Характеристика та методи діагностики цукрового діабету

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

На сьогоднішній день цукровий діабет є найпоширенішою гормональної патологією. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я більше 100 мільйонів чоловік на нашій планеті страждають цим захворюванням. Але навіть така величезна цифра не відображає реальний стан речей: адже число людей з цукровим діабетом, що протікає приховано, у 2-3 рази перевищує кількість виявлених хворих.

Відомо, що клінічним проявам цукрового діабету передує тривалий період, який протікає при повному стані здоров'я. Але в цей час в організмі вже відбуваються зміни і порушення, які в подальшому призводять до появи клінічних ознак захворювання (підвищений апетит, спрага, поліурія, зниження маси тіла, запальні і гнійничкові захворювання шкіри та ін.)

Якщо діагноз "цукровий діабет" встановлений, необхідно відразу приступати до лікування та контролю захворювання, оскільки лікування та контроль діабету є нерозривним комплексом заходів, спрямованих на підтримання організму в нормальному стані. Якщо людина прагне, незважаючи на діабет, добре себе почувати, вести максимально повноцінне життя, зберігати працездатність і запобігти розвитку ускладнень, пов'язаних з діабетом, йому необхідно постійно домагатися гарного стану обміну речовин і підтримувати рівень глюкози в крові близьким до норми. Постійно хороший стан обміну речовин досягається щоденною оцінкою його найважливіших показників. Щоденний самоконтроль визначає, що слід зробити, щоб домогтися кращої компенсації діабету, а також дозволяє самостійно вирішувати багато проблем, що виникають у повсякденному житті і обумовлені хворобою. На жаль, профілактики цукрового діабету в повному сенсі цього слова не існує. Але сьогодні успішно розробляється система діагностики, за допомогою якої можна виявити можливість розвитку цукрового діабету на ранніх стадіях.

1. Описання цукрового діабету як одного з найпоширеніших захворювань в світі

Діабет цукровий, diabetes mellitus, цукрова хвороба, - захворювання, при якому у звичайних умовах життя і харчування хворий починає виділяти в сечі більш або менш значну кількість цукру. Термін “діабет” пов'язаний з уявленням про те, що нирки привертають до себе воду і пропускають її в сечу. Цукровий діабет інакше називається diabetes verus, тобто істинний. Таке визначення можна вважати цілком правильним, оскільки нецукровий діабет нічого спільного зі справжнім цукровим діабетом не має.

Цукровий діабет - це захворювання на все життя. Хворому доводиться постійно проявляти завзятість і самодисципліну, а це може психологічно надломити будь-кого. При лікуванні та догляді за хворими на цукровий діабет необхідні також наполегливість, людяність, обережний оптимізм, інакше не вдасться допомогти хворим подолати всі перешкоди на їхньому життєвому шляху.

Цукровий діабет виникає або при дефіциті, або при порушенні дії інсуліну. В обох випадках в крові підвищується концентрація глюкози (розвивається гіперглікемія), що поєднується з багатьма іншими метаболічними порушеннями: наприклад, при вираженому дефіциті інсуліну в крові зростає концентрація кетонових тіл.

1.1 Стислий історичний огляд

Слово "діабет" в перекладі з грецького означає "закінчення" і, отже, вираз "цукровий діабет" позначає, фактично, "стікаючи цукром" або "втрачає цукор", що відображає одну з характерних рис захворювання - втрату цукру з сечею. Ще в 100-му році нашої ери лікар Аретаіус писав: "Діабет - загадкова хвороба". Це висловлювання справедливо і сьогодні, тому причина діабету залишається багато в чому нез'ясованою і, особливо, його пізніх ускладнень. У XVII столітті лікар Томас Вілліс вперше виявив солодкий присмак сечі у хворих діабетом, що потім використовувалося лікарями для діагностики цієї хвороби. У 1889 році Пауль Лангерганс виявив при мікроскопічному дослідженні підшлункової залози характерні скупчення клітин, які назвав "острівцями", але їх значення для організму пояснити не зміг. Мерінг і Мінковський в 1889 р. викликали у тварин цукровий діабет, видаливши підшлункову залозу. У 1921 р. дослідникам Бантінгу і Бесту вдалося отримати з тканини підшлункової залози інсулін, який у собаки з цукровим діабетом усував ознаки хвороби. У 1922 р. інсулін вперше був з успіхом використаний для лікування хворого цукровим діабетом. У 1960р. була встановлена хімічна структура інсуліну людини, в 1976р. з інсуліну свині був синтезований людський інсулін, а в 1979р. був здійснений повний синтез людського інсуліну методом генної інженерії.

1.2 Суть захворювання

При цукровому діабеті порушений обмін речовин, внаслідок недостатнього утворення власного інсуліну (діабету першого типу або тип I), або порушення його дії на тканини (діабет другого типу або тип II). Інсулін виробляється в підшлунковій залозі, яка розташована безпосередньо за шлунком, між селезінкою і петлею дванадцятипалої кишки. Вона важить 70-100г і, крім інсуліну, виробляє щодня панкреатичний сік, який надходить в дванадцятипалу кишку і відіграє важливу роль у перетравленні жирів, вуглеводів і білків.

Інсулін виробляється в так званих бета-клітинах, розташованих по всій залозі невеликими групами, які називаються "острівцями Лангерганса". У дорослої здорової людини є приблизно 1 мільйон таких острівців, загальна сумарна вага яких складає 1-2г. Поряд з бета-клітинами, в острівцях підшлункової залози розташовуються і, так звані, альфа-клітини, що виробляють гормон глюкагон, який діє в організмі протилежно інсуліну.

Інсулін - білкова молекула, що складається з двох амінокислотних ланцюжків і він відіграє центральну роль в обміні речовин людини. Біологічна дія інсуліну полягає, насамперед, у прискоренні засвоєння клітинами цукру. Зауважимо, що цукор в організмі представлений тільки молекулою глюкози. Глюкоза використовуються для отримання енергії, без якої органи і тканини не зможуть виконувати свої завдання (наприклад, м'язи не будуть скорочуватися). Поряд з цим, інсулін сприяє надходженню амінокислот в клітини, які є будівельним матеріалом для білкових молекул, тобто інсулін викликає і накопичення білка в організмі. Інсулін також зберігає і накопичує жир в організмі.

Якщо уявити клітину організму як маленький будинок з вхідними дверима і замком, тоді інсулін можна розглядати в ролі ключа до замка, який відкриває вхідні двері перед тим, як енергія у вигляді глюкози надійде в клітини організму, тобто в будинок.

1.3 Класифікація цукрового діабету та інших категорій порушення толерантності до глюкози

Правильніше говорити про діабет, як про групу захворювань. Класифікація Світової організації охорони здоров'я (СООЗ) виділяє кілька його видів. Більшість хворих на діабет мають цукровий діабет І (інсулінзалежний) або ІІ (інсуліннезалежний) типу. Другий проявляється: а) у особин з нормальною масою тіла; б) з ожирінням.

Крім цього існують більш рідкісні, специфічні типи, на приклад, діабет, що розвинувся в результаті:

* генетичних дефектів;

* хвороб підшлункової залози;

* деяких ендокринних захворювань (гіпофіза, щитовидної залози);

* застосування ряду лікарських препаратів.

Особливу групу становить діабет вагітних. Всі ці варіанти зустрічаються набагато рідше, ніж І і ІІ типи цукрового діабету.

Цукровий діабет першого типу (тип I) раніше називали діабетом молодих, а другого типу (тип II) - діабет літніх або дорослих. Поділ цукрового діабету на два типи пов'язано з тим, що, з одного боку, це різні, за своїм походженням, хвороби, а з іншого, вони мають спільну ознаку - підвищений вміст цукру в крові, що й об'єднує їх в одну хворобу - цукровий діабет . Якщо діабет першого типу - рідкісне захворювання, то діабет другого типу зустрічається досить часто.

Цукровий діабет I типу виникає, як вважають, у спадково схильних до нього осіб під впливом певних вірусних інфекцій і антитіл до бета-клітин (аутоімунне ураження).

Цукровий діабет II типу, на відміну від діабету I типу, розвивається внаслідок вродженої, тобто успадкованої несприйнятливості тканин до біологічної дії інсуліну, що називається резистентністю до інсуліну.

Цукровий діабет як І, так і ІІ типу, - хронічні захворювання, при яких повне вилікування поки не можливо. Проте в даний час розроблені ефективні методи контролю і лікування діабету, і якщо дотримуватися цих сучасних методів, то захворювання не призводить до зниження тривалості життя чи до погіршення її якості.

Принципово важливим при цукровому діабеті (у більшій мірі, ніж при будь-яких інших захворюваннях) є активна і грамотна участь хворого в лікувальному процесі. Для цього кожен хворий діабетом повинен, перш за все, володіти чималими знаннями про своє захворювання.

1.4 Симптоми цукрового діабету

Характер розвитку і ступінь вираженості ознак (симптомів) цукрового діабету відрізняється для І і ІІ типів. Спочатку діабет ІІ типу може протікати непомітно. Часто зміни, які характерні для діабету, виявляються окуліста при огляді очного дна.

Існує комплекс ознак, характерних для цукрового діабету. Виразність симптомів залежить від ступеня зниження секреції інсуліну, тривалості захворювання та індивідуальних особливостей хворого. Такими симптомами є: підвищена спрага і часте сечовипускання в нічні години; сухість шкірних покривів; втрата ваги; судоми литкових м'язів; порушення зору; свербіж шкіри і слизових статевих органів.

Для дебюту цукрового діабету I типу характерне швидке погіршення самопочуття і більш виражені симптоми дегідратації організму. Такі хворі потребують термінового призначення препаратів інсуліну. Без адекватного лікування порушення всіх видів обміну речовин може призвести до небезпечного для життя стану - діабетичної коми. Це відбувається через нестачу в крові інсуліну, зниження проникнення глюкози всередину клітини і дефіциту енергії. Організм починає використовувати запаси енергії, що знаходяться в жирових депо. Так як цей процес відбувається дуже інтенсивно, то велика кількість "жиру" виходить в кров. Частина його в печінці перетворюється в кетонові тіла, які потрапляють в кров і надають токсичну дію на організм. Розвивається кетоацидотичний стан, без лікування призводить до діабетичної коми.

2. Діагностика

Цукровий діабет у всіх випадках діагностують лише за результатами визначення концентрації глюкози в крові у сертифікованій лабораторії.

Насамперед, діти батьків, хворих на цукровий діабет, повинні проходити спеціальне обстеження на виявлення у них схильності до розвитку діабету. Такі діти повинні бути виділені в групу особливої уваги (групу ризику).

Діагноз цукрового діабету може бути поставлений, якщо у пацієнта визначено не менше двох підвищених показників цукру крові. Ці показники повинні бути такими: рівень цукру натощак - більше 6,1 моль/л; «випадковий» рівень, тобто взятий в будь-який час дня - більше 11,1 моль/л. При сумнівних показниках як натщесерце, так і «випадкових», призначають спеціальний тест толерантності до глюкози. Для цього пацієнту дають випити розчин глюкози (75 г на 250мл води) і визначають цукор крові через дві години. Відповідним діабету вважають рівень більше 11,1 моль/л.

З метою ранньої діагностики використовується глюкозотолерантний тест та інші методи. Рівень наукових знань про патогенез цукрового діабету дозволяє дати деякі рекомендації. Вони є різними для діабету І і II типу.

2.1 Проба на толерантність до глюкози

Пробу на толерантність до глюкози у звичайній клінічній практиці, як правило, не використовують, а проводять тільки при сумнівному діагнозі у молодих пацієнтів або для верифікації діагнозу у вагітних. Для отримання достовірних результатів пробу на толерантність до глюкози слід проводити вранці натщесерце; пацієнту слід під час забору крові спокійно сидіти, йому забороняється палити; протягом 3 днів перед проведенням проби він повинен дотримуватися звичайої, а не безвуглеводневої дієти. У період реконвалесценції після захворювань і при тривалому постільному режимі результати проби можуть виявитися помилковими. Пробу проводять таким чином: натщесерце вимірюють рівень глюкози в крові, дають обстежуваному випити 75 г глюкози, розчиненої в 250-300 мл води (для дітей - по 1,75 г на 1 кг ваги, але не більше 75 г).

2.2 Діагностичні критерії ВООЗ для цукрового діабету

1. Симптоми діабету + підвищення концентрації глюкози в плазмі венозної крові > 11,1 моль/л при випадковому вимірюванні. Випадковим вважають вимір в будь-який час дня без урахування терміну після моменту останнього прийому їжі. Класичними симптомами діабету вважаються поліурія, полідипсія, втрата маси тіла за відсутності явних причин.

2. Концентрація глюкози натще в плазмі крові > 7,0 моль/л або в цільної крові > 6,1 моль/л. Вимірювання концентрації глюкози вважають проведеним натщесерце, якщо після прийому їжі пройшло не менше 8 годин.

3. Концентрація глюкози в плазмі крові > 11,1 моль/л через 2 години після прийому 75 г глюкози (проба на толерантність до глюкози).

При відсутності симптомів діабету для підтвердження діагнозу необхідно провести повторне дослідження в інший день. Якщо за рівнем глікемії натщесерце або при випадковому вимірюванні діагноз підтвердити не вдається, проводять пробу на толерантність до глюкози.

Примітка:

Нормальною вважають концентрацію глюкози в плазмі натще < 6,1 моль/л.

Порушення толерантності до глюкози діагностують при концентрації глюкози в плазмі натще на рівні 6,1-7,0 моль/л. Попередній діагноз цукрового діабету встановлюють при концентрації глюкози в плазмі натще > 7,0 моль/л. Діагноз діабету необхідно підтвердити: додати, наприклад, натуральний лимонний сік), і повторюють вимірювання рівня глюкози в крові через 1 або 2 години. Аналізи сечі збирають тричі - перед прийомом розчину глюкози, через 1 годину і через 2 години після прийому.

2.3 Проба з подвійним навантаженням за Ектоном та Роузом

Після забору крові натще розчиняють 100 г глюкози у 650 мл води і дають випити спочатку половину дози (50 г глюкози), після чого через 30 хв беруть пробу крові, згодом дають залишок глюкози. Через наступні 30 хв знову беруть пробу крові.

У здорових людей після другого вживання глюкози не буває підвищення кривої. Це є результатом мобілізації першою дозою системи, що знижує рівень цукру в крові. За наявності ЦД рівень цукру збільшується повторно. Таку криву можна одержати і за наявності синдрому Іценка-Кушинга, деяких пухлин коркового шару наднирників, акромегалії, феохромоцитоми, ураження печінки.

2.4 Проба з інсуліном

Вводять 0,1 ОД інсуліну на 1 кг маси тіла в/в, а за наявності симптомів недостатності наднирникових залоз - тільки 0,03 ОД на 1 кг маси тіла, визначають рівень глюкози в крові через 30, 60, 90 і 120 хв.

У нормі рівень глюкози зменшується через 20-30 хв до 50% вихідної величини та повертається до норми між 90 і 120 хв. За наявності діабету зниження глюкози менше, проте значне зниження спостерігається у разі гіпофізарної кахексії та хвороби Аддісона (може досягати 1-0,5 моль/л, чи 10 мг%). За наявності хвороби Аддісона зниження рівня глюкози спостерігається між 30-ю і 60-ю хвилинами, що пов'язане з посиленою антагоністичною дією гормонів гіпофіза. У разі тяжкої форми гіпотиреозу (мікседеми) спостерігається і повільне зниження рівня глюкози, і повернення до норми.

Ця ж проба за Гімсворсом проводиться одночасним навантаженням глюкозою (30 г глюкози на 1 м2 поверхні тіла перорально) та інсуліном (внутрішньовенно 5 ОД на 1 м2 поверхні тіла). Рівень цукру крові визначають кожні 10 хвилин упродовж 1 години.

У здорових осіб відбувається зниження кривої, пов'язане з чутливістю до інсуліну. Подібне спостерігається і в разі первинного діабету підлітків. За наявності ЦД у людей літнього віку виявляється менша чутливість до інсуліну. У разі комбінованого діабету з ураженням бета-клітин підшлункової залози крива має плоский вигляд.

2.5 Проба з адреналіном

(За наявності протипоказання до застосування адреналіну проба не проводиться) - після внутрішньовенного введення адреналіну (впродовж 3 хвилин у дозі 0,02 мг на 1 кг маси тіла за нормальних умов) рівень цукру в крові зростає упродовж 10-20 хвилин щонайменше на 2-2,5 моль/л (40-45 мг%), а потім повертається до вихідного рівня через 60 хвилин або навіть опускається нижче. У разі діабету підвищення рівня глюкози більше (? 3 моль/л), повертається він до вихідної точки лише за 2 години. Якщо є захворювання печінки, хвороба Аддісона, підвищення рівня цукру значно менше.

2.6 Маркери для діагностики цукрового діабету на ранніх стадіях

Лікарям вже відомий перелік факторів ризику, які більше за інших сприяють розвитку діабету ІІ типу. Серед них обтяжена спадковість, надмірна вага та малорухливий спосіб життя. Зараз вчені з університету м. Уарвік, Великобританія, виявили маркери, за допомогою яких можна визначити ендотеліальну дисфункцію (зміни в клітинах, що вистилають судини) і субклінічний системне запалення. Ці показники допомагають виявити набагато більше людей, схильних до захворювання на цукровий діабет ІІ типу.

У дослідженні під керівництвом доктора Саверіо Стрейнджес (Saverio Stranges), професора кафедри серцево-судинної епідеміології в Медичній школі при Університеті р. Уарвік, Великобританія, команда визначала протеїн під назвою Nе-селектин, який є показником ендотеліальної дисфункції, а також число лейкоцитів і рівень альбуміну, що характеризують ступінь субклінічного запалення.

Вони виявили, що високий рівень E-селектину і лейкоцитів у комбінації з низьким рівнем сироваткового альбуміну визначали високий ступінь ризику розвитку діабету ІІ типу. За допомогою таких традиційних факторів ризику, як ожиріння або спадковість вдалося виявити тільки 65% всіх пацієнтів з високим ризиком розвитку даного захворювання. Додаткове використання трьох досліджуваних маркерів дозволило збільшити цей показник до 73%. Це дасть можливість лікарям частіше визначати цукровий діабет ІІ типу на більш ранніх стадіях розвитку.

Відкриття відповідає думці, що ці стани відіграють важливу роль у розвитку сахарного діабету ІІ типу. Ендотеліальна дисфункція також є ключовою причиною розвитку атеросклерозу. Результати дослідження дозволяють поглянути на проблему цукрового діабету з нового ракурсу, і можливо будуть сприяти розробці нових підходів у лікуванні та профілактиці цього захворювання.

3. Контроль цукру

Основна умова профілактики ускладнень цукрового діабету (ЦД) - стабільна підтримка близького до нормального рівня глюкози крові. Тому досить частий самоконтроль глікемії і правильна оцінка отриманих результатів є дуже важливими для досягнення доброго стану обміну речовин пацієнтів, які страждають на ЦД. Самоконтроль в широкому сенсі слова - це облік хворими ЦД, що пройшли навчання, суб'єктивних відчуттів рівня глюкози крові, сечі та інших показників, а також режиму харчування і фізичної активності з метою прийняття самостійних терапевтичних рішень. Частіше використовується термін "самоконтроль" в вузькому сенсі - для позначення самоконтролю обміну речовин, тобто самостійного визначення хворими рівня глюкози в крові або сечі.

Для взяття крові хворим рекомендується використання спеціальних ланцетів або тонких голок від одноразових інсулінових шприців та шприц-ручок. Головне - щоб голка мала круглий перетин: при цьому травма шкіри набагато менше, укол менш хворобливий і ранка швидше заживає.

Традиційні ланцети-скарифікатори з трикутним кінчиком абсолютно не придатні для частого самоконтролю глікемії.

Існують пристрої для автоматичного проколу шкіри ланцетами (Softclix, Penlet та ін.). Зручність полягає в тому, що пацієнт може робити прокол, приставляючи пристрій до бічної поверхні кінчика пальця, яка є менш чутливою до болю.

Ланцети, як правило, додаються до глюкометрів - приладів для самостійного визначення рівня глюкози в крові.

Якщо діабет скомпенсовано недостатньо, то можлива поява в крові хворого значної кількості кетонів. Результат цього серйозного розлади обміну речовин називається кетоацидоз. Цей стан зазвичай розвивається повільно, і хворий завжди повинен бути готовий запобігти його розвитку введенням додаткових доз інсуліну. А для цього необхідно мати можливість отримувати своєчасно інформацію про рівень цукру в крові.

3.1 Контроль рівня цукру в крові

Для оцінки середньо- та довгострокового регулювання вмісту цукру в крові використовуються наступні методи:

* дослідження в крові вмісту двох типів гемоглобіну А (HbA): HbA1-або HbA1c-.

* дослідження вмісту фруктозаміну

Вміст HbA1 або HbA1c.

Визначення рівня HbA1 або HbA1c використовується для оцінки якості лікування діабету за тривалий час. Ці типи гемоглобінів утворюються шляхом зв'язування цукру крові з молекулою гемоглобіну. Таке зв'язування відбувається і в організмі здорової людини, але так як цукор крові при діабеті підвищений, то і зв'язування його з гемоглобіном йде інтенсивніше. Зазвичай до 5-6% гемоглобіну крові знаходиться у зв'язку з цукром. Причому, чим вище рівень цукру крові, тим більше утворюється HbA1 або HbA1c.

Спочатку цей зв'язок "слабкий", тобто зворотний, але коли підвищений рівень цукру крові тримається кілька годин, то цей зв'язок стає "міцний" - він зберігається до тих пір, поки еритроцити, які є носіями гемоглобіну, не зруйнуються в селезінці. Так як тривалість життя еритроцита складає близько 12 тижнів (або 3 місяці), то рівень зв'язаного з цукром гемоглобіну (HbA1 або HbA1c) відображає стан обміну речовин у хворого на діабет за цей період, тобто три місяці. Відсоток пов'язаного з молекулою глюкози гемоглобіну дає уявлення і ступеня підвищення цукру крові: він тим вище, чим вище рівень цукру крові і навпаки. Великі коливання рівня HbA1 відбуваються при нестійких (лабільних) показниках цукру в крові, що особливо для дітей хворих на діабет або молодих хворих. Але коли вміст цукру в крові, навпаки, стабільно, то виникає прямий зв'язок між добрими чи поганими показниками обміну і низькими чи високими значеннями HbA1 або HbA1c.

Сьогодні незаперечно доведено, що високий вміст цукру в крові є однією з основних причин розвитку несприятливих наслідків діабету, так званих пізніх його ускладнень. Тому високі показники HbA1 є непрямою ознакою можливого розвитку пізніх ускладнень діабету.

Hb-Ac позначають гемоглобін дорослого, рівень якого в крові здорової людини близько 12-14%. HbA1 - глюкозовмісний гемоглобін (пов'язаний з цукром) і він становить близько 5-7% гемоглобіну дорослої людини. HbA1 поділяється на підгрупи в залежності від того, який вид цукру він пов'язує (табл. 2), зокрема, HbA1c є підгрупою HbA1 і тому його процентний вміст нижче, ніж спільного HbA1.

Табл. 2

Підгрупи гемоглобіну	Підгрупа цукру
HbA1a	Фруктоза
HbA1b	Глюкоза- 6-фосфат
HbA1c	Глюкоза

Рівні HbA1 або HbA1c: HbA1 HbA1c.

Нормальні рівні 5,5% -7,6% 3,5% -6,1%.

HbA1 або HbA1c визначаються для того, щоб:

* оцінити якість регулювання цукру крові за останні 6-12 тижнів (довгострокова оцінка компенсації обміну).

* прогнозувати вірогідність розвитку пізніх ускладнень діабету.

Вміст фруктозаміну.

Інший спосіб оцінки якості лікування цукрового діабету пов'язаний з визначенням в крові вмісту фруктозаміну, який являє собою пов'язаний з глюкозою альбумін крові. Рівень фруктозаміну відображає середній рівень цукру крові за останні 2-3 тижні. Зауважимо, що фруктозамін не має нічого спільного з фруктозою.

Так як істотну зміну змісту фруктозаміну крові відбувається за 2-3 тижні, то в порівнянні HbA1 його рівень дозволяє орієнтуватися в якості лікування за більш короткий інтервал (6-8 тижнів). Тому успішне регулювання змісту цукру крові призводить до досить швидкого зменшення спочатку високого вмісту фруктозаміну в крові. У зв'язку з цим дослідження фруктозаміну особливо цінно при вперше виявленому діабеті, коли при ефективному лікуванні рівень цукру швидко нормалізується і бажано отримати загальне уявлення про ступінь компенсації діабету за останні 2-3 тижні лікування.

Нормальний рівень фруктозаміну - 205-285 моль / л.

Рівень фруктозаміну визначається для того, щоб оцінити якість короткострокового регулювання вмісту цукру в крові (останні 2-3 тижні).

Завдяки контролю можна вчасно розпізнати і уникнути таких гострих порушень обміну речовин як гіперглікемія, кетоацидоз або гіпоглікемія.

Глюкостери.

Існує, так званий візуальний метод визначення цукру крові. У цьому методі на тест-смужку наноситься крапелька крові і, в залежності від вмісту цукру крові, тест-смужка змінює свій колір. Порівнюючи колір тест смужки з нанесеними на коробку для тест-смужок колірними полями можна оцінити в якому діапазоні значень знаходиться рівень цукру крові. Цей спосіб дає досить точне уявлення про рівень цукру крові.

Зміна цукру крові проводиться також і за допомогою спеціального приладу, глюкометра. У цьому випадку тест-смужка з нанесеною краплею крові поміщається в прилад і він вимірює рівень цукру.

Таким чином, для визначення глюкози в крові використовують два види коштів:

* тест-смужки, за якими результат оцінюється візуально;

* компактні прилади-глюкометри, що видають результат вимірювання у вигляді цифри на дисплеї.

Тест-смужки, за якими результат оцінюється візуально.

В даний час є кілька видів візуальних тест-смужок, наприклад Betachek, Diascan.

Перед проведенням аналізів необхідно обов'язково ознайомитися з інструкцією по їх використанню. Тримаючи палець проколом вниз, потрібно сформувати досить велику краплю крові. Не торкаючись шкірою до смужки, необхідно нанести кров на тест-зону, захопивши обидві половинки тест-поля. Точно через вказане в інструкції час за годинником із секундною стрілкою кров стирають (зазвичай ватою). По закінченні певного часу при хорошому освітленні порівнюють змінилася забарвлення тест-зони зі шкалою, нанесеною на коробці з смужками.

Оскільки при виборі самоконтролю важливим чинником є ??фінансові можливості хворого, то перевага візуальних тест-смужок - відносна дешевизна. Вимірюване тест-смужкою вміст цукру в крові відображає, достатньо точно, фактичний рівень глюкози в крові.

При цукровому діабеті I типу регулярне вимірювання вмісту цукру в крові безумовно необхідно, тому доза введеного інсуліну і обсяг харчування визначаються в залежності від вмісту цукру в крові.

При цукровому діабеті II типу періодичний контроль за цукром крові також необхідний, так як відсутність цукру в сечі не завжди вказує на нормальний його рівень в крові: іноді при підвищеному рівні цукру в крові виділення його з сечею відсутня і, навпаки, при підвищеному виділенні цукру з сечею його рівень в крові може бути нормальним. Крім того, знижений рівень цукру крові (гіпоглікемія) можна виявити тільки при дослідженні цукру крові.

Вимірювання вмісту цукру в крові бажано проводити в наступних ситуаціях:

* перед кожною ін'єкцією інсуліну

* перед сном.

* при ознаках про зниженого вмісту цукру в крові, поганого самопочуття, перед заняттями спортом і після них).

Компактні прилади-глюкометри.

Глюкометр (англ. Glucose meter) - прилад для вимірювання рівня глюкози в органічних рідинах (кров, ліквор і т. п.).

Існує кілька методик вимірювання. Останнім часом широко поширилися портативні глюкометри для вимірювань в домашніх умовах. Досить помістити крапельку крові на приєднану до апарата глюкозоксідазного біосенсора одноразову індикаторну пластину, і через кілька секунд відомий рівень глюкози в крові (глікемія). Для різних лабораторій, методик і апаратів норми глікемії різні, для глюкозоксідантного методу 3,33 - 5,55 ммоль / л.

Глюкометри використовуються не як поодинокий прилад, а входять в набір засобів самоконтролю діабетика. Крім глюкометрів, в ньому присутні ручки для проколювання пальця (в якості витратних матеріалів використовуються одноразові ланцети), шприц-ручки (для введення інсуліну) і набір інсулінових капсул. Також, для коректної роботи глюкометра, його рекомендується регулярно тестувати за допомогою спеціальних тест-смужок і контрольних розчинів. Для живлення глюкометрів використовуються спеціалізовані акумулятори та елементи живлення (батарейки). Вимірювання рівня глюкози в крові виробляється глюкометрами за допомогою одноразових тест-смужок.

Як правило, кожен виробник виробляє до свого глюкометра унікальні тест-смужки, які сумісні тільки з конкретною моделлю глюкометра даного виробника.

Для застосування глюкометра необхідні ручка для проколювання, стерильні ланцети і спеціальні тест-смужки, речовина яких реагує з кров'ю, оцінка рівня концентрації глюкози залежить від типу приладу.

Принцип дії фотометричних моделей заснований на фарбуванні індикаторної області внаслідок реакції крові і активної речовини. Насиченість кольору аналізується за допомогою вбудованого спектрофотометра. Електрохімічні прилади, навпаки, вимірюють силу електричного струму, що з'являється в результаті хімічної реакції глюкози і ферментним речовиною тест-смужки.

На сьогодні запропоновано велике число різноманітних глюкометрів, які використовують один з нижченаведених методів вимірювання цукру крові:

При першому методі (оптичному) електронний "око", вимірюючи светопоглощение, оцінює зміну кольору тест-смужки під впливом рівня цукру крові.

При другому способі використовується електрохімічний метод, коли рівень цукру крові визначають спеціальні електроди, на які поміщається крапелька крові.

Останній тип приладів визначає рівень цукру крові швидше першого - за 20 - 40 секунд. Однак по мінливого під впливом цукру крові кольором смужок для першого типу приладів, можна додатково контролювати якість поточного вимірювання. Багато хворих воліють другий тип апарата через більш швидкої його роботи.

Вимірювання рівня цукру крові глюкометром особливо виправдано у наступних випадках:

* При вираженому порушенні колірного зору.

* Коли хворий змушений вимірювати цукор крові при поганому освітленні.

* На тлі інтенсивної інсулінотерапії, тобто у разі більш ніж триразового введення інсуліну в добу, коли доза інсуліну вводиться в залежності від поточного рівня цукру крові.

Пацієнтам з ослабленим зором або страждають порушеннями кольоросприйняття в будь-якому випадку рекомендується користуватися глюкометрами. У пацієнтів з СД порушення кольоросприйняття спостерігаються досить часто, що пов'язано з ранніми змінами очного дна, зумовленими діабет.

Глюкометри бувають двох типів:

1. Accu-Check Active, Glucotrend. One Touch (Basic, Basic Plus, Profile), Betachek, Suprime - подібно людському оку, визначають зміна забарвлення тест-зони, що виникає в результаті реакції глюкози крові зі спеціальними речовинами, нанесеними на смужку;

2. One Touch (SmartScan, Ultra, Horizon), Accu-Check Go, Bayer (Glucometer Elite, Ascensia Entrust), Сателіт - сенсорні пристрої, в яких використовується електрохімічний метод (прилад вимірює струм, що з'являється при реакції глюкози крові зі спеціальними речовинами, нанесеними на смужку).

Результати вимірювань більшості глюкометрів відповідають концентрації глюкози в цільній крові. Виняток становлять прилади фірми One Touch (SmartScan, Ultra, Horizon), які калібровані за рівнем глюкози в плазмі крові, що на 10-12% вище в порівнянні з концентрацією глюкози в цільній крові.

Пацієнту рекомендується записувати свідчення даних приладів і обов'язково інформувати лікаря про калібрування приладу по плазмі крові.

Більшість пацієнтів розраховують на майже 100% точність, яка, однак, не досягається.

Якість глюкометра вважається хорошим, якщо розбіжність результатів приладового визначення глікемії з лабораторними даними не перевищує 10%. Міжнародні стандарти допускають відхилення результатів глюкометра від лабораторних в межах 20%. Точність вимірювання залежить від виду тест-смужок, терміну та умов їх зберігання, навичок хворого та ін.

Так, при зміні гематокриту на 10% розбіжність результатів з лабораторним методом у залежності від типу тест-смужок досягає 4-30%. При анемії результати завищуються, при поліцитемії - занижуються. Особливо значно результати завищуються при гематокрит нижче 35%, що часто відзначається у хворих з термінальною стадією діабетичної нефропатії. Як правило, лабораторні вимірювання вмісту глюкози здійснюються в плазмі крові, а результати більшості глюкометрів відповідають концентрації глюкози в цільній крові, а це на 10-12% менше.

3.2 Контроль рівня цукру в сечі

Дослідження сечі є непрямим шляхом визначення цукру в крові. Нирки будуть пропускати глюкозу в сечу, коли рівень глюкози перевищує нирковий поріг - понад 9-10 ммоль / л (162-180 мг / дл). Слід зазначити, що відсутність цукру в сечі говорить тільки про те, що його рівень в крові нижче згаданого, тобто кількість цукру в сечі не відображає його точну кількість в крові, в першу чергу при низькому рівні глюкози в крові.

Для правильної оцінки результату дослідження цукру в сечі, необхідно знати висоту ниркового порогу.

Якщо цукор крові відображає миттєве, в момент взяття крові, стан обміну, то цукор сечі - за час після останнього випорожнення сечового міхура.

Для регулярного визначення цукру в сечі українська фірма «Норма» понад 10 років випускає реактивно-індикаторні смужки «Глюкотест», що дозволяють визначати глюкозу в діапазоні концентрацій 0,1-2,0%. Даний метод визначення глюкози передбачає занурення в сечу реактивної зони тест-смужки і порівняння її кольору з контрольною колірною шкалою на упаковці «Глюкотест» після закінчення 2 хв. від початку аналізу. Визначаючи глюкозу в свіжозібраної сечі через 15-20 хв. після спорожнення сечового міхура, можна опосередковано оцінити рівень глікемії в даний момент. Низька вартість смужок «Глюкотест» робить їх вельми доступним засобом контролю цукрового діабету, який є однією із складових лікування цукрового діабету.

Для самостійного визначення глюкози в сечі існують візуальні тест-смужки (Diabur-Test, Diastix, Уріглюк біосенсори АН). Незважаючи на їх дешевизну і простоту у використанні, вони мають ряд недоліків. Вимірювання глюкози в звичайної порції сечі відображає ті коливання концентрації глюкози крові, які були протягом декількох годин, поки ця сеча утворювалася в організмі. Тому не можна точно визначити рівень глюкози крові. Глюкоза в сечі з'являється лише при рівні її в крові вище 10 ммоль / л, і хворий не може бути спокійний, навіть якщо результати вимірювань негативні.

Коли хворий діабетом II типу лікується дієтою або крім дієти отримує цукрознижувальні таблетки і у нього нормальний нирковий поріг для глюкози, тоді часто буває достатнім для регулярного амбулаторного самоконтролю обміну досліджувати тільки рівень цукру в сечі.

Оскільки мета лікування при діабеті - стабільна підтримка близького до нормального рівня глюкози крові, самоконтроль по сечі є менш цінним.

3.3 Контроль вмісту ацетону

При високому рівні глюкози крові, супутніх захворюваннях, особливо з підвищенням температури, при нудоті і блювоті, хворим на цукровий діабет необхідно контролювати ацетон (точніше - кетонові тіла) в сечі. Ацетон у крові і, відповідно у сечі, з'являється тоді, коли для отримання енергії організм замість вуглеводів використовує жири. Ацетон відносять до, так званих, кетонових тіл, який виробляється в організмі:

* При вираженому недоліку інсуліну

* На тлі швидкої втрати ваги ("голодний кетоз").

* Після тривалої гіпоглікемії.

Ацетон в сечі - сигнал тривоги. Контроль ацетону має важливе значення, так як його поява в сечі вказує на недостатню дозу інсуліну, а іноді, при ацетоні в ранковій або нічний порції сечі і головного болю вранці - на непомічена хворим нічну гіпоглікемію.

До недавнього часу в медицині зовсім не враховувався той факт, що в повітрі, що видихається людиною, присутній ацетон. Причому в досить неабияких кількостях - від 1 до 5 міліграмів на кубометр. До того ж ацетон у видихуваному повітрі з'являється набагато раніше, ніж у сечі. Його концентрація створюється в організмі за рахунок неповного окислення жирів і білків. В результаті утворюється енергія, недолік якої і призводить найчастіше до такої серйозної хвороби, як цукровий діабет. Говорячи простою мовою, наявності пряма залежність між цією хворобою і змістом ацетону в повітрі, що видихається людиною. Цей висновок і був покладений в основу створення приладу, який називається сенсорним газоаналізатором, або ацетономером.

Ацетон у складі видихуваного повітря є компонентом, який присутній в видиху будь-якої людини. l Концентрація ацетону у здорових людей не перевищує 3-5 мг/м3. Концентрація глюкози в крові, виміряна паралельно, становить 4-8 ммоль / л.l Ацетон в сечі при використанні традиційних методів визначення не ідентифікується. У людей, що хворіють на цукровий діабет, концентрація ацетону сягає 8-10 мг/м3 при нормальному вмісті глюкози в крові 4-8 ммоль / л.

Ацетон зазвичай з'являється в крові та сечі тоді, коли рівень глюкози в крові перевищує 14,5-16 ммоль / л або в сечі виявляється більше 2-3% цукру в перебігу декількох днів. При отриманні таких результатів хворий обов'язково повинен перевірити сечу на вміст у ній ацетону.

У сечі може з'являтися і так званий «голодний» ацетон - це відбувається після стану гіпоглікемії. Існують реактивно-індикаторні смужки для визначення кетонів у сечі. Для цього існує безліч тест-смужок: Ketur-Test, Урікет, Keto-Diastix (останні поєднують визначення глюкози і ацетону), «Ацетонтест» (вони працюють за тим же принципом, що і «Глюкотест»)

Висновки

діабет гормональний глюкозний венозний

Вище викладений матеріал дозволяє зробити наступні висновки:

1. На сьогоднішній день медицина має у своєму розпорядженні значним арсеналом засобів діагностики цукрового діабету

2. Існує два основних види засобів діагностики рівня цукру в крові:

* тест-смужки, за якими результат оцінюється візуально;

* компактні прилади-глюкометри, що видають результат вимірювання у вигляді цифри на дисплеї,

3. На сьогодні запропоновано велике число різноманітних глюкометрів, які використовують один з нижченаведених методів вимірювання цукру крові:

* При першому методі (оптичному) електронний "око", вимірюючи светопоглощение, оцінює зміну кольору тест-смужки під впливом рівня цукру крові.

* При другому способі використовується електрохімічний метод, коли рівень цукру крові визначають спеціальні електроди, на які поміщається крапелька крові.

4. Дослідження крові на вміст цукру є найбільш точним методом, що відображає конкретний рівень глікемії в даний момент.

5. Коли, що і як часто повинен перевіряти пацієнт залежить від типу діабету, ступеня тяжкості хвороби, способу лікування та індивідуальних терапевтичних цілей. Слід пам'ятати, що сенс самоконтролю - не тільки в періодичній перевірці рівня глюкози крові, але і в правильній оцінці результатів, плануванні певних дій.

Література

1. Уоткинс П.Дж. Сахарный диабет / 2-е изд. - Пер. с англ. М.: Издательство БИНОМ, 2006.

2. Дедов И.И. и др., Эндокринология. Учебник, Медицина, 2000 - 10с

3. И.И. Дедов, Е.В. Суркова, А.Ю. Майоров Cахарный діабет 2 типа: Москва 200. - 5с.

4. И.И. Дедов, Е.В. Суркова, А.Ю. Майоров Cахарный діабет 2 типа: Москва 200.

5. И.И. Дедов, А.Ю. Майоров, Е.В. Суркова Cахарный диабет 1 типа МОСКВА 2005.

6. Уоткинс П.Дж. Сахарный диабет / 2-е изд. - Пер. с англ. М.: Издательство БИНОМ, 2006. - 134с.

7. Мазовецкий А.Г., Великов В.К. Сахарний диабет /серия: Библиотека практческого врача/ Издательство: М.: Медицина, 1987.

8. Астахов Ю.С., Благосклонная Я.В., Панов А.В. и др. Поздние Портативные системы самоконтроля и лабораторный анализ концентрации глюкозы в крови. Сравнительное исследование.. - СПб - 2006.

9. Определение и диагностика сахарного диабета и промежуточных гипергликемий: отчет совета ВОЗ/МФД /перевод на русский Абсходжаевой Л.С. под редакцией проф. Исмаилова С.И. - 2007.

Размещено на Allbest.ru

...