При визначенні рівня прогестерону в крові встановлено більш рівномірне його наростання і на 7-8 день менструального циклу концентрація його становила 6,62±1,01 нмоль/л в основній та 3,02 ±0,27 нмоль/л у контрольній групах (р<0,05). На 13-14 день циклу цей показник становив відповідно 4,35±0,29 нмоль/л і 4,22±0,64 нмоль/л (р<0,05), а в лютеінову фазу - 12,48±0,65 нмоль/л в основній групі і в контрольній - 9,82±2,72 нмоль/л (р<0,05).

Особливо цікавими є дані, що характеризують стероїдогенез у дівчат віком 15 - 16 років, де в основній групі обстежених дівчат рівень естрадіолу на 7-8 день менструального циклу становив 185,233,02 пмоль/л, до 13-14 днів циклу він зростав до 931,69±103,08 пмоль/л (р<0,05), тобто у 5 разів, тоді, як у контрольній групі рівень естрадіолу на 7-8 день циклу становив 172,73±20,49 пмоль/л, а на 13-14 день циклу він зростав до 1135,03±66,09 пмоль/л, тобто у 6,6 рази. Падіння ж рівня естрадіолу на 21 - 23 день циклу більш вираженим виявилось у контрольній групі і становило 299,06±19,38 пмоль/л, а в основній - 376,57±54,54 пмоль/л.

Вивчаючи вміст прогестерону, можна відмітити, що як в основній, так і у контрольній групах він знаходився майже на однаковому рівні, причому секреція прогестерону по днях циклу була чітко виражена. Так, рівень прогестерону на 7-8 день циклу становив 1,61±0,16 нмоль/л і 1,71±0,17 нмоль/л відповідно в основній та контрольній групах і на 21-23 день циклу відбулося збільшення рівня прогестерону до 16,40±1,61 нмоль/л в основній і 15,44±1,38 нмоль/л в контрольній групах.

Таким чином, у здорових дівчаток віком 13 - 14 років характерним є настання першої фази встановлення менструального циклу, що характеризується підвищенням вмісту естрогенів без характерних циклічних виділень прогестерону. У хворих на вульвовагініт дівчат цієї вікової групи виявлялася тенденція до зростання рівня естрадіолу на 13-14 день менструального циклу на тлі монотонно низького рівня концентрації прогестерону, тоді як у дівчат віком 15 - 16 років характерним було формування двофазного менструального циклу з піком вмісту естрадіолу на 13-14 день менструального циклу і зростанням вмісту прогестерону на 21-23 день (16,40±1,61 нмоль/л).

З метою виявлення особливостей цитологічних змін слизової оболонки вульви та запальної інфільтрації були досліджені мазки з піхви дівчат нейтрального, препубертатного та пубертатного періодів з вульвовагінітами.

При дослідженні мазків із вульви дівчат нейтрального періоду, в порівнянні з контрольною, дистрофічні зміни епітелію були встановлені у 57 % випадків, при цьому переважала гідропічна дистрофія у 38,0±1,14 % випадків, що вказувало на більш значне пошкодження клітин епітелію в порівнянні з контрольною групою. Запальна інфільтрація виявлялась в середньому у 20,4 % випадків і була більш значною, в основному, за рахунок нейтрофілів (9,1±0,28 %). Лімфоцитарна інфільтрація складала 3,5±0,1%, а макрофаги були виявлені у 2,3±0,07% випадків.

При дослідженні мазків вульви дівчат з вульвовагінітами в препубертатному періоді відмічено, що дистрофічні зміни епітелію були досить виражені. При цьому переважала жирова дистрофія, яка в середньому становила 38,3±1,15 %, гідропічна дистрофія епітелію в мазках зустрічалась у 35,0±05% випадків. Запальна інфільтрація в мазках дівчат препубертатного періоду була представлена, в основному, нейрофілами (8,9±0,27%) і в меншій мірі лімфоцитами, які становили в середньому 3,2±0,1%. Макрофагальна реакція була більш вираженою (2,8±0,08%) в порівнянні з групою дівчаток нейтрального періоду, що вказувало на активацію імунної відповіді на запальний процес. піхва вульвовагініт прозапальний статевий

При цитологічному дослідженні мазків з вульвовагінітами у дівчат пубертатного періоду дистрофічні зміни сплощеного епітелію були досить виражені, переважала жирова дистрофія (38,5+1,15%), а гідропічна - 37,0+1,11%. Запальна інфільтрація мала свої особливості за рахунок значної лімфоцитарної інфільтрації, яка в середньому становила 3,9+0,12% у порівнянні з групою дівчат препубертатного періоду.

Імуноцитохімічна реакція в епітелії вульви дівчаток нейтрального періоду виявила менш виражену експресію Аро-1, ніж у дослідженнях контрольної групи. Експресія bcl-2 була, в основному, більш виражена в порівнянні з контрольною групою, що вказувало на порушення запрограмованої клітинної смерті і переважання її шляхом некрозу. Експресія Аро-1 в епітелії вульви у дівчаток препубертатного періоду була помірно виражена (2-3 бали) в порівнянні з результатами у дівчаток нейтрального періоду, а експресія рецептора bcl-2 була помірно виражена (2 бали), в середньому 1,7±0,05 бали, що може бути пов'язано з початком дії гормонального фактору (естрогену), який являється індуктором апоптозу. В епітелії вульви дівчат пубертатного періоду з вульвовагінітами вогнищева експресія антигену CD95, Apo-1/Fas менш виражена, ніж у дівчат препубертатного періоду, і становила 1-2 бали, в середньому - 1,4+0,04%. Експресія Bcl-2 в цитоплазмі епітелію вульви була вираженою в поодиноких вогнищах до 3 балів, в середньому 1,7+0,05%.

Вивчення особливостей клінічного перебігу вульвовагінітів, спектру етіологічних чинників, мікробіоценозу піхви, показників гуморального та клітинного імунітету, локального імунного статусу, цитокінового профілю і цитологічних та імуноцитохімічних досліджень дозволило розробити схему патогенетичних механізмів розвитку вульвовагініту, основними ланками якого є зниження місцевого імунітету на тлі дисбалансу клітинної та гуморальної ланок імунітету, що призводить до виникнення вторинного імунодефіциту та глибоких змін в слизовій оболонці піхви з порушенням механізмів апоптозу (рис.2).

Проведено порівняльний аналіз ефективності використання традиційного методу протизапальної терапії вульвовагінітів у дівчаток і підлітків та запропонованого нами комплексу лікування, до складу якого було включено антиоксидант Тіотриазолін, препарат імунокорегуючої дії Протефлазид, еубіотик Хілак, антикандидозний препарат Діфлюкан та, для місцевого використання, озонований 0,01% розчин Мірамістину.

Для аналізу впливу запропонованого комплексу загального та місцевого лікування на клінічний перебіг вульвовагініту нами було проведено порівняльний аналіз клінічних та лабораторних результатів лікування вульвовагінітів у дівчат двох груп відповідно до вибраної схеми терапії, кожна з яких складалась із трьох підгруп в залежності від віку.

Розподіл хворих по групах було проведено наступним чином:

Група І.1. - дівчатка нейтрального віку із вульвовагінітами, які отримували традиційне загальне та місцеве лікування (n=84).

Група І.2. - дівчатка препубертатного віку із вульвовагінітами, які отримували традиційне загальне та місцеве лікування (n=81).

Група І.3. - дівчата-підлітки пубертатного віку, які отримували традиційне загальне та місцеве лікування (n=59).

Група ІІ.1. - дівчатка нейтрального віку із вульвовагінітами, які отримували запропоноване загальне та місцеве лікування (n=78).

Група ІІ.2. - дівчатка препубертатного віку із вульвовагінітами, які отримували запропоноване загальне та місцеве лікування (n=75).

Група ІІ.3. - дівчата-підлітки пубертатного віку, які отримували запропоноване загальне та місцеве лікування (n=64).

Групи хворих ІІ.1. - ІІ.3. склали основну групу, а групи І.1. - І.3. - групу порівняння.

Провівши аналіз загально-клінічних показників перебігу запального процесу зовнішніх статевих органів та піхви під впливом лікування, ми встановили, що у дівчаток групи І.1. на 5 день лікування в 41,1% випадків зберігались патологічні виділення з піхви, в межах 36 % були в наявності свербіж, печія, гіперемія та набряк. Наведені патологічні прояви спостерігались і в 15,6% - 31,1% випадків і на 10 добу лікування. Клінічні прояви запального процесу вульви та піхви мали кращу тенденцію до розрішення патологічного процесу у групі дівчаток ІІ.1. Так, на 5 добу від початку проведення запропонованого комплексу загального та місцевого лікування тільки в 27,7% випадків продовжували спостерігатись патологічні виділення з піхви, а свербіж, печія, гіперемія та набряк спостерігались тільки у 22,2% пацієнток. На 10 добу лікування клінічні прояви вульвовагініту продовжували турбувати тільки 1 пацієнтку, що було зумовлено наявністю стороннього тіла у піхві та потребувало проведення вагіноскопії з діагностичною та лікувальною метою.

Проведені мікробіологічні дослідження виділень з піхви показали, що у 13 пацієнток (15,5%), які отримували традиційний комплекс лікування, через 5-7 діб після його завершення продовжували виявлятись патогенні мікробні чинники, а у групі дівчаток ІІ.1, які отримували запропонований комплекс загальної та місцевої терапії, тільки у 3 (3,8%) були виявлені умовно-патогенні та патогенні мікроорганізми.

З метою встановлення ефективності запропонованого нами комплексу загального та місцевого лікування вульвовагініту в порівнянні з традиційним було проведено дослідження в динаміці лікування та через 1 і 3 місяці після лікування вмісту основних цитокінів, а саме IL-1в, IL-2, IL-6, TNFб у периферійній крові та sIgA, IL-1в, IgA, IgM, IgG у вмісті піхви дівчат обох груп.

У хворих на вульвовагініт дівчаток нейтрального періоду, які отримували запропонований комплекс лікування, по закінченню курсу терапії на 14 добу концентрація в сироватці крові IL-1в знижувалась на 26,6% від початкового рівня, в той час як у групі дівчаток із загальноприйнятим комплексом лікування показник зменшувався незначно - на 9,2%. Такі ж зміни були характерними і для значень IL-2, який зменшувався на 23,3% у групі дівчаток із запропонованим лікуванням та тільки на 2,3% із загальноприйнятим, що було в 1,3 рази більше порівняно з основною групою.

Через 1 місяць після закінчення лікування показник IL-1в знижувався відповідно на 30,8% та 13,3% в обох групах з чіткою тенденцією до швидшої нормалізації в групі дівчаток, де використовувався запропонований комплекс лікування (р0,05). Мав чітку тенденцію до зменшення і показник IL-6, значення якого через 1 місяць після запропонованого нами комплексу лікування було на 16,2% меншим порівняно з початковим (р0,05). Найбільш чітка картина в нормалізації показників досліджуванних цитокінів спостерігалася через 3 місяці після завершення комплексу лікування запальних захворювань піхви та вульви. Так, рівень IL-1в через 3 місяці досягав практично нормального значення, відповідно до показника контрольної групи і був у 1,2 рази нижчим, ніж у групі із стандартним лікуванням. Показник IL-2 мав також тенденцію до швидшої нормалізації в групі хворих із запропонованим комплексом лікування, де він був в 1,1 рази меншим порівняно із показником в групі традиційного лікування.

У хворих на вульвовагініт дівчаток нейтрального періоду відзначались зміни рівнів Ig А, М, G та sIgА. Через 1 місяць після закінчення лікування у піхвовому вмісті дівчаток, які отримували запропонований комплекс лікування, рівень sIgА був в 1,2 рази менший, ніж в групі хворих з традиційним лікуванням, що було статистично достовірним, а через 3 місяці він був менший порівняно з вихідним на 29,7% в основній групі (р0,05).

Величина Ig М в групі хворих, яким було проведено запропонований комплекс лікування, вже на 14 добу знижувалась на 82,4%, а у групі з традиційним лікуванням тільки на 64,1% (р0,05). Значення IgG змінювались неоднаково в обох групах. Так, у дівчаток з використанням запропонованого комплексу лікування, відбувалася значно швидша нормалізація цього показника - на 14 добу він знижувався на 21,8%, через 1 місяць - на 29,6%, що було статистично достовірно, через 3 місяці на 32,5%, в той час коли в групі з використанням традиційного лікування він відповідно зменшувався на 11,5%, 21,8% та 29,5% відповідно.

Визначення IL-1в у вмісті піхви дозволило більш поглиблено оцінити ефективність місцевого лікування, а саме елімінації його індукторів, активації запальної реакції та специфічної імунної відповіді, направленої на знищення збудника. Вже на 14 добу лікування його значення зменшувалось на 31,9% порівняно з вихідним у групі пацієнтів із запропонованим комплексом лікування та було на 17,5% меншим порівняно з групою хворих із стандартною терапією (р0,05). Через 1 місяць після лікування його значення мало чітку тенденцію до зниження, особливо в основній групі і було на 67,7% меншим порівняно з вихідним.

У дівчат препубертатного періоду, яким було призначено розроблений комплекс лікування, на 5 добу загально-клінічні прояви, а саме гіперемія, набряк, наявність патологічних виділень з піхви та скарги на свербіж, неприємні відчуття в ділянці зовнішніх статевих органів та значні виділення з піхви відмічались у 22 (29,3%) пацієнток, в той час як в групі дівчат із традиційним лікуванням вказані вище симптоми та скарги спостерігались у 39 (48,1%) пацієнток. На 10 добу тільки у 2 (8,0%) пацієнток основної групи були скарги, що характеризують запальний процес, а в групі хворих із традиційним лікування ці симптоми відмічались у 27 (33,3%) пацієнток.

При мікробіологічному дослідженні на 5-7 добу лікування в групі ІІ.2 тільки у 19 (25,3%) продовжували виділятись патогенні та умовно-патогенні мікроорганізми, а у групі І.2 - виділення патогенних штамів мікроорганізмів продовжувалось у 32 (39,5%) хворих. На 14 добу, тобто вже після проведених поетапних курсів загального та місцевого лікування, в групі хворих із традиційним лікуванням у 4 (4,9%) пацієнток продовжували висіватись штами патогенних мікроорганізмів в асоціації з мікст-інфекціями, що потребувало проведення повторного курсу загального та місцевого лікування.

Нами встановлено статистично достовірну різницю (р0,05) між показниками IL-1в в сироватці крові хворих цієї групи на 14 добу лікування, коли в групі ІІ.2 він був меншим на 32,2% від початкового значення, а в групі І.2 - меншим на 10,0%. Така ж тенденція до швидшої нормалізації показника була характерною і для IL-6: на 14 добу лікування в групі І.2 він зменшувався на 6,3%, а в групі ІІ.2 - на 17,5% від показника до початку терапії (р0,05). Фактор некрозу пухлин-б мав чітку тенденцію до зниження і нормалізації в обох групах порівняння, проте в групі І.2 він зменшувався на 21,5%, а в групі ІІ.2 - на 51,6% від початкового рівня (р0,05). При визначенні рівня IgM у вмісті піхви встановлено, що вже на 14 добу лікування він суттєво знижувався в 18,5 рази порівняно з вихідним та був у 4,6 рази нижчим порівняно з групою хворих, у яких використовувався традиційний комплекс лікування (р0,01). Показник IL-1в зменшувався у обох групах відповідно на 12,5% та 35,2% від початкового значення, а в порівнянні між обома групами відмічено статистично достовірна різниця (р0,01), коли зменшення його рівня в групі ІІ.2 відбувалося в 1,3 рази швидше порівняно з групою І.2.

При вивченні змін показників IL-1в, IL-2, IL-6, TNF-б у сироватці крові та sIgA, IgA, IgM, IgG, IL-1в у вмісті піхви через 1 та 3 місяці після лікування встановлена чітка закономірність до їх нормалізації в обох групах. Слід зазначити, що тільки через 3 місяці після лікування рівень IL-2 достовірно зменшився на 16,4% і 21,2% відповідно в групах І.2 та ІІ.2, а також спостерігалась стійка тенденція до нормалізації рівня TNF-б в бік його зменшення через 1 місяць після лікування (р0,005).

IgМ через 1 місяць після лікування не виявлявся в жодній групі, що свідчило про відсутність гострого процесу в обох групах обстежених хворих. Величина IgА була в 1,2 рази меншою в групі із запропонованим лікуванням порівняно з групою традиційної терапії і на 15,9% меншою порівняно з показником до лікування (р0,05). Рівень IgG через 1 місяць мав чітку тенденцію до нормалізації в бік зменшення величини, що було статистично достовірно в групі із запропонованим нами комплексом лікування (р<0,01). Ця тенденція зберігалася і через 3 місяці після лікування.

Встановлено, що через 1 місяць вміст IL-1 був в 1,4 рази меншим в групі із запропонованим комплексом лікування в порівняні із традиційним (р0,001). Через 3 місяці спостерігалась ще суттєвіша різниця у величині IL-1в у вмісті піхви. Так, у хворих ІІ.2 групи величина показника була в 1,5 раза менша, ніж в групі І.2, що також є статистично достовірним (р0,001).

Аналіз клінічної ефективності запропонованого комплексного лікування вульвовагінітів у дівчат пубертатного віку показав, що клінічні прояви на 5 добу лікування значно зменшувались у 46 (71,9%) пацієнток. Була доведена доцільність використання розробленого комплексу лікування, яка на 10 добу лікування супроводжувалась відсутністю скарг у 95,3% хворих, а також відсутністю клінічних симптомів запальних процесів зовнішніх статевих органів та піхви у 96,8% обстежених хворих групи. В той же час, в групі дівчат-підлітків із традиційним комплексом лікування скарги з приводу вульвовагініту продовжували турбувати ще 18,6% пацієнток, а клінічна симптоматика мала місце у 38,6% хворих.

Проведені на 5-7 добу мікробіологічні дослідження вмісту піхви продемонстрували відсутність збудників вульвовагініту у 90,6% хворих групи ІІ.3 та у 81,3% в групі І.3. На 14 добу лікування при мікробіологічному контролі була встановлена відсутність патогенної мікрофлори у 98,4% в групі ІІ.3 та у 91,5% в групі І.3.

Визначення показників імунного статусу показало, що вже на 14 добу спостерігалось суттєве зниження IL-1в (68,93,1 пг/мл) порівняно з початковим рівнем (91,36,6 пг/мл) (р0,01) і через 1 місяць після лікування з переважанням позитивної динаміки в групі ІІ.3 (59,11,9 пг/мл) порівняно з показником в групі І.3 (72,32,8 пг/мл). При вивченні змін IL-2 встановлено в групі ІІ.3 суттєве зниження його рівня до 126,3±8,3 пг/мл порівняно з початковим 150,6±11,3 пг/мл до лікування (р0,05).

Дослідження рівня одного із центральних регуляторів імунітету - IL-6 дозволило встановити статистично достовірне його зниження вже на 14 добу лікування у хворих дівчат ІІ.3 групи від 78,2±6,2 пг/мл до 58,9±4,2 пг/мл (р<0,05).

Слід зазначити, що достовірне зменшення даного цитокіну в групі дівчат із традиційним лікування вульвовагініту відбувалось тільки через 1 місяць.

Вивчаючи динаміку змін TNF-б встановлено статистично достовірне (р<0,001) зменшення його на 14 добу лікування в групі ІІ.3 (24,6±3,2 пг/мл) порівняно з показником до лікування (52,6±5,8 пг/мл), а також через 1 місяць після лікування на 74,8% та через 3 місяці на 85,6% (р<0,01). В групі І.3, хоча і було зменшення величини даного цитокіну через 14 днів на 27,7%, проте це значення є статистично не достовірним.

Також відмічено статистично достовірне зниження рівня на 11,9% (р<0,01) sIgА на 14 добу лікування в групі дівчат ІІ.3, а порівняно із показником даного імуноглобуліну в групі І.3, він був в 1,1 рази меншим (р<0,05). В групі І.3 зниження його рівня було статистично достовірно (р<0,001) тільки через 3 місяці після лікування. Суттєва різниця між двома групами спостерігалась і при вивченні рівня IgА у вмісті піхви. Протягом усього періоду дослідження відмічалась статистично достовірна різниця між його значеннями (р<0,001) з перевагою до швидшої нормалізації в бік зменшення показника у групі ІІ.3. Чітким доказом відсутності прогресування запального процесу є статистично достовірне зниження IgМ на 14 добу лікування та повна його відсутність через 1 місяць після терапії, що спостерігалось в обох групах.

Порівнюючи динаміку вмісту IL-1 в кожному періоді обстеження, було встановлено статистично достовірні зміни рівня даного цитокіну (р<0,001) на доказ ефективності запропонованого лікування. Так, уже через 14 днів лікування вміст його зменшувався в 2,2 рази в групі ІІ.3 та в 1,5 рази в групі І.3 і через 1 місяць після лікування його величини були в 3,1 рази меншими в групі ІІ.3 та в 2,2 рази в групі І.3. Дослідження рівня IL-1в через 3 місяці після лікування засвідчило його зменшення на 69,4% порівняно з початковим показником до лікування в групі І.3 та повну нормалізацію, відповідно до показника в контрольній групі, у дівчат, які отримували розроблене лікування.

Таким чином, клінічна ефективність розробленого комплексного загального та місцевого лікування вульвовагінітів у дівчат нейтрального періоду становила 98,8%, в препубертатному періоді - 97,3% та в пубертатному - 96,8%; нормалізація мікробіоценозу піхви на 7 добу відбувалася відповідно у 96,2%; 74,7% та 90,6% обстежених дівчат та показників загального і місцевого імунітету - через 3 місяці.

ВИСНОВКИ

В дисертації представлено нове вирішення наукового напрямку важливої проблеми сучасної гінекології щодо збереження репродуктивного здоров'я дівчат із запальними захворюваннями зовнішніх статевих органів в різних вікових періодах на підставі встановлення патогенетичних особливостей розвитку вульвовагінітів у взаємозв'язку з порушеннями імунного статусу, мікробіоценозу піхви та цитоморфологічних показників шляхом удосконалення методів діагностики, розробки і впровадження комплексу лікувально-профілактичних заходів.

1. Проведені комплексні клініко-параклінічні обстеження хворих на вульвовагініт довели, що ця патологія має різнобічний характер перебігу у нейтральному, препубертатному та пубертатному періодах, що зумовлено віковими особливостями імунного статусу, становленням стероїдогенезу в яєчниках, зростанням із віком контамінації статевих шляхів умовно-патогенною мікрофлорою, що потребує нової терапевтичної тактики, яка полягає в обмеженні використання антибіотиків та корекції імунологічного гомеостазу з відновленням нормобіоценозу організму дівчини.

2. Дані ретроспективного аналізу гінекологічної захворюваності у дівчат від народження до 18 років на Буковині свідчать про зростання кількості цієї патології за останні роки в 1,8 рази. Запальні захворювання геніталій складають 40% серед усієї гінекологічної патології, а питома вага вульвовагінітів зросла від 25,4% до 35,9% випадків, що є значимою медико-соціальною проблемою в сучасних умовах.

3. До найбільш поширених чинників ризику виникнення вульвовагінітів у дівчат всіх вікових груп відносяться як наявність “перинатального” сліду (48,3%) так і висока частота екстрагенітальної патології (сечовивідної системи - 39,2%, хронічних захворювань органів дихання - 34,9%, органів травлення - 35,4%, гельмінтних інвазій -12%) та гострих респіраторно-вірусних інфекцій (42,2%).

4. При вивченні особливостей клінічного перебігу вульвовагінітів у дівчат різних вікових періодів встановлена пряма кореляційна залежність перебігу процесу та віку пацієнтки (r=0,72). Гострий вульвовагініт у дівчат в нейтральному періоді спостерігався в 1,2 рази частіше, ніж у дівчат препубертатного та в 2,8 рази частіше, ніж в пубертатному віці, в той час як хронічні захворювання більш характерні для пацієнток пубертатного періоду (81,9%). Перебіг захворювання характеризується високою частотою рецидивів (у нейтральному періоді - 38,3%, у препубертатному - 39,9%) та сезонною залежністю у весняний та осінній періоди.

5. Вивчення мікробіоценозу піхви у новонароджених дівчаток від матерів з екстрагенітальною патологією дозволило констатувати, що в сучасних умовах в стані повної стерильності перші 48 годин життя знаходилось тільки 6,25% обстежених, нормобіоценоз піхви був характерний для 54,15% дівчаток (Lactobacillus spp. висівались у 47,9%). У 45,85% новонароджених визначались умовно-патогенні автохтонні мікроорганізми у концентраціях в межах 102 - 103 КУО/мл, що може бути факторами реалізації виникнення вульвовагініту майже у кожної другої новонародженої дівчинки в будь якому віковому періоді життя.

6. Оцінка стану мікробіоценозу піхви показала, що вульвовагініти у дівчаток нейтрального періоду мали неспецифічну етіологію у 73,4%. Етіологічний спектр у переважній більшості хворих представлений неспецифічною умовно-патогенною флорою у вигляді монозбудника (56,0%) і основними представниками були автохтонні факультативні мікроорганізми: стафілококи (57,7 %), ентеробактерії (37,9 %) та гриби роду Candida (38,8 %). У 13,0% обстежених мав місце асоціативний тип контамінації з уреаплазмами - 3,4 %, хламідіями - 2,6 %, мікоплазмами - 0,9% та вірусом герпесу 2 типу - 0,9 %.

У дівчат препубертатного віку характерним є зростання контамінації слизової оболонки вульви та піхви вагінальними гарднерелами (19,4 %) та герпетичною інфекцією (17,9 %) в порівнянні з дівчатками нейтрального віку, в той час як для дівчат пубертатного віку властивий розвиток бактеріального вагінозу (23,3%) та кандидозного вульвовагініту (50,0%), які протікають на тлі асоціативних форм умовно-патогенної аеробної та анаеробної мікрофлори, що може бути наслідком негативного впливу попереднього медикаментозного лікування.

7. У дівчат хворих на вульвовагініт формуються різні за типом імунологічні реакції (відповіді) на інфекційні антигени з формуванням вторинного імунодефіциту.

Для дівчаток нейтрального періоду характерне значне зниження відносної кількості Т-лімфоцитів (CD3+), що призводить до функціонального дисбалансу її окремих субпопуляцій, а саме - зниження відносної кількості Т-хелперної популяції (CD4+), зменшення імунорегуляторного індексу при зростанні відносної кількості В-лімфоцитів на тлі розбалансованої імуноглобулінсекретуючої функції та зниження захоплюючої здатності фагоцитуючих клітин.

В препубертатному періоді знижується відносна кількість Т-лімфоцитів, зростають показники гуморальної ланки системи імунітету, відносна кількість В-лімфоцитів, імуноглобулін А та кількість циркулюючих імунних комплексів. В пубертатному періоді зростає абсолютна кількість загального пулу лімфоцитів (на 7,1%) за рахунок збільшення абсолютної кількості В-лімфоцитів (на 81,6%), О-лімфоцитів (на 63,7%) та концентрації циркулюючих імунних комплексів (на 84,0%) на фоні зменшення Т-лімфоцитів (на 98,2%), абсолютної та відносної кількості активних Т-лімфоцитів (на 18,1%), ефекторного індексу Т-системи комплементу (на 96,8%), Ig М і Ig G.

8. Вивчення цитокінового статусу у дівчат, хворих на вульвовагініти, свідчить про наявність його порушень в усіх вікових періодах і носить різнонаправлений характер. Не дивлячись на незрілість системи імунітету, у дівчаток нейтрального періоду (індекс кореляції між IL-2 та IL-1 r= -0,55), концентрація IL1- в збільшувалась на 53,0%, а IL-2 - на 36,0%. У дівчат препубертатного періоду перебіг захворювання супроводжувався значним зростанням концентрації TNF-б (у 2,5 рази), та рівня IL-6 (на 32,6%). В пубертатному періоді концентрація IL-1в зростала на 56,3%, IL -2 - на 88,2%, IL-6 - 57,7%, а TNF-б - в 6,8 разів. Це свідчать про супресивну регуляцію імунологічної реактивності в нейтральному періоді, неспроможність цієї ланки імунітету у періоді препубертату надавати першу лінію протиінфекційного захисту відносно більшості патогенних та умовно-патогенних мікроорганізмів і вірусів (індекс кореляції між IL-6 та IL1 r= 0,59) та наявність значної напруги імунної відповіді у дівчат періоду пубертату.

9. У дівчат нейтрального віку розвиток та прогресування запального процесу зовнішніх статевих органів та піхви відбувається із значною активацією локального протимікробного захисту (зростання концентрації Ig A, Ig G, sIg A, IL-1), а у дівчат препубертатного віку має місце пригнічення локальної імунної відповіді організму, яке проявляється відсутністю активації місцевого імунітету на мікробний фактор, підтвердженням чого було достовірне зменшення рівня sIgA (217,8 10,6 мг/л) на 27,7% (р< 0,001) в порівнянні з показником в нейтральному періоді та зворотна кореляційна залежність між ним та Ig G (r= - 0,54). В пубертатному віці відмічалась активація всіх показників місцевого імунітету, як наслідок становлення імунної відповіді на дію патогенних агентів.

10. Становлення стероїдогенезу в яєчниках у дівчат з вульвовагінітами раннього пубертатного періоду характеризується зростанням рівня естрадіолу в периовуляторний період на тлі монотонно низького рівня концентрації прогестерону, тоді, як для пізнього пубертату характерним є формування двофазного менструального циклу з піком вмісту естрадіолу на 13 - 14 дні менструального циклу із зростанням рівня прогестерону в лютеїнову фазу, що підтверджує вплив статевих гормонів на адекватну імунну відповідь, як загального так і місцевого імунітету у пубертатному періоді розвитку дівчини.

11. У дівчат із запальними захворюваннями зовнішніх статевих органів та піхви при імуноцитохімічному дослідженні мазків з вульви в нейтральному періоді виявлено зниження експресії рецептора апоптоза CD 95, Apo-1/Fas в епітеліальних клітинах на фоні значної експресії індуктора апоптоза bcl -2, що вказує на порушення запрограмованої клітинної смерті з переважанням її шляхом некрозу. В препубертатному періоді експресія Аро-1, а також рецептора bcl-2 була помірно виражена в епітелії вульви. В пубертатному періоді вогнищева експресія антигену CD95, Apo-1/Fas менш виражена, в той час як експресія bcl-2 в цитоплазмі епітелію вульви була значно виражена в поодиноких вогнищах, що вказує на рівновагу між початковими процесами апоптозу і його регуляторами та може бути пов'язано із встановленням гормонального впливу на епітелій слизових оболонок зовнішніх статевих органів.

12. Експериментально доведена доцільність використання озонованого 0,01% розчину Мірамістину для санації піхви у дівчат із вульвовагінітами. Шляхом мікробіологічних лабораторних досліджень встановлена найбільша зона затримки росту на м'ясо-пептоному агарі патогенних мікроорганізмів - ймовірних збудників вульвовагінітів як в монокультурі, так і в асоціаціях, порівняно із хлорофіліптом в 1,5 рази (р<0,01), мірамістином - 1,6 рази (р<0,01) та озонованим 0,9% NaCl в 1,7 рази (р<0,01).

13. Запропонований новий підхід до лікування вульвовагінітів у дівчат в різні періоди, оснований на обмеженні використання антибіотиків та застосуванні препаратів антиоксидантної та антикандидозної дій, імунокоректора з апоптозомодулюючою дією, еубіотиків і використання озонованого розчину мірамістину сприяло підвищенню клінічної ефективності (в нейтральному періоді в 1,4 рази, препубертатному - 1,5 і в пубертатному - в 1,6 разів) та мікробіологічної санації до нормалізації мікробіоценозу піхви та імунологічного статусу і зменшенню рецидивів захворювання в 2,3 рази.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. З метою своєчасного проведення заходів щодо запобігання розвитку вульвовагініту є доцільним його прогнозування і формування груп підвищеного ризику виникнення з моменту народження дівчинки. Новонароджені дівчатка, матері яких страждали екстрагенітальними захворюваннями, а також дівчата із захворюваннями сечовивідної системи, хронічними захворюваннями органів дихання, травлення, гельмінтними інвазіями та гострими респіраторно-вірусними інфекціями відносяться до групи високого ризику по розвитку вульвовагініту.

2. При хронічних запальних захворюваннях зовнішніх статевих органів та піхви, їх частому рецидивуванні рекомендовано до комплексу методів діагностики включити визначення показників місцевого імунітету, а саме sIgA, IL-1в та цитокінового статусу організму (IL-1в, IL-2, IL-6, TNF-б).

3. Для впровадження в практичну діяльність рекомендовано патогенетично- обгрунтована терапія з використанням нових методичних підходів до лікування вульвовагініту: обмеження використання антибіотиків та призначення місцевого лікування, препаратів імунокорегуючої, антиоксидантної дії та антикандидозної терапії.

4. У комплекс лікувально-профілактичних заходів у дебюті вульвовагініту, крім дотримання санітарно-гігієнічних правил особистої гігієни, санації вогнищ хронічної екстрагенітальної інфекції, необхідно включати:

- для санації піхви у дівчат із вульвовагінітами рекомендовано використання озонованого 0,01% розчину Мірамістину двічі на добу в дозі 40 - 60 мл, який вводиться за допомогою шприца через м'який гумовий катетер малого діаметру впродовж 7 - 10 днів;

- антиоксидант з гепатопротекторним ефектом - Тіотриазолін (хворим препубертатного періоду в дозі 100 мг один раз на добу, а пубертатного - 100 мг тричі на добу протягом 10 днів);

- препарат імунокорегуючої дії - Протефлазид (дівчаткам нейтрального та препубертатного періодів по 3 краплі двічі на добу; в пубертатному - по 5 крапель тричі на добу протягом 21 дня);

- антикандидозний препарат Діфлюкан (з розрахунку 3 - 6 мг/кг на добу протягом 14 днів);

- еубіотик Хілак (по 10 - 25 крапель тричі на добу в залежності від віку пацієнтки).

5.Система обов'язкового огляду дівчат усіх вікових періодів дитячим гінекологом, особливо із екстрагенітальними захворюваннями, дає можливість визначити серед них групу з підвищеним ризиком розвитку запальних захворювань зовнішніх статевих органів та піхви, своєчасно їх діагностувати, проводити диспансерне спостереження за визначеною групою дівчат, попередити ускладнення вульвовагініту, швидке прогресування і хронізацію патологічного процесу.

ПЕРЕЛІК РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Ендоскопічні дослідження при гінекологічній патології у дівчаток // Шпитальна хірургія. - 2001.- № 2.- С. 11 - 12.

2. Перинатальний слід при деякій гінекологічній патології у дівчаток та підлітків // Буковинський медичний вісник. - 2001.- Т.5, № 2-3.- С. 17 - 18.

3. Взаємозалежність пубертатних менорагій та запальних захворювань геніталій у дівчат // Буковинський медичний вісник.- 2001.-Т.5, №1-2.-С.195-197.

4. Мікробіоценоз піхви та вульви при запальних процесах зовнішніх статевих органів у дівчаток пубертатного віку // Буковинський медичний вісник.- 2001.- Т.5, №2.- С. 19 - 22 (співавт. Сидорчук І.Й., Вовк І.Б., Юзько О.М., Бочькарьова О.В. - забір матеріалу, статистична обробка даних, підготовка до друку).

5. Особливості мікробіоценозу піхви при запальних процесах зовнішніх статевих органів у дівчаток препубертатного віку // Український медичний альманах. - 2001. - Т.4, № 3.-С. 7-10. (співавт. Сидорчук І.Й., Юзько О.М., Вовк І.Б. - забір матеріалу, статистична обробка даних, узагальнення).

6. Тіотріазолін в лікуванні урогенітального хламідіозу у дівчат-підлітків із запальними захворюваннями статевих органів // Лекарства - человеку: Материалы научно-практической конференции (14 июня, 2001 г.). - Харьков: Нац.фармацевтическая акад. Украины, 2001.- том XV, №1-2. - С.51-53.

7. Стан і перспективи розвитку служби дитячої та підліткової гінекології на Буковині // Педіатрія, акушерство та гінекологія. - 2001. - № 5.- С. 93-96.

8. Структура запальних захворювань жіночих статевих органів залежно від етіології та віку дівчаток та підлітків, які перебували на стаціонарному лікуванні // Буковинський медичний вісник. - 2002.- Т.6, № 3.- С. 9-11.

9. Проблеми репродуктивного здоров'я дівчат Буковини // Вісник наукових досліджень. - 2002 .- № 2.- С. 183-184.

10. Вікові особливості системного імунітету у дівчаток та підлітків із запальними процесами статевих органів // Актуальні проблеми акушерства і гінекології, клінічної імунології та медичної генетики. - Київ-Луганськ, 2002.- випуск 8.-С.119-124. (співавт. Сидорчук І.Й. - аналіз літератури, підбір хворих, статистична обробка даних, підготовка до друку).

11. Вульвовагініти специфічної етіології в ювенільному віці // Буковинський медичний вісник.- 2002.- Т.6, № 4.- С. 39-41.

12. Сучасні підходи до лікування зрощень соромітних губ як ускладнень вульвовагінітів // Педіатрія, акушерство та гінекологія.- № 2, 2003.- С.94-96 (співавт. Вовк І.Б., Юзько О.М..- аналіз літератури, лікування хворих, статистична обробка даних, підготовка до друку).

13. Профілактика та лікування дисбіотичних змін при вагінальному кандидозі // Буковинський медичний вісник.- 2003 .- Т.7, № 1.- С.116-118.

14. Профілактика хронічних вульвовагінітів ювенільного віку в амбулаторно-поліклінічних умовах // Збірник наукових праць Асоціації акушерів-гінекологів України. - К.: „Інтермед”. - 2003. - С. 13-16.

15. Використання медичного озону в лікуванні ювенільних вульвовагінітів // Медико-соціальні проблеми сім'ї.-2004.-Т.9, №2.-С.98-101.

16. Ретроспективний аналіз гінекологічних захворювань зовнішніх статевих органів у дівчат за період 1998-2003 рр. на Буковині // Буковинський медичний вісник.-2004.-Т.8, №4.-С.130-134.

17. Репродуктивне здоров'я дівчаток та підлітків Буковини // Буковинський медичний вісник. - 2004. - Т.8, № 2.- С.13 -14.

18. Оптимізація діагностично-лікувальних заходів при запальних процесах піхви та вульви у дівчат ювенільного віку за наявності екстрагенітальної патології // Клінічна та експериментальна патологія.- 2004.- Т.ІІІ, № 1.- С.4-6.

19. Особливості перебігу вульвовагінітів вірусної етіології у дівчат препубертатного та пубертатного віку // Буковинський медичний вісник.- 2004.- № 1, т. 8.- С.15-18. (співавт. Вовк І.Б., Юзько О.М. - лікування хворих, клінічні спостереження, забір матеріалу, статистична обробка даних).

20. Цитологічні, імуноцитохімічні та морфометричні особливості піхвового епітелію при вульвовагінітах у дівчат препубертатного віку // Буковинський медичний вісник.-2005.-Т.9, №1.-С.50-53 ( співавт. Вовк І.Б., Задорожна Т.Д., Пустовалова О.І.- аналіз літератури, забір матеріалу, підготовка до друку).

21. Цитологічні та імуноцитохімічні особливості мазків з вульви та піхви у дівчат препубертатного періоду без ознак запального процесу зовнішніх статевих органів // Клінічна та експериментальна патологія.-2004.-Т.ІІІ, №4.-С.114-117 (співавт. Вовк І.Б., Задорожна Т.Д., Пустовалова О.І.- аналіз літератури, забір матеріалу, підготовка до друку).

22. Комплексне лікування запальних захворювань зовнішніх статевих органів та піхви у дівчаток і підлітків з використанням Протефлазіду // Репродуктивное здоровье женщины. - 2005. - №2 (22).- С. 168-173.

23. Деякі показники місцевого імунітету в дівчат із вульвовагінітами // Вісник наукових досліджень. - 2005. - №2. - С. 136-137.

24. Деклараційний патент на винахід № 63681А, затв. 15.01.2004 р., бюл. №1; МПК 7А61В10/00, А61К35/78. “Спосіб лікування ювенільних вульвовагінітів” (співавт. Юзько О.М., Бегаль Л.В., Хитра А.О., Бакун О.В. - основна ідея, клінічні спостереження, оформлення).

25. Деклараційний патент на винахід № 41100 ОА, затв. 15.08.2001 р., бюл. №7; МПК 7А61К9/02А61К35/74. “Вагінальний супозиторій для лікування запальних захворювань піхви та вульви” (співавт. Юзько О.М., Польова С.П., Шевчук І.І., Бакун О.В., Волощук А.С. - основна ідея, забір матеріалу).

26. Деклараційний патент на корисну модель № 11175, затв. 15.12.2005 р., бюл. №12; МПК 7А61Р15/00. “Спосіб лікування ювенільних вульвовагінітів” (співавт. Андрієць В.В. - клінічні спостереження, основна ідея).

27. Использование эндоскопии в подростковой гинекологии // В кн. Материалы 3-го российского научного форума “Актуальне проблемы акушерства, гинекологии и перинатологии”.-Москва. - 2001.-С. 14-15 (співавт. Юзько О.М.- аналіз даних, підготовка до друку).

28. Надання стаціонарної допомоги дівчаткам з гінекологічною патологією в Чернівецькій області // Матеріали І Українського з'їзду сімейних лікарів.- Львів.- 2001.- С. 21-22.

29. Andrіyets O.A. Endoscopic examinations in case of gynecologic pathology in girls // Congress of Gynecological Endoscopy and Innovative Surgery, April 25-28, 2002, Berlin.-P.84.

30. Особливості змін рівня Il-1 у вмісті піхви при вульвовагінітах у дівчат // Труды Крымского госсударственного университета им. С.И.Георгиевского. - 2005. - Т.141, Ч.ІІ. - С.161.

31. Ефективність мірамістину при вульвовагінітах у дівчат // Ювілейний з'їзд ВУЛТ, присвячений 15-річчю ВУЛТ 1990-2005 рр. (21-22 квітня 2005 р.).- Івано-Франківськ, 2005. - С.11.

32. Посвідчення на раціоналізаторську пропозицію № 5/01 від 19.11.2001р. “Метод лікування запальних захворювань піхви та вульви шляхом введення вагінального супозиторію” (співавт. Бакун О.В. - основна ідея, клінічні спостереження, узагальнення).

33. Посвідчення на раціоналізаторську пропозицію № 23/06 від 1.03.2006 р. “Спосіб лікування ювенільних вульвовагінітів озонованою маззю мірамістину”.

34. Посвідчення на раціоналізаторську пропозицію № 24/06 від 1.03.2006 р. “Підсилення антибактеріальних властивостей розчину антисептика шляхом його озонування” (співавт. Андрієць В.В. - основна ідея, узагальнення).

АНОТАЦІЯ

Андрієць О.А. Вульвовагініти у дівчат в різні вікові періоди статевого дозрівання (етіологія, патогенез, діагностика, лікування та профілактика).- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.01.01 - “Акушерство та гінекологія”. Національний медичний університет ім. О.О.Богомольця МОЗ України, Київ, 2006.

Дисертація присвячена проблемі етіопатогенетичного розвитку, особливостям діагностичних критеріїв та раціонального підбору патогенетично-обгрунтованого комплексу загального та місцевого лікування запальних захворювань зовнішніх статевих органів та піхви у дівчат різних вікових періодів життя.

Виявлено, що вульвовагініт у дівчаток та підлітків, як поліетіологічний запальний процес зовнішніх статевих органів та піхви виникає на спровокованому преморбідному фоні, де зберігається “перинатальний” слід, внаслідок анатомо-фізіологічних особливостей дитячого організму, під дією патогенних етіологічних чинників, порушених загальних і місцевих імунологічних взаємозв'язків гуморального та клітинного імунітету, цитокінового та гормонального профілю організму, порушеннях процесу апоптозу у піхві, при ще не сформованих імунологічно-гормональних взаємовідносинах незрілого дитячого та підліткового організму. Всі ці складові частини патогенезу розвитку вульвовагініту спонукають до ретельної діагностики патологічного процесу на всіх ланках його виникнення та адекватного призначення загального і місцевого лікування в залежності від віку пацієнтки, етіологічного збудника та рівня складності всіх зазначених патогенетичних ланок прогресування запального процесу.

Ключові слова: вульвовагініт, дівчата, етіологія, патогенез, діагностика, лікування.

Андриец О.А. Вульвовагиниты у девочек в разные возрастные периоды полового созревания (этиология, патогенез, диагностика, лечение и профилактика). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора медицинских наук по специальности 14.01.01 - акушерство и гинекология. - Национальный медицинский университет им. А.А.Богомольца МЗ Украины, Киев, 2006.

Диссертация посвящена проблеме этиологии и патогенеза развития, особенностям диагностических критериев и рационального выбора патогенетически обоснованного комплекса общего и местного лечения воспалительных заболеваний наружных половых органов и влагалища у девочек в разные возрастные периоды жизни с учетом изменений иммунологического гомеостаза, микробиоценоза, некоторых цитологических и иммуноцитохимических особенностей слизистой оболочки влагалища.

В диссертации представлен ретроспективный анализ гинекологической заболеваемости у девочек Буковины с рождения и до 18 лет, который свидетельствует о росте количества этой патологии за последние годы в 1,8 раза. Воспалительные заболевания гениталий составляют 40% среди всей гинекологической патологии, а удельный вес вульвовагинитов возрос от 25,4 % до 35,9% случаев, что свидетельствует о значимой медико-социальной проблеме в современных условиях.

Проведен анализ клинико-лабораторного обследования 441 девочки всех возрастных периодов, больных вульвовагинитом, 54 девочек контрольной группы и 48 новорожденных девочек от матерей с экстрагенитальной патологией. Лабораторные исследования включали определение микробиоценоза влагалища, гуморального и клеточного иммунитета, цитокинового профиля, уровня эстрадиола и прогестерона в крови, иммуноцитохимическое определение рецептора апоптоза (СD-95 Apo-1/Fas) и антиапоптотического протеина (bcl-2). Определены факторы риска развития вульвовагинитов у девочек, среди которых наиболее значимыми являются: наличие “перинатального” следа, высокая частота экстрагенитальной патологии и острых респираторно - вирусных заболеваний. Установлено, что острый вульвовагинит чаще встречается у девочек нейтрального периода, а хронический - в пубертатном (81,9%). Рецидивирование процесса более характерно для девочек нейтрального (38,3%) и препубертатного (39,9%) периодов и характеризуется сезонной зависимостью в осенне-весенний периоды.

Проведенные микробиологические исследования состояния микробиоценоза влагалища у новорожденных девочек в первые 48 часов жизни свидетельствовали, что только 6,25% обследованных были в состоянии полной стерильности, а у 54,15% девочек отмечался нормобиоценоз. Этиологический спектр вульвовагинитов у девочек нейтрального периода в 73,4% представлен неспецифическими условно - патогенными микроорганизмами из которых 56,0% определялись в виде монокультуры. В 13,0% обследованных имели место ассоциации с микст - инфекциями. Характерным в этиологическом спектре у девочек препубертатного периода было увеличение контаминации слизистых оболочек половых органов вагинальными гарднерелами (19,4%) и герпетической инфекцией (17,9%), в то время как в пубертатном периоде - грибами р.Сandida (50,0%) и бактериальный вагиноз наблюдался в 23,3% обследованных.

У девочек, больных вульвовагинитом, формируются разные типы иммунологических реакций (ответов) на инфекционные антигены с формированием вторичного иммунодефицитного состояния. Исследования цитокинового профиля показали, что у девочек нейтрального периода наблюдается супрессивная регуляция иммунологической реактивности, в препубертатном - несостоятельность этого звена иммунитета создавать первую линию защиты против возбудителей (микроорганизмов и вирусов) и наличие значительного напряжения иммунного ответа у девочек пубертатного периода. Показано, что местный иммунитет характеризуется активацией протимикробной защиты у девочек нейтрального и пубертного периодов и отсутствием адекватного местного иммунного ответа в препубертатном возрасте.

Исследования стероидогенеза у девочек с вульвовагинитами раннего пубертатного периода показали нарушения становления двухфазного менструального цикла вследствие монотонного выделения прогестерона в отличие от пациенток позднего пубертата с формированием пиков выделения половых гормонов.

Изучение экспрессии рецептора апоптоза клеток в слизистой влагалища девочек нейтрального периода указывает на его нарушения с преобладанием некроза в отличии от обследованных пубертатного возраста, где отмечается равновесие между начальными этапами апоптоза и его регуляторами.

Предложенный комплекс общего и местного лечения способствовал улучшению клинической эффективности терапии в нейтральном периоде в 1,4 раза, в препубертатном - в 1,5 и в пубертатном - в 1,6 раза по сравнению с традиционным лечением.

Ключевые слова: вульвовагинит, девочки, этиология, патогенез, диагностика, лечение.

Andriiets O.A. Vulvovaginites in girls at different periods of sexual maturations (etiology, pathogenesis, diagnostics, treatment and prevention). - Manuscript.

The thesis on competition of the degree doctor of medical science on speciality 14.01.01 - an obstetrics and gynaecology. - National medical university after A.A. Bogomolets Public Health Ministry of Ukraine, Kiev, 2006.

The thesis is dedicated to problem etiology and pathogenesis developments, particularity of the diagnostic criterion and rational choice pathological motivated complex general and local treatment of the inflammatory diseases the external sexual organs and vagina beside girls at different age periods of the life.

It is revealed that vulvovaginites beside girl this is polyetiologycal inflammatory external sexual organs and vagina. It appears on changed background, where is seen “perinatal” trace on base of the anatomical particularities of the baby organism and at action of the pathological breaches of local and the general cellular immunity, cytokines and humoral profile of the organism, breaches of the process apoptosis in vagina at time not yet formed immunological and hormonal of the relations of the unripe baby organism.

All these component parts pathogenesis developments of the vulvovaginites bring about need of the careful diagnostics of the disease on all stage of its development. In this connection, fixed local and general treatment must take into account age of girls, etiology and level to difficulties of the pathological changes on all stages of the inflammatory process.

Key words: vulvovaginites, girls, etiology, pathogenesis, diagnostics, treatment.

Размещено на Allbest.ru