Микробиологическое обоснование применения антисептиков в лечении больных чесоткой

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ МІКРОБІОЛОГІЇ ТА ІМУНОЛОГІЇ ІМ. І.І. МЕЧНИКОВА АКАДЕМІЇ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

МІКРОБІОЛОГІЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ЗАСТОСУВАННЯ АНТИСЕПТИКІВ У ЛІКУВАННІ ХВОРИХ КОРОСТОЮ

Спеціальність: Імунологія та мікробіологія

ТРЕТ'ЯКОВ МАКСИМ СЕРГІЙОВИЧ

Харків, 2008 рік

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Захворюваність інфекційними і паразитарними ураженнями шкіри і підшкірної клітковини за попереднє десятиріччя зросла на 15,1%. В 2001 р. в Україні зареєстровано 720,5 тис. хворих такими захворюваннями, що становило 1457,0 на 100 тис. населення. У структурі цієї патології значну питому вагу займає короста, захворюваність якою теж невпинно зростає. Якщо в 1980 р. реєструвалось 54,9 випадків корости на 100 тис. населення, в 1990 - 21,0, то в 2001 р. - 80,3 випадки (Волкославская Н.В., 2002, Рязанцев И.В., Гладько В.В., 2004).

Рівень захворюваності коростою в значній мірі обумовлений соціальними факторами. Погіршення матеріального забезпечення населення та його санітарної грамотності, поява потоків вимушених переселенців та великої кількості осіб без визначеного місця проживання, посилення міграції населення з комерційною метою та у пошуках заробітку призвели до збільшення за 20 років питомої ваги корости серед паразитарних захворювань шкіри у країнах СНД з 6 до 20% (Рязанцев И.В., Гладько В.В., 2004, Исмайлова Г.А., Самигулина А.Р., 2003). Враховуючи викладене вище, Наказом №133 МОЗ України від 19.07.1995 р. короста та зоосаркоптози введені до „Переліку особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб”.

Особливу небезпеку становлять випадки корости, ускладнені гнійно-запальними захворюваннями бактеріальної природи, оскільки їх успішне лікування унеможливлене протипоказаннями для одночасного використання протимікробних і акарицидних засобів. Подібна ситуація виникає більш, ніж у третині усіх випадків корости. В результаті інвазії мікроорганізмів через пошкодження шкіри, що утворюються внаслідок розчісувань, піодермія виникає у 27,5%, мікробна екзема - 17,5%, їх комбінація - 2,5% хворих коростою (Студницын А.А., Романенко Г.Ф., 1981, Соколова Т.В., 2001, Гладько В.В., 2006). У дітей шкільного віку перебіг корости ускладнюється вторинною піококовою інфекцією у 80% випадків (Дерев'янко Л.А., 2002, Поляков В.Е. та співав., 2003). Лікування хворих на коросту ґрунтується на призначенні акарицидних засобів, націлених на знищення збудника. Серед лікарських засобів цієї групи застосовують традиційні сірковміщуючі препарати, що вимагають тривалого застосування і мають значний перелік протипоказань для застосування, серед яких чільне місце займають вторинні бактерійні гноячкові ускладнення (Маштакова И.А., Лысокобылко А.А., Ляпунова О.А.,1997). В дерматологічній практиці в останні роки в якості високоефективного акарицидного засобу застосовується препарат „Спрегаль”. Його основною діючою речовиною є еспелетрин - нейротоксична для комах отрута. Однак, інструкція із застосування цього препарату містить попередження, щодо застосування засобу у хворих з коростою, ускладненою імпетиго (Кубанова А.А., 1999, Берлин С.И., 1999, Баткаев Э.А., Шеврова В.Н., Рюмин Д.В., 2003).

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами і темами. Тему і план дисертаційної роботи затверджено на засіданні вченої ради стоматологічного та фармацевтичного факультетів Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова (протокол №5 від 18.03.2004 р.) та Проблемною комісією з спеціальності „Вірусологія та мікробіологія” (протокол №25 від 21.10.2004 р.).

Мета і завдання дослідження: науково обґрунтувати ефективність застосування нової лікарської композиції з комплексною антисептичною та акарицидною дією в профілактиці бактеріальних ускладнень корости та лікуванні її ускладнених форм.

Практичне значення одержаних результатів. Досліджено біологічні властивості та чутливість до антисептиків піогенної мікрофлори шкіри з метою розробки практичних рекомендацій з профілактичного і лікувального застосування антисептичних засобів.

Розроблено рецептуру, проекти інструкції із застосування та листка-вкладиша нового комбінованого лікарського засобу для лікування ускладнених бактеріальними ураженнями форм корости, які включено в комплект аналітично-нормативної документації препарату, що підготовлений для подання в Державний фармакологічний центр МОЗ України з метою впровадження в широку медичну практику.

Розроблена схема профілактики мікробних ускладнень корости та лікування її ускладнених форм за допомогою оригінальної мазі з декаметоксином та бензил-бензоатом в умовах використання у закладах охорони здоров'я дозволила підвищити ефективність лікування корости й зменшити частоту постскабіозних ускладнень.

Результати роботи впроваджені у практичну діяльність Вінницького обласного клінічного шкірно-венерологічного диспансеру, Хмельницького обласного шкірно-венерологічного диспансеру, використовують в навчальних програмах вищих медичних учбових закладів (Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова, Луганський державний медичний університет, Буковинський державний медичний університет, Тернопільський державний медичний університет ім. І.Я. Горбачевського).

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно вибрано напрямок досліджень, виконано аналіз наявних літературних джерел з обраного напрямку, сформульовано мету й завдання дослідження.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи оприлюднені і обговорювались на: Міжнародній науковій конференції "Стратегія і тактика застосування антисептиків у медицині" (Вінниця, 2000), науково-практичній конференції з міжнародною участю „Актуальні питання стратегії, тактики застосування та дослідження антисептиків, антибіотиків” (Вінниця, 2002), міжнародних науково-практичних конференціях „Актуальні питання стратегії, тактики застосування та дослідження антибіотиків, антисептиків, дезінфектантів” (Вінниця, 2004, 2006), Міжнародному медикофармацевтичному конгресі „Ліки та життя” (Київ, 2005), VI Національному з'їзді фармацевтів України (Харків, 2005), 1-й Міжнародній науково-практичній конференції „Науково-технічний прогрес і оптимізація технологічних процесів створення лікарських препаратів" (Тернопіль, 2006), XII університетській (XXXXII вузівський) науково-практичній конференції молодих вчених та фахівців (Вінниця, 2006), XIII університетській (XXXXIII вузівський) науково-практичній конференції молодих вчених та фахівців (Вінниця, 2007), V Міжнародній науковій конференції студентів та молодих вчених "Молодь та медицина майбутнього" (Вінниця, 2008).

Публікації. Результати дисертації опубліковані у 12 наукових працях, із них 5 статей у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України (в т. ч., 2 одноосібні), 6 в матеріалах конгресів і конференцій, 1 патент України на винахід.

Обсяг і структура дисертації. Зміст дисертаційної роботи викладено на 124 сторінках машинопису. Робота складається із вступу, огляду літератури, розділу „Матеріали і методи досліджень”, 3 розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів дослідження, висновків, списку цитованої літератури, що вміщує 121 джерело вітчизняних та 40 іноземних авторів. Роботу ілюстровано 12 таблицями, 18 рисунками.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Кількісний і видовий склад мікробіоценозу шкіри хворих коростою досліджували методом відбитків на щільне живильне середовище. У хворих з ускладненими піодерміями формами корости, крім того проводили бактеріологічне дослідження вмісту гноячкових пустул. Видову належність виділених штамів мікроорганізмів визначали за сукупністю морфологічних, тинкториальних, культуральних та біохімічних властивостей з використанням тест-систем STAPHY test 16.

Чутливість виділених культур мікроорганізмів до антибіотиків з'ясовували диско-дифузійним методом за допомогою набору стандартних паперових дисків. Антимікробну активність досліджуваних антисептичних сполук та комплексного препарату з акарицидними властивостями виясняли за допомогою загальноприйнятого методу послідовних серійних розведень у рідкому живильному середовищі.

Вивчення акарицидного впливу досліджуваних мазей іn vitro проводили на кліщах Psoroptes cuniculi - збудниках псороптозу кролів за оригінальною методикою, опрацьованою у Львівській національній академії ветеринарної медицини.

Вивчення лікувальної ефективності досліджуваних препаратів провели на тваринній моделі коростяних захворювань - псороптозі кролів. Зараження кролів здійснювали шляхом внесення у вушні проходи кліщів Psoroptes cuniculi, виділених від спонтанно інвазованих тварин. Дослідження подразнюючих та алергізуючих властивостей розробленого комплексного протимікробного та акарицидного препарату виконано на 20 морських свинках. Результати всіх експериментальних спостережень підтверджували гістологічними дослідженнями.

Порівняльне вивчення клінічної ефективності застосування запропонованої комплексної мазі і традиційних засобів місцевого лікування ускладнених і неускладнених форм корости проведено шляхом спостереження 162 хворих, що знаходились на стаціонарному лікуванні у Вінницькому обласному клінічному шкірно-венерологічному диспансері. Спостереження супроводжувались бактеріологічним обстеженням та дослідженням бактерицидної активності шкіри до початку і після завершення лікування різними методами.

Результати власних досліджень. У результаті порівняльного дослідження кількісного і якісного складу мікрофлори шкіри хворих коростою та здорових людей виявлені істотні зміни мікробіоценозу. Щільність заселення шкіри факультативно аеробними мікроорганізмами при захворюванні коростою зростала до (16,57 ± 2,91) КУО/см. кв., у здорових людей становила (13,89 ± 3,14) КУО/см. кв. У пацієнтів, хворих коростою, ускладненою піодермією, цей показник був ще більшим і складав (21,85 ± 4,24) КУО/см. кв.

Виявлена закономірність відображає наслідки порушення стримуючого впливу захисних механізмів шкіри на мікрофлору у результаті патологічних змін, що виникли під впливом паразитарної агресії. Пригнічення захисної функції шкіри при корості підтвердилось результатами дослідження бактерицидної активності шкіри (БАШ). Якщо у здорових людей показник БАШ дорівнював (81,0 ± 3,3)%, то у хворих неускладненими формами корости зменшувався до (78,3 ± 3,4)%, а гноячкові ускладнення корости виникали на тлі зменшення цього показника до (65,9 ± 8,2)% (рис. 1).

Рис. 1. - Зворотна залежність показників БАШ та щільності заселення шкіри у здорових і хворих людей з різними формами корости:

Одержані дані дозволяють зробити висновок про істотне зменшення захисного потенціалу шкіри під впливом збудника корости, що веде до перезаселення ураженого біотопу бактеріальною мікрофлорою. Остання не тільки здатна викликати гноячкові ускладнення, але й обтяжує перебіг основного захворювання, посилюючи запальні явища у пошкодженій шкірі бактеріальною агресією (Соколова Т.В., 2002). Таким чином, слід вважати доцільним місцеве використання в комплексному лікуванні корости антисептичних засобів, здатних позитивно вплинути на важливу складову етіопатогенезу захворювання. Правильність викладеного вище положення підтверджують результати вивчення видового складу мікробіоценозу шкіри здорових і хворих коростою людей. Встановлено, що при захворюванні коростою баланс мікрофлори у біотопі змінюється у напрямку збільшення питомої ваги гноєтворних представників роду Staphylococcus. У здорових людей частота виділення цих збудників становила 76,7%, у хворих коростою - збільшувалась до 90,6%, а при ускладнених формах корости - сягала 100%. При цьому у хворих коростою зменшувалась частота виділення зі шкіри коринебактерії і стрептококів.

Рис. 2. - Частота виділення різних видів стафілококів при мікробних ускладненнях корости:

Аналіз результатів вивчення видового складу збудників гноячкових ускладнень корости свідчить про те, що у їх розвитку в 100% випадків приймають участь стафілококи. Найчастішим етіологічним чинником в результаті бактеріологічного дослідження вмісту пустул виявились S. aureus (38,5%). Другим за частотою виділення в наших дослідженнях був епідермальний стафілокок (21,2%). В інших випадках були виокремленні коагулазонегативні стафілококи видів S. сapitis (11,5%), S. saprophyticus (7,7%), S. hominis (7,7%). Рідше виділялись інші представники коагулазонегативних стафілококів (рис. 2). Результати дослідження чутливості стафілококів - збудників гноячкових ускладнень корости до антибіотиків показали загалом високий рівень стійкості до широкого спектру препаратів, що використовуються в медичній практиці. Серед виділених штамів золотистих стафілококів понад половину виявились резистентними до антибіотиків пеніцилінового ряду, третина штамів мали помірну чутливість до цефалоспоринів І та ІІ поколінь, 18% були стійкими до фторхінолонового препарату пефлоксацину. Ще вищий рівень резистентності до вивченого набору препаратів продемонстрували коагулазонегативні стафілококи. Значно вищий рівень чутливості виділені штами стафілококів засвідчили до антисептичних препаратів з числа катіонних детергентів. Резистентних штамів до бензалконію хлориду, етонію та декаметоксину не було. За рівнем протистафілококової активності значно потужнішим виявився декаметоксин. Так, середня МБцК цього препарату для золотистих стафілококів дорівнювала (5,03 ± 0,75) мкг/мл. Для етонія цей показник становив (14,77 ± 3,37) мкг/мл, а для бензалконію хлориду - (40,84 ± 6,75) мкг/мл. Подібна закономірність на дещо нижчому рівні залишалась правомірною для коагулазонегативних стафілококів. Епідермальні стафілококи гинули в присутності (1,47 ± 0,17) мкг/мл декаметоксину. Середня МБцК для етонію і бензалконію хлориду становили відповідно (4,98 ± 1,56) мкг/мл та (17,57 ± 3,89) мкг/мл.

Враховуючи результати досліджень чутливості етіологічно значущої мікрофлори до протимікробних препаратів для створення комплексного антимікробного і інсектицидного лікарського засобу, нами був обраний декаметоксин.

Задачу введення у схему комплексного лікування корости антисептичного засобу вирішили шляхом створення комплексної мазі, яка в якості основних діючих речовин вміщувала декаметоксин і інсектицид бензил-бензоат. Бензил-бензоат є доступним, недорогим високоефективним акарицидом, що має великий позитивний досвід медичного застосування. Речовина являє собою маслянисту рідину з вираженими гідрофобними властивостями і використовується у вигляді водних емульсій і мазі на поліетиленгліколевій основі, що виготовляються за допомогою емульгаторів. Ці лікарські форми незручні у застосуванні, оскільки нерівномірно розподіляються на поверхні шкіри, при зберіганні підлягають синерезису і розшаруванню. Декаметоксин добре розчиняється у воді, проте, при введенні у жирові мазеві основи, маючи поверхневу активність, омилює молекули жирів і при цьому гідролізується. Тому для виготовлення комплексної мазі нами експериментально було підібрано крохмально-желатин-гліцеринову основу, у якій вдалося рівномірно розчинити обидві діючі речовини. Декаметоксин у складі готової лікарської форми виконував роль не лише основної протимікробної діючої речовини, але й за рахунок поверхневої активності сприяв емульгації бензил-бензоату.

Це підтверджувалось тим, що при вмісті декаметоксину менше 0,05% утворювалась емульсійна мазь, яка погано поглинала бензил-бензоат і швидко розшарувалась при зберіганні. Комплексна мазь декаметоксину і бензил-бензоату на крохмально-желатин-гліцериновій основі має стабільні фізико-хімічні властивості, не розшаровується при зберіганні, рівномірно розподіляється по поверхні шкіри і легко змивається водою. Рецептуру мазі захищено патентом України №75740.

Враховуючи можливу фізико-хімічну взаємодію маслянистого бензил-бензоату і поверхнево-активного декаметоксину, проведено вивчення етіотропної активності комплексної мазі in vitro. Протимікробну активність комплексної мазі стосовно ряду клінічних штамів стафілококів, музейних штамів ешерихій, псевдомонад та дріжджеподібних грибів досліджено у порівнянні з водним розчином декаметоксину, спиртовим розчином бензил-бензоату, спиртовим розчином декаметоксину (0,1%) і бензил-бензоату (20%). Встановлено, що бензил-бензоат не проявляє протимікробної активності. Мінімальні бактерицидні концентрації декаметоксину у водному розчині стосовно досліджених штамів мікроорганізмів не відрізнялись від таких для спиртової суміші декаметоксину і бензил-бензоату і комплексної мазі декаметоксину і бензил-бензоату. Таким чином, антагоністичного впливу бензил-бензоату та допоміжних речовин мазі на протимікробну активність декаметоксину не виявлено.

Одержані in vitro результати підтвердились результатами дослідження впливу комплексної мазі на щільність заселення мікроорганізмами шкіри здорових людей. Через годину після нанесення на шкіру серійного зразка емульсії бензил-бензоату на шкірі виявлялась така ж кількість аутофлори, як і до нанесення. Після аплікації комплексної мазі декаметоксину і бензил-бензоату, показник щільності заселення шкіри мікрофлорою був удвічі меншим початкового. Такий самий за ураженістю вплив на кількість шкірної аутофлори чинила декаметоксинвмісна мазь Палісепт, що не утримує бензил-бензоату. Порівняльне дослідження акарицидної активності комплексної мазі декаметоксину і бензил-бензоату та окремих її складових показало, що крохмально-гліцерин-желатинова основа та декаметоксин у складі мазі Палісепт не чинять протипаразитарного впливу. Рівень акарицидної активності комплексної мазі декаметоксину і бензил-бензоату цілком відповідає інсектицидній активності мазі, що містила виключно бензил-бензоат. На підставі наведеного вище, зроблено висновок про те, що протимікробна складова мазі - антисептик декаметоксин - і акарицидна складова - бензил-бензоат - у складі комплексного препарату не вступають у взаємодію між собою і з компонентами формоутворюючої основи, що призвело б до змін етіотропної активності діючих речовин.

Результатами дворічних спостережень фізико-хімічних властивостей комплексної мазі декаметоксину і бензил-бензоату показана стабільність препарату в процесі збереження, що надає перспективи створення широкомасштабного промислового випуску розробленого лікарського засобу і повного забезпечення потреб населення у ньому.

Дослідження лікувальних властивостей розробленого комплексного лікарського препарату та окремих його складових на експериментальній моделі псороптозу кролів довело, що крохмально-гліцерин-желатинова основа комплексної мазі не впливає на перебіг патологічного процесу. Нанесення цієї складової препарату не викликає зменшення площі ураження протягом 12-тиденного спостереження, не зменшує явищ гіперемії та ексудації. У зішкрябах з уражених ділянок шкіри протягом усього періоду спостереження і у гістологічних препаратах по його завершенні виявляються кліщі на різних стадіях розвитку.

Декаметоксин у складі мазі Палісепт на крохмально-гліцериновій основі при лікуванні псороптозу кролів на збудника коростяного процесу не впливав. Однак, лікувальні властивості виявлялись у протизапальному ефекті. Після початку лікування значно зменшувалась товщина кірок відмерлого епітелію. Зменшувались явища гіперемії і ексудації. Протизапальний вплив підтверджувався відсутністю ознак запальної інфільтрації в гістологічному матеріалі, взятому по завершенні періоду спостереження. Вочевидь, усунення посилюючого запалення впливу мікрофлори під дією антисептика сприяло полегшенню перебігу експериментального паразитарного процесу.

Лікувальний вплив мазі бензил-бензоату без декаметоксину виявлявся швидким зменшенням площі ураженої кліщами ділянки шкіри, зникненням на 5-й день від початку лікування явищ ексудації і больової реакції, відсутністю кліщів у зішкрібах із шкіри на 7-й день спостереження. Проте, гіперемія і набряк, що зберігались до кінця досліду, а також гістологічна картина по завершенні лікування засвідчили уповільнене зникнення явищ запалення і наявність у препарату помірно вираженої подразнюючої дії.

Найвищу лікувальну ефективність в експериментальних дослідженнях показала комплексна мазь з декаметоксином і бензил-бензоатом. Швидкість зменшення площі ураження при використанні цього препарату випереджала таку у групі тварин, лікованих виключно бензил-бензоатом. Ексудація, гіперемія, набряк повністю зникали на 7-й день від початку лікування. Бензил-бензоат і декаметоксин, в сукупності діючи на різні етіологічні чинники запального процесу, в експерименті продемонстрували найкращі лікувальні властивості. Доцільність використання в комплексному лікуванні корости протимікробних засобів підтверджена результатами клінічних спостережень лікувальної ефективності комплексної мазі декаметоксину з бензил-бензоатом. Повне зникнення висипних елементів, епітелізація, відторгнення кірок і повне одужання в групі хворих коростою, ускладненою стафілодермією, яких лікували традиційно використованою 33% сірчаною маззю наставало через (8,87 ± 0,64) доби після початку лікування. Дещо меншим - (7,92 ± 0,51) доби - цей термін був у групі лікованих емульсією бензил-бензоату. Однак, в комплексному лікуванні хворих цих груп для ліквідації гноячкових висипних елементів додатково використовували антисептичні розчини анілінових барвників (діамантовий зелений, фукорцин). При цьому, у 15,22% хворих, лікованих сірчаною маззю, спостерігали явища контактного дерматиту. В групі хворих, лікованих емульсією бензил-бензоату, частота проявів побічного впливу застосованого місцевого засобу була ще більшою і становила 18,42%.

У групі хворих з ускладненими формами корости, що лікувалась комплексною маззю декаметоксину і бензил-бензоату в жодному випадку не спостерігали проявів контактного дерматиту. Це пояснюється захисним впливом гідрофільної натуральної основи запропонованого лікарського засобу, а також відомою місцевою десенсибілізуючою та протизапальною дією декаметоксину (Палій Г.К., 1997, Поляченко Ю.В.,1995). Без додаткового місцевого застосування антисептичних розчинів термін повного одужання при використанні комплексного препарату скоротився до (6,46 ± 0,49) діб і статистично достовірно відрізнявся від цього показника у хворих, лікованих іншими засобами.

Одужання хворих коростою супроводжувалось нормалізацією показників бактерицидної активності шкіри. Статистично достовірної різниці середнього показника бактерицидної активності шкіри по завершенні лікування в групах, лікованих різними засобами, не відмічалось. Адекватно цьому показнику в процесі одужання зменшувалась щільність заселення шкіри глибокою факультативно-аеробною мікрофлорою. У групі хворих, лікованих комплексною маззю з декаметоксином, показник щільності заселення мікрофлорою по завершенні лікування виявився меншим у порівнянні з хворими інших груп, що, вочевидь, пояснюється тривалим протимікробним впливом використаного препарату.

Таким чином, наведені вище результати досліджень свідчать про істотне зниження захисної функції шкіри в процесі захворювання коростою та участі бактеріальної флори в її патогенезі, що вимагає використання в комплексному лікуванні антисептичних засобів. Зручним у використанні й високоефективним засобом лікування корости є комплексна мазь декаметоксину і бензил-бензоату на гідрофільній крохмально-гліцерин-желатиновій основі. Застосування цього препарату водночас впливає на паразитарну і мікробну етіологічні складові захворювання, прискорює одужання і зменшує кількість ускладнень основного захворювання. Використання цього препарату для лікування ускладнених гноячковими захворюваннями форм корости виключає необхідність застосування комплексу антисептичних розчинів, зменшує кількість необхідних маніпуляцій та вартість лікування.

ВИСНОВКИ

У дисертації розв'язано актуальну наукову задачу мікробіологічного обґрунтування ефективності застосування у лікуванні хворих коростою комплексної мазі, що містить вітчизняний антисептик декаметоксин і акарицидну речовину бензил-бензоат.

Використання антисептичного засобу усуває негативний вплив мікрофлори шкіри на перебіг паразитарного захворювання, підвищує ефективність лікування корости:

1. Розвиток коростяного процесу призводить до зменшення показника бактерицидної активності шкіри до (65,9 ± 8,2)% у порівнянні з (81,2 ± 3,3)% у здорових людей, що супроводжується зростанням щільності заселення шкіри мікроорганізмами до (21,85 ± 3,24) КУО/см. кв. у порівнянні з (13,89 ± 2,14) КУО/см. кв. у здорових людей;

2. У 90,6% хворих коростою, і у 100% хворих коростою, ускладненою піодермією, в складі мікробіоценозу уражених ділянок присутні стафілококи, які у 100% випадків гноячкових ускладнень приймають участь у їх розвитку;

3. Стафілококи, що спричиняють гноячкові ускладнення корости, виявляють помірну чутливість до більшості широковживаних антибіотиків і є високочутливими до четвертинної амонієвої сполуки декаметоксину, мінімальна бактерицидна концентрація якого для них є не більшою (5,03 ± 0,75) мкг/мл.;

4. Декаметоксин у присутності акарицидного засобу бензил-бензоату у складі мазі на гідрофільній крохмально-гліцерин-желатиновій основі не змінює біологічної активності і чинить бактерицидний вплив у концентраціях, які не відрізняються від бактерицидних концентрацій водних розчинів декаметоксину;

5. Застосування для місцевого лікування ускладнених гноячковими процесами форм корости комплексної мазі декаметоксину і бензил-бензоату дозволяє зменшити кількість необхідних медичних маніпуляцій, скоротити термін лікування до (6,46 ± 0,49) діб у порівнянні з (7,92 ± 0,51) діб при застосуванні емульсії бензил-бензоату, повністю усунути ризик виникнення місцевих алергічних реакцій.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Трет'яков М.С. Оригінальна методика лікування мікробної екземи з застосуванням препаратів, що містять декаметоксин / М.С. Трет'яков, О.В. Ковтун // Вісник Вінницького державного університету. - 2000. - №2. - С. 370. (автор розробив методику, провів спостереження, оформив матеріали до друку). дерматологічний лікування інфекційний

2. Трет'яков М.С. Застосування антисептиків для лікування хворих піодерміями / М.С. Трет'яков // Вісник Вінницького державного медичного університету. - 2002. - №2. - С. 362-363.

3. Трет'яков М.С. Експериментальне обґрунтування застосування антисептиків у комплексному лікуванні корости / М.С. Трет'яков, Т.О. Когет, П.В. Ковальчук // Вісник Вінницького національного медичного університету. - 2004. - №8 (2). - С. 472-473 (автор провів експериментальне дослідження ефективності комплексного препарату декаметоксину і бензил-бензоату, оформив матеріали до друку).

4. Трет'яков М.С. Експериментальне дослідження комплексної акарицидної антисептичної мазі для лікування корости / М.С. Трет'яков, В.П. Бобрук // Biomedical and Biosocial Anthropology. - 2006. - №6. - С. 111-115. (автор провів експериментальне дослідження комплексного препарату декаметоксину і бензил-бензоату відносно його алергізуючих властивостей, дослідив мікрофлору шкіри хворих коростою, оформив матеріали до друку).

5. Трет'яков М.С. Результати пошуку лікарських засобів з комбінованою акарицидною та протимікробною дією для лікування ускладнених форм корости / М.С. Трет'яков // Вісник Вінницького національного медичного університету. - 2007. - №11 (2/2). - С. 810 - 811.

6. Пат. 75740 Україна, МПК (2006) А61К31/185, А61К31/14, А61Р33/00. Акарицидний лікарський засіб / Палій Г.К., Ковальчук В.П., Когет Т.О., Палій В.Г., Трет'яков М.С. - №20040503834, заявл. 21.05.2006, опубл. 15.05.2006, Бюл. №5. - 8 с. (автором розроблено рецептуру засобу, досліджено протимікробну і акарицидну активність препарату, написано матеріали заявки).

Размещено на Allbest.ru