Обгрунтування диференційованої антибактеріальної терапії та оцінка її ефективності у комплексному лікуванні генералізованого пародонтиту

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАІНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ. О.О. БОГОМОЛЬЦЯ

УДК: 616.314.17-008.1-031.81-036-08-053.82

14.01.22- стоматологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

ОБҐРУНТУВАННЯ ДИФЕРЕНЦІЙОВАНОЇ АНТИБАКТЕРІАЛЬНОЇ ТЕРАПІЇ

ТА ОЦІНКА ЇЇ ЕФЕКТИВНОСТІ У КОМПЛЕКСНОМУ ЛІКУВАННІ

ГЕНЕРАЛІЗОВАНОГО ПАРОДОНТИТУ

ТИВОНЕНКО ЛЮДМИЛА ІГОРІВНА

Київ 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі терапевтичної стоматології Національного медичного університету імені О.О. Богомольця МОЗ України.

Науковий керівник

доктор медичних наук, професор Борисенко Анатолій Васильович, Національний медичний університет імені О.О. Богомольця, кафедра терапевтичної стоматології, завідувач

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України Хоменко Лариса Олександрівна, Національний медичний університет імені О.О. Богомольця кафедра дитячої терапевтичної стоматології з курсом профілактики стоматологічних захворювань, завідувач.

доктор медичних наук, професор, Заболотний Тарас Дмитрович Львівський національний медичний університет імені Д. Галицького, кафедра терапевтичної стоматології, завідувач

Провідна установа

Українська медична стоматологічна академія, м. Полтава.

Захист відбудеться " 19 " квітня 2007 р. о 13.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.003.05 у Національному медичному університеті імені О.О. Богомольця МОЗ України за адресою: 03057,м. Київ-57, вул. Зоологічна 1, стоматологічний корпус.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного медичного університету імені О.О. Богомольця за адресою: 03057, м. Київ-57, вул. Зоологічна 1, стоматологічний корпус.

Автореферат розісланий "18 " березня 2007 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради І.О. Остапко

Анотації

Тивоненко Л.І. Обгрунтування диференційованої антибактеріальної терапії та оцінка її ефективності у комплексному лікуванні генералізованого пародонтиту.- Рукопис

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.22- стоматологія. Національний медичний університет імені О.О. Богомольця МОЗ України, Київ,2007.

Дисертація присвячена вивченню залежності між складом мікрофлори пародонтальних кишень та ступенем і характером перебігу генералізованого пародонтиту, розробці та впровадженню нового комплексного способу лікування генералізованого пародонтиту за допомогою препарату Амізон та комплексу Амізон-Метронідазол. Визначена залежність між складом мікрофлори пародонтальних кишень та ступенем розвитку і характером перебігу генралізованого пародонтиту. Визначена антимікробна дія нестероїдного протизапального засобу Амізону, а також його композиції з метронідазолом. Встановлено раціональні концентрації препаратів, розроблена методика лікування та визначені показання використання їх з урахуванням характеру перебігу та ступеня розвитку генералізованого пародонтиту. Запропоновані та впроваджені в практику обґрунтовані практичні рекомендації по використанню Амізону, Метронідазолу у єдиній лікарській суміші у комплексному лікуванні генералізованого пародонтиту. Розроблені показання до диференційованого призначення медикаментозних протизапальних та антибактеріальних препаратів залежно від характеру перебігу та ступеня розвитку дистрофічно-запального процесу в тканинах пародонта. За результатами досліджень отримані дані, які підтверджують ефективність клінічного застосування, антибактеріальну активність препарату "Амізон" та його сприятливого впливу на дістрофічно- запальний процес у кістці альвеолярного відростка щелеп.

Ключові слова: генералізований пародонтит, мікрофлора пародонтальних кишень, Амізон, Метронідазол.

Тивоненко Л.И. Обоснование дифференцированной антибактериальной терапии и оценка её еффективности в комплексном лечении генерализованного пародонтита.- Рукопись.

Диссертация посвящена научному обоснованию использования препарата Амизон и новой композиции Амизон-Метронидазол в комплексной терапии генерализовнного пародонтита. В ходе изучения роли бактериальной флоры в развития генерализованного пародонтита определен качественный состав микрофлоры пародонтальных карманов. Изучена зависимость между степенью развития, характером течения генерализованного пародонтита и видовым спектром микрофлоры, населяющей полость рта при данной патологии. Значительную роль в развитии воспаления в тканях пародонта играют стафилококки, стрептококки, бактероиды, актиномицеты, вейлонеллы и коринебактерии. Показано, что при переходе процесса в более тяжелую степень происходит качественное изменение микробного состава пародонтальных карманов. Так, при ІІ степени генерализованного пародонтита происходит замещение аэробной микрофлоры анаэробной. Если при начальлной-І степени генерализованого пародотита превалируют стафилококки и стрептококки, то при II - облигатно-анаэробные бактероиды, вейлонеллы. Одновременно отмечается увеличение концентрации грибов рода Candida. При анализе полученных результатов выявлено, что на разных стадиях генерализованного пародонтита обострение вызывается разными микроорганизмами. Если на начальной-І степени этот процесс обусловлен Staphylococcus epidermidis и гемолитичными стрептококками, то на более поздних стадиях - Staphylococcus aureus и облегатные анаэробы (пептострептококки, фузобактерии, вейлонеллы, бактероиды). Учитывая значительную роль микробного фактора в патогенезе генерализаванного пародонтита большое значение в комплексной терапии данного заболевания имеет применение антимикробных и противовоспалительных препаратов. Это обусловило целесообразность изучения антимикробной активности Амизона, известного как противовоспалительный препарат с иммуномодулирующим эффектом. Проведенные исследования показали, что Амизон проявляет антибактериальные свойства по отношению к аэробным и анаэробным бактериям и грибам рода Candida. Минимальная угнетающая концентрация Амизона в отношении аеробных бактерий и грибов колеблется в пределах 2,5-20 мг/мл. Наибольшую чувствительность показали грибы рода Candida (минимальная фунгицидная концентрация - 2,5 мг/мл). Исследование клинических изолятов облигатно-анаеэробных бактерий выявило минимальную бактерицидную концентрацию Амизона - 3% (30мг/мл), что обусловило необходимость комбинирования Амизона с препаратом, имеющим выраженное антимикробное действие по отношению к анаэробным бактериям - Метронидазол. Эффективность антимикробной терапии с использованием Амизона доказана клиническими исследованиями. При начальной-І и ІІ степени хронического течения был использован 1% водный раствор Амизона, при обострившемся течении использовали композицию Амизон-Метронидазол. Анализ клинико-лабораторных, рентгенологических исследований показал, что через 6 месяцев после проведенной терапии стабилизации процесса в тканях пародонта выявлена у 85% пациентов, получавших лечение с использованием Амизона или композиции Амизон-Метронизадол, у пациентов контрольной группы (с применением мефенамината натрия) - у 68%. Через 12-18 месяцев согласно клинико-рентгенологическим данным стабилизация процесса в пародонте составила 78%, в контрольной -67%. Прогрессирование генерализованного пародонтита отмечалось у пациентов контрольной группы в 2 раза чаще, чем в основной. Таким образом, лечение с использованием Амизона приводит к стабилизации патологического процесса как минимум на 1-1,5 года и может быть рекомендовано для комплексной терапии генерализованного пародонтита пародонтальний амізон генералізований

Ключевые слова: генерализованный пародонтит, микрофлора пародонтальных карманов, Амизон, Метронидазол.

Tivonenko L.I. Differentiated antibacterial therapy substantiation and estimation of its efficiency in the complex treatment of generalized parodontitis.- The manuscript.

The thesis for the scientific degree of candidate of medical sciences by speciality 14.01.22 - stomatology. A.A. Bogomolets National medical university, Kiev, 2007.

Dissertation is devoted to the study of dependence between composition of parodontal pockets microflora and a degree and character of generalized parodontitis course, development and introduction of new complex method of generalized parodontitis treatment by medicine Amizon and complex Amizon-Metronidazolum. There is studied dependence between composition of parodontal pockets microflora and a degree and character of generalized parodontitis course. There is exposed the antimicrobial role of nonsteroid antiphlogistic preparation Amizon and its composition with Metronidazolum. Rational concentrations of preparations are set, the method of treatment is developed and the indications of their using in dependence of a character of course and a development rate of generalized parodontitis are determined. There are offered and inculcated in practice recommendation on the using of Amizon, Metronidazolum in a medical mixture in the complex treatment of generalized parodontitis. There are developed the indications to the differentiated prescription of antiphlogistic and antibacterial preparations in dependence of a character of course and a development rate of dystrophy-inflammatory process in paradontium tissue. On the result of researches there are received information which confirm efficiency of the clinical use, antimicrobial activity of preparation "Amizon" and its therapeutic influence on a dystrophy- inflammatory process in the bone of alveolar sprout of jaw.

Key words: generalized parodontitis, parodontal pockets microflora, Amizon, Metronidazolum

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Згідно з сучасними уявленнями, генералізований пародонтит є своєрідним дистрофічно-запальним процесом, який супроводжується складними та глибокими деструктивними змінами під впливом поєднаної дії різних екзо- та ендогенних факторів (Т.Д. Заболотний, 1992; К.М. Косенко, 1994; Г.Ф. Білоклицька, 1996; Г.М. Вишняк, 1999; М.Ф. Данилевський, А.В. Борисенко, 2000). На сьогодні доведена важлива роль мікробного фактору в ініціюванні та подальшому прогресуванні генералізованого пародонтиту, визначені взаємовідношення мікроекологічної системи порожнини рота із загальними показниками антибактеріального захисту організму (В.Ф. Загнат,1992; В.В. Хазанов, А.Н. Балашов,1993; І.С. Мащенко, А.В. Самойленко 2000). Показана значна роль анаеробних бактерій у цьому процесі, але питання про те, які саме види мікроорганізмів даної групи сприяють розвитку загострення генералізованого пародонтиту залишається не з'ясованим. Анаероби є досить стійкими до багатьох антибактеріальних засобів, що також ускладнює проведення ефективного антибактеріального лікування та досягнення вираженого протизапального ефекту. Для досягнення стабілізації патологічного процесу в пародонті велике значення має проведення своєчасної комплексної терапії генералізованого пародонтиту, що включає як місцевий так і загальний вплив на патогенетичний процес. Однією із ланок комплексної терапії генералізованого пародонтиту є медикаментозне лікування, яке спрямоване на пригнічення дистрофічно-запального процесу у тканинах пародонта. З цією метою запропоновано багато різних методів та лікувальних засобів: вітаміни, ферменти, антиоксиданти, імобілізовані препарати, імуномодулюючі засоби. Тому використання цих препаратів у комплексному лікуванні генералізованого пародонтиту потребує подальшого вивчення.

Серед нестероїдних протизапальних засобів привертає увагу препарат Амізон, якому притаманні імуномодулюючі властивості. Недостатньо вивчений вплив цього препарату на мікрофлору. Незважаючи на значну кількість мікробіологічних досліджень, питання адекватної антибактеріальної терапії генералізованого пародонтиту залишається відкритим. Це викликане тим, що генетична стратегія відповіді мікроорганізмів на використання протимікробних засобів нерідко призводить до виникнення у мікробних популяціях варіантів, стійких до хіміотерапевтичних засобів. Тому пошук нових ефективних антимікробних засобів широкого спектру дії, що одночасно мають протизапальну, імуномодулюючу активність є актуальним.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт Національного медичного університету імені О.О. Богомольця і є фрагментом комплексної теми кафедри терапевтичної стоматології згідно з планом МОЗ України "Особливості клініки початкового карієсу і захворювань пародонта в осіб молодого віку, сучасні методи їх профілактики і лікування". Номер державної реєстрації 0104. V 000449, шифр теми IH 30.00.0033.97. Автор є безпосереднім виконавцем фрагмента запланованої науково-дослідної роботи.

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є підвищення ефективності комплексного лікування хворих на генералізований пародонтит на основі обґрунтування диференційованої антибактеріальної терапії шляхом розробки комплексу медикаментозних засобів та оцінки його ефективності.

Для досягнення поставленої мети були визначені наступні завдання дослідження:

1. Виявити залежність між складом мікрофлори пародонтальних кишень та ступенем і характером перебігу генералізованого пародонтиту.

2. Вивчити антимікробну активність Амізону та комплексу Амізон-Метронідазол по відношенню до мікрофлори пародонтальних кишень in vitro. Мікробіологічно обґрунтувати використання антибактеріальної композиції Амізон-Метронідазол у комплексній терапії генералізованого пародонтиту.

3.Обґрунтувати та розробити методику використання Амізону та його композиції з Метронідазолом у комплексному лікуванні генералізованого пародонтиту з урахуванням ступеня та характеру перебігу захворювання.

4. На основі клінічних, мікробіологічних та лабораторних даних оцінити лікувальну ефективність використання Амізону та його композиції з Метронідазолом у комплексному лікуванні генералізованого пародонтиту в найближчі та віддалені терміни спостереження.

Об'єкт дослідження: - хворі на генералізований пародонтит з хронічним та загостреним перебігом.

Предмет дослідження: - тканини пародонта, мікрофлора пародонтальних кишень у хворих на генералізований пародонтит, фармакологічні препарати - Амізон, Метронідазол.

Методи дослідження. У роботі використані клінічні, рентгенологічні, лабораторні, мікробіологічні та статистичні методи дослідження, за допомогою яких визначили ефективність запропонованих схем лікувальних заходів.

Наукова новизна отриманих результатів.

Визначена залежність між складом мікрофлори пародонтальних кишень та ступенем розвитку і характером перебігу захворювання у хворих на генералізований пародонтит. Виявлений ступінь бактеріального обсіменіння та спектр переважаючої мікрофлори.

Показана наявність антимікробної активності у Амізону до мікробної мікрофлори пародонтальних кишень. Визначена антимікробна активність нестероїдного протизапального засобу (НПЗЗ) - Амізону, а також його композиції з Метронідазолом. На основі проведених досліджень встановлені раціональні концентрації препаратів, розроблена методика лікування та визначені показання до їх використання з урахуванням характеру перебігу та ступеня розвитку дистрофічно-запального процесу в тканинах пародонта.

Обґрунтований і розроблений метод диференційованої антибактеріальної терапії у комплексному лікуванні генералізованого пародонтиту. Показана висока ефективність запропонованого методу лікування, яка підтверджена подовженням періоду клінічної ремісії; нормалізацією клініко-рентгенологічних, лабораторних та мікробіологічних показників.

Пріоритетність дисертаційних досліджень підтверджена 2 деклараційними патентами України на винахід: "Спосіб медикаментозного лікування пародонтиту" № 59249А. А 61К 6/00 15.08.2003. Бюл.№8; та "Препарат для лікування пародонтиту" № 58453А. А 61К 6/00 15.07.2003.Бюл.№7.

Практичне значення отриманих результатів. Проведені дослідження дозволили запропонувати та впровадити в практику обґрунтовані практичні рекомендації по використанню Амізону-Метронідазолу у єдиній лікарській суміші у комплексній терапії генералізованого пародонтиту.

На основі визначення характеристики складу мікрофлори пародонтальних кишень розроблена найбільш ефективна індивідуалізована тактика лікування генералізованого пародонтиту залежно від ступеня розвитку та характеру перебігу патологічного процесу в тканинах пародонта. Розроблена схема комплексного лікування генералізованого пародонтиту з використанням НПЗЗ- Амізон та композиції Амізон-Метронідазол. Використання запропонованих препаратів дозволили скоротити час лікування, збільшити період ремісії, зменшити кількість рецидивів захворювання.

Результати дисертаційної роботи впроваджені у практику роботи стоматологічної поліклініки Національного медичного університету імені О.О. Богомольця МОЗ України. Матеріали дисертації використовуються в навчальному процесі кафедри терапевтичної стоматології Національного медичного університету імені О.О. Богомольця та кафедри терапевтичної стоматології Кримського державного університету імені С.Г. Георгієвського, кафедри терапевтичної стоматології Львівського національного медичного університету імені Д.Галицького.

Особистий внесок здобувача. Дисертантом особисто проведений інформаційний пошук і аналіз наукової літератури з даної проблеми. Разом із науковим керівником розроблена програма, визначені мета та задачі дослідження, проведений аналіз отриманих результатів, сформульовані висновки роботи. Лабораторні дослідження проведені у клінічній лабораторії стоматологічної поліклініки Національного медичного університету імені О.О. Богомольця. Мікробіологічні дослідження проведені автором спільно зі співробітниками кафедри мікробіології, вірусології та імунології Національного медичного університету імені О.О. Богомольця (зав. кафедрою - д.м.н., академік НАН України В.П. Широбоков).

Апробація результатів дисертації. Результати проведених досліджень доповідались на науково-практичних конференціях: міжнародна науково-практична конференція "Сучасні проблеми терапевтичної стоматології", присвячена пам'яті професора М.А. Кодоли і 40-річчю кафедри терапевтичної стоматології Інституту стоматології КМАПО (Київ 2004); на ІІ (ІХ) з'їзді АСУ (Київ 2004).

Публікації. За результатами дисертації опубліковано 7 наукових праць, з них 5 у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України, 2 - в наукових збірниках, тезах конференцій. Отримані 2 деклараційні патенти України на винахід.

Обсяг та структура дисертації. Дисертація складається із вступу, огляду літератури, 5 розділів власних досліджень, розділу аналізу та узагальнення результатів, висновків, практичних рекомендацій, та списку використаних джерел літератури. Загальний обсяг роботи становить 150 сторінок машинописного тексту, основний її зміст викладено на 124 сторінках. Робота ілюстрована 31 таблицею та 10 малюнками. Список літератури містить 198 найменувань, із них 163- вітчизняних та 35 - іноземних.

Основний зміст роботи

Матеріали та методи дослідження. Для вирішення поставленої мети та завдань дослідження було обстежено 130 хворих на генералізований пародонтит з початковим, I та II ступенями захворювання. Усім пацієнтам було проведене комплексне обстеження стану тканин пародонта. Клінічні обстеження доповнювали індексною оцінкою стану тканин пародонта та лабораторними методами. Індексну оцінку стану тканин пародонта і гігієни порожнини рота здійснювали за допомогою індексів Федорова-Володкіної (1971), РІ (A. Russel, 1956), ступінь запального процесу у пародонті визначали за допомогою індексу РМА (C. Parma, 1960). Для встановлення діагнозу була використана класифікація захворювань пародонта М.Ф. Данилевського (1994). Усі хворі на генералізований пародонтит були розділені на дві групи.

Основну групу склали 95 (73,1%) хворих, яким у комплексному лікуванні застосовували Амізон та композицію Амізон-Метронідазол. Контрольну групу склали 35 (26,9%) хворих аналогічного віку, ступеня та характеру перебігу захворювання, яким проводили традиційне лікування генералізованого пародонтиту.

Характер патологічного процесу в кістковій тканині альвеолярного відростка визначали за допомогою внутрішньоротової і панорамної рентгенографії. Захисні реакції тканин пародонта визначали за даними міграції лейкоцитів у ротову порожнину за методикою М.А. Ясиновського (1931). Реакцію адсорбції мікроорганізмів (РАМ) епітеліальними клітинами слизової оболонки ротової порожнини визначали за методикою М.Ф. Данилевського, А.П. Самойлова та Т.А. Біленчук (1985).

Для оцінки функціонального стану судин пародонта використовували пробу В.І. Кулаженка (1960). Клітинний склад вмісту пародонтальних кишень досліджували за методикою М.П. Покровської та М.С. Макарової у модифікації І.А. Бенюмової (1960). Для оцінки імуномодулюючого впливу Амізону у хворих на генералізований пародонтит проводили загальний аналіз крові з підрахунком кількості лейкоцитів, абсолютної та відносної кількості лімфоцитів; визначення відсоткового вмісту, абсолютної кількості Т- і В- лімфоцитів та співвідношення Тхелп/Тсупр у периферійній венозній крові. Дослідження стану гуморального імунітету проводили шляхом визначення концентрації імуноглобулінів А у змішаній нестимульованій слині методом радіальної імунодифузії за методикою G. Mancini et al. (1965) .

Мікробіологічні дослідження проведені на групі 70 осіб, з яких 35 пацієнтів хворих на генералізований пародонтит, 35 - з клінічно здоровими тканинами пародонта. Проводили взяття матеріалу з пародонтальних кишень та мікробіологічне дослідження. Для бактеріологічного дослідження виділяли чисті культури мікроорганізмів та ідентифікували їх. Окремо визначали чутливість виділених чистих культур мікроорганізмів до хіміотерапевтичних препаратів Амізон та композиції Амізон-Метронідазол.

Результати дослідження та їх обговорення. Дослідження видового складу мікроорганізмів вмісту пародонтальних кишень показало, що значну роль в розвитку запалення у тканинах пародонта відіграють стафілококи, стрептококи, бактероїди, актиноміцети, вейлонели, корінебактерії. Ці мікроорганізми достовірно частіше виділялись у хворих на генералізований пародонтит порівняно із особами контрольної групи: Staphylococcus aureus у 36 раз, -гемолітичний стрептокок не виділявся у контрольній групі хворих, у основній був виділений у 34% хворих. Анаероби роду Bacteroides виділяли у 10 разів частіше, Actinomycetis species більш ніж у 5 разів та Veilonella у 15 разів частіше. Corynebacterium не виділялися у контрольній групі хворих, у основній були виділені у 20% хворих.

При подальшому прогресуванні генералізованого пародонтиту відсоток виділення та кількість у досліджуваному матеріалі факультативно-аеробних бактерій - стафілококів, стрептококів - зменшується. Одночасно достовірно зростає виділення та кількість облігатно-анаеробних мікроорганізмів. При ІІ ступеню генералізованого пародонтиту відсоток їх виділення збільшується порівняно з початковим-І ступенем. У хворих із хронічним перебігом - з 38,9% до 91,7% для Bacteroides species; з 16,7% до 58,3% для Peptostreptococcus anaerobius, з 11,1% до 56,6% для Fusobacterium species та з 11% до 33,3% для Veilonella species. Кількість цих бактерій у пародонтальних кишенях також зростає на кілька порядків. Значне місце займають актиноміцети, про що свідчить той факт, що у осіб контрольної групи ці прокаріоти виділяються лише у 8,6% випадків, в той час як у хворих на генералізований пародонтит - у середньому в 45,7%. Відмічене зростання кількості цих мікроорганізмів відповідно ступеню розвитку генералізованого пародонтиту: при початковому-І ступеню на 27,8%, при І на 46,7% і при ІІ ступеню - на 58,3%.

При прогресуванні генералізованого пародонтиту представники нормальної мікрофлори, зокрема стафілококи - Staphylococcus epidermidis та Staphylococcus saprophyticus змінюються на значно більш вірулентний вид - Staphylococcus aureus. При ІІ ступеню хронічного перебігу генералізованого пародонтиту частота висівання золотистого стафілококу зростає порівняно з початковим-І ступенем у 2,25 разу, а епідермального та сапрофітного стафілококів зменшується у 2 та 4,3 разу відповідно.

Бактерії кишкової групи взагалі зникають - у контрольній групі вони висівались в 11,1% випадків, а при ІІ ступеню захворювання не виділяються взагалі.

Проведені дослідження показали значне обсіменіння пародонтальних кишень патогенними дріжджеподібними грибами роду Candida. У середньому відсоток виділення їх у хворих на генералізований пародонтит становив 65,7 % у кількості (1,40,76)х 106 в мл. У контрольній групі ці гриби виявлені лише у 22,8% осіб в титрах, що не перевищували допустимі значення кандидоносійства - у середньому (1,80,06)х 102/мл. Відмічається статистично достовірне зростання виділення цих грибів у процесі зростання ступеня генералізованого пародонтиту: з 44,4% при початковому-І ступеню до 75% при ІІ ступені. Це супроводжувалось збільшенням кількості клітин в 1 мл матеріалу з пародонтальних кишень у 10000 разів. Не відмічено суттєвих відмінностей частоти виявлення грибів роду Candida у хворих залежно від ступеня генералізованого пародонтиту.

При аналізі отриманих результатів виявлено, що на різних стадіях генералізованого пародонтиту загострення викликається різними мікроорганізмами.

У хворих з початковим-І степенем захворювання цей процес зумовлюють умовнопатогенний Staphylococcus epidermidis (частота виділення якого збільшується на 10%, а кількість бактерій в 1 мл зростає з (3,90,11)х 102 при хронічному процесі до (1,00,11)х 105 при загостреному), Staphylococcus aureus (частота виділення золотистого стафілокока, як і епідермального достовірно не змінюється, але його кількість у пародонтальних кишенях зростає у 100 разів) та гемолітичними стрептококами (частота виділення яких збільшується на 13,3%, а середня кількість клітин в 1 мл - у 15,6 разу).

Зовсім іншу картину спостерігають при подальших ступенях розвитку генералізованого пародонтиту. По-перше, змінюється видовий спектр стафілококів - у пацієнтів з ІІ ступенем захворювання і загостреним перебігом виділяється в основному золотистий стафілокок, його кількість при загостренні процесу досягає (2,80,16)х 105, порівняно із (1,30,06)х 102 - при хронічному перебігу. По-друге, основними агентами загострення дистрофічно-запального процесу стають облігатно-анаеробні бактерії. При загостренні на 13,1% зростає частота виділення анаеробних пептострептококів, на 17,6% фузобактерій та на 11,5% вейлонел. Крім того підвищується титр анаеробних бактерій у вмісті пародонтальних кишень: бактероїдів - у 48,3 рази, пептострептококів - у 11,9 разів, вейлонел - у 38,3 рази.

Значна роль мікрофлори у патогенезі генералізованого пародонтиту обумовлює доцільність вивчення протимікробної активності препарату Амізон, відомого як протизапальний та імуномодулюючий засіб. Проведені дослідження показали, що в Амізону виявлені антибактеріальні властивості відносно аеробних та анаеробних мікроорганізмів (табл. 2).

Таблиця 2

Антимікробна активність Амізону, відносно факультативно-аеробної мікрофлори пародонтальних кишень хворих на генералізований пародонтит

Тест-мікроорганізми- клінічні ізоляти	Концентрація Амізону (мг/мл)
	40	30	20	10	5	2,5	1,25
Staphylococcus aureus	- бц	- бц	- бц	- бц	+	+	+
Escherichia coli	- бц	- бц	- бц	- бц	+	+	+
Bacillus subtilis - музейний штам	- бц	- бц	- бц	- бст	+	+	+
Candida species	- фц	- фц	- фц	- фц	- фц	- фц	- фст
Pseudomonas aeruginosa	- бц	- бц	- бст	+	+	+	+

Примітки:

1. "-" - відсутність росту тест-мікроорганізмів

2. "+" - ріст мікроорганізмів у присутності препарату

3. бц - бактерицидна дія

4. фц - фунгіцидна дія

5. бст - бактеріостатична дія

6. фст - фунгістатична дія

Досить широким виявився спектр антибактеріальної дії Амізону. Мінімальна пригнічувальна концентрація (МПК) бактерицидної дії відносно клінічних штамів Staphylococcus aureus була 10 мг/мл (мал. 3.1); Escherichia coli - 10 мг/мл (мал. 3.2); Pseudomonas aeruginosa - 30 мг/мл (мал. 3.3). Для спороутворюючих Bacillus subtilis (музейний штам) - бактерицидна дія становила 20 мг/мл (мал. 3.4) та 10 мг/мл - бактеріостатична (табл. 3). У концентрації 40 мг/мл препарат проявляє виражену бактеридну дію на всі анаероби (мал. 3).

Таблиця 3

Антимікробна активність Амізону, відносно облігатно-анаеробної мікрофлори пародонтальних кишень хворих на генералізований пародонтит

Тест-мікроорганізми- клінічні ізоляти	Концентрація Амізону (мг/мл)
	40	30	20	10	5	2,5	1,25
Bacteroides fragilis	- бц	- бц	- бц	+ пр	+ пр	+ пр	+ пр
Prevotella melaninogenica	- бц	- бц	+ пр	+ пр	+ пр	+	+
Porphyromonas species	- бц	- бц	+ пр	+ пр	+ пр	+	+
Veillonella species	- бц	- бц	- бц	- бц	+ пр	+ пр	+

Примітки:

1. "-" - відсутність росту тест-мікроорганізмів

2. "+" - ріст мікроорганізмів у присутності препарату

3. бц - бактерицидна дія

4. пр - пригнічення росту

Але достатньо великий відсоток виділених штамів був резистентний до цього засобу, тому його використали у комбінації з Метронідазолом. Метронідазол має виражену активність спрямовану на найпростіших та облігатно-анаеробні бактерії.

Використання Амізону та композиції Амізон-Метронідазол при лікуванні хворих на генералізований пародонтит зменшувало відсоток виділення та концентрацію в пародонтальних кишенях таких облігатно-анаеробних бактерій як бактероїди, фузобактерії, пептострертококи, вейлонели. Якщо до лікування бактероїди виділялися у 28 хворих, то після лікування лише у 4. Значно зменшувалась і кількість бактерій в 1 мл матеріалу - у 2 000 разів. Виділення вейлонел знизилось у 2 рази: до лікування вони виявлені у 15 хворих, після лікування - у 8. Зменшилась і їх концентрація в 1 мл ентрація в 1 мл Те ж саме можна сказати і про фузобактерії. Peptostreptococcus anaerobius: до лікування вони були виділені у 37,4% хворих у концентрації (8,20,19)х 105 в 1 мл, а після застосування препаратів - лише у 8,6% у концентрації (2,80,15)х 102 в 1 мл. Бактерицидна дія Метронідазолу виявлена по відношенню до таких факультативно-аеробних бактерій, як Staphylococcus aureus (2,5 мг/мл, тобто 0,25%), Escherichia coli (1,25 мг/мл, тобто 0,125%), Bacillus subtilis (20 мг/мл - 2%) та Pseudomonas aeruginosa (10 мг/мл - 1%).

Ці експериментальні дані були підтверджені результатами клінічних досліджень. Використання у хворих на генералізований пародонтит композиції Амізон-Метронідазол зменшило частоту висівання Staphylococcus aureus з 77,1% до 14,3%, при одночасному зниженні концентрації його вмісту у пародонтальних кишенях майже у 3500 разів. Після проведеного лікування у вмісті пародонтальних кишень хворих взагалі зникали кишкові палички та бактерії синьо-зеленого гнію. Кількість хворих, у яких виявлені -гемолітичні стрептококи зменшилась з 32,2% до 11,4%, а пацієнтів з -гемолітичними стрептококами з 85,7% до 22,9%.

Дослідження антимікробної дії даних препаратів показали повну відсутність впливу Метронідазолу на дріжджеподібні гриби та виражену фунгіцидну активність Амізону, який вже у концентрації 2,5мг/мл (0,25%) призводить до загибелі Candida albicans, а у концентрації 1,25 мг/мл (0,125%) проявляє фунгістатичну дію. Ці дані підтверджуються клінічними дослідженнями. Після лікування кількість хворих, у яких були висіяні гриби Candida зменшилось з 65,7% до 11,4%. Знизилася і концентрація цих мікроорганізмів у пародонтальних кишенях до рівня, що характерний для кандидоносійства - (4,20,09)х 101.

В основній групі хворих (95 осіб) медикаментозне лікування проводили з використанням Амізону у комбінації з Метронідазолом, враховуючи ступінь розвитку та характер перебігу генералізованого пародонтиту. У контрольній групі хворих (35 осіб) для лікування застосовували комбінацію мефенаміну натрієвої солі та антибіотиків з урахуванням чутливості до них мікрофлори пародонтальних кишень.

Було проведене лікування 22 хворих на генералізований пародонтит початкового-І ступеню хронічного перебігу. Попереднє мікробіологічне дослідження показало, що при початковому-І ступені генералізованого пародонтиту у пародонтальних кишенях переважають аеробні бактерії (Staphylococcus Epidermidis, Staphylococcus saprophyticus, гемолітичні стрептококи), Попередніми мікробіологічними дослідженнями була виявлена значна чутливість цих мікроорганізмів до Амізону. Враховуючи це для медикаментозного лікування використовували 1% водний розчин Амізону у вигляді аплікацій та інстиляцій у пародонтальні кишені.

Тривалість процедури 10-13 хвилин на курс до 15 процедур. Після зрошення порожнини рота розчином лікарських трав ясна ізолювали ватними валиками від слини. На них накладали марлеві смужки змочені 1% розчином Амізону з експозицією 20 хвилин. За цей час смужки міняли тричі. Курс лікування - 8-10 процедур. Пацієнтам контрольної групи робили аплікації на ясна 1% розчину мефенаміну натрієвої солі з антибіотиками. Курс - 8-10 процедур.

Хворим із I та ІІ ступенем генералізованого пародонтиту хронічного перебігу у основній групі (35 осіб) проводили лікування 1% пастою Амізону. Пасту готували безпосередньо перед використанням. До її складу входило 0,1 Амізону, 9,9 білої глини, в якості розчинника використовували ізотонічний розчин натрію хлориду. Пасту накладали на ясна та уводили у пародонтальні кишені. Зверху ясна закривали пародонтальною пов'язкою. Хворим контрольної групи у пародонтальні кишені уводили пасту, до складу якої входили мефенаміну натрієва сіль, антибіотики, біла глина та фізіологічний розчин.

При наявності симптоматичного гіпертрофічного гінгівіту І ступеню, після знеболювання проводили склерозуючу терапію 40% розчином глюкози. Робили 3-4 уведення з перервою 1-2 дні. Після цього проводили електрофорез 1% розчину Амізону (з аноду +) протягом 10 хвилин на кожну щелепу, курсом 10 сеансів. При наявності протипоказань до електрофорезу Амізон уводили методом ультрафонофорезу. Для цього готували суспензію Амізону з масляним розчином ретинолу ацетату. Тривалість процедури 20 хвилин (по 10 хвилин на кожну щелепу), курс - 8-10 сеансів. Суспензію готували за наступним рецептом:

Rp.: Amizoni 1,0

Sol. Retinoli acetalis oleosae 3,44%- 20 ml

MDS Суспензія для ульрофонофорезу

При наявності симптоматичного виразкового гінгівіту для видалення некротичних плівок використовували аплікації протеолітичних ферментів, зокрема терилітіну. Після видалення ділянок некрозу на ясна накладали пасту, до складу якої входили Амізон з Метронідазолом.

Rp.: Amizoni 0,1

Metronidazoli 0,1

Boli albae 25,0

Natrii chloridi isot. q.s. ut f. pasta

MDS Паста для аплікацій на ясна

У період епітелізації застосовували пасту, до складу якої входили Амізон та Метронідазол на масляному розчині вітаміну А (ретинолу ацетату).

Rp.: Amizoni 0,1

Metronidazoli 0,1

Boli albae 9,6

Sol. Retinoli acetatis oleosae 10% q.s. ut f. pasta

DS Паста для уведення у пародонтальні кишені

Пасту накладали 1 раз на день на 1,5-2 години протягом 3-5 днів. Після цього хворий самостійно видаляв пов'язку та полоскав рот штучним розчином лізоциму. У хворих контрольної групи в період гідратації використовували пасту, до складу якої входили: мефенаміну натрієва сіль - 0,075г, фуразолідон - 0,025г, біла глина 25,0г, ізотонічний розчин хлориду натрію - q.s. для утворення пасти. У період епітелізації цю пасту замішували на масляному розчині ретинолу ацетату. Пасти готували перед використанням, наносили на ясна гладилкою, зверху покривали тонким шаром вати. Пасти накладали 2 рази на день на 1,5-2 години, протягом 6-7 днів.

В основній групі хворих використовували пасту, до складу якої входили Амізон (0,1), Метронідазол (0,1) та біла глина (9,9). Пасту готували безпосередньо перед використанням на фізіологічному розчині, наносили на ясні та уводили у пародонтальні кишені. Для посилення медикаментозного впливу препаратів при загостреному перебігу хворим основної групи призначали Амізон по 0,25 мг 3 рази на день протягом тижня.

У хворих контрольної групи за тією ж методикою накладали пасту до складу якої входили 0,1 г мефенаміну натрієвої солі, 0,3 г стрептоміцину, 9,6 г білої глини. Пасту замішували на фізіологічному розчині. Додатково хворим контрольної групи при загостренні процесу призначали лінкоміцин по 0,25 г 4 рази на день протягом 10 днів. При підвищеній чутливості до лінкоміцину призначали роваміцин по 0,15 г 3 рази на добу протягом 10 днів.

Хворим обох груп під час загострення процесу призначали антигістамінні препарати (діазолін, супрастін) по 1 табл. або драже 2 рази на день протягом 2-3 тижнів. Усім хворим в якості загальнозміцнюючої терапії призначали вітамінно-мінеральний комплекс "Глутамевіт" по 1 драже на день протягом 30 днів.

В основній групі хворих спеціальних імуномодулюючих препаратів не призначали. Це викликано тим, що Амізон має імуномодулюючий інтерфероногенний ефект, який проявляється посиленням гуморального та клітинного імунітету. У контрольній групі з цією метою хворим призначали препарат Імудон. Доза залежала від характеру перебігу процесу: при хронічному перебігу призначали 1 табл. на день, при загостреному перебігу генералізованого пародонтиту до 6 табл. на день протягом 1 місяця.

Ефективність запропонованої методики лікування визначали безпосередньо після її проведення і у віддалені терміни (через 6-12-18 місяців). Аналіз безпосередніх результатів комплексного лікування генералізованого пародонтиту проводили аналогічно у пацієнтів основної та контрольної груп.

Найближчі результати лікування генералізованого пародонтиту за запропонованою методикою з використанням композиції Амізон-Метронідазол показали, що у хворих основної групи вже через 1-2 відвідування зменшувалася кровоточивість, відчуття тяжкості, болючості та свербежу в яснах. Після 3-4 сеансів лікування при початковому-І ступенях хронічного перебігу генералізованого пародонтиту явища запалення у яснах повністю зникали у всіх обстежених.

Слизова оболонка ясен ставала щільною, набувала блідо-рожевого кольору, набряк і гіперемія були відсутні. Проба Шіллера-Писарєва була негативною, лише у 5 пацієнтів з 30 пролікованих хворих (16,6%) відмічалось світло-коричневе забарвлення сосочків ясен. Значно зменшувалися (а при початковому ступені зникали повністю) пародонтальні кишені. При І ступені захворювання припинялось виділення ексудату з пародонтальних кишень, їх глибина значно зменшувалася.

При хронічному перебігу генералізованого пародонтиту ІІ ступеня розвитку вже у середньому через 3-4 сеанси лікування відмічалося зменшення або припинення кровоточивості, гіперемії слизової ясен. Зникали неприємні суб`єктивні відчуття (свербежу тощо) у яснах. Значно зменшувались, а у 34 хворих (52,3%) повністю зникали виділення з пародонтальних кишень. Спостерігалось зменшення їх глибини до 0,8-1,0 мм. Після 5-6 сеансів лікування у 48 пацієнтів (73,8%) проба Шіллера-Писарєва була негативною, у інших 17 хворих (26,2%) вона була світло-коричневого кольору.

У хворих контрольної групи для досягнення ефективних клінічних результатів лікування, припинення кровоточивості ясен, болючості, зменшення глибини пародонтальних кишень і виділень з них була потрібна більша кількість відвідувань хворих. При початковому-І ступені хронічного перебігу генералізованого пародонтиту кількість сеансів лікування складала у середньому до 6, а при І, І-ІІ ступенях - до 8 сеансів.

При загостреному перебігу генералізованого пародонтиту для пригнічення запальних проявів симптоматичного гінгівіту потрібна була більша (ніж при хронічному перебігу) кількість сеансів лікування. Для досягнення задовільних клінічних результатів лікування при початковому-І ступені у середньому було потрібно 4-5 відвідувань хворого, а при ІІ ступені 6-8 сеансів лікування. Проба Шіллера-Писарева була негативною у загальному у 67 пацієнтів (70,5%), а у інших набувала блідо-коричневого забарвлення. Необхідно відмітити, що кількість сеансів лікування була менше у разі наявності симптоматичного катарального гінгівіту.

У осіб контрольної групи терміни лікування були більш тривалими, збільшувалась кількість відвідувань хворих. Так, при І ступені загостреного перебігу генералізованого пародонтиту потрібно було у середньому 5-6 сеансів, а при ІІ ступені кількість сеансів сягала 8-9. У цілому лише у 26 пацієнтів (74,0%) вдалося досягти припинення гноєвиділення з пародонтальних кишень: для повного припинення потрібно було до 10-15 сеансів лікування. Аналогічно, як і у хворих основної групи кількість сеансів лікування залежала від форми симптоматичного гінгівіту.

Про сприятливі результати лікування свідчили дані індексної оцінки стану пародонта, функціональних проб (табл. 4, 5) та лабораторних досліджень.

Таблиця 4

Динаміка клініко-лабораторних показників під впливом комплексного лікування хронічного перебігу генералізованого пародонтиту (M+m).

Клініко-лабораторні показники	Основна група	Контрольна група
	До лікування	Після лікування	р 1	До лікування	Після лікування	р 1
Індекс гігієни	2,73±0,17	1,21±0,12 р 2>0,05	<0,05	2,84±0,19	1,23±0,13	<0,05
РМА (%)	52,8±1,52	13,5±1,28 р 2<0,05	<0,05	51,19±1,81	20,5±1,37	<0,05
Пародонталь-ний індекс	2,31±0,05	1,47±0,07 р 2<0,05	<0,05	2,21±0,08	1,93±0,08	<0,05
Вакуумна проба за В.І.Кулажен-ком (с)	11,2±0,5	31,5±1,1 р 2<0,05	<0,05	9,5±0,5	25,5±1,1	<0,05

Примітка: р 1 - показник достовірності відмінності даних у основній та контрольній групах до та після лікування;

р 2 - показник достовірності відмінності між даними основної та контрольної груп після лікування

Таблиця 5

Динаміка клініко-лабораторних показників під впливом комплексного лікування загостреного перебігу генералізованого пародонтиту (M+m).

Клініко-лабораторні показники	Основна група	Контрольна група
	До лікування	Після лікування	р 1	До лікування	Після лікування	р 1
Індекс гігієни	2,94±0,12	1,32±0,11 р 2>0,05	<0,05	2,88±0,19	1,34±0,13	<0,05
РМА (%)	61,3±1,34	18,5±1,28 р 2<0,05	<0,05	59,9±1,81	29,8±1,37	<0,05
Пародонталь-ний індекс	2,91±0,08	1,47±0,07 р 2<0,05	<0,05	2,86±0,08	1,93±0,08	<0,05
Вакуумна проба за В.І.Кулажен-ком (с)	9,7±0,6	28,5±1,1 р 2<0,05	<0,05	9,5±0,5	23,3±0,9	<0,05

Примітка: р 1 - показник достовірності відмінності даних у основній та контрольній групах до та після лікування;

р 2 - показник достовірності відмінності між даними основної та контрольної груп після лікування

Після проведеного курсу лікування поліпшувався стан гігієни порожнини рота: у хворих основної групи індекс гігієни з 2,85+0,25 зменшувався у середньому до 1,27±0,12. Зменшувався рівень запалення ясен про що свідчив індекс РМА - він становив після лікування у середньому 17,45±1,35%.

Стійкість периферійних судин ясен, яку визначали вакуумною пробою за В.І. Кулаженком (1960) збільшувалася. При загостреному перебігу до лікування генералізованого пародонтиту вакуумна гематома утворювалася у середньому через 9,7+0,6 с, а при хронічному - 11,2+0,5 с. Після лікування час утворення вакуумної гематоми збільшувався до 28,5+1,1 с, що вказує на підвищення резистентності капілярів ясен.

На основі комплексного аналізу даних, отриманих після клініко-рентгенологічного, лабораторного та імунологічного обстеження хворих основної групи (95 пацієнтів) із захворюванням пародонта, встановлений ряд закономірностей і взаємозалежних явищ. Так, у хворих основної групи з хронічним перебігом генералізованого пародонтиту І-ІІ ступеня ПІ в процесі лікування знизився з 2,310,05 до 0,420,05 бала. Значно знизився індекс РМА (52,81 1,52% до лікування, 13,51,28 - після лікування), а порівняно із результатами контрольної групи - зменшився майже в 1,5 рази.

Позитивна динаміка клінічних показників комплексного лікування також отримана і у хворих основної групи з загостреним перебігом генералізованого пародонтиту. Індекс ПІ у цих хворих після лікування знизився з 2,910,08 бали до 0,560,07 бала, індекс РМА - з 61,31,34 до 20,061,31%(р0,05).

У процесі лікування у хворих обох груп відзначена позитивна динаміка зміни показників реакції міграції лейкоцитів в ротову порожнину. Але інтенсивність змін була різною, залежно від характеру перебігу генералізованого пародонтиту і застосованої методики лікування. Так, пацієнтів основної групи при хронічному перебігу генералізованого пародонтиту загальна кількість лейкоцитів в 1мм 3 змивної рідини по закінченні курсу лікування знизилась на 47%, в контрольній групі достовірно менше, порівняно з даними основної групи. Аналіз динаміки зміни кількісного складу лейкоцитів показав приріст числа живих лейкоцитів у випадку хронічного перебігу генералізованого пародонтиту в основній групі на 20%, тоді як в контрольній - на 16%.

Зростання місцевої резистентності в тканині ротової порожнини підтвердили результати реакції адсорбції мікроорганізмів епітеліальними клітинами слизової оболонки порожнини рота та даними цитологічних досліджень. Якщо до лікування в цитологічних препаратах виявлено, переважно, зруйновані гранулоцити, незначну кількість лімфоцитів, епітеліальних клітин, то після проведеної терапії відбулось значне покращення стану хворих, про що говорить значна зміна кількісного та якісного складу клітинних елементів.

Так, у хворих основної групи кількість незмінених нейтрофільних гранулоцитів підвищилась на 44% при хронічному перебігу та на 37% при загостреному (Р0,05%). Одночасно відбулося істотне зменшення зруйнованих форм, збільшення кількості фагоцитів та епітеліальних клітин. У хворих контрольної групи також підвищився відсоток фагоцитів та незмінених нейтрофільних гранулоцитів (порівняно із зруйнованими на 40% та 32% відповідно), але значно менше, ніж в основній групі.

Крім того, після проведеного комплексного лікування у хворих основної групи відмічалося поліпшення функціональної проби на резистентність капілярів, що виявлялось в закономірному підвищенні їх стійкості. Найбільш ефективну стабілізуючу дію на капіляри ясен викликав комплекс лікувальних заходів в основній групі хворих. Тривалість утворення гематоми у хворих основної групи з хронічним перебігом генералізованого пародонтиту складала до лікування 11,240,5 с, то після лікування - 31,50,5 с (р0,05%), що, безумовно, свідчить про підвищення стійкості капілярів майже у 3 рази порівняно з початковим рівнем.

У контрольній групі хворих в процесі лікування також спостерігалася тенденція до підвищення стійкості капілярів, проте вона була нижчою, ніж в основній групі. Так, час утворення гематоми у хворих в контрольній групі наприкінці лікування він становив 25,50,4 с (Р0,05%).

Аналіз клініко-лабораторних, рентгенологічних досліджень показав, що через 6 місяців після проведеної терапії стабілізація процесу в тканинах пародонта виявлена у 85% пацієнтів основної групи та у 68% - контрольної. Через 12-18 місяців згідно клініко-рентгенологічним даних, стабілізація процесу в пародонті становила в основній групі 78%, у контрольній - 67%. Тоді як прогресування генералізованого пародонтиту відзначено у 3% обстежених основної групи та у 6% контрольної.

Таким чином, комплексне лікування генералізованого пародонтиту із застосуванням Амізону призводить до стабілізації патологічного процесу принаймні на 1-1,5 роки.

Висновки

У дисертаційній роботі представлене мікробіологічно та клінічно обґрунтоване нове вирішення наукової задачі - підвищення ефективності комплексного лікування хворих на генералізований пародонтит на основі обґрунтування диференційованої антибактеріальної терапії шляхом розробки комплексу медикаментозних засобів та оцінки його ефективності.

1. Кількісний та якісний склад мікрофлори пародонтальних кишень залежить від ступеня та характеру перебігу генералізованого пародонтиту. Відмічене збільшення Staphylococcus aureus, -гемолітичних стрептококів, Candida species та анаеробів Bacteroides, Peptostreptococcus anaerobius, Veilonella серед мікробних агентів при збільшенні ступеня розвитку та загостренні дистрофічно-запального процесу.

2. Провідна роль у загостренні дистрофічно-запального процесу на початкових стадіях генералізованого пародонтиту належить Staphylococcus epidermidis, Staphylococcus aureus, гемолітичним стрептококам. При ІІ ступені його зумовлюють облігатно-анаеробні бактерії: Staphylococcus aureus, Bacteroides, Peptostreptococcus anaerobius та Veilonеlla.

3. Мікробіологічними дослідженнями встановлена бактерицидна та фунгіцидна активність Амізону на штами стафілококів, стрептококів, дріжджеподібних грибів та змішану (аеробну та анаеробну) мікрофлору пародонтальних кишень хворих на генералізований пародонти. Цей препарат справляє бактерицидну дію на аеробні мікроорганізми в концентрації 0,25%-1%, на анаеробні бактерії у концентрації 1%-3%.

4. Розроблена та мікробіологічно обґрунтована методика лікування генералізованого пародонтиту з використанням композиції Амізон-Метронідазол, яка сприяє швидкій ліквідації проявів дистрофічно-запального процесу у тканинах пародонта та пригнічує пародонтопатогенну мікрофлору до кількості, яка наближається до даних клінічно здорових тканин пародонта.

5. Запропонована композиція Амізон- Метронідазол сприяє швидкій ремісії захворювання, запобігає прогресуванню дистрофічно-запального процесу у пародонті, скорочує строки лікування та подовжує тривалість стабілізації процесу у пародонті. Після проведеного лікування генералізованого пародонтиту спостерігається значна нормалізація основних клініко-лабораторних показників стану пародонта, гуморального та клітинного імунітету хворих. Застосування даної композиції дозволяє досягти сприятливого клінічного ефекту лікування у віддалені строки спостережень: через 6 місяців у 90,4% хворих, через 12 місяців- у 81,1% та через 18 місяців у 79,5% хворих на генералізований пародонтит (у контрольній групі відповідно 80,0%, 74,1% та 70,8% пацієнтів).

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Розроблена методика лікування хворих на генералізований пародонтит з використанням композиції Амізон-Метронідазол, яка є простою у використанні і дозволяє досягти значного клінічного ефекту лікування та пригнічення пародонтопатогенної мікрофлори пародонтальних кишень.

...