Патогенетична спорідненість хронічних запальних процесів слизових оболонок носа та бронхів у ліквідаторів наслідків чорнобильської катастрофи

Досягнення мети передбачало вирішення наступних задач:

слизовий бронхи запальний

Матеріали та методи дослідження. Матеріали, представлені у даній роботі, були отримані при обстеженні та лікуванні 60 хворих на хронічні риніти та хронічні обструктивні захворювання легенів ЛНА на ЧАЕС (основна група) та 60 хворих на хронічні риніти, які не брали участі в будь-яких заходах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та не мешкали на контрольованих територіях (пересічні кияни). Ця група хворих розглядалась в якості нозологічного контролю (групи порівняння) щодо пацієнтів - ліквідаторів. Всього обстежено 120 хворих.

Пацієнти основної групи знаходились на обстеженні і лікуванні в ЛОР-відділенні Головного клінічного госпіталю МО України; ЛОР-відділенні військового госпіталю (м. Ірпінь Київської області); ЛОР-клініці НМУ імені О.О. Богомольця - ЛОР-відділенні Центральної міської клінічної лікарні (ЦМКЛ); відділенні пульмонології НЦРМ АМН України. Хворі групи порівняння знаходились на обстеженні і лікуванні у ЛОР-відділенні ЦМКЛ.

Крім того, здійснено аналіз архівних матеріалів щодо 847 військовослужбовців-ліквідаторів наслідків Чорнобильської катастрофи, які знаходились на обстеженні та лікуванні в Головному клінічному госпіталі МО України у 1986 році і відносно яких існують свідчення медичної документації по ВМУ МО України.

Згідно катамнеза пацієнти-кияни та ЛНА на ЧАЕС захворіли на ХР після 1986 року. Група пацієнтів-ліквідаторів максимально стандартизована за професійно-побутовими параметрами. Групи однорідні за статтю (чоловіки). Середній вік коливався від 40 до 50 років на момент обстеження (2003-2006 р.р.). Дози зовнішнього опромінення щодо учасників післяаварійних робіт у зоні ЧАЕС документовані у межах 25 сГр, тобто належать до малих доз низької інтенсивності. Для документування результатів обстеження кожного хворого використовували карти обліку даних, які були розроблені, стандартизовані та автоматизовані на кафедрі оториноларингології НМУ імені О.О. Богомольця і в ІЕПЛ.

Всім хворим проводили комплексне обстеження, яке включало:

1) клінічні дослідження: а) оториноларингологічне інструментальне обстеження, ринопневмометрія, дослідження транспортної функціі миготливого епітелію слизової оболонки (СО) носа; б) пульмонологічне (огляд, перкусія, аускультація, загальний аналіз крові, рентгенографія органів грудної клітки, дослідження вентиляційної функції легенів (ВФЛ), бронхофіброскопія). В цьому дослідженні автор брала участь за дозволу та нагляду д.мед. н. В.О. Сушка - в умовах стаціонару НЦРМ АМН України.

2) патоморфологічне дослідження: а) інтраопераційного матеріалу СО носа, отриманого під час хірургічних втручань (залежно від встановленого діагнозу) у хворих на ХР з обох груп. Верифікація діагнозів базувалась на критеріях загальновизнаної класифікації ХР, запропонованої Л.Б. Дайняк (1987) із невеликими скороченнями, запропонованими І.Б. Солдатовим (1990); б) біоптати СО бронхів, отримані від пацієнтів-ліквідаторів під час проведення бронхофіброскопії. Інтраопераційний матеріал СО носа і біоптати СО бронхів фіксували у 10% нейтральному формаліні і готували мікропрепарати за загальноприйнятою методикою. У подальшому використовували оглядові гістологічні (забарвлення гематоксиліном й еозином, метод ван Гізон, метод Епштейна (в модифікації ІЕПЛ), метод пікро-Маллорі III), селективні гістохімічні (комбінований метод Моурі, забарвлення суданом чорним В за модифікованим методом Беренбаума, забарвлення конго червоним, метод забарвлення еластичних волокон за Вейгертом, метод сріблення Сев'є-Мунгера, методи Шубича, Браше, Ліллі) та (після окремої фіксації) електронномікроскопічні методи. Всі морфологічні дослідження виконані в ІЕПЛ.

Для дослідження дихальної функції носа використовували метод ринопневмометрії, удосконалений на кафедрі оториноларингології НМУ імені О.О. Богомольця (Ю.В. Мітін, О.М. Науменко, 1998). Оцінювали показник опору потоку повітря під час вдиху через ніс (ОПВД), який в нормі дорівнює 1,140,051 (при середньому квадратичному відхиленні =0,119).

Дослідження транспортної активності миготливого епітелію СО носа здійснювали за допомогою сахаринового тесту за рекомендацією В.Р. Гофмана (2000). Стан рухової активності оцінювали за наступною схемою: норма - до 15 хв, I ступінь порушення - до 30 хв, II ступінь порушення - 31-45 хв, III ступінь порушення - 46-50 хв.

Вивчення ВФЛ здійснювали за допомогою автоматизованих пневмотахометрів («ПТА-01», Украина; «Flow Screen», ФРН). Проаналізовано показники життєвої ємності легень (ЖЄЛ), форсованої життєвої ємності легенів (ФЖЄЛ), об'єму форсованого видиху за першу секунду (ОВФ₁), пікову швидкість видиху (ПШВ), миттєвої максимальної швидкості форсованого видиху на рівні 75%, 50% та 25% форсованої життєвої ємності легенів (МОШ_75, МОШ_50, МОШ₂₅). Результати були оцінені у відсотковому відношенні до належних величин згідно рекомендацій Європейського Респіраторного Товариства та Наказу №311 МОЗ України (1999). Визначено наявність та ступінь порушень ВФЛ, а також диференційовано основні бронхообструктивні синдроми: ізольованої обструкції дрібних бронхів, ізольованої обструкції крупних бронхів, ізольованої обструкції верхніх дихальних шляхів, генералізованої обструкції, гіпотонічної дискінезії мембранозної частини трахеї і головних бронхів.

Стан СО бронхів вивчали під час бронхофіброскопії за допомогою бронхоскопа фірми «Olympus» BF-1T10 (Японія). Обстеження проводилось після попередньої премедикації за загальноприйнятою методикою під місцевою анестезією. Пряму біопсію СО здійснювали на рівні сегментарних і субсегментарних бронхів переважно зі шпори субсегментарних бронхів нижньої долі правої легені.

Результати всіх досліджень зафіксовані у формалізованих картах обліку й оброблені стандартними методами варіаційної статистики.

Результати дослідження та їх обговорення. За архівними матеріалами ВМУ МО України документовано загальну панораму патології різних органів та систем (рис. 1), виявлену у постраждалих від аварії на ЧАЕС (військовослужбовці, які з моменту аварії на Чорнобильській АЕС (26 квітня 1986 року) та по травень-червень 1986 року брали участь у післяаварійних роботах у зоні ЧАЕС і потім були госпіталізовані у Головний клінічний госпиталь МО України в м. Києві).

Отриманий фактичний матеріал свідчив про наявність у ліквідаторів поліорганної патології. З 847 пацієнтів-ліквідаторів, карти яких було проаналізовано, у 209 (24,7% ЛНА на ЧАЕС) були виявлені як захворювання ЛОР-органів, так й інша патологія. Превалювали ураження серцево-судинної (45,45%), травної (41,15%) та дихальної (майже 34%) систем. Також, за архівними даними, патологія органів дихання в учасників післяаварійних робіт у зоні ЧАЕС була загалом представлена 10 нозологічними одиницями.

Виявлено зростання показників структури патології органів дихання у військовослужбовців-ліквідаторів наслідків Чорнобильської катастрофи за даними на 2003-20006 р.р. (рис. 3). У порівнянні з архівними даними за 1986 рік, відмічалось значне зростання серед форм ХР частки хронічного атрофічного риніту (ХАР) - 13,5% (у 1986 р. - 3,83%), нейровегетативної форми вазомоторного риніту (ВР) - 21,05% (1,91% у 1986 році), а також хронічного бронхіту (ХБ) - майже 24% (7,66% на 1986 рік). Поширеність викривлення носової перегородки (збільшення втричі порівняно із показниками за 1986 рік) не мала суттєвого значення, тому що ця патологія не детермінована статусом ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС. Загалом спостерігалось збільшення всіх форм ХР за час, що минув від аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році.

Серед форм ХР в основній групі обстежених ЛНА на ЧАЕС (60 хворих) найбільше виявлено хворих на ВР - 27 (45%) осіб, з них переважають 21 (35%) хворих на нейровегетативну форму, у 18 (30%) хворих-ліквідаторів, діагностовано хронічний гіпертрофічний риніт (ХГР). У групі нозологічного контролю встановлено переважання ХГР - 33 (55%) хворих. Алергічна форма ВР відмічалась в основній групі у 6 (10%) осіб, а в групі нозологічного контролю - у 2 (3,3%) осіб. ХАР було виявлено у 15 (25%) пацієнтів-ліквідаторів, а серед пересічних киян - лише у 1 (1,7%) хворого.

За даними ринопневмометрії до початку лікування встановлено, що погіршення носового дихання в основній групі хворих на ХГР спричиняло збільшення ОПВД в середньому в 6,19 рази (р0,05). Нейровегетативна форма ВР в середньому у 3,54 рази (р0,05) збільшувала опір вдихнутого повітря, а погіршення носового дихання при алергічній формі ВР спричиняло збільшення ОПВД в середньому у 2,53 рази (р0,05). Відмічено, що ОПВД у хворих на ХАР також змінювався - в середньому у 1,12 рази (р0,05).

За результатами сахаринового тесту до початку лікувальних заходів середній час появи смакового відчуття у хворих на ХР як у групі нозологічного контролю, так і у ліквідаторів, дорівнював 25 хв 28 сек. Найбільший час зафіксовано у хворих на ХАР, причому у групі ліквідаторів цей показник досягав великого рівня - 47 хв 38 сек.

Серед форм ХОЗЛ у 60 ліквідаторів наслідків Чорнобильської катастрофи було діагностовано: хронічний необструктивний бронхіт - у 3 (5%) хворих, у 49 (81%) хворих - хронічний обструктивний бронхіт та у 8 (14%) - бронхіальну астму.

За даними ВФЛ встановлено, серед 60 хворих на ХР ліквідаторів у лише 3 (5%) не спостерігався синдром бронхообструкції, вся ж решта хворих мали різні види бронхообструктивного синдрому, серед яких переважали генералізована бронхообструкція - у 30 (50%) хворих та обструкція дрібних бронхів - у 20 (33%) хворих. Було відмічено, що 30 (50%) хворих-ЛНА на ЧАЕС мали важку бронхіальну обструкцію й 17 (28%) - обструкцію середньої важкості.

Наявність виразних змін СО бронхів документовано при ендоскопічних дослідженнях. Виявлено атрофічні зміни СО бронхів у 19 (31%) хворих-ліквідаторів, гіпертрофічні зміни - у 6 (10%), комбіновані - у 24 (40%) з 60 обстежених ліквідаторів наслідків Чорнобильської катастрофи.

Хірургічне лікування було здійснене 30 хворим із основної групи ЛНА на ЧАЕС. Хворим на ХГР ліквідаторам виконувалась щадлива двобічна нижня конхотомія за допомогою конхотома, розробленого співробітниками ЛОР - клініки НМУ імені О.О. Богомольця з метою більш зручної і малотравматичної резекції носових раковин. За описаною методикою прооперовано 8 (27%) хворих на ХГР. Клінічне спостереження проводилось щоденно до виписки, через два тижні, три місяці і рік після операції. До кінця двотижневого строку спостереження настала нормалізація носового дихання у всіх прооперованих хворих (ОПВД=1,830,068) при відсутності скарг і нормалізації риноскопічної картини. Під час контрольного огляду через три місяці після операції нормалізація носового дихання відбулась у 7 (87,5%) пацієнтів (ОПВД=1,440,076).

22 (із 30) ліквідаторам, хворим на ВР (нейровегетативну та алергічну форми) хірургічне лікування проводилось методом двобічної підслизової кріоконхотомії, який вперше був винайдений і застосований в ЛОР-клініці НМУ імені О.О. Богомольця. Хірургічне лікування із використанням методу підслизової кріоконхотомії було застосовано 18 (81,8%) ліквідаторів, хворих на нейровегетативну форму ВР та 4 (18,2%) хворим на його алергічну форму. Хворим на ВР ліквідаторам клінічне спостереження проводилось щоденно до виписки, через два тижні, три місяці і рік після оперативного втручання. В кінці двотижневого строку спостереження наступила нормалізація носового дихання у 15 (83,3%) хворих на нейровегетативну форму ВР (ОПВД=1,860,067) і у 3 (75%) хворих на алергічну форму ВР (ОПВД=1,680,067), за відсутності скарг і нормалізації риноскопічної картини. Під час контрольного огляду через три місяці нормалізація носового дихання відбулась у 16 (88,9%) хворих на нейровегетативну форму ВР і у всіх (100%) хворих на його алергічну форму (ОПВД=1,840,049 та 1,670,049 відповідно). Через рік позитивний результат лікування (відсутність скарг, нормалізація риноскопічної картини і об'єктивних показників) констатований у 5 (71,4%) пацієнтів-ліквідаторів, яким була проведена щадлива двобічна нижня конхотомія, ОПВД у них становив 1,240,072, що статистично не відрізнялось від нормальних показників (р  0,05). В групі ліквідаторів, хворих на нейровегетативну форму ВР, яким з лікувальною метою була проведена двобічна підслизова кріоконхотомія, у 14 (87,5%) пацієнтів відмічалась ефективність лікування (ОПВД = 1,420,047; р 0,05). У 3 (75%) хворих на алергічну форму ВР, котрим проводилась двобічна підслизова кріоконхотомія також мала місце нормалізація риноскопічної картини і об'єктивних показників (ОПВД = 1,670,047; р  0,05).

Частині хворих-ліквідаторів (15 осіб) призначали фенспірид в дозі 80 мг двічі на добу протягом трьох місяців. Після курсу лікування фенспіридом інтенсивність кашлю зменшилась у всіх (100%) пацієнтів, а нормалізація відходження в'язкого харкотиння у - 12 (80%), носове дихання покращилось у 14 (93%) пацієнтів (ОПДВ=1,92±0,079, р < 0,05), динаміка показників зовнішнього дихання також була позитивною. Зафіксовано збільшення швидкості мукоціліарного транспорту у 9 (60%) пацієнтів, порівняно з хворими, які приймали інші муколітичні засоби (табл. 1, 2).

Таблиця 1. Характеристика вентиляційної функції легенів у ліквідаторів наслідків Чорнобильської катастрофи, хворих на ХОЗЛ, після 3 місяців лікування фенспіридом

Таблиця 2. Дані щодо ефективності фенспіриду при поєднаній патології дихальних шляхів в учасників ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи (після 3 місяців лікування)

Згідно результатів багаторічних комплексних обстежень ЛНА на ЧАЕС, здійснених на клінічних базах НЦРМ АМН України, госпіталей МО України, в ІЕПЛ, вказаному контингентові пацієнтів притаманні порушення імунного статусу. Імунна система у цього контингенту хворих постраждала дуже суттєво, що документовано розвитком вторинних імунодефіцитів - і у ліквідаторів наслідків аварії, й у мешканців територій, забруднених радіонуклідами (В.М. Шубик, 1989; Г.Н. Дранник, 1994; В.Р. Гофман и соавт., 1995; В.О. Сушко, 2004; Науменко О.М., Терещенко В.П., 2000, 2002, 2004-2006). Порушення імунітету в учасників післяаварійних робіт в зоні ЧАЕС аргументували доцільність застосування імуномодулюючої терапії у ЛНА на ЧАЕС. Тому, частині хворих-ліквідаторів (15 осіб) призначався ліофілізований лізат бактерій. Курс лікування препаратом складався з трьох щомісячних циклів, кожний по 10 днів. Препарат призначали вранці натще по одній капсулі (7 мг). Так, впродовж лікування хворих на поєднану патологію дихальних шляхів ЛНА на ЧАЕС очищеним бактеріальним лізатом, клінічно зафіксовано: у 13 (87%) пацієнтів взагалі не спостерігались рецидиви ХОБ порівняно із хворими-ліквідаторами, які не вживали ЛЛБ. У них рецидиви ХОБ не виникали лише у 2 (13%). На гострі респіраторні вірусні інфекції хворіли 2 (13%) з групи, що приймали ЛЛБ, на противагу 15 (100%) пацієнтів-ліквідаторів, яким ЛЛБ не призначався. Також у останніх - 8 (53%) пацієнтів-ліквідаторів - спостерігались бактеріальні ускладнення гострих респіраторних вірусних інфекцій з боку ЛОР-органів та бронхолегеневої системи, тоді, як у групі пацієнтів-ліквідаторів, що приймали бактеріальний лізат, взагалі не зафіксовано жодного випадку цих захворювань. 2 (13%) ліквідаторів, які приймали ЛЛБ, відмічали зменшення тривалості захворювання на ГРВІ до 3-5 днів, а перебіг його був легкого ступеню важкості. У групі ліквідаторів, що не вживали очищений лізат бактерій, захворювання на ГРВІ були середнього ступеню важкості і тривали 7-10 днів (табл. 3).

Таблиця 3. Дані щодо ефективності ліофілізованого лізату бактерій при поєднаній патології дихальних шляхів в учасників ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи (після курсу лікування)

Нами також здійснено порівняльний аналіз ефективності двох вищезгаданих ліків (табл. 4). Ці результати дозволяють рекомендувати призначення фенспіриду та ЛЛБ при хронічних запальних захворюваннях СО носа та бронхів в учасників після аварійних робіт у зоні ЧАЕС, як, напевне й при іншій техногенно-індукованій патології: з передбачуваними аномаліями імунної та запальної відповідей.

З таблиці видно, що у хворих-ЛНА на ЧАЕС, які приймали фенспірид та ЛЛБ, зникла закладеність носа у 14 (93%) осіб та відновилось носове дихання у 13 (87%) та 10 (67%) пацієнтів. Також серед пацієнтів-ліквідаторів, що приймали вищеозначені засоби, не відмічалось захворюваності на гострі респіраторні вірусні інфекції у жодному випадку, а лише у 4 (27%) осіб виявився гострий катаральний гайморит після перенесеної ГРВІ (у порівнянні з групою пацієнтів, яким жоден з препаратів не призначався - 15 (100%) і 13 (87%) відповідно).

Таблиця 4. Дані щодо ефективності фенспіриду й ліофілізованого лізату бактерій у ліквідаторів наслідків Чорнобильської катастрофи, хворих на хронічні риніти та хронічні неспецифічні захворювання легенів

Отже, незважаючи на деяку різноскерованість фармакотерапевтичних ефектів, обидва препарати виявилися корисними при досліджуваній патології, що дозволяє рекомендувати їх широкій фаховій аудиторії.

Наголосимо, що фенспірид та ЛЛБ багато в чому - антагоністи. Так, якщо фенспірид запобігає й ексудації, і проліферації, тобто пригнічує відповідні фази запального процесу, то ЛЛБ - навпаки: стимулює макрофагальну активність, активізує вироблення біологічно активних речовин та специфічних і неспецифічних чинників захисту. У цьому контексті логічно постає питання: чому така різноскерована імуномодуляція чинить позитивний вплив при споріднених хронічних запальних процесах СО носа та бронхів у ЛНА? Тут немає абияких протиріч. Справа в тому, що у хворих, які брали участь у післяаварійних роботах в зоні ЧАЕС, наявні різні порушення імунної відповіді, а не лише т. з. «чорнобильський СНІД» (В.О. Сушко, 2003; В.П. Терещенко, В.О. Сушко, 2004 та ін.). Найвірогіднішою буде теза про дезінтеграцію, розбалансування імунної відповіді у цього контингенту пацієнтів. За таких умов кожен із препаратів «підправляє» імунний статус СО дихальних шляхів «у межах своєї компетентності», тобто механізму дії, скерованості, звідси - позитивний результат.

За даними патоморфологічного дослідження було визначено діагностичні критерії поєднаної патології носової порожнини та бронхів у ЛНА на ЧАЕС, що полягали у наступному. Трансформація кінетики запального процесу:

1. Гіпореактивність запалення (слабка або помірна запальноклітинна інфільтрація поверхневих відділів СО; характерний склад інфільтратів: лімфоцити, макрофаги, поодинокі плазмоциди без ознак активного імуногенезу - піронінофільної цитоплазми).

2. Суттєва депопуляція тучних клітин.

3. Патологія мікросудин (звужені просвіти).

4. Переважання продуктивного компоненту над ексудативним (невиражений набряк; не типовість гіперемії, інтенсивний фібрилогенез).

Особливості дисрегенераційних змін:

1. Присутність плоскоклітинної метаплазії.

2. Гіперплазія базальних (камбіальних) клітин.

3. Зміни фенотипу зрілих епітеліоцитів (поява мікст-клітин; зменшення кількості війок на поверхні миготливих клітин; дефекти війок (патологія мембран, злиття у групи з утворенням гігантських війок, редукція останніх, мікротубулярні розлади); нетипові вкорочені й розгалужені форми війок; порушення впорядкованого розташування базальних тілець; поява слизових клітин з гетерогенними за щільністю гранулами).

4. Сосочкоподібні деформації епітеліальної базальної мембрани.

Порушення мікроциркуляції:

1. Патологія ендотелію судин (базальні вирости і складки; виразна звивистість картотеки; наявність ліпідних включень; типова присутність тілець Вейбеля-Паладе).

2. Демонстративні зміни перицитів (вакуолізація; ліпідні включення; свідчення участі перицитів в інтенсивному формуванні базальних мембран).

3. Свідчення перепрограмування гладком'язових клітин судин із скоротливого фенотипу на синтетичний.

4. Порушення мікрогемодинаміки (наявність у мікросудинах ліпідних крапель, зруйнованих формених елементів крові).

Особливості порушень місцевої регуляції в тканинах:

1. Виразна депопуляція і дистрофія апудоцитів.

2. Суттєва депопуляція тучних клітин.

Інтенсифікація інволюційних процесів:

1. Мультиплікація базальних мембран мікросудин.

2. Ліпідні включення в ендотеліоцитах.

3. Виразні: еластоз, гіаліноз, амілоїдоз судинно-мезенхімальних компонентів СО носа.

Інтенсифікація фібрилогенезу - розповсюджені склеротичні процеси, еластоз.

Висновки

У дисертації наведене теоретичне узагальнення та нове рішення актуальної для практичної медицини задачі - оптимізації діагностичної, лікувальної та експертної тактики при ураженні дихальних шляхів у ліквідаторів наслідків Чорнобильської катастрофи, виходячи із патогенетичної спорідненості хронічних запальних процесів в слизових оболонках носа і бронхів даних пацієнтів.

1. За даними комплексного патоморфологічного аналізу (оглядових гістологічних, селективних гістохімічних, електронномікроскопічних методик) встановлені структурні зміни у слизових оболонках порожнини носа та бронхів у ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС, що дозволило уточнити патогенетичну роль радіації при хронічних ринітах та хронічних обструктивних захворюваннях легенів, які є одними з найпоширеніших хвороб у людських популяціях.

2. Визначені клініко-морфологічні особливості хронічних ринітів в учасників післяаварійних робіт на ЧАЕС у віддалені терміни спостереження, що сприяє покращенню діагностики таких захворювань.

3. На відміну від пересічних ЛОР-хворих, хронічному риніту в учасників ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи були притаманні наступні клініко-морфологічні особливості: а) поєднання всіх їх різновидів з хронічними обструктивними захворюваннями легенів; б) інше співвідношення нозологічних форм, де у пацієнтів-ліквідаторів були вищими щодо пересічних хворих показники атрофічного (у 14,7 разів) й алергічного (втричі) ринітів, а нижчими - гіпертрофічного (у 1,8 рази) і нейровегетативної форми вазомоторного ринітів; в) прояви недостатності запальної та імунної відповідей у слизових оболонках носа й бронхів.

4. При порівняльному аналізі структурних змін у слизових оболонках носа й бронхів у пацієнтів-ліквідаторів визначено: порушення відтворення популяцій диференційованих епітеліоцитів через виразну патологію камбіальних елементів; інтенсифікацію інволюційних процесів; гіпореактивність запалення з пригніченням ексудативного компоненту та переважанням продуктивних процесів; прогресуючий характер і переважаюча необоротність патологічних змін через їх взаємне обтяження.

5. Аргументована патогенетична спорідненість хронічних запальних процесів слизових оболонок носа та бронхів в учасників ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи на основі порівняльного аналізу клінічних, лабораторних, морфологічних (оглядових гістологічних, селективних гістохімічних та електронномікроскопічних) і статистичних даних.

6. Розроблені щадливі хірургічні втручання та схема післяопераційного лікування пацієнтів-ліквідаторів, в якій аргументовано застосування фармакологічних засобів - фенспіриду та ліофілізованого лізату бактерій.

7. Визначені об'єктивні критерії щодо покращення експертизи працездатності осіб, які мали контакт з радіацією, на основі описаних варіантів патоморфологічних змін у слизових оболонках носа та бронхів залежно від наявності «чорнобильського чинника» в анамнезі хворих.

Практичні рекомендації

1. Для оптимізації лікувально-профілактичної тактики щодо хворих-ліквідаторів наслідків Чорнобильської катастрофи доцільним є широке використовування у клінічній діяльності методів морфологічного аналізу з метою підвищення якості діагностики, а також обов'язкове лікування у таких пацієнтів супутньої поліорганної патології з огляду на наявність у них індукованого патоморфозу хвороб повітропровідних шляхів.

2. В діагностичних алгоритмах та при лікуванні хворих на хронічні риніти і хронічні обструктивні захворювання легенів ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС слід враховувати невідповідність біологічного й паспортного віку таких пацієнтів в бік прискорення інволюційних процесів, що наочно простежується при морфологічному дослідженні інтраопераційного матеріалу слизової оболонки носа та біоптатів слизової оболонки бронхів.

3. З огляду на прискорення інволюційних процесів в учасників післяаварійних робіт в зоні ЧАЕС при проведенні хірургічних втручань таким хворим слід віддавати перевагу щадливим методам оперативного втручання, а при призначенні фармакологічних засобів доцільно дотримуватись доз, прийнятних для старших вікових груп.

4. Визначені принципи діагностичної, лікувальної, профілактичної й експертної тактики у хворих-ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС можна застосовувати щодо постраждалих при інших техногенних аваріях, зауважуючи їх особливості.

Перелік робіт, опублікованих за темою дисертації

1. Чернобыльская катастрофа: патологическая анатомия и патоморфоз некоторых заболеваний / Терещенко В.П., Дегтярева Л.В., Сегеда Т.П., Науменко А.Н., Сушко В.А., Мороз Г.З., Пищиков В.А., Ткаченко Е.В., Михайличенко Б.В., Иванова О.Н., Бубело А.А., Задорожная А.Г. / Под ред. В.П. Терещенко, Л.В. Дегтяревой. К.: МИЦ «Мединформ», 2006. - 172 с.

2. Методы исследования носа и околоносовых пазух / Науменко А.Н., Ющенко В.Н., Терещенко В.П., Иванова О.Н., Задорожная А.Г. // Очерки экологической патологи / Под ред. В.П. Терещенко. - Изд. II, перераб. и.доп. - К.: МИЦ «Мединформ», 2006. - С. 368-400.

3. Поєднана патологія дихальних шляхів у ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС / Терещенко В.П., Самусєва О.С., Чупіліна Г.Г., Науменко О.М., Гичка С.Г., Іванова О.М. // Галицький лікарський вісник. - Івано-Франківськ, 2003. - Т. 10, №4. - С. 145-146.

4. Слизова оболонка носа як багаторівневий фізіологічний бар`єр / О.М. Науменко, В.П. Терещенко, А.Г. Задорожна, П.М. Тарасюк // Ліки України. - 2004. - №2. - С. 91-92.

5. Науменко О.М., Терещенко В.П., Задорожна А.Г. Слизова оболонка носа при хронічному риніті: тканини внутрішнього середовища // Ліки України. - 2004. - №3. - С. 90-92.

6. Метаболічна відповідь на пошкодження та її підґрунтя / В.П. Терещенко, О.М. Науменко, В.А. Піщиков, А.Г. Задорожна // Сімейна медицина. - 2004. - №4. - С. 44-46.

7. До питання про патогенез порушень вищої нервової діяльності в учасників ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи / Терещенко В.П., Пострелко В.М., Піщиков В.А., Науменко О.М., Сегеда Т.П., Задорожна А.Г. // Сімейна медицина. - 2004. - №4. - С. 62-63.

8. Складові алгоритму патоморфологічної діагностики хронічних обструктивних захворювань легень / Терещенко В.П., Піщиков В.А., Гичка С.Г., Сушко В.О., Науменко О.М., Задорожна А.Г. // Патологія. - Т.2, №1. - 2005. - С. 28-31.

9. Реалізація різноспричинених аномалій імунної відповіді - ВІЛ-інфекції та «Чорнобильського СНІДу» в органах дихання / Науменко О.М., Терещенко В.П., Роша Л.Г., Козлова Т.Г., Задорожна А.Г. // Збірник наукових праць співробітників КМАПО ім. П.Л. Шупика. - К., 2004. - Вип.13, Кн. 2. - С. 423-427.

10. Методичні засади прогнозування динаміки патології в органах інкорпорування радіонуклідів у потерпілих від аварії на ЧАЕС / Дегтярьова Л.В., Піщиков В.А., Терещенко В.П., Науменко О.М., Сушко В.А., Сегеда Т.П., Задорожна А.Г., Іванова О.М. // Збірник наукових праць співробітників КМАПО ім. П.Л. Шупика. - К., 2005. - Вип. 14., Кн.1. - С. 637-640.

11. Про верифікацію медико-біологічних наслідків техногенних інцидентів / Терещенко В.П., Дегтярьова Л.В., Сегеда Т.П., Піщиков В.А., Науменко О.М., Бубело Г.О., Задорожна А.Г. // Збірник наукових праць співробітників КМАПО ім. П.Л. Шупика. - К., 2005. - Вип.14, Кн.2. - С. 827-830.

12. Морфогенетичні аспекти поліпоутворення у слизовій оболонці носа та при носових пазух / Терещенко В.П., Науменко О.А., Іванова О.М., Задорожна А.Г., Ющенко В.М. // Збірник наукових праць співробітників КМАПО ім. П.Л. Шупика. - К., 2006. - Вип.15, Кн.1. - С. 76-80.

13. Алгоритм патоморфологічної діагностики хронічного риніту / Терещенко В.П., Науменко О.М., Задорожна А.Г., Іванова О.М., Бубело Г.О. // Збірник наукових праць співробітників КМАПО ім. П.Л. Шупика. - К., 2006. - Вип.15, Кн.2. - С. 722-724.

14. Особливості морфологічної діагностики хронічного риніту / Терещенко В.П., Науменко О.М., Іванова О.М., Задорожна А.Г., Тарасюк П.М., Бубело Г.О. // Методичні рекомендації. - Київ, 2004. - 43 с.

15. Особливості патоморфологічної діагностики хронічних обструктивних захворювань легень / Терещенко В.П., Козлова Т.Г., Гичка С.Г., Самусєва О.С., Сегеда Т.П., Сушко В.О., Науменко О.М., Гаврилей Л.М., Задорожна А.Г., Бубело Г.О. // Методичні рекомендації. - Київ, 2004. - 27 с.

16. Окремі питання верифікації медико-біологічних наслідків техногенних інцидентів / Терещенко В.П., Піщиков В.А., Науменко О.М., Дегтярьова Л.В., Сегеда Т.П., Задорожна А.Г., Іванова О.М., Бубело Г.О., Тарасюк П.М. // Методичні рекомендації. - Київ, 2006. - 50 с.

17. Розпізнавання спонтанного та індукованого патоморфозу захворювань / Терещенко В.П., Піщиков В.А., Науменко О.М., Дегтярьова Л.В., Сегеда Т.П., Задорожна А.Г., Іванова О.М., Бубело Г.О., Безугла М.В. // Методичні рекомендації. - Київ, 2006. - 11 с.

18. Провідні тенденції патоморфозу хронічного риніту / О.М. Науменко, В.П. Терещенко, А.Г. Задорожна, О.М. Іванова // Матер. X з'їзду оториноларингологів України. - Судак, 2005. - С. 129-130.

19. Морфологічне підґрунтя односкерованості патологічних процесів вздовж повітропровідних шляхів / О.М. Науменко, В.П. Терещенко, А.Г. Задорожна, О.М. Іванова // ЖУНГБ. - №3-с. - 2006. - С. 242-243.

20. Про доцільність застосування ентеросорбентів у пацієнтів із гнійно-некротичними захворюваннями носа / О.М. Науменко, В.П. Терещенко, А.Г. Задорожна, В.М. Ющенко // ЖУНГБ. - №3-с. - 2006. - С. 243-244.

21. Імовірне клінічне значення дії на організм людини малих доз техногенних забруднювачів довкілля: інформаційний лист / Терещенко В.П., Піщіков В.А., Науменко О.М., Дегтярьова Л.В., Сегеда Т.П., Задорожна А.Г., Іванова О.М., Бубело Г.О. - К., 2006. - 10 с.

Размещено на Allbest.ru