізованого пародонтита.

Публікації.

Матеріали дисертації опубліковані в 16 наукових роботах, серед яких 8 статей у наукових виданнях, ліцензованих ВАК України, 2 тез доповідей наукових конференцій, 1 робота в журналі, не ліцензованому ВАК, отримано 3 деклараційних патенти України на корисну модель, виданий інформаційний лист «Спосіб стимуляції репаративної регенерації кісткової тканини при пародотиті» і методичні рекомендації «Хірургічне лікування хронічного генералізованого пародонтиту аутологічними мезенхімальними стовбуровими клітинами крові» за методикою лікування хворих генералізованим пародонтитом.

Структура й обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, огляду літератури, опису об'єктів і методів дослідження, 3 розділів власних досліджень, аналізу і узагальнення результатів досліджень, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних джерел.

Загальний обсяг дисертації склав 187 сторінок машинописного тексту. Робота ілюстрована 10 таблицями, 72 рисунками. Список літератури складається з 398 літературних джерел.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Об'єкти й методи клінічних досліджень. З метою вирішення поставлених задач було проведене дослідження 30 хворих на ГП на базі Полтавської обласної стоматологічної поліклініки та ПП «Медіна» м. Кіровограда.

Результати клінічних досліджень ґрунтуються на обстеженні та лікуванні 30 хворих на хронічний ГП (основна група) у віці від 25 до 55 років (чоловіків - 17, жінок - 18). Контрольну групу склали 10 осіб віком від 27 до 47 років (чоловіків - 6, жінок - 4). Обстеження хворих здійснювали згідно прийнятим у клініці методам дослідження.

Діагноз хронічного ГП встановлювався згідно класифікації захворювань пародонту професора Н.Ф. Данілевського, затвердженої на з'їзді стоматологів. З метою об'єктивної оцінки стану пародонту хворих основної й контрольної груп визначали гігієнічний індекс (ГІ) за Федоровим-Володкиною, ГІ за Грином-Вермильоном, папілярно-маргінально-альвеолярний індекс (ПМА) у модифікації Parma, пародонтальний індекс (ПІ) за Расселом, ступінь кровоточивості ясен (індекс H.J. Kцtzchke), глибину пародонтальних кишень, ступінь патологічної рухливості зубів.

При обстеженні хворих на хронічний ГП крім загальноклінічних використовували додаткові методи: дослідження вмісту пародонтальних кишень (35 чол. основної групи - 77,8%). Якісне визначення ДНК мікроорганізмів в біологічних зразках проводили методом полімеразно-ланцюгової реакції (ПЛР).

Для оцінки стану кісткової тканини альвеолярного відростка всім пацієнтам робили панорамну рентгенографію, прицільну візіографію та рентгенографію, ортопантомограмму, денситометрію.

Крім того, за показаннями хворі були консультовані суміжними спеціалістами: кардіологом, терапевтом.

Для визначення клінічної ефективності хірургічних методів лікування було сформовано 2 групи пацієнтів: основна група (35 чол.), яким лікування хронічного ГП проводили шляхом введення в рану при операції відкритого кюретажа біоінженерних трансплантатів клітинних культур аутологічних лейкоцитів на основі колапана (носія, провідника). Клітинний матеріал отримували у пацієнтів з кубітальної вени контейнером системи Vacutainer з гепарином в об'ємі 4-5 мл., готували осадок лейкоцитів та вирощували їх на спеціальному поживному ростовому середовищі. На 10 день гранули колапана застосовували для оперативного втручання.

З метою визначення кількості й характеру клітин, вирощених на колапані, було проведено їх імунофенотипування, для чого були використані моноклональні антитіла до поверхневих антигенів - кластерам диференціювання. Отримані результати підтвердили ріст і накопичення гемопоетичних і мезенхімальних клітин-попередників.

У 10 хворих контрольної групи для лікування хронічного ГП застосовували при відкритому кюретажі гранульований гідроксиапатит.

Після проведеного хірургічного втручання хворим призначали антибіотики, в основному цифран, протизапальну терапію, вітаміни, хворим у клімактеричному періоді - препарати кальцію. Оглядали хворих наступного дня, на 8-10 день знімали шви. Контрольний огляд призначали через місяць, 3 місяці, 6 місяців.

Оцінку результатів лікування здійснювали шляхом визначення гігієнічних індексів та рентгенологічних досліджень. Отримані дані оброблені за допомогою варіаційно-статистичного аналізу Стьюдента. Значення р < 0,05 свідчить про достовірність відмінностей, значення р < 0,005 - про високу достовірність. У всіх випадках дані додаткових методів порівнювали з клінічним перебігом хронічного ГП, що дало змогу об'єктивно оцінити клінічну картину захворювання та ефективність запропонованого методу лікування.

Результати власних досліджень. Отримані експериментальні дані дають підстави для таких висновків. В умовах спонтанного пародонтиту у щурів при введенні суспензії імунобіологічного препарату у перехідну складку в розведеннях 1:10 та 1:100, «Кріоцелл-Кріоцеребрум» протягом 30 днів після введення у деяких тварин викликав незначне загострення хронічного запального процесу в пародонті.

Таким чином, отримані нами результати доводять клінічну перспективність застосування тканинної інженерії в стоматології для заміщення дефектів кістки. Перспективним є застосування кісткового матрикса, кісткових морфогенетичних білків у комплексі із клітинами кісткового мозку. Однак, одержання кісткового матрикса й кісткового мозку є неекономічним і важким у виконанні методом, тому ми зупинилися на використанні крові пацієнта. Як найбільш доступний у виконанні й економічний для пацієнтів метод, а також ефективний для лікування ГП, вважаємо за можливе рекомендувати застосування аутоклітин периферичної крові з використанням в якості матриці колапана.

На підставі отриманих позитивних результатів експериментальних досліджень у ЦНДЛ академії під керівництвом проф. І.П. Кайдашева був розроблений новий метод лікування хворих ГП (патент №19148). Цей метод передбачає розвиток і ріст кількості клітин-попередників крові пацієнта на спеціальному ростовому середовищі протягом 9 днів, а потім введення їх у рану при оперативному втручанні за методом відкритого кюретажа.

Наявність клітин-попередників підтверджена їх імунофенотипуванням методом проточної цитометрії.

Отримані результати підтвердили ріст і накопичення як гемопоетичних (меркер CD34), так і мезенхімальних клітин-попередників з імунофенотипом. Нами було проведене дослідження й лікування 45 хворих ГП ІІ-ІІІ ступеня важкості у віці від 18 до 56 років, з яких 10 проліковано хірургічно із застосуванням колапана-Л та 35 пацієнтів склали основну групу хворих, лікування яких було проведено розробленим методом.

Результати отриманих досліджень оцінювали клінічно з урахуванням скарг хворих, анамнезу захворювання, індексної оцінки об'єктивних даних, рентгенограм, візіограм, пантомограм.

До лікування дані клінічних і додаткових методів дослідження в основному були рівнозначні, тому що всі пацієнти були з II-ІІІ ступенем важкості захворювання.

Визначення щільності кістки альвеолярного відростка проводили на апараті “Trophy”, програмне забезпечення якого дозволяє визначити щільність кісткової тканини в довільних одиницях. Ми зробили спробу виміряти щільність кісткової тканини в пацієнтів основної групи (8 чол. - 22,9%). Після проведеного лікування у пацієнтів контрольної групи, що мають наскрізні дефекти (8 чол. - 80%), відзначене загострення захворювання протягом 8 місяців. Рентгенологічні дані були без змін. І тільки у 2 (20%) пацієнтів, що мали тристулковий дефект в області нижніх центральних різців, не відзначено загострення захворювання, а на рентгенограмі визначалася часткова регенерація стінки лунки.

Дослідження вмісту пародонтальних кишень (ПЛР) у 35 хворих ГП основної групи показало, що штами збудників серед тих, що визначалися нами, виявлені у монокультурі (Bacteroides forsytus, Prevotella intermedia або Treponema denticola) у 5 (14,3%) пацієнтів, а також в асоціації з одним зі штамів збудників (8 чол. - 22,9%) свідчили про те, що пацієнти проводили санацію порожнини рота, а пародонтит був у стадії слабко вираженого запалення й незначної деструкції кісткових тканин.

Виявлення штамів збудників у кількості 3 (10 чол. - 28,6%), 4 (6 чол. - 17,1%) і 5 (4 чол. - 11,4%) свідчило про часті загострення захворювання й деструкцію кісткової тканини від 1/2 до 2/3 величини кореня.

Отже, частота загострень і величина деструкції кісткової тканини залежала від кількості й виду виявлених штамів збудників захворювання.

Після оперативного втручання й зняття швів і надалі при огляді через місяць, 3 місяці, через півроку стан тканин пародонту поліпшувався: зникав набряк ясеневого краю, ясна ущільнювалися, не кровоточили, зникали рухливість, пародонтальна кишеня, гігієнічні індекси прийшли до норми. Таким чином, клінічно був отриманий позитивний результат у всіх 35 (100%) пацієнтів основної групи. При рентгенологічному дослідженні пролікованих нами хворих, на візіограмах відзначена регенерація компактної пластинки, зменшення остеопорозу, збільшення висоти гребеня міжальвеолярної перегородки, зменшувалася ширина пародонтальних кишень, рухливість зубів не визначалася, надалі відновлювалася міжальвеолярна перегородка, у 17 (48,6%) вона відновилася до нормальних розмірів. Пародонтальні кишені зникли у всіх пацієнтів.

При вивченні віддалених результатів отримані такі дані.

З 10 хворих контрольної групи віддалені результати простежені протягом 2-3 років, за викликом звернулися 6 (60%) чол., з них у 4 чоловік (66,6%) відзначене загострення захворювання через 3-4 місяці. На рентгенограмі змін не виявлено. У 2 (33,4%) пацієнтів із тристулковим дефектом у центральних різців нижньої щелепи загострень не було, рентгенологічно відзначена часткова регенерація стінки альвеоли.

З 35 хворих основної групи віддалені результати простежені протягом 2 років у 24 (68,6%) пацієнтів.

З анамнезу з'ясовано, що загострень захворювання не було. При огляді у всіх пацієнтів ясна блідо-рожевого кольору, не кровоточить, пародонтальна кишеня не визначалась, немає й рухливості зубів. Однак при огляді виявлене оголення шийок зубів у 17 (48,6%) пацієнтів за рахунок ретракції ясеневого краю, у цих пацієнтів на візіограмах до операції визначалася резорбція кісткової тканини до 1/3 величини кореня. У 12 (34,3%) оголення кореня від 1 до 1,5 мм., у цих пацієнтів резорбція кісткової тканини була вираженою - до 1/2 й у 6 (17,1%) - ретракція відзначена до 2-3 мм., деструкція альвеолярного відростка визначалася до 2/3 величини кореня.

Рентгенологічно відзначене повне відновлення кісткової тканини у 17 (48,6%) пацієнтів, відновлення до 1/3 (при початковій деструкції до 1/2) міжальвеолярного гребеня у 12 (34,3%) пацієнтів й у 6 (17,1%) - від початкової деструкції на 2/3 довжини кореня відновлення відбулося до 1/3 довжини кореня, у них же на верхівці зберігся остеопороз, а вершина гребеня була нижче на 3 мм. Зникли зубоясеневі кишені. Отже, можна із упевненістю констатувати, що відновлення кісткової тканини після трансплантації клітин-попередників визначалося в межах 30-35%.

Порівняння результатів денситометрії до лікування й у віддалений термін після оперативного втручання показало приріст щільності кісткової тканини в середньому на 11,63 ± 1,63% (р < 0,001), індивідуальний приріст коливався від 7,23% до 19,64%.

Таким чином, метод лікування ГП, розроблений і запропонований нами в науково-дослідній лабораторії Української медичної стоматологічної академії під керівництвом проф. І.П. Кайдашева, є новим, ефективним, перспективним, при якому відбуваються репаративні регенеративні процеси не тільки в м'яких, але й кісткових тканинах пародонту, чого дотепер не вдавалося домогтися вітчизняним дослідникам.

Метод лікування легкий у виконані, доступний для лікарів, економічний для пацієнтів.

Однак, ті незначні, відзначені нами, наслідки оперативного втручання як оголення шийок зубів у одних пацієнтів, а в інших навіть частини кореня, на наш погляд, можна пояснити різною стадією захворювання, ступенем резорбції кісткової тканини.

У клініці в ряді випадків є невідповідність між ступенем ураження м'яких тканин і рівнем резорбції міжзубних перетинок. Це знайшло відбиття в класифікації, що пропонує Г.Ф. Белоклицкая. На наш погляд, важко представити пацієнта, у якого було б діагностовано тільки I або II ступінь захворювання, тому що найчастіше в ділянці навіть однієї групи зубів виявляється патологія різного ступеня.

Крім того дотепер не повністю визначені механізм дії клітин-попередників, необхідна кількість клітинного матеріалу, що вводиться, найбільш адекватний спосіб введення клітин, методи діагностики клінічної ефективності клітинної терапії (Т.М. Рахматзаде, Е.А. Скридлевская, Р.С. Акчурин, 2007), а тому можливо, необхідні нові дослідження, які б визначили не тільки методику вирощування клітин-попередників, але й шлях їх введення, спосіб, необхідну кількість для введення в рану.

Результати проведеного нами лікування свідчать про ефективність запропонованого методу. Клінічно у всіх 20 пацієнтів з генералізованим пародонтитом II-ІІІ ступеня важкості хірургічне лікування було ефективним: ліквідована патологічна пародонтальна кишеня, рухливість зуба, кровоточивість і запалення ясен, відбулося відновлення м'яких тканин пародонту, кісткова ж тканина відновлена нерівномірно й неоднаково у всіх пацієнтів, що, у першу чергу, залежало від кількості й виду мікроорганізмів, які впливали на величину деструкції кісткової тканини. Це, очевидно, необхідно брати до уваги при проведенні хірургічного втручання.

ВИСНОВКИ

У виконаній дисертаційній роботі на підставі експериментальних і клінічних досліджень представлені теоретичне обґрунтування й рішення наукової задачі, спрямованої на відновлення ушкоджених тканин при пародонтиті з використанням аутологічних клітин крові на основі носія колапана:

1. Фетальна імунобіологічна кріоконсервована тканина «Кріоцелл-Кріоцеребрум» у терапії спонтанного пародонтиту у тварин малоефективна й може викликати загострення хронічного запального процесу, трансплантація кістково-хрящової крихти «КХК-14» приводить до зменшення резорбції кісткової тканини, але не повністю усуває запальний процес у тканинах пародонту;

2. Результати експериментальних досліджень щодо застосування аутологічних клітин на процеси регенерації кісткових тканин доводять клінічну перспективність застосування кісткового матрикса, кісткових морфогенетичних білків у комплексі із клітинами кісткового мозку, а також клітин периферичної крові й фібробластів з використанням як колапана;

3. На основі розроблених методів хірургічного лікування генералізованого пародонтиту шляхом відкритого кюретажа й підсадження в рану аутологічних клітин крові отримані позитивні клінічні результати у 35 (100%) пацієнтів, рецесія ясен визначалися у всіх пацієнтів, величина її залежала від виявленої початкової резорбції тканини й становила від 1 до 3 мм. величини кореня;

4. Результати рентгенологічного дослідження оперованих сектантів показали, що відновлення кісткової тканини залежало від величини резорбції, виявленої до операції: при резорбції до 1/3 величини кореня відновлення кісткової тканини було повним у 17 чол. (48,6%), при резорбції на 1/2 кісткова тканина відновилася до 1/3 у 12 чол. (34,3%) і при резорбції на 2/3 величини кореня відновлення відбулося до 1/2 у 6 чол. (17,1%);

5. Результати експериментальних і клінічних досліджень дозволили зробити висновок про перспективність клітинної трансплантації, що дозволяє не тільки ліквідувати запальний процес у тканинах пародонту, але й приводить до репаративної регенерації кісткових тканин, зубоясеневої зв'язки, періодонту, цементу. Метод легкий у виконанні, економічний;

6. Віддалені результати лікування хворих генералізованого пародонтиту методом клітинної трансплантації дозволяють оцінити запропонований метод позитивно у зв'язку з тим, що у хворих протягом 2 років не було загострень, пародонтальна кишеня була відсутня, відбулося відновлення кісткової тканини, періодонту, цементу в середньому на 35%, щільність кісткової тканини в середньому збільшилася на 11,63 ± 1,63% (р < 0,001), індивідуальний приріст коливався від 7,23% до 19,64%.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Кайдашев И.П., Скрипников П.Н., Ярынич-Бучинская Н.П. Экспериментальная терапия спонтанного пародонтита препаратами эмбриональных тканей // Проблеми екології та медицини. - 2005. - Т. 9, №3-4, - С. 22-25.

2. Влияние комбинированных трансплантатов на регенерацию дефекта нижней челюсти в эксперименте / П.Н. Скрипников, Л.Я. Богашова, Н.П. Ярынич-Бучинская, Н.А. Боброва, И.П. Кайдашев // Современная стоматология. - 2006. - №3 (35). - С. 138-142.

3. Ярынич-Бучинская Н.П., Марченко А.В., Богашова Л.Я. Подготовка полости рта больных генерализованным пародонтитом к хирургическому вмешательству // Украинский стоматологический альманах. - 2006. - №6. - С. 43-44. лікування стоматологічний регенерація

4. Хирургическое лечение хронического генерализованного пародонтита аутологичными мезенхимальными стволовыми клетками крови / П.Н. Скрипников, Н.П. Ярынич-Бучинская, И.П. Кайдашев, Л.Я. Богашова, Н.А. Боброва // Світ медицини та біології. - 2006. - №4. - С. 76-79.

5. Яриніч-Бучинська Н.П., Югов В.К., Скрипников П.М. Результати рентгенологічного дослідження хворих генералізованим пародонтитом після хірургічного лікування // Новини стоматології. - 2007. - №3 (52). - С. 41-44.

6. Ярынич-Бучинская Н.П. Отдаленные результаты хирургического лечения больных хроническим генерализованным пародонтитом // Вісник проблем біології та медицини. - 2007. - Вип. 2. - С. 99-101.

7. Определение плотности кости при пародонтите / Н.П. Ярынич-Бучинская, П.Н. Скрипников, В.К. Югов, Л.Я.Богашова // Украинский стоматологический альманах. - 2007. - №5. - С. 42-45.

8. Пат. 55698А Україна, А61С17/00. Спосіб хірургічного лікування пародонтиту: Деклараційний патент України на винахід 55698А Україна, А61С17/00. Бучинська Н.П., Богашова Л.Я. - Опубл. 15.04.2003, Бюл. №4.

9. Пат. 16622 Україна, А61N2/00. Спосіб стимуляції репаративної регенерації кісткових тканин: Деклараційний патент України на корисну модель 16622 Україна, А61N2/00. Яриніч-Бучинська Н.П., Скрипніков П.М., Богашова Л.Я., Боброва Н.А., Кайдашев І.П. - Опубл. 15.08.2006, Бюл. №8.

10. Пат. 19148 Україна, А61N2/00. Спосіб хірургічного лікування пародонтита з застосуванням аутологічних мезенхімальних стовбурових клітин крові: Деклараційний патент України на корисну модель 19148 Україна, А61N2/00. Яриніч-Бучинська Н.П., Скрипніков П.М., Богашова Л.Я., Боброва Н.А., Кайдашев І.П. - Опубл. 15.12.2006, Бюл. №12.

11. Роль микробного фактора в развитии пародонтита / Н.П. Ярынич-Бучинская, И.П. Кайдашев, П.Н. Скрипников, Л.Я. Богашова, Н.А. Боброва // Стоматолог. - 2007. - №10 (113). - С. 4-5.

12. Ярынич-Бучинская Н.П., Богашова Л.Я. Способ открытого кюретажа при пародонтите // Вопросы стоматологи. - 2003. - Вып. 6. - С. 92-93.

13. Регенерация костного дефекта челюсти при применении стволовых мезенхимальных клеток / Н.П. Ярынич-Бучинская, П.Н. Скрипников, Л.Я. Богашова, Н.А. Боброва, И.П. Кайдашев // Сучасні наукові дослідження-2006: Матеріали ІІ міжнародної науково-практичної конференції. - 2006. - Т. 13. - С. 100-102.

14. Биоинженерные аутотрансплантаты для регенерации тканей пародонта и их иммунофенотипическая характеристика / И.П. Кайдашев, П.Н. Скрипников, Л.Я. Богашова, Н.П. Ярынич-Бучинская, Н.Л. Куценко // Інноваційні технології - в стоматологічну практику: Матеріали ІІІ (Х) з'їзду Асоціації стоматологів України. - 2008. - С. 175-176.

15. Ярынич-Бучинская Н.П., Коровина Л.Д., Богашова Л.Я. Определение плотности костной ткани при пародонтите после хирургического вмешательства // Інноваційні технології - в стоматологічну практику: Матеріали ІІІ (Х) з'їзду Асоціації стоматологів України. - 2008. - С. 349-350.

16. Хірургічне лікування хронічного генералізованого пародонтиту аутологічними мезенхімальними стовбуровими клітинами: Методичні рекомендації / П.М. Скрипніков, І.П. Кайдашев, Л.Я. Богашова, Н.А. Боброва, Н.П.Яриніч-Бучинська. - Полтава, 2008. - 24 с.

17. Спосіб стимуляції репаративної регенерації кісткової тканини при пародонтиті: Інформаційний лист / Н.П. Яриніч-Бучинська, П.М. Скрипніков, Л.Я. Богашова, Н.О. Боброва, І.П. Кайдашев. - К., 2007. - 2 с.

Размещено на Allbest.ru