Примітка: р - вірогідність змін стосовно показників аналогічної групи здорових

Кровоток у судинах малого калібру та венозний відток не змінювалися. Результати радіонуклідних досліджень підтверджують, що у обстежених нами пацієнтів з псевдокрипторхізмом розвивається гіпогонадний стан, зумовлений недостатнім розвитком структурних елементів яєчок.

Оскільки статева функція чоловіків (копулятивна та генеративна) є тестостеронзалежною і для забезпечення нормальної статевої функції необхідні відповідні рівні Т в крові, було проведено вивчення стану сексуальної та репродуктивної функції у пацієнтів з псевдокрипторхізмом в постпубертатному періоді.

Для оцінки ступеню збереження функціональних складових копулятивного циклу було проведено структурний аналіз статевих розладів з використанням СФЧ.

Нами було встановлено, що у 88,9% чоловіків репродуктивного віку з вперше виявленим псевдокрипторхізмом на тлі нормогонадотропного гіпогонадизму відзначалося пониження показників I, V,VI,VII тріад, які характеризують сексуальну активність. Показник I відображає потребу в статевих зносинах, ступінь лібідо; V показник СФЧ характеризує ерекційну здатність, VI показник - стан еякуляції або тривалість статевого акту, VII показник характеризує частоту статевих актів. Сумарні показники профілю СФЧ по вищезазначених тріадах у пацієнтів з псевдокрипторхізмом склали 7,1/6,7/7,0, 2,3 - 23,1, тоді як у здорових чоловіків - 9/9/9/3 - 30,0. У 3 пацієнтів з псевдокрипторхізмом на тлі гіпогонадотропного гіпогонадизму показники СФЧ були ще нижчими і складали 0,9/0,8/0,6/0 - 2,3. Необхідно зазначити, що у цих пацієнтів були малі розміри яєчок, дуже низький рівень Т та гонадотропінів у крові, виражені порушення статевого розвитку і вони не жили статевим життям.

Тобто, у пацієнтів з псевдокрипторхізмом на тлі нормогонадотропного гіпогонадизму відмічалося пониження всіх показників СФЧ, але воно було помірним, а у одного пацієнта СФЧ була аналогічною показникам у здорових в сексуальному плані чоловіків.

Величини показників І, V, VI та VII у пацієнтів з псевдокрипторхізмом на тлі гіпогонадотропного гіпогонадизму були значно пониженими в порівнянні з аналогічними показниками, як у здорових хлопців, так і пацієнтів з нормогонадотропним гіпогонадизмом.

Результати дослідження стану сексуальної функції у чоловіків з псевдокрипторхізмом дають підстави стверджувати, що псевдокрипторхізм супроводжується порушенням пубертатогенезу та призводить до статевих розладів у чоловіків репродуктивного віку.

З метою вивчення репродуктивної функції при псевдокрипторхізмі були проведені дослідження морфофункціональних показників еякуляту, а також загального білку, ферментів спермоплазми, лимонної кислоти та фруктози. Обстежений 21 хворий, причому у всіх спостерігався диспубертатогенез. У всіх обстежених пацієнтів відсоток активно-рухливих сперматозоонів був понижений в 2,5 рази, порівняно з контрольною групою. Відсоток патологічних форм сперматозоонів не перевищував нормативів ВООЗ, але був вищим, ніж у контрольній групі. Середні показники концентрації лимонної кислоти та фруктози в плазмі сперми були пониженими у пацієнтів з псевдокрипторхізмом в порівнянні з контрольною групою відповідно на 53 % та 55 %.

Проведений кореляційний аналіз засвідчив, що суттєвим чинником гіпоспермії, олігозооспермії, зменшення рівнів лимонної кислоти та фруктози є абсолютна та відносна недостатність тестостерону.

Вивчення концентрації ферментів сперми у обстежених пацієнтів показало, що рівень в-галактозидази вірогідно не змінювався, а абсолютний та відносний (до загального білку сперми) рівні N-ацетил-в-D-глюкозамінідази були вірогідно пониженими (в 2,1 та 1,5 разів відповідно) у 100 % пацієнтів з олігозооспермією. Активність г-глутамілтрансферази у обстежених хворих вірогідно не змінювалася, в той час як активність б-глікозідази була пониженою у всіх пацієнтів з олігозооспермією (в 2,2 рази в порівнянні з контрольною групою).

Отримані дані дають підставу стверджувати, що в патогенезі безпліддя при псевдокрипторхізмі суттєву роль відіграє недостатня функціональна активність придатків яєчок, оскільки б-глікозідаза є специфічним маркером функціональної активності придатків яєчок.

Надзвичайно актуальними являються проблеми лікування псевдокрипторхізму. До цього часу зустрічаються рекомендації не лікувати псевдокрипторхізм, тому що яєчки рано, чи пізно самостійно опустяться в калитку.

Отримані нами результати андрологічного та гормонального обстеження дають підстави рекомендувати консервативне лікування псевдокрипторхізму, причому воно має бути диференційованим, з урахуванням віку пацієнта та стану гіпофізарно-статевої системи. До останнього часу консервативне лікування псевдокрипторхізму заключалося в призначенні пацієнтам в препубертатному періоді декількох курсів терапії препаратами хоріонічного гонадотропіну (S. Milcu, 1962; Л.М Скородюк., О.Н.Савченко, 1984, Л.П. Імшинецька, 2002).

Результати наших досліджень засвідчили, що не у всіх випадках псевдокрипторхізм супроводжується порушеннями функціонального стану гіпофізарно-статевої системи та диспубертатогенезом. У обстежених нами пацієнтів на ранніх етапах пубертатного періоду не спостерігалося виражених відхилень рівнів статевих гормонів в порівнянні з контрольною групою. Тому ми вважаємо, що у пацієнтів з псевдокрипторхізмом в препубертатному та на ранніх етапах пубертатного періоду патогенетично обгрунтованим методом лікування є посилення ендогенної секреції гонадотропних гормонів з метою низведення яєчок в калитку, попередженя розвитку диспубертатогенезу. Ми призначали пацієнтам вітамін Е та нейровітан, оскільки вітамін Е має антиоксидантну дію та необхідний для синтезу андрогенів, вітамін В6 є неспецифічним стимулятором секреції гонадотропінів, вітамін В1 переводить активні форми естрогенів в неактивні, а вітамін В12 має анаболічний ефект. Наші пацієнти отримували один курс протягом місяця, а при неефективності лікування, через 1 місяць призначали ще один курс з додаванням вітаміну С, котрий посилює стероїдогенез в надниркових залозах, і цим самим може стимулювати адренархе. Нами встановлено, що після першого курсу яєчки опустилися в калитку у 53,3 % хлопчиків препубертатного віку (6 - 9 років), у 33,3 % підлітків 11- 12 років і у 20,0 % - 13 - 14 років, а після другого курсу - у 80,0 %, 60,0 % та 50,0 % пролікованих відповідно. Тобто, рекомендована нами схема лікування дає можливість без застосування гормональної терапії опустити яєчки в калитку у більшості пацієнтів з псевдокрипторхізмом в препубертатному віці та на ранніх етапах пубертатного розвитку.

Псевдокрипторхізм, який супроводжується розвитком затримки статевого розвитку, на нашу думку, вимагає спостереження лікарів, диспансеризації, корекції виявлених порушень пубертатного розвитку. Більше того, отримані нами дані свідчать про необхідність визначення у пацієнтів з псевдокрипторхізмом на пізніх етапах пубертації стану сперматогенезу і при необхідності - корекції виявлених порушень. Але, безумовно, на першому плані у хлопців з псевдокрипторхізмом та порушенням статевого розвитку стоять два аспекти лікування - якнайшвидше опущення яєчка в калитку для попередження порушень репродуктивної функції та реабілітація порушеного пубертатного розвитку з метою нормалізації статевого та фізичного розвитку організму, і знову ж таки, попередження порушень сексуальної та генеративної функції.

Ми свідомо не вивчали псевдокрипторхізм у хлопців з гіпогонадотропним гіпогонадизмом, використовуючи отримані дані тільки для порівняння з нашими пацієнтами. Патогенез гіпогонадотропого гіпогонадизму, діагностичний алгоритм та лікування є загальновідомими і ефективними як в плані реабілітації андрогенного дефіциту, так і його ускладнень, в даному випадку псевдокрипторхізму.

Отримані нами результати дозволяють стверджувати, що по крайній мірі, у частини хлопців з псевдокрипторхізмом розвивається диспубертатогенез, при чому він зумовлений тестостерондефіцитним станом різного ступеню на тлі нормальних показників концентрації гонадотропних гормонів. Така ситуація спонукала нас апробувати у хлопців з псевдокрипторхізмом та порушенням статевого розвитку гормонредуковану терапію, яка стимулює продукцію ендогенних гонадотропінів та посилює реалізацію їх дії в яєчках.

Встановлено, що після курсу ГРТ у 66,7 % пацієнтів з псевдокрипторхізмом 12 - 13-річного віку спостерігалося нормалізація ІМ. У 85,7% пацієнтів яєчки опускалися в калитку. Менш виражений ефект ГРТ спостерігався у 14 - 15-річних та 16 - 18-річних пацієнтів з псевдокрипторхізмом та порушенням статевого розвитку. Нормалізація ІМ у 14 - 15-річних спостерігалася тільки у 54,5 %, а у 16 - 18-річних - лише у 8,7 %. В той же час яєчки опускалися в калитку у 81,0 % 14 - 15-річних.

Проведений аналіз засвідчив, що ГРТ призводить до вираженого зростання ІМ у тих випадках, коли співвідношення Т/ЛГ складає менше 2,0 ум.од., а при значеннях коефіцієнту Т/ЛГ більше 2,0 ум.од., що є характерним для гіпогонадотропного гіпогонадизму, ефект ГРТ є слабо вираженим. Таким хворим необхідно проводити лікування препаратами хоріонічного гонадотропіну. Курс лікування препаратами ХГ по 1500 МОд внутрішньом?язево 2 рази на тиждень № 12 призводив до опущення яєчок в калитку у всіх пацієнтів та до зростання величин параметрів андрологічного статусу - оволосіння, окружності яєчок, довжини статевого члену та ІМ як у 14 - 15 річних, так і 16 - 18 річних юнаків. Дослідження концентрації Т та Е2 в крові показало, що має місце вірогідне підвищення рівнів Т та відсутність збільшення рівнів Е2, що призводить до вірогідного підвищення коефіцієнту Т/Е2. Тобто, у пацієнтів з псевдокрипторхізмом на середньому та пізньому етапах пубертату, у яких співвідношення Т/ЛГ було меншим 2,0 ум.од., курс лікування препаратами ХГ збільшував абсолютну та відносну андрогенізацію організму пацієнтів. У юнаків 16 - 18-річного віку рівень Т в крові досягав нормальних показників (13,2 ± 0,9 нмоль/л), а рівень відносної андрогенізації зростав на 80,8 %.

В той же час, у хлопців аналогічного віку з коефіцієнтом Т/ЛГ менше 2,0 ум.од., терапія препаратами ХГ хоч і призводить до опущення яєчок в калитку у всіх пацієнтів, не супроводжується вираженими змінами рівня Т в крові та параметрів андрологічного статусу. Концентрація Т в крові зростала лише в 1,5 рази та знаходилася на нижній межі нормальних коливань, вірогідно зростав також рівень Е2 і коефіцієнт Т/Е2 підвищувався тільки на 29,9 %. У цих пацієнтів в меншій мірі зростав показник ІМ. Частота нормалізації окружності яєчок та ІМ у юнаків 16 - 18-річного віку пролікованих ХГ при співвідношенні Т/ЛГ більше 2,0 ум.од., складала 88,9 % та 77,8 % відповідно, а при коефіцієнті Т/ЛГ менше 2,0 ум.од. - лише 33,7 % та 16,7 % відповідно.

Зважаючи на такі результати, пацієнтам другої групи з відсутністю ефекту була проведена комплексна терапія - андріолом, аєвітом та нейровітаном протягом 1 місяця, з подальшим призначенням препаратів ХГ. Під впливом такого курсу спостерігалося вірогідне збільшення окружності яєчок та нормалізація показника ІМ, який знаходився в межах нижньої границі нормальних коливань. Середній рівень Т в крові зростав до 12,4 ± 0,9 нмоль/л, рівень Е2 практично не змінювався, а коефіцієнт Т/Е2 зростав на 64,1 %.

На підставі отриманих даних, нами запропонований алгоритм терапії псевдокрипторхізму (рис. 1).

Рис.1 Алгоритм терапії псевдокрипторхізму

Таким чином, псевдокрипторхізм як і справжній крипторхізм має гормональну природу, є фактором ризику розвитку диспубертатогенезу, може ускладнюватися порушенням статевої та генеративної функцій у чоловіків. Тому такі пацієнти потребують своєчасного консервативного лікування та диспансерного нагляду.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне обгрунтування та представлені нові дані про гормональні механізми розвитку порушень пубертатогенезу, репродуктивної та сексуальної фунункцій при псевдокрипторхізмі, а також запропоновано патогенетично обгрунтовані та диференційовані підходи до корекції диспубертатогекнезу.

У 53,4 % підлітків та юнаків з псевдокрипторхізмом на усіх стадіях пубертатного розвитку виявлені порушення статевого розвитку, котрі проявляються зниженням рівня маскулінізації (ІМ) та інфантильно-євнухоїдними пропорціями будови тіла.

Характерною особливістю процесів пубертату при псевдокрипторхізмі є гіпореалізація дії ЛГ на периферичну ланку гіпофізарно-статевої системи, про що свідчать пониження коефіцієнту Т/ЛГ порівняно з фізіологічним пубертатом в 1,9 разів та в 2,2 рази слабше, ніж у здорових підлітків підвищення рівня Т у відповідь на хоріогонінову пробу .

У 100% чоловіків репродуктивного віку з псевдокрипторхізмом та диспубертатогенезом спостерігаються порушення генеративної функції - оліго-, астено-, азооспермія, а також зниження в спермальній плазмі в 2,1 та 1,5 рази абсолютної та відносної (до загального білка) активності лізосомального ферменту N-ацетил-в-D-глюкозамінідази (НАГ) відповідно і ферменту нейтральної б-глюкозидази (білкового маркера придатків яєчок) - в 2,2 та 1,34 рази, що може трактуватися як один з механізмів зниження запліднюючої здатності сперми.

У 88,9 % юнаків та чоловіків з псевдокрипторхізмом спостерігається послаблення спонтанних та адекватних ерекцій, зниження лібідо, зумовлені недостатністю нейрогуморальної складової статевого циклу на тлі абсолютної та відносної гіпоандрогенізації.

Радіонуклідними ангіосцинтіграфічними дослідженнями встановлено, що у юнаків та дорослих чоловіків з нелікованим псевдокрипторхізмом спостерігається зменшення об”єму яєчок, сумарного та відносного накопичення радіонукліду в яєчках, сповільнення кровотоку в артеріях крупного та середнього діаметру, що засвідчує розвиток гіпогонадного стану.

Обгрунтовано, апробовано та доказано необхідність диференційованої терапії (гормонредукована терапія, препарати хоріонічниого гонадотропіну, комбінована терапія) диспубертатогенезу у хворих з псевдокрипторхізмом на основі дослідження функціонального стану гіпофізарно-статевої системи, аналізу вмісту гормонів, їх співвідношення та проведення функціональних проб.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Пацієнти з псевдокрипотрхізмом без порушення пубертатного розвитку потребують призначення стимулюючої терапії (протягом місяця: вітамін Е 200 мг./добу, нейровітан 1 таблетка З рази/добу, дієта збагачена білком) з метою низведення яєчок в калитку та профілактики диспубертатогензу та порушень репродуктивної функції.

2. Пацієнти з псевдокрипотрхізмом та порушенням пубертатного розвитку потребують призначення ГРТ у віці 11 - 12 років, а у віці 13 - 16 років - призначення диференційованої терапії в залежності від величин коефіцієнту Т/ЛГ (ГРТ при коефіцієнті Т/ЛГ <2,0 та терапія препаратами ХГ при коефіцієнті Т/ЛГ >2,0).

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

1. Лучицкий В.Е. Крипторхизм и бесплодие (обзор литературы) // Здоровье мужчины. - 2003. - № 2. (5)- С. 105 - 107.

2. Имшинецкая Л.П., Лучицкий В.Е. Клиническая характеристика ложного крипторхизма // Здоровье мужчины. - 2003. - № 3 (6).- С. 65 - 69. (Здійснив набір 100% матеріалу, провів статистичну обробку та приймав участь в узагальненні отриманих даних).

3. Лучицький В.Є. Порушення розвитку пубертату та становлення репродуктивної функції при псевдокрипторхізмі // Здоровье мужчины. - 2004. - № 4 (11).- С. 50 - 51.

4. Имшинецкая Л.П., Лучицкий В.Е., Никулина Г.Г., Мигаль Л.А., Сербина И.Е. Исследование некоторых энзимологических показателей в сперме при псевдокрипторхизме // Здоровье мужчины. - 2005. - № 3. (14).- С. 103 - 106. (Здійснив набір 80 % матеріалу, провів статистичну обробку та приймав участь в узагальненні отриманих даних).

5. Лучицький В.Є. Ендокринні чинники в патогенезі псевдокрипторхізму // Клін. та експеримент. патол. - 2004 - Т 3.- № 2- С. 146 - 148.

6. Лучицький Є.В., Коб`яков С.К., Лучицький В.Є., Зубкова Г.А. Радіонуклідна ангіосцинтіграфія яєчок при псевдокрипторхізмі // Український Радіологічний Журнал. - 2005.- Т. 13.( вип. 3). - С. 471 - 473. (Здійснив набір 100 % матеріалу, провів статистичну обробку та приймав участь в узагальненні отриманих даних).

7. Лучицький В.Є. Статевий розвиток підлітків з псевдокрипторхізмом // Сучасні проблеми ендокринологічної допомоги дітям: Матеріали науково-практичної конференції, Харків, 2003 р. - Харків, 2003. - С. 85 - 86.

8. Лучицький В.Є. Показники фізичного та статевого розвитку у хлопців в динаміці пубертатного розвитку // Фундаментальні питання експериментальної та клінічної ендокринології: Матеріали науково-практичної конференції, Харків, 2005 р. - Харків, 2005. - С. 128 - 130.

9. Лучицький В.Є. Терапія недостатності пубертату у пацієнтів з псевдокрипторхізмом. // Особливості ендокринної патології в різних вікових періодах - проблеми та шляхи вирішення: Матеріали науково - практичної конференції, Харків, 2005 р. - Харків, 2005. - С. 66 - 68.

АНОТАЦІЯ

андрологічний статус псевдокрпиторхізм статевий

Лучицький Віталій Євгенович. Особливості андрологічного статусу при псевдокрипторхізмі та обґрунтування диференційованих підходів до терапії виявлених порушень. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.06 - урологія - Інститут урології АМН України, Київ, 2006.

Робота присвячена вивченню особливостей андрологічного статусу та функціонального стану гіпофізарно-статевої системи у підлітків з псевдокрпиторхізмом в динаміці пубертатного розвитку, а також дослідженню впливу псевдокрипторхізму на стан генеративної функції у юнаків та дорослих чоловіків.

Обстежено 148 осіб чоловічої статі у віці від 11 до 27 років з псевдокрипторхізмом, 20 осіб у віці 16 - 26 років з первинним гіпогонадизмом, 17 осіб у віці 16 - 30 років з вторинним гіпогонадизмом, а також 99 практично здорових осіб 11 - 27 років, які склали контрольну групу.

Результатами проведених досліджень виявлено превалювання у пацієнтів з псевдокрипторхізмом та порушеннями статевого розвитку нормогонадотропного гіпогонадизму, який супроводжувався абсолютною та відносною андрогенною недостатністю. Встановлено, що в патогенезі розвитку порушень генеративної функції при псевдокрипторхізмі суттєва роль належить гіпореалізації дії ЛГ на периферичну ланку гіпофізарно-статевої системи.

Обгрунтовано, апробовано та доказано необхідність диференційованої терапії (гормонредукована терапія, препарати хоріонічного гонадотропіну, комбінована терапія) диспубертатогенезу у хворих з псевдокрипторхізмом на основі дослідження функціонального стану гіпофізарно-статевої системи, аналізу вмісту гормонів, їх співвідношення та проведення функціональних проб. Розроблено алгоритм лікування псевдокрипторхізму в залежності від віку. Встановлено, що найбільший терапевтичний ефект 66,7% досягається при ранньому (до 11- 12 років) початку проведення лікування.

Ключові слова: псевдокрипторхізм, диспубертатогенез, андрологічний статус, статеві гормони, гонадотропін, гіпоандрогенізація, гормонредкуована терапія, пубертатний розвиток.

АННОТАЦИЯ

Лучицкий Виталий Евгеньевич. Особенности андрологического статуса при ложном крипторхизме и обоснование дифференцированных подходов к терапии выявленных нарушений. Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.06 - урология - Институт урологии АМН Украины. Киев, 2006.

Работа посвящена изучению особенностей андрологического статуса и функционального состояния гипофизарно-половой системы у подростков с ложным крипторхизмом в динамике пубертатного развития, а также изучению влияния ложного крипторхизма на состояние генеративной и сексуальной функции у юношей и взрослых мужчин.

Проведено обследование 148 лиц мужского пола в возрасте от 11 до 27 лет с ложным крипторхизмом, 20 лиц в возрасте 16 - 26 лет - с первичным гипогонадизмом, 17 - лиц в возрасте 17 - 30 лет - с вторичным гипогонадизмом, а также 99 практически здоровых лиц мужского пола, которые составили контрольную группу.

Результатами проведенных обследований у 53,4% подростков с ложным крипторхизмом выявлены признаки задержки полового развития, преимущественно легкой степени. У пациентов с ложным крипторхизмом и задержкой полового развития установлено превалирование нормогонадотропного состояния, которое сопровождалось абсолютной и относительной андрогенной недостаточностью. Ложный крипторхизм является весомым фактором риска развития нарушений генеративной и сексуальной функций у взрослых мужчин. В патогенезе развития нарушений генеративной функции при ложном крипторхизме существенная роль принадлежит гипореализации действия ЛГ на периферическое звено гипофизарно-половой системы, о чем свидетельствует достоверное понижение в 1,9 раза коэффициента Т/ЛГ, у обследованных нами пациентов, на заключительных этапах пубертата в сравнении с их практически здоровыми сверстниками. Дополнительными факторами влияющими на генеративную функцию при ложном крипторхизме являются: уменьшение объема яичек и замедление кровотока в яичковых артериях крупного и среднего диаметра, а также снижение активности ферментов спермоплазмы N-ацетил-в-D-глюкозаминидазы и б-гликозидазы.

Нами обосновано, апробировано и доказано необходимость проведения дифференцированной терапии (гормонредуцированная терапия, препараты хориогонического гонадотропина, комбинированная терапия) диспубертатогенеза у пациентов с ложным крипторхизмом на основании исследования функционального состояния гипофизарно-половой системы, анализа содержания половых и гипофизарных гормонов, их соотношений и проведения функциональных проб. Показана необходимость определения коефициента Т/ЛГ с целью назначения патогенетически обоснованного лечения. Разработан алгоритм лечения ложного крипторхизма в зависимости от возраста. Так же, нами определено, что наибольший терапевтический эффект 66,7% достигается при раннем (до 11- 12 лет) начале проведения лечения.

Ключевые слова: ложным крипторхизм, диспубертатогенез, андрологический статус, половые гормоны, гонадотропины, гипоандрогенизация, гормонредуцированная терапия, пубертатное развитие.

ANNOTATION

Luchitskiy Vitaliy. Features of the andrological status at pseudocryptorchidism and ground of the differentiated approaches to therapy of found out violations. The Manuscript.

Thesis for candidate's degree in medicine. Speciality - 14.01.06. - Urology. - The Institute of Urology of the Academy of Medical Sciences of Ukraine, Kyiv, 2006.

Work is devoted to the study of features of а the andrological status and functional state of the hypofуse--gonadal system at teenager males with pseudocryptorchidism in the during pubertacy and also research of influencing of pseudocryptorchidism on the state of fertility at youths and adult men.

148 males are inspected in age from 11 to 27 years with pseudocryptorchidism, 20 males in age 16 - 26 years with primary hypogonadism, 17 males in age 16 - 30 years with the secondary hypogonadism, 99 of healthy males 11 - 27 years were included into control group.

By the results of the conducted researches it was found out predominating at pseudocryptorchid patients with delayed pubertacy normogonadopic hypogonadism, which was accompanied by absolute and relative androgen insufficiency. It was set, that substantial role in pathogenesis of violations of fertility at pseudocryptorchidism belongs to low realization of the lutropine on the peripheral link of the hypofyse--gonadal system.

The necessity of the differentiated therapy (hormone-reduced therapy, chorionic-gonadotropine therapy and combined therapy) was approved in the case of delaye pybertacy in pseudocryptorchid males. The algorithm of treatment of pseudocryptorchidism is developed depending on age. It was set, that the most therapeutic effect 66,7% is achieved at the early (to 11- 12 years) beginning of f treatment.

Keywords: pseudocryptorchidism, delayed pubertacy, andrological status, sex hormones, gonadotropines, hormone-reduced therapy, pubertacy.

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СИМВОЛІВ, ОДИНИЦЬ, СКОРОЧЕНЬ І ТЕРМІНІВ

в-гал - бета-галактозидаза

ВООЗ - Всесвітня організація охорони здоров`я

ГГТ - г-глютамілтрансфераза

ГРТ - гормонредукована терапія

Е2 - естрадіол

ЕД - еректильна дисфункція

ІМ - індекс маскулінізації

IIEF - міжнародний індекс еректильної функції

ЛГ - лютеїнізуючий гормон

НАГ - N-ацетил-бета-D-глюкозамінідаза

ОЯ - окружність яєчок

РФП - радіофарм препарат

СФЧ - сексуальна формула чоловіка

Т - тестостерон

ум. од. - умовна одиниця

Размещено на Allbest.ru