Морфологічні особливості мигдалеподібного тіла головного мозку після хронічної інтоксикації барбітуратами в різні вікові періоди (експериментально-морфологічне дослідження)

Публікації. Основні результати дисертації опубліковані у 8 наукових працях (з них 4 статті) у профільних спеціалізованих виданнях, рекомендованих ВАК України. Самостійно опубліковано 5 робіт. Отримано 2 посвідчення (№№ 3440, 3441) на раціоналізаторські пропозиції.

Основний зміст роботи

Матеріал і методи дослідження. Дослідження проведено на 216 безпородних білих щурах-самцях. У цілому результати роботи базувалися на вивченні 1728 об'єктів - МТ головного мозку.

Експериментальна частина дослідження виконана на 168 білих безпородних щурах-самцях 2-х вікових груп: статевонезрілі та репродуктивного віку (І.П. Западнюк та співавт., 1983). Експериментальною моделлю був процес тривалого внутрішньошлункового уведення тваринам водної суспензії барбітуратів (фенобарбітону та бензоналу) з наступною корекцією впливу останніх силібором, який має гепатопротекторну та детоксикаційну активність, що вводився також внутрішньошлунково у вигляді водної суспензії. Вищеназвані препарати використовувалися в середньотерапевтичній дозі, що застосовується в протисудомній та заспокійливій терапії. Тваринам контрольних підгруп вводили той же обсяг дистильованої води. Тварини обох досліджуваних вікових груп були розподілені на серії залежно від виду та дози препарату, що вводився. Так у серіях “Ф1” і “Ф2” представлені тварини, що одержували фенобарбітон у дозах 30 і 70 мг/кг відповідно. Серед статевонезрілих пацюків відокремлена серія тварин “Б”, яким вводили 35 мг/кг бензоналу. Контролем “К” для цих серій були тварини, що одержували дистильовану воду з розрахунку 10 мл/кг. Серію “С” складали тварини, що на фоні введення 30 мг/кг фенобарбітону одержували силібор дозою 80 мг/кг як коректор. Усі препарати вводилися щодня за допомогою металевого шлункового зонда.

Постановка експерименту здійснювалася відповідно до “Правил проведення робіт з експериментальними тваринами”. Досліди проводилися з урахуванням “Правил доклинической оценки безопастности фармакологических средств (GLP)”. Усі тварини утримувалися в стандартних умовах віварію, перебували на стандартному раціоні, в однакових умовах утримання та харчування. При щоденному спостереженні за загальним станом і поводженням тварин відхилень не виявлено.

З метою вивчення тривалого впливу барбітуратів на морфологію МТ головного мозку пацюків дослідження нервової тканини проводилися на 7, 15, 30 та 60 добу після початку введення препаратів. Тварин декапітували під ефірним наркозом з дотриманням основних вимог до евтаназії, викладених у “Методичних рекомендаціях з виведення лабораторних тварин з експерименту”.

Досліджуваний матеріал (головний мозок) фіксували в 10% нейтральному формаліні на фізіологічному розчині з наступним заливанням у парафін і парафін-целоїдин. Потім, відповідно до рекомендацій Г.А. Меркулова, готували серійні тотальні парафінові зрізи товщиною 5-10 мкм. Зрізи виконувалися у фронтальній площині як найбільш доцільні для дослідження ядер і основних частин МТ (Е.І. Тараканова, 1968; Л.Б. Калимуліна, 1990). Зрізи фарбувалися крезиловим фіолетовим за Нісслем у модифікації В.І. Вікторова та гематоксилін-еозином. Крім цього частина матеріалу досліджувалася за допомогою електронного мікроскопа. Шматочки тканини обсягом не більше 0,5 мм³ фіксували зануренням у 3% глутаральдегід на 0,1М какоділатному буфері (рН 7,4) протягом 2 годин і 1% буферним розчином чотириокису осмію протягом 90 хв. Після зневоднення в етанолі зростаючої концентрації (50, 70, 80, 90 і 100%) та абсолютному ацетоні зразки укладали в суміш епоксидних смол епон-аралдіт. Ультратонкі зрізи виготовляли за допомогою ультрамікротома УМТП-6 (“SЕLMI”, м. Суми), контрастували насиченим водним розчином уранілацетату та цитратом свинцю. Перегляд і фотографування зрізів робили на електронному мікроскопі ПЕМ-125К (“SЕLMI”, м. Суми) при напрузі 75 кВ.

Нами було проведене вивчення впливу барбітуратів на структурні особливості ядер основних частин або відділів (базо-латерального та кортико-медіального) МТ головного мозку пацюків, тому що ядра зазначених відділів мають практично аналогічний нейронно-гліальний склад і взаємозалежні функціонально. При цьому відповідно до поставленої мети та задач дослідження спочатку були вивчені топографія та морфологічні особливості МТ головного мозку пацюків у нормі (контроль), а потім після проведення експерименту.

При дослідженні та аналізі морфологічних перетворень МТ головного мозку пацюків використовувалися, а потім аналізувалися такі морфометричні показники: великий і малий діаметри тіл нервових клітин і їхніх ядер (А та В); площа перетину нейронів (S_кл); площа перетину ядер нейронів (S_яд); площа цитоплазми нейронів (S_кл - S_яд); ядерно-цитоплазматичне співвідношення

Площа перетину нейронів і їхніх ядер обчислювалася в мкм² за допомогою окулярного мікрометра з рухливою шкалою МОВ-1-15х при збільшенні об'єктива 40х за формулою:

(мкм²),

де: А та В - великий і малий діаметри тіла клітин та його ядер;

Е - ціна розподілу окулярного мікрометра;

П - число розподілів окулярного мікрометра.

Потім на площі 1 мм² препарату нервової тканини за допомогою вимірювальної сітки Г.Г. Автанділова обчислювали вторинні морфометричні показники: щільність нервових клітин (Н); щільність загальної глії (Г); щільність сателітної глії (С); гліальний індекс (Г/Н) - відношення щільності загальної глії до щільності нейронів; інтергліальний коефіцієнт (С/Г) - відношення щільності сателітної глії до щільності загальної глії; перинейрональний індекс (С/Н) - відношення щільності сателітної глії до щільності нервових клітин (С.М. Блінков та співавт., 1983).

Разом з тим, при аналізі щільності клітин (нейрони та макроглія) ядер МТ для більшої наочності поряд з іншими методами нами запропонований кольорово-графічний метод аналізу щільності розташування клітин, де різні відтінки кольору відповідають різній щільності клітин окремих ядер 2-х частин МТ (від найменшої щільності до найбільшої, відповідно до колірної гами - від найменшої інтенсивності кольору до найбільшої). Дана модель дозволяє наочно простежити та порівняти зміни щільності клітин під час експерименту в різних ядрах і частинах МТ на тотальних фронтальних зрізах і в передньо-задньому напрямку досліджуваної структури мозку. Нами були розроблені колірні гами для позначення щільності розташування нейронів (синій колір), щільності розташування загальної глії (червоний колір) і сателітної глії (зелений колір).

За допомогою варіаційної статистики обчислювалися середні вибіркові (М) по кожному з 9 показників, що характеризують стан ядер МТ головного мозку пацюків, а також похибка середньої вибіркової (m). Цифрові дані, отримані в результаті експерименту, достовірні з імовірністю похибки менше 5% (p<0,05). Це дозволило встановити, що розподіл числових даних, отриманих у контрольних та експериментальних групах, підлягають законові нормального розподілу, що дозволило використовувати критерій Ст'юдента-Фішера для визначення вірогідності розходження зазначених кількісних характеристик ядер МТ як у контрольній, так і в експериментальній групах тварин.

Кореляційний аналіз був необхідний для встановлення взаємозв'язків між ядрами базо-латерального та кортико-медіального відділів МТ головного мозку в контрольній групі пацюків і для визначення характеру змін у взаємозв'язках названих відділів, що відбулися в результаті проведеного експерименту.

Однофакторний дисперсійний аналіз застосовувався для того, щоб з'ясувати, який вид і яка доза барбітуратів, а також час впливу останніх з коректором і без найбільше впливає на морфологію ядер різних відділів МТ головного мозку пацюків з урахуванням їх віку, а також який серед досліджуваних відділів МТ був найбільш уразливим в експерименті.

Результати дослідження та їх аналіз. Результати, отримані нами під час морфологічного та морфометричного дослідження ядер основних відділів МТ головного мозку пацюків у різні вікові періоди при хронічному впливі барбітуратів дозволяють стверджувати, що вплив останніх на організм білих пацюків викликає ряд морфологічних змін нервової тканини, які мають характерні риси залежно від виду препарату, його дози, тривалості впливу останнього, а також наявності коректора (у даному випадку силібору) і віку тварин.

При застосуванні фенобарбітону в дозі 30мг/кг у статевонезрілих і статевозрілих тварин на 7 добу експерименту в більшості нейронів усіх ядер обох груп МТ головного мозку виявлені дифузійні неспецифічні поліморфні зміни зворотного характеру. При цьому типовими змінами були навколоядерний хроматоліз або гіперхроматоз та явища гострого набряку. Ядра в деяких нейронах займали крайове розташування, були прояснені, ядерця звичайно розташовувалися ексцентрично. З боку макроглії відзначалося посилення проліферативних процесів. Слід зазначити, що на 7-у добу найбільш виражена реакція нейронів спостерігалася в кортико-медіальному відділі МТ, а реактивність глії - у базо-латеральному відділі. У середній термін експерименту (15 діб) названі вище неспецифічні зміни клітин досліджуваних ядер зберігалися. У цей період спостерігалися також гіперхромні клітини при наявності набряклих клітин, клітин, що мають вакуолі в цитоплазмі та явища хроматолізу, величина якого збільшилася й поширилася на більшу частину клітинного тіла. З'являлися окремі нейрони, у яких переважали вже дистрофічні зміни у вигляді зморщування. Необхідно відзначити, що в даний період найбільш вразливими були ядра базо-латерального відділу МТ головного мозку пацюків, де фіксувалися статистично достовірні зміни цифрових показників і нейронів, і глії. На 30 добу експерименту поряд з нейронами, у яких зберігалися ознаки зворотних змін, збільшувалася кількість дистрофічно змінених клітин. Спостерігалися явища нейронофагії та клітини-тіні. При цьому на 30 добу експерименту статистично достовірні зміни цифрових показників нейронів були характерні тільки для ядер кортико-медіального відділу МТ головного мозку пацюків. Істотні зміни показників глії спостерігалися в ядрах обох відділів МТ. У цей період найбільш вразливими були ядра кортико-медіального відділу, де виявлялися статистично достовірні зміни цифрових показників не тільки глії, але й нейронів. При збільшенні термінів експерименту до максимального (60 діб) у нервовій тканині зменшувалася кількість нейронів із зворотними змінами та наростали дистрофічні процеси. Разом з тим виявлялися вже й ознаки репаративних процесів, а також посилення проліферації глії. Обмежена кількість статистично достовірних змін показників при даній тривалості експерименту може свідчити про активацію пристосувальних механізмів клітин. При цьому більш виражені зміни спостерігалися з боку глії і були представлені її проліферацією. Дані статистичної обробки показали, що на 60 добу експерименту вірогідно змінювалися цифрові показники нейронів ядер обох груп МТ головного мозку пацюків обох вікових груп. Статистично достовірні зміни показників глії спостерігалися також в обох відділах досліджуваної структури головного мозку, але частіше в базо-латеральному її відділі. Отже, отримані морфологічні дані про характер змін нейронів і глії ядер МТ головного мозку статевонезрілих і статевозрілих пацюків при впливі фенобарбітону в дозі 30мг/кг підтверджені морфометрично. При цьому більш вразливими для пацюків обох вікових груп були ядра базо-латерального відділу МТ, де найбільш часто фіксувалися статистично достовірні зміни і нейронів, і глії.

При впливі фенобарбітону в дозі 70 мг/кг у статевонезрілих і статевозрілих тварин на 7 добу зміни мали ті ж закономірності, що й при інтоксикації фенобарбітоном у меншій дозі (30 мг/кг), але носили більш виражений характер. Це виявлялося більшою кількістю клітин з ознаками високого функціонального навантаження, а саме з ознаками хроматолізу (особливо навколоядерного). Часто визначалися нейрони з явищами гострого набряку, такими як: округлення клітин, збільшення розмірів клітинного тіла, вакуолізація цитоплазми. У деяких клітинах спостерігалося стовщення відростків, і вони ставали видимими на значній відстані від тіла клітини. З боку макроглії спостерігалося посилення проліферативних процесів і перерозподіл останньої навколо нейронів, що також може свідчити про підвищення функціональних потреб нейронів. Більш вразливими були ядра базо-латерального відділу МТ головного мозку, де статистично значимі зміни спостерігалися серед показників і нейронів, і глії. У середній термін експерименту (15 доба) вищеназвані неспецифічні морфологічні зміни нейронів досліджуваних ядер зберігалися. Поряд з цим з'являлися нервові клітини, у яких переважали дистрофічні зміни у вигляді зморщування: зменшення клітинного тіла та гіперхроматоз, ядро змінювало форму до паличкоподібної, було мало, а іноді зовсім нерозрізнене, глибки тигроїду зближалися і зливалися в компактні, темнопофарбовані конгломерати. У кінцевій стадії цього процесу нервові клітки мали вигляд вузьких, темних, веретеноподібних, паличкоподібних або кутастих утворень. Нерідко навколо таких клітин групувалися клітини глії і спостерігалися процеси нейронофагії. На 15 добу експерименту обидва досліджувані відділи МТ головного мозку пацюків мали зміни як з боку нейронів, так і з боку глії. На 30 добу поряд із збереженням у частини нервових клітин ознак морфологічних змін, з'явилися зморщені клітини (зменшені розміри тіл, втрата властивої округлості). Останні витягалися, звужувалися і ставали кутастими. Спостерігалося ущільнення великих і рідше дрібних часток речовини Ніссля, склеювання їх і формування грудкуватих мас, що займали велику частину тіла нейрона, зморщування ядра та придбання ним неправильної овальної, трикутної або паличкоподібної форми. Іноді виявлялися ділянки активної нейронофагії та клітини-тіні. Поява клітин-тіней може свідчити про пригнічення нервових клітин і розвиток у них незворотних змін. У цих умовах експерименту глія реагувала посиленою проліферацією та сателітозом.

При електронній мікроскопії ультраструктура частини нейронів обох відділів МТ характеризувалася наявністю відхилень від норми. Так відзначалася зміна форми дрібних нейронів, супроводжувана перицелюлярним набряком. Часто зустрічалися клітини з ознаками хроматолізу. У деяких нейронів виявлялася перебудова ультраструктури клітинних органел, особливо мітохондрій і ЕПС, що, як відомо, є найбільш чутливими та лабільними структурами, які першими реагують на зміну стану внутрішнього середовища клітини. Для нейронів також була характерна вакуолізація та просвітління цитоплазматичного матриксу, значне набрякання і навіть деструкція деяких мітохондрій з порушенням цілісності обох мітохондріальних мембран. Варто підкреслити, що в досліджуваних ділянках МТ збільшувалася кількість гліальних клітин з ознаками реактивності органел. Відзначені ультраструктурні зміни нейро-гліальних комплексів вивчених ядер МТ в умовах даного експерименту можуть свідчити про розвиток функціональних і дистрофічних процесів у нервовій тканині, що здебільшого носили зворотний характер. Найбільша кількість нейронів з деструктивними змінами виявлені в ядрах базо-латерального відділу МТ, що підтверджує дані, отримані на світлооптичному рівні. Більш вразливими на 30 добу експерименту можна вважати ядра базо-латерального відділу МТ, тому що в них спостерігалося більше статистично значимих (достовірних) змін досліджуваних параметрів нейронів і глії. При збільшенні термінів експерименту до 60 діб, як і в експериментальних групах з інтоксикацією фенобарбітоном у меншій (30 мг/кг) дозі, ми також спостерігали збільшення кількості гліальних клітин, що пов'язано не тільки з їхньою проліферацією і, можливо, є результатом міграції нейроглії до місць активно функціонуючих нейронів або нейронів, що гинуть. Отже, зазначені дані можуть свідчити, що вплив фенобарбітону в дозі 70 мг/кг викликає в пацюків різного віку спочатку неспецифічні поліморфні морфологічні зміни в усіх ядрах обох відділів МТ головного мозку, а зі збільшенням терміну експерименту ці зміни можуть набувати й дистрофічного характеру. Дані морфометрії показують, що вірогідно змінюються показники нейронів і глії ядер обох відділів МТ головного мозку пацюків у тій чи іншій мірі, однак більш вразливими можна вважати ядра базо-латерального відділу. При цьому реакція нейронів на вплив фенобарбітону менш виражена, ніж реакція глії. При цьому більш вразливі ядра базо-латерального відділу МТ.

Застосування бензоналу в дозі 35 мг/кг викликало у статевонезрілих пацюків неспецифічні поліморфні морфологічні зміни нейронів і глії ядер обох відділів МТ головного мозку, а при збільшенні тривалості експерименту - і появу окремих незначних деструктивних перетворень нервових клітин. Характерно, що на 7-у добу експерименту відзначалися в основному зворотні зміни нейронів. На 15 добу зазначені вище морфологічні зміни підсилювалися і виявлялися вже в більшій кількості. На 30 добу з'являлися одиничні деструктивно змінені нервові клітини. При збільшенні термінів експерименту до максимального (60 діб) у нервовій тканині виявлялися ознаки репаративних процесів. Дані статистичної обробки показали, що найбільш вразливими були ядра кортико-медіального відділу МТ головного мозку, де частіше спостерігалися достовірні зміни показників як нейронів, так і глії. Необхідно підкреслити, що морфологічні зміни, виявлені нами й описані вище при інтоксикації бензоналом у дозі 35 мг/кг аналогічні до таких же змін при впливі фенобарбітоном у дозі 30 мг/кг, але за інтенсивністю значно менш виражені. нейрон мигдалеподібний барбітурат мозок

При застосуванні в експерименті фенобарбітону в дозі 30 мг/кг із коректором силібором у дозі 80 мг/кг у статевонезрілих і статевозрілих тварин у частини нейронів усіх ядер обох груп МТ головного мозку виявлені такі ж зворотні зміни, як і в групах статевозрілих тварин при впливі фенобарбітону без корекції, але в меншій кількості. Характерно, що на 7-у добу експерименту відзначалися в частини нервових клітин в основному зворотні зміни. На 15 добу зазначені вище морфологічні зміни підсилювалися і виявлялися вже в дещо більшій кількості. На 30 добу з'являлися й окремі деструктивні зміни нейронів. При збільшенні термінів експерименту до максимального (60 діб) у нервовій тканині виявлялися ознаки репаративних процесів. При цьому найбільш вразливими були всі ядра кортико-медіального відділу МТ головного мозку, де частіше спостерігалися статистично достовірні зміни показників як нейронів, так і глії.

Морфологічні зміни нейронів і глії ядер МТ головного мозку пацюків при хронічному впливі фенобарбітоном у дозі 30 мг/кг менш виражені в порівнянні з фенобарбітоном у дозі 70 мг/кг. При впливі фенобарбітоном як у дозі 30 мг/кг, так і в дозі 70 мг/кг на ядра МТ головного мозку зміни нейронів більш виражені в статевонезрілих тварин. При використанні в експерименті бензоналу в дозі 35 мг/кг морфометричні зміни нейронів і глії ядер МТ головного мозку менш виражені в порівнянні з такими в експерименті із застосуванням фенобарбітону в меншій дозі (30 мг/кг). Одночасне використання в експерименті фенобарбітону в дозі 30 мг/кг і силібору в дозі 80 мг/кг в обох вікових групах не викликало значних морфометричних змін нейронів і глії ядер МТ головного мозку. Наявні дані можуть свідчити про більшу чутливість статевонезрілих тварин до дії хронічної інтоксикації барбітуратами.

Аналіз кореляційних зв'язків, що характеризують морфологічний взаємозв'язок ядер основних відділів МТ головного мозку пацюків показав, що різні умови експерименту ведуть до зміни кількості, характеру й сили взаємозв'язків.

Таким чином, послаблення кореляцій у малі та середні терміни експерименту у відповідь на хронічний вплив фенобарбітону в дозі 70 мг/кг дозволяє припускати руйнування окремих взаємозв'язків між ядрами основних відділів МТ головного мозку і може бути причиною дистрофічного впливу досліджуваних препаратів на клітини нервової тканини. Однак протилежна картина при проведенні експериментів з іншими умовами (більш м'які - менша доза препарату) може свідчити про активацію адаптативних і репаративних процесів у нервовій тканині і високій пластичності останньої у відповідь на екзогенні впливи.

При проведенні більш глибокого однофакторного дисперсійного аналізу нами були встановлені дані, що підтвердили отримані результати про те, що хронічний вплив барбітуратів на ядра МТ головного мозку пацюків різного віку істотний і залежить від виду, дози препаратів, наявності коректора і віку тварини. Найбільший вплив на всі ядра МТ головного мозку експериментальних тварин обох вікових груп мав фенобарбітон у великій дозі, тобто 70 мг/кг. При цьому більш вразливими були ядра базо-латерального відділу. Менше впливав на морфологічні особливості клітин усіх ядер МТ головного мозку фенобарбітон у дозі 30 мг/кг. Більш вразливими при цьому також були ядра базо-латерального відділу МТ. Найменший вплив на МТ мав бензонал у дозі 35 мг/кг. При цьому більше страждали ядра кортико-медіального відділу МТ. Фенобарбітон у дозі 30 мг/кг у комбінації з коректором силібором у дозі 80 мг/кг практично не впливав на морфометричні показники ядер основних відділів МТ.

Зіставивши отримані дані з даними літератури, можна припустити, що на механізми розвитку зворотних і незворотних змін нейронів ядер МТ головного мозку пацюків впливають, з одного боку, барбітурати, які, потрапивши в кров, легко проникають через гематоенцефалічний бар'єр, істотно знижуючи рівні метаболізму нейронів (тривала індукція барбітуратами мікросомального окислювання призводить до прискорення метаболізму не тільки чужорідних з'єднань, але й ендогенних субстратів цитохрому Р-450, що, за принципом зворотного зв'язку, можуть впливати на синтез ферментних білків, що й призводить до зниження потужності ферментних систем цитоплазматичної мережі, інгібують деякі біохімічні механізми, які беруть участь у процесах утилізації глюкози й енергетичному обміні нервової тканини, знижують концентрацію натрію всередині нейрона і пригнічують струм натрію крізь клітинну мембрану, викликають зменшення струму калію крізь клітинну мембрану, знижують струм кальцію усередину деполяризованих синапсів, руйнують мембрану нейронів і блокують синапси. Отже, через пригнічення метаболізму і виявляється седативний ефект барбітуратів, що при тривалій інтоксикації неминуче призводить до розвитку дистрофічних змін у нейронах. З іншого боку, після хронічної інтоксикації барбітуратами морфологічні зміни головного мозку являють собою картину токсико-гіпоксичної енцефалопатії з гострими дисциркуляторними гемо- та ліквородинамічними розладами. Свідченням тому є дистрофічні зміни нейронів, зміни глії, порушення цитоархітектоніки з осередковим випаданням нейронів. Практично такі ж зміни ми спостерігали й у ядрах МТ головного мозку пацюків, що дозволяє припустити судинно-гемодинамічні порушення як один із компонентів механізму, який вражає нервову тканину.

Отже, отримані дані дозволяють припустити такі механізми розвитку змін структури нейронів МТ головного мозку:

1. вплив барбітуратів безпосередньо на нервові клітини, який пригнічує метаболізм нейронів;

2. опосередкована дія через порушення трофіки елементів нервової тканини під впливом гемодинамічних розладів;

3. наслідки впливу обох вищеназваних механізмів.

На підставі вищевикладеного, а також з огляду на безсумнівну роль ядер МТ головного мозку в розвитку ряду неврологічних захворювань, наприклад, судомних реакцій у хворих на епілепсію, можна припустити, що виявлені морфофункціональні перетворення нейронів і нейроглії є однією з причин розвитку деякої толерантності при тривалому застосуванні барбітуратів. Оскільки для досягнення плато концентрації препарату в плазмі і тканинах необхідно від 2-х до 3-х тиж., толерантність до седативної дії його розвивається, можливо, ще в період підвищення концентрації в плазмі.

Висновки

Результатом представленої дисертаційної роботи відповідно до поставленої мети є теоретичне узагальнення та нове розв'язання актуальної наукової задачі щодо вивчення морфологічних особливостей ядер основних відділів мигдалеподібного тіла головного мозку пацюків різних вікових груп при тривалому впливі на їхній організм барбітуратів. Під час дослідження були виявлені як загальні закономірності морфо-функціональних змін, так і особливості морфогенезу досліджуваної структури, специфічні для дії окремо кожного з визначених умовами експерименту факторів. Отримані в результаті проведеного дослідження дані можуть бути використані в клініці для більш глибокого вивчення патогенезу та методів лікування захворювань, пов'язаних із порушеннями діяльності структур лімбічної системи при тривалому застосуванні барбітуратів.

1. Побудова ядер мигдалеподібного тіла головного мозку пацюків контрольних груп у різні вікові періоди має свої морфологічні особливості, обумовлені характерною цитоархітектонікою, що залежить від форми та розмірів нейронів, щільності нейронів і макроглії, показників ядерно-цитоплазматичного співвідношення, гліального та перинейронального індексів.

2. Хронічний вплив барбітуратів на пацюків статевонезрілого віку та репродуктивного періоду протягом 7, 15, 30 і 60 діб призводив до неспецифічних поліморфних перетворень структур нервової тканини досліджуваних ядер, що виражалися або зворотними змінами нейронів і їхніх ядер у короткий термін експерименту (7 та 15 доба), або, при тривалості експерименту до 30 і 60 діб - незворотними, аж до явищ нейронофагії та загибелі частини клітин (p < 0,05).

3. Хронічний вплив барбітуратів на експериментальних тварин викликав також виражене збільшення кількості з боку клітин макроглії ядер основних відділів мигдалеподібного тіла головного мозку. Це виявлялося в збільшенні щільності клітин загальної глії на 1 мм² речовини мозку за рахунок збільшення кількості сателітних гліоцитів, що відбивалося в достовірному збільшенні перинейронального, гліального індексів та інтергліального коефіцієнта (p < 0,05).

4. Фенобарбітон у великій дозі (70 мг/кг ) викликав більш різко виражені морфологічні зміни нейронів і макроглії ядер основних відділів мигдалеподібного тіла головного мозку в порівнянні з малою дозою (30 мг/кг) в обох вікових групах і в усі терміни експерименту. Характер та ступінь виразності змін залежали від віку тварин та тривалості впливу препаратів.

5. Морфологічні зміни досліджуваних ядер при хронічній інтоксикації бензоналом у дозі 35 мг/кг аналогічні таким же змінам при впливі фенобарбітону в дозі 30 мг/кг, але за інтенсивністю менш виражені.

6. В експерименті з одночасним використанням фенобарбітону в дозі 30 мг/кг і силібору в дозі 80 мг/кг результати гістологічного, морфометричного та математичного досліджень ядер основних відділів мигдалеподібного тіла головного мозку пацюків обох вікових груп свідчать про здатність силібору зменшувати несприятливий вплив на морфофункціональний стан досліджуваних структур, застосування барбітуратів і сприяти частковій нормалізації морфологічних характеристик.

7. Дія хронічної інтоксикації барбітуратами залежить від віку тварин. Найбільш виражені морфологічні зміни мали місце в експериментальних групах статевонезрілих пацюків, менш виражені - у статевозрілих, можливо, за рахунок добре розвинених компенсаторно-адаптативних механізмів у тварин репродуктивного періоду.

Практичні рекомендації

1. Встановлено, що вплив на організм барбітуратів, супроводжується негативними змінами ядер основних відділів МТ головного мозку пацюків різних вікових періодів. У зв'язку з цим, при застосуванні препаратів, що містять похідні барбітурової кислоти, варто звертати увагу на наявність неврологічних проявів ураження структур лімбічної системи і зокрема МТ.

2. Доведено, що використання силібору зменшує несприятливий вплив на структури МТ головного мозку, що має місце при застосуванні барбітуратів. Це дозволяє рекомендувати застосування барбітуратів спільно із силібором задля профілактики можливих порушень функції МТ.

3. Виявлені в ході роботи вікові особливості морфогенезу МТ головного мозку, свідчать про більшу уразливість даного органа стосовно впливу барбітуратів у статевонезрілий період. У зв'язку з цим, необхідно з особливою обережністю призначати препарати, що містять похідні барбітурової кислоти дітям і підліткам.

4. Отримані дані можуть бути використані для оцінки морфологічного стану структур лімбічної системи при лікуванні цілого ряду захворювань ЦНС, зв'язаних із тривалим застосуванням барбітуратів, а також у неврології, наркології, токсикології, педіатрії, психіатрії. Крім того, виявлені особливості будови ядер основних відділів МТ головного мозку при впливі на організм барбітуратів, можуть бути корисні для дослідників, що займаються вивченням структур лімбічної системи, а також пластичності і реактивності нервової тканини лабораторних тварин в умовах різних медикаментозних впливів.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Савенко Л.Д., Бобрышева И.В., Моисеева М.И., Цветлинская Н.А., Чурилин О.А., Радионов С.Н., Лемонджава З.М. Влияние некоторых факторов внешней среды на морфологию структур лимбико-ретикулярного комплекса и центров спинного мозга в эксперименте // Тавр. медико-биол. вестн. _ 2002. _ Т. 5, № 3. _ С. 147-149 (Автор забезпечив аналіз літературних жерел, морфологічне дослідження матеріалу, надов сформульовані висновки щодо інтоксикації мигдалеподібного тіла барбітуратами).

2. Радионов С.Н. Морфологические особенности миндалевидного тела головного мозга после хронической интоксикации барбитуратами в различные возрастные периоды // Український медичний альманах. _ 2005. _ Т. 8, № 2. _ С. 128-129.

3. Радионов С.Н. Морфологические особенности миндалевидного тела головного мозга неполовозрелых крыс-самцов после хронической интоксикации барбитуратами // Український морфологічний альманах. _ 2005. _ Т. 3, № 2. _ С. 74-76.

4. Радионов С.Н. Цвето-графический метод анализа плотности клеток миндалевидного тела головного мозга крыс после хронической интоксикации барбитуратами // Український морфологічний альманах. _ 2005. _ Т. 3, № 3. _ С. 48-52.

5. Савенко Л.Д, Цвєтлинська Н.О., Чурілін О.О., Радіонов С.М., Лемонджава З.М. Вплив деяких факторів зовнішнього середовища на морфологічні особливості структур головного та спинного мозку // Матеріали IX конгресу Світової федерації Українських лікарських товариств (СФУЛТ), присвяченого його 25-річчю (19-22 серпня 2002). - Луганськ: ЛугДМУ, 2002. _ С. 321 (Автор забезпечив обґрунтування актуальності теми, надав опрацьовані матеріали та сформульовані висновки щодо впливу барбітуратів на мигдалеподібне тіло головного мозку).

6. Радионов С.Н., Савенко Л.Д. Морфологические преобразования миндалевидного тела головного мозга после хронической интоксикации барбитуратами в разные возрастные периоды (экспериментально-морфологическое исследование) // Актуальні питання біології та медицини: Матеріали І Міжрегіональної конференції молодих вчених: студентів, магістрантів, аспірантів, докторантів (20-21 травня 2003 р.). - Луганськ: Луганський педагогічний університет ім. Т.Г. Шевченка, 2003. - С. 75-77. (Автор забезпечив постановку завдань, обґрунтування актуальності роботи, аналіз літературних джерел, морфологічне дослідження матеріалу, формулювання висновків).

7. Радионов С.Н. Морфологические особенности базо-латерального отдела миндалевидного тела головного мозга после хронической интоксикации барбитуратами в различные возрастные периоды // Український морфологічний альманах. _ 2005. _ Т.3, №1. _ С. 114

8. Радионов С.Н. Морфологические особенности кортико-медиального отдела миндалевидного тела головного мозга после хронической интоксикации барбитуратами в различные возрастные периоды // Актуальні питання біології та медицини: Матеріали ІІІ Міжрегіональної науково-практичної конференції (7-8 квітня 2005 р.). _ Луганськ: Луганський педагогічний університет ім. Т.Г. Шевченка, 2005. _ С. 37-38.

Анотація

Радіонов С.М. Морфологічні особливості мигдалеподібного тіла головного мозку після хронічної інтоксикації барбітуратами в різні вікові періоди (експериментально-морфологічне дослідження). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14 03 09 - гістологія, цитологія, ембріологія. - Кримський державний медичний університет ім. С.І.Георгієвського МОЗ України, Сімферополь, 2006.

В результаті експериментального дослідження проведеного на 216 безпородних білих щурах-самцях статевонезрілого і репродуктивного віку з поділом їх на серії в залежності від препарату, що вводився, і його дози, після комплексного морфологічного, морфометричного і математичного аналізу було встановлено, що тривале введення барбітуратів призводить до поліморфних неспецифічних змін нейронів в усіх ядрах МТ головного мозку, що виявлялися або зворотними (в основному на 7 і 15 добу експерименту) або незворотними аж до явищ нейронофагії і загибелі частини клітин (в основному на 30 і 60 добу експерименту). З боку клітин макроглії ядер МТ головного мозку спостерігалися виражені проліферативні процеси. Ступінь виразності морфологічних змін знаходилася в прямої залежності від дози фенобарбітона. При хронічній інтоксикації бензоналом морфологічні зміни в досліджуваних ядрах, аналогічні тим що мають місце при дії фенобарбітона, але по інтенсивності менш виражені. Встановлено, що спільне використання в експерименті фенобарбітона і силібора зменшує негативний вплив першого і призводить до деякої нормалізації морфологічних показників ядер МТ головного мозку пацюків.

Ключові слова: ядра мигдалеподібного тіла головного мозку, барбітурати, фенобарбітон, бензонал, силібор.

Summary

Radionov S.N. The morphological particularities of the amygdale of the cerebrum after chronic intoxication of barbiturates at different age periods (experimental-morphological study). - Manuscript.

The dissertation on competition scientific degree candidate of the medical sciences on speciality 14.03.09 - a histology, cytology, embryology - Crimea State Medical University named by S.I. Georgievsky MPH, Simpheropol, 2006.

The experimental study was carried out on 216 white rat-males of immature and reproductive ages. Animals of both age groups were divided into serieses depending on introduced medicines. The rats of both age were found under observation during 7, 15, 30 and 60 days. We have used modern histological, morphometrical and mathematical methods of the analysis with comparative one-way variance analysis of morphological transformations in nuclei of the main parts of amygdale of the rats' cerebrum.

Introduction of barbiturates results to polymorphic unspecific neurons' changes in all amygdale nuclei of the cerebrum, which were either reversible (on the 7-th and 15-th day of the experiment) or inconvertible up to neuronophagy effects and destruction of same cells (on the 30-th and 60-th day of experiment). The proliferative processes were observed in pool of the macroglial cells of the amygdale nuclei of the cerebrum. The degree of morphological changes was in direct dependency from dose of the phenobarbitone. Morphological changes in studied nuclei under chronic intoxication of the benzonalum were similar at changes under chronic intoxication of the phenobarbitone, but they were less expressed.

Key words: amygdale nuclei of the cerebrum, barbiturates, phenobarbitone, benzonalum.

Размещено на Allbest.ru