Особливості стану здоров’я підлітків, притягнутих до кримінальної відповідальності

Матеріали і методи дослідження. Дослідження проводилися на базі Якушинецького професійного училища соціальної реабілітації для неповнолітніх, середніх загальноосвітніх шкіл м. Вінниці, науково-дослідного центру Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова, Вінницької обласної дитячої клінічної лікарні та науково-дослідного експертного криміналістичного центру при Управлінні МВС України у Вінницькій області, де під наглядом впродовж 1998-2003 років знаходилось 280 підлітків чоловічої статі у віці 14-16 років.

Основну групу під час досліджень склали підлітки-хлопці (121 особа) віком 14-16 років, які були притягнуті до кримінальної відповідальності та відбували покарання в Якушинецькому училищі соціальної реабілітації для неповнолітніх. Дослідженню підлягали підлітки, які знаходились у виправному закладі не менше одного року. До складу контрольної групи було залучено 159 соціально-благополучних підлітків, які мешкали на території Вінницької області та навчались у старших класах загальноосвітніх шкіл.

При проведенні медико-соціальних досліджень використовувалась спеціально розроблена анкета, яка містила цілу низку запитань, що розглядали особливості соціального статусу сімей в яких виховувались підлітки, провідні характеристики їх способу життя, рівень поширення шкідливих звичок, особливості статевої поведінки досліджуваних осіб, а також суб'єктивно-особистісне ставлення підлітків до скоєних злочинів. Комплексна оцінка фізичного розвитку підлітків проводилась за оціночними таблицями з урахуванням зросту, маси тіла, обхвату грудної клітки.

Провідні характеристики властивостей особистості, а саме: екстравертованості та нейротизму, визначались з використанням підліткового варіанта опитувальника Айзенка; показники тривожності - за допомогою опитувальника Кондака; показники агресивності - опитувальника Басса-Дарки. Оцінка вираженості акцентуації характеру та патохарактерологічних особливостей проводилась за допомогою опитувальників Шмішека та О.Е.Личко.

Особливості вегетативного тонусу організму підлітків визначали за допомогою застосування анкети та схеми обстеження А.М.Вейна, оцінки індексів Кердо та Хільдебранта, проведення аналізу хвильової структури серцевого ритму із застосуванням комп'ютерної кардіоритмографії. Дослідження дерматогліфічних характеристик проводили за методикою Т.Д.Гладкової та І.С.Гусєвої.

Статистичну обробку числових даних проводили на персональному комп'ютері, за допомогою стандартного програмного пакету “Statistica 5,5” використовуючи варіаційний та кореляційний методи аналізу.

Результати дослідження та їх аналіз. Встановлено, що переважна більшість підлітків, притягнутих до кримінальної відповідальності, виховувалась у неповних сім'ях (70,2%). Серед підлітків, які виховувались у неповних сім'ях, росли без батька 64,5% юнаків, без матері - 19,8%, із вітчимом - 5,8% юнаків. Сироти складали 14,0% з обстежуваних підлітків. В умовах багатодітних сімей виховувались 52,1% підлітків, навчалися в інтернатах 21,5% юнаків із числа досліджуваних осіб. Виховувались в умовах соціально-неблагополучних або в малозабезпечених родинах 82,6% засуджених підлітків, у 7,5% батьки були позбавлені батьківських прав. Слід відмітити, що протягом свого життя хоча б один раз здійснювали втечу з дому 82,7% підлітків. Питома вага сімей, в яких батьки зловживають алкогольними напоями, становила 52,1%. Мали близьких родичів, що в різні роки також були притягнуті до кримінальної відповідальності, 11,6%.

Найбільш поширеною причиною, яка призвела до позбавлення підлітків волі, були крадіжки (60,0%), розкрадання державного майна (19,0%), пограбування (10,8%), придбання або збування майна, що одержане незаконним шляхом (6,6%), а також розбій (2,5%). На обліку у міліції знаходились лише 12,9% з обстежених підлітків. Скоїли злочини у стані алкогольного сп'яніння 37,5% підлітків. Суттєвим слід вважати, що шкодували з приводу скоєння злочину 73,1% підлітків, вирок суду вважали справедливим 61,2%.

Поширеність паління серед підлітків, які знаходились в училищі соціальної реабілітації становила 83,4%, причому у 73,1% з них в родині палив батько, у 27,9% - мати. Всі досліджувані періодично вживали алкогольні напої, з них регулярно споживали 64,4% підлітків, періодично - 35,6%. Хоча б раз упродовж свого життя, приймали наркотичними речовини 44,2% підлітків, регулярно - 10,6%. У ході нашого дослідження було виявлено, що статеві стосунки з жінками мали 57,7% підлітків, гомосексуальні контакти - 1,9%.

Аналіз даних за групами здоров'я свідчить, що серед підлітків, притягнутих до кримінальної відповідальності з першою групою здоров'я було 20,54±1,13%, серед контрольної 15,21±2,14% (р<0,05). З другою групою здоров'я серед підлітків основної групи було 60,37±3,57%, в групі порівняння 57,49±3,39% (р>0,05). Третя група здоров'я серед засуджених підлітків становила 19,09±1,89%, тоді як в контрольній групі цей показник був вище 24,32±2,56% (р<0,05). Четверта група здоров'я за результатами нашого дослідження зустрічалась тільки в групі порівняння 2,98±0,32% (р<0,001).

Загальний рівень захворюваності у підлітків, які знаходяться у виправній установі значно нижчий 768,43±10,27‰, ніж у підлітків в загальні популяції 890,16±11,78‰ (р<0,001). Аналіз захворюваності серед підлітків притягнутих до кримінальної відповідальності свідчить про наступне: найчастішою патологією є серцево-судинна патологія, яка представлена у даного контингенту підлітків виключно вегето-судинними дисфункціями и становить 74,15±2,32%. Друге місце займають захворювання дихальної системи 67,36±2,24%, які обумовлені високою частотою гострих респіраторних інфекцій, тоді як хронічні захворювання мають досить незначний відсоток (4,12±0,14%). Третє місце займає ортопедична патологія 35,75±2,39%, де значний відсоток належить порушенням постави (17,78±2,25%) та деформації склепіння ступні (4,16±2,38%). Розлади психіки та поведінки (дефекти поведінки та характеру, розумову відсталість, мовні розлади) становлять 23,98±2,13%. Патологія шлунково-кишкового тракту в групі дослідження має переважно функціональний характер і зустрічається у 17,46±0,52% підлітків. Патологію зору мали 8,29±0,36% підлітків.

Результати, які були одержані під час вивчення фізичного розвитку, засвідчували, що показники фізичного розвитку підлітків із соціально-адаптованих сімей суттєво переважали показники, властиві для їх ровесників, притягнутих до кримінальної відповідальності (табл.1).

здоров'я підліток кримінальний відповідальність

Таблиця 1. Показники фізичного розвитку підлітків груп порівняння

Встановлено, що показники маси тіла представників першої з досліджуваних груп переважали над показниками їх ровесників із другої відповідно на 26,6%, 29,9% та 22,2%. Таким чином, слід відзначити суттєво більший рівень розвитку серед підлітків, що знаходилися в соціально-захищених умовах, саме тих характеристик фізичного стану (екскурсія грудної клітки, станова сила), які, в більшої мірі, залежали від впливу комплексу антропогенетичних чинників. Така ознака фізичного розвитку як м'язова сила, рівень якої, у великій мірі зумовлений дією середовищних чинників, була більш розвинута серед підлітків, з училища соціальної реабілітації.

Розглядаючи особливості структури розподілу показників, які характеризують рівень фізичного розвитку за зростом, серед 14-річних підлітків слід було відзначити виражену перевагу (р<0,001) показників, властивих для середнього розвитку, у соціально-благополучних юнаків (54,9%) та показників нижче середнього рівня у юнаків, позбавлених волі (42,9%). Далі, з певним відривом, слідували, в першому випадку, показники, характерні для вище середнього (19,6%), нижче середнього (11,8%), високого (9,8%) та низького (3,9%) фізичного розвитку за зростом (р<0,001), в другому - показники, характерні для низького (32,1%), середнього (21,4%) та високого (3,6%) фізичного розвитку за зростом. Тенденції подібного змісту проявлялися під час співставлення даних щодо розподілу показників, які характеризують рівень фізичного розвитку підлітків за зростом у віці 15 років, серед соціально-благополучних юнаків, як і в попередньому випадку, переважали (р<0,001) над показниками середнього фізичного розвитку (51,0%). Дещо меншою була питома вага показників, властивих для вище середнього (24,6%), нижче середнього (16,3%), низького (6,1%) та високого (2,0%) фізичного розвитку за зростом.

У структурі показників, що відображували особливості розподілу досліджуваних показників у середовищі юнаків, притягнутих до кримінальної відповідальності, переважала частка показників низького зросту (45,7%), практично удвічі меншою була питома вага показників фізичного розвитку нижче середнього (28,5%). Далі слідували характеристики, властиві для середнього (20,0%), вище середнього (2,9%) та високого (2,9%) фізичного розвитку за зростом (р<0,001). Практично незмінною залишалась структура розподілу показників, що визначалась, серед 16-річних соціально-благополучних підлітків (див. рис. 4,3). Найбільший відсоток (47,4%) становив середній фізичний розвиток (р<0,001). Значно меншою була питома вага характеристик, властивих для вище середнього (21,0%), нижче середнього (17,5%), низького (8,8%) та високого (5,3%) фізичного розвитку за зростом. В той же час, для підлітків, позбавлених волі, найбільш суттєвою була питома вага показників фізичного розвитку нижче середнього (36,7%), низького (30,0%), середнього (30,0%) і високого (3,3%).

Таким чином, одержані дані засвідчували, що для підлітків, які належали до соціально-захищених родин, у будь-якому віці властивою була перевага показників середнього фізичного розвитку (р<0,001), тоді як для їх ровесників, що відбували покарання, найбільш характерною була тенденція до домінування у структурі розподілу показників низького і нижче середнього фізичного розвитку (р<0,001).

Аналіз даних, одержаних під час визначення груп фізичного розвитку на підставі оцінки масо-ростових співвідношень свідчить, що серед соціально-благополучних юнаків суттєво переважала частка осіб із гармонійним фізичним розвитком відповідно 76,4% у віці 14 років, 67,3% у віці 15 років та 73,7% у віці 16 років. Досить стабільною впродовж періоду досліджень залишалась питома вага підлітків із дефіцитом та надлишком маси тіла. У першому випадку їх значення коливалися в межах від 11,8% до 14,3%, у другому - в межах від 11,8% до 18,4%. Водночас серед підлітків, позбавлених волі, спостерігались зовсім інші тенденції. По-перше, в структурі розподілу показників, що аналізувались, реєструвались лише такі групи фізичного розвитку, як гармонійний розвиток та дефіцит маси тіла відповідно до зросту досліджуваних осіб. По-друге, впродовж вікового проміжку, що розглядався, спостерігалось суттєве збільшення частки юнаків із дефіцитом маси тіла: спочатку з 42,3% до 51,4% та згодом до 63,3% на тлі вираженого зменшення питомої ваги підлітків із гармонійним фізичним розвитком: спочатку з 57,1% до 48,6% та згодом до 36,7%.

Під час визначення особливостей ступеня оволосіння пахвових ямок соціально-благополучних юнаків слід було відзначити той факт, що питома вага показників статевого розвитку, які відповідали календарному віку, впродовж періоду спостережень суттєво зростала, складаючи 28,0% у віці 14 років, 42,3% у віці 15 років та 66,6% у віці 16 років. Разом з тим, серед підлітків, притягнутих до кримінальної відповідальності, спостерігалося суттєве зменшення з 39,3% до повної відсутності значень показників, котрі засвідчували відповідність рівня статевого розвитку календарному віку (р<0,001). Тобто у віці 16 років 100% підлітків, які перебували в училищі соціальної реабілітації, відставали за статевим розвитком від календарного віку.

Найбільш значущими тенденціями змін з боку ступеня оволосіння на лобку серед соціально-адаптованих юнаків слід визнати поступове з 28,0% у 14-річному до 62,5% у 16-річному віці збільшення частки осіб, рівень біологічного розвитку яких в повній мірі відповідав календарному вікові. Результати зовсім іншого змісту реєструвались під час аналізу показників ступеня оволосіння обличчя юнаків, позбавлених волі, серед яких протягом усього вікового проміжку цей показник відповідав календарному в 100% у віці 14 років, 57,1% в 15 років та 73,3% у віці 16 років. Серед соціально-благополучних підлітків показник ступеня оволосіння обличчя відповідали календарному вікові в 64,0%, 15,4% та 50,0% відповідно.

Значні відмінності спостерігались під час проведення аналізу показників ступеня розвитку кадика серед підлітків груп порівняння. Так, серед юнаків притягнутих до кримінальної відповідальності, впродовж вікового періоду з 14 до 16 років реєструвались тенденції до зменшення частки показників статевого розвитку, який відповідав календарному вікові: із 100% серед 14-річних до 6,7% серед 16-річних юнаків. В той час для соціально адаптованих юнаків домінуючою у структурі розподілу характеристик статевого розвитку, що аналізувався, була частка показників, які відповідали календарному вікові і становили 96,0% у віці 14 років, 100% у віці 15 років та 62,5% у віці 16 років.

Упродовж вікового періоду зменшувалась і питома вага особливостей мутації голосу у підлітків, притягнутих до кримінальної відповідальності. Її значення серед 14-річних юнаків становили 57,1%, серед 15-річних - 11,5%, серед 16-річних - 6,7%. Водночас, серед соціально-благополучних підлітків питома вага показників відповідності біологічного розвитку календарному віку зростала з 23,1% серед 14-річних до 62,5% серед 15-річних і 57,1% серед 16-річних юнаків.

У ході досліджень, проведених на підставі використання особистісного опитувальника Айзенка, виявлено, що рівень показників екстраверсія інтроверсія, які визначають індивідуально-значущу орієнтацію юнаків, був цілком порівняним, складаючи у віці 14 років 13,840,57 балів серед соціально-благополучних підлітків та 13,070,68 балів (р0,05) серед юнаків, притягнутих до кримінальної відповідальності, у віці 15 років - відповідно 14,840,54 та 14,850,49 балів (р0,05), у віці 16 років - відповідно 14,430,83 та 14,430,62 балів (р0,05). Навпаки, рівень нейротизму серед соціально-благополучних 14-річних підлітків, складаючи 13,200,90 балів, був суттєво нижчим порівняно з показниками їх однолітків, притягнутих до кримінальної відповідальності, серед яких відповідні його показники досягали 15,890,71 балів (р0,05). Дещо меншими були узагальнені показники нейротизму, що відображували ступінь емоційної стабільності 15- та 16-річних юнаків, рівень показників серед яких у першому випадку становив 11,190,68 балів серед соціально-адаптованих та 13,820,72 балів (р0,05) серед засуджених юнаків, в другому - відповідно 9,170,97 та 13,960,81 балів (р0,01). У віці 14 років питома вага показників, властивих для емоційної стабільності, становила 61,0% серед соціально-благополучних підлітків та 78,6% серед їх ровесників, що виховувались у соціально-несприятливих умовах. Разом з тим, вже у віці 15 років їх частка серед перших зменшувалась до 30,8%, серед других, навпаки, зростала до 71,4%, складаючи у віці 16 років - відповідно 41,7% та 66,7%.

За результатами тесту Кондаша доведено, що показники шкільної, самооціночної та міжособистісної тривожності мали цілком порівняний характер між обома досліджуваними групами (р0,05).

Результати оцінки поширення акцентуацій характеру серед досліджуваних підлітків підкреслювали той факт, що, як серед соціально-благополучних, так і серед юнаків, притягнутих до кримінальної відповідальності, в структурі їх розподілу переважали гіпертимний, циклотимний та екзальтований типи, достовірних розбіжностей між групами порівняння встановлено не було.

За даними опитувальника Личко встановлено, що серед підлітків, які перебували в училищі, ризик соціальної дезадаптації у віці 14 та 15 років складав відповідно 26,7% та 21,9%, згодом суттєво зростаючи до 55,3% у 16-річних юнаків. Імовірність формування психопатії у першому випадку становила 23,3%, у другому - 12,2%, у третьому - 19,1%. Близько 1/3 засуджених підлітків мали досить високий рівень психологічної схильності до формування та подальшого розвитку проявів деліквентної поведінки, відповідно 30,0% у віці 14 років, 39,5% у віці 15 років та 36,2% у віці 16 років. Понад 1/2 досліджуваних осіб протягом кожного з розглянутих вікових діапазонів мали високу психологічну схильність до алкоголізації. Ризик виникнення різноманітних депресивних станів був досить незначним серед підлітків, які знаходились в училищі соціальної реабілітації.

Встановлено високий ступінь поширення в середовищі юнаків-правопорушників проявів нонконформізму та низького рівня конформності. Їх частка у віці 14 років становила відповідно 50,0% та 50,0%, у віці 15 років - 34,2% та 50,0%, у віці 16 років - 27,7% та 51,1%.

Під час оцінки показників фізичної агресії встановлено, що її рівень серед підлітків притягнутих до кримінальної відповідальності не відрізнявся від показників властивих соціально-благополучним одноліткам. Подібні тенденції були властиві і для даних, які відзначали особливості вербальної та опосередкованої агресії досліджуваних осіб. Не реєструвалось практично ніяких розбіжностей між представниками груп порівняння у ході визначення та аналізу показників негативізму, індексів ворожості та агресивності. Лише під час оцінки ступеня розвитку образи серед підлітків, притягнутих до кримінальної відповідальності, реєструвався більш високий рівень розвитку досліджуваних показників, ніж серед їх соціально-благополучних однолітків (р0,05).

Проведено порівняння вмісту серотоніну у сироватці між підлітками, притягнутими до кримінальної відповідальності, та їх соціально-адаптованими однолітками (табл.2). Встановлено більш високий рівень показника в юнаків, позбавлених волі, який фактично на 2530%, перевищував значення відповідних показників групи контролю.

Причому, означене явище відрізнялось стабільним характером і не залежало від вікових особливостей груп порівняння. Очевидно, що висока концентрація серотоніну стримує процеси формування неадекватних, агресивних за своїм змістом поведінкових проявів.

Таблиця 2. Вміст серотоніну у сироватці крові підлітків груп порівняння, нмоль/л

За результатами використання схеми обстеження, призначеної для виявлення ознак вегетативних зрушень у стані здоров'я встановлено, що у віці 14 років рівень поширення клінічно-окреслених проявів вегетативної дисфункції складав 78,6%, у віці 15 років 80,0%, у віці 16 років 66,7%. Таким чином, нами не встановлено достовірної різниці між поширеністю вегетативних дисфункцій у підлітків, які перебувають у закладі соціальної реабілітації, та результатами їх вивчення в загальній підлітковій популяції, які наведені іншими дослідниками (Гусакова І.В., 2004; Майданик В.Г., 1998; Молочок Н.В., 1999; Прохоров Є.В. з співав., 2001; Хайтович М.В., 1998). За даними оцінки показників вегетативного індексу Кердо, слід зазначити, що серед підлітків обох досліджуваних груп однаково переважав тонус парасимпатичного відділу автономної нервової системи (р>0,05). У той час, як за даними індексу міжсистемних взаємовідносин Хільдебранта, питома вага підлітків із ознаками вегетативного дисбалансу була більшою в групі засуджених підлітків (40,3%), ніж в контрольній (26,4%) (р<0,05).

Оцінка показників вегетативного гомеостазу у підлітків позбавлених волі, за результатами варіаційної кардіоінтервалографії засвідчує суттєву перевагу впливу на показники функціональних можливостей організму симпатичного відділу автономної нервової системи. Зокрема, середні величини кардіоінтервалів у положенні лежачи у віці 14 років складали 467,5722,17 мс, у віці 15 років - 438,8517,18 мс, у віці 16 років - 435,1019,95 мс при нормативних значеннях, властивих для вікової групи юнаків, які становлять 823,5054,50 мс (р<0,001). Після здійснення фізичного навантаження реєструвалось ще більш виражене зменшення їх показників. Величина стандартного відхилення значень кардіоінтервалів також, суттєво, поступалась віковим нормативам (105,909,30 мс), як у спокої, так і після фізичного навантаження (р<0,001).

Разом з тим, характеристики частотного компоненту варіабельності серцевого ритму, у більшості випадків знаходились у межах нормативного вікового коридору з незначною тенденцією до його перевищення (р>0,05). Показники триангулярного індексу, який є прямо пропорційним еквівалентом парасимпатичної активності, при проведенні тестувань (від 4,710,49 до 7,431,02) були в 5 разів меншими за вікові нормативи (37,001,5), що також засвідчувало суттєву перевагу тонусу симпатичного відділу автономної нервової системи серед юнаків, котрі перебували в училищі соціальної реабілітації (р<0,001).

Результати оцінки індексу Баєвського, засвідчували той факт, що у положенні лежачи його показники спочатку протягом періоду з 14 до 15 років зростали з 345,96±90,88 до 431,05±81,61 балів (р>0,05), та згодом знижувалися майже до вихідного рівня у віці 16 років - 357,56±82,71 балів. Водночас, після фізичного навантаження, ступінь напруження регуляторних систем протягом досліджуваного вікового діапазону практично не змінювався (р>0,05).

В ході досліджень пальцьової дерматогліфіки будь-яких достовірних розбіжностей у загальному співвідношенні простих та складних візерунків на пальцях рук серед представників груп порівняння виявлено не було. Загальна частота реєстрації простих візерунків у підлітків, позбавлених волі, становила 71,6%, у соціально-адаптованих юнаків - 74,9%. Встановлено, що найбільш рідким із простих пальцевих візерунків в обох досліджуваних групах були радіальні петлі, що зустрічались в 4,2% випадків у юнаків, притягнутих до кримінальної відповідальності, та в 3,3% випадків у юнаків із соціально-захищених родин. Не суттєвими є відмінності між кількістю завитків та ульнарних петель відповідно 8,7% і 11,1% у першому випадку та 54,0% і 50,7% у другому. Серед складних візерунків у засуджених підлітків найчастіше зустрічалась (у 25,5% випадків) центральна кишеня. Натомість частота її реєстрації у соціально-благополучних підлітків становила 13,0% (р0,01).

В ході вивчення особливостей поширення різноманітних візерунків встановлено, що у більшості випадків найбільш розповсюдженим слід вважати візерунок у вигляді ульнарної петлі. Так, саме його частка була найбільш значною серед підлітків, притягнутих до кримінальної відповідальності на третьому пальці правої кисті, складаючи 73,1%, тоді як серед соціально-адаптованих ровесників становила 50,8% (р<0,05). Високий рівень поширення радіальних петель серед засуджених юнаків відмічався на четвертому та п'ятому пальцях лівої руки, складаючи відповідно 3,2% та 4,3% при повній відсутності в контрольній групі (р<0,05). Завитки у засуджених підлітків значно рідше зустрічались на третіх пальцях обох рук, та частіше на п'ятому пальці лівої руки ніж у соціально-адаптованих.

Надзвичайно характерною рисою дерматотипу соціально-адаптованих підлітків, слід вважати перевагу дуг на першому, другому, третьому та четвертому пальцях правої кисті у порівнянні з підлітками, що позбавлені волі (р<0,05). Тоді, як розподіл дуг на лівій кисті в обох групах мав досить одноманітний характер. Спостерігається значна перевага (р0,001) серед засуджених юнаків частоти реєстрації центральних кишень на першому і другому пальцях правої кисті та на першому, другому і третьому пальцях лівої кисті.

Важливою рисою дерматотипу, властивого для підлітків, притягнутих до кримінальної відповідальності, у порівняння з їх соціально-благополучними однолітками, необхідно вважати найбільшу поширеність шкірних візерунків у вигляді завитків на другому пальці правої руки, у вигляді радіальних петель на п'ятому пальці лівої руки, у вигляді ульнарних петель на третьому пальці лівої і правої рук та четвертому пальці лівої руки (р<0,001).

Розглядаючи особливості даних, отриманих під час аналізу показників гребеневого рахунку, слід було звернути увагу на ряд закономірностей, які мали місце і стосувались правої кисті. Відзначено суттєве статистично значуще збільшення значень гребеневого рахунку на першому, четвертому та п'ятому пальцях серед підлітків, притягнутих до кримінальної відповідальності. Причому найбільш значуща перевага гребеневого рахунку реєструвалась на п'ятому пальці правої кисті і становила 13,970,52 проти 11,720,63 (р0,001). В той же час яких-небудь достовірних розбіжностей між показниками гребеневого рахунку на пальцях лівої кисті серед представників обох досліджуваних груп виявлено не було. Визначено, що для обох рук соціально-адаптованих юнаків властивою була наступна пальцева формула гребеневого рахунку: I > IV > V > II > III. Разом з тим, для підлітків, притягнутих до кримінальної відповідальності, характерною була наявність бімануальної асиметрії: для правої кисті, як і в попередньому випадку, властивою була пальцева формула: I > IV > V > II > III, для лівої кисті пальцева формула: I > IV > V > III > II.

За результатами долонної дерматогліфіки встановлено, що за більшістю показників, які визначались, достовірних розбіжностей серед підлітків груп порівняння немає. Причому стосувалось це, передусім, величин досліджуваних кутів на долонній поверхні (р>0,05). Водночас підлітки, притягнуті до кримінальної відповідальності, суттєво відрізнялись від їх соціально-благополучних ровесників за низкою інших дерматогліфічних ознак, пов'язаних із визначенням як певних відстаней, так і з гребеневим рахунком на різних полях долоні, що, як правило, були на порядок меншими. Зокрема, це стосувалось величин відстані від міжпальцевого трирадіуса “c”до осьового трирадіуса “t”, гребеневих рахунків “ab” та “bc” як на правій, так і на лівій кистях, а також величини кута “dat” лише на лівій кисті. Так, відстань від міжпальцевого трирадіуса “с” до осьового трирадіуса “t” у юнаків, позбавлених волі, на правій руці становила 72,381,30 мм, на лівій 74,061,26 мм, у соціально-благополучних підлітків відповідно 79,101,28 мм (p<0,05) та 79,251,39 мм (p<0,05).

Значення гребеневих рахунків “ab” та “bc” серед перших з них на правій руці складали 22,450,29 абс. од. і 14,400,38 абс. од., на лівій - 23,560,35 абс.од. і 15,030,32 абс. од., серед других - відповідно 36,860,78 абс. од. (p<0,001) і 23,490,67 абс. од. (p<0,001) на правій руці та 38,480,76 абс. од. (p<0,002) і 23,040,76 абс. од. (p<0,001) на лівій. Зрештою, величина кута “btc” на лівій кисті у соціально-дезадаптованих юнаків становила 11,030,27 град., у соціально-благополучних - 9,510,32 град. (p<0,05).