Церебропротекторні ефекти препаратів кверцетину

Размещено на http://www.allbest.ru/

АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ДУ «ІНСТИТУТ ФАРМАКОЛОГІЇ ТА ТОКСИКОЛОГІЇ»

ЦЕРЕБРОПРОТЕКТОРНІ ЕФЕКТИ ПРЕПАРАТІВ КВЕРЦЕТИНУ

14.03.05 - фармакологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук

СЛЄСАРЧУК ВЛАДЛЕНА ЮРІЇВНА

Київ 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі фармакології та технології лікарських засобів Дніпропетровської державної медичної академії Міністерства охорони здоров'я України.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор, МАМЧУР Віталій Йосипович Дніпропетровська державна медична академія завідувач кафедри фармакології та технології лікарських засобів проректор ДДМА з наукової та лікувальної роботи.

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор ВОЙТЕНКО Георгій Миколайович Національна медична академія післядипломної освіти ім. Шупика, м. Київ, завідувач секції клінічної фармації кафедри технології ліків та клінічної фармації;

доктор біологічних наук, професор, академік АМН України

ГОЛОВЕНКО Микола Якович,

Фізико-хімічний інститут ім. О.В. Богатського НАН України, м. Одеса, завідувач відділу фізико-хімічної фармакології.

Захист відбудеться «18» лютого 2009 р. о “13” годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.550.01 Державної установи «Інститут фармакології та токсикології» АМН України, за адресою: 03680, м. Київ, вул. Е.Потьє, 14.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці ДУ «Інституту фармакології та токсикології» АМН України, за адресою: 03680, м. Київ, вул. Е.Потьє, 14.

Автореферат розісланий «_16__» ______________2009р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат біологічних наук І.В. Данова.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Розповсюдженість патології ЦНС займає значне місце серед причин захворюваності, смертності, тривалої непрацездатності людини, зниження його інтелектуального потенціалу [О.Ф.Возіанов, 1996, І.В. Сидорова, І.Ф. Бєленічев, С.І.Коваленко, 2005]. Патогенез та клінічна картина церебральних патологій досить різноманітна. Проте, всі ці захворювання поєднує неспецифічний стресорний компонент, який проявляється в інтенсифікації процесів вільно радикального окиснення (ВРО) та гіперпродукції активних форм кисню (АФК) біоенергетичними та нейрохімічними системами головного мозку [О.В.Поварова, Е.И.Коваленко та ін. 2003, K.Asada, Yoshikawa, 2004]. Надлишок АФК має значення не тільки як симптом стресу та показник тяжкості захворювання, але й як причина деструкції мембран, порушення проникності бар'єрів, деструкції та загибелі клітин мозку, розширення зони некрозу [Э.Б.Арушанян, 2005, И.В.Силкина, Т.А.Зенина, С.Б.Середенин, Р.С.Мирзоян, 2006]. Відомо, що АФК в умовах антиоксидантної недостатності призводять до окисної модифікації ліпідів, білків та нуклеїнових кислот [Е.Л. Левицкий 1998, B.Halliwell, 1999]. Окисна модифікація білкових фрагментів рецепторів, іонних каналів, синаптичних структур нейрону призводить до порушення генерації, утворення та проводимості нервового імпульсу, порушує синаптичну передачу, і внаслідок цього, призводить до погіршення когнітивно-мнестичних функцій головного мозку [P.H.Evans, 1997, І.Ф.Бєленічев, Ю.І.Губський, Є.Л. Левицький, 2002].

Фактором, що сприяє активації перекисного окиснення в структурах головного мозку є також особливості цього органу: високий вміст та різноманітна структура ліпідів мозку, білків, високий рівень споживання кисню, відносна недостатність АО-захисту мозку за рахунок низької активності АО ферментів, невисокого рівня власних антиоксидантів, висока чутливість до гіпоксії та ішемії [Є.І. Гусев, В.І. Скворцова, 2001, В.А.Барабой, 2006]. Аналіз літературних даних свідчить, що активація ВРО є загальною патогенетичною ланкою захворювань різного ґенезу, тому стає зрозумілим універсальність терапевтичної дії коректорів ВРО, антиоксидантів екзо- та ендогенного характеру [K.Asada, Yoshikawa 2004, C.D.Sadik, H.Sies,T.Schewe, 2003].

Призначення їх в комплексній терапії різних і, зокрема, нервових захворювань, може забезпечити вищу ефективність і безпечність фармакотерапії. Низька токсичність цих сполук дозволяє у більшості випадків їх тривале застосування у хворих без ризику виникнення ускладнень та побічної дії. Тому зусилля, направлені на дослідження препаратів з антиоксидантною дією мають як теоретичне так і безперечне практичне значення. Найбільш перспективним шляхом створення препаратів-антиоксидантів вважається використання засобів на основі ендогенних антиокиснювачів або аналогічних їм сполук. Одним з таких напрямів є застосування засобів на основі біофлавоноїдів.

В цьому плані певний інтерес представляє широко відомий антиоксидант кверцетин, який за активністю серед антиоксидантів рослинного походження, поступається лише синтетичному убіхінону [Е.О.Василенко, О.К.Ярош, 2006]. Він має властивості модулятора активності різних ферментів, що беруть участь у деградації фосфоліпідів, впливають на вільнорадикальні процеси і відповідають за клітинний біосинтез оксиду азоту та протеїназ [E.Middleton, 2000, О.М.Цупиков 2007]. Тривалий час використання корисних фармакологічних властивостей кверцетину обмежувалось його низькою біодоступністю, спричиненою поганою розчинністю у біологічних рідинах організму, що перешкоджало швидкому досягненню клітин-мішеней і проникненню через фосфоліпідний бішар мембран всередину клітин до уражених субклітинних структур. Цю проблему було вирішено шляхом застосування фосфатидилхолінових везикул-ліпосом [О.В.Стефанов, Г.С. Григорьєва, 1998] у якості транспортного засобу, і створено препарат Ліпофлавон (ліпосомальна форма кверцетину) та комплекс кверцетину з полівінілпіролідоном - ліофілізований порошок, препарат Корвітин (водорозчинна форма кверцетину). Препарати кверцетину (ліпофлавон та корвітин), а також ліпін, що являє собою так звані “пусті” фосфатидилхолінові ліпосоми, досить успішно використовують в клініці при серцево-судинній патології [E.Middleton, C.Kandaswami et al, 2000, R.Olszaneski, A.Gebska, 2002, О.М.Тороненко, В.М.Кузьменко, 2006, А. Мойбенко 2007]. Тому важливо оцінити проникність препаратів кверцетину до найбільш захищеного гемато-енцефалічним бар'єром органу - мозку за показниками нейропротекції при їх парентеральному введенні.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана у якості фрагменту планових науково-дослідних робіт кафедри фармакології та технології лікарських засобів Дніпропетровської державної медичної академії «Фармакологічний аналіз адаптивних функцій мозку та його структурно-функціональної організації в умовах експериментальної патології ЦНС» (№ держреєстрації 0104U005740), "Розробка методологій оцінки дії анальгетиків, анестетиків, антиоксидантів та їх комбінацій в умовах експериментальної патології ЦНС" (№ держреєстрації 0102U00344).

Мета роботи та завдання дослідження. Провести порівняльний аналіз церебропротекторних властивостей препаратів кверцетину (корвітину, ліпофлавону) та ліпіну в умовах експериментальних еквівалентів гострого імобілізаційного стресу (ГІС) та гострого порушення мозкового кровотоку (ГПМК).

Згідно з метою дослідження при виконанні дисертаційної роботи були визначені наступні задачі:

1. На скринінгових моделях встановити потенційні нейротропні ефекти препаратів кверцетину та ліпіну.

2. Визначити вплив препаратів кверцетину та ліпіну на емоційно-поведінкові реакції та інтегративні функції мозку щурів на моделях гострого імобілізаційного стресу (ГІС) та гострого порушення мозкового кровотоку (ГПМК).

3. Вивчити вплив препаратів кверцетину та ліпіну на показники стану окисно-відновлювальної системи в структурах головного мозку (кора, стовбур та гіпокамп) у тварин з ГІС.

4. Дослідити вплив препаратів на енергетичний обмін, показники окисної модифікації білка та інтенсивність процесів перекисного окиснення ліпідів у тварин з ГПМК.

5. Визначити церебропротекторну дію препаратів кверцетину за морфологічними показниками в тканинах головного мозку тварин з моделлю двобічної перев'язки загальних сонних артерій.

Об'єкт дослідження - білі щури з ішемією головного мозку та гострим імобілізаційним стресом.

Предмет дослідження - церебропротекторні властивості препаратів кверцетину (ліпофлавону, корвітину) та ліпіну.

Методи дослідження - фармакологічні, фізіологічні, біохімічні, морфологічні та статистичні.

Наукова новизна отриманих даних. Вперше в експерименті встановлено, що за умов сформованої церебральної ішемії при застосуванні препаратів кверцетину та ліпіну простежується позитивна динаміка проявів їх церебропротекторної дії. Препарати збільшували виживаємість тварин з ГПМК, істотно знижували розвиток неврологічного дефіциту; відновлювали поведінкові реакції, нормалізували біоенергетичні процеси в мозку, гальмували процеси ПОЛ та ОМБ. По силі нейропротекторної дії при моделюванні ішемічних ушкоджень мозку препарат ліпофлавон перевищує таку активність корвітину та ліпіну.

Вперше показано, що препарати кверцетину та ліпін в умовах гострого імобілізаційного стресу чинять позитивний вплив при їх профілактичному введенні, який характеризується в попередженні порушень з боку рухових реакцій та дослідницької поведінки щурів у «відкритому полі». Новими є дані про вплив препаратів на зміни процесів антиоксидантного захисту (за показниками ПОЛ, активністю антиоксидантних ферментів) в різних утвореннях головного мозку щурів (кора, гіпокамп, стовбур) в умовах гострого імобілізаційного стресу. По силі нейропротекторного впливу за умов моделювання гострого стресу корвітин перевершує ліпофлавон та ліпін.

Практичне значення і впровадження роботи в практику. Робота є експериментально-теоретичним дослідженням, яке поглиблює уявлення про нейропротекторну дію антиоксидантних препаратів - ліпосомальної та водорозчинної форм кверцетину. Результати роботи експериментально обґрунтовують доцільність використання препаратів кверцетину, які підвищують стійкість організму до дії стресових факторів (ішемічних ушкоджень мозку та гострого стресу).

Результати дисертаційної роботи впроваджено в учбовий процес кафедр фармакології з курсом клінічної фармакології Національного медичного університету ім. О.О.Богомольця, фармакології та клінічної фармакології Дніпропетровської державної медичної академії, Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова, кафедр фармакології Запорізького та Луганського медичних університетів.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є особистою науковою працею автора. Внесок дисертанта у її виконання полягає у визначенні мети і задач роботи, проведенні патентно-інформаційного пошуку, експериментальних досліджень, наукового аналізу та інтерпретації отриманих результатів, формулюванні основних положень та висновків дисертації. Автором особисто проведена статистична обробка даних, підготовка наукових праць до публікації за основними положеннями дисертації, написання і оформлення дисертації та автореферату.

Проведення морфологічних досліджень зразків тканин мозку експериментальних тварин виконано за консультативною допомогою завідувача кафедри фармакології та медичної рецептури Запорізького державного медичного університету, професора І.Ф.Бєленічева.

Апробація роботи. Основні положення дисертації оприлюднені на ІІІ

Національному з'їзді фармакологів України «Фармакологія 2006 - крок у майбутнє» (Одеса, 2006), V міжнародній науково-практичній конференції студентів та молодих вчених «Новітні підходи до лікування в сучасній медицині» (Ужгород, 2007), IV Міжнародної науковій конференції студентів та молодих вчених «Молодь та перспективи сучасної медичної науки» (Вінниця, 2007), ІV міжнародній медико-фармацевтичній конференції студентів та молодих вчених (81--й щорічний науковий форум) (Чернівці, 2007); ХІ ювілейному міжнародному медичному конгресі студентів та молодих вчених (Тернопіль, 2007), ХІ Міжнародному симпозіумі країн Східної Європи і Середньої Азії «Неврологічні розлади» (Судак, 2007), III з'їзді фармакологів Росії «Фармакология - практическому здравоохранению» (Санкт-Петербург, 2007), VII міжнародній конференції студентів та молодих вчених «Новини і перспективи медичної науки» (Дніпропетровськ, 2007); Науково-практичній конференції «Актуальні проблеми фармакології: науково-практична конференція з міжнар. участю, присвячена 70-річчю кафедри фармакології Вінницького Національного медичного університету ім. М.І.Пирогова» (м. Вінниця, 28-29 жовтня 2007 р.); ХХV Ювілейній науково-практичній конференції з міжнародною участю «Лекарства - человеку. Современные проблемы создания, исследования и апробации лекарственных средств» (19 березня 2008 р.); V міжнародній медико-фармацевтичній конференції студентів та молодих вчених (82--й щорічний науковий форум) (Чернівці, квітень 2008).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 14 наукових робіт, які повною мірою відображають її зміст, в тому числі 4 статі, з них 3 - у наукових фахових журналах, рекомендованих ВАК України (1 - самостійно) та 10 тез у матеріалах з'їздів, конгресів, науково-практичних конференцій та симпозіумів.

Обсяг та структура дисертації. Дисертаційна робота викладена на 169 сторінках машинописного тексту, складається зі вступу, огляду літератури, опису матеріалів та методів, чотирьох розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів дослідження, висновків та списку використаних джерел, що включає 222 роботи (з них 64 іноземних). Роботу проілюстровано 23 таблицями, 29 рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Моделювання гострого імобілізаційного стресу виконували згідно методичним рекомендаціям [О.В.Стефанов, 2002].Тварин імобілізують на операційному столику на спині, атравматично фіксуючи за кінцівки. Тривалість імобілізації - 3 години. Дослідження проводили через 2 години після завершення дії стресорного фактору. Досліджувані препарати вводили профілактично на протязі 4 діб до початку імобілізації.

Моделювання гострого порушення мозкового кровотоку (ГПМК) проводили в умовах незворотної одномоментної двобічної оклюзії загальних сонних артерій до місця їх біфуркації на зовнішню і внутрішню гілки [І.Ф.Бєленічев, 2006]. Оперативне втручання проводили під натрій-тіопенталовим (40 мг/кг) наркозом шляхом розсічення на шиї вздовж трахеї шкіри, тупого розшарування підшкірної жирової клітковини і м`язів із наступним відпрепаруванням правої та лівої загальних сонних артерій та перев`язкою їх шовковою лігатурою. Критеріями можливої церебропротекторної дії препаратів кверцетину та ліпіну на експериментальній моделі гострої форми церебральної ішемії - двобічній оклюзії загальних сонних артерій - була виживаємість щурів (в %) в динаміці, а також зменшення прояв неврологічного дефіциту згідно неврологічної шкали [McGrow, 1977] на фоні чотириденного введення лікарських засобів.

Препарати, що досліджувались, були вітчизняного виробництва (Кверцетин (таблетки, Україна); Ліпофлавон та Ліпін (флакони для приготування емульсії, «Біолек», Україна); Корвітин (флакони для приготування емульсії виробництва “Борщагівський ХФЗ”, Україна). Препарати ліпофлавон та корвітин досліджувались в дозі 5 мг/кг у перерахунку на кверцетин. Препарати ліпін, ліпофлавон та корвітин вводили внутрішньоочеревинно, таблетований кверцетин - внутрішньошлунково за допомогою зонду.

Експериментальні дослідження виконані із залученням 272 білих статевозрілих нелінійних щурів масою 150 - 230 г. та 150 нелінійних мишей масою 17-25г. Усі експериментальні процедури та оперативні втручання здійснювали згідно з “Положенням про використання тварин у біомедичних дослідах” (2003 р.).

Фармакологічну активність препаратів визначали спочатку на скринінгових моделях. Дослідження анальгетичної активності проводили на щурах методом електрошкірної стимуляції кореня хвоста [M.N. Caroll, 1972], оцінюючі рівень знеболення по реакції вокалізації. Також використовували метод «оцтово-кислих корчей» на мишах, визначаючи анальгетичний ефект за зниженням кількості «корчей» під впливом препаратів [О.В. Стефанов, 2001]. При дослідженні протисудомної активності препаратів на мишах (на моделі коразолових судом) визначали латентний період до початку судом, тривалість життя в умовах коразолової інтоксикації. Вивчення антигіпоксичної та антитоксичної активності (модель з нітритом натрію) проводили на мишах, реєструючи тривалість життя. Потенціювання снодійної дії барбітуратів препаратами проводили згідно методичним рекомендаціям [О.В. Стефанов, 2001]. Емоційно-поведінкові реакції і рухову активність тварин вивчали у тесті «відкрите поле» [Г.В. Абуладзе, 1983]. Рухову активність визначали за кількістю перетнутих квадратів та вертикальних підйомів на задні кінцівки; дослідницький компонент поведінкової реакції реєстрували кількістю заглядань у «нірки». А емоційні реакції - за числом вмивань та актів дефекації. За допомогою методики умовної реакції пасивного уникнення (УРПУ) вивчали вплив препаратів на процеси формування пам'яті та її зберігання [Буреш, модифікація Ю.С. Бородкіна та Ю.В.Зайцева, 1991].

Особливу увагу було приділено порушенню рівноваги між інтенсивністю ПОЛ, активністю ферментів антиоксидантного захисту та окисною модифікацію білкових молекул (ОМБ) в умовах зазначених патологічних станів на тлі введення препаратів кверцетину та ліпіну в структурах головного мозку (гіпокамп, стовбур та кора) експериментальних щурів. Гомогенат тканин головного мозку щурів виготовляли за методом Кейтса (1974). Про інтенсивність процесів ПОЛ судили по накопиченню дієнових кон'югатів та ТБК-активних продуктів - малонового діальдегіду в гомогенатах мозку експериментальних щурів [І.Д.Стальна, Т.Г.Гаришвилі, 1977]. Стан АО-системи оцінювали за активністю супероксиддисмутази [Чеварі та співав., 1988] та каталази [Королюк, 1989] в зазначених структурах головного мозку. Показники окисної модифікації білку (ОМБ) визначали по методу B.Halliwell (1999). Вплив препаратів на біоенергетичний обмін в тканинах головного мозку щурів за умов моделювання ГПМК, оцінювався за такими показниками, як вміст аденілових нуклеотидів АТФ, АДФ, АМФ (визначався спектрофотометрично після поділу методом тонкошарової хроматографії на пластинах “Сілуфол” [Захарова, 1986]), та визначення вмісту основних інтермедіатів ЦТК лактату, малату та пірувату - визначали спектрофотометрично за методом G.H. Hohorst (1970).

Морфологічні дослідження стану нейронів IV-V шарів головного мозку під впливом препаратів кверцетину та ліпіну, у тварин з ГПМК проводили на 4 добу після білатеральної оклюзії загальних сонних артерій. Тварин декапітували, витягували мозок, 24 години фіксували його у фіксаторі Карнуа, і далі по стандартній схемі заливали в парафінові блоки, з яких готували серійні фронтальні 5-мікронні гістологічні зрізи в області постцентральної звивини (сомато-сенсорна кора). Для вивчення морфофункціонального стану нейронів IV-V шарів кори гістологічні зрізи депарафінували по стандартній методиці і фарбували галоціанин-хромовим галуном по Эйнарсону для специфічного виявлення РНК. Зображення кори мозку отримували на мікроскопі Axioskop (Zeiss, Німеччина) і за допомогою 8-бітової CCD-камери COHU-4922 (COHU Inc., США) вводили в комп'ютерну систему аналізу зображень VIDAS-386 (Kontron Elektronik, Німеччина). Морфометричний аналіз клітин мозку здійснювали в автоматичному режимі за допомогою макропрограми, розробленої в спеціалізованому середовищі програмування VIDAS-2.5 (Kontron Elektronik, Німеччина). Визначали наступні показники: щільність нейронів, гліальних клітин, апоптичних і деструктивно змінених нейронів (кількість клітин на 1мм2 площі зрізу кори мозку); площа тіл нейронів, гліальних клітин, апоптичних і деструктивно змінених нейронів (мкм2); концентрацію РНК в нейронах, гліальних клітинах, апоптичних і деструктивно змінених нейронах (одиниці оптичної щільності, ЕОП), які розраховували як логарифм відношення оптичної щільності тіла клітини до оптичної щільності міжклітинної речовини; індекс відношення кількості нейронів, що вижили, до апоптичних і деструктивно змінених нейронів (індекс виживаємості): у інтактних тварин він приймався за 1.

кверцетин фармакологічний окиснення церебропротекторний

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

Дослідження нейротропних властивостей препаратів кверцетину на скринінгових моделях. Порівняльний аналіз особливостей нейротропної дії препаратів кверцетину та ліпіну на скринінгових моделях показав наступне. Ліпофлавон та корвітин продемонстрували наявність у них анальгетичних властивостей, зменшуючи кількість корчей у мишей на 40 % (р<0,05). Кверцетин проявив анальгетичні властивості при дослідженні центрального компоненту впливу на ноцицептивну систему. Пік анальгезії фіксувався на 60 хвилині після введення препарату і тримався недовго.

В умовах моделювання коразолових судом препарат корвітин проявив найбільш виражені антиконвульсантні властивості, збільшуючи латентний період до початку судом та подовжуючи тривалість життя мишей на 32,4 % (р<0,05) відносно контрольної групи. Препарати при одноразовому введенні в дозі 5 мг/кг не потенціюють гіпноседативного ефекту натрію тіопенталу.

Встановлено, що препарати кверцетину та ліпін при одномоментному введенні підвищують стійкість організму мишей до кисневого дефіциту, достовірно подовжуючи тривалість життя тварин в умовах експериментальної гіпоксії замкнутого простору та гемічного типу. Більш виражений ефект реєструвався у корвітина.

Відомо, що антигіпоксичні та антиоксидантні властивості багатьох лікарських засобів є взаємопов'язаними, оскільки захист і стабілізація клітинних мембран є провідним механізмом протекції клітин від пошкоджуючого впливу активних форм кисню. Можливо цим і пояснюється ефект препаратів. Таким чином, препаратам кверцетину та ліпіну є притаманним антигіпоксичний ефект, який дозволяє зменшити функціональні і структурні прояви одного з найбільш загальних пошкоджуючих чинників при різних патологічних станах - тканинної гіпоксії. Аналіз церебропротекторних ефектів препаратів кверцетину та ліпіну на моделі експериментальної ішемії головного мозку. Експериментальну ішемію моделювали шляхом ГПМК за рахунок білатеральної перев'язки загальних сонних артерій у щурів. В умовах модельованої патології спостерігається виражений неврологічний дефіцит, порушення координації рухів, загибель тварин, значно знижуються показники орієнтовно-дослідницької активності. Вартим уваги є той факт, що за умов сформованої церебральної ішемії при застосуванні препаратів кверцетину і ліпіну чітко простежується позитивна динаміка проявів їх церебропротекторної дії, що має однонаправленість. Препарати упереджували загибель тварин, істотно знижували розвиток неврологічного дефіциту (рис. 1), прискорювали динаміку усунення неврологічного статусу; під їх впливом відновлювалися показники поведінкових реакцій, а також відмічався позитивний вплив на пам'ять та когнітивні процеси.

Рисунок 1. Вплив препаратів корвітину, ліпофлавону та ліпіну на розвиток неврологічного дефіциту в різни терміни після ГПМК у щурів

Примітки: тут та на рис. 2 - * - р<0,05 по відношенню до контролю, ** - по відношенню до інтактних

Проте найбільш ефективним виявився ліпофлавон. При введенні його щурам з ГПМК на протязі 4 діб реєструвалася 90% виживаємість тварин в групі, відмічалося прискорення усунення неврологічного дефіциту на 4 добу експерименту на 68 % відносно контрольної групи (рис.1); при цьому відновлювалися показники рухової (на 194 %) та дослідницької активності (на 83 % (р<0,05)); відзначалося покращення пам'яті - відсоток тварин, що підлягали повному навчанню склав - 88,8 % (табл.1).

Таблиця 1. Вплив препаратів кверцетину на навчання та пам'ять тварин при моделюванні ГПМК

Примітки: (в цій та в таблицях 2, 3) * - р<0,05 по відношенню до контролю; ** - р<0,05 по відношенню до інтактної групи

Антистресорна та антиоксидантна активність препаратів кверцетину та ліпіну. Слід відзначити, що експериментальний ГІС характеризується значним зниженням показників орієнтовно-дослідницького та емоційного компонентів безумовно-рефлекторної діяльності тварин. В умовах модельованої патології ГІС спостерігається посилення когнітивного дефіциту, який виражається вірогідним зниженням латентного періоду УРПУ на 76,1 % по відношенню до інтактних тварин. Профілактичне введення препаратів кверцетину та ліпіну в умовах моделювання ГІС запобігає змінам показників поведінкових реакцій, а також емоційної активності експериментальних тварин. Слід зазначити, що препарати кверцетину попереджають прояви когнітивного дефіциту, подовжуючи латентний період УРПУ та збільшуючи відсоток тварин, що повністю піддались навчанню (рис.2).

Рисунок 2 Вплив препаратів кверцетину, корвітину та ліпофлавону на відтворення УРПУ у щурів на фоні модельованого ГІС

З літературних даних відомо, що ГІС супроводжується активацією процесів ВРО [А.А. Болдирев, 2003], що реалізується посиленням процесів ПОЛ та ОМБ в структурах головного мозку. Експериментально доведено, що стовбур головного мозку щурів за показниками ОМБ є найбільш чутливою структурою в умовах антиоксидантної недостатності за умов ГІС, а за показниками ПОЛ - кора головного мозку. Застосування препаратів кверцетину на фоні ГІС викликає пригнічення процесів ПОЛ та ОМБ в різній мірі в утвореннях головного мозку.

Призначення препаратів кверцетину з модельованим ГІС призводило до зниження інтенсивності процесів ВРО в тканинах головного мозку (корі, стовбурі та гіпокампі). Ці дані виражалися підвищенням активності каталази та супероксиддисмутази та зниженням процесів ОМБ. Позитивна направленість дії препаратів підтверджувалася пригніченням процесів ліпопероксидації в структурах головного мозку. Так, під впливом препарату ліпофлавон мало місце зниження рівня первинних та кінцевих продуктів ПОЛ відносно контрольної групи: зафіксовано зменшення вмісту ДК в гіпокампі та корі на 37,3 % та 33,6 % відповідно (р<0,05). Ліпофлавон збільшував активність антирадикальних ферментів по відношенню до контрольної групи. Найбільш виражені зміни спостерігалися в стовбурі: активність СОД та каталази зросли достовірно на 135,4% та 68,9 % відповідно. При цьому в корі теж підвищилася активність згаданих ферментів на 22,8 % та 25,6 % відповідно. Дія препарату корвітин спричинила пригнічення процесів ліпопероксидації у всіх відділах головного мозку щурів. Зареєстроване вірогідне зниження вмісту токсичних продуктів ДК та МДА: в корі на 51,2 % та 58,2 %, в гіпокампі на 52,1% та 43,3 %, в стовбурі на 69,2 % і 36,8 % відповідно. Антиоксидантний вплив корвітину досягав максимального прояву в стовбурі та проявився підвищенням активності каталази на 122,8 % та СОД на 165,9% (р<0,05) відносно контрольної групи тварин.

Під впливом корвітину в стовбурі спостерігалось зменшення кількості основних нейротоксичних сполук при деструкції білкових молекул за такими показники ОМБ, як АФГ та КФГ: на 44,9 % та 50,7 % (р<0,05) відповідно. Введення корвітину сприяло зниженню вмісту нейротоксичного КФГ в гіпокампі щурів на 20,8 % , а в неокртексі на 34,2 % (р<0,05) відносно контролю. Таким чином, препарати кверцетину при моделюванні ГІС проявляють виражені церебропротекторні властивості, які є найбільш притаманними Корвітину. Вплив препаратів кверцетину на енергетичний обмін, окисну модифікацію білку та інтенсивність процесів ПОЛ у тварин з гострим порушенням мозкового кровообігу (на моделі двобічної оклюзії загальних сонних артерій). Експериментальне ГПМК викликає ряд порушень метаболізму мозкової тканини: дискоординацію в циклі трикарбонових кислот, зниження синтезу АТФ, розвиток лактат-ацидозу за рахунок активації анаеробного гліколізу.

Застосування препаратів кверцетину на протязі 4 діб у щурів з ГПМК чинить церебропротекторний ефект, значно нормалізуючи біоенергетичні процеси в мозку (підвищують рівень АТФ на фоні зниження рівня АМФ, зменшують рівень лактату, збільшуючи вміст пірувату та малату). Показники усунення проявів лактат-ацидозу та відновлення вмісту аденілових нуклеотидів були кращими при застосуванні ліпофлавону (табл. 2).

Таблиця 2. Вплив препаратів кверцетину та ліпіну на енергетичні процеси, активність антиоксидантних ферментів, маркерів окисної модифікації білку та вміст продуктів ПОЛ в головному мозку щурів на 4 добу після ГПМК (М±m)

Корекція порушень, спричинених ГПМК, за допомогою ліпосомальної форми кверцетину також гальмує активність вільнорадикальних процесів і краще реактивує антиоксидантну систему ензимів у порівнянні з іншими препаратами.

Встановлено, що він вірогідно знижує вміст цитотоксичних ДК та ТБК-активних продуктів на 41,13% та 38,74 % (р<0,05) відповідно, відносно контрольної групи тварин; при цьому він підвищує активність основних антиоксидантних ферментів - СОД у 3,9 разів та каталази у 2,5 рази. Застосування ліпофлавону більш виражено пригнічувало процеси окисної деструкції білку, що виражалось у вірогідному зменшенні кількості нейротоксичних продуктів АФГ та КФГ на 40,5% та 57,3 % (р<0,05) відповідно відносно контрольної групи тварин (табл. 2).

Механізм церебропротекторної дії препаратів кверцетину, ймовірно, пов'язаний з властивістю гальмувати утворення АФК енергетичними системами. Енерготропний механізм базується на їх антиоксидантній активності: зменшенні патологічної дії АФК на мітохондрії. Механізм антиоксидантної дії пов'язаний з його здатністю гальмувати процеси ОМБ та зменшувати ступінь пригнічення активності ферментів антиоксидантного захисту.

Нейропротекція постішемічних ушкоджень нейронів головного мозку тварин препаратами кверцетину. При проведенні морфологічних досліджень нейронів IV-V шарів кори головного мозку встановлено, що при ГПМК на фоні інтенсифікації процесів ВРО, розвитку енергодефіциту в тканинах мозку, змінюється морфофункціональний стан нейронів кори та глії. При аналізі даних світлової мікроскопії встановлені виражені морфологічні зміни нейроцитів фронтальної кори мозку на фоні ГПМК. Відмічається, що нейроцити різко деформовані, зменшені в розмірах, в значній мірі зморщені. При цьому різко зменшена кількість нейрональних клітин у полі зору в порівнянні з групою інтактних тварин. Дані зміни виражаються у вірогідному зниженні щільності нейроцитів на 20,2 % у порівнянні з інтактними тваринами (табл. 3). Ядра клітин в значній мірі неправильної форми, без чітких контурів, позбавлені ядерець і локалізовані ексцентрично. Крім змін щільності нейронів, моделювання ГПМК призводило до статистично достовірного зменшення на 19,6 % вмісту РНК. Зниження вмісту і синтезу РНК та білків - це одна з перших реакцій тканин мозку на зниження мозкового кровотоку при церебральній ішемії. Ішемія істотно не впливала на щільність гліальних клітин в корі головного мозку щурів. При цьому вміст РНК вірогідно зменшувався на 17,9 % (р<0,05). Подібні зміни, на нашу думку, відображають характер пошкодження нейронів в умовах ГПМК, що виражається в значному зменшенні структурних і пластичних компонентів клітин.

Аналіз щільності деструктивно змінених і апоптичних нейронів IV-V шарів фронтальної кори головного мозку щурів показав, що ГПМК супроводжується збільшенням кількості пошкоджених клітин у 2,8 рази по відношенню до інтактних тварин (табл. 3), а індекс виживаємості нейронів вірогідно знизився до 0,283±0,007. Експериментальна терапія щурів з ішемічними ушкодженнями корвітином підвищувала індекс виживаємості нейронів більш ніж у 2 рази, досягаючи відмітки 0,53±0,01 (р<0,05). При цьому кількість апоптичних та деструктивно змінених нейронів вірогідно зменшувалася відносно контрольної групи тварин на 41,3%. Введення корвітину експериментальним тваринам збільшувало щільність (кількість) нейронів кори, а також вміст РНК в нейронах та гліальних клітинах на 20,3 % та 24,2 % (р<0,05) відповідно відносно контрольної групи тварин.

Введення ліпіну тваринам з ГПМК практично не впливало на зміни показника щільності нейронів в корі, проте призводила до зменшення у подальшому площі тіл нейронів на 10,4 % по відношенню до контрольної групи тварин. В цей же час на 16,89% (р<0,05) збільшувався вміст РНК в нейронах (табл. 3). Застосування ліпофлавону у тварин з ГПМК забезпечувало виражений нейропротекторний ефект, який характеризувався збільшенням вмісту РНК в нейронах та гліальних клітинах відносно контрольної групи тварин на 16,4 % та 25,4 % (р<0,05). Відповідні показники апоптичних та деструктивно змінених нейронів зберігалися на рівні показників групи інтактних щурів (зареєстровано вірогідне зниження кількості апоптичних клітин на 65,4 %).

Таблиця 3. Вплив препаратів кверцетину та ліпіну на морфологічні характеристики нейронів, гліальних клітин, апоптичних та деструктивно змінених клітин IV-V шарів фронтальної кори головного мозку щурів на 4 добу після ГПМК

Порівняльний аналіз нейропротекторної активності препаратів кверцетину за показниками структурних порушень у сенсомоторній зоні фронтальної кори мозку, виявив явне лідерство препарату ліпофлавон. Характер його протекторної дії виражається у значному збільшенні структурних, пластичних компонентів клітин та морфофункціональної активності в умовах ГПМК, а саме: збільшенні кількості нейронів, а також вмісту в них РНК, зменшенні кількості апоптичних та деструктивно змінених нейронів, а також підвищенні індексу співвідношення нейронів, що вижили, до числа апоптичних (табл. 3). По силі нейропротекторного ефекту при ГПМК, препарати, що досліджувалися, можна розмістити у такому порядку: ліпофлавон >корвітин > ліпін.

Таким чином, проведені дослідження дозволили встановити, що за умов сформованих експериментальних патологічних станів ЦНС при застосуванні препаратів кверцетину і ліпіну чітко простежується позитивна динаміка проявів їх церебропротекторної дії. При моделюванні ГІС, 4-денне профілактичне застосування препаратів упереджує порушення з боку рухово-дослідницької поведінки щурів, а також уповільнює активність вільнорадикальних процесів в структурах головного мозку. По силі нейропротекторного впливу за умов моделювання ГІС корвітин діє більш ефективно, ніж інші препарати. Експериментальна терапія ГПМК препаратами кверцетину та ліпіном (на протязі 4-х діб) знижує летальність тварин та усуває прояви неврологічного дефіциту, нормалізує біоенергетичні процеси, а також гальмує активність вільно-радикальних процесів і реактивує антиоксидантну систему ензимів, зменшує кількість апоптичних та деструктивно змінених нейронів в корі головного мозку. По силі нейропротекторної дії при моделюванні ГПМК найбільш активним був ліпофлавон.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення та експериментальне обґрунтування доцільності застосування з профілактичною та лікувальною метою препаратів кверцетину (водорозчинної та ліпосомальної форм) в умовах таких патологічних станів, як ГПМК ішемічного ґенезу та гострого стресу.

1. При одноразовому введені білим мишам препаратів кверцетину (в дозі 5 мг/кг у перерахунку на кверцетин) та ліпіну для оцінки нейротропних властивостей на скринінгових моделях було отримано наступні результати: кверцетин та корвітин проявили наявність анальгетичної активності; в умовах моделювання коразолових судом препарат корвітин виявив більше за всі інші препарати антиконвульсивні властивості, подовжуючи тривалість життя тварин на 32,4 % (р<0,05); препарати при одноразовому введенні не потенціюють гіпноседативного ефекту барбітуратів; препарати кверцетину та ліпін проявляють виражену антигіпоксичну активність, підвищуючи стійкість організму до дефіциту кисню в умовах експериментальної гіпоксії у порівнянні з контрольною групою тварин.

2. Препарати кверцетину та ліпін (на фоні чотириденного профілактичного введення) в умовах моделювання ГІС запобігають зміненню показників поведінкових реакцій, емоційної активності експериментальних тварин, проявам когнітивного дефіциту. Корвітин продемонстрував високу антиоксиданту активність в умовах моделювання ГІС за показниками активації антирадикальних ферментів, а також пригнічення процесів ліпопероксидації та окисної модифікації білку в усіх структурах головного мозку (особливо виражений ефект був у стовбурі).

По силі нейропротекторного ефекту при моделюванні ГІС препарати кверцетину можна розташувати наступним чином: корвітин>ліпофлавон>кверцетин>ліпін.

3. В умовах сформованої експериментальної гострої ішемії головного мозку у білих щурів застосування препаратів кверцетину та ліпіну запобігало загибелі тварин, істотно знижувало розвиток неврологічного дефіциту (ліпофлавон на 68,17 % вірогідно зменшував прояви неврологічного дефіциту відносно контрольної групи, а корвітин та ліпін - на 62 % та 45 % відповідно); під впливом препаратів відновлюються показники поведінкових реакцій, а також відмічається позитивний вплив на пам'ять та когнітивні процеси. По цим параметрам ліпофлавон перевершує дію корвітину та ліпіну.

4. Лікувальне застосування на протязі 4 діб препаратів кверцетину та ліпіну в умовах ГПМК нормалізує біоенергетичні процеси у тканинах головного мозку. Найбільшу активність проявляє ліпофлавон: відбувається збільшення рівня АТФ та АДФ на 80 % та 109,5 %, відповідно, на фоні зниження вмісту АМФ на 40,5% (р<0,05); спостерігається достовірне зменшення рівню лактату на 40,3%, що усуває загрозу розвитку лактат-ацидозу.

5. Під впливом ліпофлавону в більшому ступені ніж у інших препаратів, знижується активність вільно-радикальних процесів (зменшення вмісту ДК та МДА на 41,13 % та 38,74 % (р<0,05)) і реактивується антиоксидантна система ензимів (вірогідне підвищення активності СОД у 3,9 та каталази у 2,5 рази відносно контрольної групи). Відбувається пригнічення процесів окисної деструкції білку - вірогідне зменшення кількості нейротоксичних продуктів АФГ та КФГ на 40,5 % та 57,3 % (р<0,05), відповідно.

6. Порівняльний аналіз цереброропротекторної активності препаратів кверцетину за показниками структурних порушень у сенсомоторній зоні фронтальної кори мозку, виявив перевагу ліпосомальної форми кверцетину. Характер його протекторної дії в умовах ГПМК виражається у значному збільшенні кількості нейронів, а також вмісту в них РНК, зменшенні кількості апоптичних та деструктивно змінених нейронів, а також підвищенні індексу співвідношення виживших нейронів до числа апоптичних. По силі нейропротекторного ефекту при ГПМК препарати, що досліджувалися, можна розташувати наступним чином: ліпофлавон > корвітин > ліпін.

7. Механізм церебропротекторної дії препаратів кверцетину та ліпіну в умовах гострого стресу та гострого порушення мозкового кровотоку, ймовірно, обумовлений їх здатністю підвищувати активність антиоксидантних ферментів, позитивно впливати на енергетичні процеси, збільшуючи виживання нейронів та збереження когнітивних функцій головного мозку.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1) В умовах ГІС більш доцільне профілактичне застосування корвітину: він краще за інші препарати кверцетину попереджає порушення з боку рухово-дослідницької поведінки, а також уповільнює активність вільно-радикальних процесів в структурах головного мозку.

2) При ГПМК доцільно використовувати ліпофлавон (за показником церебропротекторної дії). Застосування ліпофлавону в умовах ГПМК збільшує відсоток виживаємості, в більшій мірі усуває прояви неврологічного дефіциту, нормалізує біоенергетичні процеси, а також гальмує активність вільно-радикальних процесів і реактивує антиоксидантну систему ензимів, зменшує кількість апоптичних та деструктивно змінених нейронів в корі головного мозку.

Список праць, опублікованих за темою дисертації

1. Слєсарчук В.Ю. Антиоксидантна властивість препаратів кверцетину реалізує їх церебропротекторну дію / В.Ю. Слєсарчук, В.Й. Мамчур // Досягнення біології та медицини. - 2007. - № 2. - С. 55-57. Внесок дисертанта - виконання експериментальної частини, аналіз та узагальнення даних, написання статті.

2. Слєсарчук В.Ю. Енерготропний ефект препаратів кверцетину при гострому порушенні мозкового кровотоку в експерименті / В.Ю.Слєсарчук // Одеський медичний журнал. - 2007. - № 6 (104). - С. 24-26.

3. Слєсарчук В.Ю. Нейропротекторні ефекти препаратів кверцетину при гострому порушенні мозкового кровообігу в експерименті / В.Ю.Слєсарчук, В.Й. Мамчур // Одеський медичний журнал. - 2008. - № 4. - С.3-6. Внесок дисертанта - виконання експериментальної частини, аналіз та узагальнення даних, статистична обробка результатів, написання статті.

4. Мамчур В.Й. Захисна дія препаратів кверцетину в умовах моделювання гострого імобілізаційного стресу /В.Й.Мамчур, В.Ю.слєсарчук // Фармакологія та лікарська токсикологія. - 2008. - № 1-3. - С.38-42. Внесок дисертанта - виконання експериментальної частини, аналіз та узагальнення даних, написання статті.

5. Вплив кверцетину, ліпофлавону та ліпіну на показники пероксидації ліпідів у тканинах неокортексу, гіпокампа та стовбура в умовах експериментальної ішемії головного мозку / В.Ю. Слєсарчук, К.О. Кравченко, В.І. Жилюк, О.О. Нефьодов // Всеукраїнський медичний журнал молодих вчених. - Чернівці, 2007. - Вип.9. - С. 174-175.

6. Слєсарчук В.Ю. Неврологічний дефіцит за умов експериментальної ішемії головного мозку під впливом препаратів кверцетину / В.Ю.Слєсарчук // Матеріали IV Міжнародної наукової конференції студентів та молодих вчених «Молодь та перспективи сучасної медичної науки». - Вінниця, 2007. - С. 162.

7. Слєсарчук В.Ю. Протиішемічна активність препаратів кверцетину на основі їх антиоксидантних властивостей / В.Ю.Слєсарчук // Матеріали V міжнародної науково-практичної конференції студентів та молодих вчених «Новітні підходи до лікування в сучасній медицині», Ужгород, 2007. - С. 55.

8. Слесарчук В.Ю. Механизм нейропротекторного действия препаратов кверцетина - способность тормозить окислительную модификацию белка / В.Ю.Слєсарчук, В.Й. Мамчур //Материалы III съезда фармакологов России «Фармакология - практическому здравоохранению», Санкт-Петербург, 2007. Т. 2. - С. 1951.

9. Слєсарчук В.Ю. Біоенергетичні зміни в мозку щурів з церебральною ішемією під впливом антиоксиданта Ліпофлавону / В.Ю.Слєсарчук, О.М.Поета // Вісник Вінницького Національного медичного університету №11, 2007. - С.803.

10. Слєсарчук В.Ю. Антиоксидант ліпофлавон - перспективний нейропротектор / В.Ю.Слєсарчук // Матеріали VII міжнародної конференції студентів та молодих вчених «Новини і перспективи медичної науки», Дніпропетровськ, 2007. - С.50.

11. Слєсарчук В.Ю. Нейроантиоксидантна дія препарату корвітину в умовах гострого імобілізаційного стресу / В.Ю.Слєсарчук, М.І. Стефаник // Всеукраїнський медичний журнал молодих вчених, Чернівці, 2008. - Вип.10. С. 230.

12. Слєсарчук В.Ю. Стреспротекторна дія препаратів кверцетину за показниками окисної модифікації білку в різних структурах головного мозку щурів / В.Ю.Слєсарчук, М.І. Стефаник //Мат. ХХV Юбилейной научно-практической конференции с международным участием «Лекарства - человеку. Современные проблемы создания, исследования и апробации лекарственных средств», - Харків, 2008. - С. 144-145.

13. Роль кверцетина как протектора при различных стрессовых ситуациях / В.Й. Мамчур, Е.Т. Зленко, В.И. Опришко, Е.Ю. Коваленко, К.А.Кравченко, В.Ю.Слєсарчук, Е.А. Чернов //Матеріали ІІ симпозіуму «Рослинні поліфеноли та неспецифічна резистентність», Одеса 2-3 жовтня 2008 р. - Вісник стоматології. - С.27-28.

14. Слєсарчук В.Ю. Зміна кількості апоптичних нейронів як показник протиішемічної активності препаратів кверцетину / В.Ю.Слєсарчук //Мат. VІІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції за участю міжнародних спеціалісті «Клінічна фармація в Україні». - Харків, 6-7 листопада 2008 р. - С.63.

АНОТАЦІЯ

Слєсарчук В.Ю. Церебропротекторні ефекти препаратів кверцетину. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук за спеціальністю 14.03.05 - фармакологія. - Державна установа «Інститут фармакології та токсикології» АМН України, Київ, 2009.

Дисертаційна робота присвячена вивченню церебропротекторної активності препаратів кверцетину (ліпосомальної форми Ліпофлавону, водорозчинної - Корвітину) та ліпіну (фостатидилхолінові ліпосоми).

Експериментальні дослідження на моделі гострого імобілізаційного стресу (ГІС) показали, що застосування препаратів кверцетину в дозі 5 мг/кг та ліпіну призводило до зниження процесів вільнорадикального окиснення та нормалізації активності антиоксидантних ферментів в різних структурах головного мозку (кора, гіпокамп, стовбур) щурів, запобігало порушенню когнітивних функцій. Встановлено, що по силі нейропротекторного впливу за умов моделювання гострого стресу корвітин діє більш ефективно у порівнянні з ліпофлавоном та ліпіном. За умов сформованої церебральної ішемії при застосуванні препаратів кверцетину та ліпіну чітко простежується позитивна динаміка проявів їх церебропротекторної дії. Виявлено, що препарати запобігали загибелі тварин, вірогідно знижували розвиток проявів неврологічного дефіциту, під впливом препаратів відновлюються показники поведінкових реакцій, нормалізуються біоенергетичні процеси в мозку, пригнічуються процеси ПОЛ та ОМБ, зменшується кількість апоптичних та деструктивно змінених нейронів в корі головного мозку. По силі нейропротекторної дії при моделюванні ішемічних ушкоджень найбільш активним був ліпофлавон.

Механізм церебропротекторної дії препаратів кверцетину та ліпіну, на нашу думку, обумовлений їх здатністю гальмувати утворення АФК, збільшувати активність антиоксидантних ферментів, позитивно впливати на енергетичні процеси, збільшуючи тим самим спроможність нейронів до виживання та збереження когнітивних функцій головного мозку.

Ключові слова: церебропротекція, препарати кверцетину, антиоксиданти, вільнорадикальне окиснення, імобілізаційний стрес, гостре порушення мозкового кровообігу.

АННОТАЦИЯ

Слесарчук В.Ю. Церебропротекторные эффекты препаратов кверцетина. Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата биологических наук по специальности 14.03.05 - фармакология. - Государственная организация «Институт фармакологии и токсикологии» АМН Украины, Киев, 2009.

Диссертационная работа посвящена экспериментальному изучению церебропротекторной активности препаратов кверцетина (липосомальная форма Липофлавон, водорастворимая - Корвитин) и липина (фосфатидилхолиновые липосомы).

Экспериментальные исследования на модели острого иммобилизационного стресса (ОИС) показали, что профилактическое четырехдневное применение препаратов кверцетина в дозе 5 мг/кг и липина предупреждало нарушения со стороны показателей поведенческо-эмоциональной активности, а также процессов обучения в тесте УРПИ у экспериментальных животных. Профилактическое применение исследуемых препаратов приводило к угнетению активности процессов ПОЛ и ОМБ в различных отделах головного мозга (кора, гипокамп, ствол), которые активировались на фоне ОИС. Экспериментальная терапия препаратами кверцетина и липина вызывала снижение накопления нейротоксичных продуктов окислительной модификации белка (альдегид- и кетонфенилгидразонов), продуктов ПОЛ (содержание ТБК-реагирующих продуктов), увеличивала активность антиоксидантных ферментов (СОД и каталазы) в структурах головного мозга. Применение корвитина продемонстрировало наибольшую антиоксидантную активность в условиях моделирования ОИС: угнетение процессов липопероксидации и окислительной модификации белка во всех структурах головного мозга (особенно выраженым эффект был в стволе). По силе нейропротекторной активности в условиях моделирования ОИС препараты кверцетина и липин можно расположить следующим образом: корвитин > липофлавон > кверцетин > липин.

В условиях моделирования острого нарушения мозгового кровотока (ОНМК) при ежедневном введении с лечебной целью на протяжении 4 суток препаратов кверцетина и липина в дозе 5 мг/кг (в пересчете на кверцетин) регистрируется нормализация биоэнергетических процессов в тканях головного мозга - увеличивается уровень АТФ и АДФ на фоне снижения АМФ; под воздействием препаратов наблюдается уменьшение содержания лактата, который уменьшает угрозу развития лактат-ацидоза. Коррекция нарушений, вызванных ОНМК, с помощью липофлавона более эффективно снижает интенсивность свободнорадикальных процессов и реактивирует антиоксидантную систему энзимов лучше других исследованных препаратов. Зарегистрировано достоверное снижение содержания цитотоксичних ДК и МДА на фоне повышения активности основных антиоксидантных ферментов СОД и каталазы. Применение липофлавона вызывало более выраженное угнетение процессов окислительной деструкции белка, которое проявляется достоверным уменьшением количества нейротоксичних продуктов АФГ и КФГ.

Сравнительный анализ церебропротекторной активности препаратов кверцетина по показателям структурных нарушений в сенсомоторной зоне фронтальной коры мозга обнаружил явное лидерство липосомальной формы кверцетина. Характер его протекторного действия выражается в значительном увеличение количества нейронов, а также содержания в них РНК, уменьшении количества апоптичных и деструктивно измененных нейронов, повышении индекса отношения выживших нейронов к числу апоптичных. По силе нейропротекторного эффекта при ОНМК препараты, которые исследовались, можно разместить таким образом: липофлавон >корвитин > липин.