Маркетингові та фармакоекономічні дослідження лікарських засобів для лікування діабету

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми. Цукровий діабет (ЦД) є однією з найважливіших медико-соціальних проблем сучасності. За останні 30 років кількість людей з діагнозом “цукровий діабет” зросла від 30 до 175 мільйонів. В Україні спостерігається аналогічна тенденція. У 1997 році на обліку перебувало 887 тисяч, а на сьогодні вже понад один мільйон зареєстрованих хворих на ЦД. Розповсюдженість нецукрового діабету (НЦД) значно нижча, але, враховуючи важкість протікання захворювання, лікуванню НЦД у економічно розвинутих країнах світу приділяється значна увага. Питання фармакотерапії вказаного патологічного стану в нашій країні вивчені недостатньо, а фармацевтичні аспекти забезпечення хворих відповідними лікарськими засобами досі не розглядалися.

Системні дослідження стану та перспектив розвитку арсеналу протидіабетичних лікарських засобів в Україні наприкінці ХХ і на початку ХХІ сторіччя не проводилися. Методичні основи та доцільність впровадження персоніфікованого (адресного) вивчення потреби в лікарських засобах раніше не обгрунтовувалися. Тому маркетингові та фармакоекономічні дослідження лікарських засобів для лікування діабету є актуальними.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є оптимізація стану лікарського забезпечення хворих на діабет в Україні, розвиток методів вивчення потреби в лікарських засобах на основі персоніфікованого комп'ютерного аналізу споживання протидіабетичних препаратів. Для досягнення даної мети були поставлені такі завдання:

· узагальнити основні поняття, терміни та предмет дослідження діабетології, тенденції динаміки захворюваності на цукровий та нецукровий діабет у світі та в Україні;

· для опрацювання інформаційного забезпечення фармацевтичної опіки хворих на діабет обробити матеріали про предіабет, профілактику, симптоматику та методи фармакотерапії ЦД і НЦД;

· провести маркетинговий аналіз арсеналу протидіабетичних препаратів в Україні, у т.ч. його структури та динаміки за останні 80 років з порівнянням до відповідних арсеналів провідних держав світу та визначити шляхи досягнення даним сегментом українського фармацевтичного ринку сучасних міжнародних стандартів;

· розробити методичні підходи до вивчення стану лікарського забезпечення хворих з врахуванням показників динаміки захворюваності та поширеності діабету в Україні, а також у розрізі АР Крим, окремих областей, м.Києва та м.Севастополя;

· проаналізувати фактичний стан лікарського забезпечення хворих з різними формами діабету;

· розробити модель споживання протидіабетичних лікарських засобів на одного хворого з встановленням пріоритетних джерел фінансування їх фармакотерапії;

· розробити базу даних для оптимізації інформативних можливостей аналізу стану споживання лікарських засобів для лікування діабету, проблемно орієнтовану на аналіз стану забезпечення хворих лікарськими засобами з вивченням джерел фінансування їх фармакотерапії;

· обгрунтувати фармакоекономічні параметри протидіабетичних лікарських засобів та провести фармакоекономічний аналіз фактичного стану фармакотерапії ЦД та НЦД з одночасним порівняльним аналізом практичних та ідеальних схем лікування діабету;

· використовуючи фармакоекономічні підходи, визначити потребу в забезпеченні хворих лікарськими засобами для різних схем фармакотерапії діабету;

· провести дослідження з визначення взаємозв'язку між якістю життя хворих на ЦД та можливістю застосування найбільш сучасних технологій лікування даного захворювання;

· розробити методичні рекомендації з фармацевтичної опіки хворих діабетом при відпуску протидіабетичних лікарських засобів з аптек із впровадженням їх у практичну діяльність закладів охорони здоров'я та навчальний процес.

1. Маркетинговий аналіз фармацевтичного ринку протидіабетичних лікарських засобів в кінці ХХ і на початку ХХІ сторіччя

Фармацевтична складова маркетингового аналізу базується на вивченні специфіки конкретних захворювань, підходів та методів лікування, арсеналу лікарських засобів з встановленням відповідних тенденцій розвитку. Тому, перш за все, проаналізовано специфічні аспекти діабету як захворювання, шляхи його фармакотерапії та вивчено дотримання в Україні вимог ВООЗ щодо стандартів термінології, класифікації та діагностики ЦД та НЦД. Встановлено, що методологія лікування діабету в Україні відповідає світовим стандартам. Опрацьовані дані з профілактики діабету, симптоматики предіабету та діабету, супутніх захворювань, механізму лікування є актуальними при підготовці матеріалів інформаційного забезпечення фармацевтичної опіки хворих на діабет.

З метою вивчення закономірностей зміни теоретичного арсеналу лікарських засобів для лікування діабету в Україні у порівнянні зі світовими тенденціями, методом традиційного маркетингового аналізу вивчено їх динаміку протягом останніх 80 років та виконано порівняльний аналіз ринків протидіабетичних лікарських засобів на основі таких провідних та високорозвинутих країн світу, як Великобританія та США. Нами розглянуто шляхи оптимізації ринку протидіабетичних лікарських засобів в Україні на початку ХХІ сторіччя та вказано на конкретні лікарські засоби і конкретні лікарські форми, які за даними світової та вітчизняної літератури можна розглядати як претенденти до формулярного списку.

Проведено аналіз тенденцій шляхів вирішення таких важливих проблем як покращення критеріїв якості життя у розробці нових технологій фармакотерапії діабету у світі.

Обґрунтування методів та об'єктів дослідження. При виборі методології дослідження нами використано основні державні установчі документи, які регламентують питання лікарського забезпечення хворих на діабет в Україні: комплексна програма “Цукровий діабет”, схвалену Указом Президента у травні 1999 р. та “Державна програма забезпечення населення лікарськими засобами на 2004-2010 роки” затверджену Постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2003 р. №1162, положення яких зумовлюють потребу у формуванні фармакоекономічної складової в охороні здоров'я.

Ми об'єднали в одному дослідженні фармацевтичні аспекти ЦД та НЦД, оскільки ці ендокринні патології базуються на однакових принципах лікарського забезпечення та шляхів їх фінансування. Особливості нашого методичного підходу до маркетингового аналізу полягали в дослідженні ринку протидіабетичних лікарських засобів з одночасним прогнозом розвитку цього сегменту ринку та порівнянням асортименту антидіабетичних препаратів вітчизняного фармацевтичного ринку з асортиментом даних препаратів у ринках провідних країн світу.

Розроблена комп'ютерна база даних “Споживання лікарських засобів хворими на діабет”, проблемно орієнтована на одержання інформації про кожного хворого діабетом з наступним узагальненням відповідних фармакотерапевтичних схем, лікарських засобів, які застосовуються для їх забезпечення, джерел фінансування відповідного лікування тощо. При цьому була використана методологія побудови баз даних за Дж. Мартіном.

Застосовані нами методи визначення потреби у лікарських засобах включають класичний підхід (визначення потреби на модельну сукупність 100 хворих) з персоніфікованим аналізом показників споживання протидіабетичних лікарських засобів хворими на основі комп'ютерного медикаментозного паспорту та використанням фармакоекономічних методів аналізу практичних схем фармакотерапії діабету. Фармакоекономічний аналіз схем лікування діабету проведено за методом “вартість-ефективність”. Для інтегрування показників ефективності та безпечності протидіабетичних лікарських засобів нами застосовано метод моделювання, при якому використана інформація з джерел літератури, яка доповнена даними експертних оцінок та визначеним інтегральним рейтингом ефективності протидіабетичного лікарського засобу чи схеми фармакотерапії діабету. Об'єктами фармакоекономічного аналізу були: 17 практичних схем інсулінотерапії (23 торгових назви препаратів інсуліну), які використовуються для лікування 112 хворих ЦД 1 типу; 10 практичних схем терапії пероральними гіпоглікемічними лікарськими засобами, які використовуються для лікування 857 хворих ЦД 2 типу; 2 практичних схеми фармакотерапії НЦД, що застосовуються для лікування 7 хворих.

Вивчення стану лікарського забезпечення хворих на діабет в Україні. За даними ВООЗ і Американської діабетичної асоціації у 2001 році в світі було зареєстровано 154 млн. хворих ЦД, з них 120 млн. - хворі ЦД 2 типу. ЦД 1 типу найбільш часто діагностується у розвинутих країнах і коливається від 10 хворих (дігностовано вперше за рік) на 100 тис. населення у Австрії, Великій Британії, Франції до 30 на 100 тис.населення у Фінляндії. Нами вивчено закономірності динаміки показників захворюваності та поширеності ЦД та НЦД за 1997-2004 рр. в Україні та у розрізі АР Крим, областей, м. Києва та м. Севастополя.

2. Аналіз отриманих результатів

На кінець 2004 року в Україні зареєстровано 969269 хворих ЦД, з них 131178 - хворі ЦД 1 типу, найвищий показник поширеності ЦД у 2004 році був у Чернівецькій обл. - 2913,6 хворих, Хмельницькій обл. -2869,1 хворих та Черкаській обл. - 2731,6 хворих на 100 тис. населення, а найбільше вперше виявлено хворих на ЦД у Харківській обл. - 332,4 хворих, Чернівецькій обл. - 272,5 хворих та у м.Києві - 288,3 хворих на 100 тис. населення. Найнижча поширеність ЦД у 2004 р. була у Волинській області, також у цьому регіоні найменше відносне число вперше виявлених хворих на ЦД (відповідно 1319,5 та 123,4 хворих на 100 тис. населення). За період 1997 - 2004 рр. середньодержавний приріст поширеності ЦД складає 17,1%. Найвищий приріст поширеності ЦД відбувся у Тернопільській обл. - 65,2% та Чернівецькій обл. - 61,8%, а у Луганській обл. зафіксовано зменшення поширеності цього захворювання. Встановлено, що в Україні є середньосвітові показники (19,4 на 100 тис.населення щорічно) виявлення ЦД 1 типу.

Таким чином, аналіз показників захворюваності та поширеності ЦД за період 1997 - 2004 рр. свідчить про стабільні тенденції до їх росту з одночасною діагностикою великої кількості важких ускладнень ЦД. Виявлено, що показники захворюваності та поширеності ЦД, стану лікарського забезпечення та його фінансування в Україні мають регіональні відмінності.

Тому нами запропоновано методику комплексного аналізу стану лікарського забезпечення хворих ЦД на регіональному рівні, що інтегрує вивчення медичних та фармацевтичних факторів лікування хворих на діабет та дозволяє вивчити реальний стан лікарського забезпечення хворих ЦД на регіональному рівні за показниками:

· організаційної структури ендокринологічної служби (ендокринологічний диспансер, диспансерне відділення, ендокринологічний центр);

· абсолютних та відносних показників поширеності та захворюваності ЦД з врахуванням вікового фактору, а також їх динаміки;

· забезпеченості населення лікарями-ендокринологами (їх кількості і кваліфікації);

· кількості ендокринологічних кабінетів (у т.ч. дитячих ендокринологічних кабінетів), шкіл діабету;

· забезпеченості населення регіону ендокринологічними ліжками та їх роботи (проліковано хворих, середня тривалість перебування на ліжку, питома вага хворих діабетом серед пролікованих хворих);

· методів діагностики та лікування ЦД;

· ускладнень ЦД (ураження нирок, ретинопатія, катаракта, гангрена, ампутації);

· забезпеченості хворих ЦД пристроями для контролю рівня цукру в крові;

· забезпеченості хворих, які застосовують інсулінотерапію пристроями для введення інсуліну;

· кількісного та асортиментного складу регіональних заявок на протидіабетичні препарати;

· коефіцієнту задоволення заявки на препарати інсуліну, в т.ч. його поквартальних показників.

За модель для деталізованого вивчення ми обрали Тернопільську та Львівську області, а стан споживання протидіабетичних лікарських засобів та відповідного лікарського забезпечення вивчали на прикладах диспансерного ендокринологічного відділення Тернопільської обласної клінічної лікарні та на базі Львівського обласного ендокринологічного диспансеру.

Для оптимізації інформативних можливостей аналізу стану споживання лікарських засобів для лікування діабету необхідний індивідуалізований облік хворих з веденням їх медикаментозного паспорту. Інструментом такого аналізу є створена нами комп'ютерна база даних “Споживання лікарських засобів хворими на діабет”. Ця база даних є безперервно функціонуючою, постійно тривають дослідження щодо її вдосконалення. На даний час у базі даних накопичена інформація про 1945 хворих ЦД та 7 хворих НЦД. Вказана комп'ютеризована база є проблемно орієнтованою на аналіз стану забезпечення хворих лікарськими засобами, що проводиться на основі фіксованих даних про препарати, які одержував кожен хворий за досліджуваний період. Це дає можливість побудови за її допомогою науково обґрунтованої моделі стану лікарського забезпечення хворих з наступним експертним обґрунтуванням індивідуальної та інтегральної потреби у протидіабетичних лікарських засобах на перспективу.

При її створенні ми вважали за необхідне, щоб паспортна частина (включно з реєстраційним номером хворого) була повністю сумісна з аналогічною частиною Державного реєстру хворих ЦД - бази даних СИНАДІАБ (системою спостереження за діабетом).

Структура комп'ютерної бази даних “Споживання лікарських засобів хворими на діабет”:

· блок даних “Пацієнт” для кожного хворого, зокрема, містить наступні дані: тип діабету (цукровий діабет 1 типу, цукровий діабет 2 типу, нецукровий діабет, інший тип), з якого часу хворіє та проводить відповідну фармакотерапію, назву лікувально-профілактичного закладу та прізвище лікаря, а також дату введення даної інформації;

· блок даних “Фармакотерапія” містить інформацію про:

- теоретичний арсенал пероральних цукрознижуючих препаратів, у т.ч. за торговими назвами, даними про їх добову дозу та вартість добової дози;

- теоретичний арсенал препаратів інсуліну, у т.ч. за торговими назвами, даними про добову дозу в одиницях дії, вартість 1 одиниці дії та кількість ін'єкцій на добу;

- теоретичний арсенал препаратів для лікування нецукрового діабету, у т.ч. за торговими назвами, даними про їх добову дозу та вартість добової дози;

· блок даних “Джерело фінансування” з варіантами: централізоване постачання, кошти місцевого бюджету, кошти фонду з виплати компенсацій і надання пільг громадянам, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, гуманітарна і спонсорська допомога, самофінансування, комбіноване фінансування.

Ця база даних дозволяє вводити, зберігати, обробляти та отримувати інформацію про споживання лікарських засобів хворими на діабет, що дозволяє аналізувати споживання ліків кожним пацієнтом, проводити експертний прогноз потреби на перспективу.

Модельоване середовище при побудові бази даних “Споживання лікарських засобів хворими на діабет” включає сукупність 1945 хворих з використанням інформації про них з 1996 року, початок функціонування - 2003 рік, всього: 23 торгових назви препаратів інсуліну, 14 пероральних гіпоглікемічних лікарських засобів (21 торгова назва).

Апробація створеної нами комп'ютерної бази даних “Споживання лікарських засобів хворими на діабет” проведена на базі Чортківського району Тернопільської області.

Встановлено, що з 1996 року кількість хворих ЦД зросла від 1056 до 1945 осіб за рахунок хворих ЦД 2 типу (кількість хворих ЦД 1 типу протягом даного періоду залишалаcя стабільною). Приріст кількості хворих за період дослідження склав 84,2%. Ми вважали доцільним виділення в окремі групи дітей, підлітків, дорослих допенсійного віку та пенсіонерів за віком (окремо жінок та чоловіків). Для кожної вікової групи є суттєвою різниця у видах ЦД, якими вони хворіють, протидіабетичних ЛЗ, які використовуються для їх лікування, а також відрізняються джерела фінансування спожитих ними препаратів (кількість хворих, яким виплачується компенсація та надаються пільги як постраждалим внаслідок аварії на ЧАЕС, виділена окремо). Значної динаміки питомої ваги окремих вікових груп у загальній кількості хворих ЦД за період дослідження не спостерігалося. Питома вага кількості хворих дітей коливалася у межах 0,3 - 0,5%, підлітків 0,3 - 0,4%, дорослих допенсійного віку 33 - 39%, жінок-пенсіонерів 32 - 40%, чоловіків-пенсіонерів 25 - 28%. За допомогою комп'ютерної бази даних ми диференційовано проаналізували всі існуючі джерела фінансування споживання лікарських засобів: централізоване постачання, кошти місцевого бюджету, кошти фонду по виплаті компенсацій і наданню пільг громадянам, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, гуманітарна і спонсорська допомога, а також самофінансування.

У результаті нами була отримана відповідна модель фактичного фінансування протидіабетичної фармакотерапії одного хворого у динаміці за 1999-2004 рр. з встановленням пріоритетних джерел фінансування. Встановлено, що темпи росту фінансування випереджають темпи росту поширеності ЦД.

Аналогічно проведено вивчення контингенту хворих НЦД та аналіз стану споживання ними препаратів, а також розроблено модель споживання лікарських засобів для лікування НЦД за період 1999-2004 рр.

Фармакоекономічний аналіз як інструмент прогнозування потреби в протидіабетичних лікарських засобах. Класичні дослідження з визначення потреби в протидіабетичних препаратах базувалися на статистичному прогнозі показників захворюваності та практично не враховували вартісних аспектів схем та курсів лікування. Але при існуючій у фармацевтичному ринку України високій інтенсивності оновлення арсеналу протидіабетичних ЛЗ, великій кількості препаратів-аналогів та генериків для раціонального лікарського забезпечення даного контингенту хворих за бюджетними і, в майбутньому, страховими коштами вимагається використання методів фармакоекономічного аналізу, що регламентовано “Державною програмою забезпечення населення лікарськими засобами на 2004-2010 роки”, яка затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2003 р. №1162.

За допомогою розробленої бази даних “Споживання лікарських засобів хворими на діабет” ми провели фармакоекономічний аналіз схем лікування цукрового та нецукрового діабету за методом “вартість-ефективність”.

При інтегруванні показників ефективності та безпечності лікарських засобів при лікуванні діабету застосовано метод моделювання, при якому використана інформація із доступних джерел літератури щодо ефективності даного протидіабетичного лікарського засобу чи схеми фармакотерапії в Україні, країнах СНД, східноєвропейських країнах, а також розвинутих державах Заходу. Одержана інформація була систематизована, доповнена даними експертних оцінок ефективності лікарських засобів лікарями-ендокринологами та визначений інтегральний рейтинг ефективності.

Із препаратів інсуліну найвищий рейтинг ефективності отримали: короткої та ультракороткої дії (Акрапід НМ, Хумулін, Хумалог, Новорапід, Хумодар Р, Фармасулін Н), середньої тривалості дії (Протафан НМ, Хумулін НПХ, Хумодар Б, Фармасулін НNP), комбінації короткої та середньої тривалості дії (Мікстард 30 нм, Хумулін М3 (30/70), Хумодар К 25, Фармасулін Н 30/70), тривалої дії (Лантус (інсулін гларгін)). Із пероральних цукрознижуючих препаратів найвищий рейтинг ефективності мають: метформін (Cіофор, Метформін, Метфогама), глібенкламід (Манініл), гліпізид (Мінідіаб), гліквідон (Глюренорм), гліклазид (Діабетон МR), глімепірид (Амарил), комплексні гіпоглікемічні засоби (Глібомет (глібенкламід+метформін)), репаглінід (Новонорм), розіглітазон (Авандія).

При проведенні аналізу було розроблено наступні моделі фармакотерапії:

· практична модель;

· ідеальна модель.

За даними довідника-посібника “Сучасні класифікації та стандарти лікування розповсюджених захворювань внутрішніх органів” (за редакцією Ю.М.Мостового, 2004) найкраще відтворює фізіологічну секрецію інсуліну комбінація швидкодіючого інсуліну Новорапіду (3 рази на день перед їжею) з безпіковим інсуліном Лантус (1 раз на день), тому дану схему лікування визначено нами як ідеальну модель фармакотерапії.

Схема 1. Уведення двічі на добу інсуліну подовженої дії з додаванням простого інсуліну. Звичайно перед сніданком вводять 2/3 добової дози, а решту - перед вечерею. Співвідношення простого інсуліну і з подовженою дією найчастіше становить 1:3.

Схема 2. Використання дворазових (зранку та ввечері) ін'єкцій комбінованих препаратів інсуліну.

Схема 3. Проведення двократних ін'єкцій інсуліну середньої тривалості дії.

Нами проведено фармакоекономічний аналіз практичних схем лікування ЦД 1 типу, ЦД 2 типу та НЦД у динаміці за 2000-2004 рр. та розрахунок їх вартості для лікування одного хворого. При визначенні вартості схем інсулінотерапії та схем лікування пероральними гіпоглікемічними засобами враховувалась фактична ціна централізовано отриманих інсулінів, а для інших препаратів - мінімальна оптова ціна відповідного препарату за даними офіційного додатку-цінника до журналу “Провізор” з урахуванням граничних націнок на лікарські засоби для лікування у стаціонарних та амбулаторних умовах.

На наступному етапі дослідження ми розрахували вартість практичних схем лікування ЦД 1 типу, ЦД 2 типу та НЦД на модельну сукупність (100 хворих).

Найменш вартісні практичні схеми лікування людськими інсулінами вітчизняного виробництва. Вартість добової інсулінотерапії 100 хворих Хумударом Р фл.+ Хумударом Б фл. становить 391 грн., Фармасуліном Н фл.+Фармасуліном HNP фл. - 424 грн. Вартість лікування 100 хворих протягом доби імпортними препаратами інсуліну людини Актрапідом НМ фл.+ Протафаном НМ фл. складає 512 грн. Вища вартість схем фармакотерапії аналогічної сукупності хворих картриджними формами препаратів інсуліну: Актрапід НМ Пенфіл+Протафан НМ Пенфіл - 572 грн., Хумудар Р 100+Хумудар Б 100 - 580 грн., Хумулін Р+Хумулін NPH - 702 грн. Вартість схем лікування комбінованими препаратами інсуліну становить 359 грн. при застосуванні Хумодару К25 у флаконах, 560 грн. - Фармасуліну (30/70) у флаконах, 520 грн. - Хумудару К 25 100 у картриджах для 100 хворих на добу. Вартість ідеальної схеми фармакотерапії препаратами аналогів інсуліну людини Новорапід Пенфіл + Лантус у картриджах становить 1604 грн., що у 2,76 рази більше вартості схеми лікування картриджними формами інсуліну Хумудар Р 100 + Хумудар Б 100 та у 4,1 рази більше вартості схеми лікування препаратами інсуліну Хумудар Р + Хумудар Б у флаконах.

У ефективних практичних схемах фармакотерапії ЦД 2 типу використовуються Манініл (глібенкламід) табл. по 5мг та 3,5мг та Глюренорм (гліквідон) у табл. по 30 мг. Вартість річного лікування 100 хворих за цими схемами становить 5880, 12420, 48960 грн. відповідно. Схема терапії, при якій застосовується Амарил (глімепірид) у табл. по 3 мг для лікування 100 хворих протягом року має вартість 94560 грн., що у 16 разів більше вартості схеми лікування Манінілом табл. 5мг та у 24 рази більше вартості схеми лікування Глібенкламідом виробництва ВАТ “Здоров'я”. Вартість річного курсу лікування препаратами Сіофор (метформін) та Метформін у табл. 500 мг 100 хворих становить 16548 грн. для кожної із схем.

Схема лікування комплексним препаратом Глібомет (глібенкламід 2,5 мг і метформін 400 мг) у табл., яку ми приймаємо за ідеальну завдяки найвищому експертному рейтингу ефективності та безпечності, має вартість 40410 грн. на рік для 100 хворих. Наступна ідеальна схема фармакотерапії, при якій використовується Авандія (розіглітазон) у табл. по 4мг має вартість 261900 грн. Висока вартість схем лікування обмежує використання високоефективних препаратів у фармакотерапії хворих на ЦД 2 типу.

Розраховану нами річну вартість схем лікування НЦД на модельну сукупність (100 хворих) наведено у табл.3. Для лікування 100 хворих Н-десмопресином спреєм 25 доз потрібно 253440 грн., Мінірином табл. по 0,2 мг - 715560 грн. на рік. При однакових експертних показниках ефективності схема лікування Мінірином у 2,8 рази більш вартісна, ніж схема фармакотерапії Н-десмопресином.

В умовах розширення ринку лікарських засобів, підвищення вимог до сучасної фармакотерапії актуального значення набуває запровадження елементів фармацевтичної опіки у практичну діяльність аптечних закладів (І.А. Зупанець,2000). Нами підготовлено, видано та впроваджено у навчальний процес і практичну діяльність аптечних закладів методичні рекомендації з фармацевтичної опіки хворих ЦД при відпуску протидіабетичних лікарських засобів з аптек, які включають теоретичні питання фармацевтичної опіки, інформаційні дані про ЦД та препарати, що застосовуються для його лікування; запропонована методика проведення фармацевтичної опіки хворих ЦД при відпуску протидіабетичних лікарських засобів, які використовуються у практичній охороні здоров'я: інсуліну та його аналогів короткої дії (15 торгових назв), середньої тривалості дії (19 торгових назв), тривалої дії (3 торгові назви), комбінацій інсулінів короткої та середньої тривалості дії (13 торгових назв); пероральних гіпоглікемічних препаратів: похідних сульфонілсечовини (глібенкламід, гліпізид, гліквідон, гліклазид, глімепірид), бігуанідів (метформін), комбінованих препаратів (глібомет), меглітінідів (репаглінід, натеглінід), похідних тіазолідиндіону (розіглітазон), інгібіторів -глюкозидази (акарбоза).

Застосування методичних рекомендацій “Фармацевтична опіка хворих цукровим діабетом при відпуску протидіабетичних лікарських засобів з аптек” у навчальному процесі студентів, інтернів, слухачів системи післядипломної освіти покращить підготовку фахівців фармацевтичного профілю згідно з сучасними вимогами лікарського забезпечення хворих ЦД. Використання опрацьованих принципів фармацевтичної опіки при проведенні фармакотерапії ЦД і НЦД направлене на полегшення досягнення позитивного результату лікування, покращення комплаєнтності та якості життя хворих на діабет.

Висновки

протидіабетичний фармакотерапія лікарський

1. У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі з розвитку методів вивчення потреби в лікарських засобах на основі персоніфікованого комп'ютерного аналізу та фармакоекономічної складової споживання протидіабетичних препаратів, що актуально для оптимізації лікарського забезпечення хворих на діабет в Україні.

2. Узагальнено основні поняття, терміни та предмет дослідження діабетології, оброблено матеріали про етіологію, клінічну симптоматику, методи фармакотерапії та профілактику діабету для опрацювання інформаційного забезпечення фармацевтичної опіки хворих на діабет.

3. Проведено аналіз світових тенденцій щодо вдосконалення лікарських засобів та лікарських форм для лікування діабету за 1920 - 2005 рр. Встановлені закономірності розвитку міжнародного та національного ринків протидіабетичних лікарських засобів. На початку ХХІ сторіччя із уведених в лікарську практику найбільш перспективним є використання генно-інженерних людських інсулінів, генно-інженерних аналогів інсуліну людини у картриджах, застосування шприц-ручок та інсулінових помп як пристроїв уведення інсуліну; використання комплексних пероральних гіпоглікемічних засобів, модифікованих форм гліклазиду, глімепіриду, репаглініду, розіглітазону. Для лікування НЦД - використання синтетичних аналогів антидіуретичного гормону у пероральних та інтраназальних лікарських формах. У найближчій перспективі для лікування ЦД - використання неін'єкційних форм інсуліну (інгаляційної форми інсуліну Exubera), та ін'єкційних неінсулінових препаратів.

4. Проведено дослідження з визначення взаємозв'язку між якістю життя хворих на ЦД та можливістю застосування найбільш сучасних технологій лікування даного захворювання: малоінвазивних та неінвазивних приладів для контролю цукру в крові, безголкових інсулінових ін'єкторів, неін'єкційних форм інсуліну.

5. Вивчено закономірності динаміки показників захворюваності та поширеності ЦД і НЦД за 1997-2004 рр. в Україні та у розрізі окремих регіонів: АР Крим, областей, м.Києва та м.Севастополя. Встановлено, що приріст поширеності ЦД в середньому по Україні складає 17,1%. Найвищі показники приросту у Тернопільській (65,2%) та Чернівецькій (61,8%) областях, а у Луганській обл. зафіксовано зменшення поширеності цього захворювання. Найвища відносна поширеність ЦД у 2004 році спостерігалась у Чернівецькій, Хмельницькій та Черкаській областях, найнижча - у Волинській обл. Приріст захворюваності ЦД за 1997-2004рр. у середньому по Україні становить 72,0%. Найвищий приріст захворюваності ЦД у Харківській (208,3%) та Миколаївській (172,8%) областях, найнижчий приріст - у Чернівецькій (9,7%), Сумській (19,0%) та Тернопільській (19,1%) областях. У 2004 р. показник виявлення хворих на ЦД 1 типу в Україні становить 19,4 на 100 тис. населення, що аналогічно середньосвітовим показникам. Відмічено збільшення рівня поширеності ЦД серед дітей від 0 до 14 років в середньому по Україні - з 50,2 до 65,5 випадків на 100 тис.населення (на 30,5%). Число хворих ЦД з ускладненнями залишається високим, у 2003 р. в Україні ускладнення зареєстровані у 40,3% хворих. Аналіз показників захворюваності та поширеності ЦД свідчить про стабільні тенденції до їх росту з одночасною діагностикою великої кількості важких ускладнень ЦД.

6. Розроблено методику комплексного аналізу стану медичного та фармацевтичного забезпечення хворих на цукровий та нецукровий діабет, для інтегрального вивчення таких показників: організаційна структура ендокринологічної служби регіону; абсолютні та відносні показники поширеності та захворюваності ЦД з врахуванням вікового фактору, а також їх динаміки; забезпеченості населення лікарями-ендокринологами, кількості ендокринологічних кабінетів та ендокринологічних ліжок та їх робота; методів діагностики та лікування діабету; забезпеченості хворих пристроями для введення інсуліну та контролю рівня цукру в крові; ускладнень ЦД; кількісного та асортиментного складу регіональних заявок на протидіабетичні препарати; коефіцієнту задоволення заявки на препарати інсуліну, в т.ч. його поквартальних показників. Методику апробовано в аналізі фактичного стану лікарського забезпечення хворих ЦД та НЦД у Тернопільській обл.

7. Запропоновано концептуальну модель комп'ютерної бази даних “Споживання лікарських засобів хворими на діабет”, пріоритетність створення якої захищено свідоцтвом про реєстрацію авторського права на твір Міністерства освіти та науки, Державного департаменту інтелектуальної власності, яка проблемно орієнтована на аналіз стану забезпечення хворих лікарськими засобами з вивченням джерел фінансування їх фармакотерапії. Теоретичний арсенал антидіабетичних препаратів структурований за фармакологічними групами, торговими назвами, даними про добову дозу, схему фармакотерапії, її вартість та джерело фінансування. При формуванні бази даних з 1996 р. по 2004 р. накопичена та оброблена інформація про індивідуальні показники споживання протидіабетичних лікарських засобів 1945 хворими ЦД та 7 хворими НЦД. Темпи росту фінансування випереджають темпи росту поширеності ЦД.

8. Запропонована система визначення персональної потреби в лікарських засобах для хворих на діабет з наступною інтеграцією показників їх потреби на 100 хворих.

9. Методом “вартість-ефективність” обгрунтовано фармакоекономічні параметри 17 практичних схем інсулінотерапії, які використовуються для лікування 112 хворих ЦД 1 типу; 10 практичних схем терапії пероральними гіпоглікемічними засобами - 857 хворих ЦД 2 типу; 2 практичних схем фармакотерапії НЦД, що застосовуються для лікування 7 хворих з одночасним порівняльним аналізом практичних та ідеальних схем лікування діабету.

10. Визначено потребу в забезпеченні хворих лікарськими засобами для проведення фармакотерапії діабету за схемами з найвищим рейтингом ефективності. Вартість добової інсулінотерапії 100 хворих становить від 391 грн. за схемою Хумудар Р фл.+Хумудар Б фл. до 702 грн. за схемою Хумулін Р+Хумулін NPH. Вартість ідеальної схеми фармакотерапії Новорапід Пенфіл + Лантус у картриджах становить 1604 грн., що у 4,1 рази більше вартості схеми лікування вітчизняними препаратами інсуліну Хумудар Р + Хумудар Б у фл. Вартість річного курсу лікування пероральними гіпоглікемічними засобами на 100 хворих від 5880 грн. при використанні Манінілу у табл. по 5 мг до 21825 грн. при лікуванні Авандією у табл. по 4мг. При однакових експертних показниках ефективності для лікування 100 хворих Н-десмопресином спреєм 25 доз потрібно 253440 грн., Мінірином табл. по 0,2 мг - 715560 грн. на рік, тобто схема лікування Мінірином у 2,8 рази більш вартісна, ніж схема фармакотерапії Н-десмопресином. Обгрунтовано новий підхід для визначення потреби у лікарських засобах для лікування ЦД 1 типу, ЦД 2 типу та НЦД.

11. Підготовлено, видано та впроваджено у навчальний процес і практичну діяльність аптечних закладів методичні рекомендації з проведення фармацевтичної опіки хворих ЦД при відпуску протидіабетичних лікарських засобів з аптек: інсуліну та його аналогів, пероральних гіпоглікемічних лікарських засобів: похідних сульфонілсечовини (глібенкламід, гліпізид, гліквідон, гліклазид, глімепірид), бігуанідів (метформін), комбінованих препаратів (глібомет), інгібіторів -глюкозидази (акарбоза), меглітінідів (репаглінід, натеглінід), похідних тіазолідиндіону (розіглітазон).

Література

1. Бойко А.І. Шляхи оптимізації лікарського забезпечення хворих діабетом. Повідомлення І. Історія питанння // Фармацевтичний журнал.-2002.-№6.- С.91-100.

2. Бойко А.І. Шляхи оптимізації лікарського забезпечення хворих діабетом. Повідомлення ІІ. Актуальний стан питання // Фармацевтичний журнал.-2003.-№1.-С.100-104.

3. Бойко А.І. Порівняльний аналіз арсеналу лікарських засобів для лікування цукрового діабету в Україні, Великобританії та США // Фармацевтичний журнал.- 2003.-№2.- С.25-30.

4. Бойко А.І. Аналіз стану та розробка моделі споживання протидіабетичних лікарських засобів // Фармацевтичний журнал.-2003.-№5.- С.21-27.

5. Бойко А.І. Визначення потреби в лікарських засобах для лікування діабету // Фармацевтичний журнал.-2004.-№2.- С.13-29.

6. Бойко А.І. Фармакоекономічний аналіз схем лікування цукрового діабету // Фармацевтичний журнал.-2004.-№5.- С.14-20.

7. Бойко А.І. Фармацевтичні фактори, що визначають “якість життя” хворих на діабет // Вісник фармації.-2004.-№4.-С.49-52.

8. Авторське свідоцтво №14329 Комп'ютерна програма “Споживання лікарських засобів хворими на діабет /А.І.Бойко, П.К.Рожанський /UA/.-10.10.2005. Особистий внесок: створення концептуального проекту, розробка, формування та редагування бази даних.

9. Бойко А.І. Аналіз стану лікарського забезпечення хворих цукровим діабетом в Україні // Матеріали VII Міжнародного медичного конгресу студентів та молодих учених. - Тернопіль. - 2003.- С.243.

Размещено на Allbest.ru