Фармакокінетичні властивості та методи визначення кеторолаку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Фармакокінетичні властивості та методи визначення кеторолаку

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата ветеринарних наук

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Забезпечення населення продовольчими товарами і здоровим харчуванням - важливе й актуальне завдання державного значення. Стрімке зростання споживання продукції агропромислового комплексу вимагає збільшення продуктивності та зниження собівартості продукції, які, окрім загальноприйнятих заходів, можуть досягатись за рахунок раціонального застосування різних лікарських препаратів і кормових добавок. Імунобіологічні та лікувально-профілактичні лікарські засоби мають суттєве значення для охорони здоров'я тварин. Виробники сільськогосподарської продукції, які використовують відповідно до свого технологічного регламенту різні лікарські препарати, зобов'язані гарантувати безпеку отриманої продукції для здоров'я населення.

Знизити ризик забруднення продовольчої сировини лікарськими препаратами можна тільки за умови ефективної системи контролю на всіх стадіях - від виробництва до реалізації (Кальницкая О.И., 2006). Унаслідок цього до методів масового контролю шкідливих сполук у сировині та продуктах тваринного походження пред'являються жорсткі вимоги: вони повинні забезпечувати високу чутливість, селективність визначення, достовірність і відтворюваність отримуваних результатів (Байерман К., 1987; Изотов Б.Н., 1990).

На сьогодні проблема безпечного харчування відносно вмісту лікарських препаратів у продукції тваринництва не вирішена. У зв'язку з цим єдиний підхід до застосування лікарських препаратів, а також науково обґрунтована методологія, що дозволяє з високою точністю, чутливістю та задовільними метрологічними характеристиками виявляти залишкові кількості лікарських препаратів у сировині та продуктах тваринного походження, покликані гарантувати випуск якісної і безпечної продукції відповідно до вимог діючих стандартів.

Останнім часом у літературі з'явилась велика кількість публікацій, присвячених використанню у ветеринарній практиці (у тому числі й у продуктивних тварин) нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ). Велика популярність НПЗЗ пояснюється тим, що вони мають протизапальні, анальгезуючі та жарознижуючі ефекти та приносять полегшення хворим тваринам (Свінціцький А.Ю., 2004; Talley N., 1999). У той самий час існує значна група людей, які вживають НПЗЗ за станом здоров'я. Щоденно понад 30 млн. людей у світі приймають НПЗЗ, з них 40% - у віці понад 60 років.

Додаткове надходження препаратів людині за харчовим ланцюгом може негативно позначитися на безпеці прийому. Відомо, що ускладнення від прийому НПЗЗ в Україні спостерігаються у 50% пацієнтів. Короткочасний прийом НПЗЗ у невеликих дозах у ряді випадків може привести до розвитку побічних ефектів, які зустрічаються приблизно в 25% хворих, а у 5% можуть представляти серйозну загрозу для життя (Quan D.J., 1994; Бертрам Г., 1998; Дзяк Г.В., 1999; Викторов А.П., 2003).

Кеторолак - важливий і необхідний препарат для ветеринарної медицини, проте його токсична дія не вивчена. Вищевикладене послужило підставою для вивчення нового знеболюючого препарату піроло-пірольної групи НПЗЗ - кеторолаку (Spowart K., 1988).

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана за цільовим направленням Міністерства вищої освіти Сирійської Арабської Республіки (рішення №6512/уб від 04.11.2004 р.) у рамках аспірантського контракту з Харківською державною зооветеринарною академією №99 від 13.02.2006 р.

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є вивчення фармакокінетичних характеристик та методів визначення кеторолаку в органах та тканинах тварин.

Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити такі завдання:

- виявити невідомі можливі фармакологічні ефекти, що негативно впливають на здоров'я населення при знаходженні кеторолаку в продуктах тваринництва за допомогою комп'ютерного прогнозування;

- вивчити фармакокінетику кеторолаку та визначити час, необхідний для повного виведення препарату з організму тварини;

- з'ясувати найбільш чутливі реакції якісного та кількісного визначення кеторолаку в продуктах тваринного походження;

- розробити схему токсикологічного аналізу кеторолаку в продуктах тваринного походження.

Об'єкт дослідження: фармакокінетичні властивості кеторолаку - потенційно небезпечного елементу харчового ланцюга людини.

Предмет дослідження: широко вживаний у ветеринарній практиці знеболюючий препарат піроло-пірольної групи НПЗЗ - кеторолак.

Методи дослідження: фармакокінетичні, хіміко-аналітичні, комп'ютерного прогнозування, статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів. Уперше проведено фармакокінетичні дослідження нового знеболюючого препарату піроло-пірольної групи НПЗЗ - кеторолаку, який може бути потенційно небезпечним елементом харчового ланцюга людини. Розраховано основні фармакокінетичні параметри (швидкість всмоктування, максимальна концентрація препарату у крові, період напіввиведення, швидкість елімінації). Визначено терміни забою тварин, які отримували у складі фармакотерапії кеторолак. Вивчено терміни збереження кеторолаку в тканинах і органах тварин.

Практичне значення одержаних результатів. Уперше вивчена порівняльна фармакокінетика кеторолаку за перорального та внутрішньом'язового введення. Розроблені методичні рекомендації «Визначення кеторолаку в тканинах тварин», що затверджені Науково-методичною радою Державного комітету ветеринарної медицини України (протокол №2 від 25.12.2008 р.). Розроблена документація для СОУ «Метод визначення кеторолаку та його метаболітів у об'єктах тваринного походження» (протокол ТК 132 №27 від 20.12.2007 р.). Розроблена та впроваджена в практику роботи Харківської, Дніпропетровської і Запорізької обласних лабораторій ветеринарної медицини схема токсикологічного аналізу.

Матеріали дисертаційної роботи використовуються в навчальному процесі під час вивчення дисциплін «Фармакологія» і «Ветеринарна токсикологія» для підготовки фахівців ветеринарної медицини та для слухачів курсів Інституту післядипломної освіти ХДЗВА.

Особистий внесок здобувача. Усі експериментальні дослідження, підготовка об'єктів дослідження, отримані результати, їх аналіз і статистична обробка, підбір та узагальнення літературних джерел проведені автором особисто. Визначення фармакокінетичних, фармакотоксикологічних і санітарно-гігієнічних показників проводились з використанням лабораторного обладнання лабораторії фармакокінетики Державного наукового центру лікарських засобів (ДНЦЛС, м. Харків) і хіміко-токсикологічної лабораторії Університету Хартум (Судан) за консультативної допомоги завідувача лабораторії фармакокінетики ДНЦЛС, кандидата біологічних наук В.В. Лібіної та професора кафедри фармакології і токсикології Тиджані Хасан Аль Амин.

Наукова інтерпретація й узагальнення отриманих результатів у висновках і пропозиціях, підготовка та написання дисертації та автореферату виконані автором самостійно за консультації наукового керівника.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертаційної роботи були представлені й обговорені на звітних сесіях вченої ради ХДЗВА (м. Харків, 2006-2009 рр.); науково-практичних і навчально-методичних конференціях з міжнародною участю за результатами наукової діяльності вчених факультету ветеринарної медицини ХДЗВА за 2006-2007 і 2007-2008 навчальні роки «Новітні досягнення та перспективи ветеринарної медицини» (м. Харків, 2007-2008 рр.); науково-практичній конференції «Сучасні заходи підвищення продуктивності в свинарстві» (м. Херсон, 2008 р.).

Публікації. Основні результати дисертації опубліковані у 6 наукових працях, з них 5 у фахових виданнях, що входять до переліку ВАК України, та методичних рекомендаціях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота викладена на 153 сторінках комп'ютерного друку та складається зі вступу, огляду літератури, матеріалів і методів дослідження, опису власних досліджень та їх аналізу, висновків і пропозицій для практики, додатків та списку використаної літератури. Роботу проілюстровано 17 таблицями та 20 рисунками. Список використаної літератури налічує 210 найменувань, з яких 126 іноземних авторів.

Зміст роботи

кеторолак препарат тваринний токсикологічний

Матеріали та методи досліджень

Для дослідження можливих фармакологічних ефектів кеторолаку використовували сучасну версію комп'ютерної системи передбачення спектра біологічної активності PASS C&T (Prediction of Activity Spectra for Substances: Complex & Training).

Наукові дослідження проведені з дотриманням вимог Європейської конвенції про гуманне поводження з тваринами, що використовуються для експериментальних і наукових цілей (Кожем'якин Ю.М., 2002).

Досліди з вивчення фармакокінетики кеторолаку проведені на 10 ненаркотизованих статевозрілих кролях обох статей породи шиншила масою 3,40-4,55 кг (у середньому 4,15 кг). Заздалегідь, за добу до введення препаратів, що вивчаються, тварин позбавляли їжі, вода - без обмеження. Кролики не отримували ніяких лікарських речовин та утримувались на стандартному раціоні віварію.

Пігулки кеторолаку вводили одноразово перорально по одній пігулці, що відповідало середній дозі 10 мг/тварину = 1,61 мг/кг у розрахунку по кеторолаку. Розчин кеторолаку для ін'єкцій вводили одноразово внутрішньом'язово в стегновий м'яз кроликів у дозі 1,66 мг/кг у розрахунку по кеторолаку.

Кров для аналізу відбирали з крайової вени вуха кроликів за наступною схемою: до введення препарату, через 0,25; 0,5; 0,75; 1,0; 1,5; 2,0; 4,0; 6,0 і 8,0 годин після введення.

Вибір часу відбору проб забезпечував на кривій «концентрація-час» не менше 3 точок на кожному фрагменті фармакокінетичної кривої. Кров центрифугували при 3 000 об./хв. протягом 5 хв. Отриману плазму зберігали за температури мінус 22°С до проведення аналітичних процедур.

Дослідження фармако-токсикологічних властивостей кеторолаку проведене відповідно до рекомендацій Державного фармакологічного центру МОЗ України «Доклінічне вивчення фармакокінетики лікарських засобів» (Стефанов О.В., 2001).

Для аналітичного визначення концентрацій кеторолаку в плазмі крові використовували модифікований метод ВЕРХ з попередньою твердофазною екстракцією та концентрацією речовини, що тестується. Кількісне визначення вмісту кеторолаку в плазмі проводили з використанням ВЕРХ-системи «Perkin Elmer» Series 200 з діодно-матричним детектором.

Для виявлення кеторолаку у витяжках з продуктів тваринного походження застосовували метод ТШХ з використанням пластинки Silicagel 60 F254 («Merck») і Сорбфіл розміром 10Ч10.

УФ-спектрофотометричне визначення кеторолаку у витяжках з продукції тваринництва проводили на спектрофотометрії фірми «Hewlett Packard» НР 8453 (США) у діапазоні довжини хвиль 220-400 нм при л = 318 ± 2 нм, в кюветі з товщиною шару 10 мм.

Фармакокінетичні параметри кеторолаку розраховували методом статистичних моментів з використанням прикладної програми M-IND.

Розраховані наступні константи: С_max - максимальна концентрація в крові; t_max - час досягнення максимальної концентрації; T_Ѕ - період напіввиведення; K_el - константа швидкості елімінації; Vz - кінетичний об'єм розподілу; MRT - середній час утримання; C_lро - загальний кліренс введення; АUС ^0t - площа під фармакокінетичною кривою «концентрація-час» від нуля до останньої точки відбору крові, при якій концентрація кеторолаку вища за нижню межу кількісного визначення; АUС ⁰ - площа під фармакокінетичною кривою «концентрація-час» (від нуля до нескінченності); F' - ступінь відносної біодоступності.

Регресійний аналіз, розрахунок результатів визначення концентрації кеторолаку в плазмі крові кроликів, статистична обробка даних виконані за допомогою програми Microsoft Office Excel 2003. Для кожного отриманого показника розраховували: середнє арифметичне значення (Mean), стандартну похибку для середнього (S. e.), стандартне відхилення середнього результату (S. d.).

Результати досліджень

Комп'ютерне прогнозування фармакологічних ефектів кеторолаку. У результаті проведеного комп'ютерного прогнозу (табл. 1) виявлено, що кеторолак має потенційно широкий спектр біологічної активності з Ра < 0,7 і Рi у більшості випадків < 0,4, що свідчить про високу прогностичну можливість прояву фармакологічної активності препарату за відсутності близьких хімічних аналогів, що, у свою чергу, дозволяє рекомендувати кеторолак як препарат, що має високі потенційні можливості для використання його як високоефективного лікарського засобу з новими можливостями. У той же час різноманіття прояву можливої активності свідчить про значну вірогідність виникнення небажаних побічних ефектів у разі потрапляння препарату до харчового ланцюга людини.

Дослідження фармакокінетичних параметрів кеторолаку. Фармакокінетичні дослідження були проведені для пероральної і парентеральної лікарських форм кеторолаку. Як видно з отриманих даних, за перорального введення кеторолаку фармакокінетична крива описується двочастковою моделлю зі всмоктуванням. Плазмова концентрація кеторолаку наростає протягом перших 45 хвилин і досягає в даній точці максимальних значень: С_max = 2678 нг/см³. Надалі короткочасно спостерігається достатньо швидке зниження концентрації: через 2 години після введення кеторолаку у формі пігулки рівень препарату складає в середньому 1294,69 нг/см³, тобто у 2 рази нижче С_max. Починаючи з цього моменту спостерігається триваліша друга фаза елімінації. До кінця періоду реєстрації (через 8 годин після введення) концентрація кеторолаку в крові складає 447,7 нг/см³, що відповідає 17% від максимально реєстрованого рівня на 45 хвилині (рис. 1).

Таблиця 1. Оцінка вірогідності наявності (Pa) або відсутності (Рi) прогностичної активності кеторолаку

У разі внутрішньом'язового введення препарату максимальний рівень кеторолаку в крові досягається трохи швидше - через 30 хвилин, а С_max складає 9622,22 нг/см³. Далі спостерігається швидке зниження концентрації кеторолаку і до 2 годин вона дорівнює 3852,06 нг/см³, що зіставно з періодом напіввиведення (Т_Ѕ = 1,827 год). До 8 годин концентрація речовини, що діє, знижується до 437,04 нг/см³, що складає 4,54% від С_max.

Таблиця 2. Основні фармакокінетичні параметри кеторолаку за одноразового введення кролям

У разі введення рівних доз препарату концентрація кеторолаку в плазмі після внутрішньом'язового введення значно вища за перорального введення, а C_max - у 3,6 разу.

У цілому з представлених даних кількісного визначення кеторолаку в крові кроликів видно, що як за перорального введення, так і за внутрішньом'язового препарат швидко розподіляється в тканинах і виводиться з організму. За внутрішньом'язового введення швидкість елімінації кеторолаку вища, ніж за перорального.

Як видно з наведених даних, значення фармакокінетичних параметрів, що характеризують швидкість всмоктування кеторолаку (t_max і С_max/AUC ⁰) для досліджуваних препаратів, свідчать про швидке надходження тестованої речовини з місця введення (шлунково-кишковий тракт або м'язи) у кров кроликів. Питомий об'єм розподілу кеторолаку у разі введення пігулок значно більший, ніж після його ін'єкції - 0,792 і 0,193 дм³/кг відповідно.

Константи, що характеризують кінетику виведення (Т_Ѕ, К_el, Cl_ро, MRT_ро), підтверджують висновок про високу швидкість елімінації кеторолаку за обох шляхів уведення. Так, період напіввиведення речовини (Т_Ѕ) складає 3,28 год. для пігулок і 1,83 год. для ін'єкцій; середній час утримування в організмі (MRT) - 4,74 і 2,46 год. відповідно. При цьому швидкість виведення за внутрішньом'язового введення кеторолаку вища, ніж за перорального.

Якщо розрахувати час, необхідний для повного виведення лікарської речовини з тканин як 5 періодів напіввиведення, то для кеторолаку у формі пігулок він складає 16,4 год., для внутрішньом'язових ін'єкцій - 9,15 год., тобто менше за добу.

У порівнянні з внутрішньом'язовим введенням площа під фармакокінетичною кривою (АUС) кеторолаку на фоні введення пігулок дуже невелика, що свідчить про нижчу системну біодоступність пігулок. Встановлено, що відносна біодоступність (F') кеторолаку за перорального введення по відношенню до внутрішньом'язового складає 43,72%.

Виявлення кеторолаку у витяжках із продуктів тваринного походження. Для розробки методу виділення кеторолаку з продуктів тваринного походження була вивчена залежність ступеня екстракції (R) кеторолаку з водних розчинів від природи органічних розчинників за різних значень рН середовища.

Було встановлено, що хлороформ починає екстрагувати кеторолак з водних розчинів за рН = 7,0 (ступінь екстракції - 13,8%). Максимум екстракції препарату хлороформом досягається за рН = 2,0 (ступінь екстракції - 67,5-68,0%). Діетиловий ефір починає екстрагувати кеторолак за рН = 6,0-8,0 (ступінь екстракції - 8,7-11,5%), а максимум екстракції в дослідженому інтервалі спостерігається за рН = 3,0-4,0 (ступінь екстракції - 91,4-98,5%). У разі використання бензолу екстракція починається за рН = 8,0-10,0 (ступінь екстракції - 8,4-11,5%). Максимум екстракції (97,5-99%) кеторолаку бензолом спостерігається за рН = 2,0-3,0.

Оптимальними розчинниками для екстракції кеторолаку в процесі виділення його з продуктів тваринного походження є діетиловий ефір за рН = 3,0-4,0 і бензол за рН = 2,0-3,0. Діетиловій ефір і хлороформ на відміну від бензолу за рН = 9,0-12,0 практично не екстрагують кеторолак. Отже, діетиловий ефір і хлороформ можна використовувати для очищення витяжок, отриманих з продуктів тваринного походження.

Була досліджена можливість виділення кеторолаку, використовуючи загальноприйняті методи вилучення речовин кислого характеру: метод О.О. Васильєвої (вилучення водою, підкисленою щавлевою кислотою); метод В.П. Крамаренка (вилучення водою, підкисленою сірчаною кислотою); метод Стаса-Отто (вилучення спиртом етиловим, підкисленим щавлевою кислотою). Крім того, був використаний ефективний експресний метод ізолювання кеторолаку за допомогою діетилового ефіру. Даний метод був використаний під час вивчення розподілу кеторолаку в органах тварин, а також встановлення термінів визначення препарату в продуктах тваринного походження в процесі їх зберігання.

Під час дослідження щодо ізолювання препарату використовували модельні суміші печінки ВРХ. Вибір даного модельного матеріалу пояснюється тим, що печінка - один з найбільш складних в аналітичному плані об'єктів, крім того, даний орган бере активну участь у метаболізмі ксенобіотиків.

Результати кількісного визначення кеторолаку свідчать про те, що запропонований нами метод ізолювання за допомогою ефіру є ефективнішим і дозволяє виділити близько 75-78% препарату з біологічного матеріалу.

Для виявлення кеторолаку у витяжках з продуктів тваринного походження використаний метод ТШХ. В якості системи розчинників використовували суміш хлористого метилену, ацетону й оцтової кислоти у співвідношенні 95:5:2. Значення Rf плям кеторолаку складали близько 0,3-0,4 для пластинок Silicagel 60 F254 («Merck») і 0,5-0,6 для пластинок Сорбфіл. В УФ-променях плями кеторолаку мають жовте випромінювання. Відмічені проявники виявляють і плями соекстрактивних речовин. У вказаних умовах спостерігалось задовільне розділення плям кеторолаку та коекстрактивних речовин, які розташовувались вище і нижче плям кеторолаку.

УФ-спектр кеторолаку, виділеного з органів тварин, мав ті ж самі смуги поглинання, що і УФ-спекр стандартного розчину кеторолаку (л_max = 245 ± 2 нм; 318 ± 2 нм). В якості розчину порівняння використовували спиртну витяжку з інтактної печінки.

Ідентифікацію кеторолаку у витяжках за допомогою методу ВЕРХ проводили за часом утримування піку кеторолаку та отриманими спектрами кеторолаку на хроматограмах розчинів витяжок з модельної суміші в порівнянні з піком кеторолаку і його спектром на хроматограмі розчину порівняння з концентрацією препарату 20 мкг/см³. Було встановлено, що час утримання піку кеторолаку на хроматограмах розчинів витяжок з біологічного матеріалу, отриманих методами Стаса-Отто, В.П. Крамаренка, О.О. Васильєвої і у разі ізолювання діетиловим ефіром, співпадало з часом утримання піку кеторолаку на хроматограмі стандартного розчину порівняння з точністю ± 2%. При цьому УФ-спектр піку кеторолаку на хроматограмах розчинів витяжок з модельної суміші співпадав з УФ-спектром піку кеторолаку на хроматограмах стандартного розчину.

Результати визначення кеторолаку методами ВЕРХ і УФ-спектрофотометрії у витяжках з модельної суміші, які отримані 4 різними методами ізолювання, свідчать про те, що загальноприйняті у фармако-токсикологічному аналізі методи дозволяють ізолювати від 7,9 до 33% кеторолаку. Метод ізолювання кеторолаку діетиловим ефіром дозволяє виділити близько 75-78% препарату з модельної суміші. Порівняльний аналіз експериментальних даних показав, що певні середні значення вмісту кеторолаку у витяжках з модельної суміші методами ВЕРХ і УФ-спектрофотометрії відрізняються не більше ніж на 6%.

Встановлено межі виявлення і кількісного визначення кеторолаку, виділеного з органів тварин за допомогою методу ізолювання діетиловим ефіром. Було показано, що за допомогою методу УФ-спектрофотометрії виявляється 77,6-79,2%, а ВЕРХ - 75,5-77,0% кеторолаку (табл. 3).

Таблиця 3. Виявлення та кількісне визначення кеторолаку в печінці ВРХ методом ізолювання діетиловим ефіром (n = 7)

Лікарські речовини після надходження в організм всмоктуються в кров і розподіляються по органах і тканинах. Найбільша кількість крові та розчинених у ній ксенобіотиків проходить через серце, легені, печінку, нирки, мозок. Речовини, які потрапили в організм пероральним шляхом, можуть певний час знаходитись у різних відділах шлунково-кишкового тракту. Виділення кеторолаку з органів проводили із застосуванням методу ізолювання препарату за допомогою діетилового ефіру. Залежно від маси органу змінювався діаметр і об'єм скляної колонки. В усіх випадках для ізолювання кеторолаку використовували 10-кратний об'єм діетилового ефіру по відношенню до маси органу. На хроматограмах представлені результати кількісного визначення кеторолаку у витяжках зі шлунка і кишечника щурів.

Збіг піків кеторолаку у витяжках з органів щурів з піком стандартного розчину кеторолаку дозволяє ідентифікувати саме кеторолак та визначити його кількісний вміст за допомогою методу ВЕРХ або УФ-спектрофотометрії.

Кількісне визначення кеторолаку у витяжках проводили методами ВЕРХ і УФ-спектрофотометрії, а виявлення методом - ВЕРХ і ТШХ. Дослідження показали, що для хіміко-токсикологічних досліджень кеторолаку найдоцільніше відбирати шлунок і кишечник із вмістом, нирки і печінку, де міститься найбільша кількість кеторолаку в перерахунку на 100 г. об'єкту.

Більшість лікарських речовин за умов тривалого перебування в продуктах тваринництва через певний час піддається різним хімічним перетворенням. Оскільки дані про терміни визначення кеторолаку в продуктах тваринництва відсутні, було досліджено вплив тривалості зберігання продуктів тваринництва (впродовж 120 діб) на кількість залишків препарату.

Результати досліджень свідчать про те, що методом ізолювання за допомогою діетилового ефіру після 120-добового зберігання з тканини печінки екстрагується 3,53% кеторолаку (табл. 5).

Таблиця 4. Розподіл кеторолаку в тканинах та органах щурів (n = 7)

Таблиця 5. Залежність вмісту кеторолаку у печінці ВРХ від строків зберігання (n = 7)

Висновки

1. У дисертації на основі проведених комплексних фармакологічних, фармакокінетичних та хіміко-аналітичних методів дослідження запропоновано новий підхід до визначення кеторолаку в органах тварин, який полягає в екстракції кеторолаку за допомогою діетилового ефіру та подальшому якісному та кількісному аналізу за допомогою методів ВЕРХ, ТШХ і УФ-спектрофотометрії. Розроблена методика хіміко-токсикологічного аналізу кеторолаку в органах і тканинах тварин має важливу роль у науковому і практичному плані для ветеринарної медицини.

2. На підставі проведених експериментальних досліджень фармакокінетики кеторолаку встановлено, що препарат за перорального і внутрішньом'язового введень характеризується швидким надходженням з місця введення у кров, високою швидкістю елімінації з організму та має високий ступінь біодоступності. На фоні внутрішньом'язової ін'єкції концентрація кеторолаку у крові значно вища, а період напіввиведення коротший, ніж у разі перорального введення.

3. Ступінь відносної біодоступності кеторолаку в формі пігулок складає 43,72% у порівнянні з препаратом в ін'єкційній формі.

4. Час, необхідний для повного виведення кеторолаку з тканин кролика, складає для препарату у формі пігулок - 16,4 год., для форми внутрішньом'язової ін'єкції - 9,15 год., тобто менше за добу.

5. Установлено, що максимум екстракції препарату спостерігається у разі використання діетилового ефіру - при рН = 3,0-4,0 (ступінь екстракції

91,4-98,5%).

6. Доведено, що загальноприйняті методики (Крамаренка, Стаса-Отто, Васильевої) дозволяють екстрагувати від 7,9 до 33% кеторолаку з продукції тваринництва, а за допомогою діетилового ефіру - від 75 до 78%.

7. Установлено, що у тканинах та органах тварин за допомогою методу УФ-спектрофотометрії виявляється 77,6-79,2%, а ВЕРХ - 75,5-77,0% кеторолаку.

8. На підставі вивчення розподілу кеторолаку в органах тварин установлено, що для хіміко-токсикологічного дослідження необхідно брати печінку, нирки, шлунок і кишечник із вмістом.

9. Визначено, що за допомогою методу ізолювання діетиловим ефіром після 120-добового зберігання з тканини печінки екстрагується 3,53% кеторолаку.

10. Установлено, що методи визначення кеторолаку за допомогою УФ-спектрофотометрії та ВЕРХ є однаково інформативними для хіміко-токсикологічного аналізу. Ці методи можна використовувати в залежності від оснащення токсикологічної лабораторії.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Літаров В. Є. УФ-спектрометричний метод визначення кеторолаку [Текст] / В. Є. Літаров, Мохаммад Хаббо, Ю.О. Житєньова // Проблеми зооінженерії та ветеринарної медицини: зб. наук. праць ХДЗВА. - Х., 2007. - Вип. 14 (39), ч. 2, т. 2. - С. 208-211. (Дисертант провів експериментальні дослідження, брав участь в інтерпретації отриманих результатів і написанні статті).

2. Хаббо Мохаммад. Метод ГЖХ для определения кеторолака [Текст] / Мохаммад Хаббо, В.Е. Литаров, Н.И. Лонгус, Е.В. Ладогубец // Проблеми зооінженерії та ветеринарної медицини: зб. наук. праць ХДЗВА. - Х., 2007. - Вип. 15 (40), ч. 2, т. 2. - С. 238-242. (Дисертант провів експериментальні дослідження, брав участь в інтерпретації отриманих результатів зі статистичною обробкою і написанні статті).

3. Хаббо Мохаммад. Исследование фармакокинетики кеторолака трометамина при пероральном введении [Текст] / Мохаммад Хаббо, В.Е. Литаров, Е.В. Ладогубец // Проблеми зооінженерії та ветеринарної медицин: зб. наук. праць ХДЗВА. - Х., 2008. - Вип. 16 (41), ч. 2, т. 3. - С. 336-339. (Дисертант провів експериментальні дослідження, брав участь в інтерпретації отриманих результатів зі статистичною обробкою і написанні статті).

4. Хаббо Мохаммад. Экспериментальное исследование фармакокинетики кеторолака трометамина при различных путях введения [Текст] / Мохаммад Хаббо, В.Е. Литаров, Е.В. Ладогубец, М.В. Литарова // Таврійський науковий вісник: зб. наук. праць. - Херсон, 2008. - Вип. 58, ч. 2. - С. 307-311. (Дисертант провів експериментальні дослідження, брав участь в інтерпретації отриманих результатів зі статистичною обробкою і написанні статті).

5. Хаббо Мохаммад. Использование метода ВЭЖХ для аналитического определения концентраций кеторолака трометамина [Текст] / Мохаммад Хаббо, В.Е. Литаров, Е.В. Ладогубец, Н.И. Лонгус // Проблеми зооінженерії та ветеринарної медицини: зб. наук. праць ХДЗВА. - Х., 2008. - Вип. 18 (43), ч. 2, т. 2. - С. 210-215. (Дисертант провів експериментальні дослідження, брав участь в інтерпретації отриманих результатів зі статистичною обробкою і написанні статті).

6. Хаббо Мохаммад. Визначення кеторолаку в тканинах тварин: метод. реком., затв. наук.-метод. радою Держ. ком. вет. медицини (протокол №2 від 25.12.2008 р.) / Мохаммад Хаббо, В. Є. Літаров, О.В. Ладогубець. - Х.: РВВ ХДЗВА, 2008. - 19 с. (Дисертант виконав експериментальні дослідження, проаналізував їх та узагальнив результати).

Размещено на Allbest.ru