Особливості діагностики та лікування метаболічного синдрому у поєднанні з гіперурикемією

Размещено на http://www.allbest.ru/

АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

Національний науковий центр

«Інститут кардіології імені академіка М.Д.Стражеска» АМН України

14.01.11 - кардіологія

УДК 616.12.331.1+616.379+616.153.857] - 07 - 08

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

ОСОБЛИВОСТІ ДІАГНОСТИКИ ТА ЛІКУВАННЯ МЕТАБОЛІЧНОГО СИНДРОМУ У ПОЄДНАННІ З ГІПЕРУРИКЕМІЄЮ

ЯКОВЕНКО ГАННА

ЮРІЇВНА

Київ - 2008

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національному науковому центрі «Інститут кардіології імені академіка М. Д. Стражеска» АМН України

Науковий керівник доктор медичних наук Несукай Олена Геннадіївна,

Національний науковий центр

«Інститут кардіології імені академіка М. Д. Стражеска» АМН України, провідний науковий співробітник відділу некоронарогенних захворювань серця та клінічної ревматології

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Мітченко Олена Іванівна, Національний науковий центр «Інститут кардіології імені академіка М. Д. Стражеска» АМН України, завідувач відділом дисліпідемій доктор медичних наук, професор Конопльова Лідія Федорівна, Національний медичний університет імені О. О. Богомольця,кафедра госпітальної терапії № 1

Захист відбудеться 20.01.2009 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.616.01 при Національному науковому центрі «Інститут кардіології імені академіка М. Д. Стражеска» АМН України (03680 МСП, м.Київ, вул. Народного Ополчення, 5)

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного наукового центру «Інститут кардіології імені академіка М. Д. Стражеска» АМН України (03680 МСП, м.Київ, вул. Народного Ополчення, 5)

Автореферат розісланий 18.12.2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради С. І. Деяк

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Метаболічний синдром (МС) є актуальною проблемою сучасної медицини внаслідок його значної розповсюдженості та прямої асоціації з підвищеним ризиком розвитку серцево-судинних захворювань, цукрового діабету 2 типу та їх ускладнень (Kahn R., 2005; Eberly L.E., 2006; Коваленко В.М., 2008). За результатами більшості епідеміологічних досліджень розповсюдженість МС в середньому складає 20-25 % і приблизно однакова серед чоловіків та жінок (Ford E.S., 2005). Серед пацієнтів із підвищеним ризиком розвитку чи наявністю серцево-судинних захворювань поширенність МС сягає 84 % (Tonstad S., 2003).

В останнє десятиріччя з появою результатів дослідження природи стану інсулінорезистентності (ІР), механізмів розвитку метаболічних порушень в межах МС обговорюються такі компоненти, як гіперінсулінемія, порушення гемостазу та гіперурикемія (ГУ) (Насонова В.А., 2002; Grundy S.M., 2005; Більченко Г.А., 2007).

У хворих з МС часто спостерігають підвищення рівня сечової кислоти (СК) і хоча зв'язок ГУ з розвитком серцево-судинної патології відомий давно, не всі автори пов'язують ГУ з «класичними» метаболічними факторами ризику (Reaven G.M., 2004). При цьому результати досліджень останніх років довели, що ГУ є фактором, який призводить до прогресування ураження серцево-судинної системи при МС (Балкаров І.М., 1999; Мухін І.В., 2003). Також відомо, що ознаки ІР виявляють майже у 60 % хворих з подагрою (Целуйко В.Й., 2002; Мітченко О.І., 2006). ІР у хворих з подагрою призводить до раннього розвитку атеросклерозу та серцево-судинних захворювань. Відомо, що розповсюдженість ускладнень з боку серцево-судинної системи, а також подагри невпинно зростає з віком, а для розвитку цих патологічних станів необхідно саме «кластерний» вплив декількох факторів ризику. Причиною цього може слугувати асоціація ГУ з практично всіма компонентами МС. Так, до загальних факторів ризику розвитку як серцево-судинних захворювань, так і подагри відносять ІР, цукровий діабет 2 типу, абдомінальне ожиріння, артеріальну гіпертензію, порушення ліпідного обміну. Нині питання про розповсюдженість ГУ на тлі МС, зв'язок рівня СК з метаболічними факторами ризику, особливості МС при різному рівні СК є досить актуальним та викликане зростанням в популяції подагри та ожиріння (Hu F.B., 2004).

Недостатньо вивченим залишається і стан судин при МС. Відомо, що при артеріальній гіпертензії, яка є компонентом МС, відбувається ремоделювання судин, що широко досліджувалося рядом авторів (Сіренко Ю.М., 2006; Візир В.А., 2007). Проте, досить актуальним та недостатньо вивченим залишається визначення стану брахіоцефальних судин за допомогою ультразвукового дослідження у хворих з МС з підвищеним рівнем СК.

Удосконалення методів лікування МС залишається надзвичайно актуальним завданням, причому на тлі ГУ цю проблему абсолютно не вирішено, нині взагалі немає одностайної думки експертів про необхідність лікування «асимптомної» ГУ або безтофусної подагри. Проте накопичений об'єм даних про тісний зв'язок ГУ і серцево-судинних ускладнень зумовлює необхідність корекції цього фактора ризику кардіоваскулярних захворювань (Di Simoni G., 2007).

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в ННЦ «Інститут кардіології імені академіка М.Д.Стражеска» АМН України згідно плану науково-дослідної роботи відділу некоронарогенних захворювань серця та клінічної ревматології і є частиною загальної теми відділу «Вивчити взаємозв'язок між порушеннями імунного стану, оксидативним стресом та структурно-метаболічними порушеннями в серцевому м'язі при дилятаційній кардіоміопатії та визначити патогенетичні передумови їх корекції (клініко-експериментальне дослідження)» (№ держреєстрації 0107U001433). Здобувач є співвиконавцем теми.

Мета та задачі дослідження. Метою роботи було встановлення особливостей МС у хворих з ГУ, а також із супутньою подагрою, виявлення взаємозв'язку між рівнем СК та серцево-судинними факторами ризику, визначення структурно-функціонального стану брахіоцефальних судин у хворих з МС і різним рівнем СК, оцінка ефективності лікування хворих з МС у поєднанні з ГУ.

Було поставлено такі задачі:

1. Визначити гендерно-вікові особливості рівня СК у хворих з МС.

2. Вивчити клініко-біохімічні показники у хворих з МС та різним рівнем СК, а також із супутньою подагрою.

3. Оцінити наявність зв'язку між рівнем СК та серцево-судинними факторами ризику у хворих з різними компонентами МС.

4. Дослідити стан брахіоцефальних судин за допомогою ультразвукового дослідження, з'ясувати наявність зв'язку між показниками кровотоку в брахіоцефальних судинах та серцево-судинними факторами ризику у хворих з МС та різним рівнем СК, а також із супутньою подагрою.

5. Оцінити ефективність системної ензимотерапії (СЕТ) у хворих з МС різного віку, статі, на тлі різного рівня СК. Дослідити зміни рівня СК, а також інших клініко-біохімічних показників, які характеризують серцево-судинні фактори ризику після лікування СЕТ.

Об'єкт дослідження: МС з підвищеним рівнем СК, а також супутньою подагрою.

Предмет дослідження: ГУ у хворих з МС, клініко-біохімічні показники (рівні артеріального тиску, СК, глюкози, фібриногену, параметри ліпідного обміну, антропометричні дані, показники, які характеризують стан ІР) та ультразвукові параметри дослідження брахіоцефальних судин у хворих з МС з різним рівнем СК, а також із супутньою подагрою, ефективність лікування таких хворих стандартною схемою та при додаванні до неї СЕТ.

Методи дослідження: клінічне обстеження: опитування, фізичне обстеження, вимірювання артеріального тиску, маси тіла, окружності талії (ОТ), вираховування індексу маси тіла (ІМТ). Біохімічні дослідження: визначення рівню глюкози, інсуліну, СК, фібриногену, загального холестерину (ХС), холестерину ліпопротеїнів високої щільності (ХС ЛПВЩ), холестерину ліпопротеїнів низької щільності (ХС ЛПНЩ), холестерину ліпопротеїнів дуже низької щільності (ХС ЛПДНЩ), тригліцеридів (ТГ) в плазмі крові, вираховування індексу атерогенності (ІА), НОМА. Ультразвукові методи: ультразвукове дослідження брахіоцефальних судин в екстракраніальних відділах та їх транскраніальне дуплексне сканування. Статистичну обробку результатів проводили за допомогою пакету аналізу в системі Microsoft Excel та пакету комп'ютерних програм STATISTICA.

Наукова новизна отриманих результатів. Вперше оцінено рівень СК та частоту виявлення ГУ у хворих з МС різного віку та статі з різною кількістю компонентів МС. Виявлено взаємозв'язок між рівнем СК та клініко-біохімічними параметрами, які характеризують серцево-судинні фактори ризику в групах хворих, які формувалися за віком, статю, рівнем СК, кількістю компонентів МС. Порівняно основні клініко-біохімічні параметри у хворих з МС та ГУ, з нормальним рівнем СК, а також із супутньою подагрою.

Вперше досліджено стан брахіоцефальних судин за допомогою ультразвукового сканування у хворих з МС. Порівняно ультразвукові показники кровотоку в брахіоцефальних судинах у хворих з МС з нормальним та підвищеним рівнем СК, а також із супутньою подагрою. Виявлено гендерно-вікові особливості брахіоцефального кровотоку у хворих з різною кількістю компонентів МС. Визначено кореляційні зв'язки між ультразвуковими параметрами кровотоку в брахіоцефальних судинах та клініко-біохімічними показниками, які характеризують серцево-судинні фактори ризику у хворих з МС.

Вперше оцінено вплив СЕТ на клініко-біохімічні показники у хворих з МС різного віку, статі, з різною кількістю компонентів МС. Порівняно ефекти лікування стандартною терапією та при додаванні до неї СЕТ у хворих з ГУ та нормальним рівнем СК, а також доведено позитивний вплив СЕТ на пуриновий, ліпідний, вуглеводний обміни, систему гемостазу та антропометричні показники.

Практичне значення отриманих результатів. Враховуючи високу частоту виявлення ГУ у хворих з МС, а також тісний зв'язок з клініко-біохімічними параметрами, які характеризують метаболічні фактори ризику, доведено доцільність скринінгу рівня СК у хворих з МС на фоні дослідження клініко-біохімічних показників, які характеризують серцево-судинні фактори ризику.

Доведена доцільність проведення ультразвукового сканування брахіоцефальних судин як додаткового метода обстеження хворих з МС з метою виявлення змін параметрів брахіоцефального кровотоку, що характерні для хворих з МС, а саме, зниження швидкісних показників кровотоку в зовнішній (ЗСА) та внутрішній (ВСА) сонних артеріях, збільшення діаметрів внутрішніх яремних вен (ВЯВ), потовщення комплексу інтима-медія у порівнянні із такими у осіб без серцево-судинних захворювань, наявність атеросклеротичних бляшок.

У хворих з МС та ГУ проведене порівняння ефектів лікування стандартною терапією та при додаванні до неї СЕТ, яке показало більш значуще зниження рівня СК та позитивну динаміку показників ліпідного обміну у хворих, які додатково приймали СЕТ у порівнянні з хворими, які отримували стандартну терапію, зниження рівнів фібриногену та глюкози, а також корекцію антропометричних показників в окремих групах хворих на тлі прийому СЕТ, що дозволило рекомендувати цей препарат як адитивний до стандартної схеми лікування для покращення ліпідного, вуглеводного, пуринового обмінів, а також з метою корекції антропометричних показників та рівня фібриногену у хворих з МС (Інформаційний лист про нововведення в системі охорони здоров'я № 151-2008).

Впровадження результатів в практику. Результати дослідження впроваджені в практику роботи поліклінічного відділення ННЦ «Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска» АМН України, клініки Українського НДІ промислової медицини, м. Кривий Ріг, кафедри терапії та сімейної медицини факультету післядипломної освіти Дніпропетровської державної медичної академії.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота виконана особисто автором на базі ННЦ «Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска» АМН України. Самостійно виконувалися патентно-інформаційний пошук, опрацювання методики дослідження, підбір тематичних хворих, їх клінічне обстеження. Дисертантом здійснювалося обстеження хворих до та через три місяці після лікування, контроль ефективності призначеної терапії. Дисертант самостійно створила базу даних на персональному комп'ютері, провела статистичну обробку, аналіз та узагальнення отриманих результатів. Мета, завдання, висновки та практичні рекомендації сформульовані особисто автором. Дисертантом самостійно написані всі розділи дисертаційної роботи та оформлені таблиці. Здобувач брала активну участь у представлені результатів роботи в матеріалах конференцій. Здобувачем не використані ідеї або розробки, що належать співавторам публікацій. Дисертаційна робота є самостійним науковим дослідженням автора.

Апробація результатів дисертації. Дисертаційну роботу апробовано на розширеному засіданні апробаційної ради ННЦ «Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска АМН України» 04 березня 2008 року. Основні положення дисертаційної роботи оприлюднено і обговорено у вигляді доповідей та друкованих робіт на VIII Національному конгресі кардіологів України (Київ, 2007 р.), Українській республіканській науково-практичній конференції «Лікування та реабілітація у загальній практиці-сімейній медицині» (Одеса 2007 р.), Науково-практичній конференції «Профілактика та лікування артеріальної гіпертензії в Україні» (Київ, 2008 р.), конкурсі молодих вчених в рамках підсумкової наукової сесії ННЦ «Інститут кардіології імені академіка М.Д.Стражеска» АМН України (Київ, 2008 р.), видано інформаційний лист про нововведення в системі охорони здоров'я № 151-2008 «Застосування системної ензимотерапії для лікування хворих з метаболічним синдромом та гіперурикемією».

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 7 наукових праць
(4 статті в фахових журналах, рекомендованих ВАК України та 3 тез доповідей).

Структура та обсяг дисертації. Матеріали дисертації викладено на 168 сторінках друкованого тексту. Дисертація складається з вступу, огляду літератури, клінічної характеристики хворих та опису методів їх дослідження, розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів дослідження, висновків, практичних рекомендацій і списку використаних джерел, що містить 213 літературних найменувань, з них 85 - кирилицею, 128 - латиницею, та ілюстрована 25 таблицями.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

Клінічна характеристика хворих та методи дослідження. Обстежено 118 хворих з МС згідно критеріїв NCEP-ATP III (2001), з них 100 - з різним рівнем СК віком в середньому (52,23±0,81) роки та 18 хворих з МС та супутньою подагрою віком в середньому (54,33±2,23) роки. До контрольної групи увійшло 20 осіб без захворювань серцево-судинної системи віком від 36 до 58 років (в середньому (50,35±1,37) років).

У всіх хворих з МС спостерігалися абдомінальне ожиріння та артеріальна гіпертензія. У 44 % пацієнтів з МС без супутньої подагри діагностували три його компоненти, у 41 % хворих - 4 компоненти, у 15 % хворих - всі 5 компонентів.

Хворі з МС без супутньої подагри були розділені на дві групи за рівнем СК. В I групу увійшли 59 пацієнтів з ГУ, серед яких було 35 чоловіків (59,3 %) та 24 жінки (40,7 %). В II групу увійшов 41 пацієнт без ГУ, серед яких було 24 чоловіка (58,5 %) та 17 жінок (41,5 %).

В I групі із 59 хворих з ГУ три компоненти МС спостерігалось у 28 пацієнтів (47,5 %), чотири компоненти - у 23 пацієнта (39 %), всі п'ять компонентів - у 8 пацієнтів (13,5 %).

Із 41 хворого II групи три метаболічні фактори ризику мали 16 пацієнтів (39 %), чотири фактори ризику - 18 пацієнтів (43,9 %), п'ять факторів ризику - 7 пацієнтів (17 %).

У хворих з трьома компонентами МС в обох групах третім фактором ризику була дисліпідемія (гіпертригліцеридемія або зниження рівня ХС ЛПВЩ).

На тлі чотирьох компонентів МС дисліпідемію (гіпертригліцеридемію та зниження рівня ХС ЛПВЩ) мали 17 хворих з I групи та 13 хворих - з II. Гіперглікемія, як компонент МС, у поєднанні з дисліпідемією (гіпертригліцеридемія або зниження рівня ХС ЛПВЩ) спостерігалася у 6 хворих з I групи та у 5 хворих - з II.

Із хворих з МС та супутньою подагрою була сформована III група, яка складалася із 16 чоловіків та 2 жінок, у всіх хворих цієї групи спостерігали абдомінальне ожиріння та артеріальну гіпертензію. Три компоненти МС мали 16,7 % хворих, чотири компоненти МС - 38,9 % хворих, всі п'ять компонентів - 44,4 % хворих. Хворі отримували алопуринол в дозі від 100 до 300 мг на добу.

Для дослідження хворі з МС були розподілені на групи за віком та статтю: 1-у групу склали 25 чоловіків віком від 35 до 50 років, 2-у групу - 34 чоловіка віком від 51 до 65 років, в 3-ю групу увійшли 14 жінок віком від 35 до 50 років, в 4-у групу - 27 жінок віком від 51 до 65 років.

Всім хворим була рекомендована низькокалорійна дієта із зниженим вмістом простих вуглеводів та тваринних жирів для зниження маси тіла, корекції ліпідного, пуринового, вуглеводного обмінів.

Всі хворі з МС та різним рівнем СК були розподілені на групи А та В. Пацієнтам в обох групах було призначене співставне стандартне лікування, що включало антигіпертензивну терапію (інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту, високоселективні в-адреноблокатор - небіволол, блокатори кальцієвих каналів, агоністи імідазолінових рецепторів в стандартних дозах, тіазидні діуретики в низьких дозах), препарат для зниження ваги при ІМТ більшому за 30 кг/мІ (орлістат).

В групу А увійшло 57 хворих з МС, серед яких було 45 чоловіків (78,9 %) та 12 жінок (21,1 %). ГУ спостерігалася у 36 хворих (63 %).

В групу В увійшло 43 пацієнта з МС, серед яких було 14 чоловіків (32,6 %) та 29 жінок (67,4 %). ГУ спостерігалася у 23 хворих (53 %). У всіх хворих цієї групи спостерігали порушення мікроциркуляції на очному дні на тлі артеріальної гіпертензії за даними огляду офтальмолога, у 55,6 % хворих виявлено клінічну симптоматику остеоартрозу, тому їм до стандартної схеми лікування додатково призначали СЕТ - поліферментний комплекс, що містить трипсин 48 мг, бромелаїн 90 мг та рутозид 100 мг («Флогензим» виробництва фірми Мукос-Фарма, Німеччина) в дозі 6 таблеток на добу протягом 3 місяців (погоджено на засіданні Комісії з питань етики при ННЦ «Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска» АМН України, протокол № 10 від 11.12.2006 року).

У всіх обстежених шляхом опитування збирали скарги і анамнез, проводили фізикальне обстеження, вимірювали артеріальний тиск за методом М.С. Короткова згідно рекомендації Американської асоціації кардіологів: тричі з інтервалом в 2 хвилини в стані спокою, в положенні сидячи стандартним сфігмоманометром.

Всім хворим вимірювали антропометричні показники (зріст, ОТ, масу тіла). Для діагностики надлишкової маси тіла або ожиріння використовували ІМТ, який розраховували за формулою Кетлє: ІМТ=вага (кг)/зріст (мІ).

Рівні ХС та ТГ визначали ферментативним методом за допомогою реактивів «BioSystem» (Іспанія), рівень ХС ЛПВЩ - осаджуючим методом з використанням преципітата, вимірювання проводилися на автоаналізаторі «Експрес-плюс 550». Рівень ХС ЛПНЩ вираховували за формулою Фрідвальда: ХС ЛПНЩ= ХС-(ХС ЛПВЩ+ТГ/2,2). Рівень ХС ЛПДНЩ - за формулою: ХС ЛПДНЩ=ТГх0,46. ІА обчислювали за формулою А.М. Клімова: ІА=(ХС-ХС ЛПВЩ)/ХС ЛПВЩ.

Рівень глюкози в плазмі натще визначали за допомогою реактивів «Biotest» (Чехія), інсуліну - з використанням ферментативних наборів ELISA (Германія). ІР визначали за допомогою індексу НОМА (homeostasis model assessment), який розраховували за формулою: НОМА=глюкоза натще х інсулін натще/22,5. ІР діагностували при рівні НОМА 3 і більше. Також хворим визначали рівень фібриногену.

Рівень СК визначали в плазмі крові з використанням реактивів «BioSystem» (Іспанія). ГУ була діагностували при рівні СК більше 0,42 ммоль/л у чоловіків та більше 0,35 ммоль/л - у жінок.

Ультразвукове дослідження брахіоцефальних судин проводили на апараті Sonoline Omnia («Siemens», Німеччина) за стандартною методикою. Структурно-функціональний стан судин голови та шиї оцінювали за діаметром судини (D), товщиною комплекса інтима-медія (ТІМ), піковою систолічною швидкістю кровотоку (Vps), наявністю атеросклеротичних бляшок. Ці показники вимірювалися в загальних (ЗагСА), зовнішніх (ЗСА) та внутрішніх (ВСА) сонних артеріях, внутрішніх яремних венах (ВЯВ), передніх (ПМА) та середніх (СМА) мозкових артеріях.

На основі отриманих результатів була сформована база даних в системі Microsoft Excel. Статистичну обробку проводили на персональному комп'ютері за допомогою програм Microsoft Excel та STATISTICA. Середні показники представлені з їх стандартними похибками (М±m). Достовірність різниці середніх параметрів оцінювали за допомогою t критерія Стьюдента. Зв'язок між показниками оцінювали за коефіцієнтом кореляції Пірсона, а також за серійним критерієм і критерієм Уілкоксона. Для оцінки кореляційних зв'язків кількісних параметрів використовували метод рангової кореляції Спірмена і коефіцієнт конкордації Кендела з рівнем достовірності 95 %.

Результати дослідження. Порушення пуринового обміну у вигляді ГУ спостерігалось у 59 % хворих з МС. Виявлено, що у хворих з МС рівень СК був в середньому на 23 % вищим у порівнянні з таким у осіб контрольної групи і складав в середньому (447,9±13,5) та (345,4±12,9) мкмоль/л відповідно (p<0,05).

При аналізі гендерних особливостей частоти порушення пуринового обміну та рівня СК було виявлено, що ГУ спостерігалася з однаковою частотою у чоловіків (59,3 %) і жінок (58,5 %). При цьому рівень СК в крові у чоловіків був вищим в середньому на 12,5 % у порівнянні із таким у жінок і складав в середньому (472,1±18,7) та (413,0±17,7) мкмоль/л відповідно (p<0,05). метаболічний синдром брахіоцефальний ензимотерапія

Аналізуючи вікові особливості частоти порушення пуринового обміну, було виявлено, що ГУ частіше спостерігалася у хворих 1-ї та 2-ї груп (у 64,0 % чоловіків та 64,3 % жінок відповідно) у порівнянні з такими в 2-й та 4-й групах (55,8 % та 55,6 % відповідно).

Порівняльна характеристика клініко-біохімічних показників у хворих з МС та різним рівнем СК. ГУ на тлі МС асоціювалася із порушенням ліпідного обміну, більш глибокими змінами в системі гемостазу, гіршими антропометричними показниками та параметрами ІР. У хворих I групи з абдомінальним ожирінням, артеріальною гіпертензією та дисліпідемією в порівнянні з хворими II групи був достовірно нижчий рівень ХС ЛПВЩ (в середньому на 10.8 %), який складав (1,16±0,03) та (1,31±0,05) ммоль/л відповідно (p<0,05), вищий рівень фібриногену (в середньому на 9,8 %), який складав (319±11) та (288±13) мг% відповідно (p<0,05) та вищу величину ІА (в середньому на 6,3 %), яка складала (4,52±026) та (3,86±0,25) умов. од. відповідно (p<0,05).

У хворих I групи з чотирма компонентами МС, що мали абдомінальне ожиріння, артеріальну гіпертензію та дисліпідемію (гіпертригліцеридемія та зниження рівня ХС ЛПВЩ), був виявлений достовірно вищий (в середньому на 20 %) рівень фібриногену у порівнянні з таким у хворих II групи, який складав (356±17) та (284±10) мг% відповідно (p<0,0001).

У хворих I групи з чотирма компонентами МС, що мали абдомінальне ожиріння, артеріальну гіпертензію, гіперглікемію та гіпертригліцеридемію або зниження рівня ХС ЛПВЩ, були виявлені достовірно вищі рівні ТГ та ХС ЛПДНЩ (в середньому на 48 %) у порівнянні з такими у хворих II групи, які складали (2,72±0,22) і (1,84±0,26) ммоль/л та (1,24±0,09) і (0,83±0,11) ммоль/л відповідно в I та II групах (p<0,0001).

У хворих I групи з п'ятьма компонентами МС спостерігали достовірно вищі величини ОТ (в середньому на 11,5 %) та ІМТ (в середньому на 15 %) у порівнянні з такими у хворих II групи (p<0,01). У хворих I групи спостерігалися вищі показники ІР, а саме достовірно вищий рівень інсуліна (в середньому на 33 %) та величина НОМА (в середньому на 35 %) у порівнянні з такими у хворих II групи (p<0,0001) (табл. 1).

Таблиця 1 Антропометричні показники та параметри інсулінорезистентності у хворих з п'ятьма компонентами метаболічного синдрому та різним рівнем сечової кислоти

Показник	Величина показників в групах (М±m)
	I (n=8)	II (n=7)	р
ОТ, см	129,00±6,31	114,14±4,44	p<0,01
ІМТ, кг/мІ	38,61±2,46	33,57±1,06	p<0,01
Інсулін, мкОд/мл	29,45±6,69	19,59±1,66	p<0,0001
НОМА, умов. од.	8,55±1,96	5,51±0,50	p<0,0001

Зв'язок між рівнем СК та компонентами МС. При проведенні кореляційного аналізу у хворих з МС були відмічені достовірні кореляційні зв'язки рівня СК з такими клініко-біохімічними параметрами, як систолічний (САТ) (r=0,82, p<0,05) та діастолічний артеріальний тиск (ДАТ) (r=0,48, p<0,05), ОТ (r=0,61, p<0,05), ТГ (r=0,45, p<0,05), ХС ЛПВЩ (r=-0,33, p<0,05).

Вивчаючи кореляційний зв'язок між рівнями СК та глюкози, було виявлено прямий достовірний зв'язок між цими біохімічними показниками у хворих з МС на тлі гіперглікемії (r=0,55, p<0,05), при цьому у хворих з нормальним рівнем глюкози цей зв'язок виявився недостовірним (r=0,04, p>0,05).

Особливості клініко-біохімічних показників у хворих з МС та супутньою подагрою. Виявлено, що рівень СК у хворих з МС та супутньою подагрою був достовірно нижчим (в середньому на 12 %) у порівнянні з таким у хворих I групи (p<0,0001) і достовірно вищим (в середньому на 27 %) у порівнянні з таким у хворих II групи (p<0,0001) (табл. 2).

Таблиця 2 Клініко-біохімічні показники у хворих з метаболічним синдромом та різним рівнем сечової кислоти і супутньої подагрою

Показник	Величина показників в групах (М±m)
	I (n=28)	II (n=16)	III (n=18)
СК, мкмоль/л	522,6±22,9	340,3±54,1«	467,6±22,9*^
САТ, мм рт.ст.	165,2±16,4	164,1±14,5	173,1±1,8*^
ДАТ, мм рт.ст.	98,7±10,0	100,0±7,6	103,6±1,5*
ОТ, см	120,7±13,4	121,8±14,6	121,4±2,0
ІМТ, кг/мІ	33,8±3,5	34,8±5,5	32,8±0,1
Глюкоза, ммоль/л	5,62±0,76	5,79±1,41	6,22±0,09*^
Інсулін, мкОд/мл	17,4±7,9	18,4±10,5	16,6±1,6
НОМА, умов. од.	4,40±2,23	4,81±3,16	4,62±0,45
Фібриноген, мг%	336,0±53,9	298,8±48,7«	372,2±6,9*^
ХС, ммоль/л	6,52±1,30	6,30±0,12	6,79±0,16^
ТГ, ммоль/л	2,41±1,13	2,39±0,99	2,98±0,14*^
ХС ЛПВЩ, ммоль/л	1,09±0,03	1,12±0,02	1,00±0,02*^
ХС ЛПНЩ, ммоль/л	4,34±1,25	4,10±1,03	4,41±0,15
ХС ЛПДНЩ, ммоль/л	1,10±0,52	1,09±0,46	1,37±0,07*^
ІА, умов. од.	5,09±1,56	4,80±1,41	5,94±0,21*^

Примітки: * - різниця показників в I та III групах достовірна (p<0,05);

^ - різниця параметрів в II та III групах достовірна (p<0,05); « - різниця показників в I та II групах достовірна (p<0,05).

У хворих III групи виявлені більш глибокі зміни в ліпідному та вуглеводному обміні, що проявлялося в достовірно вищих рівнях глюкози: в середньому на 11 % у порівнянні з таким у хворих з I групи (p<0,01) і в середньому на 7,5 % - у порівнянні з таким у хворих з II групи (p<0,05), ХС - в середньому на 8 % у порівнянні з таким у хворих з II групи (p<0,01), ТГ та ХС ЛПДНЩ - в середньому на 24 % у порівнянні з такими у хворих з I групи (p<0,0001) та на 25 % у порівнянні з такими у хворих з II групи (p<0,0001), ІА - в середньому на 17 % у порівнянні з таким у хворих I групи (p<0,0001) і на 23,5 % у порівнянні з таким в II групі (p<0,0001), нижчому рівні ХС ЛПВЩ в середньому на 10 % у порівнянні з таким у хворих I групи (p<0,05) і на 12 % у порівнянні з таким в II групі (p<0,05).

У хворих III групи було виявлено також більш глибокі зміни в системі гемостазу, що проявлялося у достовірно вищому рівні фібриногену: в середньому на 11 % у порівнянні з таким у хворих I групи (p<0,05) і в середньому на 25 % у порівнянні з таким в II групі (p<0,0001).

Найвищий рівень артеріального тиску також спостерігався у хворих III групи, величина САТ була вища в середньому на 5 % у порівнянні з такою у хворих I групи (p<0,05) і в середньому на 5,5 % - у порівнянні з такою в II групі (p<0,05). Рівень ДАТ в III групі був вищим в середньому на 5 % у порівнянні з таким у хворих I групи (p<0,05).

Аналіз показників кровотоку в брахіоцефальних судинах у хворих з МС та різним рівнем СК. Аналіз показників кровотоку в брахіоцефальних судинах у хворих з МС виявив достовірно нижчі (в середньому на 6 %) значення величин V ps в правій та лівій ВСА у порівнянні з такими у осіб контрольної групи, які складали (73,4±0,9) і (73,2±1,0) см/с відповідно у хворих з МС та (77,9±0,8) і (78,1±0,9) см/с відповідно у осіб контрольної групи (p<0,05). У хворих з МС величина V ps в лівій ЗСА була достовірно нижчою (в середньому на 5 %) у порівнянні з такою у осіб контрольної групи і складала (90,8±1,4) та (95,1±1,5) см/с відповідно (p<0,05).

У хворих з МС величини діаметрів ВЯВ були більші (в середньому на 6 %) у порівнянні з такими у осіб контрольної групи і складали в середньому (13,2±0,1) та (13,1±0,1) мм відповідно у хворих з МС та (12,45±0,1) та (12,33±0,1) мм у осіб контрольної групи (p<0,05).

У хворих з МС була виявлена достовірно більша (в середньому на 9 %) величина ТІМ у порівнянні з такою в контрольній групі, яка складала (0,96±0,02) та (0,87±0,04) мм відповідно (p<0,05).

У 48 % хворих з МС були виявлені атеросклеротичні бляшки в сонних артеріях, які в середньому на 30 % закривали просвіт судини, в той час як в групі контролю їх виявлено не було.

Аналіз показників ультразвукового дослідження кровотоку в судинах голови та шиї у хворих з МС та різним рівнем СК виявив зниження швидкісних показників кровотоку в мозкових та сонних артеріях у хворих I групи, про що свідчили достовірно менші (в середньому на 6 %) величини V ps в правій та лівій ПМА, в лівій СМА у порівнянні з такою у хворих II групи на тлі трьох компонентів МС (p<0,05) (табл. 3). У хворих I групи було виявлено достовірно нижчі значення V ps в правій та лівій ЗСА (в середньому на 11,7 % та 10,8 % відповідно) у порівнянні з такими у хворих II групи на тлі п'яти компонентів МС (p<0,05). У хворих I групи з трьома компонентами МС спостерігався достовірно більший (в середньому на 6 %) діаметр лівої ВЯВ у порівнянні з таким в II групі (p<0,05).

Таблиця 3 Показники кровотоку в брахіоцефальних судинах у хворих з метаболічним синдромом з різним рівнем сечової кислоти

Показники	Показники в групах М (ДІ)
	I (n=59)	II (n=41)
Права ЗСА	D (мм)	4,44 (4,33-4,55)	4,39 (4,26-4,51)
	V ps (см/с)	85,14 (77,23-93,05)	96,43 (87,97-104,8)*
	RI (умов. од)	0,86 (0,85-0,87)	0,85 (0,83-0,87)
Ліва ЗСА	D (мм)	4,45 (4,34-4,56)	4,36 (4,22-4,51)
	V ps (см/с)	85,29 (73,02-87,55)	95,57 (85,64-105,5)*
	RI (умов. од)	0,86 (0,85-0,87)	0,85 (0,83-0,86)
D лівої ВЯВ (мм)	13,38 (12,98-13,78)	12,58 (12,42-13,25)*
Ліва СМА	V ps (см/с)	171,9 (160,6-183,2)	184,36 (177,3-197,5)*
	RI (умов. од)	0,63 (0,62-0,64)	0,63 (0,62-0,64)
Права ПМА	V ps (см/с)	136,4 (130,5-142,3)	145,3 (139,5-151,1)*
	RI (умов. од)	0,62 (0,61-0,62)	0,62 (0,61-0,63)
Ліва ПМА	V ps (см/с)	137,4 (132,3-142,4)	145,6 (138,9-149,8) *
	RI (умов. од)	0,62 (0,62-0,63)	0,63 (0,62-0,63)

Примітка. * - різниця показників в групах достовірна (p<0,05).

При дослідженні наявності атеросклеротичних бляшок вони були виявлені в I групі у 44 % хворих, в II групі - у 53,5 % хворих. При цьому, атеросклеротична бляшка закривала просвіт судини в середньому на 34 % у хворих з I групи та на 27 % у хворих з II групи, розмір бляшок був достовірно більший (в середньому на 20 %) у хворих I групи з п'ятьма компонентами МС у порівнянні з таким у хворих II групи (p<0,0001).

У хворих III групи було виявлено зниження швидкісних параметрів кровотоку в ЗСА, що проявлялося у достовірно нижчі величини V ps в правій та лівій ЗСА (в середньому на 14 %) у порівнянні з такими у хворих з I групи (p<0,01), яка складала у хворих з подагрою в середньому (79,00±1,40) і (79,67±1,46) см/с відповідно та у хворих з I групи (91,56±1,57) та (91,49±1,41) відповідно.

Було виявлено достовірно менше значення величини V ps в правій ПМА (в середньому на 5,5 %) в III групі у порівнянні з таким в II групі, яке складало в середньому (137,4±1,69) і (145,3±2,89) см/с відповідно (p<0,05).

У хворих III групи була виявлена більша величина ТІМ (в середньому на 5,5 %) у порівнянні з такою у хворих I групи (p<0,05), яка складала в середньому (0,99±0,02) і (0,94±0,02) мм відповідно. У хворих III групи було виявлено атеросклеротичні бляшки у 13 з 18 (72 %) хворих, які закривали просвіт судини на 34 % і були більші в середньому на 13 % у порівнянні з такими у хворих з I групи (p<0,01) і на 15 % - у порівняні з II (p<0,01).

За допомогою кореляційного аналізу у хворих з МС були виявлені достовірні прямі зв'язки між рівнем СК та розміром атеросклеротичної бляшки (r=0,86, p<0,05), діаметром лівої ВЯВ (r=0,53, p<0,05), достовірні зворотні зв'язки з величиною V ps в правій (r=-0,58, p<0,05) та лівій (r=-0,47, p<0,05) ПМА, лівій СМА (r=-0,47, p<0,05).

Вплив СЕТ на клініко-біохімічні показники у хворих з МС. При аналізі груп лікування було виявлено, що рівень СК достовірно знизився в групі А з (463±16) до (392±11) мкмоль/л (в середньому на 15 %) (p<0,01), в групі В - з (428±22) до (339±8) мкмоль/л (в середньому на 21 %) (p<0,0001). Рівень СК на початку лікування достовірно не відрізнявся в обох групах, але після тримісячного лікування рівень СК у хворих з групи В був достовірно нижчий (в середньому на 13,5 %) порівняно з таким у хворих з групи А (p<0,01).

Після проведення аналізу рівня СК у хворих з МС та ГУ в групах А та В до та після лікування був виявлений позитивний вплив СЕТ на пуриновий обмін, який проявлявся у більш значущому зниженні рівня СК в групі В - з (508±33) до (360±9) мкмоль/л (в середньому 33 %), тоді як в групі А зниження рівня цього показника відбулося в середньому на 21 % - з (532±15) до (419±16) мкмоль/л (р<0,0001). До лікування рівень СК у хворих з ГУ в обох групах достовірно не відрізнявся, але після лікування його рівень в групі В був достовірно нижчим в середньому на 14 % у порівнянні з таким в групі А (p<0,05).

Позитивний вплив СЕТ на пуриновий обмін відмічено також у чоловіків з МС незалежно від рівня СК (відбулося достовірне зниження рівня СК з (490±59) до (355±12) мкмоль/л (в середньому 27,5 %) (p<0,01)).

Були отримані дані про позитивний вплив СЕТ на показники ліпідограми, зокрема, рівні ХС ЛПНЩ та ХС ЛПВЩ, а також величину ІА у хворих з ГУ. В групі В було виявлено більш значуще (в середньому 11,5 %) підвищення рівня ХС ЛПВЩ - з (1,11±0,05) до (1,24±0,03) ммоль/л, тоді як в групі А - з (1,08±0,03) до (1,16±0,03) ммоль/л (в середньому на 7,4 %) (p<0,05). До лікування рівень ХС ЛПВЩ у хворих з МС та ГУ достовірно не відрізнявся в обох групах, але після лікування рівень цього показника був достовірно вищим (в середньому на 6,5 %) в групі В у порівнянні з таким в групі А (p<0,05). Рівень ХС ЛПНЩ знизився більш значуще (в середньому на 18,5 %) в групі В - з (4,40±0,16) до (3,60±0,13) ммоль/л, тоді як в групі А - з (4,31±0,25) до (3,72±0,16) ммоль/л (в середньому на 13,5 %) (p<0,01). В групі В також спостерігалося більш значуще зниження величини ІА - з (5,00±0,34) до (3,77±0,18) умов. Од. (в середньому на 25 %), в групі А - з (5,14±0,26) до (4,08±0,17) умов. Од. (в середньому на 20 %) (p<0,01).

Аналізуючи отримані дані, можна відмітити, що найбільш ефективна корекція ліпідного та пуринового обмінів відбулася у хворих з ГУ, які додатково отримували СЕТ. Зниження рівня СК у таких хворих спостерігалося паралельно з покращенням жирового обміну, що можна пояснити з наступних позицій. Відомо, що в процесі синтезу жирних кислот відбувається окислення відновленої форми нікотинамідаденіндінуклеотидфосфата, який блокує в печінці фермент фосфоглюконатдегідрогеназу. Активація ферменту призводить до залучення в пентозний цикл продукту вуглеводного метаболізму 6-фосфоглюконової кислоти з подальшим синтезом рибозо-5-фосфату. В свою чергу, рибозо-5-фосфат є сполукою, з якої відбувається синтез пуринового ядра de novo (Уайт А. и соавт., 1981).

Було виявлене достовірне зниження (в середньому на 9 %) рівня глюкози з (5,88±0,22) до (5,35±0,20) ммоль/л у чоловіків групи В (p<0,05), тоді як у чоловіків групи А рівень глюкози недостовірно знизився з (5,50±0,26) до (5,31±0,24) ммоль/л (р>0,05).

У жінок групи В спостерігали достовірне зниження величини ІМТ з (35,0±0,8) до (32,8±0,6) кг/мІ, зменшення величини ОТ з (117±2) до (109±2) см, що склало в середньому 6 % (p<0,05). При цьому у жінок групи А відбулася недостовірна динаміка величини ІМТ з (36,25±0,89) до (35,49±0,79) кг/мІ, недостовірне зменшення величини ОТ з (116±2) до (114±2) см (р>0,05).

У жінок групи В відбулося достовірне зниження рівня фібриногену (в середньому на 6 %) з (332±9) до (310±9) мг% (p<0,05). При цьому у жінок з групи А спостерігалася недостовірна динаміка рівня цього показника - з (319±9) до (325±8) мг% (р>0,05).

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі представлено нове вирішення наукової задачі - визначення ролі підвищеного рівня сечової кислоти як асоціативного чинника метаболічного синдрому, що корелює з іншими серцево-судинними факторами ризику, а також досліджена ефективність застосування нового підходу - системної ензимотерапії - в лікуванні таких хворих.

1. У хворих з метаболічним синдромом гіперурикемія виявлена в 59 %, з однаковою частотою у чоловіків та жінок. Рівень сечової кислоти у чоловіків старшого віку в середньому на 15 % вищий ніж у жінок, гендерна різниця не виявлена у хворих молодшого віку.

2. Гіперурикемія у хворих з метаболічним синдромом асоціюється з нижчим рівнем холестерину ліпопротеїдів високої щільності (в середньому на 10,8 %), вищими величинами індексу атерогенності та фібриногену (в середньому на 6,3 % і 9,8 % відповідно). Встановлений взаємозв'язок між рівнем сечової кислоти та серцево-судинними факторами ризику - окружністю талії (r=0,61, p<0,05), систолічним та діастолічним артеріальним тиском (r=0,82, p<0,05 та r=0,48, p<0,05 відповідно), рівнем тригліцерідів (r=0,45, p<0,05), холестерину ліпопротеїнів високої щільності (r=-0,33, p<0,05), а також глюкози у хворих з гіперглікемією (r=0,55, p<0,05).

3. У хворих з метаболічним синдромом гіперурикемія асоційована з достовірними структурно-функціональними змінами брахіоцефальних судин, про що свідчить встановлений взаємозв'язок між рівнем сечової кислоти та ступенем атеросклеротичного ураження судин за даними ультразвукового дослідження (r=0,86, p<0,05), діаметром внутрішніх яремних вен (r=0,53, p<0,05), піковою систолічною швидкістю в мозкових артеріях (r=-0,47, p<0,05).

4. У хворих з метаболічним синдромом та подагрою виявлені більш глибокі зміни в ліпідному, вуглеводному обміні, системі гемостазу, артеріальному тиску, що проявлялося у нижчому рівні холестерину ліпопротеїнів високої щільності (в середньому на 10 %), вищому рівні тригліцеридів (в середньому на 24 %), вищій величині індексу атерогенності (в середньому на 17 %), вищих рівнях фібриногену та глюкози (в середньому на 11 %), систолічного та діастолічного артеріального тиску (в середньому на 5 %) у порівнянні з хворими з метаболічним синдромом та гіперурикемією. У хворих з метаболічним синдромом та подагрою було виявлено більша товщина інтими-медії (в середньому на 5,5 %), нижча величина пікової систолічної швидкості в зовнішніх сонних артеріях (в середньому на 14 %) у порівнянні з такими у хворих з метаболічним синдромом та гіперурикемією, найбільша частота виявлення атеросклеротичних бляшок (72 %), розмір яких був в середньому на 13 % більший у порівнянні з таким у хворих з метаболічними синдромом без подагри.

5. Призначення системної ензимотерапії у хворих з метаболічним синдромом та гіперурикемією впливало на зниження рівня сечової кислоти (в середньому на 18,5 %), що супроводжувалось зниженням холестерину ліпопротеїнів низької щільності та підвищенням рівня холестерину ліпопротеїнів високої щільності (в середньому на 18,5 і 11,5 % відповідно), а також достовірним зниженням величин об'єму талії, маси тіла, рівня фібриногену серед жінок та рівня глюкози у чоловіків.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. У пацієнтів з метаболічним синдромом рекомендовано дослідження рівня сечової кислоти як асоціативного чинника метаболічного синдрому, що корелює з іншими серцево-судинними факторами ризику.

2. У хворих з метаболічним синдромом доцільно проведення ультразвукового дослідження брахіоцефальних судин в якості додаткового методу обстеження. Для хворих з метаболічним синдромом з гіперурикемією рекомендовано вимірювання пікової систолічної швидкості в передніх та середніх мозкових артеріях, зовнішніх сонних артеріях, діаметрів внутрішніх яремних вен, виявлення атеросклеротичних бляшок та вимірювання їх розмірів при наявності.

3. У хворих з метаболічним синдромом та гіперурикемією рекомендовано додавання системної ензимотерапії до лікування як адитивного засобу для корекції порушень пуринового, ліпідного, вуглеводного обмінів, що призводило до достовірного зниження рівнів сечової кислоти, холестерину ліпопротеїнів низької щільності, величини індексу атерогенності, рівнів глюкози та фібриногену, підвищення рівня холестерину ліпопротеїнів високої щільності. Корекція маси тіла та метаболічних розладів супроводжувалась зниженням артеріального тиску.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Коваленко В. М. Частота виявлення гіперурикемії та оцінка основних клініко-біохімічних показників у хворих з метаболічним синдромом та різним рівнем сечової кислоти / В. М. Коваленко, О. Г. Несукай, Г. Ю. Яковенко // Український кардіологічний журнал. - 2008. - № 5. - С. 83-88. (Автором самостійно проведено обстеження груп хворих, створення електронної бази даних, статистична обробка матеріалу, підготовлено матеріал до друку).

2. Коваленко В. М. Ультразвукове дослідження брахіоцефальних судин у хворих з метаболічним синдромом та гіперурикемією / В. М. Коваленко, О. Г. Несукай, Г. Ю. Яковенко // Український медичний альманах. - 2008. - № 4. - С. 71-73. (Дисертант приймала участь в обстеженні всіх хворих, самостійно створила електронну бази даних, провела статистичну обробку матеріалу, підготувала матеріал до друку).

3. Коваленко В. М. Вплив системної ензимотерапії на основні клініко-біохімічні параметри у хворих з метаболічним синдромом та гіперурикемією / В. М. Коваленко, О. Г. Несукай, Г. Ю. Яковенко // Український ревматологічний журнал. - 2008. - № 2 (32). - С. 48-52. (Автором самостійно проведено обстеження та лікування всіх хворих, створення бази даних, статистична обробка матеріалу, приймала участь у підготовці матеріалу до друку).

4. Коваленко В. Н. Метаболический синдром: актуальная проблема современности / В. Н. Коваленко, Е. Г. Несукай, А. Ю. Яковенко // Український кардіологічний журнал. - 2006. - № 4.- С. 98-105. (Здобувач приймала участь у підготовці статті до друку).

5. Коваленко В. М. Вікові та статеві розбіжності рівня сечової кислоти у хворих на метаболічний синдром / В. М. Коваленко, О. Г. Несукай, Г. Ю. Яковенко // Матеріали VIII Національного конгресу кардіологів України, Київ, 2007 : Український кардіологічний журнал. - 2007. - № 5.- С. 205-206. (Здобувач особисто провела обстеження пацієнтів, взяв участь у написанні та підготовці тез до друку).

6. Несукай О. Г. Вивчення взаємозв'язку величини артеріального тиску та рівня сечової кислоти у хворих різної статі з метаболічним синдромом / О. Г. Несукай, В. М. Коваленко, Г. Ю. Яковенко // Матеріали наук.-практ. конф. «Профілактика та лікування артеріальної гіпертензії в Україні», Київ : Український кардіологічний журнал. - 2008. - № 1. - 2008. - С. 46. (Автором самостійно проведено обстеження всіх хворих, створення електронної бази даних, статистична обробка матеріалу, приймала участь у підготовці матеріалу до друку).

7. Коваленко В. М. Дослідження рівня сечової кислоти у хворих на метаболічний синдром / В. М. Коваленко, О. Г. Несукай, Г. Ю. Яковенко // Українська республіканська наук.-практ. конф. «Лікування та реабілітація у загальній практиці-сімейній медицині», Одеса, 2007 р. : матеріали конф. - Одеса, 2007. - С. 45. (Дисертант приймала участь в обстеженні всіх хворих, самостійно створила електронну бази даних, провела статистичну обробку матеріалу, підготувала матеріал до друку).

АНОТАЦІЯ

Яковенко Г. Ю. Особливості діагностики та лікування метаболічного синдрому у поєднанні з гіперурикемією. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеню кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.11 - кардіологія. - Національний науковий центр «Інститут кардіології імені академіка М. Д. Стражеска» АМН України, Київ, 2008.

У дисертаційній роботі представлено нове вирішення наукової задачі - визначення підвищеного рівня сечової кислоти як асоціативного чинника метаболічного синдрому, що корелює з іншими серцево-судинними факторами ризику, а також доведена ефективність застосування нового підходу - системної ензимотерапії - в лікуванні хворих з метаболічним синдромом та гіперурикемією. Встановлено, що гіперурикемія у хворих з метаболічним синдромом асоціюється з нижчим рівнем холестерину ліпопротеїдів високої щільності (в середньому на 10,8 %), вищими величинами індексу атерогенності (в середньому на 6,3 %) та фібриногену (в середньому на 9,8 %). У хворих з метаболічним синдромом виявлений взаємозв'язок між рівнем сечової кислоти та розміром атеросклеротичних бляшок (r=0,86, p<0,05), діаметром внутрішніх яремних вен (r=0,53, p<0,05), піковою систолічною швидкістю в мозкових артеріях (r=-0,47, p<0,05). У хворих з метаболічним синдромом та гіперурикемією додавання системної ензимотерапії до терапії призводило до достовірного зниження рівня сечової кислоти.

Ключові слова: метаболічний синдром, гіперурикемія, системна ензимотерапія.

Яковенко А. Ю. Особенности диагностики и лечения метаболического синдрома в сочетании с гиперурикемией. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.11 - кардиология. - Национальный научный центр «Институт кардиологии имени академика Н. Д. Стражеско» АМН Украины, Киев, 2008.

В диссертационной работе представлено новое решение научной задачи - определение повышенного уровня мочевой кислоты как ассоциативного фактора метаболического синдрома, который коррелирует с другими сердечно-сосудистыми факторами риска, а также изучена эффективность нового подхода - системной энзимотерапии - в лечении таких больных. В исследовании выявлена широкая распространенность гиперурикемии на фоне метаболического синдрома - 59 %. Установлено, что у больных с метаболическим синдромом гиперурикемия ассоциируется с более низким уровнем холестерина липопротеидов высокой плотности (в среднем на 10,8 %), более высокими величинами индекса атерогенности (в среднем на 6,3 %) и фибриногена (в среднем на 9,8 %). Установлена корреляционная связь между уровнем мочевой кислоты и сердечно- сосудистыми факторами риска - окружностью талии (r=0,61, p<0,05), систолическим и диастолическим артериальным давленим (r=0,82, p<0,05 и r=0,48, p<0,05 соответственно), уровнями триглицеридов (r=0,45, p<0,05), холестерина липопротеидов высокой плотности (r=-0,33, p<0,05), а также глюкозы у больных с гипергликемией (r=0,55, p<0,05). Гиперурикемия на фоне метаболического синдрома ассоциирована с достоверными структурно-функциональными изменениями брахиоцефальных сосудов, о чем свидетельствует связь между уровнем мочевой кислоты и размерами атеросклеротических бляшек (r=0,86, p<0,05), диаметром внутренних яремных вен (r=0,53, p<0,05), пиковой систолической скоростью в мозговых артериях (r=-0,47, p<0,05). У больных с сопутствующей подагрой были выявлены более глубокие изменения в липидном, углеводном обмене, системе гемостаза, артериальном давлении, что проявлялось в более низком уровне холестерина липопротеидов высокой плотности (в среднем на 10 %), более высоких уровнях триглицеридов (в среднем на 24 %), фибриногена и глюкозы (в среднем на 11 %), величине артериального давления (в среднем на 5 %) по сравнению с больными с гиперурикемией.

Назначение системной энзимотерапии у больных с метаболическим синдромом в сочетании с гиперурикемией влияло на снижение уровня мочевой кислоты (в среднем на 18,5 %), что сопровождалось повышением уровня холестерина липопротеидов высокой плотности и снижением уровня липопротеидов низкой плотности (в среднем на 11,5 и 18,5 % соответственно), а также снижением величин объема талии, массы тела, уровня фибриногена у женщин и уровня глюкозы у мужчин.

Ключевые слова: метаболический синдром, гиперурикемия, системная энзимотерапия.

Yakovenko G.Y. Peculiarities of diagnostics and treatment of metabolic syndrome in association with hyperuricemia. - Manuscript.

Candidate of Medical Sciences Thesis in speciality 14.01.11 - cardiology. - National Scientific Centre «The M. D. Strazhesko Institute of Cardiology», Academy of Medical Sciences of Ukraine, Kyiv, 2008.

The task of current importance has been accomplished in this work - definition of hyperuricemia as the associated with metabolic syndrome factor, which correlates with other cardiovascular risk factors and efficacy of new approach - systemic enzymotherapy - in treatment of metabolic syndrome. We revealed wide prevalence of hyperuricemia in patients with metabolic syndrome - 59 %. Hyperuricemia was associated with lower level of high density lipoprotein cholesterol (10,8 %), higher levels of fibrinogen (9,8 %) and atherogenesis index (6,3 %). In patients with metabolic syndrome and hyperuricemia we revealed reduced peak systolic velocity in cerebral and carotid arteries, increased jugular vein diameter, greater size of atherosclerotic patches in comparison with normouricemic patients. Uric acid reliably correlated with the size of atherosclerotic plugs (r=0,86, p<0,05), jugular vein diameter (r=0,53, p<0,05), peak systolic velocity in cerebral arteries (r=-0,47, p<0,05). In patients managed with systemic enzymotherapy we revealed more effective reduction of uric acid level.

Key words: metabolic syndrome, hyperuricemia, systemic enzymotherapy.

...