Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені О. О. БОГОМОЛЬЦЯ

14.01.20. - шкірні та венеричні хвороби

УДК 616-006.38.03-031.81-07:612.111:57.083.1

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

СИГМА-ШОЕ ТА ІМУНОЛОГІЧНІ ПОКАЗНИКИ КРОВІ ПРИ НЕЙРОФІБРОМАТОЗІ І ТИПУ

Короленко Володимир Васильович

Київ 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному медичному університеті імені О.О. Богомольця Міністерства охорони здоров'я України

Науковий керівник : доктор медичних наук, професор Коляденко Володимир Григорович, Національний медичний університет імені О.О. Богомольця МОЗ України, завідувач кафедри дерматології та венерології;

Офіційні опоненти: член-кореспондент АМН України, доктор медичних наук, професор Цимбалюк Віталій Іванович, Інститут нейрохірургії АМН України, керівник клініки відновної нейрохірургії;

доктор медичних наук, професор Ляшенко Іван Никифорович, Вінницький національний медичний університет імені М.І. Пирогова МОЗ України, професор кафедри шкірних та венеричних хвороб.

Захист дисертації відбудеться 03.09.2009 року о 13-30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 26.003.02 при Національному медичному університеті імені О.О. Богомольця за адресою: 01023, м. Київ, вул. Шовковична, 39/1, Олександрівська клінічна лікарня м. Києва, корпус 2.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Національного медичного університету імені О.О. Богомольця (03057, м. Київ-57, вул. Зоологічна, 3).

Автореферат розісланий 28.07. 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої Вченої ради, доктор медичних наук, професор Свирид С.Г.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

нейрофіброматоз патологічний імунний

Актуальність теми. На теперішній час у світі значна увага приділяється лікуванню доброякісних пухлин та пухлиноподібних станів з метою попередження їх малігнізації. Онкологічна патологія, як засвідчено у Загальнодержавній програмі «Боротьба з онкологічними захворюваннями» на 2007-2016 роки та Державній програмі «Дитяча онкологія» на 2006-2010 роки, є однією з найнебезпечніших медико-біологічних і соціально-економічних проблем. Захворюваність і смертність від раку постійно зростають у зв'язку з несприятливою екологічною ситуацією та значним старінням населення. Протягом життя кожен третій-четвертий чоловік і кожна п'ята жінка може захворіти на рак. Рак є причиною більш як 15 відсотків усіх летальних випадків і поступається за цим показником лише серцево-судинним захворюванням, 35 відсотків померлих від раку - особи працездатного віку.

Наведені положення свідчать про надзвичайну актуальність вивчення нейрофіброматозу, або хвороби Реклінгхаузена, системного спадкового пухлинного захворювання. Нейрофіброматоз спричиняє у хворих значний косметичний та пов'язаний з цим психологічний дискомфорт, а також супроводжується розвитком неврологічного дефіциту з порушеннями локомоції і чутливості та суб'єктивними відчуттями у вигляді болю та свербежу. Нейрофіброматоз зустрічається з частотою 1 випадок на 2,5-3 тисячі народжених та проявляється у багатьох поколіннях (Lammert M. et al., 2005). Не зважаючи на те, що захворювання вивчається з 1882 р., досі залишаються до кінця не з'ясованими роль імунокомпетентних клітин, які присутні у складі нейрофібром, а також їхній взаємозв'язок з наявним в організмі запальним процесом (Мордовцева В.В. та ін., 1999).

За сучасними даними нейрофіброматоз визначають як системний сімейний дерматоз з групи факоматозів, що успадковується за аутосомно-домінантним типом. Факоматози (вiд грец. phakos - пляма) - група спадкових захворювань, що характеризуються різними змінами шкірних покривів, найбільш частими з яких є плями на шкірі, неврологічними порушеннями й патологією внутрішніх органів. Таке багатосистемне ураження пов'язане з порушенням розвитку одночасно двох зародкових листків - ектодерми й мезодерми. Із цих зародкових зачатків формуються нервова система, шкіра і її похідні, внутрішні органи й судини.

Як синонiми термiну “факоматоз”, враховуючи домiнуюче ураження шкiри та нервової системи при цих захворюваннях, використовуються такi термiни, як нейрошкiрнi, нейрокутаннi синдроми та нейроектодермальнi дисплазiї. У вiдомому каталозi спадкових захворювань McKusik зареєстровано 54 факоматози, найпоширенішим з яких є нейрофiброматоз.

В основі захворювання лежить аномальна проліферація периневральних фібробластів та периферичних шванівських клітин Ю.К. Скрипкін, 2000. Класично розрізняють периферичну і центральну форми хвороби (відповідно нейрофіброматоз I i II типу), в залежності від локалізації вогнищ ураження. Відмінність цих форм знаходить підтвердження і в розбіжності генів, відповідальних за виникнення даних типів захворювання ген NF-1, відповідальний за виникнення периферичної хвороби Реклінгхаузена, локалізований на 17 хромосомі, а ген NF-2 - на 22 хромосомі [Roleau G.A., Wertelecki W. et al., 1987]. Ген NF-1 розцінюється як супресор пухлинного росту з втратою його функції пов'язані не тільки пухлини, типові для нейрофіброматозу І типу, але й ряд пухлин в загальній популяції, що не мають прямого стосунку до хвороби Реклінгхаузена Мордовцева Вер. В., Мордовце- ва Вал. В., и др. , 1999.

Актуальність проблеми нейрофіброматозу І типу обумовлена також досить високою частотою трансформації його на нейрофібросаркому, що сягає 3-15% Korf B.R., 2000; Shearer P., Parham D., Kovnar E., 1994.

Відомі способи лікування нейрофіброматозу відносяться до хірургічного видалення нейрофібром, що не може бути прийнятним як метод вибору, враховуючи множинність пухлин, а також імовірність рецидиву або навіть посилення росту пухлин після хірургічного втручання. Зважаючи на все сказане, слід відзначити надзвичайну актуальність в даний час розробки дієвих фармако-терапевтичних схем лікування з застосуванням як традиційних, так і нових препаратів, та їх комбінацій між собою та з оперативним лікуванням. Такі розробки можливі лише за умови детального вивчення всіх ланок патогенезу хвороби, зокрема, шляхом дослідження імунологічних показників крові та показників еритроцитарної седиментації.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана у відповідності з основним науковим напрямком кафедри дерматології та венерології Національного медичного університету імені О. О. Богомольця та комплексною темою «Патогенез та лікування розповсюджених хронічних дерматозів та захворювань, що переважно передаються статевим шляхом» (державний реєстраційний номер 0105U006874). Дисертантом в комплексній темі виконані окремі фрагменти.

Імунологічні дослідження за темою дисертації виконані дисертантом в рамках проекту «Визначення особливостей імунопатогенезу нейрофіброматозу в умовах застосування системної ензимотерапії» за кошти гранту Президента України для обдарованої молоді (розпорядження Президента України № 19/2007-рп від 30.01.2007 р.).

Мета дослідження полягає у підвищенні ефективності лікування хворих на нейрофіброматоз І типу шляхом розробки критеріїв оцінки активності патологічного процесу та застосування патогенетичного лікування, з подальшим використанням заходів з реабілітації та медико-соціальної експертизи хворих на нейрофіброматоз І типу, а також шляхом встановлення взаємозв'язку показників імунного статусу та сигма-ШОЕ як інтегрального показника активності запального процесу з урахуванням клінічного перебігу захворювання та визначенням чинників розвитку нейрофіброматозу І типу.

Завдання дослідження:

1. Вивчити особливості клінічних проявів та клініко-лабораторних показників у хворих на нейрофіброматоз І типу.

2. Провести аналіз взаємозв'язку між клінічним перебігом, імунологічними показниками та сигма-ШОЕ.

3. На основі клінічних даних, клініко-лабораторних та імунологічних показників розробити критерії визначення активності перебігу патологічного процесу при нейрофіброматозі І типу.

4. Вивчити особливості імунопатогенезу нейрофіброматозу І типу та динаміку імунологічних показників при застосуванні системної ензимотерапії при нейрофіброматозі І типу.

5. Оцінити ефективність запропонованого лікування, що проводиться, та заходів з реабілітації та медико-соціальної експертизи хворих на нейрофіброматоз І типу.

Предмет дослідження - показники імунного статусу та активності запального процесу при нейрофіброматозі І типу.

Об'єкт дослідження - особливості патогенезу та клінічного перебігу нейрофіброматозу І типу.

Методи дослідження.

1. Загальноклінічні: встановлення діагнозу, визначення активності перебігу захворювання, контроль за ефективністю лікування.

2. Імунологічні: визначення субпопуляцій лімфоцитів, РБТЛ, імуноглобулінів, НСТ, СЦК, показників фагоцитозу та альфа-фактору некрозу пухлин.

3. Біохімічні: визначення складових сигми-ШОЕ та проведення ШОЕ-графії;

4. Статистичні.

Наукова новизна отриманих результатів. Вперше визначені особливості імунопатогенезу нейрофіброматозу І типу та динаміка імунологічних показників при застосуванні системної ензимотерапії при даному захворюванні, проведено аналіз взаємозв'язку між клінічними даними, імунологічними показниками та сигма-ШОЕ.

На основі клінічних даних, клініко-лабораторних та імунологічних показників встановлено критерії визначення активності патологічного процесу при нейрофіброматозі І типу та ефективності лікування.

Запропоновані відповідні комплексні заходи з реабілітації та медико-соціальної експертизи хворих на нейрофіброматоз І типу.

Практичне значення отриманих результатів. Результати проведених досліджень дозволили вперше розробити систему оцінки активності перебігу патологічного процесу при нейрофіброматозі І типу та ефективності його фармакотерапії. Визначення показників, що входять до зазначеної системи оцінки, є простим і доступним у виконанні і може застосовуватися в різних умовах практичної дерматології.

Запропонована достовірно ефективна схема лікування із застосуванням системної ензимотерапії може використовуватися в закладах практичної охорони здоров'я, в клініках медичних вузів та науково-дослідних закладів, які займаються проблемами практичної та теоретичної дерматовенерології, онкології, генетики, нейрохірургії, патологічної фізіології, фармакології.

Результати досліджень використовуються в лекційних курсах та в ході проведення практичних занять на кафедрі дерматології та венерології Національного медичного університету імені О.О. Богомольця. Крім того, отримані результати застосовуються в практичній роботі Київського обласного та Київського міського шкірно-венерологічних диспансерів та Олександрівської клінічної лікарні м. Києва.

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно проведено аналіз даних літератури, визначено мету і завдання роботи, складено план досліджень, здійснено клінічні та лабораторні дослідження. Окремі імунологічні дослідження проведені при консультативній допомозі співробітників лабораторії імунології Інституту проблем патології Національного медичного університету імені О. О. Богомольця.

Самостійно розроблено удосконалені методи терапії і проведено комплексне лікування хворих на НФ, а також здійснено статистичну обробку й аналіз отриманих результатів. Разом з науковим керівником сформульовані відповідні заключення й висновки.

Дисертант з глибокою повагою вшановує світлу пам'ять д.мед.н., професора Володимира Герасимовича Бордоноса, який надав методологічну та технічну допомогу при виконанні імунологічних фрагментів досліджень за темою дисертаційної роботи.

Апробація результатів дослідження. Головні положення дисертації та результати досліджень доповідались і обговорювались на:

57 науково-практичній медичній конференції студентів та молодих вчених Національного медичного університету імені О. О. Богомольця з міжнародною участю «Актуальні проблеми сучасної медицини» (Київ: 2002); 65 всеукраїнській науково-практичній конференції студентів та молодих вчених «Актуальні проблеми клінічної, експериментальної, профілактичної медицини та стоматології» (Донецьк: 2003); 58 науково-практичній медичній конференції студентів та молодих вчених Національного медичного університету імені О. О. Богомольця з міжнародною участю «Актуальні проблеми сучасної медицини» (Київ: 2003); VIII університетській (ХХХХІ вузівській) науково-практичній конференції молодих учених та фахівців (Вінниця: 2004); 59 науково-практичній медичній конференції студентів та молодих вчених Національного медичного університету імені О. О. Богомольця з міжнародною участю «Актуальні проблеми сучасної медицини» (Київ: 2005); ХІ Конгресі Світової Федерації Українських Лікарських Товариств (Полтава: 2006); 60 науково-практичній медичній конференції студентів та молодих вчених Національного медичного університету імені О. О. Богомольця з міжнародною участю «Актуальні проблеми сучасної медицини» (Київ: 2006); ІХ З'їзді Всеукраїнського лікарського товариства (Вінниця: 2007); 61 Итоговой научной конференции молодых ученых (Ростов-на-Дону: 2007); 61 науково-практичній медичній конференції студентів та молодих вчених Національного медичного університету імені О. О. Богомольця з міжнародною участю «Актуальні проблеми сучасної медицини» (Київ: 2007); Науково-практичній конференції ”Розробка молодих вчених дерматовенерологів післядипломної освіти” (Київ: 2007); ХІІ Конгресі Світової Федерації Українських Лікарських Товариств (Івано-Франківськ: 2008); І (62) Міжнародному конгресі студентів та молодих вчених «Актуальні проблеми сучасної медицини» (Київ: 2008); засіданнях кафедри дерматології та венерології Національного медичного університету імені О. О. Богомольця у 2008-2009 рр.

Результати роботи впроваджені у вигляді:

1. Рекомендацій у практиці Київського обласного, Київського міського, районних у м. Києві шкірно-венерологічного диспансерів, Олександрівської лікарні м. Києва.

2. Патент 16870 U Україна, UA МПК (2006) А61К 38/43. Спосіб комплексного медикаментозного лікування хворих на нейрофіброматоз І типу. / Коляденко В.Г., Короленко В.В. / u 2006 04683; Заявлено 27.04.2006; Опубл. 15.08.2006, Бюл.№8. - 4с.

Публікація матеріалів дослідження. За матеріалами дисертації опубліковано 22 наукові праці в спеціалізованих вітчизняних та зарубіжних журналах і збірниках, в тому числі - 6 журнальних статей у фахових виданнях, рекомендованих Президією ВАК України, 1 монографія, 1 патент, 14 тез доповідей.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, аналітичного огляду літератури, опису матеріалів і методів дослідження, 5 розділів власних досліджень, висновків, практичних рекомендацій і списку використаних літературних джерел. Загальний обсяг роботи складає 125 сторінок, включаючи 10 таблиць, 5 малюнків та список літературних джерел з 114 найменувань, зокрема, 62 кирилицею, 52 латиницею.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. З урахуванням мети та задач дисертаційної роботи нами було проведено обстеження 31 хворого на нейрофіброматоз І типу та 10 практично здорових осіб, які склали контрольну групу. Дослідження показників еритроцитарної седиментації проводились на базі кафедри дерматології та венерології Національного медичного університету імені О. О. Богомольця, дослідження імунологічних показників крові - на базі лабораторії імунології Інституту проблем патології НМУ імені О.О. Богомольця. Визначали такі показники еритроцитарної седиментації: ШОЕ за методом Вестергрена, показник еритроцитарної седиментації на 20-й та 40-й хвилині за Никулою, сигма-ШОЕ; імунологічні показники крові: CD3+, CD4+, CD8+, CD16+, CD22+, індекс CD4+/CD8+, РБТЛ з конканаваліном А (Con A), фітогемаглютиніном (ФГА) та бактеріальним ліпополісахаридом (ЛПС), тест відновлення нітросинього тетразолію (НСТ-тест), середній цитохімічний коефіцієнт (СЦК), фагоцитарний індекс (ФІ), фагоцитарне число (ФЧ), вміст б-фактору некрозу пухлин (TNF-б).

Серед обстежених пацієнтів з м. Києва - 11, з Вінницької області - 7, з Донецької області - 3, Житомирської області - 1, Київської області - 7, Одеської області - 1, Рівненської області - 1. З них 18 (58,1 %) - чоловіки, 13 (41,9 %) - жінки. Вік обстежених від 10 до 62 років.

У 4 пацієнтів (12,9%) діагноз нейрофіброматозу І типу було встановлено вперше, у інших 27 (87,1%) пацієнтів було підтверджено попередній діагноз, встановлений в лікувально-профілактичних закладах системи охорони здоров'я.

Аналіз частоти, з якою зустрічаються шкірні прояви нейрофіброматозу - вузли-нейрофіброми та плямисті елементи - дозволив виділити 3 умовні варіанти. У 3 (9,7%) пацієнтів виявлено плямистий варіант захворювання, у 3 (9,7%) пацієнтів - вузловий варіант. Переважну більшість від вибірки склали пацієнти зі змішаним варіантом (з наявністю нейрофібром та плям кольору «кави з молоком» і/або ластовиння в пахвинній ділянці) - 25 (80,6%) осіб.

У 24 (96%) пацієнтів зі змішаним варіантом захворювання першими з'явилися плямисті висипання (у віці до 6 місяців від народження). Появу вузлових висипань у таких пацієнтів було відмічено у віці до 10 років - у 5 (20%) осіб, 11-20 років - у 11 (44%) осіб, 21-30 років - у 7 (28%) осіб, понад 30 років - у 2 (8%) осіб. У всіх пацієнтів передумовою появи вузлових елементів були різні стресові ситуації.

У 1 (4%) пацієнтки зі змішаною формою першими з'явилися вузлові висипання (відмічалися від народження), плями кольору «кави з молоком» були відмічені у неї у віці 2 місяці.

У 3 (9,7%) пацієнтів було відзначене ураження головного мозку, що виявлялося відповідною вогнищевою симптоматикою та підтверджувалося даними магнітно-резонансної томографії (МРТ). Гліома зорового нерва виявлена у 1 (4%) пацієнтки.

У жодного з пацієнтів не було виявлено дисплазію крила клиновидної кістки або вроджене витончення кортикального шару довгих кісток з псевдоартрозом чи без нього.

У 22 пацієнтів (71,0%) були виявлені ураження хребта, у тому числі остеохондроз - у 15 (48,4%), сколіоз - у 3 (9,7%) обстежених. У всіх пацієнтів з наявністю нейрофібром виявлено їх присутність в зоні проекції попереково-крижового відділу хребта.

У 12 пацієнтів, що склало 42,9% від загального числа пацієнтів (28) з наявністю вузлових висипань (нейрофібром), в анамнезі були проведені оперативні втручання різного обсягу з видалення нейрофібром з косметичних міркувань та за медичними показаннями (у зв'язку із компресією нервових стовбурів та виникненням відповідної топічної неврологічної симптоматики). У всіх таких пацієнтів згодом відзначалася поява de novo нейрофібром як в місцях проведення оперативних втручань, так і іншої локалізації, у термін до 1 року після проведеного оперативного втручання - у 5 (41,7%) пацієнтів, у термін після 1 року - у 7 (58,3%) пацієнтів.

Медикаментозного лікування нейрофіброматозу обстеженим пацієнтам раніше не проводилося. 4 (12,9%) пацієнти займалися до включення в дослідження самолікуванням із застосуванням саморобних фітозасобів, що не дало їм відчутного полегшення.

В ході дослідження пацієнтам призначалися препарати вобензим (системний ензимний препарат виробництва Mucos Pharma, Німеччина) як засіб основної терапії та лівенціале (мембраностабілізуючий препарат виробництва Scan Biotech, Індія) як засіб ад'ювантної терапії.

Вобензим - це комбінований препарат, що являє собою комплекс високоактивних ферментів рослинного й тваринного походження. В одній таблетці міститься: панкреатину - 100 мг; трипсину - 24 мг; бромелаїну - 45 мг; хімотрипсину - 1 мг; папаїну - 60 мг; рутозиду - 50 мг. Надходячи в організм, ензими всмоктуються в тонкому кишечнику і, зв'язуючись із транспортними білками крові, потрапляють у кровотік. Надалі ензими, мігруючи по судинному руслу й накопичуючись у зоні патологічного процесу, справляють імуномодулюючу, протизапальну, фібринолітичну, противонабрякову, антиагрегантну й вторинноаналгезуючу дію. Вобензим впливає на хід запального процесу, обмежує патологічний прояв аутоімунних та імунокомплексних процесів; поліпшує розсмоктування гематом і набряків, нормалізує проникність стінок судин; знижує концентрацію тромбоксану й агрегацію тромбоцитів, нормалізує в'язкість крові, поліпшує постачання тканин киснем і поживними речовинами.

Доцільність призначення системної ензимотерапії обумовлена тим, що системні ензимні препарати, провідним представником яких є вобензим, знижують надмірну експресію адгезивних молекул шляхом регуляції продукції цитокінів і утворення імунних комплексів, що індукують адгезивні рецептори, яка відбувається за рахунок вторинної редукції експресії цих рецепторів. Наслідком цього є зниження адгезивної здатності пухлинних клітин і здатності їх до розповсюдження. Також стимулюється фагоцитарна активність завдяки збільшенню здатності Fc-рецепторів нейтрофілів і макрофагів до взаємодії з антигенами і клітинами. Системні ензими знижують продукцію патогенних імунних комплексів шляхом підвищення їх кліренсу (фрагментація імунних комплексів та інших “блокуючих факторів” відбувається за рахунок посилення фагоцитозу, збільшення здатності Fc-рецепторів до встановлення міжклітинних контактів, стимуляції клітин системи мононуклеарних фагоцитів та нейтрофілів), зниження активності системи комплементу, що стимулює синтез патогенних імунних комплексів; пригнічення утворення імунних депозитів у тканинах. Вони також знижують високі рівні полімеризованих цитокінів і комплексів цитокін-рецептор, прискорюють перехід ₂-макроглобуліну з нативної у “швидку” форму через вплив на ₂-макроглобуліновий рецептор; усувають причини пригнічення продукції ₂-макроглобуліну макрофагами, що забезпечує можливість регуляції цитокінового механізму.

Схема дозування препарату вобензим, застосована під час дослідження, була наступною (відповідно до діючої інструкції по застосуванню): по 10 таблеток 3 рази на день за 30 хв. до прийому їжі протягом 14 днів, потім по 5 таблеток 3 рази на день за 30 хв. до прийому їжі протягом 28 днів.

Лівенціале містить субстанцію натуральних фосфоліпідів (НФЛ) - високоочищений екстракт із бобів сої, містить переважно фосфатидилхолін (ФХ) з високою концентрацією поліненасичених жирних кислот, в основному лінолевої (70%), ліноленової й олеїнової. Головний активний інгредієнт натуральних фосфоліпідів - 1, 2 - дилінолеоїлфосфатидилхолін.

За своєю хімічною структурою НФЛ відповідають природним (ендогенним) фосфоліпідам організму людини, але у функціональному відношенні перевершують їх завдяки високому вмісту в 1 і 2-м положенні молекули поліненасичених жирних кислот (ПНЖК), особливо лінолевої кислоти. Мембраностабілізуюча дія НФЛ досягається шляхом прямого вбудовування молекул НФЛ у фосфоліпідну структуру ушкоджених клітин, заміщення дефектів і відновлення бар'єрної функції ліпідного бішару мембран. ПНЖК фосфоліпідів сприяють підвищенню активності й пластичності мембран, зменшують компактність фосфоліпідних структур, нормалізують проникність. Дилінолеоїлфосфатидилхолін сприяє зниженню рівня активації фагоцитів та продукування ними прозапальних цитокінів IL1b і TNF-в. Також НФЛ мають антифібротичний ефект.

Період напіввиведення холінового компоненту становить близько 70 год, насичених жирних кислот - близько 30 год. При прийманні усередину більше 90% препарату всмоктується в тонкому кишечнику. Максимальний вміст фосфатидилхоліну в крові через 6-24 год. після перорального прийому становить приблизно 20%.

Доцільність призначення мембраностабілізуючого препарту лівенціале обумовлена наявністю у складі нейрофібром огрядних клітин, гранули яких містять у собі фактор росту фібробластів, IL-6, IL-8, субстанції, що безпосередньо стимулюють мітотичну активність меланоцитів, TNF-, трансформуючий фактор росту , гепарин, а також речовини, що спричиняють ферментативну деградацію позаклітинного матриксу, що сприяє проникненню пухлинних клітин в строму.

Схема дозування препарату лівенціале, застосована під час дослідження, була такою (відповідно до затвердженої інструкції по застосуванню): по 1 капсулі 3 рази на день після прийому їжі.

При наявності у пацієнтів відчуття свербежу в зоні висипань призначалися антигістамінні засоби (еріус по 1 таблетці 1 раз на добу).

Результати та їх обговорення. Під час проведення статистичного аналізу результатів визначення показників імунного статусу в групі пацієнтів з НФ до та після лікування, а також у групі порівняння була виконана перевірка нормальності розподілу з допомогою критеріїв д'Агостіно та Шапіро-Уїлка, яка показала наявність нормального розподілу у варіаційних рядах даних. За допомогою F-критерію Фішера встановлено, що дисперсії у відповідних парах варіаційних рядів (показники в групі НФ до та після лікування та в групі порівняння) є достовірно відмінними (p>0,05). На підставі цього для подальшого аналізу даних обрано двовибірковий Т-критерій Стьюдента для різних дисперсій (гетероскедастичний).

У групі пацієнтів з НФ порівняно із групою практично здорових осіб достовірно були змінені такі показники: рівні лімфоцитів CD3+ (Т-лімфоцити), CD4+ (Т-хелпери), CD8+ (Т-цитотоксичні клітини), CD16+ (натуральні кілери), CD22+ (В-лімфоцити), індекс CD4+/CD8+ та відносний рівень диформазан-позитивних лейкоцитів в тесті НСТ.

Зменшення індексу CD4+/CD8+ свідчить про прогресуючий перебіг запального процесу при НФ. Таке зниження викликається переважним утворенням, диференціюванням, особливостями циркуляції в кровотоці, відходом до запального вогнища або у лімфовузли Т-лімфоцитів. В досліджуваній групі хворих на нейрофіброматоз ця зміна супроводжувалася зростанням CD4+ та CD8+ лімфоцитів, з переважанням CD8+.

Підвищення кількості B-лімфоцитів не супроводжувалося у пацієнтів з нейрофіброматозом достовірними змінами вмісту імуноглобулінів і може свідчити про затяжний характер запального процесу.

Зростання кількості натуральних кілерів характерне для запального процесу, проте при нормальному його перебігу цей показник нормалізується у фазі розгорнутої картини захворювання. В групі хворих на нейрофіброматоз зростання CD16+ спостерігалося на фоні клінічно розгорнутого процесу, що можна пояснити розвитком запалення в пухлинному вогнищі. Підвищення кількості натуральних кілерів у такому випадку є найбільш раннім проявом пухлини (так званої „холодної пухлини”).

Підвищений відносний рівень диформазан-позитивних лейкоцитів в тесті НСТ свідчить про зростання активності метаболічних процесів у нейтрофілах (посилення окислення глюкози, зростання споживання клітиною кисню, збільшення кількості активних форм кисню), імовірно, внаслідок постійного надходження в кров продуктів розпаду клітин - складових частин нейрофібром, що, ймовірно, супроводжує їх інтенсивний ріст.

Достовірних позитивних змін після проведеного лікування зазнали такі показники: рівні лімфоцитів CD3+ (Т-лімфоцити), CD8+ (Т-цитотоксичні клітини), CD16+ (натуральні кілери) та відносний рівень диформазан-позитивних лейкоцитів в тесті НСТ. При цьому відсутня достовірна різниця між рівнями в групі практично здорових осіб та в групі пацієнтів з НФ після лікування за такими показниками: рівні лімфоцитів CD3+ (Т-лімфоцити), CD4+ (Т-хелпери), CD16+ (натуральні кілери), CD22+ (В-лімфоцити) та відносний рівень диформазан-позитивних лейкоцитів в тесті НСТ, що вірогідно свідчить про достатню ефективність застосованого лікування.

При дослідженні вмісту альфа-фактору некрозу пухлин (TNF-б) встановлено, що цей показник у пацієнтів з НФ до лікування був достовірно вищий, ніж у практично здорових осіб та у пацієнтів з НФ після лікування. Це явище супроводжується каскадом ефектів, притаманних цьому цитокінові. В той же час відсутня достовірна різниця між показником в групі пацієнтів з НФ після лікування та в групі порівняння, що свідчить про нормалізацію показника внаслідок проведеного лікування.

Проведено статистичний аналіз результатів визначення показників еритроцитарної седиментації в групі пацієнтів з нейрофіброматозом до та після лікування, а також у групі порівняння. Для перевірки нормальності розподілу сукупностей застосовано F-критерій Фішера. Встановлено, що дисперсії у відповідних парах варіаційних рядів (показники в групі НФ до та після лікування та в групі порівняння) є достовірно відмінними (p>0,05). Перевірка нормальності розподілу з допомогою критеріїв д'Агостіно та Шапіро-Уїлка показали відсутність нормального розподілу у варіаційних рядах даних. З урахуванням цього, застосування параметричних методів аналізу є неможливим, тому для подальшої обробки одержаних результатів було застосовано критерій Вілкоксона для залежних сукупностей (показники в групі пацієнтів з нейрофіброматозом до та після лікування) та критерій Колмогорова-Смирнова для незалежних сукупностей (показники в групі НФ та групі порівняння).

Було встановлено достовірну різницю показників сигма-ШОЕ, ПЕ_20,40, ШОЕ Вестергрена у групі пацієнтів з нейрофіброматозом до і після лікування. Відповідні показники в групі нейрофіброматозом до лікування достовірно підвищені у порівнянні із групою практично здорових осіб. Таким чином, у пацієнтів з нейрофіброматозом досліджуваної групи можемо констатувати ознаки активного запального процесу, що відповідає клінічним даним (поява нових елементів висипки, суб'єктивні відчуття свербежу та загального дискомфорту в зоні іннервації уражених нервових стовбурів).

В той же час показники в групі нейрофіброматозу після лікування не мають достовірної різниці порівняно з групою практично здорових осіб. Таким чином, можна вважати доведеним факт нормалізації зазначених показників у пацієнтів досліджуваної групи внаслідок проведеного лікування.

При аналізі кривих динаміки сигма-ШОЕ одержані такі дані. У пацієнтів з плямистим варіантом дерматозу крива сигма-ШОЕ іде паралельно до кривої практично здорових осіб з групи порівняння.

У пацієнтів з вузловим варіантом нейрофіброматозу спостерігається крива сигма-ШОЕ, паралельна кривим при плямистому варіанті та у практично здорових осіб, але седиментація йде швидше. Після 50-ї хвилини спостерігається зниження швидкості седиментації еритроцитів.

У пацієнтів зі змішаним варіантом дерматозу седиментація до 20-ї хвилини відбувається синфазно із кривою для вузлового варіанту, потім пришвидшується в інтервалі часу від 20-ї до 50-ї хвилини, після чого швидкість седиментації знижується.

При плямистому варіанті нейрофіброматозу сигма-ШОЕ склала в середньому 68,5±4,0 мм, при вузловому - 158±5,7 мм, при змішаному варіанті - 166±6,2 мм, в той час як у здорових осіб цей показник у середньому дорівнював 79±6,5 мм.

ШОЕ, визначене за методом Вестергрена, склала при плямистому варіанті нейрофіброматозу 33±6,2 мм/год, при вузловому - 41±7,4 мм/год, при змішаному - 60±1,1 мм/год. У групі порівняння ШОЕ склала 29,3±1,7 мм/год.

Таким чином, сигма-ШОЕ є більш чутливим тестом визначення наявності чи відсутності в організмі хворих змін, обумовлених запальним процесом у нейрофібромах. Тому визначення сигма-ШОЕ як показника, що відображає гостроту запального процесу, при нейрофіброматозі слід вважати доцільним.

Запропоновані нами критерії активності запального процесу при нейрофіброматозі І типу дозволяють адекватно й доступно для лікувально-профілактичних закладів оцінити тяжкість перебігу захворювання та призначити відповідне лікування. Розроблена удосконалена, комплексна терапія із застосуванням системних ензимних засобів, яка передбачає застосування препарату вобензим, а також симптоматичних засобів - мембраностабілізуючого препарату лівенціале та антигістамінного препарату еріус, сприяє клінічному покращенню стану пацієнтів, має вагоме медико-соціальне значення за рахунок відновлення психологічного комфорту, підвищення якості життя та повернення пацієнтів до усталених соціальних відносин.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі - розробки критеріїв активності патологічного процесу та ефективності патогенетичного лікування, з подальшим використанням заходів з реабілітації та медико-соціальної експертизи хворих на нейрофіброматоз шляхом встановлення взаємозв'язку показників імунного статусу та сигма-ШОЕ як інтегрального показника активності запального процесу з урахуванням клінічної картини захворювання та формування чітких уявлень про патогенез нейрофіброматозу І типу.

1. Виділено три варіанти перебігу захворювання в залежності від наявності тих чи інших елементів шкірної висипки, а саме: плямистий варіант (наявність тільки плямистих елементів у вигляді плям кольору «кави з молоком» та/або ластовиння в пахвинній ділянці), вузловий (наявність лише вузлів-нейрофібром) та змішаний (наявність як плям, так і вузлів), який переважав в обстеженій групі пацієнтів - 25 (80,6%) осіб.

2. Встановлено, що плямисті елементи при змішаному варіанті в переважній більшості випадків (96%) з'являлися раніше від вузлових, у віці до 6 місяців від народження. Появу вузлових висипань у таких пацієнтів було відмічено у віці до 10 років - у 5 (20%) осіб, 11-20 років - у 11 (44%) осіб, 21-30 років - у 7 (28%) осіб, понад 30 років - у 2 (8%) осіб.

У всіх пацієнтів передумовою появи вузлових елементів були різні стресові ситуації.

3. У 3 (9,7%) пацієнтів було відзначене ураження головного мозку, що виявлялося відповідною вогнищевою симптоматикою та підтверджувалося даними магнітно-резонансної томографії (МРТ). Гліома зорового нерва виявлена у 1 (4%) пацієнтки.

4. У переважної більшості (71,0%) пацієнтів з нейрофіброматозом І типу були виявлені ураження хребта, у тому числі остеохондроз - у 15 (48,4%), сколіоз - у 3 (9,7%) обстежених. У всіх пацієнтів з наявністю нейрофібром виявлено їх присутність в зоні проекції попереково-крижового відділу хребта.

5. У 12 пацієнтів, що склало 42,9% від числа обстежених пацієнтів (28) з наявністю вузлових висипань (нейрофібром), в анамнезі були проведені оперативні втручання різного обсягу з видалення нейрофібром з косметичних міркувань та за медичними показаннями (у зв'язку із компресією нервових стовбурів та виникненням відповідної топічної неврологічної симптоматики). У всіх таких пацієнтів згодом відзначалася поява de novo нейрофібром як в місцях проведення оперативних втручань, так і іншої локалізації, у термін до 1 року після проведеного оперативного втручання - у 5 (41,7%) пацієнтів, у термін після 1 року - у 7 (58,3%) пацієнтів.

6. Отримано дані стосовно стану активності запального процесу при нейрофіброматозі І типу та змін імунологічних показників крові при цій патології. Виявлено достовірне підвищення показників еритроцитарної седиментації (сигма-ШОЕ, ПЕ_20,40, ШОЕ за методом Вестергрена) та достовірні зміни таких імунологічних показників крові: підвищення рівнів лімфоцитів CD3+ (Т-лімфоцити), CD4+ (Т-хелпери), CD8+ (Т-цитотоксичні клітини), CD16+ (натуральні кілери), CD22+ (В-лімфоцити), зниження індексу CD4+/CD8+, підвищення відносного рівня диформазан-позитивних лейкоцитів в тесті НСТ, рівня альфа-фактору некрозу пухлин (TNF-б).

7. При розробці тактики системної ензимотерапії як методу вибору патогенетичного лікування доцільним є у кожному клінічному випадку визначати в ході лікування зазначені показники еритроцитарної седиментації та такі імунологічні показники крові: рівні лімфоцитів CD3+ (Т-лімфоцити), CD8+ (Т-цитотоксичні клітини), CD16+ (натуральні кілери) та відносний рівень диформазан-позитивних лейкоцитів в тесті НСТ.

8. Розроблено удосконалений, патогенетично обґрунтований метод лікування нейрофіброматозу І типу, який передбачає застосування препарату системної ензимотерапії (вобензим) у поєднанні з симптоматичними засобами (стабілізатори клітинних мембран, антигістамінні засоби), що дозволяє досягти клінічного покращення стану пацієнтів, має вагоме медико-соціальне значення за рахунок відновлення психологічного комфорту, підвищення якості життя та повернення пацієнтів до соціальних відносин.

СПИСОК НАУКОВИХ ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Короленко В.В. Фармакотерапія нейрофіброматозу І типу як альтернативний метод лікування: сучасні досягнення і перспективи розвитку / Короленко В.В., Бондур В.В. // Дерматологія та венерологія. - 2002. - №4.- С. 12-15.

2. Коляденко В.Г. Нейрофіброматози: місце у генетичній класифікації спадкових хвороб та перспективи етіотропного лікування / Коляденко В.Г., Короленко В.В. // Український журнал дерматології, венерології, косметології. - 2004. - №3(14). - С. 27-32.

3. Короленко В.В. Сигма-ШОЕ як показник активності запалення при нейрофіброматозі / Короленко В.В., Коляденко В.Г. // Український науково-медичний молодіжний журнал. - 2007. - №4. - С. 11-13.

4. Коляденко В.Г. Групи крові за системами AB0 та Rh у хворих на нейрофіброматоз І типу (хворобу Реклінгхаузена) / Коляденко В.Г., Короленко В.В. // Український журнал дерматології, венерології, косметології. - 2008. - №1. - С. 6-7.

5. Короленко В.В. Імунологічні показники крові при нейрофіброматозі І типу // Український науково-медичний молодіжний журнал. - 2008. - №1-2. - С. 59-64.

6. Короленко В.В. Випадок нейрофіброматозу І типу з ураженням головного мозку / Короленко В.В., Коляденко В.Г. // Український журнал дерматології, венерології, косметології. - 2009. - №1. - С. 34-35.

7. Короленко В.В. Сучасні аспекти фармакотерапії хвороби Реклінгхаузена //Актуальні проблеми сучасної медицини. Тези 57 науково-практичної медичної конференції студентів та молодих вчених Національного медичного університету імені О.О.Богомольця з міжнародною участю.-Київ:2002. - С. 32.

8. Короленко В.В. До питання про патогенез нейрофіброматозу І типу //Актуальні проблеми клінічної, експериментальної, профілактичної медицини та стоматології (65 ітогова конференція СНТ ім. М.Д. Довгялло). Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції студентів та молодих вчених. -Донецьк: 2003. - С. 70-71.

9. Короленко В.В. Перспективи розвитку лікувальної тактики при нейрофіброматозі Реклінгхаузена //Актуальні проблеми сучасної медицини. Тези 58 науково-практичної медичної конференції студентів та молодих вчених Національного медичного університету імені О.О. Богомольця з міжнародною участю. - Київ: 2003. - С. 22.

10. Короленко В.В. Патогенез та фармакотерапія нейрофіброматозу І типу // Вінницький державний медичний університет ім. М.І. Пирогова. VIII університетська (ХХХХІ вузівська) науково-практична конференція молодих учених та фахівців. Матеріали. - Вінниця: 2004. - С. 38.

11. Короленко В.В. Перспективи етіотропного лікування нейрофіброматозів // Актуальні проблеми сучасної медицини. Збірка тез 59 науково-практичної конференції студентів і молодих вчених Національного медичного університету імені О. О. Богомольця з міжнародною участю. - Київ: 2005. - С. 32.

12. Короленко В.В. Патогенетична терапія нейрофіброматозу Реклінгхаузена / Короленко В.В., Коляденко В.Г. // ХІ Конгрес Світової федерації українських лікарських товариств. Тези доповідей. - Полтава - Київ - Чикаго: 2006. - С.471

13. Короленко В.В. Медикаментозне лікування нейрофіброматозу І типу // Український науково-медичний молодіжний журнал. - 2006. - Спец. випуск. - С. 31-32.

14. Короленко В.В. Перспективи застосування ензимотерапії при нейрофіброматозі // Український науково-медичний молодіжний журнал. - 2006. - Спец. випуск. - С. 43-44.

15. Короленко В.В. Захворюваність на нейрофіброматоз в залежності від групової приналежності за системами AB0 та Rh / Короленко В.В., Коляден- ко В.Г. // Українські медичні вісті. - 2007. - № 1-2, т.7. - С. 297.

16. Короленко В.В. Зависимость заболеваемости нейрофиброматозом от групповой принадлежности по системам AB0 и Rh // 61 Итоговая научная конференция молодых ученых. Аннотации докладов и материалов Дня науки Ростовского государственного медицинского университета. - Ростов-на-Дону: 2007. - С.107.

17. Короленко В.В. Нейрофіброматоз: медико-соціальні аспекти // Український науково-медичний молодіжний журнал. - 2007. - №3. - С. 87.

18. Короленко В.В. Роль імунокомпетентних клітин у патогенезі нейрофіброматозу // Матеріали науково-практичної конференції ”Розробка молодих вчених дерматовенерологів післядипломної освіти”. - Київ: 2007. - С. 38-40.

19. Короленко В.В. Застосування системної ензимотерапії при лікуванні нейрофіброматозу І типу / Короленко В.В., Коляденко В.Г. // ХІІ Конгрес Світової Федерації Українських Лікарських Товариств. Тези доповідей. - Івано-Франківськ-Київ-Чикаго:2008 - С. 312-313.

20. Короленко В.В. Критерії ефективності лікування нейрофіброматозу І типу // Український науково-медичний молодіжний журнал. - 2008. - №3. - С. 92.

21. Коляденко В.Г. Спосіб комплексного медикаментозного лікування хворих на нейрофіброматоз І типу / Коляденко В.Г., Короленко В.В. // Пат. 16870 U Україна, UA МПК (2006) А61К 38/43. / u 2006 04683; Заявлено 27.04.2006; Опубл. 15.08.2006, Бюл.№8. - 4с.

22. Короленко В.В. Особливості імунопатогенезу нейрофіброматозу в умовах застосування системної ензимотерапії. - Монографія. - К., СПД Купріянова О.О.: 2008. - 60 с., 17 іл.

АНОТАЦІЯ

Короленко В.В. «Сигма-ШОЕ та імунологічні показники крові при нейрофіброматозі І типу». - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.00.20. - Шкірні та венеричні хвороби. - Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, Київ, 2009 р.

Дисертація присвячена проблемі підвищення ефективності діагностики та лікування нейрофіброматозу І типу з урахуванням особливостей патогенезу і клінічного перебігу запального процесу при цій хворобі.

Вивчено особливості імунопатогенезу нейрофіброматозу І типу та динаміку імунологічних показників при застосуванні системної ензимотерапії при даному захворюванні, проведено аналіз взаємозв'язку між клінічними даними, імунологічними показниками та сигма-ШОЕ, на основі клінічних даних, клініко-лабораторних та імунологічних показників розроблено способи визначення активності патологічного процесу при нейрофіброматозі, ефективності лікування, що проводиться, та запропоновані відповідні комплексні заходи з реабілітації та медико-соціальної експертизи хворих на нейрофіброматоз.

Враховуючи наявність запального процесу при нейрофіброматозі, рекомендується проводити визначення його активності за допомогою сигма-ШОЕ та імунологічних показників крові з метою визначення подальшої лікувальної тактики.

Впровадження в лікувальну практику профільних дерматовенерологічних закладів України запропонованого удосконаленого методу лікування нейрофіброматозу І типу, який передбачає застосування системної ензимотерапії (препарат вобензим) в поєднанні з симптоматичними засобами, буде сприяти підвищенню ефективності лікування та упередженню розвитку рецидивів захворювання.

Ключові слова: нейрофіброматоз І типу, етіологія, патогенез, клініка, комплексна діагностика і лікування.

АННОТАЦИЯ

Короленко В.В. « Сигма-СОЭ и иммунологические показатели крови при нейрофиброматозе І типа». - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата медицинских наук по специальности 14.00.20. - Кожные и венерические болезни. - Национальный медицинский университет имени А.А. Богомольца, Киев, 2009 г.

Диссертация посвящена проблеме повышения эффективности диагностики и лечения нейрофиброматоза І типа с учетом особенностей патогенеза и клинического течения воспалительного процесса при этой болезни.

Изучены особенности иммунопатогенеза нейрофиброматоза І типа и динамика иммунологических показателей при применении системной энзимотерапии при данном заболевании, проведен анализ взаимосвязи между клиническими данными, иммунологическими показателями и сигма-СОЭ, на основе клинических данных, клинико-лабораторных и иммунологических показателей разработаны способы определения активности патологического процесса при нейрофиброматозе, эффективности проводимого лечения и предложены соответствующие комплексные мероприятия по реабилитации и медико-социальной экспертизе больных нейрофиброматозом.

Выделено три варианта течения заболевания в зависимости от наличия тех или иных элементов кожной сыпи, а именно: пятнистый вариант (наличие только пятнистых элементов в виде пятен цвета «кофе с молоком» и/или веснушек в подмышечном участке), узловой (наличие лишь узлов-нейрофибром) и смешанный (наличие как пятен, так и узлов), который преобладал в обследованной группе пациентов - 80,6% лиц.

У большинства (71,0%) пациентов с нейрофиброматозом І типа были выявлены поражения позвоночника, в том числе остеохондроз - у 48,4%, сколиоз - у 9,7% обследованных. У всех пациентов с наличием нейрофибром выявлено их присутствие в зоне проекции пояснично-крестцового отдела позвоночника.

У 9,7% пациентов было отмечено поражение головного мозга, которое проявлялось соответствующей очаговой симптоматикой и подтверждалось данными магнитно-резонансной томографии (МРТ). Глиома зрительного нерва выявлена у 4% пациентов.

Получены новейшие данные относительно состояния активности воспалительного процесса при нейрофиброматозе І типа и изменений иммунологических показателей крови при этой патологии. Выявлено достоверное повышение показателей эритроцитарной седиментации (сигма-СОЭ, ПЭ_20,40, СОЭ по методу Вестергрена) и достоверные изменения таких иммунологических показателей крови: повышение уровней лимфоцитов CD3+ (Т-лимфоциты), CD4+ (Т-хелперы), CD8+ (Т-цитотоксические клетки), CD16+ (натуральные киллеры), CD22+ (В-лимфоциты), снижение индекса CD4+/CD8+, повышение относительного уровня диформазан-положительных лейкоцитов в тесте НСТ, уровня альфа-фактора некроза опухолей (TNF-Ь).

При разработке тактики патогенетического лечения целесообразным является в каждом клиническом случае определять в ходе лечения следующие показатели эритроцитарной седиментации и иммунологические показатели крови: уровни лимфоцитов CD3+ (Т-лимфоциты), CD8+ (Т-цитотоксические клетки), CD16+ (натуральные киллеры) и относительный уровень диформазан-положительных лейкоцитов в тесте НСТ.

Учитывая наличие воспалительного процесса при нейрофиброматозе, рекомендуется проводить определение его активности с помощью сигма-СОЭ и иммунологических показателей крови с целью определения дальнейшей лечебной тактики.

Внедрение в лечебную практику профильных дерматовенерологических учреждений Украины предложенного усовершенствованного метода лечения нейрофиброматоза І типа, который предусматривает применение системной энзимотерапии (препарат вобензим) в сочетании с симптоматическими средствами, будет способствовать повышению эффективности лечения и предупреждению развития рецидивов заболевания.

Широкое внедрение в практическую работу дерматовенерологических учреждений Украины разработанного усовершенствованного метода лечения нейрофиброматоза І типа, который позволяет достичь ощутимого клинического улучшения состояния пациентов, будет иметь также весомое медико-социальное значение за счет восстановления психологического комфорта, повышения качества жизни и возвращения пациентов к устоявшимся социальным отношениям.

Ключевые слова: нейрофиброматоз І типа, этиология, патогенез, клиника, комплексная диагностика и лечение.

SUMMARY

V.V. Korolenko “Sigma-ESR and immunological blood parameters at neurofibromatosis 1^st type” - A manuscript.

Dissertation thesis for obtaining a scientific degree of the candidate of medical sciences in specialty 14.00.20 - Skin and venereal diseases. - National O.O. Bogomolets Medical University, Kyiv, 2009.

The dissertation is dedicated to the problem of increase of efficiency of diagnostics and treatment neurofibromatosis 1^st type taking into account features of pathogenesis and clinical current of inflammatory process at this disease.

Immune-pathological features at neurofibromatosis 1^st type and dynamics of immunological parameters are studied at application system enzyme therapy at this disease, the interrelation analysis between the clinical data, immunological parameters and sigma-ESR, on the basis of the clinical data is carried out, clinical-laboratory and immunological parameters ways of definition of activity of pathological process are developed at neurofibromatosis, and corresponding complex actions for rehabilitation and medical-social examination of patients with neurofibromatosis are offered efficiency of spent treatment.

Considering presence of inflammatory process at neurofibromatosis, it is recommended to spend definition of its activity with the help sigma-ESR and immunological blood parameters for the purpose of definition of further medical tactics.

Introduction in medical practice of profile dermatological establishments of Ukraine of the offered advanced method of treatment neurofibromatosis 1^st type, which provides application system enzyme therapy (the preparation Vobenzyme) in combination with symptomatic drugs, will promote increase of efficiency of treatment and the prevention of development of relapses of disease.

Keywords: neurofibromatosis І type, an etiology, pathogenesis, clinic, complex diagnostics and treatment.

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

CD - cluster of differentiation (кластер диференціювання)

Con A - конканавалін А

Ig - immunoglobuline (імуноглобулін)

IL - interleukinе (інтерлейкін)

NK - Natural Killer (натуральний кілер)

TGF₂ - Transforming Growth Factor-₂

(трансформуючий фактор росту бета-два)

TNF- - Tumor Necrosis Factor- (альфа-фактор некрозу пухлин)

ЛПС - ліпополісахарид

МРТ - магнітно-резонансна томографія

НСТ-тест - тест відновлення нітросинього тетразолію

НФ - нейрофіброматоз

НФЛ - натуральні фосфоліпіди

ПЕ - показник еритроцитарної седиментації

ПНЖК - поліненасичені жирні кислоти

РБТЛ - реакція бластної трансформації лімфоцитів

СЦК - середній цитохімічний коефіцієнт

ФГА - фітогемаглютинін

ФІ - фагоцитарний індекс

ФХ - фосфатидилхолін

ФЧ - фагоцитарне число

ШОЕ - швидкість осідання еритроцитів

Размещено на Allbest.ru

...