Секреторно-моторні взаємозв’язки у дітей із хронічною Helicobacter Pylori - асоційованою гастродуоденальною патологією та ефективність ерадикаційної терапії з використанням вітчизняних препаратів

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ

ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ

14.01.10 - Педіатрія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Секреторно-моторні взаємозв'язки у дітей із хронічною Helicobacter Pylori - асоційованою гастродуоденальною патологією та ефективність ерадикаційної терапії з використанням вітчизняних препаратів

Денисюк Тетяна Олексіївна

Харків - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківській медичній академії післядипломної освіти МОЗ України.

Науковий керівник доктор медичних наук

Бєлоусова Ольга Юріївна

професор кафедри педіатричної

гастроентерології та нутріціології

Харківської медичної академії

післядипломної освіти МОЗ України

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор

Коренєв Микола Михайлович

керівник відділу педіатрії та реабілітації

ДУ «Інститут охорони здоров`я дітей та підлітків» АМН України, директор інституту

доктор медичних наук, професор

Бекетова Галина Володимирівна

Національна медична академія

післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика МОЗ України

завідувач кафедри дитячих та підліткових захворювань

Захист дисертації відбудеться «13» січня 2010 р. о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.64.609.02 при Харківській медичній академії післядипломної освіти МОЗ України (61176, м. Харків, вул. Корчагінців, 58).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківської медичної академії післядипломної освіти (61176, м. Харків, вул. Корчагінців, 58).

Автореферат розісланий “7” грудня 2009 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,

кандидат медичних наук, доцент В.М. Савво

Размещено на http://www.allbest.ru//

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність роботи. Хронічні захворювання органів травлення займають одне з провідних місць в загальній структурі дитячої соматичної патології (Лук'янова О.М., Денисова М.Ф., 2000; Щербаков П.Л., 2003, Бєлоусов Ю.В., 2007; Коренєв М.М., 2007).

За даними МОЗ України, поширеність дитячої гастроентерологічної патології коливається в межах 130-140‰, а в деяких регіонах, особливо в мегаполісах, цифри досягають 350-400‰ (Баранов А.А., 2002; Щербаков П.Л., Павленко Н.В., 2006).

Важливість цієї проблеми пояснюється особливостями росту дитячого організму, динамічним станом органів та систем, які знаходяться в процесі формування і розвитку та потребують до себе особливої уваги (Вортнікова Н.А., 2005; Малямова Л.Н., 2005).

Зростання захворюваності органів травної системи у дітей, в першу чергу, пов`язане з посиленням негативного впливу спадкового та інфекційного чинників на фоні несприятливої економічної ситуації, сучасним погіршенням соціальних умов життя, хронічним стресом, недостатністю вітамінів та мікроелементів в раціоні дітей, порушенням режиму харчування (Циммерман Я. С., 2004; Бєлоусов Ю.В., 2007, Бекетова Г.В., 2007).

Велике значення в збільшенні росту захворювань травного каналу має також сучасна екологічна небезпечність природного середовища (Амінова А.І., 2005; Бораєва Т.Т., 2005).

Оскільки шлунково-кишковий тракт є одним з найбільш уразливих до дії техногенних інтоксикантів, хронічний гастродуоденіт у дітей, які мешкають у великих мегаполісах, має свої клініко-лабораторні особливості, зумовлені впливом на організм величезної кількості різних ксенобіотиків (Передерій В.Г., 2001; Амінова А.І., 2005).

Серед загальної захворюваності органів травлення у дітей переважає патологія гастродуоденальної зони, яка складає 75% (Денисова М.Ф., 2004; Бєлоусов Ю.В., 2007).

Хронічний гастродуоденіт - одне з найбільш поширених захворювань органів травлення в дитячому віці і має тенденцію щодо подальшого зростання (Лук'янова Е.М., Денисова М.Ф., Бєлоусов Ю.В., 2003).

Важливу проблему становить поступове збільшення ускладнених форм гастродуоденітів з формуванням деструктивних змін у слизовій оболонці (СО). Спостерігається зріст захворюваності на виразкову хворобу. Остання реєструється у 1,8-2,2% дитячого населення України (Передерій В.Г., 2003; Бєлоусов Ю.В., 2007), а частота її рецидивів за останнє десятиріччя зросла з 50% до 75% (Ричкова С.В., 2005; Павленко Н.В., 2007).

Важливим чинником у розвитку гастродуоденальної патологіі є інфекційний. На думку більшості дослідників, Hр сприяє виникненню хронічної патології верхнього відділу травного тракту, посилює її, викликає розвиток та формування деструктивних змін з боку СО шлунку та ДПК (Вадстрем Т., Ванг Х., 1999; Ісаков В.А., 2003; Григорьєв П.Я., 2004). З`ясовано, що широка розповсюдженість у дорослих гастроентерологічних захворювань обумовлена інфікованістю цим мікроорганізмом ще в дитячому віці (Майданник В.Г., 2004; Бекетова Г.В., 2007).

В літературі широко висвітлені питання хелікобактеріозу та його впливу на перебіг захворювань органів ГДЗ, але залишаються невирішеними питання щодо взаємозв'язків між порушенням секреторної та моторної функції шлунку з патогенетичною дією Нр, що важливо для кращого розуміння механізмів формування деструктивних змін в СО шлунку та ДПК, ускладненого перебігу ГДП. Вищевказане робить дослідження в цьому напрямку актуальним.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дослідження виконано згідно з планом Проблемної комісії АМН і МОЗ України «Охорона здоров'я дітей шкільного віку та підлітків» та є фрагментом планової наукової роботи кафедри педіатричної гастроентерології та нутріціології Харківської медичної академії післядипломної освіти «Функціональні та органічні захворювання шлунку та кишечнику у дітей, механізми формування, критерії діагностики та принципи корекції» (№ державної реєстрації 0104U002511).

Метою дослідження є підвищення ефективності діагностики хронічної гастродуоденальної патології у дітей на підставі аналізу секреторно-моторних взаємовідносин з урахуванням хелікобактерної інфекції та обґрунтування принципів ерадикаційної терапії з використанням препаратів вітчизняного виробництва.

Для досягнення поставленої мети передбачено вирішення таких завдань:

1. Провести порівняльну характеристику клініко-анамнестичних показників у дітей з гастродуоденальною патологією в залежності від тривалості захворювання та наявності інфікованості Нр.

2. Зіставити результати ендоскопічного та морфологічного дослідження стану слизової оболонки шлунку та дванадцятипалої кишки у дітей із ХГДП та визначити їх особливості в залежності від ступеня обсіменіння Helicobacter pylorі. ендоскопічний ерадикаційний helicobacter шлунок

3.Провести аналіз механізмів розвитку секреторно-моторних взаємозв`язків при ХГДП у дітей в залежності від ступеню обсіменіння слизової оболонки шлунку Helicobacter pylorі, активності запального процесу та стану кислотопродукції в шлунку.

4. Визначити тип моторних порушень СОШ та ДПК при різних ендоскопічних формах ХГДП у дітей і виявити їх залежність від активності запального процесу та інфікованості Helicobacter pylorі.

5. Розробити алгоритм діагностики хелікобактерної інфекції та обґрунтувати можливість ефективного використання неінвазивних методів дослідження при ХГДП у дітей з наступним проведенням ерадикаційної терапії препаратами вітчизняного виробництва.

Об`єкт дослідження: хронічна Нр-асоційована гастродуоденальна патологія у дітей шкільного віку.

Предмет дослідження: секреторно-моторні взаємозв`язки у дітей з хронічною гастродуоденальною патологією, асоційованою з Helicobacter pylori.

Методи дослідження: в роботі використані аналітичний, клінічний, лабораторний, інструментальний, морфологічний та статистичний методи дослідження.

Наукова новизна отриманих результатів.

Удосконалено діагностику ХГДП у дітей на підставі вивчення та аналізу патогенетичних механізмів розвитку секреторно-моторних порушень при наявності інфікованості Helicobacter рylorі.

Розроблені діагностичні критерії інфікованості хелікобактеріозу на підставі аналізу клініко-анамнестичних даних і результатів рН-метричного дослідження та доведена їх достовірність і можливість використання в амбулаторно-поліклінічних умовах для діагностики та диференційної діагностики ХГДП у дітей.

Вивчені особливості секреторної та моторної функції шлунку у дітей в залежності від ступеня обсіменіння СО Нр та активності запального процесу.

Вперше у дітей встановлено, що характер порушення моторики залежить від ступеня морфологічних змін слизової оболонки та пов`язаний із інфікованістю Helicobacter pylorі: по мірі розвитку запалення в СО шлунку знижується його рухова активність, що сприяє розвитку запалення СО в ДПК.

Встановлено, що при деструктивних процесах в слизовій оболонці шлунку визначається переважно гіпокінетичний тип електрогастрограм; при відсутності деструктивних змін - нормокінетичний.

Вперше у дітей визначено, що ступінь порушення кислотоутворюючої функції шлунку відповідає ступеню обсіменіння слизової оболонки Helicobacter pylori.

Доведено, що наслідками порушення кислотоутворюючої функції шлунку є порушення моторики у вигляді дуоденогастрального рефлюксу, який, в свою чергу, сприяє розвитку гіперацидності шлункового вмісту за умов компенсаторного вивільнення гастрину та стимуляції кислотопродукції. Виявлена тенденція до збільшення частоти ДГР ІІ у дітей із значним (+++) ступенем обсіменіння Нр, що обумовлено підсиленням моторних порушень під дією Нр-інфекції.

Визначено, що моторно-евакуаторні порушення у вигляді ДГР збільшують ймовірність ускладнення патологічного процесу в шлунку та ДПК. Вперше виявлено, що в умовах Нр-інфікованості вплив кислотного фактору на моторну функцію шлунку підсилюється.

Встановлено, що взаємодія секреторної та рухової діяльності шлунку і ДПК призводить до збільшення частоти ускладнення перебігу ХГДП, що обумовлює необхідність комплексного діагностичного підходу до хворих з ХГДП та обґрунтування принципів ефективної ерадикаційної терапії.

Обґрунтована можливість верифікації діагнозу ХГДП у дітей в умовах амбулаторно-поліклінічної практики на підставі використання методів неінвазивної діагностики.

Практичне значення отриманих результатів.

Отримані результати дослідження взаємозв'язків секреторної і моторної функції шлунку з урахуванням хелікобактерної інфекції дозволили доповнити знання про патогенез захворювань органів гастродуоденальної зони у дітей, що надало змогу внести корективи в діагностичний комплекс та покращити ефективність лікування хворих з ХГДП, асоційованою з Нр.

Визначений збіг результатів ендоскопічного та морфологічного дослідження стану слизової оболонки шлунку і ДПК дає можливість верифікації діагнозу без використання біопсії. Результати дослідження впровадженні в практичну діяльність Харківського міського дитячого гастроентерологічного центру, гастроентерологічного відділення МДКЛ № 19, педіатричного відділення дитячої клінічної лікарні № 24 м. Харкова.

Теоретичні положення та практичні рекомендації, що представлені в дисертаційній роботі, використовуються під час проведення лекцій та практичних занять на циклах тематичного удосконалення, передатестаційних циклах і циклах спеціалізації з дитячої гастроентерології на кафедрі педіатричної гастроентерології і нутріціології Харківської медичної академії післядипломної освіти МОЗ України.

Особистий внесок здобувача. Дисертантом самостійно виконаний інформаційний пошук, аналіз та узагальнення наукових літературних даних, підготовлений огляд літератури, обґрунтована актуальність теми дослідження, сформульовані його мета та завдання. Автор самостійно проводила дослідження кислотоутворюючої функції шлунку за допомогою методу інтрагастральної рН-метрії, під час проведення ФЕГДС проводила діагностику хелікобактерної інфекції у хворих з гастродуоденальною патологією за допомогою експрес-методу «Хелпіл-тест», брала участь у морфологічному дослідженні. Автором самостійно розроблені карти дослідження хворих, проведено аналіз медичної документації, збір клінічного матеріалу та його інтерпретація, визначені критерії диференційної діагностики інфікованості Нр у хворих з ХГДП, сформульовані висновки та практичні рекомендації. Підготовлені до друку наукові статті, проведене впровадження наукових розробок в практичну діяльність лікувальних закладів.

Апробація результатів дисертації.

Апробацію дисертації проведено на міжкафедральній нараді співробітників кафедр педіатричної гастроентерології і нутріціології, педіатрії, поліклінічної педіатрії, дитячої фтізіатрії та пульмонології, клінічної лабораторної діагностики Харківської медичної академії післядипломної освіти. Основні положення дисертації представлені на засіданні Харківського відділення асоціації педіатрів України (Харків, 2006), на науково-практичній конференції дитячих гастроентерологів (м. Харків, 2007), науково-практичній конференції «Актуальні питання дитячої гастроентерології» (Харків, 2009).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 9 робіт, із них 8 - без співавторства. У наукових виданнях, рекомендованих ВАК України опубліковано 4 статті; 5 тез доповідей опубліковано в матеріалах науково-практичних конференцій.

Структура та обсяг роботи. Дисертацію викладено на 201 сторінці тексту. Вона складається із вступу, аналітичного огляду літератури, опису об'єкту та методів досліджень, 5 розділів власних досліджень, заключення, висновків та практичних рекомендацій, списку використаних джерел літератури із 249 найменувань (169 кирилицею та 80 латиницею) на 34 сторінках. Матеріали роботи проілюстровані 49 таблицями (44 сторінки) та 16 малюнками (на 13 сторінках). Обсяг основного тексту становить 166 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. З 2004 по 2009 роки під спостереженням перебувало 120 дітей у віці від 12 до 17 років з хронічною гастродуоденальною патологією. Пацієнти були обстежені в гастроентерологічному відділенні міської дитячої клінічної лікарні № 19. Серед усіх хворих, які брали участь в дослідженні, основну групу склали пацієнти з ураженнями ГДЗ, асоційованими з Нр (94 дитини), серед яких виділено підгрупи з деструктивними (50 дітей) і недеструктивними (44 дітей) формами захворювання. Групу порівняння склали хворі з ураженнями ГДЗ, неасоційованими з Нр (26 дітей), які також були розподілені на підгрупи із деструктивними (13 пацієнтів) та недеструктивними (13 хворих) формами, що має відображення в таблиці 1.1. Діагноз захворювання встановлювався згідно з загальноприйнятою класифікацією гастритів, дуоденітів, гастродуоденітів у дітей, прийнятою і затвердженою VІІ Конгресом педіатрів Росії та країн СНГ (Москва, 2002), і класифікацією виразкової хвороби шлунку та ДПК (Баранов А.А., 1996). Для верифікації діагнозу всім дітям проводили фіброезофагогастродуоденоскопію за допомогою ендоскопу GIF-P10 японської фірми «OLIMPUS». Для визначення характеру і глибини пошкодження слизової оболонки шлунку та ДПК 81 хворому під час ендоскопічного дослідження була проведена біопсія фундального й антрального відділів шлунку та ДПК з найбільш ушкоджених ділянок слизової оболонки. Оцінка морфологічних змін слизової оболонки шлунку проводилась згідно з Сіднейсько-Хьюстонською класифікацією хронічних гастритів та гастродуоденітів 1996 р. перегляду.

Таблиця 1.1

Розподіл дітей за групами в залежності від інфікованості Нр (n=120)

Форми ХГДП	Нр+ (n=94)	Нр - (n=26)
	n	%±m	n	%±m
Деструктивні (n=57)	44	47±5*	13	50±10
Недеструктивні (n=63)	50	53±5*	13	50±10
Усього (n=120)	94	78,3±3,8*	26	21,7± 3,8

Примітка:* - вірогідна відмінність (p<0,01) частоти Нр+ ХГДП від Нр- ХГДП

Наявність Нр-інфікованості у хворих визначали за допомогою експрес-методу - швидкого уреазного тесту „Хелпіл-тест”. Сутність методу - ідентифікація продуктів життєдіяльності мікроорганізму Нelicobacter pylori, яка полягає у визначені його уреазної активності за зміною кольору індикатора, внаслідок залужнення середовища аміаком, який вивільнився в процесі гідролізу сечовини мікробною уреазою. Метод дозволив отримати позитивну відповідь на наявність уреази, специфічної для Hр. Безпосередньо, за результатами тесту судили про ступень обсіменіння слизової оболонки Hр: незначний (+); помірний (++); високий (+++).

З метою дослідження кислотоутворюючої функції шлунку всім хворим проводили інтрагастральну рН-метрію 3-х електродними зондами за Лінаром Є.Ю (1968). За показниками дослідження оцінювалась кислотоутворююча, кислотонейтралізуюча функція шлунку та інтенсивність кислотоутворення.

Кислотоутворююча функція шлунку у фазу базальної секреції вважалась нормальною, коли рН у тілі шлунку становив від 1,6 до 2,0. Про гіперацидність говорили, коли рН тіла шлунку в базальний період була < 1,6. При цьому помірна гіперацидність - коли рН тіла шлунка дорівнювала 1,3 - 1,5; висока гіперацидність - рН корпусу шлунка в базальний період дорівнювала < 1,2. Кислотонейтралізуючу функцію вважали компенсованою, якщо різниця між показниками антрального та корпусного електроду дорівнювала більше, ніж 4,0; субкомпенсованою - при різниці від 1,5 до 4,0; декомпенсованою - при різниці < 1,5. Інтенсивність кислотоутворення визначали за показниками лужного часу. Прискорена інтенсивність кислотоутворення: лужний час < 15 хвилин. Час від 15 до 25 хвилин зараховували як нормальний показник, якщо лужний час був більше, ніж 25 хвилин, інтенсивність кислотоутворення вважалась зниженою. Дослідження моторної функції шлунку проводили за допомогою методу електрогастрографії. Використовували електрогастрограф ЕГС-4М. Характеристика скорочувальної активності шлунку надавалась за допомогою оцінки пікової електричної активності цього органу. При розшифровці електрогастрограми враховували амплітуду зубців. У здорових дітей амплітуда зубців на електрогастрограмі дорівнювала 0,2 - 0,4 мВ. При гіперкінетичній дискінезії шлунку амплітуда зубців збільшувалась, при гіпокінетичній - спостерігали зменшення амплітуди зубців.

Для підтвердження супутньої гастроентерологічної патології всім дітям проводилось ультразвукове дослідження органів черевної порожнини з використанням ехографа SAL-38A фірми «TOSHIBA».

Статистичну обробку результатів дослідження здійснено за допомогою Microsoft Excel 2007 (ліц. № RW2FR-7DFDD-TCF8J-9K9BJ-MJ678) згідно з рекомендаціями до статистичного опрацювання медико-біологічних даних (Гланц С., 1998; Бююль А., 2002). Статистичні дані представлено у вигляді середніх значень та їх похибок (M±m). Порівняння кількісних даних проведене з використанням критеріїв Стьюдента, порівняння якісних даних - за допомогою непараметричних методів (критерії Фішера), використовувалась неоднорідна послідовна процедура Вальда-Генкіна (Гублер Е.В., 1978).

Результати дослідження та їх обговорення

За даними дослідження встановлено, що у 52,5% дітей від загальної кількості хворих, при ендоскопічному дослідженні СОШ та ДПК відмічалась ендоскопічна картина, яка відповідала ерітематозній гастродуоденопатії. Деструктивні зміни мали місце в 47,5% випадків від загальної кількості досліджень, при цьому в 5% випадків спостерігалась виразкова хвороба ДПК.

Ендоскопічні показники активності запального процесу у хворих з недеструктивними змінами в СОШ та ДПК розцінювались як незначно виражений запальний процес (помірна гіперемія СО) в 20% випадках; в 13,3% випадків ендоскопічні явища були більш виразними. Ознаки нодулярної гастродуоденопатії спостерігались у 38,4% від загальної кількості хворих з недеструктивними змінами в СО. Деструктивні зміни в СОШ та ДПК за нашими даними розподілялись таким чином: у 28 % дітей ерозії мали місце на тлі ерітематозного гастродуоденіту, у 19,2% хворих деструктивні зміни спостерігались на тлі нодулярної гастродуоденопатії.

За результатами швидкого уреазного тесту, у переважної більшості дітей при деструктивних і недеструктивних формах ХГДП відмічалась наявність інфікованості Нр. Загальна інфікованість склала 78,3%. Встановлено, що при наявності Нр-інфікованості, у дітей середнього шкільного віку переважали недеструктивні форми ХГДП, а з віком зростала частота деструктивних форм ХГДП (р<0,05). Інфікованість Нр серед хлопців (80,6%) та серед дівчат (75,9%) вірогідно не відрізнялась.

З однаковою частотою у хлопців та дівчат зустрічались деструктивні зміни в СО (р>0,05) як при наявності хелікобактерної інфекції, так і при її відсутності. Виявлено, що в переважній більшості діти хворіли понад 3 роки. Саме при таких термінах захворювання у Нр-інфікованих дітей відмічалось вірогідне збільшення частоти деструктивних змін в СО шлунку та ДПК.

Ретельне вивчення у дітей анамнезу життя дозволило виявити цілу низку чинників, які, окрім інфікованості Hр, сприяли розвитку ХГДП. Важливим ми вважали виявити їх відмінності в групах дітей інфікованих та неінфікованих Нр, а також в підгрупах з різним ступенем ураження СО шлунку та ДПК. Обтяжена спадковість відмічалась у 71,6 % дітей. При цьому, у Нр-інфікованих хворих, достовірно частіше обтяжена спадковість зустрічалась при деструктивних формах ХГДП (p<0,05); у Нр-неінфікованих пацієнтів обтяжена спадковість відмічалась більше (p<0,05) при недеструктивних формах ХГДП.

При ретельному опитуванні у 77,3% дітей було виявлено порушення харчування як в якісному, так і в режимному відношенні. Психотравми мали місце у 65% дітей. Найбільш часто на їх наявність вказували Нр-неінфіковані хворі з деструктивними змінами в СОШ та ДПК (р<0,01). Малорухливий спосіб життя відмічався у 75 % хворих. У більшості дітей відмічалась супутня патологія органів травлення, серед якої найчастіше зустрічалась дискінезія жовчовивідних шляхів та хронічний коліт. У частини пацієнтів мали місце захворювання інших органів та систем, серед яких звертали увагу на неврологічну патологію (21%), хвороби органів дихання (42%), ендокринологічну патологію (12%), патологію нирок та сечовивідної системи (25%).

При клінічному обстеженні хворих, переважна кількість дітей скаржились на біль у животі, який був різним за характером та умовами виникнення. Вірогідні відмінності за характером болю при деструктивних і недеструктивних ураженнях СОШ шлунку і ДПК відрізнялись тільки у дітей, інфікованих Нр. При деструктивній ХГДП в даній групі вірогідно частіше відмічався переймоподібний (р<0,05) та спастичний біль (р<0,05) і рідше неінтенсивний, ниючий (р<0,01) у порівнянні з дітьми з недеструктивними ураженнями СО.

При деструктивних формах ХГДП хворі вірогідно частіше вказували на виникнення болю натщесерце (р<0,001), що спостерігалось як при інфікованості Нр, так і при її відсутності. У дітей з недеструктивними ураженнями СО шлунку та ДПК зв'язок болю з прийомом їжі у більшості випадків був відсутній (р<0,05), що також не залежало від інфікованості Нр. Постпрандіальний біль найчастіше відмічався у хворих з недеструктивними формами ХГДП при відсутності інфікованості Нр (р<0,01). Мойнінганівський ритм абдомінального болю відмічався лише у дітей із виразковою хворобою, асоційованою з Нр (р<0,001).

Аналіз диспепсичних симптомів у пацієнтів з ХГДП виявив, що основною скаргою у хворих була печія (38,3%) та відрижка кислим (31,6%). При міжгруповому порівнянні частоти цих симптомів було виявлено, що вони зустрічались переважно у пацієнтів з деструктивними формами ХГДП (р<0,01) як у інфікованих, так і у неінфікованих Нр дітей. Відрижка повітрям спостерігалась в 31,6%, переважно у дітей з недеструктивними формами ХГДП, незалежно від інфікованості Нр (р<0,01). В 64,1% випадків у дітей спостерігали зниження апетиту. Метеоризм (8,3%) частіше відмічався у хворих з наявністю деструктивних змін (р<0,001), незалежно від Нр-інфікованості.

Перебіг ХГДП супроводжувався симптомами хронічної неспецифічної інтоксикації. У 95 (79,1%) дітей відмічалась слабкість, у 100 (83,3%) пацієнтів - підвищена cтомлюваність. На головний біль скаржились 47(39,2%) дітей, здебільшого це були хворі з деструктивними процесами в СО шлунку та ДПК (р<0,05). Періорбітальний цианоз, що мав місце у 69 (57,5%) дітей, також переважно відмічався при деструктивних формах захворювань ГДЗ (р<0,05). Таким чином, погіршення загального стану відмічалось у дітей з однаковою частотою в групі Нр-інфікованих та Нр-неінфікованих хворих. В більшій мірі на прояви симптомів хронічної неспецифічної інтоксикації впливав ступінь ураження СО шлунку та ДПК.

Особливу увагу при об'єктивному дослідженні ми надавали пальпації черева, під час якої у переважної кількості хворих (105 дітей, 87,5%) відмічалась болючість в епігастральній ділянці. Частота цього симптому не відрізнялась у дітей різних підгруп. У 81 (67,5%) дитини відмічався біль при пальпації в пілородуоденальній зоні. Переважно цей симптом спостерігався у дітей із деструктивно-виразковими ураженнями в бульбарному відділі дванадцятипалої кишки (p<0,05), незалежно від інфікованості Нр. Симптом Менделя (9 (7,5%) дітей)) зустрічався лише у випадках із деструктивним ураженням СОШ (p<0,05), що мало місце як при Нр-асоційованому, так і при Нр-неасоційованому перебігу захворювання.

Нами було досліджено вплив Нр-інфекції на розвиток патологічного процесу в СО шлунку та ДПК і проведено порівняння її стану при Нр-асоційованій та Нр-неасоційованій ХГДП. При недеструктивних формах ХГДП у Нр-інфікованих дітей в порівнянні з групою неінфікованих, частіше (p<0,001) відмічався гіпертрофічний процес в СО (46%), розвиток якого відбувався на тлі яскравої гіперемії, виразного набряку та інших ознак запалення СОШ. Виникнення деструктивно-виразкових уражень вірогідно частіше (p<0,001) відбувалось у Нр-інфікованих хворих. У дітей Нр- неінфікованих ускладнення патологічного процесу в СО в переважній більшості випадків відмічалось на тлі ерітематозної гастродуоденопатії (p<0,01). Формування деструктивних змін у Нр-інфікованих дітей в переважній більшості випадків (p<0,001) відмічалось в бульбарному відділі ДПК.

При морфологічному дослідженні біоптатів, отриманих під час проведення ФЕГДС, у 79 (65,8%) хворих відмічався недеструктивний гастрит; у 33 (27,5%) дітей - деструктивний дуоденіт, у 28 (23,3%) - недеструктивний дуоденіт. За результатами морфологічного дослідження, у 79 (88,6%) дітей із недеструктивною формою ХГДП і у 2(100%) хворих із деструктивною ХГДП підтверджено запальний процес в СО. При дослідженні 61 біоптату ДПК виявлено, що при недеструктивних змінах в СО у 26 (92,8%) випадках був підтверджений запальний процес; при деструктивних змінах - у 29 (87,8%) випадках.

Таким чином, при всіх формах ХГДП запальний процес в СО шлунку та ДПК, який діагностувався при ендоскопії у переважній більшості (р<0,001) випадків, знайшов підтвердження при подальшому гістологічному дослідженні.

При морфологічному дослідженні відмічались наступні зміни з боку СО шлунку (72 хворих). У 25 дітей (34,7%) спостерігався поверхневий гастрит. Активність процесу виявлена у 7 (28%) із 25 хворих. Початковий атрофічний гастрит відмічався у 32 (44,4%) дітей, активність запалення виявлена у 29 (85,2%) хворих. Помірна атрофія слизової оболонки була виявлена у 12 (16,6%) хворих. Із них у 11 (91,6%) відмічався активний помірно-атрофічний гастрит.

При порівнянні морфологічних змін СО шлунку у дітей з Нр- асоційованою і Нр-неасоційованою ХГДП, активність запалення СОШ була виявлена переважно у Нр-інфікованих дітей (р<0,001). Найбільш часто зустрічався початковий атрофічний гастрит в активній фазі (р<0,05). У Нр- неінфікованих патологічний процес був представлений переважно неактивним поверхневим гастритом (р<0,001).

Морфологічні зміни з боку ДПК були виявлені у 55 дітей. Найбільш часто відмічався поверхневий дуоденіт: у 35 (63,6%) хворих (р<0,05). Субатрофічний дуоденіт мав місце у 20 (36,3%) дітей. Із них активність процесу виявлена у 17 хворих (85%).

Результати вивчення морфологічного стану СО ДПК, залежно від інфікованості Нр за нашими даними свідчать, що найчастіше у Нр-інфікованих дітей спостерігався активний поверхневий дуоденіт (р<0,05).

Нами був проведений аналіз результатів діагностики Нр-інфекції уреазним та гістологічним методом. У всіх 94 інфікованих хворих за результатами уреазного тесту був визначений ступінь контамінації Нр слизової оболонки антрального відділу шлунку. Серед них були 44 (46,8%) дітей із деструктивною формою ХГДП і 50 (53,2%) хворих із недеструктивною формою ХГДП. Загальна частота інфікованості Нр у дітей із різними формами ХГДП не відрізнялась. При цьому у хворих із недеструктивними формами ХГДП найчастіше визначався І ступінь контамінації СО антрального відділу шлунку Нр (р<0,001). У пацієнтів із деструктивними ураженнями СОШ та ДПК в переважній більшості відмічався ІІІ ступінь контамінації (р<0,001), що доводить патогенетичну роль інфекції Нр у їх розвитку.

Ми провели зіставлення швидкого уреазного та морфологічного методів діагностики хелікобактеріозу. На підставі отриманих результатів був отриманий висновок, що при різних формах ХГДП ефективність діагностики хелікобактеріозу вірогідно не відрізняється.

Таким чином, результати дослідження свідчать, що перебіг хронічної гастродуоденальної патології у дітей в умовах Нр-інфікованості супроводжується більш виразним запаленням СО шлунку та ДПК. Частота деструктивних процесів при ХГДП залежить від ступеня контамінації Нр. Активність патологічного процесу вірогідно частіше відмічалась у Нр- інфікованих дітей з високим рівнем обсіменіння СО. У Нр-неінфікованих хворих в переважній більшості випадків відмічався поверхневий неактивний гастрит, а у Нр-інфікованих пацієнтів - активний атрофічний гастрит.

Для виявлення взаємозв`язків між секреторною та моторною функцією у хворих з ХГДП, в залежності від Нр-інфікованості, ми вивчали показники інтрагастральної рН-метрії, ураховували характер ендоскопічних змін СОШ та ДПК, проводили електрогастрографічне дослідження з метою виявлення моторних порушень шлунку і ДПК. Базальна секреція соляної кислоти у дітей із ХГДП була помірно-підвищеною у 50 (41,6%) хворих, і високою - у 70 (58,3%) дітей. Показник базальної кислотності шлункового соку був високим найбільше у пацієнтів із деструктивною формою ХГДП як у Нр-інфікованих (p<0,05), так і у Нр-неінфікованих дітей (p>0,05).

Інтенсивність кислотоутворення у більшості хворих (86 (71,6%)) була прискореною, найчастіше це відмічалось у дітей із ерозивно - виразковими ураженнями СО шлунку та ДПК (p<0,05). Звертає увагу на себе той факт, що у пацієнтів, інфікованих хелікобактерною інфекцією, мало місце більш виразне прискорення інтенсивності кислотоутворення (p<0,05). Кислотонейтралізуюча функція шлунку у більшості випадків (77 (64,1%)), була субкомпенсованою. При оцінці середніх значень вище наведених показників, в групах інфікованих та неінфікованих хворих при різних формах ХГДП виявлено, що найнижча рН шлункового соку в базальних умовах відмічалась при деструктивних змінах в СОШ та ДПК (р<0,05) як у Нр-інфікованих, так і у Нр-неінфікованих дітей. Середні значення лужного часу вірогідно були зменшені у хворих із деструктивними змінами в СО (p<0,001).

При порівнянні інтенсивності кислотоутворення у дітей з недеструктивними формами ХГДП було виявлено, що більш виразним ураження даної функції було у Нр-інфікованих пацієнтів (p<0,001). Середні значення показників, що характеризували кислотонейтралізуючу функцію шлунку, були вірогідно зменшені при ерозивно-виразкових ураженнях лише в групі Нр-інфікованих пацієнтів (p<0,001).

Виявлено, що показники кислотоутворюючої функції шлунку вірогідно відрізнялись у дітей із активною та неактивною формою запалення СО шлунку (р<0,05). При наявності активності запального процесу, базальна кислотність шлункового соку була вірогідно підвищеною при всіх ступенях ураження СОШ (р<0,05). Те ж саме відбувалось і з такими показниками, як інтенсивність кислотоутворення (р<0,001) та кислотонейтралізуюча функція (р<0,001). У дітей з більш виразними морфологічними змінами СО шлунку відмічалась тенденція до зниження базальної рН шлункового соку. Показники лужного часу були найнижчими при поверхневому активному гастриті (р<0,01), а у дітей із більш виразним запаленням СО шлунку значення його зростали.

При ІІІ ступеню контамінації СО Нр, показник рН шлункового соку був вірогідно зменшений (р<0,001). Середні значення лужного часу також максимально були зменшені у хворих із ІІІ ступенем контамінації Нр (р<0,001), особливо у дітей із деструктивними змінами в СО (р<0,01).

При вивченні моторних порушень шлунку та ДПК була виявлена наявність ДГР при ендоскопічному дослідженні у 37 пацієнтів (30,8%). В залежності від інфікованості Нр, вірогідної відмінності частоти виникнення ДГР не відмічалось (р>0,05). Була виявлена тенденція (р>0,05) до зростання частоти ДГР ІІІ у Нр-неінфікованих хворих. У дітей із ІІІ ступенем обсіменіння СО Нр виявлена тенденція (р<0,05) до збільшення частоти ДГР ІІ.

При наявності моторно-евакуаторних порушень у вигляді ДГР, частота деструктивних форм ХГДП збільшувалась (р<0,05).

За даними електрогастрографічного дослідження було виявлено, що у Нр- інфікованих дітей з хронічною гастродуоденальною патологією при всіх ендоскопічних формах, порушення шлункової моторики відбувалось переважно за гіпокінетичним типом (р<0,001). У Нр-неінфікованих хворих зберігалась така тенденція (р>0,05) при деструктивних формах ХГДП. При порівнянні середніх значень показників моторики шлунку (при гіпокінетичних станах) виявлено, що у дітей із деструктивними ураженнями СО відмічалось більш виразне порушення моторики в умовах Нр-інфікованості (р<0,01).

Важливим у вивченні функціонального стану шлунку та ДПК при ХГДП ми вважали дослідити залежність моторної функції шлунку від характеру ураження слизової оболонки (за результатами морфологічного дослідження). Дані дослідження свідчать, що у дітей по мірі розвитку запалення в СО шлунку знижується його рухова активність, що, в свою чергу, сприяє розвитку запалення в СО ДПК (р<0,01).

Дослідження залежності стану рухової активності шлунку від його секреторної функції провели в групі Нр-інфікованих дітей, у яких проводилась електрогастрографія. Виявлено, що при високій базальній секреції соляної кислоти (рН в антральному відділі шлунку нижче 1,2) у 22(66,6%) пацієнтів мала місце гіпокінезія шлунку (р<0,01). В групі дітей з помірно-підвищеною базальною кислотністю (рН антрального відділу 1,3-1,5) переважав нормокінетичний стан шлунку: в 12 (68,5%) випадків, (р<0,01). В групі дітей Нр-неінфікованих, такої залежності характеру порушення моторики шлунку від стану його кислотоутворюючої функції не виявлено.

Порівняльний аналіз середніх значень моторної функції у хворих із гіпокінетичним станом шлунку свідчить, що у дітей із високою базальною кислотністю шлункового соку, визначаються вірогідно зменшені показники електричної активності шлунку в порівнянні з пацієнтами, у яких базальна кислотність шлункового соку була помірно-підвищеною (р<0,001). Така закономірність спостерігалась лише у Нр-інфікованих дітей. В групі хворих з Нр-неасоційованою ХГДП показники моторної функції при різному ступеню базальної секреції соляної кислоти за даними нашого дослідження вірогідно не відрізнялись.

Стан моторної функції шлунку у дітей із різним ступенем порушення інтенсивності кислотоутворення після проведення лужного тесту був відмічений, як гіпокінетичний. Так, в групі Нр-інфікованих хворих із прискореною інтенсивністю кислотоутворювання (лужний час менше 15 хвилин) у 27(69,2%) дітей відмічалась гіпокінезія шлунку, що вірогідно перевершувало кількість пацієнтів із гіперкінезією: у 3 (7,69%) хворих, (р<0,01). У 4 (25%) дітей із нормальною інтенсивністю кислотоутворення мала місце гіпокінетична дискінезія шлунку і у 1 (6,25%) хворого - гіперкінетична.

Звертав увагу на себе той факт, що у переважної кількості дітей, 11(68,7%) хворих, із нормальною інтенсивністю кислотоутворення, моторна функція залишалась (р<0,01) нормальною.

В групі Нр-неінфікованих дітей також відмічалась перевага гіпокінетичних дискінезій у хворих із прискореною інтенсивністю кислотоутворення (р<0,01).

З метою дослідження впливу стану моторної функції шлунку на формування ДГР, ми вивчали показники електричної активності шлунку у дітей із різним ступенем ДГР. Результати дослідження свідчать, що середні значення показників моторної функції у дітей із ДГР вірогідно знижені у порівнянні з дітьми, у котрих МЕП відсутні (р<0,001).

Особлива увага надавалась вивченню взаємозв'язків між моторними порушеннями шлунку та ДПК при ХГДП у дітей, в залежності від кислотоутворюючої функції шлунку при наявності або відсутності Нр-інфекції. Ми виявили, що базальна секреція шлункового соку у дітей із ХГДП при відсутності МЕП уражена найменше (p<0,01). При наявності ДГР, базальна рН шлункового соку знижується, але надалі залежності змін цього показника від ступеню виразності ДГР не було виявлено. Порушень інтенсивності кислотоутворення при відсутності ДГР зареєстровано вірогідно менше (p<0,01) у порівнянні з дітьми, у котрих відмічались МЕП.

Порушення кислотонейтралізуючої функції на початкових етапах розвитку ДГР практично не відрізняється від її стану у дітей із відсутністю МЕП. За нашими даними, розвиток ДГР в цілому сприяє гіперацидності шлунку, особливо на перших етапах його розвитку (ДГР І-ІІ).

Отже, комплексне вивчення функціонального стану шлунку та ДПК має велике значення для розуміння механізму формування патологічного процесу при ХГДП у дітей. Патологічний вплив хелікобактеріозу на органи гастродуоденальної зони здійснюється через зміни секреторної та рухової діяльності шлунку та ДПК. Взаємодія зазначених факторів призводить до збільшення кількості випадків ускладненого перебігу ХГДП. Це зумовлює необхідність обов'язкового комплексного діагностичного підходу до хворих з ХГДП, що дозволить підвищити ефективність їх обстеження та лікування.

В цьому напрямку нами був розроблений диференціально-діагностичний алгоритм Нр-інфікованості у хворих з ХГДП. Для вирішення цього питання нами була використана неоднорідна послідовна процедура (НПП) Вальда-Генкина (Гублер Е. В., 1978). Хворі, що брали участь в дослідженні, були розподілені на дві репрезентативні групи: 1 група (n=94) - хворі, інфіковані Нр, 2 група (n=26) - неінфіковані Нр. Усі ознаки розподілялись на градації, потім, згідно з НПП, порівнювались частоти спостерігаємості даної градації ознаки з визначенням діагностичного коефіцієнту (ДК) та загальної діагностичної інформативності (J). До уваги приймались такі чинники, як: кислотоутворююча функція шлунку, характер больового синдрому, обтяжена спадковість по захворюваннях гастродуоденальної зони, тривалість хвороби, тип харчування, психоемоційний стан в родині та фізична активність хворих. Диференціальну діагностику інфікованості Нр у хворих з ХГДП за допомогою розроблених критеріїв виконували шляхом алгебраїчного складення діагностичних коефіцієнтів (ДК) до досягнення необхідної суми, яка для 95% рівню надійності складала суму ? 13,0. Якщо ця сума мала знак «+», то діагностували Нр-інфікованість, а якщо «-», - відсутність інфікованості Нр. Результати апробації діагностичного алгоритму на групі обстеження дітей (n=90) показали високий (95%) рівень надійності алгоритму, що обґрунтувало можливість його практичного використання, та надало змогу рекомендувати цей алгоритм, як скринінг-тест для визначення інфікованості Hр на догоспітальному етапі для подальшого вирішення питання про призначення ерадикаційної терапії хворим з ХГДП.

Проведена нами оцінка ефективності схем ерадикаційної терапії з використанням препаратів вітчизняного виробництва (субсаліцилат вісмута - гастронорм, пантопразол - ланцерол, кларітроміцин - класан, амоксіциллін - амоксіл) за даними дослідження виявила високу ефективність ерадикації Нр (80%), що відповідало рівню світових стандартів, та значну клінічну ефективність, яка була підтверджена методом статистичного опрацювання за Макєєвим С.М., 1985р.

Таким чином, результати дослідження підтвердили необхідність удосконалення діагностики ХГДП у дітей та послідуючого підвищення ефективності лікування хворих із ХГДП на підставі впровадження методів раннього виявлення захворювань, визначення особливостей їх клінічного перебігу, оптимізації методів неінвазивної діагностики та ерадикаційної терапії з використанням препаратів вітчизняного виробництва.

ВИСНОВКИ

В дисертації наведено теоретичне обґрунтування та нове рішення актуального наукового завдання - підвищення ефективності діагностики хронічної гастродуоденальної патології у дітей на підставі комплексного вивчення етіологічних, патогенетичних, функціональних, та соціальних чинників її виникнення з використанням сучасних методів дослідження шлунку та дванадцятипалої кишки.

1. Серед чинників формування гастродуоденальної патології у дітей, поряд з обтяженою спадковістю та порушенням центральної регуляції органів травлення, значну роль відіграє хронічна інфекція. Інфікованість СОШ Helicobacter pylori у хворих з ХГДП за результатами дослідження складає 78,3%. При різних формах ХГДП ефективність діагностики хелікобактеріозу не відрізняється при використанні уреазного та морфологічного методів діагностики. Алгоритм диференційної діагностики хелікобактерної інфекції на підставі клініко-функціональної симптоматики у хворих з ХГДП відзначається високим рівнем надійності та інформативності на фоні відносної простоти та неінвазивності.

2. Особливістю патологічного процесу у хворих з хронічною гастродуоденальною патологією, асоційованою з Helicobacter pylori, за даними ендоскопічного дослідження, є посилення ендоскопічних проявів запалення та збільшення кількості деструктивних змін в СОШ і ДПК.

3. В переважній більшості випадків, згідно з результатами морфологічного дослідження біоптатів СОШ, при Нр-асоційованій ХГДП активний запальний процес зустрічається в 85,2% випадків при початковому атрофічному гастриті; в 91,6% випадків - при помірному атрофічному гастриті. При Нр-неасоційованій ХГДП морфологічна картина СОШ відповідає неактивному запальному процесу у вигляді поверхневого гастриту (76,9%). Ураження слизової оболонки ДПК представлено у вигляді поверхневого дуоденіту з активністю запального процесу, визначеного в 89% випадків при Нр-асоційованій ХГДП.

4. За даними гістологічного дослідження, результати ендоскопії та морфології співпадають в 85,4% випадків при хронічному гастриті та в 92,8 % випадків при хронічному дуоденіті, що є доказом достатньо високої інформативності ендоскопії.

5. Кислотоутворююча функція шлунку у хворих з хронічною гастродуоденальною патологією характеризується гіперацидністю та прискореним кислотоутворенням. Ступінь порушення кислотоутворюючої функції шлунку у Нр-інфікованих хворих відповідає ступеню обсіменіння СО Helicobacter pylori. Наслідком порушення кислотоутворюючої функції шлунку є порушення моторики шлунку та ДПК у вигляді ДГР, який, в свою чергу, сприяє розвитку гіперацидності шлункового вмісту.

6. Характер порушень моторної функції шлунку залежить від ступеня морфологічних змін слизової оболонки та пов`язаний з інфікованістю Нр. При збільшенні активності запалення, відмічається зменшення електричної активності органа. При деструктивних процесах в СОШ визначається переважно гіпокінетичний тип електрогастрограм; у хворих без деструктивних змін - нормокінетичний.

7. Застосування у складі комплексної терапії лікування хелікобактерної інфекції схем з використанням препаратів вітчизняного виробництва свідчить про їх достатньо високу лікувальну ефективність та дозволяє рекомендувати зазначені схеми в загальній практиці педіатра та дитячого гастроентеролога.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. З метою визначення ризику розвитку ХГДП, лікарям загальної практики рекомендується використовувати системний підхід, який включає загальну оцінку анамнестичних даних, спадкових, аліментарних, психологічних та соціальних чинників захворювання, фонових станів, клінічних особливостей перебігу патологічного процесу.

Усім хворим з ХГДП необхідно проводити тест на інфікованість Нр. Одним з найбільш достовірних та зручних є швидкий уреазний експрес-метод «Хелпіл-тест», який проводиться під час проведення ФЕГДС. Даний метод зарекомендував себе на досить високому рівні, відзначається зручністю при використанні, високим процентом достовірності, та може бути рекомендований для широкого використовування в умовах амбулаторно-поліклінічної служби та стаціонарів для обстеження гастроентерологічних хворих.

2. Верифікацію захворювань гастродуоденальної зони необхідно проводити тільки методом ФЕГДС. Високий діагностичний рівень ендоскопічного дослідження підтверджується зіставленням результатів морфологічного та ендоскопічного методів. Морфологічне дослідження біоптатів СОШ та ДПК слід використовувати лише в спеціалізованих установах та висококваліфікованими спеціалістами.

3. Для формування всебічного підходу до терапії хворих з ХГДП необхідне дослідження кислотоутворюючої функції шлунку за допомогою інтрагастральної рН-метрії, дослідження моторної функції шлунку з використанням методу електрогастрографії.

4. Розробка та апробація діагностичного алгоритму критеріїв диференційної діагностики ХГДП, в залежності від інфікованості Нр, показала високий (95%) рівень надійності, що дозволяє рекомендувати його для практичного використання у повсякденній практиці лікарів-педіатрів та дитячих гастроентерологів з метою визначення інфікованості Нр у хворих з ХГДП, як неінвазивний та досить інформативний метод, що характеризується значною простотою та доступністю.

5. Своєчасна та комплексна діагностика патології органів ГДЗ дозволить встановити діагноз, призначити коректну терапію, що в подальшому дасть можливість зменшити прояви запального процесу в СОШ та ДПК, уникнути хронізації, та збільшити період ремісії.

Лікування хворих з хронічною Нр-асоційованою ХГДП може бути проведене препаратами вітчизняного виробництва (амоксіл, гастронорм, ланцерол, класан), які відзначаються ефективністю ерадикації збудника, відсутністю побічних дій та економічністю. Лікар самостійно повинен обрати для хворої дитини найбільш доцільну схему лікування з урахуванням віку, фази захворювання, активності процесу, чутливості Нр до конкретного препарату у даній місцевості. За нашими даними, таким вимогам відповідають застосовані схеми лікування з використанням вітчизняних препаратів, які характеризуються 80% ефективністю, та не викликають побічних реакцій.

6. Оцінку ефективності ерадикації Нр рекомендується проводити не раніше, ніж через 4-6 тижнів після закінчення курсу антигелікобактерної терапії, бажано з використанням неінвазивних методів.

ПЕРЕЛІК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Денисюк Т.А. Сравнительная характеристика хронической гастродуоденальной патологии у детей в зависимости от инфицированности Helicobacter pylori/ Т.А. Денисюк// Медицина сьогодні і завтра. - 2005. - №4. - С.64-66.

2. Денисюк Т.А. Клинико-морфологические особенности Helicobacter pylori-ассоциированной гастродуоденальной патологии у детей. /Денисюк Т.А., Долгая О.В.//Проблеми медичної науки та освіти. - 2006. - №2. - С.70-74. Особистий внесок: автором самостійно проведено вивчення клінічних особливостей захворювань органів гастродуоденальної зони, визначені показники ендоскопічного стану СОШ та ДПК, проведена ідентифікація інфікованісті СО Нelicobacter pylori.

3. Денисюк Т.А. Кислотообразующая функция желудка у детей с хроническим Helicobacter pylori-ассоциированным гастродуоденитом/ Т.А. Денисюк// Експериментальна і клінічна медицина. - 2006. - №4. - С.91-94.

4. Денисюк Т.А. Нарушения моторики верхних отделов пищеварительного тракта при хронической гастродуоденальной патологи у детей / Т.А. Денисюк //Проблеми медичної науки та освіти. - 2005. - №3. -С.76-82.

5. Денисюк Т.А. Helicobacter pylori и хроническая гастродуоденальная патология у детей /Т.А. Денисюк// Материалы ХІІІ Конгресса детских гастроэнтерологов России. «Актуальные проблемы абдоминальной патологи у детей». Москва. - 2006. - С. 232-233.

6. Денисюк Т.А. Изменения моторной функции желудка при хронической гастродуоденальной патологии у детей /Т.А.Денисюк// Материалы одиннадцатой российской гастроэнтерологической недели. Росс. журн. гастроэнтерологии, гепатологии, колопроктологии. Москва. - 2005. - №5, Т. ХV. - C. 98.

7. Денисюк Т.А. Стан кислотоутворюючої функції шлунку у дітей з хронічним Нр-асоційованим гастродуоденітом/ Т.А. Денисюк// Матеріали науково-практичної конференції молодих вчених. Харків. - 2004. - C.26-27.

8. Денисюк Т.А. Зависимость характера эндоскопической картины слизистой оболочки желудка от степени обсемененности Helicobacter pylori/ Т.А. Денисюк// Материалы ХІІ Конгресса детских гастроэнтерологов России. «Актуальные проблемы абдоминальной патологи у детей». Москва. - 2005. - С. 256-257.

9. Денисюк Т.А. Нарушения кислотообразующей и моторной функции у детей с хронической гастродуоденальной патологией/ Т.А. Денисюк// Материалы ХІV Конгресса детских гастроэнтерологов России. «Актуальные проблемы абдоминальной патологи у детей». Москва. - 2007. - С. 219-220.

АНОТАЦІЯ

Денисюк Т. О. Секреторно-моторні взаємозв`язки у дітей із хронічною Helicobacter pylori-асоційованою гастродуоденальною патологією та ефективність ерадикаційної терапії з використанням вітчизняних препаратів. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.10. - педіатрія. Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, Харків, 2009.

Робота присвячена підвищенню ефективності діагностики та лікування дітей із хронічною гастродуоденальною патологією на підставі вивчення секреторно-моторних взаємовідносин з урахуванням хелікобактерної інфекції, визначенню ефективності ерадикаційної терапії з використанням препаратів вітчизняного виробництва. В дисертації визначені та описані особливості секреторної та моторної функції шлунку в залежності від інфікованості Helicobacter pylori (Нр).

Виявлені взаємозв`язки між рівнем кислотоутворюючої функції та активністю запального процесу в СО шлунку, ступенем контамінації слизової оболонки Нр та станом рухової активності шлунку.

На підставі проведенних досліджень розроблені критерії диференційної діагностики інфікованості Нр, за допомогою яких шляхом алгебраїчного складання діагностичних коефіцієнтів можливо діагностувати Нр-інфекцію з вірогідністю 95%.

Ключові слова: гастродуоденальна патологія, кислотоутворююча функція, дуоденогастральний рефлюкс, електрогастрографія, активність запального процесу, Helicobacter pylori, порушення моторики, ерадикаційна терапія.

АННОТАЦИЯ

Денисюк Т.А. Секреторно-моторные взаимосвязи у детей с хронической Helicobacter pylori - ассоциированной гастродуоденальной патологией и эффективность эрадикационной терапии с использованием отечественных препаратов. - Рукопись.

...