Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство охорони здоровя України

Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика

АВТОРЕФЕРАТ

Порівняльна судово-медична характеристика ушкоджень, заподіяних при пострілах з використанням різних видів 9 мм пістолетних боєприпасів

14.01.25 - судова медицина

Зарицький Геннадій Аркадійович

Київ - 2008

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національній медичній академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика МОЗ України

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Мішалов Володимир Дем'янович, Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, завідувач кафедри судової медицини

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук Филипчук Олег Володимирович, Головне бюро судово-медичної експертизи МОЗ України, завідувач відділенням судово-медичної криміналістики;

кандидат медичних наук, доцент Найда Анатолій Іванович, Львівський національний медичний університет, імені Данила Галицького, доцент кафедри патологічної анатомії з курсом судової медицини.

Захист відбудеться 06.06.2008 року о _12_ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.613.03 при Національній медичній академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика МОЗ України за адресою: 04112, м. Київ, вул. Оранжерейна, 9.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика за адресою: 04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 9.

Автореферат розісланий 05.05.2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат медичних наук Гуріна О.О.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Останнім часом в Україні та в інших країнах світу, збільшилась кількість вогнепальних ушкоджень, заподіяних різними видами зброї, оcкільки, не дивлячись на певне обмеження доступу до зброї, існує можливість її використання з протиправною метою або випадкових поранень, що значно загострює проблему і робить її надзвичайно актуальною (Бурчинський В.Г., 2007; Герасименко О.І., 2007; Szwarcwald C.L., de Castilho E.A., 1998).

Вогнепальна зброя постійно удосконалюється, створюються її нові конструкції та набої до неї (Сухий В.Д., Колос О. П., Чайка І. В., 2004), що призводить до змін їх балістичних характеристик та особливостей утворення вогнепальних ушкоджень, а отже - потребує прискіпливого вивчення з позицій криміналістики та судово-медичної експертизи (Гуров О.М. та співавт., 2007).

В Україні і Росії протягом останніх років було розпочато виробництво та реалізація нових боєприпасів експансивного та реактивного видів, призначених для використання працівниками правоохоронних органів, охоронних і військових служб. При цьому, на відміну від попередніх, новітні боєприпаси володіють підвищеною пробивною здатністю куль (Степанов Г.В., Гурнов А.В., Калачев А.И., 2001), однак, обсяг ураження та морфологічні зміни тіла людини, не захищеної засобами індивідуального захисту, при пострілах, заподіяних 9 мм пістолетними боєприпасами експансивного та реактивного виду, висвітлені не у повній мірі. Наукове обгрунтування визначення відстані при пострілах також не втратило своєї актуальності, оскільки, на думку Филипчука О.В. (2007), діагностика дистанції ураження з трьохступінчатою градацією (в притул, з близької і неблизької віддалі) повинна бути лише проміжним варіантом при визначенні точної відстані пострілу.

Таким чином, цілеспрямованого вивчення і судово - медичної оцінки вогнепальних ушкоджень, заподіяних 9 мм пістолетними боєприпасами експансивного та реактивного виду, виявлених на тілі осіб, не захищених засобами індивідуального балістичного захисту (бронежилетом) з різної відстані, не проводилось, шо ускладнює можливості проведення повноцінної судово-медичної експертизи і диференційної діагностики таких поранень, створює передумови для експертних помилок.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами

Тема дисертаційної роботи є фрагментом планової наукової роботи кафедри судової медицини Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика „Судово-медична оцінка вогнепальних ушкоджень тіла і одягу” (№ держреєстрації 0106V009578) та виконувалась на підставі договору про науково-технічну співпрацю з державним Науково-дослідним інститутом МВС України (2006 р.), а також угоди про науково-технічне співробітництво з Національною академією оборони Міністерства оборони України (2007 р.).

Мета дослідження: розробити критерії диференційної діагностики вогнепальних ушкоджень тіла людини, заподіяних при пострілах 9 мм набоями штатного, експансивного та реактивного видів.

Завдання дослідження:

1. Визначити судово-балістичні особливості 9 мм патронів штатного, експансивного і реактивного видів.

2. Виявити особливості розповсюдження продуктів пострілу при застосуванні 9 мм набоїв штатного, експансивного та реактивного видів.

3. Дати судово-медичну характеристику пошкоджень не біологічних імітаторів при пострілах 9 мм набоями штатного, експансивного та реактивного видів з різних відстаней.

4. Встановити морфологічні особливості ушкоджень незахищеного тіла, що утворюються при пострілах 9 мм набоями штатного, експансивного та реактивного видів з різних відстаней.

5. Провести порівняльну судово-медичну характеристику ушкоджень, заподіяних незахищеному засобами індивідуального захисту тілу, 9 мм набоями штатного, експансивного та реактивного видів.

6. Накреслити шляхи оптимізації диференційної діагностики вогнепальних ушкоджень заподіяних 9 мм набоями різних видів.

Об'єкт дослідження: механізм і особливості утворення пошкоджень небіологічних імітаторів і ушкоджень незахищених ділянок грудної клітки, живота і стегна, що утворюються при пострілах, заподіяних 9 мм пістолетними боєприпасами штатного, експансивного та реактивного видів з різних відстаней.

Предмет дослідження: небіологічні імітатори (біла бавовняна тканина, листи сталі), а також тканини та органи трупів, які були ушкоджені при пострілах, заподіяних 9 мм пістолетними боєприпасами штатного, експансивного та реактивного видів з різних відстаней.

Методи дослідження: візуальний, огляд за допомогою лупи, дослідження ушкоджених ділянок шкіри грудної клітки, живота, стегна та пошкоджень не біологічних імітаторів за допомогою мікроскопів “МБС”, “Биолам”, “МССО”, а також в інфрачервоних і ультрафіолетових променях. Морфометрія (вимірювання лінійних розмірів) ушкоджень шкіри, органів грудної клітки і живота. Фізико-хімічний (метод кольорових відбитків). Судово-гістологічний - дослідження гістологічних показників травмованих тканин органів грудної клітки, живота і стегна. Фотографічні методи. Для математичної обробки отриманих даних використовували стандартні процедури біометричного аналізу. Необхідні розрахунки проводили на ІВМ РС «Pentium» при застосуванні відповідних ліцензійних прикладних програм.

Наукова новизна одержаних результатів. В результаті виконаного дослідження вперше наведена якісна та кількісна порівняльна судово-медична характеристика ушкоджень, заподіяних пістолетними 9 мм боєприпасами штатного, експансивного та реактивного видів у незахищені одягом і бронежилетами ділянки грудної клітки, живота і стегна з різних відстаней. Вивчено вплив конструктивних особливостей експансивних та реактивних 9 мм куль на характер ушкоджень, які виникають на біологічних та не біологічних об'єктах при різних дистанціях пострілу.

Вперше встановлені закономірності та особливості розповсюдження продуктів пострілу 9 мм пістолетними боєприпасами експансивного і реактивного видів та їх відкладання на різних перепонах.

Вперше виявлені статистично значимі якісні та кількісні критерії, які дозволяють проводити диференційну діагностику ушкоджень, заподіяних пістолетними 9 мм боєприпасами штатного, експансивного та реактивного видів.

Практичне значення одержаних результатів. Отримані результати поглиблюють і розширюють відомості про особливості вогнепальних ушкоджень, заподіяних 9 мм пістолетними боєприпасами штатного, експансивного та реактивного видів та є морфологічною основою для встановлення критеріїв їх диференційної діагностики.

Отримані дані використовуються у навчальному процесі та науково-дослідній роботі кафедр: судової медицини Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика; патологічної анатомії та судової медицини Дніпропетровської державної медичної академії; патоморфології, судової медицини та медичного законодавства Луганського державного медичного університету, а також у практичній роботі Головного бюро судово-медичної експертизи МОЗ України, Дніпропетровського, Запорізького та Луганського обласних бюро судово-медичної експертизи, що підтверджено актами впровадження.

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно проведені набір матеріалу, усі морфологічні, медико-криміналістичні дослідження, виготовлення макро- та мікроскопічних препаратів. Визначені мета та завдання дослідження, проведено літературний пошук. Вивчені конструктивні особливості куль штатного, експансивного і реактивного видів, результати фотографічних досліджень, макро- та мікроскопічні препарати. В роботах, опублікованих у співавторстві, здобувачем проведено набір матеріалу та аналіз отриманих результатів. Особисто написані усі розділи наукової роботи, також самостійно проведений математично-статистичний аналіз та опис отриманих результатів.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень і основні положення дисертації були викладені та обговорені на: Першій міжнародній науково-практичній конференції судових медиків і криміналістів, присвяченій 75-річчю з дня смерті професора М.С. Бокаріуса (Харків, 2006); міжнародній науково-практичній конференції викладачів, лікарів, молодих вчених та студентів «Актуальні питання експериментальної та клінічної медицини» (Суми, 2007); на Нараді-семінарі начальників бюро судово-медичної експертизи України (Ужгород, 2007); на сумісному засіданні кафедри судової медицини НМАПО імені П.Л. Шупика, Головного бюро судово-медичної експертизи МОЗ України і Київського міського бюро судово-медичної експертизи 30 січня 2008 р.

Публікації. За темою дисертації опубліковано 7 наукових праць, які повністю відображають зміст проведеного дослідження, з них: 4 статті у наукових фахових виданнях, рекомендованих ВАК України (3 статті опубліковано без співавторів), 2 роботи опубліковано у матеріалах наукових конференцій.

Обсяг та структура дисертації. Дисертацію викладено державною мовою на 150 сторінках, з яких 125 сторінок залікового принтерного тексту. Робота складається з вступу, огляду літератури, опису матеріалів та методів досліджень, трьох розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів досліджень, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних джерел літератури. Робота має 24 ілюстрацій, 9 таблиць та 3 графіки. Список використаної літератури містить 246 джерел, з них українською та російськими мовами - 218, іноземними (англійською, німецькою, французькою та польською мовами) - 28.

Основний зміст роботи

Реалізація поставлених цілей і задач роботи виконувалась в рамках експериментального дослідження. Об'єктами дослідження слугували: 1) небіологічні імітатори - листи сталі товщиною 4 мм і біла бавовняна тканина; 2) 39 трупів осіб без ознак насильницької смерті у віці від 25 до 55 років. Реалізація експериментальних ушкоджень та взяття матеріалу для досліджень проводилось з урахуванням дотримання етичних та законодавчих норм і вимог при виконанні наукових морфологічних досліджень (Кулініченко В.Л., Мішалов В.Д., Чайковський Ю.Б., 2007), за умови наявності інформованої письмової згоди родичів померлих. При цьому, обсяг вилучених тканин не перевищував обсяги стандартного забору, визначеного п. 2.2 “Правил проведення судово-медичної експертизи (досліджень) трупів у бюро судово-медичної експертизи” (Наказ МОЗ України від 17.01.1995 р. № 6 “Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України”).

Для дослідження особливостей раневої балістики 9 мм куль штатного, експансивного та реактивного видів вивчали особливості вогнепальних ушкоджень на біоманекенах - трупах людей, тіло яких або ділянки тіла, не були захищені одягом або засобами індивідуального захисту (бронежилетами). Всього в ході роботи експериментальні постріли були виконані в 39 трупів (табл. 1).

Ділянками ушкоджень були вибрані грудна клітка, живіт і стегно, у які виконувались постріли у кількості 10-15, боєприпасами штатного, експансивного і реактивного видів.

З метою дотримання етичних норм та збереження зовнішнього вигляду біоманекенів, експериментальні постріли в ділянку голови не виконувались.

Морфологічну картину ушкодження вивчали безпосередньо при секційному дослідженні, потім забирали матеріал (шкірні клапті з вогнепальними ушкодженнями, м'які тканини і внутрішні органи, стегнові кістки, грудину, ребра, хребці тощо) для наступних лабораторних досліджень. Всього було забрано і досліджено 468 наведених об'єктів.

Таблиця 1. Розподіл кількості уражених ділянок трупів при пострілах штатними, експансивними та реактивними 9 мм пістолетними боєприпасами

Розтин трупів здійснювався за методом Шора. Внутрішні органи вилучались єдиним органокомплексом і вивчались за допомогою послідовних розрізів без відділення органів. До вилучення, органи старанно вивчались на місці, визначалось їх розташування відносно один одного в порожнинах тіла, визначалась наявність патологічних явищ і т.п. При виконанні пострілів у стегно біоманекена додатково проводились розтини м'яких тканин стегна.

Для експериментальних досліджень наслідків пострілів у небіологічні об'єкти були обрані листи сталі товщиною 4 мм та білу бавовняну тканину (табл. 2).

Вогнепальні пошкодження мали суворо відтворювану в кожному досліді локалізацію, відстань і контрольовані швидкісні параметри вогнепальних снарядів, якими вони були спричинені.

Таблиця 2. Розподіл кількості досліджених об'єктів не біологічного походження

Постріли виконувались із “балістичної установки Барінова” оснащеної швидкісним балістичним стволом “Luger” на базі науково-дослідної лабораторії проблем відновлення озброєння військової техніки і досліджень спеціальних матеріалів Національної академії оборони України (атестат акредитації № 150 В, зареєстрований 15 грудня 2003 року, виданий воєнстандартом МО України), в рамках науково-технічної програми розвитку стрілкової зброї Державної програми розвитку озброєння і військової техніки Збройних Сил України у відповідності з вимогами, викладеними в нормативній документації “Трасса-С” і роботи “Контур”.

Судово-медичне дослідження трупів виконувалось у відділі судово-медичної експертизи трупів Київського міського бюро судово-медичної експертизи на протязі 2005-2007 років.

Лабораторні дослідження, у тому числі гістологічне, виконувались на базі лабораторії Головного бюро судово-медичної експертизи МОЗ України.

В ході роботи вивчали: закономірності формування, розповсюдження і уражуючої дії продуктів пострілу експансивних і реактивних 9 мм патронів, а також особливості вогнепальних ушкоджень біологічних і не біологічних об'єктів, які утворювались при пострілах з близької і неблизької дистанцій. Отримані результати порівнювали з особливостями вогнепальних ушкоджень, отриманих при пострілах штатними 9 мм кулями.

З метою з'ясування пробивної здатності 9 мм експансивного та реактивного видів куль виконувались постріли з відстані 25 м в стальні листи товщиною 4 мм.

Для оцінки ступеня деформації кулі виконували постріли через різні перепони-мішені: а) біоманекени, з ушкодженням тільки м'яких тканин стегна; б) біоманекени, з ушкодженням м'яких тканин стегна та стегнової кістки; в) стальні листи товщиною 4 мм. Всі постріли виконувались з відстані 10 м. Ступінь деформації оцінювали за спеціальною системою балів у відповідності з методикою В.В. Колкутіна (1990).

Для вивчення складу частинок продуктів пострілу, які вилітали із дула при пострілах, і встановлення максимально можливої відстані їх вільного польоту у напрямі пострілу виконували наступні експерименти: під дулом і в напрямку пострілу розташовували по 30 аркушів чистого білого паперу прямокутної форми розмірами по 20х30 см. Аркуші маркували цифрами від 1 до 30, починаючи від проекції дула зброї. Останній аркуш паперу (№ 30) розташовувався на відстані 600 см від вказаної точки. Після пострілу аркуші бумаги збиралися, а ті частинки, які містились на них, зсипали в скляні чашки Петрі з відповідним аркушам маркуванням. Мішенями в деяких дослідах слугували аркуші фотопаперу (як для методу кольорових відбитків).

Підрахунок частинок, які осіли на мішенях, і кольорових вкраплень на контактограмах здійснювався за допомогою прозорого плівкового планшета квадратної форми розмірами 30х30 см, який накладувався поверх досліджуваного об'єкта. На планшеті тонкими лініями наносились 9 концентричних ліній, розташованих на відстані 1 см одна від одної. Перед підрахунком центр планшета суміщався з центром ушкодження на мішені.

Для встановлення максимальної відстані самостійного польоту частинок продуктів пострілу (межі близької дистанції) виконували постріли в аркуші вологого відфіксованого фотопаперу, розмірами 24х30 см, з вирізаним в центрі наскрізним отвором круглої форми, діаметром 3-4 см за методикою запропонованою В.Д. Ісаковим (1984).

Для встановлення максимальних меж відкладання кіптяви постріли виконувались в білу тканину, натягнуту на спеціальну рамку розмірами 60х60 см, з рухомими затискачами на кожному боці. Постріли здійснювались перпендикулярно до поверхні мішені і розпочинались з відстані, відповідно максимальним границям близької дистанції, характерної для штатних 9 мм куль. При виявленні на мішені відкладань кіптяви відстань пострілу збільшувалась на 5 см, і так до отримання першого негативного результату. У випадку відсутності кіптяви на ушкодженій мішені з цієї відстані виконувалось ще 5 контрольних пострілів. Максимальною межею відкладання кіптяви рахувалась максимальна відстань пострілу, при якій хоча б на одній з 6 відстріляних мішеней реєструвалось відкладання кіптяви.

Для встановлення граничної межі розповсюдження порохових газів, на якій можливі мінімальні прояви їх механічної дії, проводився наступний експеримент. Як індикатори переміщення газів були застосовані полоски звичайного паперу розмірами 4х1 см, вигнуті під прямим кутом, у вигляді літери “L”. Перед проведенням дослідів індикатори розташовувались у такому порядку: перші три - в напрямку постріла; 4 і 5 під кутом 45° до напрямку постріла. Індікатори встановлювались у положення нестійкої рівноваги, вузькою стороною вниз, а кут згинання паперу був відкритий в напрямку ствола зброї. Рівень верхнього краю індикаторів розташовувався на 5-10 см нижче очікуваної траекторії польоту вогнепального снаряда. Позитивним результатом механічного впливу газів на індикатор вважалося його падіння. Гранична відстань проявів мінімальної механічної дії газів визначалась по зареєстрованій в дослідах максимальній відстані до найбільш віддаленого індикатора, який падав в результаті пострілу.

Для встановлення бездимного пороху використовували проби: 1) на загоряння; 2) на нітрати з розчином діфеніламіна в концентрованій сірчаній кислоті за Кустановичем С.Д. (1965); 3) на визначення спектру кольорів внаслідок згоряння зерен пороху, за Филипчуком О.В. та співавт. (2003).

Сліди мастила, яким змащувалась зброя, на уражених об'єктах виявляли у відповідності з методикою Б.М. Розанова (1952). Для прискорення і спрощення процесу виявлення мастила в умовах експерименту використовували методику Ісакова В.Д. (1991).

Раневі канали на трупах осіб, яким були заподіяні експериментальні вогнепальні ушкодження, досліджуваними 9 мм кулями, розтинались по тонкому зонду, кісткові фрагменти ретельно вилучались. Зміни напряму раневого каналу визначали за допомогою двох тонких зондів та кутоміра.

Шкірні клапті вилучались за допомогою прозорого квадратного шаблону (6х6 см) з органічного скла площею 36 см² (Гальцев Ю.В., 1988). Його накладали на рану таким чином, щоб центр шаблону співпадав з центром рани. Межі шаблона копіювали на шкіру за допомогою чорнильного олівця. Шкірний лоскут вилучався скальпелем чітко по намічених контурах, що дозволяло враховувати ступінь скорочення шкірних лоскутів після їх обробки в спиртово-оцтовому розчині і вносити поправки до значень морфометричних ознак.

Для відновлення форми і розмірів вхідних і вихідних вогнепальних ран на лоскутах шкіри, вилучених з трупа, застосовували спиртово-оцтові розчини згідно з методикою, розробленою А.Н. Ратнєвським (1972).

Ушкоджені кістки, під час розтину трупів ретельно вилучались з усіма кістковими фрагментами, після чого шляхом мацерації у воді на протязі 1-3 діб видалялись усі м'які тканини, промивались, обезжирювались і висушувались на протязі 7-10 днів, потім склеювались. Сухі кісткові препарати загортали напівпрозорим папером і копіювали на нього лінії переломів - отримували їх розгортку на площині (фрактограму) у масштабі 1:1.

Всі гістологічні дослідження проводились у відповідності з методиками, загальноприйнятими в судовій медицині і рекомендованими М.І. Касьяновим (1952), В.Г. Науменко, Н.А. Мітяєвою (1980). Препарати забарвлювались гематокислін і еозином, за Ван-Гізон.

Для виявлення металів пострілу частину гістологічних зрізів досліджували в нативному, незабарвленому вигляді, а на іншій частині проводили крапельні кольорові мікрохімічні реакції за методикою, розробленою К.Н. Калмиковим (1976).

Всі гістологічні дослідження проводились з використанням мікроскопу “Olympus SP-500UZ” з фотонасадкою із цифровою фотокамерою, при збільшеннях обєктива 40х, 20х, 10х, окуляра 20х, 10х, у прохідному світлі. Фотографії оброблялись за допомогою програми “Quick PHOTO MICRO 2,3”.

Одним з основних методів, що використовувався в роботі, був фотографічний метод. Він застосовувався для реєстрації слідів пострілу і особливостей ушкоджень, і включав в себе: кольороподільні знімки, знімки в ультрафіолетових і інфрачервоних променях, різні види макрознімків і мікрознімків. Для цього використовували установки “Уларус”, “МРКА”, “Рельеф-4”, прибор “Таран-63”, мікроскопи МБС, МССО, “Поливар”. Крім цього, використовували цифрову фотокамеру “Olimpus D600L” з наступною обробкою отриманих фотозображень на персональному комп'ютері “Pentium” з використанням прикладої програми “Photoshop”.

Для математичної обробки отриманих даних використовували стандартні процедури біометричного аналізу. Необхідні розрахунки проводили на ІВМ РС «Pentium» при застосуванні відповідних ліцензійних прикладних програм.

Результати дослідження та їх обговорення. Використані в роботі 9 мм набої штатного, експансивного і реактивного типів складались з кулі, гільзи, порохового заряду і капсуля. Однак, кожний з вказаних набоїв, містив суттєві конструктивні особливості (табл. 3), які здатні впливати на їх балістичні властивості (табл. 4).

Головною особливістю 9 мм набоїв “Luger” експансивного виду, які можуть мати вплив на процес утворення слідів пострілу, і відповідно стати підставою для можливості диференційної діагностики вогнепальних ушкоджень, є наявність спеціальної набівоболонкової кулі зі свинцевою серцевиною, відкритою біля верхівки та покритою латунною напівоболонкою. Особливостями 9 мм набоїв “Luger” реактивного виду є: а) наявність спеціальної цільносталевої кулі з порожниною для порохового заряду; б) розташування порохового заряду в порожнині кулі і відсутність пороху в гільзі; в) менша (майже у 2 рази) маса кулі, у порівнянні зі штатними і експансивними кулями; г) більша, майже у 2 рази, довжина кулі.

Таблиця 3. Порівняльна характеристика конструктивних особливостей 9 мм набоїв “Luger” штатного, експансивного та реактивного видів

Таблиця 4. Порівняльна характеристика балістичних показників 9 мм набоїв “Luger” штатного, експансивного та реактивного видів

Дослідження пробивної здатності досліджуваних куль шляхом здійснення експериментальних пострілів в небіологічний імітатор - стальні листи товщиною 4 мм з відстані 25 м показало, що при пострілах 9 мм кулею реактивного виду “Luger”, у всіх випадаках мали місце наскрізні ушкодження діаметром 9-9,5 мм, тоді як при пострілах з тієї ж відстані штатними та експансивними 9 мм кулями були отримані лише деформації стального листа різних розмірів (діаметром від 11 до 15 мм) без проникаючих ушкоджень.

Дослідження особливостей деформації 9 мм куль “Luger” штатного, експансивного і реактивного видів дозволило встановити, що серед куль, вилучених з кулеутримувача без попереднього ураження перешкоди, ознак деформації не виявлено. Навпаки, всі кулі, які пройшли через досліджувані перешкоди, були в різній мірі деформовані. Аналіз власних досліджень показав, що після проходження через стальні листи товщиною 4 мм, м'які тканини стегна, стегнової кістки, 9 мм кулі реактивного виду були достовірно меншими за масою та більшими за довжиною від штатних та експансивних куль, тоді як кулі експансивного виду достовірно перевершували кулі штатного і реактивного видів за розмірами зони сплощення. постріл набій вогнепальний ушкодження

Дослідження особливостей складу частинок продуктів пострілу та граничних відстаней їх самостійного розповсюдження у напрямку пострілу показало, що при пострілах штатними набоями, продукти пострілу визначались на відстані 0-160 см, а зоною їх максимального відкладання була відстань 30-40 см. При використанні експансивних напівоболонкових набоїв відстань відкладання продуктів пострілу також сягала 160 см, а максимальне їх відкладання визначалось на відстані 40-50 см. В серіях пострілів кулями реактивного виду було встановлено, що розповсюдження продуктів пострілу значно перевершувало попередні набої, вони виявлялись на відстані до 220 см від дульного кінця, їх розподіл був більш рівномірним на всьому протязі відкладання. При цьому найбільша їх частина концентрувалась на віддалі 60-80 см від дульного зрізу.

В ході огляду у відбитому світлі аркушів паперу, отриманих при виконанні попередніх експериментів, було встановлено, що на їх поверхні, крім мікрочастинок продуктів пострілу, визначалися чорні та темно-сірі плями збройного мастила округлої форми, діаметром від 0,05 до 3,0 мм. Ці плями виявлялись на наступних відстанях від дульного кінця зброї: при пострілах штатними кулями до 110 см, при пострілах експансивними кулями - до 100 см, при пострілах реактивними кулями - 130 см. Їх найбільше число (близько 20-25 %) визначали на відстанях відповідно 40 см, 30 см та 60 см від зброї.

При пострілах впритул до тканини мішені штатною та експансивною та реактивною кулями на її лицевій поверхні виявлялось, або відкладення кіптяви круглої чи овальної форми, розмірами від 2,5х3 см до 3,5х4 см, або утворення нерівномірно вираженого штамп-відбитка дульного зрізу. Найбільшу інтенсивність кіптяви спостерігали в центрі, по краям вхідного пошкодження та в радіусі до 0,2-0,5 см від нього. Колір кіптяви в центрі відкладень був темно-сірий, а по периферії світло-сірий. Зовнішні контури зони відкладення кіптяви мали неправильний і нечіткий характер.

При пострілах з відстані 1-3 см відкладення кіптяви на білій тканині були неправильної овальної форми, розмірами від 6,0x5,0 см до 9,0х7,0 см, мали неоднорідний характер і складалися з трьох зон: 1) центральної; 2) периферичної; 3) проміжної. При пострілах з відстаней 4-9 см зональність відкладення кіптяви зберігалася, проте в результаті вивчення цих зон було відмічено, що в межах 1-ої зони можна було виділити ще три характерні ділянки: а) центральну, таку, що складалась з численних (23-25) чорних радіальних променів, що зливаються між собою поблизу країв вогнепального пошкодження; б) проміжну, у вигляді рівномірного сірого фону, часто з рудувато-коричневим відтінком, круглої або овальної форми, на якому і розташовуються чорні радіальні промені; в) периферичну, у вигляді тонкого кільцеподібного закопчения чорного кольору по зовнішній межі зони, шириною 0,3-0,5 см.

При пострілах з відстаней 10-14 см картина відкладання кіптяви була аналогічна попереднім, відбувалося лише повне зникнення нижнього півкільця зони 1в і стоншення верхнього півкільця, що залишилося, до 0,2-0,3 см. Зі збільшенням відстані пострілів до 15-30 см перш за все відбувалося виражене руйнування центральної зони кіптяви. Зникали її розподіл на ділянки, вона ставала одноріднішою, мала сірий колір і розташовувалася по краях пошкодження на ділянці неправильної овальної форми, розмірами від 4,5x4,0 см до 6,0x5,0 см, з нерівними розмитими краями. Периферична зона кіптяви зі збільшенням відстані пострілів ставала тоншою, зламаною. Зовнішні межі зони все більш розмивалися, були нечіткими і ледве визначалися. На граничних відстанях виявлення кіптяви (30-33 см) циркулярного її відкладення навколо вхідного пошкодження ні на одній з мішеней не визначали.

В результаті досліджень особливостей відкладань частинок продуктів пострілу було встановлено, що на поверхні перешкоди з тканини відбувалось відкладення їх великого числа. Частинки визначали на відстанях від 0 до 180 см від дульного кінця, при чому, для штатних та експансивних куль ця відстань складала 140 см, а для реактивних куль 180 см. При пострілах найбільше було виявлено напівзгорілих частинок пороху - від 91 до 95% від всіх накладень.

Більша кількість досліджуваних частинок продуктів пострілу осідала на поверхні мішеней в межах відстаней 7-40 см від дульного кінця. Зоною ж максимального їх відкладення виявилася відстань 20 см, що становило 17,2% від усіх виявлених порошинок. Окрім того, на цих відстанях при пострілах кулями реактивного виду, була виявлена особливість відкладання напівзгорілих порошинок, а саме вони виявлялись на краях ушкоджень тканини, чого не спостерігалось ні в одному експерименті з використанням штатних та експансивних набоїв. На поверхні мішеней, розташованих у безпосередній близькості від дульного зріза зброї, осідали частинки пороху переважно невеликих розмірів (від 0,10x0,10x0,03 мм до 0,30x0,20x0,05 мм). Їх визначали на відстанях від 0 до 100 см. На відстані 5-140 см від дульного кінця у відкладеннях частинок знаходились порошинки середніх розмірів (від 0,50x0,20x0,05 мм до 0,90x0,40x0,07 мм). Максимальна кількість часточок такого розміру виявлялася на відстанях 15-20 см при пострілах набоями штатного і експансивного видів, а при пострілах набоями реактивного виду на відстані 40-50 см. Вперше частинки пороху великих розмірів (понад 1,0x0,45х0,08 мм) виявлялись на відстані 10 см. Починаючи зі 120 см при пострілах штатною і експансивною кулями та зі 160 см, при пострілах реактивною кулею, відкладання містили тільки такі частнки. На граничних відстанях виявлення порошинок виявлялися одиничні частинки пороху неправильної прямокутної форми у вигляді "лусочок", розмірами близько 0,45х0,80x0,12 мм.

При проведенні експериментів було встановлено, що сліди рушничного мастила відкладалися на поверхні мішеней, уражених з відстаней 0-100 см. Максимальну кількість плям визначали на відстані 30-40 см від дульного кінця зброї (28,62% від загальної їх кількості).

Дослідження вогнепальних пошкоджень бавовняної тканини на неблизькій дистанції дозволили встановити, що форма усіх цих пошкоджень, заподіяних штатними, експансивними і реактивними кулями з неблизької дистанції пострілу, була овальною, а розміри коливались від 0,8 х 0,5 см до 1,2x0,8 см. В центрі всіх кульових пошкоджень, визначався дефект тканини неправильної овальної або щілиноподібної форми, розмірами від 0,2x0,1 см до 1,1x0,7 см. Кінці ниток по краях пошкоджень були розволокненими - мали вигляд щіточок, що стоншувалися, і практично не відрізнялися від пошкоджень, заподіяних з близької дистанції пострілу.

При дослідженні мішеней контактно-дифузійним методом на метали пострілу встановлено, що на кольорових відбитках, отриманих з вищеописаних пошкоджень, визначалися: при пострілах штатною кулею - мідь; при пострілах експансивною кулею - мідь та свинець; при пострілах реактивною кулею - залізо.

В подальшому вивчали особливості вхідних і вихідних вогнепальних ушкоджень шкіри і підшкірної основи, заподіяних пострілами 9 мм патронами “Luger” штатного, експансивного і реактивного видів з близької дистанції пострілу. Результати досліджень показали, що при пострілах впритул штатним патроном на шкірі навколо вхідної рани визначалось відкладання кіптяви пострілу неправильної овальної форми, розмірами від 1,4х1,5 см до 2,8x2,2 см. Ушкодження, що виникали на шкірі в умовах пострілу впритул патроном штатного виду, мали округлу форму, розміри від 0,85x0,85 см до 0,9х0,95 см. В центрі ран визначали дефект шкіри овальної форми, розмірами близько 0,80x0,80 см. Він був оточений полосовидним буро-сірим поясочком осаднения, близьким до правильної кільцеподібної форми, шириною 0,04-0,11 см. Краї пошкоджень мали дрібнонерівний характер і складалися з клаптів відшарованого епідермісу (кількістю від 3 до 8) неправильної трапецієвидної форми і розмірами від 0,03х0,02 см до 0,1x0,2 см. По краях пошкоджень визначали радіальні розриви дерми з відносно рівними краями і гострими кінцями, завдовжки 0,2-0,7 см.

При пострілах впритул експансивним патроном, на шкірі визначалося відкладання кіптяви пострілу неправильної овальної форми, розмірами від 2,8х2,6 см до 3,0x2,9 см. Ушкодження на шкірі, в умовах пострілу впритул патроном експансивного виду, наближались до ромбовидної форми, мали розміри від 2,25x2,0 см до 2,5х2,35 см. В центрі ран визначали дефект шкіри також ромбовидної форми, розмірами від 2,14x1,89 см до 2,40х2,24 см, що був оточений полосовидним буро-сірим поясочком осаднения, близьким за формою до дефекту шкіри, шириною 0,03-0,11 см. Краї пошкоджень були відносно рівними, відшарувань епідермісу та радіальних розривів дерми не спостерігалось.

При пострілах впритул патроном реактивного виду відбувалося утворення рани з дефектом шкіри без пояска осаднення та без відкладання кіптяви на шкірі навколо рани. Ці дефекти шкіри мали неправильну овальну форму, розмірами від 2,80x2,55 см до 4,30х3,65 см. Краї ушкоджень мали крупно-нерівний характер у вигляді западаючих та виступаючих ділянок кількістю від 2 до 6 і розмірами від 0,3х0,2 см до 1,1x0,8 см. По краях пошкоджень радіальні розриви дерми та обпалення волося не спостерігалось.

Особливості відкладання кіптяви на шкірі трупів, навколо вхідних вогнепальних ран, були такими ж як і на тканинних мішенях, та складалися з трьох характерних зон, однак у порівнянні з тканинними мішенями, відкладання кіптяви на шкірі було виражене менш інтенсивним, особливо у периферичній зоні.

Максимальними відстанями виявлення кіптяви при пострілах з близької відстані на поверхні шкіри біоманекенів були 30-32 см. На більших відстанях пострілу кіптява на шкірі біля вхідних ран не реєструвалася. При цьому, радіус відкладання кіптяви (щодо країв досліджуваних ран) у різних дослідах відрізнявся. Його найбільше значення виявлялось при пострілах штатними і експансивними набоями з відстані 1-3 см. У цих випадках відстань складала близько 5,0-5,5 см, а при пострілах реактивними набоями - 4,0 см. Зі збільшенням відстаней пострілу за рахунок зникнення відкладень кіптяви, що складали периферичну зону, радіус відкладання кіптяви зменшувався. На граничних відстанях виявлення кіптяви на шкірі величина досліджуваного радіусу складала близько 1,4 см.

Форма досліджуваних вхідних ран, заподіяних з відстані 1-3 см кулями штатного, експансивного і реактивного видів, переважно була неправильною круглою або неправильною овальною. У центрі визначали дефект шкіри овальної форми, розмірами від 0,7х0,7 см до 0,9x0,85 см. При пострілах з відстані 1 см штатною та експансивною кулями визначали 3-4 радіальних розривів дерми довжиною 0,1-0,4 см, чого не спостерігалось при пострілах реактивними набоями. На цій відстані спостерігалось обпалення волосся в усіх проведених експериментах.

При пострілах впритул усіма досліджуваними видами набоїв спостерігалося відшарування шкіри з утворенням обширного руйнування підшкірної основи. При цьому, в підшкірній основі визначалась порожнина у вигляді дефекту кільцеподібної форми, шириною 1,5-1,7 см і "заввишки" близько 0,2-0,5 см. Стінки порожнини, що утворювалась, в підшкірній основі були нерівними і інтенсивно покритими чорною кіптявою, серед якої були помітні одиничні мікрочастки пороху різних розмірів. Кіптяву виявляли і у складі підшкірної фасції.

У випадках застосування штатних та експансивних набоїв, зі збільшенням відстаней пострілу до 1-5 см і більше, відшарування шкіри від підшкірної основи було відсутнім (циркулярний дефект жирової тканини не спостерігався). В той же час, в усіх дослідах з використанням реактивних набоїв, при відстанях пострілу від 1 до 20 см виявлялося щілиноподібне циркулярне розшарування клітковини розмірами від 3,7х4,2 см до 4,5х5,6 см. Стінки такого розшарування були дрібнонерівними, частково закопченими, в них виявлялись одиничні напівзгорілі порошинки. Ушкодження підшкірної фасції в цих випадках було округлої форми, діаметром 0,7-0,8 см. Незначні відкладення кіптяви також спостерігалось в підлеглій м'язовій тканині, як при макроскопічному дослідження, так і під стереомікроскопом.

При дослідженні вихідних вогнепальних ран, заподіяних при пострілах набоями штатного, експансивного та реактивного виду впритул та з близької дистанції, були виявлені наступні характерні особливості. Так, при пострілах набоями штатного виду, вихідні вогнепальні рани були неправильної щілиноподібної форми, розмірами від 0,9х0,8 см до 1,2х1,1 см, дефект шкіри був відсутній в усіх виконаних дослідженнях. При цьому, наявними були додаткові розриви дерми у кількості від 2 до 6 і довжиною до 0,3 см. По краях вихідних вогнепальних ран поясок зсаднення був відсутнім, будь-які додаткові фактори пострілу (кіптява, напівзгорілі порошинки, метали пострілу) та відшарування епідермісу не виявлялись.

На відміну від вищеописаного, вихідні вогнепальні рани, заподіяні кулями експансивного виду, мали неправильну овальну форму, з розмірами від 1,0х0,9 до 1,4х1,2 см. В центрі цих ран спостерігались дефекти шкіри неправильної овальної форми розмірами від 0,5х0,5 см до 0,7х0,7 см. Краї вихідних вогнепальних ран були дещо вивернутими до зовні, навколо них спостерігались відшарування епідермісу у вигляді конусоподібних клаптів кількістю 2-4, з розмірами від 0,2х0,2 до 0,4х0,4 см. По краях ушкодження виявлялись 2-4 додаткових розриви дерми довжиною від 0,2 до 0,4 см. Стінки раневого каналу у товщі шкіри були відносно рівними. Поясок зсаднення та будь-які додаткові фактори пострілу були відсутніми.

У випадках застосування набоїв реактивного виду, вихідні ушкодження були неправильної овальної форми, розмірами від 0,8х0,7 см до 0,9 х1,0 см. В центрі ушкодження, у всіх проведених експериментах, спостерігався дефект шкіри неправильної овальної форми, розмірами від 0,5х0,4 см до 0,7х0,6 см. Навколо вихідних ран, заподіяних реактивними кулями, спостерігалися кільцеподібні відшарування епідермісу на ширину до 5 мм. Стінки рани були конусоподібно скошеними з основою, повернутою до зовні. В ділянці скошених стінок вихідної рани та на незначній відстані від їх країв, виявлялись поодинокі напівзгорілі порошинки та часточки кіптяви. Кільце зсаднення та металізації не виявлялось.

Згідно поставлених мети і завдань дослідження, були вивчені особливості вогнепальних поранень грудної клітки, живота та стегна, заподіяних пострілами 9 мм штатними, експансивними і реактивними набоями з неблизької дистанції пострілу. В результаті досліджень виявилось, що у всіх випадках вони мали округлу форму. Розміри вхідних ран варіювали в межах від 0,75x0,8 см до 0,9x0,9 см. В центрі ушкоджень визначали дефект тканини неправильної овальної форми, розмірами від 0,65x0,7 см до 0,8x0,8 см, по краях якого спостерігався поясок зсаднення шириною 0,07-0,09 см.

При дослідженні вхідних ушкоджень, заподіяних кулями реактивного виду, по краях і стінках всіх вхідних отворів виявляли одиничні відкладення мікрочасток кіптяви інтенсивно чорного кольору. Вони мали вигляд циркулярного переривистого поясочка обтирання (забруднення) шириною до 0,05-0,10 см. Поясочок забруднення виявляли при вивченні ушкоджень на трупі як неозброєним оком, так і за допомогою стереомікроскопа.

При дослідженні раневих каналів, які утворювались у випадках застосування набою реактивного типу, виявилось, що з боку вхідного отвору раневий канал після виходу з дерми різко розширювався і набував вигляду щілиновидної порожнини, розташованої у підшкірній основі. У фронтальній площині форма виявленої порожнини була неправильною овальною. Розміри щілиновидної порожнини в підшкірній основі коливались в межах від 1,4x3,4 см до 2,1х5,2 см. На її стінках, особливо в центральному відділі, проходило відкладення кіптяви у вигляді поодиноких чорних часточок. Вони мали ознаки, аналогічні описаним раніше щодо відкладень кіптяви в дермі, однак, виразно визначалися лише в ході мікроскопічного дослідження раневих каналів при збільшеннях до хЗ6. По краях наскрізних отворів в підшкірній фасції, що мали овальну форму і розміри від 0,8x0,6 до 1,1x0,7 см, іноді виявляли частинки кіптяви у вигляді тонкого переривистого поясочка шириною 0,02 см.

При дослідженні порожнистих органів (серця, шлунка, кишківника), ушкоджених кулею реактивного типу, було встановлено, що окрім радіальних розривів внутрішньої оболонки цих органів, які відходили від країв наскрізних ран, заподіяних кулею, мали місце чисельні розриви внутрішніх оболонок на різній віддалі від кульового ушкодження стінки органу. Такі зміни не були характерними для ушкоджень порожнистих органів, заподіяних штатною та експансивною кулями.

В ході вивчення раневих каналів, які утворились при застосуванні патрону експансивного типу, було з'ясовано, що раневий канал мав складну об'ємну, близьку до лійкоподібної форму. Його початкова ділянка (у підшкірній основі) була неправильною, деформованою з боків, циліндричної форми, розмірами 0,8+0,03х0,7+ 0,02 см, довжиною 1,30+0,04 см. Далі в раневому каналі (що проходить у м'язовій тканині та внутрішніх органах) визначали ряд намистоподібних ділянок розширень до 3,11+0,20x0,78+0,05 см та звужень до 1,60+0,10x0,68+0,02 см. Біля вихідного отвору ділянка раневого каналу впродовж 2,34+0,7 см, мала неправильну циліндричну форму.

При дослідженні раневих каналів, заподіяних набоями штатного виду, було з'ясовано, що вони мали прямолінійну форму. Ушкодження внутрішніх органів (легенів, серця, печінки) характеризувалися незначним об'ємом. Вхідні отвори мали щілиновидно-овальну форму, розмірами близько 0,5x0,2 см. Дефект тканини не перевищував 0,1x0,1 см, при цьому, спостерігалися 2-3 радіально розташованих дугоподібних розривів внутрішньої оболонки порожнистих органів довжиною до 0,3-0,8 см.

Морфологічною особливістю вихідних ран, заподіяних штатними набоями, була пререважно щілиноподібна форма, розміри якої коливались від 0,8х0,56 см до 0,92х0,67 см, та відсутність дефекту тканини. Поясок зсаднення та металізації навколо ран також був відсутнім.

На противагу цьому, при пострілах набоями експансивного і реактивного типів з неблизької дистанції, спостерігались утворення вихідних ран з дефектом тканини. У таких випадках, розміри дефекту тканини в ділянці вихідної рани, заподіяною реактивною кулею, відповідали розмірам дефекту тканини в ділянці вхідної рани і складали від 0,65x0,7 см до 0,8x0,8 см. Відмінною особливістю ушкодження набоєм експансивного типу, було утворення дефекту вихідної рани, розміри якого на 0,1-0,2 см були більшими, ніж розміри дефекту вхідної рани.

З метою встановлення особливостей вогнепальних кульових поранень стегнових кісток, заподіяних при пострілах 9 мм набоями штатного, експансивного і реактивного видів, були вивчені 39 вогнепальних переломів діафізів стегнових кісток. Встановлено, що при пострілах штатними набоями, переломи мали багатоуламковий або поперечно-уламковий характер. У м'яких тканинах, що оточували кістку з боку вихідного отвору, виявляли чисельні (6-12) кісткові фрагменти (уламки), невеликих і середніх розмірів (від 0,8x0,3 см до 3,0х2,1 см), неправильної багатокутної форми. Вони локалізувалися по ходу раневого каналу в м'язах ураженої кінцівки і мали вид типової «доріжки кісткових уламків». По локалізації і напряму цієї доріжки (напряму зсуву уламків) можна було завжди точно встановити напрям польоту вогнепального снаряда, а отже, і напрям раневого каналу.

При пострілах експансивними набоями, в центрі переломів з боку входу кулі, тобто в «зоні первинного удару кулі» визначали дефекти кістки овальної форми, розмірами 2,53 + 0,75х1,36+0,43. По краях переломів місцями визначали ділянки сколу зовнішньої кісткової пластинки на ширину 0,10-0,43 см. Від країв дефектів відходили 5-7 радіальні тріщини, що формували 8-10 вільних кісткових уламків неправильної багатокутної форми, розмірами від 0,80x0,65 см до 4,35x2,40 см, пов'язаних з окістям. З боку виходу кулі з кістки центральний отвір мав найбільш варіабельний характер. Його форма коливалася від неправильної круглої до витягнутої овальної. Розміри ушкоджень були 3,95+1,71x3,0+0,82 см. По краях дефекту перелому кістки місцями визначали ділянки нерівномірно вираженого сколу зовнішньої кісткової пластинки на ширину 0,10-0,53 см, що складало 1/3-1/2 периметру кола дірчастого перелому.

При пострілах реактивними набоями утворювалось близько 10 малих і середніх кісткових уламків неправильної багатокутної форми, розмірами до 3,6x2,1 см, більшість яких виявлялися з боку вихідного ушкодження. З протилежного боку - у вхідних отворів, на кістках також виявлялись такі кісткові фрагменти у кількості 1-6. По ходу раневих каналів в кістці і в оточуючих м'яких тканинах визначали невелику кількість дрібних кісткових уламків у вигляді «кісткового піску» - результат пробивної дії вогнепального снаряда на кісткову тканину.

Іншою особливістю всіх вхідних ушкоджень діафізів досліджуваних стегнових кісток, у випадках застосування набоїв реактивного виду, було те, що окістя по краях і навколо центрального отвору було циркулярно відшароване, його краї визначалися у вигляді дещо припіднятого (до 0,12 см) валика з дрібнонерівними краями. Оголена ділянка кістки мала неправильну витягнуту овальну або круглу форму розмірами, що значно перевищували діаметр кулі - від 1,85x1,80 см до 3,0x1,94 см. По краях ушкодженого окістя виявлялись відкладання поодиноких частинок кіптяви.

Дослідження особливостей вогнепальних переломів діафізів стегнових кісток, заподіяних набоями штатного, експансивного і реактивного видів виявило, що найбільша кількість вільних кісткових уламків, радіальних тріщин біля вхідного і вихідного отворів, загальна площа перелому, сумарна довжина всіх тріщин, площа дефекту кістки на вході та на виході, спостерігались при застосуванні набоїв експансивного типу, а найменші параметри вказаних показників мали місце при застосуванні набоїв реактивного типу.

При вивченні гістологічних перпаратів вхідних вогнепальних ран, які утворились при пострілах штатними, експансивними і реактивними набоями з близької дистанції, частинки кіптяви виявлялись при будь-якому забарвленні тканин. Однак, краще всього їх визначали, або на незабарвлених (нативних) зрізах шкіри, або на препаратах з використанням крапельних мікрохімічних реакцій на метали пострілу.

При дослідження мікропрепаратів, виготовлених з шматочків шкіри та м'яких тканин, по ходу раневого каналу вогнепальних ушкоджень, заподіяних пострілами кулями реактивного виду, були виявлені наступні особливості:

а) при пострілі впритул: відкладання кіптяви та ділянки зсаднення були відсутні. Межа між епідермісом і дермою місцями згладжена, сосочки дерми місцями деформовані. По ходу раневого каналу в шкірі, підшкірно-жировій клітковині та м'язах мали місце значні відкладання кіптяви і велика кількість мікротріщин.

б) з відстані 1-5 см - виявлялись значні відкладання кіптяви, як на поверхні шкіри, так і в глибині раневого каналу. Вони були представлені чорними брилчасто-зернистими масами, розташованими рівномірно біля країв вхідних ран і на стінках раневих каналів;

в) з відстані 20 - 40 см - мало місце відкладання кіптяви у вигляді фрагментів, локалізованих на поверхні епідермісу і по ходу раневого каналу. Дермальні сосочки на межі епідермісу і дерми збережені. М'язові волокна та підшкірно-жирова кліткова поблизу раневого каналу були фрагментованими і розволокненими, виявлялись розриви деяких м'язових волокон.

г) з відстані 50 см і більше кіптява пострілу не виявлялась. Мали місце одиничні дрібні розриви дерми. М'язові волокна поблизу раневого каналу були фрагментованими і розволокненими.

При дослідженні препаратів шкіри, які містили вхідні вогнепальні рани, що утворились внаслідок пострілів штатними, експансивними і реактивними кулями і забарвленими за допомогою крапельних кольорових мікрохімічних реакцій було виявлено, що у випадках пострілів, заподіяних штатними кулями, як з близької так і з неблизької дистанцій, при застосуванні реакції для виявлення міді, по краю ушкодження шкіри та на протязі раневого каналу виявлялись сторонні часточки оливково-зеленого забарвлення. При дослідженні препаратів, забарвлених для виявлення свинцю і заліза, було отримано негативний результат.