Структурно-функціональний стан головного мозку у хворих з різними формами мігрені

Размещено на http://www.allbest.ru/

АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ДУ "ІНСТИТУТ НЕВРОЛОГІЇ, ПСИХІАТРІЇ ТА НАРКОЛОГІЇ"

УДК 616.831-08:616.857:159.92

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ СТАН ГОЛОВНОГО МОЗКУ У ХВОРИХ З РІЗНИМИ ФОРМАМИ МІГРЕНІ

14.01.15 - нервові хвороби

БАРИШЕВСЬКА ВІКТОРІЯ ВОЛОДИМИРІВНА

Харків - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківській медичній академії післядипломної освіти МОЗ України

Науковий керівник:

Волошин Петро Власович, доктор медичних наук, професор, Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, завідувач кафедри неврології та нейрохірургії.

Офіційні опоненти:

Морозова Ольга Григорівна, доктор медичних наук, професор, Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, завідувач кафедри рефлексотерапії;

Дубенко Євген Григорович, доктор медичних наук, професор, Харківський національний медичний університет МОЗ України, професор кафедри загальної практики та сімейної медицини.

Захист дисертації відбудеться 14.12.2009 р. о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої Вченої Ради Д.64.566.01 при ДУ "Інститут неврології, психіатрії та наркології АМН України" (61068, м. Харків, вул. Академіка Павлова, 46).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці ДУ "Інститут неврології, психіатрії та наркології АМН України" (61068, м. Харків, вул. Академіка Павлова, 46).

Автореферат розісланий 12.11.2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої Вченої Ради, кандидат медичних наук, старший науковий співробітник Л.І. Дяченко.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. За минуле десятиріччя уявлення про патофізіологію мігрені зазнали значних змін, що зумовлено впровадженням нових технологій у вивчення епідеміології, генетики, патогенезу та лікування захворювання (Волошин П.В., Мищенко Т.С., 2002, Вейн А.М., Колосова О.А., 2002, Слюсаренко І.Т., 2005, Дубенко Є.Г., 2009,). У зв'язку з цим особливо актуальним стає комплексний підхід до діагностики та лікування мігрені з урахуванням клінічних, психологічних, нейрофізіологічних і біохімічних показників (Євтушенко С. К., 2004, Козелкін А.А., Морозова О.Г., 2009,).

Спеціальні епідеміологічні дослідження показали, що в Німеччині головний біль є у 71 % населення. У теперішній час Всесвітня організація охорони здоров'я ставить мігрень на 12-те місце у чоловіків і на 19-те у жінок у списку всіх захворювань, що мають найбільш значний вплив на здоров'я людини; мігрень є однією з 20 причин, які ведуть до дезадаптації (Goadsby P., Silberstein S., Dodick D., 2005, Сон А.С., 2009).

Такі високі показники зустрічаються і в Європі, а також у більшості країн світу, за винятком Китаю, де вони значно нижчі (Вейн А.М., 2002, Дубенко О.Є., 2009). За даними українських авторів, за останні 5 років захворюваність на мігрень зросла і складає від 1,4 до 5,2 на 100 тис. населения (Волошин П.В., 1999, Морозова О.Г., 2005, Міщенко Т.С., 2007).

Під час нападу мігрені у хворих знижується працездатність, і як мінімум, третина з них припиняють свою звичайну діяльність або віддають перевагу ліжковому режиму; як правило, це люди працездатного віку (Міщенко Т.С., 2000, Pietrobon D., Striessnig J., 2003).

Так, за даними служби економіки охорони здоров'я Великої Британії за 2003 р., втрата продуктивності протягом року внаслідок головного болю склала 950 млн. фунтів стерлінгів. Американській економіці втрачений робочий час і медичні страховки, пов'язані з мігренню, коштують близько 50 млрд. доларів щорічно (Lipton R.B., Diamond S.D., Reed M., Diamond M.L., 2001, Дзяк Л.А., 2006).

Проте фізична, емоційна, соціальна та економічна тяжкість мігрені залишається недооціненою порівняно з іншими, менш поширеними неврологічними порушеннями, а між іншим, у великому європейському дослідженні, у якому брали участь жінки у віці від 20 до 44 років, встановлено, що наявність мігрені в анамнезі підвищувала ризик ішемічного інсульту в 3,5 рази (Зозуля І.С., 2005, Дзяк Л.А.2006).

Сучасний етап у вивченні мігрені характеризується вивченням генетичних, нейрофізіологічних, нейрохімічних та імунологічних аспектів патогенезу мігрені, пошуком ефективних профілактичних засобів її лікування (Кушнір Г.М., 2009).

Слід зазначити, що впродовж останніх років у сфері патофізіології, епідеміології та фармакології мігрені було досягнуто значних успіхів (Головченко Ю.І., 2008).

Проте на сьогоднішній день мало робіт, що стосуються психологічних аспектів мігрені, клініко-структурно-функціональних співставлень у разі мігрені. Вивчення цієї проблеми має значення в розробці тактики лікування та реабілітації хворих (Пашковський В.М., 2004, Григорова І.А., 2005, Dowson AJ., Kilminster SG., Salt R., Clark M., Bundy MJ., 2005).

Таким чином, вивчення мігрені, спрямоване на пошук клінічних, психологічних, нейрофізіологічних і біохімічних особливостей з комплексною оцінкою ефективності лікування даного захворювання, є актуальним і перспективним.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок дослідження є частиною спільної науково-дослідної роботи ХМАПО та ДУ "Інституту неврології, психіатрії та наркології АМН України": Держреєстрація № 0100U001631 IH.2.21.2000 "Розробити методи лікування та профілактики різних форм головного болю на підставі вивчення сучасних механізмів їхнього розвитку".

Дисертант є співвиконавцем зазначеної науково-дослідної роботи.

Мета дослідження: особливості клінічного перебігу та психологічного стану пацієнтів з різними формами мігрені, визначення структурних змін речовини головного мозку та гормонального статусу для удосконалення методів лікування.

Для виконання поставленої мети було визначено такі завдання:

1. Вивчити клініко-неврологічні особливості хворих на мігрень з аурою та без аури.

2. Вивчити стан вегетативної нервової системи у обстежених хворих на мігрень.

3. Дослідити деякі психологічні особливості хворих на мігрень.

4. Оцінити стан речовини головного мозку та лікворовмісних просторів у даної групи хворих.

5. Вивчити деякі дані гормонального статусу у обстежених хворих.

6. Розробити критерії діагностики та удосконалити методи лікування.

Об'єкт дослідження: мігрень з аурою та мігрень без аури.

Предмет дослідження: особливості клінічного перебігу, психологічного стану, структурних змін речовини головного мозку, гормонального статусу та медикаментозної профілактики хворих на мігрень.

Методи дослідження:

Усім хворим проводили комплексне дослідження, яке складалося з:

1. Клініко-неврологічне дослідження з застосуванням спеціально розроблених анкет та прицільним вивченням вегетативного статусу пацієнтів.

2. Психодіагностичний метод з використанням Мак-Гілівського больового опитувальника (McGill pain Questionnaire - MPQ) та опитувальника загального здоров'я (General Health Questionnaire - GHQ-28).

3. Комп'ютерна томографія (КТ) головного мозку.

4. Дослідження гормонального статусу хворих.

5. Статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів. Визначено особливості клінічного перебігу мігренозного нападу та міжнападового періоду з урахуванням як форми, так і частоти нападів і тривалості захворювання.

Виявлено зміни стану речовини головного мозку, стану шлуночкової системи, підпавутинних просторів залежно від форми мігрені, тривалості захворювання та частоти нападів.

У роботі вперше продемонстровано кореляційний взаємозв'язок психологічних факторів, таких як суб'єктивна оцінка інтенсивності больових відчуттів і параметрів здоров'я, емоційного статусу та якості соціального функціонування у пацієнтів з мігренню, залежно від статі, форми мігрені, частоти та тривалості захворювання, особливостей особистості.

Показано кореляційний взаємозв'язок змін гормонального статусу у хворих на мігрень з аурою та без аури і характеристик мігренозного нападу (тривалість, частота, стать, вік і т. ін.).

Практичне значення одержаних результатів. Уточнено особливості клінічного перебігу різних форм мігрені, показано структурні зміни речовини головного мозку, які можуть виступати в якості критеріїв діагностики та диференційної діагностики.

Визначено можливість використання комплексу психологічних методів для оцінки стану інтегративної діяльності мозку хворих на мігрень, що дозволить виробити індивідуальний підхід до застосування медикаментозних заходів для профілактики та купірування нападу головного болю.

Вивчено ефективність флуоксетину в профілактичному лікуванні нападів мігрені.

Результати досліджень впроваджено в роботу клініки ДУ Інституту неврології, психіатрії та наркології АМН України, Харківської клінічної лікарні № 13, Харківської клінічної лікарні № 17, Ужгородської міської клінічної лікарні, Миргородської центральної районної лікарні. Положення дисертації використовуються в лекціях і на практичних заняттях з курсантами кафедри неврології та нейрохірургії Харківської медичної академії післядипломної освіти МОЗ України, на кафедрі нервових хвороб Харківського державного медичного університету.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним науковим дослідженням автора. Дисертантом здійснено планування комплексу досліджень, клінічний відбір пацієнтів з мігренню, їх поглиблене клініко-неврологічне, клініко-психологічне обстеження, проведений багатофакторний аналіз структурно-функціональних порушень речовини головного мозку, статистична обробка результатів дослідження. Усім обстеженим хворим автором особисто проведений курс лікування.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи були оприлюднені на Пленумі і Конференції товариства неврологів, психіатрів і наркологів "Безпека лікування неврологічних, психіатричних і наркологічних розладів" (Крим - Харків 2008), на засіданнях обласного товариства неврологів Харківської області (2007-2008).

Публікації. Основні положення дисертації викладено в 6 друкованих працях, 4 з яких - у спеціалізованих наукових виданнях (згідно з Переліком ВАК України). 5 праць - самостійні.

Обсяг і структура дисертації. Дисертацію викладено на 137 сторінках машинописного тексту; вона складається зі вступу, огляду літератури, розділу з розглядом загальної характеристики хворих та методів дослідження, 5 розділів власних досліджень, заключної частини, висновків, списку використаних джерел. Роботу ілюстровано 28 таблицями та 31 рисунком, 2 клінічними прикладами. Список літератури містить 222 джерела, з них 102 вітчизняних і країн СНД та 120 іноземних, з них 85 % за останні 5 років.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал і методи дослідження. В основу роботи покладено результати обстеження 113 хворих на мігрень з аурою та мігрень без аури. Діагноз мігрені встановлювали клінічно відповідно до класифікації та діагностичних критеріїв головного болю, краніальних невралгій та лицевого болю, розроблених класифікаційним Комітетом Міжнародного товариства з головного болю (2004). мозок мігрень клінічний психологічний

Було обстежено 113 хворих на мігрень з аурою та на мігрень без аури. Вивчення клінічної картини захворювання дозволило виділити серед спостережень дві групи хворих. Першу групу склали 34 хворих у віці від 17 до 33 років, у яких мала місце мігрень з аурою, другу - 79 хворих у віці від 17 до 35 років з мігренню без аури. Групу контролю складали 40 добровольців.

У залежності від частоти нападів хворих було розподілено на три групи: хворі з частотою нападів 4-6 разів на рік (46 хворих), хворі з частотою нападів 2-4 рази на місяць (40 пацієнтів), хворі з частотою нападів більше 2-3 разів на тиждень (27 хворих).

Цікавим є той факт, що в разі мігрені без аури та з аурою переважав головний біль правобічної локалізації (37,9 % и 44,1 % відповідно) у порівнянні з лівобічною (27,3 % и 35,2 % відповідно).

Під час дослідження ступеня тяжкості нападів головного болю за допомогою візуальної аналогової шкали в обох групах переважали хворі з нападами середнього ступеня тяжкості (6-7 балів) - 65,4 %, хворі з тяжкими нападами складали 29,7 % (8-9 балів), у 4,9 % хворих спостерігалися легкі напади (3-5 балів). Таким чином, переважав головний біль середньої тяжкості та тяжкий, проте його вираженість ніколи не досягала 10 балів за візуальною аналоговою шкалою.

Дослідження стану вегетативної нервової системи проводили в стані спокою (фонові показники), під час впливу на рефлексогенні зони (вегетативна реактивність) та під час проведення фізичного навантаження (вегетативне забезпечення діяльності).

Характеристику суб'єктивного реагування пацієнтів на больові відчуття оцінювали за допомогою Мак-Гілівського больового опитувальника. З метою визначення рівня соціального функціонування, наявності емоційних порушень і наявності соматичних симптомів застосовували GHQ-28.

Структурні зміни речовини головного мозку оцінювали за допомогою комп'ютерної томографії головного мозку. Дослідження проводили на комп'ютерному томографі СРТ 1010 (Київ) та Simens Somatom Emotion 6.

У 43 хворих у сироватці крові визначали вміст адренокортикотропного гормону (АКТГ), кортизолу, альдостерону, тиреотропного гормону (ТТГ), фолікулостимулюючого гормону (ФСГ), лютеїнізуючого гормону (ЛГ), тироксину (Т 4), пролактину, естрадіолу.

Визначення рівня гормонів проводили імуноферментним методом за допомогою тест-системи Алькор-БІО (Санкт-Петербург) на аналізаторі імуноферментному Tecan Spectra Classic.

Для математичної обробки результатів дослідження використовували загальноприйняті методи варіаційної статистики. Вірогідність різниці середніх величин встановлювали за допомогою критерію Ст'юдента. Рангові коефіцієнти кореляції розраховували за Спірманом.

Статистичний аналіз виконано засобами пакету прикладних програм для статистичної обробки даних STATISTICA 5a (Корпорація Statsoft, США). Частину розрахунків виконано засобами пакету Microsoft Office 2000 SR 1a (Excel).

Для визначення статистично значущих відмінностей між окремими групами вибірки застосовано U-критерій Манна-Уїтні.

Результати роботи та їх обговорення. Проведено комплексне обстеження 113 хворих із мігренню. Першу групу склали 34 хворих, у яких мала місце мігрень з аурою, другу - 79 хворих з мігренню без аури. Групу контролю складали 40 добровольців.

У хворих на мігрень з аурою напади частіше провокувались змінами в режимі сну (20,6 %) і під час тривалого фізичного та розумового навантаження (29,4 %).

У всіх хворих на мігрень з аурою розвитку цефалгії передували симптоми аури: парестезії та оніміння кінцівок (26,7 %), однобічна слабкість у кінцівках (19,5 %), зорові розлади у вигляді геміанопсії або скотоми (18,1 %), моторна афазія (14,5 %), системне запаморочення (11,1 %), атаксія (10,1 %). У хворих даної групи відмічено переважання нападів тривалістю до доби.

Дослідження неврологічного статусу під час нападу проводили у 13 хворих I групи. Було виявлено: легкий птоз - у 4 (30,7 %), ністагм - у 2 (15,4 %), дизартрія - у 3 (23,1 %), елементи моторної афазії - у 2 (15,4 %), ознаки сенсомоторної недостатності з однієї сторони - у 2 (15,4 %) хворих.

У періоді між нападами у 27 хворих I групи (79,4 %) не було виявлено осередкової неврологічної симптоматики. У 7 (20,6 %) хворих I групи відзначено неврологічну мікросимптоматику у вигляді сухожилкової анізорефлексії, екзофтальму, нестійкості в позі Ромберга, легкої асиметрії обличчя, однобічної гемігіпестезії. У 3 пацієнтів I групи було виявлено вестибулярно-атактичний синдром, у 7 хворих I групи - лікворно-гіпертензійний, неврозоподібний синдром виявлено у 3 пацієнтів.

Найбільш часто в нашому дослідженні зустрічались хворі з офтальмічною, ретинальною та офтальмоплегічною формами мігрені. Клінічно аура проявлялась як перед нападом (52,8 %), так і на висоті (27,8 %), або наприкінці мігренозної цефалгії (19,4 %). У 17 пацієнтів першої групи спостерігалася поява так званих "провісників" у вигляді загостреного сприйняття запахів, дратівливості, збудження, гіперактивності або депресії, потягу до конкретної їжі, надмірного позіхання, зниження працездатності.

Офтальмічна аура проявлялась різного ступеня вираженості зоровими феноменами (туманом в очах, мерехтливими зигзагами в очах, ламаними лініями, частковим випадінням полів зору, фотопсіями у вигляді спалахів світла, точок, яскравих плям).

У випадку ретинальної мігрені спостерігалася у хворих минуща сліпота на одно чи обидва ока, центральні або парацентральні скотоми. Минущими окоруховими порушеннями у вигляді однобічного птозу та диплопії проявлялася офтальмоплегічна мігренозна аура. У разі геміплегічної мігрені хворих турбував минущий геміпарез або минуща гемігіпестезія, парестезії. У нашому дослідженні подібна симптоматика у всіх випадках виявлялась на боці, протилежному головному болю.

Афатична мігрень проявлялася минущою частковою або повною моторною або сенсорною афазією або дизартрією. У випадку вестибулярної аури хворі відчували минуще запаморочення системного або несистемного характеру, хиткість під час ходьби; у неврологічному статусі вдавалося зареєструвати ністагм.

У 4 хворих (11,8 %) I групи у періоді між нападами не було виявлено дефіциту з боку вегетативної нервової системи. Перманентні порушення у хворих спостерігалися у 29 (85,3 %) обстежених.

Серед перманентних вегетативних порушень у I групи хворих найбільш часто спостерігалося зменшення частоти серцебиття (77,7 %) (брадикардія до 62-68 ударів на хвилину).

Коливання артеріального тиску спостерігалося у 44,4 % хворих. У цьому випадку підвищення або зниження артеріального тиску було помірним (в основному не перевищувало 160/100 мм рт. ст. і не було нижчим за 90/60 мм рт. ст). Підвищена пітливість (локальна та генералізована) спостерігалася у 27,7 % випадків, у 22,2 % випадків зустрічалися зміни кольору шкіри (почервоніння, блідість, ціаноз), у 19,4 % хворих - порушення трофіки нігтів і шкіри, у 13,8 % - здуття та буркотіння в кишечнику.

У 52,7 % хворих I групи спостерігався інсомнічний синдром. Серед інсомнічних порушень переважали такі: поверхневий сон (з частими прокиданнями, неприємними сновидіннями), розлади засинання, раннє прокидання.

Ендокринно-обмінномотиваційні порушення (у 53,8 % I групи) виникали через 5-7 років після виникнення мігренозних нападів. Частіше за все хворі скаржилися на статеві розлади - нерегулярність або відсутність менструального циклу, зниження потенції, змінення лібідо (47,2 %). Крім того, хворих турбували порушення апетиту (частіше зниження), підвищена спрага, ожиріння або зниження маси тіла (11,1 %).

Найбільша вираженість перманентних вегетативних порушень припадала на вік від 25 до 40 років, до 20 років вони практично не відмічалася.

У 24 (70,6 %) хворих I групи на фоні перманентної вегетативної дисфункції відмічалися пароксизмальні вегетативні порушення у вигляді: вегетативно-судинних кризів - 19 (55,9 %) пацієнтів, вегетативно-вісцеральних пароксизмів - 5 (13,8 %) хворих; їх поєднання - 2 (5,9 %) хворих.

Вегетативно-судинні пароксизми виявлялися у вигляді симпатоадреналових, вагоінсулярних кризів і синкопів різного ступеня вираженості.

Найбільш вираженою та частою формою вегетативно-вісцерального компонента у хворих I групи була реакція серцево-судинної системи - 14 хворих. Вона виражалась зміненням частоти серцевих скорочень у вигляді брадикардії до 60-67 уд/хв або тахікардії - до 110 уд/хв.

Водночас такі зміни, як екстрасистолія, що зберігалась впродовж 3-5 годин після мігренозного нападу, відмічалися у одного хворого. Під час вегетативно-вісцерального пароксизму у 2 хворих були зареєстровані помірні змінення артеріального тиску (який не перевищував 170/100 мм рт. ст. і не був нижчим за 90/60 мм рт. ст.), біль у ділянці серця. У 1 хворого вісцеральний компонент пароксизму був представлений скаргами з боку шлунково-кишкового тракту.

Дослідження вегетативного тонусу у обстежених хворих І групи виявили парасимпатичну спрямованість вегетативних функцій у серцево-судинній системі за фоновими показниками, а також внутрішньосистемний дисбаланс, який проявлявся низьким індексом Кердо.

Наявність у хворих І групи великої кількості підвищеної (64,7 % пацієнтів) і нормальної вегетативної реактивності (11,8 %) свідчить про парасимпатичну реакцію під час проведення очно-серцевого та синокаротидного рефлексів, що збігається з даними інших авторів (Морозова О.Г., 2004, Дубенко Є.Г., 2009).

Під час біохімічного дослідження гуморально-гормональних показників хворих І групи поза нападом головного болю знайдено достовірне підвищення рівня альдостерону у 2,7 рази (Р<0,001), рівня прогестерону - на 44,1 %, рівня Т 4 - на 37,8 % (Р<0,02). Крім того, відзначено виражену тенденцію до підвищення рівня ТТГ - на 15,3 %, пролактину на 27,9 %, кортизолу - на 8,7 % (Р<0,05). Під час дослідження відзначалось достовірне зниження рівнів ЛГ - на 42,4 (Р<0,02 %) порівняно з контролем, виражена тенденція до зниження рівня АКТГ - на 31,3 % (Р<0,05). Рівень естрадіолу та ФСГ суттєво не змінювався.

Під час проведення КТ-дослідження у хворих I групи більшою мірою були розширені передні роги та центральні відділи бічних шлуночків: їхні абсолютні поперечні розміри збільшувалися на 51 % та 44 % відповідно. Меншою мірою зростали їх індекси: 21,3 % и 15,9 %. Індекс задніх рогів шлуночків збільшувався на 12,5 %, а абсолютний поперечний розмір - на 41 %. Також значимо зростали розміри 3 та 4 шлуночків: їх індекси перевищували на 25,7 % та 20,1 % контрольні показники.

Максимальна ширина сильвієвої щілини збільшувалася в 1,9 рази, а передніх відділів міжпівкульової щілини - в 1,7 рази порівняно з контрольними показниками. Статистично значущим було зростання кількості борозен, які визначали на комп'ютерних томограмах вище тіл бічних шлуночків. Таким чином, у хворих на мігрень з аурою спостерігалось більш виражене, порівняно з хворими на мігрень без аури, розширення шлуночкової системи та підпавутинних просторів. Слід, проте, відзначити, що такі зміни були характерні не для всіх хворих цієї групи.

У 6 хворих (17,65 %) I групи комп'ютерні томограми не відрізнялися за кількісними параметрами від нормальних. У 11 (32,35 %) хворих I групи спостерігалося розширення всіх відділів бічних шлуночків, а також 3-го та 4-го шлуночків. Інакше кажучи, була наявна рівномірна внутрішня гідроцефалія. У 9 (26,47 %) хворих I групи відзначалось розширення підпавутинних просторів, до того ж більше скроневих і тім'яних часток. У 8 (23,53 %) обстежених хворих I групи спостерігалося генералізоване розширення лікворної системи - одночасно шлуночків і підпавутинних просторів великих півкуль.

Вестибулярно-атактичний синдром характеризувався збільшенням розмірів субтенторіальних лікворовмісних просторів. Поряд з цим, у даної групи хворих спостерігалося розширення підпавутинних просторів великих півкуль мозку.

У хворих з лікворно-гіпертензійним синдромом розширення 3-го та бічних шлуночків спостерігалось на фоні відсутності змін з боку підпавутинних просторів.

У хворих з неврозоподібними змінами спостерігалося збільшення лікворовмісних просторів у лобово-тім'яних відділах, на що вказувало розширення міжпівкульової щілини, передніх рогів, яке поєднувалося у ряді випадків з осередковими змінами речовини мозку.

Крім збільшення розмірів лікворних просторів, у 15 (44,11 %) хворих на мігрень з аурою виявляли поодинокі, але частіше множинні дрібні осередки зниженої щільності овальної форми, що були розташовані в мозочку і в білій речовині півкуль мозку. Розміри осередку на горизонтальних зрізах не перевищували 10 мм.

Слід відзначити, що число виявлених гіподенсивних осередків у ряді випадків могло бути менше реально існуючого, оскільки розрізнювальна здатність методу має свою межу. Така локалізація та розміри осередків дозволили віднести їх до розряду лакунарних інфарктів. В одному випадку лакунарні інфаркти перебігали з клінікою порушення мозкового кровообігу, а у решти хворих були випадковою знахідкою і перебігали безсимптомно. У однієї хворої, яка страждала на мігрень з аурою протягом 20 років, розвинувся інсульт на фоні мігренозного нападу, було виявлено осередки середніх розмірів у правій півкулі головного мозку, мозочку. Очевидно, такі осередкові зміни можна пояснити порушенням авторегуляції мозкового кровотоку, шлуночковою гіперфузією під час нападу мігрені з аурою.

Під час дослідження суб'єктивного реагування на біль загальна суб'єктивна інтенсивність больових переживань була максимальною у хворих на мігрень з аурою. При підрахунку показника числа обраних дескрипторів у хворих даної групи відзначались мінімальні значення.

Ці дані свідчили про прямий взаємозв'язок між суб'єктивними оцінками загальної інтенсивності больового синдрому та силою афективних переживань, пов'язаних з наявністю головного болю. Крім того, у хворих на мігрень з аурою була вищою актуальність больового відчуття, про що свідчив показник інтенсивності болю (PPI = 4 бали).

У хворих на мігрень без аури значущими факторами, що провокували пароксизм, були переміна погоди (15,2 %), продукти харчування (12,7 %), mensis (15,2 %). У більшості спостережень (81,3 %) головний біль починався з больових відчуттів, лише у 18,7 % випадків були наявні передвісники у вигляді зміни настрою, сонливості, невизначеного передчуття головного болю. У даній групі хворих головний біль частіше за все виникав у ранкові та нічні часи. Тривалість нападів складала переважно 1-2 доби.

Дослідження неврологічного статусу під час нападу проводили у 15 хворих II групи. Зміни в неврологічному статусі було знайдено у 5 (33,3 %) обстежених хворих II групи. Неврологічний дефіцит виявлявся у вигляді легкого ністагмоїду - у 2 (40 %) хворих, анізорефлексії - у 2 (40 %) хворих, легкої девіації язика - у 1 (20 %) хворого.

У періоді між нападами у 48 (60,8 %) хворих II групи не було виявлено осередкової неврологічної симптоматики. У 13 (39,2 %) хворих II групи була наявною осередкова неврологічна мікросимптоматика у вигляді сухожилкової анізорефлексії, екзофтальму, нестійкості в позі Ромберга, легкої асиметрії обличчя, однобічної гемігіпестезії. Дослідження неврологічного статусу дозволило виділити у 11 хворих II групи вестибулярно-атактичний синдром, у 10 пацієнтів - лікворно-гіпертензійний синдром, неврозоподібний синдром відзначено у 11 хворих.

Перманентні вегетативні порушення в структурі мігрені спостерігалися у 59 обстежених хворих II групи (74,6 %). Серед перманентних вегетативних порушень в обстеженій групі хворих спостерігалися коливання артеріального тиску (88,4 %), порушення ритму сну та відпочинку (78,7 %), більш рідке серцебиття (78,7 %), гіпергідроз (54,1 %), оніміння в кистях і стопах (45,9 %), приплив жару (29,5 %), порушення терморегуляції (21,3 %). Водночас нестійкість артеріального тиску, порушення ритму сну, гіпергідроз, оніміння в кистях і стопах та здуття живота достовірно частіше відмічалися у хворих на мігрень з аурою.

У хворих спостерігалися обмінно-ендокринно-трофічні порушення, найбільш часто відмічалися розлади менструального циклу - нерегулярність, відсутність, зміни лібідо. Крім того, хворих турбували порушення апетиту, спрага, ожиріння або зниження ваги.

У 50 (63,3 %) хворих на фоні перманентної вегетативної дисфункції відмічалися пароксизмальні вегетативні порушення у вигляді: вегетативно-судинних кризів - 35 (44,3 %) пацієнтів, вегетативно-вісцеральних пароксизмів-15 (18,9 %) хворих.

У хворих ІІ групи вегетативний тонус мав парасимпатичну спрямованість, що відповідає клінічним даним та пояснює скарги обстежених. Для цих хворих також була характерною парасимпатична спрямованість вегетативної реактивності (78,4 %).

Під час дослідження гормональних показників у хворих ІІ групи поза нападом головного болю було виявлено такі зміни. Достовірно підвищувався рівень альдостерону - у 2,3 рази (Р<0,001), рівень прогестерону - на 45,2 %, Т 4 - на 36,3 % (Р<0,02).

Крім того, було відзначено виражену тенденцію до підвищення рівнів ТТГ - на 17,4 %, пролактину - на 29,7 %, кортизолу - на 8,5 % (Р<0,05). Вірогідне зниження рівней порівняно з контролем визначалося під час дослідження ЛГ-на 43,4 (Р<0,02 %), виражена тенденція до зниження рівня АКТГ - на 30,2 % (Р<0,05). Рівень естрадіолу та ФСГ суттєво не змінювався.

Під час проведення КТ-дослідження було виявлено, що пересічні значення лінійних параметрів шлуночків у хворих на мігрень без аури відрізнялися від контрольних.

Водночас ширина передніх рогів збільшувалась значніше, ніж у хворих контрольної групи, у середньому на 11 %. Відносний поперечний розмір центральних відділів бічних шлуночків зростав лише на 4,5 %, у той час як абсолютний поперечний розмір збільшувався на 20,7 % зліва і на 18 % справа. Задні роги бічних шлуночків змінювались статистично незначно, про що свідчать їх відносні та абсолютні поперечні розміри. Більш значними були зміни розмірів 4 шлуночка. Абсолютний поперечний розмір його збільшувався на 14,6 %, а індекс на 6,5 %.

Кількісні показники, які характеризували стан підпавутинних просторів у хворих з мігренню без аури, також були змінені. У значній мірі розширювалися передні відділи міжпівкульової щілини - на 16 %. Ширина сильвієвої щілини збільшувалася статистично недостовірно. Кількість борозен, які виявляли на зрізах вище тіл бічних шлуночків, а також ширина борозен були збільшені незначно.

У 29 хворих II групи (36,71 %) КТ не відрізнялась від нормальних, про що свідчила їх візуальна та кількісна оцінка; у 18 хворих (22,79 %) відзначалися розширення бічних шлуночків, у 22 (27,85 %) - переважне розширення підпавутинних просторів мозочка та великих півкуль головного мозку та у 10 пацієнтів (12,65 %) - легке розширення шлуночків та підпавутинних просторів.

Не вдалося встановити кореляції між виявленими змінами та частотою нападів і статтю хворих. У 5 % (4 хворих) II групи було визначено осередкові зміни речовини головного мозку. Ці осередки були поодинокими та локалізувались перивентрикулярно, а в одного хворого - у глибинних відділах мозку.

Ретельне клініко-неврологічне обстеження хворих з детальним вивченням анамнезу дозволило виключити у цих пацієнтів захворювання, які могли б стати причиною структурних змін речовини головного мозку. Ці структурні зміни були наявні у хворих з частими нападами (більше двох разів на тиждень і тривалістю захворювання більше 10 років).

З метою об'єктивізації взаємозв'язку змін гормонального статусу у хворих на мігрень з аурою та без аури та характеристик мігренозного нападу (тривалість, частота, стать, вік і т. ін.) проводили лінійний кореляційний аналіз.

У результаті кореляційного аналізу у хворих на мігрень з аурою виявлено позитивний кореляційний зв'язок між показниками рівня ТТГ і Т 4 та тривалістю захворювання (r_s=0,44 и r_s=0,38 - для групи пацієнтів з тривалістю захворювання протягом 10-16 років; r_s=0,38 и r_s=0,36 - для групи пацієнтів з тривалістю захворювання протягом року), це говорить про те, що чим тривалішим було захворювання, тим більш вираженим був підйом рівня ТТГ та Т 4 у хворих.

У результаті кореляційного аналізу у хворих на мігрень без аури було виявлено подібну до групи хворих з аурою закономірність. Відзначався позитивний кореляційний зв'язок між показниками рівня ТТГ та Т 4 і тривалістю захворювання (r_s=0,45 та r_s=0,30 - для групи пацієнтів з тривалістю захворювання протягом 10-16 років; r_s=0,29 та r_s=0,30 - для групи пацієнтів з тривалістю захворювання впродовж 2-3 років; r_s=0,28 та r_s=0,27 - для групи пацієнтів з тривалістю захворювання протягом року), це говорить про те, що чим тривалішим було захворювання, тим більш вираженим був підйом рівня ТТГ та Т 4 у хворих.

Суттєвих відзнак у показниках між групами виявлено не було.

Крім того, нам вдалося виявити негативний кореляційний взаємозв'язок між показником рівня АКТГ та тривалістю захворювання у пацієнтів обох груп з тривалістю захворювання протягом 10-16 років (r_s=-0,39 - усереднений показник для обох груп); це говорить за те, що чим тривалішим було захворювання, тим більш вираженим було зниження рівня АКТГ у хворих.

Усі інші моделі залежностей показників гормонального статусу пацієнтів і характеристик мігренозних пароксизмів виявились неадекватними.

Під час дослідження суб'єктивного реагування на біль загальна суб'єктивна інтенсивність больових переживань у хворих на мігрень без аури досягла менших значень, ніж у хворих з аурою. В основному було відібрано дескриптори з сенсорної шкали.

У разі дослідження показника кількості вибраних дескрипторів у хворих даної групи відзначено максимальні значення. Ці дані свідчили про наявність прямого взаємозв'язку між суб'єктивними оцінками загальної інтенсивності больового синдрому та афективних переживань і силою афективних переживань, пов'язаних з наявністю головного болю.

Крім того, у хворих на мігрень без аури була нижчою актуальність больового відчуття, про що свідчив показник інтенсивності болю (PPI = 2 бали).

У жінок були виявлені особливості суб'єктивного реагування на біль у порівнянні з чоловіками: вони визначали біль у цілому, як більш інтенсивне відчуття, і більш емоційно на нього реагували, однак відчуття актуального больового синдрому було меншим.

Існують певні відмінності у характері суб'єктивних реакцій на біль залежно від особливостей хворих: емоційно лабільні пацієнти харак-теризувалися інтенсивнішою суб'єктивною реакцією на біль, ніж емоційно стійкі. Було проведено дослідження параметрів здоров'я, емоційного статусу та якості соціального функціонування (за даними теста GHQ-28)

Хворі обох груп відзначали наявність тривожності і порушення сну, проблеми в соціальному функціонуванні. Типові були депресивні реакції. Крім того, достатньо високими виявилися показники, що відображають проблеми соматичного здоров'я. Статистично значущих відмінностей між групами виявлено не було (таблиця 1).

Таблиця 1. Результати тесту GHQ-28 у групах хворих (М+m)

Показники	Групи хворих
	I група (n=34)	II група (n=79)
Соматичне благополуччя (шкала А)	13,9+2,66	15,2+3,77
Тривога і порушення сну (шкала В)	12,5+2,39	13,5+3,51
Соціальна дисфункція (шкала С)	14,4+1,81	15,6+3,19
Депресія (шкала D)	9,1+2,12	10,3+3,17

У жінок відзначався вищий рівень депресії і порушення соціального функціонування порівняно з групою чоловіків (таблиця 2).

Таблиця 2. Результати тесту GHQ-28 залежно від статі (М+m)

Показники	Групи хворих
	Чоловіки (n=20)	Жінки (n=93)
Соматичне благополуччя (шкала А)	14,1+2,69	15,1+3,80
Тривога і порушення сну (шкала В)	12,4+3,29	13,4+3,10
Соціальна дисфункція (шкала С)	13,9+1,45	15,8+3,11
Депресія (шкала D)	8,9+1,81	10,4+3,22

Із збільшенням частоти нападів відзначалося посилювання тривожності, порушення сну і проблеми в соціальному функціонуванні (таблиця 3).

Таблиця 3. Результати тесту GHQ-28 залежно від частоти приступів (М+m)

Показники	Групи хворих
	група Iа (n=46)	група IIа (n=40)	група IIIа (n=27)
Соматичне благополуччя (шкала А)	13,7+2,16	14,2+3,56	15,3+3,85
Тривога і порушення сну (шкала В)	12,9+2,14	14,5+3,09	15,1+3,24
Соціальна дисфункція (шкала С)	12,5+1,67	15,8+3,07	15,6+3,32
Депресія (шкала D)	9,7+2,36	11,1+2,34	11,5+1,26

Із збільшенням частоти нападів відзначалося посилювання тривожності, порушення сну і проблеми в соціальному функціонуванні (таблиця 4).

Таблиця 4. Результати тесту GHQ-28 залежно від тривалості захворювання (М+m)

Показники	Групи хворих
	Напади на про-тязіроку (n=30)	Напади на протязі 2-3 років (n=22)	Напади на протязі 10-16 років (n=61)
Соматичне благо-получчя (шкала А)	15,2+2,56	15,4+2,44	13,1+1,78
Тривога і порушен-ня сну (шкала В)	13,5+3,45	14,1+3,24	13,8+2,11
Соціальна дисфунк-ція (шкала С)	15,6+2,86	15,2+3,28	15,6+2,35
Депресія (шкала D)	10,3+3,34	10,2+2,22	9,2+2,80

Аналіз даних, одержаних за допомогою тесту GHQ-28, показав наступне.

При проведенні лінійного кореляційного аналізу було виявлено, що зі зростанням тривалості захворювання збільшується частота виявлення депресивної симптоматики за шкалою D (опитувальник GHQ-28) (r=0,36; p<0,05), соматоформних симптомів (GHQ-28, шкала А) (r=0,27; p<0,05), тривоги і порушень сну (GHQ-28, шкала В) (r=0,4; p<0,05).

Підвищення рівня тривоги корелювало зі збільшенням проявів соціальної дисфункції (GHQ-28: С)- r=0,32; p<0,05.

При порівнянні за групами досліджуваних загального показника (опитувальник GHQ-28) було відмічено, що він виявився вищим у хворих II групи (49,8+ 2,36 і 54,5+ 2,36 відповідно), що свідчило на користь більш виражених порушень у соціальному функціонуванні, емоційних порушень у вигляді тривоги, порушень сну і депресивних переживань.

Результати кореляційного аналізу свідчили, що у всіх хворих мігренню має місце позитивний кореляційний зв'язок між показником афективної шкали болю і всіма показниками "Опитувальника загального здоров'я" - соматичними симптомами, тривогою і безсонням, соціальною дисфункцією, депресією, що свідчить про те, що чим більш афективно насичено вони реагують на власні больові відчуття, тим більше вираженим є суб'єктивне неблагополуччя цих хворих у соматичній, емоційній сфері і соціальному функціонуванні.

27 хворих на мігрень з аурою та мігрень без аури (7 чоловіків та 20 жінок) у віці від 21 року до 35 років, з тривалим анамнезом (10-16 років) і частотою нападів 2-3 рази на тиждень, приймали "Флуоксетин-КМП" виробництва ОАО "Київмедпрепарат". У всіх хворих був наявний больовий синдром різного ступеню вираженості (оцінку проводили за даними тесту GHQ-28 та Мак-Гілівського больового опитувальника). Вони приймали препарат у дозі 20 мг (1 капсула) 1 раз на добу у першій половині дня протягом перших двох тижнів. У разі доброї переносимості дозу препаратів збільшували кожні 4 тижні. Загальний курс терапії склав 12 тижнів. Переважна більшість пацієнтів добре перенесли 12-тижневий курс лікування. Побічні ефекти, що виявлялися (нудота, занепокоєння, сонливість, сухість у роті, м'язова слабкість), не носили вираженого характеру і не були приводом для відміни препарату. Більшість побічних ефектів виникало на початку лікування та самостійно зникало через 2 тижні. Повний курс лікування закінчили всі пацієнти.

ВИСНОВКИ

1. У дисертаційній роботі проведено теоретичне узагальнення та нове рішення наукової задачі, яке полягає у визначенні клініко-неврологічних особливостей перебігу, психологічного статусу, структурних змін речовини головного мозку у хворих з різними формами мігрені.

2. Проведений аналіз особливостей клінічних проявів нападів мігрені у хворих на мігрень з аурою та без аури показав, що принципові відмінності стосуються передвісників цефалічного синдрому (61,7 % и 18,7 % відповідно) і часу виникнення нападів (19,2 % и 3,5 % відповідно виникають у ранкові та нічні часи). Стосовно локалізації головного болю, тяжкості, а також супутніх факторів не було виявлено вірогідних відзнак між групами.

3. При аналізі неврологічного статусу у хворих на мігрень під час та поза нападом показано, що достовірно частіше осередкова неврологічна симптоматика під час цефалгії виявлялася у пацієнтів з мігренню з аурою. Водночас у періоді між нападами неврологічна симптоматика відзначається однаково часто у хворих обох груп. У цьому випадку у хворих з мігренню без аури достовірно частіше мікроосередкова симптоматика поєднується з вегетативною дисфункцією. У пацієнтів з мігренню з аурою під час нападу вірогідно частіше, ніж у хворих без аури, виявлялася осередкова неврологічна симптоматика (77,9 % и 13,1 % відповідно). У хворих на мігрень з аурою та без аури відзначається переважання суб'єктивної симптоматики над об'єктивною. Клініко-неврологічне вивчення стану ВНС показало, що у хворих з мігренозними пароксизмами обох груп переважала парасимпатикотонія в поєднанні з підвищенням вегетативної реактивності та надмірним забезпеченням діяльності.

4. Наявність хронічного больового синдрому у хворих на мігрень супроводжується порушеннями в емоційній сфері у вигляді тривоги та депресивних переживань, труднощами соціального функціонування, розладами сну та фіксацією на соматичних відчуттях. Існує прямий зв'язок між вираженістю афективного реагування на біль і тяжкістю цих розладів. Зі збільшенням частоти нападів відзначається наростання тривоги, розладів сну та ознак соціальної дезадаптації.

Зі збільшенням тривалості захворювання посилюються емоційні розлади, порушення соціального функціонування та суб'єктивні ознаки соматичного неблагополуччя.

5. Існують гендерні особливості реагування на біль у хворих на мігрень: жінки оцінювали біль як більш інтенсивний та більш емоційно на нього реагували, проте чоловіки більш гостро переживали актуальне больове відчуття. Больовий синдром у жінок супроводжувався більш високим рівнем депресивних переживань та більш вираженими розладами соціального функціонування.

6. Існують певні розбіжності в характері суб'єктивних реакцій на біль у залежності від особливостей особистості хворих: емоційно лабільні пацієнти характеризувалися більш інтенсивною суб'єктивною реакцією на біль, ніж емоційно стійкі.

7. Особливістю структурних змін речовини головного мозку у хворих є наявність ознак зовнішньої та внутрішньої гідроцефалії різного ступеня вираженості, осередкові зміни у 5 % хворих на мігрень без аури та 15 % хворих на мігрень з аурою. Під час КТ-дослідження середні кількісні показники шлуночків і підпавутинних просторів у хворих на мігрень без аури свідчили про легке розширення передніх рогів і тіл бічних шлуночків, 4-го шлуночка, а також про деяке розширення підпавутинних просторів великих півкуль головного мозку. У хворих на мігрень з аурою спостерігалося більш виражене, порівняно з хворими на мігрень без аури, розширення шлуночкової системи та підпавутинних просторів.

8. Під час аналізу взаємозв'язку особливостей комп'ютерних томограм хворих на мігрень залежно від тривалості захворювання у 43,4 % пацієнтів вдалося виявити кореляцію. У випадках з тривалістю захворювання більше 10 років мали місце більш виражені структурні зміни, які проявлялися генералізованим розширенням шлуночків і підпавутинних просторів, а також осередковими змінами щільності речовини головного мозку. У третини хворих з тривалістю захворювання від 3 до 6 років відзначалось або розширення шлуночків, або розширення підпавутинних просторів, що поєднувалось у двох випадках з лакунарними інфарктами.

9. Достовірних відмінностей у змінах гормонального статусу залежно від форми мігрені виявлено не було. Тенденції до змінення рівня гормонів у групах дослідження були ідентичні - підвищення рівня альдостерону, виражена тенденція до підвищення рівнів ТТГ, пролактину, кортизолу; достовірне зниження рівнів ЛГ та АКТГ; рівень естрадіолу та ФСГ суттєво не змінювався.

10. У результаті кореляційного аналізу у хворих на мігрень з аурою виявлено позитивний кореляційний зв'язок між показниками рівня ТТГ та Т 4 і тривалістю захворювання, і це свідчить про те, що чим тривалішим було захворювання, тим більше був виражений підйом рівня ТТГ та Т 4 у хворих. У результаті кореляційного аналізу у хворих на мігрень без аури було виявлено подібну до групи хворих на мігрень з аурою закономірність. Вдалося виявити негативний кореляційний взаємозв'язок між показником рівня АКТГ і тривалістю захворювання впродовж 10-16 років, що свідчить про те, що чим тривалішим було захворювання, тим більш вираженим було зниження рівня АКТГ у хворих.

11. Флуоксетин вірогідно знижував середню частоту нападів мігрені у порівнянні з початковим періодом, вірогідно зменшував інтенсивність головного болю та пов'язані з нею обмеження повсякденної активності; зменшилась тривалість нападів, кількість препаратів, які вживали для купірування нападів. Після лікування у всіх хворих відзначалося зниження загальної оцінки больових відчуттів, позитивна динаміка їх емоційного стану, зниження рівня тривоги та депресії, також покращились параметри соціального функціонування та соматичного здоров'я.

СПИСОК ПУБЛІКАЦІЙ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Барышевская В.В. Состояние вегетативной нервной системы больных различными формами мигрени / В.В. Барышевская // Український вiсник психоневрології. - 2002. - Том 10, вип.2 (31). - С. 27-28.

2. Барышевская В.В. Мигренозные цефалгии: медико-социальные аспекты/ В.В. Барышевская // Международный медицинский журнал. - 2008. - Том 14, №4 (56). - С. 27-29.

3. Барышевская В.В. Структурные изменения головного мозга у больных мигренью/ В.В. Барышевская // Научно- практический журнал "Медицина и…". - 2008. - №4 (22). - С. 33-36.

4. Барышевская В.В. Некоторые особенности гормонального статуса больных с мигренью/ В.В. Барышевская // Український вiсник психоневрології. - 2009. - Том 17, вип.1 (58). - С. 65-66.

5. Барышевская В.В., Клинико-психологическая характеристика больных мигренью/ В.В. Барышевская, В.Г. Деревецкая, Н.Ш. Склярова, Н.Б. Балковая // Материалы Республиканской научно-практической конференции молодых ученых "Достижения и перспективы развития терапии в канун ХХI века". - Харьков, 2000. - С. 4-5 (Дисертантом зібрано матеріал, проведено аналіз отриманих даних, написано та підготовлено до друку).

6. Барышевская В.В. Данные вегетативного статуса у больных простой мигренью в межприступном периоде/ В.В. Барышевская // Матеріали науково-практичної конференції молодих вчених Харківської медичної академії післядипломної освіти "Нові технології в медицині". - Харьков, 2001. - С. 7.

АНОТАЦІЯ

Баришевська В.В. Структурно-функціональний стан головного мозку у хворих з різними формами мігрені. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеню кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.15 - нервові хвороби. - ДУ "Інститут неврології, психіатрії та наркології АМН України", Харків, 2009.

У дисертації на підставі загальноклінічних, неврологічних, нейровізуаліційних, біохімічних, психологічних обстежень хворих визначені особливості клінічного перебігу мігренозного нападу і міжнападного періоду, з урахуванням як форми, так і частоти нападів і тривалості захворювання. Виявлено зміни стану речовини головного мозку залежно від форми мігрені, тривалості захворювання і частоти нападів. У роботі вперше показанио кореляційний взаємозв'язок психологічних чинників, таких як суб'єктивна оцінка інтенсивності больових відчуттів і параметрів здоров'я, емоційного статусу і якості соціального функціонування у пацієнтів з мігренню, залежно від статі, форми мігрені, частоти і тривалості захворювання, особливостей особистості.

Проведене порівняльне комплексне обстеження 113 хворих з мігренню.

Визначена можливість використання комплексу психологічних методів для оцінки стану інтеграційної діяльності мозку хворих мігренню, що дозволить виробити індивідуальний підхід до застосування медикаментозних заходів для профілактики і купірування нападу головного болю.

Ключові слова: мігрень, аура, структурно-функціональний стан головного мозку.

АННОТАЦИЯ

Барышевская В.В. Структурно-функциональное состояние головного мозга у больных с различными формами мигрени. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.15 - нервные болезни. - ГУ "Институт неврологии, психиатрии и наркологии АМН Украины", Харьков, 2009.

В диссертации на основании общеклинических, неврологических, нейровизуализационных, биохимических, психологических обследований больных определены особенности клинического течения мигренозного приступа и межприступного периода с учетом как формы, так и частоты приступов и длительности заболевания. Выявлены изменения состояния вещества головного мозга, состояния желудочковой системы, субарахноидальных пространств в зависимости от формы мигрени, длительности заболевания и частоты приступов.

Объектом исследования послужила мигрень с аурой и мигрень без ауры.

В работе впервые показана корреляционная взаимосвязь психологических факторов, таких как субъективная оценка интенсивности болевых ощущений и параметров здоровья, эмоционального статуса и качества социального функционирования у пациентов с мигренью, в зависимости от пола, формы мигрени, частоты и длительности заболевания, особенностей личности.

Проведено сравнительное комплексное обследование 113 больных с мигренью, изучены клинические особенности заболевания, структурно-функциональное состояние головного мозга.

Определена возможность использовать комплекс психологических методов для оценки состояния интегративной деятельности мозга больных мигренью, что позволит выработать индивидуальный подход к применению медикаментозных мероприятий для профилактики и купирования приступа головной боли.

Уточнены особенности клинического течения различных форм мигрени, показаны структурные изменения вещества головного мозга, которые могут служить критериями диагностики и дифференциальной диагностики.

У 27 больных с частыми приступами с длительным анамнезом была изучена эффективность флуоксетина- КМП в профилактическом лечении.

В результате применения препарата у пациентов отмечалось достаточно выраженное улучшение состояния: улучшался эмоциональный фон, уменьшалась утомляемость, меньше беспокоили головные боли. Флуоксетин достоверно снижал среднюю частоту приступов мигрени по сравнению с исходным периодом. Препарат достоверно уменьшал интенсивность головной боли и связанные с ней ограничения повседневной активности, также отмечено уменьшение употребления препаратов для купирования приступа мигрени, снижение количества и длительности приступов по сравнению с исходным периодом у пациентов, принимавших флуоксетин, отмечено регрессирование инсомнических нарушений.

Ключевые слова: мигрень, аура, структурно-функциональное состояние головного мозга.

ANNOTATION

Barishevskaya V.V. Structural-functional conditions of brain in patients with different forms of migraine. - Manuscript.

Dissertation for the candidate of medical sciences degree in specialty 14.01.15 - "Nervous Diseases". - "Institute of Neurology, Psychiatry and Narcology of AMS of Ukraine" ST, Kharkiv, 2009.

In the thesis, on the basis of general clinical, neurological, neuroimagine, biochemical, psychological examination of patients peculiarities of clinical course of migraine attack in an interictal period are determined taking into account both form and frequency of the attacks and also duration of the disease. Changes in the state of the brain matter, the ventricular system, subarachnoidal spaces were determined in dependence of the form of migraine, duration of disease and frequency of attacks. In this work for the first time it was demonstrated correlative interrelation between psychological factors (such as subjective evaluation of pain feelings) and parameters of health, emotional status and quality of the social functioning in patients with migraine, in dependence of gender, migraine forms, frequency and duration of disease, peculiarities of personality.

...