Установлено, що при генітальному кандидозі реєструють істотно нижчіі рівні IgA та IgG (p<0,01), а також достовірно наростаюча гіперімуноглобулінемія Е (p<0,05) до C. albicans у вагінальному секреті, ніж у здорових осіб. Ці зміни посилюються при тривалому перебігу інфекції.

Найуніверсальнішими маркерами, які виявляють при руйнуванні клітин і звільненні ядерної речовини, є міжорганні автоантигени, особливо антигени нДНК та дДНК. Перевищення вмісту ААТ до нДНК та дДНК приграничних фізіологічних значень є підтвердженням наявності в організмі патологічного процесу, який супроводжується деструкцією клітинних елементів і виходом міжорганних ДНК автоантигенів у кровоносне русло.

В основній групі середнє значення рівня ААТ до нДНК складає 3,800,24, що достовірно перевищує контрольне значення 1,140,03 більш ніж у тричі (р<0,05). Таку ж тенденцію відзначають й щодо показника ААТ до дДНК в основній групі (4,080,29), який перевищує даний показник у контрольній групі також у тричі (1,240,02, р<0,05).

При індивідуальному аналізуванні отриманих даних виявлені такі факти. Індивідуальні значення показника рівня ААТ до нДНК у 700 пацієнток з кандидозною інфекцією перевищують межу контрольної групи в 91,141,07% випадків, тоді як індивідуальні показники рівня ААТ до дДНК перевищують межу контрольної групи в 88,001,23% випадків.

Даний факт переконливо підтверджує, що приріст показників рівнів ААТ до нДНК й ААТ до дДНК спричиняє саме наявність в обстежених пацієнтів кандидозної інфекції.

При проведенні кореляційного аналізу виявляють прямий достовірний взаємозв'язок між значеннями показників ААТ до нДНК й ААТ до дДНК (r=0,69, р<0,05), що підтверджує залежність рівнів ААТ до дДНК від вихідних рівнів ААТ до нДНК. Також були виявлені кореляційні взаємозв'язки між концентрацією IgG і рівнями ААТ до нДНК і дДНК (відповідно r= 0,32 і r= 0,30, р<0,05). Дані кореляційні взаємозв'язки, можливо, свідчать про переважний вміст IgG у пулі антитіл до антигенів ядерних ДНК, а зміна рівнів їхнього вмісту - зі зв'язуванням у комплекс антиген-антитіло з утворенням ЦІК.

У процесі проходження фаз продукції Ig й утворення ЦІК було виявлено достовірне розходження між рівнями ААТ до нДНК у другій і третій фазах (р<0,05). Зниження рівня ААТ до нДНК у другій фазі пояснюється активним утворенням у цій фазі комплексів антиген-антитіло.

Патогенетичні механізми при кандидозній інфекції, призводячи до запально-дистрофічних, дегенеративних змін в організмі, індукують вихід ядерних міжорганних антигенів, таких як нДНК і дДНК, які викликають розвиток автоімунних реакцій та призводять до подальшого розвитку патологічного процесу на новому рівні з включенням у патогенез компонентів автоімунної відповіді.

Аналіз отриманих даних пацієнток з кандидозною інфекцією дозволяє відзначити наявність високих значень рівня ААТ до нДНК у 10% спостережень, а дДНК - у 28%.

Отримані результати тестування рівнів ААТ до нДНК і ААТ до дДНК дозволяють вважати їхнє визначення достатньо інформативним діагностичним тестом для виявлення можливого приєднання автоімунного компонента при кандидознійінфекції геніталій у пацієнток.

Розвиток гуморальної імунної відповіді перебігає з проходженням фаз продукції Ig й утворенням ЦІК, уперше виявлених при обстеженні пацієнток з кандидозною інфекцією, що підтверджує універсальний механізм підтримки імунною системою гомеостазу організму при антигенній стимуляції різних генезів.

Як універсальний показник неспецифічної реактивності організму був обраний NST-тест із використанням нітросинього тетразолію, оскільки він відображає здатність нейтрофілів до кисеньзалежного метаболізму та характеризує стан гомеостазу організму людини.

Достовірно значима різниця в показниках NST-тесту та загальної активності комплементу в контрольній і дослідній групах відсутня. Однак, індекс активації нейтрофілів у групах пацієнток з довгостроково перебігаючою інфекцією (більше 5 і 10 років) знижується, достовірно відрізняючись від аналогічного в групі контролю (р>0,05). Ці зміни можуть свідчити про виснаження резервних механізмів неспецифічної клітинної ланки імунної системи при хронічній кандидозній інфекції і нездатності нейтрофілів до повноцінного, завершеного фагоцитозу. Можливо, серед об'єктів фагоцитозу виявляють і ЦІК, рівень яких при довгостроково перебігаючій інфекції не знижується, як це повинно бути при повноцінній імунній відповіді.

До гуморальних факторів неспецифічного захисту відносять також і лактоферин. В даний час відомі нечисленні, але досить важливі літературні публікації про роль лактоферину у розвитку запальних процесів, у тому числі про його кореляційні взаємозв'язки з концентрацією прозапальних цитокінів, які відіграють значну роль у патогенезі хронічних запальних захворювань. Крім того, відомо, що лактоферин володіє бактерицидною та протизапальною активністю, антиоксидантними властивостями, є білком гострої фази та підсилює проліферацію Т-лімфоцитів. За літературними даними, цей білок найбільш вивчений при автоімунних захворюваннях, наприклад, при ревматоїдному артриті.

Відповідно до мети та задач даного дослідження визначено рівень лактоферину в сироватці крові 700 пацієнток з кандидозною інфекцією. Середнє значення рівня лактоферину у 700 пацієнток з кандидозною інфекцією в 2,35 разу перевищує значення в контрольній групі (р<0,05).

При проведенні аналізу виявлено прямий достовірний кореляційний взаємозв'язок між рівнями лактоферину й IgА (r=0,37, р<0,05), що свідчить про існування залежності між вмістом лактоферину в сироватці крові пацієнток з концентрацією IgА, активний синтез якого характерний для запальних захворювань внутрішніх геніталій кандидозної етіології.

При індивідуальному розгляді отриманих даних удалося виявити гетерогенність обстеженої групи за рівнем вмісту лактоферину. Високий рівень лактоферину спостерігають в пацієнток I підгрупи з давністю захворювання до 5 років. Він у 2,46 разу перевищує цей показник у контрольній групі (р<0,05). У пацієнток з давністю захворювання від 5 до 10 років (II підгрупа) рівень лактоферину в середньому в 2,31 разу перевищує нормативний показник (р<0,05). У пацієнток з давністю захворювання більше 10 років (III підгрупа) рівень лактоферину у 2,16 разу перевищує контрольне значення (р<0,05).

Рівень лактоферину, корелюючи зі вмістом прозапальних цитокінів у сироватці крові пацієнток з кандидозною інфекцією може бути як маркером, так і учасником активації вогнища запалення та патологічного процесу в цілому.

Визначення рівня лактоферину, доступне практичній охороні здоров'я, дозволяє судити про активацію, у тому числі приховану, при хронічному генітальному кандидозі в стадії клінічної ремісії.

Для визначення взаємин у системі гіпоталамус-гіпофіз-яєчники-надниркові залози в обстежених хворих з генітальним кандидозом нами проведене дослідження вмісту базисного рівня гонадотропних гормонів на 5 день менструального циклу, статевих Е2 у ранню фолікулінову фазу, П на 7 день після овуляції або на 23 день ановуляторного менструального циклу), гормонів кори надниркових залоз і загального тестостерону в плазмі крові на 23-24 день менструального циклу. Аналіз отриманих даних показав, що рівень Прл достовірно вищий від значень у здорових пацієнток (відповідно 458,81?19,42 і 325,53?2,68 мМО/мл, р<0,01), однак перебуває в межах значень контрольної групи (табл. 2).

Зниження рівня периферичних статевих гормонів до нижньої межі норми та нижче пояснює велика кількість ановуляторних менструальних циклів, виявлених у пацієнток, ановуляція в яких підтверджена тестами функціональної діагностики, гістологічним дослідженням ендометрія.

Визначено достовірні позитивні кореляційні зв'язки між рівнями ЛГ та ФСГ (r=0,37, p<0,01), а також П й Е2 (r=0,40, p<0,01). Виявлені кореляційні зв'язки підтверджують літературні дані про взаємозалежність концентрацій зазначених гормонів при репродуктивних процесах. Крім того, були отримані зворотні кореляційні зв'язки між рівнями П та К (r= -0,32, p<0,05), П і Прл (r= -0,30, p<0,05), ЛГ і Прл (r=-0,30, p<0,01), а також прямий кореляційний зв'язок між рівнями К і П (r=0,30, p<0,05). Дані взаємозв'язки підтверджують достовірність і патогенетичну значимість виявлених змін вмісту гормонів у жінок із хронічними кандидозними процесами й їхню роль у розвитку порушень менструального циклу та безплідності.

У пацієнток із тривалістю запального процесу до 5 років порушення менструального циклу в переважній більшості випадків (181 жінка, 60,94%) представлені ановуляцією за типом атрезії фолікулів, недостатність лютеїнової фази менструального циклу зареєстрована в 22 (7,41%) пацієнток, недостатність обох фаз менструального циклу - у 12 (4,04%). Необхідно окремо відзначити, що нормальний менструальний цикл із всієї обстеженої групи пацієнток (297 жінок) зареєстрований у 82 (27,61%).

Незважаючи на те, що середні значення периферичних статевих гормонів укладаються в контрольні рамки, багато в чому завдяки великому розмахові меж норми все-таки в більшості пацієнток основні отримані значення Е2 та П в тій або інший мірі були нижчими за контрольні величини, що в комплексі свідчить про пригнічення стероїдогенезу та недостатність функції яєчників.

У підгрупі пацієнток із тривалістю запального процесу кандидозної етіології від 5 до 10 років при вивченні менструальної функції виявлені такі типи порушень: ановуляторний менструальний цикл за типом атрезії фолікула мали 113 (42,32%) пацієнток, трохи рідше зустрічалася недостатність лютеїнової фази менструального циклу Ї 100 (37,45%), недостатність першої та другої фаз менструального циклу виявлена в 54 (20,22%) жінок. Нормальний менструальний цикл в жодної пацієнтки з даної підгрупи верифікованим не був.

Середнє значення Прл 475,97?30,60 мМО/мл достовірно перевищує контрольний показник 325,53?2,68 мМО/мл (р<0,01), а також перевищує рівень Прл у групі пацієнток із тривалістю захворювання до 5 років. У 80 (29,96%) жінок є підвищення рівня Прл вище межі норми (600-1600 мМО/мл). Мікроаденома гіпофіза, за даними МРТ, діагностована тільки в 3 пацієнток (1,12%), у всіх інших хворих з підвищеним вмістом Прл у крові гіперпролактинемія має функціональне походження.

Таблиця 2

Гормональні показники в обстежених пацієнток у залежності від давності кандидозної інфекції до та після лікування (Mm)

Показники	Основна група, n=477	Група порівняння, n=223	Контрольна група, n=40
	до 5 років, n=201	5-10 років, n=192	> 10 років, n=84	до 5 років, n=96	5-10 років, n=75	> 10 років, n=52
Прл, мМО/мл	до	443,8224,13*	475,9730,60*	412,5346,94*	443,8224,13*	475,9730,60*	412,5046,94*	325,532,68
	після	341,8121,00**	371,2027,60* **	372,3027,90*	397,5020,30з * **	402,7029,30* **	407,3039,70*
ЛГ, мМО/мл	до	5,350,80	6,590,56	6,400,35	5,350,80	6,590,56	6,400,35	5,730,69
	після	5,310,76	6,010,37	6,000,22	5,310,70	6,440,51	6,100,29
ФСГ, мМО/мл	до	5,560,46	6,160,51	6,440,56	5,560,46	6,160,51	6,440,56	5,520,95
	після	5,540,32	6,010,37	6,300,47	5,510,39	6,110,42	6,390,47
Е2, нмоль/л	до	0,140,02*	0,160,02*10	0,100,01*	0,140,02*	0,160,02*10	0,100,01*	0,340,06
	після	0,210,01* **	0,190,01*	0,190,01* **	0,180,01* **	0,170,01*10	0,120,01*5 з
П, нмоль/л	до	19,723,76*	19,412,54*10	14,400,10*5	19,723,76*	19,412,54*10	14,400,10*5	56,015,95
	після	37,202,10* **	38,702,10* **	36,100,30* **	29,702,90* ** з	28,602,40* ** з	27,600,30* ** з
Т, нмоль/л	до	1,810,25*	1,890,29*	1,900,35*	1,810,25*	1,890,29*	1,900,35*	0,660,09
	після	1,200,10* **	1,370,10*10 **	1,800,26*5	1,600,10* з	1,700,13* з	1,800,25*
ДГЭА-с, мкг/мл	до	1,680,14*	1,800,09*	2,320,43*5	1,680,14*	1,800,09*	2,320,43*5	0,820,16
	після	1,000,12 **	1,300,01*5 10 **	2,010,21*5	1,300,12* ** з	1,600,10*5 10 з	2,000,20*5
К, нмоль/л	до	452,1633,34	513,3627,10*10	413,3338,80	452,1633,34	513,3627,10*	413,3338,80	410,106,06
	після	440,1028,70	497,3021,00*5 10	410,3028,70	431,0021,70	501,9021,70*5 10	401,0027,60

Примітки: * - достовірно значима відмінність показників від контролю при р<0,05,

⁵, ¹⁰ - показники достовірно відрізняються від таких у пацієнток з давністю захворювання відповідно до 5 років і більше 10 років при р<0,05,

** - показники після лікування достовірно відрізняються від показників до лікування при р<0,05,

^з - показники групи порівняння достовірно відрізняються від аналогічних показників основної групи при р<0,05

При вивченні менструальної функції в пацієнток із тривалістю захворювання 10 і більше років виявлені ановуляторні менструальні цикли за типом атрезії фолікулів у 74 (54,41%) жінок, недостатність лютеїнової фази менструального циклу - у 54 (39,71%) пацієнток, недостатність обох фаз менструального циклу - у 8 (5,88%) пацієнток. Рівень Прл у даній підгрупі не має достовірного розходження з контрольними значеннями (р>0,01). У 35 (25,74%) пацієнток значення цього гормону перевищує верхню межу норми (660-777 мМО/мл), у двох з них, за даними комп'ютерної томографії та МРТ, зареєстрована мікроаденома гіпофіза.

Базальні рівні ЛГ і ФСГ у III підгрупі також достовірно не відрізняються від норми (р>0,01). Однак у 101 (74,26%) пацієнтки відзначене зниження показників ЛГ аж до нижньої межі норми, рівень ФСГ у 74 (54,41%) пацієнток має тенденцію до зниження також аж до нижньої межі норми.

На відміну від підгруп з давністю захворювання менше 10 років коливання отриманих значень ЛГ і ФСГ виражені значно менше: у жодному випадку немає зниження даних гормональних параметрів нижче межі норми, у той же час дуже невеликий відсоток досягає середніх значень контрольної групи, що свідчить про формування стійкої, але помірковано вираженої гіпофункції гіпофізу при існуванні кандидозного процесу більше 10 років.

У жінок з генітальним кандидозом виявлені характерні для даної патології ознаки: у переважної більшості хворих менструальна функція порушена, основний тип порушення - ановуляція. Виявлене значне відставання секреторної трансформації ендометрія обумовлене зниженням функціональної активності жовтого тіла. При біопсії яєчників встановлене збільшення кістозно-атрофічних фолікулів і гіперплазія тека-інтерну, що свідчить про глибоке порушення процесів фолікулогенезу, причому ступінь гіпофункції яєчників і гіперандрогенії прогресує в залежності від тривалості генітального кандидозу. Усе вищевикладене дозволило розробити схему патогенезу генітального кандидозу (рис.).

На підставі патогенезу був розроблений алгоритм діагностики та лікування генітального кандидозу.

1. Виявлення в сироватці присутності одночасно IgG- й IgM-антитіл до C. albicans можна трактувати як свідчення недавнього первинного інфікування, оскільки, як відомо, термін зникнення IgM-антитіл звичайно складає близько 3 місяців від початку інфекційного процесу. Але період циркуляції IgM-антитіл може значно варіювати в залежності від інфекційного збудника й індивідуальних особливостей імунної відповіді організму. При інфікуванні грибами роду Candida слідові кількості IgM-антитіл до цих інфекційних агентів у деяких випадках виявляють протягом 1-2 і більше років. Даний тест призначають в комплексі серологічних тестів для діагностики грибів роду Candida з метою виключення або підтвердження імовірності недавнього первинного інфікування при виявленні позитивних результатів визначення IgG- і IgM-антитіл. Спеціальної підготовки до дослідження не потрібно.

Рис. Патогенез генітального кандидозу в жінок

В основі цих тестів лежить метод диференціації високо- і низькоавідних антитіл за допомогою обробки комплексів антиген-антитіло розчином сечовини, яка викликає денатурацію білка.

2. Для виявлення гострого захворювання рекомендують повторне обстеження пацієнтів через 14-21 день, що дозволить визначити стадію захворювання за чотирикратним наростанням титру антитіл класу IgG у сироватці крові обстежуваного. Однак при хронічному процесі наростання титру IgG не спостерігають. Він залишається на незмінно високому рівні 1:400 - 1:800, при цьому неможливо виявити загострення захворювання та вибрати правильну тактику лікування.

3. Виявлення у випробуваній сироватці антитіл з індексом авідності нижчим 35% (у різних виробників значення можуть відрізнятися) указує на свіжу первинну інфекцію обстеженого пацієнта.

Виявлений показник авідності, який перевищує 50%, указує на те, що в сироватці присутні високоавідні антитіла. Це свідчить про давнє інфікування. Перебування значення показника авідності антитіл в інтервалі 35-50% свідчить про пізню стадію первинної інфекції (при цьому титр IgG низький), недавню активацію вірусу в організмі або вторинне інфікування. В другому та третьому випадках концентрація IgG висока.

Визначення авідності антитіл дозволяє виділити первинну інфекцію, диференціювати її від періоду реактивації або вторинного проникнення антигену в організм.

4. Визначення стадії інфекції має вирішальне значення у виборі стратегії лікування.

4.1. На першому етапі визначають антитіла класу IgМ до кандидів, і у випадку позитивного результату щодо IgG визначають авідність IgG антитіл.

4.2. Якщо визначають тільки антитіла класу IgМ, то виявлення додатково антитіл класу IgА дозволяє припустити первинну інфекцію. У цьому випадку повторюють дослідження через 2-3 тижні. З появою антитіл IgG роблять висновок про первинну недавню інфекцію. Якщо ж і на цьому етапі IgG не визначають, або результат на IgА негативний, то пацієнтку вважають неімунною, а позитивний результат на IgМ пояснюють присутністю неспецифічних антитіл. При відсутності антитіл до кандидів роблять висновок, що пацієнтка не має імунітету до даної інфекції.

Встановлені в роботі клініко-патогенетичні закономірності формування кандидозу дозволяють рекомендувати цілісну програму й основні принципи організації профілактичних і лікувально-корегуючих заходів при даній патології.

Для прогнозування ступеня ризику розвитку захворювання необхідне проведення динамічного мікологічного контролю, а також імунологічного контролю з визначенням вмісту лейкоцитів, лімфоцитів, еозинофілів, а також рівня загального IgЕ та мієлопероксидазної активності нейтрофілів у крові.

4.3. Мікологічне й імунологічне обстеження пацієнток групи ризику виправдане як з позицій оптимізації спостереження, так і вибору диференційованих підходів до лікування у випадку розвитку кандидозної інфекції з включенням у терапію наряду з антимікотичними препаратами імунокорегуючих, гіпосенсибілізуючих засобів, еубіотиків.

4.4. Профілактику кандидозної інфекції здійснюють при тісній взаємодії акушерів-гінекологів, перинатологів і неонатологів і зводять до реалізації таких основних стратегій:

- Рання діагностика повинна бути науково обґрунтована з акушерських і перинатологічних позицій, і її варто здійснювати поетапно в умовах жіночих консультацій, терапевтичної мережі, акушерсько-терапевтично-педіатричних комплексів, відділень патології вагітних акушерських стаціонарів.

- При прогнозуванні розвитку кандидозної інфекції почати ранні лікарські дії, засновані на глибокому розумінні патогенетичних механізмів формування захворювання.

- Медичне забезпечення повинне бути спрямоване на попередження екзогенного й ендогенного інфікування грибами Candida, оптимізацію клініко-фізіологічних процесів адаптації, збереження та поліпшення вихідного рівня здоров'я жінок.

- На основі результатів комплексних анамнестичних, клініко-мікробіологічних і імунологічних досліджень нами був розроблений алгоритм поетапної профілактики кандидозної інфекції (авідність IgG-антитіл до Candida, IgЕ у крові й у зскрібку з піхви, IgG, A, M у зскрібку з піхви, ЦІК).

З огляду на дані клініко-лабораторних обстежень, пацієнткам основної групи з давністю захворювання до 5 років (IА), від 5 до 10 років (IIА) і більше 10 років (IIIА) проводять наступне лікування:

1. Пірогенал: через день по 2,5-7,5 мкг, 10, 15, 20, 25, 30, 35, 40, 45, 50, 55, 60 мкг.

2. Вітамін Е для IА - 1 капсула на день (100 мг), для IIА - 1 капсула двічі на день (200 мг), для IIIА - 2 капсули двічі на день (400 мг) протягом 15 днів у другій фазі менструального циклу кожні 3 місяці.

3. Ехінасоль (сироп) по 1 ч/ложці двічі на добу, по 20 днів кожні 3 місяці (3 курси на рік).

4. Пімафуцин - по 1 таблетці тричі на день з 1 по 20 день менструального циклу, свічки в піхву та пряму кишку - з 5 по 10 день менструального циклу (патент України №17467).

5. Лікування статевого партнера.

Пацієнтки групи порівняння з давністю захворювання до 5, від 5 до 10 і більше 10 років (відповідно IБ, IIБ, IIIБ) одержували тільки Пімафуцин за запропонованою схемою.

Для оцінки обґрунтованості й ефективності розробленої нами схеми лікування генітального кандидозу проведено імунологічне обстеження пацієнток із хронічним рецидивуючим і з персистуючим генітальним кандидозом. Оцінювали імунологічний статус (число лейкоцитів і лімфоцитів, фагоцитоз, імуноглобуліни), а також рецептори CD3, CD4, CD8, CD16, CD22 лімфоцитів і показники місцевого специфічного гуморального протикандидозного імунітету у вагінальному секреті.

Крім того, усіх хворих обстежили на тип гіперчутливості до антигенів С. albicans. В обстеженій групі переважало зниження CD4+-лімфоцитів, як правило, у сполученні з підвищенням маркерів ранньої активації (CD25 або рецептор до IL2). Крім того, нерідко відзначали зниження CD3, CD16 і підвищення CD71. Останнім показникам у більшій мірі відповідали часті рецидиви та тривалий перебіг захворювання.

Дослідження профілів гіперчутливості дало в цілому варіабельні результати. Так, відсутність уповільненої, Т-клітинної, гіперчутливості спостерігали не у всіх групах, але вона збігалася з наявністю виділень, плівок нальоту при огляді і/або з виявленням збудника при мікроскопії.

Переважно IgE-залежний тип реакцій на антигени Candida відзначають у хворих з атопічною схильністю та наявністю алергійних реакцій в анамнезі. Хворі з цим типом реакцій, як правило, скаржаться на інтенсивну сверблячку. Цитотоксичний та імунокомплексний (II і III) типи реакцій зустрічаються з не меншою частотою, ніж IgЕ, незалежно від наявності атопічного анамнезу.

Проведене лікування сприяло відновленню менструальної функції в 195 (97,011,20%) пацієнток ІА групи, 101 (52,603,60) - групи II А, 79 (94,002,58%) - групи III А. У групі порівняння відповідно - 75 (78,134,22), 61 (81,334,50%), 37 (71,156,28%). Ановуляцію відзначали в 45 (9,431,34%) обстежених основної групи й у 77 (34,533,18%) - групи порівняння (р<0,05). Гіперандрогенія була виразною в пацієнток із тривалістю захворювання більше 10 років, як в основній, так і в групі порівняння (р>0,05).

За запропонованою схемою лікували всіх пацієнток основної групи. Жінки з групи порівняння пройшли повторний курс лікування за запропонованою схемою. У результаті терапевтичний ефект склав у IБ групі 98,961,04% (95 пацієнток), у IIБ групі - 86,673,93% (65 пацієнток), у IIIБ групі - 86,544,73% (45 пацієнток). Таким чином, запропонована схема сприяла видужанню, рецидиви півроку поспіль були тільки в IIIБ групі, вагітність наступила в 77 (11,02,29%) жінок.

Таким чином, очевидна доцільність визначення антитіл класу IgG у крові, а також IgG, A, M у секреті піхви в комплексі з полімеразною ланцюговою реакцією, а також виявлення збудника в мазках з метою підтвердження діагнозу активності кандидозної інфекції й у ході лікування пацієнток.

ВИСНОВКИ

Дана дисертаційна робота є вирішенням актуальної проблеми, що має як наукове, так і прикладне значення - клініко-патогенетичного обґрунтування значення порушень системи імунітету та їхньої корекції при генітальному кандидозі в жінок шляхом розробки нових науково обгрунтованих методів діагностики, прогнозування, профілактики та лікування генітального кандидозу в жінок репродуктивного віку.

1. Установлено наступні клініко-анамнестичні показники репродуктивного здоров'я та недостатності імунної системи при генітальному кандидозі: первинна безплідність мала місце в 46,00 % пацієнток, вторинну безплідність виявили у 54,00 %, кольпіт - у 41,40 %, сальпінгіт - у 39,40 %, ерозію шийки матки - у 34,60 %.

2. Визначено ознаки імунного дисбалансу в клітинній ланці імунної системи за гіпо-Т-хелперним типом, які посилюються при давності захворювання більше 5 і 10 років і полягають у зниженні числа Т-лімфоцитів (CD3+) у порівнянні з контролем (5-10 років - 61,80±0,80 %, >10 років - 63,00±1,20 %, контроль - 70,80+2,10 %, р<0,05) в основному за рахунок Т-хелперів (CD4+) (5-10 років - 24,80+0,20 %, > 10 років - 25,00±0,30 %, контроль - 32,70±1,70 %, р<0,05).

3. У жінок з генітальним кандидозом визначена стійка, прогресуюча згодом, сенсибілізація за IgE-чуттєвим типом й еозинофілія, причому частота реєстрації підвищених рівнів специфічних сироваткових антикандидозних антитіл класу IgЕ достовірно (р<0,05) перевищує контрольні значення (< 5 років - 82,40±7,10, 5-10 років - 153,80±10,10, > 10 років - 149,70±10,10, контроль - 66,50 ± 7,60 МО/мл, р<0,05).

4. На тлі високої активності сироваткового гуморального імунітету - стійкої гіперімуноглобулінемії М (<5 років - 1,57±0,05, 5-10 років - 1,40±0,04, > 10 років - 1,48±0,05, контроль - 1,12±0,08 г/л, р<0,05) і гіперімуноглобулінемії G, інфекційного процесу, яку спостерігають лише при тривалості до 5 років, має місце прогресуюча гіперпродукція ЦІК (<5 років - 102,80±5,50 од., 5-10 років - 91,70±4,40 од., > 10 років - 110,70±7,20 од., контроль - 59,10±8,40 од., р<0,05). Це свідчить про порушення регуляції процесів антитілогенезу.

5. Отримано дані про недостатність гуморальних факторів місцевого специфічного антикандидозного імунітету слизової оболонки піхви. При генітальному кандидозі реєстрували істотно нижчі рівні IgА (< 5 років - 0,76±0,02 г/л, 5-10 років - 0,71±0,01 г/л, > 10 років - 0,69±0,01 г/л, контроль - 1,02±0,04 г/л) і IgG (< 5 років - 7,00±0,15 г/л, 5-10 років - 7,4±0,12 г/л, > 10 років - 7,2±0,17 г/л, контроль - 9,22±0,38 г/л, р<0,01), а також достовірно наростаючу гіперімуноглобулінемію Е (< 5 років - 8,2±1,3 МО/мл, 5-10 років - 10,9±1,7 МО/мл, > 10 років - 12,3±3,1 МО/мл, контроль - 6,6±3,2 МО/мл, р<0,05) до С. albicans у вагінальному секреті, ніж у здорових осіб. Ці зміни збільшуються при тривалому перебігу інфекції.

6. Генітальний кандидоз супроводжується підвищенням вмісту в сироватці крові TNF-б й IL-8 (р< 0,05), а також підвищенням спонтанного синтезу інтерферону мононуклеарами крові (р< 0,05). Хронічний кандидоз, особливо довгостроковий, викликає пригнічення клітинної ланки імунітету зі зниженням стимульованого антигеном С. аlbicans синтезу IL-8 (р< 0,037-0,001) й інтерферону-г (р<0,002-0,003).

7. Генітальний кандидоз індукує розвиток автоімунних реакцій за участю ААТ до нативної і денатурованого ДНК, що виражається у високих значеннях показника рівня ААТ до нДНК у 91,14 % спостережень, а дДНК - у 88,00 %.

8. Достовірне підвищення концентрації лактоферину в сироватці крові в 79,40 % обстежених пацієнток свідчить про наявність прихованої активації кандидозної інфекції, особливо при її тривалості більше 10 років.

9. Визначення підвищених рівнів низькоавідних антикандидозних антитіл класу G (більше 10,20 %, р<0,001) є цінним діагностичним критерієм активної форми інфекції.

10. Установлено, що в пацієнток із хронічною кандидозною інфекцією в стадії клінічної ремісії на тлі безплідності існує достовірне підвищення рівнів Прл, загального тестостерону і ДГЭА-с, що свідчить про напругу в системі гіпофіз-надниркові залози і супроводжується також зниженням продукції периферичних гормонів (Е2, П, ФСГ і ЛГ) та залежить від давності кандидозної інфекції.

11. Розроблена і впроваджена схема сприяла відновленню репродуктивної функції - вагітність наступила в 11,0 % пацієнток, ефективність проведеної терапії досягала 87,3-98,2 %.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

I. Профілактика кандидозної інфекції полягає в тісній взаємодії акушерів-гінекологів, перинатологів і неонатологів і зводиться до реалізації наступних основних стратегій:

1) Рання діагностика повинна бути науково обґрунтована з акушерських і перинатологічних позицій, і її варто здійснювати поетапно в умовах жіночих консультацій, терапевтичної мережі, акушерско-терапевтично-педіатричних комплексів, відділень патології вагітних акушерських стаціонарів.

2) При прогнозуванні розвитку кандидозної інфекції необхідно почати ранні лікарські дії, засновані на глибокому розумінні патогенетичних механізмів формування захворювання.

3) Медичне забезпечення повинно бути спрямоване на попередження екзогенного й ендогенного інфікування грибами Candida, оптимізацію клініко-фізіологічних процесів адаптації, збереження та поліпшення вихідного рівня здоров'я жінок.

4) На основі результатів комплексних анамнестичних, клініко-мікробіологічних й імунологічних досліджень нами був розроблений алгоритм поетапної профілактики кандидозної інфекції.

II. Проведення профілактичних заходів доцільно починати на превентивному етапі (поза вагітністю), що дозволяє ліквідувати фактори ризику інфікування ще до зачаття дитини. У тому випадку коли заходи для оздоровлення матері не були початі на даному етапі, їх проводять в антенатальному періоді, що, з одного боку, знижує ефективність профілактики, а з іншого - підвищує імовірність потенційно негативного впливу на плід проведеної щодо матері терапії. Кінцевою метою профілактичних заходів є попередження мікроеколічних порушень, сануючий вплив на імунну систему матері та імуноонтогенез внутрішньоутробного плода.

III. Обов'язковим компонентом неспецифічної профілактики є санація вогнищ хронічної інфекції, у першу чергу урогенітальної сфери, а також шлунково-кишкового тракту та ЛОР-органів, проведена при активній участі вузьких фахівців.

IV. Корекцію дисбіозу піхви та кишечнику здійснюють за загальноприйнятими схемами після комплексного мікробіологічного обстеження, що дозволяє одержати уявлення про якісний та кількісний склад біоти зазначених мікроценозів. При цьому найбільш доцільним є сполучення місцевого введення препаратів еубіотичного ряду, бактеріофагів у піхву з їхнім пероральним призначенням, а також уживання жінкою збагачених концентратами бактерій харчових біопродуктів (біокефір, йогурт й ін.).

V. Строго обґрунтоване використання антибактеріальних препаратів виправдане як з позиції профілактики мікроекологічних порушень, так і попередження негативного впливу на імунну систему.

VI. Мікологічний контроль припускає узяття матеріалу для культурального дослідження зі слизових оболонок зіву, кон'юнктиви, прямої кишки. Далі прогностичну цінність представляють результати динамічного мікологічного контролю. Виявлення факту контамінації грибами Candida указує на високу імовірність інфікування найбільш патогенними штамами збудника, що необхідно враховувати при організації профілактичних і лікувальних заходів.

VII. Імунологічний контроль включає дослідження показників системи імунітету в пуповинній крові. Використання крові з пуповини представляється важливим з різних позицій: по-перше, простота забору крові в досить великому обсязі, що дозволяє здійснити широкий комплекс лабораторних досліджень, по-друге, можливість ранньої діагностики та профілактики.

VIII. З огляду на дані клініко-лабораторних обстежень, пацієнткам з генітальним кандидозом призначають наступне лікування:

1. Пірогенал: через день по 2,5-7,5 мкг, 10, 15, 20, 25, 30, 35, 40, 45, 50, 55, 60 мкг.

2. Вітамін Е для хворих групи IА - 1 капсула на день (100 мг), для IIА - 1 капсула двічі на день (200 мг), для IIIА - 2 капсули двічі на день (400 мг) протягом 15 днів у II фазу менструального циклу кожні 3 місяці.

3. Ехінасоль (сироп) - по 1 ч/л двічі на добу 20 днів кожні 3 місяці (3 курси).

4. Пімафуцин - по 1 таблетці тричі на день з 1 по 20 день менструального циклу, свічки в піхву та пряму кишку - з 5 по 10 день менструального циклу (патент України №17467).

5. Лікування статевого партнера.

СПИСОК РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Резниченко Н.А. Современные взгляды на этиологию и патогенез кандидоза // Український медичний альманах. 2004. Т. 7, №3. С. 196-202.

2. Резніченко Н.А. Характеристика окремих видів Candida // Вісник наукових досліджень. 2005. №1. С. 71-74.

3. Резниченко Н.А. Особенности клиники вагинального кандидоза у беременных в зависимости от вида грибов рода Candida // Український медичний альманах. 2005. Т. 8, №3. С. 145-146.

4. Резниченко Н.А. Патогенетическая значимость аутоантител к ядерным ДНК и лактоферрину при воспалительных заболеваниях // Український медичний альманах. 2005. Т.8, №5. С. 203-205.

5. Резніченко Н.А. Сучасна діагностика грибів роду CANDIDА // Буковинський медичний вісник. 2005. Т.9, №3. С. 161-166.

6. Резніченко Н.А. Стан імунної системи у жінок при запальних захворюваннях геніталій // Вісник наукових досліджень. 2006. №2. С 131-133.

7. Резніченко Н.А. Функціональний стан гіпоталамо-гіпофізарно-яєчникової системи та кори надниркових залоз у пацієнток із кандидозною інфекцією // Буковинський медичний вісник. 2006. Т. 10, №2. С. 60-63.

8. Резніченко Н.А. Репродуктивне здоров'я, імунітет при кандидозі // Медико-соціальні проблеми сім'ї. 2006. Т. 11, №1. С. 93-101.

9. Резниченко Н.А. Клиническая характеристика больных с кандидозной инфекцией // Медико-соціальні проблеми сім'ї. 2006. Т. 11, №2. С. 151-153.

10. Резниченко Н.А. Гормональный статус пациенток с длительностью заболевания кандидозной инфекций от 5 до 10 лет // Медико-соціальні проблеми сім'ї. 2006. Т.11, №3. С. 151-153.

11. Резниченко Н.А. Особенности гематологических показателей у пациенток с кандидозной инфекцией // Український медичний альманах. 2006. Т.9, №4. С. 148-149.

12. Резниченко Н.А. Особенности клеточного и гуморального звена иммунитета у пациенток с хронической кандидозной инфекцией // Здоровье женщины. 2006. Т. 27, №3. С. 53-55.

13. Резніченко Н.А. Особливості гормонального статусу в пацієнток із тривалістю захворювання кандидозною інфекцією до 5 років // Збірник наукових праць Асоціації акушерів-гінекологів України. К., 2006. С. 575-577.

14. Яковлева Э.Б., Филиппова Н.Г., Резниченко Н.А. Особенности течения беременности у юных с урогенитальными инфекциями // Імунологія та алергологія. 2001. №4. С. 65. (Аналіз літератури, клінічні спостереження).

15. Яковлева Э.Б., Резниченко Н.А. Наш опыт лечения хронического сальпингита у женщин // Медико-соціальні проблеми сім'ї. 2003. Т.8, №2. С. 137-140. (Аналіз літератури, клінічні спостереження, узагальнення).

16. Яковлева Э.Б., Роговая О.Н., Резниченко Н.А., Клемина И.В. Современные взгляды на терапию вагинитов у юных беременных // Meдико-соціальні проблеми сім'ї. 2003.-Т.8, №2. С. 141-143. (Аналіз літератури, узагальнення).

17. Яковлева Э.Б., Роговая О.Н., Жердева И.В., Резниченко Н.А. Микроэкология влагалища и профилактика ее нарушений в ранние сроки беременности // Медико-соціальні проблеми сім'ї. 2003. Т.8, №4. С. 113-119. (Аналіз літератури, клінічні спостереження, узагальнення).

18. Яковлева Э.Б., Роговая О.Н., Жердева И.В., Резниченко Н.А. Нормоценез влагалища в современной гинекологии (клиническая лекция) // Медико-соціальні проблеми сім'ї. 2004. Т.9, №4. С. 128-134. (Аналіз літератури, клінічні спостереження).

19. Яковлева Э.Б., Резниченко Н.А. Терапия кандидных вульвовагинитов // Здоровье женщины. 2005. Т.24, №4. С. 69-72. (Клінічні спостереження, імунологічні дослідження, проведення методики, аналіз).

20. Гриценко Л.З., Резниченко Н.А. Особенности микробного пейзажа пациенток с кандидозной инфекцией // Репродуктивное здоровье женщины. 2006. Т.3, №28. С. 161-164. (Аналіз літератури, клінічні спостереження, узагальнення).

21. Прилуцкий А.С., Резниченко Н.А., Лесниченко Д.А. и др. Определение специфических антител класса IgE к Candida Albicans у лиц с кандидозным вульвовагинитом // Медико-социальные проблемы семьи. 2006. Т. 11, № 4. С. 48-52 (Аналіз літератури, клінічні спостереження).

22. Прилуцкий А.С., Резниченко Н.А., Лесниченко Д.А., Сергиенко А.С. Уровень и индукция отдельных цитокинов и интерлейкинов у больных хроническим кандидозом // Таврический медико-биологический вестник. 2007. Т. 10, № 1. С. 80-84 (Клінічні спостереження, узагальнення).

23. Резніченко Н.А., Прилуцький О.С., Сергиенко А.С. и др. Определение уровней антител класса Ig A, M, G к C. albicans у лиц с генитальным кандидозом // Український медичний альманах. 2007. Т. 10, № 1. С. 146-147. (Клінічні спостереження, імунологічні дослідження, проведення методики, аналіз).

24. Патент України № 17467. МПК А61В 17/42. „Спосіб лікування генітального кандидозу у сімейної пари репродуктивного віку" / Яковлева Е.Б., Прилуцький О.С., Резніченко Н.А. №200604545. Заявл. 25.04.2006, опубл. 15.09.2006, бюл. №9. (Співавтор ідеї корисної моделі, клінічні спостереження, проведення методики, узагальнення).

25. Резніченко Н.А., Прилуцький О.С., Лесніченко Д.О., Майлян Е.А., Прилуцька О.О. Визначення авідності антитіл класу IgG до Candida аlbikans у жінок з кандидозним кольпітом // Лабораторна діагностика.2006. Т.37, №3. С. 40-42. (Аналіз літератури, клінічні спостереження).

26. Резниченко Н.А., Прилуцкий А.С., Майлян Э.А. и др. Диагностика и лечение генитального кандидоза, вызванного С. albicans, у беременных // Імунологія та алергологія. 2004. №2. С. 6. (Клінічні спостереження, дослідження, аналіз).

27. Резниченко Н.А., Прилуцкий А.С., Руденко А.В., Сергиенко А.С., Лесниченко Д.А., Майлян Э.А. Определение специфических антител класса IgG, A, M, E в сыворотке крови и соскобах из влагалища при генитальном кандидозе // Імунологія та алергологія. 2006. № 4. С. 96. (Клінічні спостереження, дослідження, аналіз).

28. Прилуцкий А.С., Майлян Э.А., Резниченко Н.А. Инфицированность вирусами папилломы типов 16 и 18 у женщин с различными заболеваниями и показателями иммунной реактивности // Онкология. 2003. Т.5, №2. С. 148-149. (Аналіз літератури, клінічні спостереження, узагальнення).

29. Прилуцкий А.С., Лисенко К.Л., Гороховских Е.М., Блакитная Д.Н., Резниченко Н.А. Изучение уровня СЗа компонента комплемента при отдельных заболеваниях // Сб. трудов “Современные проблемы аллергологии, иммунологии и иммунофармакологии”. Том 2. М.: РАМН, 2002. С. 121. (Аналіз літератури, узагальнення).

30. Прилуцкий А.С., Майлян Э.А., Резниченко Н.А. Комплексне схемы терапии вульвовагинального кандидоза, вызванного С. аlbicans // Материалы 2 Всероссийского конгресса по медицинской микологии “Успехи медицинской микологии”. Том 4. М.: РАМН, 2004. С. 178-180. (Аналіз літератури, лабораторні дослідження, проведення методики, узагальнення).

31. Руденко А.В., Кругликов В.П., Ромащенко О.В., Прилуцкий А.С., Кузьменко А.Е., Резниченко Н.А. Серологические методы в диагностике урогенитального кандидоза // Материалы 2 Всероссийского конгресса по медицинской микологии “Успехи медицинской микологии”. Том 4. М.: РАМН, 2004. С. 266-268. (Аналіз літератури, лабораторні дослідження, узагальнення).

32. Резниченко Н.А., Прилуцкий А.С., Майлян Э.А. и др. Определение специфических антител класса IgG, их авідность в диагностике кандидоза // Імунологія та алергологія. 2006. №2. С. 134. (Клінічні спостереження, імунологічні дослідження, аналіз, узагальнення).

33. Резниченко Н.А., Прилуцкий А.С., Лесниченко Д.А. и др. Исследование антител классов A, M, G в диагностике кандидозной инфекции // Імунологія та алергологія. 2005. №3. С. 113. (Клінічні спостереження, імунологічні дослідження, аналіз).

34. Прилуцкий А.С., Резниченко Н.А., Никонец Л.Д. и др. Описание случая хронического кожно-слизистого кандидоза вследствие аутоиммунной полиэндокринопатии - кандидозно-эктодермальной дистрофии // Імунологія та алергологія. 2006. №1. С. 51-54. (Клінічні спостереження, імунологічні дослідження, аналіз, узагальнення).

35. Филиппова Н.Г., Яковлева Э.Б., Резниченко Н.А. Особенности течения беременности у юных с TORCH-инфекцией // Материалы I Международной конференции “Ранние сроки беременности. Проблемы, пути решения, рекомендации, перспективы”. М.: Издательство Российского университета дружбы народов, 2002. С. 315-319. (Аналіз дослідження, узагальнення).

36. Резниченко Н.А., Прилуцкий А.С., Майлян Э.А., Лесниченко Д.А. Определение антител классов G, A, M в диагностике кандидоза // Материалы 4 Всероссийского конгресса по медицинской микологии. Том 8. М.: РАМН, 2006. С. 80-81. (Клінічні спостереження, узагальнення).

37. Резниченко Н.А. Вагинальный кандиодоз: клиника, этиология, эпидемиология, патогенез // Медицинские аспекты квалитологии. Сборник научных статей и сообщений. Периодическое приложение к научному медицинскому журналу “Вестник новых медицинских технологий”. Львов-Тула-Донецк, 2006. С. 150-154.

38. Прилуцкий А.С., Яковлева Э.Б., Резниченко Н.А. Особенности гормонального статуса у женщин с хронической кандидозной инфекцией гениталий // Міжнародний Ендокринологічний журнал. 2006. Т.5, №3. С. 14-16. (Аналіз літератури, клінічні спостереження, узагальнення).

39. Талалаенко Ю.А., Бутина Л.И., Петров Ю.А., Резниченко Н.А., Мелехина Л.М. Основные принципы преподавания акушерства и гинекологии // Сучасні технології медичної освіти. Донецьк: ДонДМУ, 2006. С. 13-17. (Аналіз літератури, узагальнення).

АНОТАЦІЯ

Резніченко Н.А. Клініко-патогенетичне значення порушень системи імунітету й їхня корекція при генітальному кандидозі в жінок. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.03.08 - імунологія й алергологія. - Донецький державний медичний університет ім. М. Горького МОЗ України, Донецьк, 2007.

Дисертаційна робота присвячена вирішенню актуальної наукової проблеми, що має як наукове, так і прикладне значення - клініко-патогенетичного обґрунтування порушень системи імунітету й їхньої корекції при генітальному кандидозі в жінок шляхом розробки нових науково обгрунтованих методів діагностики, прогнозування, профілактики та лікування генітального кандидозу в жінок репродуктивного віку.

Проведено ретроспективний аналіз випадків генітального кандидозу та виявлено, що первинна безплідність була в 46,00%, вторинна - у 54,00% пацієнток. У структурі гінекологічної патології кольпіт був у 41,40% пацієнток, сальпінгіт - у 39,40%, ерозія шийки матки - у 34,60%. При проведенні кореляційного аналізу виявлена наявність достовірної залеженості показників імунного статусу від наявності генітального кандидозу.

У жінок з генітальним кандидозом розвиток імунної відповіді відбувається за рахунок гуморальної ланки та виражається у виробленні антитіл на основі імуноглобулінів класів A, G і М та їхнього взаємозв'язку з подальшим зв'язуванням у комплекс антиген-антитіло, тобто циркулюючий імунний комплекс. Розвиток гуморальної імунної відповіді перебігає з проходженням фаз продукції імуноглобулінів і утворенням циркулюючих імунних комплексів, уперше виявлених при обстеженні пацієнток з генітальним кандидозом, що підтверджує універсальний механізм підтримки імунною системою гомеостазу організму при антигенній стимуляції різного генезу. Підвищені рівні IgЕ до C. albicans у секреті піхви частіше реєстрували серед пацієнток з генітальним кандидозом тривалістю до 5 років, причому, найвищі рівні даних антитіл реєстрували в осіб із тривалістю захворювання більше 10 років.

Серед пацієнток з генітальним кандидозом із тривалістю до 5 років у 80% індекс авідності склав більше 20%, від 5 до 10 років - у 75% більше 25%, 10 і більше років - у 87% більше 29%, що дає можливість використовувати даний метод для визначення активності генітального кандидозу. Розроблена перша вітчизняна тест-система для визначення низькоавідних антитіл класу G до C. albicans установила, що в жінок з генітальним кандидозом середній рівень індексу авідності та частота реєстрації низькоавідних антитіл достовірно перевищує аналогічні показники в контрольній групі.

Розроблена та впроваджена науково обґрунтована схема профілактики та лікування генітального кандидозу сприяла відновленню репродуктивної функції - вагітність наступила в 11,0% пацієнток, ефективність проведеної терапії досягала 87,3-98,2%.

Ключові слова: генітальний кандидоз, імунологія, авідність, патогенез, діагностика.

АННОТАЦИЯ

Резниченко Н.А. Клинико-патогенетическое значение нарушений системы иммунитета и их коррекция при генитальном кандидозе у женщин. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора медицинских наук по специальности 14.03.08 - иммунология и аллергология. - Донецкий государственный медицинский университет им. М. Горького МЗ Украины, Донецк, 2007.

Диссертационная работа посвящена решению актуальной научной проблемы, имеющей как научное, так и прикладное значение - клинико-патогенетического обоснования значения нарушений системы иммунитета и их коррекции при генитальном кандидозе у женщин путем разработки новых научно-обоснованных методов диагностики, прогнозирования, профилактики и лечения генитального кандидоза у женщин репродуктивного возраста.

Проведен ретроспективный анализ случаев генитального кандидоза и выявлено, что первичное бесплодие было у 46,00%, вторичное - у 54,00% пациенток. В структуре гинекологической патологии кольпит был у 41,40% пациенток, сальпингит - у 39,40%, эрозия шейки матки - у 34,60%. При проведении корреляционного анализа выявлено наличие достоверной сопряженности показателей иммунного статуса с наличием генитального кандидоза.

У женщин с генитальным кандидозом развитие иммунного ответа идет за счет гуморального звена и выражается в выработке антител за счет иммуноглобулинов классов A, G и М в их взаимосвязи с дальнейшим связыванием в комплекс антиген-антитело, т.е. циркулирующий иммунный комплекс. Развитие гуморального иммунного ответа протекало с прохождением фаз продукции иммуноглобулинов и образованием циркулирующих иммунных комплексов, впервые выявленных при обследовании пациенток с генитальным кандидозом, что подтверждает универсальный механизм поддержания иммунной системой гомеостаза организма при антигенной стимуляции различного генеза. Повышенне уровни IgE к C. albicans в секрете влагалища чаще регистрировали среди пациенток с генитальным кандидозом длительностью до 5 лет, причем, наиболее высокие уровни данных антител регистрировали у лиц с длительностью заболевания более 10 лет.

Среди пациенток с генитальным кандидозом с длительностью до 5 лет у 80% индекс авидности составил более 20%, от 5 до 10 лет - у 75% более 25%, 10 и более лет - у 87% более 29%, что дает возможность использовать данный метод для определения активности генитального кандидоза. Разработанная первая отечественная тест-система для определения низкоавидных антител класса G к C. albicans установила, что у женщин с генитальным кандидозом средний уровень индекса авидности и частота регистрации низкоавидных антител достоверно превышает аналогичные показатели в контрольной группе.

Разработанная и внедренная научно обоснованная схема профилактики и лечения генитального кандидоза способствовала восстановлению репродуктивной функции - беременность наступила у 11,0% пациенток, эффективность проведенной терапии достигала 87,3-98,2%.

Ключевые слова: генитальный кандидоз, иммунология, авидность, патогенез, диагностика.

SUMMARY

Reznichenko N.А. Clinical pathogenic meaning of the immunity system disorders and their correction at genital candidiasis in women. - Manuscript.

The thesis for submitting an academic degree of doctor of medical sciences, specialty 14.03.08 - Immunology and Allergology. - Donetsk State Medical University named after M. Gorky MPH of Ukraine, Donetsk, 2007.

The thesis is devoted to the solving of an actual scientific problem having scientific and applied meaning - clinical pathogenic proving of the meaning of the immunity system disorders and their correction at genital candidiasis in women by working out new scientific proved methods of diagnosis, prognosing, prevention and treatment of genital candidiasis in reproductive women.

Retrospective analyses of genital candidiasis is done, and it was revealed that primary infertility was in 46,00%, secondary - in 54,00% of patients. In the structure of gynecological pathology colpitis was in 41,40% patients, salpingitis - in 39,40%, cervical erosion - in 34,60%. Correlation analyses revealed presence of authentic complementarity of immune status parameters in presence of genital candidiasis.

In women with genital candidiasis the development of immune response is due to humoral link and expressed in production of antibodies due to immunoglobulin A, G and М in their correlation with further binding in the complex АГ-АТ, that is circulating immune complex (CIC). The development of humoral immune response occurred with phases of Ig production and CIC formation, revealed for the first time at the examination of patients with genital candidiasis, that proves the universal mechanism maintenance of organism by the homeostasis immune system at antigenic stimulation of different genesis. Increasing of IgE levels to С. albicans in vaginal secret was registered more often among patients with genital candidiasis during 5 years, the highest levels of the antibodies were registered among people with disease more than 10 years.

Among patients with genital candidiasis with continuity till 5 years in 80% avidity index was more than 20%, from 5 till 10 years - in 75% more than 25%, 10 and more years - in 87% more than 29%, that gives possibility to use this method to determine the activity of genital candidiasis. The worked-out first domestic test-system for determination of low-avidity antibodies G to С. albicans proved, that in women with genital candidiasis mean level of avidity index and frequency of low-avidity antibodies registration authentically increased analogues parameters in the control group.

...