Механізми порушень гуморальних систем за умов дії іонізуючого випромінювання

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми. Розвиток сучасної променевої терапії базується на постійному поглибленні знань не тільки з етіології і патогенезу злоякісних новоутворень, клінічного перебігу захворювань, але й на оцінці реакцій пухлинних і нормальних тканин організму на різні види іонізуючих випромінювань (Акимов А.А., 2003; Ferrer І., 1999; Zhіvotovsky B., 1999). В даний час загальне опромінення хворих широко використовують при лікуванні гемобластозів, зокрема онкологічних захворювань лімфатичної системи, що за частотою виникнення у дітей займають друге місце серед усіх пухлин, а також при трансплантації кісткового мозку (Удатова Т.В., 2001; Гранов А.М., 2002; Важенін А.В., 2003; Канаев С.В., 2004; Yan R., 1991).

Особливого значення набуває виявлення метаболічно важливих показників, визначення яких дозволяє представити зміни всієї системи клітинного метаболізму, за умов радіоактивного техногенного забруднення, променевої терапії (Удатова Т.В., 2001; Чорна В.І., 2001). Одним з таких перспективних напрямків є дослідження клітинних і сироваткових протеїназ та їх інгібіторів, антиоксидантної системи (АОС) і рівня ендогенної інтоксикації (ЕІ) (Кубышкин А.В., 1994; Ліхолат О.А., 2000; Марченко М.М., 2006; Hallіwell B., 1990).

Методи комплексного лікування онкологічних захворювань включають також низькоінтенсивні електромагнітні випромінювання надвисокої частоти (ЕМВ НВЧ) як фактор, що сприяє зниженню токсичної і підвищенню протипухлинної дії хіміо- і променевої терапії, а також для профілактики післяопераційних ускладнень, рецидивів, метастазів (Резункова О.П., 2005; Чуян Е.Н., 2005; Badzhіnіan S.A., 2002; Ogaі V.B., 2003; Makar V.R., 2005).

Таким чином, вивчення змін у системі протеолітичних ферментів та їх інгібіторів, АОС і ЕІ при одноразовому впливі тотального гамма-випромінювання на метаболічні процеси в різних тканинах організму тварин дозволить з'ясувати основні механізми дії фактора, який ушкоджує, і експериментально обґрунтувати нові шляхи корекції пошкоджень організму за допомогою електромагнітного випромінювання надвисокої частоти (ЕМВ НВЧ).

Мета роботи: встановити роль протеолітичних ферментів та їх інгібіторів, компонентів системи АОС і середньомолекулярних олігопептидів (СМО) у механізмах дії на організм щурів одноразового тотального іонізуючого випромінювання в дозі 6 Гр і експериментально обґрунтувати нові підходи до їх корекції.

Для досягнення мети були поставлені наступні задачі:

Вивчити характер змін трипсиноподібної (ТПА) та еластазоподібної активності (ЕПА), альфа-1-інгібітора протеїназ (б-1-ІП) у сироватці крові щурів при дії одноразового тотального гамма-випромінювання у дозі 6 Гр.

Вивчити в експерименті ступінь змін компонентів АОС: супероксиддисмутази (СОД), каталази та пероксидази під впливом одноразового тотального гамма-випромінювання у дозі 6 Гр у сироватці крові щурів.

Вивчити вплив іонізуючого випромінювання у дозі 6 Гр на стан протеїназ-інгібіторної системи в бронхоальвеолярному змиві, тканинах тонких кишок та великих півкуль головного мозку щурів.

Виявити зміни активності СОД, каталази та пероксидази у бронхоальвеолярному змиві, тканинах тонких кишок та великих півкуль головного мозку в умовах дії одноразового тотального гамма-випромінювання у дозі 6 Гр.

Вивчити динаміку зміни концентрації СМО у сироватці крові, бронхоальвеолярному змиві, тканинах тонких кишок та великих півкуль головного мозку при дії одноразового тотального гамма-випромінювання у дозі 6 Гр.

Оцінити ефективність превентивного застосування ЕМВ НВЧ як фактора, що зменшує пошкодження від дії іонізуючого випромінювання на організм щурів.

1. Матеріал і методи дослідження

Експериментальні дослідження проведені на 116 білих щурах-самцях лінії Вістар масою 180-200 г. Експериментальну дію іонізуючого випромінювання здійснювали шляхом впливу на тварин одноразового тотального опромінення з використанням гамма-кобальтової гармати “АГАТ-Р1” (60Со) за наступних умов: осередкова доза 6 Гр, поле 20х20 см, відстань до предмету = 75 см, РІК=90 см, глибина = 3 см (89,6 %), Р=1,155 сГр/с, тривалість експозиції 580 с. Під час дій гамма- та ЕМВ НВЧ тварини знаходились у виготовлених клітках-фіксаторах з органічного скла з отворами для вільного надходження повітря (Кузьменко І.А., 2004). Вплив низькоінтенсивного ЕМВ НВЧ проводили за допомогою терапевтичного генератора “КВЧ. РАМЕД-ЭКСПЕРТ - 01” з довжиною хвилі 7,1 мм (частота випромінювання - 42,3 ГГЦ) і щільністю потоку потужності 0,1 мвт/кв. см, виготовленого Центром радіофізичних методів діагностики і терапії “РАМЕД” Інституту технічної механіки НАНУ, м. Дніпропетровськ (реєстраційне свідчення № 783/99 від 14.07.99, видане КНМТ МОЗ України про право на застосування в медичній практиці в Україні). Вплив здійснювався по 30 хвилин на потилично-комірцеву ділянку протягом 9 днів експерименту (Чуян Е.Н., 2005).

Кров для досліджень у щурів отримували шляхом декапітації під легким ефірним наркозом, потім одержували бронхоальвеолярний змив (БАЗ) шляхом шестиразового промивання легень 10 мл фізіологічного розчину (Кубышкин А.В., 1994), гомогенати тканин слизової оболонки тонкої кишки і великих півкуль головного мозку одержували при механічній гомогенізації (Барабой В.А., 1994) з використанням 0,05 М трис-Нсl буфера, рн 7,4.

Для проведення експериментального дослідження лабораторні тварини були розділені на 4 групи: 1 - контрольна група щурів, що знаходились у звичайних умовах віварію - 32 тварини; 2 - щури, піддані дії тотального одноразового іонізуючого випромінювання в дозі 6 Гр з декапітацією через 24 години, 3, 7, 14 і 30 днів після впливу, відповідно - 60 тварини; 3 - щури, піддані ізольованому впливу ЕМВ НВЧ - 12 тварин; 4 - щури, піддані послідовній дії спочатку ЕМВ НВЧ протягом 9 днів, а потім іонізуючого випромінювання з наступною декапітацією через 3 дні після дії гамма-випромінювання - 12 тварин.

Трипсиноподібну активність плазми крові, БАЗ та супернатантів гомогенатів тканин вимірювали спектрофотометричним методом (А.В. Кринская та співавт., 1977). Вимір еластазоподібної активності проводили за гідролізом синтетичного субстрату N-t-BOC-аланіл-p-нітрофінілового ефіру (Reanal) (О.Г. Оглоблина та співавт., 1980). Визначення рівня альфа-1-ІП у сироватці крові та АТА в супернатантах гомогенатів тканин та бронхоальвеолярному змиві проводили уніфікованим методом В.Ф. Нартикової і Т.С. Пасхіної (1977). Визначення антиокислювального потенціалу включало дослідження активності пероксидази, каталази (Т. Попов та співавт., 1971; М.А. Королюк та співавт., 1988) та СОД (С. Чевари та співавт., 1985). Рівень СМО визначали за методикою Н.І. Габрієлян та співавт., 1981; концентрацію загального білка за методом Лоурі (Lowry O.H., 1951). Статистична обробка одержаних цифрових даних проведена з використанням методів варіаційної статистики з обчисленням середніх величин (M), їх похибки (m), вірогідними вважали показники при р<0,05. Крім того, нами були використані регресійний та кластерний аналізи. Статистичні розрахунки виконували в середовищі електронних таблиць Excel для Microsoft Office та програми Statistica v.6.0.

2. Результати власних досліджень та їх аналіз

У результаті проведених досліджень встановлено, що реакція організму на дію тотального опромінення з'являється вже через 24 години після опромінення. Так, у сироватці крові відзначали підвищення активності протеолітичних ферментів і незначне зниження активності альфа-1-ІП. При цьому ЕПА була на 26 % вищою контрольних показників (р<0,01), а рівень СМО був на 19 % вищим у порівнянні з контролем (p<0,05). У бронхоальвеолярному змиві відзначали незначне збільшення ТПА, виражене підвищення ЕПА та АТА, які на 54 % (p<0,01) і 109 % (p<0,001) перевищували показники контрольної групи. Рівень СМО в бронхоальвеолярному змиві при цьому незначно знижувався. Зростання ЕПА спостерігали і в тканинах тонких кишок, ТПА знижувалась при цьому на 18 % (p<0,01), а АТА збільшувалась на 30 % (p<0,001) у порівнянні з контролем. Більш виражене зниження ТПА зареєстроване в тканинах великих півкуль головного мозку, але, разом з тим, тут спостерігали зниження і АТА на 40 % у порівнянні з контрольними показниками (p<0,001). Дані зміни відбувались при незначному підвищенні ЕПА на тлі вираженого ендотоксикозу. Рівень СМО в тканинах тонких кишок і великих півкуль головного мозку на 165 % (p<0,001) і 199 % перевищував контрольні показники (p<0,001). Надалі, на 3 добу в сироватці крові збільшувалась ТПА і на 76 % перевищувала контрольні значення (p<0,001), на високому рівні залишалась ЕПА, а рівень альфа-1-Іп продовжував знижуватися. В бронхоальвеолярному змиві знижувались ТПА і ЕПА, а АТА продовжувала зростати. Незважаючи на різке падіння ферментативної активності, концентрація СМО в бронхоальвеолярному змиві збільшувалась і на 116 % перевищувала контрольні показники (p<0,01). У тканинах тонких кишок надалі зростали ЕПА та АТА, а також відзначали збільшення ТПА на відміну від тканин великих півкуль головного мозку, де ТПА продовжувала знижуватися разом з ЕПА й АТА. При цьому ЕПА мозку в цей період максимально знижувалась, а її показник на 30 % був нижчим за контроль (p<0,01). Рівень ендотоксикозу в тканинах тонких кишок і великих півкуль головного мозку продовжував зростати, про що свідчить підвищення концентрації СМО в тканинах тонких кишок на 271 % (p<0,001), а в тканинах великих півкуль головного мозку - на 136 % вище контрольних значень (p<0,001). Через 7 днів після опромінення в сироватці крові відбувалося зниження ТПА, ЕПА й альфа-1-Іп, однак контрольних значень дані показники не досягали. На тлі триваючого зниження ЕПА в БАЗ, коли вона була на 64 % нижче контролю (p<0,001), відбувалося поступове підвищення ТПА і зниження АТА. Максимальних значень ТПА в даний період дослідження досягала в тканинах тонких кишок, перевищуючи контрольні показники на 66 % (p<0,001). В тканинах великих півкуль головного мозку відмічено зниження ТПА на 86 % порівняно з контролем (p<0,001), різко зростав рівень ЕПА. Дані зміни відбувались на тлі низької АТА. На 14 добу експерименту в сироватці крові відзначали різке падіння ТПА і ЕПА, коли ТПА була на 28 % нижчою показників, зареєстрованих у контрольній групі (p<0,001). Через 30 днів після опромінення ТПА сироватки крові відновлювалась, а ЕПА мала тенденцію до відновлення. Рівень альфа-1-Іп також залишався досить низьким. Через 14 днів після опромінення в бронхоальвеолярному змиві різко зростала ТПА, що зберігалось до 30 дня експерименту, і на 229 % перевищувала контрольні показники (p<0,001). В цей час висока активність була зареєстрована і для АТА бронхоальверолярного змиву. ЕПА в бронхоальвеолярному змиві на 30 день експерименту наближалась до контрольних значень. Максимальний рівень СМО бронхоальвеолярного змиву зареєстрований на 14 день досліду, коли він на 207 % перевищував контрольні показники (p<0,001). У тканинах тонких кишок відзначали тенденцію до зниження протеолітичної та антипротеолітичної активності. При цьому концентрація СМО продовжувала зростати. У тканинах великих півкуль головного мозку ТПА, починаючи з 14 дня після опромінення, поступово підвищувалась, а ЕПА максимально зростала і на 101 % перевищувала контрольний рівень (p<0,001). При цьому різко знижувалась АТА, а через 30 днів після опромінення вона мала тенденцію до відновлення. Рівень СМО в тканинах великих півкуль головного мозку на 14 добу був максимально високим і на 286 % перевищував контроль (p<0,01). На 30 добу після опромінення в тканинах великих півкуль головного мозку відзначали зниження рівня ЕІ.

Результати наших досліджень свідчать про те, що на тлі дисбалансу протеазної активності сироватки крові, бронхоальвеолярного змиву та тканин кишок та мозку щурів відзначають істотні зміни рівня інгібіторів протеїназ, які призводять до підвищення концентрації СМО, що і є наслідком впливу тотального гамма-випромінювання.

Результати проведених досліджень свідчать про те, що через 24 години після дії іонізуючого випромінювання в сироватці крові тварин відзначали незначне зниження активності СОД. При цьому відбувалося збільшення активності каталази, яка на 300 % перевищувала контрольні значення (p<0,001). Активність пероксидази в сироватці крові при цьому знижувалась. У бронхоальвеолярному змиві значно зростала активність СОД і пероксидазоподібна активність (ППА), перевищуючи контрольні значення на 175 % (p<0,01) і 84 % (p<0,01). Через 24 години після дії тотального опромінення активність СОД зростала більш інтенсивно в тканинах великих півкуль головного мозку - на 68 % (p<0,001), а каталазоподібна активність (КПА) - у тканинах тонких кишок - на 116 % (p<0,001), у порівнянні з контролем. ППА в тканинах тонких кишок збільшувалась більш інтенсивно в порівнянні з СОД і з КПА, на 195 % перевищуючи контрольні показники (p<0,001), а в тканинах великих півкуль головного мозку спостерігали вірогідне її зниження. Через 3 дні в сироватці крові продовжувалось зниження активності СОД і КПА При цьому ППА різко зростала і була на 64 % більшою в порівнянні з контрольними показниками (p<0,001). У бронхоальвеолярному змиві продовжувалося збільшення активності СОД, яка на 391 % перевищувала контрольні показники (p<0,01). При цьому відбувалося зниження КПА і різке падіння ППА. У тканинах тонких кишок на 3 день після опромінення збільшувалась активність СОД і КПА, а в тканинах великих півкуль головного мозку відбувалося поступове зниження активності СОД і ППА. КПА в тканинах великих півкуль головного мозку максимально зростала і була на 56 % вищою контрольних значень (p<0,001). На 7 день досліду в сироватці крові різко збільшувалась активність СОД і пероксидази. Їх показники на 173 % (p<0,001) і 196 % (p<0,001) перевищували контрольні, а активність каталази незначно знижувалась. У бронхоальвеолярному змиві і тканинах великих півкуль головного мозку відбувалося загальне зниження активності всіх ферментів, які ми досліджували. Активність СОД досягала рівня 24-годинних показників, а ППА максимально знижувалась і була на 88 % нижчою контрольних показників (p<0,001). У тканинах великих півкуль головного мозку також різко зменшувалась активність антиоксидантних ферментів. У тканинах тонких кишок знижувалась тільки активність СОД і каталази, а ППА досягала максимальних значень, що на 421 % перевищували контрольні (p<0,001). У сироватці крові через 7 днів після опромінення відбувалась рівномірна активація ферментів першої і другої лінії захисту, а у бронхоальвеолярному змиві і тканинах великих півкуль зареєстроване зниження антиоксидантної активності. Максимальне підвищення активності СОД і каталази в сироватці крові відбувалось на 14 добу після опромінення, при цьому їх рівні на 299 % (p<0,001) і 366 % (p<0,001) перевищували контрольні значення. У бронхоальвеолярному змиві активність СОД зростала і на 304 % перевищувала контрольні показники (p<0,05), КПА зберігалась на достатньо низькому рівні, а ППА знижувалась практично до рівня, зареєстрованого на 3 день після опромінення. У тканинах тонких кишок і великих півкуль головного мозку відзначали різке зниження активності СОД, КПА і ППА. В той же час активність СОД великих півкуль зменшувалась максимально на 60 % (p<0,001) у порівнянні з контрольними показниками, а рівень ППА і КПА мав тенденцію до підвищення. Через 30 днів після опромінення активність СОД у сироватці крові різко знижувалась і сягала контрольних значень, пероксидази - зростала, перевищуючи на 220 % контрольні значення (p<0,001), а активність каталази мала тенденцію до зниження. У бронхоальвеолярному змиві через 30 днів після опромінення активність СОД зберігалась на максимально високому рівні, на відміну від КПА і ППА, що знаходились на рівні, нижчому контрольних значень. У тканинах тонких кишок активність антиоксидантних ферментів залишалась високою, при цьому КПА і ППА сягали максимальних значень, перевищуючи контрольні на 475 % (p<0,001) і 485 % (p<0,001). У тканинах великих півкуль головного мозку в даний період активність СОД і каталази залишалась нижче контрольних показників, а ППА перевищувала їх на 24% (p<0,05).

Таким чином, результати проведених нами досліджень свідчать про те, що при дії тотального гамма-випромінювання в сироватці крові, бронхоальвеолярному змиві, тканинах тонких кишок і великих півкуль головного мозку відбувалась активізація АОС протягом усіх днів дослідження.

Отримані нами цифрові дані були піддані регресійному та кластерному аналізу, результати якого свідчать про взаємозв'язок між змінами показників сироватки крові, бронхоальвеолярного змиву та тканин організму тварин при дії гамма-випромінювання. Наявність такого зв'язку дозволила нам запропонувати спосіб оцінки ступеня пошкодження організму при дії гамма-опромінення.

Ізольований вплив ЕМВ НВЧ призводив до змін активності протеолітичних ферментів у сироватці крові. Так, ТПА знижувалась на 28 % (р<0,001), ЕПА зростала на 9 % щодо значень контрольної групи тварин (р<0,05). Активність альфа-1-ІП і рівень СМО при даному виді впливу також мали тенденцію до зниження. При порівнянні змін активності протеолітичних ферментів, їх інгібіторів, а також рівня ЕІ було встановлено, що на третій день після одноразової тотальної дії іонізуючого випромінювання в сироватці крові тварин ТПА на 76 % перевищувала контрольні значення (р<0,001). Цей показник у групі тварин, підданих комбінованій дії ЕМВ НВЧ і іонізуючого випромінювання, наближався до контрольних значень. Так, на третій день після дії гамма-випромінювання рівень альфа-1-ІП був на 16 % нижчим показників контрольної групи тварин (p<0,05). При комбінованому впливі показники альфа-1-ІП були на 17 % вище контрольних (р<0,001). При цьому рівень еластази зростав щодо значень у контрольній групі як при ізольованому впливі гамма-випромінювання, так і при комбінованій дії ЕМВ НВЧ і іонізуючого випромінювання на 27 % (р<0,05) і 19 % (р<0,05) відповідно. Зміни ТПА знаходились в суворому взаємозв'язку з рівнем ЕІ. Дисбаланс у протеазо-антипротеазній системі міг стати причиною підвищення рівня СМО. При цьому концентрація СМО в сироватці крові тварин, підданих впливу тільки гамма-випромінювання, на 159 % (р<0,001) перевищувала контрольні показники, а при комбінованій дії ЕМВ НВЧ і іонізуючого випромінювання рівень СМО був вищим контрольних значень лише на 31 % (р<0,01).

Дані результатів наших експериментальних досліджень дозволили встановити, що ТПА сироватки крові при комбінованій дії двох видів випромінювань була значно нижчою в порівнянні з результатами, отриманими при ізольованій дії іонізуючого випромінювання. Відзначена тенденція до зниження протеолітичної активності і збільшення рівня інгібіторів протеїназ свідчить про те, що превентивна дія ЕМВ НВЧ сприяє активації компенсаторних механізмів інтактних тканин щурів.

Таким чином, проведене нами комплексне дослідження патогенезу дії іонізуючого випромінювання дозволило зробити висновок про те, що розвиток радіаційного ушкодження супроводжується зміною активності протеолітичних і антиоксидантних ферментів, інгібіторів протеїназ, підвищенням концентрації СМО. При цьому превентивна дія ЕМВ НВЧ проявляє виражені протекторні властивості, що свідчить про перспективність його призначення при проведенні променевої терапії.

Висновки

еластазоподібний іонізуючий патогенетичний протеолітичний

У дисертаційній роботі подано обґрунтування і вирішення наукової задачі - встановлення ролі протеолітичних і антиоксидантних механізмів, ендогенної інтоксикації у розвитку пошкоджень при дії гамма-випромінювання, а також експериментальне обґрунтування патогенетичних підходів до його немедикаментозної корекції за допомогою електромагнітного випромінювання надвисокої частоти. Наукова задача вирішена шляхом використання біохімічних методів дослідження. Одержані результати доповнюють і уточнюють вже існуючі дані і розкривають нові ланки патогенезу пошкоджень, викликаних іонізуючим випромінюванням, а також дозволяють обгрунтувати нові підходи до корекції патологічних змін, що розвиваються.

1. Одноразове тотальне опромінення організму щурів призводить до збільшення трипсиноподібної та еластазоподібної активності сироватки крові через 3 дні після дії іонізуючого випромінювання на 76 % (р<0,001) та 26 % (р<0,05), відповідно у порівнянні з контролем, і зменшення рівня альфа-1-інгібітора протеїназ, ступінь зниження якого залежить від часу, що пройшов після опромінення.

2. Вплив тотального гамма-випромінювання у дозі 6 Гр на активність компонентів антиоксидантної системи сироватки крові щурів призводить до збільшення рівня каталази і пероксидази, з максимальним підвищенням активності каталази на 14 добу і пероксидази на 30 добу після опромінення на 87 % і 220 % (р<0,001), відповідно. Зміни рівня супероксиддисмутази носили фазний характер з максимумом підвищення її активності на 14 день дослідження.

3. При дії іонізуючого випромінювання у дозі 6 Гр відбувається збільшення трипсиноподібної та еластазоподібної активності бронхоальвеолярного змиву, тканин тонкої кишки та великих півкуль головного мозку щурів. В бронхоальвеолярному змиві та тканинах тонкої кишки антитриптична активність збільшується на 61 % на 3 день и на 173 %, і на 30 день після опромінення у порівнянні з показниками контрольної групи тварин (р<0,001), а в тканинах головного мозку - знижується протягом усього періоду досліджень.

4. При дії гамма-випромінювання активність антиоксидантних ферментів в тканинах великих півкуль головного мозку щурів динамічно змінюється з максимальним підвищення рівня супероксиддисмутази через 24 години після опромінення на 68 % (р<0,001), а в бронхоальвеолярному змиві і тканинах тонких кишок збільшення її активності зберігається на високому рівні і на 30 день експерименту. Зміни рівня пероксидази та каталази у тканинах тонких кишок та великих півкуль мають фазний характер зі збереженням високих значень до 30 дня досліду.

5. Дія іонізуючого випромінювання супроводжується підвищенням рівня середньомолекулярних олігопептидів в сироватці крові, бронхоальвеолярному змиві, тканинах тонких кишок та великих півкуль головного мозку в усі терміни досліду, що свідчить про розвиток ендогенної інтоксикації. На 30 день експерименту висока концентрація середньомолекулярних олігопептидів зберігається в сироватці крові, бронхоальвеолярному змиві, тканинах тонких кишок і великих півкуль головного мозку щурів та, в середньому, в 2,5-3 рази (р<0,001) перевищує контрольні показники.

6. Превентивне застосування електромагнітного випромінювання надвисокої частоти зменшує пошкодження від дії іонізуючого випромінювання у дозі 6 Гр на організм щурів, що виявляється в зниженні трипсиноподібної активності і рівня ендогенної інтоксикації сироватки крові на 82 % (р<0,001) і 128 % (р<0,01), відповідно, підвищенні рівня альфа-1-інгібітора протеїназ на 33 % (р<0,001) у порівнянні з показниками, які були отримані при дії тільки тотального гамма-випромінювання.

Література

1. Палёная Ю.В. Состояние протеолиза и эндотоксикоза в радиочувствительных и радиорезистентных органах крыс при действии ионизирующего излучения // Экосистемы Крыма, их оптимизация и охрана. - 2006. - Вып. 16. - С. 18-23. (Збірник внесений до переліку № 13 (біологічні науки) Додатку до Постанови Президії ВАК України № 2-05/6 від 12.06.2002 р.)

2. Палёная Ю.В. Эндогенная интоксикация организма крыс при действии ионизирующего излучения // Світ медицини та біології. - 2006. - №2. - С.32-35. (Журнал внесений до переліку № 17 (біологічні науки) Додатку до Постанови Президії ВАК України № 2-05/1 від 19.01.2006 р.)

3. Харченко В.З., Палёная Ю.В., Казакова В.В. Эластазоподобная активность тканей крыс при действии тотального гамма-излучения // Таврический медико-биологический вестник. - 2006. - Т. 9, № 3, ч. III. - С.204-206. (Здобувачем проведено вивчення змін еластазоподібної активності при дії гамма-випромінювання та написання статті). (Вісник внесений до переліку № 1 (біологічні науки) Додатку до Постанови Президії ВАК України № 1-05/7 від 09.06.1999 р.)

4. Палёная Ю.В. Изменение активности антиоксидантных ферментов под влиянием тотального гамма-излучения // Експериментальна та клінічна фізіологія і біохімія. - 2006. - № 2 (34). - С. 33-38. (Науково-практичний журнал внесений до переліку № 1 (біологічні науки) Додатку до Постанови Президії ВАК України № 1-05/7 від 09.06.1999 р.)

Размещено на Allbest.ru