Електроімпульсна та психофонотерапія в комплексному санаторно-курортному лікуванні хворих на синдром хронічної втоми

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ

МЕДИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ТА КУРОРТОЛОГІЇ

МІНІСТЕРСТВА ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

14.01.33.-Медична реабілітація , фізіотерапія та курортологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Електроімпульсна та психофонотерапія в комплексному санаторно-курортному лікуванні хворих на синдром хронічної втоми

Лобода Тетяна Михайлівна

Одеса - 2006

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано в Українському НДІ медичної реабілітації та курортології МОЗ України

Науковий керівник

доктор медичних наук,старший науковий співробітник

Владимиров Олександр Аркадієвич,

головний науковий співробітник відділу комплексних проблем медичної реабілітації та курортології Українського НДІ медичної реабілітації та курортології МОЗ України

Офіційні опоненти

доктор медичних наук, професор

Тондій Леонід Дмитрович,

Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України,

завідувач кафедри фізіотерапії та курортології

доктор медичних наук, професор

Єжова Вікторія Олександрівна,

Кримський республіканський НДІ фізичних методів лікування та медичної кліматології ім І.М. Сєченова МОЗ АР Крим, провідний науковий співробітник відділу неврології

Захист дисертації відбудеться “20” квітня 2006 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.608.01 при Українському науково-дослідному інституті медичної реабілітації та курортології МОЗ України (65014, м. Одеса, Лермонтовський пров. 6)

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Українського НДІ медичної реабілітації та курортології МОЗ України

(65014, м. Одеса, Лермонтовський пров. 6)

Автореферат розісланий “_19_” березня 2006 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,

кандидат медичних наук

старший науковий співробітник Дмитрієва Г.О.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Однією з актуальних проблем медичної науки двадцять першого століття постає проблема синдрому хронічної втоми (СХВ), який ще називають синдром хронічної втоми та імунних дисфункцій (СХВІД), міалгічний енцефаліт (МЕ), синдром хронічної втоми та фіброміалгії (Головкин В.И.,1996; Корнеев А.В., 1998, Логановський К.Н., 1998, 2002; Гіріна О.М., 1999; Дзяк Л.А., 2002), що являє собою складне поліетіологічне захворювання з домінуванням дисфункції нервової системи, при якому втома являє собою лише один з симптомів (Національний інститут здоров'я США, щорічна доповідь1991). В останні роки ХХ столітя СХВ визнано як окрему нозологічну одиницю та внесено до Х Міжнародної класифікації хвороб під кодом G93.3. в підкатегорії захворювань мозку (J.Fucuda, 1996, Reeves WC, 2003). Для паціентів з цією патологією характерні не тільки фізичні порушення (головний біль, фіброміалгії, доброякісні артралгії), але і, головним чином, скарги на порушення психоемоційного стану - зниження розумової працездатності, уваги, короткочасної пам'яті, дисфоричні розлади по типу субдепресій та явища психопатизації особи. Всі ці психофізіологічні порушення мають не лише медичні наслідки для окремої хворої людини, знижуючи якість її життя, але й викликають негативні соціальні відгуки в сімейному колі та у сфері професійної діяльності ( Parker G. 1990; Арцимович Н.Г., 1999; Kruesi M. J., 2000; Deale A, 2000; Lapp С., 2001; Wood B, 2002).

Про актуальність цього питання також свідчать данні про розповсюдженість захворювання в економічно розвинутих країнах - США (1,4 - 4,0%), Японії (2,6-3,0%), Італії (0,4%) (Ho-Yen D.D., 1988; Holmes J.P., 1988; Tacamota J., 1999). За даними В. В. Стеблюка (2003) в Україні на СХВ страждають від 1,6 до 4,6 % працездатного населення.

На теперішній час етіопатогенез СХВ зводиться до поліетіологічних (неспецифічних) порушень центральних регуляторних систем організму, в першу чергу - гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової осі, при цьому само захворювання розглядається як психо-фізичний дизадаптоз з соматизацією нейро-ендокринних, нейро-вегетативних та нейро-імунних порушень (СDC - Центр по контролю захворюваності США, щорічна доповідь. 2003; Naschitz J.E., 2004; Papanicolaou D.A., 2004; Busichio K., 2004).

Незважаючи на багатомасивні дослідження в усьому світі, питання патогенезу, діагностики і лікування цього захворювання досі залишаються проблемними. В літературі відсутні дані про стан репродуктивної функції у пацієнтів з СХВ, що, на наш погляд, є вкрай важливим, оскільки до 78% хворих складають жінки фертильного віку. Не вивчено достатньо стан вегетативної регуляції у даної категорії пацієнтів та тонкі, доклінічні особливості порушень психоемоційної сфери. Також дискусійним залишається питання вибору методів лікування. Втім оскільки патогенетичні механізми СХВ є неспецифічними, то і лікування цієї патології повинно включати неспецифічні засоби, зокрема застосування природних та преформованих фізичних чинників. Відомо про позитивний вплив природних лікувальних факторів та фізичної активності на нормалізацію співвідношення збудження-гальмування в корі головного мозку стабілізацію нейро-вегетативних зрушень, розширення адаптаційного потенціалу хворих (Гаркави Л.Х, 1996; Пономаренко Г.Н., 1999; В.І. Мухін, 2000). Враховуючи, що переважаюча більшість хворих на СХВ - люди періоду найвищої професійної активності і мають можливість піклуватись своїм здоров'ям лише під час офіційних відпусток, важливим є раціональне використання часу відпустки шляхом перебування і реабілітації у санаторно-курортних умовах (Миронов С.П., 1999; Золотов В.П., 2001; Бабов К.Д., 2001).

Тому питання санаторно-курортного відбору, організації лікувально-оздоровчого режиму, раціонального використання природних та преформованих лікувальних факторів в умовах санаторію, з метою швидкого відновлення фізичної та інтелектуальної працездатності хворих на СХВ, являються актуальними.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами. Тема дисертації пов'язана з плановою науковою тематикою Українського НДІ медичної реабілітації та курортології МОЗ України на 2003-2005 роки, є розділом НДР “Розробити програму профілактики та відновлювального лікування сполученої патології різних органів та систем, що обумовлена синдромом дизадаптозу, з використанням природних та преформованих фізичних чинників, а також адаптогенів природного походження”, № держреєстрації 0103V000327.

Фрагмент НДР, що стосуюється патогенетичного обгрунтування застосування природних та преформованих лікувальних чинників в санаторно-курортній реабілітації пацієнтів з синдромом хронічної втоми виконано безпосередньо здобувачем.

Мета дослідження. Науково обгрунтувати доцільність використання комплексного санаторно-курортного лікування жінок хворих на синдром хронічної втоми для відновлення фізичної та інтелектуальної працездатності.

Завдання дослідження .

Вивчити особливості клінічного перебігу, психоемоційного стану, вегетативної регуляції, функціонального стану репродуктивної системи у жінок хворих на синдром хронічної втоми.

Дослідити показники вегетативного гомеостазу у хворих на СХВ під впливом процесів акліматизації на курорті.

Вивчити вплив психофоно- та електроімпульсної терапії на клінічний перебіг захворювання, стан вегетативної регуляції та гормонального гомеостазу, психо-фізіологічні показники у комплексному санаторно-курортному лікуванні жінок хворих на СХВ.

За даними безпосередніх та віддалених результатів санаторно-курортного лікування хворих на СХВ оцінити його ефективність за показниками якості життя. курортний хронічний втома психофонотерапія

Об'єкт дослідження : жінки, хворі на СХВ.

Предмет дослідження: вплив санаторно-курортного лікування з застосуванням електроімпульсної та психофонотерапії на клінічні та параклінічні прояви захворювання, гормональний гомеостаз, вегетативний баланс, психоемоційний стан та якість життя жінок, хворих на СХВ.

Методи дослідження: клінічні, параклінічні (медико-соціальні), психо-фізіологічні, лабораторні, інструментальні.

Наукова новизна отриманих результатів. Показано, що для жінок хворих на синдром хронічної втоми характерним є порушення вегетативного балансу по типу симпатикотонії зі стресорним напруженням всіх ланок вегетативної нервової системи та зниженням адаптаційних можливостей. Особливостями психоемоційного стану даної категорії пацієнтів є високий рівень реактивної тривожності, іпохондричності та виснаженості життєвих сил, що призводить до зниження особистісних та соціальних компонентів якості життя. Встановлено, що жінки з СХВ мають порушення нейро-ендокринної регуляції, що призводять до гіперандрогенії та появи ановуляторних циклів.

Виявлено, що у пацієнтів з синдромом хронічної втоми виникають акліматизаційні реакції, особливо в весняно-літній період, що негативно впливає на ефективність лікування.

Доведено, що застосування різних форм психофонотерапії - музикотерапії та натурофонотерапії, електроімпульсної терапії (електросон та електроанальгезія) має виражений позитивний вплив на вираженість симптомів захворювання, покращуються показники вегетативної регуляції (зниження рівню дистонії, нормалізація вегетативного балансу), значно зменшуються психосоматичні порушення. Проведений комплекс санаторно-курортного лікування сприяє нормалізації гормонального гомеостазу, психо-емоційного стану, підвищенню соціальної та особистої активності, і, як наслідок, покращенню якості життя пацієнтів з СХВ та відновленню фізичної та інтелектуальної працездатності.

Практичне значення роботи. Розроблено та впроваджено в практику методику комплексної санаторно-курортної реабілітації хворих на СХВ з застосуванням електроімпульсної (електросон, електроанальгезіяя) та психофонотерапії, що дозволяє ефективно зменшувати прояви хвороби, сприяє швидкому відновленню фізичної та розумової працездатності.

Розроблено критерії відбору хворих на СХВ для санаторно-курортної реабілітації з урахуванням адаптивних можливостей пацієнтів.

Особистий внесок здобувача. Дисертантом особисто проведено інформаційно-патентний пошук та аналіз наукової літератури за проблемою. Виконано клініко-параклінічне обстеження пацієнтів з СХВ, проведено психофізіологічні тестування, аналіз досліджень стану вегетативного балансу та гормонального гомеостазу.

Проаналізовано медико-соціальні характеристики груп пацієнтів, та оцінено адаптаційні можливості щодо акліматизації в умовах санаторію на Південному березі Криму.

Самостійно призначено лікування з застосуванням електроімпульсної (електросон, електроанальгезія) та психофонотерапії. Здійснювався контроль за ефективністю процесів лікування, проводилось динамічне спостереження за станом здоров'я пацієнтів з використанням усіх методів досліджень.

Опрацьовано рекомендації по санаторно-курортному відбору пацієнтів з СХВ та впроваджено в практику розроблені методики лікування.

Запозичення ідеї та розробок співавторів не було.

Апробація роботи. Основні положення дисертації доповідано та обговорено на ІІ з'їзді Всеукраїнської асоціації фізіотерапевтів та курортологів, науково-практичній конференції з міжнародною участю “Лікувальні фізичні чинники та здоров'я людини” (Одеса, 2003), науково-практичній конференції з міжнародною участю “Санаторно-курортне лікування в акушерстві та гінекології: досягнення, проблеми, перспективи”, Київ, 2005.

Результати досліджень, які відображені в методичних рекомендаціях, впроваджено в практику лікувальних відділень санаторіїв ЗАТ “Укрпрофоздоровниця” - “Парус”, “Жовтень”, санаторного комплексу “Пуща-Озерна” ДУС України, Медичний реабілітаційних центрів МВС України на курортах АР Крим, Києва та області.

Апробацію роботи проведено на засіданні Вченої ради Українського науково-дослідного інституту медичної реабілітації та курортології МОЗ України.

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 10 наукових робіт, з них в фахових медичних журналах - 6, 2 розділи в монографіях.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація викладена на 117 сторінках машинописного тексту, ілюстрована 16 таблицями та 30 рисунками.

Складається з вступу, огляду літератури, розділу, присвяченому матеріалам та методам, трьох розділів власних спостережень, обговорення отриманих результатів, висновків, практичних рекомендацій та покажчика літератури, що містить 247 джерел, з яких 98 вітчизняних та зарубіжних.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали, методи дослідження та лікування.

Під нашим спостереженням перебували 150 жінок, що проходили лікування в санаторії “Парус”, у яких за критеріями Центру контролю захворюваності США (СDC, 1996; Логановський К.Н., 1998) було встановлено діагноз синдрому хронічної втоми. З цих пацієнток було сформовано дослідні групи: основну та контрольну.

Зміни фізичного, психічного стану та нейро-вегетативного балансу у пацієнтів з СХВ порівнювались з групою здорових відпочиваючих - група порівняння - 100 жінок. Середній вік пацієнтів складав 28,97,22 роки. При дослідженні динаміки показників в процесі лікування проводилось порівняння з вихідним рівнем та між показниками основної та контрольної групі.

Основну групу склали 98 жінок, контрольну групу склали спостереження за 52 жінками. Всі пацієнтки дослідних груп отримували базисну терапію астенічних станів та СХВ - рослинні заспокойливі засоби (заспокійливий фіточай), адаптогени (настоянка китайського лимонника, ехінацеі, аралії манжурської), групову психотерапію з елементами нейро-лінгвістичного програмування та аутогенне тренування, в терапії артроміалгічних проявів у жінок використовувалась озокеритотерапія у вигляді аплікацій. Жінки обох груп отримували таласотерію у вигляді сонячних та повітряних ван, теренкуру, морських купань, а також лікувальний масаж та лікувальну фізкультуру.

Жінки основної групи (98 пацієнток) додатково отримували запропонований нами комплекс електроімпульсної терапії: електросон (апарат “Електросон-5” з параметрами сили току 8-10 мА, частотою 20-160 Гц) та електроанальгезію (апарат “ЛЕНАР” з параметрами сили току 0,3-1 мА, , частотою 150-2000 Гц). Процедури чергувалися через день, тривалість процедури складала 30 хв., на курс 20 процедур. Також жінки основної групи отримували психофонотерапію шляхом прослуховування звукових фрагментів через індивідуальні головні телефони тривалістю 45 хв. на курс - 20 процедур.

Дослідження психоемоційної сфери проводились за тестами субдепресивності Зунга, шкалою депресії Бека, тестом самооцінки іпохондрії Вільсона, тестом “виснаженості життєвих сил” Аппелса та шкалами тривожності Спілбергера, рекомендованими ВООЗ (1995), Американською Асоціацією психіатрів (1994) та Міжнародним товариством психопатологів (1998). Результати психологічних досліджень опрацьовано за допомогою програми PSV наданою дослідникам автором - В.П. Устиновим (Інститут педагогіки та психології Сибірського відділення РАПН). Вираженість больвих відчуттів оцінювалась за Візуально-аналоговою шкалою (ВАШ) та Мак-Гілловським больовим опитувальником, запропонованими R. Melzak, (1996). Дослідження якості життя проведено за допомогою опитувальника SF-36 (John E. Ware,1998). Дослідження стану вегетативної нервової системи проведено шляхом суб'єктивної оцінки (за опитувальником) та за таблицею об'єктивної оцінки симптомів дистонії (О. Вейн, 1998). Об'єктивно стан вегетативної нервової системи оцінювався за допомогою системи експрес-аналізу варіабельності ритму серця "Кардіо-Спектр" ( АТЗТ "Сольвейг"), шляхом обчислення статистичних і спектральних показників, що рекомендовані в якості Міжнародних стандартів Робочою групою Європейського товариства кардіології та Північноамериканського товариства кардіостимуляції та електрофізіології.

Гонадотропні гормони - лютропін (ЛГ), фолітропін (ФСГ), пролактин (ПРЛ) визначались методом імуноферментного аналізу з використанням реактивів фірми “Syntron bio research”. Статеві стероїдні гормони - естрадіол, тестостерон, прогестерон та АКТГ і кортизол визначались методом радіоімунного аналізу.

Вірусологічні дослідження, з метою веріфікації діагнозу, проводились методом імунної хроматографії.

Вірусологічні та гормональні дослідження були проведені на досанаторному етапі та після лікування. Дослідження виконані в лабораторіях ПАГ АМН України, МКЛ №16 м. Києва, лабораторії “ДІЛА” (м. Київ). З інструментальних методів пацієнткам проводилось УЗД з використанням абдомінального (3,5 МГц) та трансвагінального (7,5 МГц) трансд'юсорів на апараті Simens Sonoline -400.

Статистичну обробку отриманих даних проведено з використанням сучасних методів варіаційної статистики та методів оцінки діагностичних методик і ефективності лікування, що використовуються в доказовій медицині (М.П. Меззеу, 1996, Стентон Гланц, 1999) за допомогою програм STATIST, побудову графіків, діаграм, таблиць виконано за допомогою пакету Microsoft Оffice'97.

Результати досліджень та їх обговорення.

В результаті медико-соціологічного дослідження пацієнтів отримано соціальний портрет осіб, що страждають на синдром хронічної втоми: це жінки в віці найбільшої соціальної та особистої активності, зайняті в професійній сфері переважно з умовами ненормованого робочого часу (комерційна діяльність), зі стресогенним оточуючим середовищем, переважно сімейні, маючі дітей (продовження “робочого часу” в сім'ї), з нормальними матеріальними та житловими умовами. Дослідження психоемоційної сфери встановили, що характерними психологічними рисами жінок з СХВ є депресивність (знижений настрій, низька мотивація до соціально-активних та особистих дій, періоди бездіяльності), іпохондричність (перебільшення свого хворобливого стану, надмірна тривога за стан власного здоров'я), високий рівень реактивної тривожності (Рис.1.).

Рис.1. Показники психологічного профілю хворих на СХВ та здорових жінок.

Оцінка больових проявів за Мак-Гілловським больовим опитувальником (повна форма) показала переважання афективних показників (дескриптори 11-19) над сенсорними, що свідчить про психогенний або центральний механізи розвитку больового синдрому.

Дослідження вегетативного балансу вказує на переважання симпатикотонії, що доводять, як дані клінічного обстеження, так і статистичні і спектральні показники варіабельності серцевого ритму. В дослідній групі стан вегетативного тонусу (ВТ) характеризувався вираженою симпатикотонією та стресорною напругою, як за даними аналізу статистичних (Мо 0,54+0,01с в дослідній групі проти 0,810,02с в групі порівняння, ВР 0,090,002с в дослідній групі , проти 0,20,007с в групі порівняння, SDNN 16.10,8с в дослідній групі , проти 30,53,3с в групі порівняння; р<0,05), так і спектральних показників, зокрема співвідношення низькочастотних до високочастотних складових (LF/HF 3,70,02 в дослідній групі, проти 1,10,04 в грцпі порівняння; р<0,05). Крім того, достовірно високі значення індексу Баєвського (ІН 784,742,0 в дослідній групі , проти 136,112,4 в групі порівнння; різниця достовірна, р<0,05) та дуже низькочастотної спектральної складової (VLF 396,613,0 мс2 в дослідній групі , проти 82,88,4мс2 в групі порівняння , р<0,05) вказують на стресорне порушення вегетативної регуляції з централізацією управління ритмом серця у даної категорії обстежених.

Для верифікації діагнозу СХВ проводились вірусологічні дослідження та ультразвукове обстеження органів малого тазу. Результати вірусологічного дослідження не виявили будь-яких специфічних результатів. Антитіла до вірусу Епштейна -Бара виявлені у 2 пацієнток основної групи та 3 в контрольній групі (p>0,05); антитіла до вірусу Герпес-6 виявлені у 3 жінок основної групи і 5 в контрольній групі (p>0,05); антитіла до цитомегаловірусу виявлені у 1 жінки основної (p>0,05). Таким чином, вірусна етіологія СХВ не отримала підтвердження.

Особливістю результатів ультразвукового обстеження органів малого тазу було виявлення у 74 жінок основної групи та 5 в групі порівняння УЗД-ознак хронічної ановуляції (персистенції фолікула). Це відповідає даним Татарчук Т.Ф. (2004), що полікістозні зміни яєчників характеризуються як прояви хронічної ановуляції, яка в свою чергу є універсальною реакцією на довготриваючі стресові ситуації. Дослідження гормонального гомеостазу у 88,7% жінок виявили відхилення від норми, які проявлялись високим рівнем пролактину (13,2±0,3 нг/мл в дослідній групі та 8,60,23 нг/мл в порівняльній групі (p>0,05), тестостерону 0,96±0,05 мг/мл в основній групі при 0,570,005мг/мл в групі порівняння(p>0,05)) при відносному естроген-прогестероновому балансі. Наведені дані свідчать про центральний генез змін, що виникають при порушенні гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової регуляції (нейро-ендокринного балансу).

Як наслідок фізичних та психоемоціональних порушень, у хворих на СХВ відбувається зниження якості життя.

Зниження соціальної та професійної активності, негативні зміни фізичного та психо-емоційного стану у жінок періоду найвищої ділової активності обумовлюють необхідність пошуку ефективних лікувально-профілактичних заходів.

Нами виявлено, що у пацієнток з СХВ мають місце виражені кліматозалежні реакції, що проявляються різними вегетативним розладами. Переважно вегетативні розлади проявлялись головним болем, відчуттям нестачі повітря, гіпергідрозом, лабільністю гемодинаміки, стійким дермографізмом, підвищеною нервово-м'язевою збудливістю. Зміна кліматичного поясу є значним стресогенним фактором для пацієнток з СХВ. Прояви кліматозалежних реакцій найбільш виражені в весняний та літній період. Найбільша вираженість дистонічних проявів спостерігається на 5-7 день перебування на курорті, після чого відбуваються позитивні зміни, обумовлені лікувальними заходами та стабілізацією метео- та кліматозалежних реакцій. Найбільш виражений позитивний ефект має перебування пацієнток на південному березі Криму в осінній період, що обумовлено відсутністю різких коливань температури, стабільною вологістю та відносно низьким рівнем сонячної радіації.

Як показали наши дослідження, музикотерапія та натурофонотерапія є ефективними компонентами комплексної терапії щодо впливу на стан вегетативного балансу організма. Застосування цих абсолютно безпечних та позбавлених побічної дії методів дозволяє корегувати стресорне напруження симпатичної чи парасимпатичної ланки ВНС, що підтверджується зниженням індексу стресорного напруження (IН) на 32,22%, нормалізацією співвідношення високо/низькочастотна компоненти (HF/LF). Хоча ефект даних методів як монотерапії не є стійким та абсолютним, застосування їх в комплексі заходів (разом з іншими фізіотерапевтичними методами) при станах, що супроводжуються психоемоційними розладами та стресорним напруженням дозволяє значно підвищити ефективність базисної терапії. Застосування електроімпульсної терапії в комплексі з психофонотерапією у відповідних режимах сприяло не тільки нормалізації вегетативного співвідношення (за об'єктивною шкалою О. Вейн, 1998) а і редукції симптомів СХВ, що відображено на рис. 2. Так постійну втому відчували 98 обстежених до лікування, а після лікування лише 16. Відновлення розумової працездатності (здатності до концентрації уваги, покращення короткочасної пам'яті) відбулося у 62 пацієнток з 86, головні болі зникли у 71 пацієнтки, сон відновився у 87 пацієнток, тощо. В контрольній групі динаміка показників була менш вираженою.

Рис.2. Динаміка симптомів СХВ під впливом санаторно-курортного лікування

Комплексне застосування психофонотерапії та електроімпульсної терапії більш позитивно впливало на показники психо-емоційного стану та вегетативної регуляції організму ніж застосування традиційних методів лікування СХВ та астенічних станів, що відображалось зменшенням рівню депресивності ( з 24,1±3,2 балів до 16,3±0,2 балів (p<0,05) в основній групі та 23,8±2,3 балів до 18,3±0,8 балів в контрольній групі), реактивної тривожності (з 64,9±3,6 балів до 32,4±2,2 балів (p<0,05) в основній групі та з 65,6±4,4 балів до 38,3±3,8 балів в контрольній (p<0,05), іпохондричності ( з 24,1±1,6 балів до 12,3±0,2 балів (p<0,05) в основній групі та з 25,2±1,4 до 18,3±0,8 в контрольній (p<0,05) та виснаженості з 11,1±0,6 балів до 6,3±0,2 балів ( p<0,05) в основній групі та з 10,2±0,3 балів до 8,3±0,8 балів в контрольній (p<0,05). Це в першу чергу обумовлено тим, що електросон та психофонотерапія сприяють позитивізації психо-емоційного стану в більшій мірі ніж використання лише психотерапії, оскільки при груповій психотерапії не всі хворі однаково сприймають лікування.

В результаті лікування в основній групі відмічено більш виражену позитивну динаміку показників вегетативного балансу. Так за суб'єктивною шкалою рівня дистонії відмічено зниження показників з 48,5±5,3 балів до 28,6±3,3 балів ( р<0,05) в основній групі та з 47,8±6,2 балів до 25,3±3,2 балів в контрольній групі (p<o,o5), та за шкалою об'єктивних ознак з 38,4±5,6 балів до 22,8±4 балів (р<0,05) в основній групі та з 39,5±5,6 балів до 24,4±5,3 балів (р<0,05) в контрольній.

Головним критерієм ефективності реабілітації є динаміка показників якості життя, яка показала наступне (Табл.1):

Physical Functioning (PF) - фізичне функціонування -відмічено зростання показника на 15%. Нормалізація цього показника обумовлена загальним покращенням самопочуття та зміною ставлення до своєї хвороби, яке дало можливість пацієнткам не тільки переосмислити свої можливості, а і, відповідно до них, розширити фізичну активність. .)

Role-Physical (RP) - вплив фізичного стану на рольове функціонування -збільшення на 4%. Суттєвої динаміки цього показника не відмічено, оскільки і до початку лікування власне фізичний стан у пацієнток з СХВ не значно обмежував їх можливості у виконання фізичної роботи, що підтверджує переважний вплив захворювання на психо-емоційний стан.

Body Pain (BP) - інтенсивність болю та його вплив на здатність займатись повсякденною діяльністю - підвищення показника на 17,6%. Зниження, а в більшості випадків повна ліквідація міалгії та артралгії в результаті лікування обумовили виражену позитивну динаміку цього показника.

General Health (GH) - загальний стан здоров'я - збільшення на 57%. Позитивна динаміка цього показника обумовлена зменшенням рівня іпохондричності та депресивності, а значить, відповідною більш позитивною оцінкою свого загального рівня здоров'я.

Vitality (VT) - життєздатність - збільшення на 50%. Санаторно-курортне лікування призвело до значного підвищення рівня життєздатності.

Social Functioning (SF) - вираженої позитивної динаміки не отримано, оскільки , на наш погляд, для нормалізації соціального функціонування потрібен більш тривалий час, коли відбуденться повна адаптація пацієнтки до її нових фізичних та психічних кондицій та буде отримано відповідний позитивний відгук в її мікросоціумі.

Role-Emotional (RE) - вплив емоційного стану на ролеве функціонування- підвищення на 37%. Емоційний стан пацієнток нормалізуванвся в результаті реабілітаційного лікування і можливо емоційного відгуку найближчого оточення на позитивні зміни, що відбулись.

Mental Health (MH) - оцінка психічного здоров'я - підвищення на 38%. Зниження рівню тривожності, пригніченням настрою, іпохондрії обумовили позитивну динаміку цього показника. Відповідно до покращення фізичного та психоемоційного стану покращились когнитивні та мнестичні можливості.

Таблиця 1.

Вплив санаторно-курортного лікування на показники якості життя

у жінок з СХВ

Група	PF	RP	BP	GH	VT	SF	RE	MH
Пацієнти основної групи до лікування1	58,25 ±4,25	68,38 ±7,31	68,32 ±6,50	43,36 ±5,32	43,24 ±5,5	46,24 ±5,22	45,36 ±4,32	42,56 ±6,23
Пацієнти основної групи після лікування2	67,31 ±4,16	71,5 ±4,13	79,6 ±4,18	68,4 ±4,51	69,8 ±6,25	49,3 ±3,31	62,3 ±3,17	59,53 ±3,9
Пацієнти контрольної групи до лікування3	56,89 ±9,11	62,23 ±7,32	69,34 ±5,54	46,36 ±4,56	45,34 ±6,30	47,34 ±4,32	49,23 ±7,36	49,23 ±5,92
Пацієнти конрольної групи після лікування4	66,97 7,21	72,32 3,31	70,23 3,31	60,08 3,21	56,35 4,32	50,22 6,21	52,11 2,22	51,22 3,24
Р 1-2	<0,05	<0,05	>0,05	<0,05	<0,05	>0,05	<0,05	<0,05
Р1-3	<0,05	<0,05	>0,05	<0,05	<0,05	<0,05	<0,05	<0,05
Р2-3	>0,05	>0,05	<0,05	<0,05	>0,05	>0,05	>0,05	<0,05
Р3-4	>0,05	>0,05	>0,05	<0,05	>0,05	>0,05	>0,05	>0,05
Р2-4	>0,05	>0,05	<0,05	<0,05	<0,05	>0,05	<0,05	<0,05

Спостереження за пацієнтками після проведеного санаторно-курортного лікування у віддаленому періоді ( через 1,5-3 місяці) показали наступні позитивні зрушення: З 87 жінок з порушеннями циклу, що проходили запропоновану програму лікування в санаторії “Парус”, нормалізація циклічності відмічена у 69. Прояви альгодисменореї та передменструального синдрому (тазові болі, відчуття жару, головні болі) значно зменшились або щезли у 59. В контрольній групі динаміки альгодисменореї та тазових болів не відмічено. З 39 жінок, що мали ановуляторні цикли, 11 нормалізувалась крива базальної температури, а 2 з них, що мали первинне безпліддя, завагітніли. Відмічено позитивну динаміку рівня гормонів у жінок основної групи, а саме зниження рівню пролактину з 13,2±0,3(нг/мл) до 12,2±0,02(нг/мл) , тестостерону з 0,96±0,05(нг/мл) до 0,65±0,01(нг/мл), естрадіолу з 356,34±13,3 пг/мл до 289,02±9,4 пг/мл та підвищення рівню прогестерону з 0,042±0,008пг/мл до 0,16±0,03 пг/мл (різниця між результатами до лікування та після нього достовірна (p<0,05), в той час як у жінок контрольної групи різниця між показниками гормонального гомеостазу до та після лікування не достовірна.

Спостереження за жінками, що пройшли санаторно-курортне лікування та повернулися до звичних соціально-виробничих умов, проведені через 6-9 місяців показали більш стійкий ефект якості життя по показниках соціального функціонування, життєвості, больових відчуттів та психічного здоров'я. В той же час, ефект щодо емоційної сфери, фізичного функціонування та рольового функціонування виявився не стійким (рис.3).

Таким чином, розроблена реабілітаційна програма, що спрямована на нормалізацію нейро-ендокринної регуляції, вегетативного балансу та психо-емоційного стану пацієнток з Синдромом хронічної втоми у віддаленому періоді дозволила значно покращити їх фізичний стан, стабілізувати психічну сферу, відновити працездатність та соціальну активність.

Рис.3. Показник якості життя у обстежених жінок у віддіаленому періоді.

ВИСНОВКИ

Синдром хронічної втоми призводить до порушень психо-емоційної сфери, нейро-гуморальної регуляції, вегетативного балансу, що негативно впливає на особисту, професійну та соціальну активність пацієнтів, погіршуючи якість життя, та вимагає проведення комплексної санаторно-курортної реабілітації з використанням природних та преформованих чинників.

Пацієнти з СХВ мають схильність до виражених кліматозалежних реакцій, що проявляються погіршенням самопочуття та вегетативними розладами в перші 3-5 днів перебування на курорті, тому найбільш ефективним є лікування в літньо-осінній період із забезпеченням в період адаптації лікувально-охоронного режиму.

Санаторно-курортне лікування з застосуванням електроімпульсної терапії та психофонотерапії призводить до ліквідації больових проявів у 51 % хворих на СХВ, позитивно впливає на якісні та кількісні характеристики психоемоційної сфери - зниження тривожності, іпохондричності та виснаженості.

Застосування комплексної терапії у відповідності до показників варіабельності серцевого ритму у хворих на СХВ сприяє нормалізації вегетативного балансу та зниженню стресорного напруження симпатичної та парасимпатичної ланки ВНС, нормалізації гормонального гомеостазу.

Віддаленимми наслідками проведеного санаторно-курортного лікування є поновлення працездатності, підвищення соціальноїї та особистої активності, покращення якості життя.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕДАЦІЇ

Критеріями відбору пацієнтів з синдромом хронічної втоми для санаторно-курортного лікування є встановлений діагноз СХВ, що однією з ознак має втомлюваність та тривалість захворювання понад 6 місяців, відсутність соматичної чи психіатричної патології. Протипоказаним є лікування та оздоровчий відпочинок хворим на СХВ в кліматичних зонах, що характеризуються великою різницею в температурі та сонячній активності, особливо в період переходу зима-весна та весна-літо.

Пацієнти з СХВ на санаторно-курортному етапі, поряд з традиційною медикаментозною та фітотерапією, повинні отримувати психофонотерапію та комплексну електроімпульсну терапію: електросон та електроанальгезію через день, по 30 хвилин, загальна кількість процедур - 20 та психофонотерапію.

При проведенні процедури електросон повинні враховуватися дані психофізіологічного обстеження і дослідження вегетативної регуляції (методом оцінки варіабельності серцевого ритму). Пацієнтам з вираженим підвищенням тонусу симпатичної системи, психо-эмоційним напруженням використовуються струми з частотою 5-20Гц, пацієнтам з ваготонією, пригнобленням психоемоційної активності використовуються частоти 40-160Гц. Тривалість процедури 30 хвилин. Курс лікування складає 10 процедур.

Для проведення електроанальгезії пацієнткам з СХВ повинен застосовуватись струм 0,3-1 мА в двох режимах : низькочастотний і високочастотний. Низькочастотні струми потужністю до 10 вольтів з частотою 60-100Гц довжиною імпульсв 3,5-4 мс. Тривалість стимуляції складає 20-50 хвилин. При виражених болючих відчуттях застосовується високочастотна стимуляція (потужність до 20 вольтів), з частотою 150-2000Гц. Тривалість стимуляції складає 20 хвилин, загальна кількість процедур 10.

При застосуванні в комплексі заходів психофонотерапії при явищах психоемоційного збудження, нервозності та вираженої стресорної напруженості показано прослуховування звуків моря, дощу, мінорної музики або їх поєднання. При явищах субдепресії, виснаженості показано прослуховування мажорної музики та звуків річки, співу птахів.

ПЕРЕЛІК РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Лобода Т.М. О некоторіх аспектах медицинской реабілитации.//Медична реабілітація, курортологія, фізіотерапія.-2001.-№1.-С.6-9

Мизин В.И., Лобода Т.М. Информационные аспекты курортных и физиотерапевтических технологий//Вестник физиотерапии и курортологии.-Евпатория, 2001.-№4.-С.3-11

Мизин В.И., Лобода Т.М. К вопросу о современной классификации природных и преформированных лечебных факторов//Медична реабілітація, курортологія, фізіотерапія.-2003.-№4.-С.56-63

Бабов К.Д., Стеблюк В.В., Лобода Т.М., Бондаренко Н.П.. Вплив музикотерапії та психофонотерапії на показники вегетативної регуляції// Медична реабілітація, курортологія, фізіотерапія.-2004- №3.-С. 18-21

Лобода Т.М., Стеблюк В.В., Мудрий С.І.. Стан психоемоційної сфери та показник якості життя у хворих на фіброміалгію та міофасциальний больовий синдром// Медична реабілітація, курортологія, фізіотерапія.-2004- №1.-С.19-22

Владимиров О.А., Лобода Т.М., Стеблюк В.В. Вплив санаторно-курортної реабілітації пацієнтів з синдромом хронічної втоми на показники якості життя// Медична реабілітація, курортологія, фізіотерапія.-2005- №1.-С.11-14

Стеблюк В.В., Татарчук Т.Ф., Лобода Т.М..Синдром хронической усталости в практике гинеколога эндокринолога.// Эндокринная гинекология. (клинические очерки). Часть1.-Киев:Заповіт- 2003 - 300с.

Лобода Т.М. Синдром хронічної втоми// Хвороби дезадаптації в практиці відновлювальної медицини. Під редакцією М.В. Лободи, К.Д. Бабова, В.В. Стеблюка. - Київ: Національний авіаційний університет, 2004.-С.137-155с.

Лобода Т.М., Стеблюк В.В. Медико-соціальна реабілітація дітей з синдромом хронічної втоми.// Матеріали ІІ з'їзду Всеукраїнської асоціації фізіотерапевтів та курортологів Науково-практичної конференції з міжнародною участю “Лікувальні фізичні чинники та здоров'я людини”, Одеса, 2003.-С.231

Лобода Т.М., Стеблюк В.В. Оцінка якості життя як показник ефективності реабілітаційних заходів на санаторному етапі// Матеріали ІІ з'їзду Всеукраїнської асоціації фізіотерапевтів та курортологів Науково-практичної конференції з міжнародною участю “Лікувальні фізичні чинники та здоров'я людини”, Одеса, 2003.-С.74-75

АНОТАЦІЯ

Лобода Т.М. Електроімпульсна та психофонотерапія в комплексному санаторно-курортному лікуванні хворих на синдром хронічної втоми.-Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.33 - медична реабілітація, фізіотерапія та курортологія- Український науково-дослідний інститут медичної реабілітації та курортології МОЗ України, Одеса, 2006

Дисертацію присвячено патогенетичному обгрунтуванню застосування електроімпульсної та психофонотерапії в комплексній санаторно-курортній реабілітації хворих з синдромом хронічної втоми. В результаті обстеження та лікування 150 жінок фертильного віку з синдромом хронічної втоми виявлено, що цим хворим властиві порушення вегетативної регуляції з переважанням симпатикотонії та високою стресорною напругою, нейро-ендокринні дисфункції, що призводять до гіперандрогенії та ановуляторних циклів, зміни психо-емоційного стану з високим рівнем депресивності, іпохондричності та реактивнї тривожності. Зміни фізичного та психо-емоційного стану викликають зниження фізичної та інтелектуальної працездатності та значно погіршують якість життя. Хворі на синдром хронічної втоми реагують на зміну кліматичних умов посиленням вегетативної дисфункції, що повинно враховуватись при виборі часу та місця проведення санаторно-курортного лікування та вимагає забезпечення лікувально-охоронного режиму в період акліматизації.

Застосування елктроімпульсної терапії - електросну та електроанальгезії в поєднанні з психофонотерапією призводить до редукції симптомів захворювання, ліквідації або зменшенню альгічних проявів хвороби, нормалізації вегетативного балансу, покращенню показників гормонального гомеостазу, нормалізації оваріо-менструального циклу, поліпшенню динаміки психоемоційного стану, що спріяє підвищенню якості життя пацієнток.

Ключові слова: синдром хронічної втоми, санаторно-курортне лікування, електроімпульсна терапія, якість життя.

АННОТАЦИЯ

Лобода Т.М. Электроимпульсная и психофонотерапия в комплексном санаторно-курортном лечении больных с синдромом хронической. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.33 - медицинская реабилитация, физиотерапия и курортология. - Украинский научно-исследовательский институт медицинской реабилитации и курортологии МЗ Украины, Одесса.

Диссертация посвящена патогенетическому обоснованию применения природных и преформированых физических лечебных факторов (електроимпульсной терапии и психофонотерапии) в комплексе санаторно-курортной реабилитации пациентов с синдромом хронической усталости. В результате клинического, лабораторного и психологического обследования 250 женщин фертильного возраста установлено, что у этой категории больных выявлялись вегетативные дисфункции по типу симпатикотонии с высоким уровнем стрессорного напряжения и нарушения нейро-эндокринной регуляции которые сопровождаются гиперпролактинемией и гиперандрогенемией и проявляются ановуляторными циклами. Состояние психо-эмоциональной сферы характеризуется повышенным уровнем депрессивности, ипохондричности, “истощенности жизненных сил” и реактивной тревожности.

Физические и психические проявления болезни вызывают снижение работоспособности, личной и социальной активности и приводят к ухудшению качества жизни больных.

Разработан комплекс санаторно-курортного лечения синдрома хронической усталости, который включает электроимпульсную терапию - электросон и электроанальгезию и психофонотерапию. Процедуры электроимпульсной терапии чередовались через день, курс составлял 15-20 процедур ( по 7-10 процедур каждого вида). При применении в комплексе мероприятий психофонотерапии при явлениях психоэмоционального возбуждения, нервозности и выраженной стрессорнной напряженности проводились прослушивания звуков моря, дождя, минорной музыки или их объединение. При явлениях субдепрессии, изможденности прослушивались фрагменты мажорной музыки и звуков речки, пения птиц. Длительность процедуры 40 минут, всего на курс - 20 процедур

Наблюдения в динамике показали, что больные с синдромом хронической усталости реагируют на смену климатических условий (изменение продолжительности солнечного дня, температуры воздух, влажности) усилением симптомов дистонии - головными болями, гипергидрозом, лабильностью гемодинамики, психоэмоциональным напряжением. Наиболее выраженными эти изменения являются в весенний период и первую половину лета, что необходимо учитывать при проведении санаторно-курортного отбора больных. В период акклиматизации необходимо создание лечебно-охранительного режима в течение первых 5-7 дней пребывания в санатории.

Применение предложенного комплекса у 150 женщин с синдромом хронической усталости положительно влияло на показатели психо-эмоционального состояния и вегетативной регуляции организма, что сопровождалось уменьшением уровня депрессивности, реактивной тревожности, ипохондричности и истощенности жизненных сил. В результате лечения отмечена положительная динамика показателей вегетативного гомеостаза. Нормализация вегетативных показателей, как отображение центральных механизмов регуляции, оказывала положительное влияние на нейро-эндокринный баланс обследованых женщин.

Нормализация физического состояния и психоэмоциональной сферы способствовала повышению умственной и физической работоспособности, улучшению показателей качества жизни.

Таким образом, применение комплексного санаторно-курортного лечения больных с синдромом хронической усталости является патогенетически обоснованным, эффективным, что пособствует улучшению физического и психоэмоционального состояния, нормализации вегетативных показателей и нейро-эндокринной регуляции репродуктивной системы, повышает личную и социальную активность и улучшает качество жизни.

Ключевые слова: синдром хронической усталости, санаторно-курортное лечение, электроимпульсная терапия, качество жизни.

SUMMARY

T. Loboda. Еlectroimpulsive and psychоphonotherapies in cjmplex of sanatorium treatment of patients with a chronic fatigue syndrom . the Manuscript.

The tesis for degree of Candidate of medical sciences on a speciality 14.01.33 - medical rehabilitation, physiotherapy and health resort treatment. - Ukrainian Research Institute of a Medical rehabilitation and Balneology , Ministry of Health of Ukraine, Odessa.

The dissertation is devoted to a pathogenetic substantiation of application of natural end preformed physical medical factors in a complex of a sanatorium rehabilitation of patients with a chronic fatigue syndrom. Physical and mental exhibitings of illness invoke downstroke of work capacity, personal and social activity and result in deterioration of life of patients.

The complex of a health resort therapy for this patients includes a electroimpulsive - electrodream and electroanalgesia and psychоphonotherapy (listening of musical fragments and notes of the nature).

Application of the suggested complex positively influenced to parameters of a mental-emotional state and of a vegetative regulation of an organism that was displayed by decrease of a deprssion level, reactive uneasiness, hypochondrias. As a result of treatment it is marked positive dynamics of parameters of vegetative balance. Normalization of vegetative balance as display of the central mechanisms of a regulation, rendered positive influence on neuroendocrinal balance of the surveyed women. Normalization of a physical state and mental-emotional sphere promoted rising mental and physical effeciency, enriching of parameters of quality of life.

Thus, application of complex of sanatorium treatment of patients with a CFS is pathogenetic proved, effective, that promotes enriching physical and mental-emotional state, normalization of vegetative balance and a neuroendocrinal regulation of reproductive system, raises personal and social activity and enriches quality of life.

Key words: chronic fatigue syndrom, sanatorium treatment, a electroimpuls therapy, quality of life.

Размещено на Allbest.ru

...