Удосконалення методики протезування зубного ряду знімними протезами

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

Національна медична академия післядипломної освіти

імені П.Л. Шупика

УДК 616.314.22;616.314.0,82.28

УДОСКОНАЛЕННЯ МЕТОДИКИ ПРОТЕЗУВАННЯ ЗУБНОГО РЯДУ ЗНІМНИМИ ПРОТЕЗАМИ

14.01.22 - cтоматологія

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

БАЙДА ДАНИЛО ЛЕОНІДОВИЧ

Київ 2009

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі стоматології Інституту стоматології Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика МОЗ України

Науковий керівник доктор медичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України Павленко Олексій Володимирович директор Інституту стоматології Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика МОЗ України, завідувач

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, старший науковий співробітник Лабунець Василь Аксентійович, ДУ „Інститут стоматології АМН України”, відділ ортопедичної стоматології і матеріалознавства, завідувач

доктор медичних наук, професор Жадько Сергій Ігоревич, Кримський державний медичний університет імені С.І. Георгієвського, кафедра ортопедичної стоматології, завідувач

Захист відбудеться «06» березня 2009р. о 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К. 26.613.09 при Національній медичній академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика за адресою: 04050, м.Київ, вул. Пімоненко, 10а.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика за адресою: 04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 9.

Автореферат розісланий «02» лютого 2009 р.

Учений секретар

Спеціалізованої вченої ради,

кандидат медичних наук, доцент В.І. Радько

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Протезування необмежених кінцевих дефектів зубних рядів вважається одним із найбільш складних видів ортопедичного лікування [С.В. Головко, 2000; С.И. Козицина зі співавт., 2003]. Результати досліджень, проведені в різних регіонах України та країнах СНД, свідчать, що потребу в протезуванні кінцевих дефектів мали від 3,72% до 25,0% осіб, які зверталися по стоматологічну допомогу [Е.І. Гаврилов, 1973; К.К. Яковлєв, 1988].

Методи дослідження: клінічні, інструментальні, рентгенологічні дослідження тканин пародонта альвеолярних відростків при ортопедичному лікуванні кінцевих дефектів зубних рядів удосконаленими частковими знімними протезами із гвинтовою фіксацією; експериментально-математичні - при визначені жувального навантаження на опорні зуби; соціально-гігієнічні і статистичні - при вивчені поширеності кінцевих дефектів зубних рядів і особливостей клінічного перебігу ускладнень при лікуванні цієї патології різними частковими знімними ортопедичними конструкціями.

Наукова новизна одержаних результатів. Уперше розроблено вдосконалену конструкцію комбінованого часткового знімного протеза із гвинтовою фіксацією, технологію його виготовлення та методику протезування. Вивчено розподіл навантажень на опорні зуби та тканини пародонта при використанні вдосконаленої конструкції протеза. Науково обґрунтовано та клінічно підтверджена ефективність і естетичність ортопедичного лікування кінцевих дефектів зубних рядів вдосконаленим протезом порівняно з іншими частковими знімними конструкціями.

Вивчено поширеність і структуру кінцевих дефектів зубних рядів серед дорослого населення, яке зверталося по допомогу до ортопедичного й хірургічного відділень комунального підприємства «Київська міська стоматологічна поліклініка» м. Києва (КП «КМСП») м. Києва. Проведено порівняльний науковий аналіз клінічних ускладнень і скарг у пацієнтів, які мали проліковані кінцеві дефекти зубних рядів різними конструкціями часткових знімних протезів.

Уперше проведено порівняльне довготривале клінічне спостереження за пацієнтами, у яких протезування кінцевих дефектів зубних рядів було виконано різними конструкціями часткових знімних протезів. Розроблено терміни фіксації удосконаленого протеза із гвинтовою фіксацією в порожнині рота пацієнта, залежно від стану пародонта опорних зубів і ступеня резорбції альвеолярного відростка. Запропоновано методику визначення розміру атрофії альвеолярного відростка під впливом базису вдосконаленої ортопедичної конструкції та рекомендації по проведенню професійної гігієни за порожниною рота і протезом. Обґрунтовано необхідність проведення диспансерного спостереження за особами, яким лікування кінцевих дефектів зубних рядів проведено частковим знімним протезом із гвинтовою фіксацією.

Практичне значення одержаних результатів. Розроблено, клінічно апробовано й упроваджено в практику нову вдосконалену конструкцію комбінованого часткового знімного протеза із гвинтовою фіксацією (Деклараційний патент України № 62540А від 15.12.2003 р. «Частково знімний протез з періодичною фіксацією». Вдосконалена конструкція розширює клінічні показники ортопедичного лікування хворих із кінцевими дефектами зубних рядів, підвищує ефективність та естетичність протезування, забезпечує функціональну придатність і біотолерантність при тривалому користуванні протезом. Отримані на основі матеріалів дисертації показники потреби дорослого населення в ортопедичному лікуванні кінцевих дефектів зубних рядів рекомендуються практичним закладам охорони здоров'я для обґрунтування та планування надання належної ортопедичної стоматологічної допомоги.

Основні наукові та практичні положення дисертації використовуються на практичних і семінарських заняттях в Інституті стоматології НМАПО П.Л. Шупика, на кафедрі післядипломної освіти лікарів стоматологів-ортопедів ВНЗУ „Української медичної стоматологічної академії” (м. Полтава). Удосконалену конструкцію часткового знімного протеза із гвинтовою фіксацією впроваджено в практику ортопедичного відділення Полтавської обласної стоматологічної поліклініки, приватної стоматологічної клініки «Екодент»(м. Київ).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею здобувача. Автор особисто проводив інформаційний і патентний пошук, аналіз наукової літератури. Особисто виконував збір статистичного матеріалу, його обробку, аналіз та узагальнення. Самостійно добирав хворих для дослідження, проводив клінічні обстеження і ортопедичне лікування. На базі кафедри стоматології НМАПО імені П.Л. Шупика самостійно проводив ортопедичне лікування пацієнтів, оцінював його ефективність і віддалені результати. Особисто систематизував та статистично обробляв отримані результати.

Під керівництвом наукового керівника сформульовані мета та завдання дисертації, а також основні положення дисертації, висновки та практичні рекомендації. Наукові публікації, текст дисертації та автореферат написані особисто автором. У співавторстві з науковим керівником отримано патент, в якому здобувачеві належить ідея винаходу. Визначальною є участь автора в розробці, зборі матеріалу, описі винаходу, оформлені матеріалів до друку.

Математичні розрахунки проводилися спільно з доцентом кафедри вищої математики Національного університету харчових технологій кандидатом математичних наук Ю.І. Макитиня*.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи доповідалися на засіданні кафедр стоматології і ортопедичної стоматології ІС НМАПО імені П.Л. Шупика 2003, 2005, 2006 р., науково-практичній конференції з міжнародною участю „Досягнення та перспективи розвитку сучасної стоматології” з нагоди 80-річчя з дня заснування Інституту стоматології АМН України та 50-річчя стоматологічного факультету Одеського державного університету, (м. Одеса, 2008р.) Міжнародній стоматологічній конференції „На волне успеха”, (м. Маямі, США 2009р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 5 наукових праць, із яких 4 роботи надруковані у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України. Отримано 1 деклараційний патент України на винахід.

Структура дисертації. Дисертація написана на 150 сторінках комп'ютерного тексту. Робота складається із вступу, огляду літератури, розділу „Матеріали і методи дослідження”, чотирьох розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів досліджень, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних джерел літератури і додатків. Список літератури містить 188 найменувань, з яких 166 - вітчизняних і 22 - іноземних. Робота ілюстрована 26 таблицями, та 12 рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження. Для досягнення мети і вирішення поставлених завдань були виконані наступні дослідження. Вивчення поширеності кінцевих дефектів зубних рядів проводилося за матеріалами звернень населення за стоматологічною допомогою до ортопедичного й хірургічного відділень КП «КМСП» м. Києва протягом 2002-2004 років.

Джерелом інформації служила «Медична карта стоматологічного хворого» (ф.№ 043/0). Для отримання достовірних даних використаний вибірковий метод спостереження [2003, Лехан В. М., Вороненко Ю. В., Максименко О. П. та ін., 2004] Було опрацьовано та проаналізовано 4 852 медичних карт хворих ( 2573 - чоловіків, 2279 -жінок). При аналізі матеріалу враховувалися: вік, стать хворих, розташування дефектів, кількість відсутніх зубів та інше.

Проведено клінічне обстеження і вивчення умов експлуатації часткових знімних протезів, які використовувалися при лікуванні кінцевих дефектів зубних рядів. Обстежено 253 особи у яких кінцеві дефекти були проліковані в КП «КМСП» різними частковими знімними конструкціями.

Ураховуючи наявність певних конструктивних і естетичних недоліків у пластинкових і бюгельних конструкціях які використовувались для лікування кінцевих дефектів зубних рядів, нами був розроблений удосконалений частковий знімний протез із гвинтовою фіксацією (рис.1). Протез складається із двох частин. Одна частина нерухомо кріпиться на опорних зубах, друга - має сідлоподібний базис і вважається умовно знімною. У порожнині рота частини протезу жорстко з'єднані між собою замком із гвинтовою фіксацією. Для з'єднання частин використаний екстракоронковий презиційний замок із гвинтовою фіксацією «Преці-Вертікс ПМ «Preci-Line System» (Германія). Замок складається із матриці й патриці, які нерухомі щодо одна до одної. Роз'єднання матриці й патриці блокується за допомогою гвинта. Жорстке замкове кріплення в конструкції протеза забезпечує мінімальне навантаження на протезне ложе, а інтерлок утримує його з оральної сторони ротової порожнини й не дає змоги зміщуватися вбік. Розроблено технологію лабораторного виготовлення протеза і методику ортопедичного лікування необмежених кінцевих дефектів зубних рядів.

Для проведення теоретичного експерименту по розподілу жувального навантаження на запропоновану конструкцію часткового знімного протеза із гвинтовою фіксацією використовувались статистичні моделі теоретичної механіки, які існують для розрахунків навантажень консольного типу. В основу розрахунків були покладені формули поперемінно-деформованого типу консольних конструкцій. Ураховуючи конструкцію протеза й деякі його особливості експлуатації, було проведено вивчення функціональних навантажень, які діють на опорні зуби, а також розподіл сил жувального тиску між опорними зубами й тканинами пародонту.

Для вивчення ефективності вдосконаленого протеза проведено 3-х річне клінічне спостереження за хворими у яких кінцеві дефекти були запротезовані різними частковими знімними ортопедичними конструкціями.

а) поздовжній розріз

б) вид зверху

Умовні позначення: 1 - незнімні коронки протезу 2 - гвинтовий замок 3 - вертикальний паз в умовно знімній частині протеза 4 - металевий каркас умовно знімної частини протеза 5 - отвір у штучному зубі 6 - гвинт 7 - інтерлок 8 - базис умовно знімної частини протеза 9 - опорні зуби 10 - штучні зуби умовно знімної частини протеза

Рисунок 1 Удосконалена конструкція часткового знімного протеза із гвинтовою фіксацією, запропонована автором

Для дослідження було сформовано дві групи спостереження. До I-ї групи увійшли 253 особи, у яких кінцеві дефекти зубних рядів було проліковано в КП „КМСП” м. Києва пластинковими і бюгельними частковими знімними протезами. До II-ї групи було включено 63 особи віком від 30 до 60 років, які були проліковані автором вдосконаленим частковим знімним протезом. На верхній щелепі було відновлено 30, на нижній - 33 кінцевих дефектів. Серед пацієнтів II-ї групи 32 особи мали здоровий пародонт (підгрупа А) і 31особа - генералізованний пародонтит I ступеня тяжкості ( підгрупа Б). Всі відібрані для лікування пацієнти перед протезуванням проходили ортопантомографічне обстеження на рентгенівському апараті Veraviewepocs MORITA (Японія). Рентгенологічні знімки опорних зубів зроблено на рентгенологічному апараті «ORIX-70» фірми «Trophy» з візіографічною приставкою «CCX DIGITAL» (Франція).

Клінічні обстеження відібраних груп проводилися на кафедрі стоматології ІС НМАПО імені П.Л. Шупика. Обстеження включало опитування (анамнез), огляд обличчя (симетрія носо-губних складок, кутів рота тощо), порожнини рота (зубів, слизистої, прикусу, альвеолярного відростка). Враховувалися вік і стать обстежених, локалізація кінцевого дефекту, його довжина, причини виникнення, давність утворення, терміни протезування, тривалість звикання до протезу. Вивчалися скарги, які виникали в хворих у процесі 3-х річної експлуатації різних конструкцій часткових знімних протезів, умови експлуатації і особливості догляду за протезами. Визначався вплив різних конструкцій часткових знімних протезів на тканини пародонта, атрофію альвеолярних відростків, гігієнічний стан порожніми рота. Величину атрофії альвеолярного відростка, під впливом часткових знімних протезів, визначали за товщиною плівки коригуючої силіконової відбиткової маси, згідно розробленої нами методики [Павленко А.В., Байда Д.Л., 2008]. Гігієнічний стан порожнини рота і якості чистки зубів оцінювали за допомогою індексів Ю.О. Федорова - В.В. Володкіної в модифікації Л.В. Федорової [1982], залежно від площі й інтенсивності фарбування вестибулярної поверхні 16 зубів розчином Шиллера - Писарєва. Наявність чи відсутність запальних процесів у тканинах пародонта визначали за допомогою проби Шиллера - Писарєва.

Визначення впливу вдосконаленого часткового знімного протеза на стан стоматологічного здоров'я, об'єм альвеолярного відростка, слизового протезного ложа, гігієнічний стан порожнини рота і якості чистки зубів, у обстежених II-ї групи спостереження проводили на протязі 3-х років. Протягом першого року, дослідження проводили кожен місяць, другого і третього - один раз у квартал. Порівняну оцінку показників стану стоматологічного здоров'я, атрофії альвеолярного відростка, гігієнічного стану порожнини рота і якості чистки зубів серед пацієнтів I-ї і II-ї груп спостереження проводили на протязі 3-х років з урахуванням часу протезування або останнього перебазування протеза.

Статистичний аналіз отриманих даних здійснювали з допомогою методів параметричної і непараметричної статистики згідно рекомендацій Мінцера О.П., Вороненко Ю.В., Власова В.В. [2003], Юнкеров В.И. [2003] із застосуванням статистичних програм «Statistika 5,0» та « MS Excel XP».

Результати дослідження та їх обговорення. Результати вивчення поширеності кінцевих дефектів зубних рядів серед дорослого населення показали, що зі 100 пацієнтів, які зверталися до стоматологічної поліклініки, 6,43±0,30 осіб мали дану патологію. У жінок, поширеність кінцевих дефектів зубних рядів становила 7,68±0,56 випадків і була достовірно в 1,44 рази вища (Р<0,01), порівняно з чоловіками (5,32±0,44). З віком потреба в протезуванні кінцевих дефектів зубних рядів зростала. Так, якщо у віці 20-39 років поширеність кінцевих дефектів становила 2,62±0,45 випадків на 100 осіб то у групі 70 років і старше вона достовірно (Р<0,001) зросла у 4,22 рази і дорівнювала 11,05±0,85. У 68,92% пацієнтів односторонні кінцеві дефекти найчастіше зустрічалися в комбінаціях з іншими дефектами зубних рядів. Односторонні кінцеві дефекти (2 клас згідно класифікацією Кеннеді ) мали 31,08% пацієнтів. У 39,18% осіб кінцеві дефекти були на верхній, а в 60,82% - на нижній щелепі. Серед пацієнтів у віці 20-39 і 40-49 років, найбільшу питому вагу (відповідно 61,97% і 57,62 %) мали особи у яких були відсутні два моляри. У вікових групах 60-69 та 70 років і більше найбільшу питому вагу (відповідно 61,97% і 57,62 %) мали хворі в яких були відсутні три моляри. Отримані дані дозволяють практичним закладам охорони здоров'я спланувати надання ортопедичної допомоги з урахуванням віку, статі і локалізації дефектів зубних рядів.

Результати обстеження 253 пацієнтів, у яких кінцеві дефекти були проліковані в КП «КМСП » (I група спостереження) показали що 37,94% осіб мали пластинкові протези, 45,85% - бюгельні конструкції на кламерах, 16,21%- бюгельні конструкції на замках. Вивчення умов експлуатації різних конструкцій часткових знімних протезів показало, що після протезування тільки 55,73% обстежених осіб користувались протезами постійно. Періодично (тільки вдень, під час прийому їжі й т. д.) користувалися - 39,52%, зовсім не звикли до протезів - 2,57% обстежених. Після протезування 53,75% пролікованих пацієнтів звикали до протезів протягом 2-х тижнів. Більше 2-х тижнів до протезів звикали 40,32% обстежених. Зовсім не звикли до отриманих ортопедичних конструкцій 5,93% обстежених. Після кожного вживання їжі протези чистили 36,37%, два рази на день - 48,62%, один раз - 12,25% обстежених пацієнтів. Не регулярно чистили протези 2,76% обстежених. Для чистки протезів 78,26% осіб використовували зубну пасту. Лікарі не проводили активного моніторингу за станом пацієнтів, пролікованих частковими знімними протезами та його ефективністю. На огляд пацієнти з'являлися тільки тоді, коли потрібно було провести корекцію або ремонт протеза. Отримані дані свідчать, що пластинкові і бюгельні часткові знімні протези, які широко використовуються при лікуванні кінцевих дефектів, мають певні недоліки (не всі ними користуються, досить значні терміни адаптації і т.д.).

Удосконалений частковий знімний протез із гвинтовою фіксацією відноситься до комбінованих ортопедичних конструкцій. Він спирається на тканини, які різні по своїй природі, анатомічній структурі й фізіологічним функціям. При користуванні удосконаленим протезом, на опорні зуби і пародонт, діють складні деформації. Використання жорсткого замкового кріплення, у розробленій конструкції протеза, забезпечує мінімальне навантаження на протезне ложе. Жувальне навантаження, передається переважно на опорні зуби. Математичні розрахунки показали, що реакції в опорних зубах виникають у наслідок дії моменту сили F відносно точки O, яка відповідає місцю розташуванню анатомічного апексу кореня дистального опорного зуба (рис. 2). Дана система існує при умові щільного дотику поверхневого шару слизової

F - жувальне навантаження Rg - реакція слизової оболонки альвеолярного відростка під протезом R - опорна реакція, яка перешкоджає вертикальному руху медіального опорного зуба R- опорні реакції (розтягнення, стиснення ) на опорних зубах R- опорні реакції (розтягнення, стиснення ) на опорних зубах

Рисунок 2 Схематичне зображення дії сил і їх розмір у часткового знімного протеза із гвинтовою фіксацією

оболонки альвеолярного відростка й внутрішньої поверхні базису частини протеза, яка знімається. Стійкість системи оцінюється по співвідношенню двох показників: максимально можливої величини (qкр) реакції тканин періодонту опорних зубів, яка втримує біологічну систему від руйнування, та величини жувального навантаження (q) яке припадає на частину конструкції протезу, що знімається. При qкр?q не настає перевантаження періодонту опорних зубів і біологічна система знаходиться в рівновазі. У результаті жувального навантаження на слизову оболонку частини протеза, що знімається, у кортикальному шарі кістки альвеолярного відростка відбувається виникнення дистрофічних процесів. Ясна опускаються, і між слизовою протезного ложа й базисом протеза виникає певна щілина. У цьому випадку Rg = 0. Це може привести, що qкр<q, внаслідок чого виникне, як рухомість опорних зубів у вертикальному напрямку, так пошкодження всієї конструкції. При збільшенні кількості опорних зубів напруження в періодонті знижується. Удосконалена конструкція часткового знімного протезу із гвинтовою фіксацією найбільш адекватна при кінцевих дефектах зубного ряду обмежених як мінімум двома премолярами. Доцільність застосування жорсткого замка, при відновленні кінцевих дефектів бюгельними конструкціями, при інтактному пародонту або початковій резорбції кісткової тканини (зменшення її об'єму на 25%), незалежно від типу слизової оболонки, відмічають А.Н. Чуйко [2003] і О.В.Громов [2005].

Результати довготривалих клінічних спостережень за 63 пацієнтами, у яких кінцеві дефекти зубних рядів були проліковані вдосконаленим протезом показали, що всі вони були задоволені одержаними ортопедичними конструкціями. Адаптація до протезів у них наставала в перші 2-3 дні після протезування. Достовірної різниці між показниками частоти скарг на отриману конструкцію, збільшення атрофії альвеолярних відростків після ортопедичного лікування у пацієнтів, які мали здоровий і генералізований пародонтит I ступеня тяжкості, за окремі роки спостереження й сумарно за три роки, не було виявлено. Поява деяких скарг (неприємного запаху з порожнини рота) у перші місяці після протезування була обумовлена неякісним виконанням пацієнтами гігієнічних рекомендацій лікаря.

Необхідність постійного лікарського контролю за пацієнтами у яких кінцеві дефекти зубного ряду були проліковані удосконаленим частковим знімним протезом і подальше проведення профілактичних заходів (професійна чистка і корекція протеза, лікування запалення слизової оболонки протезного ложа і т.д.), підтверджується результатами аналізу показників гігієнічного стану порожнини рота і якості чистки зубів. Перед ортопедичним лікуванням, у пацієнтів, які мали здоровий пародонт, середні показники індексів гігієнічного стану порожнини рота і якості чистки зубів були задовільними і дорівнювали відповідно 1,66 ± 0,04 бала і 1,68±0,04. У пацієнтів які мали генералізований пародонтит I-го ступеня тяжкості середні показники гігієнічного стану порожнини рота і якості чистки зубів перед протезуванням були незадовільними й дорівнювали 2,32 ± 0,07 і 2,46±0,08 балів відповідно. В результаті постійного лікарського контролю у всіх пацієнтів виділених груп відмічалося покращання показників гігієнічного стану порожнини рота і якості чистки зубів і вони, на кінець 3-х річного терміну спостереження, оцінювалися, як добрі.

При аналізі отриманих результатів, особливої уваги заслуговують терміни виникнення порушень, обумовлених впливом отриманих протезів. Так після протезування, на протязі 1-го року, скарги у пацієнтів виникали переважно у 2-му, 3-му і 12-у місяцях. На 2-й 3-йрік спостереження, найбільша кількість скарг у пацієнтів реєструвалась на кінець 2-го й початок 3-го і кінець 4-го кварталів. Одночасно, в аналогічні періоди часу, відмічалось збільшення частоти випадків атрофії альвеолярних відростків. Скарги на отриману ортопедичну конструкції або на порушення стоматологічного здоров'я, найчастіше виникали в пацієнтів через 5 - 6 місяців після лікування (перебазування протеза), або останнього обстеження. Отримані результати свідчать про те, що для забезпечення довгострокової експлуатації часткового знімного протеза із гвинтовою фіксацією й попередження можливих ускладнень у стані здоров'я, обстеження пролікованих пацієнтів повинно проводитись 1 раз у 6 місяців.

Порівняльне вивчення ефективності лікування кінцевих дефектів зубних рядів різними частковими знімними конструкціями виявило що найбільш ефективними були удосконалені часткові знімні протези. Статистична обробка отриманих даних виявила наявність достовірного зв'язку (Р<0,01) між видом ортопедичної конструкції, яку мали пацієнти, і кількістю їхніх скарг до неї. Так, частота скарг у пацієнтів, які мали пластинкові протези, становила 215,62±14,96 випадків у перерахунку на 100 осіб, пролікованих даною ортопедичною конструкцією. Серед пацієнтів, які мали бюгельні протези на кламерах і замках, кількість скарг (на 100 пролікованих) дорівнювала 56,89±4,59 і 48,78±7,81 випадків відповідно. Найчастіше пацієнти які мали пластинкові і бюгельні протези скаржилися на їхню рухливість, потрапляння залишків їжі під них і відчуття в порожнині рота стороннього предмету. Найменше скарг до отриманої ортопедичної конструкції мали пацієнти, в яких кінцеві дефекти було проліковано вдосконаленими частковими знімними протезами. Серед пацієнтів зі здоровим пародонтом було зареєстровано 12,5±5,84, а із генералізованим пародонтитом I-го ступеня тяжкості - 19,35±7,10 скарг у перерахунку на 100 пролікованих цією конструкцією протеза. Скарги переважно стосувалися неприємного запаху з порожнини рота і були обумовлені, як правило, порушенням виконання пацієнтами індивідуальної гігієни порожнини рота. У цілому пацієнти, у яких був здоровий пародонт, в 17,2, а генералізований пародонтит I-го ступеня тяжкості в 11,1 раз достовірно (Р<0,001) менше скаржилися на отриману ортопедичну конструкцію, порівняно з обстеженими які мали часткові знімні пластинкові протези. Достовірно менше пацієнти, які мали вдосконалену конструкцію протеза, (Р <0,001) скаржилися на порушення самопочуття, порівняння з обстеженими в яких були й бюгельні конструкції. Суттєвої різниці між показниками частоти скарг у пацієнтів, які мали здоровий пародонт і генералізований пародонтит I-го ступеня тяжкості, у пролікованих удосконаленими протезами, не було.

Аналіз результатів вивчення впливу частково знімних ортопедичних конструкцій на альвеолярні відростки показав, що після протезування, у пацієнтів виділених груп обстеження, відмічалася атрофія альвеолярних відростків, зумовлена жувальним навантаженням протезів. Швидкість цих процесів, у певній мірі, залежала від конструкції протеза. Найчастіше атрофія альвеолярних відростків реєструвалась в пацієнтів які мали бюгельні протези з кламерною фіксацією. Так, серед пацієнтів, які мали протези даної конструкції, через 1 рік після протезування зміна об'єму альвеолярних відростків реєструвалась у 55,26±8,07 випадків (у перерахунку на 100 пролікованих даною конструкцією). Через 2 роки після протезування, серед пацієнтів цієї групи, атрофія альвеолярних відростків була виявлена в 75,86±7,95 випадках. Через 3 роки дослідження, атрофія альвеолярних відростків була зареєстрована у всіх пролікованих осіб даної групи. У пацієнтів, які мали бюгельні протези на замковій фіксації, атрофія альвеолярних відростків, через 1 рік після протезування, реєструвалася у 32.35±11,34, через 2 роки - у 54,54±15,01, а через 3 роки - у 66,66±19,25 обстежених. Серед пацієнтів, у яких кінцеві дефекти зубних рядів були проліковані частковими знімними протезами із гвинтовою фіксацією, через 1 рік після протезування, атрофія альвеолярних відростків була виявлена у 10,53±7,04, через 2 роки - у 22,72±8,93, а через 3 роки - у 27,27±9,49 пацієнтів, пролікованих даною конструкцією протеза. Загалом, серед пацієнтів пролікованих удосконаленою конструкцією протеза за 3 роки спостереження, зміна обьєму альвеолярних відростків, реєструвалась в 2,5, і в 3,0 рази достовірно (Р<0,01) менше, у порівняні з обстеженими які мали бюгельні протези на кламерах. Результати довготривалого клінічного спостереження свідчать, що вдосконалені часткові знімні протези значно менше впливають на розміри атрофії альвеолярних відростків у порівнянні з бюгельними конструкціями (таблиця). Це обумовлено як меншою його

Таблиця

Показники атрофії альвеолярних відростків у пацієнтів які мали проліковані кінцеві дефекти зубних рядів різними конструкціями часткових знімних протезів, у мікронах

Примітка: Достовірність (Р) розраховувалася по відношенню до показників групи пацієнтів які мали часткові знімні удосконалені протези

** - імовірність похибки Р<0,01

** * - імовірність похибки Р<0,001

масою, так і меншим навантаженням базису протеза на слизову оболонку й кісткову тканину альвеолярного відростка. Так, серед пацієнтів які мали вдосконалені часткові знімні протези із гвинтовою фіксацією, середні показники атрофії альвеолярних відростків на верхніх щелепах після лікування через один (1,74±0,03 мікрона), два (1,69±0,04 мікрона) і три роки (1,78±0,02 мікрона), були меншими й статистично значимими (р<0,001), у порівняні з пролікованими бюгельними протезами на замках і кламерах. Аналогічна тенденція зміни показників атрофії альвеолярних відростків спостерігалася й на нижніх щелепах. Однак розміри атрофії були менш виражені.

Порівняльне вивчення гігієнічного стану порожнини рота показало, що в пацієнтів, які мали бюгельні конструкції на кламерах і замках, зі збільшенням часу після ортопедичного лікування, або останнього перебазування протезу, відмічається погіршення індексів гігієнічного стану порожнини рота і якості чистки зубів. У пацієнтів які мали бюгельні протези на кламерах, на протязі 1-го року спостереження, індекс гігієнічного стану порожнини рота був задовільний і дорівнював 1,85±0,03 бала. На 2-й і 3-й рік стан порожнини рота погіршувалися і оцінювався як незадовільний. Гігієнічні індекси дорівнювали 2,21±0,03 і 2,45±0,04 балів відповідно. Погіршення гігієнічного стану порожнини рота відмічалося і серед пацієнтів у яких кінцеві дефекти були проліковані бюгельними протезами на замках. Так, у обстежених цієї групи, середній показник гігієнічного індексу порожнини рота на протязі 1-го року після лікування був задовільний і дорівнював 1,86±0,05бала. На 3-й рік цей показних у пацієнтів з бюгельними протезами на замках був 2,37±0,06 бала і оцінювався, згідно з існуючою класифікацією як незадовільний. У пацієнтів, які мали вдосконалені часткові знімні протези, індекси гігієнічного стану порожнини рота, на протязі 3-х річного терміну спостереження, були добрими і коливалися у межах від 1,42±0,03 до 1,56±0,03 бала.

Таким чином, результати наших досліджень свідчать про ефективність лікування кінцевих дефектів зубних рядів удосконаленим частковим знімним протезом із гвинтовою фіксацією у пацієнтів, які мають як клінічно здоровий пародонт, так і генералізований пародонтит I ступеня тяжкості. Порівняно з іншими частковими знімними конструкціями вдосконалений протез менше впливає на атрофію альвеолярного відростка й слизову оболонку протезного ложа. Результати довготривалого спостереження свідчать, що для забезпечення якісного та тривалого функціонування удосконаленого протеза і своєчасного попередження ускладнень після лікування за пацієнтами необхідно встановлювати диспансерне спостереження. Обстеження повинно проводитися один раз на 6 місяців. Під час обстеження контролюється гігієнічний стан порожнини рота (визначається гігієнічний індекс і показник якості чистки зубів), оцінюється стан альвеолярного відростка, пародонту, слизової протезного ложа, проводиться професійна чистка протеза. У разі збільшення показників атрофії альвеолярного відростка за допустимий розмір, що становить (1 мікрон), проводиться корекція частини протеза, що знімається за методикою перебазування знімних протезів. Пацієнтам у яких виникало запалення слизової оболонки або загострення генералізованого пародонтиту I ступеня тяжкості, проводиться необхідний курс лікування у лікаря пародонтолога.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі наведено нове вирішення актуального наукового завдання в стоматології - підвищення якості й ефективності ортопедичного лікування хворих із кінцевими дефектами зубних рядів шляхом використання удосконаленого часткового знімного протеза із гвинтовою фіксацією на підставі клінічного обґрунтування його застосування в практиці ортопедичної стоматології.

1. Поширеність необмежених кінцевих дефектів зубних рядів серед хворих які зверталися за стоматологічною допомогою до комунального підприємства «Київська міська стоматологічна поліклініка» м. Києва «КМСП» м. Києва. дорівнювала 6,43±0,30 випадків на 100 осіб. Зі збільшенням віку хворих поширеність кінцевих дефектів закономірно зростала. Так, якщо у віці 20-39 років частота поширеності кінцевих дефектів дорівнювала 2,62±0,45, то в 70 років і більше - 11,05±0,85 випадків на 100 обстежених осіб.

2. Результатами клінічних досліджень установлено, що під час ортопедичного лікування кінцевих дефектів зубних рядів частковими знімними конструкціями найчастіше використовувалися пластинкові протези 37,94% та бюгельні протези 62,06%. Серед пацієнтів, у яких кінцеві дефекти зубних рядів було проліковано цими конструкціями, 55,73% осіб користувалися ними постійно, 39,52% - періодично (тільки на роботі, під час прийому їжі тощо). До отриманих протезів 53,75% пролікованих пацієнтів звикали протягом двох тижнів, 26,09% - одного, 14,23% - шести місяців. Через конструктивні особливості та неестетичний вигляд протезів 5,93% пацієнтів не звикли до них, а 4,75% зовсім не користувалися ними. Пацієнти найчастіше скаржилися на рухливість протезів, потрапляння під них залишків їжі, відчуття в порожнині рота стороннього предмету і неприємний запах.

3. Розроблено та доведено клінічну ефективність конструкції удосконаленого часткового знімного протезу із гвинтовою фіксацією, котрий належить до комбінованих ортопедичних конструкцій. Він може використовуватися для лікування необмежених кінцевих дефектів зубних рядів верхньої і нижньої щелепи у пацієнтів, які мають як клінічно здоровий пародонт, так і генералізований пародонтит I ступеня тяжкості. Протез більш зручний в експлуатації, значно менший за об'ємом і масою, має більш естетичний зовнішній вигляд. Адаптація до протеза проходить на протязі 2, 3 днів. Конструкція протеза дозволяє лікарю проводити необхідні профілактичні заходи, контролювати стан альвеолярного відросту, слизової оболонки протезного ложа, проводити професійну його чистку.

4. Жувальне навантаження протеза передається переважно на опорні зуби і залежить від щільності прилягання його базису до слизової оболонки альвеолярного відростка. Стійкість системи оцінюється по співвідношенню двох показників: максимально можливої величини (qкр) реакції тканин періодонту опорних зубів, які втримують біологічну систему від руйнування, та величини жувального навантаження (q) яке припадає на частину конструкції протезу, яка знімається. Конструкція протеза найбільш адекватна при кінцевих дефектах зубних рядів, обмежених як мінімум двома премолярами. Збільшення кількості опорних зубів знижує напруження в пародонту.

5. Результатами довготривалих клінічних спостережень установлено, що пацієнти з вдосконаленою конструкцією протезів у порівнянні з обстеженими які мали часткові знімні пластинкові та бюгельні протези: достовірно (р<0,001) менше скаржилися на отримані ортопедичні конструкції; показники атрофії альвеолярних відростків у них були меншими й статистично значимими (р<0,001). Для якісного довготривалого функціонування удосконаленого протеза рекомендоване диспансерне спостереження за пролікованими хворими, яке проводиться один раз у 6 місяців.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Удосконалений частковий знімний протез із гвинтовою фіксацією рекомендується застосовувати в ортопедичній стоматології під час лікування необмежених кінцевих дефектів зубних рядів як верхньої, так і нижньої щелеп. Протез може використовуватися як при клінічно здоровому пародонту, так і генералізованному пародонтиті I ступеня тяжкості.

2. Протез застосовується при лікуванні кінцевих дефектів зубних рядів обмежених як мінімумом двома премолярами. Для встановлення протеза необхідно використовувати не менше двох опорних зубів. Збільшення кількості опорних зубів, а також наявність у них повноцінних коренів, зменшує навантаження на пародонт і покращує функціональні якості протеза.

3. Жувальне навантаження передається переважно на опорні зуби й залежить від щільності прилягання базису протеза до слизової оболонки альвеолярного відростка. Для нормального довготривалого функціонування протеза потрібно, щоб проміжок між слизовою оболонкою альвеолярного відростка й базисом протеза був не більше 1 мікрона. Контроль за розміром проміжку слід проводити під час диспансерного обстеження пацієнта.

4. Пацієнтів, яким кінцеві дефекти зубного ряду було проліковано частковим знімним протезом, необхідно ставити на диспансерний облік. Кожні 6 місяців після протезування проводити професійну гігієну ортопедичної конструкції, зубів і порожнини рота, контролювати стан альвеолярного відростка й протезного ложа.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Павленко А.В., Байда Д.Л. Усовершенствование методики протезирования зубного ряда съемными протезами // Вісник стоматології. Спеціальний випуск. 2003. С. 129-130. Дисертантом здійснено обстеження та лікування хворих, проаналізовано результати, написано статтю.

2. Павленко О.В., Байда Д.Л. Поширеність односторонніх кінцевих дефектів серед населення // Современная стоматология. 2005. № 3. С. 141-142. Дисертантом здійснено обстеження, хворих, обробку й аналіз результатів, написано статтю.

3. Павленко А.В., Байда Д.Л. Распределение жевательных нагрузок при протезировании концевых дефектов частично съемным протезом на винтовой фиксации // Современная стоматология. 2003. № 4. С. 113-114. Дисертантом зібрано матеріали із цього питання, здійснено аналіз та інтерпретацію отриманих результатів, написано статтю.

4. Павленко А.В., Байда Д.Л. Вплив часткових знімних протезів різних конструкцій на стан альвеолярних відростків // Дентальные технологии. 2008. № 2 (37). С. 47- 49. Дисертантом проведено обстеження пацієнтів, які мали різні конструкції часткових знімних протезів, зроблено аналіз отриманих результатів, написано статтю.

5. Деклараційний патент на винахід 62540 А, А61С 13/00, Бюл. № 12 від 15.12.2003 р. Дисертантові належить ідея винаходу, пошук та аналіз наукової літератури з обраного питання. Визначальною є участь автора у проведенні клінічної та лабораторної частин роботи, описі винаходу, оформленні матеріалів до друку.

АНОТАЦІЯ

Байда Д.Л. Удосконалення методики протезування зубного ряду знімними протезами. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.22 - стоматологія. Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, Інститут стоматології, Київ, 2009р.

Дисертація присвячена питанню підвищення ефективності ортопедичного лікування необмежених дефектів зубних рядів за допомогою нового вдосконаленого комбінованого часткового знімного протеза із гвинтовою фіксацією. Описано технологію виготовлення протеза, наведено клінічні показання його застосування.

Результати виконаних багатопланових клінічних, інструментальних, рентгенологічних, експериментально-математичних і статистичних досліджень свідчать про можливість відновлення кінцевих дефектів зубних рядів розробленою вдосконаленою конструкцією протеза в пацієнтів зі здоровим пародонтом і генералізованим пародонтитом I ступеня важкості. Установлено, що порівняно із пластинковими й бюгельними частковими знімними конструкціями удосконалений протез має більш естетичний вигляд, менше впливає на атрофію альвеолярних відростків. Пацієнти швидко до нього звикають і майже не висувають скарг. Порівняльна оцінка показників гігієнічного стану порожнини рота та якості чистки зубів у пацієнтів, які мали різні конструкції часткових знімних протезів, показала переваги вдосконаленої ортопедичної конструкції. Обґрунтовано необхідність проведення диспансерного спостереження за пацієнтами, в яких кінцеві дефекти проліковано вдосконаленою конструкцією протеза. Запропоновано комплекс профілактичних заходів із догляду за вдосконаленим протезом і порожниною рота.

Ключові слова: ортопедичне лікування необмежених кінцевих дефектів зубного ряду, удосконалений частковий знімний протез.

АННОТАЦИЯ

Байда Д.Л. Усовершенствование методики протезирования зубного ряда съемными протезами. Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.22 - стоматология. Национальна медицинская академия последипломного образования имени П.Л. Шупика, Институт стоматологии, Киев, 2008 г.

Диссертация посвящена вопросу ортопедического лечения неограниченных дефектов зубных рядов с использованием разработанного усовершенствованного комбинированного частичного съемного протеза на винтовой фиксации. Подробно описана конструкция протеза, технология его изготовления и методика протезирования. Изучено распределение жевательных нагрузок усовершенствованного протеза на опорные зубы и протезное ложе. Обоснованы клинические критерии протезирования больных усовершенствованным протезом. Разработана методика оценки атрофии альвеолярного отростка. Разработанный усовершенствованный частичный съемный протез относится к комбинированным ортопедическим конструкциям. В отличие от существующих ортопедических конструкций протез может использоваться самостоятельно для лечения как верхней, так и нижней челюсти. Он значительно меньший по объему и массе, имеет более эстетичный вид. Результаты работы указывают на возможность использования усовершенствованного протеза для лечения концевых дефектов зубных рядов у больных, имеющих здоровый пародонт и генерализованный пародонтит I степени тяжести.

Результаты длительных динамических наблюдений показали, что усовершенствованный протез является более эффективным по сравнению с пластинчатыми и бюгельными конструкциями. Пациенты быстро к нему привыкают и практически не предъявляют жалоб. Благодаря конструктивным особенностям и небольшой массе протез, в сравнении с бюгельными конструкциями, намного меньше влияет на атрофию альвеолярного отростка. Сравнительная оценка гигиенического состояния полости рта и качества чистки зубов у пациентов, имеющих пролеченные концевые дефекты разными конструкциями частичных съемных протезов, показала преимущество усовершенствованного протеза. Обоснована необходимость диспансерного наблюдения за пациентами, у которых лечение концевых дефектов зубных рядов проведено усовершенствованным частичным съемным протезом.